Зміст

Вступ

1.           Сутність та завдання фінансової діагностики підприємства…………5-10

2.           Традиційні та новітні методики фінансової діагностики підприємства……………………………………………………………11-26

3.           Удосконалення інструментарію діагностики фінансового стану підприємства……………………………………………………………27-29

Висновки

Список використаних джерел


Вступ


Актуальність теми курсової роботи зумовлена нагальною потребою удосконалення методичних підходів до фінансової діагностики підприємств, оскільки більшість методик є не апробованими та неадаптованими до сучасних умов.

Щоб підприємство ефективно функціонувало  в сучасних умовах, керівничому персоналу необхідно перш за все вміти реально оцінювати фінансовий стан як свого так і існуючих потенційних конкурентів.

Розробкою  методів фінансової діагностики займались Дюпон де Немур, Шеремет А.Д,  Недосекін О.А.

Розповсюджений у вітчизняній теорії і практиці традиційний підхід до фінансової діагностики розглянуто у працях О. Бандурки, М. Білик, В. Ковалева, Л. Лахтіонової, Л. Лігоненко,  В. Мец, О. Павловської

Прогресивні підходи до інформаційного забезпечення управлінських рішень та діагностики  фінансового стану підприємств досліджуються у працях В. Галасюка, І. Зятковського, В. Корнєєва,  Л. Костирко, О. Мендрула, О. Островської, С. Науменкової, О. Терещенка, А. Турила, М. Чумаченка.

Об’єктом дослідження курсової роботи є  виробничо-фінансовий стан підприємства. 

Предметом дослідження є теоретичні, методичні та прикладні аспекти проведення фінансової діагностики діяльності підприємства.. 

Мета курсової роботи полягає у систематизації інформації щодо місця діагностики фінансового стану підприємства в системі контролінгу та удосконаленні методичних підходів до фінансової діагностики.

 Основні завдання дослідження:

-                розмежувати категорії «діагностика», «моніторинг», «аналіз»;

-                визначити основних користувачів інформації про фінансовий стан підприємства;

-                проаналізувати традиційні методи фінансової діагностики;

-                проаналізувати новітні методики;

-                проаналізувати фінансовий стан окремого підприємства;

-                визначити напрямки покращення роботи досліджуваного підприємства

Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою курсової роботи є фундаментальні положення фінансової науки. Для вирішення поставлених завдань використовувалися такі методи: дедуктивний – для дослідження інституційних аспектів фінансової діагностики та обґрунтування місця діагностики фінансового стану в системі контролінгу; емпірично-статистичні методи – у процесі аналізу переваг та недоліків різних методичних підходів до фінансової діагностики; економетричні методи.


1.
Сутн
і
сть
та завдання фінансової діагностики підприємства

Слово "діагностика" походить від слова "діагноз", у перекладі з грецької означає "розпізнавання, визначення". У підручнику "Антикризове управління" за редакцією Е.М. Короткова під діагностикою розуміють процесс оцінки на основі комплексу методологічних прийомів стану об'єкта, предмета, явища чи процессу управління, що дає змогу виявити в них слабкі ланки та "вузькі місця". Г.О. Швиданенко визначає діагностику як процес розпізнавання і визначення негативних (кризових) явищ у діяльності підприємства на основі помічених локальних змін, установлених залежностей, а також особливо помітних явищ поточної діяльності підприємства [2, с.6].

В економічній енциклопедії економічна діагностика підприємства трактується як аналіз і оцінка економічних показників роботи підприємства на підставі вивчення окремих результатів, повної інформації з метою виявлення резервів та з'ясування перспектив його розвитку й наслідків поточних управлінських рішень [3, с.419]. Л.О. Лігоненко розуміє діагностику не тільки як дослідження минулого та теперішнього стану підприємства, а й передбачення ймовірного розвитку ситуації у внутрішньому та зовнішньому оточенні, а її наслідком є обґрунтування заходів щодо удосконалення системи управління, фінансового оздоровлення підприємства та зростання його ринкової привабливості [4, c.98].

На нашу думку, фінансова діагностика підприємства – це процес оцінки стану об'єкта, його ліквідності та платоспроможності за допомогою методики експрес-аналізу і поглибленого аналізу, що дасть змогу виявити проблеми фінансового стану підприємства, причини їх виникнення та визначити методи покращення ситуації. Фінансова діагностика є одним з найвагоміших напрямків визначення стану підприємства, особливо у кризовий період.

Основним завданням діагностики фінансового стану є проведення

комплексного аналізу, що забезпечить задоволення потреб як внутрішніх, такі зовнішніх користувачів.

Процес здійснення діагностики фінансового стану передбачає використання різних методів, прийомів, концепцій, але основою цього процесу є фінансово-економічний аналіз. Часто поняття "діагностика" і "аналіз" ототожнюються. Вони дійсно схожі, взаємопов'язані, але відомі деякі відміннос ті. Діагностика – це повна система, яка включає методологічні основи економічного аналізу, господарського обліку, різноманітні концепції, підходи та механізми встановлення слабких сторін підприємства. А аналіз передбачає розгляд, вивчення будь-чого через розкладання, конкретизацію об'єкта на складові, тобто – це більш вужче поняття. Аналіз, зокрема фінансовий, є тим основним методологічним прийомом, на якому базується система діагностики фінансового стану підприємства. Фінансово-економічний аналіз стану підприємства – це комплексне вивчення особливостей його функціонування для об'єктивної оцінки досягнутих фінансових результатів і виявлення напрямків подальшого підвищення прибутку з одночасним забезпеченням достатнього рівня ліквідності [2, с. 7].

Важливо виокремити та відрізняти таке поняття як моніторинг. Моніторинг фінансової діяльності – постійне спостереження за найважливішими поточними результатами фінансової діяльності підприємства в умовах постійної зміни умов фінансового ринку.

Метою діагностики є інформаційне забезпечення управлінських рішень на основі оцінки майбутньої спроможності підприємства генерувати грошові потоки, отримувати прибуток та створювати додану вартість, а також виявлення слабких сторін чи додаткових можливостей. Для реалізації цієї мети фінансова діагностика виконує такі основні функції:

·  зменшення інформаційної асиметрії між особами, відповідальними за прийняття фінансових рішень та об’єктом управління;

·  прогнозування фінансового стану;

·     ідентифікація чинників, що впливають (чи вплинули) на покращення чи погіршення фінансових параметрів суб’єкта господарювання.

Найважливішими користувачами результатів внутрішньої діагностики є керівництво підприємства, менеджмент лінійних підрозділів, власники крупних пакетів корпоративних прав.Адресатами зовнішньої діагностики здебільшого є потенційні інвестори, акціонери, кредитори, органи державної влади, а також менеджмент підприємства. Зовнішня діагностика є інструментом зменшення інформаційної асиметрії між підприємством, яке є об’єктом вкладення капіталу та капіталодавцями.

В економічному діагностуванні прогноз дуже часто дає змогу уточнити діагноз, скоригувати його, адже передбачення траєкторії розвитку аналізованого об'єкта дає змогу краще зрозуміти наявний стан. У зв'язку з цим можна запропонувати такий порядок проведення діагностики фінансового стану підприємства:

● визначення мети та предмету діагностики;

● вибір якісних та кількісних показників для діагностування, критеріїв їх оцінки;

● формування інформаційної бази діагностичного дослідження;

● проведення аналітичних, техніко-економічних та математичних розрахунків, факторного аналізу;

● виявлення стану досліджуваного процесу (об'єкта) та симптомів кризових явищ, загальних тенденцій фінансово-економічного розвитку об'єкта;

● узагальнення результатів діагностування фінансового стану підприємства, підготовка антикризової програми;

● розроблення прогнозу розвитку об'єкта і послідовності управлінських рішень для його реалізації.

Проведення діагностики повинно базуватися на загальноприйнятих

принципах, найважливішими з яких вважаються:

● своєчасність – діагностику необхідно проводити до створення кризової ситуації, появи перших ознак банкрутства, враховувати динамічність діяльності підприємства;

● комплексність – окремі явища і процеси доцільно досліджувати в комплексі з усіма іншими взаємопов'язаними явищами, чинниками, цілями;

● науковість – діагностика має за підґрунтя науково-обґрунтовані принципи, поняття, категорії, закономірності, застосування методології та методів дослідження;

● автентичність – процес діагностування базується на первинній, достовірній інформації;

● точність – відповідність реальним фактам, цілям і вимогам, які ставляться до процесу діагностування;

● об'єктивність – діагностика має здійснюватися за наперед розробленою програмою дослідження, за чітко визначеними базовими параметрами з мінімальним впливом фактора суб'єктивізму; у процесі діагностики необхідно використовувати тільки реальні факти, методи та заходи, щоб знизити рівень неточних оцінок;

● ефективність – здійснюючи діагностику підприємства, потрібно постійно порівнювати позитивні і негативні наслідки її проведення і витрати, які пов'язані з цим процесом.

Діагностику фінансового стану підприємства рекомендується проводити у двох виглядах:

● експрес-діагностика фінансового стану підприємства;

● поглиблена діагностика фінансового стану підприємства.

Ці види діагностики забезпечують комплексний аналіз фінансового

стану підприємства

Роль фінансової діагностики у зменшенні інформаційної асиметрії, а також визначальне місце інформаційного забезпечення в системі функцій контролінгу дозволяють віднести фінансову діагностику до числа ключових функціональних інструментів контролінгу. Результати діагностики слугують інформаційною підтримкою прийняття управлінських рішень в галузі фінансового та комерційного кредитування, інвестування, аквізицій, реорганізації, диверсифікації діяльності. Під контролінгом слід розуміти систему інформаційної підтримки управлінських рішень на основі використання сукупності методів та процедур з фінансової діагностики, методичного та консультаційного забезпечення, а також щодо координації планування, обліку, контролю та ризик-менеджменту.

Ефективна фінансова діагностика забезпечується в результаті побудови системи рейтингової оцінки підприємств. Рейтинг слід інтерпретувати як інструмент оцінки довіри до компаній, завдяки якому можна зменшити ціну залучення капіталу та підвищити ринкову капіталізацію підприємств. На великих підприємствах управління рейтингом належить до числа важливих завдань служби фінансового контролінгу, до компетенції яких належить інформаційно-комунікаційна політика.

У процесі фінансового діагностування також вивчається:

● можливість отримання короткострокових та довгострокових кредитів;

● можливість використання альтернативних фінансових стратегій;

● величина капіталу підприємства, його структура порівняно з галузевими по казниками та показниками конкурентів;

● структура та величина податків;

● робота з власниками майна підприємства, інвесторами та акціонерами;

● ефективність контролю за витратами;

● ефективність еккаунтинга.

Фінансові результати діяльності підприємства відображають мету підприємства взагалі, її доходність і є вирішальними для підприємства.

Отже взагалі можна сказати, що ефективність виробничої, інвестиційної та фінансової діяльності фірми чи організації, чи підприємства відображається у фінансовому результаті.

Досвід переконує, що для підтримки фінансової стійкості і розвитку

підприємства необхідна постійна системна діагностика його фінансового стану на основі фінансово-економічного аналізу його діяльності.

В традиційному розумінні фінансовий аналіз являє собою метод оцінки і прогнозування фінансового стану підприємств на основі його бухгалтерської звітності.

Основними задачами аналізу є:

- загальга оцінка фінансового стану та факторів його зміни;

-  вивчення відповідності між засобами та джерелами, раціональності їх
      розміщення та ефективності використання;

- дотримання фінансової, розрахункової та кредитної дисципліни;

- визначення ліквідності та фінансової стійкості підприємства;

- довго- та короткострокове прогнозування стійкості фінансового стану.


2.Традиційні та новітні методики фінансової діагностики підприємства

Аналіз передового вітчизняного та закордонного досвіду переконує, що для підтримки фінансової стійкості і розвитку підприємства необхідна постійна системна діагностика його фінансового стану. Фінансова діагностика заснована на здійсненні внутрішнього аналізу фінансового стану підприємства, змістом якого є:

·        аналіз майнового стану підприємства;

·        аналіз фінансової стійкості та стабільності підприємства;

·        оцінка ділової активності підприємства;

·        аналіз динаміки прибутку та рентабельності підприємства;

·        наліз кредитоспроможності підприємства;

·        оцінка використаного майна та вкладеного капіталу;

·        аналіз власних фінансових ресурсів;

·        аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства;

·        аналіз самоокупності підприємства;

Основною ціллю фінансового аналізує є отримати найбільш інформативні параметри, що дають об’єктивну оцінку і точну картину фінансового стану підприємства, його прибутки та збитки, зміни в структурі активів та пасивів, в розрахунках з дебіторами та кредиторами.

Інформаційною базою для аналізу і оцінки фінансово-економічного стану підприємства є дані балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал.

Бухгалтерський баланс складається з активу та пасиву та свідчить про розподіл активів та пасивів у визначений період, а також про здійснення фінансування активів за допомогою власного та залученого капіталу.

Для загальної оцінки фінансового стану підприємства складають ущільнений (агрегований) баланс, у якому об'єднують у групи однорідні статті. При цьому скорочується число статей балансу, що підвищує його наочність і дозволяє порівнювати з балансами інших підприємств.
 

Для комплексного проведення фінансово-економічного аналізу діяльності підприємства слід розглянути методику та методи аналізу.

Серед основних методів фінансового аналізу можна виокремити:

·        горизонтальний аналіз;

·        вертикальний аналіз;

·        трендовий аналіз;

·        метод фінансових коефіцієнтів;

·        порівняльний аналіз;

·        факторний аналіз.

Горизонтальний аналіз (тимчасовий) має на увазі порівняння кожної показника звітності поточного періоду з попереднім періодом.

Вертикальний аналіз (структурний) передбачає визначення проценту впливу різних факторів на кінцевий фінансовий. Його ціллю є вияснення структури активів та пасивів на певну дату.

Горизонтальний і вертикальний аналіз взаємодіють один з одним, на їхній основі будується порівняльний аналітичний баланс. Він характеризує як структуру звітної бухгалтерської форми, так і динаміку окремих її показників.

Порівняльний аналіз існує як внутрішньогосподарське порівняння по окремих показниках фірми, дочірніх фірм, підрозділів, цехів, так і міжгосподарське порівняння даної фірми з показниками конкурентів, загальноекономічними даними.

Трендовий аналіз включає порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів і визначення тренду, основної тенденції динаміки показника, очищеного від випадкового впливу та індивідуальних особливостей окремих періодів. За допомогою тренду формуються можливі значення показника в майбутньому, а відповідно, ведеться перспективний, прогнозний аналіз.

Факторний аналіз – це аналіз впливу окремих факторів на результативний показник за допомогою детермінованих або схоластичних способів дослідження. Факторний аналіз може бути як прямим так і оберненим (синтез), коли окремі показники з’єднуються в загальний показник.

Аналіз фінансових коефіцієнтів передбачає розрахування відносних даних звітності, визначення взаємозв’язку показників. При аналізі фінансових коефіцієнтів їх значення порівнюється з базисними величинами, а также вивчається їх динаміка за звітний період.

Особливістю фінансового діагностування є використання системи фінансових показників та коефіцієнтів. Окремі автори розглядають різні групи фінансових показників. Методика, запропонована А.Д. Шереметом та Р.С. Сайфуліним виділяє такі показники як абсолютні показники прибутку, відносні показники рентабельності, ефективності управління, ділової активності, ринкової стійкості, ліквідності, платоспроможності підприємства.

Групи і перелік показників

	Рентабельність: - рентабельність активів;  - рентабельність власного капіталу; - рентабельність продукції  - рентабельність позичкового капіталу;

ІІ. ЕЛЕМЕНТИ ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ

Найменування показника	Код рядка	За звітний період	За попередній період
1	2	3	4
Матеріальні затрати	230	41669	40220
Затрати на оплату праці	240	30668	20327
Відрахування на соціальні заходи	250	13304	7366
Амортизація	260	6516	5317
Інші операційні витрати	270	9251	28665
Разом	280	101408	101895

Здійснимо аналіз прибутковості діяльності підприємства за показниками рентабельності.

К_ра= 2*(-1041)/(277143+292021) = - 0,004

К_рвк= 2*(-1041)/(226658+225617) = - 0,005

К_рпк= 2*(-1041)/( 4398+46574) = - 0,04

К_{рп зв} = -1041/110782 = - 0,0094

К_{рп баз} = -5601/105306= - 0,0532

Аналіз прибутковості підприємства характеризує збитковість підприємства в 2008 році, неефективне використання активів, про що свідчать від’ємні показники рентабельності. У 2008 році порівно з попереднім впав показник рентабельності продаж.

Здійснимо аналіз управління активами підприємства.

К_ок = 2*110782/(277143+292021) = 0,39

К_оок = 2*110782/(45803+47333) = 2,37

К_одз = = 2*110782/((10407+27+50+543)+(23233+27+772))=6,23

t_одз = 365/6,23= 58 днів

К_окз = 2*110782/( 12486+15175) = 8

t_окз = 365/8 = 46 днів

Аналіз управління активами підприємства демонструє надзвичайно низькі показники оборотності всіх активів та зокрема оборотних активів. Період погашення кредиторської заборгованості становить в середньому 46 днів, що менше за період погашення дебіторської заборгованості.

Аналіз ліквідності вказує на спроможність підприємства перетворити актив на грошові кошти і без втрат ринкової вартості.

К_{лз баз} = (45803+9018)/(43298+2374) = 1,2

К_{лз зв} = (47333+7854)/(46574+12670) = 0,93

К_{лт баз} = (45803-(9340+3+524)+9018)/(43298+2374) = 0,98

К_{лт зв} = (47333-(4594+46+371)+7854)/(46574+12670) = 0,85

К_{ла баз} = (1+0)/(43298+2374) = 0,0002

К_{ла зв} = (3+0)/(46574+12670) = 0,00005

Аналіз ліквідності показує, що платоспроможність підприємства є низькою, адже коефіцієнт покриття нижче 2. Проте наявні кошти  використовуються досить ефективно для погашення поточних зобов’язань.  У звітному році ліквідність підприємства зменшується. Свідченням цього є зменшення коефіцієнта покриття від 1,2 до 0,93, та коефіцієнта швидкої ліквідності від 0,98 до 0, 85. Негативним є відсутність у підприємства грошових коштів та їх еквівалентів для негайного погашення власних поточних зобов’язань, про що свідчать нульові показники абсолютної ліквідності.

Проаналізуємо показники фінансової стійкості підприємства.

К_{а зв}= 226658/277143 = 0,817

К_{а баз}= 225617/292021= 0,772

К_{зб зв}= 226658/ 43298 = 5,234

К_{зб баз}= 225617/ 46574 = 4,844

Значення коефіцієнта автономії на відносну фінансову незалежність та невисокий ризик порушення фінансової стійкості підприємства. Коефіцієнт забезпечення боргів свідчить, що власного капіталу значно більше, ніж залученого. Проте варто зазначити, що коефіцієнт автономії та забезпечення боргів зменшується за рік, що свідчить про негативні тенденції.

Отже, підсумувавши здійснену фінансову діагностику діяльності підприємства, можна визначити, що фінансовий стан підприємства досить скрутний. Але не зважаючи на збитковість є передумови для розвитку в перспективі, якщо негайно вжити дієвих заходів щодо розгалуження діяльності підприємства, залучення висококваліфікованих менеджерів до керівництва та ефективного державного регулювання в добувній галузі промисловості.


3.
Удосконалення інструментарію діагностики фінансового стану підприємства.

Відмінності у методичних підходах і наявність великої кількості показників призводять до певних труднощів та розбіжностей у намаганнях визначити фінансові позиції підприємства. Розрахунки мають суб'єктивний характер, що призводить до відповідних диспропорцій у формуванні активів підприємства та їхніх джерел. Це певною мірою позначається на характері відносин підприємства з різними фінансовими інститутами, що, у свою чергу, відображається на процесі виробництва.

Недосконалість методів оцінки фінансового стану підприємства це не єдина проблема сьогодення. На сьогоднішній день також існують складності проведення аналізу фінансового стану, що обумовлено:

1. нестабільністю економіки;

2. кризовим станом;

3. політичною невизначеністю.

В умовах постійної зміни інформації багато фінансово-економічних показників розрахованих на певний час, можуть надалі загубити свою цінність для аналізу у зв'язку з нестабільністю національної валюти.

Певну перешкоду аналізу фінансового стану підприємства дають:

1. різні форми власності, наприклад, чимало показників, що характеризують фінансовий стан акціонерних підприємств не можуть бути розраховані по причині відсутності або слабкого розвитку у державі ринку цінних паперів, де б оберталися акції цих підприємств і по яким можна б було судити про положення емітентів.

2. нестабільність законодавчої бази (фінансового податкового права), що також ускладнює проведення аналізу фінансового стану підприємства.

Тому актуальним постає завдання удосконалення форм і методів фінансового забезпечення функціонування підприємства, тобто пошук нових ефективних шляхів фінансової діяльності.

Отже, сьогодні найнеобхіднішим є:

-         удосконалювати інформаційне та методичне забезпечення фінансового стану підприємства;

-         розробляти методичне забезпечення процесу прогнозування фінансового стану підприємства;

-         удосконалювати структуру аналізу стану підприємства, залежно від мети та змісту роботи на кожному етапі;

-         працювати над методикою форм фінансової звітності, що дозволить підвищити її аналітичні можливості та реальність оцінки майна;

-         розробляти методику комплексної бальної оцінки фінансового стану підприємства, яка б дозволила проаналізувати стан підприємства за оптимальною сукупністю фінансових показників та коефіцієнтів;

-         удосконалювати теоретичні засади формування та реалізації інформаційної системи підприємства;

-         переглянути і доопрацювати нормативні акти, які розкривають методики аналізу фінансового стану підприємства;

-         удосконалювати форми і методи фінансового забезпечення функціонування підприємства, тобто пошук нових ефективних шляхів фінансової діяльності;

-         адаптувати методики аналізу до сучасних економіко-правових умов.

Враховуючи умови фінансової кризи, необхідно розробляти нові методи оцінки фінансового стану, а також розробляти методи і способи покращення фінансового стану, підвищення платоспроможності і ліквідності, фінансової стійкості.

Підвищення ліквідності і платоспроможності суб’єкта господарювання можна досягнути шляхом оптимізації грошового обороту, ефективного управління грошовими потоками, забезпеченням підвищення ліквідності активів та постійної платоспроможності. Із цією метою можна запропонувати наступні напрями:

1) управління оборотними активами;

2) управління необоротними активами;

3) управління інвестиціями;

4) скорочення короткострокових фінансових зобов’язань суб’єкта господарювання.

Підвищення фінансової стійкості можна досягнути шляхом зміни політики фінансуваня господарської діяльності, удосконалення формування фінансових ресурсів та оптимізація фінансової структури капіталу суб’єкта господарювання. Відновлення фінансової стійкості можливе при використанні наступної системи заходів:

1) удосконалення формування активів;

2) покращення фінансової структури капіталу;

3) удосконалення управління власними фінансовими ресурсами;

4) удосконалення кредитної політики щодо забезпечення оборотними засобами.

Перелік заходів з покращення фінансового становища є індивідуальним для кожного з підприємств та залежить від сфери в якій ведеться бізнес, груп продукції, кон’юнктури ринку, регіональної інфраструктури, системи управління підприємством, структури витрат на виробництво і управління, техніко-технологічних особливостей та інших факторів.


Висновки


Таким чином, фінансова діагностика є одним з найвагоміших напрямків визначення стану підприємства, особливо у кризовий період. Вона дає змогу виявити проблеми фінансового стану підприємства, причини їх виникнення та визначити методи покращення ситуації. Результатами фінансової діагностики цікавиться широке коло осіб: інвестори, власники, керівництво підприємства, банки, постачальники, кредитори, замовники, органи державного управління. Фінансові результати діяльності підприємства відображають мету підприємства взагалі, її доходність і є вирішальними для підприємства.

Фінансова діагностика заснована на здійсненні внутрішнього аналізу фінансового стану підприємства. Серед основних методів фінансового аналізу можна виокремити: горизонтальний аналіз, вертикальний аналіз, трендовий аналіз, метод фінансових коефіцієнтів, порівняльний аналіз, факторний аналіз.

Широко застосовується метод фінансових коефіцієнтів, серед яких найважливішими є показники рентабельності, ділової активності,  ліквідності та фінансової стійкості.

Проте відмінності у методичних підходах і наявність великої кількості показників призводять до певних труднощів та розбіжностей у намаганнях визначити фінансові позиції підприємства. Тому актуальним постає завдання удосконалення форм і методів фінансового забезпечення функціонування підприємства, тобто пошук нових ефективних шляхів фінансової діяльності.