Реферат Сприйняття зовнішнього вигляду політиків
Работа добавлена на сайт bukvasha.net: 2015-10-28Поможем написать учебную работу
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
от 25%
Подписываем
договор
Ухова Анастасія
студентка четвертого курсу, фак-ту соціології та управління
СПРИЙНЯТТЯ ЗОВНІШНЬОГО ВИГЛЯДУ ПОЛІТИКІВ
Одним з ключових показників успішності й популярності політика є зовнішній вигляд, який є елементом його іміджу. Сьогодні є актуальним твердження Джозефа Нейполітена «політичні позиції кандидата не такі важливі, як те враження, яке він справляє». Політична арена України дуже персоніфікована, електорат не сприймає жодну партію, як ціле, перш за все сприймаються головні її члени.
Імідж це не тільки стійке уявлення про об’єкт, але і візуальна привабливість особистисті. Створення політичного іміджу кандидата починається перш за все з «Я-концепції» - сукупність усіх уявлень індивіда про себе, що взаємодіє з самооцінкою. Іміджмейкер працюючи з «Я-концепцією» політика не може не враховувати його зовнішнього вигляду. [4]
У літературі з самосприйняття виділяють такі терміни як схема тіла - визначення його меж та образ тіла - безпосередньо оцінка фізичного Я. Вони є важливими для конструювання повноцінного іміджу політика, враховуючи індивідуальні особливості, можливо підібрати найкращі лінії для його форми, які приховають недоліки та підкреслять переваги. Одним з найважливіших елементів сприйняття зовнішнього виду людини є її обличчя. Доглянуте, свіже обличчя викликає більше довіри.
Однак існують і гендерні особливості сприйняття політиків. Фізична привабливість жінки з більшою вірогідністю може слугувати козирм її перемоги, аніж фізична привабливість чоловіка. Тим не менш, це не значить що привабливі політики-чоловіки не можуть скористатись своєю зовнішністю. «Важливий для іміджу політика і сексуальний аспект. Вперше про це заговорили в ході кампанії Джона Кеннеді. «Статевий інстинкт - важливий компонент політики, - писав тоді один із менеджерів Кеннеді, - Якщо ваш кандидат гарний чоловік, то всі жінки повалять голосувати за нього, тягнучи за собою впираючихся чоловіків». [5]
Щож стосовно одягу політиків, то тут є свої нюанси стосовно кожної окремої країни. Одяг грає не останню роль. Під час передвиборної компанії Джорджа Буша було проведене дослідження - дуже багато американців відзначали те, що у Буша краще підбрана краватка, ніж у конкурента. Для американців, вихованих Голлівудом, первинна візуальна оцінка. [2] Але в Україні, де «обирають серцем» краща краватка ще не означає перемогу на виборах.
Найпоширеніший і найбільш визнаний на сьогодні одяг політиків - костюм. Костюм - візитна картка ділової людини. Передусім, дивляться, як людина одягнена. Перше враження надовго залишається в пам'яті людей, з якими ми знайомимося. Тому нехтувати зовнішнім виглядом - невибачна помилка. Наприклад, акуратність і подтягнутість в одязі часто асоціюються з організованістю в роботі, з умінням цінувати свій та чужий час. Розхлябаність - синонім метушливості, забудькуватості. [1]
У костюмі політика повинні ясно прочитуватися знаки, обумовлені правилами етикету. Офіційний костюм сучасного чоловіка-політика склався, причому непорушно. Колір, деталі, довжина, ширина, фактура тканини - все регламентовано рядом суворих правил, мета яких - політкоректність і естетика в заданих координатах. Регламентована форма взуття, аксесуари, вузол галстука, манера носіння одягу. Можна сказати, що костюм політиків всіх країн - уніформа. У офіційних випадках однаково одягнені всі: королі, президенти, міністри, депутати. Окрім представників екзотичних країн і військових. В зв'язку з цим штатський чоловічий костюм не дуже цікавий. [2]
Сучасний політичний спектакль пропонує деяку демократизацію образу жінки. Не дивлячись на те, що ось вже тридцять років силует жіночого ділового костюма залишається практично незмінним, сам костюм постійно зазнає косметичні коригування. Це пов'язано з еволюцією самого поняття "класика". Класичний стиль в наші дні тяжіє до помірно-вільних, демократичних ліній, що допускають поєднання з іншими стилями.Деяка демократизація класики проявляється передусім у вільному крої жакета. Він приталений - але злегка, і це не акцентується. Усе інше жорстко не регламентоване. Піджак може бути і двобортним, і однобортним; до, нижче і вище за лінію стегон.[3] Наприклад костюми Ю.В. Тимошенко відповідають класичним канонам, але вони не є буденними та похмурими.
На що не поширюються новомодні вільності, так це на спідницю. Спідниця має бути прямою, завуженою донизу, облягаючою стегна, з розрізом ззаду не більше десяти сантиметрів. Класична довжина спідниці - до середини колін. Але вона може бути як трохи вище за коліно, так і трохи нижче. [3]
Стосовно зачісок, то волосся не повинне закривати обличчя і домінувати у зовнішньому вигляді жінки-політика. Зачіска повинна надавати голові форми, м'яко обрамляючи щоки та підборіддя. Природно, що ідеальна зачіска повинна створюватися з урахуванням усіх недоліків і переваг. Легкі, прості стрижки переважають над складними зачісками, що потребують фіксації і постійної пильності. Виключенням знову є Ю.В. Тимошенко, чия зачіска – родзинка всього її образу. Головне, що повинна розуміти жінка-політик це те, що зачіску вона носить завжди, відповідно, вона завжди, як і одяг, має бути в ідеальному стані.
Однак не всякому політику можна запросто порадити змінити зачіску, відмовитися від шкідливих звичок, оновити гардероб. Якщо політик надто прислухається до думки іміджмейкера, це може свідчити про його невпевненість у самому собі. Іміджмейкер повинен побоюватися нав'язати кандидату імідж, йому зовсім чужий - надягти на вовка овечу шкуру, а на осла - левову. Зазор між реальною особистістю і політичним іміджем повинен бути мінімальним. Довго грати чужу роль не можна. А бути розкутою і чарівним можна, тільки почуваючи себе в своїй тарілці. Працюючи з кандидатом, треба іти за прикладом англійських садівників-декораторів: створюючи парк, вони не знищують всю дикорослих зелень, а лише підправляють її, залишаючи в недоторканності чарівне єство природи.
Література
1. Алехина, И.В. Имидж и этикет делового человека /И.В.Алехина - М.: ЭЭН, 1996.- 389с.
2. Азархи С.В. Дресс-код политика. Попытка расследования// Рынок лёгкой промышленности – 2005. - № 44.
3. Сарматова, К.К. Карьера женщины / К.К. Сарматова - М.: ФАИР-ПРЕСС, 2001.- 430с.
4. Шепель В.М. (ред.) Имиджелогия: Как нравиться людям. - М.:Народное образование, 2002. - 576с.
5. Удачный имидж политика [ WWW документ ] URL
http://www.adv-energy.com.ua/infos/v/294
