МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Державний вищий навчальний заклад

«Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана»

кафедра правового регулювання економіки


Курсова робота

на тему:

" "


                                         Виконала:

студентка 4 курсу, 2 групи

юридичного факультету

денної форми навчання

Гончар Н..

       

                    

Науковий керівник:

асистент кафедри
Київ

2010


План

Вступ…………………………………………………………………….....………3

1.Система господарських судів в Україні……………………………….....……6

1.1. Система господарських судів…………………………………….....……….6

1.2. Місце апеляційного господарського суду в системі господарськихсудів в Україні………………........…………………………………………………...…..9

2. Загальна характеристика апеляційного суду……………………..….….…..11

2.1. Принципи організації діяльності…………………………….….......……..11

2.2. Структура апеляційного суду………………………………………….......14

3. Провадження у суді апеляційної інстанції…………………………….……18

3.1. Порядок розгляду справ у суді апеляційної інстанції………………........18

3.2. Повноваження апеляційних судів…………………………………....……22

Висновки…………………………………………………………….........……...24

Список використаних джерел…………………………………….....………….27





Вступ
Ідея створення спеціалізованих судів спрямована на забезпечення спеціалізованого професійного судового захисту в сфері правовідносин, регулювання яких становить для суспільства особливий інтерес, як політичний так і економічний. Законодавець у такий спосіб визначає для суспільства пріоритети з питань захисту різних правовідносин, закладає засади демократизації судової влади.

Конституцією України визначено, що, окрім Верховного Суду, в Україні повинні діяти й інші вищі судові органи - вищі спеціалізовані суди. З цим треба рахуватися і бачити в цьому значне посилення судової влади, яке дасть змогу не розпорошувати сили одного вищого судового органу на всі проблеми правосуддя у державі, а зосередитися на конкретній судовій юрисдикції, за яку відповідатиме конкретний вищий суд, і більш кваліфіковано здійснювати її: спеціалізація завжди супроводжувала професіоналізм.

Утворення системи судів за принципом спеціалізації є прогресивною формою організації діяльності судової влади. Адже спеціалізація судів веде до незворотних перетворень у напрямку демократизації судової влади. Тому надання Конституцією вищим спеціалізованим судам статусу вищого судового органу є конституційною гарантією демократизації судової влади та встановленням принципу її децентралізації.

Для забезпечення процесу реформування судоустрою, відповідно до Конституції України, 30 серпня 2000 року Президент України підписав Указ "Про створення Ради з питань реформування судової системи України".

У судовій системі України визначне місце посідають апеляційні суди регіонального рівня та Апеляційний суд України. Запровадження принципово нового для України апеляційного порядку перегляду судових рішень також вимагає ретельного наукового аналізу їх діяльності на першому етапі «малої судової реформи» і вироблення відповідних практичних рекомендацій. Особлива увага при цьому має бути приділена питанням судового управління, в тому числі взаємовідносинам апеляційних судів з іншими ланками судової системи та органами Державної судової адміністрації України.

Проблеми судоустрою і судового управління, зокрема, діяльності обласних судів – попередників нинішніх апеляційних судів, а також арбітражних (нині господарських) судів були предметом досліджень багатьох вчених України та Російської Федерації і суддів-практиків, таких, як : Жук І. Л., Неживець О. М, Білоус В. Т., Притика Д, Вінник О. М. , Чернадчук В. Д., Сухонос В. В, М.Руденко, М.Савенко, М.Семенов, В.Сердюк, В.Стефанюк, В.Смородинський, Н.Сібільова, М.Тітов, Б.Футей, П.Шевчук, М.Штефан, В.Шишкін, та інші., а також чинними нормативними актами, які регулюють діяльність господарських судів України.  

Діяльність апеляційних господарських судів у розгляді господарських спорів за останні роки значно активізувалась, про що свідчить стала тенденція до збільшення числа звернень суб'єктів господарської діяльності за захистом своїх прав та інтересів у судовому порядку.

Відповідно до цього значної актуальності набувають теоретико - прикладні питання господарського судочинства. Саме через це мене зацікавила дана тема курсової роботи.

Метою даної роботи є дослідження становлення і сутності апеляційного господарського судочинства в Україні.

Поставлена мета обумовила необхідність вирішення таких завдань:

– на підставі аналізу різних значень терміну «апеляція» визначити статус апеляційного суду як елементу судоустрою і судового процесу, проаналізувати його компетенцію і висловити міркування з приводу її вдосконалення;

– розкрити принципи організації та діяльності апеляційних судів з врахуванням специфіки їх функціонування;

– сформулювати основні вимоги, які пред являються до кадрів апеляційних судів і внести пропозиції з вдосконалення кадрової роботи у цій системі;

– проаналізувати характер виниклих проблем у застосуванні процесуального законодавства апеляційними судами

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, пов’язані з організацією, створенням та діяльністю апеляційних судів України.

Предмет дослідження – правовий статус апеляційних судів у системі судів загальної юрисдикції, принципи їх діяльності і компетенція, організаційно-правові проблеми управління у системі апеляційних судів і процесуальні аспекти перегляду судових рішень в апеляційному порядку.

Відповідно до мети і завдань дослідження у курсовій роботі використані як загальнонаукові, так і спеціальні методи дослідження.

За допомогою універсального діалектичного методу проблеми організації та діяльності апеляційних судів розглядаються в усій їх складності і суперечливості, визначаються шляхи розв’язання цих суперечностей у процесі переходу судової системи України до якісно нового стану. Історичний метод дослідження дав змогу показати об’єктивну закономірність повернення до апеляційного порядку перегляду судових рішень. За допомогою спеціально-юридичного методу і методу системного аналізу, а також логіко-правового методу я досліджувала зміст окремих норм законодавства, які стосуються теми курсової, в їх системному зв’язку, статистичного методу – характер і кількісні показники процесів, що відбуваються у судовій системі і суддівському середовищі, соціологічного методу – для вивчення і узагальнення думок професійних суддів з питань діяльності апеляційних судів. У процесі дослідження використовувались також інші наукові методи.

1.    
Система господарських судів в Україні
1.1.        
Система господарських судів

       Судову владу представляють незалежні суди, які від імені держави, в порядку, встановленому законом, здійснюють правосуддя, наділені владними повноваженнями, завданням яких є забезпечення захисту гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Судова система України становить сукупність усіх судів держави, основаних на єдиних засадах організації і діяльності, що здійснюють судову владу.
Система господарських судів складається з чотирьох ланок:

1) місцеві господарські суди;

2) апеляційні господарські суди;

3) Вищий господарський суд;

4) Верховний Суд України.

Завданням господарських судів є:
- захист прав і охоронюваних законом інтересів учасників господарських правовідносин;
- сприяння зміцненню законності в сфері господарських відносин;
- внесення пропозицій, спрямованих на вдосконалення правового регулювання господарської діяльності.[1]

Господарські суди сприяють зміцненню законності й протидіють проявам злочинності в економічній сфері. З цією метою постійно направляють окремі ухвали на адресу керівників підприємств, установ і організацій, у діяльності яких виявлено недоліки, а також повідомлення до органів прокуратури та внутрішніх справ. Щороку майже на 50% збільшується кількість звернень суб'єктів господарювання за захистом своїх порушених прав та інтересів.
           Діяльність господарських судів ґрунтується на засадах:
- законності;

- незалежності, в тому числі й від органів законодавчої та виконавчої влади, і підкорення лише законові;

- рівності всіх учасників процесу перед законом і господарським судом;
- гласності та відкритого розгляду справ, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної та комерційної таємниці або за наявності обґрунтованих заперечень однієї зі сторін;
- обов'язковості виконання рішень, ухвал, постанов господарського суду;
- змагальності сторін і свободи в наданні ними господарському суду своїх доказів і в доведенні перед судом їхньої переконливості;
- повного фіксування судового процесу технічними засобами в порядку, встановленому законом;

- забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень господарського суду, крім випадків, установлених законом.
          Господарські суди є юридичними особами, мають самостійний кошторис, поточний, а за потреби - й інші рахунки в установах банку, печатку із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням.
Працівники апарату господарських судів є державними службовцями, на яких поширено дію Закону України "Про державну службу". Фінансування господарських судів здійснюють за рахунок Державного бюджету України. Розмір асигнувань на утримання господарських судів затверджує Верховна Рада України за поданням Голови Вищого господарського суду України.
Справи в судах розглядають у першій інстанції, другій інстанції - апеляційній та третій інстанції - касаційній. Справи також можуть переглядати в порядку виключного провадження.[2]

Місцевий суд розглядає як суд першої інстанції господарські та інші справи в передбачених законом випадках, за винятком справ, віднесених законом до підсудності інших судів.

      Апеляційні суди діють як суди апеляційної інстанції щодо рішень місцевих судів.

Для забезпечення права на апеляційне оскарження судових постанов, ухвалених апеляційними судами в першій інстанції, відповідно до Закону України "Про судоустрій України"   утворено Апеляційний суд України.

Верховний Суд України в межах своїх повноважень розглядає в касаційному порядку рішення судів загальної юрисдикції, переглядає в порядку повторної касації усі інші справи, розглянуті судами загальної юрисдикції в касаційному порядку, та справи, пов'язані з винятковими обставинами в порядку, встановленому процесуальним законом, а також здійснює інші повноваження, віднесені до його компетенції Конституцією та законами України.[3]

Суди першої ланки є виключно судами першої інстанції. Вони не можуть виступати ні як касаційна, ні як апеляційна інстанція. Самостійною формою перегляду постанов суду, що набрали законної сили, є перегляд у зв'язку з нововиявленими та винятковими обставинами в порядку виключного провадження. Такий порядок встановлено в кримінальному й цивільному судочинстві та під час вирішення господарських спорів.
           Суди загальної юрисдикції утворює й ліквідує Президент України  за поданням Міністра юстиції України, погодженим із Головою Верховного Суду України або головою відповідного вищого спеціалізованого суду. Підставами для утворення чи ліквідації є зміна адміністративно-територіального устрою, передислокація військ або реорганізація Збройних Сил України.

1.2.        
Місце апеляційного господарського суду в системі господарських судів в Україні

Відповідно до Конституції України правосуддя в господарських відносинах здійснюється господарським судом.

Господарський суд є незалежним органом у вирішенні всіх господарських спорів, що виникли між юридичними особами, державними та іншими органами, а також у розгляді справ щодо банкруцтва. Організація і діяльність господарських судів визначаються Конституцією України, Законом України від 7 лютого 2002 р. «Про судоустрій України», Господарським процесуальним кодексом України, прийнятим Верховною Радою України 6 листопада 1991 р., іншими нормативно-правовими актами України, а також міждержавними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Правова природа господарського суду як органу правосуддя визначається завданнями та повноваженнями, якими його наділено для виконання цих завдань. Завданням господарського суду є забезпечення захисту гарантованих Конституцією України та законами прав громадян, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Апеляційні господарські суди є судами апеляційної інстанції, що вперше запроваджена в системі органів господарського судочинства відповідно до статті 125 Конституції України. Вони утворені Указом Президента України від 11 липня 2001 р. «Про утворення апеляційних господарських судів та затвердження мережі господарських судів України» в кількості семи судів (Дніпропетровський, Донецький, Київський, Львівський, Одеський, Севасто­польський та Харківський апеляційні господарські суди) з визначенням території, на яку поширюються повноваження апеляційних господарських судів. Указом Президента України від 30 травня 2002 р. «Про утворення Житомирського та Запорізького апеляційних господарських судів та внесення змін до мережі та кількісного складу суддів господарських судів України» кількість апеляційних господарських судів було збільшено до дев'яти. Нині в Україні створено 11 апеляційних господарських судів.

До складу апеляційного господарського суду входять: голова, перший заступник голови, заступники голови. Апеляційний господарський суд здійснює правосуддя колегією суддів.[4]

Апеляційні суди є судами апеляційної інстанції, тобто переглядають рішення, вироки, постанови та ухвали місцевих судів, що не набрали законної сили, а також розглядають окремі категорії справ, віднесених до їх компетенції процесуальним законодавством по І інстанції. ( Наприклад кримінальні справи проти основ національної безпеки України, про злочини, за вчинення яких передбачено покарання у вигляді довічного позбавлення волі; у цивільному судочинстві це, наприклад справи, де однією із сторін може бути місцевий суд району, району в місті і т. д., а також апеляційні суди розглядають справи по скаргах на рішення, дії, чи бездіяльність територіальної , дільничної виборчої комісії по виборах Президента ).

Апеляційні господарські суди не мають визначених категорій справ, які б вони розглядали по суті як І інстанція, а відповідно до ст. 13 ГПК України місцеві господарські суди розглядають у першій інстанції усі справи, підвідомчі господарським судам. [5]

На підставі вивчення судової практики і аналізу судової статистики в апеляційних судах отримують практичний матеріал, який дозволяє створити уявлення щодо практики застосування судами норм права, труднощів у їх судовому тлумаченні, помилок, а також різноманітних заходів щодо їх подолання ( направлення судам оглядів, узагальнень, проведення семінарів з розгляду і обговорення питань застосування законодавства з окремих категорій справ, проходження суддями практики в апеляційних палатах тощо).

2.Загальна характеристика Апеляційного суду
2.1. Принципи організації і діяльності

Система господарських судів засновується на загальних принципах і положеннях судоустрою і судочинства, як і для судів загальної юрисдикції. Господарські суди здійснюють судову владу шляхом вирішення господарських та інших справ, віднесених до їх ведення. Вони мають свою компетенцію, а порядок їх судочинства — свою специфіку, встановлену Господарським процесуальним кодексом України. Звідси випливає правова природа господарських судів як спеціалізованих судів у рамках системи судів загальної юрисдикції, які здійснюють правосуддя у сфері господарських відносин. Правова природа господарського суду, визначена насамперед Законом України від 4 червня 1991 року «Про господарські суди», що правосуддя в господарських відносинах здійснюється господарськими судами.

У Законі від 7 лютого 2002 року  "Про судоустрій України" визначено такі засади здійснення правосуддя в Україні: здійснення правосуддя виключно судами; право на судовий захист; рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом; правова допомога при вирішенні справ у судах; гласність судового процесу; державна мова судочинства; обов'язковість судових рішень; право на оскарження судового рішення; колегіальний та одноособовий розгляд справ; самостійність і незалежність судів; недоторканність суддів; незмінюваність суддів; суддівське самоврядування.

До системи засад судочинства слід віднести:[6]

1) здійснення правосуддя тільки судом; 2) незалежність суддів і підкорення їх лише законові; 3) державна мова судочинства; 4) законність; 5) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 6) колегіальність і одноособовість судового розгляду; 7) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 8) забезпечення доведеності вини; 9) змагальність сторін і свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості; 10) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду; 11) обов'язковість рішень суду та інші.

Здійснення правосуддя виключно судом. Правосуддя є однією з форм державної діяльності, яку здійснюють виключно суди шляхом розгляду й вирішення в судових засіданнях цивільних, кримінальних, адміністративних і господарських справ у встановленому законом порядку.

Господарське процесуальне законодавство вказує, куди треба оскаржити рішення суду першої інстанції, яке не набрало законної сили. Перегляд за апеляційною скаргою або поданням рішення місцевого господарського суду здійснює апеляційний господарський суд, повноваження якого поширюються на територію місцезнаходження відповідного місцевого господарського суду (ст. 92 ГПК). Території, на які поширюються повноваження апеляційних господарських судів України, визначені Указом Президента України від 11 липня 2001 р. № 511 «Про утворення апеляційних судів та затвердження мережі господарських судів України».

Апеляційна скарга (подання), подана із дотриманням вимог законодавства, має бути прийнята до провадження суду. Про прийняття апеляційної скарги (подання) до провадження апеляційний господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги (подання). Ухвала надсилається сторонам та прокурору, який брав участь у розгляді справи або вступив у розгляд справи (ст. 98 ГПК).[7]

В апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду таких справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених для апеляційної інстанції. Відповідно, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі й додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього (ст. 101 ГПК). Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, але не приймає і не розглядає вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апеляційна скарга (подання) на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня надходження справи разом з апеляційною скаргою (поданням) в апеляційну інстанцію (ст. 102 ГПК).

Особа, яка подала апеляційну скаргу (подання), має право відмовитися від неї до винесення постанови. Апеляційний господарський суд має право не приймати відмову від скарги, якщо це суперечить закнодавству або порушує чиї-небудь права й охоронювані законом інтереси. Про прийняття відмови від скарги (подання) апеляційний господарський суд виносить ухвалу, якщо рішення місцевого господарського суду не оскаржене іншою стороною (ст. 100 ГПК).
2.2 Структура Апеляційного суду

Структура апеляційних господарських судів є аналогічною до апеляційних судів, тобто організаційне керівництво діяльністю суду здійснює голова суду, який як і заступники голови апеляційних господарських судів призначаються на посаду строком на 5 років і звільняються з посади Президентом України за поданням голови відповідного вищого господарського суду України на підставі ради суддів утвореної для судів відповідної спеціалізації. В структуру апеляційних спеціалізованих судів входять окрім судових палат президія апеляційного спеціалізованого суду. [8]

В апеляційних судах (як загальних так і спеціалізованих) є апарат суду, структура і штатна чисельність якого затверджуються в установленому порядку за поданням голови суду, у межах видатків на утримання даного суду. До складу апарату суду можуть входити: помічник голови суду, помічники суддів, завідуючий канцелярією, секретарі суду і судового засідання, консультанти, судові розпорядники, архіваріус та інші особи. Комплектуванням цього апарату безпосередньо займається голова суду, який здійснює прийом на роботу працівників і звільняє їх з роботи, присвоює їм ранги державного службовця. [9]

До складу апеляційних господарських судів входять судді, як правило, обрані Верховною Радою України безстроково чи, в окремих випадках, призначені Президентом України в межах п'ятирічного строку. Кількість суддів у кожному апеляційному суді визначає Президент України.

Голова апеляційного господарського суду має першого заступника та заступників голови суду - голів судових палат.

Голову апеляційного суду та його заступників зі складу суддів відповідного апеляційного суду строком на п'ять років призначає і звільняє Президент України за поданням голови вищого господарського суду. Для вирішення організаційних питань у апеляційних судах діє президія апеляційного суду. До повноважень президії апеляційного суду віднесено також розгляд узагальнень судової практики, надання методичної допомоги місцевим судам тощо.

Повноваження голови апеляційного суду визначено в Законі України "Про судоустрій України". Так, зокрема, він:

- здійснює організаційне керівництво діяльністю суду;

- розподіляє обов'язки між заступниками голови суду;

- на підставі акта про обрання (призначення) суддею чи припинення повноважень судді видає відповідний наказ; утворює судові палати та вносить на затвердження президії суду їхній персональний склад;

- організовує роботу президії суду, вносить на її розгляд питання й головує на засіданнях президії;

- організовує ведення та аналіз судової статистики, вивчення й узагальнення судової практики, має право витребувати з відповідного суду справи, судові рішення в яких набрали законної сили;

- приймає на роботу та звільняє працівників апарату суду, присвоює їм ранги державного службовця в порядку, встановленому законом, застосовує щодо них заохочення й накладає дисциплінарні стягнення;

- організовує підвищення кваліфікації суддів і працівників апарату відповідного суду;

- подає в установленому порядку пропозиції щодо фінансування витрат на утримання суду та організаційного забезпечення його діяльності;

- представляє суд у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, громадянами та організаціями;

- вносить пропозиції Голові Верховного Суду України чи голові відповідного вищого спеціалізованого суду щодо кандидатур для призначення на посади голів місцевих судів та їхніх заступників;

- здійснює інші передбачені законом повноваження. Перший заступник голови апеляційного суду здійснює організаційне керівництво роботою структурних підрозділів суду та виконує інші обов'язки, визначені головою суду.[10]

Головним обов'язком судді апеляційного господарського суду є здійснення правосуддя в порядку, встановленому процесуальним законом. Судді апеляційних загальних судів беруть участь у розгляді справ у апеляційному порядку та у першій інстанції. Під час розгляду справи в апеляційному порядку - головуючим, доповідачем у справі або членом складу суду.

Суддя здійснює процесуальні дії та організаційні заходи, спрямовані на забезпечення розгляду справи; контроль за своєчасним зверненням до виконання постановлених за його участі судових рішень. Суддя може проводити узагальнення судової практики, надавати методичну допомогу місцевим судам тощо.

До апарату апеляційного суду й прирівняних до нього судів входять помічник голови суду, завідувач канцелярії, секретарі суду, секретарі судового засідання, консультант, діловод, судовий розпорядник, архіваріус, завідувач господарства.

Завідувач канцелярії організовує роботу канцелярії; керує роботою секретарів, діловодів, друкарок, архіваріуса; організовує прийом відвідувачів, доповідає голові суду або заступникам про кореспонденцію, що надійшла до суду; здійснює контроль за веденням документів первинного обліку, нарядів, обліку й реєстрації звернень громадян і юридичних осіб та строками їхнього вирішення; контролює відправку справ зі скаргами, поданнями, протестами до вищої ланки судової системи.[11]

На секретарів суду покладено[12]: виконання доручень голови суду, заступників голови суду та завідувача канцелярії; реєстрацію, облік і зберігання кримінальних, цивільних, про адміністративні правопорушення та інших справ і матеріалів; ведення картотек, журналів, нарядів; оформлення документів щодо звернення до виконання вироків, рішень, ухвал, постанов суду й контроль за одержанням повідомлень про виконання; облік і зберігання речових доказів (також може бути покладено на судового розпорядника)тощо.
       Секретарі судового засідання ведуть протокол судового засідання; оформляють справи після їхнього розгляду; ведуть журнал судових засідань; викликають засідателів і обліковують їхню роботу, складають і вивішують списки справ, призначених до розгляду в судовому засіданні, тощо.

Консультант суду проводить роботу з обліку законодавства й судової практики; бере участь в узагальненні судової практики та обліковує цю роботу.

3. Провадження у суді апеляційної інстанції.
3.1.Порядок  розгляду справ у суді апеляційної інстанції

Апеляція дійсно за загальним принципом може бути подана на всі рішення суду першої інстанції.

Для виправлення помилок, допущених судом при розгляді й вирішенні спорів, закон передбачає спеціальний етап перевірки законності та обґрунтованості рішень, ухвал, постанов, який містить самостійні стадії: перегляд судових рішень у апеляційному порядку; перегляд судових рішень в касаційному порядку; перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами.

Ці перелічені стадії мають загальні ознаки:[13]

— вони призначені для перевірки наявності або відсутності підстав до скасування рішень, ухвал, постанов;

— скасування або зміна рішень, ухвал, постанов може здійснюватися тільки у випадках, прямо вказаних у законі;

— перевіряти судові акти мають право тільки ті суди, які уповноважені на це законом;

— при перевірці судових рішень допускається присутність осіб, які беруть участь у справі.

Розгляд справи судом першої інстанції не завжди забезпечує безпомилковість рішень. Перегляд судом апеляційної інстанції рішень місцевого господарського суду, які не набрали законної сили, — найбільш зручний і швидкий спосіб перевірки законності та обґрунтованості судових рішень. Це нова, раніше невідома українському законодавству, стадія не лише у господарському, а і й цивільному та кримінальному процесах.

Провадження в апеляційної інстанції — самостійна стадія, яка, вирішуючи загальні завдання господарського процесу, має власні специфічні цілі. Головною метою є перевірка законності й обґрунтованості рішень місцевого господарського суду, з тим щоб не допустити набрання законної сили та виконання помилкових судових рішень. Контроль суду апеляційної інстанції за діяльністю суду першої інстанції має свої особливості. Він здійснюється в специфічній формі — шляхом винесення судом апеляційної інстанції постанов з кожної розглянутої справи.[14]

Суд апеляційної інстанції перевіряє правильність судових рішень з фактичної та правової сторін, за наявними у справі й додатково поданими доказами, в оскарженій та неоскарженій частинах. Він не зв’язаний доводами апеляційної скарги і зобов’я­заний перевірити законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Отже, апеляційне провадження як стадія господарського процесу — це сукупність дій суду апеляційної інстанції та осіб, які беруть участь у справі, що здійснюються з метою перевірки законності та обґрунтованості судових рішень місцевих господарських судів, які не набрали законної сили й повторного розгляду справи по суті.[15]

Право апеляційного оскарження рішення є правом на порушення діяльності апеляційного господарського суду з перевірки законності та обґрунтованості рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Право на оскарження рішення виникає із дня його прийняття у кінцевій формі за наявності вказаних у законі передумов. Такими передумовами є наявність винесеного місцевим господарським судом рішення, яке не набрало законної сили, а також суб’єктів оскарження, віднесених до осіб, які мають право на оскарження. Відповідно до ст. 91 ГПК сторони у справі мають право на подання апеляційної скарги, а прокурор — апеляційного подання.

Провадження в суді апеляційної інстанції - складова частина  процесу. Діяльність суду та іншнх учасників процесу на цій стадії судочинства побvдована на тих самих засадах, що діють у суді першої інстанції. Справа з апеляційною скаргою, що надійшла із суду першої інстанції до апеляційного суду, реєструється в канцелярії, після чого в порядку черговості передається судді-доповідачу, який зобов'язаннй ретельно вивчити  одержану справу, підготувати доповідь та про проведену роботу доповісти колегії суддів. Переконавшись у виконанні підготовчих дій та готовності справи до розгляду апеляційній інстанції, колегія приймає ухвалу про закінчення підготовчих дій. Про час та місце судового засідання повідомляються сторони й інші особи, які беруть участь у справі.[16]

Законом визначено спеціальний строк призначення справі до розгляду в апеляційному суді:  він не може перевищувати одного місяця з дня прийняття колегією суддів ухвали про закінчення проведення підготовчих дій у справі.

Засідання суду апеляційної інстанції складається з трьох взаємопов’язаних  частин: підготовчої, розгляду апеляційної скарги чи апеляційного подання прокурора, прийняття і проголошення ухвали (рішення).
Апеляційні скарги або подання на судові рішення розглядаються у відкритому судовому засіданні, у складі не менше трьох професійних суддів.  У засіданні суду апеляційної інстанції головує, як правило, голова судового складу. Головуючий керує судовим засіданням, вживає необхідних заходів щодо забезпечення в засіданні належного порядку. Ведення протоколу  в суді апеляційної інстанції є обов'язковим. У призначений час головуючий відкриває судове засідання і оголошує, яка справа, за чиєю скаргою або поданням та на рішення  якого суду підлягає розгляду. Секретар судового засідання доповідає судові, хто з повідомлених осіб з'явився в судове засідання, чи вручені повістки та повідомлення тим, хто не з'явився, і які є відомості про причину їхньої неявки,  встановлює особу тих, хто з'явився. Якшо у судовому  засіданні бере участь перекладач - роз'яснює його права та обов'язки, про відповідальність за навмисне неправильний переклад. Після цього головуючий оголошує склад суду, а також прізвища експерта, перекладача, секретаря судового засідання особам, які беруть участь у справі, їхнє право заявляти відводи. [17]

Усі питання, що виникають під час розгляду справи та ухвалення рішення суду апеляційної інстанції, вирішуються більшістю голосів. Жоден із суддів не має права утримуватися від голосування, головуючий голосує останнім.
У кімнаті для нарад судді зобов'язані вирішити такі питання: чи достатньо повно суд першої інстанції дослідив обставини, які мають значення для справи; чи доведені обставини, котрі суд визнав установленими; чи відповідають викладені в рішенні висновки суду обставинам справи; чи порушені норми матеріального та процесуального права; чи правильно ці норми застосовані; чи обґрунтовані доводи апеляційної скарги.
Ухвалене апеляційною інстанцією рішення проголошується в залі судового засідання прилюдно.


3.2 Повноваження апеляційних судів

Розгляд справ у апеляційних судах здійснюється колегіально у складі не менше 3 суддів.

Відповідно до встановлених законом повноважень апеляційний господарський суд:

·        переглядає в апеляційному порядку рішення місцевих господарських судів, які включені до території, на яку поширюються його повноваження;

·        переглядає за нововиявленими обставинами прийняті ним рішення;

·        вивчає і узагальнює практику застосування законодавства, аналізує статистику вирішення господарських спорів, подає пропозиції Вищому господарському суду України щодо вдосконалення правового регулювання господарської діяльності і прак­тики вирішення господарських спорів та щодо порушення перед Конституційним Судом України питання про офіційне тлу­мачення законів України;

·        проводить роботу, спрямовану на попередження правопору­шень у сфері господарських відносин;

·        здійснює інші повноваження, передбачені законом.

Апеляційні суди є судами апеляційної інстанції, тобто переглядають рішення, вироки, постанови та ухвали місцевих судів, що не набрали законної сили, а також розглядають окремі категорії справ, віднесених до їх компетенції процесуальним законодавством по І інстанції. ( Наприклад кримінальні справи проти основ національної безпеки України, про злочини, за вчинення яких передбачено покарання у вигляді довічного позбавлення волі; у цивільному судочинстві це, наприклад справи, де однією із сторін може бути місцевий суд району, району в місті і т. д., а також апеляційні суди розглядають справи по скаргах на рішення, дії, чи бездіяльність територіальної , дільничної виборчої комісії по виборах Президента ).

Апеляційні господарські суди не мають визначених категорій справ, які б вони розглядали по суті як І інстанція, а відповідно до ст. 13 ГПК України місцеві господарські суди розглядають у першій інстанції усі справи, підвідомчі господарським судам. [18]

На підставі вивчення судової практики і аналізу судової статистики в апеляційних судах отримують практичний матеріал, який дозволяє створити уявлення щодо практики застосування судами норм права, труднощів у їх судовому тлумаченні, помилок, а також різноманітних заходів щодо їх подолання ( направлення судам оглядів, узагальнень, проведення семінарів з розгляду і обговорення питань застосування законодавства з окремих категорій справ, проходження суддями практики в апеляційних палатах тощо).



Висновки

Процес становлення незалежної судової влади в Україні проходить важко, у складних соціальних і економічних умовах. Причиною цього є існування факторів, що перешкоджають нормальному функціонуванню системи правосуддя. Практична реалізація законодавства про судоустрій та судово-процесуального законодавства виявила низку проблем, що вимагають спеціального дослідження та теоретичного осмислення. Особливо це стосується діяльності місцевих судів, які найбільш наближені до зацікавлених суб'єктів і на долю яких припадає розгляд переважної більшості судових справ.

Тож проблема ефективної організації і діяльності судової влади до кінця далеко ще не вирішена. Така влада може існувати тільки як державно-правовий інститут, покликаний задовольняти потреби громадян, суспільства і держави в законному, справедливому, швидкому розгляді спорів, що виникають у процесі реалізації прав і обов'язків суб'єктів правовідносин, при вирішенні питань встановлення юридичного факту, відшкодування матеріальної і моральної шкоди тощо.

На мою думку, новий Господарський процесуальний кодекс України повинен містити більш-менш детальний перелік відповідних спорів

У господарському судочинстві позовне провадження у порівнянні з цивільним процесом має і у подальшому повинно мати якісні відмінності, зумовлені специфічними потребами учасників відповідних відносин. Насамперед, це стосується потреб господарського обороту в оперативності вирішення спорів, легкості доказування, мінімізації процедурних формальностей, а також сприятливого для суб’єктів господарської діяльності розподілу тягаря доказування, надання їм правової допомоги у справах за позовами органів державного управління, контролю та нагляду за господарською діяльністю щодо застосування адміністративно-господарських санкцій. Тому правила господарського судочинства повинні бути адекватними зазначеним вимогам.

Чинне законодавство дозволяє сторонам господарського спору за певних умов оскаржити рішення суду першої інстанції в касаційному порядку, оминаючи апеляційний суд. Ця обставина певним чином дискредитує значення апеляційних судів, робить недосяжними цілі, які переслідувалися при їх створенні як самостійної інстанції, що перевіряє правильність оцінки судами першої інстанції фактичних обставин і застосування ними норм права.

З огляду на це доцільно внести поправки в процесуальне законодавство, що виключало б подання скарги до касаційної інстанції без попереднього апеляційного оскарження судового акта суду першої інстанції. Більш того, апеляційне оскарження може бути виключено, коли йдеться про оскарження лише правильності застосування норм права і не оспорюється оцінка фактичних обставин справи судом першої інстанції.

Для правильного вирішення спорів, що виникають між господарюючими суб‘єктами, знань норм права недостатньо, оскільки актуальним є не тільки визначення формальних умов застосування конкретної норми права, але й докладне дослідження судом фактичних обставин справи. Звідси висновок: необхідно запроваджувати  не тільки спеціалізацію суддів у сфері права, але й спеціалізацію стосовно практики господарської діяльності, тобто встановлення фактичних обставин взаємин сторін конфлікту.

Одним із шляхів вирішення відповідного питання може стати залучення для надання суддям допомоги у встановленні фактичних обставин справи спеціалістів, які не мають статусу судді і не ототожнюються з експертом. Такими фахівцями можуть бути особи, які володіють спеціальними знаннями з практики господарської діяльності та господарського законодавства. Склад таких спеціалістів може формуватися у кожному місцевому і апеляційному господарському суді з числа авторитетних фахівців у відповідній сфері. Залучення спеціалістів для надання допомоги у встановленні фактичних обставин справи  могло б здійснюватися  за клопотанням хоча б однієї з осіб, які беруть участь у справі, або за ініціативою господарського суду.
Загальновідомо, що суд є важливим соціально-правовим інститутом, результатом історичного досвіду усієї людської практики. Утворення ж судів, що спеціалізуються на розгляді спорів суб'єктів господарювання, відповідає світовим тенденціям. У багатьох країнах, поряд із судами загальної юрисдикції, існують і функціонують суди, що спеціалізуються на розгляді окремих видів спорів (так званих комерційних), котрі вирізняються певними особливостями і складністю. Система господарських судів створена і в Україні на основі реорганізованих арбітражних судів.

Проте й вона також потребує подальшого вдосконалення, оскільки разом із динамічним розвитком і зміною законодавства, що регулює економічні відносини, ускладнюються й завдання, які повинні вирішувати господарські суди. При цьому постійно зростає обсяг їхньої роботи, розширюється сфера судового контролю.

На думку науковців, система господарських судів с однією із небагатьох соціальних систем, реформування якої дало в останні роки позитивний результат. Сприяючи забезпеченню господарського правопорядку, господарські суди тим самим сприяють функціонуванню і розвитку економіки. Чим складніша система господарських відносин, чим серйознішими є господарські справи, що розглядаються, та економічні наслідки прийнятих судами рішень, тим вища і відповідальніша роль господарських судів у забезпеченні нормального функціонування економіки.
Список використаних джерел

1.     Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – Ст. 141.

2.     Господарський процесуальний кодекс України: За станом на 25 січня 2007 року / Верховна Рада України. — Офіц. вид. — К.: Парламентське видавництво, 2007. — 72 с.

3.     Закон України «Про статус суддів»від  15 грудня 1992 року Відомості Верховної Ради (ВВР), 1993, N 8, ст.56

4.     Закон України «Про судоустрій України» від 7 лютого 2002 року  Відомості Верховної Ради (ВВР), 2002, N 27-28, ст.180

5.     Балюк І.А. Господарське процесуальне право: Навч. посібник для самост. вивч. дисципліни – К.: КНЕУ, 2002, - 248с.

6.     Білоус В. Т. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — 375 с.

7.     Гаврилішин А. П., Козирєва В. П. Господарсько-процесуальне право. — К.: НАУ, 2004. — 147 с.

8.     Господарське судочинство в Україні: Судова практика. Застосування процесуальних норм. — К.: ВД "Ін Юре", 2005. — 472с.

9.     Захарова О. Деякі питання апеляційного провадження // Адвокат. – 2001. – № 4-5. – С. 11-12.

10. Мельник О. О. Господарське право. — К.: КНЕУ, 2005. — 212 с.

11. Никифорак Н.В. Судоустрій на Буковині у 1774-1918 рр. // Наук. вісник Чернівецького ун-ту. – Чернівці, 2000. –№ 100. Правознавство. – С. 32-34.

12. Осетинський А.Й. Господарське судочинство: деякі теоретичні та практичні аспекти касаційної інстанції // Вісник господарського судочинства.- 2004.- № 2.- C.175-178.

13. Осетинський А.Й. Апеляційна інстанція в господарському судочинстві як чинник зміцнення законності в економічній сфері // Вісник господарського судочинства.- 2005.- № 3.- C.164-174.

14. Плевако В.І. Право на апеляційне оскарження рішень господарських судів. Порядок реалізації // Вісник прокуратури. – 2003. – № 10. – С. 67-74.

15. Плевако В.І. Форми апеляції в господарському судочинстві та повноваження апеляційної інстанції // Судова реформа в Україні. – С. 210-212.

16. Притика Д. Сучасний стан та перспективи розвитку господарського судочинства // Право України.- 2005.- № 9.- C.3-10.

17. Притика Д.М. Правові засади організації і діяльності органів господарської юрисдикції та шляхи їх удосконалення. – К.: Ін Юре, 2003. – 326 с.

18. Рум’янцева В. Судова система в Українській державі Гетьмана П.Скоропадського // Вісник Академії правових наук України. – 2001. – № 2. – С. 77-89.

19. Степанова Т. Щодо стадій господарського судочинства // Підприємництво, господарство і право.- 2006.- № 5.- C.57-60.

20. Судові та правоохоронні органи України: Навч. посіб. Для студ. вищ. навч. закл. / А. П. Гель, Г. С. Семаков, С. П. Кондраков . - К.: МАУП, 2004. - 272 с. - Бібліогр.-  с. 264

21. Тітов М.І. Апеляційні господарські суди: проблеми та перспективи // Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи. – С. 45-49.

22. Харитонов Є. О. Науково-практичний коментар Господарського процесуального кодексу України. — К.: Істина, 2006. — 272 с.

23. Чернадчук В. Д., Сухонос В. В. Основи господарського процесуального права України. — Суми: Університетська книга, 2003. — 220 с.

24. Шевчук П.І. Інститут апеляції: досвід урегулювання в процесуальному законодавстві окремих пострадянських країн // Вісник Верховного суду України. — 2003. — № 4. — С. 50-55.

25. Штогун С. Г. Судова влада в Україні: Монографія. – Острог, 2004. – 218 с.

---