МIНIСТЕРСТВО ОСВIТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛIННЯ

Кафедра соціології управління


До захисту допустити

________________

(підпис керівника)

_______________________

(дата)





^{КУРСОВА РОБОТА}

«ПРОГРАМА СОЦІОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Рівня міжетнічної толерантності жителів м. Донецька»


Виконала: Прошина Т.Ю.

                    студентка                   

                    групи С-08-1

Керівник: к.с.н., доцент

                   Єрескова Т.В.


Донецьк - 2010

Зміст
1. Методологічний розділ програми

1.1. Формування і обґрунтування проблеми……………………………3

1.2. Об’єкт и предмет дослідження……………………………………..15

1.3. Мета і задачі дослідження…………………………………………16

        1.4.1.  Логічний аналіз основних понять……………………………….17

        1.4.2. Операціоналізація поняття «міжетнічна толерантність»………18

         1.5. Гіпотеза дослідження……………………………………………….19

         2. Методологічний розділ програми

         2.1. Вибір та обґрунтування методів збору інформації……………….20

         2.2. Обґрунтування та визначення вибіркової сукупності……………21

         2.3. Логічна структура опитувального листа…………………………..22

      2.4. Робочий план дослідження…………………………………………24

         2.5  Додатки …………………………………………………………………………….......25

                   Опитувальний лист……………………………………………………….25

                   Література…………………………………………………………………29

       

        

1. Методологічний розділ програми

1.1 Формування і обґрунтування проблеми

Питання основних чинників, засобів досягнення миру та попередження конфліктів на етнічному ґрунті привертають до себе дедалі більшу увагу як з боку урядів, громадських організацій національних держав, так і з боку міжнародних організацій. Нетерпимість є однією з найбільших глобальних проблем сучасного світу.

Загроза її поширення пов’язана з ксенофобією, екстремізмом та насильством. Зниження рівня толерантності підриває принципи демократії, призводить до порушення індивідуальних та колективних прав людини. Натомість високий рівень толерантності сприяє зміцненню політичного і соціального фундаменту демократичної державності, громадянського суспільства, національної єдності.
        Проблема толерантності охоплює усі сфери суспільного життя нації: соціальну, релігійно-конфесійну, політичну, особистісну, міжетнічну. Питання міжетнічної толерантності актуалізуються у світі у зв’язку із зростанням кількості міжетнічних конфліктів, загрози мирному співіснуванню та необхідності встановлення конструктивної взаємодії представників різних етнокультурних груп на міжнаціональному рівні та усередині національних спільнот.

Актуальність теми дослідження  обумовлена безпосередньо етнонаціональною специфікою сучасної Україні, де, крім титульного етносу, проживає близько 130 різних етнонаціональних груп. А також тим, що у 2012 році стартує  футбольний чемпіонат « Євро-2012», право прийняти який було надано і Україні.  Багато вболівальників, які є представниками інших етнічних спільнот,  відвідають нашу країну. І потрібно виявити рівень міжетнічної толерантності  громадян, щоб можна було спрогнозувати їх реакцію на представників інших національностей і уникнути конфліктів, які були б спричинені міжетнічними особливостями.

Сучасний словник філософських термінів визначає толерантність як моральну якість, що характеризує відношення до людини, яка належить до іншої раси, національності, культурної традиції, релігійної конфесії, як до рівної гідної особистості. Толерантність не зводиться до простої терпимості, а скоріше визначає характер відносин до неприємних або неприйнятних об’єктів – поблажливе їх допущення або змушене терпіння без застосування насильства. На відміну від ступеня терпимості толерантність підкреслює право особистості на збереження автономії. Досліджуючи толерантність як соціально-психологічний феномен науковці визначають такі її види: вікова, гендерна, географічна, маргінальна, міжкласова, освітня, політична, расова, релігійна, сексуально-орієнтаційна, фізіологічна, мовна, етнічна (Р. Шаймарданов та інші); ідеологічна (партійна, політична) та культурна (національна, расова, мовна, релігійна, етнічна) (С. Дрожжина та інші). Толерантність є не тільки найважливішим принципом, а й необхідною умовою миру та соціально-економічного розвитку всіх народів. У зв'язку з посиленням кросскультурної комунікації між різними народами, регіонами, які далеко не однорідні, необхідно зміцнювати дух толерантності та формувати відносини відкритості, уваги один до одного і солідарності не тільки у відносинах між окремими людьми, але і у відносинах на рівні сім'ї, громади, школи, трудового колективу, інших соціальних утворень та інститутів, в тому числі і при активному використанні засобів культури. Толерантність може виявлятися як усвідомлена позиція: люди мають право бути різними - з іншими поглядами, мораллю, звичками. Але, на відміну від прояву байдужості, байдужості і відсутності позиції, толерантність є ознакою впевненості в собі і свідомості надійності своїх власних позицій, ознакою відкритого для всіх ідейної течії, яка не боїться порівняння з іншими точками зору і не уникає духовної конкуренції. Реалізація в реальній практиці принципу толерантності передбачає не тільки прийняття позиції терпимості, а й формування у людини особливих здібностей і вмінь: культури ведення переговорів, мистецтва пошуку компромісів, продуктивної конкуренції та ін Невипадково однією з п'яти ключових компетенцій, прийнятих Радою Європи, «... якими повинні бути оснащені молоді європейці », є компетенція, пов'язана з життям у багатокультурному суспільстві». Принцип толерантності, який пропагує Євросоюз, не вимагає, щоб люди однаково любили «своїх» і «чужих». Мова йде всього лише про визнання реально існуючого плюралізму культур та стилів життя: не наслідуй того, що тобі не подобається, але не зводь свої принципи в абсолют і не заважай іншим людям жити по-своєму. Це одна з необхідних умов мирного співіснування.

В історичному плані ідея толерантності пов'язана з потребою людства забезпечити стабільність існування суспільства шляхом зняття напруженості між народами, націями і релігіями, а також ідеєю визнання рівності і цінності кожної людини незалежно від його расової, національної, релігійної і соціальної приналежності. Назване суспільне явище і в цілому проблема толерантності виникли ще в античні часи. Великі держави і імперії повною мірою відчули значущість, потреба і наслідки толерантності і проводили в цілому політику віротерпимості, незважаючи на деякі винятки. У ХYI столітті з часів Нантського едикту 1598 р. вийшло безліч законів про терпимість. В епоху Просвітництва це поняття звучить як самостійного у «Листі про терпимість» Дж.Локка (1689г.). Першорядну роль в залученні до толерантності відігравало виховання, особливо приклад батьків, вчителів, однолітків.

У сучасному розумінні толерантності виділяється чотири різні способи «ідеальних типів» або моделей толерантного ставлення:

 - толерантність як байдужість або індиферентизму по відношенню до існування різних поглядів, практик, так як вони подаються не важливими перед обличчям основних проблем, які потрібно вирішувати суспільству в цілому ;

- толерантність як неможливість взаєморозуміння, засноване на уявленні про те, що всі культури рівноправні, але несумірні, що не існує певної привілейованої системи поглядів і цінностей;

- толерантність як поблажливість, коли інші норми і традиції розглядаються як недосконалі, неспроможні, уступають, менш розвинені і т.д., з якими доводиться миритися з їх існування;

- толерантність як критичний діалог. У цьому відношенні толерантність виступає як повага до іншої позиції в поєднанні з установкою на взаємне зміна, на досягнення консенсусу за допомогою зміни позицій, поглядів обох вступили в кросскультурну комунікацію сторін. [3, с. 46-51]

Формування культури толерантності є однією з найважливіших проблем нового століття. Толерантність кожен розуміє по-своєму. Політика і програми в галузі культури мають сприяти покращенню взаєморозуміння, зміцненню солідарності і терпимості, як між окремими людьми, так і між етнічними, культурними, соціальними, релігійними, мовними групами, а також націями.

Толерантність сьогодні - це проблема розуміння, здатності жити в повному протиріч світі несхожих людей та ідей, постійний пошук компромісів у просторі конфліктів, в неусвідомленому протистоянні класів і націй, що веде до саморуйнування і самознищення. Толерантності необхідно навчається, тому що вона не закладена в людській натурі.

Слід послатися на висновки проведених в останні роки досліджень з питань толерантності та ксенофобії, в яких зазначаються складні процеси трансформації толерантності в контексті  людської ментальності. Толерантність є складне й суперечливе явище, а в її розумінні виділяється безліч підходів, які класифікуються за різними підставами. Один з таких підходів виділяє три можливі розуміння толерантності:

- Толерантність як конвенція (примирення).

- Толерантність як компроміс (взаємна поступка).

- Толерантність як консенсус (згода).

Існують певні підходи в розвитку толерантності:

1. Толерантність розглядається як протиотрута інтолерантності: від людей потрібно приборкання негативних, агресивних чи ворожих реакцій, на них накладається відповідальність.

 2. Створення умов для здійснення прав людини. У вихованні це означає культивування відносин відкритості, реальну зацікавленість в культурних відмінностях, визнання різноманіття, розвиток здатності розпізнавати несправедливість і робити кроки по її подоланню, а також здатність конструктивно вирішувати розбіжності і просуватися від конфліктних ситуацій до примирення і вирішення протиріч. [5. с. 156]

Однією з найважливіших форм суспільного розвитку, системи у формуванні ціннісних орієнтації та соціального контролю за діяльністю особистості і спільнот в багатонаціональному, поліетнічному суспільстві є культура міжнаціонального спілкування. Міжнаціональне спілкування людей, що реалізовується на тлі зростання соціальної напруженості, руйнування єдиного культурно-освітнього простору, що посилюється економічної кризи та політичної нестабільності в суспільстві, які в свою чергу стимулюють прояви міжетнічної, міжнаціональної суперечливості і конфліктності, стимулює усвідомлення необхідності культури міжнаціонального спілкування як альтернативи міжнаціональної конфронтації . Міжнаціональне міжкультурне спілкування в даний час пов'язано в ряді територій з труднощами і складнощами перехідного періоду, міжетнічними конфліктами, потоками біженців і вимушених переселенців, в значній мірі політизованим суспільною свідомістю. Сучасна практика міжнаціонального спілкування вимагає іншої свідомості, створення нових правових, моральних та соціальних норм, що регулюють відносини, в які вступають етноси і представники різних національностей в ході перебудови моделі і структури суспільства. Певною мірою вирішення даних проблем сприяють створені в 90-ті роки ХХ століття національно-культурні автономії. Їх основні цілі та завдання:

• організація і надання допомоги у вирішенні проблем, що виникають у повсякденному житті;

• зміцнення дружби між людьми різних національностей і віросповідань;  

• збереження національної самобутності;

 • зміцнення національної самосвідомості;

• стимулювання творчої діяльності;

• створення умов для збереження і поширення національної мови, культури серед представників даного народу;

• сприяти співпраці у сферах освіти, культури, мистецтва, науки і спорту;

• правовий захист інтересів даного народу.

Сьогодні як і раніше в світі дуже сильні расистські, релігійно-екстремістські, профашистські настрої. В даний час, використовуючи кошти культури, у кожної людини необхідно розвивати міжнаціональну толерантність, формувати:

 • почуття належності до свого народу, до свого етносу, любов і повагу до своїх традицій та історії рідного народу, прагнення володіти своєю національною мовою, своєю культурою;

• почуття належності до багатонаціонального українському суспільству, український патріотизм;

• почуття приналежності до світової (і європейської) спільноті, почуття відповідальності за долі не тільки свого народу, своєї країни, а й всього світу. Міжнаціональна толерантність - це ставлення до представників різних націй як до своєї, здатність не переносити недоліки і негативні дії окремих представників національності на інших людей, ставлення до будь-якій людині з позиції "презумпції національної невинності".[1. с.  22]

 Треба зазначити, що міжетнічні відносини розробляються у двох площинах: теоретико-методологічній, що визначає критерії дослідження міжетнічних відносин взагалі (цю площину розробляли Е.Сміт, Е. Гелнер, Ю.Бромлей, ), і прикладної (аспект розробки конкретних рекомендацій щодо корекції ситуації). Дослідженнями міжетнічних відносин в Україні займаються такі науковці, як И. Прибиткова, В. Паніотто, В Хмелько, Н. Шульга, Н. Паніна, В. Середа, В. Арбеніна Найбільш розробленими є напрямки вимірювання ксенофобії, толерантності і факторів етнонаціональної диференціації українського суспільства.

У науковій літературі існують різні підходи до тлумачення термінів “толерантність”, “етнічна толерантність”. Як філософська категорія поняття “толерантність” було вперше сформульовано у зв’язку із проблемою нетерпимості, що спричинила Тридцятирічну війну. Англійський філософ Дж. Локк вважав, що саме толерантність є “золотою серединою”, яка дозволяє знайти рівновагу між украй непримиренними позиціями. Уважається, що в історії людства нетерпимість була присутня завжди. Вона породжувала релігійні переслідування, ідеологічні протистояння й руйнівні війни. Нетерпимість проявлялася в різних сферах життя по-різному. Наприклад, у державному масштабі вона виражалася й виражається в расовій дискримінації, переслідуванні за національними або релігійними ознаками, у порушенні важливих демократичних свобод. У буденному житті нетерпимість проявляється у фанатизмі, стереотипах, образах, а іноді – в елементарному нерозумінні або неприйнятті думок співрозмовників. Сучасна теорія і практика свідчить про те, що більших успіхів у різноаспектному вивченні етнічної толерантності досягли зарубіжні вчені. Так, канадські психологи Дж. Беррі, Р. Калін, І. Плізент та інші запропонували множинний порівняльний підхід, що припускає аналіз взаємних установок різних етнічних груп, на відміну від пануючого у деяких країнах аналізу установок етнічної більшості стосовно етнічних меншостей. У їхніх роботах уперше були виявлені умови, що сприяють виникненню етнічної толерантності, а саме: географічна мобільність і етнічна ідентичність. Під таким кутом зору трактує етнічну толерантність Г. Абдулкаримов, який вважає її одним із різновидів толерантності в соціальній сфері. На його думку, основою етнічної толерантності є позитивна етнічна ідентичність. Її сформованість спричиняється готовністю до спільної діяльності особистості із представниками інших етносів, поступовим переростанням в частину етнічного менталітету, що включає в себе систему цінностей і стереотипів демократичної поведінки. [1.с. 24] Останні базуються на принципах толерантності в міжнаціональних стосунках.  Російська дослідниця  Ю. Івкова  розглядає етнічну толерантність як комплекс настанов та виділяє в її структурі наступні компоненти: когнітивний (уявлення про інші етнічні групи, їх культуру, міжетнічні стосунки; знання про феномен толерантності, права людей поза залежністю від етнічної приналежності); емоційний (ставлення до інших етнічних груп); поведінковий (конкретні акти толерантного-інтолерантного реагування, які проявляється в прагненні до спілкування-дистанціювання-демонстрації агресії стосовно представників інших етнічних груп). [4. с. 236 – 239]

Здійснюючи більш детальний аналіз когнітивної складової етнічної толерантності сучасної молоді, О. Непочатих констатує, що він являє собою цілісне багатокомпонентне утворення. В його структуру входять взаємодоповнюючі, взаємопов’язані і взаємообумовлені складові: позитивна етнічна ідентичність (Г. Абдулкаримов, Н. Лебедєва та інші), позитивні етнічні стереотипи (автостереотип, гетеростереотипи) (Г. Солдатова та інші), а також суб’єктивні уявлення молоді про соціальні й психологічні дистанції стосовно пердставників своєї та інших етнічних груп. Усі складові когнітивного рівня етнічної толерантності, на думку дослідниці, виконують важливу функцію адекватного соціального пізнання молоддю мінливого світу і створюють сприятливі передумови для регуляції їх міжетнічних стосунків у поліетнічному середовищі. [7. с. 22]

Отже, першу групу методів вивчення етнічної толерантності можна умовно розбити на три підгрупи: до першої підгрупи віднесені методи вивчення етнічної ідентичності особистості, до другої – етнічних стереотипів, до третьої – етнічних упереджень.

За визначенням Т. Стефаненко етнічна ідентичність – це усвідомлення, сприйняття, емоційне оцінювання, переживання власної приналежності до етнічної спільноти. На думку дослідниці, зміст цього поняття найкраще відображує саме термін “переживання”, перживання індивідом відносин Я й етнічного середовища – власної тотожності з однією етнічною спільнотою та відокремлення від інших спільнот, самовизначення у соціальному просторі відносно багатьох етносів. [8. с.208 ]

Численні емпіричні дослідження (В. Агеєв, Т. Баранова, О. Галкіна, А. Солдатенков, Г. Солдатова та інші) підтверджують, що сьогодні вивчення етнічної ідентичності здійснюється за допомогою 1) опитувальників (у тому числі шкальних), спрямованих на вивчення структури ідентичності; 2) самоопису, зокрема тесту “Двадцяти висловлювань” М. Куна та Т. Макпартленда; 3) напівструктурованих інтерв’ю, які спираються на ту чи іншу теоретичну модель ідентичності й аналізуються за допомогою відповідної їй сітці категорій контент-аналізу; 4) психосемантичних методів.

Наприклад, шкальний опитувальник для вивчення етнічної ідентичності дітей та підлітків О. Романової складається з трьох блоків питань, спрямованих на: виявлення у респондентів почуття приналежності до своєї етнічної групи; оцінку того, на скільки категорія “національність” є значущою для респондентів; виявлення думок респондентів про взаємостосунки між етнічною більшістю та меншістю. Респондентам пропонується визначити власне ставлення до кожного твердження опитувальника за п’ятибальною шкалою, користуючись при цьому варіантами відповідей від “повністю згодний” до “абсолютно не згодний”. У відповідності до “ключа” підраховується кількість балів по кожному блоку питань для кожної групи респондентів.

Етнічні стереотипи – це один із видів соціальних стереотипів, що описують членів етнічних груп, приписуються їм або асоціюються з ними. [8.с. 210] Класифікацію технік вивчення етнічних стереотипів запропонував В. Агеєв, до якої входять 4 методи: вільного опису в декількох його різновидах; прямого опитування (список особистісних рис, діагностичний тест відношень та інші); проективні методи; психосемантичні методи. [2.с.  248]

На думку В. Агеєва, при вивченні будь-якого соціально-психологічного феномена, у тому числі й етнічних стереотипів, не існує універсального метода, що дозволив би виявити всі компоненти етнічних стереотипів, усі їх характеристики. Проте, на сучасному етапі значної уваги надається психосемантичним методам, котрі дозволяють отримати кількісний вимір складових образу того чи іншого етносу. Одним із найрозповсюдженіших психосемантичних методів є приватний семантичний диференціал (В. Агеєв, О. Конєва). За допомогою цього методу можна дослідити етнічні стереотипи американців, афганців, індійців, кубинців, поляків, росіян, фінів та японців в української молоді. Стимульний матеріал складає сорок оцінних біполярних шкал, в основному із варіанта вербального семантичного диференціала на базі української лексики. Порівняльний аналіз етнічних стереотипів здійснюється за десятьма визначеними факторами, відповідно до яких по всій вибірці диференціюються образи восьми  досліджуваних народів.

Серед методів вивчення етнічної толерантності важливе місце посідає дослідження етнічних упереджень (негативних аттитюдів (соціальних установок) до етнічних груп). У практичній психології виділяються наступні основні групи методик вивчення етнічних упереджень: опитувальні (прямі й непрямі); проективні (структуровані й неструктуровані); праймінгові; експерименти (лабораторні й польові). Серед опитувальних методик найуживанішими є “Шкала сучасного расизма” (А. Нельсон), “Шкала рівних інтервалів” (Л. Терстоун), “Шкала сумарних оцінок” (Р. Лайкерт), семантичний диференціал (Ч. Осгуд) та інші. До неструктурованих проективних методик відносяться: модифікації методики “Незакінчені речення”, варіації теста “Малюнок неіснуючої тварини” (МНТ), “Тематичного аперцептивного теста” (ТАТ), малюнкового теста фрустрації С. Розенцвейга. Такі методики, як “Інформаційні тести” та “Аналіз розвитку етнічних установок у дітей” (Р. Хорвітц), віднесені до структурованих проективних методик.

Праймінговий метод базується на припущенні про те, що якщо два стимули викликають однакову за спрямованістю афективну реакцію (позитивну чи негативну), то між ними легко й швидко встановлюється асоціативний зв’зок, а при послідовному їх пред’явленні реакція на другий стимул підсилюється. Підсилення реакції (підкріпляючий ефект) визначається за зменшенням часу реагування на другий стимул і зменшенням кількості помилкових дій. У випадку, якщо стимули викликають протилежні за спрямованістю афективні реакції, спостерігається протилежний ефект: час реакції на другий стимул збільшується, а також зростає кількість помилкових дій. Отже, метод урахування зміни латентного часу реакції та допустимої кількості помилкових дій розглядається як метод виміру сили зв’язку між афективними реакціями на два стимули. Варіаціями праймінгового методу є: “Афективна праймінгова методика” (Р. Фазіо), “Лексична праймінгова техніка” (Б. Віттенбринк), “Тест імпліцитних асоціацій” (Е. Грінвальд).

Значним потенціалом для подальшого розвитку теоретичних і практичних розробок в галузі вивчення етнічних упереджень, на думку Т. Стефаненко та інших, володіє метод експеримента. Саме під час експерименту дослідник може оцінити, як саме різні люди будуть проявляти упередження відносно членів інших групп у залежності від різних ситуаційних чинників, особистісних особливостей, типу контакта тощо.

Таким чином, ми дослідили першу групу методів, спрямовану на вивчення когнітивного компонента етнічної толерантності особистості. З огляду на те, що діагностичний аспект цього етносоціального явища є маловивченим, ми припускаємо, що до другої групи методів, метою яких є вивчення емоційного компонента етнічної толерантності (ставлення до представників іншого етносу) та третьої групи методів, спрямованих на вивчення поведінкового компонента (конкретні акти толерантного-інтолерантного реагування, які проявляється в прагненні до спілкування-дистанціювання-демонстрації агресії стосовно представників інших етнічних груп), можна віднести опитувальники, розроблені Г. Назаренко для вивчення культури міжетнічних стосунків учнівської молоді. До них належать анкети: “Мої почуття, ставлення і поведінка у сфері міжетнічних відносин” (мета: виявити рівень гуманності почуттів, ставлень і поведінкових намірів старшокласників у сфері міжетнічних відносин); “Я – гуманний суб’єкт міжетнічних відносин” (мета: виявити рівень сформованості діяльнісно-практичного компоненту культури міжетнічних відносин старшокласників як гуманних суб’єктів міжетнічних відносин).[6. с. 225]

1.2 Об’єкт и предмет дослідження


Предметом нашого  дослідження є рівень міжетнічної толерантності жителів м.Донецька.

Об’єктом дослідження  є жителі міста Донецька працездатного віку (16-60 років).




1.3. Мета і задачі дослідження


 Ціль дослідження - отримати та проаналізувати  данні про рівень міжетнічної толерантності у жителів міста Донецька.

Задачі дослідження :

1) провести теоріотизацію проблеми і основних понять .

2) розробити інструментарій дослідження.

3) провести опитування жителів м. Донецька.

4) проаналізувати отримані данні.

5) зробити висновки про рівень міжетнічної толерантності жителів м. Донецька.

6) розробити відповідні рекомендації


1.4.1.  Логічний аналіз основних понять


На нашу думку, доцільно дати визначення поняттям, які ми використовуємо при проведенні дослідження.

Толерантність (від лат. Tolerantia - терпіння) - терпимість до іншого роду поглядів, вдач, звичкам. Толерантність необхідна стосовно особливостей різних народів, націй і релігій. Вона є ознакою впевненості в собі і свідомості надійності своїх власних позицій, ознакою відкритого для всіх ідейної течії, яка не боїться порівняння з ін точками зору і не уникає духовної конкуренції;

Міжетнічна толерантність - здатність людини проявляти терпимість до малознайомого способу життя представників інших етнічних спільнот, їх поведінки, національним традиціям, звичаям, почуттям, думкам, ідеям, віруванням і т.і. [9. с.428]

1.4.2. Операціоналізація поняття «міжетнічна толерантність»

1.5 Гіпотеза дослідження

        1. Толерантність визначається як моральна якість, що характеризує ставлення до людини, яка належить до іншої раси, національності, культурної традиції, релігійної конфесії, як до рівної гідної особистості.

2. Толерантність виявляється як усвідомлена позиція: люди мають право бути різними - з іншими поглядами, мораллю, звичками.



2. Методологічний розділ програми

2.1 Вибір та обґрунтування методів збору інформації

В нашому дослідженні ми будемо використовувати такий метод збору соціологічної інформації як опитування. Одним з популярних видів опитувань є інтерв’ю.

Формалізоване інтерв'ю із закритими питаннями - найпоширеніший і суворий різновид інтерв’ю. У ньому спілкування  інтерв'юера і респондента суворо регламентовано за допомогою детально розробленого опитувальника та інструкції. Інтервьюєр задає питання, організовує і направляє бесіду з кожним опитуваним, фіксує отримані відповіді згідно інструкції. [10]

Стандартизоване інтерв'ю може вживатися для багатьох цілей, включаючи визначення публічного представлення з широкого кола питань,  суспільної думки, стереотипів поведінки, а також безлічі інших цілей, які включають отримання кількісної інформації. Крім цього, даний вид інтерв'ю зовсім зручний у випадку, коли письмове опитування стає скрутним внаслідок різнорідності аудиторії, необхідності пояснити багато питань з урахуванням відмінностей в освіті респондентів, особливостей фізичних умов проведення опитування (наприклад, на вулиці, де респондент може поспішати, бути зайнятий своїми думкам і т. п.). Як правило, для проведення такого роду інтерв'ю не користуються послугами професіоналів. В якості інтерв'юерів можуть виступати зовсім різні за родом занять люди, не пов'язані з соціологією як такій. Більш того, на посаду інтерв’юера  з такого роду опитування не рекомендується запрошувати людей з соціологічною освітою. Вважається, що в цьому випадку інтерв'юер буде «придушувати» респондента безліччю соціологічних визначень, волею-неволею буде давати оцінку відповідей респондента, що може погано вплинути на обстановку проведення інтерв'ю і, як наслідок, - на якість отримуваних відповідей.

В якості основного документу інтерв’юер буде використовувати опитувальний лист з питаннями  та відповідями на них.

2.2 Обґрунтування та визначення вибіркової сукупності

За генеральну сукупність в нашому дослідженні ми приймаємо кількість людей працездатного віку міста Донецька. На нашу думку, саме люди працездатного віку є найбільш активною частиною населення, яка може приймати участь у міжетнічних конфліктах, а також вони будуть приймати безпосередню  участь  у чемпіонаті з футболу в 2012 році. Саме ця категорія населення буде надавати різноманітні послуги іноземним  вболівальникам.

За статистичними даними у Донецьку проживає 608609 людей працездатного віку. Розрахуємо вибіркову сукупність за формулою:

         де  розмір помилки;     N- генеральна сукупність



Вибіркова сукупність дорівнює 400 респондентів.

За ознаку репрезентативності приймаємо національність респондентів. За статистичними даними в м. Донецьк проживають:

50%  українців;

42%   руських ;

8%    представники інших національностей .

Розрахуємо долю цих показників для вибіркової сукупності за допомогою пропорції:

Х=;                 Х= =168;             Х= ;

Таким чином,  в нашому дослідженні ми повинні опитати :

- 200 респондентів, які вважають себе українцями;

- 168 респондентів, які вважають себе руськими;

- 32 респондентів, які є представниками інших національностей.
                2.3 Логічна структура опитувального листа

Операціональне поняття		Індикатор вимірювання		Тип шкали		Номер питяння
1. Як почуття індивіда
Почуття приналежності до свого народу		Особливе сприйняття респондента		номінальна		1, 2
				порядкова
Почуття належності до світової спільноти		Особливе сприйняття респондента		порядкова		6
Почуття дистанції стосовно представників інших етнонаціональних груп		Особливе сприйняття респондента		номінальна		3,4
				метрична		5
2.  Як модель поведінки
Байдужість до різних поглядів		Особливе сприйняття респондента		Номінальна		7
Неможливість взаєморозуміння, на підставі того, що існують інші привілейовані нації		Особливе сприйняття респондента		Номінальна		8
Поблажливість до недосконалих менш розвинутих традицій і норм		Особливе сприйняття респондента		Номінальна		9
Повага до іншої позиції		Особливе сприйняття респондента		Номінальна		10
3. Як спілкування у суспільстві
Взаєморозуміння між представниками етнонаціональних груп		Особливе сприйняття респондента		Номінальна		11, 12
Солідарність	Особливе сприйняття респондента			Номінальна			13
Терпімість	Особливе сприйняття респондента			Номінальна			14
4. Соціально-демографічний блок
Вік, Стать, Освіта				Метрична Номінальна Номінальна	15 16 17

2.4.Робочий план дослідження

Назва заходу	Термін виконання	Відповідальний
Вибір теми, програми соціального дослідження	15.11	Т.В. Єрескова Т.Ю. Прошина
Аналіз літератури з теми програми соціологічного дослідження	20.11	Т.Ю. Прошина Н.С. Кашивська
Визначення проблеми, об’єкта, предмета, мети та завдань соціологічного дослідження	25.11 – 26.11	Т.В. Єрескова Т.Ю. Прошина
Логічний аналіз основних понять	27.11	Т.Ю. Прошина
Вибір та обґрунтування методу дослідження	28.11 – 29.11	Т.Ю. Прошина
Розрахунок та обґрунтування вибірки	30.11– 1.12	Т.В. Єрескова Т.Ю. Прошина
Підготовка анкети	02.12 – 04.12	Т.Ю. Прошина
Тиражування інструментарію	5.12	Н.С. Кашивська
Польовий етап	6.12 – 10.12	Н.С. Кашивська Т.Ю. Прошина

2.5 Додатки

Опитувальний лист

Шановний інтерв’юер! Просимо Вас на початку інтерв’ю повідомити респондента про те, що вся отримана інформація конфіденціальна та буде використовуватися тільки в наукових цілях.

   Задавати питання респонденту треба  у чітко заданому порядку, як це приведено в бланку опитувального листа, не змінюючи формулювання питань.

В кінці опитування не забудьте подякувати респонденту за участь у нашому дослідженні.

1.    
Представником якої національності Ви себе вважаєте?

а) Українець

б) Руський

в) Представник іншої національності

2. Чи відчуваєте Ви відчуття гордості  за традиції і культуру свого на1. так

       а) скоріше так, ніж ні

       б) скоріше ні, ніж так

       в) ні

      г) важко відповісти

роду?

3. Як Ви звичайно відноситесь до того, що у вашому місті (домі) живуть люди іншої національності, віросповідання?

а) Мені це не подобається

б) Це дуже добре

в) Мені однаково

4. Чи відчуваєте Ви дискомфорт, якщо поряд з Вами знаходиться людина іншої національності?

а) Так, я почуваю себе незручно

б) Ні, я відчуваю себе зовсім комфортно

в) Мені важко відповісти

5. Ви згодні мати справу з представниками певної національності (оберіть не більше трьох варіантів):

а) як близьких по шлюбу

 б) в якості особистих друзів в моєму клубі

в) в якості жителів моєї вулиці

 г) в якості моїх товаришів по службі

д) як громадян моєї країни

 ж) тільки в якості туристів.

6. Чи згодні Ви з твердженням, що о людині треба судити  по його моральним и професіональним якостям, а не по національності?

а) так

б)скоріше так, ніж ні

в) скоріше ні, ніж так

г) ні

д) важко відповісти

7. На Вашу думку, сучасній людина його національність повинна бути байдужа?

а) Так

б) Ні

в) Важко відповісти

8. Чи вважаєте Ви, що представники Вашої національності мають більш розвинену культуру, ніж інші?

а) Так

б) Ні

в) Важко відповісти

9. Чи повинна людина поблажливо відноситись до народів, який мають менш розвинену культуру та традиції?

а) Так

б) Ні

в) Важко відповісти

10. Як Ви вважаєте, людина повинна з повагою відноситись до думки    іншої людини, навіть якщо вона є представником іншої національності та віросповідання?

а) Так

б) Ні

в) Важко відповісти

11. Чи вважаєте Ви, що люди, які мають історичну батьківщину за межами України, мають повернутися туди?

а) Так

б) Ні

в) Важко відповісти

      12. На вашу думку, людина в першу чергу повинна думати про інтереси свого народу, а потім інших?

а) Так

б) Ні

в) Важко відповісти

13. Чи згодні Ви з твердженням, що традиції, звичаї, релігія інших народів заслуговують на повагу, навіть якщо вони здаються незвичайними?

а) Так

б) Ні

в) Важко відповісти

14 Чи вважаєте Ви, що не можна ділити народи на хороші і погані, в кожному народі є хороші і погані люди?

а) Так

б) Ні

в) Важко відповісти

Демографічний блок

15.Ваш вік:

а) 16-25

б) 25-35

в) 35-45

г) 45-60

15. Стать:

а) чоловік

б) жінка

17.Ваш рівень освіти:

а) Неповна середнє

б) Середнє

в) Середнє-спеціальне або технічне.

г) Вища освіта
Література

1. Абдулкаримов Г.Г. Толерантность в межнациональных отношениях в уральском регионе: социологический анализ: Автореф.: к.социол.н. – Екатеринбург,

2004.

2. Агеев В.С. Межгрупповое взаимодействие: социально-психологические проблемы. – М.: Аспект Пресс, 1990.

3. Дрожжина С.В. Толерантність як дієвий чинник демократизації сучасного українського соціуму. Мультиверсум. Філософський альманах. – К.: Центр

духовної культури, 2006. – № 55.

4. Ивкова Ю.П. Этническая толерантность старшеклассников // Сорокинские чтения: материалы научной конференции. – М.: МГУ, 2004

5. Мухтерем В. Міжетнічна толерантність як феномен поліетнічного українського суспільства // Віче. – 2005. – № 4.

6. Назаренко Г.А. Виховання культури міжетнічних відносин старшокласників у позаурочній діяльності: Дис.... канд. пед. наук: 13.00.07. – К.: Інститут проблем виховання АПН України, 2005.

7. Непочатых Е.П. Социально-психологические аспекты формирования этнической толерантности учащихся городской школы: Автореф. дисс.... к.психол.н.

– Курск, 2004.

8. Стефаненко Т.Г. Этнопсихология: практикум. – М.: Аспект Пресс, 2006.

9. Философский энциклопедический словарь / Ред.Ф.Губского, М.;Эксмо, 2000.

10.Формализованное интервью, [Електронний ресурс] – Электрон. дан. (1 файл). Режим доступу: [http://www.sociomethod.ru/872/408.html]