Міністерство освіти і наук України

Київський інститут інвестиційного менеджменту


Контрольна робота

Варіант 13

«Система органів Антимонопольного комітету України.

Види кодових систем»


Виконала студент

Групи ЗМ-12

Мацвейко Т.І.

Перевірив

Диніна К.С.


2011р.

Зміст

1.  Система органів Антимонопольного комітету України……….2

2.  Види кодових систем……………………………………………..8

3.  Впровадження кодових систем на підприємствах України…...12

4.  Список використаної літератури………………………………...15


1.  
Система органів Антимонопольного комітету України.

Контроль за дотримання антимонопольного законодавства та законодавства про захист економічної конкуренції здійснюється Антмонопольним комітетом України. Його правове становище визначене законами "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності", “Про захист економічної конкуренції” та "Про Антимонопольний комітет України", а процесуальна діяльність щодо розгляду справ регламен-згаданими раніше Тимчасовими правилами розгляду про порушення антимонопольного законодавства України.

Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності.

Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються Законом України “Про Антимонопольний комітет України”, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.

Створення в Україні органу захисту економічної конкуренції вперше було передбачено Законом України "Про обмеження монополізму та захист від недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності", прийнятим 18 лютого 1992 року. Практична робота Антимонопольного комітету була започаткована в жовтні того ж року із призначенням першого Голови Комітету Олександра Завади. Діяльність АМКУ як колегіального органа розпочалася після прийняття 26 листопада 1993 року Закону України "Про Антимонопольний комітет України" та призначення у наступному місяці першого складу Комітету з дев’яти державних уповноважених. З появою протягом 1994-1995 років територіальних відділень АМКУ в усіх областях, містах Києві та Севастополі розбудову системи органів Комітету було в основному завершено.

Особливістю роботи Комітету на етапі становлення, що охоплює 1994-1996 роки, було те, що поряд із звичайною для органів захисту конкуренції правозастосовчою діяльністю він активно працював над проведенням масштабної демонополізації економіки, а також забезпечував створення принципово нової для України нормативної та методичної бази розвитку та захисту конкуренції. Зокрема, саме Комітетом було ініційовано і в основному розроблено Державну програму демонополізації економіки та розвитку конкуренції на 1993-1995 роки, схвалену Верховною Радою України 21 грудня 1993 року. Ним же було розроблено практично нову редакцію Закону України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності", Закон України "Про захист від недобросовісної конкуренції", прийнятий 7 червня 1996 року, низку нормативно-правових документів, що забезпечили контроль за дотриманням антимонопольних вимог у процесі приватизації, при прийнятті рішень органами влади та управління, заклали підвалини організаційно-правових механізмів запобігання монополізації товарних ринків у процесі економічної концентрації.

Наступні чотири роки стали етапом напрацювання досвіду практичного застосування антимонопольного законодавства. Зусилля Комітету у цей час спрямовувалися насамперед на виявлення та припинення зловживань монопольним становищем і дискримінації суб’єктів господарювання органами влади та управління, контроль за економічною концентрацією, особливо – недопущенні перетворення державних монополій на приватні у процесі масової приватизації, опрацювання проектів законодавчих і нормативних актів, що могли так або інакше позначитися на конкуренції. Зокрема, Антимонопольний комітет взяв участь у понад 2 тисячах заходів із демонополізації, здебільшого ініційованих ним, внаслідок яких на ринок додатково вступили 7100 суб’єктів господарювання. Було не допущено перетворення на приватні без розукрупнення близько 1400 монопольних утворень, унаслідок реструктуризації монопольних утворень у процесі приватизації створено понад 2100 нових суб’єктів господарювання. Протягом 1994-2001 років органами Антимонопольного комітету було виявлено та припинено близько 4000 зловживань монопольним становищем на ринку, близько 2500 випадків дискримінації суб’єктів господарювання державними органами. Розвитку конкуренції на ринках України, захисту прав самих широких кіл споживачів сприяли, наприклад, припинення практики тарифної дискримінації приватних підприємств порівняно з державними, обмеження поборів на так званий "розвиток" підприємств залізниці та зв’язку, припинення численних випадків неправомірних заборон і обмежень на міжрегіональну реалізацію товарів, зменшення у декілька разів вартості послуг з приймання житлово-комунальних платежів від населення, здешевлення майже на третину вартості послуг з установлення газових лічильників у половині областей України. В цілому реальні фінансові наслідки припинення порушень антимонопольного законодавства (сплачені порушниками санкції, повернуті ними кошті та попереджені втрати підприємців і споживачів) за цей час склали майже 106 мільйонів гривень.

Антимонопольний  комітет  України  здійснює  свою  діяльність
відповідно до Конституції України (254к/96-ВР), законів України "Про захист економічної конкуренції" (2210-14), "Про захист від недобросовісної конкуренції" (236/96-ВР), цього Закону,  інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів. (Частина  перша  статті  5 в редакції Закону № 1294-IV ( 1294-15 ) від 20.11.2003)

Антимонопольний комітет України утворюється у складі Голови та десяти державних уповноважених. З числа державних уповноважених призначаються два перших заступники та три заступники Голови Антимонопольного комітету України. (Частина друга статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1907-III (1907-14) від 13.07.2000, № 1294-IV ( 1294-15 ) від 20.11.2003 ).

Антимонопольний комітет України утворює територіальні відділення. Один з державних уповноважених Антимонопольного комітету України за посадою є також головою Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України. Для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України,  в  Автономній  Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі  утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються Комітетом у межах його   компетенції.   У   разі  необхідності  можуть утворюватись міжобласні  територіальні відділення. ( Частина перша статті 12 із
змінами,  внесеними  згідно із Законами № 1907-III ( 1907-14 ) від 13.07.2000, № 1294-IV ( 1294-15 ) від 20.11.2003 ).

Повноваження    територіальних   відділень   Антимонопольного
комітету   України   визначаються   цим   Законом,  іншими  актами законодавства. Повноваження     територіального     відділення Антимонопольного  комітету  України  не  можуть  виходити  за межі повноважень   Антимонопольного   комітету   України,    визначених законом. (Частина  друга  статті 12 в редакції Закону № 1294-IV ( 1294-15 ) від 20.11.2003 )

     Територіальне відділення  Антимонопольного  комітету  України
очолює голова територіального відділення. Голова  територіального відділення та його заступник призначаються та звільняються Головою Антимонопольного   комітету України. Заступник  голови територіального  відділення призначається та звільняється Головою Комітету за поданням голови територіального відділення. ( Частина третя  статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1294-IV ( 1294-15 ) від 20.11.2003 ).

Антимонопольний комітет України і його територіальні відділення становлять систему органів Антимонопольного комітету України, яку очолює Голова Комітету. Антимонопольний комітет України, його територіальні відділення є юридичними особами, мають поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банку, печатки із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням ( Частина статті 6  із  змінами, внесеними згідно із Законом № 2921-III ( 2921-14 ) від 10.01.2002 ).

Антимонопольний комітет України, адміністративні колегії Антимонопольного комітету України, державні уповноважені Антимонопольного комітету України, адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України є органами Антимонопольного комітету України ( Статтю 6 доповнено частиною  сьомою  згідно  із  Законом  №  1294-IV (1294-15) від 20.11.2003 ).

У сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження:

1) розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами;

2) приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції;

3) розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та перевіряти їх законність та обґрунтованість;

4) перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

5) при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом;

 6) призначати експертизу та експерта з числа осіб, які володіють необхідними знаннями для надання експертного висновку;                      

7) у випадках та порядку, передбачених законом, проводити огляд службових приміщень та транспортних засобів суб'єктів господарювання - юридичних осіб, вилучати або накладати арешт на предмети, документи чи інші носії інформації, які можуть бути доказами або джерелом доказів у справі незалежно від їх місцезнаходження;

8) у разі перешкоджання працівникам Антимонопольного комітету України у виконанні ними повноважень, передбачених пунктами 4, 5 і 7 цієї частини, залучати працівників органів внутрішніх справ для застосування заходів, передбачених законом, для подолання перешкод;

9) залучати працівників органів внутрішніх справ, митних та інших правоохоронних органів для забезпечення проведення розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема в разі проведення розслідування;

10) залучати до проведення перевірок спеціалістів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій за погодженням з їх керівниками, депутатів місцевих рад за їх згодою;

11) проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження);

12) визначати наявність або відсутність контролю між суб'єктами господарювання або їх частинами та склад групи суб'єктів господарювання, що є єдиним суб'єктом господарювання;

13) вносити до органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування обов'язкові для розгляду подання щодо анулювання ліцензій, припинення операцій, пов'язаних із зовнішньоекономічною діяльністю суб'єктів господарювання, у разі порушення ними законодавства про захист економічної конкуренції;

14) надавати обов'язкові для розгляду рекомендації органам влади, органам місцевого самоврядування, органам адміністративно-господарського управління та контролю, суб'єктам господарювання, об'єднанням щодо припинення дій або бездіяльності, які містять ознаки порушень законодавства про захист економічної конкуренції, та усунення причин виникнення цих порушень і умов, що їм сприяють;

15) звертатися до суду з позовами, заявами і скаргами у зв'язку із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції, а також із запитами щодо надання інформації про судові справи, що розглядаються цими судами відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції;

16) звертатись та одержувати від компетентних органів інших держав необхідну інформацію для здійснення своїх повноважень;

17) надавати компетентним органам інших держав інформацію у випадках та порядку, передбачених законом;

18) здійснювати інші повноваження, передбачені законодавством про захист економічної конкуренції.

2.  
Види кодових систем

Створення комп’ютерних інформаційних систем міжнародного бізнесу значною мірою визначається уніфікацією та стандартизацією її складових. Класифікації та кодуванню техніко-економічної інформації відводиться особлива роль через те, що вони є засобами, які забезпечують взаємний обмін інформацією між людиною і ЕОМ.

Класифікація та кодування — дві невід’ємні частини одного процесу переведення різноманітної інформації з природної мови на стандартизовану, тобто впорядкування і взаємоув’язка різних інформаційних повідомлень.

Кодування товарів — технічний прийом, який дозволяє уявити об’єкт, що класифікується, у вигляді знаку або групи знаків за правилами, встановленими конкретною системою. Мета кодування товару – систематизація об’єктів шляхом ідентифікації, ранжирування і присвоєння умовного позначення (коду), за яким можна знайти і розпізнати будь-який об’єкт серед багатьох інших. Код — система умовних символів, які застосовують для передачі повідомлень каналами зв’язку, включаючи комп’ютерні канали. Сукупність правил і методів кодування класифікаційних групувань і об’єктів класифіка ції заданої кількості називається системою кодування.

Кодова система класифікації створюється для того, щоб подати інформацію у зручній для її збору формі, передачі та опра­цювання форми з метою пристосування закодованої інформації до опрацювання на комп’ютері. Код має свою структуру — умовне позначення складу і послідовності розміщення знаків у ньому, яка складається з таких елементів: алфавіту, підстави, розряду і довжини. Розрізняють цифровий, буквений, буквено-цифровий і штриховий алфавіт коду. Кодуванню підлягають товари, підприємства, організації, країни світу і території, установи, митниці й митні режими, валюти країн, види транспорту тощо.

Штрихове кодування інформації - це система даних про товар, записаних у вигляді штрихів та проміжків між ними. Переваги цього методу полягають у забезпеченні підвищеної точності техніко-економічної інформації та збільшенні швидкості її обробки. Носієм інформації в штрих-кодах є відносна ширина темних і світлих смуг. У структурі коду штрихи позначаються цифрою "1", а проміжки - "0". Інформацію зчитує світловий промінь. Штрихи поглинають світло, а проміжки його відбивають. У такий спосіб світловий промінь трансформується в електричні імпульси, придатні для сприймання відповідними засобами обчислювальної техніки.  Існують міжнародні, національні та локальні коди.

Розрізняють наступні види кодових систем:

1. Західнонімецька система BAN .

2. Європейська система EAN.

3. Американська система UPC.

4. Японська система Carla Code.

Західнонімецька система BAN. Ця система введена в ФРН у 1968 році і є вдосконаленою формою колишньої ідентифікації. Символ коду складається з 8 цифр:

1,2 цифра містять інформацію про вид товару,

3 - номер товарної групи;

4 - номер асортиментної групи;

5,6,7 - порядковий номер товару;

8- номер проби.

ХХ Х Х ХХХ Х

У такому вигляді BAN застосовується тільки для позначення споживчих товарів. 

Систему EAN прийнято 1977 року . Складається з цифрових та штрихових позначень, які нараховують 8 або 13 цифр:

1,2,3 ( або 1,2) - країна-виробник;

4,5,6,7 (або 3,4,5) - номер виробника;

8,9,10,11,12 (або 6,7) - номер асортименту;

13 (або 8) - контрольний індекс.

Система EAN базується на трьох основних технологіях:

Ідентифікаційні номери (коди EAN) ідентифікують товари, послуги і розташування та слугують як ключі доступу до інформації;

Штрихові коди EAN дозволяють автоматизувати введення, відображення та зчитування як ідентифікаційних номерів, так і іншої інформації стосовно товарів.

Стандарт EAN для EDI-EANCOM забезпечує електронний обмін даними (документами) між діловими партнерами в стандартизованому форматі.

Коди EAN

00-13 США і Канада                            626 Іран

20-29 Внутрішнє застосування            64 Фінляндія

30-37 Франція                                       690-692 Китай

380 Болгарія                                         70 Норвегія

383 Словенія                                         729 Ізраїль

385 Хорватія                                         740-745 Гватемала, Сальвадор,

387 Боснія-Герцоговина Гондурас, Нікарагуа,

400-440 ФРН Коста-Ріка, Панама

45-49 Японія                                         750 Мексика

460-469 Росія                                        759 Венесуела

471 Тайвань                                          76 Швейцарія

474 Естонія                                           770 Колумбія

475 Латвія                                             773 Уругвай

477 Литва                                              775 Перу

480 Філіппіни                                        777 Болівія

482 Україна                                           779 Аргентина

484 Молдова                                         780 Чилі

485 Вірменія                                         784 Парагвай

486 Грузія                                              786 Еквадор

487 Казахстан                                        789 Бразилія

489 Гонконг                                           80-83 Італія

50 Великобританія                                84 Іспанія

520 Греція                                              850 Куба

528 Ліван                                                858 Словаччина

529 Кіпр                                                 859 Чехія

531 Македонія                                        860 Югославія

535 Мальта                                             869 Туреччина

539 Ірландія                                           87 Нідерланди

54 Бельгія та Люксембург                     880 Південна Корея

560 Португалія                                      885 Таїланд

569 Ісландія                                           888 Сінгапур

57 Данія                                                 890 Індія

590 Польща                                           893 В'єтнам

594 Румунія                                           899 Індонезія

599 Угорщина                                       90-91 Австрія

600-601 ПАР                                         94 Нова Зеландія

611 Марокко                                         977 Періодичні видання (ISSN)

613 Алжир                                            978-979 Книжки (ISBN)

622 Єгипет                                            980 Квитанції

625 Йорданія                                        99 Купони

Систему UРC введено у США і Канаді у 1973 році і була пристосована до системи роздрібної торгівлі. Символ коду позначається 12 цифрами, так як префікс країн у цій системі завжди складається з 2-х цифр. Кожне число утворюється двома світлими пропусками. Ширина між ними вимірюється за допомогою сканера.

 Символ коду UPC складається з 2-х частин - лівої і правої. Кожна частина має форму прямокутника. Елементи лівої  частини являють собою дзеркальне відображення правою. Світла смуга  означає 0, темна - 1. Прочитання символу відбувається за допомогою руху променя світла фотоелемента, який повинен бути спрямований під кутом 180°, щоб охопити обидві сторони символу.

       Код UPC буває 3-х видів:

 - UPC - A - містить 11 інформаційних та 1 контрольний знак. Призначений  для кодування продовольчих і непродовольчих товарів,  продаються через супермаркети

 - UPC - D - призначений для кодування непродовольчих товарів.  Кодується будь-яка інформація.

 - UPC - E - має 6 знаків поширений і є половиною версією UPC - A. Застосовується для кодування товарів малими геометричними розмірами.

Система Carla-Code - ця нова система кодування, введена в Японії в 1987 році і являє собою графічний рік. Він складається з 10 великих квадратів, кожен з яких поділений на менші однакові величини, їм приписуються конкретні цифри - 1,2,4,8. Ця система більш проста у застосуванні. Вона містить великий обсяг інформації, причому пристрій для її розшифровки дешевше і ефективніше при непарному шрифті. Її можна прочитати при перекручуванні квадрата до 1 мм. Дана система застосовується тільки в Японії, оскільки не отримала поширення в інших країнах.


3.  
Впровадження кодових систем на підприємствах України

Постановою КМУ "Про впровадження штрихового кодування товарів" від 29 травня 1996 року з 1 січня 1997 року маркування суб'єктами підприємницької діяльності товарів, які вироблені й реалізуються в Україні, застосовується штриховими кодами системи EAN. В Україні державними органами, які регулюють питання кодування товарів є Асоціація Товарної Нумерації (ЄАН Україна) та депозитарій штрих-кодів вітчизняних товарів. Економія виробника при штрих-кодуванні формується за рахунок: оптимізації запасів на складах; скорочення витрат на бухгалтерію шляхом автоматизації документообігу; виключення помилок, виникаючих при ручному введенні інформації.  У торгівлі до таких чинників додаються: скорочення потреби в касирах (зменшується час обслуговування покупців на 60-70%); сприяння системі контролю із використанням радіомітки і штрих-коду; сприяння виконанню фіскальної функції держави.

В Україні використовується три види кодування товару: внутрішнє, зовнішнє (міжнародне) і штрихове.

Внутрішнє кодування товару здійснюється за галузевим класифікатором ЛП і виробів медичного призначення (ГК ЛП ВМП). З метою охоплення всієї номенклатури фармацевтичної продукції, що наявна в аптечній мережі, і поліпшення контролю інформації, яка вводиться, в галузевому класифікаторі всю продукцію розподілено на 98 груп. Кожній групі відведено 1000 номерів, остання сотня яких – для імпортних товарів. У ГК ЛП ВМП код продукції семизначний: 0000000.

Зовнішнє кодування товару здійснюється за товарною номенклатурою зовнішньоекономічної діяльності (ТН ЗЕД), яка є інструментом її державного регулювання і сприяє удосконаленню і виконанню поточних і перспективних завдань. Структура ТН ЗЕД включає кодове позначення товару і скорочене позначення двох одиниць виміру. Довжина кодового позначення товару становить 9 цифрових десяткових знаків.

Штрихове кодування товару — комбінація послідовно розміщених паралельних штрихів і проміжків між ними, розміри та розташування яких встановлені певними правилами, призначена для автоматизованої ідентифікації товару та іншої інформації. При цьому найвужчий штрих або проміжок приймають за одиницю товщини — модуль. Інші штрихи і проміжки за шириною дорівнюють двом-трьом модулям. Наноситься на транспортне чи споживче упакування багатьох імпортних і вітчизняних товарів друкарським способом або за допомогою етикетки чи ярлика, які наклеюються на упакування або тару. Розшифровування кодів здійснюється сканувальними пристроями.

Перші ідеї розробки універсальної системи, що ґрунтується на ідентифікації товарів за товарною нумерацією, з’явилися в 60‑ті роки ХХ ст. у США та Канаді. Основою штрихового кодування товару стали універсальні штрихові коди UРС. У 1977 р. було створено Європейську асоціацію нумерації EAN, яка розробила європейський стандарт товарної нумерації та символьного маркування. Коди ЕАN можуть бути 8‑розрядними (для товарів невеликого розміру), 13‑розрядними (для більшості товарів) і 14‑розрядними (лише для транспортної тари):

перші 2–3 цифри, так званий національний префікс, означають країну, де знаходиться організація, що зареєструвала виробника та його товар, і присвоюються Асоціацією ЕАN (напр. префікс України – 482);

наступні 3–5 цифр — код виробника, який видається конкретній організації-виробнику національним органом з ідентифікації;

наступні 3–5 цифр кодів ЕАN-8 і ЕАN-13 — це інформація, яка присвоюється товару організацією-виробником або продавцем самостійно у вигляді реєст­раційного номера в межах свого під приємства. За допомогою цифрових даних виробник може закодувати необхідні для ідентифікації відомості про товар. Будь-які зміни, що вносяться в товар і викликають його зміну, вимагають перекодування і встановлення нового штрихо вого коду. Тільки зміна вартості товару не призводить до зміни штрихового коду. Остання цифра штрихового коду — контрольна, що дозволяє перевірити правильність зчитування штрихового коду сканером. Кожна цифра коду ЕАN є комбінацією двох штрихів і двох проміжків. На початку і на кінці штрихового коду знаходяться крайні трохи подовжені штрихи, які вказують на початок і кінець зчитування коду. В центрі штрихового коду є центральні подовжені штрихи, які полегшують візуальну перевірку повноти запису коду. Застосування штрихових кодів дає можливість однозначно ідентифікувати товар для одержання даних про його вартість, терміни зберігання та іншої інформації, необхідної для торгової організації.

Візьмемо, наприклад, цифровий код які використовуються на продукції підприємства ТзОВ «Скай».

Наприклад, штрих-код, який використовується  на продукції лаку манікюрного M.A.G: 4820444610407. Перші три цифри (482) означають країну походження (виробника або продавця) продукту, в нашому випадку Україну, наступні 4 (0444) - підприємство-виробник, ще п'ять (61040) - найменування товару, його споживчі властивості, розміри, масу, колір. Остання цифра (7)
контрольна, що використовується для перевірки правильності зчитування штрихів сканером.


Приклад обчислення контрольної цифри для визначення відповідності товару

1. Додамо цифри, що стоять на парних місцях:

 8+0+4+6+0+0=18

2. Отриману суму помножимо на 3:

18x3 = 54

3. Складемо цифри, що стоять на непарних місцях, без контрольної цифри:

4+2+4+4+1+4 =19

4. Складемо числа, зазначені в пунктах 2 і 3:

54+19 =73

5. Відкидаємо десятки:

Отримуємо 3

6. Від 10 віднімемо отримане в пункті 5 число:

10-3=7

Якщо отримана після розрахунку цифра не співпадає з контрольною цифрою у штрих-коді, це означає, що товар зроблений незаконно. Таким чином, лак манікюрний M.A.G. виготовлений з дотриманням всіх норм кодування товарів системою EAN.

Як правило, код країни привласнюється Міжнародною асоціацією EAN. Звертаємо увагу споживачів на те, що код країни ніколи не складається з однієї цифри. Іноді код, нанесений на етикетку, не відповідає країні виробника заявленої на упаковці, тут причин може бути декілька. По-перше, фірма була зареєстрована і отримала код не у своїй країні, а в тій, куди направлений основний експорт її продукції, по-друге – товар був виготовлений на дочірньому підприємстві, по-третє,  можливо товар був виготовлений в одній країні, але ліцензії фірми з іншої країни, по-четверте – коли засновниками підприємства стають декілька фірм з різних держав.
4.   
Список використаної літератури.

1.     Гридасов В.І., Винник О.В., Оридирога Л.М. «Фармацевтичне товарознавство». – Х., 2002;

2.     Жиряева Е.В. «Товароведение». – СПб., 2003;

3.     Титаренко Л.Д. «Теоретичні основи товарознавства». – К., 2003.

4.     Закон України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" від 18 лютого 1992 року №2132 // Закони України.-Т.З.-К., 1996.- С.47-55.

5.     Закон України "Про Антимонопольний комітет України" від 29 листопада 1993 року, №3659//Закони України.-Т.6.-К., 1996.-С.114-125..

6.     Закон України "Про захист від недобросовісної конкуренції"" від 7 червня 1996 року, № 236 //Закони України.-Т. 10.-К., 1996.- С.303-311.

7.     Демиденко В.В., Шемякін О.М. Право України.-К.: Правові джерела, 1994

8.     Пилипенко А.Я., Щербина В.С. «Господарське право», К.:- Вентурі, 1996.

9.     Шавкун В.І. «Правові основи підприємницької діяльності».-К.: Правові джерела, 1997.