Зміст

Вступ……………………………………………………………………………

1.     Умови емісії акцій………………………………………………………….

2.     Механізм розміщення акцій……………………………………………….

3.     Порядок обслуговування акцій…………………………………………….

Висновок…………………………………………………………………………

Список використаної літератури………………………………………………


Вступ

Пайові цінні папери представлені у формі акцій акціонерних товариств. Акція, як пайовий цінний папір, істотним чином відрізняється від боргового паперу як по цілях випуску, так і з погляду прав, що надаються своєму власнику. Метою первинного випуску акцій є формування статутного капіталу і організаційне оформлення акціонерного товариства. При цьому, хоча акціонери вкладають свої засоби, насправді вони не є власниками підприємства. Власником всього майна акціонерного підприємства стає юридична особа -- акціонерне товариство. Акціонер не може вилучити свою частку з акціонерного підприємства, він може повернути вкладені засоби тільки шляхом продажу акції.

У засновників акціонерного товариства звичайно є безпосередній звязок між внесенням грошових коштів в статутний капітал підприємства, яке здійснюється у формі покупки акцій, і участю в управлінні підприємством. Такий зв’язок до певної міри є видимим і у акціонерів закритого акціонерного товариства, де кількість акціонерів невелика, і акціонери звичайно беруть участь в управлінні справами товариства.

Проте при покупці акцій відкритого акціонерного товариства на вторинному ринку, як правило, такого зв’язку вже не існує. В основному (якщо не йдеться про покупку контрольного або крупних пакетів акцій) акції отримуються з метою отримання по них доходу, і в цій своїй якості вони мало чим відрізняються від боргових цінних паперів, наприклад, облігацій і капітал, вкладений в покупку акцій, може бути представлений як капітал, відданий акціонерам і акціонерному товариству в безстрокове користування. Якщо ж врахувати ту обставину, що акціонер не використовує своє право голосу, то це ще більш зближує акцію з борговими цінними паперами. Проте, акція має істотні відмінності від боргового цінного паперу.


1.     Умови емісії акцій

Емісія акцій – встановлена законодавством послідовність емітента щодо випуску і розміщення акцій.

Цілі емісії:

а) отримання грошей емітентом;

б) сек'юритизація заборгованості;

в) зміна структури капіталу;

г) вдосконалення управління фінансовими потоками підприємства.

Випуск акцій – сукупність певного виду акцій одного емітента, однієї номінальної вартості, які мають однакову форму випуску і міжнародний ідентифікаційний номер, забезпечують їх власникам однакові права, незалежно від часу придбання і розміщення на фондовому ринку.

Рішення про випуск акцій приймається засновниками акціонерного товариства або загальними зборами акціонерів акціонерного товариства та оформляється протоколом.

Протокол рішення про випуск акцій повинен обов'язково містити:

-     фірмове найменування емітента та його місцезнаходження;

-     розмір статутного фонду або вартість основних і оборотних фондів емітента;

-     цілі та предмет його діяльності;

-     зазначення службових осіб емітента;

-     найменування контролюючого органу (аудиторської фірми);

-     дані про розміщення раніше випущених в обіг цінних паперів;

-     мету випуску акцій;

-     зазначення категорій акцій;

-     кількість іменних акцій та акцій на пред'явника;

-     кількість привілейованих акцій;

-     загальну суму емісії і кількість акцій;

-     номінальну вартість акцій;

-     кількість учасників голосування та порядок його проведення;

-     порядок виплати дивідендів;

-     строк і порядок передплати акцій та їх оплати;

-     строк повернення коштів при відмові від випуску акцій;

-     черговість випуску акцій (при випусках їх різними серіями);

-     порядок повідомлення про випуск і порядок розміщення акцій;

-     права власників привілейованих акцій;

-     переважне право на придбання акцій при новій емісії.

Протокол, крім того, може містити й інші відомості щодо випуску акцій.

Випуск акцій акціонерним товариством здійснюється у розмірі його статутного фонду або на всю вартість майна державного підприємства (у разі перетворення його в акціонерне товариство). Додатковий випуск акцій можливий у тому разі, коли попередні випуски акцій були зареєстровані і всі раніше випущені акції повністю оплачені за вартістю не нижче номінальної.

Загальна номінальна вартість випущених акцій становить статутний фонд акціонерного товариства,який не може бути менше суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент створення акціонерного товариства.

Акціонерне товариство має право випускати цінні папери відповідно до вимог, встановлених Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. У разі додаткового випуску акцій без реєстрації попереднього випуску акцій усі договори купівлі-продажу акцій додаткового випуску вважаються недійсними.

Акція повинна містити такі реквізити:

1) фірмове найменування акціонерного товариства та його місцезнаходження ;

2) найменування цінного паперу - «акція», її порядковий номер, дату випуску, вид акції та її номінальну вартість;

3) ім'я власника (для іменної акції);

4) розмір статутного фонду акціонерного товариства на день випуску акцій;

5) кількість акцій, що випускаються;

6) строк виплати дивідендів;

7) підпис голови правління акціонерного товариства або іншої уповноваженої на це особи;

8) печатку акціонерного товариства.

До акції може додаватися купонний лист на виплату дивідендів.

Купон на виплату дивідендів повинен містити такі основні дані:

-         порядковий номер купона на виплату дивідендів;

-         порядковий номер акції, по якій виплачуються дивіденди;

-         найменування акціонерного товариства;

-         рік виплати дивідендів.

Власник акції має право на частину прибутку акціонерного товариства (дивіденди), на участь в управлінні товариством (крім власника привілейованої акції), а також інші права, передбачені законодавчими актами України, а також статутом акціонерного товариства.

Акція є неподільною. У разі коли одна і та ж акція належить кільком особам, усі вони визнаються одним власником акції і можуть здійснювати свої права через одного з них або через спільного представника.

Не пізніше ніж через шість місяців після реєстрації випуску акцій акціонерне товариство зобов'язано видати акціонерам акції (сертифікати акцій).

Закрите акціонерне товариство має право випускати лише іменні акції.

Акції купуються учасниками при створенні акціонерного товариства на підставі договору з його засновниками, а при додатковому випуску акцій у зв'язку із збільшенням статутного фонду – з товариством.

Акція може бути придбана також на підставі договору з її власником або держателем за ціною, що визначається сторонами, або за ціною, що склалася на фондовому ринку, а також у порядку спадкоємства громадян чи правонаступництва юридичних осіб та з інших підстав, передбачених законодавством.

З 2010 року набрав чинності Закон України «Про акціонерні товариства», який передбачає існування акцій лише в без документарній формі.


2.     Механізм розміщення акцій

Розміщення акцій – відсудження акцій емітентом або андерайтером шляхом укладання цивільно-правового договору з першим власником.

Розміщення акцій може відбуватися трьома шляхами:

-  безпосередньо емітентом;

-  через посередників;

-  на аукціонах.

Розрізняють два види розміщення акцій: приватне та публічне.

Публічне розміщення акцій – розміщення серед інвесторів акцій публічного акціонерного товариства, при якому пропозиція акцій адресована більш ніж 100 фізичним та/або юридичним особам, крім акціонерів товариства, і при цьому існуючі акціонери емітента не мають переважного права на придбання розміщуваних акцій [1].

Для публічного розміщення акцій вимагається розкриття інформації про товариство і акції додаткової емісії шляхом складання і оприлюднення товариством проспекту емісії акцій. Перед оприлюдненням проспект підлягає реєстрації територіальним відділенням або центральним апаратом Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку (Комісія). Проспект емісії оприлюднюється в офіційному друкованому виданні Комісії не менше як за 10 днів до початку розміщення. За наслідками розміщення емітент повинен скласти звіт про результати розміщення, зареєструвати його в Комісії і опублікувати в друкованому виданні Комісії.

Метою публічного розміщення акцій є залучення фінансування на організованому ринку капіталу. Інвестори вкладають кошти в акції компанії в розрахунку на те, що, по-перше, вартість акцій зросте і доходність за акціями буде вищою за альтернативні вкладення і, по-друге, в розрахунку на отримання дивідендів. Ліквідність акцій, тобто можливість їх швидкого продажу і повернення інвестиції, збільшує привабливість акцій для інвесторів. З метою підвищення ліквідності акцій компанії, які оголошують про публічне розміщення, зацікавлені в допуску їхніх акцій до торгів на фондових біржах. Участь акцій компаній в біржових торгах дозволяє сформувати ринкову вартість акцій і створити ліквідність для них.

У разі відкритого (публічного) розміщення цінних паперів серед заздалегідь не визначеного кола осіб емісія здійснюється за такими етапами:

1) прийняття рішення про відкрите (публічне) розміщення цінних паперів органом емітента, уповноваженим приймати таке рішення;

2) у разі відмови власника акцій від використання свого переважного права на придбання акцій, якщо це передбачено умовами відкритого (публічного) розміщення цінних паперів, - отримання від нього письмового підтвердження про відмову;

3) подання заяви і всіх необхідних документів для реєстрації випуску цінних паперів та проспекту їх емісії;

4) реєстрація Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку випуску цінних паперів та проспекту їх емісії;

5) прийняття у разі потреби рішення про залучення андеррайтера до розміщення цінних паперів;

6) присвоєння цінним паперам міжнародного ідентифікаційного номера;

7) укладення з депозитарієм договору про обслуговування емісії цінних паперів або з реєстратором - про ведення реєстру власників іменних цінних паперів, крім випадків, коли облік прав за цінними паперами веде емітент відповідно до законодавства або цінні папери розміщуються на пред'явника;

8) виготовлення сертифікатів цінних паперів у разі розміщення цінних паперів у документарній формі;

9) розкриття інформації, що міститься в проспекті емісії цінних паперів;

10) відкрите (публічне) розміщення цінних паперів;

11) затвердження результатів розміщення цінних паперів органом емітента, уповноваженим приймати таке рішення;

12) затвердження змін до статуту, пов'язаних із збільшенням статутного капіталу акціонерного товариства з урахуванням результатів розміщення акцій;

13) реєстрація змін до статуту в органах державної реєстрації;

14) подання звіту про результати відкритого (публічного) розміщення цінних паперів;

15) реєстрація Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати відкритого (публічного) розміщення цінних паперів;

16) отримання свідоцтва про реєстрацію випуску цінних паперів;

17) розкриття інформації, що міститься у звіті про результати відкритого (публічного) розміщення цінних паперів.

Приватне (закрите) розміщення акцій публічного акціонерного товариства – розміщення акцій шляхом їх безпосередньої пропозиції акціонерам такого товариства та заздалегідь визначеному колу осіб, кількість яких не перевищує 100. У разі закритого (приватного) розміщення цінних паперів серед заздалегідь визначеного кола осіб емісія здійснюється за етапами, які є аналогічними для публічного розміщення, крім прийняття у разі потреби рішення про залучення андерайтера до розміщення цінних паперів, розкриття інформації, що міститься в проспекті емісії цінних паперів та розкриття інформації, що міститься у звіті про результати розміщення цінних паперів.

3.     Порядок обслуговування акцій

Всі акції умовно поділяють на два типи: звичайні та привілейовані акції, від чого залежить їх обслуговування.

Звичайні (прості) акції – це акції, які безпосередньо купує інвестор на ринку цінних паперів і надає інвестору право одного голосу на зборах акціонерів, право на участь у розподілі прибутків і активів емітента у випадку його ліквідації після привілейованих акцій, а також право па отримання частини прибутку фірми у вигляді дивідендів, розміри яких та форма виплати ніколи не фіксується і залежать від величини чистого прибутку фірми та відповідного рішення загальних зборів акціонерів.

Дивіденди на прості акції здебільшого виплачують у випадку отримання емітентом значного прибутку. Якщо ж емітент за результатами економічної діяльності одержав незначний прибуток, або його діяльність була збитковою, дивіденди на прості акції не виплачуються. Однак у практиці зарубіжних країн іноді трапляються випадки, коли дивіденди на прості акції за останній рік виплачують і тоді, коли діяльність фірми була збитковою. Відповідні кошти для цього беруть з невикористаного фонду прибутку емітента за попередні роки. Зазначимо, що в Україні така форма сплати дивідендів сьогодні не практикується.

Розмір дивідендів на прості акції коливається в широкому діапазоні і залежно від прибутку емітента може досягати 90 % номінальної вартості акції, а в окремих випадках, коли фірма процвітає і має великі прибутки, дивідендні виплати на одну акцію можуть у кілька разів перевищувати її номінальну вартість. Звичайні акції користуються великою популярністю на ринках цінних паперів.

Звичайні акції поділяють на іменні акції та акції на пред’явника.

Іменні акції – це акції, дані про власника якої реєструють в книзі реєстрації емітента. Іменні акції повинні бути тільки паперовими, електронний носій іменних акцій сьогодні не практикується. Крім того, іменні акції не можна продавати на ринку цінних паперів.

Акції на пред’явника – це акції, купівлю-продаж яких проводять без реєстрації власника в книзі акціонерів емітента (фіксується лише кількість таких акцій). Такі акції продають на ринку цінних паперів, їхній номінал переважно вищий за номінал іменних акцій. Акції на пред’явника можуть випускати як у паперовій, так і в електронній формі. Однак варто зазначити, що акції на пред’явника не мають широкого розповсюдження. Хоча вони і ліквідніші, ніж іменні акції, проте можуть стати предметом різних махінацій і підробок. Акції на пред’явника випускають в невеликій кількості і малим номіналом. Такі акції переважно випускають нові малопотужні акціонерні товариства.

Іменні акції та акції на пред’явника випускають у випадках, коли акціонерне товариство закритого типу. Така форма випуску акцій обмежує їхній обіг на ринках цінних паперів і поряд із залученням додаткових коштів дає змогу обмежити зовнішній вплив на діяльність емітента.

За методом нарахування дивідендів розрізняють звичайні акції з сталими дивідендами, звичайні акції з сталим приростом дивідендів, звичайні акції з плаваючим приростом дивідендів.

Привілейовані акції – це акції, які не надають права голосу на загальних зборах акціонерів, якщо це не передбачено умовами випуску, але вони надають право власникові на отримання гарантованих дивідендів і беруть участь у розподілі прибутків та активів емітента при його ліквідації. Всі права власників привілейованих акцій задовольняються в першу чергу порівняно з правами власників звичайних акцій.

Дивідендні виплати за привілейованими акціями проводять завжди незалежно від прибутків емітента в поточному році. Іноді, якщо дохід на звичайні акції перевищує дохід на привілейовані акції, емітент може змінити розмір дивідендів на привілейовані акції.

Іноді власникам привілейованих акцій надається право голосу на загальних зборах акціонерів, зокрема можуть випускати привілейовані акції типу «одна акція — один голос», або «одна акція — кілька голосів».

Усі привілейовані акції умовно поділяють на декілька типів: комулятивні; такі, що беруть участь у прибутках акціонерного товариства; привілейовані акції з регульованим дивідендом; конвертовувані привілейовані акції; преміальні акції та інші.

Комулятивні привілейовані акції – це акції якими їхньому власнику гарантується нагромадження дивідендних виплат за правилом складних відсотків у випадку, коли емітент з тих чи інших причин не може виплатити їх у поточному році.

Зазначимо, що комулятивні привілейовані акції є найпоширеніші серед привілейованих акцій.

Привілейовані акції, які беруть участь у прибутках (використовують дуже рідко) — це акції, за якими передбачається, крім фіксованого дивідендного доходу, отримання додаткового доходу при розподілі прибутку емітента між акціонерами товариства. Крім того, власники таких акцій можуть мати окремі права голосу на загальних зборах акціонерів.

Привілейовані акції з регульованим дивідендом — це акції, дивіденди на які періодично (переважно щоквартально) регулюють залежно від рівня доходу емітента.

Конвертовувані привілейовані акції надають право інвестору замінити їх на певну кількість звичайних акцій того ж емітента за ринковими цінами.

Доходні акції — це акції різних комунальних підприємств (водо-, газо-, електропостачання). Ці підприємства працюють постійно, мають прогнозовані прибутки, рівень яких переважно більший від середнього по країні. Рівень дивідендів на акції таких підприємств також більший за середній по країні, тому на акції таких підприємств завжди є попит на ринку цінних паперів.

Акції зростання — це акції інших могутніх корпорацій, які мають стабільний дохід, вищий від середнього по країні. Хоча дивіденди за такими акціями не перевищують 35%, вони стабільні і завжди сплачуються вчасно.

Циклічні акції — акції корпорацій, середній дохід яких циклічно змінюється залежно від ситуації в економіці. В основному це акції корпорацій базових галузей економіки: важкої, машинобудівної, целюлозно-паперової промисловості та інших галузей економіки. Зрозуміло, що ці галузі економіки розвиваються циклічно залежно від зміни та впровадження нових технологій. Тому під час економічного зростання акції таких підприємств максимально розкуповують і ринкові ціни на них зростають, а в період економічного спаду навпаки.

Антициклічні акції — це акції корпорацій, ціна на які стабільна і в періоди спаду в економіці. Це досягається за рахунок створення корпораціями додаткових резервних фондів прибутку для захисту антициклічних акцій на період спаду в економіці.

Спекулятивні акції — акції молодих новостворених підприємств, які не можуть у конкретний момент оголосити більш-менш стабільний курс своїх акцій на ринку цінних паперів. Такі акції продають на спекулятивному позабіржовому ринку, вони дешеві і вкладання грошей у такі акції є надзвичайно ризиковою справою.

Висновки

Емісія акцій представляє собою встановлену послідовність щодо випуску і розміщення акцій.

Рішення про випуск акцій приймається засновниками акціонерного товариства або загальними зборами акціонерів акціонерного товариства та оформляється протоколом.

Випуск акцій акціонерним товариством здійснюється у розмірі його статутного фонду або на всю вартість майна державного підприємства (у разі перетворення його в акціонерне товариство). Додатковий випуск акцій можливий у тому разі, коли попередні випуски акцій були зареєстровані і всі раніше випущені акції повністю оплачені за вартістю не нижче номінальної.

Власник акції має право на частину прибутку акціонерного товариства (дивіденди), на участь в управлінні товариством (крім власника привілейованої акції), а також інші права, передбачені законодавчими актами України, а також статутом акціонерного товариства.

Розміщення акцій – відсудження акцій емітентом або андерайтером шляхом укладання цивільно-правового договору з першим власником.

Розрізняють два види розміщення акцій: приватне та публічне.

Всі акції умовно поділяють на два типи: звичайні та привілейовані акції, від чого залежить їх обслуговування.

Звичайні (прості) акції – це акції, які безпосередньо купує інвестор на ринку цінних паперів і надає інвестору право одного голосу на зборах акціонерів, право на участь у розподілі прибутків і активів емітента у випадку його ліквідації після привілейованих акцій, а також право па отримання частини прибутку фірми у вигляді дивідендів, розміри яких та форма виплати ніколи не фіксується і залежать від величини чистого прибутку фірми та відповідного рішення загальних зборів акціонерів.

Звичайні акції поділяють на іменні акції та акції на пред’явника.

Привілейовані акції – це акції, які не надають права голосу на загальних зборах акціонерів, якщо це не передбачено умовами випуску, але вони надають право власникові на отримання гарантованих дивідендів і беруть участь у розподілі прибутків та активів емітента при його ліквідації.

Також існують інші види акцій за різними ознаками.


Список використаної літератури

1.     Електронна енциклопедія сільського господарства. Акціонерне товариство. Випуск акцій [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.agroscience.com.ua/org/vypusk-aktsii

2.     Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» (ст.28) м. Київ, 23 лютого 2006 року N 3480-ІV (Із змінами, внесеними згідно із Законом N 1522-VІ від 11.06.2009).

3.     Ціні папери. Типи акцій [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://cinnipaperi.org.ua/tipi-akcij.

4.     Поплавська Г. Правовий режим нарахування та виплати дивідендів в АТ // Цінні папери України. – № 3. – 2003. – С. 8-10.

5.     Ходаківська В.П., Данілов О.Д. Ринок фінансових послуг: Навчальний посібник. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. – 501 с.

6.     Шелудько, В.М. Фінансовий ринок : Навч. посібник / В.М. Шелудько . – М. : Знання-Прес, 2002 . – 535 с.

7.     Терещенко, О. О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання [Текст]: Навч. Посібник. – К.: КНЕУ, 2007. – 554 с.




Рисунок 3.6 – Порядок розміщення бездокументарного випуску акцій
Пояснення :

1  – укладення депозитарних договорів між депозитарієм та зберігачами цінних паперів;

2  – укладення договору про обслуговування емісії акцій між депозитарієм та емітентом;

3  – реєстрації у ДКЦПФР інформації про випуск акцій;

4  – оформлення й депонування тимчасового глобального сертифіката;

5 – зарахування випуску акцій, оголошеного до розміщення на рахунок у цінних паперах емітента;

6  – укладення між Зберігачем 1 як торговцем цінними паперами та емітентом договору стосовно того, що торговець–Зберігач 1 розміщує частину випуску акцій емітента (як андеррайтер);

7  – зарахування частини випуску акцій емітента на рахунок Зберігача 1 як андеррайтера;

8  – укладення між інвесторами та обраними ним зберігачами договорів про відкриття рахунка у цінних паперах;

9  – укладення договорів стосовно передплати на цінні папери емітента. При цьому, якщо інвестор передплачує цінні папери безпосередньо в емітента і рахунок у цінних паперах у інвестора відкритий у Зберігача 2, інвестор при укладанні договору обов'язково сповіщає емітента про номер його рахунка у цінних паперах у Зберігача 2;

10  – зарахування цінних паперів інвесторів на їхні рахунки у цінних паперах зі статусом «Заблоковані за емісійними обмеженнями»;

11 – складання й надання до ДКЦПФР звіту про наслідки розміщення акцій;

12  – реєстрація випуску акцій і видання свідоцтва про реєстрацію випуску акцій;

13  – оформлення й депонування глобального сертифіката випуску цінних паперів, вилучення зі сховища депозитарію тимчасового глобального сертифіката випуску цінних паперів;

14  – одержання емітентом підтвердження стосовно надходження повної вартості акцій, яку, відповідно до договору про передплату, передплатив інвестор;

15  – за розпорядженням емітента переведення акцій на рахунку інвестора зі статусу «Заблоковані за емісійними обмеженнями» у статус «Цінні папери в обігу».