ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………….1

1. 
   Форми та методи роботи……………………………………………………..2
   
2. 
   Виробничий травматизм на Миколаївщині.………………………………..4
   

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………...7

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………..8
ВСТУП

Для України актуальною є проблема соціальної підтримки людей, які стали інвалідами внаслідок нещасного випадку на ви­робництві. І не лише через те, що суспільство, у разі потреби, зо­бов'язане турбуватися про кожного свого представника, а ще й через вражаючий масштаб виробничого травматизму в нашій країні, який у 2-3 рази вищий, ніж у країнах Західної Європи. Середній вік постраждалих 28-40 років, тобто най­більш продуктивний вік людини.

Несприятливі умови праці, що обумовлюють виникнення виробничого травматизму в основному є результатом: старіння основних виробничих фондів, скорочення об’ємів капітального та профілактичного ремонтів, промислових будівель, машин та устаткування; обмеження інвестицій, направлених на створення нової, більш безпечної техніки, технологій, технічного обновлення виробництва; послаблення контролю за технікою безпеки на виробництві, руйнування галузевої системи управління охороною праці, скорочення служб охорони праці на підприємствах; послаблення відповідальності роботодавців та керівників виробництв за стан умов праці та техніки безпеки; погіршення виробничої та технологічної дисципліни [1, с. 7].

Труднощі людини, яка стала інвалідом внаслідок виробни­чої травми чи професійного захворювання, полягають не тільки в обмеженні чи втраті працездатності. Перед людиною, яка стала інвалідом у дорослому віці (а тим паче, несподівано), постає про­блема появи цілого комплексу перешкод, які потрібно нам навчитися ефективно долати.
1) Форми та методи роботи

Нині в Україні сформувалася потужна система соціального страхування. З-поміж видів загальнообов'язкового страхування є й страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Саме в рамках цього різновиду державного соціального страхування застрахованому працівникові надається широкий спектр соціальних гарантій у разі тимчасової чи постійної втрати працездатності.

До завдань страхування від нещасного випадку належать: відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань, а також відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей [2, с. 72]. У разі настання страхового випадку (тимчасова чи постійна втрата працівником працездатності внаслідок

травми на виробництві чи професійного захворювання) Фонд со­ціального страхування від нещасних випадків повинен:

1. 
   своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати збитки, заподіяні працівникові внаслідок ушкодження його здо­ров'я або в разі його смерті (виплачуючи йому або осо­бам, які перебували на його утриманні, певну суму);
   
2. 
   сприяти створенню умов для своєчасного надання кваліфікованої першої невідкладної допомоги потерпіло­му в разі нещасного випадку, швидкої допомоги в разі пот­реби його госпіталізації, ранньої діагностики професійного захворювання;
   
3. 
   організувати цілеспрямоване та ефективне лікування по­терпілого у власних спеціалізованих лікувально-профілак­тичних закладах або на договірній основі в інших лікуваль­но-профілактичних закладах з метою якнайшвидшого відновлення здоров'я застрахованого;
   
4. 
   забезпечити потерпілому разом із відповідними службами охорони здоров'я за призначенням лікарів повний обсяг постійно доступної, раціонально організованої медичної допомоги;
   
5. 
   вжити всіх необхідних заходів для підтримання, підвищен­ня та відновлення працездатності потерпілого;
   
6. 
   забезпечити згідно з медичним висновком домашній до­гляд за потерпілим, допомогу у веденні домашнього госпо­дарства (або компенсувати йому відповідні витрати), спри­яти наданню потерпілому, який проживає в гуртожитку, ізольованого житла;
   
7. 
   відповідно до висновку лікарсько-консультаційної комісії або медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) проводи­ти навчання та перекваліфікацію потерпілого у власних навчальних закладах або на договірній основі в інших закладах перенавчання інвалідів, якщо внаслідок травмування здоров'ю або заподіяної моральної шкоди потерпілий не може виконувати попередню роботу;
   
8. 
   працевлаштовувати осіб зі зниженою працездатністю;
   
9. 
   організовувати робочі місця для інвалідів самостійно або разом з органами виконавчої влади та органами місцево­го самоврядування чи з іншими зацікавленими суб'єктами підприємницької діяльності;
   
10. 
    компенсувати при цьому витрати виробництва, які не покриваються коштами від збуту виробленої продукції, за рахунок Фонду;
    
11. 
    у разі невідкладної потреби надавати інвалідам разову грошову допомогу, допомогу у вирішенні соціально-побутових питань за їх рахунок або за рішенням вико­навчої дирекції Фонду та її регіональних управлінь – за рахунок Фонду;
    
12. 
    сплачувати за потерпілого внески на медичне та пенсійне страхування;
    
13. 
    організовувати залучення інвалідів до участі у громадсько­му житті [3].
    

Такими є гарантовані державою послуги людям, які стали інвалідами внаслідок травми на виробництві.

Доцільно наголосити на необхідності створення та успішно­го функціонування комплексної системи реабілітації людей, які стали інвалідами внаслідок травми на виробництві (як і всіх ін­ших людей з обмеженими можливостями). Важливий соціальний напрям реабілітації таких людей – соціально-професійна реабілі­тація, що в багатьох випадках означає опанування новими навич­ками, новою професією, новим стилем життя, а головне – усві­домлення й прийняття власних обмежень.
2) Виробничий травматизм на Миколаївщині.

Завданнями страхування від нещасного випадку на виробництві є: проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих чинників, попередження нещасних випадків на виробництві, професійних захворювань і інших випадків загрози здоров'ю працюючої людини, викликаними умовами праці, відновлення здоров'я і працездатності, потерпілих на виробництві від нещасних випадків, відшкодування матеріального збитку. Незважаючи на щорічну тенденцію до зниження, рівень виробничого травматизму залишається достатньо високим [3].

За 9 місяців 2010 року на підприємствах, установах і в організаціях Миколаївської області зареєстровано 94 нещасних випадки, пов'язаних з виробництвом, в яких постраждало 97 осіб, в тому числі 4 – із смертельним наслідком. Сталося 2 групових нещасних випадки (дорожньо-транспортні пригоди), в яких постраждало 5 чоловік. В порівнянні з аналогічним періодом 2009 року, рівень виробничого травматизму по Миколаївській області знизився на 5% (зареєстровано 98 нещасних випадків, в яких постраждало 103 особи) [4].

На жаль, в цьому році на підприємствах області сталося на 1 нещасний випадок зі смертельним наслідком більше (ВАТ «Спеціалізований морський порт "Ніка-тера», «Снігурівський комбінат хлібопродуктів», Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря-Машпроект», «Миколаївський авіаремонтний завод»). Усього цього могло б не статися, якби роботодавець і працівники дотримувалися вимог Закону України «Про охорону праці», а саме: «Роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці, в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці, а працівники зобов'язані дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також безпеку і здоров'я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства».

Станом на 1 жовтня 2010 року на підприємствах області зареєстровано 6 випадків професійних захворювань (на 01.10.2009 року – 14) [4].

Головною причиною травмування працівників на виробництві та професійних захворювань є незадовільне функціонування системи управління охороною праці на підприємствах. Як свідчить аналіз причин нещасних випадків, що сталися на виробництві, 70% з них сталося з організаційних причин, а саме: незадовільне функціонування системи управління охороною праці; недоліки під час навчання безпечним прийомам праці; порушення режиму праці та відпочинку; порушення правил дорожнього руху, порушення трудової та виробничої дисципліни [5, с. 35].

Невід'ємною частиною державної політики у сфері промислової безпеки і охорони праці є створення умов праці для людини за принципом пріоритетності її життя і здоров'я, а це завдання законодавчо покладено на роботодавця. Але, практика показує, що з введенням в дію загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві, з роботодавця знято матеріальну відповідальність за наслідки нещасного випадку на виробництві, тому багато роботодавців не приділяють належної уваги питанням охорони праці, проведенню профілактичної роботи з попередження виробничого травматизму [5, с. 36].

Станом на 1 жовтня 2010 року на обліку у відділеннях виконавчої дирекції Фонду в Миколаївській області знаходяться 5586 особових справ потерпілих на виробництві, у тому числі:

- майже 1500 осіб - інваліди внаслідок трудового каліцтва або профзахворювання;

- близько 250 справ загиблих на виробництві, виплати отримують діти, які були на утриманні батьків.

Для більшості з них виплати, які проводить Фонд, є єдиним джерелом існування.

За весь період існування Фонду, починаючи з 1 квітня 2001 року, відділеннями виконавчої дирекції Фонду в Миколаївській області проведено виплати на медичну і соціальну реабілітацію потерпілим і членам їх сімей на суму близько 112,8 млн. грн., тільки за 9 місяців поточного року сума виплат склала 16,3 млн. гривень [4].

Однією з важливих складових роботи Фонду є своєчасна організація цілеспрямованого та ефективного лікування потерпілих, метою якого є найскоріше та найбільш повне відновлення здоров'я потерпілих, повернення їх до активного життя та праці.

Згідно договорів, лікарні зобов'язані негайно оповіщати Фонд про госпіталізацію потерпілих, які отримали травми на виробництві або професійні захворювання. Після отримання Фондом цього повідомлення, у лікарню виїжджає спеціаліст Фонду з медичних питань, який відвідує потерпілого та зустрічається з лікуючим лікарем з метою вирішення з ними усіх питань щодо подальшого лікування та його оплати.

Також, працівниками відділень виконавчої дирекції Фонду проводиться робота по наданню практичної допомоги потерпілим на виробництві:

- регулярно проводиться обстеження житлових умов потерпілих, у разі встановлення необхідності благоустрою будинків, спільно з підприємствами вирішуються питання по ремонту будинків;

- залучаються підприємства для обробки садів та городів потерпілих;

- силами працівників відділень надається допомога з життєвих питань (наприклад, допомога по оформленню документів, наведення ладу на присадибних ділянках потерпілих тощо);

- в тісному контакті з центрами зайнятості відділеннями виконавчої дирекції Фонду постійно ведеться робота по сприянню в працевлаштуванні потерпілих у рамках дозволеної працездатності, за 9 місяців поточного року таким чином працевлаштовані 7 осіб [4].

ВИСНОВКИ

Держава має більше турбуватись про людей, які віддали своє здоров'я для економічного благополуччя країни, а в окре­мих випадках, і заради існування держави як такої, що стосується, зокрема, ліквідаторів аварії на ЧАЕС, чи, як це часто буває, через відсутність безпечних умов праці. Однак лише останнім часом ситуація з соціальним захистом людей, які стали інвалідами внаслі­док травми на виробництві, дещо покращилась. Упродовж деся­тиріччя після проголошення незалежності в Україні склалася така ситуація, коли інвалідам внаслідок трудового каліцтва не випла­чували компенсацію за втрачену працездатність. Тільки з по­чатком роботи Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України цю ситуацію вдалося докорінно змінити.

Про масштаби проблеми говорить кількість людей, якими сьогодні опікується Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. У робочих органах виконавчої дирекції Фонду за 9 місяців поточного року зареєстровано 9674 потерпілих від нещасних випадків на виробництві, на яких складено акти по формі Н-1 (в т.ч. смертельно – 453) з них 8878 актів (в т.ч. смертельно – 350) складено на випадки, що сталися у 2010 році та 796 (в т.ч. смертельно – 103) актів на випадки, що сталися у минулих роках, а акти на них складені у звітному періоді. Аналогічно за 9 місяців 2009 року у робочих органах виконавчої дирекції Фонду було зареєстровано 9888 потерпілих від нещасних випадків на виробництві ( в т.ч. смертельно – 514), що на 214 осіб більше ніж в поточному році (в т.ч. смертельно на 61) [6].

Одним із найважливіших шляхів зменшення рівня виробничого травматизму, покращення стану охорони праці вважаємо об'єднання зусиль в цьому напрямі всіх зацікавлених сторін – роботодавців, органів державної влади, місцевого самоврядування, громадських організацій. Лише спільно можна забезпечити збереження життя, здоров`я та працездатності громадян на європейському рівні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. 
   Проблема виробничого травматизму в глобальному вимірі та стан в Україні / Кундієв Ю.І., Нагорна А.М., Добровольський Л.О. // Оригінальні статті.– 2009. –№ 1.– С. 3–8.
   
2. 
   Соціальні послуги на рівні громади: український досвід та перспективи./ Семигіна Т. та ін. – К.,2005.
   
3. 
   Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціаль­не страхування від нещасного випадку на виробництві та про­фесійного захворювання, які спричинили втрату працездат­ності".
   
4. 
   Доступно за адресою: http://www.social.org.ua/view/1793
   
5. 
   Леонов О., Сєвриков В. Чи об’єктивний аналіз травматизму? / О. Леонов, В. Сєвриков // Охорона праці.– 2009.– № 3.– С. 35–36.
   
6. 
   Доступно за адресою: http://www.social.org.ua/view/1767