5. Виникнення українського козацтва

Українське козацтво як суспільний стан в Україні почало форму­ватися з кінця XV — початку XVI ст.

Перша згадка про українських козаків датована 1489 і 1492 р.
В українській мові слово «козацтво» визначає суспільний стан вільних від кріпосного права людей, які займалися господарською діяльністю й обороняли Україну від іноземних загарбників. Козаків називали запорозькими, оскільки основні їхні центри розташовува­лися нижче дніпровських порогів.
Причини виникнення козацтва:

— економічні: захоплення українських земель польськими та ли­товськими феодалами, нестача власної землі у селян і як наслі­док — переселення селян на «Дике поле», у Запоріжжя та нижнє Подніпров'я;

— соціальні: посилення феодального гніту, оформлення кріпосної залежності;

— політичні: намагання Польщі встановити контроль над утікача­ми в Подніпров'ї;

— національно-релігійні: політика спольщення, гоніння на право­славну церкву;

— військові: необхідність захисту кордонів від зазіхань Кримського ханства.
Склад: Козаками ставали передусім селяни, а також міщани і дрібна шляхта. За національним складом козацька спільнота була дуже неоднорідною: до неї входили молдавани, литовці, білоруси, росія­ни і навіть татари, але найбільше було українців.

Основні заняття козаків: землеробство, скотарство, полювання, рибальство, торгівля. Нерідко грабували татарських купців. Замож­ні козаки мали наймитів, у тому числі з козацького середовища, які допомагали вести господарство.

Своєрідною столицею козаків була Запорозька Січ. Назва «Січ» по­ходить від слова «сікти» і означає укріплення з дерева, хмизу, глини. Розташовувалися січі на дніпровських островах. їх укріпляли ровами та високими валами з дерев'яним частоколом. Фортеця мала великі башти з бійницями для гармат. Іноді до річки проривали підземних хід. Першою з відомих січей називають Хортицю (1553-1557 pp.), створену Дмитром Вишневецьким. Крім Хортицької, також відомі січі Базавлуцька, Томаківська, Чортомлицька, Каменецька тощо.
Це цікаво!

Дмитро Вишневецький, засновник Запорозької Січі, походив із великокнязівського роду Гедиміновичів, мав значні маєтки, обіймав посади канівського й черкаського старости. Він очолив низку козацьких походів на Крим і навіть на Туреччину. У 1563 р. Вишневецький був виданий туркам Молдавією і страчений у Константинополі. В історію він увійшов під і ї| іменем Байда.
На січі були склади, арсенали. У центрі розташовувався май­дан із церквою, від нього відходили довгі будинки — курені, у яких жили січовики. Курінь водночас був і військовою одиницею; всього їх налічувалося 38. Чисельність самих козаків залежала від пори року, епідемій, перебігу воєнних подій. Умови вступу до Січі були нескладними. Основними обов'язками козаків була військова служ­ба. Перебування жінок на території січі заборонялося.
Січ мала ознаки державності: територію, систему владних ор­ганів, військо і правові звичаї.

Вищим органом влади виступала Січова Рада.!!!!!!!!!!!!

Повноваження Ради:

— оголошення війни і підписання миру;

— організація військових походів;

— покарання злочинців;

— розподіл угідь тощо.

Рішення Ради вважалися рішеннями всього війська і були обов'язковими для виконання; проводилася вона 2-3 рази на рік: 1 січня, 1 жовтня та після Великодня. На радах обирали і козаць­ку старшину:

— гетьмана, або кошового отамана, якому належала вища адмі­ністративна, військова і судова влада на Січі. Гетьман вступав у дипломатичні відносини, затверджував судові вироки, очолював військо;

— воєнного суддю, який за відсутності гетьмана виконував його обов'язки;.

— писаря, який очолював канцелярію;

— осавула, що відповідав за оборону Січі й організовував військову службу;

— обозного, який відав артилерією, займався комплектацією війська. Вибори старшини відбувалися 1 січня. Символами влади були

клейноди — хоругви, булава, печатка, бунчук, литаври і пірнач.

Старшину обирала і кожна паланка (полк), до яких входили 6-7 куренів. Кількість паланок змінювалася від 5 до 8.

Отже, Запорозька Січ (Кіш) мала низку ключових ознак держав­ності, які згодом були використані при розбудові держави, та стала захисником від татарських нападів.
Військове мистецтво козаків, на думку багатьох дослідників, не поступалося найкращим європейським арміям.

Запорозька піхота вважалася найбоєздатнішою в Європі. Вона шикувалася у три шеренги: перша стріляла, друга подавала руш­ниці, третя заряджала їх. Козацька кіннота наступала лавою, тобто півколом, й атакувала ворога не лише з фронту, а й із флангів.

Ефективно працювали сторожова й розвідувальні служби. «Мая­ки», запалені сторожею, створювали своєрідний світловий телеграф, яким повідомляли про наближення ворога.

Для оборони козаки використовували табір — чотирикутне рухо­ме укріплення з кількох рядів зсунутих і скріплених між собою лан­цюгами возів, усередині якого розташовувалося козацьке військо. Та­бір використовували і в боях, і у переходах. У разі тривалої облоги або кругової оборони вози могли засипати землею, створюючи вал, а дов­кола викопували шанці (« вовчі ями ») із загостреними кілками на дні.

Козаки вміли успішно штурмувати ворожі фортеці, здійснювали морські походи на своїх суднах-чайках.
Реєстрове козацтво — це козаки, зараховані на військову служ­бу Речі Посполитої й записані у спеціальні списки-реєстри.

Ідея створення козацького реєстру належала польському королю Сигізмунду І, який у 1524 р. запропонував сформувати для захисту південних кордонів держави наймане військо із запорозьких козаків. (й розколоти козаків, посварити їх, бо реєстрові мали пільги, а запорозькі –ні!)
Втілив цю ідею його наступник — Сигізмунд II Август. У 1572 р. 300 найманих козаків були записані в реєстр і отримали назву реєс­трових. Пізніше реєстр збільшувався і становив, залежно від певних обставин, від 1 до 6 тисяч козаків (на сер. XVII ст.).

Права та привілеї реєстрового козацтва:

1) право землеволодіння, заняття промислами і торгівлею;

2) отримували плату за військову службу;

3) звільнялися від уплати податків та виконання повинностей;

4) обирали гетьмана і старшину на козацькій Раді;

5) мали власну судову й адміністративну юрисдикцію;

6) в містечку Трахтемирів на Київщині мали власний монастир — як шпиталь і арсенал.

Реєстровці зобов'язувалися підпорядковуватися офіцерам, яких призначив король, і не нападати самовільно на Кримське ханство. Саме реєстровці заклали козацтво як суспільний стан!
Козацькі полки створювала і Московська держава: на Слобожан­щині в середині XVII ст. існувало 5 козацьких полків (у тому числі Харківський), що підпорядковувалися російському командуванню.
Значення козацтва в історії України:

— засвоїли степові запустілі землі;

— були захисниками південних районів України від турецько-та­тарських нападів;

— брали участь у народних повстаннях;

— сформували основи козацької державності.
Походи запорожців проти турків –ДОБА ГЕРОЇЧНИХ ПОХОДІВ

1602 p. — розгром турецького флоту під Кілією.

1606 р. — взяття турецької фортеці Варни. 1608 р. — взяття і зруйнування Перекопу.

1614 р. — козацький флот під командуванням II. Сагайдачного напав на Трапезунд, Синоп та спалив турецький флот.

1615 р. — флот П. Сагайдачного атакував Стамбул.

1616 р. — розбито турецький флот під Очаковом, зруйновано Кафу.

1620-1621 pp. — Хотинська війна Османської імперії проти Речі Посполитої з метою завоювання українських і польських земель. За Хотинським мирним договором, турки зобов'язувалися не нападати на українські землі, а поляки — зупинити козацькі походи на Туреччину.

Результат: розвіяно міф про непереможність турецької армії; турки не змогли загарбати українські землі.

1624 р. — похід на Стамбул.

Вот до этого мы дошли! Дальше –сама!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

Козацькі повстання 90-х років XVI ст.

Кінець XVI ст. ознаменувався в Україні піднесенням козацького повстанського руху, що мав національно-визвольний характер. Причини повстань:

— закріпачення селянства і нереєстрових козаків; збільшення пан­щини через ринкову спрямованість шляхетських господарств;

— захоплення польськими феодалами південноукраїнських земель, де феодали зіткнулися з інтересами козаків;

— ігнорування польським урядом вимог щодо збільшення реєстру. Основні вимоги:

— збільшення плати за військову службу;

— розширення козацького реєстру;

— вільні походи проти Кримського ханства та Османської імперії;

— привілеї для православної церкви.
Повстання Криштофа Косинського (1591-1593 pp.)

Криштоф Косинський був гетьманом реєстрового козацтва, дрібним шляхтичем із Підляшшя. Був позбавлений отриманого за службу маєтку, через II що і розпочав повстання. Загинув в одному о боїв із польськими військами. Існує легенда, що його живцем замурували в католицькому монастирі.

Територія: Поділля, Київщина, Волинь. Учасники: козаки, селяни-втікачі, міщани.

Перебіг подій. Повсталі захопили Білу Церкву, Трипілля, Пе­реяслав. Край було переведено на воєнний стан. 23 січня 1593р. повстанці зустрілися з польськими військами під містечком П'яткою на Волині. Після тижня кривавих боїв було підписано угоду:

1) К. Косинський позбавляється гетьманства;

2) з реєстру виписують тих, хто приєднався до повстання;

3) козаки втратили право самостійно підтримувати дипломатичні зв'язки з іншими державами та здійснювати військові походи. Косинський звернувся за допомогою до московського царя, але

той воював зі Швецією і надав лише гроші.

Загинув Косинський у травні 1593 р. під Черкасами. Повстання було придушено.
Козацька війна 1594 р. під проводом Северина Наливайка

За однією версією Северин Наливайко народився у родині ремісника на Поділлі, за іншою — був дрібним шляхтичем. Юнаком ходив проти татар і турків до Криму та Молдови. Служив у війську магната || І Острозького, коли в нього відібрали землю. Наливайко залишив службу і створив повстанський загін, до якого приєдналися запорозькі козаки з гетьманом Григорієм Лободою. Навіть поляки визнавали, що він був «людиною надзвичайною».

Територія: Брацлавщина, Київщина, Волинь, Білорусь. Учасники: козаки, селяни, міщани.

Перебіг подій. Наливайко скористався війною Польщі з Туреччи­ною. Повстання охопило більшу частину українських і білоруських земель, що стало загрожувати існуванню держави. Проти повстанців рушила каральна експедиція С. Жолкевського. Відступаючи, Нали­вайко планував перейти на територію Московського царства, але під Лубнами в урочищі Солонцу був розбитий. Поляки вирізали майже 10 тис. чоловік у козацькому таборі, в основному — жінок і дітей.

Наливайка та ще шістьох керівників повстання стратили у 1597 р.
Значення козацьких повстань кінця XVI ст.

— Козацтво проявило себе суспільною силою, готовою до оборони своїх прав і привілеїв.

— Стали спробою поширити права і привілеї реєстрових козаків на все козацтво.

— Козаки набули досвіду організації повстань на великих тери­торіях.

— Повстання були підтримані селянами та міщанами, які масово вступали до козацьких лав.

— С. Наливайко вперше запропонував ідею створення території, де проживали б тільки козаки
(Запоминаем последовательность: Сперва урок КОСИМ, потом себе пиво НАЛИВАЕМ!!!!! )
Діяльність гетьмана Петра Конашєвпча-Сагайдачного

П. Конашевич-Сагайдачний — гетьман українського козацького реєстрового війська, один із найталановитіших його організаторів.

Походив із дрібного шляхетського роду в Галичині (з-під Самбора), народився приблизно в 1577 р. Навчався в Острозькій академії. Перед 1600 р. подався на Запорозьку Січ. Брав участь у багатьох по­ходах запорожців. Коли саме його обрали гетьманом, невідомо, але в 1616 р. він уже декілька років гетьманував.

Військово політична діяльність:

1) перетворив козацьке військо на регулярне з відповідними дис­ципліною, навчанням та озброєнням (рушницями);

2) збільшив козацький флот до 300 кораблів;

3) співпрацював із нереєстровим козацтвом;

4) організував успішні походи козаків проти Османської імперії та Кримського ханства, що привернуло увагу Європи;

5) разом із військом брав участь у поході королевича Владислава на Москву в 1618 p.;

6) у Хотинській війні 1620-1621 pp. козацьке військо під його про­водом відіграло вирішальну роль у розгромі турок;

7) у 1620 р. надіслав у Москву прохання прийняти козаків на вій­ськову службу;

8) дав згоду приєднатися до антитурецького союзу європейських держав — «Ліги християнської міліції»;

9) стримував антипольські настрої в козацькому середовищі, відда­ючи перевагу переговорам і компромісам. Завдяки цьому козакам дозволили оселятися в містах, повернули окремий козацький суд і Трахтемирів, плата реєстровцям стала постійною. Культурно-просвітницька діяльність:

1) разом з Військом Запорозьким вступив у Київське братство, за­безпечивши останньому підтримку;

2) відстоював права православної церкви: єрусалимський патріарх Феофан висвятив київського митрополита й п'ять єпископів;

3) сприяв відновленню православної ієрархії в Речі Посполитій;

4) заповів великі кошти Львівському, Луцькому і Київському брат­ствам.

Помер П. Конашевич-Сагайдачний унаслідок поранення під Хотином у 1622 р. Похований на території Братського монастиря в Києві, поруч з яким за десять років відкрили Києво-Могилянську академію.

Його діяльність сприяла піднесенню культурно-релігійного жит­тя в Україні, передусім у Києві, захисту українських земель від ту­рецько-татарських набігів, а козацтво виступило в ролі рятівника всієї Європи.

Козацькі повстання першої половини XVII ст.

Причини повстань:

— захоплення польськими феодалами південноукраїнських земель, де феодали зіткнулися з інтересами козаків;

— ігнорування польським урядом вимог щодо збільшення реєстру;

— обмеження прав і привілеїв запорозьких козаків, перетворення їх на кріпаків;

— поширення фільваркової системи;

— поширення уніатської та переслідування православної церкви (заборона будувати православні Церкви й монастирі та закриття тих, що вже існували, передання їх у власність уніатській церк­ві, ліквідація церковно-приходських шкіл).

Характер повстань: антифеодальні, національно-визвольні.
1625 р. — повстання під проводом Марка Жмайла.

Учасники: козаки, селяни та міщани. Територія: Подніпров'я.

Перебіг подій. Помірковані запорожці виступили за мирне за­вершення конфлікту шляхом переговорів. Результатом компромісу став

Куруківський трактат(позитивний)

— реєстр збільшено до б тисяч;

— збільшено плату реєстровцям;

— учасники повстання амністовані;

— нереєстрові козаки повертаються до шляхти.
1630 р. — повстання під проводом Тараса Трясила (Федорови­ча), гетьмана нереєстрових козаків.

Учасники: козаки, селяни та міщани.

Територія: Лівобережжя, Подніпров'я, Брацлавщина, Волинь, Галичина.

Перебіг подій. На придушення повстання рушило польське вій­сько С. Лоша, який розправлявся з мирними жителями. У вддповідь повстанці вирізали «Золоту роту» з добірних польських вояків. Ця битва дістала назву «Тарасова ніч». Але серед повсталих почалися чвари, частина козаків домоглася обрання нового гетьмана — А. Конашевича-Бута, який почав переговори з поляками.

Король Речі Посполитої пообіцяв збільшити реєстр до 8 тисяч чо­ловік, але уряд реєстру не затвердив. Федорович повернувся на Січ.

Щоб перешкодити подальшим повстанням, до 1635р. поляки по­будували на дніпровських порогах фортецю Кодак. Гарнізон фортеці не пускав по Дніпру човнів на Січ, кінні роз'їзди ловили втікачів і направляли їх на земляні роботи або в тюрми.

1635р. — загін Івана Сулами зруйнував Кодацьку фортецю. Са­мого Сулиму старшина видала польському урядові, і його стратили у Варшаві. Кодак було відбудовано.

.

1637р. — повстання під проводом запорізького гетьмана Павла Бути (Павлюка) охопило Подніпров'я, Брацлавщину. Поляки за­пропонували переговори, Павла Бута та кількох ватажків схопили реєстровці й передали польському командуванню. Згодом їх стра­тили у Варшаві.
Наслідком поразки цього повстання стала «Ординація Війська Запорізького реєстрового» 1638 p.:(негативний)

— реєстр становив 6 тисяч козаків;

— нереєстрові козаки мали стати кріпаками;

— Запорозька Січ підлягала ліквідації.
1638 р. — повстання під проводом запорозького гетьмана Яко­ва Острянина (Остряниці).
Козацькі війська діяли за підтримки донських козаків; зазнали поразки й перейшли на територію Мос­ковської держави. Того ж року козаки попросили в польського уря­ду перемир'я.
Настало десятиліття «золотого спокою» — 1638 - 1648 рр.
Значення козацьких повстань першої половини XVII ст.

— Боротьба набула національно-визвольного спрямування.

— Козацькі вимоги — захист православ'я, скасування кріпацтва, звільнення від польського панування — об'єднали різні верстви українського населення (селян, міщан, православне духовенство, шляхту).

— Козаки стали лідерами національно-визвольного руху.

— Визнано, хоча й формально, існування православної церкви в Україні, православним надано право будувати церкви, відкри­вати братства, школи, типографії, навіть обіймати державні по­сади («Статті для заспокоєння руського народу», 1633 p.).

— Сприяли поширенню ідеї національного визволення, підготували ґрунт для Національно-визвольної війни під проводом Б. Хмель­ницького, що розпочалася в 1648 р.

Причини поразок селянсько-козацьких повстань:

— як правило, вони починалися стихійно, без ретельного плану­вання;

— головна мета — помста кривдникам, а не реалізація певної про­грами;

— селяни-повстанці не йшли далі своєї місцевості;

— старшина та реєстровці схилялися до переговорів, а не до рішу­чих воєнних дій;

— козацька армія поступалася польській у стратегії, озброєнні, ви­школі.
Наслідки повстань:

— реєстрове козацтво позбавлено самоврядування: полковниками могли бути тільки поляки, очолював військо не гетьман, а спе­ціальний королівський комісар;

— козаки передавали полякам артилерію та військові відзнаки.

— обмежено територію розселення козаків;

— на Дніпрі відбудовано Кодацьку фортецю;

— на території України постійно перебувало польське військо;

— нереєстрові козаки перетворені на кріпаків, посилився феодаль­ний гніт (збільшились панщина, податки з міст);

— масові втечі населення від польської розправи на територію Росії — на Дон і Слобожанщину.