ЗМІСТ
Вступ

1. 
   Суть, функції і складові частини сфери комерційної діяльності виробничого підприємства.
   

1. 
   Суть та функції комерційної діяльності виробничого підприємства.
   
2. 
   Зміст закупівельної політики виробничого підприємства.
   
3. 
   Зміст збутової діяльності виробничого підприємства.
   

2. 
   Маркетингова діяльність виробничого підприємства.
   

1. 
   Суть і зміст маркетингової діяльності виробничого підприємства.
   
2. 
   Маркетингові дослідження.
   

3. 
   Практичні завдання.
   

Висновок

Список літератури



вступ

Під комерційною діяльністю підприємства розуміються всі торговельні операції з придбання матеріально-технічних ресурсів та реалізації виробленої продукції.

Актуальність даної роботі полягає у тому, що подолання економічної кризи, ефективне функціонування ринкової економіки багато в чому зумовлене рівнем виконання комерційних операцій, як форми взаємодії між окремими виробництвами, підприємцями, компаніями і фірмами. Питання економічно грамотної комерції лежать в основі функціонування ринкової економіки. В існуючих умовах у підприємств, промислових фірм, торгово-посередницьких організацій виникають складні проблеми в процесі реалізації комерційної діяльності, починаючи з встановлення комерційних зв'язків з контрагентами, організації закупівель матеріальних ресурсів і закінчуючи економічно вигідним збутом продукції.

Предметом дослідження є комерційна діяльність виробничого підприємства.

Метою написання роботи є дослідження комерційної діяльності виробничого підприємства. Досягнення цієї мети зумовило необхідність постановки та вирішення таких завдань:

• 
  вичення суті та функцій комерційної діяльності;
  
• 
  дослідження змісту закупівельної та збутової діяльності виробничого підприємства
  
• 
  розгляд маркетингової діяльності виробничого підприємства
  

1. 
   
   
2. 
   Суть, функції і складові частини сфери комерційної діяльності виробничого підприємства
   

1. 
   Суть комерційної діяльності виробничого підприємства
   

Комерція – слово латинського походження (від лат. Commercium – торгівля). Однак треба мати на увазі, що термін «торгівля» має двояке значення: в одному випадку він означає самостійну галузь народного господарства (торгівлю), в іншому – торгові процеси, спрямовані на здійснення актів купівлі-продажу товарів. Комерційна діяльність зв'язана з другим поняттям торгівлі – торговими ослідженн по здійсненню актів купівлі-продажу з метою отримання прибутку.

В умовах сучасного ринку, який характеризується все зростаючою конкуренцією та зростанням платоспроможного попиту, жорсткі вимоги пред'являються не тільки до якості і ціни продукції. Посередники, в тому числі і дилерів, які працюють безпосередньо з виробником, висувають вимоги до швидкості виконання замовлення, до своєчасності та якості поставки. Крім того, сьогодні виробнику необхідно вести активну роботу з представниками всіх рівнів каналу збуту (від великого посередника до кінцевого споживача), знаходити схеми спільного з торговими посередниками залучення й утримання кінцевого покупця.

Все це вимагає особливого типу робіт. Причому в сучасних, тобто маркетингооріентированих виробничих організаціях, роботи ослідж типу повинні бути об'єднані в єдину підсистему, яка в свою чергу повинна бути інтегрована в загальну систему організації таким чином, щоб грати там ключову, визначальну роль.

Всі ці роботи, про які йде мова, ми визначаємо як комерційні процеси у виробничій організації. Таким чином, комерційні процеси – це процеси господарської діяльності по взаємодії з постачальниками і покупцями (як реальними, так і потенційними).



Комерційними діями (процесами) можна визнати всі покупки товарів, що здійснюються або з метою їх подальшої (пере-) продажу в тому ж вигляді, або після їх доопрацювання і доведення до необхідного якісного стану, або навіть просто з метою здачі їх в оренду, напрокат.

Однак комерційна діяльність виробничої організації не зводиться тільки до безпосередньо комерційних функцій закупівлі та продажу (оренди), а передбачає виконання більш широкого спектру функцій різного характеру, ролі та змісту: від вивчення і формування попиту на продукцію; пошуку, вибору та укладання угод з партнерами до доставки продукції безпосередньо споживачеві і здійснення управління як всієї комерційною діяльністю в цілому, так і окремими комерційними процесами.

Отримання максимального прибутку є кінцевою метою будь-якої комерційної діяльності. Для досягнення даної мети необхідно керуватися такими основними принципами:

1. 
   Нерозривний зв’язок комерції з принципами маркетингу.
   
2. 
   Гнучкість комерції, її спрямованість на облік постійно мінливих вимог ринку.
   
3. 
   Уміння передбачати комерційні ризики.
   
4. 
   Виділення пріоритетів.
   
5. 
   Прояв особистої ініціативи.
   
6. 
   Висока відповідальність за виконання прийнятих зобов’язань по торговельних угодах.
   
7. 
   Націленість на досягнення кінцевого результату – прибутку.
   

Уміння передбачати комерційні ризики є дуже важливим принципом для підприємства. Комерційний ризик – це можливі збитки в комерційній роботі. Він може бути визначений як сума збитку, понесеного внаслідок невірного рішення і витрат по його реалізації. 

Комерційна діяльність без ризиків неможлива, при її плануванні важливо передбачити вплив комерційного ризику. Для того щоб ризик був «зважений», необхідні використання максимально можливого обсягу інформації, всебічний аналіз комерційної діяльності, фінансових результатів, ефективності партнерських зв’язків, всебічне дослідження ринку, ретельний підбір персоналу.

Комерційна діяльність на виробничому підприємстві підрозділяється на:

1) закупівельну (матеріально-технічне забезпечення);

2) збутову.

2. 
   Зміст закупівельної політики виробничого підприємства.
   

У зв’язку з переходом на ринкові принципи діяльності утримання матеріально-технічного забезпечення підприємств суттєво змінилося: замість так званої «реалізації виділених фондів», що є складовою частиною централізованого розподілу матеріальних ресурсів, підприємства вільно закуповують їх у постачальників та інших суб’єктів товарного ринку. У цих умовах при закупівлі матеріальних ресурсів підприємства повинні керуватися свободою ціноутворення, максимальної ініціативою і підприємливістю, рівноправністю партнерів у комерційних взаєминах, брати до уваги економічну відповідальність при закупівлі сировини і матеріалів, враховувати конкуренцію серед постачальників і вміти вибрати економічно вигідного постачальника.

При закупівлях матеріальних ресурсів підприємство повинно вивчати ринок сировини і матеріалів, знати динаміку цін на цьому ринку, витрати на доставку, можливості ефективної заміни одних матеріалів на інші.

Тому закупівельна комерційна діяльність на підприємствах складається з наступних етапів:

• 
  
  
• 
  Дослідження ринку сировини і матеріалів та організація комерційних зв’язків з постачальниками;
  
• 
  Складання плану закупівель матеріальних ресурсів;
  
• 
  Організація закупівель матеріальних ресурсів;
  
• 
  Ведення розрахунків з постачальниками за куплену продукцію;
  
• 
  Вартісної аналіз заготівельної сфери.
  

3. 
   Зміст збутової діяльності виробничого підприємства.
   

Збутова комерційна робота є найважливішим аспектом комерційної діяльності підприємства.

Збут – це процес реалізації виробленої продукції з метою перетворення товарів у гроші й задоволення запитів споживачів. Тільки продавши товар і отримавши прибуток, підприємство досягає кінцевої мети: витрачений капітал приймає грошову форму, в якій він може почати свій кругообіг.

Збутова комерційна діяльність на промисловому підприємстві багатогранна: вона починається з планування асортименту і збуту продукції, невід’ємною її частиною є встановлення комерційних взаємозв’язків з покупцями і кінцевими споживачами, що завершуються укладенням контрактів купівлі – продажу. Не менш значущою частиною збутової комерційної діяльності є оперативно-збутова робота, яка включає:

• 
  Розробку планів – графіків відвантаження готової продукції покупцям;
  
• 
  Приймання готової продукції від цехів – виробників і підготовку її до відправки покупцям;
  
• 
  Організацію відвантаження продукції покупцям і оформлення документів, пов’язаних з відвантаженням;
  
• 
  
  
• 
  Контроль за виконанням замовлень покупців і платоспроможністю клієнтів.
  

Збуту товарів, виготовлених на підприємстві, повинні передувати маркетингові дослідження, які передбачають вивчення ринку, в тому числі споживачів і конкурентів, сегментацію і вибір цільового ринку, розробку товарної та комунікаційної політики. Орієнтація збутової комерційної діяльності на концепцію маркетингу внесла значні зміни в організацію збуту.

Виробник товарів повинен бути не лише постачальником, він зобов’язаний в сучасних умовах проводити аналіз ефективності збуту, розробляти і впроваджувати нові форми збуту.

3. 
   
   
4. 
   Маркетингова політика виробничого підприємства
   

При вивченні основ комерційної діяльності необхідний маркетинговий підхід, який заснований на дослідженні, формуванні і задоволенні потреб економічних суб’єктів. Тісний зв’язок комерції з маркетингом визначається, перш за все, сутністю сучасної концепції маркетингу, що переважає на більшості ринків і втіленої в гаслі – «Продуктивність і продавай не те, що хочеш і що тобі зручно робити, а те, в чому існує реальна потреба, а якщо така потреба відсутня – зумій створити її «.

1. 
   Суть і зміст маркетингової діяльності виробничого підприємства
   

Маркетинг – це система організації та управління виробничою і збутовою діяльністю підприємств, вивчення ринку з метою формування і задоволення попиту на продукцію і послуги й одержання прибутку.

Оскільки маркетинг – це спосіб переконати маси зробити покупку, більшість помилково ототожнюють дане поняття зі збутом і стимулюванням. Різниця полягає в наступному: збут, головним чином, передбачає контакт лицем до лиця – продавець має справу з потенційними покупцями. Маркетинг використовує засоби масової інформації та інші способи, щоб заволодіти увагою і переконати багатьох людей – людей, які можуть взагалі не мати ніякого прямого контакту ні з ким з компанії даного збутовика.

Маркетинг – явище складне, багатопланове і динамічний. Цим пояснюється неможливість в одному універсальному визначенні дати повну, адекватну його сутності, принципам і функціям характеристику маркетингу.

Із сутності маркетингу випливають основні принципи:

1. 
   Ретельний облік потреб, стану і динаміки попиту і ринкової кон’юнктури при прийнятті економічних рішень;
   
2. 
   
   
3. 
   Створення умов для максимального пристосування виробництва до вимог ринку, до структури попиту (причому виходячи не з миттєвої вигоди, а з довгострокової перспективи);
   
4. 
   Вплив на ринок, на покупця за допомогою всіх доступних засобів, насамперед реклами;
   

Маркетингова діяльність являє собою комплекс заходів, орієнтованих на дослідження таких питань, як:

• 
  аналіз зовнішньої (стосовно підприємства) середовища, до якої входять ринки, джерела постачання і багато іншого. Аналіз дозволяє виявити фактори, що сприяють комерційному успіху або створюють перешкоди цьому. У результаті аналізу формується банк даних для прийняття маркетингових рішень;
  
• 
  аналіз споживачів, як актуальних (діючих, що купують продукцію підприємства), так і потенційних (яких ще потрібно переконати стати актуальними). Даний аналіз полягає в дослідженні демографічних, економічних, географічних і інших характеристик людей, що мають право приймати рішення про покупку, а також їхніх потреб у широкому сенсі цього поняття і процесів придбання як нашого, так і конкуруючого товарів;
  
• 
  вивчення існуючих і планування майбутніх товарів, тобто розробка концепцій створення нових товарів або модернізації старих, включаючи асортимент їх і параметричні ряди, упакування і т.д. заста-рілі, що не дають заданої прибутку товари, знімаються з виробництва та експорту;
  
• 
  планування товароруху і збуту, включаючи створення, якщо це необхідно, відповідних збутових мереж із складами і магазинами, а так агентських мереж;
  
• 
  забезпечення формування попиту і стимулювання збуту (фос-СТИС) шляхом комбінації реклами, особистого продажу, престижних некомерційних заходів («паблік рілейшнз») і різного 
  
• 
  роду економічних стимулів, спрямованих на покупців, агентів і безпосередніх продавців;
  
• 
  забезпечення цінової політики, що полягає в плануванні систем і рівнів цін на експортовані товари, визначенні «технології» використання цін, термінів кредиту, знижок і т.д.;
  
• 
  управління маркетинговою діяльністю (маркетингом) як системою, тобто планування, виконання і контроль маркетингової програми й індивідуальних обов’язків кожного учасника роботи підприємства, оцінка ризиків і прибутків, ефективності маркетингових рішень;
  

Для здійснення перерахованих вище заходів, необхідно враховувати велику роль тих, від кого, по суті, і залежить ефективність проведення маркетингової стратегії, а саме суб’єктів маркетингу, які включають виробників і організації обслуговування, оптові та роздрібні торгові організації, фахівців з маркетингу і різних споживачів. Важливо відзначити, що хоча відповідальність за виконання маркетингових функцій може делегуватися і розподілятися різними способами, зовсім ними в більшості випадків знехтувати не можна, вони повинні обов’язково кимось виконуватися.

2. 
   Маркетингові дослідження
   

Маркетингові дослідження — систематичне збирання, опрацьовування й аналіз інформації та можливостей, розроблення рекомендацій на підставі цих даних.

Як правило, вони передбачають аналіз продажу та маркетингових можливостей, прогнозування продажу, ринкових кривих пропозиції та попиту. Результати маркетингових досліджень підприємство використовує при плануванні та контролі діяльності. Такі дослідження часто супроводжуються збиранням і пошуком первинних даних. А потреба в цьому постає або на завершальному етапі дослідження, або за 

недостатньої кількості вторинних даних для прийняття адекватного рішення.

Будь-яке маркетингове дослідження починається з визначення його цілей.

х може бути безліч, проте маркетологи поділяють їх на чотири групи, що легко ідентифікуються:

• 
  пошукові — збирання додаткової інформації;
  
• 
  описові — детальний опис окремих фактів і явищ, а також їх взаємозв’язок і взаємовплив;
  
• 
  експериментальні — перевірка маркетингових гіпотез і форм при-чинно-наслідкових зв’язків між попитом й істотними характеристиками товару та споживача;
  
• 
  виправдовувальні — підтверджують об’єктивною інформацією вже сформовану думку, переконання, позицію або погляд керівника підприємства.
  

Після цього розробляють програму або визначають завдання, які потрібно розв’язати для того, щоб досягти поставленої мети (наприклад, дослідити ринок продуктів харчування):

1) дослідити споживачів певного товару сьогодні й на майбутнє;

2) визначити потенційних і безпосередніх споживачів;

3) дослідити наявність конкурентів сьогодні й у майбутньому;

4) визначити найсильніших конкурентів на ринку;

5) виявити агресивно налаштованих конкурентів і виробити шляхи протидії їм;

6) знайти власну нішу;

7) дослідити макросередовище і визначити його вплив на діяльність підприємства.

Після визначення мети маркетингового дослідження, розроблення програми його здійснення необхідно зібрати і проаналізувати дані про зовнішнє середовище. З метою якнайбільшої конкретизації інформації 

слід збирати первинні та вторинні дані (у разі потреби їх може бути й більше).

Первинні дані — інформація про стан ринку і всі його елементи з перших вуст. Виробниками й носіями первинної маркетингової інформації є споживачі. Маркетологам дуже важливо зберігати нейтралітет, щоб не нав’язувати респондентам «правильну» відповідь. Основними методами збирання первинної інформації є опитування, спостереження, експеримент та імітація (моделювання).

Вторинні дані — інформація з так званих вторинних джерел (статистичні довідники, періодика, теле-, радіопередачі тощо) стосовно одного з елементів ринку, наприклад споживачів. Моніторинг — постійне відстеження чіткого кола вторинної інформації та її систематизація. Цей метод часто використовують у дослідженні засобів масової інформації, для відстеження відвідування театрів, виставок, магазинів, спортивних і політичних заходів. Спосіб спостереження, коли дослідник стає частиною досліджуваної групи (фірми, курсу), не повідомляючи про це інших членів колективу, називається включеним. Переваги такого спостереження перед зовнішнім полягають у тому, що члени групи не відчувають дискомфорту від присутності стороннього, а отже, не змінюють своєї поведінки.

Первинні дані, як правило, достовірніші, проте дорожчі, до того ж їх важче збирати й опрацьовувати.

Існує багато методів збирання первинної та вторинної інформації. Залежно від того, яку саме інформацію збиратиме фірма, маркетингові дослідження поділяють на польові та кабінетні. Польові дослідження передбачають збирання первинної інформації, кабінетні — вторинної.

5. 
   
   
6. 
   ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ
   

На основі даних таблиці 1-9 варіант №9, я виконала розрахунки згідно з вказаними завданнями:

Розділ 1. Основні виробничі фонди підприємства

1.1. Визначити видову структуру ОВФ (основних виробничих фондів) на початок і кінець попереднього і звітного року (табл. 1).

1.2. На основі показника різниці питомих ваг провести аналіз
динаміки видової структури ОВФ за два роки (початок попереднього року - кінець звітного року).

1.3. Розрахувати показники руху ОВФ (середньорічна вартість ОВФ, коефіцієнти вибуття, введення і приросту ОВФ) в цілому і в розрізі окремих видових груп ОВФ (табл. 1).

1.4. Проаналізувати динаміку узагальнюючих показників ефективності ОВФ - фондовіддачі ОВФ та фондомісткості товарної продукції (табл. 1 -2).

1.5. На основі податкового методу розрахунку AT (ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств в Україні») розрахувати суму амортизаційних відрахувань за 2 роки по групі ОВФ «Робочі машини та устаткування» (табл. 1).

Розділ 2. Оборотні фонди й обігові кошти підприємства

2.1. На основі даних табл. 4 визначити для звітного року нормативну величину:

а) максимального і середнього виробничого запасу сталевого прокату;

б) незавершеного виробництва і запасів готової продукції на складі по радіально-свердлувальному верстату 2А-554.

2.2. Визначити динаміку узагальнюючих показників використання матеріальних ресурсів підприємства (матеріаловіддачу, матеріаломісткість товарної продукції) та величину відносної економії матеріальних витрат у звітному році (табл. 2, табл. 5).



2.3. Розрахувати середньорічну величину (середній залишок) обігових коштів підприємства в попередньому і звітному роках (табл. 5)

2.4. Провести аналіз оборотності обігових коштів підприємства в попередньому і звітному роках (на основі коефіцієнтів оборотності й закріплення обігових коштів, середньої тривалості одного обороту обігових коштів), визначити відносну економію оборотних коштів підприємства у звітному році (табл.2, табл. 5).

Розділ 3. Кадри підприємства

3.1. На основі даних табл. 6 необхідно:

а) розрахувати чисельність ПВП (промислово-виробничого персоналу) підприємства, (у т.ч. чисельність робочих) на кінець попереднього і звітного року;

б) визначити середньорічну чисельність ПВП (у т.ч. середньо списову чисельність робочих) у попередньому і звітному році (на основі формули середньої хронологічної);

в) проаналізувати динаміку вказаних показників.

Розділ 5. Фінансові результати діяльності підприємства

5.1. На основі даних табл. 9 необхідно:

1) визначити показники, що характеризують фінансові результати діяльності підприємства у попередньому і звітному році, включаючи:

а) маржинальний прибуток від реалізації продукції,

б) прибуток від реалізації продукції до оподаткування,

в) фінансовий результат від іншої реалізації (реалізації основних засобів),

г) фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування,

д) чистий фінансовий результат від звичайної діяльності (фінансовий результат від звичайної діяльності після оподаткування);

ж) провести аналіз динаміки вказаних вище показників.

5.2. Проаналізувати динаміку показників рентабельності, включаючи:

а) рентабельність основних засобів;



б) рентабельність оборотних активів;

в) рентабельність активів підприємства;

г) рентабельність продукції;

д) рентабельність продаж.