Невідкладна допомога при порушенні дихання

Найбільш тривожний і небезпечний симптом розладу дихання - це його зупинка, яка визначається по відсутності дихальних рухів грудної клітини і діафрагми, відсутності дихальних шумів і рухів повітря, зростає посиніння обличчя. В разі сумніву (чи є дихання, чи його нема) необхідно вважати, що дихання відсутнє.
Ознаками розладу дихання є також задишка, часте і поверхневе, або навпаки рідке дихання (5-8 подихів в 1 хв.), затруднене дихання з тривалим вдихом або видихом, почуттям ядухи і психомоторним збудженням. Важливими ознаками розладу дихання є наростаюче посиніння губ, обличчя, кінчиків пальців, сплутаність свідомості (коматозний стан).

Методи звільнення дихальних шляхів

Небезпечні розлади дихання виникають при попаданні в дихальні шляхи чужорідних предметів, наприклад, погано розжованої м'ясної їжі. Харчова грудка, що застрягла у ротоглотці, призведе до здавлювання надгорлянки, закриття входу до гортані. У потерпілого зупиняється дихання, відсутній голос, він не може кашляти, оскільки неможливо зробити вдих. Потім наступає ядуха, губиться свідомість, з'являються судоми, може наступити смерть. Така людина потребує негайної допомоги.
Метод 1. Для видалення харчової грудки з ротоглотки застосовують наступний засіб: потерпілому, в стоячому положенні, злегка нахиленому, наносять сильний удар основою долоні поміж лопаток. При цьому з'являється сильний, штучно викликаний кашлевий поштовх, який після 2-3 ударів сприяє спочатку зміщенню, а потім і видаленню харчової грудки (Рис.3). Якщо цей засіб виявився неефективним, можна використати наступний метод.
Метод 2. Той, хто рятує, стає позаду потерпілого, захвачує його правою рукою так, щоб долоня, стиснута в кулак, розміщувалась в підложечній області: лівою захвачує свою праву руку і енергійним рухом здавлює тулуб потерпілого знизу догори. Підвищений тиск, який таким чином створюється у верхньому відділі живота і повітряноносних шляхах, передається поштовхами до місця перешкоди в ротоглотці і сприяє викиданню чужорідного предмета (Рис.4).
Метод 3. Трахеостомія. Хворого кладуть на спину, під плечі підкладають валик, голова закинута назад. Таке положення дозволяє максимально наблизити гортань і трахею до передньої поверхні шиї. В екстремальних умовах оперують без анестезії. Обробити спиртом шию, ніж (один з гострим кінцем і два з закругленим), трубочку, приготовлену для введення в трахею, руки людини, що робить допомогу.
Ножем з гострим кінцем по середній лінії шиї виконують розріз шкіри і підшкірної клітковини від нижнього краю щитовидного хряща до поглиблення внизу шиї. Двома ножами з тупими кінцями розсовують м'язи й оголюють перешийок щитовидної залози і трахею (Рис.5). Трахею необхідно розкривати між першим-другим чи другим-третім хрящем щодо щитовидної залози, але не дуже близько до грудинної кістки, тому що низький розріз трахеї, виконаний при розігнутій шиї, може опуститися за грудину. Поперечний розріз між хрящами трахеї небажаний, тому що введена в нього трубочка може викликати деформацію трахеї. Трубочку обв'язують марлевою стрічкою, вводять у розріз трахеї і фіксують на шиї хворого (Рис.6).
Метод 4. При утопленні. Залежно від того, чи наповнились легені потерпілого водою чи ні, розрізняють два види утоплення - мокре і сухе. При мокрому утопленні рідина обов’язково потрапляє в легені (75-95% випадків). При рефлекторному звуженні голосової щілини вода не потрапляє в легені і людина гине від механічної асфіксії (5-25%). Трапляються утоплення від зупинки серця, дихання внаслідок травми, температурного шоку, при тривалому пірнанні від недостатку кисню для головного мозку.
При сухому утопленні посиніння шкіри виражене менше ніж при мокрому і відсутнє витікання пінистої рідини рожевого забарвлення з рота і носа.
При мокрому утопленні, необхідно надати потерпілому положення головою донизу, перевісивши його тіло через праве коліно рятуючого. Лівою рукою відгинають голову максимально назад, а долонею правої руки наносять 3-5 ударів по спині. Повітряний поштовх, який створюється при цьому, і сила тяжіння сприяють витоку рідини з дихальних шляхів. Стискування тіла у ділянці шлунка під вагою тіла потерпілого сприяє відтоку рідини з шлунку, що створює сприятливі умови для подальшого оживлення. Якщо рятуючий не має достатньої фізичної сили, то в таких випадках можна повернути потерпілого на правий бік, закинути його голову назад і правою долонею нанести 4-5 ударів між лопатками (Рис.7). Помилкою є спроби удалити усю рідину з легень та шлунку, тому важливо знати, що на цю операцію не треба тратити часу більше ніж 10-15 сек., а як можливо швидше очистити ротову порожнину і почати штучне дихання легень і масаж серця.
При попаданні твердих чужорідних предметів в дихальні шляхи дитини, її необхідно положити вниз обличчям на свою ліву руку і ліве стегно, зігнуте в коліні, і притиснувши ніжки плечем і передпліччям до тулуба, нагнути донизу головою. Правою рукою нанести по спинці декілька легеньких ударів. Якщо чужорідний предмет вільно переміщується в дихальних шляхах від сили тяжіння, воно опуститься до голосових зв'язок. Під час вдиху або в період нанесення легких ударів, чужорідний предмет може вискочити з дихальних шляхів (Рис.8).

Методи штучного дихання

При гострій дихальній недостатності, викликаній приступом астми, загостренням бронхіту, необхідно надавлювати на бокові сторони грудної клітини хворого в момент його видиху, а на вдиху ослаблювати силу рук. Продовжувати до закінчення приступу або прибуття "швидкої допомоги", не нав'язуючи хворому частоту дихання (Рис.9).
Якщо потерпілий знаходиться без свідомості і у нього розбите обличчя або він хворіє поліомієлітом, сказом, СНІДом, стовбняком, штучна вентиляція легень здійснюється методом Холгера-Нільсена (Рис.10) або методом Сильвестра (Рис.11). Частота тиску на лопатки (грудину) 16-20 в хвилину до появи самостійного дихання або до прибуття "швидкої".
ОЖИВЛЕННЯ.

Перелік негайних заходів.

Якщо припинилося дихання, перевірте, чи працює серце; якщо серце б'ється — очистіть дихальні шляхи. Якщо дихання не відновилося, починайте штучне дихання рот в рот.
Якщо зупинилося і серце — розпочинайте масаж серця (див. 1.2), Очистіть дихальні шляхи, якщо вони блоковані, і проводьте одночас но масаж серця зі штучним диханням.
Як встановити зупинку дихання.
1. Прикладіть вухо до рота чи до носа
2. Піднесіть до рота потерпілого гладкий предмет (напр.покришку консервної бляшанки або скло компаса) і подивіться, чи воно запотіло.



Визначення зупинки серця.

1. Знайдіть пульс на сонній артерії чи на зап'ясті (мал. 1).
2. Розіпніть верхній одяг і прикладіть вухо до грудей.

Звільнення дихальних шляхів.

І. Покладіть потерпілого на бік так, щоб голова була нижче від тулуба.
2. Зігнутим пальцем звільніть рот від сторонніх предметів. Якщо язик заважає — закиньте голову максимально назад, підклавши руку під шию,
3. Якщо не видно ніякої перешкоди, а дихання не відновлюється, різко вдарте потерпілого між лопатки.
4. Якщо й після цього дихання не відновилося — приступайте до штучного дихання.

Штучне дихання рот в рот.

1. Нахиліться над тілом потерпілого на рівні його грудей. Потерпілий повинен лежати на спині. Закиньте його голову назад (мал.2). Затисніть йому ніс.
2. Глибоко вдихніть повітря.

 

3. Щільно прикладіть відкритий рот до рота потерпілого. Якщо це важко зробити через поранення лиця, попробуйте прикласти свій рот до носа потерпілого.

4. Вдувайте в його рот повітря до тих пір, доки не побачите, що грудна клітка піднімається (мал 3, 4, а, б),

5. Дайте можливість легеням потерпілого звільнитися від видихуваного повітря. Це станеться автоматично.

6. Повторюйте свої дії 5-6 раз кожні 5 с.

7. Якщо під час вдування Ви спостерігаєте піднімання живота, це означає, що повітря вдувається надто сильно і проходить аж до шлунка, що може викликати рвоту. Натисніть на живіт і витисніть з шлунка повітря (мал.5).

 

 

Масаж серця,

1. Стадія удару. Перевірте., щоб потерпілий лежав на твердому. Вдарте його в груди зліва від нижньої частини грудної клітки. Цього може бути достатньо, щоб серце запрацювало знову.

2. Стадія стискання.

а/'покладіть долоню на нижню частину грудини,піднявши пальці над грудною кліткою;

б/ покладіть зверху долоню другої руки і прямими руками натискайте вниз (мал. ба, 66). Частота натисків в дорослих — 60 разів в хвилину, в дітей — 90 разів;

в/ проводячи масаж; не припиняйте штучного дихання. Якщо Ви наодинці з потерпілим, натискайте йому на грудну кістку 15 разів. потім двічі вдихайте в рот, щоб наповнити йоголсгсні. Як що Вас двоє-, чергуйте 5 стиснень з одним глибоким наповненням легень.


Ознаки покращення.

1. Зіниці очей: якщо стан потерпілого покращується, то зіниці починають реагувати на світло і звужуються,

2. Пульс на сонній артерії вказус на відновлення роботи серця.

3. Шкіра потерпілого починати набувати нормального рожевого відтінку.

Реферат

«Методи звільнення дихальних шляхів та оживлення»

Учениці 10-Б

Лінкевич Єви