ВСТУП

Актуальність теми. Всьому світу, соціальному буттю й кожній людині властиво відхилятися від осі свого існування та розвитку. Причини цих відхилень лежать в особливостях взаємозв’язку й взаємодії людини з навколишнім світом, соціальним середовищем і самим собою. Відхилення в поведінці – є природною умовою розвитку людини та життя всього суспільства. Одним з видів відхилень в поведінці є деліквентна поведінка, що розуміється як антисуспільна протиправна поведінка індивіда, вона набрала в останні роки масовий характер і поставила цю проблему в центр уваги багатьох спеціалістів. Проблема ранньої злочинності є надзвичайно серйозна й складна. В Україні, в умовах перехідної економіки цей феномен зростає. Надзвичайно актуальною є ця проблема стосовно осіб підліткового віку, які ще перебувають на етапі активного, як правило, досить складного і суперечливого процесу визначення життєвих цінностей, вироблення переконань, самовдосконалення в духовній та фізичній сферах. Враховуючи суспільну значимість та суб’єктивну потребу вивчення технологій реабілітаційно-педагогічної роботи з підлітками деліквентної поведінки, актуальність даної проблеми, її недостатню теоретичну та практичну розробленість, темою даного дослідження обрано "Технології реабілітаційно-педагогічної роботи з підлітками деліквентної поведінки".

Об’єктом дослідження є реабілітаційно-педагогічна робота з підлітками.

Предметом дослідження виступають технології реабілітаційно-педагогічної роботи з підлітками деліквентної поведінки.

Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні та запропонуванні шляхів покращення реабілітаційно-педагогічної роботи з підлітками деліквентної поведінки.

Відповідно до поставленої мети визначені такі завдання :

- дослідити на основі всебічного аналізу джерел рівень наукової розробки теми;

- охарактеризувати основні поняття роботи;

- розглянути технології реабілітаційно-педагогічної роботи з підлітками деліквентної поведінки;

- запропонувати шляхи покращення та удосконалення застосування технологій реабілітаційно-педагогічної роботи з підлітками деліквентної поведінки.

Гіпотеза дослідження. В основу дослідження було покладено припущення про те, що на ліквідацію проявів деліквентної поведінки серед підлітків впливають, певні технології за якими необхідно працювати з даною категорією дітей.

Експериментальна база дослідження. Дослідження проводилось на базі Миколаївського обласного реабілітаційного центру для деліквентних підлітків.

Практична значущість проведеного дослідження полягає в тому, що отримані результати можуть бути використані при написанні рефератів, доповідей, в практичній діяльності шкільного психолога та педагогів.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, який містить 30 найменувань та 5 додатків. Загальна кількість сторінок – 35, з них основного тексту – 30 сторінок.

РОЗДІЛ 1. ІСТОРИКО-ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СТАНОВЛЕННЯ РЕАБІЛІТАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ З ПІДЛІТКАМИ ДЕЛІКВЕНТНОЇ ПОВЕДІНКИ


1.1. Історичний аспект становлення реабілітаційно-педагогічної роботи з підлітками.

В даному підрозділі для того, щоб прослідкувати як відбувалося становлення реабілітаційно-педагогічної роботи з підлітками, необхідно розглянути історію вивчення відхиленої поведінки, адже вивчення та аналіз існуючих думок, поглядів, теорій щодо про­блеми відхилень у поведінці дає можливість нам визначити основні причини виникнення одного з видів такої поведінки, як деліквентної. Отже, необхідно, зупинитися на поглядах вчених, які є цінними для розуміння даної проблеми. Грецькі філософи Демокрит, Платон, Аристотель були переко­нані в тому, що виховання шляхом переконань має позитивний вплив на розвиток вихованців. Так, Демокрит вважав, що погане оточен­ня негативно впливає на дитину, Платон відзначав, що вихователь повинен завжди пояснювати дитині позитивність і негативність вчинків, оцінювати їх, Аристотель рекомендував вихователям вра­ховувати вікові та індивідуальні особливості дитини і дотримува­тися середини при вихованні.[№8]

Видатний чеський педагог Я.А.Коменський у своїй “Великій дидактиці” звертався до проблеми відхилень у поведінці дітей. Так, Коменський вважав, що діти не народжуються поганими чи добрими, такими вони стають у результаті виховання. Він акцентував увагу на тому, що “ласкаве слово”, вправляння у хороших вчинках, по­хвала - найкращі методи виховання. [№11]

Позитивні ідеї філософа Ж.Ж.Руссо є актуальними і сьогодні. Це ідея природо відповідності виховання, врахування індивідуальних і віко­вих особливостей. Ж.Ж.Руссо запропонував метод “природних наслідків”, який можна використовувати у вихованні дітей до­шкільного і молодшого шкільного віку. Якщо дитина зламала стільчик, то не слід поспішати дати їй новий стілець. Нехай вона відчує, як незручно без стільця.[№2] Цікавими є також погляди науковців Б. Мореля, Ч. Ломброзо, Е. Кречмера щодо причини злочинної поведінки людини. Ломброзо вислов­лював думку, про "природжений тип злочинця". Злочинця, за його теорією, можна впізнати за певними зовнішніми ознаками атле­тична фігура, низьке скошене чоло, великі вуха та ін. [№7]

Американські вчені Е.Х’ютон, У.Шелдон доводили, що пове­дінка людини, в тому числі протиправна, залежить від показників росту, об'єму грудини, кольору шкіри та ін. Хоч хибність цієї теорії є очевидною, адже злочинці є невисокі, худі, із слабко розвиненою грудною кліткою, дослідники продовжують пошуки існування зло­чинного типу особистості.[№11]

Серед основних соціальних факторів, які негативно впливають на формування особистості, дослідниками визначаються: популя­ризація злочинності засобами масової інформації, незадоволені матеріально-побутові умови як фактор, який впливає на фор­мування асоціативного типу особистості. Вчені Елеонора і Шелдон Глюк, обстеживши 500 неповнолітніх деліквентів, дійшли висновку, що більшість із них почали виявля­ти ознаки відхилень у поведінці в дитячому віці. Взагалі більшість дослідників абсолютизують роль раннього періоду розвитку особи­стості. Таким чином, дослідження зарубіжними вченими проблем відхилень у поведінці дітей і молоді характеризуються різноманітн­істю та різноаспектністю.[№22]

У вітчизняній літературі ще з часів Київської Русі знаходимо думки щодо запобігання відхилень у поведінці. Це насамперед, у праці В.Мономаха “Повчання” в якому визначаються основні засоби запобі­гання лінощам, привчання до праці; тактовне і гуманне ставлення до оточуючих. Проблему відхилень у поведінці дітей з XVIII століття досліджували багато вчених. Видатний український письменник та філософ Г.Сковорода вважав, що моральні вади та інші відхилення в поведінці лю­дини породжуються суспільними умовами, неправильним вихован­ням, неосвіченістю. У правильному вихованні дитини з перших днів її життя філософ вбачає основу профілактики відхилень та протип­равних дій.[№23]

В Україні з минулих століть після тривалої наукової розробки проблеми педагогічної роботи з підлітками відхиленої поведінки її широкомасштабна практична реалізація розпочинається в XIX столітті з відкриттям мережі притулків, колоній, прихистків, виховних будинків та інших типів закладів, специфіка реабілітаційної діяльності яких позначалась узагальнюючим поняттям “виправно-виховні”. І лише з 70-80-х років XIX століття увагу Міністерства народної освіти України починають привертати діти з педагогічною і соціальною занедбаністю, та діти з відхиленою поведінкою для яких упроваджувалися додаткові уроки, повторювальні класи, літні шкільні й виховні колонії, санаторні школи.[№7]

Також, після розвитку педагогічної роботи в XIX столітті, у 20-ті роки ХХ століття дану проблему почав вивчати науковець В.П.Кащенко. Причому він привертав увагу до проблеми поєднання методико-терапевтичних, навчально-педагогічних і виховних прийомів, спрямованих на корекцію характеру і відновлення особистості вцілому. До того ж наголошувалась на незаперечній залежності успіху реабілітаційного процесу від терміну його початку: чим раніше почати, тим більше надії на успіх.[№14]

Важливими принципами реабілітаційно-педагогічної роботи з підлітками є :

1) заміна домінуючого у виховній роботі педагога на самого вихованця, який визначає зміст і методи роботи педагога;

2) орієнтація на потенційну соціальну психологічну повноцінність особистості, котра реабілітується, і повернення її у звичне соціальне середовище;

3) постійне вивчення так званої винятковості індивіда у процесі корекційно-реабілітаційної роботи має здійснюватися у тісній взаємодії педагога та психолога.[№3]

Не можна обминути при розгляді даного питання соціальну, корекційну та реабілітаційну діяльність видатних педагогів А.С.Макаренка та С.Т.Шацького, які у 30-ті роки XIX століття заклали основні принципи, зміст і методи соціальної роботи з підлітками, яким притаманна відхилена поведінка. В основу своєї педагогічної теорії вони заклали ідею створення педагогом виховного соціального середовища[№4]. У 60-ті роки XIX сторіччя простежується тенденція до більш глибокого вивчення даної проблеми, зокрема, у психологічному, соціально-правовому, педагогічному і медичному аспектах. Причому, причини деліквентної поведінки вбачалися в особливостях вікового розвитку особистості, у відчуженні від нормальних дітей, своєрідності прояву протесту проти пригнічення їхніх інтересів. У цей період видатний педагог В.О.Сухомлинський запропонував різноманітні засоби стимулювання особистості. Домінантною в його рекомендаціях була орієнтація на індивідуальний стиль побудови педагогічного процесу, на гуманізацію засобів виховання девіантних та деліквентних підлітків. [№6] Про необхідність реабілітаційно-педагогічної роботи в Україні почали говорити в середині 90-х років ХХ століття, коли із прийняттям незалежності відбулося реформування усіх сфер суспільного життя, ускладнилися процеси соціальної адаптації, особливо вразливих груп населення, люди з особливими потребами, особи з девіантною та деліквентною поведінкою тощо. Відповідно, відбулися зміни в змісті, характері та завданнях реабілітації таких осіб. Якщо до середини 90-х років реабілітація в Україні мала яскраво виражений медичний аспект та спрямовувалася переважно на осіб з обмеженими фізичними можливостями, то сьогодні спостерігається розвиток саме соціальної складової реабілітаційного процесу. Цьому сприяли, насамперед, розвиток теоретико-методологічної бази організації та практики соціальної роботи та підготовка професійних соціальних працівників, що реалізують теоретичні положення на практиці. Необхідність реабілітації окремих груп населення-клієнтів соціальної роботи девіантів, деліквентів, дезадаптованих підлітків, інвалідів, осіб, що перебували в складних життєвих ситуаціях тощо, закріплена в численних міжнародних та вітчизняних нормативно-правових документах. [№1]

Отже, розглянувши історію становлення реабілітаційно-педагогічної роботи з підлітками я дійшла висновку, що в історії є певні пробіли в яких майже нічого не зазначається про розвиток даного питання, це було зумовлено, або конкретними заборонами в певні періоди часу, або певними особливостями та зацікавленістю іншими, на той час більш важливішими питаннями.

1.2. Понятійно-категоріальний апарат

Зміна соціальних цінностей, що відбувається в період реформування політичного і соціально-економічного життя країни, позначається, зазвичай негативно, на настроях її населення. При цьому, як зазначають фахівці різних галузей, найбільш незахищеними виявляються літні люди, діти, підлітки. Проблеми виховання дітей і підлітків в сучасних умовах особливо загострюються. Це пов’язується з тим, що підлітки з деліквентною та девіантною поведінкою належать до так званої групи ризику. Найчастіше вони живуть у малозабезпечених, неповних або проблемних родинах. Незадовільне сімейне виховання обумовлює труднощі при навчанні у школі, конфлікти з педагогами, появу відхиленої поведінки, соціальну дезадаптацію. [№8]

Для того, щоб розглянути дану тему якомога детальніше, необхідно дати визначення таким основним поняттям як, реабілітація, педагогічна робота, реабілітаційно-педагогічна робота, технологія, підлітки, поведінка, деліквентна поведінка, підлітки деліквентної поведінки. Отже, як науковий термін, слово реабілітація, вже давно увійшло в широкий вжиток. Його використовують у психології, соціальній педагогіці, юриспруденції, політології, спорті, медицині. У сучасному словнику з педагогіки відомого науковця Е.С.Рапацевича пишеться, що реабілітація – це комплекс медичних, психологічних, педагогічних, технічних, професійних мір, спрямованих на відновлення, або компенсацію порушених функцій організму і працездатності, обмеженої життєдіяльності хворих, інвалідів, втрати близьких людей, соціальної дезадаптпції.[№9]

Відома дослідниця у галузі соціальної роботи Д.І.Звєрєва зазначає у своєму підручнику, що реабілітації притаманна соціальна підтримка та соціальний захист людей, які їх потребують. Виділяють декілька видів реабілітації – медичну, професійну, педагогічну. Реабілітація здійснюється на різних рівнях: індивідуальному, груповому, суспільному. На індивідуальному рівні здійснюють консультування, соціальний патронаж та індивідуальну допомогу та підтримку як у центрах соціальної реабілітації, так і за місцем проживання. Ефективні форми роботи на груповому рівні : тренінги, майстер-класи, обмін досвідом, участь у різних соціальних проектах. На суспільному рівні – масові акції, рекреаційні заходи, встановлення зв’язків з громадкістю через ЗМІ. Реабілітацію можна здійснювати як у спеціалізованих закладах, психолого-реабілітаційних центрах, кризових центрах, лікувальних та спеціалізованих навчальних закладах, так і при потребі за місцем проживання клієнта. До здійснення того чи іншого виду реабілітації залучають кваліфікованих фахівців. Також її доречно здійснювати із залученням до такої роботи волонтерів. [№11]

Відома дослідниця соціальної роботи А.Й.Капська у своєму підручнику зазначає, що реабілітація – медична, психологічна, педагогічна і соціальна – має багатий і різноманітний зміст і є своєрідним відображенням соціально – педагогічного оптимізму і гуманізму. Суть реабілітаційного підходу у соціальному середовищі визначається як комбіноване і координоване застосування медичних, соціальних і педагогічних, професійних заходів, спрямованих на компенсацію дефекта, соціального відхилення. [№4]

Також, відома дослідниця соціальної роботи та соціальної педагогіки Л.В.Галагузова у своєму підручнику “ Методики та технології соцальної роботи ” зазначає, що реабілітація – це система заходів, які мають за мету швидке та більш загальне відновлення повноцінного функціонування різних категорій населення. [№3 ]

Для того, щоб працювати з підлітками деліквентної поведінки необхідно використовувати різні заходи та прийоми. Зокрема, необхідно проводити педагогічну роботу, яка буде залучати підлітків до нормального навчального процесу та розумового розвитку. Отже, педагогічна робота – включає в себе діяльність, яка повязана з процесом виховання дітей та нормального їхнього функціонування в суспільстві. Якщо аналізувати визначення поняття «реабілітації», то можна говорити, що реабілітаційна робота – це комплекс заходів, який спрямований на підтримку та адаптацію різних категорій населення, які мають певні відхилення , до нормального способу життя. З усього вищезазначеного можна зробити висновок, що реабілітаційно-педагогічна робота – це комплекс реабілітаційно-педагогічних заходів, спрямованих на відновлення соціального досвіду, норм поведінки, емоційної стабільності, на самовиховання, самовдосконалення, на підтримку та сприяння адаптації підлітків до нормального процесу навчання та нормального їх функціонування в колективі, у відносинах з родиною, та взагалом у суспільстві.

Звичайно, для того, щоб знати як потрібно працювати з підлітками деліквентної поведінки, необхідно застосовувати певні технології на основі, яких проводити певну роботу, для покращення стану підлітка та повернення його в суспільство. Отже, роблячи аналіз літератури я знайшла визначення поняття технологія. Технологія − це педагогічна діяльність, яка максимально реалізує в собі закони навчання, виховання, розвитку особистості і тому вона забезпечує її кінцеві результати. [№13]

Відомий науковець С.П.Саніна трактує поняття технологія не як данину моді, а стиль сучасного науково-практичного мислення, яке сприяє радикальному вдосконаленню діяльності людини, підвищенню її результативності, інтенсив­ності, інструментальності, технологічної забезпеченості. Техно­логія в будь-якій сфері − це діяльність, яка максимально відобра­жає об'єктивні закони даної предметної сфери і тому забезпечує адекватність діяльності визначеним цілям.[№20]

Також, необхідно розглянути поняття підліток, адже це досить складна категорія населення, в першу чергу, це зумовлено певними змінами в фізичному, психічному та моральному розвитку особистості, а ці зміни в свою чергу можуть призводити до різних негативних явищ. З педагогічної точки зору підлітковий вік – це час коли психологічні аспекти розвитку підлягають якісному перебудувані. Саме в цьому віці активізуються акцентуації характеру, виникають захисні форми поведінки. Підліток завжди переживає досить важкий період і це нормально. [№14]

Також, якщо розглядати підлітковий вік з педагогічної точки зору, можна відмітити, що підлітковий вік – це період розвитку дітей від 11 до 15 років. Підлітковому віку характерні інтенсивні й кардинальні зміни в організмі дитини на шляху біологічної зрілості і статевого дозрівання. В цей період спостерігається певна непропорційність у фізичному розвитку. Підлітки не задовольняють зовнішнім сприйняттям предметів, а прагнуть зрозуміти їх сутність. У них активно розвивається абстрактне мислення та здатність до теоретичних узагальнень. Підлітків цікавлять питання профорієнтації, тому вони активно сприймають інформацію про можливості шляхів свого подальшого розвитку. [№15]

Не менш важливим поняттям даної теми є поведінка, це визначення трактується у багатьох підручниках, статтях, довідниках, енциклопедіях. Наприклад, в журналі Соціальна психологія, говориться, що поведінка – це у перекладі з англ. Behavior, трактується переважно як активність людини, котра спостерігається ззовні. Це система дій, вчинків, спосіб життя, уміння поводитися відповідно до встановлених правил. Поведінка є цілеспрямованою системою послідовних дій, практичний контакт з навколишнім середовищем, ставленням живих організмів до тих його властивостей, від яких залежить збереження і розвиток їх життя. Вона готує людину до задоволення її потреб, досягнення певної мети. [№16]

Відомий психолог Л.А.Першина зазначає, що поведінка – це процес взаємодії особистості з середовищем, опосередкований індивідуальними особливостями і внутрішньою активністю індивіда, який має форму переважно зовнішніх дій і вчинків. В структуру людської поведінки входять : мотивація і ціле покладання, емоціональні процеси, саморегуляція, когнітивна переробка інформації, мова, рухи і дії. Основні форми поведінки – вербальна і невербальна, свідома і несвідома, вільна і невільна.[№18]

Відповідно, розглянувши всі попередні поняття необхідно дати визначення основному поняттю даної теми, адже відхилення в поведінці – це досить поширене явище в нашому суспільстві, переважно воно стосується осіб підліткового віку. Аналізуючи літературу я знайшла багато визначень даного поняття, ось як записано в методичці Букача М.М. про деліквентну поведінку. Деліквентна поведінка – один із видів поведінки, що відхиляється від норми. Деліквентна поведінка, на відмінну від девіантної, характеризується асоціальними вчинками дітей, які повторюються і утворюють певний стійкий стереотип дій, що порушують правові норми, але за які не притягують до кримінальної відповідальності через їх обмежену суспільну небезпеку або малий вік дитини, який не дозволяє притягати до кримінальної відповідальності. Виділяються такі типи деліквентної поведінки:

• 
  агресивно-насильна поведінка, образи, побої, садистські дії, підпали;
  
• 
  корислива поведінка, малі крадіжки, вимагання, викрадення автотранспорту;
  
• 
  розповсюдження та продаж наркотиків. [№15]
  

Відомий дослідник у галузі соціальної психології Л.Бенько у своїй статті зазначає, що деліквентна поведінка – це поведінка підлітка або їхньої групи, яка не відповідає загальноприйнятим у суспільстві нормам, правовим та соціальним очікуванням. [№16]

Дослідниця у галузі соціальної роботи І.Дементьєва у своїй статті, зазначила, що деліквентна поведінка – це система дій, які не відповідають загальноприйнятим в суспільстві правовим і моральним нормам. [№ 6]

Отже, проаналізувавши джерела, я дійшла висновку, що існує багато понять та тверджень, які розкривають чи то повністю, чи то частково суть даного питання. Тому науковцям необхідно звернути більше уваги саме на дослідження та виведення деяких понять, наприклад, реабілітаційно-педагогічна робота, для того, щоб в подальшому можна було краще орієнтуватися в даній темі.

1.3. Суть технологій реабілітаційно-педагогічної роботи з підлітками деліквентної поведінки

Для того щоб, працювати з підлітками деліквентної поведінки необхідно застосовувати певні технології, які б допомагали підліткам повернутися до нормального життя. Відомо, що реабілітувати підлітка деліквентної поведінки досить складно, для цього потрібен певний період часу, нерідко цей період затягується на довго, але все ж таки з цією категорією необхідно працювати, для того, щоб зменшити кількість правопорушень і адаптувати таких дітей до усталених норм в суспільстві.

Взагалі, деліквентна поведінка, на відмінно від девіантної, характеризується асоціальними діями дітей та підлітків, які повторюються та які складаються у певний стійкий стереотип дій, та які порушують правові норми, але не тягнуть за собою кримінальної відповідальності, через те, що особа не досягла віку кримінальної відповідальності.

Виділяють такі види деліквентної поведінки:

- агресивно-насильницька поведінка, яка включає образи, побої, підпали, садистські дії, які в основному направлені проти людини;

- корислива поведінка (дрібні крадіжки, крадіжка автомобілів та інших речей);

- розповсюдження та продаж наркотиків.[№15]

Деліквентна поведінка як правило пов’язана з особистісною деформацією такою, як викривлення ціннісних орієнтацій, послаблення внутрішньої регуляції. [№18]

Щоб повертати підлітків деліквентної поведінки до нормального суспільного життя необхідно проводити ряд заходів, методів, технологій та різноманітних форм роботи з ними.

У Великій радянській енциклопедії термін “ технологія ” визначається як сукупність прийомів та способів отримання, відпрацювання чи переробки. [№22]

Технологія у вузькому розумінні:

1) сукупність знань про способи та методи здійснення будь-яких дій;

2) сукупність операцій, які здійснюються встановленим шляхом і мають послідовність, з яких складається зазначений процес.[№12]

Технологія в широкому розумінні − це сукупність чи навіть система за­собів організації та впорядкування доречної практичної діяльності відповід­но до мети, специфіки і навіть логіки процесу перетворення чи трансфор­мації того чи іншого об'єкта. [№19]

Взагалі, реабілітаційна робота з деліквентними підлітками передбачає її здійснення у кілька етапів: діагностичний, що дозволяє виявити інтереси, потреби, моральні цінності, позитивні якості дитини, самосвідомість і самоповедінку, профілактичний, корекційний. Профілактика передбачає усунення причин і чинників, які викликають відхилення у поведінці і розвитку особистості. Корекція передбачає роботу з конкретними відхиленнями і спрямована, в першу чергу, на самого підлітка.[№4]

Для роботи з деліквентними підлітками потрібно добирати адекватні технології. Саме пе­дагогічні технології дають змогу: знаходити підґрунтя для резуль­тативної діяльності; мобілізувати кращі досягнення науки і досвіду, щоб гарантувати бажаний результат; будувати діяльність на інтенсивній, тобто максимально науковій, не на екстенсивній основі, яка призводить до виправданих затрат сил, часу і ресурсів; більше уваги приділяти прогнозуванню і проектуванню діяль­ності з метою попередження її корекції у ході виконання; викори­стовувати найбільш повноцінно інформаційні засоби тощо. Але не завжди педагогічна робота може вплинути на заядлого деліквента, тобто, для того щоб працювати з таким підлітком необхідно застосовувати дієві технології, які ґрунтуються на реабілітаційно-педагогічній роботі, яку повинні виконувати кваліфіковані соціальні педагоги чи соціальні робітники.[№7]

Уміння застосовувати технології реабілітаційно-педагогічної роботи з такими підлітками дає свої певні результати, хоча не завжди вони є досить позитивними. Адже, дійсно, технологія – це не данина моді, а стиль сучасного науково-практичного мислення, яке сприяє радикальному вдосконаленню діяльності людини, підвищенню її результативності, інтенсив­ності, інструментальності, технологічної забезпеченості. Техно­логія в будь-якій сфері − це діяльність, яка максимально відобра­жає об'єктивні закони даної предметної сфери і тому забезпечує адекватність діяльності визначеним цілям.

Основними характеристиками педагогічних технологій дослідники називають системність, концептуальність, науковість, інтегративність, гарантованість результату, відтворюваність, ефективність, якість навчання, його мотивованість, новизну, алгоритмічність, інформаційність, оптимальність, можливість тракту­вання чи перенесення в нові умови.

Звідси можна сказати, що технологія - це педагогічна діяльність, яка максимально реалізує в собі закони виховання, соціалізації і розвитку особистості і тому забезпечує її кінцеві ре­зультати. А педагогічна технологія − це вмотивована діяльність, яка реалізує науково обгрунтований проект освітньо-виховного процесу і яка володіє високою мірою ефективності, надійності і гарантованості результатів.

Педагогічною технологією реабілітації підлітків відхиленої поведінки можна на­звати комплекс, який включає:

• 
  певні уявлення про передбачувані результати виховання;
  
• 
  засоби діагностики поточного стану вихованців;
  
• 
  пакет методів педагогічного впливу;
  

• 
  критерії вибору оптимальних методів виховання для кон­кретних умов.[№13]
  

Для реабілітації підлітків з відхиленою поведінкою найбільш сприйнятливими є особистісно-орієнтовані педагогічні технології. В їх основі є незапереч­не визнання індивідуальності, самобутності, самоцінності кожної людини, наділеної своїм неповторним суб'єктивним світом і досвідом.. Використання особистісно-орієнтованих педагогічних технологій реабілітації підлітків з деліквентною по­ведінкою не можна здійснити без врахування внутрішнього проте­сту підлітка як носія суб'єктивного досвіду. Крім того, застосуван­ня цих технологій і управління ними залежить від індивідуальних здібностей підлітка як суб'єкта реабілітаційного процесу. Це ро­бить технології гнучкими, варіативними, багатофакторними.

Ефективне функціонування педагогічних технологій у реабілітаційній роботі з деліквентними підлітками передбачає:

• 
  визначення підлітка суб'єктом реабілітаційного процесу;
  

• 
  визначення мети реабілітації як розвитку індивідуальних здібностей дитини, відновлення порушен­ня зв'язків і його взаємовідносин з середовищем;
  
• 
  пошуки засобів, які забезпечують реалізацію визначення мети шляхом виявлення і структурування суб'єктивного досвіду дитини, її спрямованого розвитку у процесі реабілітації. [№20]
  

З точки зору науковця В.Безпалька, будь-яка діяльність може бути або техноло­гією або мистецтвом. Мистецтво засноване на інтуїції, технологія − на науці.

Як вважає, відомий науковець Л.Мардахаєв, у кожній конкретній ситуації педагогу необхідно з’я­сувати:

- соціально-педагогічну мету, до чого прагнути, чого слід домагатися;

- умови її реалізації;

- особливості та можливості об'єкта;

- особливості місця реалізації;

- часові можливості реалізації мети;

- можливі форми реалізації;

- особливості суб'єкта соціально-педагогічної діяльності, його можли­вості.[№21]

Технології педагогічної роботи – це сукупність способів, дій, спрямованих на встановлення, збереження чи поліпшення соціального функ­ціонування об'єкта, а також на попередження негативних соціальних процесів. Технології педагогічної роботи відображають її найголовнішу складову − прикладний аспект. Урахування технологій, що мають місце в педагогічній роботі допомагає збільшити можливості вирішення со­ціальних проблем сімей, що мають підлітків з відхиленнями. Зважаючи на інтегрований, універсальний характер педагогічної роботи, можна визначити її основні складові: соціально-психологічні, соціально-медичні й безпосередньо соціально-педагогічні технології. В основу реалізації соціально-педагогічних технологій мають бути по­кладені принципи соціальності та розвитку їхнє визначення й застосування в роботі є свідченням певного рівня розвитку соціально-педагогічної діяль­ності. [№7]

Взагалі, на сьогоднішній день існує дуже багато видів асоціальної поведінки, особливо це стосується підлітків, так як вони майже повністю змінюються у всіх сенсах, тому необхідно розібратися, які ж бувають взагалі відхилення у поведінці, та як вони характеризуються. Розібратися у даному питані нам допоможуть дослідники та психологи, які розглядали дане питання. Отже, вчені визначають різні причини відхилень у поведінці підлітків, такі як:

а) відхилення від норми через стан здоров’я, порушення у
фізичному і психічному здоров'ї, відставання в рості, ак­
центуації характеру, неврози, дефекти пам'яті, мислення ;

б) порушення в сфері міжособистісних взаємин, непопуляр­
ний, ізольований в класному колективі; відкинутий у
групі вільного спілкування; конфліктний, відчужений,
безконтрольний в сім'ї ;

в) помилки педагогів, перебільшення педагогічної влади;
позбавлення дитини індивідуальних стимулів; покарання,
пов'язані з приниженням особистості дитини; супе­
речність вимог; поверхове знання особливостей школя­
ра, конфліктні відносини між педагогами і батьками ди­
тини чи між педагогами і дитиною ;

г) помилки сімейного виховання, “заласкане” дитинство,
“ задавлене дитинство ”, “ загублене дитинство ”, “ самотнє
дитинство ”, “ байдуже дитинство ”; відсутність елементар­них психолого-педагогічних знань; перекладання турбот
про виховання на школу; відсторонення підлітка від
фізичної праці, конфлікти в сім'ї;

д) соціальні причини, суперечності в суспільстві, в мікросо-
ціумі); [№5]

Отже, використовуючи детальну інформацію про деліквентну поведін­ку підлітків, соціальний педагог може використовувати педагогічні технології, вмотивована діяльність, яка забезпечує ефективність, надійність результатів.

Важливу роль відіграють педагогічні технології соціальної адап­тації, які включають: передбачення результатів виховання; засоби діагностики, методи педагогічного впливу; критерії вибору методів.

Педагогічні технології передбачають ситуації розвитку, само­розвитку, самовдосконалення, самореалізації; пропонують групи методів виховання: переконання, заборону, вказівки, обмеження; бесіду, співбесіду; інтерактивні, комунікативні, ігрові та інші си­туації.[№23]

Отже, проаналізувавши технології реабілітаційно-педагогічної роботи, я дійшла висновку, що вони є мало розвиненими, а деякі мало дієвими та складними, тому науковцям необхідно звернути на це питання більше уваги, аби краще дослідити дане питання.

Загалом, у даному розділі я розглянула три питання, які стосувалися історії становлення реабілітаційно-педагогічної роботи, розглянула основні поняття, які стосуються моєї теми, а також, звернула увагу на технології роботи з деліквентними підлітками, що виявилося зробити, не дуже легко. Отже, розглянувши ці три питання , я зрозуміла, що воно є недостатньо розглянутим та дослідженим на сьогоднішній день, тому необхідно, щоб науковці та спеціалісти різних галузей більше звертали увагу на це питання, аби можна було повністю в ньому розібратися. Адже, на сьогоднішній день існує багато факторів, які в сукупності чи окремо, можуть призводити до появи деліквентної поведінки серед підлітків, а ця поведінка має негативні наслідки, які проявляються потім на все життя, тому необхідно застерігати підлітків від всіляких негативних явищ, які їх супроводжують та залучати їх до більш адекватного та цікавішого життя, яке не буде мати негативних наслідків для них в подальшому. Тому, якщо вже помітно, що підлітку притаманна деліквентна поведінка, необхідно швидко діяти, використовуючи різноманітні методи та технології, які допоможуть реабілітуватися підлітку та бути повноцінним членом суспільства.

Список використаних джерел

1. 
   Афанасьєв В.В. «Соціальна педагогіка. Теорія та практика.»№1
   
2. 
   Алексєєнко Т. «Вища школа» Український теоретичний та науково-методичний часопис №1
   
3. 
   Баранова Т. «Соціальна педагогіка» №4
   
4. 
   Букач М.М. Загальна та соціальна педагогіка
   
5. 
   Бенько Л. «Соціальна психологія» №5
   
6. 
   Гусак Н.Є. «Соціальна політика та соціальна робота», К.- 2005р
   
7. 
   Галагузова Н.А.«Педагогическое образование и наука» №5
   
8. 
   Галагузова Л.В. «Методики та технології соцальної роботи»
   
9. 
   Дементьєва І. «Соціальна педагогіка № 5»
   
10. 
    Долженко І. Рідна школа «Науково педагогічний журнал» №7
    
11. 
    Звєрєва Д.І. «Соціальна педагогіка» К. 2004
    
12. 
    Капська А.Й.Соціальна робота, К.-2005р
    
13. 
    Никитина В.А.Социальная педагогика, М.-2002г
    
14. 
    Обухова Л.Ф.Вікова психологія, М.-2004р
    
15. 
    Першина Л.А. «Возрастная психология»
    
16. 
    Психосоціальна і реабілітаційно-корекційна робота Вісник №2
    
17. 
    Рапацевич Е.С. «Современний словарь по педагогике»
    
18. 
    Супрун М., Перепечина М. Соціальна психологія, 2009 №2
    
19. 
    Саніна С.П. «Воспитание школьников» Научно-методический журнал №6
    
20. 
    Холостова Е., Дементьєва І. Социальная реабилитация, м.-2002р
    
21. 
    М.Самарська Психолог (Шкільний світ) 2009 №22-23
    
22. 
    Д.Рогаткін, С.Гладких, Л.Кривошеєва Народное образование №2 2006
    
23.