Дошкільний навчальний заклад №47


КРУГЛИЙ СТІЛ

Тема: «Стилі мовлення»
Підготувала та провела: Дакич А.М. –

вихователь-методист ДНЗ №47


Миколаїв, січень 2010

І. Теоретична частина
1.Вступне слово

   Теоретичною основою культури мовлення є пізнання й осмислення мовних норм, особливостей функціонування стилів літературної мови, усвідомлення взаємозв'язків системи мови, структури мовлення й екстралінгвістичних структур; практичною — систематична увага мовця до мови і рівня власного мовлення, прагнення досягти мовленнєвої майстерності.

Відомо, що українська мова належить до високо-розвинутих мов, бо має розгалужену систему стилів, які обслуговують різні потреби спілкування людей.

Оскільки стиль розгляда­ється як спосіб функціонування мовних явищ, то вжи­вають термін «стиль мовлення». Розрізнення стилів залежить від основних функцій мови — спілкування, повідомлення і діяння, впливу.

Кожний стиль володіє певним ступенем поширення в мові, сферою використання мовцями. Щоб мати уявлен­ня про той чи інший стиль мовлення, треба знати, яку сферу людської діяльності він обслуговує і як пов'язаний з іншими стилями. Якщо педагог не розрізняє стилі мовлення, не володіє достатньо культурою мовлення, то він може потрапити в ситуацію непорозуміння під час спілкування.

   Досягти високого рівня культури мовлення неможливо без високої лінгвістичної свідомості носія мови, любові до мови, постійної потреби аналізувати, удосконалювати, шліфувати власне мовлення. Необхідно вдумливо читати твори майстрів різних стилів, добре оволодіти мовними нормами, стежити за їх змінами, не допускати змішування мовних явищ, проявів інтерференції (використання елементів різних мов); критично ставитися до написаного і мовленого слова, не йти за “модними” тенденціями у вживанні іншомовних слів, жаргонізмів-кліше (стійких сполучень, що використовуються в певних ситуаціях), термінологізмів, “телеграфного” стилю мовлення, нарочитої спрощеності тощо.
2. Інтелектуальна розминка

- Що таке стиль мовлення?

Стиль мовлення — це своєрідна сукупність мовних засобів, що свідомо використовується мовцем за певних умов спілкування. Стилі мовлення є одиницею стилістики.

- Які стилі мовлення ви знаєте?

Стилі мовлення: розмовний, науковий, офіційно-діловий, публіцистичний, художній.
ІІ. Практична частина

1. 
   Гра «Знайди собі пару»
   

Сьогодні я пропоную вам кожен стиль мовлення обговорити в парі, а потім, в загальному колі, з’ясувати чи всі стилі доречні в дошкільному навчальному закладі.

Для того, щоб поділитися на пари вам слід виконати наступне завдання.
Завдання №1

Перед вами смужки паперу. На одних написано стиль мовлення, на інших його функції. Візьміть кожен по смужці паперу та об’єднайтесь в пари добираючи до стиля мовлення відповідні функції.

Визначте обставини мовлення. (завдання для пари педагогів)

(див. додаток 1)
Завдання №2(для пари педагогів)

Визначити сферу вживання та загальні ознаки певного стилю мовлення.

(див. додаток2)

2. 
   Обговорення проблеми в загальному колі. Загальне питання для всіх педагогів:
   

• 
  Які стилі мовлення доречні в ДНЗ?
  
• 
  В яких ситуаціях?
  

Розмовний стиль – щоденне спілкування, бесіди.

Науковий стиль – ознайомлення з науково-методичною літературою.

Офіційно-діловий стиль – ділові папери, документація.

Публіцистичний стиль – батьківські збори, методичні заходи, інтерв’ю, написання статей.

Художній стиль – на заняттях, у повсякденному житті (освітньо-виховна робота з дітьми)
ІІІ. Підсумок
Стилістичні засоби (фонетичні, лексичні, граматичні), якими володіє українська мова, використову­ються для творення текстів усіх стилів, але функці­онують вони в кожному стилі по-різному Відрізняються стилі мовлення й багатьма ознаками. Але спільним для них є те, що вони — різновиди однієї мови, представляють усе багатство її виражальних засобів і виконують ва­жливі функції в житті суспільства — забезпечують спілкування у різних його сферах І галузях.   

Культура мовлення вихователя є не лише показником його професійних якостей, а й фактором, що впливає на його визнання у педагогічному світі. Педагоги, які не володіють мовленням на належному рівні, не можуть бути задоволеними собою, що негативно позначається на їхній поведінці, професійній діяльності, навіть приватному житті.

Всебічне знання мови, уміння користуватися нею і як засобом пізнання, і як знаряддям інформації, і як джерелом естетичного розвитку — це найкраща опора, найвірніша допомога і найнадійніша рекомендація для кожної людини в її громадському житті і творчій діяль­ності.

Для різних видів мовленнєвої діяльності суспільство формує певні правила їх здійснення. Правила ведення мовлення, чи етикет мовлення, поділяються на правила для мовця і слухача.

Правила для мовця:

• 
  Доброзичливе ставлення до співрозмовника, повага до адресата.
  
• 
  Необхідно виявляти доречну у певній ситуації ввічливість (враховувати стать, вік, службовий чи суспільний статус тощо). Треба знімати надмірну категоричність.
  
• 
  Мовцеві не рекомендується ставити в центр уваги своє “я”, нав'язувати свої думки й оцінку подій.
  
• 
  Необхідним для мовця є відокремлення власного “я” слухача у центр уваги.
  
• 
  Мовцеві треба вміти вибирати тему для розмови, доречну в кожній ситуації, яка є цікавою, зрозумілою партнерові.
  
• 
  Мовець повинен стежити за логікою розгортання тексту, за тим, щоб висновки не протирічили задуму бесіди.
  
• 
  Мовець повинен пам'ятати, що межа смислового сприйняття і концентрації уваги у слухача – обмежені.
  
• 
  Мовцеві необхідно постійно відбирати мовні засоби відповідно до вибраної тональності тексту, орієнтуючись не тільки на адресата, але й на ситуацію спілкування загалом, на офіційність або неофіційність ситуації.
  
• 
  Мовець повинен пам'ятати, що в усному контактному безпосередньому спілкуванні слухач не тільки чує, але й бачить його, отже, сприймає жести, міміку, пози, загальну манеру триматися при розмові й культуру поведінки.
  

Правила для слухача:

• 
  Необхідно перервати всі справи й уважно вислухати мовця.
  
• 
  Слухаючи, необхідно доброзичливо, з повагою і терпляче ставитися до мовця, бути тактовним.
  
• 
  Намагатися не перебивати мовця, не вставляти недоречних зауважень, не переводити власне слухання у говоріння.
  
• 
  Слухаючи, треба перевести в центр уваги мовця та його інтереси.
  
• 
  Необхідно вміти вчасно оцінити мовлення співрозмовника, погодитися чи не погодитися з ним, відповісти на питання.
  

Додаток 1

Розмовний стиль. Основна функція – функція спілкування, обміну думками між двома або кількома мовцями. Розмовний стиль, як один з найдавніших стилів, відіграє велику роль у формуванні мовленнєвих навичок. Ознайомлення з особливостями розмовного стилю впливає на якість усного і писемного мовлення кожної людини.

Обставини мовлення: повсякденне спілкування у невимушеній обстановці.
Науковий стиль. Основна функція – повідомлення, з’ясування, доказ наукових теорій, явищ, знань. Мова науки впливає на розвиток мислення людини, виробляє здатність стандартизувати, узагальнювати явища дійсності і розвивати розумові здібності.

Різновиди: власне науковий стиль, науково-публіцистичний, науково-популярний, науково-навчальний,виробничо-технічний.

Обставини мовлення: наукова інформація, що доводиться до різних верст суспільства.

Офіційно-діловий стиль. Основна функція – повідомлення фактів державного чи приватного значення.

Обставини мовлення: ділові контакти між державними установами, окремими мовцями.

Публіцистичний стиль. Основна функція – діяння, вплив на читача або слухача, переконання в правильності висловлених думок. Цей стиль – один з найбільш дійових, широковживаних з-поміж інших стилів.

Обставини мовлення: передача інформації з метою пропаганди певних ідей, впливу на широкі верстви населення.

Художній стиль. Основна функція – діяння, вплив на читача або слухача. Художній стиль поєднує в собі окремі ознаки інших стилів. Це пояснюється насамперед змістом художнього твору, його ідейним спрямуванням.

Обставини мовлення: бажання намалювати живу картину, зобразити предмет, передати почуття (емоції), збудити уяву в читача(слухача)


Додаток 2

Розмовний стиль.

Сфера вживання: побут людей, щоденні бесіди в сім’ї, на роботі.

Загальні ознаки: невимушеність, жвавість бесіди, вільність у виборі слів і виразів, вияв ставлення автора до співрозмовника і до того, що говориться.

Тип мовлення – розповідь.
Науковий стиль.

Сфера вживання: наукові праці(статі, монографії), шкільні і вузькі підручники, науково-популярні журнали тощо.

Загальні ознаки: логічність, чіткість, точність, послідовність викладу.

Тип мовлення - опис і роздум(рідше), розповідь.
Офіційно-діловий стиль.

Сфера вживання: документи державних і окремих осіб(ділові папери)

Загальні ознаки: офіційність, конкретність змісту, чіткість, стислість, логічна послідовність.

Тип мовлення – розповідь, опис.
Публіцистичний стиль.

Сфера вживання: публіцистичні статті, виступи в газетах, журналах, по радіо, телебаченню, на зборах, мітингах тощо.

Загальні ознаки: пропагандистський характер, точність, логічність доводів, урочистість, піднесеність, офіційність, експресивність.

Тип мовлення – розповідь, опис, роздум.
Художній стиль.

Сфера вживання: образне змалювання дійсності у творах художньої літератури (поезії, прози, драматургії), в усній народній творчості.

Загальні ознаки: конкретність змісту, образність, виразність, емоційність.

Монологічна(зрідка діалогічна) форма тексту.