Реферат Відносини Україна - ЄС
Работа добавлена на сайт bukvasha.net: 2015-10-28Поможем написать учебную работу
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
от 25%
Подписываем
договор
ЗМІСТ
ВСТУП.....................................................................................................................5
РОЗДІЛ I. Еволюція відносин Україна – ЄС.
РОЗДІЛ II. Переваги та недоліки вступу України до ЄС
РОЗДІЛ III. Перспективи співробітництва України з ЄС.
ВИСНОВКИ.............................................................................................................85
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ.....................................92
ДОДАТОК................................................................................................................105
Сучасні тенденції світового розвитку ставлять перед Україною нові проблеми та потребують від неї активної участі в їх рішенні. Характерною рисою сучасного світового соціально-економічного розвитку є бурхлива динаміка інтеграційних процесів у світі та Європі зокрема. При цьому навіть ті країни, які не входять до складу інтеграційних об’єднань, неминуче відчувають на собі їх відчутний вплив.
На європейському континенті таким інтеграційним угрупованням є Європейський Союз, розширення якого призвело до того, що Україна отримала з Євросоюзом спільний кордон. Це відкрило нові можливості для поглиблення співпраці, та водночас і мусить відповідати на нові виклики. В даній роботі викладені найголовніші міркування й аргументи щодо переваг та недоліків європейської інтеграції України та пропозиції щодо наступних першочергових ініціатив з боку нашої країни.
В даній роботі викладені найголовніші міркування й аргументи на користь європейської інтеграції України, з одночасним вивченням стратегічних і тактичних наслідків такої інтеграції для України та надані пропозиції щодо наступних першочергових превентивних заходів з боку нашої країни.
Актуальність теми даної роботи полягає в тому, що завдання інтеграції України в європейський політичний та економічний простір, які неодноразово проголошувалися в якості пріоритетного вектора входження в свiтове господарство, поставили на порядок денний розвиток всебічного співробітництва з ЄС.
Різностороннє співробітництво з Євросоюзом не тільки відповідає природному геополітичному напряму інтеграційної стратегії України, але є ключовим практичним засобом формування ефективної відкритої економіки.
Актуальність дослідження зумовлюється необхідністю глибокого всебічного вивчення наслідків вступу нашої держави в європейське співтовариство. Сучасні тенденції світового розвитку ставлять перед Україною нові проблеми та потребують від неї активної участі в їх рішенні.
Наукове значення одержаних результатів складають наступні положення:
Практичне значення роботи. Результати дослідження можуть бути використанні для:
Теоретична і методологічна основа. Під час написання роботи опрацьовано значну кількість наукової літератури (друковані публікації, періодичні видання тощо), нормативно-правову базу та інформаційних джерел, і передусім інтернет-ресурсів, серед яких слід виділити матеріали Центру Європейської інформації та документації, Українського центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова, офіційного сайту Міністерства юстицій України, Державний комітет статистики та ін. Слід відмітити таких авторів, як А.С Гальчинський, О.А. Корнієвський, В. Опришко, В. Посельський, в статтях яких детально розкрита нормативно-правова база стосунків Україна-ЄС, глибокий аналіз цих відомостей, детально переглянуті проблеми і перспективи розвитку стосунків Україна – ЄС, а також суспільно-політичних діячів Є.Д.Холстініна, О.Дугіна, З.Бжезинський, О.Лєдяєва, С.Хантінгтона.
Також необхідно відмітити таких авторів, як І. Бураковський, Г. Немиря, О. Павлюк, В. Маштабей , в статтях яких детально проаналізована нормативно-правова база стосунків Україна-ЄС, визначено чим ЄС привабливий для України і чим Україна приваблива для ЄС як економічний партнер, намічено основні заходи щодо подальшої інтеграції України в ЄС. Але треба зауважити на тому, що на даний час замало друкується статистичних даних щодо економічних зв’язків України з країнами Західної Європи, відсутні монографії, присвячені проблемі інтеграції України в Європу.
Хронологічні рамки дослідження визначалися з урахуванням комплексності політичних, економічних, політико-культурних та наукових чинників у процесі становлення відносин Україна – ЄС. Початковий рубіж досліджуваного періоду визначається 1991 роком, коли Міністр закордонних справ головуючих в ЄС Нідерландів, від імені ЄС офіційно визнав незалежність України. Верхня хронологічна межа роботи - середина 2011, що пояснюється прийняттям Пріоритетів Порядку денного асоціації Україна-ЄС на 2011 – 2012 роки, що є новим практичним інструментом підготовки до реалізації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС до моменту набуття нею чинності.
Об'єктом дослідження є процеси інтеграції України до ЄС
Предметом дослідження є позитивний і негативний вплив на політичну, економічну, соціальну, культурну сфери України в разі вступу її до ЄС та адаптації українського суспільства до нових суспільно-політичних, економічних та культурно-психологічних умов.
Метою даної роботи є аналіз різносторонньої співпраці України з країнами Західної Європи в разі інтеграції України до ЄС, вивчення характеру довгострокових та короткострокових факторів впливу процесів європейської інтеграції на українське суспільство, виявлення на цій основі відповідних переваг та недоліків, потенційних нагод і загроз для України за умов її входження до Європейського Союзу.
Відповідно до даної мети визначені наступні завдання:
місця України в об’єднаній Європі;
ідеологічної співпраці між Україною та ЄС.
Методи дослідження. Використовувалася методика порівняльного аналізу, емпірично-статистичні підходи дослідження міжнародних процесів, на базі чого здійснювалися аналітичні розробки та реалізовувалися синтетичні оцінки інтеграційних тенденцій в європейському регіоні за участю України. При вивчення переваг та недоліків вступу України в ЄС застосовувались методи SWOT - аналізу.
Особистий внесок студента в дослідження проблеми. При підготовці матеріалу для написання даної роботи, переглядаючи наукові доробки та політологічні статті, мимоволі закрадалась думка, що відносини Україна – ЄС подаються, виключно, з позитивної сторони. Так, під час добору тематичного матеріалу зустрічалися, у переважній більшості, судження авторів та науковців про виключно позитивну роль вступу України в ЄС. Якщо й зустрічалися згадки про недоліки чи негативи такого вступу, то вони мали характер одностороннього чи поверхневого вивчення даної проблеми та занадто ідеалізованого переконання того, що такі недоліки не мають вирішального значення. В науково-практичній літературі є також достатньо напрацювань з питання ефективності нормативно-правової бази, тому при написанні даної роботи були розглянуті негативні сторони євроінтеграції та реальний стан відносин Україна - ЄС, зберігаючи наукову об’єктивність.
РОЗДІЛ I
Еволюція відносин Україна – ЄС
В якості інструментів міжнародних відносин ЄС активно використовує різні рівні розширення. На даний момент можна виділити п’ять основних рівнів європейського розширення: загальна пан’європейська політика, країни-сусіди, кандидат на членство, членство і поглиблення інтеграції в рамках ЄС. Існуючі відносини Україна - ЄС перебувають на першому рівні інтеграції, коли сторони визнають наявність загальних інтересів та ЄС сприяє поширенню на даній території «європейських цінностей»{19}.
Відносини між Україною та Європейським Союзом були започатковані в грудні 1991 року, коли Міністр закордонних справ Нідерландів, як головуючої в ЄС, у своєму листі від імені Євросоюзу офіційно визнав незалежність України. Позиція України щодо Європейського Союзу вперше на законодавчому рівні була сформульована в Основних напрямах зовнішньої політики України, що були схвалені Верховною Радою України 02 липня 1993 р.
Політична база відносин між Україною та ЄС забезпечується Європейською політикою сусідства (ЄПС). Політичний діалог регулярно проводиться на рівні самітів, Рад з питань співпраці України та ЄС, а також зустрічей урядових і політичних керівників у форматі трійки. ЄС почав реалізацію ЄПС після раунду розширення у 2004 році з метою компенсації наслідків виключення з цього раунду для країн, які є близькими сусідами нових членів ЄС, особливо на східному кордоні. Нинішній «робочий та керівний інструмент» ЄПС - це спільно узгоджений План дій Україна-ЄС, що визначає першочергові задачі політики щодо внутрішньодержавних реформ у таких основних галузях: політичний діалог та реформи, торгівля й заходи з підготовки країни-партнера до поступового отримання долі участі на внутрішньому ринку ЄС, юстиція і внутрішні справи, енергетика, транспорт, інформаційне суспільство, навколишнє середовище, науково-дослідницька та інноваційна діяльність, а також соціальна політика і міжособистісні стосунки.
Правовою основою відносин між Україною та ЄС є Угода про партнерство та співробітництво (УПС), підписана 16 червня 1994 р. Угода набула чинності 1 березня 1998р., термін її дії завершився 28 лютого 2008 року. Угода започаткувала співробітництво з широкого кола політичних, торговельно-економічних та гуманітарних питань. Подібно до інших угод, що було запропоновано ЄС колишнім республікам СРСР, УПС, укладена з Україною, забезпечує правову базу для політичного діалогу; вона визначає головні загальні цілі щодо сприяння торгівлі, інвестиціям, сталому розвитку, співпраці в економічній, соціальній, фінансовій, громадянській, науковій, технологічній та культурній сферах, а також щодо зближення правових норм і підтримки зусиль України, спрямованих на консолідацію демократії та розвиток економіки усередині країни. На відміну від інших центрально-східноєвропейських країн, які мають з Європейським Союзом угоди про асоційоване членство, а більшість з них уже розпочали безпосередні перегово
ри про вступ до нього, в УПС прямо не йдеться про перспективи приєднання України до ЄС.
5 березня 2007 року Україна та ЄС розпочали переговорний процес щодо укладення нового рамкового договору, який тимчасово носить робочу назву "нова посилена угода" між Україною та ЄС. На період до укладення угоди щороку автоматично продовжується чинність УПС за взаємною згодою сторін. Незважаючи на те, що існує можливість щорічного продовження дії УПС, тобто продовження її дії після 2008 року, ЄС і Україна визнають необхідність обговорення нової, масштабнішої угоди між Україною та ЄС, яка краще відповідатиме статусу наших стосунків, що постійно розвиваються.
Указом Президента України було затверджено "Стратегію інтеграції України до Європейського Союзу", розраховану на період до 2007 року. Набуття Україною повноправного членства в ЄС було проголошено стратегічною метою, а отримання статусу асоційованого члена ЄС - головним зовнішньополітичним пріоритетом України у середньотерміновому вимірі.
Крім того, укладено низку галузевих угод та документів міжнародно-правового характеру, згідно з якими здійснюється співробітництво між Україною та ЄС. Україна є учасницею ініціативи ЄС «Східне партнерство», установчий саміт якої відбувся 7 травня 2009 у м. Прага.
Партнерський діалог Україна-ЄС розвивається у рамках щорічних засідань Самміту Україна-ЄС за участю Президента України та Трійки ЄС у складі глави уряду або держави країни-головуючої в ЄС, Президента Європейської Комісії та Високого Представника ЄС з питань спільної зовнішньої та безпекової політики; Ради з питань співробітництва за участю Прем’єр-міністра України та Трійки ЄС у складі міністра закордонних справ країни-головуючої в ЄС, Президента ЄК та Високого Представника ЄС з СЗБП; Комітету та галузевих підкомітетів з питань співробітництва; Комітету парламентського співробітництва; регулярних консультацій Україна-Трійка ЄС та постійних експертних консультацій. Між Україною та ЄС щорічно відбувається понад 80 офіційних зустрічей та консультацій на високому і експертному рівнях.
Сьогодні ми маємо новий Закон України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» від 1 липня 2010 року, в якому в ст. 11 зазначається: Україна як європейська позаблокова держава здійснюватиме відкриту зовнішню політику та прагнутиме співробітництва з усіма заінтересованими партнерами, уникаючи залежності від держав, груп держав чи міжнародних структур. Однією з основних засад зовнішньої політики визначено забезпечення інтеграції нашої держави до європейського політичного, економічного, правового простору з метою набуття членства в Європейському Союзі.
2008 року Україна набула членства в СОТ. Вступ України до СОТ створив підґрунтя для початку переговорів стосовно нової угоди з Європейським Союзом, основою якої мала стати зона вільної торгівлі. У вересні 2008 року на Паризькому саміті Україна–ЄС сторони дійшли згоди, що це буде угода про асоціацію. У зв’язку з підготовкою нової угоди в червні 2009-го на засіданні Ради з питань співробітництва Україна–ЄС у Брюсселі схвалили Порядок денний асоціації (ПДА). Цей документ набрав чинності 24 листопада 2009 року шляхом обміну нотами між дипломатичними відомствами України та ЄС. ПДА замінив План дій Україна–Євросоюз. Він знаменує початок першого етапу інтеграції України до Євросоюзу, бо спрямований на імплементацію майбутньої угоди про асоціацію, складником якої стане зона вільної торгівлі.
Як і інші документи, ухвалені Радою з питань співробітництва, ПДА має рекомендаційний характер. Його положення можна віднести до м’якого права, застосування якого з боку ЄС є найбільш характерним для регулювання насамперед політичних відносин як всередині Союзу, так і в стосунках ЄС із третіми країнами. Проте ПДА стає найбільш практично значимим серед усіх документів, які визначають основи співпраці України та Євросоюзу. Він не має термінів виконання. Метою його ухвалення є полегшення імплементації тимчасової, а потім повноцінної угоди про асоціацію між Україною та ЄС.
На наш погляд, відокремлення економічної інтеграції від політичної асоціації є штучним і лише вносить плутанину, спровоковану позицією української сторони у визначенні нових рамок відносин України з ЄС, в основі якої лежить політична кон’юнктура. Річ у тім, що серед західних концепцій розвитку інтеграції однією з найвпливовіших залишається концепція поділу процесу економічної інтеграції на стадії, кожна з яких має відповідні ознаки й передбачає подальше її поглиблення та поширення на нові сфери. До таких стадій відносяться зона вільної торгівлі (ЗВТ), митний союз, спільний ринок, економічний союз і повна інтеграція. Інтеграція розпочинається зі створення ЗВТ. Підписання угоди про асоціацію з ЄС, складовою якої є створення ЗВТ, означатиме перехід до першої стадії інтеграції України до Європейського Союзу. Позаяк інтеграція є складником асоціації, немає сенсу говорити окремо про економічну інтеграцію й політичну асоціацію в межах однієї угоди. Такий поділ був би виправданим, якби йшлося про дві різні угоди. Позиція ЄС ґрунтується на недоцільності підписання двох окремих угод, що відповідає наявній договірній практиці Союзу. Оскільки ПДА є спільним документом, то в ньому певним чином знайшла своє віддзеркалення позиція обох сторін.
«Найсвіжішим» пунктом у відносинах Україна - ЄС є інтерв'ю Європейського комісара з питань розширення Європейського Союзу і європейської політики сусідства Штефана Фюле виданню "Комерсант-Україна" від 20 вересня 2011року. Штефан Фюле виключає закріплення перспективи членства України у Європейському Союзі в угоді про асоціацію між Україною і ЄС. При цьому він зазначив, що ЄС дуже рішуче настроєний завершити переговори щодо угоди про асоціацію, а також підписати з Україною договір про створення зони вільної торгівлі. Нагадаємо, що 17 вересня прем'єр-міністр Микола Азаров заявив, що вважає необхідним закріплення перспективи членства України в ЄС в угоді про асоціацію між Україною і ЄС.
Основні події у хронології відносин України з ЄС можна прослідкувати у додатку. У наведеній в додатку таблиці пропущено події, котрі носили дискусійний характер: експертні зустрічі, офіційні візити, засідання, наради, конференції, форуми, перговори, консультації, презентації, робочі обіди тощо.
Проаналізувавши еволюцію відносин з ЄС можна зробити висновок, що Україна далеко не повністю використовувала надані можливості для зближення з ЄС. Невідповідність нормативно-правової бази та реалій призвели до того, що Україні відмовили у вступі і, навіть, у асоційованому членстві у ЄС. Нинішнім пріоритетом ЄС у відносинах з Україною є укладення Угоди про асоціацію, та створення зони вільної торгівлі. При цьому ЄС налаштований на розвиток адекватного співробітництва на всіх актуальних напрямках, акцентуючи значну увагу на взаємодії в енергетичній сфері. У вимірі регіонального співробітництва Україна позиціонується Європейським Союзом в якості однієї із ключових держав Східної Європи. Зокрема, ключова роль відводиться Україні у рамках ініціативи ЄС „Східне партнерство”. Саме ці напрямки співпраці слід розглядати як першу сходинку інтеграції до ЄС.
Тому варто лише порадити не відволікатися дискусіями про форму взаємин з ЄС, а натомість працювати над втіленням проголошених планів євроінтеграції. По суті, Україні потрібно працювати не над вступом до ЄС, а над реформуванням у повноцінну європейську державу.
РОЗДІЛ II
Переваги та недоліки вступу України до ЄС
До позитивних наслідків вступу України в ЄС можна віднести такі вигоди:
а також відзначити наступні переваги вступу України до ЄС:
До негативних наслідків вступу України в ЄС можна назвати такі загрози:
- політичні загрози: Небезпека втягнення України в конфлікт цивілізацій між Заходом і мусульманським світом;
а також визначити такі недоліки вступу України до ЄС:
З поданого переліку переваг та недоліків вступу України в ЄС можна зробити висновок, що управління політичною, економічною, соціальною та ідеологічною сферами суспільства в ЄС, в цілому, відповідають загальновизнаним демократичним, правовим і науково-теоретичним критеріям, цілі як ЄС, так й України, переважно знаходяться в одній площині та взаємодоповнюються, отже Україні є вигідним приєднання до ЄС.
Проте, як будь-яке об’єктивне явище, євроінтеграція має як плюси, так і мінуси, пов’язані, мабуть, з процесом становлення структури ЄС і стратегії розвитку. У зв’язку з цим, Україні під час вступу до ЄС, слід акцентувати увагу на використанні саме позитивних моментів євроінтеграції з одночасним виробленням стратегії та лінії поведінки по запобіганню перекидання на територію України зазначених вище загроз і небезпек.
РОЗДІЛ III
Перспективи співробітництва України з ЄС
Перспективи вступу України до ЄС слід розглянути не лише у формальному аспекті, а й у фактичному. Незважаючи на те, що нормативно-правова та інституційна база для зближення України та ЄС була достатньою, певні закони в Україні ухвалювалися формально, в політичній практиці не реалізувалися.
Очевидно, що сучасні слабкі євроінтеграційні позиції України та її невідповідність політичним і економічним критеріям для вступу до ЄС є закономірним результатом непослідовності і зволікання у здійсненні реформ. Роки зволікань залишили Україну позаду тих країн Центральної і Східної Європи, які наполегливо здійснювали складні ринкові перетворення. Домінування “декларативної” і брак “імплементаційної” культури в органах виконавчої влади, слабка інституційна і функціональна закріпленість пріоритетності політики європейської інтеграції у повсякденній діяльності Уряду, неефективні механізми міжвідомчої координації і моніторингу виконання ухвалених рішень, низький рівень фахової підготовки і знань державних службовців навіть вищої ланки того, що стосується європейської інтеграції, негативно впливають на реалізацію Угоди про партнерство і співробітництво та Стратегії інтеграції до ЄС.
Успіхи української дипломатії і заслужене визнання позитивної ролі України в підтриманні регіональної безпеки виявилися недостатніми, аби компенсувати брак структурних реформ всередині країни. Корпоративна закритість системи державного управління, високий рівень корупції, слабкість демократичних інституцій і нерозвиненість громадянського суспільства, утиски свободи преси, політичні проблеми, що викликали критику Ради Європи, відсутність стабільного національного консенсусу з ключових питань внутрішнього розвитку і зовнішньої політики утворюють вкрай негативне тло для відносин України з ЄС і загрожують перетворити Україну на країну-аутсайдера.
Суперечливість ситуації донедавна фактично замовчувалася. Київ виконував певну програму-мінімум, що влаштовувала Брюссель, а українська влада зберігала респектабельний імідж європейської та мала змогу говорити про інтеграцію.
Крім внутрішніх перешкод щодо вступу України в ЄС, все більшої ваги набувають перешкоди зовнішні. Так, після останнього розширення ЄС на Схід в середовищі політиків та економістів країн-членів Євросоюзу почали проявлятися песимістичні настрої відносно прийняття України до ЄС. На думку європейських експертів, головна відмінність між хвилями розширення Європейського Союзу є те, що попередні трансформації ЄС відбувалися на нижчих рівнях євроінтеграції, тому країни, що приєднувалися до нього, могли брати участь у формуванні його стратегії та інституційної структури{11}. Крім того, отримання „членських квитків” було доволі компромісним, при зустрічних поступках з боку ЄС, тобто за сценарієм, який навряд чи можна повторити на нинішньому етапі розширення ЄС.
В умовах нинішньої зовнішньополітичної ситуації мета України – передусім економічне співробітництво з Європейським Союзом, яке необхідно ефективно та швидко розвивати. У зв’язку з цим ефективними й результативними стали відносини України з Європейською асоціацією вільної торгівлі.
Після початку розширення Європейського Союзу на схід та внаслідок активної участі в ньому всіх без винятку західних сусідів України опинитися поза цим процесом означатиме самоусунення від загальноєвропейських процесів і небезпеку ізоляції. В такому разі ціна “неінтеграції” може виявитися набагато вищою від ціни інтеграції.
Розширення ЄС ставить перед Україною великі завдання. Одне з них – прискорення конституційної реформи, економічних перетворень в цілому та реструктуризації виробництва зокрема, адже можливість скористатися перевагами вступу в ЄС багато в чому визначається рівнем демократизації політичної системи та динамікою розвитку української економіки, її здатністю швидко адаптуватися до змін на міжнародних ринках. Крім того, необхідно досягати зміцнення внутрішньої конкурентоспроможності національної економіки з орієнтацією на поступове досягнення європейських соціально-економічних параметрів розвитку та створення зони вільної торгівлі Україна – ЄС на основі асиметричного відкриття ринків на користь України.
Що стосується внутрішніх перетворень, то Україна має здійснити низку невідкладних фундаментальних системних трансформацій, в основі яких була б покладена українська національна ідея, а саме -
1) в економічній сфері:
- реалізувати стратегію випереджувального розвитку, яка має забезпечити щорічні темпи зростання ВВП в Україні на рівні не нижче 6-7 % (в 1,5-2 рази вищі, ніж загалом у країнах ЄС), істотне подолання на цій основі розриву в обсягах ВВП на одну особу між Україною та державами-членами ЄС;
- опанувати інноваційну модель структурної перебудови та зростання, реалізація якої має забезпечити суттєве підвищення конкурентоспроможності української економіки, утвердження України як високотехнологічної держави;
- створити оптимальну й самодостатню з точки зору національних інтересів структури економіки України, здатної стабільно функціонувати у випадку появи регресивних явищ в розвитку ЄС;
- зберегти високотехнологічні перспективи галузей військово-промислового комплексу, передусім космічної галузі;
2) в соціальній сфері:
- забезпечити цілеспрямовані передумови для скорочення розриву в рівні та якості життєвих стандартів з країнами ЄС, утвердження середнього класу – основи політичної стабільності та демократизації суспільства, утвердження при владі “еліти знань”, що прийде на зміну “еліти багатства”, формування соціальної структури, де суспільні відносини відчуження та експлуатації трансформувались б у відносини, що ґрунтуються на Христовій любові й позбавлені антагоністичних ознак, значне обмеження загрозливої диференціації доходів населення та подолання бідності;
- сформувати надійний для національної безпеки правовий кодекс у сфері міграції та набуття громадянства України;
- в контексті розвитку освіти та науки в Україні забезпечити диференційований підхід до сприйняття основних позицій Болонської системи освіти, уникаючи приватизації освітнього процесу та зниження його творчого потенціалу;
- активізувати роботу у вирішенні демографічної проблеми, щоб приєднання до ЄС не спричинило резонансний землетрус, який зруйнує українську націю;
- створити та реалізовувати дієву програму розвитку здорової та повноцінної сім’ї;
3) в політичній сфері:
- активно брати участь у формуванні стратегії подальшого розвитку ЄС не з позиції молодшого брата, а в статусі рівноправного партнера, наполегливо використовуючи як демократично-ліберальні, так і імперативно-зобов’язальні принципи, з метою захисту національних та загальноєвропейських інтересів;
- вивчати можливість проведення узгодженої з РФ митної політики, як важливої умови формування зони вільної торгівлі між двома країнами, набуття Україною асоційованого членства в ЕврАзЕС у межах, що дозволяють продовжувати євроінтеграційний курс;
- продовжувати курс на формування альтернативного російському українського геополітичного та економічного гравітаційного центру на пострадянському просторі з метою забезпечення взаємопідтримки країн, що перебувають на перехідному етапі розвитку.
ВИСНОВКИ
Проаналізувавши можливі позитивні та негативні наслідки вступу України до ЄС, слід зазначити, що входження до Європейського Союзу є логічним наслідком прагнення України до цивілізованої правової держави та розбудови демократичного суспільства, обумовлений сучасними реаліями та вимогами об’єктивних суспільно-економічних і політичних законів розвитку. В сучасному глобалізованому суспільстві, найбільшу вигоду отримують саме ті країни, які об’єднують свої зусилля заради досягнення спільних інтересів та високих показників розвитку.
Отже, приєднання України, в загальному, відповідає її національним інтересам за умови врахування наданих нижче рекомендацій, об’єктивного та всебічного вивчення факторів інтеграції, її впливу на політичну, економічну, соціальну та культурну (ідеологічну) сфери держави, вироблення власної лінії поведінки в межах, які не суперечитимуть членству України в ЄС.
Інтеграція до Європейського Союзу є шансом для України остаточно перетворитися на стабільну державу, яка володіє незаперечними перспективами на майбутнє. Досвід другої половини 20-го століття доводить, що жодні специфічні умови та особливості національного розвитку, кризові стани та внутрішні трансформації не можуть відкласти неминучу дію об’єктивних законів глобалізації розвитку.
З даної роботи можна дійти до переконання, що в результаті вступу до ЄС найбільше переваг Україна може отримати в політичній та економічній сферах у зв’язку із її залученням до співтовариства, яке активно та успішно акумулює досвід та зусилля своїх членів задля досягнення надійної колективної міжнародної безпеки, ефективно використовує ресурси та потенціал країн в економічній і фінансовій сферах, в ЄС створені умови для всебічного розвитку підприємництва, чим заохочується свобода діяльності та пошук новітніх прогресивних форм господарювання, розумними методами обмежується монополія та схвалюється конкуренція, що позитивно впливає на ріст ВВП, економічний простір Євросоюзу захищений від проникнення демпінгових товарів, що стимулює зростання експортної складової торгового обороту.
Проте, з іншої сторони, в ЄС наявні внутрішні суперечності по стратегічно важливим питанням, практично відсутня чітка єдина загально-європейська ідея та конкретно визначена концепція подальшого розвитку ЄС, що призводить до невизначеності у його подальшій долі та місця і статусу країн-членів.
Залежно від специфіки євроінтеграційного процесу та послідовності здійснення превентивних заходів Україну може очікувати один із двох варіантів:
Насамперед, євроінтеграція повинна розглядатися як засіб досягнення мети – захисту національних інтересів України, а не як мета державного курсу, вона має бути не лише стратегічною метою зовнішньої політики, але зваженим і прорахованим способом взаємовідносин з сусідніми державами з визначеною, конкретною та послідовною позицією на міжнародній арені.
Політика євроінтеграції не може бути мотивацією внутрішніх українських перетворень. Прийняття окремих європейських цінностей необхідне не для того, щоб потрапити до ЄС, а для того, щоб зробити нашу економіку більш продуктивною, технологію державного управління – більш ефективною, людську особистість – більш захищеною від різного роду загроз, а кінцевим результатом – політично, матеріально та морально забезпеченими потребами населення України.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ
а) основні
б) додаткові
в) документи
г) ресурси Інтернет
http://comeuroint.rada.gov.ua/
ДОДАТОК
ВСТУП.....................................................................................................................5
РОЗДІЛ I. Еволюція відносин Україна – ЄС.
РОЗДІЛ II. Переваги та недоліки вступу України до ЄС
РОЗДІЛ III. Перспективи співробітництва України з ЄС.
ВИСНОВКИ.............................................................................................................85
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ.....................................92
ДОДАТОК................................................................................................................105
ВСТУП
Сучасні тенденції світового розвитку ставлять перед Україною нові проблеми та потребують від неї активної участі в їх рішенні. Характерною рисою сучасного світового соціально-економічного розвитку є бурхлива динаміка інтеграційних процесів у світі та Європі зокрема. При цьому навіть ті країни, які не входять до складу інтеграційних об’єднань, неминуче відчувають на собі їх відчутний вплив.
На європейському континенті таким інтеграційним угрупованням є Європейський Союз, розширення якого призвело до того, що Україна отримала з Євросоюзом спільний кордон. Це відкрило нові можливості для поглиблення співпраці, та водночас і мусить відповідати на нові виклики. В даній роботі викладені найголовніші міркування й аргументи щодо переваг та недоліків європейської інтеграції України та пропозиції щодо наступних першочергових ініціатив з боку нашої країни.
В даній роботі викладені найголовніші міркування й аргументи на користь європейської інтеграції України, з одночасним вивченням стратегічних і тактичних наслідків такої інтеграції для України та надані пропозиції щодо наступних першочергових превентивних заходів з боку нашої країни.
Актуальність теми даної роботи полягає в тому, що завдання інтеграції України в європейський політичний та економічний простір, які неодноразово проголошувалися в якості пріоритетного вектора входження в свiтове господарство, поставили на порядок денний розвиток всебічного співробітництва з ЄС.
Різностороннє співробітництво з Євросоюзом не тільки відповідає природному геополітичному напряму інтеграційної стратегії України, але є ключовим практичним засобом формування ефективної відкритої економіки.
Актуальність дослідження зумовлюється необхідністю глибокого всебічного вивчення наслідків вступу нашої держави в європейське співтовариство. Сучасні тенденції світового розвитку ставлять перед Україною нові проблеми та потребують від неї активної участі в їх рішенні.
Наукове значення одержаних результатів складають наступні положення:
визначено та проаналізовано можливі короткострокові та довгострокові позитивні та негативні наслідки приєднання України до ЄС;
обґрунтовано висновок про те, що вступ України в ЄС повинен відбуватися з максимальним врахуванням національних інтересів та визначення індивідуальної лінії поведінки України в ЄС, узгоджуватися з українською національною ідеєю.
Практичне значення роботи. Результати дослідження можуть бути використанні для:
інформування громадськості щодо доцільності та необхідності приєднання України до Європейського Союзу як об’єктивного історичного процесу й передумови її соціально-економічного розвитку та політичної стабільності;
формування стратегії європейської інтеграції та реалізації відповідної державного політики, використовуючи вигоди і переваги та здійснюючи запобіжні заходи для усунення впливу негативних факторів євроінтеграції;
Теоретична і методологічна основа. Під час написання роботи опрацьовано значну кількість наукової літератури (друковані публікації, періодичні видання тощо), нормативно-правову базу та інформаційних джерел, і передусім інтернет-ресурсів, серед яких слід виділити матеріали Центру Європейської інформації та документації, Українського центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова, офіційного сайту Міністерства юстицій України, Державний комітет статистики та ін. Слід відмітити таких авторів, як А.С Гальчинський, О.А. Корнієвський, В. Опришко, В. Посельський, в статтях яких детально розкрита нормативно-правова база стосунків Україна-ЄС, глибокий аналіз цих відомостей, детально переглянуті проблеми і перспективи розвитку стосунків Україна – ЄС, а також суспільно-політичних діячів Є.Д.Холстініна, О.Дугіна, З.Бжезинський, О.Лєдяєва, С.Хантінгтона.
Також необхідно відмітити таких авторів, як І. Бураковський, Г. Немиря, О. Павлюк, В. Маштабей , в статтях яких детально проаналізована нормативно-правова база стосунків Україна-ЄС, визначено чим ЄС привабливий для України і чим Україна приваблива для ЄС як економічний партнер, намічено основні заходи щодо подальшої інтеграції України в ЄС. Але треба зауважити на тому, що на даний час замало друкується статистичних даних щодо економічних зв’язків України з країнами Західної Європи, відсутні монографії, присвячені проблемі інтеграції України в Європу.
Хронологічні рамки дослідження визначалися з урахуванням комплексності політичних, економічних, політико-культурних та наукових чинників у процесі становлення відносин Україна – ЄС. Початковий рубіж досліджуваного періоду визначається 1991 роком, коли Міністр закордонних справ головуючих в ЄС Нідерландів, від імені ЄС офіційно визнав незалежність України. Верхня хронологічна межа роботи - середина 2011, що пояснюється прийняттям Пріоритетів Порядку денного асоціації Україна-ЄС на 2011 – 2012 роки, що є новим практичним інструментом підготовки до реалізації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС до моменту набуття нею чинності.
Об'єктом дослідження є процеси інтеграції України до ЄС
Предметом дослідження є позитивний і негативний вплив на політичну, економічну, соціальну, культурну сфери України в разі вступу її до ЄС та адаптації українського суспільства до нових суспільно-політичних, економічних та культурно-психологічних умов.
Метою даної роботи є аналіз різносторонньої співпраці України з країнами Західної Європи в разі інтеграції України до ЄС, вивчення характеру довгострокових та короткострокових факторів впливу процесів європейської інтеграції на українське суспільство, виявлення на цій основі відповідних переваг та недоліків, потенційних нагод і загроз для України за умов її входження до Європейського Союзу.
Відповідно до даної мети визначені наступні завдання:
дати характеристику сучасного стану взаємовідносин України з ЄС;
проаналізувати переваги і недоліки для України в разі інтеграції в ЄС;
розкрити основні шляхи подолання негативних наслідків та визначення
місця України в об’єднаній Європі;
дати рекомендації щодо вдосконалення політичної, економічної та
ідеологічної співпраці між Україною та ЄС.
Методи дослідження. Використовувалася методика порівняльного аналізу, емпірично-статистичні підходи дослідження міжнародних процесів, на базі чого здійснювалися аналітичні розробки та реалізовувалися синтетичні оцінки інтеграційних тенденцій в європейському регіоні за участю України. При вивчення переваг та недоліків вступу України в ЄС застосовувались методи SWOT - аналізу.
Особистий внесок студента в дослідження проблеми. При підготовці матеріалу для написання даної роботи, переглядаючи наукові доробки та політологічні статті, мимоволі закрадалась думка, що відносини Україна – ЄС подаються, виключно, з позитивної сторони. Так, під час добору тематичного матеріалу зустрічалися, у переважній більшості, судження авторів та науковців про виключно позитивну роль вступу України в ЄС. Якщо й зустрічалися згадки про недоліки чи негативи такого вступу, то вони мали характер одностороннього чи поверхневого вивчення даної проблеми та занадто ідеалізованого переконання того, що такі недоліки не мають вирішального значення. В науково-практичній літературі є також достатньо напрацювань з питання ефективності нормативно-правової бази, тому при написанні даної роботи були розглянуті негативні сторони євроінтеграції та реальний стан відносин Україна - ЄС, зберігаючи наукову об’єктивність.
РОЗДІЛ I
Еволюція відносин Україна – ЄС
В якості інструментів міжнародних відносин ЄС активно використовує різні рівні розширення. На даний момент можна виділити п’ять основних рівнів європейського розширення: загальна пан’європейська політика, країни-сусіди, кандидат на членство, членство і поглиблення інтеграції в рамках ЄС. Існуючі відносини Україна - ЄС перебувають на першому рівні інтеграції, коли сторони визнають наявність загальних інтересів та ЄС сприяє поширенню на даній території «європейських цінностей»{19}.
Відносини між Україною та Європейським Союзом були започатковані в грудні 1991 року, коли Міністр закордонних справ Нідерландів, як головуючої в ЄС, у своєму листі від імені Євросоюзу офіційно визнав незалежність України. Позиція України щодо Європейського Союзу вперше на законодавчому рівні була сформульована в Основних напрямах зовнішньої політики України, що були схвалені Верховною Радою України 02 липня 1993 р.
Політична база відносин між Україною та ЄС забезпечується Європейською політикою сусідства (ЄПС). Політичний діалог регулярно проводиться на рівні самітів, Рад з питань співпраці України та ЄС, а також зустрічей урядових і політичних керівників у форматі трійки. ЄС почав реалізацію ЄПС після раунду розширення у 2004 році з метою компенсації наслідків виключення з цього раунду для країн, які є близькими сусідами нових членів ЄС, особливо на східному кордоні. Нинішній «робочий та керівний інструмент» ЄПС - це спільно узгоджений План дій Україна-ЄС, що визначає першочергові задачі політики щодо внутрішньодержавних реформ у таких основних галузях: політичний діалог та реформи, торгівля й заходи з підготовки країни-партнера до поступового отримання долі участі на внутрішньому ринку ЄС, юстиція і внутрішні справи, енергетика, транспорт, інформаційне суспільство, навколишнє середовище, науково-дослідницька та інноваційна діяльність, а також соціальна політика і міжособистісні стосунки.
Правовою основою відносин між Україною та ЄС є Угода про партнерство та співробітництво (УПС), підписана 16 червня 1994 р. Угода набула чинності 1 березня 1998р., термін її дії завершився 28 лютого 2008 року. Угода започаткувала співробітництво з широкого кола політичних, торговельно-економічних та гуманітарних питань. Подібно до інших угод, що було запропоновано ЄС колишнім республікам СРСР, УПС, укладена з Україною, забезпечує правову базу для політичного діалогу; вона визначає головні загальні цілі щодо сприяння торгівлі, інвестиціям, сталому розвитку, співпраці в економічній, соціальній, фінансовій, громадянській, науковій, технологічній та культурній сферах, а також щодо зближення правових норм і підтримки зусиль України, спрямованих на консолідацію демократії та розвиток економіки усередині країни. На відміну від інших центрально-східноєвропейських країн, які мають з Європейським Союзом угоди про асоційоване членство, а більшість з них уже розпочали безпосередні перегово
ри про вступ до нього, в УПС прямо не йдеться про перспективи приєднання України до ЄС.
5 березня 2007 року Україна та ЄС розпочали переговорний процес щодо укладення нового рамкового договору, який тимчасово носить робочу назву "нова посилена угода" між Україною та ЄС. На період до укладення угоди щороку автоматично продовжується чинність УПС за взаємною згодою сторін. Незважаючи на те, що існує можливість щорічного продовження дії УПС, тобто продовження її дії після 2008 року, ЄС і Україна визнають необхідність обговорення нової, масштабнішої угоди між Україною та ЄС, яка краще відповідатиме статусу наших стосунків, що постійно розвиваються.
Указом Президента України було затверджено "Стратегію інтеграції України до Європейського Союзу", розраховану на період до 2007 року. Набуття Україною повноправного членства в ЄС було проголошено стратегічною метою, а отримання статусу асоційованого члена ЄС - головним зовнішньополітичним пріоритетом України у середньотерміновому вимірі.
Крім того, укладено низку галузевих угод та документів міжнародно-правового характеру, згідно з якими здійснюється співробітництво між Україною та ЄС. Україна є учасницею ініціативи ЄС «Східне партнерство», установчий саміт якої відбувся 7 травня 2009 у м. Прага.
Партнерський діалог Україна-ЄС розвивається у рамках щорічних засідань Самміту Україна-ЄС за участю Президента України та Трійки ЄС у складі глави уряду або держави країни-головуючої в ЄС, Президента Європейської Комісії та Високого Представника ЄС з питань спільної зовнішньої та безпекової політики; Ради з питань співробітництва за участю Прем’єр-міністра України та Трійки ЄС у складі міністра закордонних справ країни-головуючої в ЄС, Президента ЄК та Високого Представника ЄС з СЗБП; Комітету та галузевих підкомітетів з питань співробітництва; Комітету парламентського співробітництва; регулярних консультацій Україна-Трійка ЄС та постійних експертних консультацій. Між Україною та ЄС щорічно відбувається понад 80 офіційних зустрічей та консультацій на високому і експертному рівнях.
Сьогодні ми маємо новий Закон України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» від 1 липня 2010 року, в якому в ст. 11 зазначається: Україна як європейська позаблокова держава здійснюватиме відкриту зовнішню політику та прагнутиме співробітництва з усіма заінтересованими партнерами, уникаючи залежності від держав, груп держав чи міжнародних структур. Однією з основних засад зовнішньої політики визначено забезпечення інтеграції нашої держави до європейського політичного, економічного, правового простору з метою набуття членства в Європейському Союзі.
2008 року Україна набула членства в СОТ. Вступ України до СОТ створив підґрунтя для початку переговорів стосовно нової угоди з Європейським Союзом, основою якої мала стати зона вільної торгівлі. У вересні 2008 року на Паризькому саміті Україна–ЄС сторони дійшли згоди, що це буде угода про асоціацію. У зв’язку з підготовкою нової угоди в червні 2009-го на засіданні Ради з питань співробітництва Україна–ЄС у Брюсселі схвалили Порядок денний асоціації (ПДА). Цей документ набрав чинності 24 листопада 2009 року шляхом обміну нотами між дипломатичними відомствами України та ЄС. ПДА замінив План дій Україна–Євросоюз. Він знаменує початок першого етапу інтеграції України до Євросоюзу, бо спрямований на імплементацію майбутньої угоди про асоціацію, складником якої стане зона вільної торгівлі.
Як і інші документи, ухвалені Радою з питань співробітництва, ПДА має рекомендаційний характер. Його положення можна віднести до м’якого права, застосування якого з боку ЄС є найбільш характерним для регулювання насамперед політичних відносин як всередині Союзу, так і в стосунках ЄС із третіми країнами. Проте ПДА стає найбільш практично значимим серед усіх документів, які визначають основи співпраці України та Євросоюзу. Він не має термінів виконання. Метою його ухвалення є полегшення імплементації тимчасової, а потім повноцінної угоди про асоціацію між Україною та ЄС.
На наш погляд, відокремлення економічної інтеграції від політичної асоціації є штучним і лише вносить плутанину, спровоковану позицією української сторони у визначенні нових рамок відносин України з ЄС, в основі якої лежить політична кон’юнктура. Річ у тім, що серед західних концепцій розвитку інтеграції однією з найвпливовіших залишається концепція поділу процесу економічної інтеграції на стадії, кожна з яких має відповідні ознаки й передбачає подальше її поглиблення та поширення на нові сфери. До таких стадій відносяться зона вільної торгівлі (ЗВТ), митний союз, спільний ринок, економічний союз і повна інтеграція. Інтеграція розпочинається зі створення ЗВТ. Підписання угоди про асоціацію з ЄС, складовою якої є створення ЗВТ, означатиме перехід до першої стадії інтеграції України до Європейського Союзу. Позаяк інтеграція є складником асоціації, немає сенсу говорити окремо про економічну інтеграцію й політичну асоціацію в межах однієї угоди. Такий поділ був би виправданим, якби йшлося про дві різні угоди. Позиція ЄС ґрунтується на недоцільності підписання двох окремих угод, що відповідає наявній договірній практиці Союзу. Оскільки ПДА є спільним документом, то в ньому певним чином знайшла своє віддзеркалення позиція обох сторін.
«Найсвіжішим» пунктом у відносинах Україна - ЄС є інтерв'ю Європейського комісара з питань розширення Європейського Союзу і європейської політики сусідства Штефана Фюле виданню "Комерсант-Україна" від 20 вересня 2011року. Штефан Фюле виключає закріплення перспективи членства України у Європейському Союзі в угоді про асоціацію між Україною і ЄС. При цьому він зазначив, що ЄС дуже рішуче настроєний завершити переговори щодо угоди про асоціацію, а також підписати з Україною договір про створення зони вільної торгівлі. Нагадаємо, що 17 вересня прем'єр-міністр Микола Азаров заявив, що вважає необхідним закріплення перспективи членства України в ЄС в угоді про асоціацію між Україною і ЄС.
Основні події у хронології відносин України з ЄС можна прослідкувати у додатку. У наведеній в додатку таблиці пропущено події, котрі носили дискусійний характер: експертні зустрічі, офіційні візити, засідання, наради, конференції, форуми, перговори, консультації, презентації, робочі обіди тощо.
Проаналізувавши еволюцію відносин з ЄС можна зробити висновок, що Україна далеко не повністю використовувала надані можливості для зближення з ЄС. Невідповідність нормативно-правової бази та реалій призвели до того, що Україні відмовили у вступі і, навіть, у асоційованому членстві у ЄС. Нинішнім пріоритетом ЄС у відносинах з Україною є укладення Угоди про асоціацію, та створення зони вільної торгівлі. При цьому ЄС налаштований на розвиток адекватного співробітництва на всіх актуальних напрямках, акцентуючи значну увагу на взаємодії в енергетичній сфері. У вимірі регіонального співробітництва Україна позиціонується Європейським Союзом в якості однієї із ключових держав Східної Європи. Зокрема, ключова роль відводиться Україні у рамках ініціативи ЄС „Східне партнерство”. Саме ці напрямки співпраці слід розглядати як першу сходинку інтеграції до ЄС.
Тому варто лише порадити не відволікатися дискусіями про форму взаємин з ЄС, а натомість працювати над втіленням проголошених планів євроінтеграції. По суті, Україні потрібно працювати не над вступом до ЄС, а над реформуванням у повноцінну європейську державу.
РОЗДІЛ II
Переваги та недоліки вступу України до ЄС
До позитивних наслідків вступу України в ЄС можна віднести такі вигоди:
політичні вигоди: Участь в Європейській колективній безпеці та гарантування, за її допомогою, територіальної недоторканості України;
економічні вигоди: Макроекономічна стабільність, нові ринки збуту для українських товарів та додаткові інвестиції, в українську економіку, надання субсидій деградуючому сільському господарству, зменшення митних тарифів та отримання позитивного сальдо торговельного балансу;
соціальні вигоди: Ефективний захист прав людини в інституціях ЄС, відкриття кордонів для вільного пересування населення та розширення можливостей для освіти, роботи й відпочинку, забезпечення високого рівня життя населення;
культурні (ідеологічні) вигоди: Широкий доступ до інформаційного потенціалу ЄС.
а також відзначити наступні переваги вступу України до ЄС:
політичні переваги
: Стабільність політичної системи та адаптація національного законодавства із законодавством ЄС, реформування недієздатного національного судочинства;
економічні переваги
: Забезпечення розвитку середнього та малого бізнесу, впровадження стандартів ЄС у виробництві, підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств;
соціальні переваги
: Формування середнього класу, реформування освіти, охорони здоров’я, соціального захисту тощо;
ідеологічні переваги:
Поширення української культури в країнах ЄС.
До негативних наслідків вступу України в ЄС можна назвати такі загрози:
- політичні загрози: Небезпека втягнення України в конфлікт цивілізацій між Заходом і мусульманським світом;
економічні загрози: Можливе переміщення до України шкідливих виробництв;
соціальні загрози: Поглиблення демографічного спаду, проблема незаконної міграції та відтоку кадрів;
культурні (ідеологічні) загрози: Падіння духовності;
а також визначити такі недоліки вступу України до ЄС:
політичні недоліки: Часткова втрата суверенітету, невизначеність стратегії розвитку ЄС, погіршення відносин з країнами СНД та іншими країнами;
економічні недоліки: Втрата конкурентоспроможності певних галузей, складність переходу на європейський рівень цін;
соціальні недоліки: Ускладнення візового режиму зі східними сусідами;
культурні (ідеологічні) недоліки: Розмивання національної самобутності України.
З поданого переліку переваг та недоліків вступу України в ЄС можна зробити висновок, що управління політичною, економічною, соціальною та ідеологічною сферами суспільства в ЄС, в цілому, відповідають загальновизнаним демократичним, правовим і науково-теоретичним критеріям, цілі як ЄС, так й України, переважно знаходяться в одній площині та взаємодоповнюються, отже Україні є вигідним приєднання до ЄС.
Проте, як будь-яке об’єктивне явище, євроінтеграція має як плюси, так і мінуси, пов’язані, мабуть, з процесом становлення структури ЄС і стратегії розвитку. У зв’язку з цим, Україні під час вступу до ЄС, слід акцентувати увагу на використанні саме позитивних моментів євроінтеграції з одночасним виробленням стратегії та лінії поведінки по запобіганню перекидання на територію України зазначених вище загроз і небезпек.
РОЗДІЛ III
Перспективи співробітництва України з ЄС
Перспективи вступу України до ЄС слід розглянути не лише у формальному аспекті, а й у фактичному. Незважаючи на те, що нормативно-правова та інституційна база для зближення України та ЄС була достатньою, певні закони в Україні ухвалювалися формально, в політичній практиці не реалізувалися.
Очевидно, що сучасні слабкі євроінтеграційні позиції України та її невідповідність політичним і економічним критеріям для вступу до ЄС є закономірним результатом непослідовності і зволікання у здійсненні реформ. Роки зволікань залишили Україну позаду тих країн Центральної і Східної Європи, які наполегливо здійснювали складні ринкові перетворення. Домінування “декларативної” і брак “імплементаційної” культури в органах виконавчої влади, слабка інституційна і функціональна закріпленість пріоритетності політики європейської інтеграції у повсякденній діяльності Уряду, неефективні механізми міжвідомчої координації і моніторингу виконання ухвалених рішень, низький рівень фахової підготовки і знань державних службовців навіть вищої ланки того, що стосується європейської інтеграції, негативно впливають на реалізацію Угоди про партнерство і співробітництво та Стратегії інтеграції до ЄС.
Успіхи української дипломатії і заслужене визнання позитивної ролі України в підтриманні регіональної безпеки виявилися недостатніми, аби компенсувати брак структурних реформ всередині країни. Корпоративна закритість системи державного управління, високий рівень корупції, слабкість демократичних інституцій і нерозвиненість громадянського суспільства, утиски свободи преси, політичні проблеми, що викликали критику Ради Європи, відсутність стабільного національного консенсусу з ключових питань внутрішнього розвитку і зовнішньої політики утворюють вкрай негативне тло для відносин України з ЄС і загрожують перетворити Україну на країну-аутсайдера.
Суперечливість ситуації донедавна фактично замовчувалася. Київ виконував певну програму-мінімум, що влаштовувала Брюссель, а українська влада зберігала респектабельний імідж європейської та мала змогу говорити про інтеграцію.
Крім внутрішніх перешкод щодо вступу України в ЄС, все більшої ваги набувають перешкоди зовнішні. Так, після останнього розширення ЄС на Схід в середовищі політиків та економістів країн-членів Євросоюзу почали проявлятися песимістичні настрої відносно прийняття України до ЄС. На думку європейських експертів, головна відмінність між хвилями розширення Європейського Союзу є те, що попередні трансформації ЄС відбувалися на нижчих рівнях євроінтеграції, тому країни, що приєднувалися до нього, могли брати участь у формуванні його стратегії та інституційної структури{11}. Крім того, отримання „членських квитків” було доволі компромісним, при зустрічних поступках з боку ЄС, тобто за сценарієм, який навряд чи можна повторити на нинішньому етапі розширення ЄС.
В умовах нинішньої зовнішньополітичної ситуації мета України – передусім економічне співробітництво з Європейським Союзом, яке необхідно ефективно та швидко розвивати. У зв’язку з цим ефективними й результативними стали відносини України з Європейською асоціацією вільної торгівлі.
Після початку розширення Європейського Союзу на схід та внаслідок активної участі в ньому всіх без винятку західних сусідів України опинитися поза цим процесом означатиме самоусунення від загальноєвропейських процесів і небезпеку ізоляції. В такому разі ціна “неінтеграції” може виявитися набагато вищою від ціни інтеграції.
Розширення ЄС ставить перед Україною великі завдання. Одне з них – прискорення конституційної реформи, економічних перетворень в цілому та реструктуризації виробництва зокрема, адже можливість скористатися перевагами вступу в ЄС багато в чому визначається рівнем демократизації політичної системи та динамікою розвитку української економіки, її здатністю швидко адаптуватися до змін на міжнародних ринках. Крім того, необхідно досягати зміцнення внутрішньої конкурентоспроможності національної економіки з орієнтацією на поступове досягнення європейських соціально-економічних параметрів розвитку та створення зони вільної торгівлі Україна – ЄС на основі асиметричного відкриття ринків на користь України.
Що стосується внутрішніх перетворень, то Україна має здійснити низку невідкладних фундаментальних системних трансформацій, в основі яких була б покладена українська національна ідея, а саме -
1) в економічній сфері:
- реалізувати стратегію випереджувального розвитку, яка має забезпечити щорічні темпи зростання ВВП в Україні на рівні не нижче 6-7 % (в 1,5-2 рази вищі, ніж загалом у країнах ЄС), істотне подолання на цій основі розриву в обсягах ВВП на одну особу між Україною та державами-членами ЄС;
- опанувати інноваційну модель структурної перебудови та зростання, реалізація якої має забезпечити суттєве підвищення конкурентоспроможності української економіки, утвердження України як високотехнологічної держави;
- створити оптимальну й самодостатню з точки зору національних інтересів структури економіки України, здатної стабільно функціонувати у випадку появи регресивних явищ в розвитку ЄС;
- зберегти високотехнологічні перспективи галузей військово-промислового комплексу, передусім космічної галузі;
2) в соціальній сфері:
- забезпечити цілеспрямовані передумови для скорочення розриву в рівні та якості життєвих стандартів з країнами ЄС, утвердження середнього класу – основи політичної стабільності та демократизації суспільства, утвердження при владі “еліти знань”, що прийде на зміну “еліти багатства”, формування соціальної структури, де суспільні відносини відчуження та експлуатації трансформувались б у відносини, що ґрунтуються на Христовій любові й позбавлені антагоністичних ознак, значне обмеження загрозливої диференціації доходів населення та подолання бідності;
- сформувати надійний для національної безпеки правовий кодекс у сфері міграції та набуття громадянства України;
- в контексті розвитку освіти та науки в Україні забезпечити диференційований підхід до сприйняття основних позицій Болонської системи освіти, уникаючи приватизації освітнього процесу та зниження його творчого потенціалу;
- активізувати роботу у вирішенні демографічної проблеми, щоб приєднання до ЄС не спричинило резонансний землетрус, який зруйнує українську націю;
- створити та реалізовувати дієву програму розвитку здорової та повноцінної сім’ї;
3) в політичній сфері:
- активно брати участь у формуванні стратегії подальшого розвитку ЄС не з позиції молодшого брата, а в статусі рівноправного партнера, наполегливо використовуючи як демократично-ліберальні, так і імперативно-зобов’язальні принципи, з метою захисту національних та загальноєвропейських інтересів;
- вивчати можливість проведення узгодженої з РФ митної політики, як важливої умови формування зони вільної торгівлі між двома країнами, набуття Україною асоційованого членства в ЕврАзЕС у межах, що дозволяють продовжувати євроінтеграційний курс;
- продовжувати курс на формування альтернативного російському українського геополітичного та економічного гравітаційного центру на пострадянському просторі з метою забезпечення взаємопідтримки країн, що перебувають на перехідному етапі розвитку.
ВИСНОВКИ
Проаналізувавши можливі позитивні та негативні наслідки вступу України до ЄС, слід зазначити, що входження до Європейського Союзу є логічним наслідком прагнення України до цивілізованої правової держави та розбудови демократичного суспільства, обумовлений сучасними реаліями та вимогами об’єктивних суспільно-економічних і політичних законів розвитку. В сучасному глобалізованому суспільстві, найбільшу вигоду отримують саме ті країни, які об’єднують свої зусилля заради досягнення спільних інтересів та високих показників розвитку.
Отже, приєднання України, в загальному, відповідає її національним інтересам за умови врахування наданих нижче рекомендацій, об’єктивного та всебічного вивчення факторів інтеграції, її впливу на політичну, економічну, соціальну та культурну (ідеологічну) сфери держави, вироблення власної лінії поведінки в межах, які не суперечитимуть членству України в ЄС.
Інтеграція до Європейського Союзу є шансом для України остаточно перетворитися на стабільну державу, яка володіє незаперечними перспективами на майбутнє. Досвід другої половини 20-го століття доводить, що жодні специфічні умови та особливості національного розвитку, кризові стани та внутрішні трансформації не можуть відкласти неминучу дію об’єктивних законів глобалізації розвитку.
З даної роботи можна дійти до переконання, що в результаті вступу до ЄС найбільше переваг Україна може отримати в політичній та економічній сферах у зв’язку із її залученням до співтовариства, яке активно та успішно акумулює досвід та зусилля своїх членів задля досягнення надійної колективної міжнародної безпеки, ефективно використовує ресурси та потенціал країн в економічній і фінансовій сферах, в ЄС створені умови для всебічного розвитку підприємництва, чим заохочується свобода діяльності та пошук новітніх прогресивних форм господарювання, розумними методами обмежується монополія та схвалюється конкуренція, що позитивно впливає на ріст ВВП, економічний простір Євросоюзу захищений від проникнення демпінгових товарів, що стимулює зростання експортної складової торгового обороту.
Проте, з іншої сторони, в ЄС наявні внутрішні суперечності по стратегічно важливим питанням, практично відсутня чітка єдина загально-європейська ідея та конкретно визначена концепція подальшого розвитку ЄС, що призводить до невизначеності у його подальшій долі та місця і статусу країн-членів.
Залежно від специфіки євроінтеграційного процесу та послідовності здійснення превентивних заходів Україну може очікувати один із двох варіантів:
перетворення на державу із стабільною політичною системою, високо розвинутою ринковою економікою, соціально-спрямованими національними орієнтирами та християнськими моральними стандартами;
перетворення на кадрового донора і сировинного придатку Євросоюзу, відстійника нелегальних іммігрантів з арабських країн, заручника політичних маніпуляцій та жертву ідеологічних експериментів ліберально-демократичного гуманізму.
Насамперед, євроінтеграція повинна розглядатися як засіб досягнення мети – захисту національних інтересів України, а не як мета державного курсу, вона має бути не лише стратегічною метою зовнішньої політики, але зваженим і прорахованим способом взаємовідносин з сусідніми державами з визначеною, конкретною та послідовною позицією на міжнародній арені.
Політика євроінтеграції не може бути мотивацією внутрішніх українських перетворень. Прийняття окремих європейських цінностей необхідне не для того, щоб потрапити до ЄС, а для того, щоб зробити нашу економіку більш продуктивною, технологію державного управління – більш ефективною, людську особистість – більш захищеною від різного роду загроз, а кінцевим результатом – політично, матеріально та морально забезпеченими потребами населення України.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ
а) основні
Березовська І.А. Лісабонський договір як правова основа для регулювання зовнішніх зносин Європейського Союзу та його вплив на договірні відносини з Україною // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук.праць. – вип 82. – Ч.1. – К.: Київський національний ун-т імені Тараса Шевченка, 2008. – С.62-67.
Копійка В., Шинкаренко Т. Європейський Союз : заснування та етапи становлення . Київ: Видавничий дім, 2001.- 447с.
Копійка В. В. Розширення Європейського Союзу та Україна. – К.: Логос, 2008. – 352 с.
Корнієвський О.А. Європейський союз. Співробітництво між Україною та Європейським Союзом // Абетка української політики. Довідник. – К., 2002 - С.12;
Смирнова К. В. Європейська інтеграція та Україна. – Право України. – 2011. – № 4. – С. 153–158.
Європейський вибір України. Навчальний посібник. Львів : Військовий інститут, 2000.-216с.
Єлісєєв К. Україна і ЄС: партнерство-асоціація-членство // Дзеркало тижня. – 2009. – №16 (744). – 30 квітня – 15 травня.
б) додаткові
Бураковський І. Немиря Г. Павлюк О. Україна та Європейська інтеграція // Економіка України, 2000, № 4.
Зовнішньоекономічна політика ЄС і інтеграція України до європейського політичного, економічного і правового простору // Наукові праці ДонДТУ. – 2001. – Вип. 26. – С. 135
Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу // Урядовий Кур’єр, 1998 р. 18 червня.
Сиденко В. Прорив в Європу // Політика і час, 2006 - № 8.
Україна в Європі: пошуки спільного майбутнього / За ред. д.і.н., проф. А..І.Кудряченка. – К.: Фенікс, 2009. – 544 с.
Чалий В. Перспективы евроинтеграции Украины // «Аргументы и факты», 2007 - № 25
Європейська інтеграція України: Політико-правові проблеми / За ред. В.П. Горбатенка– К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2005. – 332 с.
в) документи
ЗУ «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» від 11.07.10 р.
План дій „Україна – ЄС” Європейська політика сусідства, ухвалена КМУ від 12.02.2005 р. // «Урядовий кур’єр», 2005 - № 13.
Послання Президента України до Верховної Ради України, Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 рр.
Програма інтеграції України до ЄС, схвалена Указом Президента України від 15.09.2000 р. // «Урядовий кур’єр» 2000 - №40.
Угода про партнерство та співробітництво, ратифікована ЗУ від 10.11.1994 р., № 237/94-ВР // «Голос України», 1994 - №49
Указ Президента України Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу (із змінами, внесеними згідно з Указом Президента № 587/2000 від 12.04.2000) // Урядовий кур’єр, 2000 р. 16 липня.
Спільна стратегія Європейського Союзу щодо України, ухвалена на Гельсінському саміті ЄС від 10.12.1999 р.
г) ресурси Інтернет
Представництво України при ЄС // www.ukraine-eu.mfa.gov.ua
Верховна рада України Комітет з питань Європейської інтеграції
http://comeuroint.rada.gov.ua/
ДОДАТОК
| грудень 1991 р. | Були започатковані відносини між Україною та ЄС, коли Міністр закордонних справ головуючих в ЄС Нідерландів, від імені ЄС офіційно визнав незалежність України. |
| жовтень 1993 р.,м. Київ | Відкрито Представництво Європейської Комісії в Україні. |
| 14 червня 1994 р. м. Люксембург | Підписано Угоду про партнерство та співробітництво між Україною, з одного боку, і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами, з іншого боку. |
| 24 березня 1995 р. м. Брюссель | Перше засідання Спільного комітету Україна – ЄС. Обговорено перспективи розвитку відносин Україна – ЄС. |
| 01 червня 1995 р. м. Люксембург | Зустріч Президента України Л.Д.Кучми з Головою Європейської Комісії Ж.Сантером. Підписано Тимчасову угоду про торгівлю та питання, пов'язані з торгівлею, між Україною, з одного боку, та Європейським Співтовариством, Європейським Об'єднанням Вугілля і Сталі, Європейським Співтовариством з Атомної Енергії, з іншого боку. |
| липень 1995 р. м. Брюссель | Відкрито Представництво України при Європейських Співтовариствах (Європейському Союзі). |
| 19 травня 1996 р. | Меморандум про Взаєморозуміння між Європейським Співтовариством та Україною. |
| 21 травня 1996 р. м. Рим | Зустріч Україна – Трійка ЄС на рівні міністрів закордонних справ. ЄС оприлюднив свою Заяву щодо політичної підтримки України. |
| 05 лютого 1997 р. | Зустріч Україна – Трійка ЄС на рівні міністрів закордонних справ Обговорено питання імплементації Плану дій ЄС щодо України від 6 грудня 1996р. |
| 05 вересня 1997 р. м. Київ | Перший Самміт Україна – ЄС. Обговорено стан і перспективи розвитку відносин Україна – ЄС. |
| 01 березня 1998 р. | Набуття чинності Угодою про партнерство та співробітництво між Європейськими Співтовариствами і Україною. |
| 08-09 червня 1998 р. м. Люксембург | Перше засідання Ради з питань співробітництва між Україною та Європейським Союзом у рамках УПС. |
| 16 жовтня 1998 р. м. Відень | Другий самміт Україна – ЄС після набуття чинності УПС. Відносини між Україною та ЄС визначено як "стратегічне партнерство", обговорено питання співробітництва у сфері зовнішньої і безпекової політики. |
| 05 листопада 1998 р. м. Брюссель | Перше засідання Комітету з питань співробітництва між Україною та ЄС в рамках УПС (засновано 6 галузевих підкомітетів: з питань торгівлі та інвестицій; фінансів, економіки та статистики; енергетики, ядерних питань і навколишнього природного середовища; митного і прикордонного співробітництва, боротьби з "відмиванням" коштів і наркобізнесом; транспорту, телекомунікацій, науки та технологій, освіти та навчання; вугілля, сталі, гірничої промисловості та сировинних матеріалів). |
| 03-04 червня 1999 р. | Кельнський самміт ЄС. ЄС визнав досягнення якісно нового рівня у стосунках з Україною. |
| 23 липня 1999 р. м. Київ | Третій самміт Україна – ЄС (досягнуто прогресу у визнанні Євросоюзом євроінтеграційного курсу України, ЄС підтвердив наміри сприяти вступу України до СОТ). |
| 16 липня 1999 р. м. Київ | Постановою Кабінету Міністрів України №1496 затверджено Концепцію адаптації законодавства України до законодавства ЄС. |
| 10 грудня 1999 р. м. Хельсінкі | Європейська Рада ухвалила Спільну стратегію ЄС щодо України, спрямовану на зміцнення відносин "стратегічного партнерства" між Україною та ЄС (у документі відзначаються європейські прагнення України і вітається її проєвропейський вибір; ЄС підтвердив свої зобов'язання щодо підтримки політичних та економічних перетворень в Україні, які мають забезпечити подальше її наближення до ЄС). |
| 15 вересня 2000 р. м. Париж | Четвертий самміт Україна – ЄС (українською стороною запропоновано реформування спільних органів Україна – ЄС, створених на основі УПС, а також інституціоналізацію відносин у сфері зовнішньої політики, безпеки, військового та військово-технічного співробітництва, юстиції та внутрішніх справ). |
| 11 жовтня 2000 р. | Набула чинності постанова Ради ЄС, згідно з якою Україна була вилучена з переліку країн з неринковою економікою в рамках антидемпінгового законодавства ЄС. |
| 15 березня 2001 р. м. Страсбург | Європейський Парламент ухвалив Резолюцію стосовно Спільної стратегії Європейського Союзу щодо України (визнається право України стати членом ЄС). |
| 10-11 вересня 2001 р. м. Ялта | П’ятий Самміт Україна – ЄС став важливою подією у відносинах між Україною та Європейським Союзом, надав новий імпульс розвитку співробітництва в енергетичному секторі, сфері юстиції та внутрішніх справ, європейської політики безпеки і оборони. На кожному з цих напрямків розпочалася конкретна робота. |
| 04 липня 2002 р. м. Копенгаген | Шостий самміт Україна – ЄС (Спільна заява за результатами Самміту охоплює значний спектр співробітництва та визначає подальші шляхи його розвитку; підписано Угоду про наукове та технологічне співробітництво між Україною та ЄС; прийнято рішення про підготовку сторонами Спільної доповіді з оцінки стану виконання УПС). |
| 11 грудня 2003 р. м. Київ | Засідання Комітету з питань співробітництва між Україною та ЄС. У ході засідання сторони обговорили ініціативу ЄС “Ширша Європа – нові сусіди” та підходи щодо спільної роботи над новими інструментами розвитку відносин сторін – Планом дій Україна – ЄС та Програмами сусідства (Україна-Румунія, Україна-Угорщина-Словаччина, Україна-Польща-Білорусь, програма CADSES). |
| 15 червня 2004 р. м. Брюссель | Четвертий раунд консультацій щодо підготовки Плану дій Україна – ЄС. Досягнуто прогресу при узгодженні більшості положень та вироблено ряд компромісних формулювань заходів проекту Плану дій. |
| 7-8 жовтня 2003 р. м. Ялта | Сьомий Самміт Україна – ЄС. Двостороння зустріч Президента України Л.Кучми і Президента Італійської Республіки С.Берлусконі „віч-на-віч”. |
| 08 липня 2004 р. м. Гаага | Восьмий Самміт Україна – ЄС. Сторони обговорили питання внутрішнього розвитку в Україні та в ЄС, стан та перспективи поглиблення двостороннього співробітництва у торгівельно-економічній, безпековій сферах, а також юстиції та внутрішніх справ. Пріоритетну увагу приділено питанню надання економіці України ринкового статусу у рамках антидемпінгового законодавства ЄС. Підписано Угоду про участь України у Поліцейській місії ЄС у Македонії, схвалено План дій Україна – ЄС щодо співробітництва у сфері науки та технологій, розглянуто перспективи відносин між Україною та ЄС у контексті реалізації Європейської політики сусідства, зокрема, питання підготовки Плану дій Україна – ЄС. |
| 20 липня 2004 р. м. Брюссель | П’ятий раунд консультацій щодо проекту Плану Україна – ЄС. Сторони вийшли на завершальний етап підготовки зазначеного документу. |
| 20 вересня 2004 р. м. Брюссель | План дій Україна – Європейський Союз погоджено на експертному рівні. |
| 17 грудня 2004 р. | Декларація Європейської Ради щодо України. Рада наголосила на повній підтримці Президента Ющенка та Українського народу з боку ЄС і хотіла б підкреслити, що ЄС готовий посилювати свої відносини з Україною, таким чином якнайповніше використовуючи нові можливості, що пропонуються Планом дій. |
| 10 лютого 2005 р. м. Брюссель | Засідання Україна-Трійка ЄС з питань ОБСЄ та Ради Європи. В центрі дискусії були питання поглиблення співпраці між Україною та Євросоюзом у вирішенні актуальних проблем загальноєвропейської безпеки, впровадженні європейських стандартів демократії і прав людини. |
| 12 лютого 2005 р. м. Київ | План дій "Україна - Європейський союз". Схвалено Кабінетом Міністрів України. |
| 16 березня 2005 р. м. Київ | Україна Ратифікувала Цивільну Конвенцію РЄ проти корупції і готується до ратифікації кримінальної конвенції проти корупції. |
| 1 квітня 2005 р. м. Київ | Президент України підписав указ про тимчасове запровадження безвізового режиму для громадян ЄС. |
| 13 червня 2005 р. м. Брюссель | Дев’яте засідання Ради з питань співробітництва між Україною та ЄС, під час якого позитивно оцінено інтенсифікацію розвитку співробітництва у першому півріччі 2005 року та помітний прогрес, досягнутий Україною в імплементації Плану дій Україна – ЄС. Підписані Угоди між Україною та ЄС щодо процедур безпеки обміну інформацією з обмеженим доступом, а також щодо визначення загальних рамок участі України в операціях ЄС по врегулюванню кризових ситуацій, а також Угода про співробітництво між Україною та Європейським інвестиційним банком. |
| 13 червня 2005 р. | Угода між Європейським Союзом і Україною про визначення загальної схеми участі України в операціях Європейського Союзу із врегулювання криз. |
| 27 липня 2005 р. м. Брюссель | Підписано Угоду між Урядом України та Європейським Співтовариством про торгівлю деякими сталеливарними виробами на 2005 – 2006 роки, яка зокрема передбачає збільшення до кінця 2005 року квоти на імпорт до ЄС українського плоского та сортового прокату до 980 тис. тонн. |
| 01 грудня 2005 р. м. Київ | Дев’ятий Самміт Україна – ЄС. В рамках Самміту розглянуті питання розвитку внутрішньої ситуації в Україні та ЄС, відносин Україна – ЄС та міжнародні питання. За результатами проведення самміту було підписано ряд двосторонніх угод, зокрема: Угоду про співробітництво щодо цивільної глобальної навігаційної супутникової системи (ГНСС) між ЄС, його державами-членами та Україною; Угоду між Україною та ЄС про деякі аспекти повітряного сполучення; Меморандум про взаєморозуміння щодо співробітництва в енергетичній галузі між Європейським Союзом та Україною. |
| 23 грудня 2005 р. | Рада Європейського Союзу надала Україні статус країни із ринковою економікою. |
| 30 грудня 2005 р. | Набуло чинності рішення ЄС надати Україні статус країни з ринковою економікою в рамках антидемпінгового законодавства ЄС. |
| 17 березня 2006 р. м. Братислава | Підписання двостороннього документу “Словацько-українське співробітництво з виконання Плану дій Україна – ЄС у 2006 р.”, який містить конкретний план українсько-словацького співробітництва щодо імплементації Плану дій Україна – ЄС. |
| 14 вересня 2006 р. м. Брюссель | Підписання Пам’ятної записки в контексті Меморандуму між Україною та ЄС про взаєморозуміння щодо співробітництва в енергетичній галузі, яка передбачає фінансування Європейською Комісією спільних з Україною енергетичних проектів, а також заохочення європейських фінансових структур (Європейський інвестиційний банк та Європейський банк реконструкції та розвитку) до надання відповідної фінансової підтримки Україні. |
| 18 жовтня 2006 р. м. Брюссель | Між Україною та ЄС підписано Меморандум про взаєморозуміння щодо діалогу у сфері сільського господарства та розвитку сільської місцевості. |
| 27 жовтня 2006 р. м. Хельсінки | Десятий Самміт Україна – ЄС під головуванням Президента України Віктора Ющенка та Голови Європейської Ради Прем’єр-міністра Фінляндської Республіки Матті Ванганена. |
| 05 березня 2007 р. м. Брюссель | Відбувся перший раунд переговорів між Україною та ЄС щодо нової посиленої угоди. Раунд був присвячений переважно організаційним аспектам переговорного процесу. Зокрема, сторони обговорили графік переговорів на 2007 рік, створення переговорних робочих груп. |
| 02 - 03 квітня 2007 р. м. Брюссель | Відбувся другий раунд переговорів між Україною та ЄС щодо нової посиленої угоди. Погоджено орієнтовний графік переговорного процесу, а також створення чотирьох робочих переговорних груп, а саме: з питань зовнішньої і безпекової політики; юстиції, свободи та безпеки; секторального співробітництва; зони вільної торгівлі, яка розпочне роботу після завершення формальних процедур вступу України до СОТ. |
| 18 червня 2007 р. м. Люксембург | Підписання у пакетному порядку Угоди між Україною і ЄС про реадмісію, Угоди між Україно та ЄС про спрощення оформлення віз. Угода про спрощення оформлення віз вносить полегшення в режим видачі шенгенських віз для багатьох категорій українських громадян: офіційних делегацій, бізнесменів, науковців, журналістів. Угода про реадмісію запроваджує чіткий, прозорий та цивілізований порядок видачі нелегальних мігрантів між сторонами. |
| 14 вересня 2007 р. м. Київ | Одинадцятий Самміт Україна – ЄС за участю Президента України Віктора Ющенка, Міністра закордонних справ України Арсенія Яценюка. Європейський Союз представляли Прем’єр-Міністр Португалії Жозе Сократеш як Голова Європейської Ради спільно з Генеральним Секретарем – Високим Представником Хав’єром Соланою, а також Голова Європейської Комісії Жозе Мануель Баррозу. |
| 1 січня 2008 р. | Набуття чинності угод про спрощення видачі віз та реадмісію між Україною та ЄС |
| 11 травня 2008 р. | Дні Європи в Україні |
| 16 травня 2008 р. | Україна стала 152-им членом СОТ |
| 9 вересня 2008 р., м. Париж | Відбувся Дванадцятий Саміт Україна - ЄС за участю Президента України В. Ющенка, Головуючого у Європейському Союзі Президента Французької Республіки Н. Саркозі, Президента Європейської Комісії Ж. Баррозу. Головними результатами чергового саміту Україна-ЄС стали досягнення домовленостей на вищому політичному рівні про укладення нової посиленої Угоди Україна – ЄС на принципах асоціації (з відповідним їх фіксуванням у назві документа), а також започаткування діалогу щодо умов запровадження безвізового режиму поїздок громадян України до держав – членів Євросоюзу. За підсумками саміту було ухвалено Спільну декларацію щодо Угоди про асоціацію між Україною та ЄС та Спільний заключний документ щодо співробітництва України з ЄС. Лідери України та ЄС також схвалили Другий спільний звіт, присвячений прогресу в переговорах між Україною та ЄС відносно укладення нової посиленої угоди та прийняли окрему політичну декларацію щодо Грузії. |
| 17 вересня 2008р., м. Київ | В рамках Європейського інструменту сусідства та партнерства між Україною та Європейською Комісією була укладена Угода про фінансування програми бюджетної підтримки "Підтримка впровадження Енергетичної стратегії України" (розпорядження КМУ від 17.09.08 №1234-р). |
| 5 листопада 2008р., м. Київ | В рамках Європейського інструменту сусідства та партнерства між Україною та Європейською Комісією була укладена Угода про фінансування Щорічної програми дій з ядерної безпеки 2007 року (розпорядження КМУ від 05.11.08 №1394). |
| 7 травня 2009р. | Україна стала учасницею ініціативи ЄС «Східне партнерство» |
| 16 травня 2009 р. | День Європи в Україні |
| 22 липня 2009 р. | Підписано Меморандум про взаєморозуміння для започаткування діалогу про регіональну політику та розвиток регіонального співробітництва між Міністерством регіонального розвитку та будівництва України та Європейською Комісією |
| 24 листопада 2009 р., | Набуття чинності Порядку денного асоціації Україна-ЄС після обміну нотами відповідно до правил процедури Ради з питань співробітництва між Україною та ЄС |
| 25 лютого 2010р. | Європарламент схвалив резолюцію про ситуацію в Україні в який, зокрема, визнається право України на приєднання до ЄС. Також Єврокомісії надається мандат задля роботи над “дорожньою картою” безвізових подорожей між Україною та країнами ЄС |
| 15 травня 2010 р., м. Київ | Офіційна церемонія з нагоди святкування Дня Європи в Україні. У заході взяли участь Міністр закордонних справ України К. Грищенко, Глава Представництва Європейського Союзу в Україні Ж. М. П. Тейшейра, заступник Голови Київської міськдержадміністрації І. Добруцький,представники дипломатичних місій держав-членів ЄС та інші високопосадовці |
| 19 травня 2010 р., м. Київ | На засіданні Уряду прийнято розпорядження Кабінету Міністрів № 1073 “Про затвердження плану першочергових заходів щодо інтеграції України до ЄС на 2010 рік”. |
| 10 серпня 2010 р., м. Київ | Президент України Віктор Янукович підписав Указ № 804/2010 “Про деякі питання переговорів з Європейським Союзом щодо укладення Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом”. Зазначеним Указом затверджений новий персональний склад делегації України для участі у переговорах з Європейським Союзом щодо укладення Угоди про асоціацію між Україною та ЄС |
| 24 вересня 2010р. | Україна вступила до Європейського енергетичного співтовариства |
| 22 листопада 2010 р., м. Брюссель | 14-й Саміт Україна-ЄС. Головували на Саміті з боку Європейського Союзу Президент Ради ЄС Герман Ван Ромпей та Президент Європейської Комісії Жозе Мануель Баррозу, з боку України – Президент України Віктор Федорович Янукович. Лідери відмітили прогрес, досягнутий у відносинах Україна – ЄС, було наголошено на важливості прискорення переговорного процесу щодо Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом. Ключовим результатом Чотирнадцятого Саміту Україна-ЄС стало представлення Плану дій щодо запровадження безвізового режиму, було підписано Протокол до Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС про загальні принципи участі України у програмах Співтовариства, який дозволить Україні брати участь в програмах ЄС у таких сферах, як бізнес, підприємництво, енергетика, інформація, комунікація, технологія та ін. |
| 25 листопада2010р. | Резолюція Європарламенту щодо України |
| 1 лютого 2011р. | Україна стає повноправним членом Енергетичного Співтовариства |
| 20 травня 2011р. | Прийняття Пріоритетів Порядку денного асоціації Україна-ЄС на 2011 рік |
| 25 травня 2011р. | Публікація регулярного Звіту щодо прогресу України та Повідомлення «Нова відповідь на зміни у країнах-сусідах» |
