Міністерство науки та освіти молоді і спорту

ОНАХТ

каф.консервірованія

плодів і овочі
Індивідуальне завдання

по дисципліні «технологія консервування плодів та овочів».

На тему : «Аналіз стану виробництва

консервів «Зелений горошок»»

Ст.Краєва Х.О

Гр. ТК 46 б
Одеса 2011р

1. 
   Історичні
   
   етапи
   
   знайомства
   
   із
   
   сировиною
   
   та
   
   ассортиментом
   
   з
   
   даної
   
   сировини
   
   в
   
   Україні
   
   та
   
   зарубежом
   

Горох – це рослина, яка ще в кам'яному столітті рятувала людей з голоду, – так стверджують деякі учені. Можливо, так воно і є – адже горох виростити нескладно, і люди давно навчилися це робити.


Давно існує в народі приказка: «Горох при дорозі – завидна справа: хто не їде, увірве». Проте це історичне свідоцтво слов'янського звичаю, що існував у минулому. При переселенні народів подорожні, що йшли першими, висєївалі горох для тих, хто слідував за ними, тим самим рятуючи із з голоду.

Горох давним-давно був однією з перших окультурених рослин. Відвіку він служив джерелом муки, що і відбилося в його назві. У перекладі з санскриту він означає «тертий». Навіть сьогодні горохову муку інколи додають в тісто при випічці деяких сортів пшеничного хліба для того, щоб підвищити його калорійність і поживність.

Вважають, що батьківщина гороху – Середземномор'я і Передня Азія. Але знаходять його в розкопках древніх поселень в самих різних частинах світу. У Абіссінії знайдений різновид з фіолетово-чорними бобами. У античні часи горох вважався продуктом першої необхідності. У легенді ім'я відомого оратора Цицерона походить від латинського
Cicero

–

горох, тому
що в одного з його предків на носі була бородавка у формі горошини.

У слов'ян горох обробляли з давніх часів. При Ярославі Мудрому горох вже вважався основною культурою поряд з пшеницею і житом. Як його лише не вживали! Горох битий, цежений, тертий, Чад, а також гороховий сир, піроги з гороховою начинкою, юшка.

Особливим делікатесом, недоступним для простого народу, вважалися зелені стручки молодого горошка: їх подавали на царський стіл під час придворних прийомів. Більш всього славився горох з Ярославської губернії. Ще до того, як його навчилися консервувати, ярославські городники збирали його незрілим і сушили особливим способом. Тоді це робили в основному для експорту в європейські країни.

Вперши консервацією горошка стали займатися в Голландії, а потім в XVIII-XIX століттях і по всій Європі. у Європі, і на Сході, він вважається символом родючості і багатства. З часом для виробництва консервантів були виведені особливі сорти. Але головна особливість консервованого гороху в тому, що його збирають молодим. Якщо в зрілому вигляді горох вважається культурою зернобобовою, то зелений горошок – овоч і помітно відрізняється від свого «старшого брата» смаковими і дієтичними якостями.


Вважається, що його легко виростити, але складно збирати. Збирають його у стадії молочної стиглості. Дуже поважно не запізнитися, оскільки в ході дозрівання накопичується крохмаль, і горошок стає жорстким. Щоб отримати смачні консерви, поважно не лише вчасно збирати урожай, але і швидко його обробити: з моменту прибирання до попадання в банку повинно пройті не більше чотирьох годин. Триваліше зберігання приводить до перетворення цукрів на крохмаль і до втрати вологи.

Консерви з горошка не містять ні консервантів, ні фарбників: у заливці допускаються лише цукор і сіль. Це, а також відсутність спецій і прянощів робить їх придатними для дитячого і дієтичного харчування. Його можна вважати рекордсменом серед овочів за змістом корисних речовин.

Окрім великої кількості добре збалансованого по складу білка і легко засвоюваних вуглеводів він містить багато калія, фосфор, залізо, а також вітаміни. Ці живильні якості добре зберігаються при консервації.

Недивно, що корисні властивості оцінили і косметологи. Препарати на основі горошка покращують стан волосся і шкіри, у тому числі чутливої шкіри вік.