ПОХОДЖЕННЯ ГРОШЕЙ
Гроші – складна економічна категорія, спеціфичною особливістю якої є її системний багатофункціональний характер. Зрозуміти складну економічну сутність грошей можна лише на основі всебічного розуміння закономірностей їх виникнення.
Діалектика економічного життя і розвиток ринкових відносин невіддільні від об’єктивного процесу саморозвитку грошей і грошових відносин. Національні гроші у наш час є неодмінним атрибутом державності.
Гроші закономірно виникають у процесі генезису сфери товарного обміну. Теоретична ідея про саморозвиток грошей підтверджується і сучасною практикою розвитку конкретно-історичних функціональних грошових форм, насаперед появою, так званих, електронних грошей. Економічна сутність і закономірності виникнення та розвитку грошей взаємопов’язані і взаємозумовлені.
В економічній науці традиційно виділяють дві основні концепції походження грошей:
1.     раціоналістична;
2.     еволюційна.
Наявність різних точок зору на походження грошей свідчить про складність і навіть таємницітсь (про що писали багато економістів) цієї економічної категорії.
Раціоналістична концепція виходить з того, що гроші виникли як результат певної раціоналістичної угоди між людьми, через необхідність виділення спецального інструмента для обслуговування сфери товарного обігу і підвищення ефективності її функціонування. Конкретна грошова форма виникає тоді, коли люди усвідомлюють її необхідність і організаційно забезпечують її впровадження у господарський оборот.
Еволюційна концепція підкреслює об’єктивний характер виникнення грошей. Гроші виділяються із загальної товарної маси, оскільки вони найбільш придатні для виконання функціональної ролі грошового товару. Той чи інший товар стає грішми лише в межах певної особливої суспільної форми товарного виробництва і обігу. Тільки на цій основі гроші стають ефективним інструментом контролю за рухом товарів.
Виникнення золотих грошей, як це показали ще А.Сміт і К.Маркс, відбувається у процесі еволюції товарного обміну і форм вартості. Грошова форма вартості – це кінцева підсумкова форма товарного світу. Проте, якщо виникнення золотих грошей було в основному стихійним об’єктивним процесом, то поява паперових грошей не могла відбутися поза свідомою суб’єктивною раціональною діяльністю відповідних державних структур.
Поява грошей невіддільна від виділення з маси товарів золота, яке починає виконувати роль і функції грошового товару. Проте історія грошового обігу показала, що роль золота як грошей минуща. У сучасних умовах золото і срібло як реальні, повноцінні гроші вже не функціонують. Їхнє місце зайняли паперові, кредитні гроші, які не мають власної вартості. Їх поява стала можливою лише на основі певної суспільної умови – державної гарантії щодо їх повноцінності. Втрата сучасною грошовою одиницею золотого вмісту, відсутність її реальної матеріальної субстанції роблять на ділі гроші економічною (соціальною) умовністю, яка підтримується тільки угодою між людьми.
“У всіх цивілізованих народів гроші стали загальним знаряддям торівлі, завдяки якому продаються і купуються всякого роду товари або обмінюються один на одного ” (А.Сміт). “Деньги –  как деньги, а не как товар – нужны не сами по себе, а ради тех вещей, которые на них можно купить. Деньги – это искусственная соцыальная условность” (П.Самуельсон).
Питння про механізм еволюції грошей, про те, звідкіля й куди “йдуть” і як “змінюються” гроші як економічна категорія, залишається відкритим також для сучасної науки.
Виникнення грошей було закономірним об’єктивним економічним процесом, завдяки якому з’явився ефективний прискорювач руху товарної маси, інструмент достовірної оцінки економічної інформації.
РОЗВИТОК ФОРМ ГРОШЕЙ
Виконання грошових функцій історично здійснювалося різними видами і формами грошей. Гроші пройшли складний процес свого розвитку, зміни форм і видів. Роль грошового товару виконували най різноманітніші речі. Найяскравіший слід в історії грошей залишило золото.
Повне закріплення за золотом ролі грошей і панування золотого монометалізму стало можливим тоді, коли у світі з’явилася така кількість золота, яка була достатньою для організації нормального товарообороту.
Вільний обмін банкнот на золото робив неможливим знецінення паперових грошей. Банкноти без перешкод оберталися у господарському обороті нарівні із золотими монетами.
На зміну епосі товарних (металевих) грошей прийшла епоха паперових грошей. Паперові гроші є лише номінальними знаками вартості, що мають примусовий курс. Вартість визначається тією кількістю товарів і послуг, які можна на них купити. В Україні і Росії історично було прийнято називати паперові гроші асигнаціями.
Заміна золота у монетній формі номінальними грошовими знаками відбулась у внутрішньому обігу всіх розвинутих країн світу на початку ХХст. У 30-х роках було припинуто вільний обмін паперових грошей за їх номіналом на золоті зливки.
Цілковите витіснення золота із сфери грошового обігу відбулося у 70-х роках  ХХст., коли остаточно було припинено практику конвертованості паперови грошей на золото у сфері міжнародних валютних відносин. Сталася демонетизація золота, і воно втратило грошові функції.
Сучасною формою паперових грошей є банкноти (банківські білети) – грошові знаки, що випускаються в обіг центральними емісійними банками – національними банками.
Для друкування банкнот застосовується спеціальний папір з водяними знаками. Цей папір має бути міцним, не жовтіти, не розчинятися, витримувати кілька тисяч подвійних згинів (відомо, що паперові гроші в користуванні багаторазово згинають), мати досить високу міцність на розрив тощо. Виготовлення паперових грошей потребує застосування певної кількості елементів захисту. Причому банкноти великих номіналів повинні мати надійніший захист від підробок порівняно з купюрами малих номіналів.
Гроші є своєрідними творами мистецтва, у створенні еталонних зразків яких часто брали участь визначні художники та гравери.
В Україні перші паперові гроші з’явилися в обігу 1769р. – з випуском їх у Росії. Це були асигнації – своєрідні банківські зобов’язання, розписки на одержання монети.
У 1917 – 1920 р.р.в Україні були запроваджені власні національні паперові гроші. Українська Народна Республіка засвідчила свій суверенітет Державного кредитового білета вартістю в 100 карбованців у 1917р., а у 1918р. з’явились в обігу 25 і 50 карбованців. Українська держава за П.Скоропадського користувалась випусками грошей, замовленими ще Центральною Радою (розмінні марки – 10, 20, 30, 40 і 50 шагів; білети Державної скарбниці – 50, 100, 200, 1000 гривень тощо).
Характерною рисою грошового обігу в Україні у 1917 – 1922 рр. Було використання в різних регіонах та багатьох містах місцевих грошей. Гроші місцевого друку забезпечували потребу у дрібних розмінних купюрах на певній території, оскільки на місцях відчувалася гостра нестача їх. Місцеві гроші випускали банки, скарбниці, позиково-ощадні каси, кредитві товариства, ради, різні комітети, думи, управи, магістрати, земство.
У складі колишнього Радянського  Союзу Україна не мала власних національних українських державних грошей. Після 1991р. доводилось друкувати національні гроші за кордоном. Лише з березня 1994р. почалось друкування національних грошей – гривні і карбованця – в Україні, на банкнотній фабриці Національного банку України.
У сучасних умовах відбувається широке впровадження електронних платіжних засобів (так званих електронних грошей) у системі безготівкових розрахунків.
Електронні гроші – це умовна назва коштів, які використовуються їхніми власниками на основі електронної системи банківських послуг. Електронні гроші застосовуються завдяки впровадженню у розрахунках комп’ютерної техніки і сучасних систем зв’язку. Сьогодні це найбільш прогресивний, економічний і зручний носій грошових функцій. Основними компонентами системи електронних грошей є банківські автомати, кредитові та дебетові картки, електронна система розрахунків у торгових пунктах тощо. Поява електронних грошей була б неможливою без надійного захисту від несанкціонованого доступу до бази даних, без запобіжних заходів щодо занесення вірусів у електронну систему, достовірного і правильного використання магнітних карток.
Електронні платіжні засоби діють у рамках спеціального каналу зв’язку з банком (наприклад, між банком і торговельними підприємствами під час розрахунків). Тим самим вони значно прискорюють взаєморозрахунки, а отже, й обіг товарів і грошей. Перехід на сучасні технології безготівкових розрахунків здійснюється на основі впровадження “пластикових” грошей – особливих магнітних карток.
Вперше система банківських карток була створена у 1958р. одним з найбільших банків США Bank of Amerika. У 1974р. в результаті інтернаціоналізації діяльності Американської компанії банківських карток була утворена система VISA International.