Реферат з теми:
Облік кредитних операцій в зовнішньоекономічній діяльності

1. Загальна характеристика кредитних операцій
Кредитні кошти, які надаються резидентам України банками або нерезидентами дозволяють досягти намічену мету у господарській діяльності якщо відсутня необхідна кількість обігових коштів.
Кредити в іноземній валюті суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності можуть застосовувати для розрахунків як з резидентами, так і з нерезидентами на території України. Але на території України єдиним законним засобом платежу є гривня (ст. З Декрету КМУ від 19.02.93 р. “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” №15-93, зі змінами), тому іноземна валюта, яка надходить в якості кредитів для розрахунків між резидентами, підлягає продажу на Міжбанківській валютній біржі.
Залежно від джерел кредитування, кредити в іноземній валюті умовно можна розділити на:
–     внутрішні, які надаються банками-резидентами;
–     зовнішні, які надаються іноземними кредиторами.
Порядок отримання кредитів від нерезидентів
Порядок отримання кредитів резидентами від нерезидентів регламентується Наказом Президента України від 27.06.99 р. №734/99 “Про регулювання порядку отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства” і “Положенням про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам”, яке затверджене постановою Правління НБУ від 17.06.04 р. №270.
Відповідно до цих документів, кредити від нерезидентів можуть отримувати будь-які резиденти України для використання їх з визначеною метою, яка вказується в кредитній угоді. Кредити можуть використовуватися для розрахунків як з нерезидентами, так і між резидентами на території України.
Отримання кредитів передбачено тільки в безготівковій формі шляхом надходження позикових коштів:
1. На валютний рахунок позивача в обслуговуючий банк на території України.
2. На валютний рахунок позивача, який відкрито за межами України.
3. Методом оплати за межами України іноземним кредитором зобов'язань резидента перед другим нерезидентом.
При отриманні кредитів всі кредитні договори підлягають обов'язковій реєстрації в Національному банку України до моменту фактичного отримання кредиту. В іншому випадку за порушення умов реєстрації до резидентів застосовуються фінансові санкції – штраф у сумі, яка еквівалентна 1% розміру отриманого кредиту, перерахованого в національну валюту України за офіційним курсом НБУ, на день отримання кредиту (п. 2 Наказу №734/99).
Для реєстрації кредитного договору необхідні документи, які передбачені п. 2.1. розд. 2 част. 1 Положення №270:
–     лист-звертання у вільній формі на ім'я начальника територіального управління НБУ;
–     оригінал договору або його копія з перекладом на українську мову, нотаріально завіреним в Україні;
–     повідомлення про договір, яке передбачає виконання резидентом-позивачем боргових зобов'язань перед нерезидентом по кредиту;
–     письмове підтвердження згоди уповноваженого банку на обслуговування операцій по договору, яке укладається на ім'я начальника територіального управління НБУ;
–     документ про оплату необхідних платежів за надання реєстрацій юго свідоцтва.
Якщо кредитним договором передбачено, що засоби будуть отримані позивачем на валютний рахунок, який відкритий за межами України, ті і резидент має пред'явити індивідуальну ліцензію НБУ на розміщення валютних засобів (цінностей) на рахунках за межами України.
Якщо кредитним договором передбачено, що засоби будуть отримані шляхом оплати іноземним кредитором заборгованості резидента перед другим нерезидентом, то необхідно пред'явити оригінали і завірені копії зовнішньоекономічних контрактів, по яких резидентом були отримані товари (роботи, послуги).
Якщо кредит надається для оплати робіт, послуг, прав інтелектуальної власності без зарахування засобів на валютний рахунок резидента України вартістю більш ніж 50 000 ЕUR або еквівалента цієї суми в іншій валюті за офіційним курсом НБУ, який діяв на день укладання угоди, то відповідно до п. 4 Постанови НБУ №597 резидент має пред'явити оригінал або нотаріально завірену копію акта цінової експертизи Державного аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків про відповідність договірної ціни кон'юнктурі ринку.
На підставі наданих документів протягом 7 днів оформляється реєстраційне свідоцтво, яке дійсне за наявності реєстраційного номера, дати і печатки територіального управління НБУ. Реєстраційне свідоцтво надається під кожний окремий кредитний договір без права передачі його третім особам. Реєстраційне свідоцтво дійсне протягом усього строку дії кредитного договору, якщо протягом 180 днів після його оформлення була отримана хоча б частка кредиту. В іншому разі свідоцтво анулюється, якщо за цей період не надавався кредит і резидент не звертався за продовженням строку дії реєстраційного свідоцтва (п. 2.16. розд. 2 част. 1 Положення №270).
Датою отримання кредиту:
–     на валютний рахунок резидента на території України є дата його фактичного надходження;
–     на валютний рахунок резидента за межами України – дата списання коштів з рахунку нерезидента-кредитора на користь позивача. Якщо погашення такого кредиту буде здійснюватися з валютного рахунку підприємства на території України, необхідні підтверджувальні документи: оригінали або копії платіжних документів про отримання кредиту, завірені іноземним банком, або телекс, отриманий обслуговуючим банком;
–     методом погашення заборгованості перед другим нерезидентом – дата перерахування коштів від нерезидента-кредитора на користь нерезидента-експортера. Для погашення такого кредиту з рахунку на території України необхідні підтверджувальні документи: оригінали або копії платіжних документів, які підтверджують факт перерахування коштів експортеру і завірені іноземним банком, або телекс, отриманий обслуговуючим банком.
Під час виплати відсотків за користування кредитом нерезиденту резидент, разом з такою виплатою, зобов'язаний утримати і перерахувати до державного бюджету податок на репатріацію.
З доходів нерезидента утримується податок на репатріацію у сумі 15%, якщо інше не передбачено нормами міжнародних угод.
Також законодавством України передбачена форма звітності “Про виплачені доходи, утримання і внесення до бюджету податку з доходів нерезидентів”.
Порядок отримання кредитів від банків на території України
Для отримання згоди від банку на кредитування підприємство має надати лист-заяву на ім'я керівника банку з проханням про надання кредиту. В заяві вказується:
–     вид кредиту (кредит або кредитна лінія);
–     сума кредиту;
–     валюта кредиту;
–     ставка відсотків;
–     строк кредитування;
–     мета отримання і форма забезпечення кредиту.
Разом з заявою надається пакет документів, які підтверджують статут підприємства, а також документи, які розкривають його фінансовий стан. Перелік документів визначає банк самостійно відповідно то вимог Положення №279, який включає:
–     нотаріально завірені копії статутних документів;
–     нотаріально завірені копії реєстраційних документів;
–     копію протоколу про відкриття підприємства і призначення на посаду директора підприємства;
–     довідку, надану ДПІ, про відсутність заборгованості до бюджету;
–     копії паспортів, ідентифіковані коди і накази про вступ на посаду директора і головного бухгалтера;
–     протокол зборів засновників про прийняття рішення про отримання кредиту і надання застави;
–     свідоцтва щодо обороту коштів на поточних рахунках підприємства в банках за останні шість місяців, з відміткою про відсутність заборгованості по кредитах;
–     копії договорів, на реалізацію яких будуть спрямовані кредитні кошти;
–     квартальні звіти за попередні і поточний рік;
–     розшифровку дебіторської і кредиторської заборгованості, основних коштів. Окремо надається перелік майна під заставу.
Умови кредитування залежать від висновків, які надають економісти банку після вивчення фінансового стану позивача.
Заставою може бути нерухомість, рухоме майно, транспортні засоби, товари, майно засновників тощо.
На свій погляд банки можуть вимагати експертну оцінку майна під заставу, яку можуть здійснювати спеціалісти банку або незалежні експерти.
Відповідно до п. 1.3 Положення №279 банки самостійно визначають вартість застави. Виходячи з практики, сума вартості майна, яке було закладено під заставу відповідно до вимог банку, має перевищувати суму кредиту в 3-5 разів – залежно від фінансового стану позивача.
На підставі сформованих свідоцтв про позивача фахівці банку оформляють кредитну справу (п. 9.4 Положення №279), яка підлягає розгляду на засіданні кредитного комітету банку. Кредитний комітет приймає рішення: кредитувати підприємство або відказати в наданні кредиту.
У разі згоди кредитного комітету оформляється кредитний договір і договір про заставу. Невід'ємною частиною кредитного договору є графік отримання кредиту, графік його погашення і графік нарахування відсотків за кредит (п. 9.4 Положення 279).
Договір застави підлягає обов'язковому нотаріальному затвердженню, якщо заставою є нерухоме майно (ч. 1,2 ст. 577 ГК).
Банк контролює з якою метою підприємство використовує кредитні кошти, а також контролює своєчасність погашення заборгованості по кредиту і нарахованих відсотках.
За порушення умов кредитування банк нараховує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день несплати кредиту.
Крім того банки вимагають щоквартально надавати поточні фінансові звіти підприємства по Ф1 “Баланс” і Ф2 “Звіт про фінансові результати” для оцінки фінансового стану підприємства. Представники банку виїжджають на місце розташування майна, яке призначено під заставу, для перевірки про його наявність і фізичний стан (п. 7.4 Положення №279).
Якщо підприємство передбачає несвоєчасність проведення розрахунків з банком, то необхідно звернутися в банк з проханням про продовження строків кредитування. В листі необхідно вказати причину затримки з погашення зобов'язань перед банком і надати новий розрахунок техніко-економічних обґрунтувань щодо використання кредитних коштів. Процес пролонгації кредитного договору, відповідно до п. 4.8 і 5 Положення №279, здійснюється шляхом складання доповнень до кредитного договору і договору засади з визначенням нових строків погашення кредиту. Але при цьому ставка відсотків може бути збільшена на 1,5-2% щодо основної попередньої ставки. Якщо банк відмовить від пролонгації договору, або підприємство не прийме вчасно заходів про вирішення питань відстрочки, то заборгованість у банку буде враховуватися як прострочена і до попередньо нарахованих відсотків за користування кредитом нараховується ще й пеня за кожний день прострочки згідно умов кредитного договору.
Якщо після прийнятих заходів про погашення боргу підприємство-боржник не розрахується за кредит, то кредитор має право звернутися до суду з позовом про відчуження майна, яке було закладено під кредит.
Принципами кредитування є: цільовий характер позик, їх забезпеченість, строковість і обов'язковість повернення, а також застосування санкцій до порушників кредитної дисципліни.
Відсотки за кредити, отримані в уповноваженому банку України, стягуються в національній валюті України, в іноземному банку – в іноземній валюті.
Ставка відсотків за користування кредитами у валюті 1 групи Класифікатора іноземних валют і банківських металів не має бути вища розміру максимальної ставки відсотків, які встановлює Правління НБУ на підставі вартості державних позик на зовнішніх фінансових ринках.
Ставка відсотків за користування кредитами у валюті 2 групи Класифікатора іноземних валют має бути не вища розміру середньозваженої ставки відсотків, за якою банки надають кредити на внутрішньому ринку (п. 1.11 розд. 1 част. 1 Положення №270).
Ставка відсотків за користування кредитом залежить:
–     від суми кредиту;
–     строків кредитування;
–     оцінки фінансового стану підприємства-позивача;
–     якості застави.
Склад витрат при сплаті відсотків за борговими зобов'язаннями регламентує п. 5, пп. 5.5.2-5.5.5 Закону про прибуток.
На підставі пп. 5.5.2 Закону про прибуток платникам податків вказаних в п. 5.5.3 віднесення до складу валових витрат, витрат на оплату або нарахування відсотків по зобов'язаннях на користь осіб, зазначених у п. 5.5.3, в будь-якому податковому періоді дозволяється у сумі, яка не перевищує суми доходу податківця протягом звітного періоду, одержаних у вигляді відсотків, збільшеної на суму, яка дорівнює 50 відсотків оподатковуваного прибутку звітного періоду, без врахування суми одержаних відсотків.
Згідно з пп. 5.5.4 Закону про прибуток, оподатковуваний прибуток без урахування відсотків визначається як скоригований валовий дохід звітного періоду без урахування доходу звітного періоду, за винятком валових витрат звітного періоду, пов'язаних з виплатою відсотків.
Щоб дізнатися, яку суму відсотків можна включати до валових витрат, необхідно порівняти їх розмір з розрахунковою величиною, встановленою за пп. 5.5.2. Закону про прибуток. Якщо фактична сума відсотків менша (дорівнює) розрахунковій величині – до валових витрат відносять фактичну суму. Якщо фактична сума більша розрахункової – до валових витрат відносять розрахункову (формула 11.1-11.2).
Експортний кредит – це кредит, що надається іноземними покупцями або їх банками з метою фінансування продажу товарів та послуг (як засіб стимулювання експорту).
2. Види кредитів і їх бухгалтерський облік
Існує декілька видів кредитів:
–     кредит з фіксованою сумою, який передбачає, що узгоджена кредитним договором сума надходить на рахунок підприємства тільки один раз;
–     кредитна лінія – кредитним договором визначається сума ліміту, в межах якої позивач може отримати кошти частками або загалом всю суму, повертати їх і знову отримувати (п. 2 ст. 347 ГК);
–     комерційний – кредитування експорту, за якого експортер надає іноземному покупцю відстрочку платежу за угодою. Комерційний кредит зазвичай надається експортером іноземному імпортеру у вигляді відстрочки платежу, оформлюється векселем чи видається з відкритого рахунку.
Надання вексельного кредиту також супроводжується нарахуванням відсотків з нього.
–     вексельний – кредитування експорту (або імпорту) під виданий або отриманий вексель;
–     за відкритим рахунком – представляє собою кредит у формі відстрочки платежу експорту цінностей.
–     факторинг – форма кредитування експорту, за якої розрахунки з експортером здійснює посередник (як правило, банк), який за певну комісію і банківські відсотки викупляє платіжні документи експортера. Умови факторингових угод полягають у тому, що при викупівлі рахунків посередник оплачує приблизно 4/5 вартості поставки, а іншу суму (за мінусом відсотків) оплачує після визначеного строку (незалежно від перерахування грошей покупцем).
Імпортний факторинг – здійснюється для іноземних експортерів або іноземних факторингових компаній, які представляють їх інтереси, шляхом надання послуг повного імпортного факторингу (управління дебіторською заборгованістю і послуги з надання гарантій іноземному експортеру або іноземній факторинговій компанії). Використовуючи імпортний факторинг, експортер може надавати відстрочку платежів, отримуючи гроші одразу за фактом поставки. А вітчизняний імпортер на вигідних для нього умовах може користуватися товарним кредитом закордонного постачальника (табл. 1.1).
Відображення в обліку експортера факторингових операцій
1.     Відвантажено товар іноземному покупцю Д362 К702

2.     Отримано на валютний рахунок частину коштів у рахунок оплати експортної поставки за мінусом дисконту банку і певної частини вартості рахунку Д312 К602
3.     Надійшов на валютний рахунок валютний виторг Д3123 К362
4.     Оплачено заборгованість по кредиту за рахунок отриманого валютного виторгу Д602 К312
Експортний факторинг – найбільш ефективний фінансовий механізм, який дозволяє вирішувати більшість проблем, які пов'язані зі здійсненням експортних поставок.
Використовуючи послуги, які надають банки з експортного факторингу, підприємство отримує можливість продажу товарів за кордон з відстрочкою платежів, фактично не використовуючи власних обігових коштів. Крім цього, іноземна факторингова компанія бере на себе ризик неплатоспроможності іноземного покупця.
–     форфейтинг – форма кредитування експорту банком шляхом купівлі ним (без обороту на продавця) векселів та інших боргових зобов'язань про зовнішньоторгові операції (табл. 1).
Таблиця 1 - Відображення в обліку експортера форфейтингових операцій
–     акцептний – полягає в акцепті банком векселя, який стає гарантією оплати експорту;
–     овердрафт – форма кредитування експорту, за якою банк списує грошові кошти з рахунку клієнта понад залишок коштів на рахунку, наслідком чого є дебетове сальдо за розрахунками у клієнта (табл. 2).
Залежно від строків, на які надаються кредити, їх поділяють на:
а)короткострокові – строк повернення не має перевищувати 12 місяців;
б)довгострокові – строк повернення перевищує 12 місяців. Критерії віднесення до короткострокових або довгострокових кредитів визначені в п. 8 П(С)БО 11 “Зобов'язання”.

Таблиця 2 - Відображення в обліку імпортера овердрафту
Відповідно до п. 12 П(С)БО 11, поточні зобов'язання відображаються у Балансі Ф 1 за сумами погашення:
а)довгострокові кредити банків – код рядку 440;
б)короткострокові кредити – код рядку 500.
Для правильного відображення в бухгалтерському обліку операцій в іноземній валюті необхідно враховувати вимоги П(С)БО 21 “Вплив змін валютних курсів”.
Підприємство отримує кредит в іноземній валюті і нараховує відсотки на користь нерезидента за використання кредитних засобів. Таку операцію відображають в обліку шляхом перерахування суми в іноземній валюті з застосуванням валютного курсу на дату здійснення операції (п. 5 П(С)БО 21). Оскільки погашення виниклої кредиторської заборгованості передбачено у фіксованій сумі коштів, то відповідно до п. 4 П(С)БО 21 ця кредиторська заборгованість – монетарна стаття, і таким чином вона переоцінюється на дату балансу (п. 7 П(С)БО 21). Курсові різниці з такої статті обліку нараховуються як на дату балансу, так і на дату здійснення розрахунків (п. 8 П(С)БО 21).
В податковому обліку порядок відображення курсових різниць регламентується п. 7.2 Закону про податок на прибуток.
Відповідно з п.п. 7.3.3 “Закону про прибуток” – під терміном “заборгованість” розуміється основна сума фінансового кредиту, сума відсотків, нарахованих на таку суму фінансового кредиту, строк оплати яких скінчився на дату закінчення звітного періоду. Таким чином, тільки щодо таких видів заборгованості застосовується порядок перерахунку заборгованості і визначення курсових різниць у податковому обліку.
Засоби, надані банком-нерезидентом на визначений строк, для цільового використання і під відсотки, відповідно пп. 1.11.1 ст. 1 Закону про прибуток є фінансовим кредитом. Під час надходження такого кредиту його сума не входить до складу валових доходів, а при поверненні його нерезиденту, не включається у валові витрати, що передбачено пп. 7.9.1 і пп. 7.9.2 (Закону про прибуток) за винятком відсотків за кредит.
Аналітичний облік ведеться за кожним отриманим кредитом в іноземній валюті. Перерахунок заборгованості в іноземній валюті за кредитами відбувається на останню дату звітного періоду і на дату погашення кредиту.

Список використаних джерел
1. Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” № 959-ХІІ (із змінами і доповненнями) від 16.04.91 р. // www.rada.gov.ua
2. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 283/97-ВР від 22.05.97 р. // www.rada.gov.ua
3. Декрет КМУ від 19.02.93 р. “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” №15-93// www.rada.gov.ua
4. Наказ Президента України “Про регулювання порядку отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства” від 27.06.99 р. №734/99// www.rada.gov.ua
5. Постанова Правління НБУ “Положенням про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам”, затверджене від 17.06.04 р. №270. // www.rada.gov.ua
6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 “Вплив змін валютних курсів”, затверджено наказом Міністерства фінансів України № 193 від 10.08.2000 р. // www.rada.gov.ua
7. Бутинець Ф.Ф. Облік і аналіз зовнішньоекономічної діяльності. Підручник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106 “Облік і аудит”. – Житомир: ПП “Рута”, 2001. - 544 с.
8. Кадуріна Л.О. Облік і аналіз зовнішньоекономічної діяльності. Практикум. Навчальний посібник з практичних занять. – К.: Видавничий Дім “Слово”, 2003. – 272 с.
9. Зовнішньоекономічна діяльність: Підручник для вузів/ І.В. Багрова, В.Є. Власик, О.О. Гетьман; За ред. д-ра економ, наук. проф. І.В. Багрової. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 580 с.