Чернігів-2005

Вступ

 
    Іслам має сувору систему заборон і приписів, які викликають негативне ставлення до цієї релігії серед представників інших вірувань , зокрема на Заході. Ця назва цього віровчення перекладається з арабської мови  як “покірність волі Аллаха». Віруючі називають себе мусульманами ,себто покірними. Норми та правила шаріату не є для них обтяжливими,а становлять спосіб їх життя.
    Існують різні методи оцінки стилів життя: спостереження за наслідками, експериментальна перевірка (приміряння до себе ), вивчення думок авторитетів, аналіз обґрунтування певного життєвого шляху та його порівняння з відомими та близькими традиціями. Можливо, наші “цивілізовані” норми моралі та поведінки для мусульман виглядають не менш дико, ніж для нас приписи шаріату. 
 
2. Священними книгами мусульман є Коран (послання Аллаха, передане людям через пророка Мухаммеда ) і Суна (збірник переказів про життя і діяльність пророка ).    
      Для втілення заповітів пророка у повсякденне життя потрібне було тлумачення цих священних книг. Цим займалися мазхаби - релігійні школи ісламу. Найбільш відомі стали чотири з них: халіфізм, малікізм, шафіїзм і ханбалізм. Вони відрізняються між собою ступенем консервативності. Найконсервативнішими є ханбалісти. Ханіфізм, навпаки, являє собою найтолерантнішу течію ісламу, котра найсильніше змінюється з часом      і здатна пристосовуватись до будь-якого етнокультурного середовища.
        Незважаючи на зовнішні відмінності, усі ці школи мирно співіснують між собою навіть в межах однієї країни Кожен мусульманин має право протягом життя змінювати свої симпатії на користь якоїсь із шкіл відповідно до внутрішніх переконань .
        На основі вчень, вироблених цими школами, та звичаєвого права (адату) виникла єдина система мусульманського права - шаріату.  У перекладі з арабської мови це слово означає “намічений”, “приписаний”.
        Мусульманське право єдине. Воно не розділяється на цивільне, карне і релігійне, бо релігійне і суспільно-правове життя мусульман тісно пов’язані між собою.
        Основною тенденцією цієї правової системи є оцінка різних життєвих обставин з точки зору релігії:
        Шаріат складається з трьох блоків:
а) аб-адат (блок,що визначає релігійні обов’язки мусульман );
б) муам-аят (цей блок умовно можна назвати переліком свобод мусульман ) ;
в) ук-убат (система покарань );
        На основі шаріату здійснюється правосуддя і будується законодавство у мусульманських країнах, хоча останнім часом у громадсько-правовій сфері цих країн усе більш відчутними стають світські впливи.
 
 
 
 
 
3.  Існує п’ять “стовпів” ісламського віровчення:
Ø аш-шахада (сповідання віри )
Для переходу в іслам потрібно тричі у присутності свідків виголосити на арабській мові формулу: ”Немає Бога, крім Аллаха, а Мухаммед - пророк Його”;
Ø ас-самат, намаз(молитва).
Мусульмани моляться п’ять разів на день (на світанку, опівдні після-обід, при заході сонця і перед сном ). Під час молитви читаються перша та деякі інші сури Корану і фатіха .Окрім обов’язкових, існують і добровільні особисті молитви, які читаються в інший час. Молитві передує ритуальне очищення (обмивання рук, ніг і обличчя або усього тіла при серйозній нечистоті).
Ритуал молитви чітко визначений. Велике значення має послідовність рухів і поз. По п’ятницях  здійснюються колективні молитви у мечетях під керівництвом імамів, до яких закликають спеціальні служителі –муедзини.
Під час молитви (як колективної, так і індивідуальної ) мусульмани повертаються обличчям у сторону Мекки ;
Ø ас-саум (піст).
У мусульман існує лише один піст - піст протягом священого місяця рамазан. У зв’язку  з тим , що мусульмани користуються місячним календарем, цей місяць може припадати на різні пори року. Мусульманський піст відрізняється від християнського тим, що вимагає повного утримання від їжі, пиття й виконання подружніх обов’язків лише під час світлого часу доби. Від посту і п’ятикратної щоденної молитви  за певних умов звільняються люди похилого віку, вагітні жінки, хворі та подорожні;
Ø аз-закат (податок на користь бідних) - прогресивний;
Ø аль-хадж(паломництво).
        Останній обов’язок почесний. Його протягом свого життя намагається здійснити кожен мусульманин, але далеко не кожному це вдається. Хадін зараховується лише у певні дні і за умов принесення відповідних жертв й виконання інших ритуалів. Особи, котрі здійснили паломництво, отримують титул ходіні, право носити галму і користуватися повагою й авторитетом серед одновірців.
        Чотири з п’яти фундаментальних положень ісламу містять моральні настанови та обрядові правила, тому ісламське право значно розвиненіше за догматику. Воно визначає переконання, формує моральні цінності та релігійну совісність, а також визначає конкретні норми взаємин.
        Вважають, що причиною католицького юридизму є те, що під час панування єресі іконоборства у Константинополі західноєвропейські філософи здобували освіту в мусульманських країнах.
       Згідно з шаріатом, дії мусульман можуть поділятися на п’ять категорій:
·        обов’язкові, невиконання яких карається;
·        рекомендовані;
·        дозволені;
·        ганебні (засуджуються, але не караються);
·        заборонені, котрі засуджуються й караються.
Вчинки оцінюються не стільки з точки зору наявного факту, скільки з точки зору наміру. Таким чином, мета могла виправдати засоби. Між іншим, джихад (саме слово у перекладі з арабської мови означає ”справедливість”)—це не стільки священна війна проти невірних джаурів, скільки стан підвищеної готовності здійснити будь-який вчинок і принести будь-яку жертву для Аллаха і в ім’я Аллаха. Під час ведення священної війни воїн міг узяти собі чотири п’ятих здобичі, а у випадку смерті він потрапляв прямо в рай.
        Окрім військової здобичі, законними способами здобування багатства вважалися наступні: мисливство; рибальство; освоєння цілини; “добування того, що в землі”; обробіток сировини; праця в наймі; успадкування та отримання власності у подарунок чи у якості нагороди.
4. Шаріат містить багато заборон, частина з яких може видатись нам незрозумілими нелогічними, недоречними, негуманними, занадто суровими, застарілими і в кінцевому випадку несправедливими.
        Перш за все, вражає широке застосування, різноманітність й витонченість тілесних покарань, аж до смертної кари.
        На смерть каралися такі злочини як: подружня зрада жінки, зрада рабинею свого господаря, проституція, сексуальні збочення, алкоголізм, розповсюдження і вживання наркотиків, чотирикратне порушення посту, негідне життя на землі та незгода з Аллахом. Останні два злочини тлумачились досить невизначено, що давало привід для зловживань.
        Щодо інших злочинів, то крадіжки карались жорстокіше за вбивства із-за освячення кровної помсти. Коран дозволяє помсту в межах еквівалента: вільного за вільного, раба за раба… У деяких мусульманських країнах існують спеціальні клініки, які за вироком, шаріатського суду завдають винним тих тілесних пошкоджень, які ті чинили своїм ближнім. При завданні якихось матеріальних збитків винний повинен відшкодувати їх у еквівалентному розмірі.
        Як і більшість інших релігій, іслам засуджує самогубство, аборти та вбивство новонароджених дітей.
        Значне місце в шаріаті відіграють заборони (харам). Так у їжі, окрім заборон на свинину, кров, падаль і м’ясо ракоподібних, існує заборона на і на м’ясо чистих тварин забитих без відповідного ритуалу. Заборона на алкогольні напої досить м’яка – забороняється лише цілеспрямоване і надмірне їх вживання.
        Таким чином, жорстокість заборон і покарань являється вагомим чинником у формуванні дисципліни.
5. У мусульманських країнах існує узаконене багатоженство. Чоловікові дозволялось мати чотирьох дружин за умови можливості їх утримання, а кількість  рабинь необмежувалось.
        Жінки все своє життя проводили у гаремі. Їм був закритий шлях до здобуття освіти та суспільної діяльності. У мечетях вони молилися у спеціально відведених приміщеннях, хоча в Корані взагалі сказано, що жінці корисніше молитися вдома. Вхід у гарем заборонений для сторонніх.
        На вулиці жінки повинні були носити спеціальний одяг – паранджа, - щоб приховати обличчя і фігури (Зараз обмежуються носінням хусток чи спеціальних головних уборів). Згідно з шаріатом, якщо заміжня жінка відкриє своє обличчя іншому чоловікові, то це достатня підстава для розлучення.  
        Чоловік міг змінювати жінок у ході шлюбів та розлучень, а жінка права на розлучення не мала. Вона мусила погоджуватись з усіма рішеннями чоловіка, навіть при розлученні. У юридичних відносинах дві жінки прирівнювались до одного чоловіка.
        Окрім таких обмежень, шаріат давав жінкам і певні права. Так жінку не могли позбавити дитини, яка потребує її догляду. Зазвичай це були діти до семи років, але і після цього віку батько не завжди і не за усіх умов міг забрати дитину.
        За жінками не давалось приданого. Навпаки, чоловіки мусили давати певну плату (калим) чи відробляти за наречену в домі тестя. Фактично, дівчата (навіть неповнолітні) використовувались родинами як товар.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
6. При народженні дитини, особливо сина, мусульмани приносять жертви , супроводжуючи жертвоприношення особливою молитвою за дітей.
        Важливим сімейним торжеством було обрізання. Цей обряд здійснювали у семирічному віці. Хлопця заздалегідь готували до ритуалу. Після операції хлопець уже не повертався на жіночу половину дому і жив окремо від сестер.
        Шаріат чітко визначає ритуал шлюбу. Підчас вінчання молодим читається четверта сура Корану, у якій роз’яснюється обов’язки жінки та її права.
        Найдорожче для мусульман обходиться похорон, бо потрібно заплатити служителям культу, роздати милостиню дервішам (монахам) і біднякам, а також налаштувати поминальний обід для родичів та гостей.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
7. У мусульман існує п’ять головних релігійних свят:
v ураза – байрам (розговіння) – у цей день правовірні збираються у мечеті, де кожен звітує про те, чого він досягнув у духовному плані за час посту і які вчинив гріхи та виплачує закят, а мулла визначає покарання для тих, хто згрішив;
v курбан – байрам (сімдесятий день після закінчення посту) – це час триденного жертвоприношення, під час якого відбувається вшанування святині Кааби у Мецці;
v день народження Мухаммеда (12 рабн-аль-аввась ) припадає на третій місяць мусульманського року;
v Раджиб-байрам (день чудесного вознесіння пророка до Аллаха);
v  Двадцять сьомий день рамазану (день передачі Корану ) – у цей день віруючі моляться до Аллаха про свої житейські справи.
Висновок
        Попри всі упередженості і стереотипи, іслам по своїй суті - релігія миролюбна. Вона об’єднує людей, а для того, щоб таке об’єднання мало творчий потенціал, його потрібно організувати. Методом цієї організації у мусульманстві є дисципліна вироблена шаріатом.
        Цей метод не зовсім вдалий, якщо його застосовувати до нашого менталітету, але це не значить, що він не підходить для народів Сходу.
        Існує версія, що чим агресивніший по своїй природі є колектив, тим жорстокіші правила мають підтримувати його стабільність. Можливо, з такої позиції можна оцінювати справедливість чи доцільність шаріату.