Шановні присутні!
Вашій увазі пропонується розгляд питання про бінарні сполуки.
Отже, як нам відомо, бінарні сполуки – це сполуки до складу яких входять два різні елементи.
Отак, розглянемо таблицю бінарних сполук (Описую що написано в таблиці)
До бінарних сполук відносять: Галогеніди, Халькогеніди,Карбіди, Оксиди, Нітриди, Гідриди,Фосфіди.
Отже, галоген іди – це сполуки, до складу яких входять одновалентні аніони галогенів. До галогенідів також відносять cолі галоїдних кислот: HF, HCl, HBr, HI. Звичайно вони поділяються на солі слабкої флуоридної кислоти – флуориди і солі більш сильної хлоридної кислоти – хлориди, і близькі до них броміди та йодиди. Серед флуоридів найбільш характерними є солі кальцію, серед хлоридів – солі натрію і калію.
Звичайно галогеніди поширені і в природі:
ГАЛОГЕНІДИ ПРИРОДНІ – група мінералів, сполуки фтору, йоду, хлору,брому з іншими хімічними елементами. Галогеніди природні – солі галоїдоводневих кислот. Вони належать до чотирьох класів – флуоридів, бромідів, хлоридів та йодидів. Виділяють прості Галогеніди природні типу NaCl, складні, які містять два і більше катіонів, і змішані наприклад PbFCl.
Далі я хочу розповісти про халькогеніди і карбіди.
Халькогеніди – це бінарні сполуки металів з халькогенами. Халькогени – це елементи 6-ї групи.
Карбіди – це сполуки вуглецю з металами ( напр. карбід заліза, карбід кальцію). Карбіди досить тверді речовини, які нерозчинні без руйнування в жодному з розчинників. Карбіди є твердими кристалічними речовинами, плавкими при дуже високих температурах. Склад їх дуже різноманітний, іноді такий що зовсім не відповідає валентностям елементів, що з`єднаються. Одні з карбідів легко розкладаються водою з утворенням вуглеводів; на інші не діє не тільки вода, а й розбавлені кислоти. Хочу додати що важливе практичне значення має карбід кальцію CaC , що одержується прожарюванням суміші вугілля з вапном.
(CaO + 3C = CaC + CO ).
Наступною бінарною сполукою , про яку я розповім будуть Оксиди. Оксид – це бінарна сполука кисню з іншими елементами.
Крім нормальних оксидів кисень може утворювати й інші бінарні сполуки : складні оксиди, подвійні оксиди, пероксиди та інші.
Нормальними оксидами називаються сполуки елементів з киснем, у молекулах яких усі атоми кисню обома своїми валентними зв`язками безпосередньо сполучені з атомами елементу, а атоми елементу, в свою чергу, всіма своїми валентними зв`язками безпосередньо сполучені з атомами кисню.
Нормальні оксиди досить поширені, їх утворюють майже всі хімічні елементи, за винятком інертних елементів. Формули нормальних оксидів усіх елементів можна звести до таких восьми загальних формул: RO, RO, RO, RO, RO, RO, RO, RO, де R – відповідний елемент (метал або неметал) .
Якщо хімічний елемент проявляє сталу валентність і з киснем утворює тільки один оксид, то його називають просто оксидом цього елементу. Наприклад, оксид кальцію, оксид калію, або ж калій оксид, кальцій оксид.
Якщо ж елемент проявляє змінну валентність і утворює по кілько оксидів, то в їх назвах до слова оксид додають префікси з грецьких числівників, які показують кількість атомів оксисену, що припадають на один атом даного елементу. наприклад CuO – гемі оксид (півоксид) міді, а CuO – моно оксид (однооксид) міді. Залізо частішу всього буває позитивно дво- і тривалентним і з киснем утворює FeO – монооксид заліза і FeO сесквіоксид (півтора) оксид заліза. Сірка з киснем утворює SO – діоксин (двооксид) сірки, і SO – триоксид сірки.
Азот утворює кілька оксидів, у тому числі NO – монооксид азоту, NO – сесквіоксид азоту і NO – геміпентаоксид (півп`ятиоксид) азоту.
Більше чотирьох атомів кисню, що припадають на один атом елементу, в нормальних оксидів не буває.
Також ще є Основні оксиди, Кислотні, Амфотерні та Індиферентні.
До основних відносять такі оксиди , які при взаємодії з кислотами і ангідридами, а також з амфотерними оксидами утворюють солі, а між собою не взаємодіють. Наприклад:
СаО + СО = СаСО
Основні оксиди утворюються тільки з металами з низькою валентністю (не вище 3). Більшість основних оксидів з водою безпосередньо не взаємодіють, за винятком оксидів лужних і лужноземельних металів, які реагують з водою. Усім основним оксидам відповідають основи, тобто гідроксиди, які проявляють властивості основ.
До КИСЛОТНИХ оксидів відносять такі оксиди, які взаємодіють з основами та амфотерними оксидами, а також з їх гідроксидами з утворенням солей.
РО + 3СаО = Са(РО)
Кислотні оксиди називають звичайно ангідридами (зневодненими кислотами)
вказуючи цим, що їх можна одержати з кислот, віднімаючи від них елементи води. Кислотні оксиди утворюються неметалами та деякими металами, які проявляють змінну валентність. Валентність металів у кислотних оксидах буває, від 4 до 7, Наприклад СгО – хроматний ангідрид (вал хрому 6) МnO – ангідрид марганцю (вал. марг. 7)
Деякі кислотні оксиди взаємодіють з водою, утворюючи відповідні гідроксиди, тобто кислоти.
Однак більшість з них з водою не взаємодіють.
Амфотерні оксиди
Амфотерними оксидами називають такі оксиди, які взаємодіють як з кислотами, так і з основами, утворюючи сіль. при взаємодії з кислотами вони поводять себе як основні оксиди, а при взаємодії з основами – як кислотні.
ZnO + HSO = ZnSO + HO.
З водою амфотерні оксиди не взаємодіють. Амфотерні оксиди утворюються тільки металами з валентністю від 2 до 4. До амфотерних оксидів належать ZnO, SnO, PbO, AlO, SnO і інші.
Індиферентними називають такі оксиди, які не взаємодіють з кислотами, не взаємодіють з основами і солей не утворюють. Тому їх називають ще несолетворними оксидами. Індиферентних оксидів небагато. До них належать монооксид вуглецю – СО, моно оксид азоту NO і деякі інші.
Отже неметали утворюють тільки кислотні оксиди, а метали можуть утворювати основані, амфотерні і кислотні. причому для металів із змінною валентністю існує така залежність : при низькому валентному стані металу (не вище 3 ) він утворює основний оксид, при високому валентному стані (від 4 до 7) він утворює кислотний оксид, а при проміжному Від 2 до 4 ) він утворює амфотерний оксид. Основні, кислотні і амфотерні оксиди називають ще солетворними, бо вони при взаємодії з кислотами або основами утворюють солі.
Тепер я коротко розповім про Нітриди, Гідриди, і Фосфіди.
Нітриди це бінарні сполуки металів з гідрогеном.
Нітриди за своїми властивостями близькі до самородних елементів ( напр. сидеразот FeN, відомий у вулканічних нальотах у лаві Етни, ос борніт TiN, знайдений у метеориті з Індії ).
Гідриди – сполуки водню і елементів з меншою електронегативністю ніж у водню. Так, наприклад, сполука водню з галогенами, азотом, киснем, вуглецем і сіркою не є гідридами.
Фосфіди – бінарні сполуки металів з фосфором ( InP )
Розглянувши бінарні сполуки можна зробити такий висновок:
Оскільки бінарні сполуки це сполуки до складу яких входять два хімелементи, то виходячи з кількості відомих хімелементів їх може бути дуже багато. Практично всі сполуки крім інертних газів можуть утворювати Галогеніди, Оксиди, Халькогеніди, Нітриди, Флуорити, Карбіди і Гідриди.