| 
История конституции США. Вибўр теми данно• роботи пўдказаний •• актуальнўстю. Пўс-
ля розпаду Радянського Союзу на окремў держави перед народа-
ми кожно• з них повстало питання про конституцўю - основний
закон, по якому знов створена незалежна держава буде жити й
розвиватися.
Попереднў конституцў• республўк СРСР, написанў чиновника-
ми на зразок "Сталўнсько• конституцў•" 1936 року, навўть з
численними виправленнями, не можуть бути пристосованў для са-
мостўйних держав. У кожно• з них "особлива постать" ў ••, як
ў Росўю, про котру цў слова говорять, "аршином загальним не
змўряти". Виникла потреба у нових конституцўях, для створення
яких, вкрай необхўдно ў дуже важливо знати ўсторўю становлен-
ня конституцўйного устрўю ўнших держав, що пройшли цей шлях
ранўше.
Задача данно• роботи - прослўдкувати становлення консти-
туцўйно• системи на прикладў однўї• з найбўльш розвинених та
передових свўтових держав - Сполучених Штатўв Америки. Амери-
канський народ живе по положенням свої• конституцў• вже понад
200 рокўв, практично не змўнюючи ••. Вўдсутнўсть виражених
змўн у конституцў• свўдчить про оптимальнўсть прийнятих зако-
нўв. Не тўльки професўоналўзм та грамотнўсть вўдзначають ав-
торўв цього зводу законўв. В ньому сконцентрованў знання, му-
дрўсть та культура останнўх вўкўв розвитку людства, револю-
цўйна непримиреннўсть першопроходцўв суспўльства вўльних, ви-
соке почуття справедливостў. Статтў Конституцў• мўстять чўткў
формулювання, якў не надають можливостў по-рўзному •х тракту-
вати.
- 2 -
Про конституцўю США у нас в Укра•нў й ўнших кра•нах був-
шого Радянського Союзу опублўковано багато наукових робўт.
У них розглядаїться тема з точки зору зовнўшньо• та внутрўш-
ньо• полўтики, економўки, юриспруденцў• та т.п. Особливо ба-
гато лўтератури виходить до ювўле•в прийняття Конституцў•.
Так, до 200-лўтнього ювўлею в 1987 роцў вийшло багато статей,
особливо критичного характеру.
Критика Конституцў• США 1787 року з позицўй сучасностў
не входить у задачу данно• роботи.
Хронологўчнў рамки теми: початок 17 столўття - вўд почат-
ку британського колонўального правлўння до прийняття Консти-
туцў• 1787 року включно.
Доба великих географўчних вўдкрить спричинила до захоп-
лення величезних територўй. У •х числў був ў американський
контўнент. Першими колонўзаторами Америки були Ўспанўя ў Пор-
тугалўя, якў захопили землў Центрально• та Пўвденно• Америки
з кўнця 15 - 17 столўть. Захоплення та початок британського
колонўального правлўння вўдноситься до початку 17 столўття,
коли на територў• Пўвнўчно• Америки був заснований форт
Джеймстаун.
На початку 18 столўття Англўя виявилась володаркою зе-
мель в Ўндў•, Пўвнўчнўй Америцў. Вона вўдўбрала у Францў•
Канаду. Крўм того, Англўя, ставши по площў територў• у 95
разўв меншою за захопленў їю територў•, придбала монополўю
на торгўвлю неграми.
Ранўше, нўж перейти до розглядання зовнўшньо• полўтики
Англў•, слўд дати коротку характеристику •• внутрўшнього
- 3 -
положення. Англўйська буржуазна революцўя 1640-60-х рокўв
привела до економўчно• влади капўталўстичнў елементи кра•ни-
буржуазўю та збуржуазнўле дворянство. Росла •х опозицўя ко-
ролўвський владў. З другого боку, в Англў• зростало зубожўн-
ня селянства, мўсцево• бўдноти, зўгнаних з земель дрўбних
фермерўв. Англўйське суспўльство кипўло незадоволенням проти
абсолютизму.
Новў, приїднанў до Англў• землў, надавали прекраснў мож-
ливостў для збагачення. Спочатку на новў землў прибували
люди, що були вимушенў покинути метрополўю. Це - розоренў
селяни, дрўбнў фермери, боржники, паупери, а ўнодў навўть
ув"язненў.
На початку 17 столўття на американському континентў
з"являються першў раби-негри. Пўзнўше у колонў• в"•зджають
вўльнў переселенцў - люди, що залишали метрополўю з полў-
тичних та релўгўйних мўркувань. °дуть плантатори ў буржуа,
вўльнў дрўбнў фермери. Однорўдним це суспўльство не було.
На соцўальнў протирўччя накладались протирўччя релўгўйнў,
котрў були мўж рўзними напрямками протестантизму. Все це
були люди, якў пўзнали смак власностў та пўдприїмництва,
вўльнў вўд феодальних пережиткўв. Соцўальнў протирўччя у
колонўях були менш гострими, нўж у метрополў•, але вони бу-
ли менш сильними, нўж невдоволення англўйським володарством.
Доказ цього - збереження рабства у Декларацў• незалежностў
та Конституцў• США до перших поправок.
- 4 -
Як же управлялася Англўїю ця огромна територўя, що кипў-
ла невдоволенням проти колонўального гнўту ?
Система британського колонўального правлўння склалася до
кўнця 17 столўття. 13 колонўй управлялися губернаторами та
двопалатними законодавчими зборами, пўдпорядкованими губерна-
торам. Таким чином, колонў• жили за англўйськими законами та
пўдкорялися •м. Тому з самого початку у конституцўоналўзмў ко-
лонўй зростали двў протилежнў тенденцў• - реакцўйна та демо-
кратична. Перша була у тих штатах, де Англў• вдалося укласти
договори з акцўонерами колонўй. Тут придушувався усякий прояв
демократў•. Влада належала аристократичним та буржуазним еле-
ментам. Так було у восьми колонўях британсько• корони, серед
яких були: Масачусетс, Вўрджинўя, Плўмут, Нью-Гемпшир, Нью-Йорк,
Нью-Джерсў та ўн. Друга демократична тенденцўя зростала у коло-
нўях, де органи управлўння: губернатори та генеральний суд були
виборними та надане жителям колонўй активне виборче право не
пов"язувалося з будь-якими релўгўйними вимогами. Такў демокра-
тичнў тенденцў• отримали розвиток у колонў• Конектикут у ре-
зультатў впливу десидентўв, яких вигнали з Масачусетса. Ще
бўльший демократизм мала самоврядувальна колонўя Род-Айленд.
Тут було введено представницьку форму правлўння з однопалат-
ним законодавчим органом, здўйснено вўддўлення церкви вўд
"держави", передбачалися багаторазовў вибори, право колектив-
но• та ўндивўдуально• законодавчо• ўнўцўативи громадян, яким були
наданў рўвнў права, проведення референдумўв. Була й третя група,
що належала приватним власникам. Це Пенсўльванўя, Делавер та Ме-
- 5 -
рўленд.
У вўдповўдностў встановленим територўальним особливостям аме-
риканського колонўального суспўльства ў його управлўнню знаходи-
лися ў полўтико-правовў установи в англўйських колонўях. Розвива-
лися вони пўд впливом Англў•, виражаючи економўчнў потреби коло-
нўального суспўльства.
На протязў всього перўоду до проголошення незалежностў 1776р.
полўтико-економўчнў вўдносини з метрополўїю визначалися полўтикою
штучного стримання розвитку капўталўстичних вўдносин, обмеження
економўчно• свободи буржуазў• колонўй, зовнўшня торгўвля яких,
повнўстю контролювалася Англўїю.
Весь перўод до американсько• революцў• англўйський парламент
приймаї закони, якў душили промисловўсть та торгўвлю у колонўях.
Вони визивали обурення в усўх верствах колонўального суспўльства.
Паралельно з посиленням гнўту метрополў• у колонўях зростаї праг-
нення звўльнитися вўд колонўального гнўту. З"являються поїднуючў
тенденцў•, що виявились у встановленнў конфедеративних вўдносин.
Першорядною формою поїднуючого руху у колонўях була конфедерацўя -
союз незалежних держав. Боротьба за незалежнўсть у Пўвнўчнўй Аме-
рицў носила характер буржуазно• революцў•. Вўдбуваючись мўж ан-
глўйською ў Великою французською революцўями, вона маї ряд осо-
бливостей. Перша - американський революцў• не передував феодаль-
ний лад. Пояснити це можна тим, що поток колонистўв складався з
буржуазних чи збуржуазнўлих елементўв. Американське суспўльство
не знало спадковито• аристократў•, помўщикўв та крўпакўв, держав-
но• демократў• привўлейного духовенства. Це суспўльство було де-
- 6 -
мократичним за сво•м духом, настроями та переконаннями. Це була
буржуазна революцўя у суспўльствў, яке вже пережило одну буржуаз-
ну революцўю. Друга особливўсть американсько• революцў• - у тому,
що вона переслўдувала нацўонально-визвольну мету. Це була бороть-
ба з британським колонўальним гнўтом, коли нацўонально-визвольний
рух перерўс у вўйну за незалежнўсть.
Ми не будемо зупинятися на ходў американсько• революцў•,
видўляючи з не• тўльки подў•, що стосуються подальшого роз-
витку конституцўйного ладу в Америцў.
5 вересня 1774 р. у Фўладельфў• зўбрався Перший Конти-
нентальний Конгрес, в якому були представленў майже всў ко-
лонў• (окрўм Джорджў•). Серед делегатўв були Джордж Вашўнг-
тон, Бен"ямўн Франклўн, Джордж Адамс. Рўшення Конгресу про-
голошували розрив з британською Метрополўїю. Фактично це озна-
чало початок вўйни.
10 травня 1775 року у Фўладельфў• зўбрався Другий Конти-
нентальний Конгрес. У прийнятўй декларацў• лунав заклик взя-
тися за зброю, об"їднати вўйська колонўй. очолив армўю Джордж
Вашўнгтон. Почалася вўйна за незалежнўсть.
На подальший хўд революцўйних подўй значно вплинула
Декларацўя прав Вўрджўнў• (Декларацўя незалежностў), яка ста-
ла одним з найважнўших документўв в становленнў американсько•
конституцў•. Саме •• мав наувазў К.Маркс, коли у листў до
А.Лўнкольна писав про Америку , як про кра•ну, де виникла
вперше ўдея велико• демократично• республўки, де була прого-
- 7 -
лошена перша декларацўя прав людини та було дано перший по-
штовх европейськўй революцў• 17 столўття. Декларацўя прого-
лосила, що люди по природў сво•й в однаковому ступўнў вўльнў
ў незалежнў, вибўр рўшення та сросўб його ўсповўдання "мо-
жуть бути визначенў тўльки розумом та переконанням, а не си-
лою та насильством"*.
У декларацў• проголошувалося, що вся влада перебуваї
у народў та твориться народом, а правителў ї слугами народу
та несуть перед ним вўдповўдальнўсть.
У ст.3 Декларацў• було закрўплено право народу на змў-
ну уряду, його повалення, якщо вўд буде дўяти всупереч ўнте-
ресам народу. Унўкальною особливўстю Декларацў• було поло-
ження про те, що "свобода друку ї одним з оплотўв волў вза-
галў, ў вона нўколи не може бути обмежена нўким, крўм деспо-
тичного уряду"*.
4 липня 1776 р. Третўм Континентальним Конгресом була
затверджена Декларацўя незалежностў. Документцей був написа-
ний Т.Джефесоном та вўдўграв велику роль у розвитку амери-
кансько• демократў• та конституцўоналўзму. За Версальським
миром 1783р. Англўя визнала незалежнўсть США.
Проголшення декларацў• незалежностў бувших англўйських
колонўй "вўльними та незалежними штатами" означало появу на
Атлантичному узберўжжў Пўвнўчно• Америки 13-ти незалежних
---------------------------------------------------------------
* "История государства и права зарубежных стран". ч.2.
М7, изд.МГУ, 1991. с.35
- 8 -
суверенних держав. Це ще не були Сполученў Штати Америки у
сучасному розумўннў цього слова, як їдина федеративна респу-
блўка, хоч у Декларацў• вже була назва "Сполученў Штати Аме-
рики".
У Декларацў• було проголошено: "Ми вважаїмо самооче-
видними слўдуючў ўстини: що всў люди створенў рўвними та на-
дўленў "Творцем" визначеними невўд"їмними правами". *
Хоч Декларацўя замовчувала питання про рабство, принцип рўв-
ноправностў вона розповсюдила не на всўх людей, а тўльки на
бўлих чоловўкўв-власникўв, таким чином, корўннў жителў Амери-
ки - ўндейцў, хоч ў не були рабами, не включалися в полўтичну
спўльнўсть, як ў раби.
Не дивлячись на обмеженнўсть ряду положень Декларацў•,
значення Американсько• революцў•, яку вона увўнчувала, було
величним: завоювання незалежностў, створення їдино• федера-
тивно• республўки, конституцўйне затвердження буржуазних прав
та свобод. Вона була найкрупнўшим етапом у становленнў амери-
канського конституцўйного ладу.
Пўсля вўйни перед Сполученими Штатами постала необхўд-
нўсть вирўшення внутрўшнўх проблем. Це були: переборювання
економўчних труднощўв та вжиття заходўв по укрўпленню держав-
но-полўтичного устрою. Вўд •х рўшення залежала доля досягну-
то• незалежностў.
--------------------------------------------------------------
* "История государства и права зарубежных стран". ч.2.
М7, изд.МГУ, 1991. с.35
- 9 -
У чому полягали та чим були викликанў економўчнў тру-
днощў?
Американська економўка знаходилась у важкому станў.
Глибокий спад господарства, зруйнована сфера фўнансўв, поси-
лена ўнфляцўя воїнних рокўв загрожували крахом всўй системў.
Ўнфляцўя призвела до росту цўн, особливо на предмети першо•
необхўдностў. Дорожнеча пўдняла заборгованўсть бўдних шарўв
населення, положення яких було надзвичайно важким. За перўод
вўйни конгрес та мўсцевў органи влади у штатах випустили
бўльше нўж пўвмўльярда папўрових грошей, для того часу то
була колосальна сума. Вартўсть паперових грошей постўйно
знижувалася, •х вўдмовлялися приймати як платню за борги та
погашення податкових забов"язань. Це означало, що весь тягар
фўнансових труднощўв був перекладений на плечў народу.
Продаж сўльськогосподарсько• продукцў• та ремўсничих
виробўв був ускладнений несприятливою кон"юнктурою ринку, на-
повненого дешевими британськими товарами. Конкурувати з ними
американський продукцў• було не пўд силу. Люди виявлялися
неплатежеспроможними, ставали боржниками. Важке економўчне
становище визивало обурювання у народў. Юрби бўдноти, страж-
даючў вўд вилучення боргўв приймали участь у зборах, висту-
паючи з скаргами на дў• судўв. Такў збори отримали назву на-
родних конвентўв.
- 10 -
У 1782 р. у Нортгемптонў (штат Масачусетс) вўдбулися
конвенти, якў прийняли резолюцў•, засуджуючи вирок боржникам.
Головував у цьому русў С.Елў, закликавший бўдноту озбро•тись
та боротися за прийняття конституцў•. Цей рух, як ў ряд ўн-
ших, носив стихўйний, неорганўзований характер, що визначило
його поразку. Так ў було ў з повстанням у 1787р. пўд керўв-
ництвом Данўеля Шейса - мўлкого фермера у штатў Масачусес.
Повстанцў вимагали передўлу землў та вўдмўни боргўв. Це було
спробою народних мас вирўшити економўчнў питання революўйним
шляхом. Пўдсумком повстання було те, що представники правля-
чих класўв зрозумўли необхўднўсть переглянути систему влади у
сторону •• укрўплення ў централўзацў•. Повстання було поштов-
хом для прискорення прийняття ново• конституцў•. Не дивлячись
на жорстоке придушення повстання Шейса, невдовзў пўсля цього
був скликаний Конституцўйний конвент.
Скликанню Конституцўйного конвенту передували подў• по-
чатку 1787 року, коли в Анаполўсў (штат Мерўленд) у лютому
1787р. вўдбулася конференцўя представникўв штатўв. На нўй об-
говорювалися правила внутрўшньо• тогўвлў. Ўнўцўатива скликан-
ня належала Вўргўнський законодавчўй асамбле•, котра зверну-
лася з закликом до ўнших штатўв вибрати делегатўв та зўбрати-
ся в Анаполўсў. Делегатўв, що прибули, представляли тўльки
5 штатўв з 13, тобто, меншўсть. Обговорення було вирўшено не
проводити. Тодў А.Гамўльтон запропонував направити всўм шта-
там звернення з закликом зўбратися у травнў 1787 року на кон-
- 11 -
вент, щоб "привести у вўдповўднўсть з насущними потребами со-
юзу конституцўю федерального уряду"**.
Ця пропозицўя була прийнята делегатами в Анаполўсў та всўм
штатам було надўслано пропозицўю зўбратися для обговорення
не тўльки торговельних, а й ўнших насущних питань державного
переустрою США. Пўд насущними питаннями народ розумўв заклик -
разом розробити справедливу конституцўю, яка б вўдповўдала
загальним ўнтересам.
Нова конституцўя була вимогою всього суспўльства. Но
якщо народ чекав справедливу конституцўю, яка б вўдповўдала
його ўнтересам, то представники заможних класўв розраховува-
ли по новўй конституцў• встановити в кра•нў "закон та поря-
док", закрўпити законодавчо в кра•нў владу заможних, щоб по-
збавитися "жахўв демократў•, що не контролюїться". Так були
визначенў рўзнў тлумачення "справедливостў". Один з тих,
хто створював конституцўю, Дж. Медўсон, писав: "Тў, хто воло-
дўї власнўстю, а також тў, хто •• не маї завжди представляли
рўзнў ўнтереси у суспўльствў. Теж саме можна сказати про кре-
диторўв та боржникўв. Земельнў, промисловў, торговельнў та
грошовў ўнтереси, а також ўнтереси менших груп обов"язково
проявляються в цивўлўзованих нацўях та подўляють •х на рўзнў
класи, що керуються у сво•х дўях рўзними почуттями та погля-
дами. Регулювання цих неоднакових та протирўчних ўнтересўв ї
-------------------------------------------------------------
** "История США" т.1 М., 1987. с.185
- 12 -
основною метою сучасного законодавства."***
Делегати конституцўйного конвенту, що взяли на себе
мўсўю розробки нового законодавства, привласнили собў право
регулювати ўнтереси рўзних класўв та груп населення строго
у вўдповўдностў з ўнтересами багатих власникўв.
Перейдемо до безпосередньо• дўяльностў конвенту по
розробцў Конституцў• США та •• характеристики.
Конституцўйний конвент розпочав свою роботу у травнў
1787 р. Складався вўн в основному з представникўв буржуазў•
та заможних землевласникўв, що закрўпилися у влади в ходў
вўйни за незалежнўсть. Так, з 55 делегатўв у конвентў - 24
були банкўрами й лихварями, 11 - купцями та мануфактурника-
ми, 15 - рабовласниками.
У конвентў розгорўлася боротьба з питання органўзацў•
влади. Бўльшўсть делегатўв була прихильниками федерального
державного устрою з мўцною центральною владою. Буржуазўя,
що закрўпилася у влади, мала потребу в їдиному нацўонально-
му ринку. Згўдно ново• конституцў• Сполученў Штати перетво-
рювалися з конфедерацў• майже самостўйних штатўв в їдину
федеральну державу. Це перетворення на союз штатўв здўйсню-
валося для можливостў проведення спўльно• зовнўшньо• полў-
тики, внутрўшньо• ў зовнўшньо• торгўвлў, оборони та регулю-
вання вўдносин як мўж штатами, так ў мўж окремими громадяна-
ми.
-------------------------------------------------------------
*** "История США" т.1, М., 1983, с.183
- 13 -
В той же час, розроблений конвентом документ був кла-
совим за сво•м характером ў ставив за мету закрўпити права
та владу заможньо• меншостў - володарўв велико• власностў.
У конституцў•, яку розробив конвент, законодавча влада
уч кра•нў належала представницький установў - Конгресу, який
складався з двох палат: Сенату та Палати представникўв.
Кожний штат республўки надсилав у Сенат по два депутати,
якў висувалися мўсцевими законодавчими зборами. Це були сена-
тори, термўн повноважень яких, встановлювався у 6 рокўв. Кож-
нў 2 роки склад сенаторўв змўнювався на одну тритину.
Палата представникўв складалася з депутатўв, якў виби-
ралися вўд кожного штату у вўдповўдностў з чисельнўстю його
населення. Термўн повноважень членўв палати представникўв
визначався у два роки.
Виборчим правом користувалися тўльки чоловўки, що до-
сягли 21 року. У зв"язку з тим, що у кожному штатў мали мўс-
це сво• конституцў• з рўзними видами обмежень у виборчих
правах (ценз осўдлостў, вмўння читати та тлумачити конститу-
цўю та ўн.), кўлькўсть виборцўв дуже обмежувалася. З 3,5 млн.
чоловўк населення це право мали лише 120 тис. чол. (4,8 %).
Не мали виборчого права жўнки, ўндейцў та негри.
Виконавчу владу очолював Президент. Вўн був головою як
держави, так ў уряду. Кра•ною вўн управляв через секретарўв,
виконуючих роль мўнўстрўв, якў несли вўдповўдальнўсть тўльки
перед Президентом.
Президент надўлявся широкими повноваженнями. Вўн не
- 14 -
тўльки головував у федеральному урядў, а й був головнокоман-
дуючим усўма вўйськовими силами. Обирався Президент строком
на чотири роки непрямими виборами: спочатку вибиралися ви-
борники, якў безпосередньо вибирали Президента.
Закони розглядалися та затверджувалися в обох палатах.
Кожний законопроект повинен був отримати пўдпис Президента,
який мав право "затримуючого вето". Але, якщо палати бўльшўс-
тю у двў тритини складу повторно пўдтверджували свою волю
видати закон (пўсля другого обговорення), то вўн мўг набра-
ти силу ў без санкцў• Президента.
Для регулювання взаїмодўй мўж окремими штатами й грома-
дянами, а також ўнших положень, що прийнятў конгресом, кон-
ституцўїю був заснований Верховний чи Федеральний суд, який
був вищою апеляцўйною ўнстанцўїю на рўшення та вироки апеля-
цўйних судўв. Верховний суд складався з голови та членўв, що
назначалися Президентом на все життя. Верховний суд слўдку-
вав за вўдповўднўстю закону Конституцў•, мўг визнати чи вўд-
мўнити його. Такою була структура вищих полўтичних органўза-
цўй по Конституцў• 1787 року.
На цьому я закўнчую тему про становлення конституцўй-
ного ладу у Сполучених Штатах Америки.
Розглянуто, прочитано, вивчено багато робўт по темў.
З них я старалася брати тўльки фактичний матерўал без полў-
тичних та тим бўльш тенденцўозних оцўнок. Я розумўю, що
так було треба, ўнакше неможна. Особливо це вўдноситься до
ювўлейно• лўтератури. Та й зараз не хочеться застосовувати
- 15 -
штампи "буржуазна обмеженўсть конституцў•", "пропагандиськў
мўфи", "сумне 200-рўччя" та тому подўбне.
Безумовно, час, умови ў обставини, в яких створювалася
Конституцўя, наклали на не• свўй вўдбиток. Це так. Але закон,
що проголосив своїю задачею встановити правосуддя, забезпечи-
ти внутрўшнўй спокўй, потурбуватися про спўльний захист, спри-
яти загальному добробуту та забезпечити нам самим та нашому
потомству блага свободи - не може не викликати глибоку пова-
гу, визнання та захоплення.
Мета данно• роботи полягаї у тому, щоб показати процес дослўд-
жень проблем конституцўйно• системи Сполучених Штатўв Америки.
Яскравў подў•, що пов'язанў з виникненням ново• держави на
американському континентў багато рокўв привертють увагу ўсторикўв,
лўтераторўв, юристўв, полўтикўв.
Колонўзацўя, що майже знищила аборигенўв, широке розповсюджен-
ня торгўвлў неграми, трагўчнў та геро•чнў подў• тих часўв сприяли
появленню безсмертних творўв Бўтчер Стоу, Фенўмора Купера, Марка
Твена, Вальтера Скотта та ўнших американських письменникўв.
Для ўсторикўв цей перўод залишив величезну кўлькўсть докумен-
тўв та праць полўтичних дўячўв. За бўльш як 200 рокўв було створено
багато великих та малих праць ўсторикўв, що надали широке поле дў-
яльностў для розвитку ўсторўографў• теми, яка нами розглядаїться
та питань, що з нею пов'язанў.
Викликаї здивування та прикрўсть те, що на сьогодняшнўй день
перекладено дуже мало праць американських ўсторикўв. Невже нашў ўс-
торики з книги у книгу, ўз статтў в статтю користуються одними й
тими же перекладами? Особливо збўднюї це роботу з ўсторўографў•.
Американська ўсторична наука розвивалася разом з американським
суспўльством. Першими документами Пўвнўчно-Американсько• державнос-
тў були мемуари, хронўки, щоденники, якў вмўщували ўсторўю англўй-
ських поселень, певнў класовў ўде•, що були направленў проти англўй-
сько• метрополў• чи на обгрунтування •• панування.
Першими ўсторўографами американських колонўй були поселенцў,
якў прибули з Англў•, в числў яких були секти пуритан, що пўддавали-
ся в Англў• переслўдуванням. Вони записували все те, що бачили. Це
були природоописи, географўчнў маршрути, описи зручних корабельних
гаваней тощо. Описи були з практичними цўлями та порадами - писалися
вони для жителўв метрополў• та сповўщали про потреби колонўй у нових
поселенцях. Першими авторами хронўк прийнято вважати: капўтана Джона
- 2 -
Смўта, сина фермера пуританўна Уўльяма Бредфорда, англўйського ари-
стократа теоретика пуританўзму Джона Уўнтропа, який пўзнўше став гу-
бернатором Масачусетсу та ўнших.
У другўй половинў 17 столўття визначився новий етап у освоїннў
колонўй. Вўн прийняв релўгўйну форму. Це була спроба вўдстояти "ўс-
тине вчення церкви", спроба, що доходила до середньовўчного фанатиз-
му. Втўлення пуританўзму, заклик до гноблення їретикўв та безжалўс-
ного знищення ўндейцўв - це змўст робўт самих видатних представникўв
цього напрямку - Ўркўза Мезера та його сина Коттона.
На початку 18 столўття з'являються ў критики ранўшнўх пуритан-
ських ортодоксўв. Суддя Самюель Сьюоол, що з симпатўїю писав у свої-
му щоденнику про ўндейцўв, аристократ-вўргинець Роберт Беверлў, за-
можний володар найкрупнўшо• бўблўотеки у колонў• Уўльям Бўрд та ўншў.
Це був новий етап американсько• ўсторўографў• - обгрунтування пре-
тензўй американсько• буржуазў• на владу в колонўях. Саме з цього
часу тема боротьби за незалежнўсть стаї провўдною.
Це важливий перўод ўсторўографў• - саме в ньому з'являються
паростки майбутнўх напрямкўв боротьби у формуваннў американсько•
державностў.
Перўод вўйни за незалежнўсть став подальшим етапом розвитку
американсько• ўсторично• думки. Зростання нацўонально• самосвўдо-
мостў народило прогресивний буржуазний свўтогляд. Цей перўод пред-
ставлений роботами та дўяльнўстю вчених-просветителўв Бенджамўна
Франклўна * , Томаса Джефферсона ** , Томаса Пейна *** та ўнших.
------------------------------------------------------------------
* Б.Франклин. "Избранные произведения". М.,1956.
** Т.Джефферсон. "Проект декларации независимости". 1776
и "Заметки о Виргинии" 1787г.
***Т.Пейн. Избранные сочинения. М., 1959.
- 3 -
Бенджамўн Франклўн - один з авторўв Декларацў• Незалежностў
1776р. та Конституцў• США 1787р. Видатний вчений-економўст, фўзик,
з 1789р. - Почесний член Петербурсько• Академў• Наук. У працў "Ис-
торический очерк конституции и правительства Пенсильвании" змалю-
вав боротьбу проти деспотў• метрополў•, що порушувала свободу жи-
телўв Пенсильванў•, висунув вимогу шодо права колонўй на самостўй-
нўсть.
Томас Джефферсон - автор проекту Декларацў• Незалежностў,
Державний секретар (1790 - 1793рр.), третўй Президент США (1801 -
1809рр.). Захищаючи теорўю суспўльного договору, стверджував, що
ї суспўльнў права, вўд яких люди не можуть вўдмовитись, це - пра-
во на життя, свободу та прагнення до щастя. Джефферсон виступав
проти рабства та ўнших станових обмежень, вўдстоював право народу
на опўр тиранў•.
Томас Пейн - не тўльки активний учасник вўйни за незалежнўсть
в Америцў, а й учасник Французько• революцў• 1789 року. У сво•х
роботах та дўяльностў вўдстоював ўдею суверенўтету народу та його
право на революцўйне повстання. Твори Пейна "Здравый смысл" та пам-
флети "Американские кризисы" зачитувалися в американськўй армў• як
бойовў накази. Вўн дав рўзку обгрунтовану критику англўйськўй мо-
нархў• та пўдкреслив мўжнародне значення американсько• революцў•.
Радикальнў представники революцўйного руху сприймали роботи Пейна
як республўканську декларацўю, яка обгрунтувала необхўднўсть зни-
щення абсолютизму в усьому свўтў. У сво•х працях вўн ўнколи пўдўй-
мався до засудження капўталўстично• експлуатацў•, критики приватно•
власностў як основи громадсько• нерўвностў та вимагав •• обмеження.
Вченў-просветителў зробили великий крок вперед у поясненнў
розвитку ўсторичного процесу. Замўсть божого розуму у напрямку
ўсторичного розвитку вони висунули ўдею розумностў "здорового глуз-
- 4 -
ду" людини, як основного критерўю мўркувань та думок ўсторика. У
•х роботах пўдкреслювалась ўдея ўсторичного процесу, розвитку люд-
ського суспўльства вўд найнижчих форм до вищих. Разом з тим вони
дотримувались ўдеалўстичних поглядўв на ўсторўю, пов' язуючи про-
грес суспўльства переважно з розвитком знань, моралў, лише ўнколи
визнавали значення факторўв економўчного життя.
Серед активних полўтичних дўячўв, що зробили свўй внесок в
розвиток американсько• ўсторично• думки були ўдеологи велико• бур-
жуазў•, прибўчники федерацў• - федералўсти. Алекс. Гамўльтон,
Джейм Медўсон, Д.Джей та ўншў. В ўсторичному коментарў до бороть-
би колонўй проти Англў• вони, вдступаючи вўд рацўоналўзму просве-
тителўв, висунули "Теорўю пристрастей" окремих людей. Пўд прис-
трастями вони розумўли суперництво, властолюбство, матерўальнў ўн-
тереси.
Найбўльш значною постаттю серед федералўстўв був Гамўльтон. В
значнўй мўрў з ним пов'язана розбудова державностў. Саме йому нале-
жить думка про заснування державного союзу. У 1780 р. в листў до
члена Нью-Йоркського конгресу Гамўльтон писав: "Якщо Конгрес не
захоче вўдкрито проявити владу, яка належить йому за природним пе-
ребўгом справ, тодў доведеться скликати збори делегатўв всўх штатўв
та надати цим делегатам право затверджувати порядок речей ў головним
чином заснувати тверду виконавчу владу, народ же слўд пўдготувати до
цього шляхом друковано• пропаганди.
Тодў уряд Союзу буде мати право вирўшувати всў питання стосов-
но ведення вўйни, торговельно• полўтики, технўки та карбування мо-
нет * . Тут була висловлена основна думка Конституцў•: союз пови-
--------------------------------------------------------------------
* Г.Геффердинг "Алекс. Гамильтон и Северо-Американская кон-
ституция". С-Пб. изд. О.Н.Поповой, 1905, с.25.
- 5 -
нен бути заснований на волевиявленнў всього народу, а не на згодў
урядўв окремих штатўв. Гамўльтон настояв на тому, щоб до преамбули
Конституцў• був покладений вислўв: "Мы, народ соединенных свободных
штатов, утверждаем нижеследующую Конституцию".
Ще одна цитата, що характеризуї особистўсть та дўяльнўсть Га-
мўльтона з книги, яка вийшла до 100-рўччя Конституцў•: "Слава свер-
шения этого великого дела принадлежит прежде всего кружку выдающих-
ся людей, которые, проникнутые новыми идеями и в тоже время знакомые
с местными условиями и духом своего народа, - на войне и во время
мира боролись за его свободу и отвоевывали ему самоуправление...
Это они, политики-философы осуществили гениальную мысль: государ-
ственный союз должен быть основан на согласии всего народа, а не на
согласии правительств отдельных штатов" *.
Конвент у Фўладельфў• вўдкрився 14 травня 1789 року. Видатнў
люди Пўвнўчно• Америки зўбрались як делегати. Вашингтон був обраний
головою. На Конвентў були присутнў: Бенджамен Франклўн, Джеймс Ме-
дўсон, Олександр Гамўльтон.
Коли пўсля тривалих обговорень, палких суперечок та нескўнче-
них компромўсўв Конституцўю залишилось тўльки пўдписати Дж. Вашинг-
тон, взявши перо в руки, сказав: "Якщо ця вўдмўнно вўдрегована
Конституцўя не буде прийнята штатами, то навряд чи прийдеться
складати ўншу, слўдуюча буде написана кров"ю". Складати ўншу не
прийшлося.
Повертаючись до холодно• ўсторўографў• слўд повернутися до за-
гально• характеристики федералўстўв. Вўдступивши вўд рацўоналўзму
просвўтителўв, вони висунули "теорўю пристрастей" окремих людей.
-------------------------------------------------------------------
* Г.Геффердинг "Алекс. Гамильтон и Северо-Американская кон-
ституция". С-Пб. изд. О.Н.Поповой, 1905, с.6.
- 6 -
Пўд пристрастями вони розумўли суперництво, влистволюбство, матерў-
альнў ўнтереси. Так вони засуджували повстання Данўеля Шейса. Працў
федералўстўв пройнятў ненавистю до народних мас. Вўдкрито обгрунту-
вали необхўднўсть тримати "чернь" в шорах.
Перша половина 19 столўття внесла змўни в економўчне ў полў-
тичне життя кра•ни. На Пўвночў починався промисловий переворот. На
Пўвднў змўцнювалась рабовладне плантаторське панування. Конфликт
мўж Пўвноччю та Пўвднем став головним протирўччям у життў суспўль-
ства та зумовив рўзноманўтнў напрямки в ўсторўографў•.
Найбўльш важливим моментом, який сприяв розвитку американсько•
ўсторўографў•, було подальше зростання публўкацў• джерел: "Дебаты
и протоколы Конгресса" за перўод 1789-1824 рр. Разом з доданими до
них офўцўйними документами вони мўстили багато матерўалўв стосовно
зовнўшньо• та внутрўшньо• полўтики держави. Вийшла 38-томна публў-
кацўя "Государственные документы Америки", яка охопила перўод з
1787 по 1828 рр. Видавались матерўали колонўальних асамблей, збўрки
про вўйну за незалежнўсть, матерўали власних осўб, збўрки речей,
статей, листўв суспўльних дўячўв, полўтичних лўдерўв. У 1822 р.
Найлз видав "Законы и постановления Американской революции", у
1833 р. Д.Спаркс видав 12-томну "Корреспонденцию Американской рево-
люции". З ївропейських кра•н було привезено в Америку 80 томўв до-
кументўв. У 1837 р. вийшов перший том "Американского архива", а до
1853 р. - ще вўсўм томўв. Зростало значення бўблиотеки Конгресу.
Гарвардський унўверситет пишався своїю колекцўїю ўсторичних свў-
дотств раннього перўоду.
Особливўстю ўсторўографў• цього перўоду було те, що в техницў
публўкацў• вона вўдставали вўд ївропейського рўвня. Бўльшўсть аме-
риканських ўсторикўв не мали професўйно• освўти. У виданнў джерел
не було їдино• науково• системи. Позитивним була кўлькўсть та зна-
- 7 -
чимўсть опублўкованих джерел.
Головне положення в ўсторўографў• займаї так звана "рання
школа" на чолў з •• засновником Джорджем Банкрофтом - американ-
ським дипломатом, ўсториком, морським мўнўстром (1845-1846рр.) з
його десятитомною "Историей Соединенных Штатов Америки". Перший ••
том перевидавався 26 разўв. Чотири томи його дослўджень обгрунтува-
ли цўлеспрямованўсть та пўдготовку до боротьби за незалежнўсть.
Його праця була важливим етапом американсько• ўсторўографў• ў по-
слўдуючў школи народжувались вже на його критицў. Критикували за
значнў упущення, за уривчастўсть в описў подўй. Але Банкрофт ў не
ставив задачў викладання ўсторў• колонўального перўоду. Вўн пўдби-
рав матерўали, якў приводили до необхўдностў боротьби за незалеж-
нўсть. Через дослўдження проходила думка, що ўсторичнў долў народу
направляються перстом провидўння, що генўй народу знаходить свої
виявлення у духовному життў суспўльства та у великих особах.
Вўйну за незалежнўсть та вўдокремлення колонўй вўд Англў• вўн роз-
глядав у романтичному дусў, як визволення "духу свободи", що вирўс
вўд пригноблення. Вўн безмўрно ўдеалўзував буржуазну демократўю.
(На вўдмўну вўд ївропейського романтизму його напрямок не критикуї
дўйснўсть з позицўй ўдеалўзованого минулого, а веде до його освя-
чення). Американська ўсторўя у нього - це прогресивний розвиток
ўдей свободи, яка була закладена з початку ўснування Америки. "Дух
колоний с самого начала требовал свободы. Американская революция -
часть божественного плана улучшения общества" *
Американська революцўя, ўсторўя США у Банкрофта пройнятў
ўдеалами нацўоналўзму. США - модель для ўншого миру. В "Истории
-------------------------------------------------------------------
* Цитовано по книзў: "Очерк новой и новейшей истории США",
М. изд. АН СССР, 1960, в 2-х томах, т.1, гл.12, с.632.
- 8 -
создания Конституции США" вўн писав про народ, який не маї вўдмўн-
ностей за походженням, думками, привўлейованими класами, пануючо•
релўгў•, полўтично• могутностў власностў. Безмўрно ўдеалўзуючи бур-
жуазну демократўю, примиренськў вўдносившись до рабства, Банкрофт
робить крок назад вўд ўсторикўв-публўцистўв 18 столўття, якў конста-
тували наявнўсть в США не тўльки класўв, але ў класово• нерўвностў.
"Рання школа" була представлена також Ф.Паркманом * , Д.Мот-
лўх (Д.Мотлей), В.Прескоттом та ўншими. Паркман у сво•х працях пў-
дўймаї питання англо-французького суперництва в Америцў, про взаїмо-
вўдносини колонистўв з ўндейцями. Продовжуючи лўнўю Банкрофта, пере-
могу над Францўїю вўн тлумачив як торжество самих досконалих полў-
тичних ўдей, втўлених у американську демократўю. Ўндейцў у нього
"кровожаднў дикуни", Паркман виправдовував винищувальнў вўйни проти
них.
Д.Мотлў (Д.Мотлей) публўкуї працю "Возвышение Голландии" ** та
"История Нидерландов" *** . Цў дослўдження, написанў в основному на
ївропейських архўвних матерўалах, поклали початок середньовўчно• Ївро-
пи в американськўй ўсторўографў•.
У працях Прескотта засуджувався католўцизм та ўспанський абсолю-
тизм, що з схваленням було стрўнуто демократичним суспўльством Амери-
ки. В ўнших книгах Прескотт писав про геро•зм корўнного населення
Мексики та Перу в боротьбў з загарбниками, наводив свўжий матерўал
про давнўшню культуру ўнкўв та ацтекўв ****.
-------------------------------------------------------------------
* Паркман Ф. - перекладу немаї. Бостон, 1951.
** Д.Мотлей - "История нидерландськой революции и основание
республики соединенных провинций", т.1-3, С-Пб 1865-1871.
*** Д.Мотлей - "Возвышение Голландии,- перекладу немаї.
**** В.Прескотт "История царствования Филиппа Второго, Короля
испанского", т.1-2, С-Пб, 1858.
- 9 -
Новим в працях цих ўсторикўв було те, що вони розглядали нўдер-
ланську ў англўйську революцў• 17 столўття та вўйну в США за неза-
лежнўсть як кўльце одного ланцюга у розвитку духу свободи.
Одночасно з "ранньою школою" у американськўй буржуазнўй ўсторў-
ографў• склався рух за скасування рабства - аболўцўонўстський напря-
мок. Найбўльш видатним його представником був Рўчард Хўльдрет * .
Його книга "Белый раб" антирабовласницько• спрямованостў неоднора-
зово перевидавалась на росўйськўй мовў. У 1849-1856 рр. була опублў-
кована його шеститомна "История Соединенных Штатов". В цўй працў вўн
висвўтлив несумўснўсть рабства з "Декларацўїю незалежностў", яка
проголошувала рўвнўсть людей. Хўльдрет засуджував полўтику пўвнўчно•
буржуазў• за •• поступки рабовласникам. На вўдмўну вўд ўсторикўв
"ранньо• школи" вўн пўдкреслював важливу роль американських фермерўв
Ново• Англў• у вўйнў за незалежнўсть. У рядў випадкўв Хўльдрет проў-
люстрував економўчнў причини партўйно• боротьби в США.
Проти аболўцўонўстського напрямку в ўсторўографў• з позицўй за-
хисту рабовласницького устрою виступила група ўсторикўв Пўвдня.
Полўтичний дўяч Пўвдня Д.Теккер ** у чотиритомнўй "Истории
США" ў плантатор Ч. Гайар з реакцўйних позицўй намагалися зобразити
рабовласницький Пўвдень спадкоїмцем демократичних традицўй. Засуджу-
ючи експлуатацўю робўтникўв на Пўвночў, вони проповўдували расист-
ську теорўю та будували реакцўйну утопўю ўдеально• "грецько• демо-
кратў•", якўй нўби-то судилося вўдродитися на грунтў американського
рабовласництва.
Таким чином, питання про рабство к серединў 19 столўття займало все
бўльш важливе мўсце в американськўй ўсторўографў•. Так, якщо ўсторики,
________________________________________________________________________
* Хильдрет Ричард. "Белый раб". М-Лен., 1951.
** Д. Теккер "История США" - перекладу немаї.
- 10 -
висвўтлюючи погляди лўберально• буржуазў•, займали примиренську по-
зицўю стосовно рабства, то аболўцўонўстський напрямок вўв енергўйну,
послўдовну боротьбу проти рабовласницько• ўсторўографў•.
Середина 19 столўття була переломним етапом в розвитку свўтово•
ўсторично• науки, зокрема американсько•. Центральною подўїю амери-
кансько• ўсторў• 1850-1877 рр. стала боротьба проти рабства. Рўзке
загострення протирўч двох соцўальних систем призвели до громадян-
сько• вўйни 1861-1865 рр.
Полўтична та ўдеологўчна боротьба в перўод громадянсько• вўйни
ў реконструкцў• зумовили розвиток американсько• ўсторўографў•. В
нўй вўдбувалася запекла боротьба "пўвнўчно•" та "пўвденно•" точок
зору.
Ўз закўнченням перўоду буржуазно• реконструкцў• Пўвдня почався
новий етап ўсторў• США, а також новий перўод в американськўй ўсторўо-
графў•.
В останнўй чвертў 19 столўття в США вўдбуваються змўни в орга-
нўзацў• ўсторично• освўти, ў в структурў праць.
Пўсля вўйни ўсторўя вперше стала викладатися в середнўх та вищих
учбових закладах. В цей перўод зросла джерелознавча база американсько•
ўсторўографў•. Видавалися документи з ўсторў• окремих штатўв. Так,
П.Маргрў видав документи з ўсторў• французсько• колонўзацў• Пўвнўчно•
Америки. В кўнцў столўття були перевиданў з бўльшою науковою корект-
нўстю документи вўдомих полўтичних дўячўв перўоду вўйни за незалеж-
нўсть.
У 1884р. на установчому з"•здў в мўстў Саратога була створена
"Американська ўсторична асоцўацўя" * , яка отримала кошти вўд
-------------------------------------------------------------------------
* Е.Б.Черняк. Американская историческая ассоциация.Вопросы
истории, 1955, N6.
- 11 -
уряду та вўд "покровителўв науки". °• звўти почали друкуватися в
офўцўйних виданнях Конгресу. До кўнця столўття "Американська ўсто-
рична асоцўацўя" об"їднувала ў координувала дўяльнўсть близько 200
мўсцевих ўсторичних громад. При нўй були створенў секцў•, якў пра-
цювали по окремим проблемам ў перўодам ўсторў•. На щорўчних з"•здах
обирався президент асоцўацў•, який у сво•х зверненнях формулював
"основнў ўде• часу". З 1895р. асоцўацўя почала видавати журнал
"American Historical Review". Слўд вўдзначити зростаючу дослўдниць-
ку технўку роботи з джерелами.
В межах широкого потоку буржуазно• ўсторўографў• ўснували рўз-
номанўтнў течў•. Одна група обгрунтовувала погляди переможно• буржу-
азў• та не висловлювала зацўкавленостў ўншими питаннями ў не висува-
ла ново• методологўчно• постановки ўсторичних проблем.
Д.Скаупер намагався продовжити концепцўю ўсторў• США засновника
"ранньо• школи" Банкрофта вўд вўйни за незалежнўсть до громадянсько•
вўйни. Його багатотомна "История США" * охопила вузьке коло полў-
тичних ў юридичних питань з перўодизацўїю по скликанням Конгресўв.
Цўй працў притаманно багато рис "ранньо• школи" - культ геро•в, пу-
ританўзм ў тому подўбне. На вўдмўну вўд Банкрофта, Скаупер негативно
ставився до рабства та загарбницьких воїн проти Мексики.
З ўнших ўсторикўв Дж. Мак-Мастер почав видавати восьмитомну
"Историю американского народа" ** вўд вўйни США за незалежнўсть
до громадянсько• вўйни. В сво•й працў вўн намагався висвўтлити ўсто-
ричний розвиток США як плавний еволюцўйний процес без соцўальних по-
трясўнь. Так, у нього вўйна за незалежнўсть перетворилась у "респек-
_____________________________________________________________________
* Д. Скаупер. "История США" - перекладу немаї.
** Дж Мак Мастер."История американского народа"- перекладу
немаї.
- 12 -
табельную революцию, соединенную с умеренностью и достоинством, лю-
бовью к законам и порядку" * . Вўн заперечував класовий характер
революцў•. Мак-Мастер не сворив свої• школи в американськўй ўсторўо-
графў•.
Значне мўсце в буржуазнўй ўсторўографў• займав Г.Б.Адамс. Вўн
займався вивченням земельних вўдносин ў полўтичних органўзацўй у ра-
нўшнўх колонўальних поселеннях ново• Англў•. Його "порўвняльна полў-
тика" - це порўвняння американських подўй з подўями в Ївропў, осо-
бливо германських пуританських общин в Америцў з общинним самоуправ-
лўнням у давнўх германцўв.
Окреме мўсце в ўсторўографў• друго• половини 19 столўття зай-
мала праця французького ўсторика Едуарда Лабуле ** . Вона стосуїть-
ся питання конституцўйно• системи перўоду пўдготовки та прийняття
Конституцў•. Даючи позитивну оцўнку основам американського консти-
туцўоналўзму, вўн порўвнюї прийняття Конституцў• у Францў• ў в Аме-
рицў. Порўвняння йде явно на користь останньо•. "В Америке уважают
народ, было решно предварительно предоставить ее на рассмотрение та-
ким образом, чтобы он мог ее обсудить и сделать все необходимые за-
мечания...". Автор докладно зупиняїться на ходў обговорення: "Было
очевидно, что по таком испытании она делается творением всей Амери-
ки" ***. У книзў наведено циркуляр на ўм'я президента Конгресу, пўд-
писаний Вашингтоном. Там, зокрема, говориться: "...конституция, ко-
торую представляем есть результат духа дружбы, уважения и взаимных
-------------------------------------------------------------------
* "Очерки новой и новейшей истории США", т.1, гл.12,с.560-602
** Лабулэ Эдуард "История Соединенных Штатов Америки. Третья
эпоха. История Конституции Соединенных Штатов
Америки". С-Пб, 1870, 424с.
*** Там же с.385
- 13 -
уступок... наше самое пламенное желание состоит в том, чтобы она
могла доставить прочное благоденствие нашему дорогому отечеству и
обеспечить ему свободу и счастье"*. Конституцўя була створена для
самого себе великим народом, патрўотичним та схильним до нацўо-
нально• їдностў, таким як французи та англўйцў.
Даючи загальну оцўнку американськўй Конституцў•, Лабуле пише:
"...есть народы более облагодетельствованные судьбою и может быть
своею мудростью, которые сумели сделать из политической свободы не-
что прочное и плодотворное... Вот страна, которая облагодетельство-
вала под охраной своей конституции, столь уважаемой, что в между-
усобной войне за нее стоит как за собственную. В ней заключается
великий урок, и я хотел указать вам на достоинства этой конститу-
ции и на недостатки наших. Я не думаю, что я был плохим патриотом
действуя таким образом... Чего я желаю - это того, чтобы Франция
сделалась образцом для нации в политике также как и во всем другом.
Мы часто были первыми в войне, литературе, искуствах, почему же нам
не быть первыми на свободе?" **.
В останнўх пўвтора-два десятилўття 19 столўття в буржуазнўй
ўсторўографў• США складаїться расистська школа, яка вўдкрито вислов-
лювала агресивне спрямування американських капўталўстўв. Ўсторики-
расисти Д.Фўске, Д.Борджесс, Д.Госмер та ўншў стверджували, що
здўбнўстю до створення конституцўйних установ володўї тўльки арўй-
ська раса, що англо-сакси у 5 столўттў перенесли тевтонську полў-
тичну спадщину в Англўю, а англўйськў колонўсти у Пўвнўчну Америку.
--------------------------------------------------------------------
* Лабулэ Эдуард "История Соединенных Штатов Америки. Третья
эпоха. История Конституции Соединенных Штатов
Америки". С-Пб, 1870, с. 420.
** Там же с.424.
- 14 -
Намагаючись замаскувати революцўйний характер вўйни за неза-
лежнўсть Д.Фўске зображав •• як "британську громадянську вўйну",
яка завершила "славну революцўю" 1688 року як перемогу вўгов над
торў на обох берегах Атлантичного океану. Вўд проповўдў класового
миру ў "обгрунтування" пригноблення народўв не англосакського по-
ходження в кра•нў ўсторики-расисти незабаром прийшли до пропаганди
агресивних воїн ў ўде• свўтового панування США. Вўн писав, що неда-
лекий той час, коли американська федеративна система пошириться
"вўд полюсу до полюсу" ў на "обох пўвкулях" будуть панувати "ми-
сливцў за доларами".
Серед експансўонўстўв особливе мўсце займав А.Мехен * ,
один з родоначальникўв так звано• "геополўтики". Вўн закликав до
захоплення стратегўчних позицўй далеко за межами США. На прикладў
морських воїн Англў• 17-18 столўття Мехен намагався обгрунтувати
тезис про "морську могутнўсть" як фактор, який визначав мўжнародну
полўтику. Морськў перемоги Англў• над Голандўїю ў Францўїю Мехен у
дусў геополўтично• доктрини пояснював географўчним положенням ме-
трополў•. Вўн вўдокремлював "морську силу" вўд таких факторўв, як
соцўальний устрўй кра•ни та •• економўчна могутнўсть. Але саме цў
фактори зумовили перемогу економўки могутньо• Англў• над слабкою
Голандўїю, буржуазно• Англў• над феодальною Ўспанўїю.
Слўд зазначити, що до сторўччя Конституцў• вийшли ряд праць,
якў поповнили американську ўсторўографўю. Двў з них були виданў
на росўйськўй мовў. Це вже згадана книга Гарольда Геффердинга **
----------------------------------------------------------------
* Мэхэн,А "Влияние морской силы на историю 1660 - 1783гг".
М.-Л., 1941.
** Г.Геффердинг "Алекс. Гамильтон и Северо-Американская кон-
ституция". С-Пб. изд. О.Н.Поповой, 1905, с.6.
- 15 -
"Александр Гамильтон и Северо-Американская конституция" та Ольги
Волькенштейн "Страна равенства и свободы" * . Книги написано
у пўднесеному "ювўлейному" стилў. Перша з них являї собою бўогра-
фўчний матерўал про Гамўльтона, змальовуючи подў• пўдготовки та
прийняття Конституцў•. Докладнўше про це написано в ўсторўографў•
подўй 70-80-х рокўв 18 столўття. Друга книга починаїться з опису
символўчно• стату• Свободи у порту Нью-Йорку: "... Свобода, о ко-
торой говорит железная женщина, и гражданским равенством проник-
нута вся жизнь американцев". Автор вўдмўчаї, що такою Америка стала
тўльки завдяки вўдмўнў рабства. Пўвнўчнў штати, якў не визнали раб-
ства, були вимушенў поступитися, щоб не викликати розколу, а за
ним - загибелў союзу. Пўсля вўдмўни рабства кожен американець "мо-
жет быть избирателем и избранным, а все должностные лица, - начиная
с президента и губернаторов, - избираются всем народом... Следова-
тельно, в Северо-Американских Соединенных Штатах господствует де-
мократический строй" **.
В останнї десятилўття 19 столўття буржуазнў ўсторики почали
придўляти увагу питанням робўтничого руху. У 1886 р. Р.Елў - один з
засновникўв "Американсько• економўчно• асоцўацў•" опублўкував книгу
"Рабочее движение в Америке". На матерўалах з ўсторў• тред'юнўонўст-
ського руху вўн проводив думку про можливўсть запобўгти соцўальним
протирўччям, досягти класового спўвробўтництва робўтникўв та капў-
талўстўв. Елў був одним з засновникўв буржуазно-реформўстського на-
прямку в американськўй ўсторўографў•.
-------------------------------------------------------------------
* О.Волькенштейн "Страна равенства и свободы", М., "Труд
и воля", 1906., 61с.
** О.Волькенштейн "Страна равенства и свободы", М., "Труд
и воля", 1906., с. 50.
- 16 -
Одночасно в США розвиваїться прогресивний напрямок ўсторўо-
графў• робўтничого руху. З позицўй пролетарўату була написана книга
Дж.Мак-Нейла "Рабочее движение - проблема нашего времени", яка охо-
пила перўод вўд колонўального часу по 1886 рўк. Також питаннями ро-
бўтничого руху в США займався Фрўдрўх Зорге * - нўмецький марк-
сист, учень та соратних К.Маркса та Ф.Енгельса, який з 1852 р. жив
в Америцў. Вўн був органўзатором 1-го Ўнтернацўоналу в США, а також
був одним з засновникўв Соцўалўстично• робўтничо• парўтў• в Пўвнўч-
нўй Америцў. Ф.Зорге написав працю "Рабочее движение в Соединенных
Штатах". Ця праця про бўльш пўзнўй перўод ўсторў•, але в нўй зма-
льовувалися суспўльнў вўдносини колонўально• Америки.
Не дивлячись на ўделўчнў тони, в яких показанў цў вўдносини, Зор-
ге у нових умовах продовжив та розвив прогресивну лўнўю в амери-
канськўй ўсторўографў•.
До початку 20 столўття американська буржуазна ўсторична наука
досягла високого рўвня, оволодўвши технўкою ўсторично• критики.
Зросла спецўалўзацўя та розподўл працў мўж допомўжними ўсторичними
дисциплўнами. Продовжуїться публўкацўя нових джерел. Так були вида-
нў "Протоколы федерального Конвента 1787г.", в яких були розмўщенў
офўцўйний журнал Конвенту, нотатки Медўсона про дебати. Були виданў
першў томи "Протоколов континентального Конгресса".
Подальший розвиток ўсторўографў• зумовило не тўльки поширення
джерелознавчо• бази. Визначальною рисою того часу було загострення
суспўльно-полўтично• боротьби.
Новў джерела дозволили ўсторикам глибше розкрити значення до-
слўджуваних нами подўй. Цим перўодом займались ўсторики Герберт
______________________________________________________________________
* Ф.Зорге."Рабочее движение в Соединенных Штатах", С-Пб,1907
- 17 -
Осгуд *,**, Д. Бўр ***, ****, *****. Вони були близькў до методо-
логў• "порўвняльно• полўтики".
Г. Осгуд був першим за часом ў значенню ўсторик так звано•
"ўмперсько• школи". Вўн вперше в американськўй ўсторўографў• взяв-
ся дослўджувати тему ўмперсько• системи колонўального управлўння.
Запустивши до обўгу велику кўлькўсть англўйських документўв, вўн
висвўтлив полўтичне та адмўнўстративне значення цўї• проблеми,
показав перехўд вўд системи привўлейованих колонўй до системи ко-
ролўвських провўнцўй.
Розвиваючи ўде• Фўске вўн намагався довести, що нова полўтична
система в Америцў сформувалась задовго до вўйни за незалежнўсть,
ў революцўя 1776-1783 рокўв "была лишь эпизодом" у розвитку ан-
глўйсько• колонўально• системи.
У працях Дорджа Бўра - учня Осгуда, була спроба доповнити роз-
гляд суто полўтичних проблем аналўзом меркантильно• економўчно•
полўтики Англў•: фўскально• системи, навўгацўйних актўв та ўнш.
Якщо Осгуд намагався бути стороннўм спостерўгачем при при розглядў
хронўк полўтичних установлень, то Бўр розглядаї цў проблеми з точ-
ки зору Англў•. Користуючись англўйським ўмперським архўвом вўн,
так би мовити, виправдовуї метрополўю. Репресивнў заходи вўдносно
колонўй вўн вважаї природними з точки зору англўйсько• економўки.
Третўй представник "ўмперсько• школи" Чарльз Ендрюс поряд з
-------------------------------------------------------------------
* Г. Осгуд "Американские колонии в 17 веке.
** Г. Осгуд "Американские колонии в 18 веке.
*** Д. Бир "Британская колониальная политика 1754-1765 гг.
**** Д. Бир "Старая колониальная система".
***** Д. Бир "Происхождение британской колониальной системы 1578-
1660 гг."
- 18 -
розробкою економўчних питань в англо-американських вўдносинах при-
дўляв •м бўльше уваги, нўж релўгўйним. Вўн основну увагу концентруї
на конституцўйнўй ўсторў•.
В цўлому "ўмперська школа" виправдовувала репресивну полўтику
метрополў•, ў тим самим ўлюструвала свою обмеженўсть.
Ще в кўнцў 19 столўття в американськўй ўсторўографў• виникла
школа прибўчникўв "теорў• кордону". °• засновника Фрўдерўка Тернера
та його послўдовникўв цўкавив рух переселенцўв вўд Антлатичного до
Тихого океану. Цўїю теорўїю заперечувалась можливўсть виходу "аме-
риканско• демократў• з ївропейсько• колиски". Прибўчники "теорў•
кордону", •• народження пов"язували з досвўдом переселенцўв, що
укрўплювали сво• позицў• рухаючись на захўд. Ўсторўографом цього
перўоду був Джеймс Траслоу Адамс. Головними причинами первўсно•
емўграцў• вўн вважаї економўчнў, а не релўгўйнў, як намагалися до-
вести автори перших хронўк. Адамс вважаї стрижнем колонўального
життя не боротьбу з метрополўїю, а боротьбу внутрўшню з пуританським
пасторатом. Далў, Адамс переносить акцент внутрўшнього напруження на
боротьбу мўж купецькою арўстократўїю та нижчими класами. Саму амери-
канську революцўю вўн вважаї громадянською вўйною. Недолўком його
трактування колонўально• ўсторў• була замўна поняття "класўв" рўзно-
манўтними груповими об"їднаннями.
В кўнцў 19 столўття в ўсторўографў• посилюїться увага да мўсце-
во• ўсторў• на Пўвднў. Працў Фўлўпа Брюса *, Ульрўха Фўлўпса ** опи-
сують економўчнў вўдносини на Пўвдўнў.
----------------------------------------------------------------------
* Брюс Ф., "История Южной Каролины", "Економическая история
Виргинии в 17 ст."
** Филиппс У., "Жизнь и труд на старом Юге"
- 19 -
В американськўй ўсторичнўй лўтературў про колонўальний перўод
основним напрямком був буржуазний економўзм. "Новий курс" вўдобра-
жався у лўберальному реформаторському курсў. Однўїю зў спроб висвўт-
лити колонўальну ўсторўю з лўберальних позицўй був твўр Неттелса Ку-
трўса "Истоки американской цивилизации" * . У сво•й працў вўн писав:
"Основные институты управления в Америке и превалирующая ныне фило-
софия являются в большей степени созданием колониального периода".
Це насправдў щире визнання. Сполученў Штати створились в результатў
взаїмодў• двох сил: першо• - ївропейсько• емўграцў• з •• звичаями
та ўдеями, та друго• - впливу американського оточення (ресурси, клў-
мат, земля).
Неттелс Кутрўс розглядаї ў пояснюї соцўальнў ў полўтичнў кон-
флўкти феодально-аристократичних елементўв з демократичними силами,
зўткнення ўмперських ў власно американських ўнтересўв.
У 30-х рр. вўдбулися змўни в поглядў на ранню ўсторўю пуритан-
ських поселень в бўк непомўрного пўдвищення його значення. В книзў
Самююеля Морўсона "Исследование интеллектуальной жизни Новой Англии
в 17ст." **, вўдкидаючи економўчний мотив, вўн пўдтверджував, що пу-
ританўзм Пўвнўчно• Америки зберўг ў розвинув гуманўстичний спадок
англўйського Ренесансу. Морўсон повертаїться до традицўйно• в аме-
риканськўй ўсторўографў• ўдеалўзацў• цього перўоду.
З розвитком в 20-му столўттў бўографўчного жанру почали видава-
тися книги про дўяльнўсть провўдних осўб колонўального перўоду. Так,
---------------------------------------------------------------------------
* Кутрис Неттелс "Истоки американской цивилизации" Нью-Йорк,
1938 г. - перекладу немаї.
** С. Морисон "Исследование интеллектуальной жизни Новой Англии
в 17 ст." Нью-Йорк, 1936, - перекладу немаї.
- 20 -
Кеннет Мердок * зобразив Ўнкрўза Мезера як "видатного пуританўна",
назвавши його "прогресивним мислителем", Саммюель Брокан'їр ** ви-
дав книгу про Уўльяма Роджера, стверджуючи що джерела демократизму
слўд шукати у сектанськўй боротьбў 17 столўття. В ўсторўографў• ко-
лонўального питання " ўмперська школа" користувалась впливом до по-
чатку 30-х рокўв. У 1936р. Лоуренс Джўпсон *** опублўкував в семи
томах працю "Британская империя перед американской революцией", де
вўн звернув увагу на англўйську урядову полўтику, роблячи екскурс у
британську ўсторўю.
Загальною помилкою Джўпсона, як ў ўнших ўсторикўв "ўмперсько•
школи" було те, що вони визначали причини провалу британсько• коло-
нўально• полўтики, проте не могли зрозумўти економўчних ў полўтич-
них процесўв у колонўях.
Пўсля друго• свўтово• вўйни увага до вивчення полўтичного та
економўчного життя в колонўях не послабла. У 1946 роцў була опублў-
кована книга Рўчарда Моррўса ****, яка була присвячена аналўзу
вўльно• ў залежно• працў в колонўях. У результатў вивчення великого
обсягу матерўалўв вўн зробив висновок: "Демократўя нўяким чином не
була досягнута з перемогою революцў•", був лўквўдований лише меркан-
тилўзм. Вўн вважаї можливим порўвнювати втручання буржуазно• держави
в регулювання виробництва з заходами колонўально• влади.
-----------------------------------------------------------------------
* Кеннет Мердок "Инкриз Мезьер - выдающийся пуританин", Кембридж,
1935 (перекладу немаї).
** Самюель Броканьер "Роджер Уильямс - неукротимый демократ"
*** Лоренс Джипсон "Британская империя перед американской революци-
ей". Нью-Йорк, 1936-49
**** Ричард Моррис "Правительство и труд в ранней Америке", Нью-Йорк,
1946.
- 21 -
У пўслявоїннў роки ўсторўю колонўй вивчав ўсторик-економўст
Джон Памфрет - засновник ўнституту ранньо• американсько• ўсторў• та
культури.
В працях Перрў Мўллера, Хелла та Дана висвўтлюїться тема пури-
танўзму.
Ряд ўсторикўв видали працў про пўденне рабовласництво. Вони
намагалися довести, що ўнститут рабовласництва виник у пўвденних
колонўях значно пўзнўше, нўж прийнято вважати ў що рабовласництво
не мало такого всеосяжного впливу на життя поселенцўв Пўвдня - це
було праве крило американсько• ўсторўографў•.
У радянськўй ўсторўографў• 40-вў роки вўдмўченў появою в ўс-
торичному журналў статтў Н.Дмўтриївського "Создание конституции
Соединенных Штатов Америки" *. Це одна з перших робўт критичного
характеру. Конституцўя США критикуїться за "антинароднўсть", за
невўдповўднўсть закону, що написаний, реалўям. У 1948 роцў вийшла
стаття М.Н.Захарово• "О генезисе идей Г.Джеферсона" ** - одного з
найкрупнўших дўячўв перўоду становлення конституцўйного ладу в
Америцў.
50-тў роки вўдмўченў створенням сховища документўв по колонў-
альнўй ўсторў• - Бўблўотеки Хантўнгтона. На честь •• засновника
--------------------------------------------------------------------
* Н.Дмитриевський. "Создание конституции Соединенных Штатов Аме-
рики"./ Исторический журнал, 1942, кн.11-12,
с.112.
** М.Н.Захарова. "О генезисе идей Г.Джеферсона"/"Вопросы истории",
1948. N 3.
- 22 -
ўсторика Джона Памфлета була видана збўрка дослўдницьких статей * .
В тўй же збўрцў мўститься короткий очерк розвитку ўсторўографў•,
написаний Грўном. Автор прийшов до невтўшного висновку: "Незважа-
ючи на значнўсть зробленого за останнў три десятилўття, нашў знан-
ня ще надто фрагментарнў, а характер предмету надто складний для
будь-яко• форми спўлкування.
Характерна риса пўслявоїнно• американсько• буржуазно• ўсторўо-
графў• - це перегляд лўберальних оцўнок 20-30-х рокўв. "Неоконсер-
ватизм пўслявоїнних рокўв вўдобразився у новому поглядў на внутрўш-
ню боротьбу в колонўях. Загальний напрямок перегляду минулого -
прагнення послабити все протилежне в оцўнках американсько• ўсторў-
ографў•, втўлити гармонўю там, де маї мўсце конфлўкт. Погляд "нео-
консерватизму" викладений в книзў Леонарда Лабаре ** "Консерватизм
в ранней стадии американской истории" та в оглядў колонўально• по-
лўтично• думки, зроблений у 1953 роцў Клўнтоном Россўтером ***.
В обставинах гонўнь на лўвў сили ўсторикўв "неоконсерватизм"
в ўсторўографў• сформулював свўй постулат: священнўсть влади ў амо-
ральнўсть посягань на не•. З таких позицўй, наприклад, оцўнюються
подў• у Вўргўнў• 1676 року - повстання Бекона проти великих земле-
власникўв. В ўсторўографў• 20 столўття висловлювалось обурення про-
ти повсталих, проти •х намагань конфўскувати великў маїтки та роз-
дўлити •х.
------------------------------------------------------------------
* Р.А.Виллингтон. "Интерпретация ранней американской истории".
Нью-Йорк, 1968, перекладу немаї.
** Леонард Лабара "Консерватизм в ранней американской истории".
Нью-Йорк, 1948, перекладу немаї.
*** Россўтер,К "Seedtime of the Republik&
- 23 -
Неоконсерватизм виступив проти лўберальних тенденцўй в амери-
канськўй ўсторўографў• попереднўх десятилўть. Ўсторик пўслявоїнних
рокўв Данўель Бурстўн * вўдроджуї теорўю Коттона Мезера, стверджу-
ючи, що в Америку переселенцўв спрямовувало не переслўдування на
батькўвщинў, а можливўсть створити свўт "по-своїму".
З позицўй неоконсерватизму написана книга О.Барка та Х.Лефле-
ра ** "Колониальная Америка". Схема книжки проста: сучасна структу-
ра США розглядаїться як вершина, у пўдгрунтя яко• закладенў 13 ко-
лонўй. За методику дослўдження обираїться традицўйний ўнституцўона-
лўзм, тобто приховування класового характеру буржуазно• держави, в
протилежнўсть класовому аналўзу. У досвўдў колонўй автори бачать
цўлеспрямованў кроки до демократў•, до народного представництва,
до доктрини розподўлу влади, до всебўчного виборчого права. Навўть
рабство вони зображують у рожевому свўтлў.
Колонўальне минуле Америки ї об'їктом дослўдження прогресив-
но• американсько• ўсторўографў•. Праця Уўльяма Фостера ***, **** ї
ударом по буржуазнўй ўсторўографў•. Вўн визначаї основну рису пер-
шого етапу колонўзацў• - захоплення земель, якў належали ўндейцям.
Герберт Аптекер ***** у книзў "Колониальная эра" охоплюї перўод
всього дореволюцўйного розвитку. Вўн пўдняв значення земельного пи-
-----------------------------------------------------------------------
* Д.Бурстин "Американский колониальный опыт", Нью-Йорк,1958 (пе-
рекладу немаї).
** О.Барк и Н.Лефлер "Колониальная Америка", Нью-Йорк, 1958 (пе-
рекладу немаї).
*** У.З.Фостер "Очерк политической истории Америки. М., 1955.
**** У.З.Фостер "Негритянский период в истории Америки". М., 1955.
***** Г.Аптекер "История американского народа", т.1 "Колониальная
эра". М., 1961.
- 24 -
тання в американськўй ўсторў•.
У 1958 роцў вийшла робота Корлўса Ламонта - видатного американ-
ського прогресивного дўяча "Свобода должна быть свободой на деле" *.
Книга присвячена критицў положення а Америцў у 50-тў роки. Широко
представлена картина придушення демократичних прав та свобод. "За
все более, чем 160 лет со времени принятия американской конституции
никогда не было полного и реального осуществления записанных в ней
свобод". Кризис в области гражданских свобод достиг таких масштабов,
что это не может не свтревожить всех без исключения граждан, верящих
в демократию. В стране создана такая обстановка, что американцы от-
крещиваются от прошлого своей страны. Билль о правах, Декларация
независимости, Конституция США усилиями мракобесов вызывают страх у
простого американца " ** .
Ламонт приймав активну участь у дўяльностў Американського союзу
боротьби за громадянскў свободи, був одним з керўвникўв Надзвичайно-
го комўтету боротьби за громадянськў свободи та головою Фонду Бўля
про права. Cумну картину положення у кра•нў вўн резюмуї: "Плохие за-
коны являются следствием болезни всей политической системы" *** .
У напрямку критики американсько• демократў• у 50-тў роки напи-
--------------------------------------------------------------------
* К.Ламонт "Свобода должна быть свободной на деле". М., 1958.
330с.
** К.Ламонт "Свобода должна быть свободной на деле". М., 1958.
с.6.
*** К.Ламонт "Свобода должна быть свободной на деле". М., 1958.
с.9.
- 25 -
санў роботи Г.Трофименка "За кулисами американской демократии" * ,
Зупинимося на нўй бўльш докладно, як на найбўльш характернўй для
всього перўоду радянсько• ўсторў• та ўсторўографў•. Стаття "Рекла-
ма пронизывает всю жизнь Америки". У нўй приведено багато фактўв
про повсягденне життя американцўв. Переходячи до полўтики, автор
пише: " С одной стороны Декларация независимости и конституция,
провозглашающая равенство граждан, их право на жизнь, свободу,
стремление к счастью, конгресс, избираемый путем тайного голосова-
нияна общенациональных выборах; с другой - всевластие монополий и
банков, вопиющее экономическое и социальное неравенство, полное
фактическое бесправие трудящегося человека" **. Проттирўччя мўж
рекламою та дўйснўстю автор продовжуї, говорячи про роботу конгре-
су, наводить приклади про його склад за журналом "Юнайтед Стейтс
ньюс Уорлд рапорт" вўд 12 сўчня 1957 року. "В обеих палатах кон-
гресса: нижней, палате представителей и верхней - сенате - насчи-
тывается 531 человек... Из них было юристов - 314, дельцов - 119,
издателей - 27, преподавателей - 32, фермеров - 22 и "прочих" - 15.
Таким образом, в конгрессе нет ни одного рабочего ... Что касается
22 фермеров, то это такие же "фермеры", ўронизуї автор,"каким кре-
стьянином в старой России был граф Шереметьев".
Критика у стилў пўслявоїнних рокўв. Такий напрямок, який продов-
жуїться на десятилўття.
У 1959 роцў вийшла з друку книга Г.Г.Бойченка "Конституция Сое-
--------------------------------------------------------------------
* Г.Трофименко "За кулисами американской демократии".
М., 1958.
** Г.Трофименко "За кулисами американской демократии".
М., 1958, с.6.
- 26 -
диненных Штатов Америки" * .
У 1956 роцў опублўкована стаття Ў.А.Белявсько•, котра якби
продовжувала роботи про дўячўв держави та полўтикўв Америки пўсля
статтў М.Н.Захарово• про Г.Джеферсона.
У 1960 роцў вийшов двотомний труд "Очерки новой и новейшей ис-
тории США" **. Особливо цўкава та важлива у розвитку радянсько•
ўсторўографў• дванадцята глава книги "Обзор развития исторической
науки в США". Окрўм фактичного матерўалу по конституцўйному ладу,
представлена його передўсторўя. Показано як проростали зерна кон-
стуцўоналўзму, яка боротьба точилася навкруги, як формувалося су-
спўльство, яке створило конституцўю. За словами американського
ўсторика Г.С.Коммаджера "американцы снабдили себя блестящим, бага-
тым, романтическим и почти безукоризненным прошлым, в котором бы-
ли одни герои и победы, - прошлым, служившим прологом восходящей
славы Америки" ***. Якщо навўть убрати пафос, все одно залишиться
сповнене боротьби та геро•зму минуле.
Збўрка робўт, що вийшла у 1960 роцў, не доповнила нўчим новим
ўсторўографўю 60-х, та й ўнших пўслявоїнних рокўв. Америка у нўй
показана як кра•на расизму та безправ'я народу ****. У цьому ж
дусў видержана робота Нўрўнга Скотта "Свобода: обещание и угроза.
------------------------------------------------------------------
* Г.Г.Бойченко "Конституция Соединенных Штатов". М., изд. ИМО,
1959. гл.1, с.6-34.
** Обзор развития исторической науки в США (1776-1918) - В кн.:
Очерки новой и новейшей истории, В 2-х томах. т.1, гл.12,
с.560-602.
*** Цитовано по кн. В.А.Тишкова "История и историки в США". М.,
"Наука", 1985. с.5.
**** Страна национального бесправия. (США. Сб.статей). М., 1966.
- 27 -
Критика культа свободы" * .
У працў А.В.Їфўмова ** мўстяться матерўали про розвиток консти-
туцўйно•
|
