Виховне заняття

Золото добувають із землі,

а знання – із книг.

Золото здобувають із землі, а знання – із книг.

1. Книга – джерело знань.

Сьогодні ми не знаємо хто написав першу книжку, як вона називалася. Книга – унікальне, феноменальне творіння людства. Ми не можемо уявити своє життя без книги. Книги – наші постійні супутники. Книга – джерело знань для школяра, студента, кожної людини. Книга – наш найкращий порадник у всіх життєвих ситуаціях і для школяра, і для зрілого, досвідченого мужа. Недарма в народі кажуть: книга вчить як на світі жить; хто багато читає, той багато знає.

Скільки книг треба прочитати, щоб бути освіченим, розумним, мудрим, щоб пізнати світ? Цього ніхто не знає. Читати потрібно все життя. Вік живи, вік учись.

Читають книги навчаючись, здобуваючи знання, читають і в час відпочинку.

Любов до книги з дитинства і продовжується все життя. Гарну книжку часто читаємо багато разів і кожен раз знаходимо в ній щось нове, цікаве, вражаюче. Такими книгами є Біблія, “Кобзар” Тараса Шевченка та багато інших – вони ніколи не старіють, не надоїдають. Вони – наші найперші порадники, друзі. Багато людей вважають книгу найкращим подарунком.

Отож, шануймо, бережімо, читаймо книги, бо у них мудрість, розум, знання людства, які створювалися впродовж тисячоліть. Книга – найбільший винахід людства.

Ким бути? Яким бути? На ці запитання дають відповідь книги.

Книга відкриває світ пізнання й сходження до одвічних життєдайних джерел цивілізації. Книги дарують нам цілющі зерна знань. Вони спонукають до творчого пошуку, прекрасних знахідок і відкриттів.

За всіх часів люди славили книгу. Як її тільки не називали: і джерелом мудрості, і цілителькою душі, сонячним сяйвом і рікою, що живить Всесвіт. Книга завжди ототожнювалась із світлом, яке, незважаючи ні на що, намагались загасити варвари, знищуючи книжкові скарби. Книга і сьогодні – важливе джерело знань.

2. Золоті розсипи. Видатні люди про книги.

... Учітеся, читайте,

І чужому научайтесь,

Й свого не цурайтесь.

Тарас Шевченко.

Хто полюбить книгу,

той далеко піде у своєму

розвитку. Книга рятує

душу від Здерев’яніння.

Тарас Шевченко.

Книги – морська глибина:

Хто в них пірне аж до дна,

Той хоч і труду мав досить,

Дивні перли виносить.

Іван Франко.

Книжки – це величезне багатство.

Володимир Сосюра.

Люди перестають мислити, коли перестають читати.

Д.Дідро.

Життя без книг – це хата без вікна,

Д.Павличко.

Серед книг, як і серед людей, можна потрапити в гарну і погану компанію.

К.Гельвецій.

Читаючи в перший раз гарну книгу, ми переживаємо ті ж почуття, як і знайомство з новим другом. Знову прочитати вже прочитану книгу, значить знову побачити старого друга.

Вольтер.

Сучасна людина знаходиться перед Гімалаями бібліотек в особі золотошукача, якій треба відшукати крупинки золота в масі піску.

С.Вавилов.

... кращі з книг – ті, які дають більш за все поживи для роздумів, і при цьому на різні теми.

А.Франс.

Книга – це духовний заповіт одного покоління іншому, порада вмираючого старця юнакові, який починає жити ...

О.Герцен.

Твір, який читають має теперішнє; твір, який перечитують, - має майбутнє.

О.Дюма-син.

Яке величезне багатство може бути в маленькій дібраній бібліотеці. Компанія наймудріших і найдостойніших людей, вибрана зі всіх цивілізованих країн світу на протязі тисяч років.

Р.Емерсон.

Секрет всесвітнього вічного успіху книги в її правдивості.

О.Бальзак

... істинно вчені бувають не ті, що читають багато, але ті, що читають корисне.

Арістіпп.

Книги – води (соти) і ріки, що переповнюють кожного.

Древньоруська мудрість.

... якщо прочитаєш що-небудь, то із прочитаного запам’ятай собі головну думку. Так поступаю і я: з того, що я прочитав, я обов’язково що-небудь відзначу ...

Сенека.

Друкувати книжки – це значить друкувати гроші.

Народна мудрість.

Читання – ось найкраще навчання.

О.Пушкін.

Книги – води ріки, що наповнюють кожного.

Давньоруська мудрість.

3. Книги на всі віки.

У квітні 1840 року в Санки-Петербурзі з друкарні Є.Фішера вийшла в світ книга Тараса Шевченка “Кобзар”. Кожним своїм рядком ця невелика книжечка пристрасно стверджувала: є така країна – Україна, є такий народ – український, є така мова – українська! Були, є і будуть!

“Кобзар” пішов по Україні і відразу став народною книгою. Потім його переписували від руки, у списках розходився від хати до хати, від палацу до старої вбогої хижини.

Нині монументи Шевченка височать на всіх континентах. Пісні на його поезії чути на всіх суходолах.

А чим же був і є Шевченків “Кобзар” для нас, українців? По суті своїй він став українською біблією – книгою мудрості, до якої звертаємось постійно, шукаючи поради і розради, підтримки і натхнення.

“Кобзар” підіймає людський дух, вчить людину бути доброю і благородною, над усе мати волю й гідність людську, над усе любити свій народ, свою мову, свою Україну.

Ця книга буде з нами і нащадками нашими вічно.

4. Домашня бібліотека.

Які книжки бажано мати у домашній бібліотеці? Це залежить від смаків, уподобань, освіти і можливостей їх власників.

Опитування серед людей різного віку і професій дало такі результати:

1. Біблія

2. “Кобзар” Тараса Шевченка

3. Література українських поетів і письменників: класиків і сучасників (особливо лауреатів премії імені Т.Шевченка).

4. 
   Твори кращих, визнаних зарубіжних авторів.

5. Енциклопедії, довідники словники.

6. Фахова література (по професії, спеціальності членів сім’ї).

7. Казки: українські і народів світу.

8. Література по веденню домашнього господарства (ремонт квартири, бюджет сім’ї, про кімнатні рослини і тварини, про сад, город, дім, кулінарію тощо).

9. Література, якою захоплюються члени сім’ї, залежно від їх уподобань: історична, політична, мемуарна, фантастика, детектив, екологія, спорт, мистецтво і т.д.).

10. Література з питань медицини, здорового способу життя, про лікарські рослини, народну медицину (авторів, які заслуговують довір’я).

11. Література з питань виховання дітей.

12. Книжки місцевих авторів (міста, район, області).

5. Народ про книгу.

Хочеш пізнати світ – читай книжки.

Мудра книжка – безцінний скарб.

Книга – джерело знань.

Книга – найкращий порадник.

Книга вчить, як на світі жить.

Хто багато читає, той багато знає.

Гарна, мудра книга як вірний друг.

Книга – найкращий подарунок.

Золото добувають із землі, а знання - із книг.

Хочеш багато знати – читай книжки.

Хто багато читає, той горе забуває.

Книжка – найдивовижніший винахід людства.

З молоду даремно час не чай, а книжки читай.

Хто багато читає, той швидко на ноги стає.

Як хочеш багато знати, то треба книжки читати.

Не на користь книжку читати, коли вершки лише хапати.

6. Цікаво знати.

- Основною формою занять у середньовічних університетах, школах було читання книг: викладач читав книжку й пояснював незрозумілі місця. Чому ж студенти не читали цих книжок самі? Тому, що книжки тоді в ще не друкувалися, а переписувалися. Такі книжки були дорогі й малодоступні, будь-хто їх читати не міг. Ось звідси й походить вислів “читати лекції”. А книги тоді були не схожі на наші: вони писалися великими літерами, а тому були гігантського розм. Іру – до півметра і більше. Через вагу й розміри носити з собою таку книгу було майже неможливо. Коштували вони дорого, а щоб їх не вкрали, то часом доводилося прив’язувати їх до столу ланцюгами.

- Найдавнішою книгою України є Велесова книга – пам’ятка писемності ІХ століття. До найдавніших книг, творів написаних в Україні є “Слово о полку Ігоревім”, Пересопницьке Євангеліє, “Київські глаголичні листки” та інші. Першою друкованою книгою, яку написав українець, була книжка (1483) вченого ХV ст. Юрія Дрогобича.

- Якби зібрати всі терміни з усіх галузей наук, то це був би “контейнер” на мільйон або навіть більше слів.

- Найвидатніші книги писалися на пергаменті. Це оброблені телячі шкури. Їх старанно вишкрябували з обох боків, вибілювали у вапні, натягали на раму, сушили, а потім обрізали – і виходив гладенький, тонкий і дуже міцний “папір”. Пергамент був значно міцніший і не псувався так швидко, як папір. В Україні користувалися ним до ХVII століття.

- Перші книги, видані сучасною українською мовою були: “Енеїда” І.Котляревського (1798), “Українські народні думи” (1834), записані М.Максимовичем, “Кобзар” Тараса Шевченка (1840) ...

- Творча спадщина видатного українського письменника, поета, публіциста, перекладача Івана Франка величезна – понад 130 томів (книг), проживши неповних 60 років. Надруковано поки що тільки 50 томів.

- Однією з найменших у світі книг вважається “Кобзар” Тараса Шевченка, створений українським мікро гравером Миколою Сядристим. Книжка має 12 сторінок, кожна з них 0,6 квадратних міліметра. Перегортати сторінки можна тільки загостреним кінчиком людського волоса. Книжка зшита павутинкою завтовшки 0,002 мм. Обкладинка зроблена з пелюстки безсмертника. Її прикрашає портрет Тараса Шевченка, а також зображена хата, в якій він народився. На малесеньких листках через мікроскоп можна прочитати 75 рядків невмирущих поезій поета.

- Швидкість читання 160річної киянки Ірини Іванченко – 163333 слова за хвилину з повним засвоєнням прочитаного. Це досягнення офіційно зареєстровано в січні 1990 року. Дівчина проходила спеціальну підготовку в Київському “Центрі розвитку мозку”. А неофіційний рекорд в швидкості читання – 416250 слів за хвилину – належить теж 16-річній киянці Євгенії Олексієнко (1989 р.). Тільки хвилину часу потрібно було дівчині щоб прочитати книжку середнього формату ... Зміст прочитаного вона переказує годинами, не пропускаючи найменших дрібниць.

Книги також хворіють

Рукописи і книжки з роками, як і люди, старіють, а нерідко й тяжко хворіють. Книга втрачає еластичність, стає крихкою, а іноді розсипається під впливом світла, забруднення повітря, температури і вологості.

Життя книгам вкорочують і різні комахи-шкідники, жуки: хлібний точильник, шкіроїд, борошняний хрущак, кімнатна міль (шубна, повстяна, ковдрова, одежна). Їхні личинки ховаються в оправі або в серцевині шкіри, підточують її, роблячи в ній отвори. Багато з них їдять геть усе підряд: папір, картон, шкіру, клей, матерію. Вони переносять також бактеріальні й грибкові захворювання. Зовні пошкодження можна примітити лише тоді, коли личинка перетворилася в жука і на місці його вильоту з’являється круглий отвір.

Книжки, заражені комахами, слід обробляти дезинсекталеном або фліцидомом, наносячи розчин краплями з піпетки на оправу і корінець (0,5 – 1 мл). Після обробки книжку обгортають у папір і протягом тижня зберігають у щільно зачиненій скриньці.

Не меншої шкоди завдають пилюка та пліснява – велике скупчення безхлорофільних рослинних організмів. Пліснява призводить до вицвітання тексту, псування паперу, оправи. Встановлено, що книги й рукописи люблять помірне й розсіяне світло, температуру 16-18 градусів з відносною вологістю не вище 50-60 відсотків.

Таємниця першої бібліотеки

Письмові пам’ятки, в яких зафіксовані історичні події, є однією з найбільших цінностей кожного народу. Для українського таким скарбом була бібліотека князя Ярослава Мудрого, заснована 1037 року в Софіївському соборі.

Київський князь Ярослав Володимирович був видатним діячем, найдосвідченішою людиною свого часу. Він заснував центр літописання, в якому працювали переписувачі й перекладачі латинської, давньогрецької та інших мов. Поступово книжкове зібрання Ярослава перетворилося на найбільшу в ті часи бібліотеку України-Руси, точніше на “книгосховище Софіївського собору”, бо термін бібліотека стали вживати лише на початку 19 століття.

Але доля цієї бібліотеки невідома. Вона безслідно зникла в глибині віків, наче розчинившись у часі.

Яка кількість книжок була в цій бібліотеці? Ніхто не знає, відомо лише, що в ній книг було “багато”.

Безперечно, вартість рукописних книг неймовірна. Палітурки оздоблювали золотом і сріблом, коштовними каменями – смарагдами, топазами, перлинами, алмазами. Отже, такі книги коштували дуже дорого.

Донині дійшло небагато тогочасних книг. Тому знахідка хоча б однієї з них стала б справжньою сенсацією. Може, саме тому багато археологів намагається це зробити. Щоразу перед дослідниками постає питання: де ж скарб Ярослава? Ось основні версії можливого місцезнаходження бібліотеки: книги заховані в підземеллі Софіївського собору, Печерського, Видубецького або Межигірського монастирів; бібліотека розформована та передана іншим церквам; зібрання згоріло у вогні монголо-татарської навали.

На всі ці гіпотези існують певні докази, створені на базі конкретних історичних фактів і матеріалів археологічних пошуків. Але можливий варіант, коли не одна, а зразу кілька з них будуть слушними.

Що ж до серйозних пошуків, то вони, попри всю складність справи, тривають. І, звісно, відкриттів і знахідок, пов’язаних з таємничою бібліотекою, можемо чекати лише від тих дослідників, які ведуть пошук на міцних наукових засадах.

Отож, сподіваємось, що таємниця бібліотеки буде розкрита.

7. Поради учням.

Як працювати з підручником?

1. Прочитайте заголовок статті (параграфа) і подумайте над її змістом. В ньому закладена головна думка того, що вкладено в статтю.

2. Прочитайте запитання в кінці статті. З них ви довідаєтеся, на що слід звернути особливу увагу при читанні тексту і в якій послідовності готувати розповідь про прочитане.

3. Прочитайте весь текст параграфа.

4. Подумки розділіть текст на частини і перекажіть своїми словами кожну із них, а потім весь параграф. Якщо не можете це зробити, прочитайте ще раз важкі місця або весь текст. Перекажіть його.

5. Читаючи текст, знайдіть малюнки, схеми, згадані в ньому. Розгляньте їх, прочитайте написи до малюнків, схем.

6. Дайте відповіді на запитання і виконайте завдання, вміщені в кінці параграфа.

7. Випишіть із тексту важкі і незрозумілі вам назви. Запам’ятайте, як вони пишуться. Запитайте вчителя на уроці про значення (зміст) незрозумілих вам слів і виразів. Пам’ятайте! Слід уважно слухати вчителя на уроці, тоді легше буде вдома підготуватися до уроку.

Читаючи художню чи наукову книжку, робіть виписки слів, виразів, цитат, які вас найбільше вразили, схвилювали.