§ 3. Загальнотеоретичні питання криміналістичної техніки

Започаткування і розвиток криміналістичної

техніки

Криміналістична техніка є розділом криміналістики, системою теоретичних положень і принципів розробки та застосування на­уково-технічних засобів і методів виявлення, фіксації, вилучення, накопичення і перероблення упредметненої (матеріалізованої) інформації про розслідувані події, а також технічних засобів і спо­собів попередження злочинів.

Криміналістична техніка має своїм основним призначенням виявляти і досліджувати інформацію про вчинений злочин, ін­формацію, яка є в матеріальних властивостях обставин суспільно небезпечного діяння як події, що розслідується. Одні з перших логічно оформлених загальних умовиводів, що склалися в кримі­налістиці, стосувалися криміналістичної техніки.

На етапі становлення криміналістики як науки її основою була система знань з галузі криміналістичної техніки, але в той час во­на мала назву кримінальна техніка. І це тому, що чіткої системати­зації криміналістичних знань у відповідний період не було. Адже термін криміналістика був запроваджений тільки 1893 р. австрій­ським слідчим Гансом Гроссом в його праці «НапсіЬисп Гиг Шіег-киспигщзгісшег аіз Зузіет сіег Кгітіпаіізіїк», 2 Всі. Однак знання криміналістичної техніки набувалися впродовж століть у кожній державі, у процесі розкриття і розслідування злочинів, а базою від­повідних даних були природничі й технічні науки. Виникнення і розвиток криміналістичної техніки невід'ємно пов'язані зі слід­чою, розшуковою й експертною діяльністю в ході розвитку судо­чинства.

Криміналістична техніка (нинірозділ криміналістики) мала та­кі стадії розвитку:

1. початкова стадія (період Київської Русі);

2. період козаччини;

3. період Російської імперії;

4. період радянської доби;

5. сучасний період.

24

Пропонована періодизація є узагальненою і потребує вдоско­налення. І це тому, що кожна з історичних стадій становлення кри­міналістичної техніки мала свої особливості. Наприклад, на кінець періоду Російської імперії та на початку радянської доби (до 30-х років XX ст.) за розвитком предмета криміналістичну техніку вважали технічною наукою, а з 30-х років — процесуальною (юри­дичною). Починаючи з 50-х років, серед криміналістів розгорну­лася дискусія щодо проблем тактики і методики розслідування кримінальних справ про злочини, а в 70-х роках виникло нове ви­значення криміналістики.

Криміналістична техніка на зазначених етапах розвивалася у двох аспектах: у практичному; у науково-теоретичному. Нині відо­мо, що особливого розвитку науково-теоретичні проблеми кримі­налістичної техніки набули наприкінці XIX — на початку XX ст. Так, 1894 р. в Одесі була надрукована праця М. Шимановського «Фотографія в праві і правосудді». У 1908 р. вийшла у світ робота С. Н. Трегубова «Настільна книга криміналіста-практика».

Завдання криміналістичної техніки

Якщо завданням криміналістичної діяльності є визначений кримінально-процесуальною формою і спланований суб'єктом криміналістичної діяльності обсяг роботи правоохоронної систе­ми щодо розкриття і розслідування злочинів, яка охоплює вста­новлення закономірності механізму злочину, особу злочинця, ви­никнення джерел відповідної інформації з метою попередження злочинів, їх розкриття та розслідування, то завдання криміналіс­тичної техніки більш упредметнене. Завданням системи галузей криміналістичної техніки є визначений, спланований обсяг процесу­ально передбаченої діяльності, спрямованої на найбільш раціональне, дійове, швидке і повне розкриття та розслідування злочинів.

Головний процесуально-криміналістичний механізм зазначеної діяльності функціонує в основному в межах виявлення, фіксації, вилучення, дослідження, накопичення упредметненої (матеріалі­зованої) інформації про розслідувану подію. У загальнотеоретич­ному аспекті завдання розділу криміналістики «Криміналістична техніка» повністю збігається із завданнями кримінального судо­чинства.

Нині є загальновизнаним, що кожна з цих галузей має своє спе­цифічне завдання відповідно до предметного принципу дослі­дження доказів. Наприклад, завданням судової індивідуальної ка­ліграфії (криміналістичного дослідження писання) є вивчення закономірностей письма через процес його дослідження, іденти­фікацію людини за індивідуальною каліграфією, вирішення інших

25

проблем індивідуально-каліграфічної експертизи. Завдаї^іНЯ'¹,
мінальної реєстрації є ідентифікація криміналістичнії ^{о& ЄКТ1В}
через завчасно організоване утворення інформаційної М^{асИ щодо}
цих об'єктів за різними видами інформаційно-пошуков#^х систем.
Завдання криміналістичної техніки в широкому загаЛ^ьнотеоР^е~
тичному значенні необхідно розглядати комплексно, черв³ систему
трьох основних складових відповідної діяльності, визначених проце­
суальною формою: ,.,,; • ( , :

1. проведення слідчих дій; , ч-

2. судова експертиза; і ,

3. проведення оперативно-розшукових заходів.
   Конкретизовані, спеціалізовані завдання криміналісти^{4401 техш}~

ки полягають у:

1. розробці технічних засобів та методів, що забезпеЧУі°^ть,^вве~
   дення в процес доведення нових джерел криміналістиці^011НФ°Р"
   мації;

2. виявленні, фіксації, вилученні слідів злочину, наі^{опИЧЄНН11}
   переробленні відповідної інформації;

3. установленні природи утворення слідів та причин, механізму
   їх взаємодії;

4. установленні тотожності об'єктів джерел інформації' ^{а також}
   станів і властивостей групової належності;

5. опрацюванні криміналістичної інформації та ви°Р^{ііСТанні}
   висновків для швидкого і повного розкриття, розсліду#^{анНЯ зло}"
   чинів та їх попередження;

6. застосуванні науково обґрунтованих й апробоваН^их прийо­
   мів, технічних засобів криміналістичної техніки.

Умови застосування засобів криміналістичної техніки при розслідуванні злочинів

Використання науково-технічних засобів і методів риявлення, фіксації, вилучення, накопичення і перероблення мат^еР^{іаЛ130ва}~ ної інформації про подію як злочин має відповідати певним вимо­гам — правилам, умовам, що є обов'язковими для вико^нання- ° таких умов, зокрема, віднесено:

1. дотримання законності;

2. забезпечення збереження джерел доказової інфор^ац11'

3. наукова обґрунтованість і надійність;

4. запроваджувані практичними працівниками засобі криміна­
   лістичної техніки мають бути апробовані й рекомендов^аш компе­
   тентними органами для вибору та застосування;

5. кваліфіковане застосування засобів;

26

6) фіксація умов порядку і результатів застосування засобів у протоколах слідчих і судових дій, висновках експертів, інших про­цесуальних документах. •

Із загальнотеоретичних позицій системи наукових принципів, ідей, які узагальнюють практичний досвід застосування засобів кри­міналістичної техніки, відповідна проблема викликає неузгодже­ність. І це цілком закономірно ось з яких причин. Суттєве проти­стояння між практиками і вченими викликає умова про те, що за­проваджувані практичними працівниками засоби криміналістичної техніки мають бути перевірені й рекомендовані фахівцями. Пробле­ма в тому, що засоби криміналістичної техніки досить часто запрова­джують суб'єкти криміналістичної діяльності — практики. Яскравим доказом цього є історичні факти про невизнання можливості іденти­фікації особи за слідом пальців її рук та за фотографіями.

Протистояння між вченими-криміналістами, між практиками і вченими потрібно відмежовувати від протидії застосуванню засо­бів криміналістичної техніки. Це означає, що з об'єктивних та суб'єктивних причин застосуванню криміналістичної техніки мо­же чинитися протидія. Об'єктивні причини як факти існують не­залежно від кожного суб'єкта криміналістичної діяльності, тоді як суб'єктивні — навпаки. Суб'єктивні причини протидії застосуван­ню криміналістичної техніки передбачають, що суб'єкт криміна­лістичної діяльності (слідчий, дізнавач) негативно ставиться до відповідного процесу. Таке ставлення зумовлюється його особис­тими поглядами, інтересами, уподобаннями. Звичайно ж суб'єк­тивні причини протидії застосуванню криміналістичної техніки призводять до того, що найбільш раціональні й ефективні способи розкриття і розслідування злочинів втрачаються. Якщо запрова­дження нових засобів криміналістичної техніки в межах держави за необхідних економічних, суспільно-політичних умов швидко поширюється, то за інших ситуацій — навпаки.

Умови застосування засобів криміналістичної техніки при роз­критті й розслідуванні злочинів можуть бути регіональними, внут­рішньодержавними, міждержавними, міждержавними з великою кількістю держав, міжконтинентальними.

Щодо регіональних умов застосування засобів криміналістич­ної техніки, то доцільно навести приклад про запровадження слід­чими Управління з розслідування особливо важливих справ Гене­ральної прокуратури України ноутбуків при розслідуванні зло­чинів.² Адже з фінансово-економічних причин у даний час на

¹ Криминалистика: Учеб. для вузов / И. Ф. Герасимов, Л. Я. Драпкин,
Е. П. Ищенко и др. // Под ред. И. Ф. Герасимова, Л. Я. Драпкина.- М.: Вьісшая
школа, 2000.- С. 90. (672 а).

² Ноутбук «в законе» / Бизнес- 1999.- № 6.

27

вседержавному рівні ноутбуки не можуть бути запроваджені в органах досудового слідства. Процеси глобалізації, міграції потре­бують міждержавного узгодження в проблемах умов застосування засобів криміналістичної техніки. Наприклад, за результатами зустрічі міністрів внутрішніх справ і юстиції держав «Великої ві­сімки», що відбулася в Парижі, було прийнято рішення про ство­рення робочої групи з питань запровадження біометрії — сучасно­го напряму ідентифікації особи. Робоча група отримала назву Ліонської й мала до кінця 2003 р. проробити пріоритети у сфері бі­ометричних показників. Йдеться про ідентифікацію особи за ме­тодом відбитків пальців рук у електронному варіанті. Тільки в РФ є понад 10 млн відбитків пальців рук в електронному варіанті.¹

Критерії допустимості використання технічних засобів та доказове їх значення

У криміналістичній техніці головне місце посідає проблема ви­явлення, фіксації, вилучення і перероблення упредметненої інформації, а фактично — речових доказів. Кримінально-процесу­альне законодавство передбачає чіткий перелік науково-технічних засобів, які можуть застосовуватися в процесі розслідування злочинів з метою фіксації певних обставин, зокрема, фотографу­вання (статті 85, 191, 194, 195 КПК України), звукозапису (ст. 85-1 КПК України), кіно- і відеозапису (ст. 85-2 КПК України). Однак визначена законодавцем система науково-технічних засобів, що застосовуються для ефективної реалізації завдань кримінального судочинства, не є незмінною константою. З часом суб'єкти кримі­налістичної діяльності, з цілком об'єктивних причин ходу суспіль­ного буття, запроваджують до процесу розкриття та розслідування злочинів нові науково-технічні засоби.

Виникає питання щодо критеріїв допустимості використання технічних засобів та їх доказового значення? Якщо послуговуван­ня фотографуванням, звуко-, кіно- і відеозаписом при розкритті та розслідуванні злочину є процесуально визнаним, то застосову­вання на практиці нововведених науково-технічних засобів мож­ливе і необхідне з тієї причини, що в кримінальному процесі має чинність принцип аналогії. Мотиви зрозумілі. У кримінально-процесуальному законодавстві із зазначеної проблематики є сут­тєві прогалини.

Підставою для оцінки, визначення допустимості використання

¹ Идентификация личности: пути совершенствования / Юридическая практика.- 2003.- № 19.

28

технічних засобів у процесі розкриття і розслідування злочинів є критерії економічного, правового та морально-етичного характе­ру. Отже, використання технічних засобів для відповідних цілей не має виходити за межі чинних процесуальних форм, законнос­ті, принижувати честь і гідність суб'єктів і учасників криміналіс­тичної діяльності та не відповідати вимогам безпеки. Крім того, використання технічних засобів має визначатися їхньою науко­вою обгрунтованістю, безсторонністю, вірогідністю, а здійснюва­ти відповідну діяльність повинні спеціально уповноважені на те особи.

Доказове значення використаних технічних засобів при роз­критті та розслідуванні злочинів у кримінальному процесі є дово­лі суттєвим. Як докази можуть бути використані будь-які фактич­ні дані, одержані й зафіксовані із застосуванням технічних засобів компетентними оперативними підрозділами (МВС, СБУ) при здійсненні ними оперативно-розшукової діяльності, а також відо­мості про факти, зібрані адвокатом при виконанні ним професій­них повноважень. Якщо застосування процесуально визнаних на­уково-технічних засобів дозволяє фіксувати перебіг і результати слідчих дій та містить різнобічну інформацію, то використання інших технічних засобів також має своїм завданням сприяти ви­конанню завдань кримінального судочинства. Але такі науково-технічні засоби використовуються для виявлення, фіксації, вилу­чення, дослідження, використання, накопичення і трансформації криміналістичної інформації. Тобто, вони за своїм процесуально-правовим змістом сприяють установленню доказів.

§ 4. Загальні положення криміналістичної техніки

Поняття, галузі криміналістичної техніки

Криміналістична техніка, в широкому розумінні, є окремим розділом криміналістики, що вивчає теоретичні принципи, прави­ла і рекомендації щодо розробки, застосування науково-технічних засобів виявлення, фіксації, вилучення, дослідження, викорис­тання, накопичення і трансформації криміналістичної інформації про досудове слідство кримінальних справ про злочини, а також способів їх попередження та відповідних технічних засобів.

Отже, криміналістична техніка як розділ криміналістики має галузі, що тісно взаємозв'язані. Це, зокрема, такі її складові:

1) криміналістична фотографія, кіно-, відеозапис;

29

2. трасологія;

3. криміналістичне зброєзнавство (судова балістика);

4. судова індивідуальна каліграфія (криміналістичне дослід­
   ження писання);

5. техніко-криміналістичне дослідження документів;

6. ідентифікація особи за ознаками зовнішності (криміналіс­
   тична габітоскопія);

7. криміналістична реєстрація; ' . ^1;

8. криміналістична одорологія; ...;,;. ;.

9. криміналістична фоноскопія і вокалографія.

Перелічені компоненти криміналістичної техніки як розділу криміналістики в сукупності мають системно-предметний харак­тер. Тобто, кожний компонент криміналістичної техніки є її галуз­зю, а його наукову основу становлять конкретні матеріальні яви­ща, які безпосередньо сприймаються і не сприймаються органами чуття людини. Такі матеріальні явища — це різні фактичні дані, що є доказами в кримінальній справі про злочин. Це, зокрема, сліди: зруду та інструментів; транспортних засобів; застосування зброї; вибухових речовин, а також сліди людини, рукописні, машино­писні, інші документи, мікросліди тощо. Отже, предмет кожної з названих галузей криміналістичної техніки становлять цілком точ­ні матеріальні об'єкти, які виявляються і досліджуються за допо­могою застосування науково-технічних засобів.

Щодо системності галузей криміналістичної техніки, то вона зумовлена науковим і практичним обгрунтуванням. Детальний аналіз названих галузей криміналістичної техніки, які утворюють її структуру, дозволяє зробити висновок, що вони об'єднані взаєм­ним зв'язком як частини єдиного цілого і мають планомірне роз­міщення, а пропонована форма їхньої класифікації є об'єктивно обгрунтованою. Структура криміналістичної техніки має безпосе­редній зв'язок з іншими розділами криміналістики: загальною теорією, теорією ідентифікації, організацією розкриття і розсліду­вання злочинів, криміналістичною тактикою, методикою розслі­дування окремих видів і груп злочинів.

Криміналістична техніка має методи свого пізнання, які, безпе­речно, узгоджуються із загальними методами криміналістики. Ме­тоди криміналістичної техніки та її засоби грунтуються на нових досягненнях науки і техніки.

Триває процес формування нових напрямів криміналістичної техніки — криміналістичне вибухознавство. Кожна галузь кримі­налістичної техніки у своїй основі має специфічний предметний принцип дослідження доказів. До таких доказів можна віднести: сліди людини, сліди знарядь зруду та інструментів, транспортних засобів, рукописні, машинописні, інші документи, наслідки

ЗО

застосування вогнепальної зброї. Використання криміналістичної техніки передбачає дотримання правових, організаційних, етич­них, моральних і тактичних засад. Сутність дотримання правових засад передбачає, що суб'єкт криміналістичної діяльності, засто­совуючи криміналістичну техніку, має виконувати вимоги чинно­го кримінально-процесуального законодавства. Розслідування злочинів має бути чітко організованим з урахуванням системи на­укових рекомендацій, положень, розроблених та спрямованих на збирання та дослідження доказів.

Класифікація науково-технічних засобів криміналістики і методи їх використання

Науково-технічні засоби криміналістики можна класифікувати за різними ознаками.

Термін класифікація (лат. сіаззіз — розряд, /асепе — робити) озна­чає ділити предмети, явища, поняття на певні види, класи залежно від їхніх загальних ознак.

Уперше запропонував класифікувати на види криміналістичну техніку192б р. С. М. Потапов. Він, зокрема, класифікував усі засо­би криміналістичної техніки за двома групами:

1. засоби для збирання інформації в ході слідчих дій і оператив-
   но-розшукових заходів;

2. засоби для експертного дослідження речових джерел, тобто
   «засоби слідчого і оперативного працівника» та «засоби експерта».

Нині криміналісти вважають, що доцільніше класифікувати криміналістичні науково-технічні засоби за трьома ознаками: 1) виникненням; 2) видом; 3) цільовим призначенням.

За виникненням науково-технічні засоби можна поділити на три види. До першого виду належать криміналістичні засоби, що використовуються виключно в криміналістиці. Це, наприклад, ку-левловлювачі, йодні трубки та ін. До другого виду належать — науково-технічні засоби, запозичені криміналістами з інших галу­зей науки і техніки. З часом такі засоби суб'єкти криміналістичної діяльності пристосовують для вирішення криміналістичних потреб щодо виявлення, фіксації, вилучення і дослідження матеріальних об'єктів, а також явищ і процесів у розслідуваних кримінальних справах про злочини. Так, пристосованими криміналістичними за­собами є спеціальні фотоапарати, мікроскопи, ультрафіолетові випромінювачі тощо. До третього виду віднесено науково-технічні засоби загальнотехнічного призначення, запозичені криміналіста­ми для виконання криміналістичних завдань: ноутбуки, відеоапа-ратура, звукозаписуючі засоби, зубопротезні пасти і т. ін.

31

2

1. обліки, картотеки (у тому числі з використанням комп'юте­
   рів) різноманітних слідів злочинів;

2. обліки, картотеки (у тому числі з використанням комп'юте­
   рів) осіб, які вчиняли злочини раніше (повторні злочини, рецидив
   злочинів);

3. обліки засобів вчинення злочинів, предметів, що мають їх
   сліди (колекції).

Існують засоби концентрації криміналістичної інформації, що розголошенню не підлягає і може бути надана органам досудового слідства у виняткових випадках.

Криміналістичні технічні засоби органів, що проводять оперативно-розилукові заходи

На органи дізнання кримінально-процесуальним законодав­ством покладається вжиття необхідних оперативно-розшукових заходів з метою виявлення ознак злочину і осіб, що його вчинили. Отже, цілком закономірно, що вказані органи використовують у своїй діяльності криміналістичну техніку. Таку техніку можна кла­сифікувати за різними ознаками. На практиці найчастіше вжива­ють такі назви:

1. оперативна техніка; ..., .• »•..,. ;: - :• н ^:

2. криміналістична техніка; _; ,, і •

3. спеціальна техніка.

Засобами оперативної криміналістичної техніки є сукупність предметів, інструментів, що застосовуються секретно в оператив­ній діяльності органів дізнання до порушення кримінальної справи. Це: побутова техніка, різні інструменти, а також звукозаписувальна, фотографічна, відеотехніка, кінематографічна техніка, оптичні, різні вимірювальні засоби та засоби фіксації.

34

Криміналістичну техніку органи дізнання застосовують у про­цесі проведення профілактичної роботи, слідчих дій.

Спеціальна криміналістична техніка оперативно-розшукової діяльності — сукупність особливих за своєю конструкцією і призна­ченням приладів, пристроїв, речовин, що застосовуються з метою збирання, виявлення таємними прийомами інформації про ознаки зло­чину і осіб, що його вчинили.

Спеціальна криміналістична техніка оперативно-розшукової діяльності може бути надто громіздкою або, навпаки, мініатюр­ною, замаскованою під побутові предмети, ґудзики тощо. Інколи для проведення окремих операцій така криміналістична техніка розробляється за спеціальним замовленням. Так, за доби СРСР при проведенні органами КДБ оперативно-розшукових заходів щодо виявлення злочинної діяльності П. було спеціально розроб­лено фотоустаткування, за допомогою якого вдалося сфотографу­вати карту, що належала вказаній особі, яка зберігалася на балконі за місцем його проживання. На карті були чітко видимі позначен­ня, де дислокувалися ракетні об'єкти. Це і дало можливість вияви­ти, що П. займався злочинною діяльністю на користь спецслужб США.

Спеціальна криміналістична техніка оперативно-розшукової діяльності — це також звукозаписувальна апаратура з мікрофона­ми спрямованої дії для здійснення звукозапису на відстані, мініа­тюрні відеотрансляційні камери, замасковані в побутовій техніці (телевізорах, магнітофонах тощо), що за своїми характеристиками передають відеозапис за допомогою ретрансляторів на значну від­стань, звукозаписувальна апаратура спрямованої дії, що фіксує розмови за рахунок вібрації скла вікон.

Кримінально-процесуальне законодавство передбачає, що спе­ціальна криміналістична техніка оперативно-розшукової діяльнос­ті може бути також використана за дорученнями, указівками слід­чого в розслідуваних ним справах та за відповідним рішенням суду.

Комплекти криміналістичної техніки

Науково-технічні засоби як засоби криміналістичної техніки на початковому етапі їх використання мали назву «оперативна техні­ка». Згодом, з цілком закономірних причин, сталося розмежуван­ня оперативноїй криміналістичної'техніки. Нині оперативна техніка застосовується для забезпечення виконання завдань оперативно-розшукової діяльності.

Основне призначення засобів криміналістичної техніки як су­купності спеціальних предметів, що становлять повний їх набір,— виявлення, фіксація та дослідження слідів на місці події.

35

утробного розвитку плоду. Французький криміналіст Бальтазар довів, що повторення візерунків шкіри у двох людей можливе, ко­ли число століть буде складатися із 49 цифр. У державах Сходу ін­дивідуальність відбитків пальців використовували вже в XII ст.

Стійкість папілярних візерунків, як і їх властивість, започатковується також у період внутрішнюутробного розвитку, з трьох-чотирьох місяців формування плоду. Стійкість папілярних візерунків визначається тим, що їх основа залишається незмінною впродовж усього життя людини. З віком (ростом) людини змінюються лише розміри візерунків. Папі­лярні візерунки зберігаються після смерті людини до повного розкла­дання її шкіри. Саме за цих умов є можливим ідентифікувати труп.

Поновлюваність папілярних візерунків характеризується повним їх відтворенням у разі умисного чи необережного пошкодження верх­нього шару шкіри. Відомі випадки, коли початково злочинці вдава­лися до того, що хірургічним способом позбавлялися папілярних ві­зерунків на пальцях і долонях своїх рук. Такі медичні операції були надто болючими і дорогими. Але, як з'ясувалося згодом (на велике розчарування злочинців), їхні папілярні візерунки повністю понов­лювалися. При глибокому травмуванні шкіри (дерми) утворюються шрами, рубці, що мають індивідуальні ознаки. На нігтьових фалангах пальців візерунки утворені трьома потоками папілярних ліній, це:

1. лінії рамок візерунка (периферичні);

2. лінії основи візерунка (базисні);

3. центр візерунка.

Місце візерунка, де стикаються вказані три потоки папілярних ліній, називається дельтою (рис. 4).