У скарбниці світової літератури зібрано багато шедеврів, змальовано найвідоміші образи, створено чимало історій. Вічне питання, яке хвилювало людство весь час, ставало їх темою. Однією із таких тем є кохання. Ця тема мала свої відголоски майже у кожному художньому творі, який був написаний письменниками різних країн. Своєрідним носієм теми кохання виступає у багатьох художніх творах образ вічного героя-коханця, найвідомішого підкорювача жіночих сердець, це ім’я вже давно стало прозивним – Дон Жуан. Як виник цей образ, як зародилась ідея про його створення? Відповідь знаходимо у минулому. Перші згадки про Дон Жуана знаходимо у ХІV столітті. Існував реальний історичний образ іменем Дон Хуан Теноріо. Він був вельможею при дворі кастильського короля Педро Жорстокого. Також Дон Хуан згадується у хроніках та у списку лицарів ордена Підв’язки. Згідно з легендою Дон Хуан безкарно вдавався до розпусти протягом довгого часу і вбив одного разу командора ордена, який захищав честь своєї дочки. Тоді черниці - францисканки заманили Дон Хуана у монастирський сад і вбили його, поширивши чутки, що Дог Хуан був скинутий у пекло.

Дон Жуан, тема якого "хутко 300 літ мучить людей", - ім’я іспанське. Форма дон походить з латинської dominus – пан, господар і початково належала тільки королеві Іспанії. Тепер це просто ввічливе звертання, що поєднується виключно з ім’ям, не долучаючись до прізвища.

А ім’я Дон Жуан – то іспанське juan, що звучить Хуан: літера j в іспанській мові завжди вимовляється як х. Звучання Жуан, нині всесвітньо відоме і всесвітньо вживане, народилось, можна сказати, через помилки. Воно з’явилось тому, що у французькій мові літера j завжди передає звук ж і Мольєр, використавши сюжет про Дон Жуана в своїй комедії "Дон Жуан, або Камінний гість", прочитав іспанське juan як Жуан, а не Хуан. Щоправда, французький jоuan, тобто Жуан, прийнято вважати не тільки іспанським за походженням ім’ям, а також і варіантом вже власно французького jean, тобто Жан. Однак ці імена – і французький Жан ( до речі, самого Мольєра теж звали Жаном), і іспанське Хуан, і італійське Джованні, як і українське Іван, польське Ян тощо - є різномовними реалізаціями єдиного джерела – давньоєвропейського Yochanan, а форма juan серед них належить саме іспанській мові.

На думку вчених, Дон Жуан – персонаж багатьох творів літератури, мистецтва; образ порушника моральних і релігійних норм, шукача чуттєвих насолод, створений за середньовічними іспанськими легендами – спокусник, ловелас.

До образу Дон Жуана зверталось багато письменників і поетів. Це засвідчують твори митців різних країн: О.К. Толстой " Дон Жуан" (1859) – драматична поема, Тірсо де Моліно (1630), О. Блок "Кроки командора" (1920), Леся Українка (1912), С. Альошин (1962).

Образ молодого розпусника по-різному інтерпретується у світовій літературі. Тірсо де Моліно у творі "Севільський ошуканець" створив перший чіткий і переконливий образ молодого розпусника Гуана Теноріо. Пізніше цей образ використали письменники різних країн: в Англії – Джордж Гордон Байрон і Джордж Бернард Шоу, у Франції – Жан Батіст Мольер і П’ер Корнель, в Іспанії –Госе Сорілло і Мораль, у Німеччині – Ернест Гофман, в Італії – Карло Гальдоні, у Росії – Олександр Пушкін і в Україні – Леся Українка. Всього існує близько 300 варіантів інтерпретації образу Дон Жуана.

Як ми бачимо, Дон Жуан – створений середньовічною легендою образ лицаря – сластолюбця. Цей персонаж є вічно живим, бо він був і є джерелом для багатьох творів у світовій літературу, адже Дон Жуан – матеріал для письменників з різних куточків світу.

Драма "Севільський ошуканець чи Кам’яний гість" Тірсо де Мольно стала першою драматичною обробкою легенди. Тірсо під час змалювання образу Дон Жуана використав легенду. Його Дон Жуан через пустування запрошує статую вбитого ним батька Анни на вечерю, і тільки потиснення кам’яної руки викликає у нього жах та розкаяння. Після цього, порушивши етичні норми, Дон Жуан провалюється у пекло.

Мольер також написав твір "Дон Жуан", який піддавався переслідуванням за атеїзм і вільнодумство. У нього образ Дон Жуана неоднозначний і суперечливий. Він поєднує у собі добрі і погані риси характеру. Це проявляється у процесі змалювання його різних вчинків. За змістом п’єса схожа з легендою про Дон Жуана, але трактування образу головного героя дуже відмінне. Образ замальовується у розвитку. Від гарних вчинків Дон Жуан переходить до поганих і негативних, що в результаті приводить його до відповідальності за свої дії. Крім художнього, естетичного задуму, п’єса мала також і політичний характер. Вперше п’єса була поставлена у театрі Пале-Рояль у 1665 році.

О.С. Пушкін теж використав для свого твору назву "Кам’яний гість". Російський письменник переосмислив легенду про Дон Жуана. Автор у своїй трагедії показав Дон Жуана, як щиросердечного, рішучого, сміливого, поетично обдарованого чоловіка. Його відношення до жінок – не ставлення холодного розпусника, професійного спокусника, а завжди щирого, розумного, люблячого чоловіка. Він виступає "імпровізатором любовної пісні".

Отже, як ми бачили, "Дон Жуан" - став світовою темою, бо майже триста років цей образ обробляли кожен на свій лад великі майстри слова.

В англійській літературі образ Дон Жуана було переосмислено великим письменником Джорджем Байроном. Автор розпочав роман у віршах "Дон Жуан" (проте цей твір лишився у його творчості незакінченим), що став сатиричною епопеєю тогочасного суспільного життя, в якому змальовано події ХVІІ століття. На думку літературознавців, Байрон змалював свого персонажа як "переважно замріяного, зацікавленого на своїх почуттях, незадоволеного дійсністю (а здебільшого непристосованістю до неї) та потягом до волі. Його герой – це мандрівник, шукач нового, незнаного і прекрасного".

Також, дослідивши точку зору сучасних науковців, можна сказати, що байронівський "Дон Жуан" за сюжетом мало чим нагадує легенду про відомого спокусника жіночих сердець. А, навпаки, Байрон показав велике розчарування героя у життєвій долі. Адже твір побудований на постійному чергуванні щасливих і нещасних епізодів із життя Дон Жуана.

Опрацювавши художні твори, дослідники зазначають, що "Дон Жуан постійно кориться долі подібно до листка, який кориться зимовому вітру. Що над усім панує Випадок, і сам герой нічого не вирішує в своїй долі".

Сам Байрон зазначив: "Біг часу змінює все: мову, землю, обриси морських берегів, зірки на небі, - словом, все навколо, довкола та під ногами , окрім самої людини! Вона завжди була і на завжди залишається нещасним негідником…". Байрон творив у руслі літературної течії, яка має назву англійський романтизм.

Леся Українка – нове явище, навіть можна сказати диво в українській літературі, адже письменниця віддала все своє життя на породження нових жанрів, які наповнені новими ідеями і образами. Тому створивши драматичний твір "Камінний господар" у якому вона також звернулась до змалювання образу Дон Жуана використавши національну специфіку. Вона подає у своєму творі оригінальне трактування цього образу. На відміну від твору Джорджа Байрона, це інший за жанром твір, у якому персонаж розкривається через свої дії, вчинки, поведінку. Леся Українка змальовує його "лицарем волі". Так, бо саме "воля" протягом всього твору звучить в його устах, проте спокусник жіночих сердець сам стає жертвою жінки, гордої, егоїстичної донни Анни. З славнозвісного "лицаря волі" головний персонаж перетворюється на "Камінного господаря". Саме ця думка звучить в останніх словах Дон Жуана: "Де я? Мене нема… се він Камінний".

Отже "воля" - то тільки слова. А за білий плащ, за кар’єру, за піднесення себе в устах інших він продає "свою трьохсотлітню свободу".

Леся Українка створила свій твір дещо пізніше, ніж Байрон, тому він вийшов на інших засадах і принципах розкриття образів. Вона показала нам образ Дон Жуана в зовсім іншому жанрі літератури, вважаючи, що так повністю змалює нам свого героя через вчинки, через його поведінку, тому цей твір написала драмою. Таким чином, ми дослідили переосмислення світового образу "Дон Жуана" у англійській та українській літературі. "Створивши свою драму, Леся Українка в чесному поєдинку з славетними митцями, її попередниками виборола собі безумовне право на всесвітню славу. Так про Лесю Українку ті її твір "Камінний господар" зазначила в своїй праці А.С. Полушкіна. У процесі дослідження, ми побачили, що кожній літературі властиве своє трактування образу, і у кожній літературі образ Дон Жуана створено, дивовижно. Кожна література і письменники змальовують його по-різному для того, щоб донести до свого народу суть життя, щоб розкрити і показати художній образ Дон Жуана, який іноді зустрічається і в реальному житті.

По-різному трактують ці образи тому, що це залежить від світосприйняття кожного письменника, різного розуміння того чи іншого образу. У науковому дослідженні ми розглянули майже трьохсотлітній образ персонажа. Цей образ Дон Жуана був переосмислений та інтерпретований в різних літературах: англійській та українській, французькій та іспанській, російській, німецькій та італійській. Та незважаючи на всі ці докази, автори прогнули показати нам "свого Дон Жуана", своє світосприйняття. У цьому є їхня схожість, їхнє спільне прагнення своїми творами показати життя головного персонажа.

Таким чином, по-різному, але кожний письменник згідно зі своїм світоглядом, епохою, у якій він жив, його позицією, творчим методом, стилем, літературним напрямком інтерпретував образ Дон Жуана. Для кожного з авторів його Дон Жуан був особливим, бо цей образ створив саме він, і автор наділяв його тими рисами характеру, які вважав за потрібне у змалюванні свого героя-коханця і свого часу.