Без фінансового планування не можна досягти того рівня управління виробничо-господарською діяльністю підприємства, який забезпечує йому успіх на ринку постійного вдосконалення матеріальної бази, соціальний розвиток колективу, бо ніякий інший вид планування не може мати для підприємства такого узагальнюючого, глобального значення. [5]
Фінансове планування сприяє виявленню внутрішніх резервів підприємства, дотриманню режиму економії. Це виявляється в тому, що воно, по-перше, націнює на найефективніше використання виробничих потужностей, підвищення якості продукції; по-друге, виконання планів з прибутку й інших фінансових показників (наприклад, розміру амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних засобів) можливе за умови дотримання планових норм затрат праці та матеріальних ресурсів; по-третє, обсяг фінансових ресурсів, визначений планом, не дає змоги підприємству створювати надмірні запаси матеріальних ресурсів, роботи позапланові капітальні вкладення.
В процесі фінансового планування забезпечується необхідний попередній контроль за створенням і раціональним використанням фінансових ресурсів. Об'єктами планування є: доход підприємства, включаючи нагромадження (прибуток та ін.), взаємовідносини з державним бюджетом і державними позабюджетними фондами, обсяг капіталовкладень, інші форми інвестування фінансових ресурсів (зокрема через операції на ринку цінних паперів), обсяг довгострокових кредитів банків на інвестиційні заходи, потреба підприємства у власних оборотних коштах і джерела її покриття. [6]
Головним інструментом фінансового планування в сучасних умовах є фінансовий план підприємства (баланс доходів і витрат).
Взаємозв'язок фінансового і виробничого планування зумовлює необхідність розробки на підприємстві єдиного виробничо-фінансового плану -техпромфінплану. Його складовою є "баланс доходів і видатків" - фінансовий план підприємства на поточний рік, квартал або місяць, в якому підприємства, що надходять до нього і витрачаються ним у відповідних напрямках. [7]
До початку 90-х років за умов директивно-планової економіки кожне підприємство розробляло фінансовий план у вигляді балансу доходів і видатків за єдиною, встановленою в центральному порядку формою. Він обов'язково затверджувався вищестоящими органами управління (в останні роки затверджувалися лише головні показники фінансового плану). [9]
Тепер такий порядок скасовано, баланс доходів і видатків кожне підприємство розробляє самостійно.
Фінансове планування - це також діяльність по формуванню й використанню цільових централізованих і децентралізованих фондів фінансових ресурсів, які спрямовують на розширене відтворення та на задоволення насущних потреб держави. Централізована частина фінансових ресурсів у процесі планування видатків бюджету і фондів спрямовується насамперед на забезпечення соціально-культурної сфери, вирішення проблеми ліквідації монополізму в виробництві товарів для народу, на розвиток малого бізнесу і ринкових структур. При цьому при плануванні використання централізованої, частини фінансових ресурсів в умовах глибокої економічної кризи необхідно дотримуватися найжорсткішого режиму економії коштів і вишукувати можливості скорочення дефіциту бюджету. [10]
Вплив фінансового планування на економіку стає максимально ефективним за умови, що таке планування забезпечує відповідність грошових і матеріальних ресурсів.
Основними завданнями фінансового планування є:
- визначення джерел і обсягів грошових ресурсів, необхідних для розширеного відтворення, і їх розподіл між виробничими й невиробничими сферами;
- зосередження в руках держави централізованого фонду грошових засобів, необхідних для успішного виконання державних функцій;
- забезпечення необхідних пропорцій в розподілі і використанні грошових ресурсів;
- стимулювання найбільш ефективного використання матеріальних, трудових і грошових ресурсів, зниження собівартості продукції й виявлення внутрішньовиробничих резервів.
Виконання цих завдань реалізується через:
- основний фінансовий план держави - Державний бюджет і бюджети усіх рівнів;
- кредитний і касовий план національного банку і комерційних банків;
- баланси й звіти державних підприємств і організацій та колективних власників;
- фінансові плани асоціацій, фірм, кооперативів і т. п.;
- кошториси установ, які фінансуються із бюджету.
Формування фінансових планів і прогнозів базується на принципі наукової обґрунтованості і предметно-цільовому підході. [11]
Наукова обґрунтованість планування передбачає економічну обґрунтованість фінансових показників, відображення реальних процесів економічного і соціального розвитку, збалансованість фінансових ресурсів.
Особливого значення принцип наукової обґрунтованості набуває в період суспільних трансформацій. В цих умовах конче необхідні такі методи і засоби складання фінансових планів, а також такі системи вартісних показників, які відображають реальні процеси економічного і соціального розвитку. [13]
Предметно-цільовий підхід передбачає конкретно цільове призначення фінансування (заробітна плата, харчування, медикаменти, будівництво конкретних об'єктів або їх капітальний ремонт і т. п.).
При плануванні використовуються спеціальні методи, серед яких: метод коефіцієнтів, нормативний, балансовий.
Метод коефіцієнтів базується на застосуванні відповідних коефіцієнтів щодо результатів певного проміжку часу: рік, квартал, місяць. Наприклад, індексація заробітної плати проводиться із застосуванням коефіцієнтів, які визначаються статистичними органами за індексом підвищення цін.
Головним недоліком методу коефіцієнтів є те, що він не стимулює виявлення резервів і не сприяє впровадженню режиму економії коштів.
Нормативний метод ґрунтується на використанні прогресивних норм і нормативів, при цьому враховуються особливості галузей виробничої і невиробничої сфер, і також відповідні зміна в попередньому періоді. [14]
Цей метод дає можливість об'єктивно оцінити погреби галузей у фінансових ресурсах, створити реальні умови зацікавленості і відповідальності в ощадливому й ефективному використанні фінансових ресурсів. Зазначимо, що в умовах переходу до ринкової економіки цей метод має особливе значення, саме нормативний метод панування фінансових ресурсів дозволяє передбачити стратегічні потреби у фінансових ресурсах. [12]
Проте нормативний метод планування не є панацеєю, його ефективність залежить від:
- узгодженості методик визначення норм і нормативів на всіх рівнях у різні роки;
- комплексності планування по всіх розділах, параграфах і статтях бюджетної класифікації й по галузях народного господарства;
- своєчасного коригування норм і нормативів (наприклад, при лібералізації цін), обґрунтованості методів їх розрахунку;
- ефективності формування й використання норм і нормативів.
Поряд з нормативним методом в умовах переходу до ринкової економіки важливе значення має балансовий метод, який допомагає збалансувати джерела ресурсів із запланованими видатками, встановити взаємозв'язок виробничих і фінансових показників, створювати фінансові резерви. [2]
Для наших умов найбільш оптимальним є поєднання нормативного і балансового методів.
Практично вся система фінансового планування будується за балансовим методом. Кожен фінансовий план складається у вигляді балансу доходів і видатків. Тобто пропорції визначаються через зіставлення і ув'язки потреб у фінансових ресурсах із джерелами їх формування. При цьому обов'язковою умовою є збалансування фінансових резервів.
Так, основний фінансовий план держави - Державний бюджет - має дохідну частину, або джерела формування (податки, збори й інші надходження), і видаткову частину, або направлення коштів (фінансування державних капітальних вкладень, народного господарства, соціально-культурної сфери і т. п.).
Фінансовий прогноз промислового підприємства встановлює зв'язок витрат підприємства з доходами і найважливішими виробничими показниками, а також відображає рух грошових коштів від моменту придбання матеріалів, сировини, устаткування до одержання виручки від реалізації продукції. Це потребує чіткого обґрунтування складеного балансу доходів і видатків, а також організації контролю за його виконанням, що в кінцевому підсумку має оптимізувати використання грошових коштів. [4]
Виконання фінансових прогнозів - обов'язкова умова роботи усіх підприємств і установ. Виконання таких прогнозів значно залежить від рівня організації виробництва і управління.
Незважаючи на гадану самостійність окремих фінансових планів і рухів фінансових ресурсів на різних рівнях господарювання, всі вони взаємозв'язані, бо є узагальненнями різних сторін створення, розподілу і використання частини вартості сукупного внутрішнього продукту.
Головне завдання фінансового планування полягає в забезпеченні оптимального співвідношення між централізованими і децентралізованими фондами грошових коштів. [12]
Сучасна економіка потребує удосконалення й рогового планування на всіх рівнях, посилення ініціативи і відповідальності усіх ланок державного фінансового апарату в складанні і виконанні фінансових перечить висновкам окремих науковців про відмирання інституту планування. Відмова від планування також в зв'язку з необхідністю приборкання інфляції.
Розбудова фінансової системи з різними її ланками обумовлює існування спеціального державного апарату фінансово-кредитних установ, котрі покликані за продовжувати в життя фінансово-кредитну політику.
Основою фінансово планування на підприємстві є бізнес-план
Бізнес-план являється основним засобом менеджменту. У ньому визначаються цілі діяльності підприємства і шляхи їх досягнення. Основними цілями розробки бізнес-плану є:
- приватизація об'єктів державної і майнової власності; здійснення інвестиційних проектів;
- реалізація окремих комерційних операцій;
- емісія цінних паперів;
- визначення перспектив розвитку фірми;
- проведення реорганізації заходів, застосовуваних для неспроможних підприємств (банкрутів);
- фінансове оздоровлення і вихід із тимчасово економічної кризи. Бізнес-план також є перевіреним інструментом підвищення прибутковості підприємств в умовах конкуренції і вільного підприємництва. Він дає необхідну інформацію для аналізу й оцінки підприємництва з погляду його розумності, реалістичності, перспективності і результативності. [1]
Планування було прерогативою командно-адміністративної системи. Головна мета фінансового плану підприємства полягала у виявленні невикористаних ресурсів і визначенні суми платежів у бюджет, величина якої відповідала перевищенню доходів підприємства над його витратами. Сума та рівень витрат суворо нормувались. Надмірна централізація фінансів за планово-директивної економіки послаблювала економічні стимули для розширення виробництва. Це негативно позначалось на результатах фінансово-господарської діяльності підприємств. Державні дотації в багатьох галузях сягали значних розмірів, оскільки ці галузі були збитковими або малорентабельними.
Міністерства, які вважали підприємства своєю власністю, займалися перерозподілом їхніх доходів та прибутків. Значна частина прибутку й тимчасово вільних коштів ефективно працюючих підприємств вилучалась для фінансування державних видатків та на покриття витрат збиткових підприємств галузі.
За ринкової економіки значно підвищується матеріальна відповідальність керівника підприємства за його фінансовий стан. Саме тому зросла важливість перспективного, поточного та оперативного фінансового планування для забезпечення фінансового стану та підвищення рентабельності підприємств.
Фінансове планування є необхідним для фінансового забезпечення розширення кругоберту виробничих фондів, досягнення високої результативності виробничо-господарської діяльності, створення умов, які забезпечили б платоспроможність та фінансову стійкість підприємства. Ринок висуває високі вимоги до якості фінансового планування, оскільки нині за негативні наслідки своєї діяльності відповідальність нестиме само підприємство. За нездатності врахувати несприятливу ринкову кон'юнктуру підприємство стає банкрутом і підлягає ліквідації з відповідними негативними наслідками для засновників.
Сьогодні фінансове планування потребує переведення на нові принципи організації. Його зміст та форми мають бути суттєво змінені у зв'язку з новими економічними умовами та соціальними орієнтаціями.
За адміністративної економіки фінансове планування базувалось на директивних планових показниках виробничого та соціального розвитку підприємства. Нині ця база перестала існувати, оскільки підприємства вже не одержують директивних вказівок «зверху». Державне замовлення, яке збереглося, утратило своє колишнє директивне значення і розглядається підприємством лише як одна з можливих сфер реалізації продукції. Відтак фінансове планування має орієнтуватися на ринкову кон'юнктуру, ураховувати ймовірність настання певних подій і одночасно розробляти моделі поведінки підприємства за зміни ситуації з матеріальними, трудовими та фінансовими ресурсами.
Фінансове вшанування - це процес визначення обсягу фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямками їх цільового використання згідно з виробничими та маркетинговими показниками підприємства у плановому періоді. Метою фінансового планування є забезпечення господарської діяльності необхідними джерелами фінансування.
Отже, основними завданнями фінансового планування на підприємстві є:
• забезпечення виробничої та інвестиційної діяльності необхідними фінансовими ресурсами;
• установлення раціональних фінансових відносин із суб'єктами господарювання, банками, страховими компаніями тощо;
визначення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінка раціональності його використання;
• виявлення та мобілізація резервів збільшення прибутку за рахунок раціонального використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів;
• здійснення контролю за утворенням та використанням платіжних засобів. Фінансове планування дає змогу розв'язати такі конкретні питання:
- які грошові кошти може мати підприємство в своєму розпорядженні;
- які джерела їх надходження;
- чи достатньо засобів для виконання накреслених завдань;
- яка частина коштів має бути перерахована в бюджет, позабюджетні фонди, банкам та іншим кредиторам;
- як повинен здійснюватися розподіл прибутку на підприємстві;
- як забезпечується реальна збалансованість планових витрат і доходів підприємства на принципах самоокупності та самофінансування.
У фінансовому плануванні використовується балансовий метод. Його зміст полягає в тім, що не тільки балансуються підсумкові показники доходів і витрат, а для кожної статті витрат зазначаються конкретні джерела покриття. При цьому використовуються різні способи: нормативний, розрахунково-аналітичний, оптимізації планових рішень, економіко-математичного моделювання.
Суть нормативного способу фінансового планування полягає в тім, що на основі фінансових норм та техніко-економічних нормативів розраховується потреба господарського суб'єкта у фінансових ресурсах та визначаються джерела цих ресурсів. Нормативами є ставки податків, ставки тарифів, зборів та внесків, норми амортизаційних відрахувань, норми оборотних коштів. Норми та нормативи бувають галузевими, регіональними та індивідуальними.
За використання розрахунково-аналітичного методу планові показники розраховуються на підставі аналізу фактичних фінансових показників, які беруться за базу, та індексів їх зміни в плановому періоді.
Оптимізація планових рішень полягає в розробці варіантів планових розрахунків для того, щоб вибрати з них найоптимальніший. Відтак можуть використовуватися різні критерії вибору:
• максимум прибутку (доходу) на грошову одиницю вкладеного капіталу;
• максимум збереження фінансових ресурсів, тобто мінімум фінансових витрат;
• мінімум поточних витрат;
• мінімум вкладення капіталу за максимально ефективного результату;
• максимум абсолютної суми одержаного прибутку.
Фінансове планування (крім уже згадуваних способів розрахунків) потребує широкого використання економіко-математичного моделювання. Цей спосіб уможливлює знайдення кількісного вираження взаємозв'язків між фінансовими показниками та факторами, які їх визначають. Економіко-математична модель - це точний математичний опис факторів, які характеризують структуру та закономірності зміни даного економічного явища і здійснюються з допомогою математичних прийомів (рівнянь, нерівностей, таблиць, графіків). Моделювання може будуватися за функціональним та кореляційним зв'язком. Економіко-математичне моделювання дає змогу перейти в плануванні від середніх величин до оптимальних варіантів. Підвищення рівня наукової обґрунтованості планування потребує розробки кількох варіантів планів виходячи з різних умов та шляхів розвитку підприємства з наступним вибором оптимального варіанта фінансового плану.
1.2. Джерела фінансового планування
У традиційному розумінні фінансовий аналіз являє собою метод оцінки фінансового стану підприємства на основі його бухгалтерської звітності. Такого роду аналіз може виконуватися як управлінським персоналом даного підприємства, так і будь-яким зовнішнім аналітиком, оскільки в основному базується на загальнодоступній інформації. Проте ухвалене виділяти два види фінансового аналізу: внутрішній і зовнішній. Внутрішній аналіз здійснює робітниками підприємства. Інформаційна база такого аналізу набагато ширше і включає будь-яку інформацію, що циркулює внутрішній. Відповідно розширюються і можливості аналізу. Зовнішній фінансовий аналіз проводиться аналітиками, що є сторонніми особами для підприємства і тому немаючі доступу до внутрішньої інформаційної бази підприємства. Зовнішній аналіз менше деталізований і більш формалізований. У процесі фінансового аналізу застосовуються різноманітні прийоми, методи і моделі. [1]
Аналіз фінансового стана проводять за допомогою наступних основних прийомів: порівняння й групування, ланцюгових підстановок, різниць. В окремих випадках можуть бути використані методи економіко-математичного моделювання (регресивний аналіз, кореляційний аналіз). [2]
Прийом порівняння міститься в зіставленні фінансових показників звітного періоду з їхніми плановими значеннями (норматив, норма, ліміт) і з показниками попереднього періоду. Для того щоб результати порівняння дали правильні виводи аналізу, необхідно забезпечити однорідність і однокачественість. Порівнянність аналітичних показників пов'язана з порівнянністю календарних строків, методів оцінки, умов роботи, інфляційних процесів і т.д.
Прийом зведення і групування містить в об'єднанні інформаційних матеріалів в аналітичні таблиці. Це дає можливість зробити необхідні зіставлення і висновки. Аналітичного групування дозволяють у процесі аналізу виявити взаємозв'язок різноманітних економічних явищ і показників; визначити вплив найбільше суттєвих факторів і виявити ті або інші закономірності і тенденції в розвитку фінансових процесів.
Прийом ланцюгових підстановок застосовується для розрахунків величини впливу окремих факторів у загальному комплексі їхнього впливи на рівень сукупного фінансового показника. Цей прийом використовується в тих випадках, коли зв'язок між показниками можна висловити математично у формі функціональної залежності. Сутність прийому ланцюгових підстановок складається в тому, що, послідовно замінюючи кожний звітний показник базисним, всі інші показники розглядаються при цьому як незмінні. Така заміна дозволяє визначити ступінь впливу кожного фактора на сукупний фінансовий показник. Число ланцюгових підстановок залежить від кількості факторів, що впливають на сукупний фінансовий показник. Розрахунки починаються з вихідної бази, коли усі фактори рівні базисному показнику, тому загальне число розрахунків завжди на одиницю більше кількості визначальних факторів. Ступінь впливу кожного фактора встановлюється шляхом послідовного вирахування з другого розрахунку відраховується перший, із третього-другий і т.д.
Застосування прийому ланцюгових підстановок потребує суворої послідовності визначення впливу окремих факторів. Ця послідовність полягає у тому, що в першу чергу визначається ступінь впливу кількісних показників, що характеризують абсолютний обсяг діяльності, обсяг фінансових ресурсів, і затрат, у другу чергу - якісних показників, що характеризують рівень прибутків і затрат, ступінь ефективності використання фінансових ресурсів.
Прийом різниць складається в тому, що попередньо визначається абсолютна або відносна різниця по досліджуваних факторах і сукупному фінансовому показнику. Потім це ухилення по кожному фактору множиться на абсолютне значення інших взаємозалежних факторів. При вивченні впливи на сукупний показник двох факторів ухвалене відхилення по кількісному факторі множити на базисний якісний фактор, а ухилення по якісному факторі - на звітний кількісний фактор.
Прийом ланцюгових підстановок і прийом різниць є різновидом прийому, що одержав назву "елімінірування". Елімінірування - логічний прийом, використовуваний при вивченні функціонального зв'язку, при котрому послідовно виділяється вплив одного фактора і виключається вплив всіх інших.
Предмет фінансового аналізу, тобто те, що вивчається в рамках даної науки, - фінансові ресурси і їхні потоки. Утримання й основна цільова настанова фінансового аналізу - оцінка фінансового стана і виявлення можливостей підвищення ефективності функціонування суб'єкта, що господарює, за допомогою раціонального фінансової політики. Досягнення цієї мети здійснюється за допомогою властивій даній науці методу. Метод фінансового аналізу - це система теоретико-пізнавальних категорій, наукового інструментарію і регулятивних принципів дослідження фінансової діяльності суб'єктів господарювання, тобто тріада:
М=(ДО,І,Р),
де ДО - система категорій;
І - науковий інструментарій;
Р - система регулятивних принципів.
Перші два елементи характеризують статистичну компоненту методу, • останній елемент - його динаміку.
Категорія фінансового аналізу - це найбільше загальні, ключові поняття даної науки. У їхньому числі: фактор, модель, ставка, відсоток, дисконт, опціон, грошовий потік, ризик, леверидж, і ін. Науковий апарат фінансового аналізу - це сукупність загальнонаукових і конкретно-наукових засобів дослідження фінансового аналізу регулюють процедурну сторону його методології і методики. До них відносяться: системність, комплексність, регулярність, наступність, об'єктивність і ін.
У фінансовому аналізі і управлінні можуть застосовуватися різноманітні методи, розроблені споконвічне в рамках тієї або іншої економічної науки. Існують різноманітні класифікації методів економічного аналізу. Перший рівень класифікації виділяє неформалізовані методи аналізу. Перші засновані на описі аналітичних процедур на логічному рівні, а не на суворих аналітичних залежностях. До них відносяться методи: експертних оцінок, порівняння, побудови систем показників, побудови систем аналітичних таблиць і т.д. Застосування цих методів характеризується певним суб'єктивізмом, оскільки велике значення мають інтуїція, досвід, і знання аналітика.
До другої групи відносяться методи, в основі яких лежать достатньо суворі формалізовані аналітичні залежності. Відомі десятки цих методів; вони укладають другий рівень класифікації. Перерахуємо деякі з них.
Класичні методи аналізу господарської діяльності і фінансового аналізу: ланцюгових підставок, арифметичних різниць, балансовий, виділення ізольованого впливу факторів, процентних чисел, диференціальний, логарифмічний, інтегральний, простих і складних відсотків, дісконтірованя. Основні типи моделей, використовувані у фінансовому аналізі.
Фінансовий аналіз здійснюється за допомогою різноманітного типу моделей, що дозволяють структурувати і ідентифіцірувати взаємозв'язку між основними показниками. Можна виділити трьох основних типу моделей: дескриптивні, предикативні і нормативні.
Дескриптивні моделі відомі так само, як моделі описового характеру, є основними для оцінки фінансового стана підприємства. До них відносять: побудова системи звітних балансів, представлення фінансової звітності в різноманітних аналітичних розрізах, вертикальний і горизонтальний аналіз звітності, система аналітичних коефіцієнтів, аналітичні записки до звітності. Всі ці моделі засновані на використанні інформації бухгалтерської звітності.
У основі вертикального аналізу лежить інше представлення бухгалтерської звітності - у вигляді відносних величин, що характеризують структуру підсумкових показників, що узагальнюють. Обов'язковим елементом аналізу служать динамічні ряди цих величин, що дозволяє відслідковувати і прогнозувати структурні зрушення в складі господарських засобів і джерела їхній покриття.
Горизонтальний аналіз дозволяє виявити тенденції зміни окремих статей або їхніх груп, що входять до складу бухгалтерської звітності. У основі цього аналізу лежить числення базисних темпів зростання балансових статей або статей звіту про прибутки і збитки.
Система аналітичних коефіцієнтів - ведучий елемент аналізу фінансового стана, застосовуваний різноманітними групами користувачів: менеджери, аналітики, акціонери, інвестори, кредитори і т.д. Відомі десятки цих показників, тому для зручності вони підрозділяються на декілька груп. Частіше усього виділяють п'ять груп проаналізувати здібність підприємства відповідати по своїх поточних зобов'язаннях. У основу алгоритму розрахунку цих показників закладена ідея зіставлення поточних активів із короткостроковою кредиторською заборгованістю. У результаті показників по наступних напрямках фінансового аналізу.
1. Аналіз ліквідності. Показники цієї групи дозволяють описати і розрахунку встановлюється, у чи достатньому ступені забезпечене підприємство оборотними коштами, необхідними для розрахунків із кредиторами по поточних операціях. Оскільки різноманітні види оборотних коштів мають різноманітний ступінь ліквідності розраховують декілька коефіцієнтів ліквідності.
2. Аналіз поточної діяльності. З позиції кругообігу коштів діяльність будь-якого підприємства являє собою процес безупинної трансформації одних видів активів в інші:
... ДС → СС → НП → ГП → СР → ДС → ...
де ДС - кошти;
СС - сировина на складі;
НП - незавершене виробництво;
ГП - готова продукція;
СР - кошти в розрахунках.
Ефективність поточної фінансово-господарської діяльності може бути оцінена протягом операційного циклу, що залежить від обігу коштів у різних видах активів. За інших рівних умов прискорення оборотності свідчить про підвищення ефективності. Тому основними показниками цієї групи є показники ефективності використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів: виробка, фондовіддача, коефіцієнти оборотності коштів у запасах і розрахунках.
1. Аналіз фінансової стійкості. За допомогою цих показників оцінюються состав джерел фінансування і динаміка співвідношення між ними. Аналіз ґрунтується на тому, що джерела коштів розрізняються рівнем собівартості, ступенем доступності, рівнем надійності, ступенем ризику і т.д.
2. Аналіз рентабельності. Показники цей групи призначені для оцінки загальної ефективності вкладення коштів у дане підприємство. На відміну від показників другої групи тут абстрагуються від конкретних видів активів, а аналізують рентабельність капіталу в цілому. Основними показниками тому є рентабельність авансованого капіталу і рентабельність власного капіталу.
3. Аналіз становища і діяльності на ринку капіталів. У рамках зіставлення показників, що характеризують положення цього аналізу виконуються просторово-тимчасові підприємства на ринку цінних паперів: дивідендний вихід, прибуток на акцію, цінність акції й ін. Цей фрагмент аналізу виконується головним чином у компаніях, зареєстрованих на біржах цінних паперів і реалізуючих там свої акції. Будь-яке підприємство, що має тимчасово вільні грошові кошти і бажаюче вкласти їх у цінні папери, також орієнтуються на показники даної групи.
Предикативні моделі - це моделі передбачуваного, прогностичного характеру. Вони використовуються для прогнозування прибутків підприємства і його майбутнього фінансового стана. Найбільше поширеними з них є: розрахунок точки критичного обсягу продажів, побудова прогностичних фінансових звітів, моделі динамічного аналізу, моделі ситуаційного аналізу.
Нормативні моделі. Моделі цього типу дозволяють порівняти фактичні результати діяльності підприємств з очікуваними, розраховані по бюджету. Ці моделі використовуються в основному у внутрішньому фінансовому аналізі, їхня сутність зводиться в основному у внутрішньому фінансовому аналізі, до встановлення нормативів по кожній статті витрат по технологічних процесах, видам виробів, центрам відповідальності т.п. і до аналізу відхилень фактичних даних від цих нормативів. Аналіз у значної ступені базується на застосуванні жорстко детермінованих факторних моделей.

РОЗДІЛ 2
МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ АНАЛІТИЧНОЇ РОБОТИ З
ПЛАНУВАННЯ, РОЗГЛЯНУТІ НА БАЗІ ХЕРСОНСЬКОГО
ОБЛАСНОГО УПРАВЛІННЯ ПО БУДІВНИЦТВУ, РЕМОНТУ І
ЕКСПЛУАТАЦІЇ АВТОМОБІЛЬНИХ ДОРІГ
2.1. Фінансово-економічна характеристика підприємства
Державне підприємство - Херсонське обласне управління по будівництву, ремонту і експлуатації автомобільних доріг (надалі - ОАД) засноване на загальнодержавній власності, входить в систему Міністерства транспорту України і до складу Української державної корпорації по будівництву, ремонту та утриманню автомобільних доріг "Укравтодор" надалі - орган управління майном.
Метою підприємства є створення умов для безперервного і безпечного руху транспорту по автодорогах загального користування, задоволення потреб народного господарства і населення України в удосконаленні і раціональному розвитку дорожньої мережі, що обслуговується.
Основними напрямками діяльності підприємства є:
1. Комплекс робіт по будівництву, реконструкції і ремонту автомобільних доріг і дорожніх споруд в Херсонський області.
2. Експлуатаційне утримання автомобільних доріг і дорожніх споруд, а також створення і розвиток закладів дорожнього сервісу.
3. Збір коштів для фінансування дорожнього господарства по Херсонській області у відповідальності з чинним законодавством України і забезпечення їх ефективного використання.
4. Здійснення функцій замовника по будівництву, ремонту і експлуатації вільних доріг загального користування.
5. Розвиток промисловості будівельних заходів, спрямованих на зниження і компенсацію негативного впливу виробництва на природне середовище, здоров'я і майно людей.
6. Контроль якості матеріалів, виробів та конструкції в лабораторіях.
7. Торговельна , закупівельна, посередницька та інші види діяльності, що не заперечують діючому законодавству при наявності ліцензії на види, які цього потребують.
8. Інші види діяльності у відповідальності до основних завдань підприємства, які не заборонені законом.
Юридичний статус підприємства:
1. Підприємство є юридичною особою. Права і обов'язки юридичної особи підприємство набуває з дня його державної реєстрації.
2. Підприємство здійснює свою діяльність на основі і відповідно до чинного законодавства України, нормативних актів корпорації "Укравтодор" та цього статуту, який затверджується органом управління майном за участю трудового колективу.
3. Участь підприємства в асоціаціях, корпораціях, концернах та інших об'єднаннях здійснюється на добровільних засадах, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству та іншим актам України.
4. Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням. Підприємство може мати товарний знак, який реєструється відповідно до чинного законодавства.
5. Підприємство несе відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах належного йому майна згідно з чинним законодавством.
6. Підприємство не несе відповідальність за зобов'язаннями держави та органу управління майном.
Майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства, а також є загальнодержавною власністю і закріпляється за ним на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи до нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству, цьому Статусу та направлені на задоволення потреб трудового колективу.
Автомобільні дороги загального користування, закріплені за підприємством, знаходяться на його балансі, враховуються й відображаються окремо.
Право повного господарського відання автомобільними дорогами загального користування України належить органу управління майном.
Кошти, що надходять до облавтодорів та корпорації «Укравтодор», враховується в складі доходів та видатків державного та відповідних бюджетів.
Відповідно до Закону України «Про джерела фінансування дорожнього господарства України» та вищезгаданих постанов Кабінету Міністрів всі суб'єкти підприємницької діяльності повинні проводити такі обов'язкові платежі на рахунки облавтодорів та корпорації "Укравтодор", що залишились незмінним.
Відрахування коштів підприємствами і господарськими організаціями.
Законодавством встановлені норми відрахувань у таких розмірах: від 0,4 до 1,2 відсотка фактичного обсягу виробництва продукції, виконуваних робіт (послуг) - промисловим, транспортним, будівельним та іншим підприємством, кооперативам і господарським організаціям; суми валового доходу фондовим і товарним біржам, страховикам, інвестиційним фондам і компаніям, комерційним банкам та іншим кредитним установам, а також підприємствам, які займаються посередницькою діяльністю, та підприємствам з іноземними інвестиціями (а підприємствам енергетичного комплексу, колективним сільськогосподарським підприємствам, радгоспам від обсягів реалізованої продукції).



2. Розгляд та вивчення виробничих, маркетингових показників, на підставі яких розраховуватимуться планові фінансові показники.
3. Розробка проекту фінансового плану.
Мета складання фінансового плану полягає у взаємоузгодженні доходів та витрат. За перевищення доходів над витратами сума перевищення може направлятися в резервний фонд.
Таблиця 2.5
Баланс доходів і видатків (фінансовий план) підприємства

№ п/п	Статті балансу	Код	Сума
	1. Доходи і надходження коштів		тис. грн..
1	Виручка від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг - усього У тім числі: а) податок на додану вартість б) акцизний збір в) амортизаційні відрахування г) збори в цільові державні фонди д) інші обов'язкові платежі є) кошти на сплату відсотків за кредити ж) прибуток від реалізації	01 02 03 04 05 06 07	22123,1 4744,7 1501,5 1332,4 3,4 1,7 3191,6
2	Прибуток від іншої реалізації	08	2540,9
3	Прибутки від позареалізаційних операцій	09	117,6
4	Довгострокові кредити	10	188,6
5	Довгострокові позики	11	-
6	Доходи від первинного випуску акцій	12	-
7	Цільове фінансування і надходження з бюджету	13	22,0
8	Цільове фінансування і надходження з позабюджетних фондів	14	-
9	Безповоротна фінансова допомога	15	-
10	Інші надходження	16	-
	Усього доходів і надходжень	17	24992,2
	II. Видатки і відрахування коштів	18

Продовження таблиці 2.5

1	Витрати на реалізовану продукцію, товари, роботи, послуги		16570,9
2	Податок на додану вартість, сплачений за товари (роботи, послуги)	19	4620,1
3	Довгострокові фінансові інвестиції	20	-
4	Капітальні вкладення	21	-
5	Поповнення оборотних коштів	22	316,2
6	Орендна плата	23	0,3
7	Відрахування в резервний фонд	24	3,2
8	Відрахування з прибутку в інші фонди, що їх створює підприємство	25	998,7
9	Сплачені дивіденди	26	-
10	Відрахування на благодійні цілі	27	-
11	Погашення довгострокових кредитів	28	40,8
12	Погашення довгострокових позик	29	-
13	Податок на додану вартість, що перераховується в бюджет	30	50,0
14	Акцизний збір	31	-
15	Податок з прибутку	32	1100,7
16	Податок на землю	33	1,2
17	Податок із власників транспортних засобів	34	1,5
18	Інші обов’язкові платежі в бюджет	35	0,3
19	Збори в цільові державні фонди	36	1286,5
20	Сплата відсотків за кредити	37	1,8
21	Залишок коштів, призначених на інвестиції	38
22	Інші видатки й підрахування	39
	Усього видатків і відрахувань	40	24992,2

Коли витрати перевищують доходи, визначається сума фінансових ресурсів, якої бракує. Додаткові фінансові ресурси можна одержати за рахунок кредитів, позик, випуску цінних паперів тощо. Якщо джерело додаткових фінансових ресурсів уже відоме, то ці кошти включаються в дохідну частину, а сума погашення заборгованості в плановому періоді - у витратну частину фінансового плану.
Фінансовий план складається на рік з розбивкою по кварталах. Розробка фінансового плану розпочинається з розрахунку показників дохідної, а потім витратної його частин.
Підприємства, які не складають бізнес-плану, виручку від реалізації визначають методом прямого рахунку, виходячи із запланованого обсягу асортименту виробів, або з допомогою укрупненого методу. Підприємства, які працюють з бізнес-планом, виручку від реалізації відображають у «Прогнозі обсягів реалізації» та в «Таблиці доходів та витрат».
У процесі складання балансу доходів та витрат необхідно перевірити взаємоузгодженість запланованих сум витрат та відрахувань із джерелами покриття їх відповідними доходами та надходженням коштів, передбачених у першому розділі балансу доходів та витрат. Витрати на реалізацію продукції, передбачені в другому розділі балансу доходів та витрат, повинні покриватися з виручки від реалізації продукції та послуг (за вирахуванням податку на додану вартість та акцизного збору). Якщо виручка від реалізації продукції та послуг (за вирахуванням податків) виявляється меншою за витрати на реалізовану продукцію, годі прибуток у першому розділі буде відсутній. У другому розділі з'являться збитки в сумі перевищення витрат над виручкою.
Якщо у відповідному році капітальні вкладення не плануються або їх розмір є меншим за передбачені в першому розділі балансу доходи та суми амортизаційних відрахувань, то вільний залишок коштів, не використаний за прямим призначенням, показують у другому розділі балансу в статті «Залишок коштів, призначених для інвестицій».
Після визначення всіх статей балансу доходів та витрат та підведення підсумку в кожному розділі перевіряють рівень їхньої збалансованості. Для цього підсумки першого розділу порівнюють з підсумками другого розділу балансу доходів та витрат. Ці підсумки мають бути однаковими. Якщо це не так, то необхідно переглянути витрати та відрахування в бік зменшення або відшукати додаткові резерви доходів та надходження коштів.
Наказом Міністерства економіки України, номера №277 від 25.12.2000 року було затверджено Положення про порядок складання річного фінансового плану державним підприємством.
Фінансовий план складається на рік з поквартальною розбивкою за формулою, що наведена у додатку А.
Фінансовий план відображає обсяги надходжень і спрямування коштів у планованому році з метою забезпечення потреб діяльності та розвитку підприємства, виконання його зобов'язань, уключаючи зобов'язання щодо сплати податків та обов'язкових платежів.
Фінансовий план складається з таких розділів:
• джерела формування та надходження коштів;
• приріст активів підприємства;
• повернення залучених коштів;
• витрати, пов'язані з унесенням обов'язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів;
• покриття збитків минулих періодів.
Якщо фінансовим планом не передбачається отримання прибутку від звичайної діяльності підприємства у планованому періоді (розділ 1 фінансового плану, код рядка - 010), то до фінансового плану додатково включається розрахунок формування фінансових результатів діяльності підприємства у планованому році згідно з додатком 2.
Керівник підприємства подає проект фінансового плану на затвердження органу, який уповноважений управляти відповідним державним майном (далі -орган управління) до 1 травня року, що передує планованому, разом із пояснювальною запискою щодо його обґрунтування, виходячи з аналізу господарської діяльності підприємства у поточному році, а також показників господарської діяльності та розвитку підприємства на планований рік, визначених з урахуванням примірного переліку, наведеного у додатку 3.
Орган управління в місячний термін розглядає проект фінансового плану підприємства та приймає рішення про його затвердження або відхилення. У разі відхилення проекту орган управління в письмовій формі повідомляє підприємство про підстави відхилення.
У разі відхилення проекту фінансового плану підприємство протягом 15 днів доопрацьовує його відповідно до висловлених органом управління зауважень та повторно подає на затвердження.
Зміни до затвердженого фінансового плану державного підприємства можуть вноситись не більше двох разів протягом планованого року з дозволу органу управління, що затвердив фінансовий план.
Проект змін до фінансового плану подається підприємством органу управління підприємством після закінчення звітного періоду (кварталу) не пізніше 25-го числа місяця, наступного за звітним кварталом.
Орган управління в десятиденний термін розглядає запропоновані зміни та приймає рішення про їх затвердження або відхилення. У разі відхилення змін орган управління в письмовій формі повідомляє підприємство про підстави відхилення.
Контроль за виконанням фінансового плану здійснює орган управління, який затвердив фінансовий план.
Показники фінансового плану державного підприємства відображають обсяги надходжень (формування) та спрямування коштів з метою забезпечення потреб діяльності та розвитку підприємства у планованому році, виконання його зобов'язань, уключаючи зобов'язання щодо сплати податків та обов'язкових платежів.
Включення окремих надходжень і витрат при розрахунку показників фінансового плану здійснюється з урахуванням діючих стандартів бухгалтерського обліку.
Ставки податків, зборів, обов'язкових платежів, вартість залучення кредитних ресурсів, діючі ставки та порядок нарахування амортизаційних відрахувань, інші показники, що впливають на розрахунок показників
фінансового плану, визначаються відповідно до рівня, існуючого на момент складання фінансового плану. У подальшому зміни цих показників та їх вплив на виконання фінансового плану відображаються у звітах підприємства про виконання фінансового плану.
Окремі показники фінансового плану:
1. Показники розділу І фінансового плану "Джерела формування та надходження коштів" відображають суми коштів, які будуть сформовані (залучені) підприємством у планованому році, а також суми коштів, сформовані (залучені) у попередні періоди, що використовуватимуться для забезпечення потреб діяльності та розвитку підприємства, а також виконання зобов'язань у планованому році.
Показники "Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування" та "Амортизаційні відрахування" визначаються з урахуванням Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затвердженого наказом Мінфіну від 31.03.99 № 87 (зі змінами, унесеними наказами Мінфіну від 24.02.2000 № 37 та від 14.06.2000 №131).
Інші показники розділу визначаються з урахуванням Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 "Баланс" (розділ "Пасив"), затвердженого наказом Мінфіну від 31.03.99 № 87 (зі змінами, унесеними наказом Мінфіну від 14.06.2000 № 131).
Показник "Товари, роботи, послуги, отримані на умовах відстрочки платежу" відображає приріст кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги, що стримуються підприємством для здійснення діяльності у планованому році на умовах відстрочки платежу.
2. Показники розділу II фінансового плану "Приріст активів підприємства" відображають суми витрат у планованому році, пов'язаних із придбанням та створенням (збільшенням) активів підприємства, визначені з урахуванням Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 "Баланс" (розділ "Актив").
Показник "Капітальні інвестиції" відображає суму витрат придбання та створення матеріальних і нематеріальних активів з метою забезпечення потреб діяльності та розвитку підприємства у планованому році, які обліковуються на рахунку 15 "Капітальні інвестиції" Плану рахунків бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 30.11.99 №291, та відповідних субрахунках.
Показник "Модернізація, модифікація (добудова, дообладнання реконструкція) основних засобів" відображає суму витрат на модернізацію, модифікацію, добудову, дообладнання, реконструкцію основних фондів, які відображаються на рахунку 10 "Основні засоби" Плану рахунків бухгалтерського обліку.
3. Розділ III "Повернення залучених коштів" відображає повернення коштів, залучених підприємством з усіх джерел, уключаючи кошти, залучені у попередні періоди.
4. Розділ IV "Витрати, пов'язані з унесенням обов'язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів" відображає суму витрат підприємства на виконання зобов'язань перед бюджетом, уключаючи погашення недоїмки минулих періодів, відстроченої та реструктурировано! заборгованості зі сплати податків та обов'язкових платежів.
5. Розділ V "Покриття збитків минулих періодів" відображає спрямування коштів на покриття збитків, які виникли у підприємств у минулі періоди.
2.3. Планування та формування фінансових результатів діяльності підприємства
Розрахунок формування фінансових результатів діяльності підприємства у 2000 році було затверджено Положенням про порядок складання річного фінансового плану державним підприємством , який наведено у додатку Б.
Розрахунок показників, які характеризують формування фінансових результатів діяльності підприємства у планованому році згідно з додатком 2 до Положення про порядок складання річного фінансового плану державним підприємством, затвердженого цим наказ, здійснюється з урахуванням Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати" крім фінансових результатів від надзвичайної діяльності підприємств.
Перелік основних показників господарської діяльності та розвитку підприємства на планований рік, які враховуються при обґрунтуванні фінансового плану, визначається підприємством за погодженням з органом, що затверджує фінансовий план, з урахуванням основних показників господарської діяльності та розвитку підприємства, визначених у додатку 3 до Положення про складання фінансового плану державним підприємством, затвердженого цим наказом.
Розрахунок планового прибутку
1. Обсяг капітальних вкладень за планом робіт на 2000 рік по варіантах фінансового плану:
1 варіант - 26057 тис. грн.
2 варіант - 19433 тис. грн.
У розрахунок приймається коефіцієнт подорожчання вартості робіт рівний 3,5 з урахуванням інфляції (довідково: затверджений корпорацією "Укравтодор" на 2000 рік).
2. Базовий обсяг будівельно-монтажних робіт, що підлягає виконанню в . 2000 році:
1 варіант - 26057 : 3,5 = 7445 тис. грн.
2 варіант - 19433 : 3,5 = 5552 тис. грн.
3. З загального обсягу будівельно-монтажних робіт підлягає виконанню власними силами:
4.       1 варіант - 7445 * 0,9 = 6700 тис. грн.
2 варіант - 5552 * 0.9 = 4997 тис. грн.
Довідково: 10% обсягу будівельно-монтажних робіт підлягає виконанню субпідрядними організаціями.
5. Обсяг робіт із договірної ціни власними силами:
1. варіант-6700 * 3,5 : 1,21 = 19380 тис. грн. 2 варіант - 4997 * 3,5 : 1,21 = 14454 тис. грн., де: 20% - податок із додаткової вартості;
1 % - інноваційний податок.
6. Планова розрахункова рентабельність від основної діяльності - 15%; Довідково:           1998 рік - 15,7%;
1999 рік-3,2%;
9-ть місяців 2000 року - 21,4%).
7. Прибуток від основної діяльності:
1 варіант -1,15 *(19380 - 2216) = 2575 тис. грн., де
2216 - обсяг планових нагромаджень у складі договірної ціни;
(19380 - 2216) - кошторисна собівартість робіт;
0,15 - (15%>) - планована рентабельність від основної діяльності.
2 варіант - 0,15 * (14454 - 1652) = 1920 тис. грн.
8. З розрахункового прибутку від основної діяльності за рахування 1 варіант:
- планових нагромаджень у складі договірної цін власними силами
6700 * 0,2308 + 6700 * ОД = 2216 тис. грн., де 6700 - базовий обсяг БМР власними силами;
23.08%) - удільна вага планових накоплень у базовому об'ємі СМР (матеріали по роз’ясненню пристосування ДБН - 4 - 16 - 96);
0,1- коефіцієнт, враховуючий додаткові планові накопичування - додаткового прибутку від зниження кошторисної собівартості робіт із прямих витрат (здешевлення вартості робіт), накладним витратам - 359 тис. грн.
2 варіант:
- планових нагромаджень у складі договірної ціни власними силами:
4997 * 0,2308 + 4997 * 0,1 = 1652 тис. грн.
- додаткового прибутку від зниження кошторисної собівартості робіт із прямих витрат (зменшення вартості робіт), накладним затратам 268 тис. грн.;
Плановий прибуток від іншої реалізації - 300 тис. грн.
Довідково: 1998 рік - 365,7 тис. грн.; 1999 рік - 548.6 тис. грн.; 9-ть місяців 2000 року - 247,7 тис. грн.


3.3. Інформатизація управління ринковою економікою
У зв'язку з переходом до ринкової економіки господарською науковою громадськістю обговорюється безліч різноманітних і складних проблем, у тому числі і стосовні до організації сучасного управління виробництвом. Але треба визнати, що є серед них і такі, що, головним чином, лише називаються, до розроблення ж їхня справа майже не доходить. У цьому ряду і проблеми інформаційного забезпечення управління, у важливості котрих навряд чи можливі сумніви. Адже без інформатизації не може скластися скільки-небудь діюча ринкова інфраструктура. Недостатня увага до інформатизації - ситуація не нова, вона має у нас , на жаль, дуже стійкі традиції. Інформаційне забезпечення управління економікою вже тривалий час є»вузьким місцем» в організації і веденні усієї виробничої діяльності, налагодження внутрішніх господарських зв'язків. Результати такого становища аж ніяк не зводяться лише до зниження ефективності управлінського апарата при збільшенні витрат на його утримання. Ще більш дошкульні, що ^Л виникають в значному ступені з цієї причини різноманітні порушення в розвитку і функціонуванні виробництва, різноманітні диспропорції, а також омертвляння ресурсів у вигляді по суті зайвих запасів матеріальних цінностей і не встановленого устаткування. Інакше кажучи, відставання в інформатизації служить немаловажним джерелом неминучості дефіциту, численних збоїв у коопераційних зв'язках між виробничими осередками.
Не слід очікувати, що ринкові відносини приведуть до зменшення обсягу інформаційних робіт в управлінні. Актуальність останніх ще більш посилиться, вони придбають у великій мірі інші «звучання» і якість. Кардинальні зміни структури органів управління виробничою діяльністю, складу й утримання виконуваних ними функцій обумовлять управління економікою різко змінюються і номенклатура, і утримання планово-економічних задач, ростуть вимоги до якості і режиму їх вирішення. І багато чого в подоланні цих проблем є зв'язок з реалізацією процесів збору виробничо-фінансових зведень.
У теж час ринкові відносини потребують формування адекватної інфраструктури. Самостійність підприємства викликає перенос переважної маси управлінських рішень на рівень основної ланки, а виходить, і систему пов'язаних із цим наслідків у формуванні і прямуванні інформаційних потоків.
Радикальне перетворення інформаційного забезпечення в ринкових умовах зіткнеться із серйозними утрудненнями. Для їхнього подолання будуть потрібні урахування впливу ринкових відносин на всі процеси інформаційного забезпечення як у фінансових так і у виробничих масштабах , проведення цілісного комплексу організаційних заходів, необхідних досліджень і розроблень. До того ж варто враховувати, що розвиток усіх цих процесів, буде носити суперечливий, що часом взаємовиключний характер.
З одного боку, підприємство приведе до збагачення їхніх управлінських функцій. Інтенсифікація горизонтальних зв'язків між виробничими осередками й обумовлені цим серйозні зміни в напрямках потоків різноманітних зведень . посилюють вимоги на підприємстві, відповідно збільшуючи обсяг інформаційних робіт. У нових умовах виробничої діяльності виникає гостра необхідність прискорення обсягу зведеннями фінансовими осередками, розширюється номенклатура, але і всякого договірні й інші зведення. Стає потреба належного порядку в нормативно-довідковій базі управління, приведення її у відповідність із сучасними умовами внутрішнього фінансового планування й економічного розрахунку, реалізації
З іншого боку, перенесення переважної маси планово-фінансових рішень на рівень основних ланок буде сприяти збіднінню вертикальних потоків інформації і їхніх процесів, що забезпечують. Підприємство значною мірою звільняться від підготовки різноманітної документації для вищих органів управління. Істотно меншої стане номенклатура фінансової звітності. Водночас у діяльності цього підприємства безумовно зростає обсяг інформаційно-аналітичної роботи, потрібної для стратегічного планування, аналізу тенденцій розвитку виробничих комплексів. Посилиться потреба у використанні більш точних і складних моделей рішення планово-аналітичних завдань.
Зазначені корінні перетворення не можна зводити лише до яким-небудь адміністративних рішень, простій зміні документообігу, установленню нових форм документів і їхній розсилання. Має бути корінна модернізація технічної бази управління з переходом до безбумажної технології в рішенні багатьох завдань. Варто враховувати, що в деяких областях управлінської, фінансової і планово-економічної діяльності підприємства обов'язкове ходіння одержують машинні носії інформації. У випадку ж уявлення звичайного документа необхідно покривати витрати партнерів по переносі зведень на машинні носії. Словом, стоїть завдання практичного освоєння нових інформаційних технологій. Для цього потрібно кваліфікований персонал, електронна обчислювальна техніка, економічне обґрунтування ефективних напрямків її використання, проведення трудомістких розроблень.
Першочерговим завданням у встановленні актуальних напрямків інформатизації управління сьогодні слідує, очевидно, вважати визначення того комплексу планово-фінансових завдань, що висувається вимогами, грає вирішальну роль у твердженні нових методів діяльності підприємства. Важливе значення тут набуває розподіл цих завдань по рівнях управління як у рамках, ■ структур основної ланки, так і в його різноманітній взаємодії зі структурами інших організацій. Особливості фінансово-виробничої діяльності підприємства в сучасних умовах господарювання, логіка перебудови управління дозволяють уже сьогодні достатньо повно виявити ситуацію, що укладається, в організації рішення таких завдань, установити вимоги до програмних засобів їхній виконання за допомогою обчислювальної техніки. Це, відповідно, повинно визначати основні контури організації інформаційно-технічного забезпечення.
Зрозуміло, і в нових системах управління виробництвом збережуться у своїй основі узвичаєних функції, арсенал методів рішення фінансових і планово-економічних завдань, використовуваних у регулюванні виробничої діяльності підприємства. їхньому апарату управління неминуче прийдеться виконувати, як і в минулому, великий обсяг інформаційних робіт, але адекватний новому утриманню цих функцій. Важливе, принципове значення тут набувають інформаційного забезпечення і використання нових інформаційних технологій для рішення завдань, висунутих умовами ринкової економіки.
Серед широкого спектра нових планово-фінансових завдань рекомендується необхідним виділити насамперед завдання стратегічного планування діяльності підприємства, формування напрямків їхнього довгострокового розвитку з урахуванням усіх досягнень НТП. Досвіду виконання подібної функції в практику управління підприємством у минулому не було і поки накопичено ще дуже мало. До того ж підприємство пропонує застосовує побудова моделей розвитку конкурентного виробництва з урахуванням потреб і можливостей нерідко всієї економіки в цілому.
Особо актуальне значення в нових умовах діяльності підприємства одержує ціла група фінансових і планово-економічних завдань, пов'язані з повномасштабним, кількісним і якісним визначенням суспільних потреб у виробленій продукції (послуги). Власне кажучи, на порядку денному стоїть питання розгортання завдань, спрямованих на реалізацію концепції маркетингу, рішення усього властивого йому набору специфічних питань. Тут виникає необхідність визначення не тільки власних можливостей об'єднання в організації виробництва нової продукції (послуги) , але й оцінки напрямку діяльності аналогічних по профілі підприємств. Словом, мова йде про достатньо складні завдання, що раніше не вирішувалися на підприємстві.

РОЗДІЛ 4
ОХОРОНА ПРАЦІ
У Херсонському облавтодорі нараховується 22 виробничих підрозділи, із них 13 районних дорожніх ділянок - Бериславска райДД, В. Олександрівська райДД, В. Лепетихська райДД, В. Рогачицька райДД, Високопольска райДД, Горностаївска райДД, Івановська райДД, Н. Воронцовська райДД, Н. Серогозька райДД, Новотроїцька райДД, Скадовська райДД, Цюрупинська райДД, Чаплинська райДД; 4 - районних дорожньо-будівельних управління - Білозерське райДРБУ, Генічеське райДРБУ, Голопристанське райДРБУ, Каховське райДРБУ; 3 міжрайонних дорожньо-будівельних управління - . В. Олександрівське МДРБУ, Каланчацьке МДРБУ і Цюрупинське МДРБУ; пансіонат відпочинку «Вікторія» і Херсонське бюро комплексного проектування.
У виробничих підрозділах є 11 асфальті бетонних заводів (АБЗ). Всі ці підрозділи займаються будівництвом, ремонтом і утриманням автодоріг. На обслуговуванні Херсонського облавтодора нараховується 5118,5 км, із них 407,8 км державного значення і 4710,7 км місцевого значення.
Облавтодор розміщається в 3-х поверховому будинку (корпус №1), із правої сторони якого знаходяться 11 гаражів з обладнаннями, оглядовими ямами для автомашин і майстерні для слюсаря-сантехника.
На першому поверсі в лівому крилі знаходиться лабораторна служба, по правому крилу знаходиться профком, служба постачання й архів. На 2 поверсі по лівому крилу знаходиться виробничий відділ, відділ головного механіка, бухгалтерія. По правому крилу знаходиться приймальня, відділ кадрів і кабінети заступників начальника облавтодора. На 3 поверсі знаходиться дирекція автодоріг, плановий відділ, ОЦ, 00ДД і вузол зв'язку.
Перед тим, як приступити до роботи необхідно старанно оглянути своє робоче місце, переконатися в справності приладів, пристосувань, канцелярських принад, столів, стільців, електроприладів т.д. Прибрати з робочого місця всі зайві і непотрібні речі. При виявленні несправностей доповісти своєму безпосередньому начальнику і надалі виконувати його вказівки.
При роботі з ріжучим інструментом дотримувати обережності, не лишати їх на робочому місці.
Леза, ножі, інші гострі предмети під час перерви і після закінчення роботи повинні прибиратися з робочого місця.
При роботі з електроприладами, електромашинками - включати тільки справні розетки, сполучні вилки мережних проводів повинні бути в справному станів сполучні проводи не повинні перегинатися, бути затиснені і мати справну ізоляцію.
Знаходячись у відрядженні необхідно строго додержуватися правила охорони праці і трудового розпорядку виробничих одиниць, не дозволяється знаходитися в небезпечних зонах виробництва робіт. Забороняється знаходитися в місцях ремонту техніки й електроустаткування. Про всі зауваження, порушеннях правил ведення робіт і вимог охорони праці у виробничих одиницях доповідати начальнику і керівнику облавтодора. Бути уважним до всіх попереджуючим про небезпеку плакатам, сигналам і написам. При огляді дороги потрібно рухатися транспорту, що назустріч рухається, йти по лівому узбіччю або лівої половині проїзної частини. Знаходячись поблизу місця, де проводяться електрозварювальні роботи, не можна дивитися на полум'я вольтової дуги.
При прийманні на роботу в Херсонський облавтодор робітник ознайомлюється з умовами праці на виробництві, наявністю небезпечних і шкідливих умов на робочому місці, його правами на пільги і компенсації під розпис.
Робочий день починається з 8-00, закінчується в 17-00. Обідня перерва з 12-00 до 12-45. У п'ятницю робочий день закінчується в 15-45. Вихідні дні -субота і неділя.
На робочому місці поводитися культурно і коректно, не відволікати співробітників сторонніми розмовами. По коридорах і сходових площадках пересуватися спокійно, без метушні, притримуючись правої сторони. Курити в помешканнях облавтодора забороняється.
За порушення правил внутрішнього розпорядку підприємства ІТП і службовці залучаються до адміністративної і дисциплінарної відповідальності.
У облавтодорі створена служба охорони праці, призначений керівник цієї служби. Служба охорони праці безпосередньо підпорядковується начальнику облавтодора. Державний контроль ведеться інспекцією Держнадзорохоронпраці. Суспільний контроль за станом служби охорони праці ведеться профспілковою організацією й уповноваженим із питань охорони праці.
Керівник зобов'язаний забезпечити безпеку на робочих місцях з питань охорони праці, спецодягом, засобами індивідуального захисту і спецхарчуванням працюючих відповідно до норм законодавства.
Робітник зобов'язаний строго виконувати вимоги правил охорони праці. При порушенні адміністрацією умов по охороні праці, робітник має право не приступати до роботи і для подальшого рішення питань звернутися в комісію з трудових суперечок.
За порушення вимог Правил охорони праці робітник залучається до адміністративної і кримінальної відповідальності.
При надходженні на роботу кожний робітник проходить попередній медогляд. У процесі роботи робітники, що працюють із шкідливими умовами праці, щорічно проходять медогляд за рахунок підприємства в медичній установі.
У облавтодорі кожний робітник застрахований від несчасних випадків і профзахворювань.
Один раз в три роки ІТП і службовці облавтодора проходять навчання і перевірку знань із питань охорони праці в корпорації «Укравтодор» у м. Києві і Херсонському облавтодорі.
Порушення вимог і норм правил охорони праці, виробничої санітарії і Правил пожежної безпеки веде до важких наслідків на виробництві.
Якщо відбувся нещасний випадок на підприємстві, робітники зобов'язані зробити першу допомогу постраждалому, викликати швидку допомогу, повідомити начальника відділу або управління і залишити без зміни місце нещасного випадку.
У випадку виникнення пожежі, негайно викликати пожежну частину по телефоні 01, повідомити адресу і місце пожежі, поверх, наявність людей, своє прізвище і негайно приступити до гасіння пожежі наявними засобами. Членам ДПД негайно прибути до місця пожежі і приступити до своїх обов'язків відповідно до бойового розрахунку. Особо пожаронебезпечними місцями є: гаражі корпуса №1 і корпуса №2, лабораторія.
Загальну відповідальність за протипожежний стан у відділах несуть керівники цих відділів. За допущені порушення Правил пожежної безпеки ІТП і службовці залучаються до адміністративної відповідальності відповідно до Законодавства про охорону праці.

РОЗДІЛ 5
ПРИКЛАДНА КОМПЬЮТЕРНА ПРОГРАМА ХЕРСОНСЬКОГО ОБЛАСНОГО УПРАВЛІННЯ ПО РЕМОНТУ, ЕКСПЛУАТАЦІЇ ТА
ОБОРУДОВАНИЮ АВТОДОРІГ
ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ПРИ ВИКОНАННІ РОЗРАХУНКІВ ФАКТИЧНОЇ
ВАРТОСТІ ВИКОНАНИХ РОБІТ (є обов'язковими для всіх дорожніх і
бруківських робіт, включаючи поточний ремонт)
ІНВЕСТОРСЬКА КОШТОРИСНА ДОКУМЕНТАЦІЯ
Кошторисна вартість будівництва і ремонтів, обумовлена в складі інвесторської кошторисної документації, використовується для планування капітальних вкладень, фінансування будівництва, проведення тендерів (пункт 3.1.2 ДКН Д. 1.1 -1 -2000).
Якщо фактична вартість перевищує інвесторську, то кошторис необхідно перескласти і перезатвердити у встановленому порядку.
Інвесторська кошторисна документація, до складу якої входять локальні кошториси, починаючи з 1 січня 2001 року повинна розроблятися по кошторисних нормативах відповідно до пункту 1.2.6.1 ДБН Д. 1.1-1-2000 і ВБН-відомчих норм і відповідним поточним цінам цих ресурсів.
До складу робіт локального кошторису включаються роботи з готуванню матеріалів (бітуму, дьогтю й інших в'язких, сумішей асфальтобетонних, чернощебеночных, бетонів і розчинів) і в кількості (обсяг робіт) проставляється сума матеріалу, що наготовлюється, вхідного в усі види робіт у кошторисі. Якщо в складі робіт у ресурсних нормативах є бітум (наприклад, якщо просочення, поверхнева обробка), то необхідно з цих видів робіт вибрати кількість бітуму на кошторисний обсяг цих робіт і ця кількість включити в кошторисну норму по готуванню бітуму, а вартість бітуму в роботи з просочення, поверхневій обробці не включати.
На конструкції і роботи (а також при зміні технології, типу машин і механізмів, матеріалів), передбачені в проекті, при відсутності для них нормативів у діючих збірниках ресурсних елементних кошторисних норм організація, що складає інвесторську кошторисну документацію, розробляє відповідні індивідуальні ресурсні елементні кошторисні норми, що затверджуються в складі проекту, за формою, приведеної в додатку до ДБН Д. 1.1-1-2000 (пункт 2.4.4) і застосовуються тільки для будівництва по даному проекті (пункт 1.2.5).
При необхідності розробки ресурсних елементних кошторисних норм заявки повинні бути подані в Укрдортехнологию.
Поточні ціни на трудові і матеріально-технічні ресурси в інвесторському кошторису приймаються по вихідним даним чи замовника, з його доручення, з інших джерел.
Заробітна плата (основна і додаткова) у прямих витратах визначається на підставі трудозатрат окремо для робітників-будівельників і для робітників, зайнятих на керуванні й обслуговуванні будівельних машин і механізмів і вартості людино-години, що відповідає середньому розряду робіт для ланки робітників-будівельників і робітників, зайнятих на "керуванні" і обслуговуванні будівельних машин і механізмів.
Вартість людино-години, що відповідає середньому розряду 3.8 (лист Госстроя від 20.03.2000 № 7/7-258, збірник № 3 стор. 19) визначається виходячи з установленою корпорацією середньомісячної зарплати - 330 грн. і середньомісячної норми тривалості робочого часу в годинник (на 2001 рік відповідно до листа № 13 - 4796 від 20.11.2000 Міністерства праці і соціальної політики України встановлено 166.8 години на місяць) і складає 1,978 грн/година. Перерахунок зі ставки середнього розряду 3.8 у будь-який іншій здійснюється в такому порядку: поділяємо 1.978 на 2.41 вартість чол/години в розряду 3.8 з таблиці Додатка 1 ДБН Д.1.1-1-2000 і множимо на 2.84 вартість проти потрібного розряду 5.0 і одержуємо 2.331.
Вартість матеріалів у прямих витратах визначається на підставі нормативної потреби в них, розрахованої виходячи з обсягів робіт, і відповідних поточних цін. Ціни приймаються на рівні сформованому в регіоні за цінами виробників. Транспортні схеми постачання всіх матеріалів повинні обов'язково відповідати фактичним. Від точності відповідності цін і транспортних схем залежить перерахування і перезатвердження документації. Транспортна складова повинна враховувати залізничного перевезення, автотранспортні: транспортом загального користування і власним транспортом дорожні організації. Вартість перевезень по залізниці розраховується по вартості аналогічних постачань за попередній період. Вартість перевезення транспортом загального користування визначається по тарифах прейскуранта № 13-01-02 1990 року помноженого на коефіцієнт подорожчання з акта -розрахунку автопідприємства (із указівкою статей подорожчання, у т.ч. ПДВ). Вартість перевезення автотранспортом дорожніх організацій розраховується з використанням ресурсних кошторисних норм експлуатації будівельних машин і механізмів (РСНЭМ) (ДБН Д.2.7-2000) і нижче приведеної методики розрахунку вартості машино-часа експлуатації машин і механізмів.
Кошторисна вартість експлуатації машин і механізмів у прямих витратах визначається виходячи з нормативного часу їхньої роботи, необхідного для виконання встановленого обсягу робіт, і вартості експлуатації будівельних машин і механізмів за одиницю часу їхнього застосування (машино-час) у поточних цінах. Вартість машино-часа розраховується по наступним статтях:
1. Амортизаційні відрахування - розподілом балансової вартості на річний нормативний термін експлуатації машин і механізмів, обумовлений по середньорічному наробітку видів машин і транспортних засобів, приведеної в додатку 13 ДБН В.8-3-95 "Технічна експлуатація будівельних машин" (далі іменується "нормативний термін") і множенням на норму амортизаційних відрахувань;
2. Заробітна плата - сума нормативних трудозатрат по РСНЭМ (включаючи ремонти і перебазування), помножена на вартість людино-години (визначення вартості людино-години приведено вище);
3. Бистрозношувальні запчастини - фактична вартість їх по бухгал­терським даним за минулий рік поділяється на нормативний термін;
4. Вартість енергоносіїв - множенням норми енергоносіїв по РСНЭМ па фактичну вартість з урахуванням транспортних витрат;
5. Вартість стиснутого повітря - мастильних матеріалів, гідрорідини визначається так само як і енергоносіїв;
6. Витрати на технічне обслуговування і ремонт будівельних машин і механізмів - розподілом фактичної вартості їх (без заробітної плати) по бухгалтерським даним за минулий рік на нормативний термін;
7. Витрати на перебазування - визначається так само як і витрати на технічне обслуговування і ремонт будівельних машин і механізмів;
8. Податок із власників транспортних засобів і інших самохідних машин і механізмів - розподілом суми податку за рік на нормативний термін.
При розрахунку автотранспорту для обчислення ресурсної норми на перевезення 1 тонни вантажу поділяється сума подвоєної відстані за транспортною схемою з відстанню нульового пробігу (подача до місця роботи) пропорційно одній їздці на середню експлуатаційну швидкість (14,6 км/год -приклад розрахунку перевезень будівельних вантажів власним автомобільним транспортом будівельних організацій, стор. 200 "Реформування ціноутворення і взаємин у будівництві") і вантажопідйомність. Ця норма збільшується на вартість машино-часа автосамоскида й одержуємо вартість перевезення 1 тонни вантажу на зазначену відстань.
Накладні витрати розраховуються відповідно до пункту 4.2.1.6 глави 4 ДБН Д. 1.1-1-2000 і додатково можуть включатися витрати як різниця між фактичними і розрахунковими тільки при готуванні матеріалів і перевезенню вантажів транспортом дорожніх організацій. Розрахунок здійснюється по трьох блоках:
1. Заробітна плата працівників, що передбачається в накладних витратах - сума нормативних трудозатрат у прямих, включаючи готування матеріалів, витратах робітників-будівельників, робітників, зайнятих на керуванні й обслуговуванні будівельних машин і механізмів, водіїв власного автомобільного транспорту дорожньої організації збільшується
на усереднений коефіцієнт переходу від нормативної трудомісткості робіт, до трудозатратам працівників, заробітна плата яких передбачається в накладних витратах і множенням вартості людини-години в розмірі рекомендованому Госстроем для будівництва, по п'ятому нормативному розряді (пункт 4.2.1.1 ДБН Д. 1.1-1-2000);
2. Збір на обов'язкове соціальне страхування, збір на обов'язкове пенсійне страхування і внески в Державний фонд сприяння зайнятості населення -сума зарплати в прямих витратах і накладних витратах збільшується на 0,375 (пункт 4.2.1.2 і Додаток З ДБН Д.1.1-1-2000);
3. Інші статті накладних витрат - сума нормативних трудозатрат у прямих витратах робітників-будівельників, робітників, зайнятих на керуванні й обслуговуванні будівельних машин і механізмів, водіїв власного автомобільного транспорту дорожньої організації збільшується на показник для визначення засобів на покриття інших статей накладних витрат (пункт 4.2.1.3 і Додаток З ДБН Д. 1.1-1-2000).
ЗВЕДЕНИЙ КОШТОРИС
Тимчасові будинки і спорудження підрозділяються на титульні і не титульні. Витрати по титульним, визначаються згідно переліку їх або калькуляційним методом за даними проекту організації будівництва, або по усереднених процентних показниках, наданим Госстроем.
Додаткові витрати на виконання будівельно-монтажних робіт у зимовий період включається за усередненими показниками, розрахованим по видах будівництва у відсотках від вартості будівельно-монтажних робіт з підсумку глав 1-8 зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва.
Засобу на відшкодування інших витрат стосовних, головним чином, до діяльності підрядних організацій, включаються в главу 9 РСР "Інші роботи і витрати". Витрати по перевезенню працівників автомобільним транспортом розраховуються або калькуляційним методом за даними проекту організації будівництва і діючим тарифам, або як ліміт засобів але усередненому процентному показнику, що складає 1,5% від кошторисної вартості будівельно-монтажних робіт.
Визначення розміру супутніх витрат встановлюється окремими діючими нормативами документами.
Засобу на покриття витрат на зміст замовника визначається враховуються в розмірі 2,5%(лист Госстроя від 04,10.2000 №7 7-1010).
Після підсумку включаються:
- кошторисний прибуток;
- засобу на покриття ризику всіх учасників будівництва;
- засобу на покриття додаткових витрат, зв'язаних з інфляційними процесами;
- засобу на страхування ризику.
Розмір кошторисного прибутку приймається в межах рекомендованих Госстроем за узгодженням Мінекономіки усереднених показників, виражених у відсотках від підсумку: по будівельних роботах (графа 4); по монтажних роботах (графа 5).
Розмір засобів на покриття ризику всіх учасників будівництва залежить від стадії проектування, виду будівництва і складності будівництва, узгоджується замовником і визначається відсотком.
Засобу на покриття додаткових витрат, зв'язаних з інфляційними процесами визначаються згідно листа Госстроя від 23.10.2000 № 7/7-1083 і Міністерства економіки України від 24.10.2000 №64-28/900 (стор. 46 збірника № 11 Ціноутворення в будівництві).
Установлені чинним законодавством податки, збори, обов'язкові платежі включаються окремими рядками в графи 7, 8 РСР.
ВИЗНАЧЕННЯ ФАКТИЧНОЇ ВАРТОСТІ ВИКОНАНИХ
ДОРОЖНІХ РОБІТ
Фактична вартість прямих витрат визначається в тім же порядку, як і в локальному кошторисі. При розрахунку фактичної вартості матеріалів застосовуються поточні ціни з накладних виробників по бухгалтерським даної (але не з УПТК чи будь-якої іншої організації посередника). Транспортні витрати повинні бути визначені по транспортних схемах прикладеним до кошторисів і при невідповідності їхній з інвесторськими, необхідно внести зміни в неї. Якщо вартість матеріалів із транспортуванням викликає перевищення кошторисного ліміту, то необхідно перезатвердити документацію без зміни накладних витрат і кошторисного прибутку (перевищення кошторисного прибутку не може бути через ріст вартості матеріалів і енергоносіїв у розрахунку фактичної вартості)
Механізми і власний автотранспорт при прийманні виконаних робіт розраховується так само як і в інвесторському кошторису, але по вартості енергоносіїв з накладних по бухгалтерським даним, без перепродажів (УПТК і інших) і без права збільшення кошторисних накладних витрат і кошторисного прибутку. При відсутності в підрядчика яких-небудь видів машин, передбачених ресурсними елементними кошторисними нормами, можлива заміна номенклатури машин, але таким чином, щоб отримана вартість не перевищувала вартості експлуатації машин, розрахованої на підставі нормативного часу роботи машин, зазначених у ресурсних елементних кошторисних нормах, і відповідної вартості машино-часа, прийнятої за даними Госстроя. Якщо фактична вартість матеріалів-енергоносіїв вище среднерегіональної чи граничної, то придбання їхній підрядчик повинний погодити письмово з замовником, у противному випадку різницю замовник не компенсує. Крім того, повинні бути витримані умови відповідно до листа Госстроя від 14.12.2000 №7/7-1247 (Збірник № 12 Ціноутворення в будівництві стор. 46).
Заробітна плата робітників визначається як у інвесторському локальному кошторису, але з обліком встановленої Укравтодором середньомісячної зарплати і без права збільшення кошторисних накладних витрат і кошторисного прибутку, якщо зарплати вище прийнятої в інвесторському кошторису. Крім того, повинні бути витримані умови відповідно до розділу 4 Збірника № 12 Ціноутворення в будівництві.
Витрати на тимчасові будинки і спорудження визначаються на підставі виконавчого кошторису, погодженої з замовником, і фактично побудованих будинків і споруджень з урахуванням рішень проекту організації будівництва.
При взаєморозрахунках за виконані обсяги робіт у зимовий період, можливе включення витрат на подорожчання будівельно-монтажних робіт, зазначені витрати розраховуються або калькуляційним методом, або на підставі усереднених показників, наданих Госстроем.
Вартість інших робіт і засобів на покриття інших витрат, що плануються на об'єкті замовлення, визначаються на підставі положень діючого законодавства, даних проекту, вихідних даних замовника по здійсненню будівництва, умов виконання будівельно-монтажних робіт, розташування будівельної організації щодо будівельного майданчика і т.п.
Розмір прибутку але об'єктам, будівництво яких здійснюється з залученням бюджетних чи засобів підприємств, установ і організацій державної власності, приймається в межах усереднених показників, рекомендованих Госстроем за узгодженням з Мінекономіки (розмір не може бути збільшений у порівнянні з інвесторським кошторисом, якщо фактичні витрати вище). Крім того, повинні бути витримані умови відповідно до листа Госстроя від 19.12.2000 № 7/7-1254 - (Збірник № 12 Ціноутворення в будівництва стор. 47) і розділу 2 стор.53.
Засобу на покриття ризику і додаткових витрат, зв'язаних з інфляційними процесами можуть витрачатися тільки цілеспрямовано (не по відсотку). При повному використанні їх потрібно перезатвердження кошторисної документації.
Установлені чинним законодавством податки, збори, обов'язкові платежі включаються окремими рядками відповідно до розрахунків.
Під час підписання контрактів використовується динамічна домовлена ціна, розрахована по кошторисній вартості, а вартість прямих витрат при взаєморозрахунках за обсяги виконаних робіт визначається на підставі нормативних витрат трудових і матеріально-технічних ресурсів (РЭСН) (ДБН Д.2.2-99), (РСНЭМ) (ДБН Д.2.7-2000), (ВБН - відомчі норми), виходячи з фізичних обсягів виконаних робіт, цін і тарифів передбачених у договірній ціні, якщо вартісні показники відповідно не уточнювалися, а інше не обумовлено контрактом. При цьому аналіз зміни й уточнення вартості матеріально-технічних ресурсів по загальному рішенню замовника і підрядчика може вироблятися тільки по їхніх окремих видах і в межах засобів на ризик і витрат зв'язаних з інфляційними процесами.
У накладних повинна бути зазначена відпускна вартість чи матеріалів енергоносіїв і виділений ПДВ, і вони повинні бути первинними, а не від посередників (УГТГК, АБЗ чи іншої організації вхідної в систему корпорації), це ж стосується і матеріалів, що наготовлюються, і сумішей (бітум, асфальт, бетон і т.д.) - до них представляються первинні документи по вартості складових матеріалів (пісок, відсівання, щебінь, бітум і ін.). Для обліку витрат по перевезенню вантажів транспортом загального користування повинні бути представлені акти - розрахунки від автопідприємств із указівкою статей подорожчання, в т ч. ПДВ і коефіцієнта до тарифу по прейскуранті № 13-01-02 1990 року.
Усі первинні документи замовник зобов'язаний погодити і вказати на них назва об'єкта і місяць виконання робіт.
Якщо фактично виконані види робіт не відповідають проектним, то розрахунки виконуються тільки після внесення відповідних змін у проектно-кошторисну документацію у встановленому порядку (ця ж вимога стосується і транспортних схем).
Листом Госстроя України від 02.06.99 № 7/501 дозволено застосовувати при розрахунках фактичної вартості асфальтобетону норми витрати матеріалів згідно підбора (за ДСТ, визначеному по проекті і відповідними техумовами).
Фактична вартість матеріалів і виробів, що наготовлюються підрядними організаціями (бітум, асфальтобетон, цеменобетон, розчин, бетон, залізобетон і металеві конструкції, і т.п.) повинна визначатися за методикою затвердженій
Укравтодором (листа №6-4/196 від 23.06.99 і №6а-3/142 від 07.07.98) як для внутрібудівельних умов, а у випадках придбання їх в інших організаціях системи Укравтодор (УПТК, філії і т.п.) розрахунок їхньої вартості здійснюється так само по вартості складових матеріалів, але відпускна ціна встановлюється за узгодженням між організаціями випускаючими продукцію і, що використовують її при, виконанні робіт у межах між фактичною вартістю прямих витрат і загальною вартістю. Такий же порядок поширюється й у випадках передачі цих виробів і матеріалів (виготовляти тільки) між підвідомчими підрядчику організаціями (від Рай ДУ - Райду; від УПТК - Райду; від ДСУ -ДСУ і т.п.).
Госстроем дозволено включати в локальний кошторис роботи з готування матеріалів, як вид робіт. Якщо готування матеріалів виконується іншою організацією вхідної до складу Укравтодору, то ці роботи оформляються як субпідрядні.
ПОЧАТОК РОБОТИ
Уключивши мікропроцесор, дисплей і, якщо потрібно принтер, очікуємо поки система MS DOS перевірить комп'ютер і виведе на екран прямокутник USER PASSWORD, у якому з клавіатури необхідно набрати пароль (якщо вхід у систему закодований) і натиснути клавішу ENTER, а в інших випадках з'являються дві панелі з переліком каталогів і файлів; унизу під ними розташована командний рядок С:\> і ще нижче - головне меню операційної оболонки VOLCOV.
У командному рядку С:\>, набираючи з клавіатури визначені команди, можна виконувати відповідні операції.
Запис програми з дискети на твердий диск при роботі в DOS:
Прикладна програма записана в стиснутій формі RAR під ім'ям stexerar.exe. Уставивши дискету в гніздо комп'ютера, викликаємо на лівій панелі клавішами Alt+Fl прямокутник з переліком дисків (букв) і вибираємо клавішами зі стрільцями чи уліво вправо потрібну букву, установивши на неї засвітку і натискаємо клавішу ENTER. На правій панелі вибираємо диск (букву
Е) куди будемо переписувати зазначений файл, у такому ж порядку тільки -Alt+F2. Переходимо, якщо необхідно клавішею ТАВ у ліву панель (дискету) і клавішами зі стрільцями нагору, униз, вправо, уліво встановлюємо засвітку на файлі з ім'ям stexerar.exe і натискаємо клавішу ENTER для його виділення, потім натискаємо клавішу F5 і ENTER. Точно також можливо переписати й інші файли. Завершивши роботу з дискетою, на лівій панелі вибираємо диск Е и забираємо з гнізда дискету. Перемішаємо засвітку на файл stexerar.exe і натискаємо клавішу ENTER. Цей файл розпаковується в каталог STOIM01.