ДИПЛОМНА РОБОТА

на тему

“Фінансові проблеми загальнообов'язкового пенсійного страхування”

студента 5 курсу, Ф групи

заочно-денної форми навчання)

________________________

(Підпис студента)

Науковий керівник:

___________________

(Резолюція “До захисту”) к.е.н., доцент

__________ _____________

(Дата) (Підпис)

Київ-2008

РЕФЕРАТ

Дипломна робота спеціаліста на тему ”Фінансові проблеми загальнообов'язкового пенсійного страхування ” містить 111 сторінок, 24 таблиці, 20 рисунків, список літератури з 88 найменувань, 3 додатки.

Актуальність теми дипломної роботи полягає в доцільності проведення аналізу розвитку пенсійної системи в Україні у 1991 - 2007 роках для отримання оцінок досягнутого рівня фінансового забезпечення пенсійної системи та необхідності впровадження трирівневої системи пенсійного забезпечення.

Предметом дипломного дослідження є обсяги та структура доходної та витратної частин бюджету Пенсійного Фонду України у 1991 -2008 роках.

Об’єкт дослідження – система пенсійного забезпечення України на загальнодержавному рівні у 1991 -2008 роках.

Мета дипломної роботи – ідентифікація поточного стану, проблем та шляхів перспективного забезпечення джерел фінансових доходів Пенсійного Фонду України в солідарній системі 1-го рівня для забезпечення запланованого рівня пенсійного забезпечення пенсіонерів України не нижче прожиткового мінімуму.

Основними завданнями роботи є:

- проведення теоретичного дослідження законодавчого поля організації пенсійного забезпечення в Україні в 1991 – 2008 роках;

- оцінка фінансового інструментарію наповнення доходної частини бюджету Пенсійного Фонду України та порівняння з моделями пенсійних систем в розвинутих ринкових країнах світу;

- аналіз ефективності роботи пенсійної системи України у 1991 -2008 роках;

- ідентифікація сучасних проблем функціонування 3-х рівневої системи пенсійного страхування в Україні;

- пошук шляхів забезпечення фінансових доходів солідарної системи пенсійного забезпечення в Україні в умовах проведення реформи пенсійної системи.

Інформаційним джерелом дипломного дослідження були закони України, постанови уряду України та Пенсійного Фонду України, статистична інформація по пенсійному забезпеченню Державного комітету статистики України.

Методологічний інструментарій дипломного дослідження – історичний метод, метод статистичного дослідження хронологічних рядів грошових агрегатів бюджету Пенсійного Фонду України та Державного бюджету України.

Практична цінність результатів проведеного в дипломному проекті досліджень по фінансовому забезпеченню функціонування солідарної пенсійної системи 1-го рівня в Україні полягає в рекомендаціях до державного регулювання проблеми на рівні законів про Державний бюджет, що дозволить сплачувати середню пенсію у розмірі до 45% від середньої заробітної плати за рахунок власних зборів Пенсійного Фонду України.

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Сутність та організація загальнообов’язкового Пенсійного страхування в Україні

1.1 Пенсійні системи в розвинутих ринкових країнах світу

1.2 Система державного обов’язкового пенсійного забезпечення Україні в 1991 – 2003 роках

1.3 Сутність побудови 3-х рівневої структури системи пенсійного страхування України з 2004 року

Розділ 2. Аналіз формування та використання фінансових Ресурсів пенсійного фонду України в 1991 –2007 роках.

2.1 Аналіз формування та використання фінансових ресурсів Пенсійного Фонду у 1991 році – 1997 роках

2.2 Аналіз формування та використання фінансових ресурсів Пенсійного Фонду у 1998-2003 роках

2.3 Аналіз формування та використання фінансових ресурсів Пенсійного Фонду у 2004 –2007 роках (1-й солідарний рівень)

2.4 Аналіз досягнутого рівня впровадження 2-го та 3-го рівнів системи пенсійного страхування України за 2004 – 2007 роки

Розділ 3. Шляхи вдосконалення фінансового забезпечення Пенсійного страхування в Україні

3.1 Динаміка зростання рівня пенсій та обсягів загальнодержавних пенсійних виплат в Україні

3.2 Демографічна проблема в наповненні власних доходних джерел солідарного рівня Пенсійного Фонду України

3.3 Шляхи забезпечення балансу ресурсів та витрат загальнодержавного солідарного пенсійного фонду страхування України

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

ВСТУП

Головна мета реформування у сфері пенсійного забезпечення – підвищення державних гарантій у пенсійному забезпеченні громадян.

Актуальність теми дипломної роботи полягає в доцільності проведення аналізу розвитку солідарної пенсійної системи в Україні у 1991 - 2003 роках для отримання оцінок досягнутого рівня фінансового забезпечення та перших результатів впровадження з 2004 року трирівневої системи пенсійного забезпечення.

Предметом дипломного дослідження є обсяги та структура доходної та витратної частин бюджету Пенсійного Фонду України у 1991 - 2008 роках.

Об’єкт дослідження – система пенсійного забезпечення України на загальнодержавному рівні у 1991 -2008 роках.

Мета дипломної роботи – аналіз поточного стану забезпечення джерел фінансових доходів Пенсійного Фонду України в солідарній системі 1-го рівня, проблем та шляхів покращення забезпечення запланованого рівня пенсійного забезпечення пенсіонерів України не нижче прожиткового мінімуму.

Основними завданнями роботи є:

- проведення теоретичного дослідження законодавчого поля організації пенсійного забезпечення в Україні в 1991 – 2008 роках;

- оцінка фінансового інструментарію наповнення доходної частини бюджету Пенсійного Фонду України та порівняння з моделями пенсійних систем в розвинутих ринкових країнах світу;

- аналіз ефективності роботи пенсійної системи України у 1991 -2008 роках;

- ідентифікація сучасних проблем функціонування 3-х рівневої системи пенсійного страхування в Україні;

- пошук шляхів забезпечення фінансових доходів солідарної системи пенсійного забезпечення в Україні в умовах проведення реформи пенсійної системи.

Інформаційним джерелом дипломного дослідження були закони України, постанови уряду України та Пенсійного Фонду України, статистична інформація по пенсійному забезпеченню Державного комітету статистики України.

Методологічний інструментарій дипломного дослідження – історичний метод, метод статистичного дослідження хронологічних рядів грошових агрегатів бюджету Пенсійного Фонду України та Державного бюджету України.

Практична цінність результатів проведеного в дипломному проекті досліджень по фінансовому забезпеченню функціонування солідарної пенсійної системи 1-го рівня в Україні полягає в рекомендаціях до державного регулювання проблеми на рівні законів про Державний бюджет за алгоритмом:

- мінімальна пенсія повинна бути більшою ніж рівень прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян;

- мінімальна заробітна плата повинна бути вища мінімальної пенсії та бути не меншою 4-х-кратного розміру прожиткового мінімуму для працюючих громадян.

Тільки такий алгоритм побудови наповнення джерел Пенсійного Фонду України дозволить сплачувати середню пенсію у розмірі до 45% від середньої заробітної плати за рахунок власних зборів Пенсійного Фонду України.

РОЗДІЛ 1

СУТНІСТЬ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ЗАГАЛЬНООБОВ’ЯЗКОВОГО ПЕНСІЙНОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ

1.1 Пенсійні системи в розвинутих ринкових країнах світу

Практичне реформування пенсійної системи в Україні пробудило у суспільстві інтерес до світового досвіду розв'язання цієї надзвичайно важливої соціальної проблеми.

Нині у світі існує три базові стратегії пенсійного забезпечення: солідарна, накопичувальна і змішана [54].

Солідарна стратегія передбачає солідарні відносини між поколіннями працівників - тобто тих, хто працює нині і утримує пенсіонерів, з одного боку, і пенсіонерів, з іншого. Свого часу нинішні пенсіонери, коли вони працювали, утримували попереднє покоління пенсіонерів [68].

Принципова особливість солідарної державної пенсії в Україні полягає у тому, що жінка або чоловік працювали, щоб заробити пенсію, 35 або 40 років і, ставши пенсіонерами, отримують її на рівні приблизно однієї третини своєї колишньої зарплати. Ця величина закладена у нормативах відрахувань до Пенсійного фонду України: щомісяця до ПФУ роботодавці відраховують 32% фонду оплати праці, а самі працівники (майбутні пенсіонери) - 1%-2%. Коли пенсіонер помирає, родичі отримують останню пенсію на похорони і все.

Накопичувальна стратегія передбачає наявність державних, корпоративних і особистих накопичувальних пенсійних програм, за допомогою яких формується майбутня пенсія громадянина [68].

Принципова особливість накопичувальної пенсії в тому, що вона є приватною власністю пенсіонера, який має право розпоряджатися нею на власний розсуд. Як правило, її заповідають спадкоємцям.

Тому доречно наголосити на можливості формування спадкових накопичувальних пенсій у рамках родини. В Україні сьогодні офіційно зареєстровано близько 100 недержавних пенсійних фондів, і вже нині понад п'ять тисяч українських пенсіонерів крім державної пенсії отримують свої накопичені пенсії [73].

Змішана стратегія передбачає комплексне використання в пенсійній моделі елементів солідарної та накопичувальної стратегій, а також систем пенсійного страхування.

Нині солідарна і накопичувальна стратегії в чистому вигляді використовуються досить рідко (Україна, Чилі, Казахстан тощо). А от змішана стратегія - повсюдне явище у світі [73].

Проведемо короткий аналіз, систематизацію і стислий опис різних стратегій і моделей пенсійного забезпечення в світі, з тим, щоб врешті дійти до розуміння, якою має бути пенсійна система в Україні.

Радянська (діюча українська до 2004 року) солідарна модель. Це приклади класичної солідарної стратегії пенсійного забезпечення. Її сутність розкрита вище при поясненні принципів солідарної стратегії.

Російсько-польська солідарно-накопичувальна модель пенсійного забезпечення – це класичний приклад змішаної стратегії. До речі, керівництвом України саме ця модель взята за базову для формування власної пенсійної системи, в якій будуть присутні всі три рівні - солідарний, страховий і накопичувальний. Така система добре перевірена на практиці. До речі, другий (страховий) рівень в цій моделі дуже схожий на солідарний рівень, адже гроші цього рівня теж належать державі [68].

Американська накопичувально-солідарна модель (США, деякі країни Латинської Америки, Португалія). Середній американець має можливість забезпечити собі три пенсії: державну, приватну корпоративну і приватну індивідуальну [58].

Сукупна податкова ставка на фонд заробітної плати за умови функціонування американської моделі пенсійної системи становить 15,3%. Її в рівних частках сплачують роботодавець і працівник

Пенсійний податок має сукупну ставку 10,7% і також сплачується в рівних частках компаніями (роботодавцями) і працівниками.

При реалізації пенсійних програм другого рівня учасники (юридичні та фізичні особи) мають право самостійно обирати інвестиційні проекти, куди фонди зобов'язані спрямувати їхні пенсійні внески. До того ж при відкритті особистого пенсійного рахунку (ОПР) є певні особливості. Так, не оподатковуються щорічні внески на суму, що не перевищує 2 тис. доларів (можна відкрити ОПР на дитину з моменту її народження). Крім того, якщо гроші знімаються з ОПР до досягнення 59,5 років, доводиться платити прибутковий податок.

Німецька накопичувально-солідарна (виробнича) модель має ті ж три рівні. Особливість німецької моделі у тому, що на підприємстві створюється самоврядний структурний підрозділ, який займається корпоративними та особистими пенсійними програмами працівників. Накопичені кошти йдуть на відновлення та модернізацію виробництва. Ця модель функціонує в Австрії, Бельгії, Франції, Греції, Швеції та інших країнах [58].

Японська накопичувально-солідарна модель. Вона вельми своєрідна, оскільки увібрала в себе багатовікові традиції японського суспільства. Її так і хочеться назвати "умовно-накопичувальною" тому, що де-юре - це солідарна модель, а де-факто - накопичувальна, в якій держава "своєрідно" взяла на себе функції недержавного пенсійного фонду [58]. Деяким аналогом японській може служити пенсійна система США для урядових чиновників.

У Японії основою пенсійної системи є державне соціальне забезпечення, яке фінансується з бюджету, але забезпечене за рахунок пенсійних внесків самих працівників та роботодавців. У зв'язку зі старінням населення та зростанням кількості пенсіонерів в Японії функціонує дворівнева модель. Основу базової пенсії складають пенсійні внески застрахованих громадян, підприємців і дотації держави (приблизно третина базової пенсії). Розмір базової пенсії у законодавчій формі встановлюється щорічно 1 квітня в фіксованому обсязі. Розмір пенсії достатній для задоволення основних потреб. Джерелом фінансування додаткових пенсій другого рівня є внески роботодавців і працівників, але виступають вони в формі додаткових пенсій: державної та корпоративної. Ця модель характерна також для Великобританії, Австралії та для деяких країн Північної Європи.

Чилійська накопичувальна модель. Введена А. Піночетом у 1981 р. Ця модель мала виключити вплив держави і політики на систему пенсійного забезпечення [58]. Чилійська пенсійна програма розрахована на 40 років. Наприкінці цього терміну розмір пенсії має сягнути 400 доларів США. Модель дворівнева. Перший рівень - це обов'язкове відрахування працівником 10% заробітної плати до одного з приватних пенсійних фондів, які жорстко контролюються державою. Другий рівень - це страхування на випадок настання інвалідності чи втрати годувальника (3% від заробітної плати). За 20 років реалізації цієї моделі рівень пенсії в Чилі досяг 200 доларів США. Цю ж модель взяли за основу Аргентина, Перу, Колумбія та Казахстан.

Казахська накопичувальна модель. Запроваджена у Казахстані з 1 січня 1998 року. Її відмінністю від чилійської моделі є те, першим рівнем служать обов'язкові щомісячні пенсійні внески у обсязі 10% заробітної плати до державного Пенсійного фонду. Другий рівень - це 14 недержавних пенсійних фондів, які реалізують індивідуальні та корпоративні накопичувальні пенсійні програми. На другий рівень припадає майже дві третини в загальній сумі пенсійних накопичень [58].

Таблиця 1.1

Пенсійна система в Україні в 1991 – 2007 роках

Діюча в період 1991 –2003 років [2] Це солідарна система (вона спирається на ідею солідарності поколінь - працюючого і пенсійного. Працююче покоління віддає третину свого заробітку пенсіонерам. Пенсія формується за рахунок відрахувань до ПФУ: роботодавця - 32% ФОП; працівника - 1-2% брутто/заробітної плати. Розмір і своєчасність виплати пенсії напряму залежить від кількості працюючих, кількості пенсіонерів та своєчасності сплати внесків до ПФУ. Фактично і юридично - це державна пенсія, розмір якої становить 30-35% середньої заробітної плати.

Діюча з 1 січня 2004 року [1] Має набрати чинності 3-рівнева пенсійна система, де: 1-й рівень - державне пенсійне забезпечення; 2-й рівень - обов'язкове пенсійне страхування з правом приватної власності на накопичені кошти; 3-й рівень - накопичувальні пенсійні системи: корпоративні НПФ; професійні НПФ; відкриті НПФ; страхові компанії;

банки (пенсійні депозитні рахунки). Пенсія має формуватися з таких джерел: державна пенсія + додаткова страхова пенсія + накопичувальна пенсія. Обсяг такої "потрійної" пенсії має сягнути 65-70% середньої заробітної плати працівника.

Згідно з законами України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” [1] та “Про недержавне пенсійне страхування [24], виконавча та законодавча гілки влади вже визначилися - в Україні реалізовується російсько-польська модель пенсійної системи (табл.1.1). Навіть коротке ознайомлення з таблицею "Стратегії і моделі пенсійного забезпечення в світі" (табл.1.2) дозволяє не тільки погодитися, але і підтримати це рішення, оскільки. воно враховує те, що майже третина населення України – це пенсіонери, які одержують "солідарну" пенсію.

Таблиця 1.2

Стратегії та моделі пенсійного забезпечення [73]

Стратегія	Модель	Рівні пенсійної системи
		1	2	3
солідарна	радянська	державна пенсія (солідарна)	-	-
солідарно-накопичувальна	російсько-польська	державна пенсія (солідарна)	обов'язкове страхування	накопичувальна (корпоративна, особиста)
накопичувально-солідарна	американська	державна пенсія (солідарна)	трудова (корпоративна)	накопичувальна (особиста)
	німецька (виробнича)	державна пенсія (солідарна)	трудова (корпоративна)	накопичувальна (особиста)
Умовно-накопичувальна	японська	базова пенсія	додаткова державна та корпоративна	-
накопичувальна	чілійська	обов'язкова накопичувальна пенсія	обов'язкове страхування (3%)	-
	казахська	обов'язкова накопичувальна пенсія в державному пенсійному фонді	добровільна накопичувальна пенсія	-

Обнадіює й те, що передбачається не сліпе копіювання, а творче засвоєння і вдосконалення світового досвіду. В українському варіанті моделі пенсійного забезпечення передбачається, зокрема, суми пенсійного страхування в Накопичувальному фонді державного управління (2-й рівень) зробити власністю українських пенсіонерів із правом передачі у спадок.

В табл.1.3 наведені основні макропоказники обсягів пенсійного забезпечення в розвинутих ринкових країнах світу та в Україні. Як показує аналіз даних табл.1.3 – низькі пенсії в Україні – це наслідок дуже низького рівня ВВП, який навіть у 2007 році не досяг рівня ВВП України 1990 року (у порівняльних цінах)

Таблиця 1.3

Видатки на соціальний захист та пенсії за віком у відсотках до ВВП станом на 2001 рік [68]

Країна	Витрати на пенсії за віком (% від ВВП)
Бельгія	8,6
Данія	10,6
Франція	10,2
Німеччина	7,6
Греція	10,6
Ірландія	5,0
Італія	11,5
Люксембург	8,6
Голландія	9,8
Португалія	5,5
Іспанія	6,4
Великобританія	10,0
Середній показник:	8,7
Україна	9,0

Джерело (крім України): Комісія Європейського Союзу.

В таблиці В.1 додатку В наведені головні риси пенсійної реформи в деяких країнах Східної Європи (порівняльна таблиця) [72].

1.2 Система державного обов’язкового пенсійного забезпечення Україні в 1991 – 2003 роках

Система державного обов’язкового пенсійного забезпечення Україні в 1991 – 2003 роках визначалась Законом України “ Про пенсійне забезпечення” [2], прийнятим 5 листопада 1991 року N 1788-XII (далі – Закон № 1788).

Законом № 1788 визначались декілька історичних модифікацій системи державного обов’язкового пенсійного забезпечення Україні солідарного типу, які можна характеризувати як:

- система 1991 року – етап становлення пенсійної системи та виконавчої структури Пенсійного Фонду України, як самостійної фінансово-банківської системи, бюджет якої не входив до Державного бюджету України;

- система 1992 – 1996 року – етап функціонування пенсійної системи та Пенсійного фонду з бюджетом, який визначався та входив в державний бюджет України;

- система 1997 – 2003 року - етап функціонування пенсійної системи та Пенсійного фонду з позабюджетним пенсійним фондом, який визначався Кабінетом Міністрів України та не входив в Державний бюджет України.

Законом № 1788 у редакції 1991 року пенсійна система України консолідованого типу характеризувалась наступними положеннями, які практично діяли до 2002 року:

“а) Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

б) Громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.”

За Законом № 1788 призначалися:

1) трудові пенсії:

- за віком;

- по інвалідності;

- в разі втрати годувальника;

- за вислугу років;

2) соціальні пенсії.

в) Виплата пенсій здійснювалася з Пенсійного фонду України.

Пенсійний фонд України - це самостійна фінансово-банківською система, яка не входила до складу державного бюджету України, формувалася за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України. Положення про Пенсійний фонд України затверджувалося Кабінетом Міністрів України.

Пенсії не підлягали оподаткуванню.

г) Поряд з державним пенсійним забезпеченням трудящі мали право укладати договори добровільного страхування додаткової пенсії. Джерелом для виплати додаткової пенсії в системі Української державної страхової комерційної організації (Укрдержстрах) був страховий фонд, який складався на 50 процентів з особистих внесків трудящих і на 50 процентів - з коштів державного бюджету України.

Пенсійне забезпечення за Законом № 1788 провадилося органами соціального забезпечення.

д) Умови призначення пенсій за віком

Право на пенсію за віком по закону №1788 мали:

- чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років;

- жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

ж) Розміри пенсій за віком

Пенсії за віком призначалися у розмірі 55 процентів заробітку (стаття 64), але не нижче мінімального розміру пенсії. За кожний повний рік роботи понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія збільшувалася на 1 процент заробітку, але не менш як на 1 процент мінімального розміру пенсії.

Працівникам, зайнятим на роботах, передбачених пунктом "а" статті 13 і статтею 14 Закону №1788, за кожний рік роботи, яка давала право на пенсію на пільгових умовах, пенсія збільшувалася на 1 процент заробітку.

Мінімальний розмір пенсії за віком встановлювався в розмірі мінімального споживчого бюджету, який визначався Кабінетом Міністрів України.

Максимальний розмір пенсії не міг перевищувати трьох, а для працівників, зайнятих на роботах, передбачених пунктом "а" статті 13 і статтею 14 Закону №1788, - чотирьох мінімальних пенсій за віком.

Розмір пенсії за віком не міг перевищувати 75 процентів заробітку, за винятком мінімальних пенсій, підвищених за роки роботи понад 25 років у чоловіків і 20 - у жінок, а працівникам, зайнятим на роботах, передбачених пунктом "а" статті 13 і статтею 14 Закону №1788, - 85 процентів заробітку.

З метою коригування рівнів пенсій, призначених до введення в дію Закону №1788, провадився їх перерахунок, виходячи з рівня заробітної плати відповідних категорій працівників за станом на 1 січня 1992 року.

з) Обчислення пенсій

Пенсії обчислювалися за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку (що визначався відповідно до статей 65 - 67 Закону №1788), який громадяни одержували перед зверненням за пенсією.

При цьому для розрахунку пенсії брався заробіток у сумі не вище десятикратного розміру мінімальної заробітної плати. Заробіток у частині, що не перевищує чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, враховувався при призначенні пенсії повністю. Кожна наступна частина заробітку враховувалась в такому розмірі: в межах п'ятого мінімуму заробітної плати - 85 процентів, шостого - 70 процентів, сьомого - 55 процентів, восьмого - 40 процентів, дев'ятого - 25 процентів, десятого - 15 процентів. Одержаний таким чином заробіток вважався заробітком, з якого обчислено пенсію.

Середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсій брався (за вибором того, хто звернувся за пенсією): за 24 останніх календарних місяці роботи підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд протягом всієї трудової діяльності перед зверненням за пенсією, незалежно від наявних перерв у роботі.

Середньомісячний заробіток за 24 календарних місяці і за 60 календарних місяців визнався шляхом ділення загальної суми заробітку за 24 календарних місяці роботи підряд (перед зверненням за пенсією) чи 60 календарних місяців роботи підряд (протягом всієї трудової діяльності) відповідно на 24 чи 60. При цьому за бажанням того, хто звертався за пенсією, місяці з неповним числом робочих днів у зв'язку з їх влаштуванням на роботу або звільненням враховувались як повні календарні місяці роботи.

к) Призначення пенсій

Заява про призначення пенсії працюючим подавалась за місцем роботи, а непрацюючим - до районного (міського) відділу соціального забезпечення за місцем проживання заявника.

Пенсії призначались районними (міськими) відділами соціального забезпечення.

л) Розміри соціальних пенсій

Соціальні пенсії призначались в таких розмірах:

1) 30 процентів мінімального розміру пенсії за віком:

особам, які досягли віку: чоловіки - 60 років, жінки - 55 років і не набули права на трудову пенсію без поважних причин;

2) 50 процентів мінімального розміру пенсії за віком:

особам, які досягли віку: чоловіки - 60 років, жінки - 55 років і не набули права на трудову пенсію з поважних причин;

інвалідам III групи;

3) 100 процентів мінімального розміру пенсії за віком:

інвалідам II групи;

дітям-інвалідам віком до 16 років;

дітям (пункт "а" статті 37), а також одній із осіб, зазначених в пункті "в" статті 37 у разі втрати годувальника;

4) 200 процентів мінімального розміру пенсії за віком:

інвалідам I групи;

матерям, яким присвоєно звання "Мати-героїня".

м) Пенсії щороку підвищувались відповідно до індексації грошових доходів населення, але не менш як на 2 проценти заробітку, з якого обчислено пенсію (стаття 64). В усіх випадках зазначене підвищення не могло бути менше 2 процентів мінімальної пенсії за віком.

Законом № 1788 у редакції 2002 року пенсійна система України консолідованого типу характеризувалась наступними положеннями:

а) Кошти на виплату пенсій. Звільнення пенсій від податків

Виплата пенсій здійснювалась з коштів Пенсійного фонду України. Пенсійний фонд України - це самостійна фінансово-банківська система, яка не входила до складу державного бюджету України, формувалася за рахунок коштів, що відраховувались підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України. Положення про Пенсійний фонд України затверджувалось Кабінетом Міністрів України.

Фінансування витрат на виплату пенсій провадилось по всій території України щомісячно незалежно від надходжень коштів та соціально-економічного стану конкретних регіонів за рахунок перерозподілу коштів Пенсійного фонду України в межах країни. Заборонявся розрив у строках фінансування витрат на виплату пенсій у різних адміністративно-територіальних одиницях. Пенсії не підлягали оподаткуванню.

б) Стаття 10. Органи, що здійснювали пенсійне забезпечення

Пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснювалось органами Пенсійного фонду України.

в) Призначення пенсій. Стаття 81. Органи, що призначають пенсії

Призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснювалось органами Пенсійного фонду України.

З 1 січня 2004 року в дію вступив новий Закон України №1058 « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” [1], яким дія деяких основних статей Закону №1788 зупинена, за виключенням:

1. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами Закону №1058 її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі за законом №1788.

2. Положення Закону України №1788 "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

3. Пенсійний фонд солідарної системи 1–го рівня по закону №1058 є правонаступником Пенсійного фонду України по закону №1788.

Формування бюджету Пенсійного Фонду України у 1997 - 2003 роках здійснювалось згідно з:

а) Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" [3], прийнятим у червні 1997 року та діючим зі змінами на протязі 1997 –2008 років. Основною нормою закону стала обов’язковість сплати збору в Пенсійний фонд при отриманні готівки в комерційних банках на виплату заробітної плати, яку жорстко контролювали комерційні банки.

б) “Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій”, прийнятим у листопаді 1998 року [25] та діючим на протязі 1998 – 2008 років (за виключенням збору з готівкового обміну валют, відміненого у 2005 році). Основною нормою порядку став перелік комерційних операцій з товарами та послугами категорії – “розкіш”, з яких для додаткового солідарного наповнення джерел пенсійних виплат Пенсійного Фонду України стягувались збори з споживача товарів та послуг у розмірі від 1% до 7,5% від суми операції.

Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" [3] визначає порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно з статтею 2 [3], об'єктом оподаткування є:

1) для платників збору – роботодавців та найманих працівників - фактичні витрати на оплату праці працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці".

Для платників збору - роботодавців, які мають найманих працівників, але не здійснюють витрат на оплату їх праці, - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток визначеного законом мінімального розміру заробітної плати на кількість працівників такого платника збору, на яких здійснюється нарахування заробітної плати;

2) для платників збору, визначених пунктом 3 статті 1 [3], та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, визначених пунктом 1 статті 1 Закону [3], - сума оподатковуваного доходу (прибутку), яка обчислена в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України;

Згідно з статтею 3, платники зобов'язані зареєструватися в органах Пенсійного фонду України. Комерційні банки при відкритті відповідних банківських рахунків зобов'язані вимагати інформацію від таких платників щодо зазначеної реєстрації. Пенсійний фонд України не включається до Державного бюджету України. Забороняється використання коштів Пенсійного фонду України не за цільовим призначенням, у тому числі на кредитні, депозитні операції, надання позичок тощо. Тимчасово вільні кошти у разі відсутності заборгованості по виплатах пенсій можуть бути використані Пенсійним фондом України виключно на придбання державних цінних паперів. Фінансування витрат на утримання органів Пенсійного фонду України та його апарату провадиться у межах кошторису, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Згідно з статтею 4 [3], на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору у таких розмірах ( у 2007 - 2008 роках):

1) для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 Закону [3]:

- 32,3 відсотки від об'єкта оподаткування;

- 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону [3];

- окремо за ставкою 42 відсотки від об'єкта оподаткування для осіб льот-них екіпажів (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і борт операторів, які виконують спеціальні роботи в польотах, та за ставкою 32,3 відсотки від об'єкта оподаткування для інших працівників.

- для підприємств, установ і організацій, де працюють інваліди, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування визначається окремо за ставкою 4 відсотки від об'єкта оподаткування для працюючих інвалідів та за ставкою 32,3 відсотки від об'єкта оподаткування для інших працівників такого підприємства;

- для підприємств всеукраїнських громадських організацій інвалідів, де кількість інвалідів становить не менше 50 відсотків загальної чисельності працюючих, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування визначається за ставкою 4 відсотки від об'єкта оподаткування для всіх працівників цих підприємств.

- для платників фіксованого сільськогосподарського податку збір на обов'язкове пенсійне страхування визначається окремо за спеціальною ставкою від об'єкта оподаткування. Спеціальна ставка встановлюється у 2005 - 2006 роках у розмірі 20 відсотків від загальної ставки та підлягає щорічному збільшенню на 20 відсоткових пунктів у наступних бюджетних роках до досягнення загального розміру ставки збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

2) для платників збору – найманих осіб:

- 1 відсоток від об'єкта оподаткування, якщо сукупний оподатковуваний доход не перевищує 150 гривень;

- 2 відсотки від об'єкта оподаткування, якщо сукупний оподатковуваний доход перевищує 150 гривень;

Для платників збору, з числа осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і борт операторів, які виконують спеціальні роботи в польотах, та для платників збору, які мають статус державного службовця:

- від 1% до 5% в шкалі вище 150 – до вище 501 грн.

«Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» [25] регулює питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (див. рис.1.1).

Таблиця 1.5

Тарифи обов’язкових страхових внесків до Пенсійного фонду у 1991-2003 роках [3]

Період введення тарифу	Ставки тарифів, встановлені для
	Роботодавців		Самозайнятих громадян та адвокатів - в % до суми доходу від економічної діяльності	Найманих працівників - в % до нарахованої зарплати
	Звичайний тариф - в % до фонду оплати праці	За договорами громадянсько -правового характеру - в % до суми винагород
Січень1991 р.	20,93	20,93	8,6	1,0
Січень1992 р.	55,88 /31,82*	55,88	8,6	1,0
Квітень1992 р.	31,82	31,82	8,6	1,0
Травень 1993 р.	32,56	33,3	9,0	1,0
Липень 1997 р.	32,0	32,0	32,0	1,0
Жовтень 1998 р.	32,0	32,0	32,0	1,0/2,0**
Лютий 2000 р.	32,0	32,0

	32,0	1,0 / 2,0-5,0***
Травень 2001 р. – по 31.12.2003 р.	32,0	32,0	32,0	1,0 / 2,0-5,0***

* Ставка 31,82% в 1 кварталі 1992 року встановлювалась тільки для бюджетних організацій та установ.

** У 1998 році тариф внесків для працюючих, чия зарплата перевищує 150 гривень на місяць, було підвищено до 2%.

*** Законом України №1461-III від 17 лютого 2000 року встановлюються диференційовані в залежності від розміру сукупного оподатковуваного доходу ставки для платників збору, які працюють на посадах, робота на яких зараховується до трудового стажу, що дає право на одержання пенсії відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", Митного кодексу України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Рис.1.1. Структура зборів з окремих видів комерційних операцій в Пенсійний Фонд України

1.3 Сутність побудови 3-х рівневої структури системи пенсійного страхування України з 2004 року

Згідно з Законом України “ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування “ [1] (далі Закон № 1058) з 1 січня 2004 року система пенсійного забезпечення в Україні складається з трьох рівнів.

Перший рівень - солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - солідарна система), що базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду на умовах та в порядку, передбачених Законом №1058.

Другий рівень - накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - накопичувальна система пенсійного страхування), що базується на засадах накопичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді та здійснення фінансування витрат на оплату договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат на умовах та в порядку, передбачених законом.

Третій рівень - система недержавного пенсійного забезпечення, що базується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об'єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання громадянами пенсійних виплат на умовах та в порядку, передбачених законодавством про недержавне пенсійне забезпечення.

Перший та другий рівні системи пенсійного забезпечення в Україні становлять систему загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Другий та третій рівні системи пенсійного забезпечення в Україні становлять систему накопичувального пенсійного забезпечення.

Суб'єктами солідарної системи пенсійного страхування 1 рівня є [1]:

- застраховані особи, а в окремих випадках, визначених цим Законом, - члени їхніх сімей та інші особи;

- страхувальники;

- Пенсійний фонд;

- уповноважений банк;

- підприємства, установи, організації (далі - організації), що здійснюють виплату і доставку пенсій.

Загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами:

- законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;

- обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством, а також осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності;

- права на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування осіб, які відповідно до цього Закону не підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню;

- заінтересованості кожної працездатної особи у власному матеріальному забезпеченні після виходу на пенсію;

- рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;

- диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу);

- солідарності та субсидування в солідарній системі;

- фінансування видатків на виплату пенсій, надання соціальних послуг за рахунок страхових внесків, бюджетних коштів і коштів цільових фондів;

- спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду для здійснення оплати договорів страхування довічної пенсії і одноразової виплати залежно від розмірів накопичень застрахованої особи з урахуванням інвестиційного доходу;

- державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом;

- організації управління Пенсійним фондом на основі паритетності представників від застрахованих осіб, роботодавців та держави і на засадах гласності, прозорості та доступності його діяльності;

- обов'язковості фінансування за рахунок коштів Пенсійного фонду витрат, пов'язаних з виплатою пенсій та наданням соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом;

- цільового та ефективного використання коштів загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;

- відповідальності суб'єктів системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування за порушення норм Закону №1058, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають:

1) громадяни України, які застраховані згідно із Законом №1058 та досягли встановленого Законом №1058 пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 Закону №1058, та інші особи, передбачені Законом;

2) особи, яким до дня набрання чинності Законом №1058 була призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення" - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених Законом №1058, - члени їхніх сімей.

Право на отримання довічної пенсії та одноразової виплати за рахунок коштів Накопичувального фонду мають застраховані особи і члени їхніх сімей та/або спадкоємці на умовах та в порядку, визначених Законом №1058.

Особи, які не підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, але добровільно сплачували страхові внески в порядку та розмірах, встановлених Законом № 1058, до солідарної системи та/або накопичувальної системи пенсійного страхування, мають право на умовах, визначених Законом №1058, на отримання пенсії і соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду та/або отримання довічної пенсії чи одноразової виплати за рахунок коштів Накопичувального фонду.

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до Закону № 1058 за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

1) пенсія за віком;

2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);

3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

За рахунок коштів Накопичувального фонду, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснюються такі пенсійні виплати:

1) довічна пенсія з установленим періодом;

2) довічна обумовлена пенсія;

3) довічна пенсія подружжя;

4) одноразова виплата.

У солідарній системі надаються соціальні послуги за рахунок коштів Пенсійного фонду. До соціальних послуг, передбачених цим Законом, належить допомога на поховання пенсіонера.

Загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають:

1) громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру;

2) члени колективних та орендних підприємств, сільськогосподарських кооперативів та фермерських господарств, у тому числі тих, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент);

3) фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

До членів сімей фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, належать: дружина (чоловік), батьки, діти та інші утриманці, які досягли 15 років, не перебувають у трудових або цивільно-правових відносинах з такою фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності, але разом з ним здійснюють підприємницьку діяльність і отримують частину доходу від заняття цією діяльністю;

4) особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності;

5) громадяни України, які працюють у розташованих за межами України дипломатичних представництвах, консульських установах України, філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах підприємств та організацій (у тому числі міжнародних), створених відповідно до законодавства України (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України);

6) громадяни України та особи без громадянства, які працюють в іноземних дипломатичних представництвах та консульських установах іноземних держав, філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах іноземних підприємств та організацій, міжнародних організацій, розташованих на території України (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України);

7) особи, обрані на виборні посади до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які отримують заробітну плату (винагороду) за роботу на виборній посаді;

8) особи, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах України, Службі безпеки України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях, а також в органах Міністерства внутрішніх справ України;

9) працівники воєнізованих формувань, гірничорятувальних частин незалежно від підпорядкування, а також особовий склад аварійно-рятувальної служби, створеної відповідно до законодавства на постійній основі;

10) особи, які проходять альтернативну (невійськову) службу;

11) особи, які отримують щомісячні страхові виплати відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", крім осіб, які отримують виплати у зв'язку зі смертю годувальника, та непрацюючих осіб, які отримують пенсії по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання;

12) особи, які проходять професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації з відривом від виробництва за направленням підприємств, установ, організацій (без збереження заробітної плати та з отриманням стипендії відповідно до законодавства);

13) особи, які відповідно до законів отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

14) один з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, а також непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за інвалідом І групи або за престарілим, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу або компенсацію відповідно до законодавства;

15) особи, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності;

17) військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), особи рядового і начальницького складу.

Особи, які досягли 16-річного віку та не належать до кола осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до статті 11 цього закону, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють на території України, громадяни України, які постійно проживають або працюють за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, мають право на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Зазначені особи можуть брати добровільну участь у солідарній системі або в накопичувальній системі пенсійного страхування, або одночасно в обох системах.

Страхувальниками відповідно до Закону №1058 є:

1) роботодавці:

- підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 Закону №1058;

- колективні та орендні підприємства, сільськогосподарські кооперативи та фермерські господарства, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), - для осіб, зазначених у пункті 2 статті 11 Закону №1058;

дипломатичні представництва, консульські установи України, філії, представництва, інші відокремлені підрозділи підприємств та організацій (у тому числі міжнародних), створених відповідно до законодавства України, які мають окремий баланс і самостійно здійснюють розрахунки із застрахованими особами, - для осіб, зазначених у пункті 5 статті 11 Закону №1058;

іноземні дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав, філії, представництва, інші відокремлені підрозділи іноземних підприємств та організацій, міжнародних організацій, розташованих на території України, - для осіб, зазначених у пункті 6 статті 11 Закону №1058;

2) підприємства, установи, організації, військові частини та органи, які виплачують заробітну плату (винагороду), грошове забезпечення, допомогу, - для осіб, зазначених у пунктах 7 - 9, 12 - 14 і 17 статті 11 Закону №1058;

4) Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України - для працюючих осіб, за яких роботодавець сплачує внески в сумі меншій, ніж сума внеску із заробітку, який потерпілий мав до ушкодження здоров'я, а також для непрацюючих осіб, зазначених у пункті 11 статті 11 Закону №1058;

5) застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 та частині першій статті 12 Закону №1058.

Платники страхових внесків:

1. Платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 Закону №1058, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 Закону №1058.

2. Платниками страхових внесків до Накопичувального фонду є застраховані особи, зазначені в пунктах 1 - 7, 9, 10, 12, 15 і 17 статті 11 та частині першій статті 12 Закону №1058.

3. Страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду, а особи, визначені частиною першою статті 12 цього Закону, - з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь.

Страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування:

1. Розмір страхових внесків, у тому числі розмір частини внесків, що спрямовуються до Накопичувального фонду, встановлює Верховна Рада України відповідно для страхувальників і застрахованих осіб за результатами актуарних розрахунків, виходячи з того, що вони повинні забезпечувати надання особам пенсійних виплат і соціальних послуг, передбачених цим Законом, а також покриття адміністративних витрат для забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

2. Пропозиції про розмір страхових внесків вносить Кабінет Міністрів України разом із проектом закону про Державний бюджет України на наступний рік.

3. Страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому Законом №1058.

4. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.

5. Страхові внески не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів, не підлягають вилученню з Пенсійного фонду або з Накопичувального фонду і не можуть використовуватися на цілі, не передбачені Законом №1058.

6. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії:

1. Для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.

У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.

За вибором особи, яка звернулася за пенсією, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключається період до 60 календарних місяців підряд за умови, що зазначений період становить не більше ніж 10 відсотків тривалості страхового стажу.

Суб'єктами системи накопичувального державного пенсійного забезпечення 2-го рівня є [1]:

- особи, від імені та на користь яких здійснюється накопичення та інвестування коштів;

- підприємства, установи, організації та фізичні особи, що здійснюють перерахування внесків до системи накопичувального пенсійного забезпечення;

Накопичувальний фонд;

- юридичні особи, які здійснюють адміністративне управління Накопичувальним фондом та управління їх пенсійними активами;

- зберігач;

- страхові організації.

Види пенсійних виплат з коштів Накопичувального фонду:

1. Застрахована особа в разі досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058, має право на отримання довічної пенсії або одноразової виплати за рахунок коштів Накопичувального фонду, облікованих на її накопичувальному пенсійному рахунку.

2. Страхування і виплата довічної пенсії здійснюється згідно із Законом України "Про страхування" страховою організацією, обраною застрахованою особою. Розмір довічної пенсії розраховується страховою організацією актуарно, виходячи з вартості оплаченого договору страхування довічної пенсії, з урахуванням майбутнього інвестиційного доходу, забезпечуваного страховою організацією, видатків, пов'язаних з подальшим інвестуванням зазначених сум, та з урахуванням середньої для чоловіків і жінок величини тривалості життя.

Виплата довічної пенсії здійснюється у строки і в порядку, що визначені договором страхування довічної пенсії.

3. Страхові організації, що здійснюють страхування і виплату довічної пенсії, передбаченої Законом №1058, створюють Централізований страховий фонд та забезпечують свою платоспроможність відповідно до законодавства про страхову діяльність.

4. Одноразова виплата застрахованій особі з коштів Накопичувального фонду здійснюється територіальним органом Пенсійного фонду в порядку, визначеному статтею 56 Закону №1058.

5. Пенсійні виплати, що здійснюються застрахованим особам за рахунок коштів Накопичувального фонду, підлягають оподаткуванню відповідно до законів України про оподаткування.

6. Страхові організації, які виплачують довічні пенсії за договорами страхування довічних пенсій, вартість яких була сплачена за рахунок коштів Накопичувального фонду, зобов'язані розрахувати, утримати та перерахувати до бюджету податок з місячних сум цих пенсій у порядку, встановленому законами України про оподаткування.

Договір страхування довічної пенсії укладається між застрахованою особою та страховою організацією відповідно до законодавства про страхову діяльність з урахуванням вимог, передбачених цим Законом, після досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058.

Для укладення договору страхування довічної пенсії застрахована особа подає страховій організації протягом місяця до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058, заяву за формою, встановленою страховою організацією.

Застрахована особа повідомляє територіальний орган Пенсійного фонду про обрану нею страхову організацію та подає письмову заяву про перерахування коштів для оплати договору страхування довічної пенсії до цієї страхової організації.

Територіальний орган Пенсійного фонду зобов'язаний не пізніше ніж через десять календарних днів з дня отримання такої заяви забезпечити перерахування коштів застрахованої особи в сумі, облікованій на її накопичувальному пенсійному рахунку, до обраної нею страхової організації.

Умови та порядок отримання одноразової виплати:

1. У разі якщо сума належних застрахованій особі на момент набуття права на пенсію пенсійних активів не досягає мінімальної суми коштів, необхідної для оплати договору страхування довічної пенсії, визначеної Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, то ця особа (а в разі її смерті - члени її сім'ї чи спадкоємці) має право на отримання одноразової виплати.

На вимогу застрахованої особи одноразова виплата здійснюється в разі виїзду цієї особи за кордон на постійне місце проживання.

2. Якщо застрахована особа визнана інвалідом I або II групи і набуває права на пенсію по інвалідності відповідно до Закону №1058, належні їй пенсійні активи використовуються за її вибором у такому порядку:

- на отримання одноразової виплати незалежно від достатності суми коштів для оплати договору страхування довічної пенсії;

- на оплату договору страхування довічної пенсії після досягнення нею пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058, в разі достатності суми коштів для оплати договору страхування довічної пенсії.

Пенсійні активи, належні застрахованій особі, визнаній інвалідом III групи, залишаються в Накопичувальному фонді, а після досягнення нею пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058, використовуються на оплату договору страхування довічної пенсії, а в разі недостатності суми коштів для оплати такого договору - на отримання одноразової виплати.

3. У разі смерті застрахованої особи до досягнення нею пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058, належні їй пенсійні активи успадковуються в порядку, визначеному Цивільним кодексом України, якщо застрахована особа не визначила конкретних осіб, які мають право на їх отримання.

Застрахована особа має право у будь-який час визначити конкретних осіб, які мають право на отримання коштів у сумі, облікованій на її накопичувальному пенсійному рахунку, в разі її смерті, та визначити, в яких частках повинні бути розподілені між ними зазначені кошти.

Накопичувальний фонд створюється Пенсійним фондом як цільовий позабюджетний фонд. Адміністративне управління Накопичувальним фондом здійснює виконавча дирекція Пенсійного фонду. Управління пенсійними активами Накопичувального фонду здійснюється компаніями з управління активами. Рахунки Накопичувального фонду відкриваються виконавчою дирекцією Пенсійного фонду в зберігача.

Застрахована особа, яка сплачує (за яку сплачують) страхові внески до Накопичувального фонду, має право спрямувати ці страхові внески до будь-якого недержавного пенсійного фонду. При цьому застрахована особа подає територіальному органу Пенсійного фонду та страхувальнику такі документи:

- заяву про обрання недержавного пенсійного фонду;

- заповнену картку за формою, встановленою правлінням Пенсійного фонду, в якій зазначаються відомості про обраний недержавний пенсійний фонд;

- копію пенсійного контракту, укладеного застрахованою особою з обраним недержавним пенсійним фондом.

Джерела формування коштів Накопичувального фонду та їх використання:

1. Джерелами формування коштів Накопичувального фонду є:

а) страхові внески застрахованих осіб, що спрямовуються до Накопичувального фонду;

б) інвестиційний дохід, що утворюється внаслідок розміщення та інвестування коштів Накопичувального фонду в порядку, встановленому законом;

г) суми від фінансових санкцій, застосованих відповідно до Закону №1058 та інших законів до юридичних і фізичних осіб за порушення встановленого законодавством порядку нарахування, обчислення і сплати страхових внесків, що спрямовуються до Накопичувального фонду, та використання коштів Накопичувального фонду, а також суми адміністративних стягнень, накладених відповідно до закону на посадових осіб та громадян за ці порушення.

2. Інвестиційний дохід, що обліковується на накопичувальних пенсійних рахунках застрахованих осіб, визначається як різниця між сумою сукупного інвестиційного доходу, отриманого від інвестування пенсійних активів, та сумою адміністративних видатків, пов'язаних з їх управлінням.

3. Сукупний інвестиційний дохід формується за рахунок:

а) прибутку, що отримується від інвестування пенсійних активів у цінні папери;

б) відсотків, що нараховуються на пенсійні активи, розміщені на банківських депозитних рахунках;

в) доходу від інших видів інвестування, дозволених законом.

4. Порядок формування та обчислення інвестиційного доходу визначається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з /державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України та Міністерством фінансів України.

5. Кошти Накопичувального фонду використовуються на:

а) інвестування з метою отримання доходу на користь застрахованих осіб;

б) оплату договорів страхування довічних пенсій або здійснення одноразових виплат;

в) оплату послуг компаній з управління активами;

г) оплату послуг виконавчої дирекції Пенсійного фонду, пов'язаних з адміністративним управлінням Накопичувальним фондом, у тому числі на проведення тендерів, у порядку та розмірах, установлених Радою Накопичувального фонду;

д) оплату послуг радника (радників) з інвестиційних питань;

е) оплату послуг зберігача;

ж) оплату послуг із проведення планової аудиторської перевірки.

Забороняється використання коштів Накопичувального фонду для забезпечення виплати пенсій та надання соціальних послуг із солідарної системи та на інші цілі, не передбачені Законом №1058.

6. Кошти Накопичувального фонду є власністю застрахованих осіб, які сплачували страхові внески до цього фонду, та належать кожній застрахованій особі в частині, облікованій на її накопичувальному пенсійному рахунку.

7. Облік надходжень і витрат коштів Накопичувального фонду здійснюють виконавчі органи Пенсійного фонду.

Стаття 80. Пенсійні активи Накопичувального фонду

1. Пенсійні активи складаються з:

1) активів у грошових коштах;

2) активів у цінних паперах;

3) інших активів, не заборонених законом.

2. Пенсійні активи в грошових коштах складаються з:

1) страхових внесків, що перераховуються до Накопичувального фонду;

2) коштів, розміщених на банківських депозитних рахунках, що засвідчується відповідними іменними ощадними сертифікатами банківських установ, виданих на ім'я Накопичувального фонду, та відсотків за ними;

3) інвестиційного доходу, що отримується від інвестування пенсійних активів у цінні папери.

3. Пенсійні активи у цінних паперах складаються з:

1) цінних паперів, погашення та отримання доходу за якими гарантовано Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими радами відповідно до законодавства;

2) акцій та облігацій українських емітентів, що відповідно до норм законодавства перебувають в обігу на організаційно оформлених ринках цінних паперів України (крім цінних паперів, на які здійснюється підписка згідно із законодавством) та пройшли лістинг на фондових біржах або в торговельно-інформаційних системах, зареєстрованих у встановленому порядку;

3) цінних паперів, погашення та отримання доходу за якими гарантовано урядами іноземних держав, де рейтинг зовнішнього боргу не менше класу A за шкалою, встановленою зазначеними в пункті 4 цієї частини рейтинговими компаніями;

4) облігацій іноземних емітентів з інвестиційним рейтингом класу A або вище за шкалою, встановленою рейтинговими компаніями Стандарт енд Пурс (Standard and Poor's), Мудіс (Moody's) або Фітч (Fitch);

5) акцій іноземних емітентів, що перебувають в обігу на організованих фондових ринках та пройшли лістинг на одній з таких фондових бірж, як Нью-Йоркська, Лондонська, Токійська, Франкфуртська або в торговельно-інформаційній системі НАСДАК (NASDAQ). Кабінет Міністрів України може визначати додатково до зазначених інші іноземні фондові біржі та торговельно-інформаційні системи. Емітент цих акцій має провадити свою діяльність протягом не менше ніж 10 років і бути резидентом країни, рейтинг зовнішнього боргу якої не менший класу A за шкалою, встановленою зазначеними в пункті 4 цієї частини рейтинговими компаніями.

4. Пенсійні активи у цінних паперах не можуть включати:

1) цінні папери, емітентами яких є зберігач, компанія з управління активами, радник з інвестиційних питань, аудитор та особи, які надають консультаційні послуги, з якими виконавчою дирекцією Пенсійного фонду укладено відповідні договори, та їх пов'язані особи;

2) цінні папери, які не пройшли лістинг фондової біржі або торговельно-інформаційної системи, зареєстрованих у встановленому порядку;

3) цінні папери, емітентами яких є інститути спільного інвестування;

4) векселі;

5) похідні цінні папери.

5. Пенсійні активи не можуть формуватися за рахунок коштів, отриманих на підставах, що суперечать законодавству.

6. Пенсійні активи не можуть бути предметом застави і використовуються лише на цілі, передбачені частиною п'ятою статті 79 Закону №1058. На пенсійні активи не може бути накладено стягнення за зобов'язаннями компанії з управління активами, зберігача, страхової організації, Пенсійного фонду.

7. Сума пенсійних активів, які належать застрахованій особі, розраховується виходячи з кількості одиниць пенсійних активів, облікованих на її накопичувальному пенсійному рахунку, та чистої вартості одиниці пенсійних активів.

8. Порядок зарахування, обліку, інвестування, управління коштами Накопичувального фонду визначається відповідно до Закону №1058.

9. Пенсійні активи в разі визнання компанії з управління активами або зберігача банкрутом не можуть включатися до ліквідаційної маси компанії з управління активами або зберігача.

10. На пенсійні активи не може бути накладене будь-яке стягнення або застосована конфіскація.

Рада Накопичувального фонду створюється з метою здійснення повноважень, передбачених статтею 82 Закону № 1058 (рис.1.2).

Рис.1.2. Склад Ради Накопичувального Фонду України 2 рівня

Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» [24] (далі закон №1057) визначає правові, економічні та організаційні засади недержавного пенсійного забезпечення в Україні, як системи пенсійного страхування 3-го рівня, та регулює правовідносини, пов'язані з цим видом діяльності.

Система недержавного пенсійного забезпечення - це складова частина системи накопичувального пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах добровільної участі фізичних та юридичних осіб, крім випадків, передбачених законами, у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання учасниками недержавного пенсійного забезпечення додаткових до загальнообов'язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат.

Недержавне пенсійне забезпечення здійснюється:

- пенсійними фондами шляхом укладення пенсійних контрактів між адміністраторами пенсійних фондів та вкладниками таких фондів відповідно до цього Закону;

- страховими організаціями шляхом укладення договорів страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду відповідно до цього Закону та законодавства про страхування;

- банківськими установами відповідно до цього Закону та законодавства про банківську діяльність шляхом укладення договорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків для накопичення пенсійних заощаджень у межах суми, визначеної для відшкодування вкладів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, що встановлюється згідно із законом.

Структура суб’єктів недержавного пенсійного страхування згідно Закону №1057 наведена на рис.1.3.

Рис.1.3. Структура суб’єктів недержавного пенсійного страхування

Недержавне пенсійне забезпечення здійснюється на принципах:

- законодавчого визначення умов недержавного пенсійного забезпечення;

заінтересованості фізичних осіб у недержавному пенсійному забезпеченні;

- добровільності створення пенсійних фондів юридичними та фізичними особами, об'єднаннями фізичних осіб та об'єднаннями юридичних осіб;

- добровільної участі фізичних осіб у системі недержавного пенсійного забезпечення та вибору виду пенсійної виплати, крім випадків, передбачених цим Законом;

- добровільності прийняття роботодавцем рішення про здійснення пенсійних внесків на користь своїх працівників до системи недержавного пенсійного забезпечення;

- економічної заінтересованості роботодавця у здійсненні пенсійних внесків на користь своїх працівників до системи недержавного пенсійного забезпечення;

- неможливості необґрунтованої відмови роботодавця від здійснення пенсійних внесків до системи недержавного пенсійного забезпечення на користь своїх працівників, якщо роботодавець розпочав здійснення таких пенсійних внесків;

- рівноправності всіх учасників пенсійного фонду, які беруть участь в одній пенсійній схемі;

- розмежування та відокремлення активів пенсійного фонду від активів його засновників і роботодавців - платників пенсійного фонду, адміністратора, компаній з управління активами, страхових організацій з метою унеможливлення банкрутства пенсійного фонду;

- визначення розміру пенсійної виплати залежно від суми пенсійних коштів, облікованих на індивідуальному пенсійному рахунку учасника фонду або застрахованої особи;

- гарантування фізичним особам реалізації прав, наданих їм цим Законом;

цільового та ефективного використання пенсійних коштів;

- державного регулювання розміру тарифів на послуги, що надаються у системі недержавного пенсійного забезпечення;

- відповідальності суб'єктів системи недержавного пенсійного забезпечення за порушення норм, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами;

- державного регулювання діяльності з недержавного пенсійного забезпечення та нагляду за його здійсненням.

Основні види недержавних пенсійних фондів наведені на рис.1.4.

Особливості функціонування недержавних пенсійних фондів:

1. Недержавні пенсійні фонди створюються на підставі рішення засновників та не мають на меті одержання прибутку для його подальшого розподілу між засновниками.

2. Недержавне пенсійне забезпечення є для пенсійних фондів виключним видом діяльності. Провадження пенсійними фондами іншої діяльності, не передбаченої цим Законом, забороняється.

3. Активи пенсійного фонду (пенсійні активи) формуються за рахунок внесків до пенсійного фонду (пенсійних внесків) та прибутку (збитку) від інвестування пенсійних внесків.

4. Дозволяється приєднання та злиття декількох пенсійних фондів однакового виду. Забороняється проводити реорганізацію будь-яких пенсійних фондів шляхом поділу чи виділення, а також приєднання, злиття пенсійних фондів різних видів.

5. Пенсійний фонд має власне найменування, в якому повинні бути зазначені вид фонду, слова "недержавний пенсійний фонд" або "пенсійний фонд", та яке відрізняється від найменувань будь-яких інших пенсійних фондів, створених на території України.

6. Єдиним органом управління пенсійного фонду є рада пенсійного фонду (рада фонду).

0100090000037400000002001c00000000000400000003010800050000000b0200000000050000000c02f60aaa0d040000002e0118001c000000fb029cff0000000000009001000000cc0440001254696d6573204e657720526f6d616e0000000000000000000000000000000000040000002d0100000400000002010100050000000902000000020d000000320a500b00000100040000000000ac0df60a20002d001c000000fb021000070000000000bc02000000cc0102022253797374656d0000000000001800000028c8120001000000e304000000000000040000002d010100030000000000

Рис.1.4. Види недержавних пенсійних фондів

7. Пенсійний фонд не може брати на себе зобов'язання, не пов'язані з діяльністю з недержавного пенсійного забезпечення. Пенсійний фонд не несе відповідальності за зобов'язаннями третіх осіб і не має права передавати свої зобов'язання перед учасниками та вкладниками фонду третім особам, крім випадків, передбачених цим Законом.

8. Пенсійний фонд не несе відповідальності за зобов'язаннями держави, а держава не несе відповідальності за зобов'язаннями пенсійного фонду, що зазначається у кожному пенсійному контракті.

9. Юридична особа, діяльність якої фінансується за рахунок Державного бюджету України або місцевих бюджетів, має право бути засновником корпоративного пенсійного фонду або здійснювати пенсійні внески до вже створених пенсійних фондів лише у випадках, коли створення таких фондів або здійснення пенсійних внесків передбачено законами України або рішенням відповідних місцевих рад. Заснування такими юридичними особами відкритих пенсійних фондів забороняється. Кошти, перераховані до будь-якого пенсійного фонду будь-яким вкладником, не є власністю держави або органів місцевого самоврядування.

10. Пенсійний фонд не може бути проголошений банкрутом та ліквідований за законодавством про банкрутство. Створення, функціонування та ліквідація недержавних пенсійних фондів здійснюється за цим Законом.

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В 1991 –2007 РОКАХ

2.1 Аналіз формування та використання фінансових ресурсів Пенсійного Фонду у 1991 році – 1997 роках

У 1991 –1997 роках побудова та існування пенсійного забезпечення в Україні характеризується різким спадом рівня співвідношення середньої пенсії до середньої заробітної плати в умовах гіперінфляції з рівня 34,9% у 1990 році (останній рік існування СРСР) до рівня 5,98% у 1993 році (рис.2.1). У 1994 – 1997 роках заборгованість за пенсіями досягла критичного рівня, тому було прийняте рішення для особливого контролю ввести тимчасово бюджет Пенсійного Фонду України в Державний бюджет України. Як показує графік рис.2.1 на протязі 1994 –1997 років був досягнутий рівень співвідношення середньої пенсії до середньої заробітної плати 36,3% (1997 рік), що дало можливість з 1998 року вивести бюджет Пенсійного Фонду з Державного бюджету України.

В табл.2.1 – 2.2 наведені результати аналізу рівнів середніх пенсій та заробітних плат, а також структури доходів та витрат Пенсійного фонду України у 1991 – 1997 роках, з врахуванням переходу з 1996 року з псевдовалюти – купонокарбованця на гривню в масштабі 1 : 100 000, що привело на протязі 1996 –1997 років до зростання співвідношення пенсій – заробітна плата з рівня 15,8% (2005 рік) до рівня 30,7-36,3% (1996 –1997 роки). Аналіз обсягів доходів бюджету Пенсійного Фонду України у 1991 –2007 роках (рис.2.2) підтверджує кризу 1993 року та позитивні тенденції 1996 -1997 року, але додаткового дослідження потребує період 1998 –2003 року – другої “кризи” на фоні дефолту 1997 року на ринку ДЦП та стрибку курсу долара США з рівня 2,14 грн./$ до 5,5 грн./$.

Рис.2.1. Динаміка відсоткової частки середньої пенсії до середньої зарплати по Україні у 1971 –2007 роках [85]

Таблиця 2.1

Чисельність пенсіонерів, середній розмір пенсії та заробітної плати в Україні у 1971 – 2007 роках [85]

* - статистика станом на квартал відповідного року

Таблиця 2.2

Структура доходів та витрат Пенсійного Фонду України у 1991 – 1997 роках [88]

Рис.2.2. Аналіз відсоткового рівня доходів Пенсійного Фонду України відносно рівня ВВП України у 1991 –2007 роках

2.2 Аналіз формування та використання фінансових ресурсів Пенсійного Фонду у 1998-2003 роках

У 1998 –2003 роках пенсійна система України характеризується процесами:

- поступового погашення заборгованості Пенсійного фонду по виплаті пенсій у 1998 –2000 році з виходом у 2001 році на позитивне сальдо бюджету з можливістю поступового підвищення пенсій (рис.2.5);

- впровадження додаткових джерел надходжень до Пенсійного Фонду України за рахунок впровадження збору з певного переліку споживчих операцій (рис.2.3) та основного збору – з обміну валют на національну валюту (рис.2.4);

Рис.2.3. Структура додаткових надходжень в Пенсійний фонд України

у 2000 році

Рис.2.4. Додаткові надходження в Пенсійний фонд України у 1998 –2000 роках ( в тис. грн.) [72]

Рис.2.5. Динаміка погашення заборгованості по пенсіям та вихід на режим підвищення пенсій в Україні в 1998 –2001 роках [72]

Рис.2.6. Структура розмежування обсягів сплачуємих пенсій пенсіонерам України у 2000 році (кількість пенсіонерів / середній розмір пенсій по групам відносно мінімальної пенсії в 54,93 грн./місяць) [72]

У 1999 – 2001 році проведена робота по запровадженню персоніфікованого облік зборів на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в усіх районах і містах України для підготовки пенсійної реформи в Україні (рис.2.7).

Рис.2.7. Оцінка стану запровадження персоніфікований облік зборів на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в усіх районах і містах у 2001 році [72]

В табл.А.1 – А.3 Додатку А наведені результати аналізу чисельності та структури пенсіонерів в Україні у 1998 –2003 роках, а також структура доходів та витрат Пенсійного Фонду України у 1998 – 2003 роках.

2.3 Аналіз формування та використання фінансових ресурсів Пенсійного Фонду у 2004 –2007 роках (1-й солідарний рівень)

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” [1], який реалізує пенсійну реформу в Україні на 1-му (солідарний) та 2-му(накопичувальний) рівні.

За 2005 рік до бюджету Пенсійного фонду України з усіх джерел фінансування надійшло 65 733,3 млн. грн., що в порівнянні з 2004 роком більше на 28 197,8 млн. грн. Власні надходження склали 42 702,1 млн. грн., що становить 102,7 відсотка планових призначень. Протягом звітного року власні доходи мали тенденцію до зростання і в порівнянні з попереднім роком вони збільшились на 11 309,6 млн. грн., або на 36 відсотків. Структура доходів Пенсійного фонду України у 2005 році наведена в табл.Б.2 Додатку Б.

Фактичні надходження коштів до бюджету Фонду в 2005 році забезпечили в повному обсязі фінансування видатків на пенсійні виплати, з урахуванням їх підвищення у відповідності з прийнятими законодавчими та нормативно-правовими актами, для 13,3 млн. пенсіонерів. Загальна сума видатків склала 64 064,9 млн. грн., що на 24 819,3 млн. грн. більше обсягів 2004 року.

У 2005 році Пенсійний фонд України був визначений головним розпорядником бюджетних коштів, що передавалися на фінансування пенсійних програм. Законом України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” [17], з урахуванням внесених змін, на зазначені цілі були передбачені кошти в загальному обсязі 23 008,7 млн. грн., з яких кошти спеціального фонду – 3 961,5 млн. грн. і кошти загального фонду - 19 047,1 млн. гривень.

Враховуючи недонадходження коштів за додатковими зборами на виплату пенсій, що відповідно до закону сплачуються при здійсненні безготівкових операцій з купівлі-продажу валют, торгівлі ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння та при відчуженні легкових автомобілів, з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, з надання послуг стільникового рухомого зв’язку і зараховуються до спеціального фонду державного бюджету, для повного забезпечення фінансовими ресурсами всіх бюджетних програм залучались кошти, які виділялися з державного бюджету на покриття дефіциту коштів Пенсійного фонду України для виплати пенсій у 2005 році.

За 2006 рік до Пенсійного фонду України з усіх джерел фінансування надійшло 72 197,1 млн. грн., з них власні надходження склали 54 292,8 млн. грн., що становить 107,4 % річних призначень. Протягом року забезпечено своєчасну виплату пенсій та грошової допомоги з урахуванням їх підвищень майже 13,3 млн. пенсіонерам. Фінансування виплат проводилось за рахунок поточних надходжень та залишку коштів на початок року. Загальна сума видатків склала 74 007,5 млн. грн., що на 9 942,6 млн. грн. більше обсягів 2005 року.

Основним результатом роботи Пенсійного фонду України у 2007 році є своєчасне призначення, перерахунки та фінансування виплати пенсій відповідно до норм чинного законодавства, виконання планових показників з надходження коштів до його бюджету.

Загальний обсяг видатків на фінансування пенсій у 2007 році за оперативними даними становив майже 100 млрд. грн., що практично на 26 млрд. грн. більше порівняно з минулим роком. На фінансування окремих пенсійних програм з Державного бюджету надійшло 25,6 млрд. грн., з них на виплату пенсій військовослужбовців – понад 9,7 млрд. грн. Середній розмір пенсійної виплати зріс з початку 2007 року на 133 грн. і у грудні становив 590,78 гривень.

В 2007 році забезпечено надходження власних коштів у сумі понад 75,5 млрд. грн., або 108,0 відсотків планових показників.

Протягом 2007 року органами Фонду призначено пенсії 663 тис. громадян, з них 21,8 тис. військовослужбовцям силових відомств, проведено понад 1,6 млн. поточних перерахунків пенсій. Відповідно до встановленого у Державному бюджеті України розміру прожиткового мінімуму з 1 січня, 1 квітня та 1 жовтня проведено перерахунки мінімальних розмірів пенсій, а також надбавок та підвищень, визначення яких залежить від прожиткового мінімуму.

Протягом року поліпшилась платіжна дисципліна. В межах нарахованого фонду оплати праці страхові внески сплачено на рівні 99,7 відсотка, на 38 відсотків зменшено в усіх регіонах борги економічно-активних підприємств.

До порушників платіжної дисципліни вживались заходи адміністративного впливу. Подано більше 26 тис. судових позовів про стягнення заборгованості. В результаті спільних дій з державними виконавцями стягнуто 606,2 млн. гривень. Протягом минулого року за ініціативою Пенсійного фонду України подано понад 1,7 тис. матеріалів на розривання контрактів з керівниками підприємств-боржників, накладено адміністративних штрафів більше ніж на 24,3 тис. керівників підприємств, притягнуто до кримінальної відповідальності 37 керівників.

Із набранням чинності Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” [20] органами Пенсійного фонду у січні 2008 року проведено перерахунки пенсій понад 13,1 млн. пенсіонерів, яки отримують пенсії за різними законодавчими актами України. За результатами проведеного перерахунку середній розмір пенсійної виплати у січні 2008 року становить 749,39 грн.

Кабінетом Міністрів України 30 січня 2008 року затверджено бюджет Пенсійного фонду України на поточний рік. Загальний обсяг доходів заплановано в сумі 141,2 млрд. грн. Видаткова частина визначена в сумі 141,2 млрд. грн. і в порівнянні з 2007 роком зросте на 41,3 млрд. грн. Середній розмір пенсійної виплати на кінець 2008 року заплановано на рівні 808 грн., що на 36,7 відсотка більше у порівнянні з груднем 2007 року.

Рис.2.9. Сучасна схема надходження коштів до 1 рівня (солідарного) системи пенсійного забезпечення в Україні станом на 01.01.2008 року

2.4 Аналіз досягнутого рівня впровадження 2-го та 3-го рівнів системи пенсійного страхування України за 2004 – 2007 роки

Широко розрекламована в українських ЗМІ пенсійна реформа покликана продемонструвати ринкові перетворення, від яких, насамперед, мають виграти наші громадяни. Однак, поки що цього не сталося. Смисл реформування полягає в переході до трирівневої пенсійної системи: солідарної, обов'язкової накопичувальної та недержавного пенсійного забезпечення. Базовим документом для функціонування третього рівня став Закон України "Про недержавне пенсійне забезпечення". Він набув чинності з 1 січня 2004 року, але й донині Україна не продемонструвала значного прогресу в розвитку недержавних пенсійних фондів.

Нині можливості солідарної системи пенсійного страхування обмежені. Демографічна ситуація в Україні погіршуватиметься. Це призведе до збільшення кількості пенсіонерів та фінансового навантаження на ПФ. Із солідарної системи, тобто, з першого рівня, розмір пенсій сягатиме не більше 25-30% зарплати, а решту - можна собі "наростити" самому, відкладаючи гроші на другому та третьому рівнях, де пенсійна виплата залежатиме від суми "нарощених" коштів.

Накопичувальний рівень пенсійної системи України, як 2-й, так і 3-й сьогодні ще не запрацював:

1) Старт другого рівня відкладався через низку об'єктивних причин. Необхідно було виконати ряд умов: досягти збалансованості коштів Пенсійного фонду, підготувати організаційно-технічну базу, створити інституційну структуру обов'язкової накопичувальної системи. Та й українська економіка має бути готовою до ефективного використання довгострокового інвестиційного ресурсу - пенсійних грошей накопичувальної системи.

Рис.2.10. Структура та взаємодія 1 та 2 рівня перспективної системи пенсійного забезпечення в Україні [73]

Рис.2.11. Склад ради Накопичувального фонду 2 рівня перспективної системи пенсійного забезпечення в Україні [73]

Сутність другого рівня полягає в тому, що частина обов'язкових внесків до державної системи пенсійного страхування накопичуватиметься у єдиному Накопичувальному фонді і обліковуватиметься на накопичувальних пенсійних рахунках громадян. Зазначені гроші будуть власністю застрахованих осіб, а в разі їх смерті - успадковуватимуться. Ці кошти інвестуватимуться в економіку країни з метою отримання інвестиційного доходу і захисту від інфляції. Нині проект Закону України "Про запровадження накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування" знаходиться в парламенті. Очікується, що після його запровадження у 2009 році інвестиційний ресурс пенсійних грошей за рік становитиме 3,34 млрд. грн., а за п'ять років - 60 млрд.

2) Важливою передумовою старту другого рівня є й набуття позитивного досвіду з функціонування третього рівня, тобто, недержавних пенсійних фондів (НПФ).

За останніми даними Державної комісії з регулювання ринку фінансових послуг, до Державного реєстру фінансових установ внесено інформацію про 75 недержавних пенсійних фондів (59 відкритих, 10 корпоративних, 6 професійних). Загальна кількість учасників НПФів становить всього 138 398 осіб. Це дуже мало, адже зайнятого населення працездатного віку в Україні нараховується 19 млн. чол. Пенсійні активи недержавних пенсійних фондів становлять близько 118 млн. грн., або 0,04% від загальних активів українських банків.

Поки що українці дуже пасивно ставляться до своєї участі в недержавному пенсійному забезпеченні. Воно ще не стало вагомою складовою соціального чи компенсаційного пакета, що надається роботодавцем найманим працівникам поряд із іншими видами винагороди (відпочинком, преміями, пільговим лікуванням тощо). Зате на Заході недержавні пенсії перетворилися на доволі масовий додатковий вид соціальних гарантій. У розвинених країнах кошти НПФів відіграють важливу роль на ринку капіталів і є чи не найпотужнішими інституційними інвесторами. У нас же нерозвиненість системи НПФів позбавляє вітчизняну економіку потужного фінансового ресурсу. Пенсійні гроші належать до довгострокового інвестування. Їх не випадково ще називають "довгими грошима".

Проблему НПФ частково висвітлюють результати соціологічного опитування, яке було нещодавно проведене Агентством фінансових ініціатив на замовлення проекту "Розвиток ринків капіталу" [56]:

А) В Україні рівень поінформованості суспільства про впровадження пенсійної реформи є досить високим як серед працівників, так і керівників. Однак більшість опитаних мають лише загальне уявлення про неї. До речі, із віком ступінь поінформованості збільшується: від 70% (респонденти 18-25 років) до 83% (після 55 років).

Б) Сьогодні самостійно накопичують на свою майбутню пенсію близько 21% опитаних респондентів. І лише кожен шостий з них використовує для цього інструментарій фінансових установ. Подібна ситуація свідчить про невисокий потенціал сучасної недержавної пенсійної системи. На пряме запитання про готовність брати участь в НПФах позитивно відповіли понад 19% - приблизно стільки ж, скільки зараз із власної ініціативи накопичують кошти на старість. Людей приваблює можливість самостійного формування своєї пенсії, гарантія стабільного матеріального стану в майбутньому, забезпечення надійного збереження коштів. Тим часом, серед основних стримуючих факторів працівники назвали недовіру до НПФів, відсутність коштів та належної інформації, побоювання втратити відкладені гроші.

В) Відсутність у населення достатніх коштів для недержавних пенсій також є прикрою правдою. Частка заощаджень у доходах населення в Україні є невисокою. Однак, як свідчать статистичні показники, за грудень 2007 року наявний дохід, який може бути використано населенням на придбання товарів та послуг, зріс порівняно з минулорічним на 25%, а реальний, визначений з урахуванням цінового чинника, - на 12,8%. Необхідно також пам'ятати про зменшення реальної заробітної плати з 1 січня 2007 року у зв'язку із збільшенням ставки податку з доходів фізичних осіб до 15%. Тому на потенційні грошові потоки фізичних осіб у НПФи найближчим часом сподіватися складно, хоча потенціал у населення для цього все ж таки є.

Г) Керівники підприємств могли б більш активно долучатися до недержавного пенсійного забезпечення та перераховувати пенсійні внески на користь своїх працівників. Законодавством навіть надані спеціальні пільги. Так, передбачена можливість віднесення до валових витрат суми внесків, сплачених до НПФ на користь своїх працівників. Податкові ліміти цих відрахувань визначені на рівні не більше 15% заробітної плати кожного працівника за місяць, та водночас не більше 140% суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи.

Завдяки таким пільгам підприємство може легітимно зменшувати базу оподаткування на прибуток та розширювати інвестиційні можливості свого підприємства. Тільки ці фактори назвали привабливими для себе лише 10-14% опитаних керівників.

Поки що тримає роботодавців у невизначеності відсутність достатньої практики функціонування НПФів та належних знань про взаємодію пенсійного фонду, компанії з управління активами, адміністратора та зберігача. Найбільшу вигоду від недержавного пенсійного забезпечення керівники вбачають у матеріальному стимулюванні працівників завдяки "пенсійному пакету". Цей фактор відзначили 63% респондентів.

РОЗДІЛ 3

ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПЕНСІЙНОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ

3.1 Динаміка зростання рівня пенсій та обсягів загальнодержавних пенсійних виплат в Україні

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” [1], який реалізує пенсійну реформу в Україні на 1-му (солідарний) та 2-му(накопичувальний) рівні.

Характерними ознаками розвитку пенсійної системи періоду 2004 –2008 років є наступне:

- продовження практично монопольного існування тільки першого (солідарного) рівня пенсійної системи України з збереженням всіх джерел зборів в бюджет Пенсійного Фонду України, призначених на 2-му етапі розвитку (1998 –2003 роки);

- перехід до “прив’язки” мінімальної пенсії до рівня прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян, який законодавчо регулюється щорічними законами України про Державний бюджет [4] – [20];

• відповідного зростання в 3,2 рази абсолютного рівня середньомісячної пенсії по Україні з 182,2 грн./міс (30,0% від середньомісячної заробітної плати) у 2004 році до рівня 590,8 грн./міс (43,7% від середньомісячної заробітної плати) у 2007 році з суттєвим зростанням відносного рівня між середньомісячною пенсією та середньомісячною заробітною платою (Рис.3.1);

- досягнення відносних показників обсягів загальних доходів Пенсійного Фонду України у 2005 - 2007 роках на рівні 13,8 – 14,8 % від обсягу ВВП, що вперше за період 1992 – 2004 років перевищило рівень відносних показників обсягу загальних доходів Пенсійного Фонду України у 1991 році на рівні 11,3 % від обсягу ВВП;

- різке зростання дотацій Пенсійному Фонду України з Державного бюджету України в 4 рази у 2005 році та в 7 разів у 2008 році відносно рівня дотацій 2003 року (рис.3.2, 3.3).

- підвищення пенсій згідно новому закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» привело до суттєвої нестачі власних коштів Пенсійного Фонду України, що потребує значних дотацій з Державного бюджету України. Так в загальному бюджету доходів Пенсійного Фонду на 2008 рік в 141 млрд. грн. частка надходжень з Державного бюджету -2008 становить 34 млрд. грн. (рис.3.2).

На рис.3.4. - 3.5 наведені результати аналізу темпів росту номінальних та реальних( з врахуванням темпів споживчої інфляції - рис.3.4) доходів Пенсійного фонду України та, відповідно, аналіз темпів росту номінальної та реальної середньої пенсії відносно базового рівня 1998 року.

Як показує аналіз макропоказників економіки України за 1998 – 2007 роки, наведений графіками на рис.3.4:

• базовий індекс інфляційного дефлятора ВВП (еквівалентно відносному рівню росту номінальної вартості «кошика споживчих товарів та послуг») становить у 2007 році 3,09 відносно рівня 1998 року;

• відповідно, базовий індекс росту реального ВВП України з врахування понижуючого інфляційного дефлятора ВВП становить у 2007 році 1,85 відносно рівня 1998 року;

враховуючи, що,за даними Держкомстату України [85], рівень реального ВВП України у 1998 році відносно рівня 1990 року становив 40,9%, відповідно, у 2007 році рівень реального ВВП України становив 75,6% відносно рівня 1990 року.

Рис.3.1. Динаміка зростання номінального рівня середньої пенсії та середньої заробітної плати по Україні у 1998 –2008 роках

Рис.3.2. Динаміка абсолютного росту номінальних доходів Пенсійного Фонду України з всіх джерел надходження в 1996 – 2008 роках

Рис.3.3. Динаміка базового темпу росту номінальних доходів Пенсійного Фонду України відносно рівня 1998 року (загальних, власних та дотацій Державного бюджету)

Рис.3.4. Динаміка інфляційного дефлятора ВПП та рівня росту реального ВВП в Україні за період 1998 –2007 років

З врахуванням результатів проведеного макроаналізу економіки України, на рис.3.1, 3.5 наведені результати дослідження:

• росту номінальної середньої пенсії у 1998 -2007 роках;

• росту реальної середньої пенсії у 1998 – 2007 роках;

• темпів росту номінальних та реальних доходів Пенсійного фонду України у 1998 – 2007 роках.

Як показує спільний аналіз графіків рис.3.1, 3.5:

• рівень абсолютного розміру середньої пенсії змінився з 52,23 грн./міс. на початок 1998 року до рівня 749,4 грн./міс. на початок 2008 року;

• базовий темп росту номінальних доходів Пенсійного фонду з всіх джерел (до рівня 1998 року) у 2007 році становить 1 186,8%, тобто номінальні доходи зросли в 11,87 рази;

• базовий темп росту рівня номінальної середньої пенсії по Україні відносно рівня 1998 року у 2007 році становить 1 434,8%, тобто номінальна середня пенсія зросла в 14,35 рази, що перевищує темп росту номінальних доходів Пенсійного фонду України та свідчить про зростання відхилення фактичних пенсій від середнього розміру;

базовий темп росту рівня реальної середньої пенсії по Україні (з врахуванням інфляції відносно рівня 1998 року) у 2007 році становить 363,0%, тобто реальна пенсія з рівня 1998 року зросла тільки в 3,63 рази.

Рис.3.5. Динаміка темпу росту номінальної та реальна середньої пенсії в Україні за період 1998 –2008 років

3.2 Демографічна проблема в наповненні власних доходних джерел солідарного рівня Пенсійного Фонду України

Негативна демографічна ситуація в Україні по прогнозам приводить до підвищення відсоткової частини пенсіонерів серед населення України з рівня 11% у 1959 році до рівня 19% у 1997 році та до прогнозного рівня 27% у 2026 році, при цьому відсоткова частина населення в працездатному віці з рівня 55% у 1959 році знижується по прогнозам до 52% у 2026 році, а частка молоді до 20 років знижується з рівня 34% у 1959 році до рівня 21% у 2026 році (Рис.3.6, 3.7). Враховуючи масову трудову міграцію працездатного населення (на рівні 7,5 млн. чол.) в Європу, наповнення солідарного фонду Пенсійного Фонду України за рахунок зборів з фонду оплати праці підприємств та працівників в Україні становиться все більше проблематичним.

Оскільки показник динаміки росту номінального ВВП України в умовах гіперінфляції 1992 -1995 років та інфляційного стрибка 1997-1998 року не є об’єктивним, в дипломному досліджені використані показники реального ВВП України у 1991 -2007 роках з врахуванням інфляційного дефлятора, які показали, що відносний рівень реального ВВП у 2007 році становить тільки 75,6% від ВВП 1991 року (в порівняльних цінах 1990 року). Таким чином реальний рівень доходів Пенсійного фонду України в порівняльних цінах 1991 року становить тільки 10,4%, що нижче рівня реальних доходів Пенсійного фонду України 11,3% у 1991 році. Враховуючи, що кількість пенсіонерів в Україні у 1991 році становила 12,1 млн. чоловік, у в 2007 році – 13,41 млн. грн., скорегований рівень доходів Пенсійного Фонду України в цінах та кількості пенсіонерів 1991 року становить всього 9,4% від реального ВВП 1991 року. Тобто реальна купівельна спроможність середньої пенсії у 2007 році складає всього 83% від реальної купівельної спроможності середньої пенсії у 1991 році.

Рис.3.6. Чисельність груп населення України та пенсіонерів в Україні у 1990-2007 роках

Рис.3.7. Динаміка демографічного прогнозу структурного співвідношення кількості пенсіонерів та працездатного населення України у 1959 – 2026 роках

Як показує аналіз даних, наведених на рис. 3.6, 3.7:

- станом на кінець 2007 року на одного працюючого в Україні приходиться 2 непрацючих (один пенсіонер та одна дитина до 17 років), яких повинен забезпечувати працівник пенсією та доходами для життєзабезпечення;

- станом на кінець 2020 року на одного працюючого в Україні приходиться 2,5 непрацючих (1,5 пенсіонера та одна дитина до 17 років), яких повинен забезпечувати працівник пенсією та доходами для життєзабезпечення.

Таким чином, солідарна система формування бюджету Пенсійного Фонду України вже у 2010-2020 роках не зможе забезпечити виплату пенсій без прямих суттєвих дотацій з Державного бюджету України при збереженні сучасного рівня співвідношення «прожитковий мінімум» - «мінімальна заробітна плата» - «мінімальна пенсія».

3.3 Шляхи забезпечення балансу ресурсів та витрат загальнодержавного солідарного пенсійного фонду страхування України

Внаслідок сплеску народжуваності впродовж 60-70-х років та його критичного спаду впродовж 80-90-х років, на тлі зростання загальної тривалості життя та незначного збільшення народжуваності, спостерігається дисбаланс чисельності населення пенсійного віку по відношенню до чисельності населення працездатного віку, який має тенденцію до поглиблення, починаючи з 2020-го року.

Одна з найактуальніших проблем української соціальної політики – швидке впровадження принципово нової трирівневої пенсійної системи. На соціальну гостроту проблеми впливають чинники економічного, політичного та демографічного порядку.

Із набранням чинності Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” [20] органами Пенсійного фонду у січні 2008 року проведено перерахунки пенсій понад 13,1 млн. пенсіонерів, яки отримують пенсії за різними законодавчими актами України. За результатами проведеного перерахунку середній розмір пенсійної виплати у січні поточного року становить 749,39 грн.

Кабінетом Міністрів України 30 січня 2008 року затверджено бюджет Пенсійного фонду України на поточний рік. Загальний обсяг доходів заплановано в сумі 141,2 млрд. грн. Видаткова частина визначена в сумі 141,2 млрд. грн. і в порівнянні з 2007 роком зросте на 41,3 млрд. грн. Середній розмір пенсійної виплати на кінець 2008 року заплановано на рівні 808 грн., що на 36,7 відсотка більше у порівнянні з груднем 2007 року.

На рисунку 3.8 наведена динаміка забезпеченості коштами Пенсійного Фонду в Дніпропетровській області у 2004 - 2007 роках у розрізі окремих міст та районів.

Рис.3.8. - Динаміка забезпеченості коштами в Пенсійному Фонді України у Дніпропетровській області у 2004 - 2007 роках

Рис.3.9. - Динаміка бюджетного важеля при наповненні коштами бюджету Пенсійного Фонду України у Дніпропетровській області у 2004 - 2007 роках

Рис.3.10. - Динаміка навантаження на 1 працюючого при наповненні коштами бюджету Пенсійного Фонду України у Дніпропетровській області станом на 01.01.2008 у містах області

Рис.3.11. - Динаміка навантаження на 1 працюючого при наповненні коштами бюджету Пенсійного Фонду України у Дніпропетровській області станом на 01.01.2008 у сільських районах області

Як показує спільний аналіз даних, наведених графіками рисунків 3.8-3.11:

а) забезпеченість перерозподіленими коштами у 2004 році з всіх джерел загалом по області становила 94,9%, при цьому в великих містах області спостерігалось перевищення фактичних даних над плановими потребами (122, 2 % - 126,9% у м. Кривому Розі та Дніпропетровську), а в сільських районах спостерігався значний рівень нестатку фактичних коштів над плановою потребою ( 16,7% - найнижчий рівень в Петропавлівському районі Дніпропетровської області);

б) при зростанні рівня пенсій у 2005 році, забезпеченість перерозподіленими коштами у 2005 році з всіх джерел загалом по області становила 82,7%, при цьому в великих містах області спостерігалось перевищення фактичних даних над плановими потребами (109,5 % - 109,8% у м. Кривому Розі та Дніпропетровську), а в сільських районах спостерігався ще більш значний рівень нестатку фактичних коштів над плановою потребою ( 13,2% - найнижчий рівень в Петропавлівському районі Дніпропетровської області);

в) забезпеченість перерозподіленими коштами у 2006 році з всіх джерел загалом по області становила 100,4%, при цьому в великих містах області спостерігалось перевищення фактичних даних над плановими потребами (120,9 % - 135,4% у м. Кривому Розі та Дніпропетровську), а в сільських районах спостерігався значний рівень нестатку фактичних коштів над плановою потребою ( 22,6% - найнижчий рівень в Межівському районі Дніпропетровської області);

г) забезпеченість перерозподіленими коштами у 2007 році з всіх джерел загалом по області становила 108,2 – 109,2%, при цьому в великих містах області спостерігалось перевищення фактичних даних над плановими потребами (125,8 % - 153,3% у м. Кривому Розі та Дніпропетровську), а в сільських районах спостерігався значний рівень нестатку фактичних коштів над плановою потребою (21,4% - найнижчий рівень в Петропавлівському районі Дніпропетровської області);

Основним фактором наповнення Пенсійного Фонду є зростання рівня заробітної плати та зменшення рівня «тіньової» заробітної плати, тобто робота законодавчих органів власті по підвищенню рівня мінімальної заробітної плати та виконавчих органів влади з керівниками підприємств.

Як приклад необхідності такої роботи у Дніпропетровській області є дані, наведені в табл. 3.1, згідно яким до 25% керівників підприємств офіційно сплачують заробітну плату працівникам нижче законодавчого рівня, особливо в сільських районах. Це, відповідно, знижує рівень відрахувань в Пенсійний фонд та вимагає зусиль по вирівнюванню бюджету доходів та витрат перерозподілом надходжень в централізований фонд області.

Таблиця 3.1

Аналіз кількості страхувальників у Дніпропетровській області, які виплачували найманим працівникам заробітну плату менше мінімальної

Рік нарахування з/п	Загальна к-ть роботодавців, які звітували в СПОВ, тис. СПД	В тому числі к-ть роботодавців, де зарплата була менше мін. за період 1 місяць і більше протягом звітного періоду	% від загальної кті роботодавців, які звітували в СПОВ	К-ть працюючих (за даними статистики), тис. чол.	В тому числі к-ть працюючих, у яких заробітна плата була менше мін. за період 1 місяць і більше протягом звітного періоду (за даними СПОВ),тис. чол.	% від загальної к-ті працюючих
2002	77,4	28,7	37,1%	1326,2	363,6	27,5%
2003	86,6	22,5	26,0%	1263,3	367,6	29,1%
2004	101,5	29,8	29,4%	1205,6	307,2	25,5%
2005	108,9	28,5	26,2%	1205,4	273,3	22,7%
2006	120,5	30,6	25,4%	1075,1	290,9	27,1%

З прийняттям Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" [20] у солідарній пенсійній системі відбулося чимало позитивних змін:

1). Найперше - зросла вартість одного року страхового стажу на 35 відсотків: з 1% до 1,2% з 1 січня 2008 року та до 1,35% з 1 жовтня 2008-го.

2) Більш ніж утричі збільшено заробітну плату для обчислення пенсії, яка застосовувалася при перерахунку пенсії у 2004 році. А саме: з 306 грн. до 928 грн. Це дозволить відійти від запровадженої раніше сумнозвісної "зрівнялівки", коли пенсії більшості пенсіонерів встановлювалися на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

3) Середній розмір пенсії з урахуванням зазначених змін у січні 2008 року становить 750 грн., або збільшився на 27% порівняно з минулим роком. А до кінця 2008 року очікується, що він збільшиться до 808 грн. або на 37%.

4) Одночасне збільшення заробітної плати, з якої призначено пенсії, та збільшення вартості одного року страхового стажу дасть можливість забезпечити справедливість у розмірах пенсій, призначених у різні роки, а отже й здійснити їх диференціацію. Якщо у грудні 2007 року середній розмір пенсії перевищував мінімальний на 42% (590 грн. проти 415,11 грн.), то у січні 2008 року це співвідношення вже становить 60% (750 грн. проти 470 грн.), а до кінця поточного року досягне 62% (808 грн. проти 498 грн.).

5) З метою уніфікації принципів нарахування трудових пенсій Закон України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" [20] встановив, що відтепер максимальний розмір виплати із солідарної системи поширюватиметься й на пенсії, визначені відповідно до спеціальних законів. А щодо співвідношення розміру пенсії в солідарній системі до заробітної плати (при середній тривалості страхового стажу), то в 2008 році воно становитиме 50%, тоді як на початок 2007 року було лише 37%.

6) Крім того, сьогодні в уряді опрацьовується низка вкрай важливих для пришвидшення темпів пенсійної реформи законів. Серед них - законопроекти України про запровадження накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, а також про проведення експерименту із організаційно-технічного забезпечення впровадження накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

7) Не залишено поза увагою уряду й зміни до законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення" (щодо розширення переліку об'єктів та нормативів інвестування коштів, удосконалення порядку розподілу інвестиційного прибутку), "Про страхування" (щодо приведення діяльності страхових організацій у відповідність до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення"), "Про банки і банківську діяльність" (щодо приведення діяльності банків у відповідність до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення").

8) Опрацьовується проект Закону України "Про професійну пенсійну систему", який передбачатиме здійснення пенсійного забезпечення окремих категорій осіб, зайнятих на роботах із шкідливими та важкими умовами праці, через НПФ.

В той же час, результати дипломного дослідження вказують на необхідність прийняття радікальних змін в державному регулюванні проблем по фінансовому забезпеченню функціонування солідарної пенсійної системи 1-го рівня в Україні на рівні законів про Державний бюджет за алгоритмом:

- мінімальна пенсія повинна бути законодавчо встановлена більшою ніж рівень прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян;

- мінімальна заробітна плата повинна бути законодавчо встановлена вища мінімальної пенсії та бути не меншою 4-х-кратного розміру прожиткового мінімуму для працюючих громадян.

Тільки такий алгоритм побудови наповнення джерел Пенсійного Фонду України дозволить сплачувати середню пенсію у розмірі до 45% від середньої заробітної плати за рахунок власних зборів Пенсійного Фонду України.

ВИСНОВКИ

За результатами дипломного дослідження розвиток системи пенсійного забезпечення в самостійній Україні (1991 – 2008 роки) слід характеризувати трьома періодами:

а) період 1991 – 1997 років ( пострадянська гіперінфляційна криза пенсійної системи України та відновлюваний режим управління Пенсійний Фондом України через Державний бюджет України до введення національної валюти в 1996 році).

Як показують аналітичні дані дослідження, у 1991 –1997 роках побудова та існування однорівневої солідарної системи пенсійного забезпечення в Україні характеризується різким спадом рівня співвідношення середньої пенсії до середньої заробітної плати в умовах гіперінфляції з рівня 34,9% у 1990 році (останній рік існування СРСР) до рівня 5,98% у 1993 році. У 1994 – 1997 роках заборгованість за пенсіями досягла критичного рівня, тому було прийняте рішення для особливого контролю ввести тимчасово бюджет Пенсійного Фонду України в Державний бюджет України. Як наслідок, на протязі 1994 –1997 років був досягнутий рівень співвідношення середньої пенсії до середньої заробітної плати 36,3% (1997 рік), що дало можливість з 1998 року вивести бюджет Пенсійного Фонду з Державного бюджету України.

Результати аналізу рівнів середніх пенсій та заробітних плат, а також структури доходів та витрат Пенсійного фонду України у 1991 – 1997 роках, з врахуванням переходу з 1996 року з псевдовалюти – купонокарбованця на гривню в масштабі 1 : 100 000, що привело на протязі 1996 –1997 років до зростання співвідношення пенсій – заробітна плата з рівня 15,8% (2005 рік) до рівня 30,7-36,3% (1996 –1997 роки). Аналіз обсягів доходів бюджету Пенсійного Фонду України у 1991 – 2007 роках підтверджує кризу 1993 року та позитивні тенденції 1996 -1997 року, але додаткового дослідження потребує період 1998 –2003 року – другої “кризи” на фоні дефолту 1997 року на ринку ДЦП та стрибку курсу долара США з рівня 2,14 грн./$ до 5,5 грн./$ (другий стрибок девальвації національної валюти).

б) період 1998 – 2003 років виведення бюджету Пенсійного Фонду з хронічної кризи неплатежів підприємств в Фонд та заборгованості Фонду по своєчасним виплатам пенсій, задіяння додаткових джерел поповнення Пенсійного Фонду України за рахунок введення “псевдоакцизних” зборів в Пенсійний фонд з окремих споживчих операцій (в основному, з покупки іноземної валюти) та за рахунок зростаючих дотацій з Державного бюджету України та інших фондів соціального страхування.

Характерні ознаки періоду:

- єдина солідарна система пенсійного забезпечення;

- ліквідація системи виконавчих органів соціального забезпечення та перехід в Пенсійний Фонд України всього обсягу функцій призначення пенсій, збору, накопичення та обліку пенсійних коштів з всіх джерел, виплати пенсій через систему комерційних банків та Укрпошту;

- введення системи персоніфікованого обліку застрахованих працівників в Пенсійному Фонді та підготовка до проведення пенсійної реформи по індивідуальному пенсійному страхуванню;

- поступового погашення заборгованості Пенсійного фонду по виплаті пенсій у 1998 –2000 році з виходом у 2001 році на позитивне сальдо бюджету з можливістю поступового підвищення пенсій;

• зростання в 2,8 рази абсолютного рівня середньомісячної пенсії по Україні з 52,23 грн./міс (29,96% від середньомісячної заробітної плати) у 1998 році до рівня 136,6 грн./міс (29,55% від середньомісячної заробітної плати) у 2003 році зі стабілізацією відносного рівня між середньомісячною пенсією та середньомісячною заробітною платою;

в) З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, який реалізує пенсійну реформу в Україні на 1-му (солідарний) та 2-му(накопичувальний) рівні. Одночасно прийнятий Закон України “Про недержавні пенсійні фонди”, який законодавчо вводить 3-й (недержавний) рівень системи пенсійного страхування в Україні.

Характерними ознаками розвитку пенсійної системи періоду 2004 –2008 років є наступне:

- продовження практично монопольного існування тільки першого (солідарного) рівня пенсійної системи України з збереженням всіх джерел зборів в бюджет Пенсійного Фонду України, призначених на 2-му етапі розвитку (1998 –2003 роки);

- перехід до “прив’язки” мінімальної пенсії до рівня прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян, який законодавчо регулюється щорічними законами України про Державний бюджет;

• відповідного зростання в 3,2 рази абсолютного рівня середньомісячної пенсії по Україні з 182,2 грн./міс (30,0% від середньомісячної заробітної плати) у 2004 році до рівня 590,8 грн./міс (43,7% від середньомісячної заробітної плати) у 2007 році з суттєвим зростанням відносного рівня між середньомісячною пенсією та середньомісячною заробітною платою;

- досягнення відносних показників обсягів загальних доходів Пенсійного Фонду України у 2005 - 2007 роках на рівні 13,8 – 14,8 % від обсягу ВВП, що вперше за період 1992 – 2004 років перевищило рівень відносних показників обсягу загальних доходів Пенсійного Фонду України у 1991 році на рівні 11,3 % від обсягу ВВП;

- різке зростання дотацій Пенсійному Фонду України з Державного бюджету України в 4 рази у 2005 році та в 7 разів у 2008 році відносно рівня дотацій 2003 року.

Як показав спільний аналіз динаміки росту пенсій у 1998 -2008 роках:

• рівень абсолютного розміру середньої пенсії змінився з 52,23 грн./міс. на початок 1998 року до рівня 749,4 грн./міс. на початок 2008 року;

• базовий темп росту номінальних доходів Пенсійного фонду з всіх джерел (до рівня 1998 року) у 2007 році становить 1 186,8%, тобто номінальні доходи зросли в 11,87 рази;

• базовий темп росту рівня номінальної середньої пенсії по Україні відносно рівня 1998 року у 2007 році становить 1 434,8%, тобто номінальна середня пенсія зросла в 14,35 рази, що перевищує темп росту номінальних доходів Пенсійного фонду України та свідчить про зростання відхилення фактичних пенсій від середнього розміру;

• базовий темп росту рівня реальної середньої пенсії по Україні (з врахуванням інфляції відносно рівня 1998 року) у 2007 році становить 363,0%, тобто реальна пенсія з рівня 1998 року зросла тільки в 3,63 рази.

Проведений в дипломному проекті аналіз поточних проблем 3-х рівнів нової пенсійної системи України (з 2004 року) показав:

1. Основними проблемами фінансового забезпечення функціонування 1-го солідарного рівня пенсійної системи України на сучасному етапі є:

- підвищення пенсій згідно новому закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» привело до суттєвої нестачі власних коштів Пенсійного Фонду України, що потребує значних дотацій з Державного бюджету України. Так в загальному бюджету доходів Пенсійного Фонду на 2008 рік в 141 млрд. грн. частка надходжень з Державного бюджету -2008 становить 34 млрд. грн.;

- оскільки накоплена частка внесків страхувальників з власної заробітної плати на власні рахунки за 1998 – 2007 досягла більше 21 млрд. грн., а фактично накоплені кошти існують тільки в вигляді «паперових записів», бо щорічно всі кошти, зібрані Пенсійним Фондом України, витрачаються на поточну сплату пенсій, існує проблема накопленого боргу солідарного Пенсійного Фонду перед майбутнім Накопичувальним Фондом України;

- негативна демографічна ситуація в Україні по прогнозам приводить до підвищення відсоткової частини пенсіонерів серед населення України з рівня 11% у 1959 році до рівня 19% у 1997 році та до прогнозного рівня 27% у 2026 році, при цьому відсоткова частина населення в працездатному віці з рівня 55% у 1959 році знижується по прогнозам до 52% у 2026 році, а частка молоді до 20 років знижується з рівня 34% у 1959 році до рівня 21% у 2026 році. Враховуючи масову трудову міграцію працездатного населення (на рівні 7,5 млн. чол.) в Європу, наповнення солідарного фонду Пенсійного Фонду України за рахунок зборів з фонду оплати праці підприємств та працівників в Україні становиться все більше проблематичним;

- оскільки показник динаміки росту номінального ВВП України в умовах гіперінфляції 1992 -1995 років та інфляційного стрибка 1997-1998 року не є об’єктивним, в дипломному досліджені використані показники реального ВВП України у 1991 -2007 роках з врахуванням інфляційного дефлятора, які показали, що відносний рівень реального ВВП у 2007 році становить тільки 75,6% від ВВП 1991 року (в порівняльних цінах 1990 року). Таким чином реальний рівень доходів Пенсійного фонду України в порівняльних цінах 1991 року становить тільки 10,4%, що нижче рівня реальних доходів Пенсійного фонду України 11,3% у 1991 році. Враховуючи, що кількість пенсіонерів в Україні у 1991 році становила 12,1 млн. чоловік, у в 2007 році – 13,41 млн. грн., скорегований рівень доходів Пенсійного Фонду України в цінах та кількості пенсіонерів 1991 року становить всього 9,4% від реального ВВП 1991 року. Тобто реальна купівельна спроможність середньої пенсії у 2007 році складає всього 83% від реальної купівельної спроможності середньої пенсії у 1991 році.

2. Основними проблемами фінансового забезпечення функціонування 2-го Накопичувального рівня пенсійної системи України на сучасному етапі є:

- умови для створення 2-го Накопичувального рівня в Україні не створені, оскільки основною проблемою є пошук джерела перерахування особистих внесків страхувальників-громадян обсягом більше 21 млрд. грн., які повністю витрачені на сплату поточних пенсій і існують тільки як «паперові записи»;

- навіть обмеження за віком (жінки до 45 років, чоловіки до 50 років) права перенесення накоплених особистих коштів в майбутній Накопичувальний фонд України є соціально несправедливим та не вирішує проблему 21 млрд. грн. боргу Пенсійного Фонду;

- вільних фондів Державного бюджету України станом на 2005 -2008 роки вистачає тільки на підтримку солідарної системи 1 рівня пенсійного забезпечення, а з врахуванням програми уряду у 2008 -2010 роках по поверненню знецінених вкладів «Ощадбанку СРСР» - їх не можна очікувати раніше 2012 року.

3. Основними проблемами фінансового забезпечення функціонування 3-го недержавного накопичувального рівня пенсійної системи України на сучасному етапі є:

- відсутність початкового капіталу НПФ, оскільки при такій реформі в Росії російський Пенсійний Фонд за заявою страхувальника перерахував його накопичені особисті внески на рахунки НПФ, а в Україні накоплені кошти страхувальників Пенсійним Фондом України повністю розтрачені, ніяких активів не придбано;

- сучасна банківська система України є великим конкурентом НПФ з точки зору накопичення пенсійних депозитів, оскільки капітал НПФ станом на кінець 2007 року становить тільки 0,04% від загального капіталу банківської системи України, окрім цього система банківського надзору НБУ контролює роботу комерційних банків на значно вищому рівні, ніж регулюється фінансова стійкість НПФ службою Держфінпослуг.

Аналіз динаміки фактичного стану рівня забезпеченості пенсій в Дніпропетровському регіоні порайонними надходженнями коштів у 2004 – 2007 роках показав, що:

а) забезпеченість перерозподіленими коштами у 2004 році з всіх джерел загалом по області становила 94,9%, при цьому в великих містах області спостерігалось перевищення фактичних даних над плановими потребами (122, 2 % - 126,9% у м. Кривому Розі та Дніпропетровську), а в сільських районах спостерігався значний рівень нестатку фактичних коштів над плановою потребою ( 16,7% - найнижчий рівень в Петропавлівському районі Дніпропетровської області);

б) при зростанні рівня пенсій у 2005 році, забезпеченість перерозподіленими коштами у 2005 році з всіх джерел загалом по області становила 82,7%, при цьому в великих містах області спостерігалось перевищення фактичних даних над плановими потребами (109,5 % - 109,8% у м. Кривому Розі та Дніпропетровську), а в сільських районах спостерігався ще більш значний рівень нестатку фактичних коштів над плановою потребою ( 13,2% - найнижчий рівень в Петропавлівському районі Дніпропетровської області);

в) забезпеченість перерозподіленими коштами у 2006 році з всіх джерел загалом по області становила 100,4%, при цьому в великих містах області спостерігалось перевищення фактичних даних над плановими потребами (120,9 % - 135,4% у м. Кривому Розі та Дніпропетровську), а в сільських районах спостерігався значний рівень нестатку фактичних коштів над плановою потребою ( 22,6% - найнижчий рівень в Межівському районі Дніпропетровської області);

г) забезпеченість перерозподіленими коштами у 2007 році з всіх джерел загалом по області становила 108,2 – 109,2%, при цьому в великих містах області спостерігалось перевищення фактичних даних над плановими потребами (125,8 % - 153,3% у м. Кривому Розі та Дніпропетровську), а в сільських районах спостерігався значний рівень нестатку фактичних коштів над плановою потребою (21,4% - найнижчий рівень в Петропавлівському районі Дніпропетровської області);

Основним фактором наповнення Пенсійного Фонду є зростання рівня заробітної плати та зменшення рівня «тіньової» заробітної плати, тобто робота законодавчих органів власті по підвищенню рівня мінімальної заробітної плати та виконавчих органів влади з керівниками підприємств.

Як приклад необхідності такої роботи у Дніпропетровській області є фактичні дані, згідно яким до 25% керівників підприємств офіційно сплачують заробітну плату працівникам нижче законодавчого рівня або сплачують її неофіційно, особливо в сільських районах. Це, відповідно, знижує рівень відрахувань в Пенсійний фонд та вимагає зусиль по вирівнюванню бюджету доходів та витрат перерозподілом надходжень в централізований фонд області.

Практична цінність результатів проведеного в дипломному проекті досліджень по фінансовому забезпеченню функціонування солідарної пенсійної системи 1-го рівня в Україні полягає в рекомендаціях до державного регулювання проблеми на рівні законів про Державний бюджет за алгоритмом:

- мінімальна пенсія повинна бути більшою ніж рівень прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян;

- мінімальна заробітна плата повинна бути вища мінімальної пенсії та бути не меншою 4-х-кратного розміру прожиткового мінімуму для працюючих громадян.

Тільки такий алгоритм побудови наповнення джерел Пенсійного Фонду України дозволить сплачувати середню пенсію у розмірі до 45% від середньої заробітної плати за рахунок власних зборів Пенсійного Фонду України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” - Закон України від 9 липня 2003 року N 1058-IV // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 27 квітня 2007 року N 996-V - Компьютерно- довідкова система законодавства України (www.liga-zakon.com.ua), квітень 2008 року

2. “Про пенсійне забезпечення” - Закон України від 5 листопада 1991 року N 1788-XII // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 27 квітня 2007 року N 997-V – Комп'ютерно-довідкова система законодавства України (www.liga-zakon.com.ua), квітень 2008 року

3. “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” - Закон України від 26 червня 1997 року N 400/97-ВР // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 19 грудня 2006 року N 489-V -- Комп'ютерно-довідкова система законодавства України (www.liga-zakon.com.ua), квітень 2008 року

4. “Про Державний бюджет України на 1992 рік” - Закон України від 18 червня 1992 року N 2477-XII // Із змінами і доповненнями, внесеними Декретом Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1992 року N 23-92 - Комп'ютерно-довідкова система законодавства України (www.liga-zakon.com.ua), квітень 2008 року

5. “Про Державний бюджет України на 1993 рік “ - Закон України від 9 квітня 1993 року N 3091-XII // Із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 1 липня 1993 року N 3355-XII - Комп'ютерно-довідкова система законодавства України (www.liga-zakon.com.ua), квітень 2008 року

6. “Про Державний бюджет України на 1994 рік” - Закон України від 1 лютого 1994 року N 3898-XII // Із змінами і доповненнями, внесеними

Законами України станом від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР - Комп'ютерно-довідкова система законодавства України (www.liga-zakon.com.ua), квітень 2008 року

7. “Про Державний бюджет України на 1995 рік” - Закон України від 6 квітня 1995 року N 126/95-ВР // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 11 липня 1996 року N 314/96-ВР - Комп'ютерно-довідкова система законодавства України (www.liga-zakon.com.ua), квітень 2008 року

8. “Про Державний бюджет України на 1996 рік” - Закон України від 22 березня 1996 року N 96/96-В // Із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 21 травня 1997 року N 280/97-ВР - Комп'ютерно-довідкова система законодавства України (www.liga-zakon.com.ua), квітень 2008 року

9. “Про Державний бюджет України на 1997 рік” - Закон України від 27 червня 1997 року N 404/97-ВР // Із змінами і доповненнями, внесеними

Законами України від 18 грудня 1997 року N 751/97-ВР - Комп'ютерно-довідкова система законодавства України (www.liga-zakon.com.ua), квітень 2008 року

10. “Про Державний бюджет України на 1998 рік” - Закон України від 30 грудня 1997 року N 796/97-ВР // Із змінами і доповненнями, внесеними

Законами України від 4 березня 1998 року N 170/98-ВР - Комп'ютерно-довідкова система законодавства України (www.liga-zakon.com.ua), квітень 2008 року

11. “Про Державний бюджет України на 1999 рік” - Закон України від 31 грудня 1998 року N 378-XIV // Із змінами і доповненнями, внесеними

Законами України від 13 січня 2000 року N 1375-XIV - Комп'ютерно-довідкова система законодавства України (www.liga-zakon.com.ua), квітень 2008 року

12. “Про Державний бюджет України на 2000 рік” - Закон України від 17 лютого 2000 року N 1458-III // Із змінами і доповненнями, внесеними

Законами України від 21 грудня 2000 року N 2183-III - Комп'ютерно-довідкова система законодавства України (www.liga-zakon.com.ua), квітень 2008 року

13. “Про Державний бюджет України на 2001 рік” - Закон України від 7 грудня 2000 року N 2120-III // Із змінами і доповненнями, внесеними

Законами України від 15 листопада 2001 року N 2774-III - Комп'ютерно-довідкова система законодавства України (www.liga-zakon.com.ua), квітень 2008 року

14. “Про Державний бюджет України на 2002 рік” - Закон України від 20 грудня 2001 року N 2905-III // Із змінами і доповненнями, внесеними

Законами України від 27 грудня 2002 року N 423-IV - - Комп'ютерно-довідкова система законодавства України (www.liga-zakon.com.ua), квітень 2008 року

15. «Про Державний бюджет України на 2003 рік» - Закон України від 26 грудня 2002 року N 380-IV // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 11 грудня 2003 року N 1397-IV - Комп'ютерно-довідкова система законодавства України (www.liga-zakon.com.ua), квітень 2008 року

16. «Про Державний бюджет України на 2004 рік» - Закон України від 27 листопада 2003 року N 1344-IV // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 17 червня 2004 року N 1801-IV - Комп'ютерно-довідкова система законодавства України (www.liga-zakon.com.ua), квітень 2008 року

17. „Про Державний бюджет України на 2005 рік” - Закон України від 25 березня 2005 року N 2505-IV // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 7 липня 2005 року N 2771-IV - Комп'ютерно-довідкова система законодавства України (www.liga-zakon.com.ua), квітень 2008 року

18. “Про Державний бюджет України на 2006 рік” - Закон України від 20 грудня 2005 року N 3235-IV // Із змінами і доповненнями, внесеними

Законами України від 14 листопада 2006 року N 338-V - Комп'ютерно-довідкова система законодавства України (www.liga-zakon.com.ua), квітень 2008 року

19. “Про Державний бюджет України на 2007 рік”- Закон України від 19 грудня 2006 року N 489-V // Із змінами і доповненнями, внесеними

Законами України від 1 червня 2007 року N 1119-V - Комп'ютерно-довідкова система законодавства України (www.liga-zakon.com.ua), квітень 2008 року

20. “Про Державний бюджет України на 2008 рік” - Закон України від 28 грудня 2007 року N 107-VI - Комп'ютерно-довідкова система законодавства України (www.liga-zakon.com.ua), квітень 2008 року

21. „Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соці-альне страхування” - Закон України від 14 січня 1998 року N 16/98-ВР - Комп'ютерно-довідкова система законодавства України (www.liga-zakon.com.ua), квітень 2008 року

22. “Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування” - Закон України від 11 січня 2001 року N 2213-III // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 20 грудня 2005 року N 3235-IV - - Комп'ютерно-довідкова система законодавства України (www.liga-zakon.com.ua), квітень 2008 року

23. “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” - Закон України від 5 жовтня 2000 року N 2017-III - Комп'ютерно-довідкова система законодавства України (www.liga-zakon.com.ua), квітень 2008 року

24. “Про недержавне пенсійне забезпечення” - Закон України від 9 липня 2003 року N 1057-IV // Із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 15 грудня 2005 року N 3201-IV - Комп'ютерно-довідкова система законодавства України (www.liga-zakon.com.ua), квітень 2008 року

25. «Про затвердження Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» - Постанова КМУ від 3 листопада 1998 р. N 1740 // Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України станом від 31 січня 2007 року N 79 - Комп'ютерно-довідкова система законодавства України (www.liga-zakon.com.ua), квітень 2008 року

26. «Про бюджет Пенсійного фонду на 1998 рік» - Постанова КМУ від 18 травня 1998 р. N 681 // Комп'ютерно-довідкова система законодавства України (www.liga-zakon.com.ua), квітень 2008 року

27. «Про бюджет Пенсійного фонду на 1999 рік» - Постанова КМУ від 28 жовтня 1998 р. N 1699 // Комп'ютерно-довідкова система законодавства України (www.liga-zakon.com.ua), квітень 2008 року

28. «Про бюджет Пенсійного фонду на 2000 рік» - Постанова КМУ від 21 липня 2000 р. N 1154 //Комп'ютерно-довідкова система законодавства України (www.liga-zakon.com.ua), квітень 2008 року

29. «Про бюджет Пенсійного фонду на 2001 рік» - Постанова КМУ від 20 жовтня 2000 р. N 1570 // Комп'ютерно-довідкова система законодавства України (www.liga-zakon.com.ua), квітень 2008 року

30. «Про затвердження бюджету Пенсійного фонду на 2002 рік» - Постанова КМУ від 28 грудня 2001 р. N 1798 // Комп'ютерно-довідкова система законодавства України (www.liga-zakon.com.ua), квітень 2008 року

31. «Про затвердження бюджету Пенсійного фонду на 2003 рік» - Постанова КМУ від 24 лютого 2003 р. N 249// Комп'ютерно-довідкова система законодавства України (www.liga-zakon.com.ua), квітень 2008 року

32. «Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2004 рік» -Постанова КМУ від 11 березня 2004 р. N 310 // Комп'ютерно-довідкова система законодавства України (www.liga-zakon.com.ua), квітень 2008 року

33. «Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2005 рік»- Постанова КМУ від 8 червня 2005 р. N 426 // Комп'ютерно-довідкова система законодавства України (www.liga-zakon.com.ua), квітень 2008 року

34. «Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2006 рік» - Постанова КМУ від 15 березня 2006 р. N 309 // Комп'ютерно-довідкова система законодавства України (www.liga-zakon.com.ua), квітень 2008 року

35. «Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2007 рік» - Постанова КМУ від 21 березня 2007 р. N 513 // Комп'ютерно-довідкова система законодавства України (www.liga-zakon.com.ua), квітень 2008 року

36. «Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2008 рік» - Постанвоа КМУ від 30 січня 2008 р. N 3 // Комп'ютерно-довідкова система законодавства України (www.liga-zakon.com.ua), квітень 2008 року

37. «Про визнання такими, що втратили чинність, постанов Кабінету Міністрів України з питань погашення заборгованості із сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування шляхом оформлення її векселями» - Постанова КМУ від 14 лютого 2007 р. N 229 // Комп'ютерно-довідкова система законодавства України (www.liga-zakon.com.ua), квітень 2008 року

38. «Про стан і додаткові заходи щодо виплати пенсій, погашення заборгованості з обов'язкових платежів до державного та місцевих бюджетів, недоїмки до Пенсійного фонду і Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення» - Постанова КМУ від 11 серпня 1998 р. N 1251 // Із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року N 229 - Комп'ютерно-довідкова система законодавства України (www.liga-zakon.com.ua), квітень 2008 року

39. «Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України» - Постанова правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року N 21-1 // (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами правління Пенсійного фонду України

станом від 18 січня 2007 року N 2-2 - Комп'ютерно-довідкова система законодавства України (www.liga-zakon.com.ua), квітень 2008 року

40. «Про затвердження Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування» -Постанова правління Пенсійного фонду України від 10 червня 2004 року N 7-6 // Комп'ютерно-довідкова система законодавства України (www.liga-zakon.com.ua), квітень 2008 року

41. «Про затвердження Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років» - Постанова Правління Пенсійного фонду України від 10 листопада 2006 року N 18-1 // Із змінами і доповненнями, внесеними

постановою правління Пенсійного фонду України від 12 жовтня 2007 року N 18-7 - Комп'ютерно-довідкова система законодавства України (www.liga-zakon.com.ua), квітень 2008 року

42. “Про Положення про Пенсійний фонд України” - Указ Президента України від 31 серпня 2005 року N 1224/2005 // Комп'ютерно-довідкова система законодавства України (www.liga-zakon.com.ua), квітень 2008 року

43. Розпорядження Держфінпослуг від 29.12.2003 N 186 «Положення про порядок державної реєстрації недержавних пенсійних фондів» - Комп'ютерно-довідкова система законодавства України (www.liga-zakon.com.ua), квітень 2008 року

44. «Порядок внесення до Державного реєстру фінансових установ інформації про пенсійні фонди, які створені до набрання чинності Законом України "Про недержавне пенсійне забезпечення"» - Розпорядження Держфінпос-луг від 18.11.2003 N 127 // Комп'ютерно-довідкова система законодавства України (www.liga-zakon.com.ua), квітень 2008 року

45. «Ліцензійні умови провадження діяльності з адміністрування пенсійних фондів» - Розпорядження Держфінпослуг від 13.11.2003 N 118 // Комп'ютерно-довідкова система законодавства України (www.liga-zakon.com.ua), квітень 2008 року

46. «Положення про інвестиційну декларацію пенсійного фонду» - Розпорядження Держфінпослуг від 27.11.2003 N 139 // Комп'ютерно-довідкова система законодавства України (www.liga-zakon.com.ua), квітень 2008 року

47«Положення про реєстрацію статуту недержавного пенсійного фонду та пенсійних схем» - Розпорядження Держфінпослуг від 17.08.2004 N 2080 // Комп'ютерно-довідкова система законодавства України (www.liga-zakon.com.ua), квітень 2008 року

48. Андрусенко Н. Недержавне пенсійне забезпечення: чому українці не хочуть бути багатими на старості літ // http://pension.ukrinform.com

49. Базилевич В.Д. Макроекономіка: Підручник/ В.Д. Базилевич, К.С. Базилевич, Л.О. Баластрик. - 3-тє вид., випр.. - К.: Знання, 2006. - 623 с

50. Базилевич В. Д. Макроекономіка: Підручник/ В.Д. Базилевич, К.С. Базилевич, Л.О. Баластрик. - 2-ге вид., випр.. - К.: Знання, 2005. - 852 с. - (Класичний університетський підручник)

51. Борух В. О.. Економічна статистика: Навчальний посібник для студ. вищих навчальних закладів/ В.О. Борух, Р.В. Алямкін. - К.: Ліра-К, 2006. - 316 с

52. Вечканов Г.С. Макроэкономика: Учебник/ Г.С. Вечканов, Г.Р. Вечканова. - 2-е изд.. - СПб.: Питер, 2004. - 540 с.

53. Вітлінський В. В. Моделювання економіки: Навчальний посібник/ В.В. Вітлінський. - К.: КНЕУ, 2005. - 406 с.

54. Внукова Н. М.. Соціальне страхування: Навчальний посібник/ Н.М. Внукова, Н.В. Кузьминчук. - К.: Кондор, 2006. - 352 с

55. Воронкова В.Г. Соціально-економічне прогнозування: Навчальний посібник/ В.Г. Воронкова. - К.: Професіонал, 2004. - 288 с

56. Восковойніков В .Пенсійна система - 3-й рівень: чужому навчайтесь і свого не цурайтесь ) // http://pension.ukrinform.com

57. Дзюбик С. Д. Основи економічної теорії: Навч. посібник/ С.Д. Дзюбик, О.С. Ривак. - К.: Знання, 2006. - 481 с

58. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування (у цифрах та фактах станом на 1 січня 2002 року) // http://pension.ukrinform.com

59. Економічна теорія: Підручник/ Ред. В.М. Тарасевич. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 779 с

60. Кучерявенко І.А. Макроекономіка: Практикум: Навчальний посібник/ І.А. Кучерявенко. - К.: Вікар, 2006. - 239 с

61. Лугінін О. Є. Статистика національної економіки та світового господарства: Навчальний посібник для студ. вищих навчальних закладів/ О.Є. Лугінін, С.В. Фомішин. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 503 с

62. Макроекономіка: Навчальний посібник/ І.І. Вініченко, О.В. Гончаренко, Н.В. Дацій. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 176 с

63. Матвеева Т.Ю. Введение в макроэкономику: Учебное пособие/ Т.Ю. Матвеева. - 3-е изд.. - М.: ГУ ВШЭ, 2005. - 512 с

64. Мельникова В.І. Макроекономіка: Навчальний посібник/ В.І. Мельникова, Н.І. Клімова. - 2-е вид., допов.. - К.: Професіонал, 2004. - 394 с

65. Мовчан Р., Рікардо Джуччі Макроекономічний прогноз України (2 кв.2006 – 4 кв.2007) No.1 (9) Травень 2005 // Інститут Економічних Досліджень та Політичних Консультацій, Київ, http:/www.ier.kiev.ua

66. Мовчан , Рікардо Джуччі Макроекономічний прогноз України (3 кв.2006 – 4 кв.2007) No.2 (10) жовтень 2006 // Інститут Економічних Досліджень та Політичних Консультацій, вул. Рейтарська 8/5-А, 01034 Київ, http:/www.ier.kiev.ua

67. Мовчан Р., Кравчук В., Ковальчук В., Рікардо Джуччі Макроеко-номічний прогноз України (1 кв.2007 – 4 кв.2008) No.1 (11) травень 2007

// Інститут Економічних Досліджень та Політичних Консультацій, Київ, http:/www.ier.kiev.ua

68. Національна система загальнообов’язкового державного соціального страхування: сучасні проблеми та стратегія розвитку: Монографія/ Відп. ред. Е.М. Лібанова. - К.: Ін-т демогр. та соц. досліджень, 2006. - 179 с

69. Основи актуарних розрахунків: Навчально-методичний посібник/ С.М. Лаптев, В.І. Грушко, М.П. Денисенко. - К.: Алерта, 2004. - 328 с

70. Уманець Т.В. Економічна статистика: Навчальний посібник/ Т.В. Уманець. - К.: Знання, 2006. - 429 с.

71. Пасічник Ю.В. Бюджетна система України: Навчальний посібник/ Ю.В. Пасічник. - К.: Знання-Прес, 2006. - 608 с.

72. Пенсійне забезпечення в Україні (Статистично-інформаційний огляд 2001 рік) // http://pension.ukrinform.com

73. Пенсійна система України : навч. посібник / В. І. Грушко [та ін.] ; за ред. В. І. Грушка. - К. : Кондор, 2006. - 335 с.

74. Плиса В.Й. Страхування: Навчальний посібник/ В.Й. Плиса. - К.: Каравела, 2005. - 392 с.

75. Про затвердження Методичних рекомендацій щодо квартальних розрахунків валового внутрішнього продукту за категоріями кінцевого використання // Держкомстат України від 1 грудня 2006 року N 580

76. Селезньов В.В. Основи ринкової економіки України: Посібник/ В.В. Селезньов. - К.: А.С.К., 2006. - 688 с.

77. Сергієнко О. Макроекономічні проблеми виробництва ВВП України

// журнал «Персонал» № 10,2006

78. Социально-экономическая статистика / под редакцией А.В.Головача – Киев, «Вища школа», 1991

79. Статистичний щорічник по Україні за 2004 рік. –К. „Укрстат”,2005 – 1740 с.

80. Статистичний щорічник України за 2005 рік/ Державний комітет статистики України; Ред. О.Г. Осауленко. - К.: Консультант, 2006. - 575 с

81. Швайка Л.А. Державне регулювання економіки: Навчальний посібник/ Л.А. Швайка. - К.: Знання, 2006. - 436 с.

82. Шумелда, Ярослав. Страхування: Навчальний посібник для студ. вищих навчальних закладів/ Я. Шумелда. - 2-ге вид., переробл. і допов.. - Тернопіль: Джура, 2006. - 296 с

83. Экономический словарь: 14 500 терминов/ Ред. А.Н. Азрилиян. - М.: Ин-т новой экономики, 2007. - 1152 с

84. Юрій С.І. Соціальне страхування: Підручник/ С.І. Юрій, М.П. Шаварина, Н.П. Шаманська. - К.: Кондор, 2006. - 462 с

85. http://www.ukrstat.gov.ua – Офіційний Інтернет- сайт Державного комітету статистики України

86. epravda.com.uahttp://www. -Офіційний Інтернет- сайт газети «Економічна правда»

87. http://www. ufin.com.ua - Офіційний Інтернет- сайт аналітичного видання «Україна фінансова»

ДОДАТОК А

Таблиця А.1

Структура та чисельність пенсіонерів України у 1998 – 2003 роках

Таблиця А.2

Структура доходів Пенсійного Фонду України у 1998 – 2003 роках

Продовження табл.А.2

Таблиця А.3

Структура витрат Пенсійного Фонду України у 1998 – 2003 роках

Продовження табл.А.3

ДОДАТОК Б

Структура доходів Пенсійного Фонду України у 2004 –2007 роках

Продовження додатку Б

Структура витрат Пенсійного Фонду України у 2004 –2007 роках

Продовження додатку Б

Основні показники чисельності та структури пенсіонерів України

у 2004 –2007 роках

ДОДАТОК В

Головні риси пенсійної реформи в деяких країнах Східної Європи (порівняльна таблиця) [72]

Країна	Естонія	Польща	Словенія	Угорщина	Чехія
Дата початку реформи	1998	1998	1998	1997	1998
Пенсійний вік	До 2016 року піднімуть до 63 років для чоловіків і жінок	Підвищили до 65 років для чоловіків і до 60 - для жінок	Підвищили до 65 років для чоловіків і до 60 років - для жінок	Підвищили до 62 років для чоловіків і жінок	Поступово підвищують до 62 років для чоловіків і до 57-61 років - для жінок
Достроковий вихід на пенсію	Дозволяють тільки тим особам, які працювали за шкідливих для здоров'я умов	Дозволяють усім працівникам, але розмір пенсії не зменшується тільки для тих осіб, які мають 25 років стажу	Дозволяють тим особам, які працювали за шкідливих умов і мають не менше ніж 20 років стажу	Дозволяють тільки тим особам, які працювали за шкідливих для здоров'я умов	Тим особам, які мають 25 років стажу, дозволяють виходити на пенсію на 3 роки раніше. Розмір пенсії зменшується на 1% за кожний квартал, що передує досягненню пенсійного віку
Умови призначення пенсій за віком	Щонайменше 15 років стажу - для отримання повного розміру пенсії	Щонайменше 25 років стажу - для отримання повного розміру пенсії. Всі наймані працівники, самозайняті особи і члени їхніх сімей зобов'язані сплачувати пенсійні внески	Щонайменше 15 років стажу.	Щонайменше 20 років стажу - для отримання повного розміру пенсії. Мінімум 15 років стажу - для отримання часткової пенсії із солідарної системи	Щонайменше 15 років стажу за досягнення 65-річного віку або 25 років стажу за досягнення пенсійного віку. Це право мають всі наймані працівники і самозайняті особи
Чи передбачає реформа запровадження загальнообов'язкової накопичувальної системи?	Ні. Однак таку систему заплановано запровадити у 2002 році	Так. Участь у накопичувальній системі є обов'-язковою для всіх працівників, що не досягли 30-річного віку, але добровільною для працівників віком від 30 до 49 років. Пра-цівників, які до-сягли 50-річного віку, до обов'я-зкової накопи-чувальної систе-ми не залучають	Ні	Так. Участь у накопичувальній системі є добровільною для нинішніх працівників і обов'язковою для осіб, які щойно розпочинають трудову діяльність. Накопичувальна система забезпечує довічні пенсії	Ні
Нарахування пенсійних внесків	Особи, які провадять підприємницьку діяльність, сплачують 20% від доходу, що перевищує мінімальний розмір заробітної платні. Роботодавці відраховують 20% від фонду заробітної платні	Загальний розмір внеску становить 45%, з яких 23% сплачують роботодавці, а 22% - працівники. Із загальної суми надходжень 24% спрямовують на фінансування пенсій за віком, 15% - до солідарної системи і 9% - до накопичувальної системи	Працівники сплачують у середньому 15,5%, а роботодавці - 8,85% від заробітної платні	Працівники сплачують 8% від заробітку, а роботодавці - 22% від фонду заробітної платні. Внески працівників-учасників накопичувальної системи - надходять до накопичувальної системи, а внески роботодавців - тільки до солідарної системи	Працівники сплачують 6,5% від заробітку, а роботодавці відраховують 19,5% від заробітної платні
Порядок обчислення пенсій у солідарній системі	До пенсії фіксованого розміру (встановленого в законодавстві) за кожний рік стажу додають 6,4% такої пенсії. Мінімальний період для обчислення - 15 років	Підставою для обчислення пенсії є умовно-накопичувальні рахунки. Зараховані на ці рахунки внески індексують відповідно до зростання заробітної платні в економіці та підвищення темпів інфляції	Базою для обчислення пенсії є 10 років з найкращими доходами, починаючи з 1970 року. Для чоловіків розмір пенсії становить 35% заробітку за 15 років стажу і 2% за кожний додатковий рік, але загалом - не більше 85%	Пенсія становить 53% середнього заробітку за умови 20-річного стажу. Протягом наступних 5 років за кожний рік додають 2% середнього заробітку, протягом наступних 11 років - 1%, протягом наступних 4 років - 1,5%, протягом усіх наступних років - 0,5%	До пенсії фіксованого розміру за кожний страхових рік додають 1,5% скоригованого заробітку протягом останніх 14 років (кількість років для обчислення такого заробітку збільшуватиметься кожного року на одиницю до досягнення 30-річного страхового стажу)
Порядок індексацій пенсій у солідарній системі*	Індексації не провадять автоматично	Пенсії індексують автоматично, повністю враховуючи темпи інфляції і беручи до уваги 20% зростання реальної заробітної платні	Пенсії індексують відповідно до темпів зростання середньої заробітної платні	Індексацію, що на 100% відповідає темпам інфляції, провадять автоматично	Якщо темпи інфляції перевищують 5% на рік, то розмір пенсії збільшують на 70% щодо темпів інфляції та на 30% щодо темпів зростання заробітної платні. Індексацію проводять наступного року після коригування пенсій відповідно до темпів інфляції