ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РЕФОРМУВАННЯ ВІДНОСИН ВЛАСНОСТІ
1.1 Теоретичні засади аграрної реформи в Україні
1.2 Законодавче та нормативне забезпечення реформування майнових відносин у сільськогосподарських підприємствах
1.3 Методичні підходи до організації врегулювання майнових питань в КСП, у тому числі реорганізованих
1.3.1 Методика визначення індивідуального трудового внеску
РОЗДІЛ 2 ОЦІНКА СТАНУ ВРЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН ВЛАСНОСТІ
 НА МАЙНО В СТОВ “АГРОФІРМА “ДРУЖБА”, ПІДПРИЄМСТВІ ПРАВОНАСТУПНИКУ КСП “ДРУЖБА”
2.1 Природно-економічна характеристика
2.2 Інвентаризація активів і зобов'язань підприємства
РОЗДІЛ 3 ОСНОВНІ ЗАХОДИ З ВРЕГУЛЮВАННЯ МАЙНОВИХ ПИТАНЬ
В СТОВ “АГРОФІРМА “ДРУЖБА” В ПОРЕФОРМЕНИЙ ПЕРІОД
3.1 Розробка методики розрахунку трудової участі
3.2 Розробка примірного плану роботи комісії з організації вирішення майнових питань по видачі майна в натурі
3.3 Розробка Положення про інвентаризацію активів і документальну інвентаризацію зобов’язань
РОЗДІЛ 4 БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
4.1 Організація охорони праці в реформованому підприємстві
4.2 Організаційні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки
4.3 Забезпечення екологічної безпеки
РОЗДІЛ 5 ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП
В Україні аграрною реформою закладено основи істотних соціально-економічних перетворень, зокрема, у майнових відносинах підприємств аграрно-промислового комплексу. Реорганізація колективних сільськогосподарських підприємств у нові організаційно-правові структури, врегулювання власності при приватизації переробних, агросервісних, будівельних підприємств і організацій, радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств та господарських формувань зі змішаною формою власності повинна здійснюватися відповідно до існуючої законодавчої та нормативно-правової бази.
Некомплексний підхід проведення аграрної реформи в частині інвентаризації, оцінки та паювання майна, зростання диспаритету цін на промислову і сільськогосподарську продукцію зумовили ускладнення у фінансовому стані аграрно-промислових підприємств, призупинення інвестиційного процесу, зниження їх фондозабезпеченості, технічної та енергетичної оснащеності.
Матеріально-технічна база сільськогосподарських підприємств в частині основних засобів представлена виробничими приміщеннями і спорудами різних строків забудови, експлуатації і зносу, машинами і обладнанням різних марок, строків служби і технічної готовності, продуктивною, робочою худобою та багаторічними насадженнями різних порід, сортів, періодів садіння, експлуатаційних характеристик. Більшість із них потребують докорінної модернізації.
Структурні зміни в складі основних засобів підприємств аграрно-промислового комплексу актуалізують проблеми інвентаризації, оцінки та паювання майна сільськогосподарських підприємств з метою створення реальних умов їх відтворення та визначення виробничого потенціалу, майнових прав фізичних та юридичних осіб, забезпечення рівних умов партнерам при формуванні статутного фонду, виробничого потенціалу, нових господарських структур.
Мета цієї роботи – розробка заходів щодо врегулювання відносин власності на майно СТОВ “Агрофірма ”Дружба” Приазовського району Запорізької області.
Завданням є вивчення теоретичних засад майнових відносин власності, особливостей сучасного етапу трансформації майнових відносин власності на ринкових засадах та методичних підходів до визначення варіантів врегулювання майнових відносин власності, визначення природно-економічних умов, в яких функціонує господарство, проведення аналізу динаміки балансу підприємства, дослідження результатів проведеної в господарстві інвентаризації, розробка методики розрахунку трудової участі, уточненого пайового фонду, обчислення розмірів індивідуальних майнових паїв співвласників майна реорганізованого КСП “Дружба”.

РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РЕФОРМУВАННЯ ВІДНОСИН ВЛАСНОСТІ
1.1 Теоретичні засади аграрної реформи в Україні
Дослідження еволюції реформування сільськогосподарського виробництва України свідчить про потребу регулювання процесу його реформування. Сільське господарство є одним із найбільших і найважливіших секторів вітчизняної економіки, але за 10 років незалежності України аграрний сектор економіки перетворився у другорядну галузь, втратив майже половину свого виробничого потенціалу. Його частка у валовому внутрішньому продукті знизилася від 24,4% у 1990 році до 12,6% у 2000 році. У 2000 році у галузі сільське господарство загальні обсяги виробництва зменшилися проти 2002р. на 10.2%, у тому числі у сільськогосподарських підприємствах всіх форм власності на 25.5%, у господарствах населення вони дещо збільшились – на 0.2%. [39] За соціальними параметрами селяни і за радянських часів були на останньому місці, і тепер займають найнижчу сходинку в суспільстві. Погіршується якість життя сільського населення[30].
Рівень виробництва в державі прямо залежить від роботи аграрного сектора економіки. Агропромислове виробництво не тільки займає понад 20 у загальній структурі ВВП, а й генерує розвиток внутрішнього ринку країни. Розрахунки показали, що одна грошова одиниця, одержана в сільському господарстві дає роботу десятьом одиницям в інших сферах економіки розвинутих країн. Ми переконані, якщо аграрний потенціал України реалізувати повністю, то експорт його продукції може скласти 16-18 млрд. дол. за рахунок чого будуть задоволені потреби держави в усіх видах енергетичних ресурсів. Перехід всієї економіки України до ринку органічно пов’язаний з аграрним сектором.[26]
В умовах ринкової трансформації економіки України важливим елементом економічного механізму є розробка державної аграрної політики.
Найважливіші засади аграрної політики держави викладені у доповіді Президента України Л.Д. Кучми “Шляхом радикальних економічних реформ” в жовтні 1994 року на сесії Верховної Ради України.
Стратегічною метою аграрної політики є:
§ формування реального власника і господаря землі та соціально-економічна розбудова села;
§ соціально-економічний інтерес селянина;
§ вирішення продовольчої безпеки;
§ виведення аграрного сектору України на світовий рівень розвитку.
Суть аграрної політики, її цільове призначення, стратегія, етапи і тактика здійснення розглянуті академіком УААН В. В. Юрчишиним. Він вважає, що аграрна політика в Україні являє (повинна являти) собою взаємоузгоджену єдність політико-правових і соціально-економічних відносин і механізмів їх практичної реалізації, опрацьованих і здійснюваних державою в інтересах її громадян і країни в цілому відповідно до її найближчих середньострокових і стратегічних завдань і цілей.
На перше місце він ставить інтереси громадян, які повинні бути узгоджені з інтересами держави, що цілком правильно, так як політика держави (економічна, фінансова, аграрна, бюджетна та інші) перш за все це використання державою різноманітних заходів (фінансових, соціальних та ін.) в інтересах держави для досягнення стратегічної мети – підвищення добробуту населення.
Він також визначає етапи розвитку аграрних відносин:
-        стабілізаційний – його призначенням має стати повне припинення спаду агропромислового виробництва;
-        відновлювальний – на ньому виробництво в агропромисловому комплексі за обсягами та ефективністю має бути відновлено до рівня кінця 80-х – початку 90-х років;
-        стратегічний – його кінцеве призначення можна визначити як виведення продовольчої сфери економіки, включаючи якість життя зайнятих у ній, на рівень найбільш розвинутих в аграрному відношенні країн, перетворення України в одного з найбільших і найбільш надійних постачальників сільськогосподарської продукції і продуктів її переробки на світовий ринок[2].
Питання розробки аграрної політики розглядаються в науково-методичних розробках Інституту аграрної економіки УААН, а саме:
-        Саблук П.Т., Фесина А.А. На шляху до нової аграрної політики // Вісник аграрної науки. - №8. – 1999р. – с.5-10;
-        Особливості аграрної реформи в Україні / Саблук П.Т. – К.: Віпол. – 1996. – 663с.;
-        Сучасна аграрна політика України: проблеми становлення / За ред. П.Т. Саблука, В.В. Юрчишин. – К.: Віпол. – 1996. – 663с.;
-        Реформування земельних відносин, форм власності і господарювання (методичні положення) / Саблук П.Т., Месель-Веселяк В.Я., Федоров М.М. – К.: ІАЕ УААН, 1995. – 36с. та інших.
Ці видання присвячені розробці основних завдань аграрної реформи та чинників її ефективного здійснення, а саме:
§ здійснення великомасштабної земельної реформи на основі повного і незворотного подолання державної монополії на землю, передачі її на правах власності тим, хто на ній працює, зацікавлений в ній, здатний забезпечити її ефективне використання, зберегти і примножити її родючість. Реформа передбачає вільне розпорядження власниками своїми земельними ділянками (правами на них, підтвердженими сертифікатом на право на земельну частку (пай));
§ глибоке реформування майнових відносин власності шляхом роздержавлення переважної більшості державних сільськогосподарських і переробних підприємств, повної демонополізації обслуговуючих підприємств і організацій, роздержавлення колективних та інших недержавних сільськогосподарських формувань, визначення і гарантування кожному працівникові права вилучення персоніфікованої частки майна в його колективному придбанні;
§ реорганізація колективних сільськогосподарських та інших підприємств і організацій в інші організаційно-правові форми господарювання на засадах приватної власності на землю та майно. Створення для всіх них рівних умов і можливостей ефективного соціально-економічного розвитку;
§ формування на основі власності і підприємництва ефективно діючого власника і господаря;
§ створення умов і можливостей для розвитку в агропромисловому виробництві різноукладності;
§ виведення на достатньо високий рівень соціальної розбудови села[1].
Питання аграрної реформи вивчаються багатьма науковцями з різних позицій:
-        як складова частина аграрної політики;
-        як земельна реформа;
-        як реформа виробничих відносин;
-        як реформа аграрних відносин та інші.
В окремих випадках аграрна політика визначається як аграрна реформа і навпаки. Так М.І. Сайкевич, аспірант КНЕУ ім. Шевченка стверджує: “Аграрна політика як система заходів, спрямованих на досягнення стратегічних завдань аграрної та економічної реформи в цілому”[36].
Але неможливо розглядати аграрну реформу як окремі елементи або частини. Як підкреслює М.В. Шелудченко “аграрну реформу за своїми масштабами і наслідком для економіки України не можна порівняти ні з одним, раніше здійснюваним на загальнодержавному рівні, заходом”[42].
Виходячи з цього вважаємо за доцільне визначити і свою точку зору на аграрну реформу. Перш за все зазначимо, що аграрна реформа повинна мати стратегію, тобто чітко визначені стратегічні напрямки, а відповідно і стратегічні та тактичні цілі.
До стратегічних цілей аграрної реформи необхідно віднести:
-        формування ефективного власника;
-        створення ринкового середовища;
-        підвищення конкурентоспроможності агропромислового комплексу;
-        досягнення добробуту населення України.
В якості тактичних цілей аграрної реформи слід визначити:
-         реформування відносин власності на землю та майно;
-         формування сільськогосподарських підприємств ринкового типу;
-         формування ринкової інфраструктури;
-         інтенсифікація виробництва;
-         інтеграція і кооперування;
-         соціальний розвиток села.
Стратегічні та тактичні цілі аграрної реформи представлені на рис. 1.

Земельна реформа

Реформування майнових відносин

Інформаційне забезпечення

Формування ефективного власника

Формування ринкового середовища

Реорганізація с.-г. підприємств і організацій у приватні та колективні формування

Інтеграція і кооперація виробництва

Соціальний розвиток

Формування ринкової інфраструктури

Інформаційне забезпечення

Підвищення конкурентоспроможності агропромислового комплексу

Досягнення добробуту населення України

		Рис. 1. Стратегічні цілі аграрної реформи

 

Стратегічні та тактичні цілі аграрної реформи слід розглядати як елементи механізму здійснення аграрної політики держави, а також як систему правових, економічних, фінансових і соціальних відносин, які виникають між:
-          державою і селянином з приводу законодавчого забезпечення права власності на землю та майно;
-          колективними та державними підприємствами та селянином з приводу надання права власності на землю та майно;
-          селянином і власником (засновником) сільськогосподарського підприємства з приводу оренди або продажу майнових та земельних паїв;
-          сільськогосподарськими підприємствами при здійсненні процесів інтеграції та кооперування;
-          сільськогосподарськими підприємствами з переробки та реалізації сільськогосподарської продукції;
-          сільськогосподарськими підприємствами і кредитними установами при отриманні та наданні погашення кредитів та оплати відсотків за користування ними;
-          державою і сільськогосподарськими підприємствами при фінансуванні невідкладних заходів, що сприяють розвитку і підвищенню ефективності виробництва незалежно від форм власності і господарювання.
Стратегічні та тактичні цілі аграрної реформи передбачають її результати. Головні очікувані позитивні економічні наслідки на наш погляд це:
-         підвищення ефективності використання землі;
-         підвищення продуктивності праці;
-         підвищення ефективності використання основних та оборотних фондів.
Мають бути задіяні і соціальні чинники економічного зростання. Не можна надалі розглядати соціальну сферу лише з точки зору споживача фінансових і матеріальних ресурсів. Соціальні чинники повинні бути домінуючими у структурі економічного зростання[27].
Економічні наслідки аграрної реформи тісно пов’язані з соціальними та економічними наслідками. Це перш за все:
-         підвищення добробуту населення;
-         підвищення якості сільськогосподарської продукції;
-         поліпшення стану навколишнього середовища;
-         підвищення продовольчої безпеки держави.
Як економічні, так і соціальні наслідки впливають на відродження генетичного потенціалу нації. Соціальні наслідки аграрної реформи представлені на рис.2
Як стверджує д.е.н. Р.А. Івантух, головне завдання аграрної реформи полягає в перетворенні за допомогою організаційно-господарських, економічних, нормативно-правових та інших заходів сільського господарства у високоінтенсивну, індустріалізовану і високорентабельну галузь, здатну виробляти достатню кількість продукції для повного забезпечення населення у продуктах харчування, промисловості – в сировині, а зовнішньої торгівлі – в експортних товарах[10].

сільські дороги;
б) внутрішньогосподарські меліоративні системи – внутрішньо-господарська меліоративна меража з об`єктами інженерної інфраструктури, що не підлягали паюванню в процесі реформування колективних сільськогосподарських підприємств.[29]
Наказом Міністерства аграрної політики України: “Про затвердження Рекомендацій щодо проведення загальних зборів колишніх членів реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства” від 7 лютого 2001 року № 16 визначено, що:
1. Метою проведення загальних зборів колишніх членів реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства, які є співвласниками його майна, є організація процесу врегулювання майнових відносин між користувачами майна реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства та співвласниками цього майна, оформлення майна пайового фонду у спільну часткову власність.
2. Підготовку до перших Зборів Співвласників здійснює ініціативна група співвласників майна, представників новостворених агроформувань з користувачів майна разом з органами місцевої влади та місцевого самоврядування. У ході підготовки Зборів Співвласників ініціативна група забезпечує повідомлення співвласників майна реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства про порядок денний, дату, час, місце проведення Зборів Співвласників і організовує реєстрацію учасників Зборів Співвласників.
3. Збори Співвласників проводяться за підтримки місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування, обласних центрів і районних відділів реформування сільського господарства, які надають правову допомогу співвласникам майна та здійснюють необхідну роз`яснювальну роботу.[22]
4. На розгляд перших Зборів Співвласників виносяться такі питання:
обрання голови і секретаря зборів, визначення порядку голосування та прийняття рішень;
ознайомлення із законодавчими та нормативно-правовими актами щодо відносин власності при реформуванні колективного сільськогосподарського підприємства;
створення Комісії з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування;
затвердження Положення про Комісію з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектора економіки (згідно з Типовим положенням про Комісію);
затвердження порядку скликання та організації роботи наступних Зборів Співвласників.
4.1. На перших зборах має бути визначено, що Збори Співвласників є правомочними за умови присутності на них не менше двох третин співвласників і рішення приймаються більшістю голосів, представлених на Зборах Співвласників.
4.2. Робота зборів і прийняття рішень оформляються протоколом, підписаним головою та секретарем Зборів Співвласників.[22]
5. На наступні Збори Співвласників виносяться такі питання:
1) Затвердження Положення про порядок визначення складу майна пайового фонду колишнього колективного сільськогосподарського підприємства та його розподілу (для підприємств, де паювання майна не проводилось).
2) Визначення дати фактичної реорганізації колишнього колективного сільськогосподарського підприємства на підставі:
актів приймання-передачі майна іншим суб`єктам господарської діяльності;
дати складання роздільного або передаточного балансу;
дати вступного балансу нової структури, в якому відображено майно реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства;
дати заключного балансу колишнього колективного сільськогосподарського підприємства, де показано передачу майна.
3) Затвердження переліку та вартості активів і пасивів реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства, відображених у його балансі, а також зобов`язань, які не відображені в балансі на дату реорганізації.
4) Затвердження акта розрахунку пайового фонду на дату реорганізації, з урахуванням майна, що призначалося, але не використано для погашення заборгованості зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) до бюджетів і державних цільових фондів у зв`язку із списанням цієї заборгованості відповідно до законодавства.
5) Затвердження переліків майна колективного сільськогосподарського підприємства на дату фактичної реорганізації, в тому числі:
 - майна соціальної сфери;
 - майна, яке не підлягає паюванню;
 - майна на суму боргів реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства;
 - майна пайового фонду.
6) Затвердження структури та плану розподілу пайового фонду майна.
7) Затвердження результатів інвентаризації майна пайового фонду на дату вирішення майнових питань та співставної відомості по цьому майну .
8) Затвердження майнових різниць за результатами інвентаризації майна пайового фонду на дату вирішення майнових питань та пропозицій по врегулюванню цих різниць.
9) Затвердження розмірів паїв колишніх членів колективних сільськогосподарських підприємств, що не були ними одержані в натурі, грішми або цінними паперами при припиненні членства, а також списку осіб, які є їх власниками.
10) Затвердження списку осіб, які мають право на майновий пай, але які не були враховані при паюванні майна, та\або осіб, які не мали такого права, але їм було його помилково надано.
11) Затвердження пропозицій щодо виділення групі осіб (окремим особам), які є власниками паїв, індивідуально визначених об`єктів із складу майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств та передачі у власність співвласникам майна на підставі договорів про спільне володіння, користування та розпорядження майном.
12) Прийняття рішення щодо організації підготовки документального посвідчення права власності на паї та виписки свідоцтв про право власності на пай члена колективного сільськогосподарського підприємства.
13) Інші питання.
Співвласники, які не мають змоги брати участь у Зборах Співвласників, можуть доручити представляти свої інтереси іншій особі шляхом видачі довіреності, посвідченої нотаріусом або посадовою особою виконавчого комітету сільської ради.[22]
Наказ Міністерства аграрної політики України “Про затвердження Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств” від 14 березня 2001 року № 62 визначає, цей Порядок включає питання:
·                    формування груп майна колективних сільськогосподарських підприємств (далі - підприємства), у тому числі реорганізованих;
·                    передачі майна підприємствам-правонаступникам під забезпечення кредиторської заборгованості;
·                    використання майнових паїв їх власниками;
·                    видачі підприємствами невитребуваних паїв на вимогу співвласників чи їх спадкоємців;
·                    використання майна, яке не підлягає паюванню;
·                    використання об`єктів соціальної інфраструктури.[19]
Питання власності і, зокрема, врегулювання відносин власності на майно сільськогосподарських підприємств регулюється великою кількістю нормативних актів. Вони не є досконалими:
Потребує перегляду новий Господарський Кодекс з приводу його узгодження з Цивільним Кодексом та іншими нормативними актами. В Господарському Кодексі не врегульована передача розпорядження майном за допомогою доручень.
Не розроблена методика паювання багаторічних насаджень, які з одного боку є основним засобом ІІІ групи, а з іншого – займають певну ділянку землі.
В Постанові Кабінету Міністрів України “Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки” від 28 лютого 2001 року № 177 не передбачено створення резервного фонду, але практика здійснення паювання говорить про необхідність його створення.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ
Аграрна реформа має дуже велике значення для економіки країни. Вона повинна проводитися з врахуванням інтересів селян і без порушень законодавства. До стратегічних цілей аграрної реформи необхідно визначити:
-        формування ефективного власника;
-        створення ринкового середовища;
-        підвищення конкурентоспроможності агропромислового комплексу;
-        досягнення добробуту населення України.
Дуже велике значення при цьому має формування ефективного власника.
В якості тактичних цілей аграрної реформи слід визначити:
-         реформування відносин власності на землю та майно;
-         формування сільськогосподарських підприємств ринкового типу;
-         формування ринкової інфраструктури;
-         інтенсифікація виробництва;
-         інтеграція і кооперування;
-         соціальний розвиток села.
Як видно із наведеного однією із тактичних цілей визначається, в тому числі і реформування відносин власності на майно.
Нормативною базою для врегулювання майнових відносин є Постанова Кабінету Міністрів України “Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки” від 28 лютого 2001 року № 177 згідно якої проводиться уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих, та визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документальне посвідчення.
Ця Постанова дає можливість здійснити врегулювання майнових відносин в СТОВ “Агрофірма “Дружба”.
СТОВ “Агрофірма “Дружба” Приазовського району Запорізької області, розташований в с. Ганнівка має ґрунтові, кліматичні умови та рельєф сприятливі для ефективного ведення сільськогосподарського виробництва. Площа сільськогосподарських угідь СТОВ “Агрофірма “Дружба” в 2003 р. склала 6657 га. Найбільшу частку в структурі сільськогосподарських угідь має рілля.
Спеціалізація СТОВ “Агрофірма “Дружба” в 1999 – 2003 рр. була м’ясо-соняшниковою з розвиненою переробкою сільськогосподарської продукції. В середньому за 5 років в структурі товарної продукції виручка від реалізації м’яса склала 15,52 %, насіння соняшника – 14,77 %, а зерна – 14,33 %.
В 2003 році в порівнянні з 1999 роком вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення зросла на 10,02 % і склала 16760,3 тис. грн. За цей період покращилася забезпеченість господарства основними засобами, але в той же час знизилась ефективність їх використання – фондовіддача знизилась на 27,12 %. Збиток, отриманий господарством в 2003 році знизився порівняно з 1999 роком, відповідно норма прибутку (збитку) також зросла і склала в 2003 році “мінус” 4,52 %. Вартість оборотних засобів в 2003 році знизилась на 36,2 % порівняно з 1999 роком, ефективність їх використання значно зросла.
Чисельність середньорічних працівників СТОВ “Агрофірма “Дружба” за останні 5 років зменшилася з 493 до 458 чоловіка (на 7,1 %). Кількість людино-годин, відпрацьованих одним середньорічним працівником, зменшилась на 28,52 %, що говорить про зменшення інтенсивності використання робочої сили.
За більшістю показників економічна ефективність сільськогосподарського виробництва в СТОВ “Агрофірма “Дружба” знизилась. Рівень рентабельності (збитковості) виробництва склав в 2003 році “мінус” 22,80 %, що є дуже низьким показником.
На підставі розроблених Таврійською державною агротехнічною академією рекомендацій та Положення про інвентаризацію активів і документальну інвентаризацію зобов’язань, інвентаризаційна комісія СТОВ “Агрофірма “Дружба” провела інвентаризацію активів і документальну інвентаризацію зобов’язань, за результатами якої станом на 01.09.2003 року було складено,
ü    акт інвентаризації основних засобів, які передані СТОВ “Агрофірма “Дружба” від КСП “Дружба” в кількості 866 майнових об’єктів, первісна вартість яких склала 20445365 грн.,
ü    акт інвентаризації кредиторської заборгованості, яка передана СТОВ “Агрофірма “Дружба” від КСП “Дружба”, згідно якого сума заборгованості за балансом - 2797701 грн., а уточнена вартість – 2610244 грн.
 а також станом на 01.01.2004 року акти інвентаризації, а саме:
ü    акт інвентаризації незавершених капітальних вкладень на суму 549640 грн.;
ü    акт інвентаризації сировини і матеріалів на суму 37619 грн.;
ü    акт інвентаризації палива на суму 49015 грн.;
ü    акт інвентаризації будівельних матеріалів на суму 245361 грн.;
ü    акт інвентаризації запасних частин на суму 244626 грн.;
ü    акт інвентаризації насіння і кормів на суму 485524 грн.;
ü    акт інвентаризації добрив, отрутохімікатів і ветмедикаментів на суму 56822 грн.;
ü    акт інвентаризації тварин на вирощуванні і відгодівлі на суму 750318 грн.;
ü    акт інвентаризації витрат по незавершеному виробництву на суму 1007257 грн.;
ü    акт інвентаризації готової продукції на суму 5279 грн.;
ü    акт інвентаризації дебіторської заборгованості на суму 661617 грн.;
ü    акт інвентаризації оборотних активів на суму 3724195 грн.;
Оцінка стану врегулювання майнових відносин показала, що в господарстві не проводилась робота з врегулювання майнових відносин: був відсутній список осіб, які мають право на отримання майнового паю, який повинен бути складеним у відповідності до вимог існуючої законодавчої бази, не проведений розрахунок трудової участі, не були опрацьовані інвентаризаційні різниці між датою реорганізації та датою уточнення вартості активів та зобов’язань, а відповідно не був визначений реальний пайовий фонд, що підлягав персоніфікації.
В дипломній роботі опрацьовані наступні пропозиції, а саме:
1. Розроблена методика розрахунку трудової участі, згідно якої загальна сума індивідуальних трудових внесків Співвласників склала 29163359 ум.гр.од.
2. Розробка примірного плану роботи комісії з організації вирішення майнових питань по видачі майна в натурі.
3. Розробка Положення про інвентаризацію активів і документальну інвентаризацію зобов’язань.
Здійснення запропонованих заходів щодо врегулювання відносин власності забезпечить захист прав селян щодо майна та створить умови для підвищення ефективності використання його в майбутньому.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1.                Агропромислове виробництво України: стан і тенденції – (1990-1997). – К.: ІАЕ УААН, 1997. – 436 с.
2.                Амбросов В. Трансформаційні процеси в аграрній сфері регіону // Економіка України. – 2003. - №8. – с. 66
3.                Гайдуцький П. І. Аграрна реформа: Міфи й істина // Економіка АПК. – 2003. - №9. – с. 3
4.                Гайдуцький П. І. Аграрна реформа: радикальні заходи, високий результат // Економіка АПК. – 2002. - №12. – с. 3
5.                Гайдуцький П. І. Аграрний сектор: від реформи до стратегії розвитку (питання власності та господарювання) // Економіка АПК. – 2003. - №2. – с. 29
6.                Горпинич О. В. Пореформений розвиток аграрного сектору економіки регіону // Економіка АПК. – 2003. - №3. – с. 57
7.                Господарський Кодекс України від 16 січня 2003 року N 436–IV;
8.                Закон України “Про власність” №697 від 07.02.1991 року
9.                Закон України “Про охорону праці” №2694-ХІІ від 14 жовтня 1992 року
10.           Зубець М. В. Аграрна реформа в Україні. – К.: Укр. технології, 1996. – 331 с.
11.           Кириленко І. Г. Про хід реформування та заходи щодо поліпшення ситуації на селі // Економіка АПК. – 2003. - №1. – с. 3
12.           Конституція України від 28.06.1996 р. №254к/96-ВР.
13.           Куценко О. М., Писаренко В. М. Агроекологія. – К.: Урожай, 1995. – 256 с.
14.           Лузан Ю. Я. Реформування аграрного сектора України: стан і перспективи // Економіка АПК. – 2002. - №4. – с. 3
15.           Мацибора В. І. Економіка сільського господарства. – К.: Вища школа, 1994. – 415 с.
16.           Месель-Веселяк В. Я. Реформування аграрного сектора України: здобутки і проблеми // Економіка АПК. – 2003. - №5. – с. 3
17.           Могильний О. М. Концепція розвитку сектора аграрної економіки пореформеного періоду: трансформаційна парадигма // Економіка АПК. – 2002. - №11. – с. 12
18.           Наказ Міністерства аграрної політики України “Про затвердження Методики обчислення розмірів індивідуальних майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих” від 29 березня 2001 року №85
19.           Наказ Міністерства аграрної політики України “Про затвердження Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств” від 14 березня 2001 року № 62
20.           Наказ Міністерства аграрної політики України “Про затвердження Порядку оформлення правонаступництва за зобов’язаннями реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств” від 14 березня 2001 року № 63
21.           Наказ Міністерства аграрної політики України “Про затвердження Порядку видачі та обліку Свідоцтва на право власності на майновий пай членів колективного сільськогосподарського підприємства” від 23 березня 2001 року №79
22.           Наказ Міністерства аграрної політики України “Про затвердження Рекомендацій щодо проведення загальних зборів колишніх членів реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства” від 7 лютого 2001 року № 16
23.           Наказ Міністерства аграрної політики України “Про затвердження Рекомендацій щодо обчислення трудових внесків членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих” від 29 березня 2001 року № 86
24.           Наказ Міністерства аграрної політики України “Про затвердження Рекомендацій щодо передачі майна пайового фонду реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства у спільну часткову власність та організація управління таким майном” від 6 квітня 2001 року № 96
25.           Наказ Міністерства аграрної політики України “Про затвердження Рекомендацій щодо використання майна, яке перебуває у спільній частковій власності та Тимчасового Положення про фонд відтворення орендованих основних засобів” від 9 квітня 2001 року № 97
26.           Наказ Міністерства внутрішніх справ України “Про введення в дію Правил пожежної безпеки в Україні” N 400 від 22.06.95 р.
27.           Організація охорони праці в сільському господарстві: Навч. посібник. – Сімферополь: Бізнес-Інформ, 1998. – 368 с.
28.           Постанова Кабінету Міністрів України “Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки” від 28 лютого 2001 року № 177
29.           Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку безоплатної передачі у комунальну власність об`єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників” від 13 серпня 2003 р. N 1253
30.           Реформування майнових відносин у підприємствах АПК (Практичний посібник)./За ред. П. Т. Саблука та Г. М. Підлісецького. – К.: Інститут аграрної економіки, 2001. – 614 с.
31.           Реформування та розвиток підприємств агропромислового виробництва (посібник у питаннях і відповідях)/За ред. П. Т. Саблука. – К.: ІАЕ, 1999. – 532 с.
32.           Річні звіти та форми статистичної звітності СТОВ “Агрофірма “Дружба” за 1999 – 2003 роки
33.           Саблук П. Т. Аграрна реформа як умова соціально-економічного розвитку сільських територій // Економіка АПК. – 2003. - №10. – с. 151
34.           Саблук П. Т. Направления реформ и инновационных процессов в АПК Украины // Економіка АПК. – 2003. - №5. – с. 150
35.           Указ Президента України “Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки” від 29 січня 2001 року № 62/2001
36.           Цивільний Кодекс України від 16 січня 2003 року N 435–IV
37.           Черноіванов В. В. Розвиток приватизаційних процесів на селі // Економіка АПК. – 2002. - №4. – с. 60
38.           Щербина В. С. Господарське право України: Навч. посібник. – 3-є вид. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 392 с.
39.           Юрчишин В., Запша Г. Розвиток відносин власності на селі: концептуальні основи становлення і утвердження приватного сектора // Економіка України. – 2003. - №11. – с. 47