Розробка і реалізація збутової стратегії передбачає вирішення наступних питань:
-         вибір каналів збуту;
-         обґрунтування оптимального методу збуту і вибір посередників.
Маркетингова політика розподілу – це діяльність підприємства щодо планування, реалізації та контролю за переміщенням товарів, сировини і матеріалів через широку мережу посередницьких пунктів до споживача.
Корисність маркетингової політики розподілу та збуту полягає в забезпеченні своєчасного пропонування товару (корисність часу), доставки товарів до місць попиту (корисність місць), зміна форми і вигляду товарів (корисність форми), можливості придбання товарів (корисність власності) /31, с. 156 /.
У практичній діяльності спеціалісти – маркетологи здійснюють прогнозування збуту за такими показниками: загальний обсяг, насичення ринку (верхня межа), ціни, збут кожного виду продукції, збут за географічним принципом, ціни конкурентів, рівень запасів.
Прогнозування здійснюють за наступними методами:
-         аналіз тренду;
-         аналіз частки ринку;
-         опитування споживачів;
-         опитування продавців;
-         метод послідовних співвідношень;
-         метод нарощування ринку;
-         метод статистичного аналізу / 32, с. 188/.
У процесі формування стратегії збуту підприємство змушене враховувати наступні фактори:
1.     наявність повної інформації про кількість та концентрацію покупців, величину разової закупівлі, рівень доходів, закономірність поведінки у момент купівлі;
2.     фінансові можливості свого підприємства, конкурентоспроможність, основні напрямки ринкової стратегії, масштаби виробництва та наявність потужностей;
3.     повна характеристика товарів – вид, середня ціна, сезонність виробництва та попиту;
4.     ступінь конкуренції і збутова політика конкурентів, їх чисельність, збутова стратегія і тактика;
5.     особливості ринку, його фактична місткість, торгівельний досвід;
6.     порівняльна вартість різноманітних збутових систем.
Головною метою вибору методів і каналів збуту є скорочення сумарної величини збутових витрат, яка залежить від рівня комерційної роботи і служби збуту / 6, с. 38 /.

1.3. Вплив факторів маркетингової діяльності на підвищення економічної ефективності підприємства

Розглянемо основний зміст і структуру системоутворюючих факторів маркетингового середовища в умовах ринкової економіки.
Маркетингове середовище підприємств АПК – сукупність факторів, діючих за межами підприємства і які впливають на його можливості, які необхідно враховувати при організації маркетингової діяльності /7, с.157/.
Розвиток підприємств АПК залежить не тільки від співвідношення і протиборства комплексів маркетингу, які застосовуються різними підприємствами, але і тенденцій і подій, маючих місце в маркетинговому середовищі /2, с.34/.
В маркетинговому середовищі виділяють мікросереду та макросереду.
Макросереда підприємства представлена факторами більш широкого соціального плану, які впливають на мікро середу – демографічного, економічного, природного, технічного, політичного і культурного характеру.

Науково-технічні фактори Природні фактори Демографічні фактори

Економічні фактори Політико-правові фактори Фактори культури

макросередовище

Постачальники                   Конкуренти Посередники                       Споживачі                      Інші контакті                          аудиторії мікросередовище

Підприємство

 

Рис.1.2. Маркетингове середовище підприємства.
Мікросереда представлена силами, які мають безпосереднє відношення до підприємства, його можливостям по обслуговуванню споживачів, тобто постачальникам, маркетинговими посередниками. Клієнтами, конкурентами і контактними аудиторіями. Всі фактори зовнішнього середовища діяльності підприємств взаємозалежні і взаємопов’язані / 26, с. 256 /.
До характеристики зовнішньої середи діяльності підприємств АПК можна віднести:
-         взаємопов’язаність факторів – сила, з якою зміни одного фактора впливають на інші фактори;
-         важкість зовнішнього середовища – число факторів, на які підприємство зобов’язане реагувати, і рівень змінності кожного фактору;
-         рухомість зовнішнього середовища – швидкість, з якою проходять зміни в оточенні підприємства;
-         невизначеність – кількість інформації про середу і впевненість в її достовірності.
Таблиця 1.1
Системоутворюючі фактори маркетингового середовища діяльності підприємств АПК

Групи факторів	Фактори, які враховуються в діяльності підприємств АПК
1	2
Макросереда Економічні	Ринковий попит і пропозиція; ціни; фінанси, податки, дотації, відсоткова ставка, форми власності, підприємницький ризик, інтенсифікація, спеціалізація, кооперація, обсяги фінансування, виробнича інфраструктура, регіональні фінансові фонди, механізм банкрутства.
Політико-правові	Аграрна і продовольча політика держави, регіональна політика, міжнародне положення, кон’юнктура світового ринку, закони та інші нормативні акти, експорт та імпорт товарів, мито, державна підтримка і регулювання.
Демографічні	Трудові ресурси і робоча сила, демографічна ситуація, соціальна інфраструктура.
Природні	Кліматичні умови (тепло, світло, волога, ґрунти, рельєф, водяний режим, тривалість вегетаційного періоду), біокліматичний потенціал продуктивності рослин, біологічні (селекція, генетична інженерія, захист рослин, біостимулятори), екологічні (захист ґрунтів, водних ресурсів, запобігання забруднення продукції).
Фактори культури	Освіта і культура, загальноприйняті і застосовані на практиці стандарти поведінки.
Науково-технічні	Наукове обслуговування і забезпечення, розвиток техніки і технології, науково-технічна інформація, вітчизняний і закордонний досвід.
Мікросередовище Постачальники	Розвиток транспорту, енергетики, зв’язки, сервіс, розмір складських запасів, наявність грошей на рахунках, обсяг продаж, природні ресурси, труд, капітал, основні і оборотні засоби, ціна на ресурси.
Посередники	Розмір, залежність, умови, альтернативні канали, їх довжина, кількість затрати.
Конкуренти	Кількість, ринкова доля, конкурентні переваги.
Інші контактні аудиторії	Фінансові органи, державні організації, засоби масової інформації, акціонери, суспільні організації, кількість, їх взаємозалежність с підприємствами АПК, ступінь доступної інформації.

Механізм впливу окремих системоутворюючих факторів на діяльність підприємств АПК визначається їх економічним змістом. Більшість факторів в умовах ринкової економіки неодноманітні за змістом, а відповідно і механізму сприйняття /2 с, 38 /.
В умовах ринкової економіки при розробці будь-яких планів, програм, прогнозів і реформ в першу чергу необхідно провести оцінку конкурентів і конкурентноздатності товарної продукції. В агропромисловому виробництві така оцінка займає провідне місце в стратегії маркетингу, так як від її достовірності в багатому залежить комерційний успіх на ринку.
Аналіз факторів зовнішньої і внутрішньої середи дозволить приймати рішення, які забезпечують досягнення поставлених цілей. Для цього фактори поділяють на контрольовані і неконтрольовані.
Зовнішні фактори не знаходяться під впливом підприємств АПК, і тому завдання служби маркетингу – слідкувати за їх змінами, враховувати, передбачати і за можливістю впливати на них. До контрольованих факторів можна віднести фактори внутрішнього середовища – кадри, фінанси, технології і т.п., тобто основні елементи, можливі для контролю самим підприємством / 2, с.40 /.
1.4. Сучасний стан та проблеми розвитку маркетингу на вітчизняних підприємствах
         Неважко помітити, що найбільша проблема української економіки полягає в тому, що вона повільно пристосовується до роботи в умовах вільного підприємництва. Поява в Україні фінансової кризи - це не проблема економічних реформ, це проблема їх відсутності. З невідомої причини всі зусилля зосереджуються на досягненні фінансо­вої стабілізації, а сфери виробництва і продажу вітчизняних товарів і послуг залишаються поза полем зору державних органів влади. Досвід країн з ринковою орієнтацією показує, що всі зазначені аспекти вирі­шуються комплексно та у взаємозв'язку з маркетингом. /49, с. 105/.
Проведені дослідження підтверджують, що рівень маркетинго­вої діяльності фірм України не забезпечує вимог ринку. Такий висновок зроблено на підставі аналізу опитування 208 респондентів — фірм України, про сутність марке­тингу.
Розподіл відповідей на запитання: „Який зміст у основному, ви вкладаєте в поняття „маркетинг”?” — представлено в табл. 1.
Як бачимо, класичне визначення змогли дати ледь більш як 12 % опитаних, і 2,3 % зовсім не змогли відповісти. Багато хто з них не змогли дати визначення маркетингу. /5, с. 76/
Таблиця 1.2
Результати опитування українських підприємців щодо їх думки про суть маркетингу

Характеристика поняття	Позитивна відповідь, %
Організація успішного збуту товарів (послуг)	17,8
Вивчення ринку, його можливостей	15,7
Задоволення нестатків і потреб клієнта	12,6
Вибір товарів (послуг), з якими можна успішно вийти на ринок	11,8
Визначення методів найбільш ефективного розподілу товарів (послуг)	11,5
Організація ефективної реклами	10,5
Визначення оптимальної ціни на товар	8,0
Аналіз відносин, що складаються усередині фірми, між фірмою і постачальниками, конку­рентами, клієнтами, контактними аудиторіями	6,4
Інше	3,4
Важко відповісти	2,3

Не краще становище склалося у фірмах, що займаються маркетин­гом, у їх забезпеченні фахівцями і наявності в структурах фірм маркетингових служб. Структуру фірм за наявністю в них фахівців і служб, що займаються маркетингом, видно що, з-поміж опитаних (це 208 людей) лише 30 % повідомили, що в їх фірмах є маркетингові служби або є фахівці-маркетологи.
Істотним аспектом підвищення ролі та значущості маркетингу і маркетингових досліджень на рівні підприємств в умовах становлен­ня ринку виступає формування служб маркетингу. У ході опитування респондентів просили висловити свою думку про необхідність мар­кетингових служб для роботи фірми на ринках. 49 % респондентів погодилися з твердженням, що служба маркетингу необхідна; 42 % опитаних вважають, що ефективно працювати без служби маркетин­гу на ринку дуже важко, 2 % вважають, що служба маркетингу не потрібна; 7 % респондентів не змогли відповісти на запитання. /49, с.112/
На фірмах, де відсутні маркетингові служби і фахівці-маркетоло­ги, їх функціональні обов'язки в 30 % випадків виконує керівник підприємства, у 18 % - заступник керівника (комерційний директор), у 4 % — відділ реклами, у 15 % — відділ збуту. У 23 % фірм маркетингом ніхто не займається, у 10 % - усі співробітники підприємства виконують маркетингові завдання без наявності відповідних професійних знань.
Далі була з'ясована практика стосовно наявності фахової ос­віти з маркетингу. На питання респондентам: „Чи мають співробітники служб маркетингу або фахівці-маркетологи спеціальну маркетингову освіту?” - з 208 опитаних 51 % респондентів відповіли, що співробітники, які займаються маркетингом на фірмі, не мають фахової освіти. 15 % співробітників закінчили скорочені курси з маркетингу, 14 % - факультет маркетингу у вузах, 8 % мають економічну освіту, 2 % — освіту психолога, 10 % мають зовсім іншу фахову освіту./6, С. 76/.
Ефективність роботи маркетингових служб багато в чому визна­чається використанням у підприємствах спеціальних комп'ютерних програм для дослідження і прогнозування ринкових ситуацій. Рес­пондентам задавалося питання про використання в підприємствах спеціальних комп'ютерних програм для роботи в сфері маркетинго­вої діяльності. 11 % респондентів утруднилися відповісти на це пи­тання, 68 % відповіли, що спеціальне програмне забезпечення в них на фірмі відсутнє, тільки 21 % респондентів відповіли позитивно.
Як показують дані таблиці, маркетингова проблематика підприємств має різнобічний характер. Але слід зазначити, що 80 % респондентів за­явили, що неможливо обійтися без маркетингових досліджень.

Таблиця 1.3
 Проблеми, що вивчаються в ході маркетингових досліджень

Проблема	Частка в дослідженнях, %
Цінова політика	11,9
Збут	10,6
Реакція споживачів на новий товар	9,4
Потенційні можливості ринку	9,1
Ефективність реклами	8,2
Діяльність конкурентів	8,2
Характеристика ринку	8,0
Пошук партнерів	7.3
Товарна номенклатура	5,3
Проблеми поінформованості споживачів	4,7
Стратегія стимулювання збуту	4,4
Суспільні потреби і ціннісні орієнтації населення	3,8
Соціальні та політичні проблеми	2,6
Розподіл частки між фірмами	2,0
Соціально-демографічний портрет споживача	1,8
Комплексне дослідження проблем розвитку бізнесу	1,8
Тенденції ділової активності	0,9

Результати опитування свідчать про те, що маркетинг як один з напрямків економічної реформи сприяє продуктивному розвитку бізнесу / 8, С.4/.
Основними причинами незацікавленості України в маркетингу і маркетингових дослідженнях є такі:
-                                 елементарна відсутність знань про маркетинг узагалі;
-                                 нерозвинена конкуренція на ринку;
-                                 відсутність інформаційного забезпечення.
Проблемна ситуація на сільськогосподарських підприємствах характеризується в такий спосіб.
У сучасних умовах господарювання головне завдання підприємства - продати свою продукцію. „Спочатку знайти замовлення, а потім розгорнути виробництво” —девіз підприємства в умовах ринку. Звідси і вимоги до функцій маркетингу — він стає основною світоглядною політикою підприємства /8, С.5/.
Головна проблема в галузі маркетингу - проблема збуту продукції, що викликана, у свою чергу, такою сукупністю проблем:
-    утрата традиційних ринків збуту, розрив традиційних зв'язків зі споживачами;
-    низька платоспроможність споживачів;
-    низька конкурентоспроможність продукції, що утруднює її просування на нові ринки;
-    слабка поінформованість потенційних покупців про продукцію і про умови її постачання;









Ринок, який характеризується найбільшою сумою балів, вважають найбільш перспективним для реалізації зернових культур.
За даними маркетингової оцінки найвигіднішим каналом реалізації сільськогосподарської продукції є реалізація по договорах та на ринку, за бальною оцінкою ці ринки займають понад 17 та 15 балів. Перевагами цих ринків є те, що господарство в достатній мірі володіє інформацією про них, відносини з потенційними покупцями стабільні. На цих ринках також встановлюються досить високі ціни на реалізацію продукції. Хоча поряд з цим реалізація насіння соняшнику по цих каналах передбачає високі вимоги щодо якості продукції та наявність на ринку збуту інших покупців, тобто діє сильна конкуренція.
За аналізом попереднього розділу 2 ми бачимо, що в 2004 році ТОВ АФ «імені Мічуріна» при реалізації продукції були використані дуже низькі ціни, що свідчить про невдалий вибір каналів реалізації.
Тому ми пропонуємо підприємству на основі проведеного дослідження такий розподіл каналів реалізації продукції. (таблиця 3.2).

Таблиця 3.2
Запропоновані канали розподілу продукції

Канали реалізації	Види продукції	Ціна за 1 ц продукції, грн	Кількість, ц	Сума, тис.грн.
По договорам	Зерно	55,0	8510	468,0
	Соняшник	110,0	22380	2461,8
	Кукурудза	25,0	1494	37,4
Всього:				2966,4
Магазини	Картопля	80	100	8
	Мед	400	3,15	1,26
Всього:				9,26
Продовження таблиці 3.2
Ринок	Зерно	68,0	4260	289,7
	Соняшник	130,0	16500	2145,0
	Кукурудза	32,0	404	13,0
	Картопля	70	100	7
	Баштанні	25	100	2,5
	мед	350	3,5	1,2
Всього:				2458,4
В рахунок з/п	Зерно	40,0	920	36,8
	Соняшник	90,0	275,1	82,8
	Мед	300	0,35	0,1
Всього:				119,7
Плата за паї	Зерно	50,0	1375	68,7
	соняшник	100,0	460	46
	Кукурудза	20,0	120	2,4
Всього:				117,1
Ітого:				5670,7

 Таким чином, можна зробити висновок, що результати реалізації продукції залежать від правильного вибору каналів реалізації. Виходячи з таблиці, бачимо, що найвищі ціни реалізації на ринку, на другому місці договірні ціни, далі реалізація в магазини та плата за паї та в рахунок заробітної плати.
Отже, при реалізації того ж обсягу продукції, що у звітному році, підприємство при застосуванні даного розподілу каналів, може отримати 5670,7 тис. грн., тоді як в звітному році виручка від реалізації становила 1366 тис. грн., тобто на 4304,8 тис.грн. більше.
3.2 Проектування організаційної структури  служби маркетингу на підприємстві
Для підвищення рівня доходності сільськогосподарського виробництва в сучасних умовах необхідно застосовувати ринкові фактори, по мірі можливості створювати на підприємствах маркетингові служби.
Організаційна структура маркетингової діяльності може бути визначена як сукупність служб (підрозділів), до складу яких входять робітники, що займаються тією чи іншою маркетинговою діяльністю.
Маркетингові структури залежать від розміру підприємства, специфіки виробленої продукції і регіональних ринків, сформованої структури управління підприємством.
Організаційна структура служба маркетингу на підприємствах може бути функціональною, товарною та регіональною.

Розробляти концепції вдосконалення товарів і послуг, нарощувати конкурентні переваги

Знижувати ризики, пов’язані з випуском нового товару на ринок

Визначати ставлення споживачів до компанії, до її продуктів і послуг, активно впливати на це

Стежити за змінами зовнішнього середовища підприємства

Координувати стратегію просування і ціни

Достовірна, повна й актуальна інформація про ринок дає можливість маркетологам

Маркетинг включає в себе декілька видів діяльності, що спрямовані на виявлення, обслуговування, задоволення потреб для рішення цілей організації (рисунок 3.1)
 

Рис.3.1  Роль відділу маркетингу в системі ринок – підприємство
ТОВ „АФ імені Мічуріна” необхідно створити маркетингову службу, що буде функціонувати на наступних положеннях:
-                    безпосередня підлеглість керівнику підприємства, що дає можливість забезпечити її незалежність від кон’юнктурної організації інших підрозділів підприємства, реалізувати принцип персональної відповідальності;
-                    оптимізована чисельність штатних співробітників, що усуває  обвинувачення в роздутті адміністративно-управлінського і допоміжного персоналу;
-                    звільнення служби маркетингу від дріб’язкового контролю;
-                    виключення госпрозрахунку служби маркетингу, тому що в протилежному випадку вона буде зайнята „викачуванням” грошей з інших підрозділів (таблиця 3.1)
При цьому випливає :
-                    по-перше, оплачувати фахівців служби маркетингу на рівні провідних спеціалістів підприємства;
-                    по-друге,  залучати до роботи тільки за контрактом дії до 1 року;
-                    по-третє, відчисляти з метою стимулювання працівників , високий жорстко фіксований відсоток виторгу ( фіксованого чи платежу ціни укладеного договору) понад обумовленого раніше рівня.
Організація маркетингової діяльності на сільськогосподарських підприємствах включає:
-                    утворення структури управління маркетингом;
-                    підбір фахівців;
-                    визначення їхніх прав, обов’язків і відповідальності, встановлення відносин маркетингової служби з іншими підрозділами даного підприємства й іншими підприємствами.

Таблиця 3.2
Маркетингові функції фахівців на підприємстві

Фахівці	Функції
Директор	Пошук покупців, партнерів
	Укладання договорів
	Установлення ціни на продукцію
	Налагоджувати ділові зв’язки
Фахівці планово-економічного відділу	Внутрішньогосподарське планування, планування товарної політики
	Організація обліку, контролю, аналіз витрат
	Установка цін
	Пошук каналів збуту
Фахівці бухгалтерії	Облік виробничої і господарської діяльності
	Облік реалізації
	Установлення цін

З метою виконання маркетингової діяльності в підприємстві доцільно створити відділ маркетингу в складі 2 фахівців маркетологів.
Завідуючий відділом, крім загального керівництва, здійснює дослідження кон’юнктури ринку, координує зусилля притягнутих функціональних фахівців щодо відпрацювання концепції і техніко-економічного обґрунтування розвитку виробництва, планування обсягів товарної продукції і ресурсного забезпечення, визначає напрям діяльності підлеглих маркетологів щодо контролю виробництва і спрямованості реклами, організація після реалізаційного обслуговування і вивчення враження, розробляє концепцію оформлення товару ; готує пропозиції щодо прийняття управлінських рішень.
Дослідження кон’юнктури ринку – вивчає співвідношення попиту та пропозиції на товари, що може робити і продавати підприємство, тобто виявляє місце товару на ринку, можливий обсяг його прибуткової реалізації.
Розробка концепції розвитку підприємства – моделі орієнтованої на оптимальне використання ресурсів завоювання ринку, визначеними під час вивчення кон’юнктури ринку товарами.
Техніко-економічне обґрунтування – економічна оцінка комерційної доцільності виробництва кожного виду продукції з обліком того, що його реалізація повинна відшкодовувати собівартість і забезпечувати середню норму прибутку.
Планування виробництва. Конкретизуються обсяги виробництва кожного товарного продукту, здійснюється пошук їхніх споживачів шляхом висновку договорів і узгодження ціни реалізації, що дає можливість визначити можливий виторг. Потім визначається потреба в ресурсах щодо виробництва, обумовленого в договорах  обсягу продукції.
Організація і здійснення виробництва. Аналізується склад і структура виробничих підрозділів підприємства, положення їхньої взаємодії, оперативні плани і т.д.
Маркетолог-замісник завідуючого відділом виконує всі етапи маркетингової діяльності щодо виробництва і реалізації продукції, виконує разові доручення завідуючого відділом і обов’язки завідуючого у випадку його відсутності.
Маркетолог здійснює всі етапи маркетингової діяльності щодо виробництва і реалізації продукції, організовує роботу торгових формувань підприємства.
Штатна чисельність відділу збільшується у випадку виникнення нових функцій чи розширення обсягів маркетингової діяльності.
Передбачається, що від впровадження маркетингової служби рівень рентабельності продаж в ТОВ АФ «імені Мічуріна» підвищиться на 2,9 %.

Таблиця 3.3
Економічна ефективність виробництва сільськогосподарської продукції в ТОВ АФ «імені Мічуріна» за рахунок запропонованих заходів

Показники	Факт	План	Відхилення (+,-)
Валова продукція, тис.грн.	1639	1860	221
Товарна продукція ,тис.грн.	1366	1630	264
Рівень товарності, %	83,3	87,5	4,2
Повна собівартість реалізованої продукції, тис.грн.	1293	1480	187
Прибуток, тис.грн.	163	230	67
Рівень рентабельність, %	12,6	15,5	2,9

Отже, за рахунок упровадження заходів прибуток зросте на 67 тис.грн., що приведе до збільшення рівня рентабельності на 2,9 %.
Планується, що маркетингова служба на підприємстві на перших етапах буде складатися з 2 спеціалістів – маркетологів, заробітна плата завідуючого службою маркетингу на місяць складає 650 грн., і фахівця-маркетолога на місяць 600грн. Витрати на оснащення ( покупка комп’ютера) складають 5000 грн., а отже на місяць 420 грн. Загальна сума витрат на впровадження маркетингової служби на місяць складає 2538,75 грн. Річні витрати, якщо не виникнуть непередбачені та інші витрати приблизно будуть складати 30465грн.
Строк окупності складе 0,45, тобто за 4,5місяці.
Таблиця 3.4
Витрати на впровадження маркетингової  служби на 1 місяць

Витрати	Сума, грн..
Заробітна плата (2 чол.)	1250
Нарахування на з/п	468,75
Реклама	180
Витрати на дослідження ринку, ціновий моніторинг	220
Витрати на оснащення	420
Всього витрат	2538,75

Для успішного функціонування таких служб пропонується:
1.                     Забезпечити службу маркетингу кваліфікованими кадрами, що добре володіють ситуацією на виробництві. Розробити систему показників преміювання і стимулювання зацікавленості працівників в результатах роботи підприємства, в пошуку заходів і встановлення довгострокових зв’язків з партнерами на основі договорів і контрактів.
2.                     Методи затратно-цінового моніторингу , оперативно впливати на перевитрати і своєчасно реагувати на всі відхилення від нормативних даних калькуляції.
3.                      Відтворити зв'язок з виробниками товарно-матеріальної продукції, відмовитися від послуг невигідних для підприємства посередників.
3.3 Впровадження міні цеху для виробництва круп
Сьогодні, коли виробник ресурсів в багатьох регіонах став і переробником є актуальним впровадження в сільськогосподарських підприємствах цехів по переробці зерна.
Пропонуємо на базі ТОВ АФ «імені Мічуріна» організувати міні цех по виробництву круп із зерна різних культур.
Крупи – другий по значенню продукт харчування ( після муки ). Їх виготовляють з зерна злакових культур, а також гречки та гороха. Фізіологічні норми харчування людини, розроблені в нашій країні, включають ввод в раціон різноманітних круп біля 24-35 г. в день. Крупа містить багато крохмалю, білків та жирів, а також мінеральні речовини та користується попитом.
Для створення крупоцеху пропонується придбати універсальний комплекс, який дозволяє отримати 18 сортів крупи із пшениці, ячменя, гороха, кукурудзи, проса і гречки.
Склад комплексу:
1.                Установка для калібрування і сортування зерна (УКС);
2.                Приставка для отримання пшеничної, кукурузної, ячнєвої, горохової круп (ПК);
3.                Приставка для шелущіння гречки та проса(ПШГП);
4.                Машина шелушильно-шлифофальна (МШ);
5.                Циклон.
Конструкція комплексу забезпечує:
-                     очистку і колібрування зерна;
-                     шелущіння зерна перед подрібненням, що забезпечує високу якість готової продукції;
-                     сортування готових круп по фракціям;
-                     простоту в експлуатації;
-                     комплекс обслуговує 2 чоловіка;
-                     переналадка з однієї культури на другу займає всього 30 хвилин.
Таблиця 3.5
Вихід круп із зерна сільськогосподарських культур

Культура	Види і сорта круп	Вихід круп, %
Пшениця	“Полтавська” №1, №2, №3, №4 “Артек”	80
Ячмінь	Перлова / Ячнєва №1, №2, №3	57 / 70
Кукурудза	Кукурудзяна №1, №2, №3, №5	60
Горох	Цілий, дроблений	77
Просо	Пшоно	75
Гречиха	Ядриця	65

Таблиця 3.6
Комплектація комплексу

Культура	УКС	ПК	ПШГП	МШ	Циклон
Пшениця	+	+		+	++
Ячмінь	+	+		+	++
Кукурудза	+	+		+	++
Горох	+	+		+	++
Просо	+		+	+	++
Гречка	+		+		+

В ТОВ АФ «імені Мічуріна» планується створення міні цеху по виробництву Ячнєвої крупи №1.
В таблиці 3.21 розглянемо дані ефективності виробництва і реалізації зерна озимої пшениці за останні 5 років.
Таблиця 3.7
Економічна ефективність виробництва і реалізації ячменю  в ТОВ АФ «імені Мічуріна»

Показники	2000р.	2001р.	2002р.	2003р.	2004р.	2004р. у % до 2000р.
Обсяг виробництва, ц	3555	9600	11360	3687	13984	393,4
Обсяг реалізації, ц	2902	8900	10434	2359	11464	395
Собівартість 1ц.,грн.	22,05	24,65	28,32	46,48	31,3	128,3
Ціна реалізації 1ц., грн.	28,25	32,33	30,19	48,7	34,5	122,1
Виручка від реалізації, тис.грн.	82	287,7	315,0	114,8	360	439
Прибуток, тис.грн.	11	56,30	37	5,6	35,5	-
Рівень рентабельності, %	15,5	24,3	9,3	5,1	10,0	-

Проаналізувавши дані таблиці можна зробити висновок, що в останні роки рентабельність виробництва ячменю є низькою, це відбувається за рахунок того що ціни реалізації дуже низькі, так як нема відповідних каналів реалізації продукції. Саме тому ми запропонували ячмінь до переробки на крупу.
В таблиці 3.22 представлені вихідні дані для розрахунку ефективності проекту.

Таблиця 3.8
Банк даних

Показники	Умовні позначення	Крупа
Витрати сировини, кг/год.	Gi	300
Відстані від цеху до джерела сировини, км.	L	1
Вантажопідйомність транспортного засобу, т.	Gmp	7
Вартість ткм., грн.	Цmp	1,7
Час на транспортування, год.	t	0,30
Кількість допоміжних робітників, чол.	Zвс	2
Годинна тарифна ставка робітників, грн.	Зтвс	1,82
Чисельність основних робітників, чол.	Zo	1
Середньомісячна зарплата основного робітника, грн.	Зто	617
Коефіцієнт втрат тари,грн..	Кт	1
Вартість одиниці тари, грн.	Цт	2
Тривалість роботи у рік, днів.	Д	300
Норма амортизаційних відрахувань, %:
а) устаткування	На моу	15
б) споруд	На моспор	5
Вартість споруди:
а) устаткування	F	40
б) споруд	Куд	160
Норма на відрахування на ремонт, %
а) устаткування	Нру	5
б) споруд	Нрспор	4
Вартість електроенергії, грн./кВт-год.	Се	0,25
Вартість холодної води, грн./м	Схв	2,8
Потужність комплексу, кВт.	N	38,3
Коефіцієнт використання потужності	Кпн	0,97
Час роботи комплексу за добу, год.	Т	8
Затрати на монтаж, %	Нмон	5
Відпускна ціна устаткування, грн.	Цу	75000

В таблиці 3.23 розглянемо дані про кількість робітників потрібних для виробництва, їх заробітну плату та витрати праці на 1 робітника за рік.
Таблиця 3.9
Зарплата та витрати праці робітників, зайнятих на виробництві крупи

Найменування посади	Кількість, чол.	Витрати праці, люд.-год.		Оплата праці, грн.
		на 1 чол. за зміну	всього за рік	у місяць	всього за рік
Керівник	1	8	2400	650	7800
Допоміжні робітники	2	5,5	3300	1200	14400
Всього	3	х	5700	1850	22200
Нарахування на  з/п				637,5	8325
Разом				2487,5	30525

Проаналізувавши дані таблиці 3.23 можна зробити висновок, що для виробництва крупи в цеху потрібен керівник (основний робітник) і два доможіних робітника. Загальні витрати праці за рік складуть 5700 люд.-год., а оплата праці – 22200 грн. Оплата праці з нарахуваннями 22200*1,37=30525грн. (пенсійний фонд 32 %, фонд соціального страхування 2,9 %, фонд зайнятості 1,9 %, страхування від нещасного випадку на виробництві 0,2 %).
Таблиця 3.10
Сировина для виробництва крупи

Сировина для виробництва	Витрати сировини, кг		Вартість, грн.		Вартість доставки, грн.	Загальна вартість сировини, грн.
	за зміну	за рік	1 кг	всього за рік
Зерно ячменю	2400	720000	0,31	223200	1339	224539

Аналізуючи дані таблиці 3.24 можна зробити висновок, що за зміну витрати сировини складатимуть 2400 кг, а за рік 720000 кг зерна. В господарстві собівартість 1 кг зерна пшениці складає – 0,31 грн. по цій же собівартості господарство буде направляти зерно на переробку.
Вартість доставки розраховується за формулою:

де Gтр – вантажопід’ємність транспортного засобу, т;
l – відстань від цеху до джерела сировини, км;
Цтр – вартість 1 т.км., грн.;
Зтвс – годинна тарифна ставка допоміжного робітника, грн;
t – час на транспортування, год;
Zвс – кількість допоміжних працівників, чол.
Отже:
Зтр = 7*1*1,7*1,82*0,3*2 = 13,0 грн.
Розрахуємо необхідну кількість рейсів, для чого витрати сировини на весь період у тонах поділимо на вантажопід’ємність транспортного засобу в тонах:

Тоді, загальна вартість доставки по кріп дорівнюватиме:
103*13,0=1339 грн.
Витрати на виробництво продукції розраховується по формулі:
Впр=Вс+Вз+Вт+Ваш+Вуп+Вр+Ве+Вшг+Вхв;
де Впр – витрати на виробництво продукції;
Вс  - витрати на сировину;
Вз –  витрати на зарплату;
Вт – витрати на тару та пакування;
Ваш – витрати на амортизацію;
Вр – витрати на ремонт;
Ве – витрати на електроенергію;
Вхв – витрати на холодну воду;
Вуп – витрати на управління.
Розрахуємо витрати на амортизацію:
Ваш=Ау+Аспор.
де Ау – амортизаційні відрахування на устаткування, грн.
Аспор – амортизаційні відрахування на споруду, грн.
При цьому:
Ау=(Бу*На моу)/100;
Аспор=(Бспор*На мо спор)/100;
Балансова вартість споруди розраховується за формулою:
Бспор=FКуд;
де F – площа споруди, м2;
Куд – вартість споруди, грн/м2.
Бспор=40*160=6400 грн.
Аспор=(6400*5%)/100 %=320 грн.
Балансова вартість устаткування розраховується за формулою:
Бу=Цу+Втру+Вмону;
де Цу –вартість устаткування, грн.;
Втру – витрати на транспортування, грн.
Вмону – витрати на монтаж, грн.
Витрати на монтаж розрахуємо за формулою:
Вмону=(Цу*Нмону)/100;
де Цу – ціна устаткування, грн;
Нмону – норма на монтаж устаткування, %.
Вмону=(75000*5%)/100%=3750 грн.
Витрати на транспортування комплексу бере на себе фірма, к якої він буде придбаний.
Отримуємо, що:
Бу=75000+3750=78750 грн.
Тоді амортизація устаткування дорівнює:
Ау=(78750*15%)/100%=11812,5 грн.
Загальні витрати на амортизацію дорівнюють:
Ваш=11812,5 +320=12132,5 грн.
Розрахуємо витрати на ремонт та обслуговування техніки по формулі:

де Б_у, Б_спор – балансова вартість устаткування та споруд, грн.;
Н_ру, Н_рспор – норми відрахувань на ремонт, %.
В_р=(78750*5%)/100%+(6400*4%)/100%=3937,5+256=4193,5 грн.
Для розрахунку витрат на електроенергію використовують формулу:
В_е=Д*Т*N*К_пм*С_е
де Д – кількість робочих днів за рік;
Т –час роботи за добу, год.;
N – потужність, кВт;
К_пм – коефіцієнт використання потужності;
С_е – вартість 1 кВт-год.грн.
В_е=300*8*38,3*0,97*0,25=22290,6 грн.
В технологічному процесі виробництва крупи використовують 1 м3 води за зміну, тоді втрати на холодну воду дорівнюють:
В_хв=300*1*2,8=840 грн.
Згідно з технологічним процесом виробництва крупи зі 100% зерна, в середньому, вихід крупи складе 70 %, а інші 30 % будуть складати висівки. Отже, ТОВ АФ «імені Мічуріна» в результаті переробки 720 тон зерна ячменю отримає крупи 504 тон, а висівок – 216тон. Крупа буде пакуватись у мішки по 50 кг вартість 1 грн., а висівки будуть спрямовуватись на потреби тваринництва на реалізацію.
Розрахуємо витрати по тарі з урахуванням 10% страхового фонду:
В_т=(504000/50)*1*110%=11088
Витрати на управління складають біля 6 % від усіх витрат.
Тоді витрати від управління:
В_{без упр}=224539+30525+12132,5+11088+4193,5+22290,6+840=305608,6
Розрахуємо загальні витрати, включаючи управління:
В_п =305608,6 *1,06=323945,1
Розподіл витрат проводиться наступним чином на крупу припадає –70 % усіх витрат, а на висівки – 30 %.
          Розрахуємо собівартість 1 кг кожного виду продукції:
Крупа: (323945,1 *70 %)/504000 = 0,45 грн. за 1 кг у мішках по 50 кг.
Висівки: (323945,1 *30%)/216000= 0,45 за 1 кг насипом.
В таблиці 3.25 розглянемо результати економічного обґрунтування переробки зерна на ячневу крупу.

Таблиця 3.11
Економічна ефективність переробки зерна на ячневу крупу

Показники	Ячмінь	Крупа	Відхилення +/-
Обсяг виробництва, кг
- основної продукції	720000	504000	х
- побічної продукції	-	216000	х
Обсяг реалізації, кг
- основної продукції	720000	504000	х
- побічної продукції	-	216000	х
Собівартість, грн./кг.
- основної продукції	0,313	0,45	х
- побічної продукції	-	0,45	х
Ціна реалізації, грн./кг.
- основної продукції	0,345	1,30	х
- побічної продукції	-	0,5	х
Виручка від реалізації, тис.грн.
- основної продукції	248,4	655,2	406,8
- побічної продукції	-	108	108
Прибуток, тис. грн.
- основної продукції	23,04	394,4	371,36
- побічної продукції	-	9	-
Рентабельність, %
- основної продукції	10,2	151,2	141*
- побічної продукції	-	9

 *абсолютне відхилення
Аналізуючи дані таблиці 3.25 можна зробити висновок, що переробка зерна на крупу принесе господарству прибуток 394,4 тис. грн., що на 371,36 тис.грн. більше ніж продати зерно у первісному вигляді.
Збільшується рівень рентабельності виробництва, так рівень рентабельності виробництва ячменю і при продажу в первісному вигляді складає 10,2 %, а рівень рентабельності виробництва крупи складає 151,2 %, або більше на 141 пункти.
Розрахуємо термін окупність обладнання – відношенням витрат на придбання устаткування до прибутку за 1 місяць роботи цеху. місяця

РОЗДІЛ 4 БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
4.1 Організація охорони праці на підприємстві
У відповідності із Законом України про охорону праці від 21.11.2002 р. власник підприємства, голова правління зобов’язаний створити в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечити додержання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці.
З цією метою власник забезпечує функціонування системи управління охороною праці, для чого:
-        створює відповідні служби і призначає, посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов’язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій;
-        розробляє за участю профспілок і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів з охороні праці, впроваджує прогре­сивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автомати­зації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці;
-        забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, профе­сійних захворювань, і виконання профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;
-        організовує проведення лабораторних досліджень умов праці, атестації ро­бочих місць на відповідність нормативним актам про охорону праці, вживає за їх підсумками заходів щодо усунення небезпечних і шкідливих для здо­ров'я виробничих факторів;
-        розробляє і затверджує положення, інструкції, інші нормативні акти про охорону праці;
-        здійснює постійний контроль за додержанням працівниками технологіч­них процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту;
-        організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництва з працівниками у галузі охорони праці
-        забезпечує працюючих засобами індивідуального захисту, лікувально-профілактичним харчуванням, молоком, або рівноцінними харчовими продуктами, миючими засобами, санітарно-побутовим приміщенням, організацією питного режиму, надання працівникам передбачених законо­давством пільг і компенсацій, пов’язаних з важкими та шкідливими умовами праці.
Власник зобов'язаний за свої кошти організувати проведення попереднього і періодичних медичних оглядів працівників зайнятих на важких роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці. За час проходження медичного огляду за працівником зберігається місце роботи і середній заробіток. Усі працівники при прийнятті на роботу і в процесі роботи проходять на підприємстві інструктаж з питань охорони праці, подання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, про правила поведінки при виникненні аварій згідно з типовим положенням. Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, повинні проходити попереднє спеціальне навчання і один раз на рік перевірку знань відповідних нормативних актів про охорону праці.
Фінансування охорони праці здійснюється власником у розмірі не менш 0,5% суми реалізованої продукції. Працівник не несе ніяких витрат на заходи щодо охорони праці..
У колективному договорі сторони передбачають забезпечення працівникам соціальних гарантій охорони праці на рівні, не нижчому за передбачений законодавством, їх обов’язки, а також комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійним захворюванням і аваріям. До працівників підприємств можуть застосовуватися будь-які заохочення за активну участь та ініціативу у здійсненні заходів щодо підвищення безпеки та поліпшення умов пращ. Види заохочень визначаються колективним договором. Крім відшкодування шкоди працівникам власник повністю відшкодовує збитки іншим підприємствам, громадянам і державі на загальних підставах у зв’язку з заподіянням шкоди при порушенні вимог щодо охорони праці. У разі незабезпечення вимог щодо охорони праці власник відраховує кошти на соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань за підвищеними тарифами, що періодично пере­глядаються залежно від рівня виробничого травматизму і ступеня шкідливос­ті умов праці, в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України з участю профспілок. Власник відшкодовує витрати на лікування і професій­ну реабілітацію потерпілих від нещасних випадків і професійних захворю­вань, сплачує витрати на проведення робіт по рятуванню потерпілих під час аварії та ліквідації її наслідків, на ритуальні послуги при похованні загиблих, розслідування і проведення експертизи причин аварій" або нещасного випадку, на складання санітарно-гігієнічної характеристики умов праці тощо.