Правове забезпечення зовнішньоекономічної діяльності повинне відповідати двом критеріям: враховувати специфіку предмета і задовольняти потреби суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. При цьому основне завдання — створення сприятливого правового клімату для реалізації економічних інтересів суб'єктів господарювання в сфері зовнішньоекономічних відносин.
Правові норми, що регулюють зовнішньоекономічну діяльність, утворюють певний комплекс, який включає як міжнародно-правові, так і національно-правові норми. Цей комплекс характеризується як сукупність пов'язаних ієрархій і взаємопідлеглістю міжнародних і національних правових норм, взаємодіючих між собою як у цілому, так і в своїх структурних частинах, що регламентують зовнішньоекономічні зв'язки України.
На формування системи правових приписів про зовнішньоекономічну діяльність впливають як внутрішні, так і зовнішні фактори. До зовнішніх факторів відносяться: стан міжнародних відносин, участь України в міжнародних угодах; до внутрішніх: зовнішньоекономічна політика України, стан економіки України, умови, структура органів державної влади і управління тощо.
Загалом нормативні акти, що регулюють зовнішньоекономічну діяльність, можна умовно розділити на три групи:
-                   Акти, в яких закріплені основні принципи організації і напрямки здійснення зовнішньоекономічної діяльності. Передусім це Конституція України, Декларація про державний суверенітет України та Закон України „Про зовнішньоекономічну діяльність”, який було прийнято в квітні 1991 р. Закон України „Про зовнішньоекономічну діяльність” регулює всі зовнішньоекономічні відносини України: визначає принципи зовнішньоекономічної діяльності, класифікує суб'єктів, дає характеристику основних видів діяльності у сфері зовнішніх зв'язків. У ньому представлена характеристика основних напрямків регулювання зовнішньоекономічної діяльності, визначені спеціальні правові ринки, що діють в Україні і які регламентують економічні відносини України з іншими державами [11, 6].
-                   Акти, які складаються із систематизованих норм, зокрема — Митний кодекс України, Закон України „Про єдиний митний тариф”, Закон України „Про режим іноземного інвестування”, Декрет Кабінету Міністрів України „Про валютне регулювання”. Так, Декрет Кабінету Міністрів „Про валютне регулювання” практично регламентує основи валютної політики України на внутрішньому ринку. див. додаток А.
-                   Акти щодо поточних операцій. Це найбільш чисельна група нормативних документів, що регламентують широке коло відносин.
До їх числа відносяться постанови, інструктивні листи, накази, що приймаються і видаються першочергово:
Сучасні умови ринкової трансформації та формування відкритої економіки України вимагають ґрунтовної та комплексної оцінки можливостей її інтеграції до світового господарського простору, а також структур та організацій, які дають можливість краще використовувати переваги міжнародного співробітництва, розвитку спеціалізованого виробництва. Тому питання про вступ України до COT є важливим кроком на шляху входження країни у світове економічне співтовариство на засадах повноправного члена.
Посилення інтеграційних процесів зумовило перегляд COT свого негативного ставлення до регіональних торговельно-економічних союзів. Про відчутні обмеження компетенції COT та значущості регіональних угруповань свідчить те, що понад 60% світової торгівлі припадає на торгівлю всередині існуючих торговельних союзів: ЄС (15 країн Європи) — 22,8%, АТР (18 країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону) — 23,7%, НАФТА (США, Канада, Мексика) — 7,9% [5, 81].
Отже, найбільший виграш від лібералізації торгівлі в короткостроковій перспективі отримують розвинені країни, які вже мають невисокі митні тарифи (5—6% на кінцеву продукцію промисловості), конкурентоспроможну товарну продукцію високого ступеня обробки (машинотехнічного та споживчого характеру), диверсифікований і потужний сектор послуг (який досягає 50— 60% ВВП). США, Японія та ЄС фактично контролюють світові товарні потоки. Частка США у світовому експорті — 12,2% (688,9 млрд. дол.), у світовому імпорті — 16,1% (899,2 млрд. дол.) [12, 6].
Водночас багато країн Азії, Африки, Латинської Америки стикаються із серйозними проблемами у зв'язку з менш конкурентним національним виробництвом, нижчим рівнем розвитку людських ресурсів та гіршими можливостями у сфері обробки інформації. Тарифи у країнах, що розвиваються, перевищують більше ніж у 2-3 рази тарифні ставки розвинених держав. Високі тарифи (в середньому 15-30%) використовуються як джерело надходжень до державних бюджетів. Це стосується і деяких країн, котрі перебувають на етапі ринкової трансформації і тільки намагаються створити ефективну ринкову систему із конкурентним середовищем.
Успішне завершення Уругвайського раунду, створення Світової організації торгівлі (COT) і початок реалізації рішень цього раунду розглядаються світовим співтовариством як початок нової ери в міжнародній торгівлі й економічних відносинах.
Актуальним для України є те, що членство в системі ГАТТ/СОТ сприятиме подоланню проблеми санкцій проти вітчизняних виробників, допоможе їм захищати інтереси при розв'язанні антидемпінгових спорів. Нарешті, членство в COT сприяло б значному зниженню цін на вітчизняну продукцію на міжнародних ринках. Так, наприклад, згідно з експертними оцінками, вступ України до COT дав би змогу знизити вартість українських товарів на турецькому ринку в середньому на 7-12%, а на польському — на 10-15%. Загальна ж величина потенційного збільшення експорту нашої держави в результаті вступу до COT, за оцінками Міністерства економіки України, становить близько 1 млрд. дол. щорічно [15, 143].
Аналіз кількісних та якісних параметрів зовнішньоекономічної активності України наводить на невтішні висновки про нездатність вітчизняних ринкових і державних інституцій витримувати сучасний темп і ритм відтворювальних процесів. За даними Держкомстату України, товарна структура зовнішньої торгівлі країни характеризується суперечливими тенденціями. Домінуючі експортні позиції посідають металопродукція (близько 40% експорту), продукція паливно-енергетичного комплексу та хімічної промисловості (20%), в той час як машини та устаткування становлять лише близько 10%. Основною номенклатурою вітчизняного експорту є металевий прокат, більше того, його частка в структурі експорту зростає — майже на 12% за період 1996-2001 pp., а машинобудування скоротилась за цей час більш як на 2%. Причому в структурі українського експорту металопродукції у свою чергу з 1995 по 2000 pp. Питома вага напівфабрикатів та чавуну зросла з 33 до 48%, а готового прокату зменшилась — з 67 до 52%. Рівень же вітчизняних експортних цін на металопродукцію є одним із найнижчих у світі. Якщо взяти за еталон рівень ЄС, то відносно нього у 2000 р. ціна української заготівки становила в середньому 85%, арматури — 80%, товстого листа — 57% [21, 9].
Відтак, можна констатувати наявність нераціональної структури українського експорту, в якій домінує продукція з невисоким рівнем доданої вартості. Експортуючи таку продукцію, ми забезпечуємо сировиною власних конкурентів на ринках готових виробів, чим власноруч перекриваємо собі туди вихід.
Порівняння з сусідами Центральної та Східної Європи підтверджує правильність таких висновків. Адже, експорт сировини і товарів з низькою питомою вагою доданої вартості з України в 4-10 разів перевищує аналогічний показник для Чехії, Угорщини та Польщі. Крім того, експорт продукції українського машинобудування у 2-5 разів нижчий від аналогічного показника країн Центральної Європи. А тім у 1995 р. частка продукції машинобудування структурі експорту України становила у Словаччині - 18,8%, Польщі - 21,1%. То в Україні поступово закріплюється вкрай не гідна у стратегічному плані сировинна структура товарного експорту [23, 76].
Тому, досліджуючи проблеми державного регулювання зовнішньоекономічної сфери, науковці здебільшого відстоюють необхідність запровадження в Україні істотних порівняно з розвинутими країнами протекціоністських заходів. Деякі навіть обґрунтовують потребу в реалізації у нашій країні принципу автаркії, який полягає у мобілізації внутрішнього економічного потенціалу та зміцненні національних структуроутворних галузей; у формуванні цілісної незалежної економіки на основі створення раціональної національної структури виробництва, орієнтованої на вітчизняного споживача [16, 6].
І хоча, як уже зазначалося вище, в Україні зовнішньоекономічна сфера була лібералізована занадто швидкими темпами (при цьому помилки є неминучими), все ж потрібно пам'ятати і про ту позитивну роль, яку відіграла лібералізація для розвитку національної економіки. Йдеться про „моторну” роль імпорту. Адже вільний від обмежень імпорт зруйнував багато неефективних виробництв і водночас став підставою для виникнення в Україні вищих стандартів споживання. Стандартів, які ґрунтуються не тільки на виробництві за допомогою сучаснішого обладнання і технології, а й інших принципах, формах та способах організації суспільно-економічного життя. Тому, напевно, й існує стійкий кореляційний зв'язок (і це підтверджує досвід країн Центральної та Східної Європи) між зовнішньоторговельними параметрами розвитку економіки постсоціалістичної країни та ступенем ринкового реформування її економіки. На наш погляд, затримка розвитку експортно-імпортної активності на перших етапах незалежності, можливо, і сприяла б уникненню багатьох помилок перехідного періоду, проте відсунула б також і неповоротні зміни.
Отже, важливість зовнішньої торгівлі підсилює ще один момент. Значна частина того, що вироблялось у колишньому Союзі, мала дуже низькі якісні і відповідно споживчі характеристики, а їхня вартість створювалась штучно адміністративними засобами. Тобто говорити лише про кількісні параметри відродження економічного потенціалу нашої країни, не зачіпаючи якісних, неможливо. А для прискорення принципового переозброєння вітчизняного виробництва сучаснішими технологіями, обладнанням та устаткуванням імпорт є безальтернативним чинником. Для оплати імпорту країна повинна у достатньому обсязі експортувати.
1.2 Методологічні основи розвитку зовнішньоекономічних зв’язків в Україні
Зовнішні зв'язки держави — це взаємообмін з країнами світу продуктами матеріального виробництва, енергією, послугами, інформацією на основі міжнародного поділу праці, а також співробітництво політичних органів, спрямоване на ефективне розв'язання глобальних проблем людства, розширення особистих контактів громадян.
Зовнішні зв'язки мають розгалужену структуру. За змістом, характером, предметами обміну поділяються на політичні, економічні, наукові, культурні, інформаційні, воєнні, екологічні, релігійні, гуманітарні відносини, особисті стосунки громадян, їх можна групувати і за іншими ознаками (часовою тривалістю: тимчасові та стабільні, довготривалі; за територією: з країнами Європи, Азії, Америки тощо; за рівнем розвитку країн: з розвиненими країнами і країнами, що розвиваються тощо). При цьому кожна група зв'язків має свою ієрархічну багаторівневу структуру. Наприклад, економічні зв'язки поділяються на зовнішньоторговельні, науково-технічні, інвестиційні, кредитно-фінансові, інтуристські тощо.
Етапною правовою основою для розширення зовнішньоекономічних зв'язків незалежної України стали Декларація про державний суверенітет України (16 липня 1990 р.), Акт проголошення незалежності України (24 серпня 1991 р.) і, нарешті, Конституція України (28 червня 1996 р.). Серед спеціальних законів з питань економіки слід відзначити Закони України про економічну самостійність (З серпня 1990 р.); про зовнішньоекономічну діяльність (16 квітня 1991 р.); про створення державного експортно-імпортного банку (З січня 1992 р.); про іноземні інвестиції (13 березня 1992 р.), Декрет Кабінету Міністрів України "Про режим іноземного інвестування" (20 травня 1993 р.); Закони України про промислово-фінансові групи в Україні (21 листопада 1995 р.); про режим іноземного інвестування (19 березня 1996 р.); про захист від недобросовісної конкуренції (7 червня 1996 р.) та інші законодавчі та нормотворчі акти [26, 6].
Важливими правовими документами щодо створення механізму зовнішньоекономічних зв'язків України стали договори та угоди з молодими незалежними державами, що утворилися на території колишнього СРСР, та багатьма країнами Європи, Північної й Південної Америки, Азії, Африки.
З колишніми республіками СРСР Україна провадить переговори щодо розв'язання економічних і фінансових проблем, питань па-ливно-енергетичного комплексу, транспорту і зв'язку, правонаступництва новостворених держав. Водночас основою розширення економічного простору є горизонтальні зв'язки між безпосередніми виробниками товарів, а також між державами. При цьому тільки за умови безмежності економічного простору складаються ефективні господарські зв'язки. До того ж стабілізація економіки, радикальні зміни інституціональних структур, збалансованість товарної та грошової маси більше ймовірні, якщо їх провадити в масштабах держав. Між процесами введення вільних цін, децентралізації системи прийняття рішень і фінансовою дисципліною існує найтісніший зв'язок, який і зумовлює формування внутрішніх ринків молодих держав, що є передумовою створення справді ринкового міждержавного середовища.
Для України важливими є двосторонні угоди і договори з державами - колишніми республіками СРСР. За цими угодами держави мають надавати своїм підприємствам можливість самим встановлювати господарські зв'язки, обумовлювати порядок розрахунків, форми матеріальної відповідальності за невиконання поставок. Загалом угоди мають виробляти економічний механізм реалізації інтересів України та її партнерів, а не бути Політичними деклараціями на економічну тему [19, 143].
Розробка програм стабілізації й розвитку зовнішньоекономічних зв'язків повинна включати оцінку можливостей сучасного експортного потенціалу України і першочергових, так званих критичних імпортних потреб. У цьому контексті заснування й функціонування спільних підприємств вбачаються більш надійною формою, ніж створення спільних економічних зон.
З урахуванням потреб наших партнерів за кордоном та можливостей диференційованого стимулювання тих виробництв, що становитимуть основу експортного сектора економіки України, доцільно було б ширше заохочувати вкладення іноземного капіталу у вже існуючі господарські об'єкти та створення іноземними інвесторами фірм на території нашої держави. При цьому слід брати до уваги, що іноземний капітал віддає перевагу організаційно-економічним відносинам високого рівня, а не лібералізації умов для залучення іноземних інвестицій.
Подібні форми економічних відносин сприяли б запровадженню у виробництво сучасних технологій, надали б імпульс прогресивним зрушенням у господарській структурі України, забезпечили б вихід на світовий ринок з конкурентоспроможною продукцією. Що стосується контролю іноземних інвесторів, то диференційований підхід до оподаткування і видавання ліцензій, контроль за додержанням санітарних та інших умов, створення національного агентства сприяння залученню іноземних інвестицій та інші заходи, успішно застосовувані в цивілізованих країнах світу, прийнятні і для України.
Сприятливе географічне розташування, значний потенціал обробної промисловості й перспективний експорт сільськогосподарської продукції слід враховувати під час розробки приграми стабілізації та розвитку зовнішньоекономічних зв'язків України. Треба також пам'ятати, що: 1) торгівлю готовою продукцією на світовому ринку витісняє обмін науково-технічними досягненнями; 2) частка взаємного обміну деталями, компонентами, вузлами у міжнародній торгівлі зростає; 3). матеріально-технічне забезпечення виробництва фірми не обмежується національним ринком. Отже, одним із стратегічних напрямів доцільно передбачити пріоритетне залучення іноземного капіталу до науково-технічної та виробничої кооперації, взаємовигідного обміну на ліцензійній основі винаходами, розробками, ноу-хау, промисловими зразками тощо.
Розвиток міжнародної кооперації потребує стимулів з боку держави - звільнення окремих категорій товаровиробників від митного оподаткування та ліцензування чи квотування, надання кредитних пільг тощо. Слід розширити імпорт комплектуючих для експортної продукції, практикувати застосування імпортних технологій і новітнього устаткування для легкої промисловості й галузей АПК, електротехніки, зв'язку тощо. Науково-технічний прогрес за своєю природою інтернаціональний, тому розв'язати завдання розвитку передових технологій без зв'язків із зовнішнім світом, без залучення світового капіталу практично неможливо.
Обґрунтована стратегія розвитку зовнішньоекономічних зв'язків України підпорядковується раціональному розв'язанню найгостріших проблем оздоровлення економіки - подоланню численних дефіцитів на внутрішньому ринку, прискоренню НТП, нагромадженню валютних ресурсів для сплати нашої частки в колишньому загальносоюзному зовнішньому боргу, поліпшенню якості товарів, підвищенню збалансованості бюджету і платіжного балансу.
Отже, розвиток зовнішньоекономічних відносин є не самоціллю, а одним з перевірених досвідом багатьох розвинутих країн способів подолання кризового стану економіки, виведення виробничого потенціалу на сучасний технічний і технологічний рівні, підвищення добробуту народу України.
Різноманітними є функції світових зв'язків України. Вони покликані сприяти органічному її інтегруванню у всесвітні структури з метою зміцнення миру й безпеки, ефективного розвитку економіки, науки, освіти і культури, формуванню єдиного екологічно чистого простору землі, задоволенню особистих потреб громадян. 
За 2006р. експорт товарів склав 34676,7 млн. дол. США, імпорт – 39899,6 млн. дол. США. Порівняно з відповідним періодом минулого року експорт збільшився на 11,4%, імпорт – на 22,4%. Від'ємне сальдо становило 5222,9 млн. дол. (у 2005р. – 1469,7 млн. дол.). Коефіцієнт покриття експортом імпорту складав 0,87 проти 0,95 у 2005 році [35].
Зовнішньоторговельні операції Україна проводила з партнерами із 211 країн світу. Обсяги експортних поставок до країн Європи становили 33,1% від загального обсягу експорту, СНД – 32,4%, Азії – 21,5%, Америки – 6,8%, Африки – 6,2%, Австралії і Океанії – 0,05%.
Імпорт з країн СНД становив 45,5% від загального його обсягу, Європи - 36,5%, Азії - 13,5%, Америки – 3,3%, Африки – 0,9% та Австралії і Океанії - 0,2%.
У порівнянні з 2005р. збільшились обсяги експорту товарів до Америки (на 38,4%), Австралії і Океанії (на 25,4%), країн СНД (на 15,7%), Європи (на 15,4%), Африки (на 0,6%). Зменшились обсяги поставок товарів до країн Азії (на 2,4%).
Збільшились обсяги імпортних надходжень в Україну з Азії (на 30,4%), Європи (на 29,9%), країн СНД (на 16,2%), Америки (на 13,7%). Імпорт з Австралії і Океанії зменшився (6,2%), Африки (на 2%).
Найбільші обсяги експортних поставок у 2006р. здійснювались до Російської Федерації – 22,1% від загального обсягу експорту, Італії – 6,6%, Туреччини – 6,3%, Польщі – 3,6%, Німеччини – 3,3%, США та Білорусі – по 3,2%.
Найбільші імпортні надходження здійснювались з Російської Федерації - 30,9%, Німеччини - 9,2%, Туркменістану -8%, Китаю – 5,1%, Польщі – 4,7%, Італії - 3,1%, Білорусі – 2,9%.
Порівняно з 2005р. збільшився експорт товарів до основних країн-партнерів: Білорусі – на 38,1%, Польщі – на 36,1%, Італії – на 32,6%, США – на 26,6%, Туреччини – на 18,3%, Російської Федерації – на 12,7%. Зменшився експорт до Німеччини – на 3,6%.
Зросли обсяги імпорту товарів з усіх основних країн-партнерів: Польщі – у 1,5 рази, Італії – на 40%, Білорусі – на 31,9%, Туркменістану – на 31,8%, Китаю – на 27,1%, Німеччини – на 22,3% та Російської Федерації – на 4,1%.
У загальному обсязі експорту товарів за 2006р. порівняно з відповідним періодом минулого року збільшилась частка жирів та олій тваринного або рослинного походження - з 1,6% до 2,5%, продуктів неорганічної хімії - з 2,7% до 2,9%, чорних металів - з 33,8% до 34,2%, виробів з чорних металів – з 5,5% до 6,2%, електричних машин і устаткування - з 2,6% до 3,3%. Натомість зменшилась частка молока та молочних продуктів, яєць, меду – з 1,6% до 0,9%, зернових культур - з 3,9% до 3,7%, руд, шлаків та золи - з 3,1% до 2,4%, енергетичних матеріалів, нафти та продуктів її перегонки - з 9,8% до 6,9%, добрив - з 2,9% до 2,6%, котлів, машин, апаратів і механічних пристроїв - з 5,6% до 5%.
У загальному обсязі імпорту товарів збільшилась частка фармацевтичної продукції – з 2,8% до 3%, полімерних матеріалів, пластмас - з 4,1% до 4,5%, наземних транспортних засобів, крім залізничних - з 8,2% до 11,1%. Зменшилась частка руд, шлаків та золи - з 1,9% до 1,2%, енергетичних матеріалів, нафти та продуктів її перегонки – з 30,4% до 28,8%, котлів, машин, апаратів і механічних пристроїв - з 11,1% до 10,8%, електричних машин і устаткування - з 6,2% до 5,9%.
У структурі імпорту давальницької сировини переважали енергетичні матеріали, нафта та продукти її перегонки (22,5%), електричні машини і устаткування (14,4%), полімерні матеріали, пластмаси (5,5%), бавовна (тканини) (5,2%), хімічні штапельні волокна (4,6%), вовна (4,5%), папір та картон (3,8%), нитки синтетичні або штучні, а також м’ясо та харчові субпродукти (по 3,7%).
Обсяг експорту готової продукції, виготовленої з імпортованої давальницької сировини, становив 2189,1 млн. дол. і зменшився у порівнянні з 2005р. на 4,2%. Основні поставки готової продукції здійснювалися до Німеччини – 17,7%, Угорщини – 14,6%, Польщі – 9,9%, Російської Федерації – 9,8%, Нідерландів – 6,2% та Італії – 5,7%. Найбільша питома вага припадала на одяг текстильний (22,4%), органічні хімічні сполуки (14,4%), електричні машини і устаткування (12,5%), папір та картон (7,7%), полімерні матеріали, пластмаси (5,9%), чорні метали (5,3%), взуття (4,2%), одяг трикотажний (4,1%), інші продукти хімічної промисловості (4%) [34].
Отже, поступове входження України у світовий економічний простір виявляється в розширенні її економічних, політичних, торгових, фінансово-кредитних, господарських і технологічних зв’язків з іншими країнами світу. За їх допомогою господарство України становить єдину господарську систему, яка розвивається на основі суспільного поділу праці.
У системi мiжнародного подiлу працi Україна спецiалiзується на виробництві машин (лiтаки, судна, ракетно-космiчна тexнiкa, танкобудування), продукцiї чорної металургiї (залiзна і марганцева руди, прокат), продукції АПК, особливо харчової (цукор, борошно, олiя, м'ясо, молоко, овочеві консерви, кондитерські вироби), виробництвi xiмiкaтів, цементу [30].
Форми зовнішніх економічних зв'язків України — різноманітні: зовнішня торгівля, міжнародна спеціалізація і кооперування виробництва, експорт та імпорт капіталів і робочої сили, надання та одержання послуг (виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортне чи імпортно-посередницьких, юридичних), міжнародне спільне підприємництво, сумісне будівництво підприємств, науково-технічне співробітництво, валютні та фінансово-кредитні відносини, інтуризм, проведення на комерційній основі виставок, ярмарків, торгів, аукціонів тощо.
У cвітовому масштабi Укрaїнa видiляється також науково-технiчним потенцiалом високої квалiфiкацiї. Вона мaє визначнi у світі власнi наукові школи та унiкальнi технологiчнi розробки нових матерiалiв, бiотехнологiй в галузi електрозварювання, радiоелектронiки, фiзики низьких температур, ядерної фiзики, iнформатики, телекомунiкацiй та зв'язку, здатних забезпечити розвиток високотехнологiчного виробництва на piвні найвищих свiтових стандартiв.
Вiдтак порiвняно високий економiчний, науково-технiчний, мінерально-сировинний, грунтовий i трудовий потенцiали, надзвичайновигiдне економiко-географiчне та геополiтичне положения в центрi Європи створюють об'єктивнi умани для забезпечення вза€мовигiд-ного мiжнародного подiлу працi, спецiалiзацiї, кооперування та iнтеграцiї України у свiтовий економiчний npocтip.
У сучасних умовах зовнiшньоекономiчнi зв'язки стають могутнім засобом прискорення науково-технiчного розвитку та iнтенсифiкацiї економiки, оскiльки оволодiвати найновiшими досягненнями науки й технiки без iнтенсивного обмiну результатами наукових дослiджень, рiзноманiтними товарами й послугами означа нерацiонально використовувативласнi ресурси, втрачати час i темпи розвитку.
Отже, зовнiшньоекономiчна дiяльнiсть дaє змогу прискорювати науково-технiчний прогрес завдяки органiзацiї спiльних дослiджень, швидкому переобладнанню сучасною технiкою галузей i виробництв, сприяє розв'язанню багатьох соцiальних проблем. Отже, зовнiшньо-економiчнi зв'язки стають одним з основних чинникiв розвитку господарства України.

2. Аналіз зовнішньоекономічних зв’язків ТОВ «ЮНІТРЕЙД»
2.1 Організаційно-економічна характеристика ТОВ «ЮНІТРЕЙД»
ТОВ «ЮНІТРЕЙД» було засновано в 1993 році. Метою Товариства є сприяння розвитку економіки України, формування ринкових відносин, постійне підвищення ефективності господарської i підприємницької діяльності, спрямованої на задоволення громадської потреби в продукції, роботах, послугах Товариства, вирішення соціальних проблем, отримання прибутку і відноситься до підприємницьких Товариств.
Предметом діяльності Товариства є: оптова та роздрібна (в тому числі виїзна) торгівля товарами народного споживання, продукцією виробничо-технічного призначення, продовольчими товарами, сільськогосподарською продукцією; оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями; оптова, роздрібна торгівля тютюновими виробами; посередницькі послуги при купівлі-продажу товарів народного споживання, сільськогосподарських продуктів; організація пунктів закупівлі сировини та відходів виробництва; закупівля та продаж сільськогосподарської продукції; виробництво та реалізація борошна, крупи, макаронних виробів; зовнiшньоекономiчна діяльність; інші види діяльності не заборонені чинним законодавством [32].
Вищим органом управління Товариства є збори учасників. Вони складаються з учасникiв або призначених ними представників. Представники Учасників можуть бути постійними або призначатися на певний строк. Учасник має право в будь-який час замінити свого представника, сповістивши про це iнших Учасникiв. Кількість голосів кожного з Учасникiв у зборах визначається пропорцiйно розміру частки Учасника у статутному капіталі. Збори Учасникiв Товариства обирають зі свого складу Голову зборів на 2 роки. Голова зборів Товариства розпочинає збори. Скликає чергові та позачергові збори Учасників, готує їх порядок денний, направляє Учасникам відповідні повідомлення. Перевіряє повноваження представників і вирішує питання про можливість їх участі у зборах. Збори можуть приймати рiшення з будь-яких питань дiяльностi Товариства, у тому числі і з тих, що передані зборами до компетенції виконавчого органу [22].
Виключною компетенцією зборiв є: визначення основних напрямів дiяльностi Товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання; внесення змін i доповнень до статуту Товариства; прийняття рішення про відчуження майна Товариства на суму, що становить п’ятдесят і більше відсотків майна Товариства; зміна розміру статутного капіталу; призначення та звільнення з посади Генерального директора, вибори та відкликання членів ревізійної комісії, Голови зборів; та ін.
Питання віднесені до виключної компетенції зборів Учасників Товариства, не можуть бути передані ними для вирішення виконавчому органу Товариства.
Управлінська структура зовнішньоекономічної діяльності Управлінська структура зовнішньоекономічної діяльності Товариства - складний комплекс, організованість роботи якого забезпечується механізмом управління, який встановлює внутрішні зв’язки і ураховує діяльність усіх ланок і працівників підприємства – від робітника до генерального директора ТОВ «ЮНІТРЕЙД».
Управлінська структура зовнішньоекономічної діяльності ТОВ «ЮНІТРЕЙД» зображена на рис. 1.1.
Структура складається з генерального директора, комерційного директора, директора по зовнішньоекономічних зв’язкам, головного бухгалтера, бухгалтера, відділу нафтопродуктів до складу якого входять: начальник відділу нафтопродуктів, менеджер відділу нафтопродуктів. До відділу зовнішньоекономічних зв’язків входять: заступник директора по ЗЕЗ, менеджер по продажам, фінансист – економіст, менеджер відділу ЗЕЗ – водій, технічні працівники.

 SHAPE  \* MERGEFORMAT

комерційний директор

директора по зовнішньо-економічних зв’язкам

головного бухгалтера

бухгалтера

відділу нафтопродуктів

начальник відділу нафтопродуктів

менеджер відділу нафтопродуктів

заступник директора по ЗЕЗ

фінансист – економіст

менеджер по продажам

менеджер відділа ЗЕЗ

водій

технічні працівники

Генеральний директор

Рис. 1.1 Управлінська структура зовнішньоекономічної діяльності ТОВ «ЮНІТРЕЙД»
Суть управлінської діяльності полягає у впливі на процес через прийняття рішень. Товариство має лінійно-функціональну структуру управління. Вона спирається на розподіл повноважень та відповідальності за функціями управління.
Така структура управління завдяки своїй ієрархічності забезпечує швидку реалізацію управлінських рішень, сприяє спеціалізації і підвищенню ефективності роботи функціональних служб, уможливлює необхідний маневр ресурсами.
Управління організацією відображає сукупність взаємопов’язаних процесів планування, організації, мотивації та контролю, які забезпечують формування та досягнення цілей організації.
У системі управління треба додержувати принципу вибору правильного рішення, яке приймається з певного набору рішень. Чим більший вибір, тим ефективніше управління. Оплата праці працівника складається з: посадового окладу; надбавка за вислугу років; надбавки за високі досягнення у праці; премії.
При виплаті заробітної плати бухгалтерія надає працівникові повну інформацію щодо її нарахувань та утримань. Товариство також встановлює в межах фонду оплати праці надбавки за особливі умови праці та напруженістю у роботі - до 100% посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг та вислугу років. За виконання обов’язків тимчасово відсутніх працівників (у разі хвороби, відпустки) встановлюється доплата до 50% посадового окладу відсутніх працівників.
Облік приходу на роботу працівників та їх відсутності з поважних причин ведеться в спеціальному журналі. Табель обліку робочого часу щомісячно подається відділу бухгалтерського обліку центру зайнятості.
Мотиваційний механізм. За зразкове виконання трудових обов’язків, поліпшення якості роботи, за багаторічну і бездоганну роботу, інші досягнення у праці застосовуються такі заохочення працівників: Видача премій (відповідно до особистого вкладу працівників в загальні результати роботи та в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі тримісячного фонду оплати праці та економії фонду оплати праці); Нагородження почесною грамотою; Нагородження цінним подарунком; Оголошення подяки.
Заохочення оголошується наказом і заноситься до трудової книжки працівника.
Працівники, які успішно і сумлінно виконують свої обов’язки, виявляють ініціативу і винахідливість у роботі, користуються перевагами і пільгами при соціально-культурному і побутовому обслуговуванні. Таким працівникам надаються переваги при просуванні по службі.
Товариство згідно з предметом своєї діяльності здійснює зовнішньоекономічну діяльність.
Товариство здійснює такі види зовнішньоекономічної дiяльностi:
- надання суб'єктам зовнiшньоекономiчної дiяльностi послуг, а саме: виробничих, транспортно-експедиційних, консультаційних, маркетингових, торгових, посередницьких, та інших, якщо вони не заборонені законодавством України;
- спільна наукова, виробнича та інша кооперація з іноземними юридичними i фізичними особами;
- навчання, підготовка, стажування за кордоном своїх спеціалістів з різних спеціальностей та професій згiдно з статутною діяльністю;
- товарообмінні (бартерні) операції та iнша дiяльнiсть, побудована на принципах зустрічної торгівлі мiж суб'єктами зовнiшньоекономiчної дiяльностi.
Товариство при здійсненні зовнiшньоекономiчної дiяльностi укладає всі види угод, контрактів, що не суперечать законодавству України. ТОВ «ЮНІТРЕЙД» має зовнішньоекономічні відносини з країнами СНД і країнами далекого зарубіжжя див. рис. 1.2.

Торгівельні відносини ТОВ «ЮНІТРЕЙД»

Країни СНД

«SOMEX»

ТОВ «Литимпорт»

Країни далекого зарубіжжя

ТОВ«Оптторг-спб»

«Селлла-Айсберг»

«DEXTER»

ТОВ »Альфа.Ру»

Indi-Pacific

«ETS-HABIBFALL»

 

Рис. 1.2. Зовнішньоекономічні відносини ТОВ «ЮНІТРЕЙД» з країнами СНД і країнами далекого зарубіжжя
Отже, ТОВ «ЮНІТРЕЙД» має достатній досвід у співпраці з іноземними підприємствами. Підприємство заключило контракти з такими фірмами як: «SOMEX» Латвія, «DEXTER» Болгарія, а також має вихід на російський ринок, співпрацює з фірмами Таїланда, Австралії, Грузії. В перспективі є прагнення налагодити зв’язки з країнами Західної Європи.
2.2 Розвиток торговельних відносин з країнами СНД
ТОВ «ЮНІТРЕЙД» є одним з великих трейдерів сухого знежиреного молока та вершкового масла в Україні. Дана компанія протягом 10 років праці на ринку молочної продукції придбала багатий досвід експортно – імпортних операцій з підприємствами Росії, Грузії, Болгарії, Канади, Австралії, Японії, Таїланд, країн Африки та інших країн.
Окрім сухого знежиреного молока (СЗМ) та вершкового масла ТОВ «ЮНІТРЕЙД» може запропонувати широких асортимент твердих сирів від провідних українських маслозаводів:
1) Сир «Вершковий «Клуб Сиру»» 50% жирності.
Сир виробляється із додаванням вершків. Має яскраво – виражений присмак та аромат вершків.
Виробник: Світловодський МСЗ.
2) Сир «Гауда Європейська» 50% жирності.
Має виражений сирний, дещо кислуватий, ніжно – гострий смак. Тісто пластичне та однорідне по всій масі.
Виробник: Канівський МСЗ.
3) Сир «ЕДАМ Європейський» 45% жирності.
Має виражений сирний, дещо солодкуватий, з горіховим відтінком смак. Тісто пластичне та однорідне по всій масі.
Виробник: Канівський МСЗ.
Ціна від 2850 до 2950 дол. США під замовлення. В залежності від сезонності об’ємів, строків, умов поставки та умов оплати продукції ТОВ «ЮНІТРЕЙД» готове розглядати зустрічні пропозиції щодо зміни цін [22].
ТОВ «ЮНІТРЕЙД» створено в 1993 році, основний профіль діяльності за останні 6 років, це виробництво й реалізація молочної продукції. У структуру фірми входять чотири молокопереробних заводи із трьох областей України. Основний вид продукції сухе молоко й вершкове масло. Продукція відповідає всім стандартам і гігієнічним нормам, що підтверджується декількома сертифікатами.
В 2006 році ТОВ «ЮНІТРЕЙД» уклало й відробило 10 експортних контрактів з 14 клієнтами-одержувачами: далеке зарубіжжя – 5 контрактів («SOMEX» «DEXTER»); Росія м. Санкт-Петербург – 1 контракт; м. Москва – 2 контракти; Грузія м. Тбілісі – 2 контракти [8].
До них відвантажено 4889,225 тонн молочної продукції, з них близько 85% сухого молока і 15% вершкового масла.
Так по контрактах компанії ТОВ «Литимпорт», м. Москва поставлена 180т. СЗМа загальною вартістю 4 834 970 руб. РФ й 22 000 дол. США при середній ціні 979 дол. США див. додаток Б.
Процентне співвідношення експортних поставок СЗМа в розрізі покупців СНД можна побачити на рис. 2.1.
 
Рис. 2.1. Процентне співвідношення експортних поставок СЗМа в розрізі покупців СНД
З рисунка 2.1. видно що найбільшу частку займає Литимпорт 51%, Интерпродукт 40%, а найменшу частку тільки 9% - Селла-Айсберг.
На рис. 2.2 зображені обсяги експортних поставок сухого знежиреного молока за 6 років, в 2006 році на експорт відправлене СЗМа (3904 тонн) приблизно 63,5% від 2005р.

Рис. 2.2. Обсяги експортних поставок сухого знежиреного молока за 6 років
В 2006 році ТОВ «ЮНІТРЕЙД» по експортних контрактах було відвантажено молока цільного сухого (МЦС) ДЕРЖСТАНДАРТ 4495-87 (25% жирності) - 265,225 т. на загальну вартість 225 984,2 дол. США й 1 976 600 руб. РФ(62 280 дол. США) при середній ціні продажів 1087 дол. США за 1 тонну.
На ринок СНД:ТОВ «Литимпорт», м. Москва РФ відвантажена 60 тонн МЦС загальною вартістю 1 976 600 руб. РФ ТОВ «Селла-Айсберг», м. Тбілісі Грузія відвантажена 135 тонн МЦС загальною вартістю 141300 доларів США. Див. табл. 2.1.
Таблиця 2.1. Структура поставок МЦС по контрактах СНД

Одержувач	%	Середня ціна за 1 тонну дол. США	т.	Ціна Дол. США	Сума поставок Дол. США
Компанія ТОВ «Селла-Айсберг» м. Тбілісі Грузія	51%	1046,66	135		141 300
			у т.ч.
			55	1260	69 300
			25	900	22 500
			55	900	49 500
ТОВ «Литимпорт», м. Москва РФ	22,5%	1038	60		1 976 600 руб.
			у т.ч. 40	33550	(62 280$) 1 342 000
			20	31730	634 600
РАЗОМ	100%	1086,86	265,225		225 984,2 1 976 600 руб. (62 280$)

Загальна кількість відвантаженого молока сухого (СЗМ + МЦС) становить 4169,225 т. на загальну суму приблизно 4 055 264 доларів США, що становить 63,2% від 2005 року. див. рис. 2.3.

Рис. 2.3. Обсяги експортних поставок цільного сухого молока за 6 років
Крім сухого молока, в 2006 році на російський ринок експортовано 285 тонн масла солодковершкового ДЕРЖСТАНДАРТ 37-91 (не менш 82,5% жир.) на загальну суму 6500 дол. США й 10 465 568 рублів Росії. Найбільша кількість масла солодковершкового відправлено Компанії «Флагман» (ТОВ «Альфа.РУ»), м. Москва - 200 тонн масла загальною вартістю 7611452 рубля Росії при середній ціні 1209 дол. США/т. Компанії «Интерпродукт» (ТОВ «ОптТорг-СПб»), м. Санкт-Петербург – 85 т загальною вартістю 6 500 дол. США й 2 854 116 рублів РФ при середній ціні 1166 дол. США за 1 т. Див. табл. 2.2.
Таблиця 2.2. Структура поставок масла солодковершкового по контрактах СНД

Одержувач	Процентне Відношення	Середня ціна за 1 тонну дол. США	т	Ціна Дол. США	Сума поставок Дол. США
Компанія «ФЛАГМАН» ТОВ »Альфа.Ру»	70%	1209	200 у т.ч.		7 611 452 руб.  (241 800$)
		1230	20	38400	768 000 руб.
		1230	20	38511,3	770 226
		1180	20	37063,8	741 276
		1180	40	37158,2	1 486 328
		1170	40	36843,3	1 473 732
		1170	40	36913,5	1 476 540
		1410	20	44767,5	895 350
Компанія «Интерпродукт» ТОВ «Оптторг-спб»	30%	1166 1300	85 у т.ч. 20	38610	6 500$ 2 854 116 руб. (92 600$)  772 200 руб.
			5	1300	6 500$
		1110	20	34698,6	693 972 руб.
		1110	40	34698,6	1 387 944 руб.
РАЗОМ	100%	1196	285		6 500$ 10 465 568 руб. РФ (334 400 $)

Процентне співвідношення експортних поставок масла солодковершкового в розрізі покупців Росії. Див. рис. 2.4.

Рис. 2.4. Експортні поставки масла солодковершкового в розрізі покупців Росії
З рис. 2.4. можна побачити що значну частину масла солодковешкового купує АльфаРУ – 70%, ОптТоргСПб30%.
Масла «Селянського» ДЕРЖСТАНДАРТ 37-91 (не менш 72,5% жир.) відправлено 435 тонн загальною вартістю 354 000 дол. США й 4646760 рублів Росії. Так компанії «Интерпродукт» (ТОВ «ОптТорг-СПб») відправлено 395 т масла «Селянського» загальною вартістю 354 000 діл. США й 3 202 310 руб. РФ, компанії «Флагман» (ТОВ «Альфа.Ру») м. Москва відправлена 40 т масла «Селянського» на суму 1 444 450 руб. РФ. Див. табл. 2.3.
Таблиця 2.3. Структура поставок масла «Селянського» по контрактах СНД

Одержувач	%	Середня ціна за 1 тонну дол. США	т	Ціна Дол. США	Сума поставок Дол. США
1	2	3	4	5	6
Компанія «Интерпродукт» ТОВ«Оптторг-спб»	91%	1171	395		354 000 $ 3 202 310 руб. (108 600$)
		1200	40	32714	1 308 560 руб.
			15	1200	18 000
			40	1200	48 000
			40	1100	44 000
		1010	60	31562,5	1 893 750 руб.
			40	1100	44 000
				1100	88 000
				1300	52 000
			80	1500	60 000
Компанія «ФЛАГМАН» ТОВ Альфа.Ру	9%	1135	40		1 444 450 руб. (45 400$)
		1100	20	34958	699 160 руб.
		1170	20	37264	745 290 руб.
РАЗОМ	100%	1167,8	435		354 000 $ 4 646 760 руб. РФ (154 000$)

Рисунок 2.5. демонструє процентне співвідношення експортних поставок масла «Селянського» у розрізі російських покупців.

Рис. 2.5. процентне співвідношення експортних поставок масла «Селянського» у розрізі російських покупців
З рисунка видно що АльфаРу закуповує масла селянського 9%, а ОптТоргСПб – 91%.
Загальна кількість відвантаженого масла 720 тонн, що становить приблизно 848900 дол. США. У ваговому співвідношенні, в 2006 році на експорт відправлено 40% масла всіх сортів від 2005 року. Див. рис. 2.6.

Рис. 2.6. Експорт масла всіх сортів
Загальна вартість всієї відвантаженої продукції (сухе молоко + масло) за 2006р. Див. табл. 2.4.
Таблиця 2.4. Загальна вартість всієї відвантаженої продукції (сухе молоко + масло) за 2006р.

№	Найменування продукції	Вартість у доларах США	Вартість у гривнях України	Вартість у рублях РФ	Примітка
1	СЗМ Далеке зарубіжжя Росія	2 110 300 183 400	6 982 850	4 834 970	(1 319 100$) (154 200 $)
2	МЦС Далеке зарубіжжя Росія	84 684,2 141 300		1 976 600	(62 280$)
3	Масло вершкове	6 500		10 465 568	(334 400 $)
4	Масло «Селянське»	354 000		4 646 760	(154 000$)
	Разом	2 880 184,2	6 982 850	21 923 898	(2 023 980)

Разом відвантажено молочної продукції в 2006 р. на суму: 2 880 184,2 долари США, 6 982 850 гривень України, 21923898 рублів РФ.
Отже, виготовлена продукція переважно іде на експорт до країн СНД. На експорт іде продукція яка має високу якість і конкурентоспроможна на ринку.
Проблема підвищення ефективності зовнішньоторговельної діяльності підприємства на сучасному етапі має винятково важливе значення. Без інтеграції до світової економіки, підприємства України відставатимуть від стрімко змінюваних технологій виробництва, технічних, екологічних та інших стандартів і критеріїв конкурентоспроможності.
2.3 Експорт товарів ТОВ «ЮНІТРЕЙД» до країн далекого Зарубіжжя
Глобальна всебічна трансформація людського суспільства є найважливішою рисою сучасного світового господарства. Відмітною ознакою глобалізації в останнє десятиліття стало посилення впливу нової інформації та технологій зв'язку на зменшення витрат, що зумовило нові інвестиції, підвищення продуктивності праці та зростання добробуту країн. Це відкриває перед народами широкі перспективи для співпраці й залучення до користування здобутками світової цивілізації.
Теоретично зовнішня торгівля дає країнам можливість спеціалізуватися на тих видах діяльності, в яких вони мають порівняльні переваги, і підпорядковує національних виробників здоровій дисципліні, що її потребує конкуренція з іноземними компаніями. Це зумовлює вищу продуктивність і зростання життєвого рівня.
Зовнішньоторговельну діяльність України не можна назвати успішною, що обумовлено негативними передумовами її розвитку. Економіка України і до сьогодні має ізольований характер і функціонує з відривом від світового ринку, що призводить до консервації економічного, технічного і наукового відставання.
За економічним потенціалом Україна входить до першої п’ятірки країн Європи, а за ефективністю його використання - замикає першу сотню країн світу. Неабиякою мірою це пояснюється низькою конкурентоспроможністю експортного виробництва, обумовленою важким періодом депресії в економіці, пов’язаної із структурними перетвореннями і переходом на ринкові відносини. [51]
Щодо ТОВ «ЮНІТРЕЙД» то близько 85% усього експорту сухого знежиреного молока поставлялося по контрактах з фірмами «SOMEX», «DEXTER» у південно-східну Азію, Африку й використалося в основному як сировина для готування продуктів харчування.
В 2006 році ТОВ «ЮНІТРЕЙД» по експортних контрактах було відвантажено сухого знежиреного молока (СЗМ) ДЕРЖСТАНДАРТ 10970-87 (1,5% жирності) у кількості 3904 т на загальну суму 2 293 700 доларів США, 6 982 850 грн. України (1 319 100 дол. США) і 4 834 970 рублі Росії, (154 200 дол. США) що в перекладі (за курсом 31,13-31.50 руб. /дол. США) становить приблизно 3 767 000 дол.США [22].
Аналіз експортних поставок сухого знежиреного молока показує, що його найбільша кількість була відправлена в країни далекого зарубіжжя по контрактах №SM/01 від 02.01.06м з фірмою «SOMEX»,Латвія й DR05/01 від 15.08.05р. з фірмою «DEXTER Technologies Inc.», Великобританія, на умовах EXW (Инкотермс-90), а саме 2697 т. і 810 т. СЗМа, це 90% від усього об’єму СЗМа, загальною вартістю (7 357 850 грн + 1 205 950 дол. США й 765 500 дол. США) приблизно 3 290 550 доларів США при середній ціні продажів 938 дол. США за 1 тонну. Рисунок 1.1 демонструє процентне співвідношення експортних поставок СЗМа в розрізі покупців далекого зарубіжжя. Див. рис. 2.6.


Рис. 2.6. Процентне співвідношення експортних поставок СЗМа в розрізі покупців далекого зарубіжжя
За даними рис. 2.6 можна сказати що найбільшу частку сухого знежиреного молока експортують до SOMEX – 76%, 23% - DEXTER і тільки 1% до Indi-Pacific.
Структуру поставок сухого знежиреного молока можна побачити в додатку Б.
Аналізуючи додаток В можна сказати що експорт на ринок країн далекого зарубіжжя склав: за контрактом DR05/01 від 15.08.05р. з фірмою «DEXTER Technologies Inc.», Великобританія, відвантажено 40т. загальною вартістю 50 000 доларів США при середній ціні продажів 1250 дол. США за 1 тонну., за контрактом №SM/01 від 02.01.06м з фірмою «SOMEX», Латвія відвантажена 16т. загальною вартістю 17 600 доларів США при середній ціні продажів 1100 дол. США за 1 тонну. див. табл. 2.5.
Таблиця 2.5. Структура поставок МЦС

Одержувач	%	Середня ціна за 1 тонну дол. США	т.	Ціна Дол. США	Сума поставок Дол. США
«DEXTER Technologies Inc» Великобританія	15%	1250	40	1250	50 000
«SOMEX» Латвія	6%	1100	16	1100	17 600
«ETS-HABIBFALL» Мавританія	5,5%	1201	14,225	1201	17 084,2

З даних таблиці 2.5 видно що найбільше молока цільного сухого купують «DEXTER Technologies Inc» Великобританія - 40 т., «SOMEX» Латвія – 16 т., «ETS-HABIBFALL» Мавританія - 14,225 т.
Отже, під керівництвом ТОВ «ЮНІТРЕЙД» 4 молокозаводи виготовляють СЗМ та масло, і постачають їх своїм іноземним партнерам. Проаналізувавши декілька місяців, робимо підсумок. Так, у лютому 2006р. на чотири молокозаводи було прийнято 1960 тон. молока (по 70 тон. на 1 завод / в день), в березні 2006р. привезено 2480 тон. молока (по 80 тон. на 1 завод / в день); для порівняння було взято ще й березень 2005р., де за 1 місяць всього зібрано 8100 тон. молока (по 75 тон на завод / в день). В березні 2006р. експорт СЗМ перевищив на 29,9% порівняно з лютим 2006 р. Також, порівнюючи березень 2005р., слід зазначити, що в цьому місяці на 9% експорт СЗМ зменшився.
Що стосується солодко вершкового масла, то найбільші поставки масла були в березні 2002р., що на 10,7% значно менше експортувалось в лютому 2002р., та на 6,7% менше в березні 2001 р. Збільшення обсягів експорту було достатньо активним в Росію, великі поставки надходили до Болгарії.
За 12 місяців 2006 року відділом збуту підготовлене й оформлено 211 експортно-імпортних комплектів документів й 15 провізних відомостей на експорт зразків продукції. Відповідно Черкаською митницею оформлено: 210 експортних вантажно-митних декларацій (ВМД) у т.ч.
-                     173 ВМД експорт сухого молока (37 автомобілів +133 контейнера + 3 вагони)
-                     38 ВМД експорт масла.
Фактурна вартість експорту склала 25938069 грн. Мито й процедури склали 80 724 грн. (у т.ч. позаурочна робота інспектора - 2622 грн.). 15 провізних відомостей на зразки продукції в 15 країн на загальну суму 9 659 грн. (Експрес-пошта «Fedex» -8886 грн. й «TNT» - 773 грн.) 1 імпортна ВМД на поставку з Німеччини (верстат для різання труб).Митна вартість імпорту склала 17 776 грн. Мито, процедури й ПДВ склали 5131 грн.
Загальна вартість сплаченого мита, процедур і ПДВ за 2006р. становить 95 514 грн.
Товар поставлявся на умовах EXW, FCA, DDU,CPT,CIF, CFR (Инкотермс-90).
Транспортування продукції здійснювалися наступними фірмами:
-                     Київське представництво компанії «ICT» 90 контейнерів 25 тонних
-                     Дочірнє підприємство «Kuehne & Nagel» 35 контейнерів 25 тонних
-                     ТОВ «Інтертранспостач» м. Черкаси 12 авто-рефрежираторов. Інший транспорт наданий Клієнтами-Покупцями.
Отже, розвиток зовнішніх економічних зв'язків тісно пов'язаний з проблемою конкурентоспроможності української продукції на світовому ринку, а також з реконструкцією та технічним переозброєнням основних галузей економіки України. Тут важливими є ситуація з капітальними вкладеннями і те, що пов'язано з інвестиційним кліматом у країні. Структура можливих інвестицій така, що в нинішній період скоріше можна розраховувати на них ззовні, ніж на самоінвестиційні процеси.

3. Проблеми та перспективи розвитку зовнішньоекономічних відносин в Україні
Для всіх країн, а особливо що розвиваються, за всіх відмінностей між ними, вибір торгівельної політики має особливі труднощі, пов'язані з рядом обставин: а) перехідний стан економіки, незважаючи на загальну орієнтацію на формування розвинутих ринкових відносин; б) в цілому більш низький рівень розвитку продуктивних сил; в) такої структури економіки, котра вимагає експортно-імпортної орієнтації.
В Україні відносно розвинена промисловість, але її продукція може конкурувати переважно на ринках СНД і в країнах, що розвиваються, де низька якість товарів через застарілі технології, обладнання та недосконале професіональне виконання. На світові ринки Україна має виходити з конкурентоспроможною продукцією, а не шукати невибагливих клієнтів.
Слід створити єдиний економічний союз на основі валютно-платіжного союзу СНД, з єдиною резервною наднаціональною валютою, яка б не була національною для жодної з держав СНД. Вона не працюватиме на жоден конкретний бюджет. Це значно спростить міжнародні розрахунки, дасть змогу відкрити економічні кордони, спростити взаємні митні збори та платежі, створити єдину фондову і валютну біржі СНД, єдину товарну біржу із товарними біржами в кожній окремій країні, єдину банківську систему СНД із Єдиним центральним банком СНД, який би керував, регулював і здійснював нагляд за монетарною політикою СНД. Вважаємо, що це дасть значний поштовх для розвитку не лише України, а й країн СНД з метою подальшої інтеграції в ЄС [31].
Україна має значну сировинну базу, багаті родовища корисних копалин, і надмірний експорт мінеральної сировини за низькими цінами не приносить їй належних прибутків.
Агропромисловий комплекс також має потужну базу розвитку і можливість швидкої експортної спеціалізації, але низька продуктивність і якість продукції сільського господарства, стан технологій АПК стримують вихід України на світовий ринок. Крім того, Заходу українська сільськогосподарська продукція не потрібна. Росія та інші країни СНД також не купуватимуть за світовими цінами сільськогосподарської продукції в України, оскільки за такими цінами знайдуть значно кращу продукцію на Заході.
В Україні потужний технологічний потенціал, якому необхідна конверсія, а високі технології в експорті посідають незначне місце.
Україна має розвинений науковий потенціал, однак коштів на його ефективний розвиток, на впровадження наукових розробок не виділяється. Ці високі наукомісткі технології, як правило, за безцінь купують за кордоном, успішно впроваджують, отримують надприбутки, а Україна з часом купує свої ж технології уже як поточні, за валюту.
Необхідно створити на кожному виробництві науково-дослідні групи, які б не лише розробляли нові технології, а й впроваджували у життя наукові розробки і пропозиції, зберігаючи авторське право.
Безпосередня й активна участь України у сучасних інтеграційних процесах об'єктивно зумовлена перевагами міжнародного поділу праці, а також потребою подолати штучну відокремленість нашої держави від світового господарства, до якої спричинили її односторонній розвиток у межах високоспеціалізованих СРСР і РЕВ, деформовані зовнішньоекономічна політика й механізми зовнішньоекономічної діяльності, нерозвинені товарно-грошові відносини та національні ринки товарів, послуг, праці й капіталу [32].
Інтеграція України у світове господарство можлива через: активну і ліберальну зовнішньоекономічну політику; формування середовища, сприятливого для іноземного-підприємництва й інвестування та транснаціоналізацію високомонополізованих підприємств; укладання двосторонніх міждержавних економічних угод та участь у багатосторонніх міжурядових переговорах; інтенсифікацію східноєвропейських інтеграційних процесів і формування передумов інтеграції у західноєвропейські інтеграційні структури.
На процеси входження України до сучасної системи світогосподарських зв'язків впливають конкретні внутрішньо- і зовнішньоекономічні фактори.
Серед внутрішньоекономічних факторів важливе значення має такий довгостроковий фактор, як структурна перебудова національної економіки, орієнтована на сучасні техніко-технологічні, економічні, екологічні й соціальні стандарти. Деформована структура національної економіки не відповідає критеріям суверенного розвитку України як із точки зору оптимальних пропозицій самозабезпечення й зовнішньоекономічної спеціалізації, так і з науково-технологічних, соціальних і особливо екологічних позицій. Найважливіші негативні характеристики структури економіки України такі [17,64]:
— велика питома вага фізично й морально застарілої техніки у складі основних виробничих фондів (понад 60%), що стала результатом екстенсивних методів розвитку економіки і насамперед її базових галузей;
— диспропорції у системі самозабезпечення ключових галузей життєдіяльності країни;
— незбалансованість галузевої структури промисловості з точки зору її соціальної орієнтації (потенціал промисловості на 90% формують важкі галузі, питома вага виробництва предметів споживання становить близько 30%, тоді як у розвинених країнах — 50-60%).
Входження України до будь-яких інтеграційних угруповань без чіткого бачення перспектив структурної реорганізації може призвести не лише до консервації, а й до посилення негативних тенденцій у всіх галузях національної економіки. І навпаки, участь України в інтеграційних процесах за умов цілеспрямованої внутрішньої структурної політики дасть змогу ефективніше виправити деформовану економіку виходячи з таких пріоритетів структурної переорієнтації:
— науково-технічне й технологічне оновлення виробництва із забезпеченням його конкурентоспроможності шляхом глибокої модернізації. Зменшення ресурсомісткості за рахунок ефективного використання власних паливно-сировинних ресурсів;
— підвищення рівня внутрішньої збалансованості національної економіки для зменшення зовнішньої залежності в розвитку її ключових галузей за рахунок формування системи власної міжгалузевої кооперації і забезпечення повних виробничих циклів;
— формування умов для соціально орієнтованого розвитку національної економіки за рахунок, з одного боку, цілеспрямованої трансформації її структури, з другого — завдяки забезпеченню балансу споживчого ринку з доходами населення, підвищенню мотивації до праці, фінансової макростабілізації.
Нову економічну політику в цілому і реалізацію пріоритетів структурної переорієнтації зокрема слід здійснювати поетапно.
На першому етапі Україні треба досягти фінансової макростабілізації, зупинити процес падіння виробництва і створити комплекс умов для виходу з кризового стану.
Для України й досі актуальним залишається розроблення й оприлюднення концепції реформування і розвитку економіки. Вона повинна мати чітко означені національну ідею й ідеологію, пріоритети і терміни реалізації, конкретні параметри й завдання, спиратися на наявні національні, регіональні й геополітичні реалії.
Докорінних змін потребує і структурна політика в Україні. Тут варто виділити два цільових блоки завдань. Перший — цілеспрямована діяльність, що має на меті технологічну реконструкцію виробництва, прискорений розвиток галузей, які є ключовими для динамізації НТП. Це інформаційні технології, генна та клітинна інженерії, промислове застосування напрацювань щодо технологічних процесів зварювання, термічного різання, високого тиску, плазмової обробки, створення принципово нових видів композитних і порошкових матеріалів, розроблення нових видів металевих, керамічних матеріалів тощо [7,12].
Другий блок стосується проблеми формування суб'єктності виробничої діяльності в Україні у сучасних і доцільних формах. Ідеться про створення широкої мережі малих і середніх підприємств, які б виготовляли товари, надавали послуги, створюючи тим самим нові робочі місця.
У рамках визначення загальнонаціональних економічних пріоритетів доцільно створювати конкурентоспроможні недержавні підприємницькі структури на національному українському капіталі у формі ТНК. Вони можуть розглядатися як суттєвий чинник виходу українських структур на зовнішні ринки, передовсім регіональні. Виходячи із суті ТНК (поєднання іноземного капіталу з місцевою робочою силою), діяльність українських ТНК може в перспективі розглядатися як форма економічної експансії держави у країнах близького й далекого зарубіжжя.
Важливим напрямом стабілізації економічної ситуації в Україні є розв'язання проблеми прав власності й удосконалення процесу приватизації. Для цього пропонується запровадити дієвий механізм використання приватизованої власності, виходячи з таких ознак власності, як володіння, розпорядження і користування. Доцільно також модифікувати сам процес приватизації з акцентом на відповідне наповнення, розпорядження, користування. Таке наповнення може ґрунтуватися на опрацюванні механізму передачі власності у користування і розпорядження. За умов, якщо власність використовується ефективно І за призначенням протягом 5 років, її можна повністю передати у володіння того, хто нею користується, у т. ч. за залишковою вартістю [25, 62].
Цей напрям передбачає термінове визначення підприємств, які належать до державних, казенних, а також таких, котрі можуть бути приватизовані безпосередньо, чи таких, що спочатку передаватимуться у розпорядження й користування.
Не втрачає актуальності й стимулювання інвестиційних процесів за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел.
Потрібен комплекс заходів для подолання тіньової економіки держави. Це органічно поєднано з проблемами повернення капіталу з-за кордону та легалізацією тіньового обігу капіталу на національному рівні. Проблема подолання тіньової економіки є важливим складником досягнення економічної безпеки держави.
На другому етапі можлива активізація економічного розвитку, орієнтована на формування кількісних і якісних позитивних тенденцій за рахунок динамічної науково-технічної та інвестиційної діяльності.
На третьому етапі у порівняно довгостроковій перспективі можливе створення стабільних умов для встановлення і саморозвитку ефективної національної економіки, внутрішньо збалансованої й глибоко інтегрованої у глобальні структури світового господарства.
Отже, необхідною передумовою здійснення ефективної глобальної інтеграційної політики України є синхронізація відповідних фінансово-економічних і політичних процесів із масштабами й темпами розвитку національної економіки під впливом внутрішньоекономічних факторів.
Найближчі 10-15 років ключове значення для України матимуть економічні відносини з країнами СНД та з суверенними слов'янськими державами. Інтеграційна політика щодо країн СНД, Балтії і слов'янських держав має орієнтуватися на створення спільних ринків валют, товарів, цінних паперів, послуг, капіталів і робочої сили [28, 10].
На мікроекономічному рівні цьому мають сприяти процеси транснаціоналізації з урахуванням рівня ефективної спеціалізації та кооперації у науково-технічній і виробничій сферах різних галузей економіки України.
На макроекономічному рівні найактуальнішим є створення режиму вільного руху товарів, а також формування ефективної міждержавної розрахункової системи (на основі платіжної або клірингової угоди). Без налагодження такого типу інтеграційних зв'язків Україна може втратити зовнішні ринки у країнах СНД, Балтії та слов'янських державах. Вона не буде готова до активних дій на інших ринках (низька конкурентоспроможність українських товарів, насиченість міжнародних ринків, їхній закритий характер тощо). Виникає реальна загроза втрати ключових елементів свого експортного потенціалу внаслідок розриву не лише неефективних, а й ефективних науково-технічних і виробничих зв'язків.
Довгостроковому контексті очевидна орієнтація України на європейські інтеграційні структури, що розвиваються на основі ЄС.
Принципове значення для реалізації ефективної політики України має інтенсифікація її дво- та багатосторонніх зв'язків, активна участь у діяльності міжнародних економічних організацій.
Щодо ТОВ „ЮНІТРЕЙД” то воно застосовує наступні способи виходу на зовнішній ринок:
 - здійснення експорту та імпорту товарів;
 - товариством надає послуги іноземним суб'єктам господарської діяльності, а саме: виробничі, транспортно-експедиційні, консультаційні, маркетингові, експортні, торгові, посередницькі, брокерські, агентські, консигнаційні, управлінські, туристські та інші, якщо вони не заборонені законодавством України; надання вищезазначених послуг іноземними суб'єктами господарської діяльності Товариству;
 - здійснює наукову, науково-технічну, науково-виробничу, виробничу та іншу кооперацію з іноземними юридичними і фізичними особами;
 - організовує навчання, підготовку, стажування за кордоном своїх спеціалістів за різними напрямками;
 - проводить кредитування, розрахунки та інші міжнародні фінансові операції з іноземними суб'єктами господарської діяльності;
 - ТОВ „ЮНІТРЕЙД” створює спільні підприємства різних видів і форм, а також проводить спільні господарські операції та спільне володіння майном, як на території України, так і за її межами;
 - організовує підприємницьку діяльність за межами України, пов'язану з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау та інших нематеріальних об'єктів власності з боку Товариства;
 - укладає товарообмінні (бартерні) операції та іншу діяльність, побудовану на формах зустрічної торгівлі між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними партнерами.
ТОВ „ЮНІТРЕЙД” організовує та здійснює оптову та роздрібну торгівлю на території України за іноземну валюту у передбачених законами України випадках.
Види зовнішньоекономічної діяльності, для яких законодавством України передбачено ліцензування або спеціальний дозвіл, здійснюється Товариством тільки при наявності такої ліцензії або спеціального дозволу.
Для здійснення зовнішньоекономічної діяльності Товариство, самостійно визначає форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях, з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.
Також, Товариство користується банківським кредитом на комерційних договірних засадах. Товариство може надати банку на договірних засадах використовувати вільні грошові кошти та установлювати відсотки за їх використання. Всі розрахунки підприємства (включаючи платежі до бюджету і виплату заробітної плати) проводяться в календарній послідовності надходження розрахункових документів згідно з правилами виконання розрахункових та касових операцій, затверджених Національним Банком України.
Розглядаючи інтеграцію України у світове господарство в контексті розвитку світової економіки, можна виділити елементи, що характеризують стан взаємодії України і світової економіки: структуру національної валютної системи, географічну і продуктову структуру зовнішньої торгівлі, обсяг іноземних інвестицій у національну економіку, участь у міжнародних міграційних процесах.
Для успішного просування України на міжнародні ринки необхідне суттєве коригування зовнішньоторговельної політики за такими стратегічними напрямами:
-     Розвивати експортний потенціал держави в рамках міжнародної спеціалізації, яка б органічно поєднувалася з вигідними для України напрямами структурних трансформацій в економіці (природно, за дотримання балансу між внутрішнім і зовнішнім попитом на українські товари й послуги).
-     Нарощувати зусилля в найперспективніших секторах світової економіки (електроніка, енергетика, матеріали із заздалегідь заданими властивостями, біотехнології; науково-технічні, інжинірингові, консалтингові послуги, міжнародний туризм і т. д.).
-     Створювати конкурентоспроможні транснаціональні корпорації, освоювати стратегії глобального маркетингу, технології реалізації великих міжнародних коопераційних проектів.
-     Диверсифікувати географічну структуру зовнішньої торгівлі, мінімізувати критичну залежність від окремих держав (ринків), відповідно посилюючи економічну безпеку України.
-     Забезпечити збалансованість експорту й імпорту, торговельних і поточних платіжних балансів України.
Реалізуючи стратегію підвищення конкурентоспроможності національного виробника, уряд повинен відмовитись від надання прямих та прихованих субсидій збитковим підприємствам, що за визначенням матиме протилежний бажаному ефект. Натомість необхідно подбати про радикальне поліпшення регуляторного клімату з метою створення сприятливого інвестиційного середовища. Україна при розробці стратегії розвитку промисловості має орієнтуватися на високорозвинуті країни, головними статтями експорту яких є високі технології, а не сировина. Це дасть змогу отримувати набагато вищі прибутки на міжнародних ринках, стимулювати інноваційну діяльність внутрішніх виробників та підвищувати добробут країни, використовуючи національні природні ресурси для задоволення власних потреб. Таким чином, пріоритетні галузі одночасно перетворюються на експортні, тому більшість агентів української економіки мають переглянути своє ставлення до експортної діяльності. Тепер вона дуже часто розглядається як можливість швидко отримати доходи у грошовій Формі, адже кількість останніх є надзвичайно обмеженою в реальному секторі. Тому вивозиться саме та продукція, виробництво якої не потребує значних витрат на технологічний цикл. Крім того, експортери працюють за умов постійної зміни правил гри і не можуть розраховувати на сталий рівень доходу.
З середини 90-х pp. стає очевидною необхідність удосконалення регулювання зовнішньої торгівлі. З цією метою було здійснено перехід від фіксованого валютного курсу до плавоючого регульованого, а згодом і до гнучкого. Такі заходи значно поліпшили становище вітчизняних експортерів. Крім цього, держава почала проводити економічну політику, спрямовану на захист національного товаровиробника [27,46]. Вона включає насамперед методи, що забезпечують зростання сукупного попиту:
— зниження процентної ставки інноваційних кредитів для пріоритетних галузей;
— розвиток споживчого кредиту;
— державні закупки вітчизняних товарів;
— ліквідація боргів з зарплати та соціальних виплат.
На захист національного виробництва спрямовані і елементи розумного протекціонізму, що застосовуються в нашій країні.
Кожна держава проводить певну політику в галузі зовнішньої торгівлі. Методами її здійснення є різні обмеження у вигляді тарифів, податків, акцизів та інших зборів, а також нетарифні бар'єри у вигляді кількісних обмежень імпорту: ліцензування, квотування, застосування сертифікації імпортних товарів. Мета обмежувальної політики: одержання фінансових коштів; регулювання зовнішньоторговельних потоків; захист національного виробництва. Серед засобів тарифного регулювання розрізняють імпортне, експортне та транзитне мито.
Митний тариф як базовий інструмент регулювання ввезення може відігравати активну стимулюючу роль. За його допомогою держави диференціюють товари, що підлягають ввезенню на більш або менш „бажані”.
В цілому довгострокова стратегія розвитку промислового сектора України має передбачати як стимулювання нарощування промислового експортного потенціалу України, так і забезпечення потреб внутрішнього ринку у промисловій продукції за умов розширення внутрішнього попиту держави, суб'єктів господарювання і населення. Виходячи з цього, індустріальними чинниками економічного зростання можуть бути ті промислові об'єкти, які виробляють товари та послуги, що мають ринки споживання і здатні активізувати роботу значного кола суміжних виробництв. Тому основним завданням державної промислової політики на середньостроковий період є визначення та відбір із великої кількості підприємств, які сьогодні перебувають у сфері державного управління, тих, що за незначних фінансових вкладень можуть стати точками стабілізації промислового розвитку, а в довгостроковій перспективі — трансформуватись у центри зростання індустріальної складової валового національного продукту. При цьому, з огляду на необхідність забезпечення економічної та технологічної незалежності України, стратегічною метою індустріального розвитку має стати стимулювання розвитку галузей «високих технологій», як це робили всі розвинуті країни світу. Такий підхід дасть Україні можливість поступово інтегруватись у світове економічне і середовище, зберігаючи та нарощуючи інноваційний та технологічний потенціали промислового розвитку. Для цього є всі можливості. Сьогодні, незважаючи на фінансову й економічну кризу, ми маємо наукомісткі та високотехнологічні виробництва переважно експортної орієнтації, де Україна вже і зарекомендувала себе як лідер світового науково-технічного прогресу і нагромадила певний науково-виробничий потенціал для забезпечення та посилення ринкових позицій у міжнародному поділі праці. Йдеться про галузі таї окремі виробництва з розробки ракетно-космічної техніки та літакобудування, особливо важких транспортних літаків і авіаційних двигунів, суднобудування, верстатобудування, а також мікроелектроніки, систем зв'язку (особливо оптико-волоконних і телеграфії), електротехніки, приладобудування, виробництво деяких видів продукції легкої й харчової промисловості тощо. Крім того, ми маємо галузі виробництва, за рахунок яких Україна здатна вийти на рівень світових досягнень, що забезпечать їй конкурентні переваги на світовому ринку. До них належать науково-технічні та виробничі напрями розробки нових матеріалів та технологій їх обробки, біотехнології, фізики низьких температур, ядерної фізики, електрозварювання, космічної технології, нових джерел енергії, екологічного захисту, технології комунікації тощо.
Отже, негативні тенденції розвитку зовнішньої торгівлі в деяких країнах зумовлені передусім низькими темпами внутрішніх економічних перетворень. В умовах жорсткої конкуренції на світових ринках відставання деяких країн від промислово розвинутих країн збільшується.

Висновки
Детальний аналіз розвитку двосторонніх міжнародних економічних зв’язків України дає підстави зробити такі висновки:
1. Основоположними принципами, на яких базується система зовнішньоекономічної діяльності в Україні, є такі: суверенітет народу України; свобода зовнішньоекономічного підприємництва; рівність і недискримінація всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності перед законами України; верховенство закону і захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, еквівалентність обміну.
2. Зовнішньоекономічні зв'язки країни — це взаємообмін з країнами світу продуктами матеріального виробництва, енергією, послугами, інформацією на основі міжнародного поділу праці, а також співробітництво політичних органів, спрямоване на ефективне розв'язання глобальних проблем людства, розширення особистих контактів громадян
3. У сучасних умовах зовнiшньоекономiчнi зв'язки стають могутнім засобом прискорення науково-технічного розвитку та iнтенсифiкацiї економiки, оскiльки оволодівати найновішими досягненнями науки й технiки без iнтенсивного обмiну результатами наукових дослiджень, рiзноманiтними товарами й послугами означає нерацiонально використовувати власні ресурси, втрачати час i темпи розвитку. На сучасному етапі зовнішньоекономічні зв'язки України тільки набирають обертів в усіх напрямках співпрацювання з зарубіжними країнами.
4. Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТРЕЙД» засновано з метою сприяння розвитку економіки України, формування ринкових відносин, постійне підвищення ефективності господарської i підприємницької діяльності, спрямованої на задоволення громадської потреби в продукції, роботах, послугах товариства, вирішення соціальних проблем, отримання прибутку.
5. ТОВ «ЮНІТРЕЙД» протягом 10 років праці на ринку молочної продукції придбала багатий досвід експортно-імпортних операцій з підприємствами Росії, Грузії, Болгарії, Канади, Австралії, Японії, Таїланд, країн Африки та інших країн. На ринки СНД ТОВ «ЮНІТРЕЙД» в основному експортує сухе знежирине молоко, масло, твердий сир. З кожним роком експорт продукції зростає. Основними партнерами є ТОВ Литимпорт - м. Москва РФ, Компанія Інтерпродукт, ТОВ«Оптторг-спб» - м. Санкт-Петербург, ТОВ Селла-Айсберг м.Тбілісі Грузія
6. Близько 85% усього експорту сухого знежиреного молока ТОВ «ЮНІТРЕЙД» поставляється по контрактах з фірмами «SOMEX», «DEXTER» у південно-східну Азію, Африку й використалося в основному як сировина для готування продуктів харчування.
7. Для кожної країни, зокрема України, першочерговим завданням є розвиток та удосконалення зовнішньоекономічних відносин. В Україні відносно розвинена промисловість, але її продукція може конкурувати переважно на ринках СНД і в країнах, що розвиваються, де низька якість товарів через застарілі технології, обладнання та недосконале професіональне виконання. На світові ринки Україна має виходити з конкурентоспроможною продукцією, а не шукати невибагливих клієнтів.
8. Реалізуючи стратегію підвищення конкурентоспроможності національного виробника, уряд повинен відмовитись від надання прямих та прихованих субсидій збитковим підприємствам, що за визначенням матиме протилежний бажаному ефект. Натомість необхідно подбати про радикальне поліпшення регуляторного клімату з метою створення сприятливого інвестиційного середовища. Україна при розробці стратегії розвитку промисловості має орієнтуватися на високорозвинуті країни, головними статтями експорту яких є високі технології, а не сировина. Це дасть змогу отримувати набагато вищі прибутки на міжнародних ринках, стимулювати інноваційну діяльність внутрішніх виробників та підвищувати добробут країни, використовуючи національні природні ресурси для задоволення власних потреб. Таким чином, пріоритетні галузі одночасно перетворюються на експортні, тому більшість агентів української економіки мають переглянути своє ставлення до експортної діяльності. Тепер вона дуже часто розглядається як можливість швидко отримати доходи у грошовій Формі, адже кількість останніх є надзвичайно обмеженою в реальному секторі. Тому вивозиться саме та продукція, виробництво якої не потребує значних витрат на технологічний цикл. Світовий досвід показує, що конкурентоспроможність країни на світових ринках, її пріоритети в міжнародному поділі праці забезпечуються в наш час за наявності двох головних умов. По-перше, країні необхідно мати досить розвинуті науково-технічний та інтелектуальний потенціали. По-друге, її контакт зі світовим ринковим господарством може забезпечити якісна ринкова внутрішня інфраструктура.

Список використаних джерел
1.     Бакаєва І. Проблеми конвергенції країн Центральної та Східної Європи з ЄС // Економіст. – 2003. - №2. – С. 36-38.
2.     Бендерський Ю. Реалiї свiтогосподарських процесiв i мiсце в них України // Економiка України. - 2006. - №1. - С.70-75.
3.     Верба Ф. Щодо потенціальної можливості формування ЄЕП Україною, Росією, Бєларуссю та Казахстаном // Економіка України. - 2003. - №11. - С. 80-83.
4.     Гаврилюк О. Iмiдж i конкурентоспроможнiсть України в глобальнiй економiцi // Український промисловець.- 2006.- №6.- С.12-15.
5.     Гаврилюк О.В., Литвиненко В.М. Зовнішньоекономічна діяльність малих фірм в умовах транснаціоналізації // Економіка та підприємництво: Зб. наук. праць молодих учених та аспірантів. – К.: КНЕУ, 2001. – Вип. 6. – С.81–90.
6.     Гладій І. Концепція „воріт у глобальний світ” та інтеграція країн Східної Європи // Журнал Європейської економіки. – 2003. - №3. т.2. – С. 335-349.
7.     Демчук П.О. Міжнародні відносини та проблеми євроатлантичної інтеграції: Навчальний посібник. – К.: ППП, 2004. – 264 с.
8.     Експортний звіт товариства з обмеженою відповідальність “ЮНІТРЕЙД”.
9.     Європа в період 1990-х рр. і на сучасному етапі // Журнал Європейської економіки. – 2003. - №1. т. 2. – С. 46-59.
10.            Захарова В. Єдиний Економічний Простір або Євразійська Енергетична Пастка // Економіст. - 2003. - №9. - С. 10-14.
11.           Зовнiшньоекономiчна дiяльнiсть: добiр нормативно-законодавчих матерiалiв // Все про бухгалтерський облiк. - 2006. - №42.- С. 4-63.
12.           Кабан П.С. Економічні аспекти євроатлантичної інтеграції // Актуальні проблеми економіки. - 2003. - №8. - С. 6-18.
13.           Кашнір Р. Фінансово-економічні передумови і окремі проблеми монетарної інтеграції нових членів ЄС // Економіка України. - 2004. - №1. - С. 64-69.
14.           Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Та ін. Міжнародні економічні відносини: Навчальний посібник. – К.: Знання-Прес, 2000. – 271 с.
15.           Коротунов О., Лаптєв С. Західні теорії економічної та політичної інтеграції: спроби стислого аналізу // Зовнішня торгівля. - 1999. - №3-4. - С. 143-156.
16.           Литвиненко В.М. Специфіка зовнішньоекономічної діяльності малих фірм // Вісник Київського державного університету технологій та дизайну. – 2001. – №3. – С. 48–52.
17.           Лук’яненко Д.Г. Міжнародна економічна інтеграція. – К.: Урожай, 1993. – 486 с.
18.           Макогон Ю. Україна на зовнішніх ринках, перспективи // Економіка України — 2005 — №4 — С. 72-80