Переваги доїльних залів підтверджуються досвідом роботи тих господарств різних регіонів України, які за останні п'ять років впровадили у себе сучасні зали. Ці господарства на власному досвіді переконались, що доїльний зал дає реальну можливість одержати в теперішніх складних економічних умовах прибуткове молоко. У доїльному залі один оператор може обслуговувати залежно від типу установки і рівня її автоматизації близько 100 – 200 корів, тобто у 6-10 разів більше від середнього показника по Україні. Захворювань корів маститами при цьому в 3-5 разів менше, ніж при доїнні в стійлах у молокопровід чи відра. Молоко з доїльного залу за якістю відповідає всім вимогам стандартів, що діють в Україні та світі.
Багато сучасних танків охолоджувачів мають функцію, яка дозволяє під час охолодження приблизно однієї тонни молока одержувати 300 літрів води, нагрітої до 50 градусів за Цельсієм. Вона підводиться до системи гарячої води в доїльно-молочному блоці. Така установка не зливає теплу воду в каналізація, а спрямовує на потреби ферми.
Наступний етап – виведення проекту на планові показники. Тут вже потрібно обладнати решту 3 корівники по такій же самій схемі, довести поголів’я молочного стада до 800 голів та вивести на річну продуктивність однієї голови 7000 кг..

Висновки і пропозиції
У бакалаврській роботі здійснено теоретичні узагальнення і запропоновано новий підхід до розв’язання проблеми забезпечення якості молочної продукції.
1.           У роботі показані основні тенденції розвитку світового ринку молока та молочної продукції. Відображена динаміка розвитку молокопродуктового підкомплексу різних країн світу. Також наведена деякі аспекти аналізу ефективності функціонування молокопродуктового підкомплексу країни.
2.           Основним завданням аналізу виробництва продукції молочного скотарства є пошук можливостей нарощування виробництва продукції, поліпшення її асортименту та якості, а в методиці аналізу особливу увагу слід приділяти тваринам.
3.           Виробництво продукції молочного скотарства аналізують за певною системою показників:
·               аналіз виконання плану виробництва продукції молочного скотарства;
·               аналіз виконання плану поголів’я тварин;
·               аналіз виконання плану продуктивності тварин;
·               визначення зміни поголів’я тварин та їх продуктивності на вихід валової продуктивності тварин;
·               забезпеченість тварин приміщеннями і кормами;
·               аналіз механізації виробничих процесів у молочному скотарстві
Така всебічна оцінка виробничого потенціалу тваринництва є основою розробки стратегії його розвитку і передумовою обґрунтованого передбачення величини результативних показників, що підвищує ефективність управління галуззю.
4.           При вивченні діяльності будь-якого підприємства спочатку оцінюють стан його розвитку. Проте, для більш глибокого вивчення було враховано умови, в яких воно функціонує.
На півдні Київської області здавна розводили молочне скотарство, якому сприяли природні умови. Завдяки цьому розвивалась і інфраструктура цього виду сільськогосподарської діяльності. В Богуславському районі та районах, які знаходяться поруч побудовані масло- та молокозаводи. Побудовано також комбікормовий завод.
За аналізований період ефективність роботи підприємства знаходиться на досить низькому рівні. За дані 3 роки, найгірша ситуація склалася в 2006 році, коли загальна сума збитку від виробництва сільськогосподарської продукції складала 424 тис. грн.. В 2007 році ця ситуація покращилась, але не на стільки, щоб говорити про вдале господарювання. На підприємстві такі негативні результати пояснюють поганими погодними умовами. Спеціалізація підприємства – зерновиробництво, при чому за останні 3 роки вона не змінювалася.
5.           За останні 3 роки середньорічне поголів’я корів зменшилось на 65%. Це спонукало і зниження валового виробництва молока на 56%. З іншої сторони, на 55% збільшився середній надій на 1 корову, але він все ж залишається на дуже низькому рівні (приблизно 9 літрів від однієї корови за добу).
Дещо знизилась виробнича собівартість 1 ц молока (на 20%), а ціна реалізації зросла на 36%. Але все ж таки ця ціна не компенсовує витрат і за останні 3 роки виробництво молока було збиткове.
У сукупності дії факторів загальне зниження виробництва молока склало 171 ц., або 11 тис. грн., при ціні реалізації 65,57 грн. за 1 ц.. За рахунок зменшення середньорічного поголів’я валове виробництво знизилось на 351 ц., або 23 тис. грн., але за рахунок збільшення продуктивності корів відбулось збільшення валового надою на 180 ц., або 12 тис. грн..
Тільки аналіз ефективності за системою показників дає змогу об'єктивно оцінити віддачу виробничого потенціалу галузі, намітити основні напрями зміни стратегії її розвитку.
6.           Динаміка собівартості 1 ц. свідчить, що за останні 3 роки вона дещо знизилась (на 21%) і за 2007 рок становила 142 грн.. Така собівартість є досить високою як по господарству, так і по країні вцілому, оскільки ціна реалізації 1 ц. молока становила 100 – 150 грн..
Загальне зниження собівартості 1 ц. молока склало 33 грн.. Але за рахунок збільшення річної продуктивності корів на 55 % собівартість 1 ц. молока знизилась на 59 грн., а за рахунок значного зменшення середньорічного поголів’я тварин (на 65 %) та невідповідного зниження виробничих затрат (зокрема постійних витрат) відбувся ріст собівартості 1 ц. молока на 26 грн.. При постатейному аналізі можна визначити ступінь впливу кожного елемента статей витрат на зміну собівартості 1 ц. молока. Загальне зниження собівартості молока за аналізований період склало 34 %.
Основні резерви зниження собівартості молочного скотарства: використання яких не потребує додаткових витрат; які потребують незначних інвестицій; та які потребують значних додаткових інвестиціях. Лише за таких умов можливе систематичне планомірне зниження собівартості сільськогосподарської продукції.
7.           Молоко українського виробництва є неконкурентоспроможне на зовнішньому ринку. У зв’язку з невідповідною гармонізацією українського стандарту на молокопродукти з міжнародним стандартом ISO, деякі країни на певний період припиняють поставки українських молочних продуктів від певних заводів на свою територію. Особливо відчутного удару зазнають малі приватні виробники молока. Основною причиною є – незадовільна якість молока, яке виробляється населенням.
8.           Продуктивність тварин в СТОВ ім. «Гагаріна», знаходиться на досить низькому рівні – 2700 л. на рік (або приблизно 9 л. на добу), тоді як в підприємствах розвинутих країн світу цей показник знаходиться в межах 7000 – 9000 л. на рік (або 20 – 30 л. на добу). Цьому пояснень є багато, але основне – застарілі технології виробництва та первинної переробки молока та, що особливо важливо, недотримання їх в повному обсязі. Вихід з такої ситуації – переоснащення та реконструкція молочних ферм. Це найбільш ефективний шлях розвитку скотарства.
Щодо самої продуктивності корів, то для забезпечення простого відтворення на фермі, тобто 10% рівня рентабельності, потрібна продуктивність однієї голови на рівні 5000 літрів за рік. Таку прибавку в продуктивності можна забезпечити за рахунок введення значної кількості високопродуктивних молодих корів в основне стадо.
Для цього, починаючи з червня місяця, потрібно закуповувати нетелей на 6-ому місяці тільності, а з вересня вони будуть отелюватися і перейдуть в групу корів. Така система введення тварин на підприємство має декілька позитивних сторін. З однієї сторони нетелі значно дешевші при закупівлі, ніж корови. З другої – рівномірне розтелення нетелей протягом запланованого періоду забезпечить рівномірний ріст виробництва молока і забезпечить налагодження відносин з молокопереробними заводами.
Загальна кількість приплоду за рік на підприємстві буде становити 125 голів. Корів та телиць, які були на підприємстві необхідно поступово вибраковувати. Середньорічне поголів’я корів на фермі, після введення в кінці року значної кількості молодих корів зросла до 29 голів, а загальний приріст живої маси за плановий рік становитиме 274,94 ц..
На протязі планового року середня ціна реалізації 1 ц. молока, за даними маркетингового відділу ЗАТ «Богуславського маслозаводу», вищого та першого ґатунку знаходиться на рівні 200 грн., що загалом задовольнить планові потреби.
9.           В загальній системі господарства кормова база – це сполучна ланка між рослинництвом і тваринництвом, що зумовлено специфічною двобічністю їх взаємопов'язаних завдань - організації виробництва і використання кормів.
Загальна вартість кормів на плановій рік визначається сумою вартості кормів молочного стада та вартості кормів, витрачених на приріст живої маси. Ця сума буде становити 107 тис. грн..
Щоб оптимально організувати забезпечення тварин зеленими кормами та своєчасне заміщення однієї культури іншою в найкращій стиглості протягом пасовищного періоду розробляють схеми зеленого конвеєру. Його розробляють для кожної зони, які в господарстві уточнюють залежно від площ і урожайності пасовищ, окремих культур та строків надходження зеленої маси, видового складу тваринництва. Тривалість пасовищного періоду, протягом якого використовується зелений корм в господарстві становить 163 дні (ІІ декада травня – ІІ декада жовтня).
На підприємстві планується встановити новий доїльний зал типу «Ялинка» з продуктивністю до 200 голів за добу, реконструювати існуючі приміщення в приміщення з боксовим типом утриманням тварин, переоснастити родильне відділення, закупити нову техніку для роздавання кормів.
На основі оновленої техніки та прогресивних норм навантаження на одного працівника розрахунки показують, що поголів’я в 200 корів зможе обслуговувати 3 оператори доїльного залу, один оператор у родильному відділенні та один підмінний оператор. Всі інші посади залишаються без змін. За рахунок енергозберігаючих та більш продуктивних технологій по догляду за поголів’ям тварин, можна зекономити витрати часу, хоча навантаження на 1 людину і зросте.
Але, так як поголів’я корів збільшиться лише в кінці року, немає економічної доцільності тримати всю кількість необхідних працівників протягом всього року. Необхідно поступово збільшувати їх кількість, залежно від кількості введених корів. В зв’язку з цим в підприємстві тимчасово буде введено погодинну оплату праці на молочнотоварній фермі для адаптації до нових умов праці та освоєнням нових технологій.
Загальний річний фонд оплати праці працівників молочнотоварної ферми буде становити 54,32 тис. грн..
10.      Плановий рівень собівартості 1 ц. молока забезпечується, відносно планового рівня продуктивності корів, на рівні 52 грн.. Проте, планову продуктивність планувалось збільшити за рахунок збільшення в структурі стада молодого високопродуктивного поголів’я та доведенням молочного стада до 120 голів до кінця року. А оскільки поголів’я збільшилось тільки в кінці року, тому необхідне валове виробництво виробити не вийде, а отже, і собівартість виробленого молока буде більшою – приблизно 186 грн. за 1 ц.
Така собівартість пов’язана з тим, що даний рік є перехідним і деякі витрати не відображають об’єктивних причин такого високого нарахування. В наступному, де на початок року вже буде забезпечено 120 голів молочного стада, а до кінця року плануватиметься його вже більш плавне зростання, собівартість 1 ц. виробленого молока буде становити приблизно 130 грн. (виходячи з даних поточного планування).
11.      В проектній потужності плану розвитку молочного скотарства, представленого в даній роботі закладена річна продуктивність однієї корови 7000 літрів, поголів’я корів молочного стада – 800 голів та, відповідно, валове виробництво молока вищого та першого ґатунку 56000 ц. в рік. При рівні товарності 85% та середній ціні реалізації в 200 грн. за 1 ц. загальний прибуток становитиме 3136 тис. грн., а рівень рентабельності – 53,8%. Собівартість 1 ц молока, при цьому, становитиме 130 грн..

Список використаних джерел
1.                     Агропромисловий комплекс України. Стан та перспективи розвитку /1990-2000/ Інформаційно-аналітичний збірник / За ред. Саблука П. Т. та ін. – К.: ІАЕ УААН, 1999 – 336 с.
2.                     Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи. – К.: ННЦ ІАЕ, 2005. – 292 с;
3.                     Анализ хозяйственной деятельности сельскохозяйственных предприятий. Лещенко Г. Т., Козак Г. Я., Сасчук В. К. – 4-е изд., перераб. и доп. – К.: Вища школа. Головное изд-во, 1984. – 367 с. – Яз. укр.
4.                     Андрийчук В. Г., Вихор Н. В. Повышение эффективности агропромышленного производства. – К.: Урожай, 1990, – 232 с.
5.                     Андрійчук В. Г. Економіка аграрних підприємств: Підруч. – К.: КНЕУ, 2004.– 624 с.
6.                     Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств. 2-ге вид., доп і пепероб. – К.: ІЗМІХ, 2002, - 624 с.
7.                     Березівський П. С. Ефективність виробництва і формування ринку продукції скотарства в Карпатському регіоні. – Львів: Укр. технології, 1998. – 256 с;
8.                     В. И. Шиян: За редакцією О. І. Здоровцова, В. І. Мацибори. – К.: Вид-во УСГА, 1993. – 320 с.
9.                     Дудар Т. Г., Голомша Н. Є. Ринок молока та молочних продуктів: становлення і перспективи розвитку. – Львів: Укр. технології, 2001. – 124 с;
10.                Економіка сільського господарства / Мертенс В. П. Мацибора В. І, Жигало Л. Ф. та ін.; За ред. В. П. Мертенса. – К.: Урожай, 1995. – 288 с.
11.                Економіка виробництва молока і молочної продукції в Україні: Моногр. / За ред. П. Т. Саблука і В. І. Бойка. – К.: ННЦ ІАЕ, 2005. – С. 158.;
12.                Економіка підприємства / Руснак П. П., Андрійчук В. Г., Ільєнко А. А. та ін.;За ред. Руснака П. П. – Біла Церква, 2003. – 256 с.
13.                Економіка сільського господарства / Руснак П. П, Жебка В. В., Рудий М. М., Чалий А. А.; За ред. Руснака П. П. – К.: Урожай, 1998. – 320 с.
14.                Економіка сільського господарства. / За ред. Проф. П. П. Руснака. – К.: «Урожай», 1998. – 318 с.
15.                Жадлун З. О., Галаєва Л. Є., Шульга Н. Г. Економіко-математичне моделювання використання добрив в аграрному виробництві. Еколого-економічний аспект. – К.: НАУ, 2001. – 16 с.
·              максимальне задоволення потреб споживачів;
·              представлення на ринок широкого асортименту високоякісної молочної продукції;
·              впровадження найновіших високоефективних технологій;
·              розширення портфеля торговельних марок;
·              посилення можливостей для інновацій та інші.
Для організованого ринку характерним є високий рівень переробки молока. В світі на молокозаводи надходить приблизно 70% від виробленого молока. Особливо значна частка переробленого молока в країнах Європейського Союзу, що становить понад 95%. У Північній Америці, Японії та Океанії цей показник дорівнює 94-98%.
Незважаючи на те, що в усьому світі спостерігається тенденція до збільшення переробки молока у переробних підприємствах, цього не можна сказати про країни СНД'. Так, в Україні в 2005 році на переробку надійшло 59% виробленого молока, в Росії – 54, в Білорусії – 47%. Решту молока використовують для власного споживання та прямого продажу.
Про рівень виробництва молочних продуктів у різних країнах свідчать дані таблиці 1.1.2.
Таблиця 1.1.2
Виробництво молочних продуктів у світі, тис. т

Країна	Масло		Сир		Сухе молоко
	2004	2005	2004	2005	2004	2005
США	566,8	608,9	4026,0	4148,0	18,8	18,8
ЄС (25)	2029,2	2060,2	7093,0	7243,0	816,4	824,6
У тому числі: Німеччина	443,9	443,9	1259,0	1259,0	75,8	75,8
Франція	415,1	426,0	1705,0	1689,0	220,0	230,0
Нідерланди	102,0	102,0	671,0	671,0	112,0	120,0
Польща	180,0	190,0	580,0	595,0	43,0	17,0
Данія	46,7	45,0	335,5	336,0	87,1	87,0
Австралія	149,0	148,0	373,0	380,0	189,0	187,0
Нова Зеландія	473,0	336,0	285,0	293,0	677,0	609,0
Росія	276,2	265,0	347,0	367,0	85,0	80,0
Україна	138,0	120,0	224,0	150,0	17,0	17,0
Світ	4820,3	4710,0	14653,0	14910,0	2833,0	2755,0

Попит на молоко та молочні продукти у світі знаходиться на високому рівні. Це пояснюється особливістю молока як сировини – його корисність і незамінність іншими продуктами харчування. Слід зазначити, що вимоги споживачів щодо споживання молочних продуктів у світі постійно змінюються.
Зазначимо такі основні тенденції:
· підвищення вимог до якості молочних продуктів – віддається перевага свіжим, чистим, корисним, виробленим в екологічно безпечному навколишньому середовищі, зручним у використанні та споживанні;
· підвищення споживання сиру, який став важливим молочним продуктом і серед широкого асортименту продуктів харчування займає перше місце. На його переробку йде близько 40% молока, що поставляється в західних країнах, і цей показник найближчими роками підвищиться до 50%;
· невелике зниження споживання питного молока. Це пояснюється різними факторами: по-перше, часто в оціночні дані включають споживання на фермі й прямий продаж споживачам з ферми, однак при зменшенні кількості ферм частка загального споживання також знизиться; по-друге, використання питного молока в особистих господарствах населення для власного споживання скорочується, оскільки молочна промисловість пропонує через торговельну мережу більший асортимент молочних продуктів у готовому вигляді;
· зниження споживання масла. Хоча дослідження учених довели помилковість існуючих припущень про залежність між споживанням молочного жиру і ризиком серцево-судинних захворювань, однак у багатьох країнах воно ще не сприяло підвищенню споживання молочного жиру. Якщо в деяких країнах (Швеція, Данія, Канада) підвищення споживання й спостерігається, то за рахунок використання масла як інгредієнта у хлібобулочних і кондитерських виробах, а також для виробництва морозива та з іншими жирами.
Отже, нарощування виробництва молока в світі відбуватиметься в основному за рахунок тих країн, де для цього є сприятливі умови. Причому в найбільш розвинутих країнах, де попит на молочну продукцію залишається приблизно на одному й тому самому рівні, зміни стосуватимуться лише структури споживання та якості даної продукції.
Проведення дослідження підприємств доцільно здійснювати методологією аналізу ефективності функціонування молокопродуктового підкомплексу
Підвищення економічної ефективності агропромислового виробництва в сучасних умовах господарювання є надзвичайно актуальною проблемою. Ефективність виробництва в галузях АПК – складна економічна категорія, яка залежить від рівня використання комплексу чинників, зокрема природних, економічних, науково-технічних, соціальних і віддзеркалює розвиток функціонування виробничих сил та виробничих відносин.
Теоретичні основи ефективності агропромислового виробництва висвітлені у працях багатьох провідних вітчизняних вчених-економістів, зокрема: І. І. Лукінова, П. Т. Саблука, О. М. Шпичака, В. Г. Андрійчука, М. Я. Дем'яненка, В. І. Бойка, М. Й. Маліка, В. В. Юрчишина та ін. Водночас практика потребує конкретних досліджень із даної тематики з урахуванням місцевих умов у ринковому середовищі.
Ефект (результат) виробництва як на рівні підприємницьких структур, так і молокопродуктового підкомплексу загалом виражається в обсязі валової і кінцевої продукції, валового доходу й прибутку. Зіставлення розміру ефекту з витратами виробничих ресурсів свідчить про рівень ефективності виробництва.
Економічна ефективність відображає певні результати складного й нерідко суперечливого процесу, який залежить від впливу багатьох внутрішніх і зовнішніх чинників, а тому для її визначення використовують систему показників, які характеризують специфіку та особливості агропромислового виробництва.
За допомогою показників ефективності можна вивчати стан і динаміку економічних процесів, які відбуваються у складових АПК на продовольчому ринку. Тому для аналізу вимірювальну систему показників ефективності необхідно будувати таким чином, щоб вона достовірно відображала реальні процеси стану розвитку, враховуючи при цьому вимоги суспільства та можливість прийняття необхідних управлінських рішень.
Методологічно вимірювальна система показників економічної ефективності для аналізу, на мій погляд, повинна відповідати таким принципам і вимогам:
·              повніше і точніше відображати суть критерію ефективності;
·              характеризувати ступінь результативності виробництва і здійснювати порівняльну оцінку її в динаміці й територіальному аспекті за окремими підприємствами та регіонами;
·              сприяти виявленню резервів збільшення економічного ефекту при мінімальному залученні додаткових ресурсів;
·              бути зручними у використанні їх тощо.
Критерієм економічної ефективності агропромислового виробництва є Застосування найменшої кількості ресурсів виробничого потенціалу на виробництво одиниці продукції.
Виходячи із цього, систему показників для підприємницьких структур продуктових підкомплексів й АПК загалом доцільно будувати в двох аспектах:
1.           як відношення кінцевої (КП) валової (ВП) продукції до суми всіх ресурсів виробничого потенціалу (Пр) галузей і сфер АПК, які беруть участь у її виробництві:
Е = КП (ВП) : Пр;

2.           як відношення прибутку (Пм) до суми ресурсів виробничого потенціалу (Пр) галузей і сфер продуктового підкомплексу й АПК загалом:
Е = Пм : Пр.
При гострому дефіциті сільськогосподарської продукції та продовольства доцільно застосовувати узагальнюючий показник за кінцевою продукцією. Із насиченням ринку продовольством ефективність агропромислового виробництва доцільно визначати відношенням маси прибутку до суми всіх ресурсів виробничого потенціалу.
Дана методика визначення ефективності функціонування агропромислових формувань, продуктових підкомплексів, АПК загалом, на мій погляд, заслуговує на увагу і її можна застосовувати на практиці. Однак слід зауважити, що нині потрібно удосконалити механізм розрахунку вартості виробничого потенціалу агропромислових формувань продуктових підкомплексів, що дасть змогу об'єктивніше й реальніше визначати ефективність агропромислового виробництва.
Висвітлюючи методологічні аспекти аналізу економічної ефективності агропромислових формувань, ряд дослідників вважають, що для одержання узагальненої оцінки результатів діяльності агропромислового формування необхідно валову (ВПаф) та кінцеву продукцію (КПаф), а також виробничі витрати брати попередньо вилучивши з них повторний рахунок аграрної продукції власного виробництва, що надійшла на промислову переробку:
ВПаф = ВПс + ВПп – ВПвп;
КПаф = КПс + КПп – ВПвп;
Ваф = Вс + Вп – Ввп;
де ВПс, ВПп, ВПвп – вартість валової продукції відповідно по сільському господарству, промисловості та сільськогосподарській сировині власного виробництва, що використовується промисловістю даного аграрного формування;
КПс – кінцева продукція сільського господарства, яку вираховують як різницю між вартістю валової продукції промислового виробництва і тією її частиною, яку використовують для виробничого внутрішньогосподарського споживання;
Вс, Вп та Ввп – виробничі витрати відповідно по сільському господарству, промисловості та сільськогосподарської сировини, використаної у промисловості.
Викладена методика визначення валової та кінцевої продукції, а також витрат на виробництво може бути прийнята як для агропромислового виробництва зокрема, так і для конкретного продуктового (молоко-продуктового) підкомплексу загалом.
Вивчення зарубіжної і вітчизняної економічної літератури дає змогу зробити висновок, що обсяг кінцевої продукції з розрахунку на одиницю витрачених ресурсів є найкращим узагальнюючим показником загального ефекту в умовах гострого дефіциту продовольчих товарів. Однак із насиченням ринку продовольства на перше місце має вийти узагальнюючий показник ефективності використання ресурсів, вирахуваний за прибутком. Це узгоджується з поглядами багатьох дослідників.
Для підприємницьких структур АПК, що функціонують в умовах ринкової економіки, головним критерієм ефективності господарювання, як переконує світова практика, є прибутковість. Тому кожне агропромислове підприємство вимірює прибутковість через визначення абсолютної величини прибутку на різних етапах його формування під впливом певних факторів. Так, американські фірми в зведеному звіті про доходи відображають процес формування фінансових результатів через визначення таких показників прибутковості: валовий прибуток (маржинальний дохід), операційний прибуток (дохід), прибуток до оподаткування і виплати надзвичайних збитків, прибуток після сплати податку, чистий прибуток (дохід), нерозподілений прибуток (визначається як різниця між чистим прибутком і тією його частиною, що направлена на виплату дивідендів акціонерам і на поповнення резервного капіталу).
Викладений методичний підхід до визначення прибутковості західними фірмами може бути використаний й підприємствами України і, насамперед, великими, де широко використовується колективна праця. Його запровадження дає змогу проаналізувати процес функціонування підприємства, дати оцінку досягнутого рівня прибутковості, виявити, на якій стадії та за рахунок яких чинників досягнуто збільшення або допущено зменшення прибутку.
У молочному скотарстві США, наприклад фермери використовують такі критерії визначення рівня виробництва:
1)                     досягнутий рівень виробництва порівняно із запланованим;
2)                     досягнутий рівень виробництва порівняно з попереднім;
3)                     досягнутий рівень виробництва порівняно з показниками місцевих ферм або міжнародного рівня виробництва.
Перший критерій дає змогу порівняти результати виробництва із запланованими показниками. Він зв'язує разом в одне ціле планування і виробництво та спонукає фермера розглядати одночасно складання бюджету й оцінювати досягнутий рівень виробництва. Значні відхилення від запланованих показників вказують на причини, що зумовили такий стан.
Другий критерій – порівняння минулих рівнів виробництва з фактичним, дає змогу , фермеру проаналізувати звіти за останні 3 – 5 років, виявити відповідні тенденції. Такий аналіз тенденцій у виробництві дуже важливий. Він дає змогу визначити, в якому напрямі відбуваються зміни у бізнесі за останні роки.
Третій критерій дає змогу порівняти дану ферму з групою ферм як місцевих, так і зарубіжних.
Правильна інтерпретація і використання цих критеріїв може допомогти фермеру (менеджеру) здійснити всебічну оцінку рівня виробництва. Все це є основою для розробки певних рекомендацій, які можна використати залежно від конкретної ситуації.
Узагальнюючим показником економічної ефективності агропромислового виробництва в країнах із ринковою економікою є норма прибутку.
Економічний аналіз діяльності підприємств в умовах перехідної, а тим більше ринкової, економіки дедалі більше набуває характеру системного аналізу. Головна цінність системного економічного аналізу полягає в тому, що в процесі його проведення будується логіко-методологічна схема, яка відповідає внутрішнім зв'язкам показників і факторів та відкриває широкі можливості для застосування комп’ютерної техніки та економіко-математичних методів.
Ринкова економіка спонукає товаровиробників раціонально використовувати наявні ресурси та добиватися зниження собівартості продукції. У зв'язку з цим виникла потреба визначення впливу факторів на собівартість продукції скотарства.
Зазначимо, що ефективність функціонування підприємницьких структур молокопродуктового підкомплексу характеризується порівняно невеликою кількістю показників. Однак на кожний такий показник впливає система факторів першого, другого, ..., n-го порядку. Знання факторів виробництва, вміння визначити їх вплив на прийняті показники ефективності дають змогу впливати на рівень показників через управління чинниками, створити механізм пошуку резервів.
Отже, викладені методологічні аспекти аналізу та система показників економічної ефективності агропромислового виробництва дають змогу здійснити оцінку ефективності на всіх рівнях функціонування як підприємницьких структур зокрема, так і регіонального, національного молокопродуктового підкомплексу й АПК загалом. Її застосування дає змогу здійснити: економічну оцінку минулої діяльності суб'єктів молокопродуктового підкомплексу; економічне обґрунтування подальшого розвитку господарювання; порівняльну оцінку товаровиробників у конкурентному середовищі.
1.2 Завдання і методика аналізу виробництва продукції молочного скотарства
Основним завданням аналізу є пошук можливостей нарощування виробництва продукції, поліпшення її асортименту і якості. Це актуально, особливо тепер, коли економічна ситуація в країні не сприяє розвитку галузі. Це ускладнює роботу кожного сільськогосподарського підприємства і вимагає від них розробки цілеспрямованих заходів щодо найповнішого використання потенціалу галузі і підвищення її ролі в економіці господарства. Забезпечити таку розробку повинен економічний аналіз. При його здійсненні необхідно враховувати особливості розвитку цієї галузі:
·               виробництво продукції значною мірою залежить від біологічних особливостей тварин;
·               розвиток даної галузі тісно пов'язаний з розвитком рослинництва;
·               тут ширше застосовуються різні форми організації виробництва (від великих тваринницьких комплексів до індивідуального підряду);
·               значно більша можливість реалізації розроблених заходів, одержаних із застосуванням функціонально-вартісного аналізу, що сприяє оперативному регулюванню формуванням витрат і собівартості продукції та ін.
Врахування вищенаведених застережень підвищує якість аналітичної роботи, сприяє ширшому використанню результатів аналізу в управлінні галуззю.
В методиці аналізу виробництва продукції молочного скотарства особливу увагу необхідно приділити тваринам, а саме:
·               вивчити їх рух;
·               породність;
·               вік продуктивного використання;
·               інтенсивність оновлення;
·               віддачу від них та ін.
Поряд з кількісними характеристиками тварин аналізують і якісні їх параметри:
·               маса однієї тварини;
·               вікова структура стада;
·               породний склад та ін.
Важливим параметром якісної характеристики тварин є їх вік. Для кожного виду тварин існують свої вікові границі, що впливає на рівень їх продуктивності.
За допомогою аналізу вивчають стан племінної роботи в підприємстві, породний склад стада за видами, статевовіковими групами тварин, поголів'я племінного ядра тварин. Одночасно визначають економічну ефективність поліпшення породного складу тварин (підвищення продуктивності, збільшення виходу продукції на одиницю витрат тощо), що є основою формування високопродуктивного стада.
Для найповнішого використання потенціальних можливостей тварин необхідно, щоб вони були забезпечені обладнаними приміщеннями, що створює умови для належного утримання тварин. За допомогою аналізу вибирають найбільш прийнятний проект приміщень, оцінюють можливості наявного обладнання та його розміщення, визначають тип утримання тварин. Все це в комплексі зумовлює щільність розміщення тварин, мікроклімат і повітрообмін у приміщенні, а отже, є передумовою оптимальності умов утримання тварин. Недодержання необхідних умов утримання скорочує вік продуктивного використання тварин, збільшує процент вибракування. Таке становище спостерігається на багатьох великих фермах і тваринницьких комплексах. У молочному скотарстві це призводить до збільшення захворювання корів кетозами, гіповітамінозами та іншими хворобами. У результаті період продуктивного використання скорочується до 2 – 4 років, на 30 – 50 % і більше знижується їх молочна продуктивність, збільшується яловість маточного поголів'я тощо.
На виконання плану вихідного поголів'я тварин, їх фізіологічний стан і продуктивність визначальний вплив має кормозабезпеченість, рівень якої оцінюють порівнянням наявної кількості кормів або можливого їх надходження з потребою в них. При цьому враховують:
·               реальність визначеної потреби в кормах, яка залежить від рівня продуктивності тварин, системи їх утримання тощо;
·                зіставлення по поголів'ю фактичних і планових показників;
·               забезпеченість кормами тваринництва по підприємству в цілому, окремих галузях, виробничих підрозділах, видах тварин, періодах року;
·               відповідність типу годівлі, що склався в підприємстві, програмі підвищення продуктивності тварин;
·               реальність зміцнення кормової бази;
·               перспективу структурної перебудови тваринництва.
Такий аналіз конкретизує забезпеченість кормами, враховуючи згадані особливості. При цьому встановлюють структуру кормового раціону, збалансованість його за перетравним протеїном.
Така всебічна оцінка виробничого потенціалу тваринництва є основою розробки стратегії його розвитку і передумовою обґрунтованого передбачення величини результативних показників, що підвищує ефективність управління галуззю.
1.3 Система показників, за якими оцінюють виробництво продукції молочного скотарства
Успішне виконання плану виробництва валової продукції господарством і його госпрозрахунковими одиницями залежить від багатьох факторів:
·              наявності поголів'я тварин за видами, статевовіковими і виробничими групами;
·              забезпеченості тварин приміщеннями і кормами відповідно до зоотехнічних норм, раціонів і повноцінності;
·              рівня продуктивності тварин та ін.
План виробництва валової продукції можна виконати і при деякому відхиленні ряду факторів, але при обов'язковій компенсації зменшення поголів'я відповідних груп підвищенням продуктивності тварин цих груп або навпаки. Останнє не завжди бажане – виконання плану за рахунок збільшення поголів'я при зниженні продуктивності тварин обов'язково призведе до підвищення собівартості продукції, оскільки додаткове поголів'я потребує більших порівняно з планом витрат.
Аналіз виконання плану виробництва валової продукції господарством і окремими галузями тваринництва провадять у вартісних показниках (у закупівельних цінах), а за видами продукції – в натуральних показниках. В абсолютних величинах показують планові і фактичні дані та відхилення від плану, а у відносних (процентах) визначають рівень виконання плану і структуру валової продукції.
Одним з важливих показників, що характеризують виконання плану виробництва валової продукції тваринництва, є виробництво її на 100 га відповідних угідь. Основними факторами, які позначаються на валовому виході продукції, є поголів'я тварин та їх продуктивність.
Виконання плану поголів'я тварин є одним з найважливіших факторів виробництва валової продукції тваринництва. Аналізують поголів'я тварин за видами, статевовіковими і виробничими групами, оскільки часто в структурі стада значну питому вагу займає поголів'я молодших вікових груп (телята народження звітного року), а за основними групами (корови, нетелі, відгодівельне поголів'я), від яких насамперед залежить відтворення стада, виробництво валової і товарної продукції та виконання завдань продажу, господарства план не виконують.
Реалізація плану вихідного поголів'я тварин залежить від одержання передбаченого планом приплоду, придбання племінних і неплемінних тварин; загибелі і вимушеного забою тварин; кондиційності (вгодованості) реалізованих тварин у порядку планового продажу, а в деяких підприємствах ще й від безоплатної передачі тварин іншим господарствам.
Велике значення має не тільки кількість поголів'я за групами, а й маса тварин. Від цього показника значною мірою залежить виконання плану продажу продукції.
План вихідного поголів'я в цілому вважають виконаним тоді, коли виконано план за віковими групами окремих видів тварин та план продажу м'яса державі.
Провадячи аналіз, треба підрахувати і суму збитків від загибелі тварин. Для цього до балансової вартості їх на початок року (або до вартості, за якою їх оприбутковано при народженні) слід додати витрати на утримання тварин до загибелі. Такі дані є в бухгалтерії господарства.
Аналіз виконання плану вихідного поголів'я тварин на кінець року обов'язково доповнюють аналізом руху поголів'я за видами і групами протягом року. Особливу увагу треба приділяти продуктивності корів, тому що на багатьох фермах у гонитві за кількістю поголів'я тримають значну кількість старих малопродуктивних корів.
У відтворенні поголів'я і виробництві продукції тваринництва значне місце належить структурі стада. Обчислюють її процентним відношенням поголів'я окремих груп тварин до загального поголів'я даного виду. Визначається структура спеціалізацією тваринницьких галузей.
У стаді великої рогатої худоби молочного і м'ясного напряму повинно бути:
·              корів 50 %;
·              нетелей до 20 %, від поголів'я корів, щоб забезпечити щорічно вибракування 15 % корів та збільшення їх поголів'я;
·              телиць старше 1 року і до 1 року – 30 % від поголів'я стада, щоб забезпечити потрібну кількість їх для комплектування ремонтної групи.
Для успішної реалізації завдань виробництва валової і товарної продукції тваринництва і зниження її собівартості виняткове значення має породний склад стада. Породні тварини продуктивніші, дають на одиницю витраченого корму і праці більше продукції.
За допомогою аналізу вивчають стан племінної роботи в господарстві, породний склад стада за видами, статевовіковими групами тварин, поголів'я племінного ядра тварин. Одночасно визначають економічну ефективність поліпшення породного складу тварин (підвищення продуктивності, збільшення виходу продукції, зменшення витрат корму і затрат праці на одиницю продукції, підвищення рентабельності тваринництва і окупності витрат та ін.). Аналізуючи склад маточного поголів'я племінних тварин, особливу увагу звертають на їх вік, бо старі тварини знижують загальну продуктивність.
Великий вплив на продуктивність корів має не лише породність, а й вік. Вона зростає з 2...3-ї і знижується з 7...8-ї лактації.
Продуктивність корів визначають за середньорічним надоєм на фуражну корову. Підвищення продуктивності тварин має велике значення і для зниження собівартості продукції, оскільки зменшуються витрати кормів на одиницю продукції. Витрати кормів на 1 кг. молока відображено в таблиці 1.3.1.

Таблиця 1.3.1
Витрати кормів на 1 кг молока з вмістом жиру 4 % при живій масі корови 500 кг

Добовий надій молока, кг	Витрати кормових одиниць	В одній кормовій одиниці
		перетравного протеїну, г	кальцію, г	фосфору, г	каротину, мг
6 10 20 30	1,25...1,30 0,95...1,00 0,70...0,75 0,65...0,70	100...105 105...110 110...115 115...120	6...7 6...7 7...8 7...8	4...4,5 4...4,5 4,5...5,0 4,5...5,0	40...45 40...45 40...45 40...45

Продуктивність корів є одним з найважливіших факторів, що впливають на валові надої молока. Головний напрям збільшення виробництва молока і молочних продуктів – підвищення продуктивності корів.
Підвищення середньої продуктивності корів залежить насамперед від зростання питомої ваги у стаді високопродуктивних тварин. Для цього треба послідовно переводити молочне тваринництво на промислову основу, в першу чергу за рахунок розширення і реконструкції існуючих ферм, удосконалювати породний склад поголів'я, поліпшувати племінну роботу.
Аналіз продуктивності корів починають з вивчення динаміки продуктивності тварин за попередні 3 роки. Це основа для оцінки реальності показників плану, аналізу його виконання за звітний рік, а також взаємозалежності між різними факторами, що впливали на виконання плану.
Вивчають динаміку продуктивності корів, приросту маси тварин за абсолютними і відносними величинами, відображаючи рівень зростання в процентах.
Основними факторами, що впливають на продуктивність корів, як і всіх інших тварин, є:
·              поліпшення їх породного складу і підвищення питомої ваги у стаді племінних корів;
·              ліквідація яловості;
·              забезпеченість повноцінними кормами відповідно до прийнятих норм годівлі і раціонів;
·              забезпеченість добротними приміщеннями та поліпшення умов утримання.
На виробництво валової продукції тваринництва впливає багато факторів, які згадувалися вище. Всі вони діють комплексно, в діалектичній єдності, взаємозв'язку і взаємодії. Так, від рівня забезпеченості тваринництва кормами, тваринницькими приміщеннями, від породного складу тварин, рівня зоотехнічної і ветеринарно-профілактичної роботи залежать кількість поголів'я тварин, їх продуктивність і виробництво продукції цієї галузі.
Зростання виходу продукції тваринництва, зниження її собівартості й підвищення рентабельності забезпечують господарства коштами:
·              на збільшення поголів'я тварин;
·              на поліпшення їх породного складу за рахунок придбання племінних високопродуктивних тварин, що впливає на підвищення середньої продуктивності тварин;
·              на придбання устаткування і обладнання ветлікарень і ветбаклабораторій, проведення всіх ветеринарних заходів.
Всі перелічені фактори впливають на кінцевий результат концентровано через кількість поголів'я тварин та їх продуктивність. Саме це і визначає розміри виходу валової продукції галузі і відхилення від плану. В практиці аналізу, для того щоб визначити вплив змін у поголів'ї тварин та їх продуктивності на виробництво валової продукції тваринництва, застосовують методи обчислення різниць і ланцюгових підстановок.
Наприклад, щоб виявити, як вплинула на валовий надій молока зміна поголів'я корів, різницю між фактичним і плановим поголів'ям треба помножити на планову продуктивність корів. Щоб виявити вплив на валовий надій фактора продуктивності, різницю між фактичною і плановою продуктивністю множать на фактичне поголів'я корів.
У багатьох випадках стадо укомплектоване коровами порід з різною продуктивністю. В такому разі на відхилення фактичного надою від планового впливає три фактори: різниця в кількості поголів'я, зміна питомої ваги корів різних груп у породній структурі стада та в їх продуктивності. Вплив цих факторів визначимо індексним методом.
·              загальний індекс валового надою

·              індекс поголів'я корів

·              індекс породної структури стада

·              індекс продуктивності корів

Виявлення кількісного впливу факторів на збільшення валового надою молока виявляється так:


Вплив на валовий надій окремих факторів такий:
·              кількість поголів’я корів

·              породної структури стада

·              продуктивності корів

Отже, аналіз впливу різних факторів на зміну валового надою звітного року порівняно з базисним індексним методом дає такі самі результати, що й аналіз методом ланцюгових підстановок. Це ще раз підтверджує правильність аналітичних розрахунків і аналізу.