Досить часто ми кажемо один одному: бажаю тобі добра і щастя, бажаю Вам всього найкращого. Це не просто вияв ввічливості. В цьому вислові ми виказуємо свою людську дійсність. Потрібно мати велику силу духу, щоб вміти бажати добра іншим. Добрі прагнення живуть у душі того, хто вміє віддавати сили своєї душі іншим людям.
Ознакою добропорядної людини є також і вміння дякувати. Чим більше розуміє дитина трудові джерела свого благополуччя, тим сильніше виявляється вдячність стовно до інших людей. А тому, чим яскравішою у дитини є думка про те, що вона заслуговує вдячність, тим гостріше вона відчуває, що бере свої блага в борг від старшого покоління.
Звертаючись один до одного з проханням, ми кажемо: будь ласка. В цьому простому слові, що здатне зачарувати, виявляється наша повага до гідності іншої людини, добра воля. Для того, щоб згадане звертання наповнювалось почуттям поваги до добрих вчинків, потрібно вчити дитину вважати людину як найвищу цінність.
Слово – найважливіший інструмент. Воно повинно увійти в душі дітей, стати їх надбанням. Педагогові володіти словом – справжнє мистецтво, тому що через слово, яке несе в собі духовне призначення, народжуються в людини риси, які є моральними цінностями вихованої людини: людяність, стриманість, благочестивість, терпеливість, працьовитість, виваженість, сердечність, добродушність, благородність.
Ці та багато інших морально-ціннісних якостей, рис цілісної, добре вихованої, гармонійної особистості покликана зберегти, допомогти сформувати разом з батьками, розвинути і закріпити початкова школа в процесі навчання та виховання молодших школярів.
1.2 Розвиток морально-етичних, родинних, гуманістичних цінностей у молодших школярів та їх обґрунтування
Проблема виховання моральних цінностей у школярів – одна із фундаментальних проблем етики, філософії, педагогіки та психології. Завданнями морального виховання завжди були виховання доброти, чуйності, готовності допомогти будь-якій людині у біді, здатність співчувати.
Формування моральної свідомості школяра є однією з основних проблем морального виховання. Воно відбувається значною мірою в процесі етичної освіти і призначено озброїти знанням моральних норм і правил культурної поведінки.
Ефективним є таке виховання, що не лише формує в учнів моральні якості, а й розуміння їхньої важливості в житті людей, необхідності систематичного дотримання моральних норм та правил.
Формування у дітей моральних мотивів, їх реалізація в поведінці є визначними у період становлення особистості, тому що соціальні наслідки вчинку дитини ще складно передбачити, враховувати їх у своїй поведінці. Вже в початкових класах важливо так будувати навчально-виховний процес, щоб діти, систематично отримуючи моральні знання та уявлення, опинялись також у життєвих ситуаціях, що сприяють емоційному переживанню отриманих знань, а отже – їх усвідомленню і закріпленню. Цій проблемі надавали великого значення багато педагогів-практиків у їхній навчально-виховній діяльності, а також вчених-науковців, що досліджували означену проблему протягом років. До числа останніх, зокрема, належать Л.Шульга, Є.Родчанін, Н.Бородіна, Т.Дем’янюк, С.Карпенчук, О.Сідлецька, О.Мильникова, Д.Белей, П.Щербань, А.Мовчун та ін.
Виховання дітей молодшого шкільного віку В.Сухомлинський називав „школою сердечності”. Він радив дорослим навчати дітей добра, любові, милосердя. Для цього потрібно, щоб діти бачили гуманістичний зміст вчинків і поведінки тих, хто їх оточує. Дитина не повинна вирости байдужою, нечулою, вона має зростати у постійному піклуванні про навколишній світ рослин, тварин, людей, доглядати і допомагати їм.
Діти молодшого шкільного віку не завжди спроможні усвідомити важливість і необхідність дотримання визнаних у суспільстві норм та правил поведінки. зважаючи на це, у вихованні школярів переважає привчання над переконанням. Майстерність і мистецтво морального виховання особистості полягають у тому, щоб моральні цінності розкривалися перед юними серцями в яскравих образах, які захоплюють і хвилюють душу, пробуджували прагнення до ідеалу.
В.О.Сухомлинський вважав, що необхідно не просто створювати систему цінностей, а й активно утверджувати її своїми діями, протистояти злу, прагнути вдосконалювати суспільні відносини. Навчання в „зелених класах”, складання книжок-картинок про природу, подорожі у природу, проведення уроків мислення, використання і розв’язання задач із живого задачника, створення казки, написання оповідань, куточок краси, використання пісні, книжки, проведення свят, - ці та інші знахідки В.Сухомлинського сприяють засвоєнню моральних цінностей дітьми.
Одним із важливих компонентів добра є відповідальність особистості, що виростає із усвідомленості людиною суспільного обов’язку, перетворення його на внутрішній стимул поведінки. Керуючись прагненням реалізувати в дії своє розуміння обирає ті вчинки, які дають користь суспільству, ближнім людям. Важливим елементом формування культури особистості В.О.Сухомлинський вважав засвоєння вимог, правил, норм поведінки, в яких розкривається „азбука моральної культури”. Названі Сухомлинським норми моральності – важливе „джерело почуття громадянського обов’язку”, „почуття вдячності людям”.
Утвердження істин, норм, правил моральної культури – найважливіша складова частина морального виховання. В.Сухомлинський був глибоко переконаний в тому, що колиска переконань – серце, переживання краси і величі вчинків. У переживаннях – корінь утвердження істин моральної культури, непримиренності дитини до порушень істин, норм та правил моральної культури..
Дитина – це жива істота, її мозок – найтонший, найніжніший орган, до якого треба ставитися дбайливо та обережно. Важко уявити щось інше, що більше спотворює душу дитини, ніж емоційна товстошкірість, породжена несправедливістю. Відчуваючи байдуже ставлення до себе, дитина втрачає чутливість до добра і зла. Вона не зможе зрозуміти, що в людях, які її оточують, -
Добро і що – Зло. В її серці поселяється підозра, зневіра в людей, а це найголовніше джерело озлобленості.
Людина повинна не вимислювати свої уявлення про добро, а шукати і відкривати і відкривати його у собі як об’єктивно існуюче.
Із давніх-давен відомо, що бути добрим корисно. Доброзичливі люди добре почуваються і довше живуть. Доброю називають людину, яка несе людям добро: любов, допомогу. Добрий не буває агресивним і ніколи не буде нав’язувати свою допомогу, залишаючи іншим свободу вибору.
Ми завжди раді доброму, добру. Але часто, розкриваючи поняття „добро”, ми зустрічаємося з ситуацією, коли немає що сказати, пояснити. Загальною формулою добра є те, що оцінюється позитивно, розглядається як важливе і значуще для життя людини та суспільства. добро є те, що дозволяє людині і суспільству жити, розвиватися, досягати гармонії та досконалості. Добро асоціюється з життям, процвітанням, повнотою буття, гармонійною взаємодіяльністю. Добро – це те, що є гарним, прекрасним та гідним будь-якої похвали.
Основна ознака добра – безкорисливість. Добро – це здатність поступатися власними інтересами і амбіціями заради блага інших людей. воно позбавлене егоїстичності. Добро – якість, яка втілюється у практичному житті, в поведінці людей. не можна бути добрим у душі, а в поведінці, спілкуванні з іншими – жорстоким, грубим.
Найвищий рівень добра там, де впроваджуються та удосконалюються гуманні відносини, повага і любов до людини, свобода, рівність, верховенство народної культури, краси у житті.
Добро має здатність бути щедрим та не потребує нагороди. Тому справжнє добро можливе тільки за умови великого душевного благородства. Віддаючи турботу, увагу, любов не потрібно боятися, що залишишся без нічого. Хто щедро робить добро – у відповідь отримує ще більше. Але розраховувати на це не можна. Добро твориться без розрахунків, із потреби дарувати світові любов.
Людина, - стверджував великий педагог, - народжується на світ не для того, щоб зникнути безвісно пилинкою, а для того, щоб лишити по собі слід вічний.
І слід цей має бути сповнений добра.
У морально-ціннісному вихованні дітей найголовніше – формування духовної серцевини особистості – поглядів, переконань, почуттів, поведінки, єдності слова і діла. Дитина повинна зрозуміти суть того, що зветься вимогами моралі, більше того – це повинно стати її духовною потребою, мірилом її вчинків. А саме: йдеться про 1) ставлення до джерел щастя і радощів дитинства, отроцтва та юності; 2) обов’язок і повинність перед батьками, старшими поколіннями; 3) гармонію бажань і обов’язку, бажань і дисципліни, бажань і справжніх потреб; 4) ставлення до життя, до щастя буття; 5) повагу і пошану до старших людей; 6) уміння керуватися вимогами обов’язку, а не просто бажаннями; 7) привчати себе жити для людей; 8) чуйність до внутрішнього духовного світу іншої людини, до радощів і горя інших людей, співчуття і співпереживання; 9) виховання моральної готовності долати труднощі; 10) вміння ненавидіти зло і бути непримиренними до нього; 11) працю і працьовитість, працьовитість у навчанні; 12) переборювання лінощів, неробства, недбайливості, неряшності, легковажності.
Моральна, духовна ідея, розкрита перед розумом і серцем вихованця, в яскравих, хвилюючих словах, живих образах, пробуджує глибокі морально-естетичні почуття. Почуття, - говорив Сухомлинський, - це духовна енергія того, що називається життям переконань, яке виявляється в яскравих. Морально насичених вчинках. Для бесід з дітьми необхідно добирати ситуації, взаємовідносини, зіткнення, протиборство, які дивують, вражають величчю, красою моральної доблесті й одночасно пробуджують почуття нетерпимості до скверни, мерзенностей.
Норми і правила моралі є критерієм для оцінки вчинків та дій людей з точки зору таких понять, як добро і зло, справедливість і несправедливість, чесність і безчестя.
В основу морально-ціннісного виховання особистості В.Сухомлинський поклав не ідеологію, а організовану і цілеспрямовану діяльність учителів і батьків, зорієнтовану на формування у школярів моральної свідомості, моральних почуттів, навичок і звичок поведінки. Завдяки моральному вихованню і через нього людина прилучається до загальнолюдських цінностей, засвоює правила і норми поведінки людей, відповідні звички. Завдання морально-ціннісного виховання – забезпечити перетворення знань про духовність, моральність, красу як систему ціннісних понять, духовно-ціннісні переконання.
Важливе місце у створеній видатним педагогом системі виховання займає проблема спільної діяльності сім’ї та школи в організації життєдіяльності школярів.
Сім’я – перша школа інтелектуального, морального, трудового, естетичного і фізичного виховання. Родинні цінності є найглибшими, вони лежать в основі світової цивілізації, вони плекають у дитині глибоко людяне, надають їй енергії у різних життєвих ситуаціях. Батько і мати, дідусь і бабуся – перші вихователі дітей у дошкільному віці і залишаються ними, коли їхні вихованці пішли до школи.
Першорядного значення у формуванні особистості дитини Василь Олександрович надавав родинному вихованню. Чи стане дитина гідною людиною, щасливою, чи принесе своїм життям щастя іншим людям – залежить від того, які зерна посіють батьки у душу дитини, чи зігріють вони її серце теплом любові, правди і справедливості, любові й шани до людей.
Прекрасні діти виростають у сім’ях, де батько й мати щиро, по-справжньому люблять один одного і разом з тим люблять і поважають людей. Великий педагог відразу бачив дитину, в якої батьки глибоко, сердечно, красиво, віддано любили одне одного. У такої дитини мир і спокій на душі, стійке моральне здоров’я, щиросердна віра в добро, віра в людську красу.
Найбільш авторитетною особою для дитини є батько чи мати, тобто сім’я; сім’я, в якій закладаються основи всіх моральних якостей людини і формуються найперші духовні потреби, відіграє велику роль у формуванні нової людини. це формування відбувається в тому числі, а вірніше насамперед через спілкування. Як свідчать психологічні дослідження, надзвичайно важливу роль у процесі формування духовних потреб особи відіграють емоційні контакти при спілкуванні дитини з батьками, прагнення передати дітям свої моральні цінності, втілити в їх духовному обличчі свій моральний ідеал.
Дуже важливим, соціально значущим почуттям є батьківська любов до дітей. Яке воно те почуття? Це залежить від емоційного спілкування в сім’ї, яке дитина сприймає ще в роки раннього дитинства. Дітей передусім емоційно вражає поведінка батьків, їхнє ставлення один до одного. Психологічний клімат сім’ї – це один із могутніх факторів емоційного впливу на дитину. Від атмосфери в сім’ї, від морального обличчя батьків великою мірою залежить, якою людиною виросте дитина, її позитивне або негативне самопочуття, характер стосунків з оточуючими її людьми.
Здатність розуміти душевний стан іншої людини є важливою основою доброго, гуманного спілкування. У книзі „Як виховати справжню людину” автор звертається до дітей: „Не завдавай своїми вчинками, своєю поведінкою болю, кривди, турботи іншим людям. Умій підтримати, допомогти, підбадьорити людину, в якої горе... не будь байдужим.” [82, С.253].
Отже, основотворче значення усіх гуманістичних людських відносин Сухомлинський бачить у винятковій ролі, яку відіграють у цьому відношенні батьки: чи стане дитина гідною, вартісною, щасливою людиною, чи принесе радість і відчуття щастя іншим людям. Все це наріжним каменем закладається родиною у фундамент творення дитини Особистістю.
Сім’я з її взаєминами між дітьми і батьками – перша школа формування моральних і духовних цінностей дитини. Свою роль відіграє згодом і оточуюче середовище, в якому перебуває дитина, оскільки вирішальну роль відіграють і люди, що оточують, з усім багатством відносин.
Сім’я – це досить закрита частина суспільства. її можна уявити кімнатою, куди далеко не кожному вдається потрапити, ніхто не хоче впускати стороннього. Існує велика різниця між тим, як люди поводяться звичайно, в сім’ї і поза нею. В більшості випадків батьки виховують дітей інтуїтивно, за велінням серця, так, як підказує їхній світогляд, розуміння, їхня батьківська любов. Тому цей процес надзвичайно складний.
Головну мету сімейного виховання Сухомлинський вбачав у тому, щоб дати дитині щастя. Під цим розумілося, що батьки зобов’язані зробити бажання дітей морально виправданими. У сучасних умовах це досить нелегка місія. . у вихованні дітей він особисто ніколи не моралізував; разом з тим вважав, що шкільного життя дитині замало.
Василю Олександровичу належить створення морально-етичної концепції культури людських бажань, що пронизує всю його творчість. на противагу нинішній моралі потреб, особливо яку насаджує телебачення, Сухомлинський пропагував високо етичні, моральні стосунки, які об’єднують чоловіка і дружину, дітей і батьків. Він утверджував їх усім своїм життям, вчинками, поведінкою.
„Сім’я в нашому суспільстві – це первинний осередок багатогранних людських відносин, - говорив Сухомлинський у статті „Мікроклімат вашого дому”, - господарських, моральних, духовно-психологічних, естетичних. 
І, звичайно, виховних. Однак могутньою виховною та облагороджуючою силою вона стає тільки тоді, коли батько і мати бачать високу мету свого життя, живуть в ім’я високих цілей, що звеличують її в очах дитини.” [74, С.16].
Дитина пізнає світ людини очима батька й матері, з того, як промовляє мати до неї, дитини, як ставиться батько до матері. З усього цього й складаються перші уявлення та поняття про добро і зло.
У хорошій сім’ї, де батько з матір’ю живуть у злагоді, де панують тонкі відносини чутливості до слова, до думки й почуття, до погляду і найменшого відтінку настрою, у відносинах добра, злагоди, взаємної допомоги й підтримки, духовної єдності й щирості, довір’я і взаємної поваги батьків – перед дитиною якраз і розкривається все те, на чому утверджується її віра в людську красу, її душевний спокій і рівновага.
Розвиток сучасного суспільства, сім’ї, школи привертає нас до необхідності звертатися до спадщини В.Сухомлинського в царині сімейного виховання, етики родинних відносин, системи шкільно-сімейної взаємодії задля гармонійного виховання дитячої особистості, підростаючого покоління.
У педагогічній спадщині Василя Олександровича Сухомлинського визначено та обґрунтовано умови ефективного впливу сім’ї на дітей. Серед них особлива роль відводиться материнському вихованню та батьківському авторитету. В наш час актуальними є його пропозиції щодо їх формування.
В аспекті дослідження ціннісних орієнтирів людини В.Сухомлинський звертається до наукових джерел сімейної педагогіки, надаючи їй ключову роль у формуванні та розвитку дитячої особистості.
Сім’я – це середовище не лише формування, розвитку, а й утвердження загальнолюдських цінностей у дитини, справедливості, краси, любові, поваги до інших. Це осередок індивідуальних цінностей, персоніфікованих у дітях. Якщо для суспільства головною цінністю виступає Людина, то у сім’ї такою цінністю є власна дитина, як духовна часточка самих батьків, сенс їхнього життя та індивідуальне щастя.
Таким чином, сімейне середовище зберігає, утверджує і водночас формує ціннісно-смислову сферу дитячої особистості на основі сприйняття останньою соціально значущих норм, переконань та ідеалів, а також через велику школу тонких, сердечних, людяних взаємовідносин. Ці відносини – найголовніше моральне багатство сім’ї.
У комплекс засобів творення системи особистісних цінностей Василь Сухомлинський включає любов, красу, турботу і повагу, обов’язок, працю, особистий приклад, істину, надію. Саме вони творять людське в людині, роблять людину людиною.
Василь Олександрович розглядав виховання як прийняття дитиною певної форми світосприймання і світогляду, він вважав, що дитина має стати тим, ким хоче, але насамперед вона має стати особистістю.
В.Сухомлинський окреслив гуманістичний ідеал людини, що живе в гармонії з природою, іншими людьми і суспільством. Розвиваючи і формуючи бажання, почуття і потреби дитини, він створює у такий спосіб виховану людину, що сама, своїм власним волевиявленням створює моральний закон для себе.
Особливого значення в процесі виховання особистості Сухомлинський надавав виховному середовищу. Мова йде не тільки про школу й родину, а й вулицю, громаду, тобто все середовище, що оточує дитину. Тут завдання вихователя – організація певної діяльності, що допомагає індивідові самовиражатися, керувати бажаннями, тобто „виховувати в людині здатність виявляти у своїй моральній діяльності свою істинно людську суть, виявляючи при цьому самостійність, розкриваючи й утверджуючи силу особистості.” [82, С.269] головні напрями цієї діяльності В.Сухомлинський бачив у розвитку тріади – серце, розум, праця.
Серце. Василь Олександрович звертається до педагогіки серця, він розмірковує про добро і зло, про щастя і нещастя, біль і радість, совість і безсердечність, провину і покарання, радість покаяння і прощення, про моральну відповідальність тих, хто взяв на себе труд навчити інших науки діяльнісного серця.
Сухомлинський говорить про те, що переживають, відчувають діти і як допомогти їм: про те, як у серці оселяється зло, жорстокість і як вилікувати дитину від цього, а також про проблеми непотрібності, нерозуміння.
Звертаючись до цих особистісних проблем, він розробив систему формування культури почуттів і бажань, спрямовану на „внутрішню працю душі, сенс якої полягає у тому. що маленька людина вкладає свої сили, часточку себе в іншу людину... піклування про благо, радість, щастя того, хто був чужим, але став моїм, потрібним мені... творити добро людям.” [82, С.271].
Розум. Для Василя Олександровича розумове виховання – це не тільки розвиток інтелекту, а й активне духовно-емоційне і моральне життя: „Жива, допитлива, творча думка формується у вихованця тоді, коли відносно знань він займає особисту життєву позицію.” [77, С.93] Він вважав, що розумове виховання педагог розглядає не лише як систему поглядів на світ, а й суб’єктивний стан особистості, який виявляється в її почуттях, волі, діяльності. „Розумова вихованість полягає в тому, що погляд людини на світ виражається не тільки в умінні пояснити, а й у прагненні довести, ствердити, відстояти власною творчою працею.” [Там само].
Праця. Уся педагогіка Василя Олександровича побудована на діяльнісному підході, який він інтерпретував як працю. Сухомлинський віднаходив і розв’язував завдання як дати дитині щастя від улюбленої праці, допомогти їй серед безлічі життєвих доріг знайти ту, на якій найяскравіше розкриваються індивідуальні творчі сили і здібності. Паця у нього – це взаємодія серця, думок, переконань, почуттів, переживань, інтересів, захоплень.
В.Сухомлинський виділяє значущість у виховному процесі й таких філософських категорій, як воля, свобода. у цьому контексті важлива роль належить вихованню мужності, що визначено Василем Олександровичем як „надзвичайно складний процес формування сили духу – насамперед волі, вміння показати собі, примусити себе. З перших кроків шкільного життя ми вчимо своїх вихованців владарювання духу над тілом – у цьому полягає один з найцікавіших моментів виховання... Людина – це воля людська, воля до перемоги над труднощами і складними... ситуаціями. Виховуй у собі з малих років вольову спрямованість, стійкість і витримку... Мужність – це справжня краса духу й тіла, переконань і вчинків. Мужність робить людину могутньою і доброю, сильною і ласкавою.” [82, с.315].
У праці „Сто порад учителеві” Сухомлинський підкреслює ситуацію вибору в процесі внутрішньої боротьби особистості, не на людях: „Справжня людина та, яка не робить гидоти, непристойності, підлості на самоті. Нехай завжди, коли ти залишаєшся на самоті, суворим, вимогливим свідком твоїх вчинків буде власне сумління.” [79, С. 608 - 609].
Процес становлення людини довготривалий і потребує від педагога і сили волі, і фізичного здоров’я, і духовної енергії, і постійного пошуку варіантів впливу на особистість школяра. Об’єктом праці вчителя є „найтонші сфери духовного життя особистості, яка формується, - розум, почуття, воля, переконаність, самосвідомість. Впливати на ці сфери можна тільки так само – розумом, почуттям, волею, переконаністю, самосвідомістю. [79, С.421].
Школа мислення, школа під блакитним небом, школа радості – так називав свою освітню систему В.Сухомлинський. створена ним школа виховання творчої особистості стала відомою у всьому світі, а його методика виховання серцем - дороговказ для педагогіки другої половини ХХ і початку ХХІ ст. і майбутніх поколінь. У педагогіці Сухомлинського основний предмет – людинознавство, основні критерії – добро, радість, творчість. Даруєш дітям любов і добро, робиш їх щасливими, радісними, і вони починають творити.
Початкова школа 1 – 4 класи – це Школа радості – школа добра, родинного затишку, милосердя, постійного спілкування і співпраці родини, вчителів і дітей, спрямована на:
1) розвиток природних здібностей через систему творчих уроків (урок етики, урок-казка, урок-гра, урок-мрія, інтегрований урок, урок-вікторина, урок-дослідження);
2) формування духовності як особистісної якості через систему виховних заходів (свята, уроки краєзнавчою, українознавчою тематикою; календарні свята, години спілкування, ін.);
3) навчання добротворення і виховання почуттєвості через різні види діяльності.
Сучасна школа і початкова її ланка зокрема, покликана формувати у дітей духовні якості на засадах традиційних національних цінностей українського народу в умовах навчального закладу.

Розділ ІІ. Методика вивчення творів В.О.Сухомлинського у початковій школі та перевірка їх ефективності в експериментальному дослідженні
2.1 Аналіз творів В.О.Сухомлинського та методика їх вивчення
На думку В.О.Сухомлинського, найглибший слід у душі свого вихованця залишає той, хто зумів розбудити почуття людської гідності, прагнення до добра, правди, честі, краси, хто здатний збагнути складну, часто сповнену суперечностей душу дитини, і плекати у неї паростки духовності. Велика роль у цьому належить мудрому Слову, що виходить з народних уст, рідному слову. І особлива роль у цьому щодо впливу на дитину належить казці.
До казки Василь Олександрович звернувся ще на початку свого творчого шляху. „Батько був не тільки педагогом-теоретиком, учителем-практиком, а й автором 1500 художніх мініатюр-казок, оповідань, легенд, притч, новел” – згадувала Ольга Сухомлинська. [71, С.143].
Герої казок видатного педагога – мурашка на землі, журавлиний ключ у небі, білокора береза, горобці, калюжа, жук, ворона. Це навколишнє життя має ввійти в душу дитини і залишитися в ній назавжди, щоб потім прорости чуйністю, добротою, дбайливістю, людяністю і відповідальністю. Такого великого значення у вихованні дітей В.О.Сухомлинський надавав казці.
Виховання молодших школярів педагог називав ”школою сердечності”. Він радив батькам, педагогам навчати дітей добра, любові, милосердя. Для цього важливо, щоб діти постійно бачили гуманістичний зміст вчинків і поведінки тих, хто їх оточує.
Так, у казці „Ледача подушка” на прикладах повсякденного життя Василь Олександрович допомагає дитині подолати маленькі труднощі. не хочеться маленькій Яринці рано вставати, йти до дитячого садка. „У вечері питає Яринка: - Дідусю, чому вранці вставати не хочеться? Навчіть мене так спати, щоб хотілося вставати і йти у садочок”. У гуманних взаєминах старших і дітей Сухомлинський вбачає основу виховання почуття відповідальності, працелюбності, тобто „школу тонких, сердечних, людяних взаємовідносин”. На питання Ярини дідусь люб’язно відповідає: „Це подушка у тебе ледача”. „Я знаю таємницю, - шепоче дідусь. – Ото саме тоді, як вставати не хочеться, візьми подушку, винеси на свіже повітря і добре вибий її кулачками – вона й не буде ледача”. Зраділа Яринка, провчила подушку, лінощі з неї повибивала, та й ну вмиватися. Дідусь у вуса посміхається. Таке ставлення дідуся до Яринки викликає відгук дитячої душі, бажання стати кращою.
В.О.Сухомлинський звертає увагу на те, що найкращим, довершеним інструментом, який завжди спрацьовує, є звернення старших до серця і розумі дитини, а не намагання повчати, вказувати їй, розпоряджатися нею. Якщо у сім’ї дитина набуває досвіду особистісних демократичних взаємовідносин, то у майбутньому, будуючи своє життя, беручи участь у дорослому житті, ця людина буде жити як вільна людина у згоді з моральними цінностями.
Твори В.Сухомлинського переконують батьків та освітян в тому, що необхідно допомогти вихованцеві виразитися, одухотворитися красою моральності і твердо вірити в те, що прекрасне і правдиве перемагають і торжествують.
Моральні почуття і вчинки пробуджуються і вдосконалюються лише тоді, коли благородство, велич ідеї, на основі якої виникає це почуття, , пізнаються на
власному досвіді, на власних вчинках, у поведінці, у праці. Так, на прикладі казки „Не загубив, а знайшов” Василь Олександрович допомагає школярам усвідомити особистісну й соціальну значимість праці як необхідного обов’язку і духовної потреби людини, формує бажання сумлінно і відповідально працювати: „Дав батько синові новий заступ і сказав: - йди, сину, в поле, відміряв ділянку в сто ступенів уздовж і сто впоперек та скопай.
Пішов син у поле, відміряв ділянку і почав копати. Важко було спочатку копати, доки приловчився... Наприкінці робота пішла все краще і краще. Та коли син загнав заступ у землю, щоб перекинути останній шматок ґрунту, він зламався. Прийшов син додому, сказав батькові, що зламав заступ.
- А копати ти навчився? Копати тобі в кінці було важче чи легше?
- Навчився, і копати в кінці мені було легше, ніж спочатку.
- Отже ти не згубив, а знайшов.
- Що ж я знайшов, батьку?
- Бажання трудитися. А це найдорожча знахідка”.
Зміст казки, крім трудової активності, працьовитості, як високої моральності, виховує у дітей також почуття совісті, обов’язку і відповідальності як найвищої загальнолюдської цінності. Процес формування почуття відповідальності у дітей розглядається В.О.Сухомлинським на основі внутрішніх властивостей дитини, її свідомих і добровільних вчинків, коли дії оцінюються особистою совістю, усвідомленням обов’язку й відповідальності.
Художні твори видатного педагога-письменника спонукають почуття дітей до роздумів, морально-етичного аналізу вчинків героїв творів, а також власної поведінки. у зверненні до дітей В.О.Сухомлинський писав: „Не завдавай своїми вчинками, своєю поведінкою болю, кривди, турботи, тяжких переживань іншим людям. Умій підтримати, допомогти, підбадьорити людину.” [81, С.255].
Літературна творчість педагога займає значне місце у нових Читанках, автором яких є Голова Української асоціації Василя Сухомлинського віцепрезидент АПН України, академік О.Я.Савченко.
У Читанках для початкової школи вміщені такі художні твори В.О.Сухомлинського (див. таб.1):
2 клас – „Дідова колиска”, „Сьома дочка”, „Покинуте кошеня”, „Оленчин горобчик”, „Про що думала Марійка”, „Соловей і Жук” та ін.
3 клас – „Спляча книга”, „Не згубив, а знайшов”, „Сергійкова квітка”, „Ледача подушка”, „Горобчик і вогонь”, „Красиві слова і красиві діла”, „Кінь утік”, „Гвинтик”, „Що таке школа під голубим небом”, „Який слід повинна залишити по собі людина”.
4 клас – „Суперечка двох книг”, „Камінь”, „Як Павлик списав у Зіни задачу”, „Як Миколка став хоробрим, „Усмішка”, „Співуча пір’їнка”.
Вивчення художніх творів В.О. Сухомлинського за програмою уроків читання початкової школи
Таблиця1.

Клас	Назва твору	Ціннісні орієнтири
2 клас (І ч.) 2 клас (ІІ ч.) 3 клас (І ч.) 3 клас (ІІ ч.) 4 клас (І ч.) 4 клас (ІІ ч.)	Як Наталя у лисиці хитринку купила Дідова колиска Сьома дочка Покинуте кошеня Як же все це було без мене По волосинці Горбатенька дівчинка Соловей і Жук Я хочу сказати своє слово Оленчин горобчик Про що думала Марійка Спляча книга Не згубив, а знайшов Сергійкова квітка Ледача подушка Горобчик і вогонь Красиві слова і красиві діла Кінь утік Гвинтик Який слід повинна залишити людина на землі Хлопчик та дзвіночок конвалії Що таке Школа під Голубим Небом Суперечка двох книг Камінь Як Павлик списав у Зіни задачу + Найкраща лінійка Як Миколка став хоробрим Усмішка Співуча пір’їнка	Почуття совісті та сорому, нелюбов до хитрощів Про почуття патріотизму у дітей Справжня, дієва любов до матері Доброта серця та співчуття до всього живого Про перші дні після народження і все навкруги Про працьовитість та самостійність Про взаєморозуміння між дітьми у школі та колективі Любов до природи, навколишньої дійсності, рослин, тварин; неповторність і цінність у природі кожної живої істоти Про природу, вміння виділяти її ознаки на практиці, якості подібності і відмінності. Казка, яку потрібно докінчити Суть дружніх стосунків, гуманістичні взаємовідносини, доброта Про важливість книг у житті Про соціальну суть праці Про красу природи Спонукання дитини до добрих вчинків, виховання кращих якостей Для чомучок Про добрі справи, а не гарні слова про них Про правила поведінки у школі, дружбу Виховує відповідальність за свою працю Про суть життя, для чого людина живе на землі Позитивне ставлення до пізнання навколишнього світу Автобіографічне оповідання про Павлиську школу Про значення книг Про красу і бережливе ставлення до природи Про дружбу і товариськість, різні риси характеру Про хоробрість і відвагу хлопчика, який врятував кошеня Про настрій людей і його вплив на оточуючих Про розвиток здібностей

Проблема формування моральних основ людської особистості в казках В.О.Сухомлинського розглядається крізь призму людських почуттів, переживань. Так, зміст художнього твору „Про що думала Марійка” допомагає дітям зрозуміти суть дружніх стосунків, гуманних взаємовідносин.
В умінні „відчути душу” іншої людини, у здатності зрозуміти її душевний стан В.Сухомлинський вбачав найкращу рису моральності дитини: „Умій відчути поряд із собою людину, вмій зрозуміти її душу, бачити в її очах складний духовний світ... Думай і відчувай, як твої вчинки можуть відбитися на душевному стані іншої людини”. На уроках читання поряд із слуханням та читанням художніх творів (казок, оповідань, легенд, ін.) важливо також, щоб діти чули живу думку самого Василя Олександровича, важливо час від часу зачитувати цитати його звернень до дітей, вживлюючи безпосередньо у відтінки змісту й ідеї конкретного твору.
Значне місце у педагогічній спадщині В.Сухомлинського займає проблема виховання у дітей поваги, любові до матері-берегині домашнього тепла. У любові до матері – основа, джерело виховання, від якого все залежить, все починається.
Вияв справжньої любові до матері педагог показав у змісті оповідання „Сьома дочка” при вивченні теми „Рідна домівка, рідна сім’я – тут виростає доля моя” (2 клас).
У цьому творі Василь Олександрович піднімає таку морально-етичну і вічну проблему, як діяльна любов до матері. У ньому йдеться про те. як виражали доньки свою любов до матері, з якою були розлучені цілий місяць. Одна скучила за матір’ю , „немов маківочка за сонячним променем”, друга ждала її, „як суха земля жде краплину води”, третя плакала за нею, „як маленьке пташеня за пташкою”, четверта щебетала до матері, що їй тяжко було без неї, „як бджолі без квітки”, п’ятій вона снилась „як троянді снилась краплина роси”, шоста виглядала її так, „як вишневий садок виглядає соловейка”. Але всі ці гарні слова враз поблідли у порівнянні зі справжнім виявом любові до матері сьомої дочки, що виразилася не в словах, а в простих діях: вона зняла з ніг матусі взуття і піднесла їй води в мисці – помити з дороги ноги.
У підручнику автор задає питання дітям: „Хто з дочок по-справжньому любив матусю?”. Важливо, щоб учитель на уроці активував це запитання для дітей і організував живу дискусію між дітьми, а також активно беручи в ній участь поряд з дітьми на рівних із ними началах.
Такі дискусії, обговорення мають допомогти школярам зрозуміти, що справжня любов до матері появляється не лише в гарних словах, а в добрих вчинках, у ставленні, повазі, шані, бажанні й потребі допомогти. Звичайно, що зі змісту оповідання учні самі дійдуть суті, хто із дочок дійсно любив (по-справжньому) свою матір. Але вчитель повинен особливо акцентувати увагу дітей на цьому висновку-ідейному змісті:
 - По справжньому любила матір сьома дочка. А може хтось думає інакше?
Важливо, щоб діти, які хочуть виразити свою іншу думку, змогли це зробити відкрито. Важливо також вислухати різноманітні і всі дитячі думки, і щоб діти пояснили свої думки (Чому ти так думаєш?). Наголошуємо учням, що відповідь на це запитання поміщена вже у самому тексті оповідання: „А сьома дочка нічого не сказала. Вона зняла з ніг матері взуття і принесла її води в мисці – помити ноги.”
Любов до матері має формуватися з раннього дитинства. Вже у маленькій дівчинці-школярці Сухомлинський бачив майбутню матір, у неї має формуватися уявлення про сім’ю, про життя задля інших, в ім’я щастя ближнього, працелюбство, непримиренність до споживацького благополуччя.
Відомо, що одне з найбільш значущих людських почуттів, яке робить людину людиною, є совість. Непросто сформувати уявлення про це почуття, розуміння його сутності у молодших школярів. Досягається це поступово, у результаті переживання дитиною різних морально-етичних ситуацій, у яких проявляється її або чиясь совість. Василь Олександрович засобами оповідання-казки „Як Наталя у лисиці хитринку купила” (Читанка. 2 клас) дає дітям уявлення про совість у протиставленні з хитрощами, які між собою є несумісними. Так само в оповіданнячку „Дідова колиска” педагог формує у дітей поняття Батьківщини, здавалось би віддаленим засобом, суто побутовим предметом – дитячою колискою, в якій колись колисали дідуся сучасного хлопчика. І від думки про єдність поколінь, через зберігання пам’яті про предків педагог-письменник проводить таке просте, але таке вагоме і водночас доступне для дитячої свідомості метафоричне узагальнення: „Наша сучасна колиска – це наше рідне село, рідна хата, мати, батько. З рідної хати починається для нас наша Батьківщина.
Цілу низку оповідань і казок В.О.Сухомлинський присвячує темі філософії життя, місцю кожного у цьому житті на землі. Письменник-педагог дитячими вустами ставить запитання, на які школярам треба шукати відповідь разом з учителем, батьками, своїми ровесниками. Наприклад, дівчинці важко збагнути, як це могло бути, що її колись не було (оповідання „Як же все це було без мене?”, Читанка, 2 клас / О.Я.Савченко). актуальне і вічне питання в дитячому світі. Його не можна ніяк обійти у спілкуванні з дітьми молодшого шкільного віку. Тому це оповідання Василя Олександровича й „працює” на сторінках сучасного підручника.
Яскравим прикладом художнього розв’язання філософської проблеми на рівні, доступному дітям, є оповідання „Соловей і жук”, яке знаходиться у цьому самому підручнику. Гордий, самозакоханий Соловей виявляє нетерпимість до жука, який не співає, а гуде:
„Перестань гудіти. Твоє гудіння нікому не потрібне. Та й краще, аби тебе, Жуче, зовсім не було”. На це Жук, сповнений власної гідності, відповів зухвалому Солов’ю:
- Ні, Солов’ю, без мене, Жука, неможливий світ, як і без тебе, Солов’я.
І дівчинка, ровесниця семирічних другокласників, якій за сюжетом казки, довелося стати арбітром у суперечці між тваринами, також робить дитячий, але по-дорослому правильний висновок: „Хай будуть і Соловей, і Жук”. Потім подумала і додала: „Як же можливо без Жука?”
Такі самі аналоги маємо уже не в дитячому, а в нашому дорослому житті. Це є стрижнева, дуже важлива проблема нашого суспільства, суспільства, яке тільки опирається на ноги у набутті справжнього демократичного обличчя, вигляду. Цю думку варто підкреслити учням і на уроці тією мовою, тими словами, які вони у своєму віці можуть сприйняти.
У методичному апараті до тексту автор підручника ставить запитання: „Поміркуй, що хотів сказати нам цією казкою письменник?”
Близьким до цієї дитячої, але по-дорослому філософської казки, і дуже істотним за своїм значенням є пласт оповідань В.Сухомлинського, присвячених етиці дитячого спілкування, їхнього шкільного співжиття. Вічною є і буде залишатися така педагогічна проблема, як „дитина з фізичними вадами в умовах не спеціальної, а загальноосвітньої школи”. Це проблема насамперед самої дитини, її батьків та інших членів родини, які з величезним хвилюванням і побоюванням за дитячу психіку відправляють обділену природою дитину в коло її ровесників. Це і проблема вчителя, оскільки саме йому найчастіше доводиться бути свідком проявів моральної жорстокості до таких дітей, запобігати їм.
Тонкий психолог, великий дитинолюб, Василь Олександрович Сухомлинський також не обминув і не міг обминути цієї проблеми. У читанці для 2 класу (видавництво „Освіта”, 2003) вміщено його оповідання „Горбатенька дівчинка”. Напевно не тільки після опрацювання цього твору в класі на уроці, але й вдома, батьки, перевіряючи підготовку дитиною домашніх завдань, ніяк не зможуть поставитися до цього тексту як до рядового учнівського завдання. Тому 2- класники і в школі, і в дома безумовно одержать на все життя гарний урок, урок співчуття до ближнього, співпереживання і бажання проявити йому підтримку.
У підручнику подано кульмінаційний момент оповідання – неочікувану і для вчителя, і для дітей появу горбатенької дівчинки, яку до класу посеред уроку завів директор школи, виділено жирним шрифтом:
„Учитель затамував подих і повернувся до класу. Він дивився у вічі пустотливих школярів і мовчки благав: „Хай не побачить дівчинка у ваших очах ні подиві, ні насмішки”.
Другокласникам буде над чим задуматися і зробити відповідний висновок з кінцівки оповідання, також виділеної в тексті жирним шрифтом: „Учитель був тепер спокійний: клас витримав іспит.”
Можна собі уявити: такий урок проходить одночасно у других класах усіх шкіл України, на яких відбувається робота над цим оповіданням, написаним педагогом для дітей. Це Всеукраїнський урок людяності, урок милосердя, урок утвердження в душах семирічних дітей почуттів доброти, взаємоповаги, взаємо підтримки. І співавтором цього сучасного уроку маємо по праву вважати нашого великого педагога В.О.Сухомлинського.
У читанках для 3 класу вміщені художні твори В.О.Сухомлинського „Сергійкова квітка”, „Спляча книга”, „Красиві слова і красиве діло”, „Кінь утік”, „Гвинтик”, „Який слід повинна залишити людина на землі?”.
Зміст 2-ї частини Читанки для 3 класу завершується твором Василя Олександровича „Що таке Школа під Голубим небом”, а також узагальненням О.Я.Савченко великого виховного та розвивального значення:
„Давно вже нема серед нас великого Вчителя – Василя Олександровича Сухомлинського. Але у Павлиській школі, якою він багато років керував, діти продовжують створювати казки. Прочитайте казки учнів початкових класів.
Поміркуйте над їх змістом”.
Педагогічні казки В.Сухомлинського нібито опосередковані, непомітні зовні, але активно та ефективно виховують у дітей найкращі почуття щиросердності і любові до всього прекрасного, формують перші навички людяності у взаєминах між юними особистостями
У художніх творах міститься значний освітній і виховний потенціал. Зміст казок дозволяє здійснювати систематичне моральне виховання. Істотна особливість полягає в тому, що повчальність виражена не нав’язливо, не прямолінійно. Дітей приваблює захоплююча фабула, яскраво намальовані образи, дотепні характеристики. Емоційно молодші школярі сприймають текст, у якому добро перемагає зло. Діти щиро переживають горе, нещастя ображених. Слід не розвіювати співчуття дітей ображеним, а спрямовувати їх на усвідомлення того, у чому полягає помилка дій дійових осіб.
Педагогічна цінність казки полягає в тому, що в ній перемагає справедливість. Радість дітей потрібно підтримувати, бо в ній – виховний момент. Вчителеві залишається тільки підвести своїх вихованців до знаходження причин радості цієї перемоги.
Аналіз казок збуджує дітей до формування оціночних суджень характеру казкових дійових осіб. Учні самостійно визначають характерні ознаки казкових персонажів: доброту, сміливість, чесність або боягузтво, чванливість, пихатість, брехливість тощо.
Дуже часто діти дають різні оцінки вчинкам одних і тих самих казкових героїв. Якою б не була відповідь кожного окремого учня, нікотрий з них не повинен не те, що бачити, а навіть відчувати насмішкувате відношення вчителя до його думки. У кожної дитини вона своя, неповторна і варта особливої уваги.
Хоч практика засвідчує: дитячі думки бувають інколи дуже дивними, надто нестандартними.
Найкраще продемонструвати, що одне із суджень є найбільш вдалим, а в окремих випадках і залишити всі оцінки, висловлені школярами. Можливі також випадки не однотипного реагування дітей на результат дій казкових героїв. Одні учні співчувають, інші болісно сприймають події, треті визнають неминучість такого кінця. Роль дорослих, вчителя полягає у тому, щоб не применшуючи жодного з перелічених ставлень, підкреслити існуючу реальність
Якщо говорити про сприймання казки дітьми, то необхідно зазначити той факт, що діти молодшого шкільного віку сприймають умовність казки, а тому чітко відрізняють фантазію від реальності. До фантазії вони ставляться, як до гри. Отже казкову ситуацію вони сприймають, як гру (в можливу життєву ситуацію). Тому немає потреби повторювати відоме їм і підкреслювати, що казковий сюжет вигаданий. У казці йдеться про добро та зло, про погане і гарне, досконале і недосконале. Дитяча увага повинна бути зосереджена на цих моральних та людських категоріях, а не на розвінчанні незвичності казкових ситуацій.
На заняттях, уроках в Сухомлинського діти часто фантазували, складали казки, в яких розповідали про побачене й спостережене. Саме через казку, гру в них формується співпереживання. Сам Сухомлинський знав чимало народних казок, в яких бачив суть простої народної педагогіки, тому в його творах не лише задум і вимисел самого автора, у них в простій літературній формі закладене формування дитячої психології щодо життя, життєвих обставин у традиційному національному баченні формування світогляду дитини.
В.Сухомлинський складання казок перетворював на живий творчий процес на уроках. Він вчив дітей не тільки слухати казки, а й самостійно складати їх, записувати, розповідати. Такий процес, творчі заняття передбачає і програма уроків читання та вивчення рідної мови у початковій школі. Такі заняття особливо корисними і вартісними є в інтеграції з вивченням уроків природознавства та інтегрованого курсу „Я і Україна”. На таких уроках під впливом почуттів і думок, викликаних читанням, слуханням і творенням казок діти вчаться образно і творчо мислити.
Усі створені казки В.Сухомлинський об’єднав у рукописну збірку „Казки вечірніх присмерків”. За його прикладом нам, педагогам на своїх уроках варто заохочувати учнів до спільного, колективного, а також індивідуального творення казок учнями, які потім будуть зібрані до загального казкового збірника-альбома одного класу. Це буде спільна творча робота не лише в літературному, мовному плані, але і в мистецькому, образотворчому.
У 4 класі учням вже буде цікаво і доступно для сприйняття дізнатися на уроках читання про деякі факти з біографії Сухомлинського, пов’язані з історією творення і видання його казок у доступному для них викладі, суть яких виявилася в наступному.
У 1976 році після смерті видатного педагога газета „Комсомольская правда” опублікувала текст бесіди Василя Олександровича з марійськими вчителями (до факту, стаття називалася „Без сказки нельзя представить детство”). На жаль, оповідання і казки педагога-новатора спочатку були опубліковані білоруською мовою, у книжці-збірці „Голубые журавли» (1971), потім російською мовою „Поющее перышко» (1974) і лише в 1978 р. у збірці „Гаряча квітка” – українською.
У Сухомлинського пізніше вийшли друком збірнички дитячих творів „Чиста криниця (1993), „Вічна тополя” (2003) – казки, оповідання, етюди для молодшого шкільного віку. [6, С.13].
Зміст та ідеї дитячих творів В.О.Сухомлинського наголошують, що мистецтво виховання полягає не лише в умінні бачити і передбачати складні ситуації, які виникають у житті людей, а й у тому, щоб навчити дитину самостійно орієнтуватися у життєвих обставинах, і вже змалку привчати хоча б до найпростіших, але самостійних рішень, бо лише таким чином у неї може розвиватися „внутрішнє бачення” і поступово складатися стійка потреба у відповідальній поведінці – найсуттєвішій ознаці становлення особистості.
Педагогічно-літературна спадщина В.О.Сухомлинського багата і різноманітна. Через оповідання, казки, притчі, легенди, написані у зрозумілому для дітей викладі, він формує ціннісні орієнтири та настанови, вчить розуміти складність і красу людського буття. Твори видатного педагога допомагають школярам комфортно входити у світ людських стосунків, закладають основи самопізнання, потреби саморозвитку, самореалізації особистості.
2.2 Організація і зміст експериментального дослідження
З метою виявлення рівня емоційно-ціннісного сприйняття літературно-художніх творів В.Сухомлинського на чуттєво-емоційну сферу молодших школярів та наступний вплив творів на формування духовно-ціннісного світогляду дітей, їх морально-оцінної, психологічно-дієвої здатності було проведене моніторингове дослідження та констатуючий зріз у третіх класах середньої загальноосвітньої школи на прикладі 3 класу СШ №2 м. Золочева Львівської області протягом 2007 – 2008 н. р., а також протягом означеного періоду за учнями 3 класу СШ №1 цього ж міста.
Дослідження проводилося з метою визначення сформованості таких навичок:
1) читати мовчки й розуміти фактичний зміст прочитаного;
2) визначати послідовність подій у тексті;
3) будувати усне і писемне висловлення чітко, послідовно, аргументовано, висловлюючи оцінні судження;
4) вміння оцінювати дії і вчинки персонажів художніх творів;
5) аналізування та розуміння змісту літературного твору (практично).
Контрольний та експериментальний класи мали по 25 учнів кожний. Відбір класів здійснювався за критерієм практично однакового рівня емоційно-ціннісного сприймання учнями літературно-художнього твору В.О.Сухомлинського.
Констатувальний зріз ставив перед собою вирішення таких завдань:
1) виявлення в учнів третіх класів уміння відповідати на поставлені запитання до тексту;
2) виявлення у третьокласників вміння виділяти основні питання, на які відповідає текст твору, для визначення основної його ідеї;
3) на основі одержаних результатів зробити висновок про рівні ціннісного сприйняття літературно-художніх творів В.Сухомлинського третьокласниками.
Для вирішення першого завдання було взяте оповідання В.Сухомлинського „Сергійкова квітка” (див. додаток Г). Учням було запропоновано письмово відповісти на питання, які зачіпають психологічно-ціннісні сторони читацького сприйняття.
Нижче наведений список запитань, запропонованих учням:
1. Хто головний герой оповідання і чим похвалився він друзям?
(Сергійко; квіткою).
2. Чому Сергійко похвалився у такий дивний спосіб?
(Хотів не тільки похвалитися, але й самому зробити друзям подарунок – красу. Хотів проявитися незвичайно).
3. Чи зрозуміли друзі вчинок Сергійка?
(Ні. Відкрито, за текстом).
4. Що б ви сказали, якби також брали участь у розмові хлопчиків?
(Можливі різні варіанти відповідей)
5. Чого хотів навчити автор цим твором?
Повноцінне сприйняття художнього твору, розуміння дітьми головної його ідеї передбачає володіння низкою вмінь, які стосуються психологічно-ціннісної, пізнавально-повчальної та художньої його сторін, а саме: вміння оцінювати героїв твору, роздумувати над мотивами, причинами, обставинами, наслідками вчинків героїв, вміння вловлювати зміну емоцій, поглядів, розуміти ідею твору, вміння бачити і збагнути, чому саме хотів навчити автор цим твором.
Для оцінки відповідей учнів на питання до твору В.Сухомлинського „Сергійкова квітка” були виділені відповідні критерії. Перелік критеріїв поданий нижче.
1. Вміння знаходити головного героя та обставини сюжету.
2. Розуміння причин вчинків героїв.
- з точки зору власного життєвого уявлення;
- згідно змісту твору.
3. Вміння бачити емоційні зміни, зміну поглядів.
4. Вміння виділяти пізнавально-повчальну інформацію.
5. Вміння визначити, що хотів навчити автор цим твором.
Перше питання твору виявляло, наскільки в учнів розвинуте вміння визначати головних героїв твору та обставини розвитку сюжету. Аналіз відповідей показав, що всі учні контрольного та експериментального класів вірно визначили головного героя твору Сергійка та предмет його „похваляння” – квітку. (Те, на що звертається увага в розвитку сюжету). 72 % учнів контрольного та 76 % учнів експериментального класів (кількісні дані див. за таблицею 2) відповіли, що з чотирьох хлопчиків-друзів Петро, Максимко, Гриць та Сергійко, головний герой Сергійко і акцент розвитку сюжету ставиться на квітку, яку він показав друзям. Одержані дані свідчать, що в учнів досить розвинуте вміння визначати головних персонажів та базисні обставини розвитку сюжету.
Не менш важливим при сприйнятті творів В.Сухомлинського є вміння визначати причини вчинків персонажів. Проведений зріз показав, що 81 % учнів експериментального класу і 78 % учнів контрольного класу володіють вмінням бачити ці причини. На питання „Чому Сергійко похвалився у такий дивний спосіб?” учні відповіли у двох подібних варіантах „Хотів не тільки похвалитися, але й самому зробити друзям подарунок – красу”, що свідчить про те, що учні орієнтуються на підручникові відповідь. Інший варіант відповіді був „Хотів проявити добро незвичайно”. Здатність вірно визначити причини вчинків персонажів твору вказує на те, що дитина знаходиться на базисно-оцінному (констатуючому) рівні сприйняття художнього твору.
Третє питання ставило за мету виявлення в учнів уміння розуміти причини вчинку головного персонажа твору. Результати зрізу показали, що 57 % учнів експериментального класу і 65 % учнів контрольного вказали, що друзі не зрозуміли вчинку Сергійка, головного героя, їхнє ставлення до нього не змінилося аж до кінця тексту твору.
Четверте запитання було спрямоване на виявлення вміння бачити в художньому творі пізнавальну і повчальну його суть. В результаті оцінювання одержаних відповідей було встановлено, що 98 % учнів експериментального класу і 90 % учнів контрольного класу спроможні розуміти в змісті тексту повчальну (виховну) його суть, оскільки думки дітей акцентувалися на другій частині оповідання, в якій і зосереджувалася його повчальна суть.
Відповіді дітей були на зразок: „Ти її (квітку)не посадив, то чому ж показуєш її ?”, „Яка гарна і незвичайна квітка, як ти її знайшов ?”, „А я також можу показати дуже гарну рослину, он там, ходіть покажу”, „А давайте вона буде наша, ми ж її всі побачили!”. Зміст відповідей свідчить, що учні у даному творі ставлять акценти на різні ціннісні орієнтири: на красу (за текстом запитань в кінці даного твору в підручнику); на добро духовне (красу), а не матеріальне його вираження, яке можна використати; гордитися потрібно тим, до чого причетний, плодами своєї праці; на почуття дружби і колективізму; добром, красою не можна обмінюватися, як предметом.
П’яте запитання мало узагальнюючий характер. Його метою було вияснити, чи здатні третьокласники сформувати вже свою позицію щодо прочитаного у творі. Опрацювання результатів учнів показало, що узагальнення 80 % учнів експериментального класу і 76 % учнів контрольного класу передавалося як передача змісту твору. школярі вказували, що автор (В.Сухомлинський) хотів навчити, що „те, що добре і гарне не можна мати тільки для себе”.
Відповіді на це запитання показали і те, що 25 % учнів експериментального класу і 20 % учнів контрольного класу вже мають задатки до глибинного розуміння змісту твору, поданої інформації. Відповіді цієї частини школярів звучали, як : „Добро, краса має бути для всіх, а не для одного хлопчика”; „Добром, красою не можна обмінюватися як предметом”; „Краще давати всім, ніж брати тільки для себе”.
Одержані результати відповідей на п’яте запитання свідчать, що третьокласникам ще важко узагальнювати зміст прочитаного, самостійно встановлювати зв’язки між певними життєво-повчальними обставинами життя і дійовими особами в них, робити якісь чіткі ціннісні висновки, оскільки їх життєвий досвід ще тільки починається. А орієнтації лише на зміст художнього твору замало.
Експериментальне дослідження ґрунтувалося на відомих у дидактиці, зокрема в методиці читання, таких видах уроків, як: 1) вивчення творів одного жанру (в даному дослідженні буде йти мова про такі з них, як казки, оповідання, вірші), 2) уроки-дослідження монографічного вивчення творчості письменника; 3) уроки-інсценізації (або з елементами інсценізації); 4) уроки-діалоги; 5) уроки з ігровим сюжетом; 6) уроки-мандрівки, на яких поєднуються різні види мистецтва (вірш, картина художника, твір композитора) 7) уроки-роздуми; 8) інтегровані уроки або з блочною інтеграцією; 9) уроки-діалоги. Ці види уроків тою чи іншою мірою нами використовувалися на уроках читання за творами В.Сухомлинського.
На уроках, де вивчаються твори В.Сухомлинського (учням важливо знати, хто був їх автором) біографію педагога-письменника можна подати двома способами 1) традиційним, де будуть викладені коротко основні і найбільш важливі віхи життя і діяльності. Тут важливо подавати відомі факти з життя, відомості у простих, зрозумілих дітям фразах і виразах, звертаючи при цьому увагу на В.Сухомлинського, як на людину (насамперед), особистість, і нарешті вчителя, який любив своїх вихованців
1.Традиційний спосіб.
- Це оповідання(казку), яке ми будемо вивчати, написав Василь Олександрович Сухомлинський (1918 – 1970). Ми вже вивчали деякі його твори. Давайте пригадаємо, які саме. (Діти пригадують і говорять). Який життєвий шлях пройшла ця людина?
Василь Олександрович народився в селі Василівка на Кіровоградщині. У сім’ї. Крім Василя. Було ще троє дітей – Іван, Сергій і Меланія. Усі вони стали вчителями.
У 17 років ще зовсім юним прийшов Сухомлинський до школи працювати вчителем. Війна перервала улюблену працю. Після важкого поранення його відправили в тил працювати учителем. Опинився він у далекій Удмуртії, працював директором школи у селищі Ува. Після 1944 року, як тільки звільнили Україну від фашистів, він повертається на Кіровоградщину. З 1948 року і до кінця життя працює директором відомої на весь світ Павлиської школи. Там, у приміщенні школи, жила сім’я Сухомлинських: його дружина – вчителька Ганна Іванівна і діти – Сергійко та Оля. Читаючи твори письменника, зверніть увагу, як часто ці імена в них зустрічаються. Василь Олександрович щодня спілкувався з дітьми. Школа була його великою родиною. Він був учителем української мови і з особливим прагненням залучав учнів до читання книжок і літературної творчості.
Багато казок, оповідань він склав разом із молодшими учнями. Подивіться на дошку – це все книжки Василя Олександровича, які є і в нашій шкільній бібліотеці. Назвемо їх. Хто вже читав їх?
2. Нетрадиційний спосіб.
Він передбачає подачу біографічних відомостей у вигляді своєрідного художнього відступу, роздуму. Потрібно сказати, що учні сприймають і перший, і другий спосіб, але, щоб обидва вони були з елементами художності.
На моїх уроках діти все ж таки віддають перевагу другому способу.
Важливо ознайомити дітей не лише з особистістю Сухомлинського-педагога, письменника, подаючи лише найважливіші віхи життя, які доцільні для розуміння молодшими школярами, але й провести діалогічні роздуми вчителя з учнями з підготовленими запитаннями для дітей.
Нетрадиційний спосіб подачі біографічних відомостей вимагає від вчителя більшої, ретельнішої підготовки та творчого підходу. Наприклад.
Вчитель. Жила собі на землі Людина. Вчилася, трудилася, до школи ходила, свою землю любила... вирішила Людина красу довкілля дітям подарувати – учителем стати. Поїхала зі свого села до Кіровограда і там, в інституті, вивчилася на вчителя. тільки не довелося людині довго на землі своїй працювати. Налетіли вороги – чорні яструби. Стали землю паплюжити, людей вбивати та в рабство забирати, красу нівечити... І пішла Людина красу від ворога захищати. Поранили її... Найкращі лікарі лікували Людину, вилікували поранене тіло, але на війну більше йти Людина не могла. Сказали лікарі: „Багато на світі зла. Чорні хмари війни закривають світ краси і добра. Іди до людей, Добро творцю, краси рідної землі охоронцю, даруй людям красу, вчи добра...” І Людина пішла між люди, творила красу до останнього подиху, дарувала людям радість. Воїн знову став Учителем, створив для своїх учні „Школу радості”. У добрі та радості Людина виховувала добрих, красивих людей, здатних нести у світ мир, добро та красу. Тією Людиною був, діти, хто ви думаєте ?
Діти. Василь Олександрович Сухомлинський
Учитель. Так, діти. У своєму рідному Павлиші заснував він для маленьких діточок „Школу радості” – це була школа життя у природі під відкритим небом, школа милосердя, милування, школа думки, краси, праці для душі і тіла. Разом з маленькими дітьми Вчитель ходив до лісу, на ферму і в теплиці... діти вчилися спостерігати, бачити і чути, мислити і відчувати, розуміти красу довкілля і любити цей найкращий край у світі – свою Батьківщину.
Перед таким уроком доцільно провести дітям екскурсію в шкільну чи місцеву бібліотеку для дітей, навіть провести там заняття. На такому занятті слово матиме учитель, запрошені, можливо інші люди, бібліотекар. Діти гортатимуть не лише підручник Читанки, книги для позакласного читання, а й побачать інші книги з дитячими творами Василя Сухомлинського, ознайомляться з дитячими книгами, публікаціями про Педагога, його життєвий і творчий шлях.
Після вступної частини вчителю варто задати дітям ряд навідних запитань у формі діалогічної бесіди. Наприклад:
Учитель. А чи пам’ятаєте ви, скільки оповідань і казочок створили діти і Вчитель у своїй „Школі радості”?
Діти пригадують твори В.Сухомлинського, особливу увагу приділяючи казкам. Слід хоч одну-дві казки розібрати більш ґрунтовно, перш ніж запропонувати провести урок казки у власній школі на уроці чи просто неба.
На уроці пропонуємо дітям побути не просто учнями, а казкарями, казкотворцями. Якщо урок проводити серед природи (в парку, лісі, будь-якому іншому зеленому куточку), на галявині, то вчитель може запропонувати дітям уявити, що галявина – це їхня (наша) маленька Батьківщина, рідний край, де вони живуть, зростають і радіють, приносять радість своїм батькам, людям, що їх оточують. Крім того, слід підкреслити, що наша мала і велика Батьківщина дарує нам красу, силу і натхнення. Досвід колег засвідчує – урок такого типу, а також, коли діти знайомляться з текстом художнього твору в класі повинен супроводжуватися (в кожному разі дуже бажано) аудіо-відео матеріалами, слайдоматеріалами, картинами живопису.
Учитель. На нашій улюбленій (уявній) галявині ми підслухаємо і підглянемо у матінки Природи багато чарівних казочок. Ось їх герої, погляньте! Сонечко в небі, листячко на дереві, травичка під ніжками, жовта кульбабка та прудка мурашка. Галявинка щохвилини розповідає нам свої казки, але побачити їх і почути може тільки той, хто любить природу, хто чистий душею. Увага, діти, казка починається... (Зміст казки).
Якщо дітям знайомі декілька казок (оповідань) однієї тематики, можна запропонувати їм скласти свої казки, які будуть прочитані згодом на уроці чи уроках. Мій досвід засвідчує, що учні люблять складати казки-твори, казки-експромти, оповідання-мініатюри, твори-мініатюри.
Ось приклади деяких учнівських творів-мініатюр.
-  -  -
* Добрим бути зовсім непросто. Не залежить доброта від росту. Добро приносить людям радість і не вимагає нагороди. Добро – це все хороше, хороше, зроблене для людей, для своєї сім’ї, для природи!
Я завжди допомагаю дома мамі та сестрі, пропоную свою допомогу хворій подрузі. А одного разу мені довелося їхати переповненим автобусом.  Ось зупинка. Зайшла старенька бабуся. Вільних місць не було. Я швиденько встала і сказала: „Сідайте, будь-ласка!”. Бабуся мені щиро подякувала”
Зимою я зробила для пташок годівницю. Пташкам потрібно багато неба і трішки нашої доброти.
         (Ганнуся Михальська, 3 клас)
-  -  -
* Жила собі на світі дівчинка Катруся. У неї було бажання відвідати чарівну країну Доброти. Однієї літньої ночі Катрусі наснився сон. Вона вирішила поїхати до лісу. Цей ліс був країною Добра.
Вона сіла в автобус і поїхала за місто, в ліс. Але раптом пішов дощ. Катруся намокла. Та ось її хтось покликав. Це був великий Грибок. Він запропонував їй сховатися та перечекати дощ під великим капелюхом. Коли дощ скінчився, Катруся вирушила у дорогу, подякувавши Грибочкові. Раптом її шлях перекрило джерело. Пташка, яка сиділа на іншому березі джерела сказала, що перевезе її. Катруся сфотографувала пташку напам’ять і щиро подякувала.
Катруся задивилася на красу чарівного лісу і не помітила, як заблукала. Вона дуже злякалася, почала кликати на допомогу. Ось у кущах щось заворушилося. Це був їжачок. Він допоміг дівчинці вийти з великого лісу.
Їжачок помахав на прощання лапкою. Автобусом вона повернулася додому.
Катруся після сну згадувала друзів, з якими вона познайомилася у сні. Вона зрозуміла. Що країна Добра знаходиться у нашому серці і в душі.
(Настя Словацька, 3 клас)
-  -  -
* Одного разу Павлик знайшов на траві гаманець. Він роздивився по сторонах, але нікого поряд не побачив. Хлопчик пройшовся по алеї, але не помітив, щоб хтось щось шукав.
Це був спекотний день. Сонце світило так яскраво, що хотілося сховатися. Дуже хотілося холодного морозива, що продавалося близько. В кінотеатрі йшов улюблений фільм. Павлик навіть підійшов до каси за білетами, але не зміг потратити чужі гроші. І раптом він помітив на лавочці заплакану дівчинку, вона загубила той самий гаманець і тепер не могла поїхати додому.
Павлик дуже зрадів, що зміг допомогти дівчинці. Вона радісно усміхнулася, коли побачила свій гаманець. Допомагати ближньому завжди приємно і радісно.
(Ігор Ковальський, 2 клас)
-  -  - -  -  -  -  -  -  -  - - -
Ми звертали увагу на найголовніші слова. Фрази, в яких зосереджена головна думка твору. Якщо вивчаються казки однієї тематики, дітям запропонували вести спеціальні мініатюрні свої казкові книжечки (наприклад, „Книжечка матінки Природи”, „Казкова моя Батьківщина” і т. ін.).
За допомогою таких уроків у дітей удосконалюється мова, мовлення, активний словник, на таких уроках використовуються різноманітні ігри, ребуси, шаради, народний фольклор (прислів’я, приказки, загадки тощо).
Уроки за творами В.Сухомлинського мають перетворюватися на радісні для дітей заняття, на яких би стимулювалося бажання вчитися. Варто створювати і такі заняття, на яких уроки перепліталися б із святами, звучала б чарівна музика, рідна барвиста мова, щоб серця дітей захоплювалися казкою, оповіданням, національним обрядом, народною піснею та грою.
Твори-мініатюри, казки-мінатюри збуджують, розвивають у дітей фантазію. Вчителю варто запропонувати вихованцям створити свою (наприклад, класну) Чарівну книгу, в якій би збиралися казки, що написані учнями за мотивами казок Вчителя-Добротворця (Василя Сухомлинського).
На кожному році ми зверталися до живої думки і до почуттів учнів, тому що без емоційного ставлення до знань, без інтересу, подиву, задоволення, радості, захоплення та інших переживань успішне навчання неможливе. Свідомість дітей базується на спілкуванні, мовленні і розвивається разом із ним, звичайно, і з допомогою стимулюючих наочно-зовнішніх засобів. Зокрема, щоб на уроці панував позитивний настрій у дітей, який одночасно стимулює сприйняття навчального матеріалу, використовувала графічний ілюстративний матеріал, як, наприклад, для уроку, який починає вивчення розділу  „Оповідання про справи твоїх ровесників” за оповіданням В.Сухомлинського „Красиві слова і красиве діло” (3 кл.).(Див. додаток А).
На початку уроку наголошуємо учням, що мова йтиме про вчинки і риси людини, які проявляються у спілкуванні. Щоб розпізнати ці якості, нам допоможе уявне сонечко (малюнок на дошці, зразок якого подається нижче), а про які саме якості йдеться, учні дізнаються з ходу уроку.
 

 SHAPE  \* MERGEFORMAT
Щоб учні зрозуміли, про які саме риси йдеться (позитивні: товариськість, турботливість, дбайливість, охайність, щирість; негативні: байдужість, скупість, замкнутість, жадібність), варто організувати слухання віршів, оповідань-мініатюр різних авторів, їх читання, зі змісту яких діти самі визначили б їх. Наприклад:
Через кладку, черезрічку    В хату з магазину
я веду свою сестричку.    я приніс хлібину.
Прямо в хвилі кладка гнеться,   А хлібина дуже свіжа,
а Оксаночка сміється,     зараз я її розріжу.
бо зі мною й через річку    дам я мамі й татові,
йти сестричка не боїться.    і малому братові.
М.Стельмах   Дідові й бабусі
(турботливість)     і сестрі Катрусі.
Г.Грайко
(щирість, дбайливість)
На такому уроці дуже доцільні обговорення, дискусії, читання в особах, робота в групах, парах.
Працюючи над темою, ми провели ряд нестандартних уроків, свят та ранків, інсценізацій за різними творами В.Сухомлинського, із власними доробками виступала на методоб’єднаннях та педрадах.
Разом з дітьми складаємо не лише казки-оповідання, але й вірші за темами творів великого педагога. За мотивами казок В.Сухомлинського я написала для моїх вихованців вірші. Дітям вони сподобалися. Наприклад.
ДІД ОСІННИК
У темному лісі живе дід Осінник. Спить на сухому листі й сторожко прислухається до пташиного співу. Як тільки почує сумну журавлину пісню „Курли-курли”, - підводиться й каже: - Настала моя година. Відлітають до теплого краю журавлі.
Виходить із лісу дід Осінник – сивий, у сірому дощовику. Де пройде, там листя жовтіє й опадає на землю. Виходить на узлісся, сідає, прихиляється до дуба і тихо щось мугиче.
Це не пісня, а осінній вітер... Коли дід співає, його борода росте, розвивається за вітром. Ось вона вже протяглась луками. Посіріли луки.
- Осінній туман, - кажуть люди. І не здогадуються, що це ж борода діда Осінника.
(В.О.Сухомлинський)
ДІД ОСІННИК
(власний віршований варіант)
Живе дід Осінник у темному лісі.
Він спить, умостившись клубочком на листі.
На листі, що пада з беріз і дубочків,
Що килимом стеле й низинки, й горбочки.
І сторожко так, нашорошивши вуха,
Пісню пташину уважно дід слуха.
Як тільки почує „Курли!” журавлине,
Підводиться й каже: „Моя вже година!”
Полинули птахи до теплого краю,
А сивий Осінник виходить із гаю,
Зійшов на узлісся і тихо мужиче:
Чи то він співає, чи тихо мугиче?
Та це і не пісня, це вітер осінній...
А листя у гаю все більше жовтіє,
Жовтіє і пада... Та це не біда,
Коли дід співає – росте борода.
Де пройде Осінник, дощі накрапають,
І луки сіріють, і трави всихають.
А зранку, мов хто молоко розливає,
Нічого не видно, туман застеляє.
Осінні дива – часті зміни погоди.
„От зранку туман, - кажуть люди, - шкода!”
Та люди ніяк здогадатись не можуть,
Що діда Осінника це борода.
Працюючи на уроці, наприклад, зв’язного мовлення (до прикладу, тема „Складання оповідань за серією малюнків”), можна запропонувати учням скласти твір „Чому сумують журавлі ?” щоб твір діти писали на окремих аркушах, які потім можна скласти у вигляді журавликів. Наприклад, за твором „Дід Осінник” можна запропонувати дітям зробити з уяви малюнок діда Осінника.
Наприкінці уроку діти можуть скласти на дошці зі своїх творів-журавликів журавлиний ключ.
Така робота стимулювала учнів до вивчення рідної мови, буде підвищувати її престиж в їх очах, сприятиме розвитку мовлення молодших школярів, розвитку їх творчих здібностей та різнобічному вихованню.
Найважливішою функцією уроків читання у початкових класах є формування в учнів морально-оцінної діяльності, яка передбачає поглиблений аналіз тексту, роздуми щодо мотивів і характеристик дійових осіб. Цьому найкраще сприяють такі види уроків, як уроки-роздуми. На таких уроках має домінувати поглиблене перечитування твору. проникнення у його підтекст. Важливо, щоб на них кожна дитина могла висловити свою думку, свої міркування в якому би то не було вигляді. Важливо, щоб кожна дитина могла висловити не обов’язково якусь певну думку, виражену кількома реченнями, а навіть одну фразу. Варто звертатися до особистого дитячого досвіду, на уроках будувати монологи-міркування, монологи-доведення.
Зокрема на уроці читання, де вивчається, наприклад, оповідання „Кінь утік” спочатку організовуємо з учнями розмірковування над його змістом; пробуємо розмірковувати над тим, кого можна назвати справжнім другом. Перед ти корисно організувати словникову роботу. Її можна провести у вигляді відкриття дітьми „Чарівної скриньки слів”. Учні дістають картки зі словами для пояснення їх значення:
подив – здивування; обурення – крайнє незадоволення, сильний гнів; розголошувати – розказувати; вогнегривий – з гривою, як вогонь (блискучою, рудою, жовтою...).
Згодом організовувалося прочитання учнями пірамідок слів з пришвидшенням темпу, наприклад:
кінь     дам    тиша
Петрик    подив    вчинив
таємниця    Віталик    підводив
вогнегривий   розголошуєш  останній
Добрий результат в плані розуміння змісту твору дає читання його учнями мовчки (можливо з фоновим музичним супроводом). Розуміння змісту прочитаного потрібно обов’язково перевірити (наприклад, організувати тестові завдання). Вчитель читає початок речення або ставить запитання, а учні добирають відповідне продовження або правильну відповідь.
- Петрик і Віталик були ... а) першокласниками, б) третьокласниками, в) четвертокласниками.
- На парту до Віталика упала ...а) ручка, б) закладка. в) записка.
- Віталик розповів про записку ... а) учителеві, б) товаришеві, в) батькам.
- Що зробив учитель?: а) забрав записку і прочитав; б) не помітив, як Петрик кинув записку ; в) сказав записку заховати і прочитати на перерві.
- На перерві Віталик підійшов до Петрика і сказав:
а) „Вибач”; б) „Давай коня”; в) не пиши мені більше записок.
Далі варто організувати дискусію з приводу того, що думають учні з приводу вчинків героїв оповідання, задаючи питання для обговорення:
Чим був незадоволений Віталик ? Як ви вважаєте, чи правильно зробив Віталик, що розповів учителеві про записку? Як ви думаєте, чи правильно вчитель оцінив вчинок Віталика? Як ви розумієте відповідь Петрика „Кінь утік...” Що зникло – кінь чи дружба?
У підсумковій частині уроку вчитель задає учням запитання:
- Як ви вважаєте, Віталик зрозумів, що він втратив?
-  -  -  -  -  -  -  -  -  -  - - -
Вивчення творів В.Сухомлинського може бути пов’язане не лише з уроками читання, а й з інтегрованим курсом „Я і Україна”, природознавством, а також позакласним читанням (2, 3 клас).
Відомо, що молодші школярі краще запам’ятовують, сприймають навчальний матеріал в комплексі суміжних знань, знань про навколишнє життя, навколишню природу, світ, дійсність, рідну землю, відносини між людьми тощо.
Таку ж мету переслідує і курс „Я і Україна” та „Природознавство”.
Виховання ціннісних орієнтацій у молодших школярів за використанням творів В.Сухомлинського може бути здійснене і з використанням інтегрованих уроків (наприклад, на інтегрованому уроці з предметів „Я і Україна”, „Читання”, Природознавство, де буде вивчатися художній твір В.Сухомлинського (в даному випадку на прикладі вивчення оповідання „Камінь” (див. додаток Б). Також може бути на основі твору „Хлопчик і дзвіночок конвалії” (3 кл.).
Метою такого уроку є формування уявлення у молодших школярів про зв’язок між живою і неживою, про причинно-наслідкові зв’язки поведінки людей і стану природи на основі змісту оповідання В.Сухомлинського „Камінь”; сприяти розвитку мислення і мовлення дітей; виховувати спостережливість, вдумливе, дбайливе ставлення до природи.
На початку уроку діти пригадують твори „Як Наталя у лисиці хитринку купила”, „Ділова колиска”, а також, можливо, і „Не хочу бути слабшим”.
Щоб діти підготувалися до розуміння даного оповідання Сухомлинського, вчитель задає їм навідні запитання: „Чому вчать усі ці твори? Яка спільна тема їх об’єднує ?” (Всі вони повчального змісту).
Загальний зміст оповідання можна виразити з допомогою прислів’я „Під лежачий камінь вода не тече”.
На такому уроці з’ясовуємо з дітьми, що є для людини, для природи вода, в якому вигляді вона себе проявляє, якою буває (річка, море, дощ, сніг, струмок, джерельце, лід, пара). Вода буває чиста, прозора, дає життя всьому, що є в природі, в тому числі й людині. Далі вивчаються словникові слова, які будуть зустрічатися у творі, ключові вирази:
Пустувати – бавитися, розважатися;
подорожні – перехожі;
вирази: криниця, булькнув камінь, сумно в лузі, став дідусем.
Роздуми над змістом твору організовуємо у формі запитань, інтерв’ю:
- Що давала криниця людям ?
- Про що думав хлопчик, коли підійшов до криниці ?
- Як змінювалася природа біля засохлої криниці ?
- Що побачив дідусь, прийшовши до криниці через багато років ?
Вчитель з вихованцями організовує невимушену дискусію, задаючи питання для роздумів на зразок: „Як би виглядала криниця через багато років, якби хлопець не вкинув у неї камінь ?”, „Чи зрозумів дідусь свою провину ?”, „В чому, на ваш погляд, виражається любов до природи ?”, „Якщо з вами станеться подібна ситуація, як ви поступите ?”
Наприкінці дискусії ставимо дітям запитання на роздум: „Навіщо автор вирішив розповісти нам цю історію ?” (1) щоб діти думали про наслідки своїх вчинків; (2) щоб показати зв’язок між живою і неживою природою; (3) щоб вчити дітей любити і берегти природу.
Нагадую, зауважую дітям, що відповіді на ці запитання знаходяться у підручнику Я і Україна”, де є стаття „У природі все пов’язане”.
Такій же меті, що і в попередньому прикладі, а також як продовження останнього висновку сприятимуть і інтегровані уроки з читання та природознавства (3 клас). Крім того, вони сприяють цілісності процесу навчання, а також комплексному засвоєнню знань з різних предметів як різнобічного прояву життєвої дійсності. Такі уроки формують у школярів уявлення про різноманітність природи, різноманітність і взаємозалежність усього живого, що їх оточує, закріплюють знання про природу України (зокрема про її рослинний світ). а найголовніше – розвивають позитивне емоційне ставлення до пізнання навколишнього; виховують любов до рідного краю, дбайливе ставлення до довкілля.
Інтегрований урок можна провести і за твором В.Сухомлинського „Хлопчик і дзвіночок конвалії” (див. додаток В).
На уроці діти продовжуватимуть вивчати тему „Ліс”. До цього вони вже вивчили, які бувають ліси, а тепер будуть поглиблювати знання про дерева, кущі, трав’янисті рослини.
Діти разом з учителем пригадують, які типи лісів бувають (хвойні, листяні, змішані). Вчитель зауважує, що кожна рослинка лісу є неповторна в природі, лісі і має свою користь для людини.
Далі деякі учні з попередньо підготовленим матеріалом розповідають, які дерева ростуть у лісі (наприклад, береза, дуб), їхню природу, будову, що про них говориться у народному фольклорі, чим корисні для людини.
Згодом варто організувати роботу в групах (4 групи), де будуть читатися й вивчатися вірші про берізку, дуб. Спочатку учні читають вірші про себе або вголос. Робота в групах буде полягати у тому, що кожна група (а їх 4 – за
кількістю куплетів вірша) повинна відновити початкову форму куплета. Для цього вчитель роздає на попередньо заготованих картках „розсіяні” рядки вірша, а кожна група повинна розташувати їх й правильному порядку. Наприклад.
1 – а група: Зелені твої кіски    Берізонько, берізонько.
Ти мавко лісова,    Ти мавко лісова,
Вітрисько розвива.   зелені твої кіски
Берізонько, берізонько.   вітрисько розвива.
При ознайомленні з дубом учні слухають оповідання В.Сухомлинського „Дуб під вікном”, казки про квіти.
Далі варто приступити до опрацювання твору „Хлопчик і дзвіночок конвалії”. Вивчаються нові слова і вирази:
Пагін, зворушила, не міг відвести очей, дивовижно, висловити, зачарований.
Вчитель читає оповідання спочатку сам, задає запитання для первинного сприйняття Що найбільше сподобалося, Що схвилювало?).
Закріплюючи вивчене, учні відпрацьовують навички читання різними способами і методами. Для того, щоб діти краще засвоїли суть, зміст прочитаного, влаштовуємо (вчитель) вибіркове читання за принципом „читання – відповідь на запитання”, читання в особах.
- Прочитайте, як народилася чарівна квітка.
- Знайдіть і прочитайте, де йдеться про зустріч хлопчика і квітки.
У підсумковій частині уроку вчитель та учні з’ясовують, чим схожі обидва оповідання, а також вчитель задає дітям домашнє завдання: скласти казки про дуб, конвалію. В цьому завданні він зможе з’ясувати, що найбільше закарбувалося дітям у змісті творів.
2.3 Перевірка ефективності вивчення творів В.О. Сухомлинського орієнтованого на ціннісний компонент в експериментальному дослідженні
Наявність вищеописаних спроб, метою яких було виявлення в учнів третіх класів вміння відповідати на запитання до тексту, виділяти основні питання, на які текст відповідає, для визначення його основної ідеї, робити висновки про повчальне значення твору, стало показником того, що учні вже розвинули в собі морально-ціннісний рівень від сприйняття художніх творів і зокрема дитячих художніх творів В.Сухомлинського.
Результати відповідей на питання експериментального і контрольного класів у кількісному і відсотковому відношенні показані у таблиці 2.
Таблиця 2

Класи	Кількість учнів, які вірно
	визначили головного героя та обставини сюжету		визначили причини вчинків персонажів		зрозуміли причину вчинку головного героя		визначили у творі його повчальну суть		узагальнили прочитане
	кіл-ть	%	кіл-ть	%	кіл-ть	%	кіл-ть	%	кіл-ть	%
Експериментальний	19	76	20	81	14	57	24	98	20	80
Контрольний	18	72	19	77	16	65	22	90	19	76

Визначення рівня сприйняття тексту включає в себе не тільки вміння відповідати на поставлені запитання, а й самим виступати в ролі вчителя і задавати питання до тексту (в тому значенні, щоб ставити запитання до абзаців). Таким чином школярі вчаться встановлювати причинно-наслідковий зв’язок подій і суміжні з цим дії персонажів твору: що було на початку оповідання, що відбувалося потім, чим усе закінчилося.
Щоб полегшити дітям оволодіти умінням самостійно складати уявлення про ідейну суть твору, необхідно сформувати їхнє вміння з допомогою запитань, які вони самостійно будуть складати, логічно підійти до формування головної думки твору, поділу його на частини.
Щоб з’ясувати, наскільки учні третіх класів здатні самі задавати запитання до тексту, тобто виділяти основні питання, на які відповідає текст, було взято оповідання В.Сухомлинського „Який слід повинна залишити людина на землі?” (див. додаток Д). Після дворазового прочитання оповідання учителем було запропоновано поставити запитання до тексту (до його абзаців) з метою поділу його на частини і формування головної думки твору, а також побачити, на яку моральну цінність хотів звернути увагу В.Сухомлинський (а точніше більше її розшифрувати). Нижче наведені запитання, які складали діти.
1. Що думав майстер біля зведеного власними руками будинку? (Завтра в ньому оселяться люди).
2. Що зробив хлопчик біля будинку? (Залишив слід від взуття на цементі сходинки, який ще не застиг, і побіг собі).
3. Чи зробив цей хлопчик щось корисне, коли став дорослим? (Ні).
4.Чи запам’ятали люди з його рідного села цього чоловіка? (Ні). Чому?
5. Що зробив цей чоловік (колишній хлопчик) у своєму житті корисного? (Нічого).
6. Чому не знав цього чоловіка старий дід з його села? (Бо він не зробив нічого такого, по чому його б запам’ятали).
7. Що згадалося чоловікові, коли він був маленьким? (Слід на сирому цементі сходинки).
8. Що зрозумів чоловік про своє життя? (Що не залишив ніякого доброго сліду після себе).
Аналіз результатів цього завдання показав, що 46 % учнів (12 дітей) експериментального класу і 38 % (9) учнів контрольного класів правильно і логічно ставили запитання до абзаців (частин) тексту оповідання в тому порядку, якому вони наведені вище.
Решта учнів запитання ставили не послідовно і не співвідносно до попередніх запитань.
Отже, в результаті проведеного експериментального моніторингового дослідження й опрацювання одержаних даних можна зробити висновок про те, що відповідно до одержаних завдань і того, як школярі з ними впоралися, можна судити про рівень ідейно-оцінного сприйняття художніх творів В.Сухомлинського молодшими школярами експериментального і контрольного класів. На основі аналізу кількісних даних експериментального дослідження можна судити про рівні навчальних досягнень учнів контрольного та експериментального класів. Ці рівні можна згрупувати в 4 категорії –низький, середній, достатній і високий (див. таблицю 3).
Таблиця 3.
Оцінка рівнів навчальних досягнень учнів контрольного та експериментального класів за підсумковими результатами експерименту

Рівень навчальних досягнень учнів	Контрольний клас		Експериментальний клас
	кількість учнів	%	кількість учнів	%
Низький	3	12	1	4
Середній	7	28	5	20
Достатній	10	40	10	40
Високий	5	20	9	36

Співвідношення кількості учнів із відповідними рівнями сформованості навчальних досягнень показано за допомогою діаграми (рис. 1).

Таблиця 4.
Відсоткове співвідношення кількості учнів із відповідними рівнями сформованості навчальних досягнень

Кількість учнів у класах, %	Рівні навчальних досягнень
	низький	середній	достатній	високий
Всього	100	100	100	100
Експериментальний	4	20	40	36
Контрольний	12	28	40	20

\s
Проведений аналіз художніх творів В.Сухомлинського в системі методики їх вивчення на уроках показав, що через оповідання, казки, притчі, легенди, написані у зрозумілому для дітей викладі, формуються ціннісні орієнтири у дітей молодшого шкільного віку, з’ясовано, яким чином вони вчать розуміти складність і красу людського буття, допомагають комфортно входити у багатовимірний світ людських стосунків.
Під час проведення нами уроків читання у 2 – 4 класах учні вивчали такі жанрові різновиди творів В.Сухомлинського, як казки, оповідання, притчі, легенди. Та найкраще серед них сприймаються дітьми – казки, які в цьому ряді займають перше місце за рівнем їхнього сприйняття як у навчальному, так і в емоційно-психологічному відношенні. Це пов’язано з особливостями емоційного та фізіологічного розвитку дітей молодшого шкільного віку. Останнє також підтвердило і моніторингове дослідження у 2 – 4 класах обох шкіл, на прикладі яких проводилося експериментальне дослідження.
Його результати у відсотковому відношенні зображено на рисунку 2.
Таблиця 5.
Рівні сприйняття молодшими школярами програмних творів В.Сухомлинського у відсотковому відношенні за результатами експериментального дослідження

Жанри програмних творів	Казки, %	Оповідання, %	Притчі, легенди, %
Рівні учнівського сприйняття та вподобань, %	43	38	19

\s
На основі організаційної, видової структури уроків та методики їх проведення показано способи та методи вивчення творів В.Сухомлинського, звернено увагу на дидактичні умови чуттєво-психологічного сприйняття тексту школярами та методику їх покращення й удосконалення.
З метою виявлення ефективності організаційної структури уроків за методикою їх проведення для підвищення рівнів сприйняття дитячих літературно-художніх творів В.Сухомлинського було проведене моніторингове дослідження та контрольний зріз.
Зіставленням результатів була доведена ефективність використання різних форм проведення уроків читання та організаційної методики їх проведення, а також ефективність дидактичних завдань як засобу підвищення рівнів чуттєво-емоційного та ціннісного сприйняття молодшими школярами творів В.Сухомлинського, вміння виділяти з них повчальну та виховну суть.
Отже, результати даного дослідження засвідчили, що найважливішими морально-ціннісними якостями (орієнтирами) для дітей є: повага, шана, любов, співчуття до ближнього, батьків, родичів (і, насамперед, до матері); відчуття щастя від улюбленої праці, бережливе ставлення до довкілля, всього, що є плодами людської праці, і що витворено у цьому світі, виховання (плекання) в собі усіх гуманістичних почуттів, сили духу, волі, мужності. А загалом, що є лейтмотивом усіх дитячих художніх творів В.Сухомлинського, – бажання робити добро усьому сущому в цьому світі.

Висновки
Вивчення психолого-педагогічної та методичної літератури з окресленої проблеми, проведення експериментального дослідження допомогло нам зробити такі висновки:
1. У психології пізнання розрізняється почуттєвий, теоретичний і практичний досвід людини. Початком розвитку особистості є почуттєвий досвід, який на початкових етапах освоєння навколишньої дійсності є визначальним. Освоєнню навколишньої дійсності, життєвим правилам і принципам дітям молодшого шкільного віку допомагають уроки читання і, зокрема, вивчення в їх межах дитячих літературних творів В.О.Сухомлинського.
2. Уся творчість В.Сухомлинського як дитячого письменника є своєрідною програмою виховання і розвитку дитини. Кожна казка, кожне оповідання, що включені до підручників, є основою для морально-етичних роздумів, висловлювання учнями власних оціночних суджень, імпульсом до самоаналізу.
Сюжети творів В.Сухомлинського хвилюють сучасних дітей. Це зумовлене тим, що в них піднімаються вічні проблеми людського спілкування. Уроки читання за творами В.О.Сухомлинського у 2 – 4 класах початкової школи є потужним засобом виховного впливу на особистість дитини. Вони прилучають молодших школярів до морально-духовних, естетичних, патріотичних надбань нашого народу, скарбниць його культури, сприяють моральному, етичному та естетичному розвитку молодших школярів. Читаючи, роздумуючи над текстами казок, оповідань, мініатюр та легенд В.Сухомлинського, учні розвивали, активізували, збагачували свій словник; у них активізувалися морально-ціннісні, світоглядні уявлення, поняття, а крім того (що дуже важливо) діти вчилися висловлюватися усно і письмово.
3. Особливу роль відіграють зміст і методика уроків читання за творами В.Сухомлинського. У дітей молодшого шкільного віку досвід між особистісних стосунків обмежений вузьким колом зв’язків з навколишнім світом. Читання художніх творів В.Сухомлинського, у яких розкривається внутрішній світ переживань, думок, мрій людини, розширює життєвий досвід дітей, сприяє усвідомленню ними цінностей, норм поведінки, які підтримуються суспільством. Це зміцнює її природне бажання дитини ставати кращою, дозволяє їй зрозуміти внутрішній світ інших людей.
4. В оцінках, судженнях, творах-мініатюрах, переказах, вправах, письмових завданнях діти формували свою моральну, духовну позицію, основу життя, зрештою – характер. У дієвих ситуаціях уроку, іграх тощо ми бачимо результат того, як діти сприйняли сюжет, повчальні ситуації за творами В.Сухомлинського. В їхніх діях поза уроками, школою – те, як глибоко прониклися діти у своїй свідомості тими ідеями, духом, які втілені в кожній казці чи оповіданні Василя Олександровича.
5. Твори розширюють сприйняття школярами навколишньої дійсності. Це помітно в змінах, що відбуваються у їхньому активному словнику. Словниковий запас дітей поповнився новими словами, виразами, а значить і думками, судженнями. Через яскраві образи казок, оповідань, легенд діти краще сприймають ідею творів, краще сприймають їх повчальний зміст.
6. Стало очевидним, що діти стали соціальнішими, емоційнішими, в них виразніше виявляється здатність і бажання реалізувати почерпнуті, схожі, можливо, подібні життєві ситуації в їх реальному повсякденні: у школі, вдома, в широкому спілкуванні.
За творами В.О.Сухомлинського діти на наших уроках творили і свої казки-мініатюри або оповідання-мініатюри, виконували навчальні завдання. Ці твори цінні для мене, як вчителя тим, що учні навчилися запалювати в своїх думках своєрідні вогники думок – яскраві, світлі, дуже часто неймовірні. Це в них спалахнуло бажання творити. Якби не творчість, не творення казок, мова і мовлення дітей були б плутаними, невиразними, а мислення – хаотичним. Ми переконалася, що між естетичними почуттями і словниковим багатством мови існує прямий зв’язок. Естетичне почуття емоційно прикрашає слово, мовлення. Що цікавішим є твір і незвичніша ситуація, в якій уявно чи реально перебувають діти, тим сильніша гра дитячої уяви, тим несподіваніші образи, які створюють діти.
7. Теоретико-експериментальне дослідження довело, що цілеспрямоване проведення уроків читання за творами В.Сухомлинського позитивно впливає на формування духовно-морального світогляду дітей, а також впливає на рівень навчальних досягнень з курсу читання.
На основі зіставлення результатів була доведена ефективність використання різних форм проведення уроків читання та організаційної методики їх проведення, а також ефективність дидактичних завдань як засобу підвищення рівнів чуттєво-емоційного та ціннісного сприйняття молодшими школярами творів В.Сухомлинського, вміння виділяти з них повчальну та виховну суть.
Після навчання в початковій школі дітей очікує наплив великого обсягу інформації, яку їм потрібно буде осягнути, в кілька разів більшої, ніж у початкових класах. Тому тепер має бути пророблена особлива, спеціальна робота з виховання почуттів учнів. Ця спеціальна робота з виховання і є закладена в читанні, переказах, слуханні, драматизації, переживанні художніх творів В.О.Сухомлинського, щоб майбутнє навчання не було сухим, важким, механічним процесом.

Список використаної літератури
1. Аналітичний звіт про моніторингове дослідження якості навчальних досягнень у початковій школі (4 клас) / Н.М.Бібік, О.Я.Савченко, Т.Ф.Алексеєнко та ін. // Почат. школа. – 2006. - № 2. – С. 1 - 4.
2. Белей Д.І. Виховання любові до хліборобської праці на уроках читання в 2 – 3 класах // Почат. школа. – 1973. - № 4. – С. 50-52.
3. Бех І. Аргументація у виховному процесі на уроках читання // Почат. школа. – 1998. - № 12. – С. 1-5.
4.Біденко В.В. Аналіз тексту твору на основі багаторазового перечитування // Рідна школа. – 2000. - № 12. – С. 39 - 42.
5. Богуш А. Взаємозалежність свободи і відповідальності: Погляд В.О.Сухомлинського // Почат. школа. – 2005. – № 9. – С. 7 – 9.
6. Бондар Л. Уроки мислення серед природи у педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського // Почат. школа. - № 9. – С.12 – 14.
7. Борисовский А.М. В.А.Сухомлинский: Книга для учащихся. – М.: Просвещение, 1985. – С. 65-99, 121-124.
8. Виховуймо читача змалку: (Методика викладання читання в початкових класах) // Б-чка вчителя почат. школи. – 2004. - №9. – С.1-120 (спецвипуск).
9. Волошина Н.Й. Виховання естетичного ставлення до праці на уроках читання (у 1 класі) // Почат. школа. – 1975. - № 9. – С. 13-20.
10. Гагарін М. Критерії добору української народної казки для виховання морально-естетичних почуттів // Почат. школа. – 2006. - № 1. – С.55-58.
11. Дем’янюк Т.Д. Організація виховного процесу в сучасному загальноосвітньому навчальному закладі: Наук.-метод. посібник. – Суми: Антей, 2006. – С. 116 – 378.
12. Державний стандарт початкової освіти // Почат. школа. – 2006. - № 2.
13. Джежелей О. Ємець А. Дитяче читання: Навч. програма для 4-річної початкової школи // Почат. школа. – 2002. - № 5. – С. 48-52.
14. Дідиченко Н.В. Урок читання і розвитку мовлення у 2 класі // Почат. навч. та вихов. – 2007. - №30 (142). – С. 13-16.
15. Драпак В.В. Урок читання. 4 клас (В.Сухомлинський „Усмішка” ) // Почат. навч. та вихов. – 2007. - №30 (142). – С. 16-17.
16. Духом В.О.Сухомлинського живі: Мальований Ю. Ідеї В.О.Сухомлинського завойовують світ; О.Сухомлинська. Дитина і сім’я: реконструкція поглядів В.О.Сухомлинського; А.Богуш. Катехізис батьківської педагогіки В.О.Сухомлинського: від материнського порога до людини; М.Сметанський. Сімейне виховання у педагогічній спадщині А.С.Макаренка і В.О.Сухомлинського; В.Деркач. „Батьківська школа” у Павлиші; Л.Бондар. Система шкільно-сімейного виховання в педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського // Рідна школа. – 2002. - № 11. – С.19 – 22.
17. Етика : Навч. посібник / За ред. В.О.Лозового. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – С. 101-104.
18. Жаленко Е.М. Как дети учаться составлять сказки: [Павлыш. сред. школа Кировоград. обл.] // Нач. школа. – 1979. – №6. – С. С. 33-34.
19. Заброцька С.Г. Урок читання: 4 клас: Навч. книга та конспекти уроків. – Тернопіль: Богдан, 2004. – С. 3-127.
20.Зязюн І.А., Родчанін Є.Г. Морально-естетичні погляди В.О.Сухомлинського. – К.: „Знання” УРСР. Сер. 7 № 11, 1980. – 47 с.
21. Ігнатенко Н. Особливості розуміння навчальних текстів молодшими школярами // Світло. – 2002. - № 4. – С. 40-43.
22. Капська А.Й. Виразне читання. – К.: Рад. школа, 1995. – С. 4-152.
23. Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання: Навч. посібник для студ. пед. навч. закладів. – К.: Вища школа, 1997. – 304 с.
24. Козырева А.С. Виды работы над текстом над текстом на уроках чтения // Нач. школа. – 1990. - №3. – С. 67-69.
25. Контроль та оцінювання навчальних досягнень учнів початкової школи: Метод. рекомендації. – К.: Почат. школа, 2002. – 128 с.
26. Кудін В.О. Мистецтво і духовний світ молоді. – К.: Рад. школа, 1983. – С. 3-71, 94-96.
27.Кузь В. Свобода і відповідальність у виховній системі В.О.Сухомлинського // Почат. школа. – 2005. - № 9. – С. 4 – 7.
28. Курпіта В.І. Ефективні методи і прийоми удосконалення навички читання // Почат. навчання та виховання. – 2005. - № 29-30. – С. 38-48.
29. Мартинович Н.П. Слово учителя перед чтением худож. произведений [на уроках чтения] // Нач. школа. – 1986. - №3. – С. 36-38.
30. Машталер О. Художні описи та оповідання школярів // Почат. школа. – 1998. - № 4. – С. 7-8.
31. Мильникова О.М. Розвиток гуманістичних уявлень на уроках читання // Почат. школа. – 1996. – С. 10-13.
32. Михайлова Л.В. Інтегрований урок з українського читання, розвитку мовлення та образотворчого мистецтва в 3 класі // Почат. навчання та вихов. – 2007. - № 12. – С. 15-16.
33. Мовчун А., Мовчун Л. Абетка моральності: Що в характері твоїм?. – К.: Навч. книга, 2004. – С. 3-5, 129-258.
34. Навчаємо і виховуємо на уроках читання: Зб. статтей. – К.: Рад. школа, 1986. – С. 3-117.
35. Надточенко С. Від усмішки йде до всіх тепло: В.О.Сухомлинський „Усмішка”. Урок читання. 4 клас // Почат. освіта. – 2006. - № 6. – С. 14-16.
36. Науменко В. Програма з читання: 1 – 4 класи // Почат. школа. – 2003. – № 6 - 9.
37. Нев’ядомська Т.В. Читання: 2 клас: Плани-конспекти уроків. – Х.: Веста-Ранок, 2004. – 336 с.
38. Новлянская З., Кудина Г. Словарь настроений: (Как научить детей нач. классов определять чувства и настроение авторов художественных призведений, как обогащать мир собственных эмоций // Учит. газета. – 1993. – 23 марта. – С.3.
39. Одинцова Г., Козлюк Я. 120 розповідей про письменників. – К.: Наш час, 2006. – 185 с.
40. Омельченко С. Розвиток мислення та фантазії на уроках читання // Почат. освіта. – 2005. - № 41. – С. 5-9.
41. Омельчук В. Психологічні аспекти педагогічної спадщини В.О.Сухомлинського // Почат. школа. – 2004. – С. 41 – 44.
42. Орап М. Реалізація ідей В.О.Сухомлинського щодо розумового розвитку першокласників під час уроків навчання грамоти // Почат. школа. – 2007. - № 9. – С. 1-2.
43. Павленко Л. Казкар-добротворець української „Школи радості”. В гостях у В.Сухомлинського // Почат. освіта. – 2006. - № 38. – С. 11-12.
44. Павлова Л.А. Живое слово учителя на уроках классного и внеклассного чтения // Нач. школа. – 1988. - №3. – С. 41-43.
45. Пархоменко Н. Методика роботи над словом, текстом на уроках читання // Почат. школа. – 2000. - № 7. – С. 44-48.
46. Прайсман Б.Д. Розуміння молодшими школярами мотивів поведінки літературних персонажів // В кн..: Питання дитячої та педагогічної психології / За ред. П.Р.Чамати та Д.Ф.Ніколаєнка. – К.: Рад. школа, 1956. – С. 213-242..
47. Присяжнюк Н.О. Виховання казкою // Почат. навчання та вихов. – 2006. - № 18 (94). – С.21-26.
48. Приходько Ю.А.Доброму скрізь добре (за творами В.Сухомлинського) // Почат. навч. та вихов. – 2007.- № 9-10. – С. 2-21.
49. Проблеми всебічного розвитку особистості в педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського: Тези доповідей наук.-метод. конференції, присвяченої 70-річчю від дня нар. В.О.Сухомлинського (1988 р.). – Дрогобич, 1988.
50. Психологія пояснювального читання. М.І.Кругляк. Формування уявлень і початкових понять на уроках пояснювального читання // Рад. школа. – 1956. - № 10. – С. 27-32..
51. Пугач В. На захист живого Сухомлинського // Рід. школа. – 2002. - № 5. – С. 11 – 16.
52. Родчанин Е.Г., Зязюн И.А. Гуманист. Мыслитель. Педагог: Об идеалах В.А.Сухомлинского. – М., 1991.
53. Романишин І. Розвиток мовлення молодших школярів під час розв’язування простих текстових задач у контексті ідей В.О.Сухомлинського // Почат. школа. – 2002. - № 10. – С. 35-40.
54. Савченко О.Я. Методика читання у початкових класах: Посіб. для вчителя. – К.: Освіта, 2007. – 334 с.
55. Савченко О.Я. Підготовка учнів до сприймання нових художніх творів на уроках українського читання // Почат школа. – 1990. - № 3. – С. 12-17.
56. Савченко О.Я. Сучасний урок у початкових класах. – К.: Магістр, 1997. – 255с.
57. Савченко О.Я. Уроки-роздуми за творами Василя Сухомлинського // Савченко О.Я. Методика читання у початкових класах. – К., 2007. – С. 292-299.
58. Савченко О.Я. Читанка: Підручник для 2 кл. – К.: Освіта, 2003. - Ч.1. – 126 с. - Ч. 2. – 143 с.
59. Савченко О.Я. Читанка: Підручник для 3 кл. – К.: Освіта, 2003. – Ч.1. – 132 с. – Ч. 2. – 143 с.
60. Савченко О.Я. Читанка: Підручник для 4 кл. – К.: Освіта, 2003. – Ч.1. – 138 с. – Ч. 2. – 152 с.
61. Сідало О.В. Моральне виховання молодших школярів: (методичні поради, дидактичний матеріал) // Почат. навчання та виховання – 2006. - № 19-21. – С.80-92.
62. Сідлецька О. Моральне виховання молодших школярів: (методичні поради, дидактичний матеріал) // Почат. навч. та вихов. – 2006. - № 19-21. – С. 80-92.
63. Скребець В. Читання: 3 клас: Система творчих завдань для підсумкових уроків // Почат. освіта. – 2007. - №35. – С. 7-13.
64. Суржик Т. Підвищення інтересу учнів до уроків читання // Почат. освіта. – 2005. - №38. – С. 14-16.
65. Сухомлинська О. Ідеї свободи у поглядах В.О.Сухомлинського // Почат. школа. – 2005. - № 9. – С. 1 – 3.
66. Сухомлинська О.В. Свіжий вітер казки // Почат. школа. – 1990. - № 9. – С. 26-29.
67. Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка // Вибрані твори. У 5т. Т.5. – К.: Рад. школа, 1976. – С.410 – 414.
68. Сухомлинський Василь Олександрович: Библиогр. покажчик / Уклад. О.М.Туркало. – Львів, 1989. – 48 с.
69. Сухомлинський В.О. Виховання моральних стимулів до праці у молодого покоління. – К.: Знання, 1961. – 44 с.
70. Сухомлинський В.О. Духовний світ школяра // Вибрані твори. У 5т. Т.1. – К.: Рад. школа, 1976. – С. 209 – 402.
71. Сухомлинський В. Казки Школи під Голубим небом: Казки, притчі, оповідання / Упоряд. О.В.Сухомлинська. – К.: Освіта, 1991. – 191с.
72. Сухомлинский В.А. Книга о любви. – М.: Мол. гвардия, 1983. – С. 3-9, 10-43.
73. Сухомлинський В.О. Методика виховання колективу // Вибрані твори. У 5т. Т.1. – К.: Рад. школа, 1976. – С. 403 – 440.
74. Сухомлинський В.О. Моральні заповіді дитинства і юності. – К.: Рад. школа. – 1966. – 232 с.
75. Сухомлинський В.О. .Павлиська середня школа // Вибрані твори. У 5т. Т.4. – К.: Рад. школа, 1976. – С. 7 – 392.
76. Сухомлинський В.А. Про виховання / Сост. С.Соловейчик. – 5-е вид. – К.: Рад. школа, 1985. – С. 19-25, 115-186, 209-261.
77.Сухомлинський В.О.Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості // Вибрані твори. У 5т. Т.1. – К.: Рад. школа, 1976. – С. 55 – 206.
78. Сухомлинський В.О.Серце віддаю дітям // Вибрані твори. У 5т. Т.3. – К.: Рад. школа, 1976. – С. 7 – 279.
79. Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві // Вибрані твори. У 5т. Т.2. – К.: Рад. школа, 1976. – С. 419 – 654.
80. Сухомлинський В.О. Чиста криниця: Казки, оповідання, етюди: Для сімейного читання / Упоряд. О.В.Сухомлинської. – К.: Веселка, 1993. – 287 с.
81. Сухомлинський В.О. Щоб душа не була пустою // Вибрані твори. У 5т. Т.5. – К.: Рад. школа, 1976. – С. 255 – 269.
82. Сухомлинський В.О. Як виховати справжню людину // Вибрані твори. У 5т. Т.2. – К.: Рад. школа, 1976. – С. 149 – 416.
83. Тухаренко Л.А. Розвиток мислення та мовлення учнів на уроках рідної мови та читання // Почат. навчання та виховання. – 2007. - № 28. – С. 6-10.
84. Урок читання в 3 класі (За новим підручником О.Я.Савченко). – Х.: Основа, 2007. – 240 с.
85. Уроки читання: Розробки і конспекти уроків, літ. ігри-конкурси з читання для 1-2 класів. – К., 1997. – 32 с.
86. Хайруліна В.Відповідальність як умова вільного вибору особистості // Почат. шк.. - 2005. - № 9. – С. 10 – 12.
87. Читання в початкових класах (Спецномер газети) // Почат. освіта. – 2005. - № 18 (308).
88. Шереметьєва Н. Рослини лісу. В.Сухомлинський „Хлопчик та дзвіночок конвалії”: Інтегров. урок з читання та природознавства. 3 кл. // Почат. освіта. – 2006. - №6 (342). – С. 12-14.
89. Шульга Л. Діагностика сформованості моральних переконань в учнів початкових класів // Почат. школа. – 2005 - № 2. – С. 4 - 6.
90. Щербань П. Національне виховання в сім’ї. – К.: ПП „Боривітер”, 2000. – С. 53-190, 195-238.

Додатки
Додаток А
Розробка уроку за темою „Гарні не красиві слова, а красиві діла”
(За оповіданням В.Сухомлинського „Красиві слова і красиве діло” (3 клас)
Мета. Емоційно підготувати учнів до сприймання творів розділу; збагачувати уявлення про прояви людяності у спілкуванні; формувати уміння висловлювати морально-оцінні судження; розвивати уміння складати твори за аналогією.
Обладнання: портрет В.О.Сухомлинського; малюнок сонечка; картки для мовної розминки.
1. Мотиваційна і змістова підготовка учнів до опрацювання творів нового розділу („Оповідання про справи твоїх ровесників”).
– Діти, на минулому уроці ми завершили велику і цікаву тему „Вірші про світ природи і дитинства”, у якій відомі українські поети розкривають світ природи, захоплень, мрій, пригод ваших ровесників. Порівнюючи ці твори, ми визначили ознаки віршованої мови, дізналися, які теми звучать у віршах Наталі Забіли, а які – у віршах Анатолія Костецького, чому у героїв віршів поетеси Тамари Коломієць такі незвичні імена та ін. тепер ми починаємо вивчати новий розділ. Відкрийте підручники на с. 65. Прочитайте вголос назву розділу. Розгляньте малюнок. Хто зображений на передньому плані (найближче до глядача)? (Замріяний хлопчик, який у щось вдивляється). Які ще образи присутні на малюнку? Поміркуйте, що чекає на нас у цьому розділі? Поміркуйте, що чекає нас у цьому розділі? Звернемося до змісту розділу (на с. 143). Прочитайте мовчки, які саме оповідання на нас чекають. Хто з авторів вам відомий? Отже, ми будемо читати твори одного жанру, але різних авторів. Цей жанр для вас не новий. Пригадайте, чим оповідання відрізняється від віршів. Прочитайте мовчки вступне слово до розділу (с. 65). Які поради нам дає укладач „Читанки”?
1. Оголошення теми уроку:
 – З назви теми ви зрозуміли, що мова йтиме про вчинки і риси людини, які проявляються у спілкуванні. Тому ми сьогодні будемо працювати під промінням уявного сонечка (малюнок на дошці), яке допоможе нам розпізнати різні якості. Які саме, ви зрозумієте з подальших завдань.
 SHAPE  \* MERGEFORMAT
Слухання віршів і розпізнавання якостей людини.
Через кладку, черезрічку    В хату з магазину
я веду свою сестричку.    я приніс хлібину.
Прямо в хвилі кладка гнеться,   А хлібина дуже свіжа,
а Оксаночка сміється,     зараз я її розріжу.
бо зі мною й через річку    дам я мамі й татові,
йти сестричка не боїться.    і малому братові.
М.Стельмах   Дідові й бабусі
(турботливість)     і сестрі Катрусі.
Г.Грайко
(щирість, дбайливість)
–          Які якості героїв віршів ви розпізнали у їхніх діях?
2. Бесіда-розповідь про життя і літературну творчість В.Сухомлинського:
Пригадайте, які оповідання Василя Сухомлинського ви читали”? Прочитайте статтю на с. 66. що нового ви дізналися про письменника. Які запитання у вас виникли?
3. Опрацювання оповідання „Красиві слова і красиве діло”.
Висловлення припущень щодо можливого сюжету. Читання учнями твору вголос за абзацами.
Запитання на розуміння прочитаного:
- Хто дійові особи оповідання? Чому хлопчики опинилися у хатинці? Чи відомо, хто її збудував? Прочитайте. Як хлопчики, що сиділи у хатинці, зустріли хлопчика у мокрому одязі? Порівняйте їхні слова ї дії. Хто йому допоміг по-справжньому? Як ви думаєте., які почуття переживав незнайомий хлопчик, коли відчув тепле ставлення до себе? Звернімося до промінців сонечка. Про кого з персонажів можна сказати – байдужий, а про кого – турботливий, щирий?
Робота в парах.
- Прогляньте оповідання. знайдіть речення, у якому висловлено головну думку прочитаного. Визначте межі зачину, основної частини, кінцівки тексту.
4. Розгляд малюнка.
- Який епізод зображено на малюнку? Як можна назвати малюнок? Опишіть зовнішній вигляд дітей. Якого вони віку? Які деталі картини показують, що в хатинці подорожні відчувають турботу про себе?
5 Читання в особах, передача за допомогою інтонації, логічних наголосів ставлення до дійових осіб.
6. Колективна дискусія:
- Прочитайте знову назву теми уроку. Як ви тепер її розумієте? Чи доводилось вам бути учасниками схожих випадків? Уявіть, що ви знаходитесь у цій хатинці. Як би розвивалися події? Зберіть „розсипане” прислів’я (записане на дошці): ділами, Людина, а добрими, не словами, красна. Як ви його розумієте? Чи співзвучне воно з головною думкою твору? отже, кожна людина, яка опинилася в скрутній ситуації, чекає на розуміння і допомогу. Про це ніколи не можна забувати.

Додаток Б
Інтегрований урок з курсу „Я і Україна” та позакласного читання. 2 клас.
Мета: формувати уявлення про зв’язок між живою і неживою природою, про причинно-наслідкові зв’язки поведінки людей і стану природи на основі змісту оповідання В.О.Сухомлинського „Камінь”; удосконалювати читацькі уміння; сприяти розвитку мислення і мовлення дітей; формувати вміння узагальнювати і робити висновки; виховувати спостережливість, вдумливе, дбайливе ставлення до природи.
Обладнання: портрет В.О.Сухомлинського, індивідуальні таблиці-передбачення, сигнальні картки, підручник (Бібік Н.М., Коваль Н.С. Я і Україна: Підруч. Для 2 кл. – К.: Форум, 2003).
ХІД УРОКУ
I. Мотивація навчально-виховної діяльності.
Визначення проблеми.
- Людина – частина природи чи її господар?
- Щоб розв’язати цю проблему, звернімося до творчості В.О.Сухомлинського.
Учитель надає короткі біографічні відомості. Діти пригадують твори „Як Наталя у лисиці хитринку купила”, „Ділова колиска”, „Не хочу бути слабшим”.
- Який характер мають ці твори?
- Так, вони повчального змісту.
Читання назви казки на дошці.
II. Актуалізація опорних знань.
З’ясування буквального й прихованого змісту прислів’я.
Під лежачий камінь вода не тече.
-                     Чи перегукується це прислів’я з головною думкою казки „Камінь”?
(Учні прогнозують).
- Якщо розглядати воду і каміння як об’єкти природи, то що ви можете про них сказати?
- Так, це об’єкти неживої природи.
Складання асоціативного куща „Вода”.
- Яке значення має вода для життя?

Вода

Життя

Чиста

Камінь

Природа

Дощ, сніг

Лід, пара

Джерельце

Струмок

Річка, море

Людина

       
III. Опрацювання матеріалу уроку
Словникова робота.
Пустувати – бавитися, розважатися;
подорожні – перехожі.
„Мозкова атака”
Передбачення сюжету в групах за допомогою ключових виразів.
Ключові вирази: криниця, булькнув камінь, сумно в лузі, став дідусем.
Кожна група отримує таблицю.

Що, на вашу думку станеться?	Підтвердилося	Не підтвердилося	Частково підтвердилося
1 ч.
2 ч.
3 ч.

Читання тексту з зупинками в групах.
Після прочитання кожної частини – висновок про передбачення з прогнозуванням наступних подій.
Інтерв’ю.
- З яким питанням вам хотілося б звернутися до хлопця (дідуся)?
Переглядання тексту.
Вибіркове читання
Варіанти запитань.
- Що давала криниця людям?
- Про що думав хлопчик, коли підійшов до криниці?
- Як змінювалася природа біля засохлої криниці?
- Що побачив дідусь, прийшовши до криниці через багато років?
Дискусія в групах (запитання не буквального змісту).
1- ша група. Як би виглядала криниця через багато років, якби хлопець не кинув у неї камінь?
2-га група. Чи зміг би випадковий свідок пустощів хлопця щось змінити?
3-тя група. Чи зрозумів дідусь свою провину. Доведіть свою думку.
4-та група. У чому, наш погляд, виражається любов до природи?
Кожна група пропонує варіанти відповідей.
Текст.
Чим пояснити вчинок хлопця?
а) поганим вихованням;
б) легковажною вдачею;
в) віком.
Чи може у вашому житті трапитися подібна ситуація?
а) ніколи;
б) може;
в) бувало.
Навіщо автор вирішив розповісти нам цю історію?
а) щоб діти думали про наслідки своїх вчинків;
б) щоб показати зв’язок між неживою і живою природою;
в) щоб вчити дітей любити й берегти природу.
(Усі варіанти відповідей на останнє запитання вважаються правильними).
- Де ви можете дізнатися про зв’язок живої і неживої природи?
(У підручнику „Я і Україна” є стаття „У природі все пов’язане”).
Самостійне опрацювання тексту підручника (с. 22).
Переказ з виправленням помилок.
Сонце, світло, тепло, вода, повітря необхідні всьому живому. Отже, жива природа може існувати без неживої. Не можуть рослини, тварини, люди обійтися без повітря, землі, води.
Але жива природа не впливає на неживу.
Рослини і тварини також пов’язані між собою. Рослинами не живляться тварини. Деякі тварини розносять плоди рослин. Розповсюдження сім’янок череди, реп’яшку є проявом зв’язку між рослинами і неживою природою.
- Свідомо чи несвідомо людина втручається в різноманітні зв’язки об’єктів живої і неживої природи. Інколи це призводить до небезпечних наслідків. Чи була ця думка в статті підручника?
- Як ви гадаєте, що мене навело на цю думку?
IV. Підсумок уроку.
- Дайте відповідь на запитання, поставлене на початку уроку, за допомогою сигнальної картки.
Людина – господар природи. – Червона картка.
Людина – частина природи – Зелена картка.
- Хто не визначився або має іншу думку – підніміть руку, поясніть.
Анкета „Я оцінюю власну роботу”.
На шкалі загальної роботи учні позначають відрізок власної участі.

Додаток В
Інтегрований урок з читання та природознавства на тему
„Рослини лісу. В.Сухомлинський „Хлопчик та дзвіночок конвалії”. 3-й клас
Мета: сприяти цілісності процесу навчання, формувати уявлення про різноманітність природи України; закріплювати вміння читати свідомо і виразно; формувати вміння правильно інтонувати речення під час читання, розрізняти елементи розповіді, опису в художньому тексті; закріплювати знання учнів про типи лісів, про особливості рослин лісу; розвивати позитивне емоційне ставлення до пізнання навколишнього; виховувати любов до природи, рідного краю, дбайливе ставлення до довкілля.
Обладнання: портрет В.О.Сухомлинського, гербарій, ілюстрації весняних квітів, лікарських рослин, дитячі реферати про лікарські рослини.
ХІД УРОКУ
І. Організація класу.
ІІ. Повідомлення теми і мети уроку.
- Сьогодні на уроці ми спробуємо об’єднати теми з природознавства та читання. Наша мета – розширити уявлення про різноманітність природи України. До цього уроку ви готувалися заздалегідь. На уроці природознавства ми вже ознайомились з темою „Мішані ліси”. Сьогодні поглибимо знання про ліси, дерева, кущі, трав’янисті рослини. Нам допомагатиме „Довідкове бюро”.
Розповідь учителя.
- Кожне дерево, квітка, травинка – це частинка природи, рідної землі. З роду в рід, з покоління в покоління передавалися знання про рослини: в одних – цінне коріння, у других – листя, у третіх – квіти.
Читання прислів’я.
Не  лі  є  ї  шо  ніж  кра
си  ма  та  ліп  га   ї  си
Бесіда.
- Пригадайте, які бувають ліси.
- Дайте визначення кожному типу лісів.
- Назвіть дерева, які зустрічаються в мішаних лісах нашої місцевості
- Як використовують рослини лісу?
- З деякими рослинами ми сьогодні ознайомимося ближче. Відгадайте загадку:
Стоять білі стовпи,
На них зелені капелюхи.
(Берези).
Доповіді членів „Довідкового бюро”.