1.1.3 Принципи, закономірності і методичні підходи до формування звичок ЗСЖ у учнів

Процес формування звичок здорового способу життя і фізкультурно-валеологічних знань у дітей молодшого шкільного віку є педагогічним процесом і, як вважає Ю.К. Бабанський та співавтори [46], успішність навчання залежить від дотримання системи принципів, розроблених в дидактиці.
Під принципами навчання слід розуміти початкові положення, які лежать в основі навчання і визначають вибір змісту, методів, форм організації навчального процесу і весь хід його проведення.
Між цими принципами існує тісний взаємозв'язок. З них витікають правила навчання, які визначають характер окремих прийомів і ведуть до реалізації. Правила розробляються не тільки дидактикою, але і приватними методиками.
Найчастіше до дидактичних принципів відносять: принцип усестороннього розвитку в процесі навчання; принцип свідомості і активності; принцип науковості і доступності; принцип систематичності і послідовності; принцип наочності; принцип міцності.
Соціальні принципи фізичної культури відображають найбільш загальні закономірності її функціонування як частини культури суспільства. До них відносяться принцип усестороннього гармонійного розвитку особи, принцип зв'язку фізичної культури з трудовою і оборонною діяльністю, принцип оздоровчої спрямованості фізичної культури. У загальній системі виховання фізичне виховання займає особливе місце, викликане специфікою предмету, оскільки воно передбачає вирішення трьох взаємозв'язаних і взаємодоповнюючих завдань – виховних, освітніх і оздоровчих.
Як відомо, засвоєння основних елементів способу життя відбувається через соціалізацію, тобто через сприйняття норм поведінки, прийнятих в даному середовищі. Спосіб життя окремої людини зрештою визначається умовами мікро середовища, яке, у свою чергу, залежить від умов життя і рівня культури суспільства. Слід зазначити, що збереження і відновлення здоров'я знаходиться в прямій залежності від культури середовища.
Валеологічний підхід В.В. Колбанова, Г.К. Зайцева [18] базується на 3-х принципах, визначених ученими як формування, збереження і зміцнення здоров'я. Реалізація цих принципів пов'язана з дотриманням ряду вимог: наявність оптимальних для людини біологічних, соціальних і природних чинників; раціональний спосіб життя, в який органічно входять елементи неспецифічної профілактики хвороб і шкідливих звичок.
Реалізація цих принципів вельми складна, часто носить суперечливий характер і не завжди приводить до бажаного результату. Це обумовлено, перш за все тим, що в нашій державі поки що не виражена достатньою мірою позитивна мотивація здоров'я, і здоров'я в суспільстві, в першу чергу через низьку культуру, не встало на перше місце в ієрархії людських потреб. Очевидно, що найголовнішим в реалізації здоров'я повинна бути його гуманістична цінність (людина повинна бути мірою речей).
Що стосується формування особи дитини в молодшому шкільному віці, то особливе значення, як відзначають фахівці, [36] має стимулювання і максимальне використання мотивації досягнення успіхів в навчальній, трудовій, ігровій діяльності.
Найважливішим джерелом активності учня в навчальному процесі є його інтерес – імпульс цікавості, який переходить в допитливість. Його виникненню сприяють наступні чинники: оптимальне співвідношення відомого і невідомого; певний дефіцит інформації, що заповнюється асоціаціями, заснованими на уяві і особовому досвіді; нестандартне питання, проблема, загадка.
Таким чином, провідними якостями, що грають роль в залученні людини до здорового способу життя, є мотивації поведінки, внутрішні стимули у виконанні тієї або іншої діяльності. Сукупність мотивів визначає спосіб життя. Для збереження здоров'я дуже важлива мотивація здорового способу життя. Але поки в системі цінностей сучасної людини здоров'я займає провідне місце лише у тому випадку, коли з'являються ознаки його зниження, втрати.
В процесі виховання і навчання не приділяється належної уваги питанням формування відношення до здоров'я як до цінності. Заклики до підтримки здорового способу життя залишаються для багатьох ще внутрішньо не зрозумілими і неприйнятими.
Формування здорового способу життя – проблема комплексна. Тут недостатньо лише знати про способи і методи зміцнення здоров'я і профілактики хвороб. Необхідне свідоме ухвалення людиною принципів здорового способу життя.
Для того, щоб точніше розкрити змістовну сторону методики формування системи теоретичних знань валеологічного характеру в процесі фізкультурної освіти, необхідно дати визначення поняттю методика.
Методика – це «сукупність засобів, методів, прийомів для систематичного, послідовного, найбільш доцільного проведення якої-небудь роботи».
Методика фізкультурної освіти – це одна з форм наукового знання про фізкультурну освіту, яка на основі єдності педагогічних закономірностей і технології освіти реалізує процес формування фізичної досконалості. [61]
Що стосується особливостей методики передачі теоретичних знань валеологічного характеру, то багато авторів вважають, що навчання і виховання повинні проводитися переважно в грі. При цьому слід враховувати, що, випробовуючи потребу в грі, діти віддають перевагу одним іграм над іншими. Отже, педагогічне завдання полягає в різноманітності засобів і задоволенні потреб дітей при дотриманні свободи вибору. Як рекомендації пропонується відмовитися від традиційних «оцінок» в процесі навчання і виставляти їх по закінченню курсу на підставі спостережень за учнями, вивчення їх мотиваційної сфери, способу життя і поведінки.
Окрім цього, методика викладання валеологічних знань, як і інших навчальних предметів, повинна базуватися на особистістно-орієнтованому підході, що розуміється як процес освоєння базових понять фізичної культури, складових ціннісно-світоглядного потенціалу людини відповідно до закономірностей і особливостей соціального, фізичного, психічного розвитку і обліку його індивідуальних особливостей.

1.2 Програми з фізичного виховання з позиції їх спрямування на формування валеологічних знань у молодших школярів

Негативні тенденції в стані здоров'я підростаючого покоління, що гостро виявилися останніми роками, поставили перед навчальними закладами нові завдання. Серед них найбільш важливими стали розробка валеологічно обґрунтованої системи дошкільної і шкільної освіти, виховання у учнів потреби в здоров'я, наукового розуміння суті здорового способу життя.
Валеологічно обґрунтованою можна рахувати таку систему освіти, в рамках якої на кожному етапі дозрівання особи забезпечується реалізація базових потреб людини, оскільки в цьому випадку вона найповніше розвиває свої здібності, пізнає власну унікальність, i безпомилково самовизначається в житті і в процесі самоактуалізації, у неї мимоволі формуються основні компоненти здоров'я.
Вирішення проблеми неготовності індивіда застосовувати фізичну культуру, а тим більше активно розвивати її форми і напрями автори [51] бачать в перетворенні фізкультурної освіти. На думку авторів, по-перше, необхідно визначити причини, що породили сучасні проблеми і негативні явища в сфері фізичної культури; по-друге, визначити загальний напрям, що знімає або знижує рівень негативного впливу цих причин на прогресивний розвиток фізкультурної освіти; по-третє, виходячи з вибраного напряму, сформувати підходи в розробці предмету фізкультурної освіти, що є основою для творчої діяльності шкільного вчителя і, зрештою, що забезпечує фізичний розвиток підростаючого покоління.
Аналізуючи загальноосвітні програми останнього десятиліття по фізичній культурі можна відзначити однозначну тенденцію до розширення і конкретизації завдань направлених на зміцнення здоров'я школярів, формування понять про організм людини і його здоров'я і сприяння придбанню необхідного мінімуму знань в області гігієни, медицини, фізичної культури і спорту.
Комплексна програма, рекомендована Міністерством освіти і науки України (2004), розроблена М.Д. Зубалієм, В.В. Деревянно, О.М. Лакізою, В.Ф. Шегімагою [51] пред'являє до уроку фізичної культури наступні вимоги: забезпечення диференційованого підходу до учнів з урахуванням їх здоров'я, фізичного розвитку і рухової підготовленості; досягнення високої моторної щільності, динамічності, емоційності і інструктивної спрямованості навчальних занять; формування в учнів навиків і умінь самостійних занять фізичною культурою.
Розділ програми, що містить, теоретичний матеріал відображає зведення про правила поведінки, техніку безпеки, значення особистої гігієни, гартування і фізичних вправ для розвитку і зміцнення організму. Теоретичні дані пропонується повідомляти дітям в процесі уроків і на них відводиться 6 години протягом року для кожної паралелі класів.
В даній програмі структура знань формується по 4 блокам:
-   особово-орієнтовані знання, пов'язані з саморозвитком, самовихованням, самовдосконаленням;
-   знання, необхідні для виконання фізкультурно-спортивної діяльності в колективі, необхідні для правильної взаємодії з членами класу, групи і т.д.;
-   знання, пов'язані із зразками поведінки і спілкування в колективі (фізкультурно-спортивна етика);
-   знання, інтегруючі фізичну культуру з іншими сферами діяльності, тобто як знання отримані на уроках фізичної культури перетворяться в життєдіяльності індивіда.
Таким чином, аналіз програми по фізичній культурі з позиції їх валеологічної спрямованості показав, що деякі валеологічні знання в даних програмних документах існують, але істотним недоліком таких знань, на наш погляд, є їх фрагментарність і несистематичність, відсутність опори на вікові особливості сприйняття теоретичних відомостей і послідовність їх викладу; основний упор в більшості вивчених програм робиться на руховий розвиток школярів, а оздоровчий напрям програм носить супідрядний характер.

 

 

2. Завдання, методи, і організація дослідження

2.1 Завдання дослідження

На основі актуальності проблеми і поставленої перед роботою мети, було висунуто наступні завдання, які належало вирішити в процесі дослідження:
1.    Виявлення основних методичних підходів до формування системи теоретичних знань валеологічного характеру у дітей молодшого шкільного віку;
2.    Опрацювання методики оцінювання фізкультурно-валеологічних знань школярів;
3. Розробка моделі поетапного освоєння системи теоретичних знань валеологічного характеру і методичних прийомів включення їх в урок фізичної культури у молодших школярів;
4. Експериментальне впровадження методики формування системи теоретичних знань валеологічного характеру в процесі фізкультурної освіти молодших школярів в умовах загальноосвітньої школи.

2.2 Методи дослідження

Для вирішення поставлених в роботі завдань були використані наступні методи дослідження:
1. Теоретичний аналіз і узагальнення даних науково-методичної літератури;
2 Антропометричні вимірювання;
3 Педагогічне спостереження;
4 Педагогічний експеримент;
5 Математичні методи статистичної обробки.
Теоретичний аналіз і узагальнення даних науково-методичної літератури використовувався з метою вивчення структури і змісту теоретичних знань валеологічного характеру, способів їх включення в шкільний освітній процес, сучасного стану здоров'я і особливостей розвитку молодших школярів, виявлення значення і місця валеологічних знань у фізичному вихованні дітей молодшого шкільного віку. Аналіз літературних джерел проводився на основі вивчення монографій, навчально-методичних посібників, збірок наукових статей, авторефератів, статей в періодичних виданнях. Об'єм вивченої літератури загалом складає 63 джерела.
Метод антропометричних вимірювань застосовувався для вивчення антропометричних і морфо-функціональних характеристик дітей молодшого шкільного віку.
Антропометричне обстеження проводилося стандартним інструментарієм по загальноприйнятій уніфікованій методиці (В.М. Заціорський) [19] в один і той же час доби.
Для визначення фізичного розвитку нами були використані наступні показники:
-   вага тіла (кг);
-   довжина тіла (см).
Дослідження функціональних систем здійснювалося шляхом вимірювання:
-  життєвій ємкості легенів (ЖЄЛ) за допомогою сухого спірометра. Для визначення життєвої ємкості легенів випробовуваному пропонувалося зробити максимальний вдих і плавний рівномірний видих в спірометр. Вимірювання (ЖЄЛ) повторювалося кілька разів з інтервалом 0,5–1 хв. до тих пір, поки не було отримано 2 однакових найвищих результату;
-  статичної сили кисті руки за допомогою дитячого ручного динамометра. Для цього випробовуваний з початкового положення (основна стійка) з максимальним зусиллям, без ривка і інших додаткових рухів стискав відведеною убік рукою динамометр. Фіксувався кращий з двох спроб результат правої і лівої рук.
Тестування з метою виявлення рівня фізкультурно-валеологічних знань у дітей проводилися за допомогою тесту (ТФВЗ).
Рівень їх фізичної підготовленості досліджувався за допомогою контрольних нормативів, що рекомендуються типовою навчальною програмою по фізичному вихованню, запропонованою Міністерством Освіти України. [35] Визначався рівень розвитку:
– швидкісних здібностей (біг 30 метрів з високого старту (хлопчики, дівчатка); у забігу беруть участь не менше двох чоловік; час визначають з точністю до 0,1с);
– координаційних здібностей (біг 3x10 метрів (хлопчики, дівчатка); забіги можуть бути поодинці або по дві людини; на лінію старту для кожного кладуть два кубики, потрібно добігти до лінії фінішу, покласти кубик на лінію, не зупиняючись, повернутися за другим кубиком і також покласти його па лінію фінішу. Кидати кубики забороняється. Секундомір включають по команді «Марш!» і вимикають у момент торкання кубиком підлоги. Результат фіксують з точністю до 0,1с);
-   швидкісно-силових здібностей (стрибок в довжину з місця (хлопчики, дівчатка). Відстань вимірюється від лінії до п'яти будь-якої ноги, що стоїть. Даються три спроби, кращий результат йде в залік. Вправа вимагає попередньої підготовки для вироблення координації руху ніг і рук);
-   силових здібностей (підтягання у висі на низькій щаблині до 80 см (хлопчики, дівчатка) – учні виконують підтягання до рівня підборіддя і опускання на прямі руки. Вправа виконується плавно, без ривків. Тіло не можна вигинати, і не можна відривати ноги від підлоги);
-   загальній витривалості (легкоатлетичний крос на 1000 м (хлопчики, дівчатка));
-   гнучкості (нахили вперед з положення сидячи на підлозі. Відстань між п'ятами 20–30 см, ступні вертикальні. Партнер або двоє притискують коліна що вправляється до підлоги, Виконується три нахили розминок і четвертий заліковий на результат, який визначають по дотику до сантиметрової розмітки середнім пальцем сполучених разом рук).
В ході виконання контрольних нормативів дотримувалися наступні правила:
а) прийом нормативів проходив в обстановці змагань;
б) умови їх проведення були однаковими (час і місце, якість спортивного інвентаря і ін.)
в) результати контрольних нормативів в бігу фіксувалися згідно правилам змагань по легкій атлетиці.
Виконання всіх рухових завдань починалося з докладного пояснення і показу правильного виконання рухового тесту.
Метод педагогічних спостережень включеного типу використовувався з метою виявлення впливу фізичних вправ у поєднанні з теоретичними знаннями валеологічного характеру на функціональний і психоемоційний стан школярів. Відстежувалися зовнішні ознаки стомлення, вивчалися емоційні реакції при проведенні уроків.
Метою педагогічного експерименту було обґрунтування ефективності методики формування системи теоретичних знань валеологічного характеру в процесі фізкультурної освіти дітей молодшого шкільного віку.
Суть педагогічного експерименту полягала в тому, що в нім передбачалося створення двох груп з учнів 4 класів, рівних по рівню фізичної підготовленості, фізичного розвитку і фізкультурно-валеологічних знаннях. Одна з груп була контрольною і займалася по традиційній методиці фізкультурної освіти в школі, в відповідності з вимогами, затвердженими державною шкільною програмою по фізичному вихованню учнів, рекомендованою Міністерством Освіти України. Інша – експериментальна, в ній разом з виконанням базової частини програми, передбачалося збільшення і систематизація теоретичних знань, істотним компонентом яких були знання валеологічного характеру, що актуалізуються при вирішенні рухових завдань. Програма педагогічного експерименту була розрахована на 7 місяців і передбачала щотижневі дворазові заняття тривалістю 45 хвилин. Загальний об'єм годин, відведений на уроки фізичної культури в навчальному році у випробовуваних груп, був однаковим (згідно програми). Неодмінною умовою проведення експерименту було порівняння початкових і кінцевих результатів в експериментальній і контрольній групах.
Проведення педагогічного експерименту відповідало обов'язковому правилу: зміст експерименту, методи проведення не суперечили загальним принципам навчання і виховання.
Для обробки цифрового матеріалу, отриманого в результаті досліджень застосовувалася математична статистика. При цьому визначалися наступні параметри: X – середня арифметична; (σ – середнє квадратичне відхилення; t – критерій Стьюдента – коефіцієнт достовірності, Р – показник достовірності. У розрахунках використовувалися формули: формула Броуді, що визначає темпи приросту показників; кореляційний аналіз Пірсона; t – критерий Стьюдента, що визначає статистичну достовірність відмінностей. Визначення перерахованих параметрів виконувалося згідно відомим методам статистичної обробки результатів.

2.3 Організація дослідження

Вирішення завдань, поставлених в дослідженні, здійснювалося впродовж року.
Перший етап (вересень 2007) включав теоретичний аналіз і узагальнення даних науково-методичної літератури з проблеми дослідження.
На другому етапі дослідження (жовтень 2008 – квітень 2008 р.) було проведено педагогічний експеримент і аналіз результатів дослідження.
Педагогічний експеримент проводився на базі ЗОШ І-ІІ ступенів с. Йосипівка Тернопільського району. Його завдання полягало в перевірці ефективності методики формування системи теоретичних знань валеологічного характеру на уроках фізичної культури у молодших школярів. У педагогічному експерименті взяло участь 22 учнів 4 класу, які були розділені на експериментальну (10 чоловік) і контрольну групу (12 чоловік).
Ідентичність груп визначалася початковим рівнем фізкультурно-валеологічних знань, рівнем фізичного розвитку і фізичної підготовленості.
В кінці навчального року (квітень 2008 р.) були проведені контрольні педагогічні випробування і тестування, по результатам яких визначився вплив вживаної методики навчання на динаміку показників.
Оцінка ефективності експериментальної методики формування системи теоретичних знань валеологічного характеру в процесі фізкультурної освіти молодших школярів визначалася по ряду показників. По-перше, порівнянням результатів експерименту по рівню фізкультурно-валеологічних знань у дітей експериментальної і контрольної груп, по-друге, порівнянням рівня динаміки фізичної підготовленості і фізичного розвитку в даних групах, по-третє, порівнянням рівня захворюваності школярів на період 2007/2008 навчального року.
На завершальному етапі проведена обробка експериментальних даних, проведено теоретичний аналіз результатів досліджень; оформлення результатів у вигляді дипломної роботи.

 

 

3. Розробка «тесту фізкультурно-валеологічних знань»

Справжня шкільна фізична культура своєю дією направлена на фізіологічні системи організму школярів, на їх фізичні кондиції і руховий розвиток, але не орієнтована на розвиток дитини як особистості.
Світоглядні уявлення молодших школярів характеризується багатокомпонентністю структури, що містить різні чинники розвитку, – інтелектуальний, психологічний, соціальний, фізичний. У зв'язку з цим, перед системою шкільної фізкультурної освіти стоїть проблема отримання якісної об'єктивної інформації про структуру і особливості розвитку наукового світогляду молодших школярів, їх загальні і спеціальні знання, що має важливе значення.
Аналіз науково-методичної літератури показав, що, як правило, оцінка складається за наслідками опиту теоретичного матеріалу, передбаченого програмою по фізичній культурі, візуальною оцінкою техніки виконання рухових дій та виконання вправ, що визначають фізичну підготовленість школяра. Перед сучасною освітою ставиться завдання особистісного розвитку, тому в учителів виникає потреба особистісної оцінки знань в області фізичної культури і здоров'я. Стандартні підходи не в змозі вирішити проблему особистісного оцінювання – виникає необхідність розробки системи інтегрального тесту, який би дозволив оцінити знання дитини у сфері фізичної культури і здоров'я. Метод тестування на даний час широко використовується в наший країні.
На основі методологічних підходів теорії тестування шкільних досягнень нами був застосований тест фізкультурно-валеологічних знань учнів молодших класів (ТФВЗ) запропонований Н. Матюніною. Даний тест складається з 6 субтестів (додаток №1). У кожному субтесті дається 9–12 завдань закритого типу з множинним вибором відповіді, що характеризує засвоєння сенсу зразків рішень, що представляються. Відмінністю цього тесту від початкових методик є його зв'язок з фізичною культурою, спортом і оздоровчою активністю учнів. У тесті використані завдання різного характеру, а саме:
– завдання аналогії, при використанні яких практично немає ніяких обмежень, як по складності, так і за інформацією використовуваних відносин;
– завдання на виключення зайвого, в яких випробовуваний повинен знайти загальні закономірності між елементами списку, на підставі чого необхідно зробити висновок про їх подібність або відмінність, при цьому слід виявити відносини і зв'язки між ними.
Важливим доповненням до відомих методик є введення субтесту, що визначає фізкультурно-оздоровчу діяльність. Молодшому школяру пропонується вибирати найбільш відповідні варіанти відповідей для завершення пропозицій типу: «У вільний час я зазвичай вибираю…» для визначення його загальносоціальних уявлень. Пропозиція «Для того, щоб не хворіти і бути здоровим я…» виявляє оздоровчу діяльність дитини.
Всі завдання тесту розподіляються по 3 блокам: 1. особливості мислення; 2. наочна обізнаність; 3. фізкультурно-оздоровча діяльність.
Кожен блок ділиться на групи завдань, що конкретизують запропоновані параметри (додаток №2).
Перший блок завдань включає характеристику властивостей мислення – аналогія і класифікація. Здатність до «аналогії» дозволяє виявити такі розумові операції учнів як співвідношення понять (завдання з варіантами правильних відповідей) – 3.1 (в), 3.8 (в), 3.10 (а); визначення причинно-наслідкових зв'язків – 3.4 (г), 3.7 (в), 3.11 (д); порядку проходження – 3.2 (в), 3.3 (а), 3.9 (г); функціональних відносин -3.5 (д), 3.6 (а), 3.12 (в). «Класифікація» виявляє уміння школярів класифікувати конкретні і абстрактні поняття. У групу завдань, що визначають здатність виділення конкретних понять входять завдання, – 4.2 (г), 4.4 (г), 4.5 (д). Пункти тесту 4.1 (в), 4.3 (г), 4.6 (6) – виявляють здатність виділення абстрактних понять.
Другий блок завдань відображає рівень наочної обізнаності молодших школярів. У нім сформовано 3 групи завдань. Перша група розкриває компонент суспільно-соціальної обізнаності школярів і виявляє знання загальної обізнаності – пункти 1.8 (6), 1.9 (6), 2.8 (а); знання, пов'язані з фізичною культурою, – 1.4 (6), 1.6 (6), 2.5 (6) і знання валеологічного характеру – 1.3 (6), 2.1 (6), 2.2 (6). Третя група завдань розкриває науково-культурну обізнаність молодших школярів, до якої відносяться загальні поняття, – 1.7 (6), 1.10 (г), 2.7 (6), поняття, пов'язані з фізичною культурою, – 1.1 (г), 2.3 (в), 2.6 (г), поняття валеологічного характеру – 1.2 (г), 1.5 (в), 2.4 (в). Окрім цього ТФВЗ дозволяє проаналізувати загальноосвітню обізнаність учнів по навчальних предметах: українська мова – 4.3 (г), 5.1 (розділові знаки); математика – 4.5 (д), 5.2 (одиниці вимірювання); природознавство – 4.1 (в), 5.3 (атмосферні опади); праця і музика – 4.4 (г), 5.5 (музичні інструменти); фізична культура – 4.2 (г), 5.4 (фізичні вправи); основи здоров’я – 4.6 (6), 5.6 (стан організму).
Третій блок завдань підрозділяється на групи завдань загальносоціальних представлень дитини, що відображають рівень, 6.1 (а), 6.4 (в), 6.7 (в); рухову активність – 6.2 (а), 6.5 (г), 6.8 (6) і оздоровчу активність, пов'язану з дотриманням звичок ЗСЖ, – 6.3 (6), б.б(в), 6.9 (в).
Тест припускає формування числа правильних відповідей з максимально можливим результатом – 63 бали.
За кожним завданням тесту, окрім субтесту №5, правильний вибір відповіді учнем оцінюється в 1 бал, неправильна відповідь – 0 балів. При виконанні п'ятого субтесту (визначенні загальної ознаки між значеннями двох слів), відповіді учнів оцінюються 2 балами за правильну і точну та 1- им балом за неповну відповідь.
Приклад: визначите загальну ознаку між значеннями двох слів – крапка, кома.
Можливі відповіді, пропоновані дітьми: розділові знаки (2 бали), знаки (1 бал).
На основі аналізу системи розподілу завдань по блоках рівень фізкультурно-валеологічних знань дітей молодшого шкільного віку набуває кількісної оцінки і об'єктивно-якісного визначення.

 

 

4. Теоретичне обґрунтування і експериментальна перевірка методики формування системи теоретичних знань валеологічного характеру в процесі фізкультурної освіти молодших школярів

Падіння рівня життя, соціальні потрясіння, погіршення загальнодоступної медичної допомоги, які відзначаються останнім часом, не дають підстави чекати позитивних зрушень в стані здоров'я дітей. На думку більшості учених, громадськості потрібні нові радикальні заходи по охороні здоров'я дітей. Необхідний новий підхід до цієї проблеми. Нормативні документи звертають увагу місцевих органів управління фізичною культурою і спортом, державних органів освіти на доцільність заходів по збереженню і зміцненню здоров'я учнів, формування у них потреби у фізичному вдосконаленні і здоровому способі життя. У зв'язку з цим особливо важливого значення набуває фізичне виховання.
Традиційні форми навчання і сучасні методичні підходи до процесу фізкультурної освіти не дозволяють повною мірою формувати оптимальну структуру світогляду учнів. Крім того, вивчення науково-методичної літератури і програмних документів по фізичному вихованню з позиції їх валеологічної спрямованості свідчить про недостатню наступність і логічну послідовність, присутньої в них системи теоретичних знань. Таким чином, враховуючи вищевказане, нами була зроблена спроба розробити методику формування валеологічних знань в процесі фізкультурної освіти у молодших школярів.

4.1 Модель формування системи теоретичних знань валеологічного характеру

Аналіз науково-методичної літератури, яка може бути розглянута в контексті проблеми формування валеологічних знань демонструє недостатність об'єму і всебічності досліджень в цьому найважливішому напрямі.
Ґрунтуючись на результатах аналізу науково-методичної літератури, була розроблена методика формування валеологічних знань в системі фізкультурної освіти молодших школярів.
Методика формування валеологічних знань в процесі фізкультурної освіти в учнів 1–3 класів припускає ефективніше вирішення завдань оздоровчого, освітнього і виховного характеру у сфері фізичної освіти молодших школярів шляхом послідовного вивчення теоретичних знань валеологічного характеру і формування умінь і навиків здорового способу життя.
Необхідність розробки методики формування валеологічних знань в процесі фізкультурної освіти молодших школярів обумовлена виникненням небезпечної тенденції постійно прогресуючого погіршення стану здоров'я дітей та потребою у формуванні у молодших школярів потреби, знань, умінь і навиків збереження і зміцнення свого здоров'я.
Валеологічними знаннями є факти, відомості, наукові теорії і закони, приведені в певну систему, що зберігається в свідомості учнів, – вони є базовим елементом дотримання принципів ЗСЖ.
Нами зроблена спроба включити ці знання в процес шкільної освіти. Дана методика відповідає вимогам державного шкільного освітнього стандарту. Застосування моделі формування системи теоретичних знань валеологічного характеру при реалізації програми дозволить учням молодшого шкільного віку придбати життєво-необхідні знання і уміння, що формують навики здорового способу життя.
Метою методики формування валеологічних знань в процесі фізкультурної освіти молодших школярів є сприяння розширенню об'єму і систематизації якості знань у сфері фізкультурних і валеологічних знань.
Досягнення даної мети реалізується через вирішення наступних завдань:
-  придбання необхідних знань в питанні збереження і зміцнення здоров'я;
-  формування уміння самостійного використання засобів фізичної культури і оздоровчих чинників природи;
– виховання дбайливого відношення до свого здоров'я.
Концепція методики формування валеологічних знань в процесі фізкультурної освіти молодших школярів припускає визначення змісту і організації роботи по формуванню у дітей звичок здорового способу життя в процесі фізичного виховання. Звичка – потреба людини в здійсненні певних дій в конкретній ситуації. У основі механізму її реалізації лежать автоматизовані способи виконання дій, закріплені в результаті багатократних повторень.
Зміст навчальної діяльності, направленої на засвоєння соціального досвіду за допомогою вивчення наукових понять, об'єднаних в змістоформуючі категорії є основоположним елементом моделі формування системи теоретичних знань валеологічного характеру. На основі визначення методики як форми наукового знання, що реалізовує процес фізкультурної освіти через єдність педагогічних закономірностей і технології, нами представлена модель освітнього процесу, зображена у вигляді схеми (рис. 4.1.).

 SHAPE  \* MERGEFORMAT

ЗДОРОВ’Я

ВІДСУТНІСТЬ ХВОРОБ

ТРЕНУВАННЯ, СПОРТ, ФК

СТАН ЛЮДИНИ

РАДІСТЬ,УСПІХ, ЗАДОВОЛЕННЯ

ЦІННІСТЬ

НАВИЧКИ ЗСЖ ПРАВИЛА ТБ ЕТИКА СПІЛКУВАННЯ

ПРАВИЛЬНЕ ХАРЧУВАННЯ

ФІЗИЧНИЙ СТАН

ФІЗИЧНІ ЯКОСТІ

ПРАВИЛА ГІГІЄНИ

ОРГАНИ ЛЮДИНИ

ВПРАВИ, РУХ

ОСОБИСТІ ЯКОСТІ

БЕЗПЕКА ЖИТТЯ

ПРОФІЛАКТИКА ХВОРОБ

ДІЄЗДАТНІСТЬ ОРГАНІЗМУ

НОВІ ВІДОМОСТІ ПРО СИСТЕМИ І ОРГАНИ

ПСИХО-КОРЕКЦІЯ

Рис. 4.1. Структурно-логічна схема послідовного освоєння теоретичних знань валеологічного характеру учнів 1–3 класів
Пропонована модель базується на поетапному і послідовному освоєнні ряд у змістоформуючих категорій світогляду за допомогою їх актуалізації в процесі рухової діяльності. Вона поєднує в собі практичну частину навчального процесу: оволодіння уміннями і навиками виконання рухових дій, розвиток фізичних якостей, передбачених державною програмою по фізичній культурі, і теоретичну частину: систему знань (понять), направлених на особовий розвиток школярів (тренування, здоров'я, рух, розвиток, хвороба і т.д.).
Дана модель відображає послідовність формування основних понять і світоглядних уявлень про здоров'я, здоровий спосіб життя у молодших школярів. Структурними дефініціями схеми є світоглядні категорії. Визначення дітьми терміну «здоров'я» відбувається в основному на рівні практичного, примітивно-діяльного розуміння і його розгляд обмежується рамками «корисно – шкідливо». Вони не надають здоров'ю значення цінності, тому в основі всієї структури лежить загальносистемна категорія – «здоров'я», на 2-му рівні розташовані світоглядні категорії: відсутність хвороб; тренування, спорт, ФК; стан людини; радість, успіх, задоволення; цінність. Третій рівень займають діяльні категорії, що визначають наступні розділи матеріалу, що вивчається: правила гігієни; органи людини; профілактика захворювань; фізичні якості; вправи, рухи; працездатність організму; фізичний стан людини;  особові якості; нові відомості про органи і системи; основи правильного харчування; безпека життя; психокорегуючі прийоми. Окрім цього у всіх класах передбачається i формування навиків ЗСЖ, знання і дотримання правил ТБ і етики спілкування.
Характерною особливістю моделі є наявність взаємозв'язку навчального матеріалу як по вертикалі, так і по горизонталі. Вертикальний зв'язок відображає поетапне вивчення навчального матеріалу. Перший виток даної спіралі включає матеріал, що передбачає наступну послідовність освоєння категорій: відсутність хвороб – цінність – тренування, спорт, фізична культура (ФК). Другий виток – це матеріал для подальшого вивчення: тренування, спорт, ФК – цінність – стан людини. Третій виток – послідовне освоєння таких категорій: стан людини – цінність – радість, успіх, задоволення.
Актуалізація знань валеологічного характеру в процесі фізкультурної освіти
 SHAPE  \* MERGEFORMAT

СИСТЕМА ТЕОРЕТИЧНИХ ЗНАНЬ ВАЛЕОЛОГІЧНОГО ХАРАКТЕРУ

РУХОВА АКТИВНІСТ

АКТУАЛІЗАЦІЯ ЗНАНЬ ВАЛЕОЛОГІЧНОГО ХАРАКТЕРУ В ПРОЦЕСІ ФІЗКУЛЬТУРНОЇ ОСВІТИ

Рис. 4.2. Загальна методична схема з'єднання рухового і теоретичного компонентів в процесі фізкультурної освіти молодших школярів

Методичне забезпечення процесу формування системи теоретичних знань валеологічного характеру здійснюється за допомогою їх актуалізації на уроках фізичної культури (рис 4.2), і базується на використанні комплексу методичних прийомів заснованих на виділенні часу для вивчення теоретичного матеріалу (від 5 до 10 хвилин на кожному уроці), вирішенні оздоровчих завдань у поєднанні із змістом розділів навчальної програми після фізичної культури, виконання навчальних завдань із застосуванням наочної допомоги, оздоровчих ігор і системи домашніх завдань, що частково фіксуються в робочому зошиті з їх подальшим обговоренням і сприяючих закріпленню знань, що мають виражений оздоровчий характер.
Система домашніх завдань складається з вправ, частина з яких виконується письмово в робочому зошиті. Наприклад, при вивченні теми «Режим дня» учням пропонується намалювати стрілки годинника, вказуючі час виконання різних справ. На подальшому занятті перевіряється це завдання, розглядаються помилки, і пропонується оптимальний варіант режиму дня.
Таким чином, пропонований курс дозволяє активізувати дітей в практичній діяльності, пов'язаній з розвитком емоційної сфери з вивченням основ здоров'я, допомагає їм заглянути в себе, самоідентифікуватись, розкрити свій творчий потенціал.

4.2 Програмно-нормативне забезпечення моделі

Експериментальний варіант методики формування валеологічних знань в системі фізкультурної освіти молодших школярів передбачає чітку диференціацію програмного матеріалу: характеру і об'єму фізичного навантаження, засобів педагогічної дії залежно від вікових особливостей молодших школярів, за статевою ознакою використовувані засоби, за винятком об'єму фізичного навантаження, не диференціювалися у зв'язку з їх неістотними відмінностями за абсолютними показниками.
У основі розробленого уроку лежить інтеграція різних знань, направлених на формування суспільних цінностей в учнів, уявлень про цілісність миру, природи, суспільства і людини, розвитку основи правильних світоглядних поглядів молодших школярів.
Програма по фізичній культурі з елементами теоретичних знань валеологічного характеру була розроблена на основі традиційного планування змісту уроків фізичної культури, представленій М.Д. Зубалієм, В.В. Деревянно, О.М. Лакізою, В.Ф. Шегімагою (2004 р.) [51]
Дана програма включає розділи, що вивчаються: легка атлетика (10 годин); рухомі ігри (31 година); гімнастика (18 годин), спортивні ігри (16 годин); плавання (16 годин); гімнастика (12 годин).
Біг, стрибки і метання, будучи природними видами рухів, займають одне з головних місць у фізичному вихованні молодших школярів. Застосування цих вправ передбачає вирішення двох завдань. По-перше, їх виконання сприяє освоєнню основ раціональної техніки рухів, необхідних в середніх і старших класах. По-друге, збагачує руховий досвід дитини, за допомогою всіляких варіантів вправ, використаних для цього і умов їх проведення. В результаті освоєння даного розділу програми учні набувають основ умінь бігу на короткі і довгі дистанції, стрибків в довжину і у висоту з місця і з розгону, метань в мету і на дальність.
Легкоатлетичні вправи рекомендується проводити переважно на відкритому повітрі, завдяки чому досягається виражений оздоровчий ефект.
Рухомі ігри в початковій школі є незамінним засобом вирішення комплексу взаємозв'язаних завдань виховання особи молодшого школяра, розвитку його різноманітних рухових здібностей і вдосконалення умінь. У цьому віці ігри направлені на розвиток творчості, уяви, уваги, виховання ініціативності, самостійності дій, вироблення уміння виконувати правила громадського порядку. Досягнення оздоровчих завдань більшою мірою залежить від умілої організації, підбору і дотримання методичних вимог до проведення ігор.
Обов'язковою умовою побудови занять по рухомих іграх (особливо з м'ячами) є чітка організація і розумна дисципліна, заснована на точному дотриманні команд, вказівок і розпоряджень вчителя; забезпечення наступності при освоєнні нових вправ; строге дотримання дидактичних принципів.
Як ефективний засіб підвищення інтересу учнів до процесу освоєння системи теоретичних знань валеологічного характеру рухомі (сюжетні) ігри рекомендується використовувати на кожному уроці.
У програмний матеріал 1–3 класів по розділу гімнастика входять прості види побудов і перестроювань, великий круг загально розвиваючих вправ без предметів і з різноманітними предметами, вправи в лазінні і пере лазінні, в рівновазі, нескладні акробатичні і танцювальні вправи і вправи на гімнастичних снарядах.
Велике значення належить загально розвиваючим вправам без предметів. З їх допомогою можна успішно вирішувати найрізноманітніші завдання і перш за все освітні. Виконуючи ці вправи за завданням вчителя, а потім самостійно, учні отримують уявлення про різноманітний світ рухів. Кількість загально розвиваючих вправ фактично безмежна. При їх виборі для кожного уроку слід йти від простіших, освоєних, до складнішим. В урок слід включати від 3 – 4 до 7–8 таких вправ. Витрачаючи на кожному занятті приблизно 3–6 хвилин на загально розвиваючі вправи без предметів, вже через декілька місяців занять можна значно поліпшити у учнів початкової школи реальні кінестичні сприйняття і уявлення про швидкість, ритм, темп, амплітуду і ступінь м'язових зусиль. На уроці необхідно постійно приділяти увагу правильному (тобто адекватному і точному), а також своєчасному (наприклад, під підрахунок або музичний супровід) виконанню загально розвиваючих вправ. В кожний урок необхідно включати нові загально розвиваючі вправи, так як багатократне повторення одних і тих же вправ не дасть потрібного ефекту, буде не цікаве учням.
Велике значення у фізичному вихованні молодших школярів належить також акробатичним і танцювальним вправам. Це пов'язано з різноманітністю, високою емоційністю, можливістю різносторонньо впливати на організм, мінімальною потребою в спеціальному устаткуванні.
Програмний матеріал передбачає освоєння особливостей пересування в зимовий час: різновиди ходьби і бігу по льоду по глибокому снігу; подолання різних перешкод; пересування на лижах, ковзанах, санках, що сприяє розвитку координаційних якостей, витривалості, швидкості.
Рухомі ігри направлено на навчання школярів основам самостійної організації і проведенню дозвілля з використанням прогулянок, змагань і ігор з предметами.
Окрім цього уроки даного розділу носять оздоровчий характер: надають цілеспрямовану дію на гартування організму і профілактику простудних захворювань у дітей в зимову пору року.
Формування відношення до себе, свого «я» як унікальності, неповторності, яка може виявлятися не тільки на інтелектуальному, але і на фізіологічному є завданням курсу для учнів. Використовуваний методичний прийом на цьому етапі освоєння теоретичних знань – своєрідні «подорожі в різні системи», направлені на ознайомлення з будовою і функціями органів і систем організму. Школярі отримують початкові знання по основах фізичної культури, оволодівають навиками і уміннями самостійних занять фізичними вправами, організації свого режиму дня і виконання правил особистої гігієни.
Валеологічний компонент і домашні завдання містять послідовне ознайомлення молодших школярів з правилами особистої гігієни, впливом фізичної культури на організм і здоров'я людини, будовою і функціями окремих органів, правилами поведінки і взаємин з оточуючими людьми, з основними характеристиками фізичних якостей людини. Домашні завдання направлені на закріплення як теоретичного, так і практичного матеріалу, пройденого на уроках. Система домашніх завдань включає виконання ранкової гігієнічної гімнастики, фізкультхвилинок, комплексу дихальних вправ, гуртуючих процедур разом з батьками або самостійно, а так само складання режиму дня, оформлення малюнків в робочому зошиті, робота з картинками, словами, прислів'ями і приказками.
Ознайомлення учнів з теоретичним матеріалом засновано на використанні наочності (картинок, фотографій, схем, таблиць) в ході уроку, що сприяє не тільки доступному розумінню навчального матеріалу, але і полегшує організацію уваги у учнів і підвищує їх інтерес.
Протягом наступного етапу учням пропонується освоїти особливості і правила виконання різних рухових дій, набути навичок самостійного використання фізичних вправ. Учні знайомляться з прийомами відновлення працездатності і гартування, способами самоконтролю і саморегуляції. Нові відомості про будову організму полягають в уявленні про людину як сукупність життєво важливих систем і органів їх значенні і функціях. Домашні завдання сприяють засвоєнню матеріалу учнями і включають вправи на розвиток фізичних якостей, письмові і практичні завдання, що фіксуються в робочому зошиті.
Запропонована система залучення законів розвитку людини розроблена з урахуванням вікових психофізіологічних особливостей учнів, на особово-значущому рівні.
Програмою передбачено ознайомлення учнів з поняттям еволюції. Теоретичний компонент направлений на формування грамотного представлення молодших школярів про роль сім'ї в життя кожної людини і суспільства в цілому, про характеристику небезпечних і шкідливих факторів і екстремальних ситуацій, формування знань і умінь при захист здоров'я від наслідків цих ситуацій. Система ЗСЖ дозволяє формувати установки на збереження здоров'я і слідувати їм в повсякденному житті.
В більшості випадків, вивчення теоретичного матеріалу оптимально поєднується з руховими завданнями уроку, коли передача знань валеологічного характеру відбувається в процесі рухової діяльності протягом всього уроку і актуалізується при поясненні правил гри і її проведенні, навчанні руховій дії, підведенні результатів і так далі.
Наприклад, в розділі гімнастика, навчальної програми ставиться завдання закріплення порядку виконання вправ ранкової гігієнічної гімнастики, теоретичний компонент цього уроку включає знання про роль зарядки для здоров'я людини і про правила її виконання.
У разі змістовної розбіжності теоретичного матеріалу з руховими завданнями, відомості даються компактно на початку уроку (5–10 хвилин) і закріплюються виконанням домашнього завдання по вивченій темі. Наступне заняття починається з обговорення домашнього завдання і вивчення нової теми.
Засвоєння даної системи теоретичних знань валеологічного характеру в процесі фізкультурної освіти молодших школярів за допомогою їх актуалізації на уроках фізичної культури дозволяє учням придбати життєво-необхідні знання, що формують навики здорового способу життя, дотримання правил ТБ і етики спілкування.

4.3 Педагогічний експеримент по обґрунтуванню методики формування валеологічних знань в процесі фізкультурної освіти молодших школярів

Виходячи з мети дипломного дослідження, був проведений педагогічний експеримент по обґрунтуванню ефективності методики формування системи теоретичних знань валеологічного характеру на уроках фізичної культури у молодших школярів. У експериментальну групу увійшло 10 учнів 1 класу. Контрольна група складалася з 12 школярів 1 класу. Педагогічний експеримент проводився на базі ЗОШ І-ІІ ступеня. С. Йосипівка Тернопільського району.
Відмінною особливістю нашої вибірки є те, що проведене до початку педагогічного експерименту статистичне порівняння початкового рівня показників у дітей експериментальної і контрольної груп підтвердило відсутність достовірних відмінностей по більшості параметрів. Так, рівень наочної успішності в контрольній групі був декілька вище, ніж в експериментальній. Проте за період педагогічного експерименту у випробовуваних експериментальної групи відбулися істотні позитивні зміни.

 

4.3.1 Зміни фізкультурно-валеологічних знань в процесі експерименту

Для визначення рівня фізкультурно-валеологічних знань використовувався тест (ТФВЗ), описаний в розділі IІІ. Тестування досліджуваних проводилося на початку і в кінці експерименту на контрольній і експериментальній групах.
Таблиця 4.1. Початкові і кінцеві результати по загальному показнику тесту фізкультурно-валеологічних знань

параметри	Е група		К. група
	X	σ	X	σ
До початку експерименту	32,89	5,37	35,85	5,5
По закінченню експерименту	45,58	3,39	39,04	4,71
Примітка: зміни статистично достовірні при Р=0,05

Порівняння показників фізкультурно-валеологічних знань до початку і після закінчення експерименту в обох групах (табл. 4.1) виявило, що в результаті цілеспрямованої дії рівень середніх величин у експериментальній групі достовірно збільшився.

\s
Рис. 4.3 Зміни показників фізкультурно-валеологічних знань школярів в контрольній (и) і експериментальній групах за період експерименту
Оскільки протягом навчального року відбулися позитивні зміни середніх показників, були проаналізовані значення темпів приросту в контрольній і експериментальній групах (рис 4.3). Очевидно, що в результаті цілеспрямованої педагогічної дії наголошується вищий приріст показників, який перевищує значення на 23,8%.
Таблиця 4.2. Отриманий рівень фізкультурно-валеологічних знань учнів по окремих блоках тесту

Параметри Показники		Властивості мислення	Предметна поінформованість	Фізкультурно-оздоровча діяльність
ЕГ (n=19)	X	1,87	2,34	2,32
	σ	0,31	0,2	0,18
t – Критерій
КГ (n -21)	X	1,59	2,05	1,93
	σ	0,32	0,29	0,27
Примітка: – зміни статистично достовірні при Р=0,05

При порівнянні середніх значень окремих блоків тесту після закінчення експерименту (табл. 4.2) було виявлено наявність істотної різниці між контрольною і експериментальною групами по всіх блоках тесту.
Окрім цього були проаналізовані значення темпів приросту по всіх параметрах тесту. При порівнянні показників по окремих блоках (рис. 4.4.) в контрольній і експериментальній групах можна відзначити їх більше збільшення, подію під впливом експерименту.
\s
Рис. 4.4. Показники приросту по окремих блоках ТФВЗ
(А. властивості мислення, Б. наочна обізнаність, В. фізкультурно-оздоровча діяльність).
Приріст показників у учнів в процесі експерименту перевищив значення контрольної групи по властивостях мислення на 4,9%, по наочній обізнаності на 4,4% і по фізкультурно-оздоровчій діяльності на 8,4%.
Таблиця 4.3. Зміна середніх показників по властивостях мислення за період експерименту

Параметри Показники		Аналогія	Класифікація
ЕГ (n =19)	х	1,51	2,61
	σ	0,36	0,29
t-критерій
КГ (n -21)	x	1,26	2,24
	σ	0,35	0,46
Примітка: зміни статистично достовірні при Р=0,05

При аналізі даних по блоку властивостей мислення та класифікації (табл. 4.3) спостерігається перевищення значень в експериментальній групі по більшості показників. При детальнішому аналізі значень по окремих властивостях, можна відзначити, що під впливом експериментальної методики формування системи теоретичних знань валеологічного характеру зростає здатність молодших школярів встановлювати функціональні відносини і наслідкові зв'язки між поняттями, пов'язаними з фізичною культурою.