Перший рівень класифікації виокремлює неформалізовані та формалізовані методи аналізу.
Неформалізовані методи аналізу ґрунтуються на описуванні аналітичних процедур на логічному рівні, а не на жорстких аналітичних взаємозв'язках та залежностях. До неформалізованих належать такі методи:
-     експертних оцінок і сценаріїв;
-     психологічні;
-     морфологічні;
-     порівняльні;
-     побудови системи показників;
-     побудови системи аналітичних таблиць.
Ці методи характеризуються певним суб'єктивізмом, оскільки в них велике значення мають інтуїція, досвід та знання аналітика.
До формалізованих методів фінансового аналізу належать ті, в основу яких покладено жорстко формалізовані аналітичні залежності, тобто методи:
-     ланцюгових підстановок;
-     арифметичних різниць;
-     балансовий;
-     виокремлення ізольованого впливу факторів;
-     відсоткових чисел;
-     диференційний;
-     логарифмічний;
-     інтегральний;
-     простих і складних відсотків;
-     дисконтування.
У процесі фінансового аналізу широко застосовуються і традиційні методи економічної статистики (середніх та відносних величин, групування, графічний, індексний, елементарні методи обробки рядів динаміки), а також математико-статистичні методи (кореляційний аналіз, дисперсійний аналіз, факторний аналіз, метод головних компонентів)[43].
Для отримання необхідної аналітичної інформації розв'язують групу аналітичних задач, яку можна зобразити як загальну модель. В економіці існує дуже багато таких моделей.
Вихідним етапом фінансового аналізу підприємств є аналіз майна підприємства [25]. Він передбачає загальну оцінку майна з виділенням оборотних мобільних коштів і поза оборотних (іммобілізованих). Відомості про розміщення наявного в розпорядженні підприємства майна містяться в активі балансу.
У структурі балансу особлива роль належить найбільшим засобам, до складу яких входять: наявні гроші, цінні папери, дебіторська заборгованість, матеріально-виробничі запаси. До поза оборотних активів відносять: реальні основні засоби, довготермінові інвестиції і нематеріальні активи.
Завданням аналітика є оцінка структури найбільших та іммобілізованих засобів, а також зміни їх наявності за аналізований період.
В ході аналізу майна підприємства визначають також джерела його утворення. При цьому дається оцінка структури власних і позичених засобів. До власних коштів, за рахунок яких відбувається придбання, надходження і створення майна, відносять статутний фонд і прибуток. У склад власних джерел можуть ввійти також засоби, отримані від держави, орендодавців, інших підприємств, окремих осіб, зацікавлених у розвитку підприємства[25].
Основним джерелом фінансування мобільних активів є власні оборотні кошти, якими підприємство розпоряджається в момент його заснування. Спрямовуючи фінансові результати в основні й оборотні кошти, виходять з економічної доцільності: розмір власних оборотних коштів повинен забезпечувати мінімальну потребу протягом одного виробничого циклу у виробничих запасах, заділах незавершеного виробництва, залишках готової продукції. Єдиним джерелом збільшення власних оборотних коштів є прибуток підприємства.
До позичених засобів належать отримані в кредит від державних, комерційних і кооперативних банків та інших підприємств. Позичені кошти поділяються на кошти тривалого використання і кошти короткотермінового використання. В процесі аналізу позичених коштів оцінюється ефективність їх використання та можливість своєчасного повернення[16].
Важливими показниками, які характеризують ефективність використання своїх коштів, є показники оборотності оборотних коштів. Оборотність оборотних коштів характеризується такими показниками, як оборотність у днях, кількість обертів, коефіцієнт закріплення оборотних коштів.
Аналіз оборотності оборотних коштів передбачає виявлення ступеня прискорення (або сповільнення) оборотності і суми коштів, додатково залучених в оборот (вилучених з обороту).
Аналіз фінансової сталості підприємства передбачає визначення ступеня фінансової незалежності від зовнішніх позичених джерел[22]. Одним з важливих показників, які характеризують фінансову сталість підприємства, є показник питомої ваги всієї суми зобов'язань по залучених (позичених) коштах у вкладеннях в активи власних коштів. Цей показник отримав назву "коефіцієнт автономії". Він показує, наскільки підприємство є незалежним від позичених коштів.
На основі коефіцієнта довгострокового залучення позичених коштів судять про стабільність тієї частини коштів, яка утворюється за рахунок довготермінових кредитів.
Важливим показником фінансової сталості підприємства є коефіцієнт маневрування[22]. Цей показник дає змогу оцінити структуру розподілу власних засобів шляхом визначення питомої ваги власних оборотних коштів у загальній сумі джерел власних коштів. Коефіцієнт маневрування дає відповідь на питання, яка частина власних коштів підприємства не закріплена в цінностях іммобілізованого характеру і перебуває в стані, який дає змогу більш або менш вільно маневрувати цими коштами.
Аналіз платоспроможності дає змогу визначити здатність підприємства до швидкого погашення своїх короткотермінових зобов'язань [3]. При цьому прискіплива увага приділяється такому показнику платоспроможності, як загальний коефіцієнт покриття, що характеризує відношення мобільних засобів до короткотермінової заборгованості. Коефіцієнт покриття дає змогу з'ясувати, чи достатньо у підприємства коштів, які можуть бути використані ним для погашення своїх короткотермінових зобов'язань.
Частковим показником загального коефіцієнта покриття є коефіцієнт абсолютної ліквідності, який характеризує відношення найбільш ліквідної частини оборотних засобів (грошових коштів та цінних паперів) до поточних зобов'язань. Цей коефіцієнт дає відповідь на запитання, яка сума короткотермінових зобов'язань підприємства на звітну дату може бути погашена негайно.
Певну аналітичну цінність має проміжний коефіцієнт покриття[3]. Він визначається як відношення суми грошових засобів, цінних паперів і дебіторської заборгованості разом взятих до короткотермінових зобов'язань підприємства. Таке співвідношення показує, чи достатньо цієї суми для погашення короткотермінових боргів. Оцінюючи цей показник, слід врахувати тривалість короткотермінового кредиту при закупівлі товарно-матеріальних цінностей і продажу продукції підприємства.
Для оцінки загальної ефективності господарської діяльності підприємства визначені показники рентабельності[19]. Вони показують, наскільки прибутковою є діяльність підприємства.
Аналіз показників рентабельності передбачає оцінку рівнів рентабельності, визначення динаміки рентабельності, причин і факторів, які впливають на її зміну, і ступеня їх впливу на цю зміну [15]. Заключним етапом аналізу рентабельності є розробка заходів щодо мобілізації резервів підвищення рентабельності.
Виділяють такі основні показники рентабельності:
-     рентабельність капіталу (майна),
-     рентабельність фондів (рентабельність виробництва),
-     рентабельність продукції.
Завершальним етапом фінансового аналізу підприємства є розробка заходів щодо зміцнення фінансового стану. У кожного підприємства завжди є резерви поліпшення фінансового стану. З'ясувавши в ході аналізу причини фінансових труднощів, їх слід згрупувати за основними напрямами.
Головними з них є виробничі фактори: обсяги виробництва, якість та асортимент продукції, що випускається, відповідність термінів її поставки термінам, передбаченим договорами. Важливу роль відіграють також фактори, пов'язані зі стабільністю матеріально-технічного постачання, наявністю ринків збуту і загальногосподарські.
Можна говорити і про власні фінансові фактори. Це насамперед рівень рентабельності, який багато в чому визначається рівнем цін на продукцію підприємства. Якщо рівень цін не забезпечує підприємству необхідного для його нормального розвитку рівня рентабельності, то слід подумати про перехід на випуск більш вигідної продукції, а також про пошук таких покупців (в тому числі на нових ринках збуту), які можуть придбати продукцію за вищою ціною.
Другою важливою об'єктивною причиною фінансових труднощів може бути погана забезпеченість виробничого процесу фінансовими ресурсами. У цьому випадку слід потурбуватися про реалізацію понаднормативних запасів товарно-матеріальних цінностей, ліквідацію надлишкових і мало використовуваних основних фондів, реалізацію наявних у підприємства цінних паперів. Серед інших засобів збільшення фінансових результатів мобілізація наявних у підприємства засобів спеціальних фондів, в тому числі резервного, створюваного спеціально з такою метою. Необхідно вивчити можливість отримання кредитів у банках, постачальників, покупців.
Вирішальним способом підвищення ефективності може стати зміна форми господарювання або форми власності.
Фінансовий аналіз підприємства завершується складанням конкретного плану зміцнення його фінансового стану, який містить виробничі, технологічні та організаційні заходи[43].
1.3 Формування фінансових результатів діяльності підприємства та задачі їх аналізу
Основною метою аналізу фінансових результатів є розробка і обґрунтованих управлінських рішень, направлених на підвищення ефективності діяльності господарюючого суб'єкта[3].
Першочерговими завданнями аналізу фінансових результатів, завдяки яким досягається його головна мета, є [23]:
-     оцінка динаміки абсолютних показників фінансових результатів (прибутку і рентабельності);
-     визначення напряму і розміру впливу окремих факторів на суму прибутку та рівень рентабельності;
-     виявлення та оцінка можливих резервів зростання прибутку й рентабельності;
-     розробка заходів щодо використання виявлених резервів.
Показники фінансових результатів характеризують абсолютну ефективність господарювання підприємства. Найважливіші серед них є показники прибутку, який в умовах ринкової економіки складає основу економічного розвитку підприємства. Зростання прибутку створює фінансову базу для самофінансування, розширеного виробництва, розв`язання соціальних проблем та задоволення матеріальних проблем трудових колективів. За рахунок прибутку також виконується частина зобов`язань підприємства перед бюджетом, банками та іншими підприємствами та організаціями. Зростання прибутку визначає зростання потенційних можливостей підприємства, підвищує міру його ділової активності, збільшує розміри прибутків засновників і власників, характеризує фінансове здоров’я підприємства[15].
 Таким чином показники прибутку стають найважливішими для оцінки виробничої та фінансової діяльності підприємства. Вони характеризують ступінь його ділової активності та фінансового благополуччя. На основі прибутку визначається рівень віддачі авансованих коштів та дохідність вкладень в активи даного підприємства.
Кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства  - це його чистий прибуток або збиток[15].
Прибуток є реальною частиною чистого доходу, створеного додатковою працею. Тільки після продажу продукту (робіт, послуг) чистий дохід приймає форму прибутку. Кількість прибутку визначається як різниця між виручкою від господарської діяльності підприємства (після сплати податку на додану вартість, акцизного податку і інших відрахувань з виручки до бюджетних і небюджетних фондів) і сумою всіх витрат  на  цю  діяльність.
Розглянемо, які саме чинники впливають на цей підсумковий показник. Основним чинником є дохід (виручка) від реалізації продукції, що свідчить про ринковий попит на продукцію підприємства, повернення вкладених у виробництво коштів і можливість розпочати новий виробничий цикл. Розмір виручки від реалізації залежить від обсягів і структури виробництва за видами продукції та ринкових цін кожного виду. Відділи маркетингу підприємств зобов’язані постійно аналізувати ринковий попит на продукцію підприємства і своєчасно на нього реагувати. Економічне обґрунтування обсягів виробництва виконується через пошук так званого критичного обсягу, критичної точки, або точки беззбитковості.
Ще один чинник, який істотно впливає на розмір чистого прибутку, — це сукупні витрати на виробництво і збут продукції: собівартість реалізованої продукції, а також адміністративні витрати (загальногосподарські витрати, пов’язані з управлінням та обслуговуванням підприємства) та витрати на збут (витрати на утримання підрозділів, що займаються збутом продукції, рекламу, доставку продукції споживачам тощо).
Прибуток і собівартість є традиційними показниками у вітчизняній практиці фінансового аналізу діяльності підприємств. У ринкових умовах господарювання до основних показників поряд із зазначеними належать грошовий потік як сума чистого прибутку і амортизаційні відрахування. На відміну від інших видів витрат нараховані амортизаційні відрахування залишаються на рахунку підприємства, поповнюючи залишок ліквідних коштів. Амортизаційні відрахування відіграють важливу роль у системі обліку та плануванні діяльності підприємства. Вони є внутрішнім джерелом фінансування. Розмір амортизаційних відрахувань зменшує прибуток, що оподатковується. Таким чином, амортизаційні відрахування — істотний чинник
стимулювання інвестиційної діяльності підприємства.
Джерелом отримання прибутку (збитку) разом з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) може бути також діяльність підприємства, не пов'язана з реалізацією продукції.
Такими джерелами можуть виступати[29]:
-     прибуток від пайової участі в спільних підприємствах;
-     прибуток від здачі в оренду землі і основних фундацій;   
-     одержані і виплачені пені, штрафи;
-     збитки від списання безнадійної дебіторської заборгованості, по якій закінчилися терміни позовної давності;
-     доходи по акціях, облігаціях, депозитах;
-     доходи і збитки від валютних операцій;
-     прибутки (збитки) минулих років, виявлені в поточному році;
-     фінансова допомога від інших організацій;
-     збитки від стихійних лих.
Їх аналіз зводиться в основному до вивчення динаміки і причин одержаних збитків і прибутку по кожному конкретному випадку.
   Збитки від виплати штрафів виникають у зв'язку з  порушенням договорів з іншими підприємствами, організаціями  і установами. При аналізі встановлюються причини невиконання зобов'язань, вживаються заходи для запобігання  подібних  помилок.
Збитки від списання безнадійної дебіторської заборгованості виникають звичайно на тих підприємствах, де постановка обліку і контролю за станом розрахунків знаходиться на низькому рівні. Прибутки (збитки) минулих років, виявлені в звітному році, також свідчать про недоліки бухгалтерського обліку.
Особливої уваги заслуговують доходи по цінних паперах (акціям, облігаціям, векселям і т.д.). Підприємства - утримувачі цінних паперів одержують певні доходи у вигляді дивідендів. В процесі аналізу вивчається динаміка дивідендів, курсу акцій, чистого прибутку, що доводиться на одну акцію, встановлюються  темпи  їх росту або зниження[24].
Основним джерелом інформації про фінансові результати діяльності підприємства є форма №2 бухгалтерської звітності („Звіт про фінансові результати”). Згідно з цією формою послідовність формування чистого прибутку (збитку) графічно можна зобразити як на рисунку 1.1 [4, c.38]

Рисунок 1.1 Формування чистого прибутку (збитку) підприємства
З цієї схеми ми добре бачимо ті основні важелі, використовуючи які підприємство може змінювати рівень свого прибутку. Такі як: об’єм та ціна реалізації; витрати на виробництво, керівництво, реалізацію та ін.; обсяги та напрямки інвестицій.
1.4 Поняття та задачі аналізу рентабельності діяльності  підприємства
Показники рентабельності характеризують ефективність роботи підприємства в цілому, прибутковість різних напрямів діяльності (виробнича, підприємницька, інвестиційна), окупність витрат і т.д. [24]. Їх застосовують для оцінки діяльності підприємств і як інструмент в інвестиційній  політиці  і  ціноутворенні.
Показники рентабельності можна об'єднати в декілька груп:
-     показники, що характеризують рентабельність (окупність) витрати виробництва і інвестиційних проектів;
-     показники,  що характеризують  рентабельність продаж;
-     показники,  що характеризують  прибутковість капіталу та його частин.
Всі ці показники можуть розраховуватися на основі балансового прибутку, прибутку від реалізації продукції і чистого прибутку.
Рентабельність виробничої діяльності (окупності витрат) обчислюється як відношення валового або чистого  прибутку до суми витрат по реалізованій або виготовленій продукції[3]:
                                              (1.1)
або
,                                             (1.2)
де  ─ рентабельність виробничої діяльності (окупність витрат), %;
 ─ валовий прибуток від реалізації продукції, грн.;
 ─ чистий прибуток, грн.;
 ─ сума витрат, грн..
Вона показує, скільки підприємство має прибутки з кожної гривні, що затрачує на виробництво і реалізацію продукції. Може розраховуватися в цілому по підприємству, окремим  підрозділам  і  видам  продукції.
Аналогічним чином визначається окупність інвестиційних проектів: одержана або очікувана сума  прибутку від проекту відноситися до суми інвестицій в даний проект.
Рентабельність продажів розраховується відношенням прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) до суми одержаної виручки[3]. Характеризує прибутковість реалізації з гривні продажів.
,                                                      (1.3)
де  ─ рентабельність продажів;
 ─ валовий прибуток від реалізації продукції;
 ─ виручка від реалізації продукції.
Рентабельність (доходність) капіталу обчислюється як відношення чистого прибутку до середньорічної вартості всього інвестованого капіталу або окремих його частин: власного,  залученого,  основного і т.д.
При розрахунку рентабельності капіталу необхідно брати середню величину капіталу за звітний період, проте в умовах інфляції більш реальні оцінки можна одержати, використовуючи  моментальні  значення  даних  показників.
Розглянувши теоретичні аспекти теми „Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства”, ми перейдемо безпосередньо до аналізу фінансових результатів конкретного підприємства, а саме  „КФ „Ольга”.

РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ТА АНАЛІЗ ФІНАНСОВИХ ЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ „КОЛЕКТИВНОЇ ФІРМИ „ОЛЬГА”
2.1 Загальна характеристика „Колективної фірми „Ольга”
Підприємство створено для здійснення підприємницької діяльності учасників з метою отримання прибутку від посередницької діяльності, направленої на задоволення потреб споживачів в товарах.
Основним видом діяльності „КФ „Ольга” є реалізація друкованої продукції кількох видавництв, тобто посередницька діяльність.
Основними напрямками діяльності підприємства є:
-     виробничо-впроваджувальна діяльність;
-     торгово-закупочна діяльність;
-     зовнішньоекономічна діяльність.
При здійсненні статутної діяльності підприємство виконує торгово-закупочну діяльність.
Підприємство „КФ „Ольга” являє собою товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ).
Товариством з обмеженою відповідальністю ─ засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.
Учасники товариства з обмеженою відповідальністю не відповідають за його зобов’язаннями і несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю товариства, у межах вартості своїх вкладів.
Майно товариства з обмеженою відповідальністю формується за рахунок внесків учасників, одержаних доходів і інших законних джерел, і належить його учасникам на праві пайової власності.
Вищім органом управління „КФ „Ольга” є збір учасників. В його компетенції знаходяться питання визначення головних напрямів підприємницької діяльності, розгляд і затвердження кошторисів, звітів і балансів, обрання і відгук виконавчого органу і ревізійної комісії, визначення умов оплати праці посадовців, розподіл прибутку і визначення    порядку  покриття  збитків  та ін.
Виконавчим органом „КФ „Ольга” є директор. В його компетенції знаходяться питання розробки і реалізації цілей, політики і стратегії їх досягнення, а також організація і керівництво поточною діяльністю фірми, розпорядження майном,  найом  і  звільнення персоналу.
Підприємство з моменту державної реєстрації є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в банківських установах, печатку, штампи, товарний знак та інші реквізити. Воно може створювати на території України і за її межами дочірні підприємства, філії та представництва, відповідно до чинного законодавства країни.
Підприємство самостійно здійснює свою господарську діяльність на принципах повного господарського розрахунку, відповідає за результати своєї господарської діяльності, за винятком не взятих на себе обов’язків перед партнерами по укладеним договорам, перед державним бюджетом та банками, згідно діючого законодавства.
         Самостійно планує свою діяльність і визначає перспективи розвитку, виходячи з попиту на продукцію, і необхідності забезпечення виробничого і соціального розвитку підприємства, підвищення особистих доходів його робітників.
Підприємство враховує в своїй діяльності зацікавленість споживача в його потребах до якості продукції.
Оперативний звіт виконується в установленому порядку, згідно законодавству України.
Розрахунки з бюджетом та бюджетними організаціями проводяться робітниками бухгалтерії, у відповідності з законодавчими документами.
Основними джерелами інформації для проведення аналізу фінансових результатів діяльності даного підприємства є документи фінансової звітності: форма №1 „Бухгалтерський баланс” (Додаток А), форма №2 „Звіт про фінансові результати” (Додаток Б), а також опорос спеціалістів „КФ „Ольга”. Тут слід зазначити, що збір інформації про діяльність підприємства представляє певні труднощі, оскільки фахівці, боячись просочування конфіденційної інформації, неохоче  йдуть  на  контакт.
На підприємстві, що розглядається нами, регулярно проводиться внутрішній аналіз фінансово-господарської діяльності, проте як результати, так і деякі початкові дані цього аналізу не розголошуються, оскільки керівництво „КФ „Ольга” відносить цю інформацію до комерційний  таємниці.
2.2 Аналіз рівнів, динаміки та структури фінансових результатів діяльності підприємства
Велика кількість показників, що характеризують фінансові результати діяльності підприємства, створює методичні ускладнення їх системного розгляду. Різниця у призначенні показників ускладнює вибір кожним учасником товарного обміну тих з них, що в найбільшій мірі задовольняють його потреби в інформації про реальний стан даного підприємства. Адміністрацію підприємства, наприклад, цікавить величина отриманого прибутку та його структура, а також фактори, що впливають на її величину. Податкові інстанції зацікавлені в отриманні достовірної інформації про всі складові балансового прибутку: прибутку від реалізації продукції, прибутку від реалізації майна, позареалізаційних результатах діяльності підприємства та ін.
Аналіз кожної складової прибутку підприємства має конкретний характер, тому він дозволяє установникам та акціонерам вибирати напрямки активізації діяльності підприємства. Іншим учасникам ринкових відносин аналіз прибутку дозволяє виробити необхідну стратегію поведінки, спрямовану на мінімізацію втрат та фінансового ризику від інвестування у дане підприємство[23].
Отже стає очевидно що, обов`язковими елементами аналізу фінансових результатів діяльності підприємства є дослідження їх динаміки та структури.
   В аналізі використовуються наступні показники прибутку: прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), позареалізаційні результати (доходи і витрати від позареалізаційних операцій), прибуток який підлягає оподаткуванню,  чистий  прибуток.
   В процесі аналізу визначається склад балансового  прибутку, його структура і динаміка за період, який аналізується. При вивченні динаміки балансового прибутку застосовують метод порівняння: порівняння показників звітного періоду з показниками попереднього періоду[23].
Для аналізу і оцінки рівня і динаміки показників фінансових результатів діяльності підприємства на підставі "Звіту про фінансові результати" була побудована аналітична таблиця 2.1 фінансових результатів та здійснена оцінка структури та динаміки основних показників.

Таблиця 2.1 Основні показники дохідності підприємства за 2004 - 2005 рр

№ рядка	Найменування показника	Абсолютні величини, грн.		Відхилення абсолютне, грн.	Відхилення відносне, %
		2004 р	2005 р
1	2	3	4	5	6
1	Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)(Без ПДВ)	169081	184452	15371	9,09
2	Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)	122968	130654	7686	6,25
3	Валовий прибуток (збиток)	17938	23057	5119	28,54
4	Адміністративні витрати	4150	5380	1230	29,64
5	Витрати на збут	1845	2306	461	24,99
6	Собівартість реалізованої продукції з урахуванням адміністративних витрат і витрат на збут	128963	138340	9377	7,27
1	2	3	4	5	6
7	Прибуток від реалізації	17938	23057	5119	28,54
8	Інші операційні доходи	1845	2306	461	24,99
9	Інші операційні витрати	0	0	0	0
1	2	3	4	5	6
10	Прибуток від операційної діяльності	13788	17677	3889	28,21
11	Інші фінансові доходи	461	307	-154	-33,41
12	Інші доходи	0	0	0	0
13	Фінансові витрати	0	0	0	0
14	Інші витрати	0	0	0	0
15	Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування	14864	18445	3581	24,09
16	Податок на прибуток від звичайної діяльності	4458	5534	1076	24,14
17	Чистий прибуток	10406	12912	2506	24,08
18	Витрати на 1 грн. реалізованої продукції	0,76	0,75	-0,01	-1,32

Розглянемо структуру балансового прибутку „КФ „Ольга” за 2005 рік, прослідимо її динаміку, порівнюючи з показниками попереднього року.
Аналіз динаміки показників, наведений в таблиці 2.1 дозволяє виявити тенденції змін.
Аналіз даних основних показників дохідності підприємства і структури прибутку вказують на те, що за період, що аналізується, спостерігалося збільшення основного показника діяльності підприємства - чистого прибутку з 10406 грн. у 2004 р. до 12912 грн. у 2005 р. (на 2506 грн.). Приріст склав 24,08%, що являє собою позитивну тенденцію й характеризує діяльність підприємства за аналізований період з кращого боку.
Цьому сприяло декілька факторів:
-     Збільшення виручки від реалізації продукції на 15371 грн. (або на 9,09%)
-     Збільшення інших операційних доходів на 461 грн. (або на 24,99%)
Прибуток від операційної діяльності збільшився на 28,21% (що в абсолютному вимірі склало 3889 грн.), це демонструє оптимізацію основної діяльності підприємства.
Однак прибуток від фінансово-інвестиційної діяльності підприємства зменшився на 308 грн. (на 28,62%), що свідчить про необхідність перегляду, та поліпшення фінансово-інвестиційної політики підприємства.
Питома вага позареалізаційних  результатів склала лише 4,16 % від загальної суми прибутку від звичайної діяльності, як видно з таблиці 2.2
Таблиця 2.2  Структура прибутку від звичайної діяльності підприємства за 2004 – 2005 рр

№ рядка	Найменування показника	Абсолютні величини, грн.		Питома вага, %		Відхилення абсолютне, грн.	Відхилення відносне, %
		2004 р	2005 р	2004 р	2005 р
1	Прибуток від операційної діяльності (до оподаткування)	13788	17677	92,76	95,84	3889	28,21
2	Прибуток від позареалізаційної діяльності (до оподаткування)	1076	768	7,24	4,16	-308	-28,62
3	Прибуток від звичайної діяльності (до оподаткування)	14864	18445	100	100	3581	24,09

Це є віддзеркаленням того, що підприємство займається тільки основним видом діяльності - реалізацією продукції і не займається позареалізаційною діяльністю, а саме, не має пайової участі в інших підприємствах, не має цінних паперів, не є арендодавачем основних фондів та ін. Більш наглядно динаміка прибутку від звичайної діяльності та його складових зображена на рисунку 2.1
\s
Рисунок 2.1  Динаміка прибутку від звичайної діяльності підприємства та його складових за 2004 – 2005 рр
Основну частину прибутку підприємство „КФ „Ольга” одержує за рахунок реалізації товарної продукції. Графічно це та структуру прибутку від звичайної діяльності в загалі зображено на рисунку 2.2
\s
Рисунок 2.2 Структура прибутку від звичайної діяльності підприємства за 2004 – 2005 рр
Прибуток від реалізації товарної продукції залежить від чотирьох чинників першого порядку: об'єму реалізації продукції; її структури; собівартості і рівня середньореалізаційних цін. Ці ж чинники є чинниками другого порядку по відношенню до  балансового прибутку[15].
2.3 Факторний аналіз прибутку підприємства
Факторний аналіз прибутку дає можливість встановити походження джерел його формування (зміна обсягів реалізації, структури продукції, відпускних цін та цін на сировину, тарифів на електроенергію та перевезення). Факторний аналіз прибутку дає керівництву підприємства можливість корегувати діяльність підприємства в залежності від величини впливу на прибуток тих чи інших чинників.
Балансовий прибуток характеризує фінансовий результат усіх видів господарської діяльності підприємства. Аналіз балансового прибутку проводиться шляхом зіставлення фактично одержаного балансового прибутку за звітний період із даним за минулий рік. При цьому детально аналізуються складові частини балансового прибутку, вивчаються напрямки їх розвитку за звітний період, аналізується структура прибутку за звітний рік[28].
На зміну балансового прибутку впливають багато чинників. Кількісно можна зміряти чинники  першого,  другого  і  третього порядків.
До чинників  першого порядку відносяться зміни[15]:
-     прибутки  від  реалізації товарної продукції (товарів, робіт, послуг);
-     прибутки від іншої реалізації;
-     позареалізаційні прибутки;
В загальному випадку на величину прибутку від реалізації товарної продукції впливають такі чинники:
-     зміни цін на реалізовану продукцію;
-     зміни обсягів реалізації продукції;
-     зміни собівартості продукції;
-     зміни в структурі реалізованої продукції
Ці чинники відносяться до чинників другого порядку балансового прибутку.
Взаємозв'язок чинників першого і другого порядків з балансовим прибутком пряма, за винятком собівартості, зниження  якої  приводить  до  зростання прибутку.
При розрахунку впливу чинників першого порядку на балансовий прибуток використовуємо  аддитивну  факторну модель чинника:
,                                     (2.1)
де  ─ зміни балансового прибутку, грн.;
 ─ зміни прибутку від реалізації товарної продукції (товарів, робіт, послуг), грн.;
 ─ зміни прибутку від іншої реалізації, грн.;
 ─ зміни позареалізаційних прибутків, грн..
Кількісна зміна кожного чинника рівна впливу цього чинника на зміну балансового прибутку.
Основну частину прибутку підприємство „КФ „Ольга” одержує за рахунок реалізації товарної продукції.
грн.,
 грн.,
 грн.,
 грн.
Таким чином ми виявили, завдяки впливу яких саме чинників першого порядку прибуток на підприємстві за звітний період збільшився, а також розмір впливу кожного чинника.
Суть методики розрахунку впливу на операційний прибуток наведених чинників другого порядку полягає в послідовному аналізі кожного з них, тобто припускається, що інші чинники у цей час на прибуток не впливають. Визначимо ступінь впливу на прибуток цих чинників.
Прибуток від реалізації продукції розраховується по формулі:
,                                                   (2.2)
де  ─ прибуток  від  реалізації продукції, грн.;
 ─ об'єм реалізованої продукції і-го виду в натуральному виразі;
 ─ ціна  реалізації  одиниці продукції і-го виду, грн.;
 ─ собівартість  одиниці  продукції і-го виду, грн..
Цю формулу використовуємо як модель чинника для детермінації факторного аналізу.
Спосіб ланцюгових підстановок дозволяє визначити вплив окремих чинників на зміну величини результативного показника шляхом поступової заміни базисної величини кожного показника чинника в об'ємі результативного показника на фактичну в звітному періоді[27]. З цією метою визначають ряд умовних величин результативного показника, які враховують зміну одного, потім двох, трьох, і т.д. чинників, допускаючи, що інші не міняються. Порівняння величини результативного показника до і після зміни рівня того або іншого чинника дозволяє виділити його вплив від впливу всіх чинників, і визначити вплив останнього на приріст результативного  показника.
Алгоритм розрахунку способом ланцюгової підстановки для факторної моделі (2.2):
,                                              (2.3)
─ базове значення прибутку;
,                                              (2.4)
─ перший умовний показник прибутку, що показує, яке значення мав би прибуток при фактичному об'ємі реалізації продукції і базових ціні і собівартості;
,                                              (2.5)
─ другий умовний показник, що відображає величину прибутку при фактичному об'ємі реалізації і фактичній ціні, але при базовій собівартості продукції;
,                                                 (2.6)
─ фактичний показник прибутку.
Загальна  зміна  прибутку:
,                                                         (2.7)
У тому числі за рахунок:
-     зміни обсягів реалізації продукції
,                                                (2.8)
Для кожного і-го виду продукції встановлюємо, скільки одержано прибутку додатково за рахунок зміни обсягів реалізації порівнюючи умовну суму прибутку від реалізації продукції у попередньому періоді при обсягах реалізації у звітному періоді з сумою прибутку від реалізації продукції у попередньому періоді.
-     зміни ціни реалізації продукції
,                                              (2.9)
Для кожного і-го виду продукції встановлюємо, скільки одержано прибутку додатково за рахунок змін цін реалізації порівнюючи умовну суму прибутку від реалізації продукції у звітному періоді при собівартості попереднього з умовною сумою прибутку від реалізації продукції у попередньому періоді при обсягах реалізації звітного періоду.
-     зміни собівартості продукції
,                                          (2.10)
Для кожного і-го виду продукції встановлюємо, скільки одержано прибутку додатково за рахунок змін собівартості продукції порівнюючи суму прибутку від реалізації продукції у звітному періоді з умовною сумою прибутку від реалізації продукції у звітному періоді при собівартості продукції попереднього періоду.
Алгебраїчна сума впливу всіх чинників обов'язково повинна бути рівна загальному приросту результативного показника:
,                                    (2.11)
Відсутність такої рівності свідчить про допущені помилки.
Визначимо кількісну величину впливу кожного чинника:
а) Вплив на прибуток змін ціни на реалізовану продукцію
Зміни рівня цін і величина прибутку знаходяться в прямо пропорційній залежності: при збільшенні рівня цін сума прибутку зростає, і навпаки.
Розрахунок впливу на прибуток змін цін на реалізовану продукцію представлений у таблиці 2.3

Таблиця  2.3  Вплив на прибуток змін цін на реалізовану продукцію

Вид виробів	Прибуток від реалізації продукції у попередньому періоді при обсягах звітного, грн.	Прибуток від реалізації продукції у звітному періоді при собівартості попереднього, грн.	Вплив на прибуток зміни цін реалізації, грн.
1	2281,5	3126,5	845
2	3998,8	3998,8	0
3	3887	9379,5	5492,5
4	0	0	0
5	1336,9	5993	4656,1
6	423,63	-523	-946,63
7	0	0	0
Усього			10047

Отже завдяки змінам у цінах порівняно з минулим роком підприємство отримало на 10046,97 грн. більше прибутку від реалізації продукції.
Наглядно рівень впливу на прибуток кожного виду продукції продемонстровано на рисунку 2.3
\s
Рисунок 2.3 Вплив на прибуток змін ціни на реалізовану продукцію у 2005 році порівняно з 2004 роком
б) Вплив на прибуток змін обсягів реалізації продукції
Обсяг реалізації продукції може здійснювати як позитивний так і негативний вплив на суму прибутку. Збільшення об'єму продажів рентабельної продукції приводить до пропорційного збільшення прибутку. Якщо ж продукція є збитковою, то при збільшенні об'єму реалізації відбувається зменшення об'єму суми прибутку.
В таблиці 2.4 представлений розрахунок впливу на прибуток змін обсягів реалізації кожного виду реалізованих товарів у 2005 році порівняно з 2004 роком.
Таблиця  2.4 Вплив на прибуток змін обсягів реалізації продукції

Вид виробів	Прибуток від реалізації продукції у попередньому періоді, грн.	Прибуток від реалізації продукції у попередньому періоді при обсягах звітного, грн.	Вплив на прибуток зміни обсягів реалізації, грн.
1	3321	2281,5	-1039,5
2	4394	3998,8	-395,2
3	5584	3887	-1697
4	2459	0	-2459
5	2050	1336,9	-713,1
6	125	423,63	298,63
7	0	0	4315*
Усього			-1690,2

*оскільки цей вид продукції було введено тільки в звітному році то прибуток від його реалізації і є вплив зміни його обсягів реалізації на загальний прибуток
Наглядно рівень впливу кожного виду продукції продемонстровано на Рисунку 2.4
\s
Рисунок 2.4 Вплив на прибуток змін обсягів реалізації продукції
З таблиці 2.4 ми бачимо, що через зміну обсягів реалізації продукції у звітному періоді порівняно з попереднім прибуток від реалізації продукції зменшився на 1690,17 грн. Графік впливу на прибуток змін обсягів реалізації (рисунок 2.4) демонструє що по більшості реалізованої продукції відбулося зменшення прибутків через зміну обсягів реалізації, причиною такого зниження можливо стала цінова політика підприємства, впроваджена на підприємстві. І хоча збільшення прибутку через зміни цін на реалізовану продукцію значно перекриває його зменшення через зміни обсягів реалізації, зменшення обсягів реалізації є досить негативним чинником, оскільки зменшується доля продукції підприємства на ринку і воно втрачає здобуті позиції.
в) Вплив на прибуток змін собівартості одиниці продукції
Собівартість продукції і прибуток знаходяться в обернено пропорційній залежності: зниження собівартості приводить до відповідного зростання суми прибутку, і навпаки.
Розрахунок впливу на прибуток змін собівартості одиниці продукції представлено у таблиці 2.5
Таблиця  2.5  Вплив на прибуток змін собівартості одиниці продукції.

Вид виробів	Прибуток від реалізації продукції у звітному періоді при собівартості попереднього, грн.	Прибуток від реалізації продукції у звітному періоді, грн.	Вплив на прибуток зміни собівартості продукції, грн.
1	3126,5	3000	-126,5
2	3998,8	4537	538,2
3	9379,5	6760	-2619,5
4	0	0	0
5	5993	2259	-3734
6	-523	2191	2714
7	0	4315	0*
Усього			-3227,8

 *оскільки цей вид продукції був введений тільки у звітному році, він не може впливати на прибуток завдяки зміні собівартості
Наглядно рівень впливу кожного виду продукції продемонстровано на рисунку 2.5
\s
Рисунок 2.5 Вплив на прибуток змін собівартості одиниці продукції
Таким чином ми виявили, що прибуток підприємства зменшився на 3227,8 грн. за рахунок змін собівартості продукції у звітному періоді порівняно з попереднім.
г) Вплив на прибуток змін в структурі реалізованої продукції
Зміни структури продукції можуть здійснювати як позитивний, так і негативний вплив на суму прибутку. Якщо збільшиться частка більш рентабельних видів продукції в загальному об'ємі її реалізації, то сума прибутку зросте і, навпаки, при збільшенні питомої ваги низькорентабельної або збиткової продукції загальна сума прибутку зменшиться. Тобто цей показник демонструє ту частину додатково отриманого прибутку (збитку), що з’явилась завдяки збільшенню (зменшенню) питомої ваги більш рентабельної продукції.
,                                     (2.12)
де  ─ зміни прибутку завдяки змінам в структурі реалізованої продукції, грн.;
,  ─ відповідно питома вага i-го виду продукції в загальному    об'ємі  реалізації (%) за звітній та попередній періоди;
 ─ сума прибутку від одиниці i-го виду продукції в попередньому періоді, грн.;
 ─ загальний об'єм реалізованої продукції у звітному періоді, грн..
Розрахунок впливу на прибуток змін в структурі реалізованої продукції представлений в таблиці 2.6
Згідно розрахунків завдяки змінам в структурі реалізованої продукції прибуток підприємства зменшився на 3180,60 грн.
Результати підрахунків показують, що підприємство збільшило свій прибуток більшою мірою завдяки змінам у ціні на реалізовану продукцію (10046,97 грн.).  Це вказує на ефективну політику ціноутворення впроваджену керівництвом підприємства.
Таблиця 2.6  Вплив на прибуток змін в структурі реалізованої продукції.

Вид виробів	Питома вага обсягу реалізації, %.		Прибуток від реалізації одиниці продукції у попередньому періоді, грн.	Обсяг реалізації продукції у звітному періоді, од.	Вплив на прибуток змін в структурі реалізованої продукції, грн.
	2004 р.	2005 р.
1	10,99	16,59	2,7	845
2	17,51	20,99	5,2	769
3	16,49	20,25	4,6	845
4	0	17,45	1	0
5	15	20,02	2,9	461
6	14,01	4,7	0,81	523
7	25,99	0	0	799
Усього				4242	-3180,6

Але зміни в собівартості продукції призвели до зменшення прибутку на 3227,8 грн. Негативний вплив на суму прибутку також здійснили зміни обсягів реалізації продукції (у розмірі 1690,17 грн.).
Аналіз змін в структурі реалізованої продукції продемонстрував збільшення питомої ваги менш прибуткових товарів, що зменшило прибуток на 3180,60 грн. Такі результати аналізу показують, що керівництву підприємства необхідно приділити більше уваги структурі продукції, що випускається, а саме, прагнути збільшити питому вагу більш прибуткової продукції.
Тут також слід зазначити, що позитивний вплив змін цін на реалізацію продукції значно перекриває негативний вплив збільшення собівартості продукції та невдалої політики ціноутворення. Це також позитивно  характеризує діяльність підприємства.
2.4 Аналіз показників рентабельності
Якщо сума прибутку показує абсолютний ефект від діяль­ності, то рентабельність характеризує міру цієї ефективності, тоб­то відносний ступінь прибутковості підприємства або продукції, що виробляється. Підприємство вважається рентабельним, якщо результати від реалізації продукції (робіт, послуг) покривають витрати виробництва (обігу) і утворюють суму прибутку, достатню для нормального функціонування підприємства. Економічна сутність рентабельності може бути розкрита тільки через характеристику системи показників. Загальний їхній зміст - визначення суми прибутку з однієї гривні вкладеного капіталу. У загальній формі рентабельність розрахову­ють як відношення прибутку до витрат чи застосованих ресурсів (капіталу) і являє собою ефективність виробництва. Величина i динаміка рентабельності характеризує ступінь ділової активності підприємства та його фінансове благополуччя.
Ефективність виробництва визначає рівень фінансово-економічних результатів і має полiгамнiсть визначення i застосування для аналітичних оцінок та управлінських рішень. З огляду на це важливим є відокремлювання за окремими ознаками відповідних видів ефективності, кожен з яких має певне практичне значення для системи господарювання. Підвищення рентабельності забезпечується переважно зниженням собівартості одиниці продукції. Чим краще використовуються основні виробничі фонди, тим нижче фондоємність, вище фондовіддача і в наслідок цього відбувається зростання показника рентабельності виробництва. Також істотний вплив на показник рентабельності здійснює поліпшення використання матеріальних обігових коштів, при цьому знижується їхній розмір, що припадає на 1 гривню реалізованої продукції. Отже, чинники прискорення оборотності матеріальних оборотних коштів є одночасно чинниками росту рентабельності виробництва.
Дані для проведення аналізу рентабельності діяльності „КФ „Ольга”   представлені  в таблиці 2.7.
Для розрахунку показників рентабельності капіталу переважно береться середня величина капіталу. Так, власний капітал на початок року складав 69169,5 грн., а на кінець року - 86077,6 грн.. Середня сума капіталу, що використовується   в  формулі рентабельності складатиме:
 грн.
Проте в умовах інфляції більш реальні оцінки можна одержати, використовуючи моментні значення показників капіталу. З цієї причини, а також унаслідок відсутності у нас інформації про суму капіталу на початок 2004 р., ми використовували одномоментне значення капіталу за 2004 р. - на кінець року.
Таблиця 2.7 Дані для аналізу рентабельності діяльності підприємства
Розрахуємо  показники  рентабельності:
а) Рентабельність продаж:
,                                                           (2.13)
де  ─ рентабельність продаж;
 ─ прибуток  від  реалізації продукції, грн.;
 ─ виручка  від  реалізації продукції, грн..
За аналізований період рентабельність продаж склала:
,

Таким чином, якщо в 2004 році з кожної гривні реалізованої продукції підприємство одержувало прибутку 10,6 копійок, то в 2005 році цей показник зріс в 1,18 рази і склав  12,5 копійок.
б) Рентабельність виробничої діяльності (окупність витрат):
,                                              (2.14)
де  ─ загальні витрати на продукцію, грн..
,

Звідси витікає, що кожна гривня витрат на виробництво і збут продукції в 2005 році принесла підприємству прибуток в розмірі 16,7 копійок, це в 1,2 рази більше ніж у попередньому 2004 році.
в) Рентабельність (прибутковість) всього капіталу підприємства:
,                                             (2.15)
де  ─ чистий прибуток, грн.;
 ─ весь капітал підприємства, грн..
,

В 2005 році чистий прибуток підприємства склав 9,62 % від вартості всього інвестованого капіталу. В 2004 р. частка чистого прибутку склала 8,46 % від суми всього капіталу на кінець року.
г) Рентабельність  необоротних  активів:
,                                              (2.16)
де  ─ вартість необоротних активів, грн..
,

На кожну гривню, вкладену у необоротні активи в 2005 році, доводиться 19,13 копійок чистого прибутку, що в 1,13 рази більше, ніж в  попередньому  році.
д) Рентабельність  власного  капіталу:
,                                               (2.17)
де  ─ власний капітал підприємства, грн..
,

Ефективність використання власних засобів підприємства в 2005 році не змінилась в порівнянні з попереднім роком. Це свідчить про стабільність результатів їх використання.
Зведемо отримані дані в таблицю 2.8

Таблиця 2.8 Динаміка рівнів показників рентабельності

Показник	2004 р., %	2005 р., %	Відхилення, %
Рентабельність  продажів	10,6	12,5	1,9
Рентабельність  виробничої  діяльності  (окупність  витрат)	13,9	16,7	2,8
Рентабельність  всього  капіталу	8,46	9,62	1,16
Рентабельність  необоротних активів	16,92	19,1	2,21
Рентабельність  власного  капіталу	15,04	15	-0,04

Приведені показники рентабельності залежать від безлічі чинників. При аналізі коефіцієнтів рентабельності найбільш широке розповсюдження отримала факторна модель фірми „DuPont”. Призначення моделі ─ визначити чинники, які впливають на ефективність роботи підприємства та оцінити цей вплив. Оскільки існує велика кількість показників рентабельності, аналітики цієї фірми обрали один. На їх думку найбільш важливий ─ рентабельність власного капіталу. Для проведення аналізу необхідно змоделювати факторну модель коефіцієнта рентабельності власного капіталу. Схематичне зображення моделі фірми „DuPont” зображено на рисунку 2.6
З зазначеної моделі можемо зробити висновок, що рентабельність власного капіталу підприємства залежить від трьох чинників першого порядку: чистої рентабельності продажів, ресурсовітдачі та структури джерел коштів, які були інвестовані в підприємство. Важливість зазначених показників пояснюється тим, що вони в деякому значенні узагальнюють усі боки фінансово-господарчої діяльності підприємства: перший чинник узагальнює звіт про фінансові результати, другий ─ актив балансу, третій ─ пасив балансу.
 SHAPE  \* MERGEFORMAT

Рентабельність власного капіталу

Рентабельність продажів

Ресурсовітдача

Коефіцієнт фінансової залежності

Чистий прибуток

Виручка від реалізації

Виручка від реалізації

Усього активів

Сукупний капітал

Власний капітал

Рисунок 2.6 Схема факторного аналізу фірми „DuPont”
В основі зазначеної схеми аналізу закладена така детермінована модель:
,                                  (2.18)
,                                 (2.19)
,                                        (2.20)
                                        (2.21)
Для проведення факторного аналізу рентабельності підприємства можливе використання будь-яких прийомів елімінування. Ми використаємо один з найбільш простих ─ прийом абсолютних різниць.
Для зручності розрахунку впливу чинників на коефіцієнт рентабельності власного капіталу побудуємо таблицю 2.9

Таблиця 2.9 Зміни коефіцієнта рентабельності власного капіталу та факторних показників в динаміці

№	Показник	2004 рік	2005 рік	Відхилення
1	Рентабельність продажів	0,0738507	0,084	0,0102
2	Ресурсовітдача	1,1458753	1,14547	-0,0004
3	Коефіцієнт фінансової залежності	1,7777649	1,55892	-0,2188
4	Рентабельність власного капіталу	0,1504409	0,15	-0,0004

Загальне відхилення рентабельності власного капіталу становило 0,0004 пунктів.
Вплив на зміну коефіцієнта рентабельності власного капіталу зміни показника чистої рентабельності продажів визначимо наступною формулою:
,                                                 (2.22)
                                                   
Зміна коефіцієнта рентабельності власного капіталу за рахунок зміни показника ресурсовітдачі:
,                                                 (2.23)
                                               
Зміна коефіцієнта рентабельності власного капіталу за рахунок зміни коефіцієнта фінансової залежності:
,                                                 (2.24)
                                     
Узагальнимо в таблиці 2.10 вплив чинників, які впливають на зміну показника рентабельності власного капіталу.
Як ми бачимо рентабельність власного капіталу зменшилась на 0,0004 пункти.
Таблиця 2.10 Вплив чинників на рентабельність власного капіталу
Таким чином, за рахунок підвищення коефіцієнта чистої рентабельності продажів показник рентабельності власного капіталу збільшився на 0,02068 пунктів. Зміна показника ресурсовітдачі та коефіцієнта фінансової залежності призвели до зменшення коефіцієнту рентабельності власного капіталу.
2.5 Аналіз  розподілу  і  використання  прибутку
Функціонування підприємства супроводжується безперервним кругообертом коштів, який здійснюється у вигляді витрат ресурсів i одержання прибутків, їхнього розподілу i використання.
Прибуток є джерелом фінансування різних по економічному змісту потреб. При його розподілі перетинаються інтереси як суспільства в цілому в особі держави, так і підприємницькі інтереси засновників підприємства і інтереси окремих працівників.
Об'єктом розподілу  є валовий прибуток. Законодавчо розподіл   прибутку реалізується в частині, що поступає до бюджету України і регіональних бюджетів у вигляді податків та інших обов’язкових платежів. Розподіл частини прибутку, що залишилася, є прерогативою підприємства, регламентується внутрішніми документами підприємства і фіксується в його обліковій політиці.
При розподілі прибутку виходять з наступних принципів:
-   першочергове  виконання  зобов'язань перед бюджетом;
-     прибуток, що залишився у розпорядженні підприємства, розподіляється для накопичення та вживання.
Цю загальну схему розподілу прибутку можна конкретизувати стосовно підприємств із різними органiзацiйно-правовими формами. Це стосується насамперед акціонерних товариств. Як відомо, власники акцій одержують частину корпоративного прибутку у вигляді дивідендів ─ доходів інвесторів на вкладений капітал. Щодо акціонерного підприємства дивіденди можна розглядати як плату за залучений від продажу акцій капітал.
Розподіл прибутку на виплату дивідендів та інвестування є фінансовою проблемою, яка істотно впливає на фінансову стабільність i перспективи розвитку підприємства. Спрямування достатньої суми прибутку на виплату дивідендів i високий їх рівень , збільшують попит на акції та підвищують їхній ринковий курс. Водночас, обмежується власне джерело фінансування, ускладнюється розв’язання завдань перспективного розвитку підприємства.
Механізм дії фінансів на ефективність господарювання залежить від характеру розподільних відносин, конкретних форм і методів їх організації, їх відповідності рівню продуктивних сил виробничих відносин.
Орієнтиром для встановлення співвідношення між накопиченням і споживанням повинні бути стан виробничих фондів і конкурентоспроможність продукції, що випускається. В процесі розподілу чистого прибутку підприємство має право самостійно визначити спосіб її розподілу.
Розподіл чистого прибутку „КФ „Ольга” здійснюється за допомогою утворення спеціальних фондів: фонду  накопичення,  фонду вживання і резервного фонду.
Фонд накопичення „КФ „Ольга” використовується на засвоєння нових видів продукції, на фінансування витрат пов’язаних з переобладнанням и реорганізацією торгового процесу. Сюди ж відносяться витрати по погашенню довгострокових позик і сплаті відсотків по них, сплаті відсотків по короткострокових позиках понад суми,  віднесені на собівартість продукції, фінансування приросту оборотних  коштів.
Фонд споживання аналізованого підприємства використовується на соціальний розвиток і соціальні потреби. За рахунок нього фінансується будівництво об'єктів неторгового призначення, здійснюється виплата    премій за виконання особливо важливих виробничих завдань, надання  матеріальної  допомоги і т.п.
Аналіз структури прибутку наведено в таблиці 2.11
Таблиця 2.11 Розподіл прибутку „КФ „Ольга”
Графічно структуру розподілу прибутку зображено на Рисунку 2.7
Як видно з рисунку 2.7, більш 50% чистого прибутку залишилося нерозподіленою. Частка відрахувань до фонду накопичення складає 39,67% від чистого прибутку, це дозволяє нам зробити висновок про те, що керівництво „КФ „Ольга” планує розширювати діяльність, а саме, збільшувати основні  і оборотні  фонди, освоювати  нові  види товарів.
Невелика частка (5,9%) відрахувань до фонду споживання показує, що в плани керівництва даного підприємства в короткостроковому періоді не входить значний розвиток  соціальної  сфери  підприємства.
\s
Рисунок 2.7 Структура розподілу прибутку
РОЗДІЛ 3. НАПРЯМКИ І РЕЗЕРВИ ПОКРАЩЕННЯ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
3.1. Резерви  збільшення  прибутку  і  рентабельності
В даному розділі нашої дипломної роботи ми розглянемо резерви збільшення суми прибутку підприємства „КФ „Ольга”.
Резерви зростання прибутку - це кількісно вимірні можливості його збільшення за рахунок зростання об'єму реалізації продукції, зменшення витрат на її виробництво і реалізацію, недопущення зовні реалізаційних збитків, вдосконалення структури вироблюваної продукції. Резерви виявляються на стадії планування і в процесі виконання планів. Визначення резервів зростання прибутку базується на науково обґрунтованій методиці їх розрахунку, мобілізації і реалізації. Виділяють три етапи цієї роботи: аналітичний, організаційний і функціональний.
На першому етапі виділяють і кількісно оцінюють резерви; на другому розробляють комплекс інженерно-технічних, організаційних, економічних і соціальних заходів, що забезпечують використання виявлених резервів; на третьому етапі практично реалізують заходи і ведуть контроль за їх виконанням.
При підрахунку резервів зростання прибутку за рахунок можливого зростання об'єму реалізації використовуються  результати аналізу випуску  і  реалізації  продукції.
Сума резерву зростання прибутку за рахунок збільшення об'єму реалізації продукції розраховується за формулою:
,                                                   (3.1)
де  ─ резерв зростання прибутку за рахунок збільшення об'єму продукції, грн.;
 ─ сума прибутку на одиницю  i-й продукції, грн.;
 ─ кількість додатково реалізованої продукції в натуральних одиницях виміру.
Якщо прибуток розрахований на гривню товарної продукції, сума резерву її зростання за рахунок збільшення об'єму реалізації визначається за формулою:
,                                                      (3.2)
де  ─ потенційно можливе збільшення об'єму реалізованої продукції, грн.;
 ─ фактичний прибуток від реалізації продукції, грн.;
 ─ фактичний об'єм реалізованої продукції, грн..
Розрахунок можливого об'єму продажів, встановленого за результатами маркетингових досліджень відповідними органами підприємства з урахуванням існуючого темпу приросту та можливостей підприємства дозволив спрогнозувати збільшення доходу від реалізації продукції „КФ „Ольга”  на  15% в наступному році.
Розрахуємо резерв збільшення прибутку за рахунок збільшення об'єму реалізації продукції „КФ „Ольга” за формулою (3.2).
Маємо:
,
,
,

Таким чином, збільшивши об'єм реалізації продукції на 15% підприємство, що розглядається нами , збільшить свій прибуток на 3459,3 грн..
Важливий напрям пошуку резервів зростання прибутку - зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції, наприклад, сировини, матеріалів, палива, енергії, амортизації  основних  фондів та інших витрат.
Для виявлення і підрахунку резервів зростання прибутку за рахунок зниження собівартості може бути використаний метод порівняння. В цьому випадку для кількісної оцінки резервів дуже важливо правильно вибрати базу порівняння. Як така база можуть виступати рівні використовування окремих видів виробничих ресурсів: плановий і нормативний; досягнутий на передових підприємствах; базовий фактично досягнутий середній рівень в цілому по галузі; фактично досягнутий  на  передових  підприємствах  зарубіжних країн та ін.
Методичною базою економічної оцінки резервів зниження витрат упредметненої праці є система прогресивних техніко-економічних норм і нормативів по видах витрат сировини, матеріалів, паливно-енергетичних ресурсів, нормативів використовування виробничих потужностей, питомих капітальних вкладень, норм і нормативів  в  устаткуванні і ін.
При порівняльному методі кількісного вимірювання резервів їх величина визначається шляхом порівняння досягнутого рівня витрат з їх потенційною величиною:
,                                          (3.3)
де  ─ резерв зниження собівартості продукції за рахунок і-го виду ресурсів;
 ─ фактичний рівень використовування i-го виду виробничих ресурсів;
 ─ потенційний рівень використання i-го виду виробничих ресурсів;
Узагальнююча кількісна оцінка загальної суми резерву зниження собівартості продукції проводиться шляхом підсумовування:
,                                                 (3.4)
де  ─ загальна величина резерву зниження  собівартості продукції, грн.;
 ─ резерв зниження собівартості по i-му виду виробничих ресурсів, грн..
Якщо аналізу прибутку передує аналіз собівартості продукції і визначена загальна сума резерву її зниження, то розрахунок резерву  зростання  прибутку проводиться  за  формулою:
,                                                  (3.5)
де  ─ резерв збільшення прибутку за рахунок зниження собівартості продукції, грн.;
 ─ потенційно можливе зниження витрат на гривню реалізованої продукції;
 ─ фактичний об'єм реалізованої продукції за період, що вивчається, грн.;
 ─ можливе збільшення об'єму реалізації продукції, грн..
Витрати підприємства на здійснення своєї діяльності в цілому і по статтям за період що аналізується і за попередній представлені в таблиці 3.1
Як видно з таблиці 3.1 найбільша частина витрат ─ це матеріальні витрати, вони склали 61945 грн., проте вони значно зменшились у 2005 році порівняно з 2004. Це являє собою позитивний факт, оскільки при урахуванні збільшення доходів від реалізації товарів таке зменшення матеріальних витрат свідчити про покращення діяльності підприємства.
Таблиця 3.1 Структура витрат підприємства „КФ „Ольга”

Найменування показника	За 2004 р., грн.	За 2005 р., грн.	Відхилення, грн.
Матеріальні затрати	69170	61945	7225
Витрати на оплату праці	45729	44960	769
Відрахування на соціальні заходи	17600	17292	308
Амортизація	3074	2306	768
Інші операційні витрати	2767	2459	308
Разом	138339	128963	9376

Графічно структуру витрат зображено на рисунку 3.1
\s
Рисунок 3.1 Структура витрат підприємства „КФ „Ольга”
Для того, щоб витрати по статтях привести в сопоставні значення, перерахуємо їх на 1 гривню реалізованої продукції,  використовуючи  формулу:
                                            (3.6)
Отримані дані зведені в таблиці 3.2
Таблиця 3.2  Витрати на 1 гривню товарної продукції
Як показують дані таблиці 3.2, існують резерви зниження собівартості продукції за рахунок зменшення матеріальних затрат, амортизаційних відрахувань та інших операційних витрат. Всі перелічені показники затрат на 1 грн. товарної продукції збільшились порівняно з попереднім періодом, і являють собою негативні відхилення від досягнутих у попередньому періоді, які можна розглядати як потенційно можливі.
Можливе зниження витрат на гривню товарної продукції дорівнює:

Витрати на гривню товарної продукції в 2005 році склали 0,9 грн., зниження цієї суми на 0,015 грн. дозволить збільшити суму прибутку. Розрахуємо резерв збільшення суми прибутку:

А  це  у свою чергу  підвищить  рентабельність  продажів.
Фактична  рентабельність  продажів у 2005 році склала:

Можлива рентабельність продажів при зниженні на 0,015 грн. витрат на 1 гривню реалізованої продукції складе:

Істотним резервом зростання прибутку є поліпшення якісного складу товарної продукції.
Дотримання технологічної дисципліни, контроль за роботою устаткування і своєчасна його наладка, умови зберігання і транспортування сировини і готової продукції є найважливішими чинниками підвищення  якості  товарної  продукції.
Резерв збільшення прибутку за рахунок підвищення якості звичайно визначається таким чином: зміна питомої ваги кожного виду продукції помножується на відпускну ціну відповідного виду продукції, результати підсумовуються, і одержана зміна середньої ціни помножується на можливий об'єм реалізації продукції:
,                                  (3.7)
де  ─ резерв збільшення прибутку за рахунок підвищення якості продукції, грн.;
 ─ питома вага i-го виду продукції в загальному об'ємі реалізації, %;
 ─ відпускна ціна  i-го виду продукції, грн.;
 ─ фактичний об'єм реалізованої продукції за період, що вивчається, грн.;
 ─ можливе збільшення об'єму реалізації продукції, грн..
На аналізованому підприємстві продукція представляє собою кілька видів друкованих видань і не підлягає класифікації за показниками якості, тому й не можуть бути розглянуті резерви підвищення прибутку завдяки змінам у структурі якісного складу продукції.
Узагальнимо  всі  виявлені резерви зростання прибутку в таблиці 3.3.
Таблиця 3.3  Загальні резерви збільшення суми прибутку
Питома вага кожного резерву в загальній сумі резервів зображено на рисунку 3.2
\s
Рисунок 3.2 Структура джерел резервів збільшення прибутку
Основними джерелами резервів підвищення рівня рентабельності продукції є збільшення суми прибутку від реалізації продукції, зниження собівартості товарної продукції. Для підрахунку резервів збільшення рентабельності продажів може  бути використана наступна формула:
,                                     (3.8)
де  ─ резерв  зростання  рентабельності;
 ─ рентабельність  можлива;
 ─ рентабельність  фактична;
 ─ фактична  сума  прибутку;
 ─ резерв  зростання  прибутку від реалізації  продукції;
 ─ можлива собівартість продукції з урахуванням виявлених резервів;
 ─ фактична сума витрат по реалізованій продукції.
Можлива  сума  витрат на 1 гривню товарної продукції:

Помножимо цю суму витрат на можливий об'єм товарної продукції виражений в цінах реалізації (157166,3 грн.), отримаємо значення  суми можливої  собівартості:

Підставивши всі відомі дані у формулу (3.8) обчислимо резерв збільшення рентабельності продажів фірми „КФ „Ольга” за рахунок названих вище чинників:


Таким чином, при збільшенні об'єму виробництва і реалізації продукції на 15%, зниженні на 0,015 грн. витрат на 1 гривню товарної продукції підприємство „КФ „Ольга” одержить додатковий прибуток в сумі 5816,79 грн. і збільшить рентабельність продажів на  2,88%.
3.2 Пропозиції що до покращення фінансових результатів діяльності „КФ „Ольга”
На основі аналізу прибутку і рентабельності підприємства, проведеного в попередньому пункті даного розділу, нами встановлено, що на даному підприємстві існують наступні резерви поліпшення фінансових результатів діяльності:
а) Резерв збільшення прибутку за рахунок збільшення обсягів реалізації продукції. Факторний аналіз прибутку показав, що обсяги реалізації товарів підприємства в 2005 році зменшилися порівняно з 2004 роком, через що підприємство недоотримало потенційно можливий прибуток в розмірі 1690,2 грн. Це зменшення зумовлене зменшенням замовлень з боку клієнтів підприємства ─ магазинів, через цінову політику підприємства. Однак, спираючись на експертні оцінки працівників підприємства, щодо рівня попиту на товари підприємства можна зробити висновок, що можливе збільшення обсягу реалізації на 15%. Досягнути цього збільшення можливо шляхом проведення рекламної акції серед постійних клієнтів підприємства, яка простимулює їх повернути попередні обсяги замовлень. Реалізація цього резерву дасть змогу додатково отримати 3459,3 грн. прибутку.
б) Резерв збільшення прибутку за рахунок зменшення витрат підприємства. Аналіз витрат підприємства продемонстрував збільшення собівартості продукції, тобто закупочних цін на товари, збільшення амортизації та інших операційних витрат в 2005 році порівняно з 2004 роком, згідно аналізу витрати на 1 гривню реалізованої продукції по цих статтях збільшились. Розмір цих перевитрат являє собою резерв збільшення прибутку, оскільки підприємство відхилилось від вже досягнутого рівня витрат і потенційно може до нього повернутись. Реалізація цього резерву можлива головним чином за рахунок зменшення закупочних цін на товари, оскільки ця стаття затрат має найбільшу питому вагу. Зменшити закупочні ціни можна шляхом збільшення закупочних партій і отримання відповідних знижок, що стає можливим при реалізації резерву збільшення прибутку зазначеного вище. Реалізація цього резерву дозволить додатково отримати 2357,49 грн. прибутку.
Щоб поліпшити фінансові результати „КФ „Ольга”, та сприяти реалізації виявлених резервів також можливо застосувати як в короткостроковому і  середньостроковому, так і в довгостроковому  періоді наступні заходи:
-   розглянути і усунути причини виникнення перевитрат фінансових ресурсів на матеріальні та інші операційні витрати;
-   впровадити на підприємстві системи управлінського обліку витрат в розрізі центрів відповідальності та витрат по окремим  групам товарної  продукції;
-   підвищити у складі реалізації питому ваги дрібнооптової товарної продукції;
-   здійснити ефективну цінову політику, диференційовану по відношенню до окремих категорій  покупців;
-   удосконалити рекламну діяльність, підвищувати ефективність окремих  рекламних  заходів;
-   надавати достатню увагу навчанню і підготовці кадрів, підвищенню їх кваліфікації;
-   розробити і ввести ефективну систему матеріального стимулювання персоналу, тісно пов'язану з основними результатами господарської діяльності підприємства і економією  ресурсів;
-   використовувати системи депремування працівників при порушенні трудової або технологічної дисципліни;
-                     розробити і здійснити заходи, направлені на поліпшення матеріального клімату в колективі, що зрештою відобразиться на підвищенні продуктивності  праці;
-                     здійснювати постійний контроль за умовами зберігання і  транспортування товарної продукції.
Впровадження зазначених заходів дозволить реалізувати виявлені резерви та покращить загальну якість функціонування підприємства.
Враховуючи результати, отримані в процесі дослідження, а саме прибутковість, та її стабільність, стає доцільним, на основі додатково проведеного, імовірно позитивного, аналізу кредитоспроможності, залучення банківських коштів у вигляді кредиту для розширення діяльності підприємства.
ВИСНОВКИ
Економічний розвиток підприємства характеризується покращенням фінансово-економічних результатів. Це покращення зумовлюється дією внутрішньо-виробничих  і зовнішньо-економічних чинників. Для встановлення чинників формування фінансових показників нами проведено дослідження на підприємстві „Колективна фірма „Ольга”.
Виявлено, що в умовах ринкової економіки ці фактори взаємозалежні і зумовлюють  фінансовий стан підприємства. Визначальним фактором фінансового стану є прибутковість його господарської діяльності.
На основі аналізу динаміки та структури діяльності підприємства здійснено пошук резервів підвищення ефективності використання всіх видів наявних ресурсів, оскільки це є одним з найважливіших завдань будь-якого виробництва. Виявлення і практичне використання цих резервів було метою цього дослідження. За допомогою ретельного фінансово-економічного аналізу, проведеного в дипломному дослідженні на тему „Резерви поліпшення фінансових результатів діяльності підприємства” досконало вивчені показники прибутку і рентабельності і зроблено наступні висновки.
Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства є невід'ємною частиною фінансово-економічного аналізу. Основними показниками, що характеризують ефективність діяльності підприємства є прибуток і рентабельність.
Аналіз прибутку здійснюють за даними фінансового звіту (форма № 2) підприємства. При цьому дається оцінка прибутку (збитку) в цілому і за окремими його видами.
Якщо сума прибутку показує абсолютний ефект від діяль­ності, то рентабельність характеризує міру цієї ефективності, тоб­то відносний ступінь прибутковості підприємства або продукції, що виробляється.
Об’єктом дослідження вибрано підприємство „Колективна фірма „Ольга”.
Як показав аналіз фінансових результатів підприємства КФ „Ольга”, дане підприємство успішно працює на ринку міста Одеси, воно є конкурентним, а також в аналізованому періоді  воно  поліпшило свої  фінансові  результати.
Балансовий прибуток в звітному році збільшився на 3581 грн. в порівнянні з попереднім роком, цей приріст склав 24,09%.
Основний дохід підприємство одержує від реалізації друкованої продукції. Тільки після продажу продукції, чистий прибуток приймає форму прибутку. Значить, чим більше підприємство реалізує рентабельної продукції, тим більше отримає прибутків, тим краще його фінансове становище.
 Частка прибутку від реалізації у складі  балансового прибутку склала 92,76%. Сума прибутку від реалізації продукції в 2005 році в 1,28 раз перевищила суму прибутку у попередньому році.
Чистий прибуток підприємства збільшився на 2506 грн. або на 24,8% і склав 12912 грн. Цей приріст зумовлений приростом переважної більшості складових чистого прибутку, що вказує на розвиток підприємства.
Факторний аналіз докладно продемонстрував чинники цього збільшення. Найбільша зміна прибутку від реалізації продукції відбулася за рахунок зміни політики ціноутворення, за рахунок її поліпшення підприємство збільшило прибуток на 10046,97 грн. Однак слід відмітити негативний вплив на прибуток зміни обсягів реалізації та собівартості продукції.  За рахунок цих чинників прибуток від реалізації продукції зменшився на 1690,2 грн. та 3227,8 грн. відповідно. Також слід відмітити суттєвий негативний вплив змін у структурі реалізованої продукції на прибуток від реалізації, що склав 3180,60 грн.
Найбільш докладніше, ніж прибуток, який характеризує діяльність в абсолютному виразі, остаточні результати господарювання характеризують  показники рентабельності, що являють собою відносні показники і дають змогу отримати більш реальну оцінку.
Рентабельність продажів, що показує частку прибутку в сумі виручки від реалізації. В звітному році вона склала 12,5%, що на 1,9% більше даного показника за попередній   рік.
Рентабельність витрат на виробництво і реалізацію продукції в звітному році склала 16,7%, це на 2,8% перевищує результат у попереднього року.
Рентабельність всього капіталу зросла на 1,16% і склала в аналізованому періоді 9,62%.
Рентабельність необоротних активів склала 19,13%, що на 2,21% перевищує показник попереднього року.
Отже показники рентабельності свідчать про помірний розвиток підприємства і покращення його діяльності за аналізований період.
Аналіз також показав, що на підприємстві „КФ „Ольга” існують резерви збільшення прибутку і рентабельності. До них відносяться: