ЗМІСТ
Вступ…………………………………………………………………………………..3

Розділ 1. Теоретичні аспекти ринку цінних паперів

            1.1.     Характеристика ринку цінних паперів як елементу фінансового

                               ринку………………………………………………………………...5

               1.2.      Роль ринку цінних паперів в економіці країни…………………..7

               1.3.      Закономірності регулювання ринку цінних паперів………….....10

Розділ 2. Особливості формування та розвитку ринку цінних паперів в Україні

2.1.              Структура ринку цінних паперів в Україні……………………..15

2.2.              Характеристика інфраструктури ринку цінних паперів в

                 Україні…………..…………………………………………………22

2.3.              Особливості розвитку фондового ринку України……………....23

Розділ 3. Проблеми та перспективи розвитку цінних паперів України

3.1.            Проблеми функціонування ринку цінних паперів в Україні…..27

3.2.            Перспективи розвитку ринку цінних паперів в Україні………..29

Висновки…………………………………………………..…………………………33

Список використаних джерел………………………………………………………36

Додаток А…………………………………………………………………………….38
ВСТУП
В умові ринкової економіки цінні папери займають важливе місце в платіжному обороті держави. Завдяки випуску та обігу цінних паперів забезпечуються інвестиційні процеси, автоматичний перелив засобів в найбільш ефективні галузі економіки, в першу чергу і на ринкових умовах засоби можуть отримати найбільш життєздатні і прибуткові ринкові структури (підприємства та фірми).

Актуальність данної теми для перехідної економіки України достатньо велика. Перехід України від централізованої планової економіки до ринкової викликає лавиноподібну зміну відносин власності, змінює структури і механізм функціонування багатьох господарюючих суб'єктів. В результаті істотного міняються форми фінансових зв'язків між різними суб'єктами, виникають нові, не використовувані плановою економікою інститути, з якими доводиться мати справу практично всім учасникам ринку.

Мета роботи – провести дослідження розвитку й формування ринку цінних паперів в Україні.

Задачі роботи: 

-         розглянути теоретичні аспекти ринку цінних паперів;

-         охарактеризувати структуру ринку цінних паперів в Україні;

-         охарактеризувати інфраструктуру ринку цінних паперів в Україні;

-         проаналізувати  особливості розвитку фондового ринку;

-         оцінити проблеми функціонування ринку  цінних паперів України;

-         дослідити перспективи розвитку цінних паперів в Україні.

Об’єктом курсової роботи є процес формування й розвитку ринку цінних паперів, а предметом – розвиток цінних паперів в Україні.

Методи дослідження. В методологічну основу дослідження теми курсової роботи покладено:

-         статистичний;

-         порівняльний;

-         аналітичний метод;

-         методи індукції та дедукції.

    Дослідженням проблем формування, розвитку та вдосконалення ринку цінних паперів займалося багато зарубіжних і  вітчизняних науковців. Серед вітчизняних учених, що здійснюють аналіз ринку цінних паперів, досліджують теоретичні і практичні питання його розвитку, С. Давимука, В. Загорський, А. Задоя, В. Колесник, І. Кривов'язюк , Ю. Лисенков, О. Мендрул, О. Мозговий, В. Оскольський, В. Савченко, М. Самбірський.

Курсова робота складається з вступу, трьох розділів, в які входять 2 кругові, 3 стовпчасті діаграми, 1 таблиця, 1 схема, висновку, списку використаних джерел та 1 додатку. 
РОЗДІЛ 1


ТЕОРЕТИЧНІ  АСПЕКТИ  РИНКУ  ЦІННИХ  ПАПЕРІВ
1.1. Характеристика ринку цінних паперів як елементу фінансового ринку
Розвиток економіки будь-якої держави  обов'язково вимагає, щоб були забезпечені можливості мобілізації, розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів, капіталів, часто у великих і дуже великих об'ємах. В умовах планової економіки цю роль від імені держави виконували його різні органи управління, планування і навіть партійні. У країнах з ринковою економікою більшість господарюючих  суб'єктів самостійно або через відповідних фінансових посередників знаходять грошові і матеріальні ресурси на фінансових ринках в необхідних ним об'ємах  [7].

Аналогічно підприємства і фірми, фізичні особи, що мають вільні грошові ресурси, передають їх на відповідний сектор фінансового ринку. В результаті фінансові ресурси перетворюються на особливий товар, який можна купувати і продавати на ринкових умовах.

Цей процес розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів, капіталів здійснюється на фінансовому ринку, на фондовому ринку. Це складна система ринків, на яких концентрується попит і пропозиція на різні платіжні засоби.

Засоби на ці ринки поступають і притягуються у зв'язку з тим, що в економіці, з одного боку, виникає надлишок грошових накопичень, а з іншого боку - існує постійна потреба залучення додаткових грошових коштів для інвестування, причому на різні терміни.

В результаті, тимчасові вільні фінансові кошти поступають на фінансові ринки, які забезпечують можливість їх перерозподілу в різних формах.

Схематично, цю складну систему ринків, можна представити в у вигляді наступної схеми  (Ри
с1.1)    
                                                    Ринок цінних пеперів


Рис
. 1.1. Структура фінансового ринку [6
].
Таким чином, принципово важливо підкреслити, що ринок цінних паперів не є якимсь абсолютно самостійним інститутом ринкової економіки, а є частиною фінансового ринку, що включає також банківські і страхові інститути.

Розглянемо основні сектори ринку цінних паперів і їх особливості.

У літературі часто зустрічається термін “ринок цінних паперів” (синонімом цього терміну є “фондовий ринок”), проте їх пояснення і закріплення на законодавчому рівні відсутнє. Єдине визначення міститься в Концепції формування і розвитку фондового ринку України. У ній мовиться: “ринок цінних паперів є багатофункціональною системою, яка сприяє акумуляції капіталу для інвестицій у виробничу і соціальну сферу, структурній перебудові економіки, позитивній динаміці соціальній структурі суспільства, підвищенню добробуту громадян за рахунок володіння і вільного розповсюдження цінними паперами, готовності населення  до ринкових відносин”.

Цінний папір - це така форма фіксації фінансово-правових відносин між учасниками ринку, яка сама стала об'єктом таких відносин   [6].

Офіційне визначення: “цінний папір - грошовий документ, який підтверджує право володіння або боргові відносини між особою, який їх випустив, і їх власником і визначає, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передачі грошових або інших прав, які витікають з цих документів, іншим особам   [4].

За основнми характеристиками цінні папери можна класифікувати таким чином (табл.1.1.) (Додаток А)

Ринок, на якому звертаються похідні цінних паперів (опціони і ф'ючерси) називається ринком похідних інструментів (деривативів).

Деривативи - це стандартні документи, які засвідчують право і/або зобов'язання придбати або продати цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також грошові кошти на визначених ними умовах в майбутньому  [7].

Найбільш відомими виробничими інструментами є ф'ючерсні контракти, форвардні контракти, опціони. Існує також гібридні інструменти, які складно однозначно віднести до якої-небудь одній категорії, оскільки вони ґрунтуються на властивостях більш ніж одній категорії цінних паперів.

Слід додати, що у нас однозначно не вирішено питання, чи є деривативи цінними паперами і це ще потребує законодавчого визначення.

Таким чином, ринок цінних паперів є частиною фінансового ринку, який охоплює відносини пов'язані з цінними паперами, але в Україні він ще знаходиться на стадії свого розвитку.
1.2.  Роль ринку цінних паперів в економіці країни
       Приватизація та акціонування приватної власності, розвиток підприємництва і кредитних інститутів приводять до поглибленого розвитку грошових і кредитних відносин. З'являється особливий сектор господарювання, який пов'язаний з оборотом цінних паперів - фінансовий ринок.

       Фінансовий ринок вимагає не тільки правового регулювання обігу цінних паперів, але й створення організації, котра б забезпечила цей обіг. Такою організацією є фондова біржа. Фондова біржа - це організований та регулярно функціонуючий ринок для купівлі-продажу цінних паперів, обов'язковий елемент регулювання ринку цінних паперів.

       Історія розвитку ринку цінних паперів нараховує біля 400 років. На межі XVI i XVII ст. у нідерландському порту Амстердамі була створена перша у світі фондова біржа. Розвиток міждержавної торгівлі став основним рушієм розвитку ринку цінних паперів і фондових бірж.

       У нашій країні початок фондового ринку датується XVIII ст. Одеську біржу було відкрито у 1796 р. Через 40 років фондову біржу було відкрито у Москві.

       Нині світовий фондовий ринок розвивається в трьох основних напрямах:

1)  відбувається дальша автоматизація фондових операцій - окремі комп'ютерні системи поєднуються у всесвітню мережу електронної комунікації;

2)  триває робота над створенням нових видів і модифікацій цінних паперів (насамперед безпаперових), у тім числі гібридних і паперів другого та наступного порядків;

3)  збільшується інтернаціоналізація фондової діяльності, відповідно до загального процесу економічної інтеграції країн.

       Ринок цінних паперів як економічна категорія виражає економічні відносини, що виникають під впливом попиту та пропозиції на позичковий капітал, котрий знайшов своє вираження у формі цінних паперів.

Узагальнені правила поведінки емітентів, фінансових посередників та інвесторів на ринку цінних паперів сформульовані у міжнародних стандартах по торговим системам, клірингу та розрахунках по цінним паперам. Вироблені і принципи функціонування цивілізованого фондового ринку:

-        прозорість;

-        відкритість та доступність;

-        впорядкованість;

-        конкурентність.

       Цих стандартів та принципів необхідно дотримуватись при любій прийнятій формі організації фондового ринку.

       Самі терміни «ринок цінних паперів», «фондовий ринок», «ринок капіталу» законодавчо не закріплені. Лише пояснення терміну «ринок цінних паперів» наведено у Концепції функціонування та развитку фондового ринку України, яка схвалена Постановою Верховної Ради України від 22 вересня 1995р.: «Ринок цінних паперів являє собою багатофукціональну систему, яка сприяє акумулюванню капіталу для інвестицій у виробничу та соціальну сфери, структурній перебудові економіки, підвищенню доброботу громадян за рахунок володіння та вільного розпорядження цінними паперами, підготовленості населення до ринкових відносин».

       В Україні, як і в інших країнах з перехідною економікою, оборот цінних паперів стає однією з основних галузей фінансової сфери, без якої даремно сподіватися на нормальне фукціонування складного механізму ринкової економіки. Реформування власності супроводжується структурною перебудовою народного господарства і зумовлює створення фондового ринку, а це, в свою чергу, сприяє закріпленню результатів цього реформування.

       Конкретна ефективність фондового ринку і цінних паперів залежить від забезпечення таких цілей і розв'язання таких завдань[11]:

1.      Акумуляція коштів населення та підприємств (заощаджень, нагромаджень, тимчасово вільного капіталу).

2.      Концентрація коштів, створення умов для формування великого капіталу, здатного вирішувати складні економічні завдання.

3.      Збільшення частки капітальних вкладень у валовому національному продукті та національному доході, що сприяє оздоровленню й зміцненню фінансової системи держави і створенню необхідних резервів капіталу.

4.      Залучення вітчизняного та іноземного капіталу в економіку України в результаті створення механізму інвестування й розширення сфери впливу капіталу на економічні процеси.

5.      Оптимізація галузевої, виробничої та регіональної структури з допомогою:

а) міграції капіталу - відтоку з галузей, де є його надлишок, у галузі, де його бракує;

б) переливання капіталу з малорентабельних галузей і регіонів у високорентабельні;

в) вирівнювання норми прибутку на вкладений капітал.

6.      Баланс попиту і пропонування капіталу, а відтак і баланс виробництва та споживання матеріальних цінностей.

7.      Узгодження майнових державних, інституціональних та індивідуальних інтересів у процесі обігу цінних паперів.

8.      Стимулювання виникнення нових господарських інститутів, що відповідають новим економічним відносинам.

9.      Стабілізація курсу національної валюти через стримування інфляції, захист інтересів населення і підприємств.

10. Створення конкуренції системі банківського кредиту, що забезпечує поліпшення якості обслуговування клієнтів.

11. Економія суспільних витрат обігу, поліпшення системи взаєморозрахунків підприємств, зниження їх заборгованості, розвиток товарообороту.

12. Сприяння реалізації науково-технічних досягнень через створення акціонерних венчурних фірм і впровадження інших заходів для заохочення використання нової технології.         

       Фондовий ринок являє багатогранну своєрідну економічну ситему, за допомогою якої економіка функціонує в цілому. Він сприяє акумулюванню капіталу для інвестицій у виробничу і невиробничу сфери, структурній перебудові економіки, її реструктуризації, позитивній динаміці соціальної структури суспільства та підвищенню добробуту кожної людини шляхом вільного розпорядження цінними паперами.
1.3.Закономірності регулювання ринку цінних паперів
Ринок цінних паперів на відміну від інших організованих ринків зазвичай є одним з найжорсткіше регульованих і таких, що регламентуються державними органами ринком. Причина цього полягає в особливому значенні для держави і для всього суспільства надійності і стабільності системи руху капіталів, який забезпечується зверненням різних видів цінних паперів і їх похідних, в тісному зв'язку цього ринку із законодавчою базою і системою правовідносин власності, яка склалася в державі   [7].

Роль і функції держави в регулюванні ринку цінних паперів зазвичай зводиться до наступного:

-                       ідеологічна і законодавча функції;

-                       концентрація ресурсів;

-                       встановлення правил гри;

-                       контроль над фінансовою стійкістю і безпекою ринку;

-                       створення ефективного ринку;

-                       створення системи інформації;

-                       формування системи захисту інвесторів від втрат;

-                       запобігання негативній дії на фондовий ринок інших    

                        видів державного регулювання  [3].

Регулювання ринку цінних паперів має ряд аспектів:

-                       загальний аспект - державою встановлюється правила і стандарти, обов'язкові для всіх учасників ринку і зокрема для державних органів;

-                       конкретний аспект - встановлюються правила, обов'язкові для певних учасників ринку, наприклад, для фондових бірж або для торговців.

Існує дві основні моделі розвитку ринку цінних паперів:

-        регулювання ринку здійснюється переважно державними органами, і лише невелика частина повноважень по нагляду, контролю, навчанню учасників передається так званим саморегульованим організаціям (Франція).

-        максимально можливий об'єм повноважень передається саморегульованим організаціям, але держава зберігає за собою основні контрольні позиції і в необхідних випадках має широкі можливості втручатися в систему регулювання і саморегулювання (Великобританія)   [7].

Україна вибрала французьку модель розвитку національного фондового ринку. Оскільки, тим паче, що особливо активну роль повинна грати держава на початкових етапах становлення ринку цінних паперів.

Вважається, що основним принципом державного регулювання фондового ринку України є, перш за все, реалізація загальнодержавних інтересів, забезпечення гарантій і певної безпеки інвестиційної діяльності в нашій країні і зокрема захисту прийнятих в світі прав інвесторів   [3].

У основі системи державного регулювання ринку цінних паперів в Україні знаходиться Конституція України.

Важливе місце в становленні системи державного регулювання ринку цінних паперів в Україні займає прийнятий в жовтні 1996 р. Закон “Про  державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”.

Важливе місце в цьому законі займає визначення професійної діяльності на ринку цінних паперів.

Професійна діяльність на ринку цінних паперів - це підприємницька діяльність по перерозподілу фінансових ресурсів за допомогою цінних паперів і організаційному, інформаційному, технічному, консультативному і іншому обслуговуванню випуску і звернення цінних паперів, яка є, як правило, винятковим або переважним видом діяльності  [3].

Правове регулювання ринку цінних паперів здійснюватися: державними органами (державно-правове регулювання) в особі Державною Комісією з цінних паперів і фондової біржі і окремими інститутами (інституційний-правове регулювання) в особі саморегульованих організацій.

Державно-правове регулювання здійснюється в особі Державною комісією з цінних паперів і фондової біржі.

Функції і обов'язки Комісії визначені Законом України "Про державне регулювання ринку цінних паперів" і Положенням про комісію, затвердженим Указом Президента від  14 лютого 1997 року.

Комісія з цінних паперів і фондового ринку підпорядкована Президентові України і підзвітна Верховній Раді України. Цим забезпечується її незалежне положення. Комісія створюється у складі Голови Комісії і шести членів Комісії. Всі вони призначаються і звільняються Президентом України. Термін повноважень Голови і членів Комісії - сім років. Одне і теж обличчя не може бути членом Комісії більше двох термінів підряд.

У відповідності даним положенням Комісія виконує наступні основні функції:

1. Встановлює вимоги щодо випуску і звернення цінних паперів і їх похідних, встановлює порядок реєстрації випуску і інформації про випуск.

2. Встановлює за узгодженням з НБУ додаткові вимоги щодо випуску цінних паперів комерційними банками.

3. Комісія і її територіальні органи здійснюють реєстрацію випусків і веде реєстр випусків цінних паперів.

     4. Реєструє правила функціонування організаційно оформлених ринків цінних паперів.

 5. Встановлює порядок і видає дозволу на здійснення діяльності по випуску і зверненню цінних паперів (ліцензування).

 6. Встановлює порядок звітності учасників ринку цінних паперів і зокрема емітентів.

  7. Проводить реєстрацію бірж і позабіржових торгово-інформаційних систем (ТІС), контролює їх діяльність.

  8. Проводить реєстрацію саморегульованих організацій, що створюються особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів.

  9. Координує роботу з підготовки фахівців з питань фондового ринку, встановлює кваліфікаційні вимоги і проводить сертифікацію фахівців і т.д.

Державна комісія має основні права, котрі закріплені законодавчо.

В цілях забезпечення прозорості українського ринку цінних паперів Комісією створений Центр суспільної інформації (ЦСІ). Основне завдання ЦСІ полягає в обнародуванні інформації, що подається емітентами в Комісію, - річні і піврічні звіти будь-яких емітентів, по переліку, що встановлюється Комісією.

Закон "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" відкриває великі можливості для подальшого вдосконалення нормативної бази по різних сторонах діяльності на ринку цінних паперів і ведеться активна робота по вдосконаленню тих, що діють і розробці нових законів. У цій частині слід зазначити проекти нових редакцій Закону "Про цінні папери і фондовий ринок". Закон "О інститутах сумісного інвестування" (прийнятий в 2001 році), які різко відрізняються від чинного раніше законодавства.

Комісією створена консультаційно-експертна рада Державної комісії з цінних паперів, який активно працює над вдосконаленням чинного законодавства, дає свої рекомендації по багатьом важливим питанням роботи ринку.

Територіальні органи Комісії діють на підставі положення про територіальні органи Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку (рішення №9 від 14 травня 1998 року). Також Комісія ухвалила рішення про передачу ряду повноважень територіальним управлінням і в першу чергу з питань реєстрації випуску акцій.

Цю форма регулювання ринку цінних паперів є допоміжною по відношенню до державно-правового регулювання, здійснюється на підставі норм, встановлених державою, в особі саморегульованих організацій.

Саморегульована організація - це добровільне об'єднання професійних учасників ринку цінних паперів, яке не має на меті отримання прибули, утворено з метою захисту інтересів своїх членів, інтересів власників цінних паперів і інших учасників ринку цінних паперів і зареєстровано Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку  [3].

 Проте, не дивлячись на добровільність цієї організації, було встановлено, що кожен професійний учасник ринку обов'язково повинен бути учасником однієї з саморегульованих організацій.

На початковому етапі саморегульовані організації займаються в основному проблемами освіти, організацією обміну досвідом, наданням консультацій державним і приватним структурам і лобіюванням в них інтересів своїх учасників. Всі рішення цих організацій носять рекомендаційний характер, проте, їх значення часто виходить за внутрішні рамки цих організацій.

Таким чином, ринок цінних паперів представляється як ефективний механізм функціонування ринкової економіки, інструмент мобілізації фінансових ресурсів та заощаджень населення, оптимального перерозподілу засобів, підвищення активності людини як реального власника.

РОЗДІЛ 3

ПРОБЛЕМИ  ТА  ПЕРСПЕКТИВИ  РОЗВИТКУ  ЦІННИХ  ПАПЕРІВ  УКРАЇНИ
3.1. Проблеми функціонування ринку цінних паперів в Україні
Стратегічним напрямом на шляху залучення в господарський обіг вільних грошових ресурсів інвесторів є подальший розвиток ринку цінних паперів та залучення за допомогою його інструментів інвестицій у реальний сектор економіки.

Питання розвитку ринку цінних паперів розглядають у своїх працях чимало знаних учених: В.В. Корнєєв, О.М. Мозговий, О.Г. Мендрул, В.В. Оскольский та інші. Втім, на жаль, і нині актуальними залишаються дослідження у сфері розвитку ефективно функціонуючого ринку цінних паперів.

Україна має величезний науково-промисловий потенціал. У нашій державі є такі галузі, як літакобудівна, космічна, військово-промислова, автомобілебудівна, суднобудівна тощо. Проте слід зазначити, що на сучасному етапі український ринок цінних паперів не є показником стану розвитку економіки чи окремої її галузі. Для розвитку ринку цінних паперів як механізму залучення інвестицій у галузі високих технологій потрібна державна підтримка, підвищення ролі держави не у створенні зайвої регулятивної структури, а у сприянні розвитку інвестиційної складової ринку цінних паперів. Розвиток інвестиційної складової ринку цінних паперів потребує також розвитку саме вторинного ринку.

Слід зауважити, що однією з основних проблем є законодавча неврегульованість питань корпоративного управління в акціонерних товариствах. Повсякчас виявляються  численні порушення прав акціонерів щодо розподілу додатково випущених акцій, щодо прав акціонерів в управлінні акціонерним товариством тощо. Об’єктивно корпоративне управління є безперервним процесом узгодження інтересів і подолання суперечностей, що виникають. Втім, ці процеси мають бути чітко регламентовані.

За оцінкою Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, найтиповішими порушеннями вимог чинного законодавства, які були допущені суб’єктами фондового ринку, для емітентів є: не реєстрація або несвоєчасна реєстрація в ДКЦПФР  інформації про емісію акцій; не публікування у пресі інформації про свою діяльність; внесення змін до статуту без затвердження на загальних зборах; порушення термінів та порядку відкритої передплати на акції; викуплені акції в акціонерів протягом року не реалізуються і не анулюються. [16]

Права інвесторів порушуються вже на першому етапі набуття ними прав власності на акції. Незалежні реєстри, незважаючи на звернення громадян, не дають їм виписки та не включають до реєстру акціонерів, що засвідчує право власності на частку капіталу акціонерного товариства та надає право на участь в його регулюванні. Акціонерів тримають в інформаційному вакуумі щодо термінів, місць проведення та порядку денного загальних зборів підприємств.

Порушуються права акціонерів, що володіють понад 10% акцій товариства, а саме не включаються до порядку денного порушені ними питання. Чиняться перешкоди щодо скликання позачергових зборів на вимогу акціонерів, які володіють понад 20% акцій товариства. Має місце перевищення правлінням акціонерних товариств своїх повноважень.

Під час перевірок звернень громадян до ДКЦПФР щодо захисту їхніх законних прав були виявлені факти фальсифікації під час реєстрації акціонерів та їх представників.

Проблема прозорості ринку тісно пов’язана з його можливістю виконувати функції забезпечення фінансового розвитку. З огляду на це привертає увагу питання розвитку біржового та позабіржового ринків передусім як механізмів ринкового ціноутворення, формування реальної ціни капіталу.

Суттєвою проблемою в сфері гарантування безпеки українського фондового ринку є те, що вітчизняні підприємства не мають правдивої ринкової вартості, їх ціну дуже занижено. Недооцінка акцій, що дуже часто має місце за наших умов, може відбуватися внаслідок їх відсутності на фондовому ринку, політики інформаційної замкненості.

При цьому реальна загроза фінансовій безпеці держави полягає в тому, що в умовах певної бюджетної кризи уряд позбувається конкурентоспроможних підприємств, які залишилися у державній власності, аби поповнити скарбницю доходами від їх продажу. Під час приватизації держава дедалі більше втрачає контроль над колишніми державними підприємствами, які мають стратегічне значення для країни, та важелі впливу на нових власників, що переслідують власні інтереси та інтереси своїх держав.

В Україні діяльність держави у напрямі державних корпоративних прав характеризується відсутністю чіткої концепції, яка визначила б місце державного корпоративного сектору в економічній структурі країни, а також стратегією його розвитку. Використання корпоративних прав відіграє важливу роль у фінансовій діяльності. Це важіль здійснення контролю за емітентом з боку інвесторів  визначення напрямів дивідендної політики, забезпечення капіталізації вкладень, проведення спекулятивних операцій на фінансовому ринку.

 Без розв’язання цих проблем формування дієздатного та ефективного ринку цінних паперів неможливе. Перспективи подальшого розвитку українського ринку цінних паперів багато в чому залежить від правильного визначення його ролі в інвестиційному процесі, процесі фінансового розвитку країни.
3.2. Перспективи розвитку ринку цінних паперів в Україні
З огляду на вищезазначене для захисту прав інвесторів передусім необхідне:

по-перше, строге дотримання законодавства, вимог регулятора та стандартів ділової етики з боку професійних учасників ринку цінних паперів;

по-друге, врегулювання конфліктів, зокрема через розподіл повноважень на законодавчому рівні;

по-третє, захист інвестора від маніпулювань цінами на фондовому ринку та використання інсайдерської інформації.

Але розв’язати окреслені проблеми захисту прав акціонерів можна тільки шляхом запровадження системи фінансової відповідальності (штрафів) щодо порушників, професійних учасників ринку цінних паперів (реєстраторів, емітентів, брокерів тощо). ДКЦПФР має повноваження та досвід стягненя штрафів, проте вони надто незначущі порівняно з прибутками, які одержують порушники.

Для порівняння слід зауважити, що у провідних розвинених країнах використання службової (інсайдерської) інформації в особистих цілях переслідується в карно-адміністративному порядку. У США для осіб, що зловживають службовою інформацією при укладенні угод з цінними паперами, передбачені штрафи у розмірі в 1 млн. дол. (для юридичних осіб 2,5 млн. дол.) або ув’язнення терміном до 10 років. У Великобританії – штраф у необмеженій сумі або ув’язнення до 7 років. У Франції – штраф до 10 млн. франків або ув’язнення від 2 місяців до 2 років.

Запровадження суворих санкцій для порушників є необхідним кроком. Саме професійні учасники ринку цінних паперів  користуються довірою дрібних інвесторів, тому їхні дії держава має жорстко регулювати.

Для цього необхідно:

По-перше, розширити можливості впливу ДКЦПФР на професійних учасників ринку цінних паперів через заборону діяльності, заморожування рахунків, стягнення штрафів.

По-друге, зважаючи на досвід зарубіжних країн, як з розвиненою, так і з перехідною економікою, необхідно збільшити суми штрафів, які накладаються за порушення законодавства про цінні папери, а також відпрацювати механізм їх стягнення.

По-третє, необхідно запобігати порушенням законодавства з боку осіб, які користуються своїм службовим становищем.

Держава повинна створити довгострокову концепцію щодо розвитку ринку цінних паперів, має знайти шляхи до поєднання ресурсів держави і приватного сектору з метою його формування, а також впорядкувати низку найважливіших нормативно-правових актів.

З огляду на вищевикладене нагальними завданнями є:

По-перше, стабілізація законодавчої бази, створення системи захисту прав інвесторів шляхом впровадження системи відповідальності учасників ринку цінних паперів, запровадження фінансових (штрафних) санкцій у разі невиконання останнім зобов’язань перед інвесторами. Таким чином, надати державні гарантії збереження коштів дрібних власників цінних паперів. Обмеження маніпуляцій на ринку цінних паперів та  використання інсайдерської інформації.

По-друге, захист державних інтересів на ринку цінних паперів шляхом обмеження доступу нерезидентів та впровадження такого виду цінних паперів, як «золота акція», що дасть змогу державі контролювати великі, прибуткові підприємства, зокрема ті, які мають стратегічне значення для країни.

По-третє, вжиття заходів щодо централізації та організованості фондового ринку: заборона укладати угоди купівлі-продажу цінних паперів, збільшить капіталізацію усіх структур останнього та зробить його діяльність прозорішою.

По-четверте, поліпшення якості професійної діяльності на ньому, підвищення рівня компетентності фахівців на ринку цінних паперів, розвиток і посилення системи регулювання і нагляду за діяльністю професійних учасників цього ринку, створення системи збирання й розкриття інформації про професійних учасників ринку цінних паперів, підвищення конкурентоспроможності українських професійних учасників ринку цінних паперів порівняно із зарубіжними фінансовими інститутами.

По-п’яте, визначення концептуальних засад політики розвитку ринку цінних паперів в Україні та реалізації державних інтересів на ньому.

Стійкий, що стабільно функціонує, біржовий ринок цінних паперів є одним із чинників, що визначають інвестиційний клімат у країні, сприяють залученню й перерозподілу інвестиційного капіталу у найбільш перспективні сфери економіки. Все це актуалізує проблему виведення біржового ринку України з кризи, проведення суттєвих перетворень  у технології організації і програмно-апаратному забезпечені вітчизняних фондових бірж, підвищенні їх конкурентоспроможності.

На думку багатьох вітчизняних науковців, Україні також доцільно мати Єдину біржову фондову систему, оскільки: капіталізація ринку цінних паперів є настільки незначною, що комісійної винагороди не вистачає на нормальне функціонування навіть однієї біржі; концентрація попиту та пропозиції в одній системі дасть змогу підвищувати ліквідність ринку та його інформативну відкритість; за рахунок обсягів вартість послуг біржі у перспективі може бути знижено; за цієї системи можливим стає використання у біржовій торгівлі єдиного клірингового та депозитарного центру.

За умов нестійкого становища фондового ринку лише примусові адміністративні заходи щодо формування біржової системи неприйняті. Слід дотримуватися у цій ситуації принципів добровільності, господарської самостійності, можливості спільного фінансування  заходів і проектів, створення спеціалізованих дочірніх підприємств, діяльність яких буде спрямовано на виконання завдань фондової системи і проведення між біржових торгів будь-якого оператора, що акредитований хоча б на одній з фондових бірж. При цьому для збереження контролю над біржами та уникнення втрат своїх членів доступ брокерських контор до торгів у системі має забезпечуватися виключно через електронну торговельно-інформаційну систему бірж. Тобто торгівля цінними паперами у біржовій системі організовується за дворівневою моделлю. Перший рівень у ній утворюють фондові біржі, а другий – акредитовані при них брокерські контори. Це дасть можливість зменшити витрати торгівців цінними паперами на організацію  каналів зв’язку з центральним технічним центром.

 
Висновки

В умові ринкової економіки цінні папери займають важливе місце в платіжному обороті держави. Завдяки випуску та обігу цінних паперів забезпечуються інвестиційні процеси, автоматичний перелив засобів в найбільш ефективні галузі економіки, в першу чергу і на ринкових умовах засоби можуть отримати найбільш життєздатні і прибуткові ринкові структури (підприємства та фірми). Перехід України від централізованої планової економіки до ринкової викликає лавиноподібну зміну відносин власності, змінює структури і механізм функціонування багатьох господарюючих суб'єктів. В результаті істотного міняються форми фінансових зв'язків між різними суб'єктами, виникають нові, не використовувані плановою економікою інститути, з якими доводиться мати справу практично всім учасникам ринку.

 Ринок є складно багатофункціональною і комплексною структурою, яка включає як ринок товарів і послуг, так і ринок фінансових ресурсів. Особливості функціонування різних секторів цих ринків визначає економічний механізм кожної країни. У всіх країнах ці механізми мають з одного боку кредитний характер, а з іншого боку відображають відносини власності. Суб'єкти ринкових відносин приймають на себе різні зобов'язання, і ці зобов'язання часто приймають форму цінних паперів, закріплюються шляхом випуску або оформлення передачі цінних паперів. Взаємні зобов'язання і отримані в результаті права держави, підприємців і фізичних осіб, оформлені у вигляді цінних паперів, можуть гарантувати стійкість економічної системи. Разом з тим стан ринку цінних паперів може відображати стан самої економіки, може приводити навіть до визначених потрясіння в різних масштабах. В умові ринкової економіки цінні папери займають важливе місце в платіжному обороті держави. Завдяки випуску і зверненню цінних паперів забезпечуються інвестиційні процеси, автоматичний перелив засобів в найбільш ефективні галузі економіки, в першу чергу і на ринкових умовах засобу можуть отримати найбільш життєздатні і прибуткові ринкові структури (підприємства і фірми). У фінансовій системі держави ринок цінних паперів займає важливе місце, є її складовою частиною з своєю організаційно-функціональною специфікою, з своєю інфраструктурою. Це повною мірою відноситься і до фінансової системи України.

Ринок цінних паперів поділяють на первинний та вторинний ринок. Термін “первинний ринок” відноситься до продажу нових випусків цінних паперів. У результаті продажу акцій та облігацій на первинному ринку емітент отримує необхідні йому фінансові засоби, а папери осідають у руках першочергових покупців. Слідом за цим першочерговий інвестор має право перепродати ці папери іншим особам, а ті в свою чергу вільні перепродавати їх наступним вкладникам. Слідуючий перепродаж цінних паперів утворює вторинний ринок, на якому вже не відбувається акумулювання нових фінансових засобів для емітента, а має місце тільки перерозподіл ресурсів серед наступних вкладників. Без повноцінного вторинного ринку не можна говорити про ефективне функціонування первинного ринку. Створюючи механізм для термінового перепродажу цінних паперів, вторинний ринок посилює до них довіру зі сторони вкладників, стимулює їх бажання купувати нові фондові цінності і тим самим сприяє більш повному акумулюванню ресурсів суспільства в інтересах виробництва. При відсутності вторинного ринку або його слабкій організації наступний перепродаж цінних паперів був би неможливий або громіздким, що відштовхнуло б інвесторів від купівлі усіх або частини цінних паперів. В результаті суспільство залишилось би у програші, тому що багато хто, особливо нові підприємства та починання, не отримали б необхідної підтримки.

В теперішній час інфраструктура ринку цінних паперів України знаходиться на начальному етапі формування. Розвиток  ринку капіталу передбачує значну кількість елементів інфраструктури, а саме: фондову біржу, валютну біржу, страхові компанії, аудиторські компанії, брокерські фірми і т.д. Крім того, значна частина елементів інфраструктури ринку капіталу тісно  зв’язана з державою. Це державний страховий надзір, Державна податкова інспекція, Державна комісія з цінних паперів, Фонд державного майна, Міністерство фінансів, інвестиційний фонд  регіонального регулювання, стабілізаційний фонд і інноваційний фонд. Як бачимо, взаємини держави та ринку капіталів багатопланові.

Незважаючи на всі позитивні зрушення, з 2003 року на вітчизняному ринку цінних паперів склалася парадоксальна ситуація, за якої обсяги торгів на неорганізованому ринку істотно випереджають такі ж показники організованого ринку. Водночас темпи збільшення частки обсягу торгів на організаторах торгівлі протягом 1998-2006 років є значно нижчими, ніж темпи зростання загального обсягу торгів на ринку цінних паперів. Тому за весь період розвитку вітчизняного фондового ринку обсяги торгів на організованому ринку  були досить незначними. Такій ситуації сприяла недостатня глибина приватизації великих підприємств, що призводить до низької активності на українському ринку цінних паперів стратегічних покупців. Але, ще раз необхідно відзначити, що ринок цінних паперів в Україні розвивався і формувався в першу чергу за рахунок приватизації державних підприємств. А у зв'язку з тим, що цей процес не нескінченний, можна сміливо говорити, що в найближчому майбутньому, він вичерпає себе. А його подальшій розвиток залежатиме від готовності основного постачальника капіталу (населення) інвестувати свої накопичення в цінні папери.

Як свідчить проведений аналіз , на вітчизняному ринку цінних паперів існує низка нерозв’язаних проблем, а саме: низький рівень довіри інвесторів, децентралізація системи біржової торгівлі та депозитарного обслуговування. Як уже зазначалося, пріоритетними завданнями розвитку українського ринку цінних паперів є перехід до централізованої системи інфраструктурного забезпечення.

Так, створення єдиної біржової фондової системи та центрального клірингового  депозитарію на сучасному етапі розвитку вітчизняного ринку цінних паперів стане потужним чинником підвищення його ефективності. Біржова система має бути побудована на принципах добровільної участі. Функціонування централізованого, організованого біржового ринку цінних паперів може стати реальним конкурентом теперішньому монополісту – Перший фондовій торговельній системі, усуне розпорошеність та хаотичність на вторинному ринку, дасть можливість використовувати новітні технології у біржових торгів і ліквідність самого ринку. Ця біржова система не буде достатньо ефективною через неможливість в одному місці здійснити передачу права власності з цінних паперів і відповідні грошові розрахунки, а також через існування значних ризиків та накладних витрат учасників депозитарної системи. Ці проблеми розв’язуються через централізацію Національної депозитарно-клірингової системи та ширше використання процесу рейтингування цінних паперів і учасників ринку. Використання системи кредитних рейтингів дасть можливість українським підприємствам отримати доступ до значних фінансових ресурсів шляхом усунення основного бар’єру для розвитку в Україні цивілізованого фондового ринку – невизначеності ступеня ризику цінних паперів.
Список використаних джерел

1.      Биржа и ценные бумаги. Словарь/Лозовский Л.Ш., Благодатин А.А., Райзберг Б.А.-М.: ЗАО «Издательство «Экономика», 2001.-327с. - (Деловые словари/ред. сер.: Л.Ш. Лозовский, Б.А. Райзберг).

2.      Ватаманюк З.Г. Перспективи розвитку ринку цінних паперів в Україні: З.Г. Ватаманюк, О.В.Баула:/Фінанси України, 2007.№5.-с.75-85

3.      Закон України   “Про державне регулювання фондового ринку”.

4.      Закон України   “Про цінні папери і фондовий ринок”.

5.      І.О. Петровська, Д.В. Клиновий. Фінанси (з елементами статистики фінансів). Навчальний посібник. - К.:ЦУЛ.-2002.-300с.

6.      Калина А.В. Корнев В.В. Рынок ценных бумаг (теория и практика): Учеб. пособие. 2-е изд., перераб. и доп.- К.: МАУП, 1999. – 256с.- Библиогр.: с.253

7.      Кравченко Ю.Я. Рынок ценных бумаг: Курс лекций. – К.: ВИРА-Р, 2002. – 368с.

8.      Кузнецова Н.С., Назарчук І.Р. Ринок цінних паперів в Україні:правові основи формування та функціонування. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 528с.

9.      Маслова С. О., Опалов О.А.Фінансовий ринок. Навчальний посібник. Друге видання, виправлене.-К.:«Каравела», 2003.-344с.

10. Мендрул О.Г., Павленко І.А. Фондовий ринок: операції з цінними паперами: Навч. посібник. 2-ге изд. К: КНЕУ, 2000. – 156с.

11. Мозговий О.М. «Фондовий ринок» - Київ, 1999.

12. Рішення №25 ДКЦПФР від 11.04.2006 року щодо інформаційно-аналітичних матеріалів про підсумки роботи ДКЦПФР та стану розвитку фондового ринку у І кварталі 2006 року//Цінні папери України.-2006.-№18.-с.14

13. Романенко О.Р.Фінанси:Підручник.-К.:Центр навчальної літератури, 2004.-312с.

14. Сайт Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку в інтернеті http://www.ssmc.kiev.ua/

15. Сайт Української фондової біржі в інтернеті http://www.ukrse.kiev.ua/

16. Терещенко Г.М.Проблеми становлення та напрямии удосконалення функціонування ринку цінних паперів в Україні:/Фінанси України, 2007.№6-с.97-104

17. http//www.justinian.com.uaarticle.phpid=1535.Концепція функціонування та розвитку фондового ринку України.  №1-2005.  Юридичний журнал  Юстиніан.

18. http//zakon.rada.gov.uacgi-binlawsmain.cginreg = 342\95-Про Концепцію функціонування та розвитку фондового ринку___ вiд 22_09_1995 № 342-95-ВР.htm

19. Экономика: Учебное пособие/Под редакцией Э.А.Кузнецова.-Х.:Одиссей,2006.512с.

20. Экономика: Ученик/Под ред. Доц. А.С Булатва.2-е узд., перераб.и доп.-М.:Издательство БЕК,1997-816с.
Додаток А

Класифікація цінних паперів[9,с.110]

Класифікаційна ознака	Види цінних паперів
Термін існування	-        Строкові – цінні папери, які мають встановлений термін існування (довго-, середньо-  та краткострокові). -        Безстрокові – цінні папери, які існують вічно.
Походження	-        Первинні – цінні папери, засновані на активах, до числа яких не входять самі цінні папери (акції, облігації, векселі, заставні та ін.). -        Вторинні – цінні папери, які випускаються на основі первинних цінних паперів; це – цінні папери на самі цінні папери (варанти на цінні папери, депозитарні розписки та ін.).
Форми існування	-        Паперові (документарні). -        Без паперові (бездокументарні).
Національна приналежність	-        Вітчизняні. -        Іноземні.
Тип використання	-        Інвестиційні (капітальні) – цінні папери, які є об’єктом вкладання капіталу (акції, облігації, ф’ючерсні контракти та ін.). -        Не інвестиційні – цінні папери, які обслуговують грошові розрахунки на товарних чи інших ринках (векселі, чеки, коносаменти).
Порядок вкладення	-        На пред’явника – цінні папери, які не фіксують імені їхнього власника; їх обіг здійснюється шляхом простої передачі від однієї особи до іншої. -        Іменні – цінні папери, які містять ім’я їхнього власника і, крім цього, реєструються в спеціальному реєстрі. -        Ордерні – іменні цінні папери, які передаються іншій особі шляхом здійснення на них передатного напису (індосаменту).
Форма випуску	-        Емісійні – цінні папери, які випускаються великими серіями, у великій кількості, і в межах кожної серії всі цінні папери є абсолютно ідентичними (акції та облігації ). -        Неемісійні – цінні папери, які випускають поштучно чи невеликими серіями.
Характер обігу	-        Ринкові, чи вільного обігу. -        Неринкові (обіг цінних паперів може бути обмежений, цінні папери неможливо продати нікому, окрім емітента, і через обумовлений термін).
Рівень ризику	-        Без ризикові та мало ризикові. -        Ризикові.
Наявність доходу	-        Дохідні. -        Бездохідні.
Форма вкладення	-        Боргові – цінні папери, які звичайно мають фіксовану відсоткову ставку, які є зобов’язанням сплатити суму боргу на визначену дату у майбутньому (облігації, банківські сертифікати, векселі та ін.). -        Пайові – цінні папери, які надають право власності на відповідні активи (акції, варанти, коносаменти та ін.).
Економічна суть	-        Акції. -        Облігації. -        Векселі та інші цінні папери.