Зміст:
1. Аналіз доходів та витрат банку ......................................................................3
2. Види та форми кредиту.....................................................................................6
3. Характеристика діяльності комерційних банків.......................................10
Список використаної літератури......................................................................15

1. Аналіз доходів та витрат банку.
 Для підвищення фінансової стійкості банку важливе значен­ня має зростання його доходів, а як наслідок - і прибутковос­ті банку, що є одним із основних, джерел поповнення власного капіталу банку.
У світовій практиці спостерігається як постійне зростання ба­нківських активів, так і рівня дохідності за ними. І хоча збільшується частка доходів, отриманих у вигляді комісійної винагороди від надання банківських послуг, проценти, тримані під кредит­них операцій банку, становлять значну частку банківських до­ходів. Ця тенденція спостерігається і в Україні. При цьому вна­слідок слабкого розвитку ринку банківських послуг основна маса банківських доходів одержується у вигляді процентів за користу­вання кредитними коштами, що були надані банком платоспро­можним клієнтам.
Структура банківських доходів має такий вигляд: 1) доходи від проведення активних операцій: доходи від кредитування; доходи від інвестиційних операцій; 2) доходи від комісійних операцій: доходи від розрахунково-касового обслуговування; доходи від трастових операцій; доходи від факторингових операцій; доходи від лізингових операцій; інші доходи від комісійних операцій; 3) інші доходи.
Доходи від кредитування складаються з процентів за банків­ськими позиками, а також з облікових процентів, що одержуються при обліку векселів. Близько 70% доходів банки отримують саме від надання позик.
Основну масу доходу від комісійних операцій банки отриму­ють у вигляді комісійної винагороди за розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів. Інші види комісійних доходів становлять незначну частку в загальному обсязі доходів через нерозвинутість ринку таких послуг, як трастові, факторингові, лі­зингові та ін.
До інших видів доходу від комісійних операцій належать: комісія за надання гарантій та порук; плата за акцептні операції банку; плата за фінансування капітальних вкладень та інші інвести­ційні послуги; комісійні за здійснення валютних операцій; комісійна винагорода за консалтинговими послугами.
Доходи банку - це загальна сума грошових коштів, отриманих від проведення активних операцій. Валові доходи банку підрозділяються на процентні і непроцентні.
До процентних доходів банку відносяться:
-   відсотки по міжбанківських кредитах;
-   відсотки по кредитах підприємств;
-   відсотки по кредитах населення;
-   доходи по залишках на кореспондентських рахунках;
-   доходи по цінних паперах (процентні).
До непроцентних доходів банку відносяться:
-    доходи від інвестиційної діяльності (участі в спільній діяльності підприємств), дивіденди по цінних паперах;
-    доходи по валютних операціях;
-    доходи від отриманих комісій і штрафів;
-    інші.
Аналіз банківських доходів припускає визначення питомої ваги окремого виду доходів у їхній загальній сумі або групі доходів. Потім необхідно проаналізувати зміну дохідних статей за визначений період, вивчити структуру доходів банку. Для оцінки середнього рівня прибутковості кредитних операцій застосовуються відносні показники:
-    співвідношення отриманих відсотків і середніх залишків по короткостроковим позикам;
-    співвідношення отриманих відсотків і середніх залишків по довгостроковим позикам;
-    співвідношення валових процентних доходів і середніх залишків
 по всіх позикових рахунках;
-    співвідношення отриманих відсотків по окремих групах позичок
 і середніх залишків по аналізованій групі.
Аналіз приведених показників у динаміку дозволяє визначити, за рахунок яких кредитних операцій зросли процентні доходи.
До інших доходів відносяться комісійні, котрі можуть нараховуватися у відсотках від суми кожної операції, здійсненої по рахунку клієнта, або у твердій сумі, що сплачується періодично.
Оскільки прибуток банку - це різниця між валовими доходами та валовими витратами банку, розглянемо структуру його витрат.
Витрати банку включають: 1) Операційні витрати: сплачені проценти за залученими банком коштами; сплачена комісія; витрати на операції з цінними паперами; витрати на валютні операції; витрати на розрахунково-касове обслуговування; витрати на страхування майна, цінностей ризику; інші операційні витрати; 2) Неопераційні витрати: витрати на утримання персоналу; витрати, пов'язані з експлуатацією основних фондів банку; інші витрати.
Найбільшу частку в загальній сумі витрат банку становлять витрати на виплату процентів за залученими банком ресурсами (виплати за депозитами, за рахунками до запитання, за депозит­ними сертифікатами тощо). Ці виплати набагато перевищують виплати за іншими статтями і становлять більш як половину опе­раційних витрат.
Комісійні виплати - це виплати, які здійснює банк у процесі проведення своїх активних операцій і надання послуг клієнтам, а також витрати з ведення кореспондентських рахунків.
Витрати па валютні операції - це витрати на розрахункове обслуговування зовнішньоекономічної діяльності.
Неопераційні витрати включають: заробітну плату працівників банку, витрати на утримання приміщень, витрати на устаткування й інше.
До складу інших витрат належать витрати, які непередбачені іншими статтями. Це: судові витрати; сплачені банком штрафи; пеня, неустойки тощо.

2. Види та форми кредиту.
Важливе місце у фінансовій системі України посідає кредит. Кредит - важливий інститут, за допомогою якого держава здійснює мобілізацію та перерозподіл тимчасово вільних коштів і контроль за правильним їх використанням. Кредит сприяє підвищенню ефективності економіки, забезпечує перелив капіталу, стимулює грошовий обіг та є важливим   інструментом  державного   регулювання економікою.  
Загальне визначення поняття кредиту дається в Законі 1 України «Про оподаткування прибутку підприємств», де зазначається, що кредит - це кошти матеріальні цінності, які надаються резидентами або нерезидентами у користування юридичним або фізичні особам на визначений строк під відсоток.
Кредит - це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається в тим­часове користування на умовах забезпеченості, повер­нення, строковості, платності та цільового характеру використання, а кредитна операція - це договір щодо надання кредиту, який супроводжується записами за банківськими рахунками з відповідним відображенням у балансах кредитора та позичальника.
Кредит як інститут, що включається у фінансову систему держави, виконує емісійну, розподільчу і контрольну функції. Ці функції взаємозалежні і мають при кредитуванні спе­цифічні особливості.
Емісійна функція здійснюється шляхом випуску і розміщення цінних паперів. Ринок цінних паперів доповнює систему банківського кредитування і взаємодіє з нею. Нестача платіжних засобів в економіці може також покриватись за рахунок розширення комерційного кредиту.
Розподільча функція проявляється в процесі мобілізації та витрачанні централізованих і децентралізованих фондів кош­тів, у розподілі та перерозподілі національного доходу між суб'єктами господарської діяльності. Отже, в умовах ринко­вої економіки зазначена функція сприяє вдосконаленню кре­дитної політики з метою регулювання грошового обігу і здійснення ефективного впливу на економічні процеси в державі.
Контрольна функція забезпечує нагляд за правильним і ефективним використанням коштів, що надаються клієнтурі панками, та їх поверненням в певні строки.
Таким чином, кредит в Україні становить один із видів еко­номічних відносин, за допомогою яких здійснюються акумуляція державою кредитних ресурсів та їх використання на умовах повернення, забезпеченості, строковості та відплатності підприємствами, організаціями усіх форм власності та населення для задоволення потреб господарювання.
У банківській практиці існує різна класифікація кредитів, багатогранність їх критеріїв. Так, кредит розподіляється на фінансовий, товарний та кредит під цінні папери, що засвід­чують відносини позики.
У господарській діяльності використовуються такі форми кредиту: лізинговий, іпотечний, споживчий, бланковий, консорціумний, інвестиційний, податковий.
При характеристиці кредиту найбільш поширеною є кла­сифікація кредитних операцій залежно від кредитора, у зв'язку з цим розрізняють державний, банківський і комер­ційний кредити.
Державний кредит надається державою іншій державі, а також юридичним чи фізичним особам. При державному кредиті позичальником або кредитором виступає держава або місцеві органи влади. Формами державного кредиту є на­туральні позики (наприклад, хлібні, цукрові), державні пози­ки (облігації, казначейські зобов'язання) та інші кредитні документи. Кошти, які збирає держава за реалізовані цінні папери, становлять її борг. Після закінчення строку позики держава повинна розрахуватися з кредиторами. Призначен­ням державного кредиту є мобілізація державою коштів для фінансування державних видатків та покриття частки державного боргу.
Банківський кредит надається суб'єктам господарської діяльності усіх форм власності у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором. Банківський кредит - це економічні відносини з акумуляції кредитних ресурсів за рахунок статутних та інших фондів банків, коштів на депозитних рахунках, коштів в обігу та в міжбанківських розрахунках та інших грошових ресурсів. Банківський кредит є основною формою кредиту, при якій грошові кошти на­даються банками у тимчасове користування. Банківський кредит — це надання банками грошей (готівкою, безготів­ково) в позику юридичним та фізичним особам, державі.
Банківський кредит класифікується залежно від певних ознак та різних підстав. Зокрема, зважаючи на економічну сферу застосування, кредит розподіляється на внутрішній і міжнародний. В Україні дворівнева банківська система передбачає кредит центрального банку і кредит комерційних банків. Залежно від позичальників та мети використання кредити поділяються на виробничі, споживчі, інвестиційні, кредити на операції з цінними паперами, міжбанківські, імпортні та експортні. Залежно від забезпеченості кредити поділяються на незабезпечені (бланкові) та забезпечені (персональні).
Кредити, які надаються банками, також поділяються за строками користування на коротко-, середньо- й довгостро­кові. Строк користування короткостроковими кредитами не перевищує 12 місяців, середньостроковими - до 3 років, довгостроковими - понад 3 роки.
За ступенем ризику кредити поділяються на: А) стандартні кредити; Б) кредити з підвищеним ризиком.
За методами надання: А) у разовому порядку; Б) відповідно до відкритої кредитної лінії; В) гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою на­дання, за потребою,  із стягненням  комісії за зобов'язання).
 За строками погашення: А) одночасно; Б) у розстрочку; В) достроково (за вимогою кредитора або за заявою позичальника); Г) з регресією платежів; Д) після закінчення обумовленого періоду (місяця, кварталу).
У практиці існують кредити на поточні та капітальні вит­рати і в зв'язку з цим розрізняються кредити в оборотні фонди і фонди обігу, а також кредити в основні фонди.
Ще однією формою кредиту є комерційний, який надаєть­ся одним суб'єктом господарської діяльності іншому у виг­ляді продажу товарів з відстрочкою платежу.
Для реалізації кредитної політики, яка забезпечує функціо­нування суспільного виробництва, важлива роль в державі відводиться кредитній системі - сукупності кредитно-фінансових установ, які акумулюють вільні грошові капітали, доходи і надають їх у позичку — юридичним і фізичним особам, уряду, і тим самим реалізують кредитні відносини в державі.
Кредитну систему України очолює Національний банк України, який здійснює систему заходів у кредитній сфері з метою регулювання грошового обігу. В кредитну систему України входять також комерційні банки та небанківські кредитно-фінансові установи, які повинні мати ліцензію Національного банку України для здійснення кредитування.
До небанківських кредитно-фінансових установ належать лізингові, факторингові, фінансові, страхові, інвестиційні компанії, біржі, пенсійні фонди, ломбарди, каси взаємної допомоги та кредитні спілки.
3. Характеристика діяльності комерційних банків.
Сучасні комерційні банки є багатофункціональними уста­новами, які діють в різних секторах ринку позичкового капіталу і фактично займаються всіма видами кредитних і фінансових операцій, пов'язаних з обслуговуванням господарської діяльності своїх клієнтів. Враховуючи, що основне навантаження щодо фінансово-кредитного обслуговування припадає саме на комерційні банки, їх часто називають «супермаркетами фінансового ринку».
В сучасних умовах спостерігаються тенденції розмежу­вання функцій та операцій комерційних банків з метою універсалізації їхньої роботи, підвищення ефективності бан­ківської діяльності та одержання прибутків.
Різноманітність послуг, що надаються комерційними банками, не означає, що всі вони виконують однаковий набір операцій. Кожен банк визначає сферу своєї діяльності, виходячи із потреб клієнтури, яку він обслуговує. Проте існує ряд основних, базових функцій комерційного банку, які дозволяють зарахувати даний фінансовий інститут до установ банківської системи. До таких основних функцій комер­ційного банку, що визначають його економічну суть, слід віднести: посередництво в кредиті, посередництво в роз­рахунках і платежах, випуск кредитних знарядь обігу.
Сьогодні великі банки України пропонують своїм клієнтам близько 170 різноманітних банківських операцій і послуг.
Банківські операції являють собою операції для залучення грошових коштів та їх вкладення у позички, цінні папери, випуску в обіг і вилучення з нього грошей, розрахунків, фінансування та кредитування капітальних вкладень, касового виконання державного бюджету тощо.
У банківській практиці України, як правило, є дві основні групи банківських операцій, за допомогою яких залучаються банківські ресурси: активні та пасивні.
До активних відносяться операції, здійснюючи які банки забезпечують клієнтові можливість одержання необхідних йому коштів, тим самим розміщуючи власний і залучений капітал. Це кредитні операції, пов'язані з наданням клієнтам різноманітних позичок та їх погашенням, інвестиційна діяльність банків, тобто вкладання коштів у цінні папери підприємств усіх форм власності на відносно тривалий час, формування касових залишків та резервів, лізингові та факторингові операції.
Кредитування є основним видом активних операцій комер­ційних банків. Конкретні сфери застосування банківського кредиту визначаються залежно від його цільового призначен­ня та складу учасників кредитних правовідносин. Враховую­чи особливості позичкових операцій комерційних банків, прийнято виділяти:
- кредитування поточної діяльності підприємств, по­в'язане із задоволенням їх потреб в оборотних коштах;
- кредитування інвестиційної діяльності підприємств, призначене для збільшення основних фондів, рекон­струкції та розширення виробництва;
- кредитування приватних осіб для задоволення різно­манітних потреб споживчого характеру;
- кредитування держави для покриття бюджетного де­фіциту.
Комерційні банки можуть також здійснювати інші види активних операцій: лізингові операції, факторинг і форфейтинг.
До пасивних операцій банків відносяться такі операції, за допомогою яких банки формують свої ресурси для проведен­ня кредитних та інших активних операцій, а саме - депозит­ні операції, відкриття та ведення рахунків клієнтів, отримання позичок на міжбанківському ринку, продаж влас­них торгових зобов'язань (векселів і облігацій). Ефективна організація пасивних операцій банків сприяє забезпеченню нормальної банківської діяльності на комерційних засадах, регулюванню грошової маси в країні, успішному виконанню банками традиційних розрахунково-кредитних операцій, а та­кож розширенню діапазону банківських послуг.
Активні й пасивні операції здійснюються банками від­повідно до визначених принципів із застосуванням тих чи інших засобів і методів, передбачених законодавством.
Діяльність сучасних комерційних банків не обмежується традиційними банківськими операціями, а охоплює значно ширший діапазон банківських послуг відповідно до потреб своїх клієнтів. Банківські послуги є видом діяльності комерційних банків, які виконують різні банківські операції за дорученням клієнтів (юридичних і фізичних осіб). Банківські послуги включають посередницькі, консультативні, розрахункові, довірчі (трастові) та інші послуги.
Серед посередницьких послуг найбільш розповсюдже­ними є посередництво в одержанні клієнтом кредиту, в операціях з цінними паперами, валютою та майном. Посередницькі послуги в операціях з цінні-паперами, валютою і майном здійснюються на підставі доручення від клієнта і укладаються з емітентом.
Банківські послуги щодо торгівлі валютою мають на надання валюти клієнтам для забезпечення їхніх платежів і підтримання ліквідності у валюті: страхування ризиків знецінення коштів внаслідок зміни валютних курсів, отри­мання спекулятивного прибутку за рахунок зміни курсів валют.
Для забезпечення платіжної дисципліни важливого зна­чення набувають розрахунково-платіжні операції банків, які передбачають ведення рахунків юридичних і фізичних осіб та здійснення розрахунків за їх дорученням, касове обслугову­вання клієнтів. Сьогодні все ширше застосовується автомати­зоване обслуговування клієнтів із використанням комп'ютер­ної системи «Клієнт-банк», яка дає можливість контролювати стан рахунка та здійснювати платежі безпосередньо з офісу, а також одержувати різноманітну інформацію. З метою при­скореного обслуговування клієнтів і максимальної для них зручності в деяких банках впроваджено автоматизовану систему банківського обслуговування населення (АСБОН) на базі пластикових карток.
Серед перспективних видів діяльності комерційних банків особливе місце посідають довірчі (трастові) послуги, які передбачають управління майном та виконання інших послуг в інтересах і за дорученням клієнта на правах його довіреної особи. Довірене управління майном пов'язане з виконанням робіт з обліку операцій, збереженням цінностей, розміщен­ням коштів, фінансовим аналізом тощо.
У переліку цих послуг і такі, як: а) розпорядження актива­ми (насамперед портфелями цінних паперів, заставленим майном, коштами пенсійних фондів); б) тимчасове управлін­ня справами підприємства в разі його реорганізації або банк­рутства; в) здійснення агентських послуг, що передбачають виплату дивідендів за акціями, відсотків за облігаціями; і) зберігання акцій з передовіреним правом голосу.
Комерційні банки при наданні агентських послуг їдійснюють операції із зберігання майна клієнтів та управлін­ня їх власністю, проводять інвестиційні та кредитні операції за дорученням власника, організують оплату рахунків і подат­ків, операції купівлі-продажу, оформлення та відновлення і страхових полісів та інше юридичне обслуговування; ви­конують послуги із збереження цінностей і надають в оренду сейфи клієнтам, здійснюють операції із збереження цінних паперів з одночасним одержанням з них доходу, проводять погашення облігацій із закінченим строком дії, отримують кошти за заставними листами, проводять обмін цінних паперів, їх купівлю та продаж.
У довірчій діяльності комерційні банки також приділяють значну увагу обслуговуванню фізичних осіб, а саме: розпо­ряджаються спадщиною на підставі заповіту; управляють майном клієнтів за дорученням; надають агентські послуги (збереження цінностей; надання в оренду сейфів клієнтам, управління активами за вказівкою клієнтів); забезпечують збереження майна недієздатних осіб, у тому числі неповно­літніх спадкоємців, здійснюють опікунство.
Крім довірчих послуг, пріоритетним напрямом банківської діяльності слід вважати і консультаційно-інформаційні по­слуги, тобто надання клієнтам кваліфікованих консультацій та інформації з різних аспектів управління фінансами та господарських, фінансових, правових, банківських питань, проблем ведення бізнесу тощо.
Серед перспективних консультаційних послуг зазначу такі:
- консультації з питань застосування законодавчих і нор­мативних актів, що регламентують господарчу діяль­ність;
- підготовка та правова експертиза господарчих договорів, зовнішньоторговельних контрактів, установ­чих документів підприємств, документації на отриман­ня ліцензій тощо;
- консультації з організації та ведення бухобліку, скла­дання фінансової та податкової звітності, кошторису, планування та контролю, калькуляції собівартості про­дукції, питань ціноутворення, організації розрахунків із партнерами по ринку;
- консультації з питань діяльності  на фондовому та валютному ринках, прогнозування динаміки валютних курсів та стан обмінних курсів валют і котирування цінних  паперів,   інвестування   коштів,  маркетингу, управління активами фірм;
В сучасних умовах у банківській практиці почали впровад­жуватися нові технології в банківському обслуговуванні клієнтів - система дистанційного банківського обслу­говування. Комерційні банки надають клієнтам такі послуги, як проведення банківських операцій «на дому» (вдома), в офісі та ін., - повсюди, де це зручно клієнту. В перспективі таке обслуговування клієнтів банками стане основною формою банківських
послуг. Надання банками нових фінансових послуг розширяє клієнтську базу і пропозиції своїх продуктів, диктує нові методи і правила дистанційного обслугову­вання клієнтів.

Список використаної літератури:
1.                Конституція України. К. Право, 2002 - 68 с.
2.                Закон України „Про банки та банківську діяльність” від 7.12.2000 р.
3.                Банковское право. Л.Г. Ефимова, издательство “Бек”, Москва, 1994 г. – 285 с.
4.                Боринець С.Я. „Міжнародні фінанси”: Підручник. К.: Знання-Прес, 2002 – 311 с.
5.                Васюренко О.В. Банківські операції. Навчальний посібник – 4-те вид. – К.: Знання. – 2004 – 324 с.
6.                Качан О.О. „Банківське право”: Навчальний посібник. К. „Юрінком Інтер”, 2000. – 288 с.
7.                Комаров П.І. „Банківське право”. Підручник. „Юрінком Інтер ” 2002 р. - 357 с.
8.                Костюченко О.А. Правовые аспекты банковской деятельности: Пособие по проблемам банковского права. – К. Криниця, 2003 – 320 с.
9.                Купер Дж. Управление и регулирование банков. М.: Финансы и статистика. 1993 г.
10.           Операції комерційних банків / кол. авторів  - 4-те вид. змін і доп. К.: Алерта, 2004 – 500 с.
11.           Щербина В.С. Господарське право: Підручник. К.Юрінком Інтер, 2003. – 460 с.