Зміст
  1.Соціально – економічні аспекти використання інтелектуальної власності в сучасних умовах. 2
2. Поняття управління інтелектуальною власністю та його основні принципи  4
Список використаної літератури. 12
Перехід від індустріального суспільства до інформаційного є однією з головних ознак для усіх розвинутих країн світу. Це, в першу чергу, пов'язано з тим, що інформаційні ресурси набули такого важливого значення, що від них залежить рівень економічного стану суспільства і його безпека. Якщо розглядати інформатизацію суспільства як безперервний процес інтелектуалізації і прискорення обробки інформаційних ресурсів на всіх рівнях інфраструктури суспільства, то зрозуміло, що вона оцінюється, по-перше, розвитком в даному суспільстві інформатики, науки, що вивчає структуру і загальні властивості інформації, а, по-друге, питаннями, пов'язаними зі збором, накопиченням, переробкою, перетворенням, розподіленням і використанням інформації в різних сферах людської діяльності. Як відомо, ці фактори, у свою чергу, оцінюються рівнем обчислювальної техніки та засобів телекомунікації, що використовуються у суспільстві [2, 54].
Кінцевою метою використання інформаційних ресурсів на всіх рівнях інфраструктури суспільства, як правило, є прийняття рішення. Ці проблеми стоять особливо гостро у тих сферах діяльності, де задачі управління слабо структуровані і немає можливості їх абсолютної формалізації. До цього класу можна віднести системи управління великими корпораціями, відомствами, державою. Рішення цієї проблеми в Україні пов'язано з розвитком і впровадженням у сферу управління інформаційних технологій, які були запроваджені В.М. Глушковим та його послідовниками, і формуванням на їх базі відповідних схем управління, що органічно поєднують системні принципи, забезпечуючи можливість всебічного використання переваг суспільства з розвинутою структурою управління економікою.
Для рішення питань автоматизації управління для систем такого класу була розроблена вперше в Україні технологія ситуаційного керування (Ситуаційні центри – СЦ). Зараз постає завдання створення однієї із важливих складових мережі СЦ в Україні – державної автоматизованої системи обліку і контролю використання об'єктів інтелектуальної власності (ОІВ), яка має забезпечити умови для підвищення ефективності використання інтелектуальних ресурсів нації, формування та розвиток інтелектуальної власності, надання правовласникам державних гарантій щодо захисту їх прав, нарощування та підвищення якості сукупного наукового потенціалу як головного фактору інноваційного розвитку країни, забезпечення підтримки прийняття рішень на державному рівні у цій сфері.
При визначенні ринкової вартості інтелектуальної власності слід враховувати:
·        нематеріальний, унікальний характер об'єкту оцінки;
·        поточне використання об'єкту інтелектуальної власності;
·        можливі галузі використання, найбільш вірогідну ємність і частку ринку, витрати на виробництво і реалізацію продукції, що випускається з використанням об'єкту інтелектуальної власності, об'єм і тимчасову структуру інвестицій, потрібних для освоєння і використання об'єкту інтелектуальної власності в тій або іншій галузі;
·        ризики освоєння і використання об'єкту інтелектуальної власності в різних галузях, зокрема ризики недосягнення технічних, економічних, експлуатаційних і екологічних характеристик, ризики недобросовісної конкуренції та інші;
·        стадії розробки і промислового освоєння об'єкту інтелектуальної власності;
·        можливість і ступінь правового захисту;
·        об'єм прав, що передаються, і інших умов договорів про створення і використання об'єкту інтелектуальної власності;
·        спосіб виплати винагороди за використання об'єкту інтелектуальної власності;
·        інші чинники.
Проблеми інтелектуальної власності (ІВ) у світі вийшли на перший план і стали вже не просто юридичними або комерційними питаннями. Внаслідок інформатизації сучасної економіки вони дедалі більше набувають політичного змісту. Наприклад, введення економічних санкцій проти держави у разі неприйняття “американської версії” проекту Закону України “Про державне регулювання виробництва, експорту, імпорту дисків для лазерних систем зчитування” та інше.

Особливістю об'єктів права інтелектуальної власності є те, що вони можуть бути створені як в процесі реалізації проекту, та являтись при цьому прямим, чи непрямим його результатом, так й поза проектом. Прикладом створення такого ОПІВ може служити діяльність науково-дослідних інститутів. Під прямим результатом слід розуміти отримання об'єкта права інтелектуальної власності в якості продукту проекту, тобто результату, що був запланований в ініційованому проекті. Непрямий результат - це створення об'єкту права інтелектуальної власності, як побічного продукту проекту. Дуже часто в проектах зустрічається обидва результати. Але в проектах існують ще об'єкти, які не набувають правового статусу, тобто на них не оформлюють юридичних прав. Це також результати інтелектуальної діяльності людини, але вони не є об'єктами права інтелектуальної власності. Виникає питання, як класифікувати такі об'єкти та чи важливо враховувати їх у проектній діяльності.
Виходячи з визначення об'єктів права інтелектуальної діяльності, результатами інтелектуальної діяльності в проекті можуть бути, наприклад, структурні схеми, принципи управління, корпоративні стратегії, системи мотивації, організаційні заходи, системи звітності структури документів, внутріфірмові стандарти, системи якості тощо. Все це та багато іншого є результатами інтелектуальної діяльності людей, які приймають участь у проекті, або іншими словами це продукти інтелектуальної діяльності (ПІД) в проекті. Незалежно від того, чим є об'єкти права інтелектуальна власність в проекті продуктом чи ресурсом проекту для створення певного продукту, її життєвий цикл більше ніж життєвий цикл проекту [3, 98].
Якщо розглядати інтелектуальну власність як кінцевий продукт проекту, то її життєвий цикл розпочинається коли зароджується ідея, яку планується реалізувати протягом виконання проекту, прикладом є наукові проекти. Створення продукту з використанням об'єктів права інтелектуальної власності передбачає придбання чи залучення існуючих ОПІВ.
Особливий інтерес являє процес появи продуктів інтелектуальної діяльності в проекті. При цьому важливим та водночас складним є процес ідентифікації інтелектуальної власності в проекті. З огляду на життєвий цикл проекту де об'єкт права інтелектуальної власності є кінцевим продуктом, доцільність ідентифікації та формалізації не є принциповою і це може бути зроблено наприкінці фази реалізації. У випадку, коли безпосередньо очікуваним результатом проекту не є ОПІВ, ідентифікувати продукти інтелектуальної діяльності слід протягом усього життєвого циклу проекту. В загальному розумінні гака інтелектуальна складова накопичується е якості досвіду компаній, баз даних, функціональних інструкцій, методичних напрацювань, тощо.
Для здійснення процесу ідентифікації ПІД протягом життєвого циклу проекту необхідно використовувати модель ідентифікації, яка складається з трьох компонентів:
·        проведення планового аудиту проекту стосовно виявлення інтелектуальної власності;
·        класифікація виявлених продуктів інтелектуальної діяльності;
·        занесення ідентифікованих продуктів інтелектуальної діяльності до реєстру інтелектуальної власності з метою зберігання та подальшого визначення доцільності їх використання у тому чи іншому форматі (рис. 1).

Рис. 1. Модель ідентифікації продуктів інтелектуальної діяльності
Для того, щоб запропонована модель ефективно працювала, необхідно заздалегідь визначити частоту проведення аудиту, яка залежить від специфіки проекту, масштабу, ступеня складності, тощо, сформувати групу фахівців, здатних кваліфіковано провести цю роботу та обрати критерії, за якими проводитиметься аналіз. Ідентифікація продуктів інтелектуальної діяльності в проекті, це лише одна зі складових процесу управління інтелектуальною власністю.
В сучасній літературі виділяють певні принципи управління інтелектуальною власністю:
·            розуміння ролі інтелектуальної власності керівництвом та співробітниками;
·            врахування інтелектуальної власності у стратегії розвитку;
·            ідентифікація інтелектуальної власності;
·            збір інформації про ІВ на предмет визначення її цінності для організації;
·            визначення необхідної інтелектуальної власності для розвитку організації;
·            створення чи набуття прав на інтелектуальну власність; оцінка ефективності існуючої інтелектуальної власності;
·            податок на ІВ (бухгалтерський облік);
·            готовність захищати свої права на ІВ;
·            визначення ефективності управління ІВ. Наведені десять принципів управління інтелектуальної власністю дещо змінюються якщо мова йде про управління ІВ в проектній діяльності.
Управління ІВ в проектній діяльності слід розглядати в розрізі наступних процесів:
·        планування системи управління інтелектуальною власністю в проекті - визначення концепції управління інтелектуальної власністю, формулювання ключових принципів та підходів до управління інтелектуальною власністю, розробка стратегії управління ІВ;
·        створення системи мотивації персоналу - для появи в проекті продуктів інтелектуальної діяльності необхідно сформувати ефективну систему мотивації співробітників. Це, однак, не означає лише матеріальне стимулювання, створення творчої атмосфери, матеріально-технічної бази та наявність інтересних проектів, де можуть реалізувати свій потенціал спеціалісти, іноді є набагато значимим стимулом;
·        генерування ідей - процес інтелектуальної діяльності людини; ідентифікації ПІД - визначення на якому етапі життєвого циклу проекту з'являються продукти інтелектуальної діяльності, а також визначення, що саме є цінними результатами інтелектуальної діяльності з загальної маси напрацювань в процесі реалізації проекту; - класифікації ПІД - визначення, до якого типу об'єктів відносяться продукти інтелектуальної діяльності учасників проекту; експертизи інтелектуальної власності, яка може бути кількох видів: експертиза об'єкта права ІВ, який планується використовувати в процесі реалізації проекту, експертиза об'єкта, який отримують в якості результату проекту з перспективою надання йому статусу ОПІВ та експертиза продуктів інтелектуальної діяльності в проекті. Для проведення експертизи необхідно сформувати систему критеріїв оцінки;
·        формування портфелю інтелектуальної власності - комплектування пакету прав на створенні в рамках діяльності організації чи набуті ОПІВ та продуктів інтелектуальної діяльності персоналу проекту;
·        оцінки вартості об'єктів права інтелектуальної власності - розрахунок ринкової вартості отриманих в результаті виконання проекту ОПІВ з урахуванням витрат на їх створення, вартості аналогічних об'єктів та інше;
·        комерціалізації інтелектуальної власності - процес виводу об'єктів права інтелектуальної власності на ринок, якщо це визнається прийнятним та доцільним в рамках стратегії розвитку організації;
·        трансферу технологій - внутрішньому чи зовнішньому залежно від спектру та напрямків діяльності організації;
·        захисту інтелектуальної власності - визначення стратегії захисту результатів інтелектуальної діяльності персоналу проекту;
·        охорони об'єктів права інтелектуальної власності - процеси, що забезпечують захист від несанкціонованого використання ОПІВ. Це може стосуватись охорони прав на ОПІВ набутих для реалізації проекту чи ОПІВ отриманих під час реалізації проекту з метою подальшого використання в цьому проекті чи в інших проектах проектно-орієнтованої організації; моніторингу процесів управління інтелектуальною власністю [1, 342].
Крім принципів та процесів управління інтелектуальною власністю слід також враховувати елементи системи управління інтелектуальною власністю, до яких належать:
·        продукти інтелектуальної діяльності в проекті;
·        об'єкти права інтелектуальної власності;
·        суб'єкти інтелектуальної діяльності;
·        система критеріїв оцінки значимості інтелектуальної власності;
·        джерела фінансування - фінансування проектів по створенню ОПІВ, проектів на основі вже існуючих ОПІВ. До джерел фінансування можуть відноситись фізичні та юридичні особи, а також держава;
·        реєстр інтелектуальної власності - документ, який містить детальну інформацію стосовно набутих ОПІВ, створених в процесі реалізації проекту ОПІВ та результатів інтелектуальної діяльності учасників проекту;
·        система обробки та збереження інформації щодо інтелектуальної власності.
Під час розгляду принципів управління інтелектуальною власністю, процесів управління інтелектуальною власністю в проектній діяльності та елементів системи управління інтелектуальною власністю в проектах спостерігається певний зв'язок між ними (рис. 2), що свідчить про існування єдиної системи в рамках реалізації такої взаємодії.

Рис. 2. Взаємодія принципів управління інтелектуальною власністю, процесів управління інтелектуальною власністю в проектній діяльності та елементів системи управління інтелектуальною власністю в проектах
Зовнішній контур - це діяльність організації в рамках управління інтелектуальною власністю, яка основана на принципах наведених раніше. У разі, коли організація виконує проект, управління інтелектуальною власністю переміщується в площину проектного підходу де розглядається система управління інтелектуальною власністю з точки зору процесів, які тривають в цій системі, а саме визначення вимог щодо відповідності продуктів інтелектуальної діяльності в проекті, як об'єктів права інтелектуальної власності, для набуття прав власності на них [4, 142].
В процесі реалізації проектів в проектно-орієнтованій організації накопичується певний набір результатів інтелектуальної діяльності персоналу. Коли ця маса стає критичною організація переходить на якісно інший рівень функціонування.
Сукупність принципів управління інтелектуальною власність, процесів управління інтелектуальною власністю в проектній діяльності та елементів системи управління інтелектуальною власністю в проектах формують систему управління інтелектуальної власністю, яка наведена на рис. 3.
Під час реалізації проекту проводиться регулярний аудит проекту на предмет виявлення нових продуктів інтелектуальної діяльності, які потрапляють до реєстру інтелектуальної власності, а потім до експертної групи, яка в свою чергу здійснює експертизу виявлених ПІД на основі певних критеріїв.
Критеріями оцінки продуктів інтелектуальної діяльності під час проведення експертизи можуть бути:
·        наукова новизна;
·        технологічний та технічний рівень;
·        економічність;
·        перспективи комерціалізації, значимість для проекту; відповідність стратегії розвитку компанії;
·        собівартість;
·        результати порівняння з аналогами.

Рис. 3. Система управління інтелектуальної власністю в проекті
Існує кілька класифікацій об'єктів права інтелектуальної власності. Одна з них поділяє всі об'єкти на такі категорії: об'єкти авторського права та суміжних прав, результати науково-технічної творчості, комерційні позначення.
Життєвий цикл об'єкта права інтелектуальної власності в сучасній літературі представляють у вигляді циклу, стадії якого - це Створення, Набуття прав. Використання, Захист та Утилізація. Хоча під поняттям утилізації мається на увазі не в буквальному сенсі знищення об'єкту права ІВ, а скоріше його перехід в інший стан, тобто коли ОПІВ перестає бути об'єктом права, а стає загальнодоступним (наприклад закінчення строку дії патенту на ОПІВ чи поява нової революційної технології, що призведе до відмови від використання існуючої).

Список використаної літератури
1.             Цибульов П.М., Чеботарьов В.П., Зінов В.Г., Суіні Ю. Управління інтелектуальною власністю / За ред. Цибульова: монографія. - К.: «КІС». 2005. - 448 с.
2.             Власність інтелекту (збірник статей) / Л.Й. Глухівський. - К.: Державний департамент інтелектуальної власності, 2002. - 140 с.
3.             Інтелектуальна власність: Навчальний посібник / За ред.. д.т.н. Цибульова П.М. - К. УкрІНТЕІ, 2006. - 276 с.
4.             Наукова та інноваційна діяльність в Україні: Стат. зб. — К.: Держкомстат України, 2005. — 395 c.