ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. Теоретичні основи досліджень рекреаційних ресурсів на природоохоронних територіях

1.1 Поняття про рекреацію, рекреаційні ресурси та рекреаційну діяльність

1.2 Положення про рекреаційну діяльність в межах територій та об’єктів природо-заповідного фонду України

РОЗДІЛ 2. Загальні відомості про досліджувальний об’єкт

2.1 Методика визначення рекреаційного потенціалу території

2.2 Розвиток туризму

2.3 Розвиток рекреації

РОЗДІЛ 3. Проблеми та перспективи розвитку рекреаційного комплексу України

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Актуальність теми. Рекреаційна діяльність є невід’ємною складовою сучасного способу життя. Залучаючи до сфери цієї діяльності природні об’єкти і явища, культурні та соціально-економічні комплекси як складові рекреаційного потенціалу, формуються територіальні рекреаційні системи.

Певна територія зі значною кількістю рекреаційних ресурсів – це потужний потенціал розвитку міжнародного туризму, який у багатьох країнах світу є прибутковою галуззю національної економіки. Так, наприклад, питома вага доходів від туризму у ВНП в Іспанії становить майже 4%, у Кіпрі – близько 20%, у країнах Центральної і Східної Європи – біля 7,6%. В Україні частка доходів від туризму у валовому національному продукті не перевищує і одного відсотка.

На сьогоднішній час питанням рекреаційного потенціалу даної території не було присвячено багато уваги. Можна назвати лише статтю Боєва Ю.М. у збірнику “Социально-экономические, экологические и гуманитарные проблемы развития туристического бизнеса” (Донецьк, 2003). Хоча роботи, у яких була проведена оцінка рекреаційного потенціалу по іншим регіонам України почали з’являтись у науковій літературі лише віднедавна.

Тому, оскільки досліджуваний регіон багатий на природні та соціокультурні ресурси, виникла потреба визначити яким саме рекреаційним потенціалом він володіє та визначити напрямки оптимізації розвитку туристичної діяльності Кам’янець-Подільського Надзбруччя як однієї із територій Національного природного парку “Подільські Товтри”.

З огляду на вище сказане, вибрана тема роботи є актуальною і нагальною для визначення напрямків розвитку видів рекреаційної діяльності в межах природного парку. Результати наших досліджень можуть стати матеріалом для подальшого вивчення рекреаційної географії Західного регіону України.

Об’єкт дослідження – природні, історико-культурні, соціально-економічні рекреаційні ресурси Ярмолинецького району.

Предмет дослідження – використання рекреаційних ресурсів та визначення напрямків розвитку видів рекреаційної та туристичної діяльності.

Метою наших досліджень є – визначити рівень рекреаційного потенціалу території Ярмолинецького району.

Відповідно до поставленої мети нами передбачається:

1. ознайомитись із літературними джерелами з даної тематики та основною термінологією з галузі рекреаційної географії;

2. охарактеризувати літолого-геоморфологічну будову і ландшафти як основу рекреаційних ресурсів Кам’янець-Подільського Надзбруччя;

3. створити картосхему “Рекреаційний потенціал Ярмолинецького району;

4. визначити рівні рекреаційного потенціалу досліджуваної території та можливості розвитку певних видів рекреаційної діяльності;

5. розробити туристсько-рекреаційні маршрути в межах досліджуваної території.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що авторами практично вперше робиться спроба оцінити рекреаційний потенціал даної території та відобразити його у відповідній картосхемі.

Практична цінність. Результати досліджень дадуть змогу оптимізувати рекреаційну діяльність в межах Ярмолинецького району і визначити їх основні напрямки, внаслідок чого різноманіття ландшафтів, історико-культурних і природних об’єктів дійсно стануть базою для численних видів рекреаційної діяльності, відпочинку і туризму.

РОЗДІЛ І. Теоретичні основи досліджень рекреаційних ресурсів на природоохоронних територіях

1.1 Поняття про рекреацію, рекреаційні ресурси та рекреаційну діяльність

Термін „рекреація” етимологічно виводиться з латинської мови – recreatio (творення заново, відновлення; раніше означало перерву для відпочинку між уроками в школі, а також приміщення для розваг учнів) та французької – recreation (розвага, відпочинок; зміна дій, що виключає трудову діяльність і характеризує простір, пов’язаний із цими діями).

Отже, рекреація – це процес відновлення фізичних, духовних і нервово-психічних сил людини, який забезпечується системою відповідних заходів і здійснюється у вільний від роботи час. Важливою є саме відновлювальна функція рекреації. Крім того, рекреація є ще і специфічним видом діяльності, який має чітко виражену природно-ресурсну орієнтацію.

Основою будь-якого рекреаційного комплексу є рекреаційні ресурси. Рекреаційні ресурси – це сукупність природно-кліматичних, побутових, культурних, оздоровчих, пізнавальних, історичних та інших ресурсів, які використовуються або можуть використовуватись для надання рекреаційних послуг у процесі господарської діяльності у сфері рекреаційної діяльності [6] (Додаток 1).

Виділяють три типи рекреаційних ресурсів: 1. природні; 2. історико-культурні; 3. соціально-економічні. Кожний з них відіграє певну роль у формуванні галузевої і територіальної організації рекреаційних комплексів.

Природні рекреаційні ресурси – це чинники і властивості компонентів природного середовища, які володіють сприятливими для рекреаційної діяльності якісними та кількісними параметрами і служать або можуть служити для організації відпочинку, туризму, лікування і оздоровлення людей.

До них належать лікувальні та оздоровчі фактори багатоцільового призначення (ліси, лікувальні кліматичні місцевості, поверхневі води), лікувальні речовини (мінеральні води, грязі, озокерит), а також рекреаційні властивості гірських і передгірських ландшафтів та заповідних територій.

Історико-культурні рекреаційні ресурси – це пам’ятки культури, створені людиною, які мають суспільно-виховне значення, пізнавальний інтерес і можуть використовуватись для задоволення духовних потреб населення.

Соціально-економічні рекреаційні ресурси включають матеріально-технічну базу рекреаційних об’єктів, частину матеріального виробництва, яка безпосередньо забезпечує потреби рекреації, використовувані рекреацією об’єкти інфраструктури, а також трудові ресурси, зайняті в рекреаційному господарстві.

Існують також інші підходи до типізації рекреаційних ресурсів. О.Бейдик, зокрема, відносить до рекреаційних ресурсів ще й уфологічні – території, на яких виявлені свідчення контакту з неземними цивілізаціями, форми життя неземного походження, якими спричинені ті чи інші аномальні явища [2].

За Ю. Вєдєніним, рекреаційна діяльність являє собою систему заходів, які пов’язані із використанням вільного часу для оздоровчої та культурно-пізнавальної діяльності людей на спеціалізованих територіях, розташованих поза межами їх постійного проживання [3].

Рекреаційна діяльність характеризується:

функціональною різноманітністю, що знаходить свій прояв у частій зміні рекреаційних занять і можливості одночасного здійснення кількох видів занять;

можливістю комбінування її видів на основі врахування взаємозамінності, взаємообумовленості і взаємовиключення тих чи інших рекреаційних занять;

циклічністю – послідовною зміною рекреаційних занять через певний проміжок часу.

За суспільною функцією і технологією виділяють лікувальну, оздоровчу, спортивну і пізнавальну рекреаційну діяльність [12]. Лікувальна рекреаційна діяльність поділяється за основними лікувальними факторами: клімат, мінеральні джерела, лікувальні грязі. Умови лікувально-оздоровчої рекреації повинні строго відповідати медико-біологічним нормам.

Оздоровча і спортивна рекреаційна діяльність є найрізноманітнішою. Великою популярністю у всьому світі користується купально-пляжний відпочинок. Відпочинок біля і на воді включає різні рекреаційні заняття: купання, сонячні ванни, прогулянки по березі, ігри в м’яч на пляжі, водні лижі. Прогулянковий і промислово-прогулянковий відпочинок включає такі заняття, як прогулянки на відкритому повітрі, огляд краєвидів, збирання грибів і ягід, морських молюсків, коралів і інших дарів природи (додаток А).

Великого розвитку набув водний туризм, який включає водно-моторний спорт, воднолижний спорт, греблю на каное, парусний спорт і т.д. Ці види туризму сполучаються з купально-пляжним туризмом на берегах річок і ставків. До інших видів оздоровчої і спортивної рекреації належать підводний спортивний туризм, рибальський туризм, полювальний туризм, скелелазіння тощо.

Пізнавальна рекреаційна діяльність. Пізнавальні аспекти властиві значній частині рекреаційних занять. Однак виділяються суто пізнавальні рекреаційні заняття, пов’язані з інформаційним “споживанням” культурних цінностей, тобто, оглядом культурно-історичних пам’яток, архітектурних ансамблів, а також ознайомленням з новими районами, країнами, їх етнографією, фольклором, природними явищами і господарськими об’єктами.

1.2 Положення про рекреаційну діяльність в межах територій та об’єктів природо-заповідного фонду України

Рекреаційну діяльність на території Національного природного парку “Подільські Товтри” визначає відповідне “Положення про рекреаційну діяльність у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду (ПЗФ) України”, яке розроблено з метою створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреації в природних умовах з додержанням режиму охорони природних комплексів та об’єктів, удосконалення рекреаційної діяльності установ природно-заповідного фонду.

Відповідно до Закону України “Про природно-заповідний фонд України” природні та інші ресурси територій та об’єктів природно-заповідного фонду України у разі дотримання встановленого природоохоронного режиму можуть використовуватись для відпочинку, в лікувально-оздоровчих, туристсько-екскурсійних та інших рекреаційних цілях у порядку надання рекреаційних послуг.

Згідно “Положення” суб’єкти рекреаційної діяльності на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду повинні здійснювати свою діяльність відповідно до вимог чинного природоохоронного законодавства, державних стандартів України, цього “Положення” та інших нормативно-правових актів у сфері рекреації, зокрема, туризму, курортної справи, любительського рибальства, полювання тощо.

Одними із основних напрямів рекреаційної діяльності у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду є:

• створення умов для організованого, ефективного туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних та історико-культурних та об’єктів;

• забезпечення попиту рекреантів у загальнооздоровчому, культурно-пізнавальному відпочинку, туризмі, любительському та спортивному рибальстві і полюванні тощо;

• обґрунтування і встановлення допустимих антропогенних (рекреаційних) навантажень на території та об’єкти ПЗФ;

• інвентаризація та кадастрова оцінка природних рекреаційних ресурсів територій та об’єктів ПЗФ;

• формування у рекреантів та місцевих жителів ощадливого та гуманного ставлення до національного природного надбання.

Рекреаційна діяльність у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду здійснюється установами ПЗФ, підприємствами, установами та організаціями, у підпорядкуванні яких перебувають ці території та об’єкти.

У межах заказників і пам’яток природи рекреаційна діяльність може здійснюватися за умови забезпечення охорони та збереження їх природних комплексів відповідно до положень про заказники та охоронних зобов'язань власників або користувачів земельних ділянок, водних та інших природних об’єктів, оголошених заказниками або пам’ятками природи.

Згідно “Положення”, рекреаційна діяльність у межах територій та об’єктів ПЗФ може здійснюватися за такими основними видами:

загальнооздоровчий, культурно-пізнавальний і короткостроковий відпочинок (від 5-10 годин до 1-2 днів; розбиття наметів і розкладання вогнищ у спеціально обладнаних та відведених для цього місцях);

екскурсійна діяльність (прогулянки) маркованими екологічними стежками, а також – на виставки і музеї;

туристична діяльність: науково-пізнавальний пішохідний туризм; етнографічний туризм (кантрі-туризм) – ознайомлення з народними традиціями, фольклором, побутом, архітектурою цінностями місцевого населення; лижний туризм; велосипедний туризм; кінний туризм; водний туризм – спуск річкою на надувних плотах, човнах, катамаранах (рафтінг), подорожі на яхті, катання на водних лижах, прогулянки на човнах; спелеотуризм (відвідування печер); підводний туризм – підводне плавання з аквалангом (дайвінг); парапланеризм (прогулянки, подорожі на парапланах), дельтапланеризм (прогулянки, подорожі на дельтапланах), балунінг (прогулянки на повітряних кулях); авіатуризм (подорожі на літаках, вертольотах);

любительське і спортивне рибальство;

любительське і спортивне полювання.

Рекреаційна діяльність на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду, яка передбачає використання природних ресурсів, здійснюється виключно за наявності виданого в установленому порядку дозволу у межах затверджених лімітів.

РОЗДІЛ 2. Загальні відомості про досліджувальний об’єкт Ярмолинецького району

Розташований у центральній частині Хмельницької області.

Районний центр - смт Ярмолинці.

Стратегічною метою розвитку району є, використовуючи сильні сторони і можливості, сприяти відродженню існуючих підприємств, залученню інвестицій для розвитку нових виробництв, розвиткові малого та середнього бізнесу, що дасть можливість створити нові робочі місця, розширить базу оподаткування та наповнить бюджет району і, як наслідок, дозволить вдосконалити систему освіти, охорони здоров’я, культури, соціального захисту, підвищити якісний рівень життя людей

Населення – 34,4 тис.чол.,

в тому числі економічно-активне – 16,3 тис.чол.

Відстань до обласного центру:

залізницею – 36 км

автошляхами – 25 км

Площа – 0,898 тис.кв.км

Сільгоспугіддя – 74,4 тис.га

Бал бонітету землі – 53

Ліси – 8,0 тис.га

Водойми – 0,8 тис.га

Корисні копалини: пісок, глина, вапняк, глауконітові піски, фосфорити

Район межує з Хмельницьким, Деражнянським, Віньковецьким, Дунаєвецьким та Городецьким районами. Територія представлена полого-хвилястою поверхнею, сильно пересіченою долинами невеликих рік, ярів, балок, улоговин. Клімат - помірно-континентальний. Серед ґрунтів поширеними є: темно-сірі та сірі лісові (51,2%), чорноземи типові та звичайні (39,6 %), лугові та дернові (0,4 %).

Місцеві родовища корисних копалин представлені незначними запасами нерудних корисних копалин: піску, глини, вапняку. Діючими є 2 родовища – суглинків і глауконіт-кварцевих пісків, розробляється документація для 6 родовищ (3 – суглинків, 2 – піску, 1 – облицювального вапняку і будівельних пісків), необхідне вивчення запасів 8 родовищ нерудних корисних копалин.

Головні транспортні магістралі району - шляхи державного (Васьковичі-Порубне) та територіального значення (Солобківці-Віньківці-Нова Ушиця, Ярмолинці-Гусятин, м.Хмельницький -с.Ялтушків, Ярмолинці-Кам'янець-Подільський).

Промисловий комплекс району представлений такими галузями промислового виробництва, як: харчовою, текстильною, хімічною, виробництвом будівельних матеріалів. Основну промислову групу району складають шість підприємств, зокрема: харчова промисловість (ДП СЗАТ «Агропрод-ЗПТ» «Залісся», філія ТОВ «Яблуневий дар», ТОВ «Подільський смак»), виробництво будівельних матеріалів (цегельний завод ЗАТ «Агробуд»), текстильна промисловість (ТОВ «Фабрика штучних шкір «ЕкоСкаї»), хімічна промисловість (ТОВ «Сільгосптехсервіс»). Основні види продукції підприємств: цегла будівельна, матеріали шкіроподібні, промислові гази, крупи в асортименті, консервована продукція (плодоовочеві консерви, соки натуральні).

Сільськогосподарським виробництвом займаються 10 сільськогосподарських товариств з обмеженою відповідальністю, 1 приватно-орендне підприємство, 2 сільськогосподарських кооперативи, 2 акціонерних товариства, 2 державних підприємства – дослідних господарства та 97 фермерських господарств, 10 приватних підприємств.

Активно розвивається малий та середній бізнес. Основними експортними товарами є: дошка дубова, заготовки пиляні, лісоматеріали круглі, деревина для технологічних потреб; крупи гречані, горохові, пшоняні; матеріали шкіроподібні. Здійснюють виробничу діяльність ряд підприємств з іноземними інвестиціями, зокрема, ТОВ «Грінлайн Агрогруп» (сільське господарство), ТОВ «Євроформ» (виробництво меблів), ТОВ «Агрофудс ЛТД» та ТОВ «Іннокс» (харчова промисловість), ТОВ «ФШШ Еко-Скаї» (текстильна промисловість) та інші.

2.1 Методика визначення рекреаційного потенціалу території

Дослідження проводилося за допомогою таких методів, як: метод генералізації, картографічний, математичний, статистичний методи і метод екстраполяції. Метод генералізації – використовується для абстрагування від об’єктів, явищ і процесів. Цей метод дозволив нам чітко виділити основні види рекреаційної діяльності на окремих територіях Кам’янець-Подільського Надзбруччя та окреслити їх перспективу використання.

Картографічний метод використовувався для попереднього вивчення території, дистанційного дослідження елементів даної території, визначення особливостей територіальної організації рекреаційних об’єктів.

Математичний метод використовувався для розрахунків визначення потенціалу певних територій для створення картосхеми.

Статистичний метод дозволив аналізувати кількісні характеристики досліджуваних явищ і на основі цього визначати їх нові якісні показники (туристичну привабливість території, рівень інфраструктури тощо).

Метод екстраполяції нами був використаний при визначенні проведення ізоліній на картосхемі відповідних рівнів рекреаційного потенціалу.

Поєднання згаданих методів дозволило об’єктивно відобразити об’єкт дослідження і досягнути поставлених завдань.

Для визначення перспектив оптимізації господарського використання туристично-рекреаційного комплексу даної території перед нами постала необхідність створення картосхеми “Рекреаційного потенціалу території Кам’янець-Подільського Надзбруччя”.

Необхідною умовою для розвитку рекреації є наявність рекреаційного потенціалу, який може оцінюватись у різних масштабах: на рівні держави, області, району і т.д. [6, 11].

Під рекреаційним потенціалом розуміють усю сукупність природних, культурно-історичних і соціально-економічних передумов для організації рекреаційної діяльності на певній території.

Важлива складова частина рекреаційного потенціалу – рекреаційні ресурси, під якими розуміють компоненти географічного середовища та об’єкти антропогенної діяльності, які завдяки своїм властивостям, як унікальність, історична або художня цінність, оригінальність, естетична привабливість і лікувально-оздоровча значимість, можуть бути використані для організації різних видів і форм рекреаційних занять. Усі вище названі передумови щодо рекреаційного потенціалу території, враховані у методиці Касіяника-Миська:

1. природні передумови – туристичні природні об’єкти, джерело питної води, деревна рослинність, значна водойма, зручне місце для відпочинку;

2. культурно-історичні передумови – суспільно-історичні об’єкти;

3. соціально-економічні передумови – надання рекреаційних послуг, під’їзний шлях, наявність готелю та торгівельної мережі.

На початковому етапі ми визначили план об’єктів дослідження, а саме:

1. Суспільно-історичні об’єкти (замки та їх залишки, фортець, мурів; музеї, галереї, старовинні церкви і кладовища, синагоги, староєврейські кладовища, давньоруські городища, кургани); 2. туристичний природний об’єкт (природне урочище, печера, водоспад, пляж, геологічне відслонення, природний заказник, пам’ятка природи місцевого або загальнодержавного значення, пам’ятне дерево або група дерев, сприятлива річкова затока, озеро, ставок); 3. рекреаційні послуги (база відпочинку, туристична база, лікувально-оздоровча установа); 4. зручне місце для відпочинку (наявність збудованого або для розміщення наметів); 5. джерело питної води (джерело, колодязь); 6. деревна рослинність; 7. значна водойма (ріка, озеро, став, водосховище); 8. під’їзні шляхи; 9. наявність готелю (та інші об’єкти з можливістю заночувати); 10. наявність магазину (інші об’єкти торгівлі).

Рекреаційний потенціал досліджуваної території в кінцевому результаті на нашу думку повинен визначатися за рівнями: 1. високий; 2. достатній; 3. середній; 4. низький. Кожному із об’єктів дослідження ми встановили критерії оцінки, керуючись важливістю наявності їх для туризму та рекреації:

5 балів – суспільно-історичний об’єкт; туристичний природний об’єкт (ці чинники є визначальними у розвитку різних видів рекреаційної діяльності на даній території; наявність достатньої кількості суспільно-історичних і природних об’єктів визначає рекреаційну ємність території);

4 бали – рекреаційні послуги і зручне місце для відпочинку (наявність різноманітних рекреаційних послуг (база відпочинку, туристична база, лікувально-оздоровча установа) і зручного місця для відпочинку досить серйозно впливає на проведення відпочинку, відновлення сил і здоров’я людей та використання вільного часу);

3 бали – джерело питної води; деревна рослинність (значні чинники, без яких неможливий масовий туризм, та види спортивної рекреаційної діяльності, які пов’язані із ними – прогулянковий, промислово-прогулянковий відпочинок, маршрутний, спортивний, пішохідний і любительський туризм).

2 бали – значна водойма і наявність готелю (додаткові чинники, які є одними із передумов для розвитку оздоровчої і спортивної рекреаційної діяльності – водно-моторного спорту, воднолижного спорту, греблі на каное, парусного спорту, підводного туризму, археологічного підводного туризм, рибальського туризму та можливістю переночувати, за відсутності у рекреанта туристичних засобів для ночівлі);

1 бал – під’їзний шлях та наявність магазину (чинники, які лише допомагають здійснювати рекреаційну діяльність і не є основними; хоча у майбутньому, із інтенсивним розвитком туристично-рекреаційного господарства (зокрема, міжнародного туризму) регіону, до цього чинника будуть ставитись максимальні вимоги). В результаті, коли туристично-рекреаційний комплекс буде складатися із даної кількості об’єктів ми отримаємо сумарну максимальну кількість балів – 24.

Оскільки нами визначено чотири рівні, будемо мати діапазон балів для кожного рівня, а саме: понад 18 балів – високий рівень; 12-18 балів – достатній рівень; 6-12 балів – середній рівень; до 6 балів – низький рівень.

Наступним етапом дослідження рекреаційного потенціалу території району для визначення перспективи оптимізації господарського використання туристично-рекреаційного комплексу району, ми взяли топографічну карту масштабом 1:100 000 і за даною системою балів зробили оцінку кожного квадрату території.

Згодом у центрі кожного квадрату нашої майбутньої карти позначили відповідну кількість балів. За основу проведення ізоліній ми взяли найвищий бал кожного рівня і отримали точки по яких необхідно проводити ізолінії, а саме: 6 – 12 – 18. Для нанесення відповідних точок ми користувалися методом екстраполяції.

Визначивши потенціал кожного квадрата карти, наносимо у них в центрі відповідне число. Якщо між сусідніми квадратами є різниця у рівнях потенціалу тоді для того, щоб знайти місце проведення ізолінії користуємось простим визначенням між двома відповідними показниками. Наприклад: у двох сусідніх квадратах є числа: у лівому – 5 балів та у правому – 9 балів. Між двома точками наноситься лінія. Відстань між ними на карті становить 28 мм. Отже,

1. 28 ділимо на різницю між двома числами (9-5), тобто на 4.

28 мм : 4 = 7 мм. Тобто кожна поділка між двома точками буде становити 7 мм.

2. Для того, щоб позначити місце для проведення ізолінії, ми відкладаємо від точки з числом 5 рівно 7 мм. У цьому місці буде проходити ізолінія з потенціалом 6 балів.

3. Якщо ж двох сусідніх квадратах є числа: у лівому – 7 балів та у правому – 13 балів, проводиться така ж дія. Тільки у цьому випадку відмітку ізолінії слід відмічати вже справа – від числа 13, яке є більш наближеним до межі між рівнями (12 балів).

Визначивши і позначивши на карті дані вимірювань і обчислень ми отримали можливість з’єднати їх ізолініями та в кінцевому результаті отримати поділ території Кам’янець-Подільського Надзбруччя за рівнями рекреаційного потенціалу території. На основі отриманого результату, ми можемо зазначити, що перспективи оптимізації господарського використання туристично-рекреаційного комплексу досліджуваної території мають місце.

2.2 Розвиток туризму

Район має цікаву історико-культурну спадщину. Затверджена Концепція утворення історико-туристичного ансамблю-заповідника сакрально-фортифікаційного будівництва та багатонаціональної етнографічної спадщини подільської культури. Ряд історичних пам’ятників включені у туристичні маршрути, зокрема: цінні пам’ятники української оборонної архітектури - Покровська церква-фортеця та руїни Сутковецького замку (ХV ст.), унікальна пам'ятка мурованої оборонної архітектури - Покровська церква-замок (ХІV-ХVІ, ХVІІІ ст.ст.), приміщення колишнього бернардинського монастиря (ХVІІІ ст.), залишки палацу Орловських, костьол святих Петра і Павла.

До списку Всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО включено транскордонний об’єкт «Геодезична дуга Струве», один із пунктів якої знаходиться на території району (с.Баранівка).

2.3 Розвиток рекреації

Пріоритетними напрямками доля інвестування є: добувна промисловість (наявність родовищ нерудних корисних копалин, освоєння родовищ глауконітів, вапняків, глини); харчова та переробна галузі - переробка молока, м’яса, овочів і фруктів; виготовлення комбікормів; переробка зерна (наявність сировини, виробничих площ, які можуть бути передані в оренду або відчужені); легка промисловість: виготовлення швейних виробів, меблів, взуття (близькість до ринків збуту, наявність кадрів, можливість професійної підготовки); оброблення деревини та виробництво виробів з деревини (наявність лісових ресурсів, вільних виробничих площ); сільське господарство, рослинництво - вирощування зернових і технічних культур; матеріально-технічне обслуговування галузі рослинництва; вирощування лікарських рослин (наявність родючих ґрунтів, бал бонітету землі - 53, площа сільгоспугідь 74,4 тис.га, у т.ч. рілля 59,1 тис.га); тваринництво - вирощування великої рогатої худоби, свиней за інтенсивними технологіями (сіножаті і пасовища - 13,4 тис.га, наявність вільних тваринницьких приміщень, земельних ділянок для будівництва); діяльність транспорту та зв'язку - будівництво об’єктів інфраструктури на автодорозі державного значення Васьковичі-Порубне, організація вантажних перевезень, будівництво та капітальний ремонт автошляхів, впровадження сучасних технологій зв’язку, розвиток складського господарства (вигідне транспортне розташування, близькість до обласного центру, наявність вільних виробничих площ та земельних ділянок для будівництва); туристична та рекреаційна галузь - організація "зеленого туризму", будівництво закладів готельного господарства (сприятливі екологічні умови, наявність пам’яток історичного та природного характеру, близькість до обласного центру).

ПЛАНУВАЛЬНА СТРУКТУРА ТЕРИТОРIЇ НАЦIОНАЛЬНОГО ПРИРОДНОГО ПАРКУ

Формування курортно-рекреаційної системи парку включає розробку планувальної структури території, яка складається з визначення:

взаєморозміщення основних елементів функціональних зон;

населених пунктів курортного і господарського профілю;

центрів і підцентрів системи рекреаційного та культурно-побутового призначення;

мережі внутрішніх транспортних зв'язків;

напрямків та профілю туристичних маршрутів і екскурсій з розміщенням основних пунктів обслуговування;

кількості та якості зелених насаджень, які приймають участь у формування просторової екологічної мережі.

Єдина планувальна структура парку створюється шляхом територіального об'єднання існуючих і нових курортів, місць відпочинку і туризму, розвинутих зон природного ландшафту, організації зручних транспортних зв'язків, туристичних маршрутів, централізації господарського та інженерного обслуговування.

При формуванні планувальної структури враховано:

кількість і якість природно-кліматичних рекреаційних ресурсів;

кількість, значення та розміщення природно-заповідних об'єктів та інших природних комплексів;

значення та розміщення об'єктів культурно-історичної спадщини;

кількість, розмір та розміщення населених пунктів;

розвиток на території парку різних галузей господарства;

стан навколишнього природного середовища;

рівень розвитку інженерної інфраструктури.

Основний напрямок розвитку курортно-рекреаційного потенціалу парку - лікування, туризм, відпочинок - визначився на основі потенціалу природних ресурсів, а також розвиток промислового і сільськогосподарського виробництва з урахуванням потреб природного парку.

На формування планувальної структури безумовний вплив здійснюють перш за все природні фактори - ріки Дністер, Збруч, Смотрич та інші, більшість з яких (крім Дністра) мають напрямок з півночі на південь, а також мережа магістральних автодоріг загальнодержавного значення: Васильковичі - Порубне (через Хмельницький, Чернівці); Кам'янець-Подільський - Iвано-Франківськ; Ярмолинці - Стара Ушиця та інші.

Наявність містобудівних і природних умов дозволяють сформувати лінійно-тупикову планувальну структуру парку, при якій лінійний розвиток вздовж Товтрської гряди доповнюється напівкільцевими чи тупиковими утворюваннями.

Головною транспортно-композиційною віссю парку визначається транспортний коридор, який перетинає територію парку з півночі на південь, а допоміжними осями - широтні (поперечні) транспортні зв'язки, які пронизують парк з заходу на схід, проходячи через районні адміністративні та господарчі центри.

Транспортне сполучення центрів обслуговування здійснюється через систему існуючих доріг. Рівень та напрямки потоку відпочиваючих автотуристів, які відвідують парк, регулюються на інформаційно-розподільчих пунктах на в'їздах в парк, які розташовані на основних в'їздах в парк: в смт Сатанові, Кам'янець-Подільському, с. Жванці, Стара Ушиця, Ярмолинці та ін.

Рух транспортних засобів в межах парку дозволяється тільки по шляхах з твердим покриттям, пішохідних груп - по облаштованих маршрутах, зупинка туристів - тільки на зупинках з необхідним благоустроєм.

Доповнює планувальну структуру природно-рекреаційне районування території, основою якого є наявні природні і курортно-рекреаційні ресурси, мережа пам'яток історії та культури, транспортна мережа, тобто природні та містобудівні умови.

Рекреаційне районування спрямовано на формування більш-менш самодостатніх територіальних комплексів з можливою подальшою їх спеціалізацією та більш детальною організацією території.

РОЗДІЛ 3. Проблеми та перспективи розвитку рекреаційного комплексу України

На міжнародному ринку Україна фактично невідома як країна з розвинутою рекреаційною індустрією (окрім серед представників старшого покоління української діаспори, але і цей імідж фактично згасає). На даний час маркетинг туристичного потенціалу України на міжнародному ринку не проводиться. Будучи однією з найбільших країн Європи, вона не має жодного туристичного представництва за кордоном, не здійснює рекламних заходів і не має запланованих на національному рівні рекламних кампаній для зарубіжного ринку.

Найсуттєвішими перешкодами є наступні:

1. Негативний імідж України в цілому щодо проведення тут відпочинку. Відсутність належної реклами.

2. Транспортні труднощі, пов'язані з приїздом в Україну та пересуванням по її території. Візовий режим.

3. Низький рівень розвитку інфраструктури, якості продукції і послуг.

4. Недосконалість нормативно – правової бази забезпечення рекреаційної діяльності, несприятливий клімат інвестування [17].

1. Негативний імідж України в цілому щодо проведення тут відпочинку. Відсутність належної реклами. Досить важко переконати рекреантів приїхати в Україну в той час, як імідж країни практично відсутній в такому розумінні, або ж асоціюється з Чорнобильською катастрофою та радіаційною зоною. Імідж України як країни, куди можна приїхати відпочити, ще зберіг досить сильні позиції на території Росії, що ж до найближчих західних сусідів, то за останні роки набутий тут позитивний імідж було втрачено. Зараз Україна бачиться позаду таких держав як Польща, Угорщина, Чехія та інші. Щоб змінити цей імідж, необхідно розробити і впровадити ряд рекламних та стимулюючих заходів з метою створення нового іміджу, відкриваючи для масового рекреанта Українські природні рекреаційні ресурси, культуру та етнос народу, що проживає на його схилах. Важливим позитивним фактором при цьому може стати випуск найрізноманітніших рекламних матеріалів, починаючи з випуску туристичних друкованих видань та буклетів і закінчуючи рекламними відеофільмами та компакт-дисками.

2. Транспортні труднощі, пов'язані з приїздом в Україну та пересуванням по її території. Значною перешкодою для нормального розвитку рекреаційного комплексу є проблеми, пов'язані з в'їздом на територію України. Повільні поїзди, дорогі авіаквитки, обмежена кількість авіарейсів, черги на митницях, поганий стан доріг при подорожуванні автомобілем – ось тільки деякі з тих складностей, які чекають іноземного відпочиваючого, що бажає приїхати в Україну. Крім того, відсутність належної дорожньої інфраструктури на основних автомагістралях приводять до того, що туристи не завжди мають змогу зупинитись для відпочинку і харчування в належно обладнаних місцях. Змінити ситуацію на краще можна лише запровадженням радикальних змін щодо державного господарювання будівництвом належної дорожньої інфраструктури.

Безпосередньо з цим пов'язані і проблеми візового характеру. Існуючі вимоги до іноземних туристів щодо оформлення візи з метою приїзду до України надають нашим конкурентам велику перевагу. Коли перед туристом існує вибір, він вибере ту країну, яка не вимагає віз. І це пов'язано не тільки з вартістю візи. Це проблема із запрошенням, поїздкою до Посольства, яке можливо знаходиться у іншому місті і ряд інших супутніх проблем. Тому дуже важливою передумовою створення високоефективної конкурентноздатної рекреаційної галузі є зменшення на державному рівні вимог по оформленню візових документів.

3. Низький рівень розвитку інфраструктури, якості продукції і послуг.

В умовах складної економічної ситуації, банкрутства ряду підприємств, зростання вимог громадян до якості послуг привело до фактичного припинення діяльності ряду закладів. Як приклад, рекреаційні заклади Закарпаття за функціями, об'ємом і рівнем обслуговування в своїй більшості не відповідають міжнародним стандартам. Коли перед туристом стає проблема, куди поїхати відпочити, на його вибір впливатимуть ряд факторів. У першу чергу його цікавитиме вартість та якість послуг, наявність зручностей. Однак переважна більшість наших об'єктів будувались для рекреантів, які не ставили великих претензій до умов відпочинку і лікування. Тому саме цей стан інфраструктури в туристично-санаторній галузі, в більшості випадків, не відповідає нагальним проблемам відпочиваючих. Також слід врахувати, що через відсутність великих грошових коштів у основної маси населення України, рекреація в області має перспективу і зможе нормально розвиватись при умовах, якщо на наших турбазах і у санаторіях зможуть повноцінно відпочивати іноземні громадяни, що можуть повністю оплачувати отримані тут послуги. На жаль, на даний час, потрапляючи в умови нашого рекреаційного і туристичного сервісу, іноземний турист часто адекватно формує негативну громадську думку. Враховуючи це, одне з чільних місць повинно зайняти створення системи належного сервісу, в основу якого покладено бажання та інтереси самого відпочиваючого, а цього, в свою чергу, можна досягнути залученням великих інвестиційних коштів в галузь та проведенням якісної сертифікації всіх наявних готельних установ та інших баз прийому [17].

Додатковим фактором, що привабить рекреанта, може стати розширення комплексу послуг, що надаються одним рекреаційним закладом.

4. Недосконалість нормативно–правової бази забезпечення рекреаційної діяльності, несприятливий клімат інвестування. Нормальний розвиток рекреаційної галузі може відбуватись за умови створення якісно нової системи господарювання. Базою для цього є економічна зацікавленість як безпосередніх власників закладів, так і їх трудових колективів, тобто отримання ними реальних прибутків, що можуть використовуватись на власний розсуд. Однак слід відмітити, що діючі норми державно – правового регулювання і особливо податкова система, не стимулює рекреаційної діяльності. Зокрема, гостро стоять питання щодо зменшення податкового тиску, а саме:

• звільнення від сплати ПДВ на продаж путівок;

• звільнення від оподаткування земельних ділянок, на яких діє рекреаційна інфраструктура;

• зменшення ставок податку на прибуток для туристичних підприємств, що надають пріоритет в'їзду туристів;

• встановлення протекційної податкової політики на здійснення туристичних подорожей дітей та молоді в межах України;

• звільнення від податку на прибуток частини прибутку тур. організацій, що використовується для розвитку їх матеріальної бази та реклами;

• зменшення ставок готельного збору [17].

Крім того, суперечливість українських законів служить відштовхуючим фактором для іноземних інвесторів, участь яких у рекреаційних процесах є обов'язковою складовою відродження галузі.

Реалізацію рекреаційних послуг в цей час необхідно виводити на рівень розвинутих європейських держав (Німеччина, Великобританія, Франція) та США, а основний принцип індустрії відпочинку і оздоровлення повинен передбачати максимально можливе збільшення грошових надходжень від реалізації конкурентоспроможних якісних послуг, а не надання дешевих туристичних послуг.

Держава в цей час бере на себе роль стратегічного лідера туристично-рекреаційної індустрії як галузі економіки, регулює цю діяльність за допомогою законів та інших регуляторних актів, контролює дотримання якості і безпеки пропонованих послуг, виконання установлених вимог та стандартів.

ВИСНОВКИ

За результатами проведених досліджень, можна зробити наступні висновки:

1. Проаналізовано матеріали 29 літературних джерел з даної тематики та ознайомлено із основними термінами рекреаційної географії – рекреація, рекреаційні ресурси, рекреаційна діяльність.

2. Особливості рельєфу і ландшафтів Кам’янець-Подільського Надзбруччя в основному є сприятливими для різних видів рекреаційної діяльності. Найбільшим рекреаційним потенціалом володіють низькотерасові ландшафти з чорноземними ґрунтами в нижній долині Збруча і Дністра, місцевості придолинних схилів з ярами, які часто заліснені та карстові форми (гіпсові печери).

3. Створено картосхему “Рекреаційний потенціал Кам’янець-Подільського Надзбруччя”.

4. Внаслідок здійснених робіт, визначено, що найбільшу площу займають території з достатнім рівнем (53%), які здебільшого приурочені до прируслових ділянок Збруча, Дністра і Жванчика. Найменшу площу займають території з високим рівнем рекреаційного потенціалу (близько 1%).

5. Розроблено три туристсько-рекреаційні маршрути: “Скарби Подільського Надзбруччя”, “Історія Подільського Надзбруччя”, “Природа та історія Подільського Надзбруччя” із залученням основних природних і соціокультурних рекреаційних об’єктів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Атлас природнûх условий и естественнûх ресурсов Украинской ССР. – М.: ГУГК, 1978. – с 78-104.

2. Бейдик О.О. Українсько-російський словник термінів і понять з географії туризму і рекреаційної географії. – К.: РВЦ “Київський університет”, 1997. – 99 с.

3. Веденин Ю.А. Динамика территориальнûх рекреационнûх систем. – М.: Наука, 1982. –190 с.

4. Географічна енциклопедія України: В 3-х т. / Редкол. О.М. Маринич (відповід. ред.) та ін. – К.: “Українська енциклопедія” ім. М. П. Бажана, 1993. Т. 3: П-Я. – 412 с.: іл. – (В опр.).

5. Природа Хмельницької області / За ред. Геренчука К.І. – Львів: Вища школа, 1980. – с. 152.

6. Крачило Н.П. География туризма. – К.: Вища шк., 1987. – 208 с.

7. Мироненко М.С., Твердохлебов И.Т. Рекреационная география. – М.: Изд-во., Моск. ун-та, 1981. – 243 с.

8. Николаенко Д.В. Рекреационная география: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. – М.: Гуманит. изд. Центр ВЛАДОС, 2001. – 288 с.

9. Рутинський М.Й. Врахування ландшафтного різноманіття у функціональному зонуванні національних природних парків України // Ландшафти і сучасність. Зб. наук, праць. – Київ-Вінниця: Гіпаніс, 2000. – 98-102 с.

10. Стафійчук В.І. Рекреалогія. Навчальний посібник. – К.: Альтерпрес, 2006. – 264 с.: картосхеми.

11. Фоменко Н.В. Рекреаційні ресурси та курортологія. Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2007. – 312 с.

12. Царик Л.П., Чернюк Г.В. Природні рекреаційні ресурси: методи оцінки і аналізу. – Тернопіль, Підручники і посібники, 2001. – 188 с.

13. Аметов Р. Социально-экономический механизм развития рекреационной отрасли в регионе // Підприємництво, господарство і право – 2005. – №9.

14. Бережна О.О. Стан і проблеми розвитку рекреаційно-оздоровчого комплексу України в період переходу до ринкових відносин // Економіка України. – 2005. – №4.

15. Бобираєва О.В. Рекреація в системі розширеного суспільного відтворення // Вісник Київського Національного університету ім. Т.Г.Шевченка. – 2004. – Випуск 55.

16. Бобираєва О.В. Становлення і розвиток сфери рекреаційних послуг як напрям інтеграції до світового господарства // Вісник Київського Національного університету ім. Т.Г.Шевченка. – 2004. – Випуск 57.

17. Бобкова А.: О государственно-правовом регулировании рекреационной деятельности // Предпринимательство, хозяйство и право. – 2000. – №1.

18. Виноградская А. Индустрия гостеприимства // Бізнес-информ. – 1999. – №7-8.

19. Ґудзь П.: Економічна ефективність використання природних рекреаційних ресурсів // Регіональна економіка – 2000. – №4.

20. Живицький О., Тараканов М.: Проблеми і перспективи створення курортно-рекреаційних ВЕЗ в українському Причорномор'ї // Економіка України. – 1997. – №1.

21. Жученко В.: Охрана лесов и рекреационное лесоиспользование // Бизнес-информ. – 1998. – №21-22.

22. Жученко В. Перспективи формування в Україні вільних економічних зон туристсько-рекреаційного типу // Регіональна економіка. – 2001. – №4.

23. Жученко В. Розвиток туристсько-рекреаційної діяльності на Україні: передумови та перспективи // Регіональні перспективи. – 2001. – №1 (14).

24. Іванух Р., Жученко В. Стратегічні проблеми розвитку рекреаційно-туристичного комплексу України // Економіка України. – 1997. – №1.

25. Краснова М., Позняк Е. Про поняття природних рекреаційних ресурсів // Право України. – 2000. – №5.

26. Мацола В.І. Рекреаційно-туристичний комплекс України. – Львів, 1999.

27. Хомік Ю.О. Конкурентоспроможність українських туристичних послуг на світовому ринку // Вісник Київського Національного університету ім. Т.Г.Шевченка. – 2004. – Випуск 56.

28. Цопа Н.В.: Способи вдосконалення менеджменту міжнародного туризму" // Вісник Київського Національного університету ім. Т.Г.Шевченка. – 2004. – Випуск 57.

29. Шаптала О. Курортно-рекреаційна система України: шляхи формування, проблеми й перспективи розвитку // Вісник Української Академії державного управління. – 2004. – №6.

ДОДАТОК 1