3.4 Положення про відділи
Згідно відділів ,які існують на підприємстві складається положення про відділи, в яких вказується загальні положення, права, основні завдання та функції, порядок роботи у відділу, відповідальність та заключні положення.(Додаток № )
3.5 Трудовий контракт
Трудові відносини на підприємстві між власником ПП «Юліанна» та працівником регулюються, крім нормативних та законодавчих актів, ще й за допомогою трудових договорів (контрактів) та угод.

Трудовий контракт ПП «Юліанна» укладений в письмовій формі. Письмова форма контракту підвищує гарантії сторін в реалізації досягнутих домовленостей з питань умов праці.

При укладанні контракту рекомендується зазначити наступні основні умови: місце роботи, а саме: назва і адреса підприємства, куди приймається працівник, конкретну роботу у відповідності з кваліфікацією по певній професії або посаді, яку повинен виконувати працівник, дату початку роботи та її закінчення, якщо укладається терміновий трудовий контракт, оплату парці, обов’язки підприємства по забезпеченню охорони праці.

Трудова угода укладається у письмовій формі між власником та працівником. Цей договір підвищує гарантії обох сторін з питань умов праці.(Додаток № ).
3.6 Характеристики інструкції щодо охорони праці та пожежної безпеки
Закон України «Про охорону праці» - це самостійна гілка в законодавстві України про працю. Закон визначає основні положення конституційного права громадян на охорону життя і здоров’я в процесі трудової діяльності, регулює відносини між власником та працівником з питань безпеки, гігієни праці, а також встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.Дія Закону поширюється на всі підприємства, установи і організації незалежно від форм власності та видів діяльності, на усіх громадян, які працюють, а також залучені до праці на цих підприємствах.

Основні принципи державної політики в галузі охорони праці:

-  пріоритет життя і здоров’я працюючих, відповідальність власника за створення безпечних і нешкідливих умов праці;

-  комплексне вирішення завдань охорони праці шляхом створення Національної програми поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;

-  соціальний захист працівників, повне відшкодування шкоди потерпілим від нещасних випадків, профзахворювань;

-  встановлення єдиних нормативів з охорони праці для всіх підприємств;

-  організація навчання населення, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працюючих з питань охорони праці.

На виконання Закону для проведення наукових досліджень у галузі охорони праці створено Національний науково – дослідний інститут охорони праці, для навчання керівних працівників і спеціалістів з охорони праці створено Науково – інформаційний і навчальний центр охорони праці.Чітко виражена і соціальна спрямованість Закону. Він гарантує не лише здорові та безпечні умови праці, а й соціальний захист трудівників, інвалідів праці, а також сімей тих, хто загинув на виробництві. Закон передбачає також відшкодування моральної шкоди працівникові, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної шкоди потерпілому, порушення його нормальних життєвих зв’язків.

Розмір відшкодування моральної шкоди може досягати 200 мінімальних заробітних плат незалежно від інших виплат.

Вперше Закон проголошує, що працівник може відмовитись від роботи, якщо не виконується законодавство з охорони праці, а власник при цьому не буде виплачувати йому середній заробіток.

Фінансування охорони праці здійснюється власником. Працівник не несе ніяких витрат на заходи з охорони праці. Для фінансування заходів з охорони праці на підприємствах, в галузях і на державному рівні створюються фонди охорони праці.

Закон України «Про пожежну безпеку»

Закон визначає правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України. Забезпечення пожежної безпеки є невід’ємною частиною державної діяльності щодо охорони життя та здоров’я людей, національного багатства і навколишнього природного середовища. Цей Закон наголошує, що забезпечення пожежної безпеки підприємств покладається на їх керівників.

Власники підприємств зобов’язані

-  розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки;

-  забезпечувати додержання протипожежних вимог стандартів, норм, правил, а також виконання вимог приписів і постанов державного пожежного нагляду;

-  організувати навчання працівників правилам пожежної безпеки.

У загальноосвітніх, професійних і вищих навчально – виховних закладах організовується вивчення правил пожежної безпеки на виробництві та в побуті, а також дії на випадок пожежі.

Державний пожежний нагляд за станом пожежної безпеки в населених пунктах і на об’єктах незалежно від форм власності здійснюється державною пожежною охороною.

Усі працівники при прийняті на роботу і щорічно за місцем роботи проходять інструктажі з питань пожежної безпеки.

Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з питань пожежної безпеки, забороняється.

На підприємствах з метою проведення профілактики пожеж, організації їх гасіння створюються добровільні пожежні дружини.

За порушення вимог пожежної безпеки до службових осіб застосовуються штрафні санкції.

Громадський контроль за виконанням вимог законодавства з пожежної безпеки здійснюють добровільні пожежні дружини.

Нагляд за додержанням законності в діяльності пожежної охорони здійснює Генеральний прокурор України.(Додаток № )




4. Закупівля меблів та офісної техніки
Приватне підприємство «Юліанна» закупило у ТОВ «Єлектрон» обладнання для організації підприємницької діяльності та зобов’язується прийняти товар та здійснити за нього оплату в установлені строки .

В свою чергу ТОВ «Єлектрон» зобов’язується передати у власність ПП «Юліанна» товар згідно з умовами державних стандартів, технічних умов. Всі витрати на транспортування , розвантажування товару та інші витрати проводяться за рахунок ТОВ «Єлектрон».

Зобов’язання Продавця доставити товар до Покупця відповідно державним стандартам України

Якщо при приймання товарів Покупець виявить товари, що не відповідають сертифікату, то він має право отримати від Продавця в замін таку ж кількість товарів належної якості або ж стягнути з Продавця штраф.

Якщо товар при транспортуванні був пошкоджений, то всі витрати, пов’язанні з ремонтом або заміною Продавець бере на себе.

Обидві сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове не виконання своїх обов’язків у випадках виникнення обставин нездоланної сили: землетрус, пожежа, повінь, військові дії. (Додаток № )




5. Договір оренди
ПП «Юліанна» юридична адреса якого, пр-т Леніна,25, в особі директора Гоцелюк Юлії Юріївни, 12.01.2005 року підписало договір оренди з ТОВ «Піон» юридична адреса якого вул.. Пушкіна,27, в особі директора Петренко Тетяни Анатоліївни. Об’єктом оренди являється касовий апарат який береться на строк - один рік.

Згідно договору оренди ТОВ «Піон»(Орендодавець) повинен передати ПП «Юліанна» (Орендарю) об’єкт згідно договору та технічну документацію, необхідну для належного утримання та використання об’єкта.

Орендар в свою чергу зобов’язаний використовувати об’єкт за його цільовим призначенням та своєчасно здійснювати орендні платежі.

(Додаток № )




6. Службові відрядження
Службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням підприємства, об’єднання, установи, організації на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його основної роботи. Оформлюючи документи на відрядження, слід керуватися правилами.

Направлення працівника у відрядження оформлюється наказом керівника підприємства, після чого працівникові видаються посвідчення та кошти на відрядження. Повернувшись з відрядження, працівник передає звіт до бухгалтерії.

Видача наказу

Наказ (розпорядження) по підприємству про відрядження директора ПП «Юліанна», Гоцелюк Ю.Ю. Наказ видається після затвердження завдання, в якому визначена мета виїзду, термін перебування у відрядженні пункт призначення, назва підприємства, на яке відряджається працівник. Наказ підписує керівник підприємства або його заступник. У наказі зазначається: назва підприємства, куди відряджається працівник, строк і мета відрядження. (Додаток № )[4]

Видача посвідчення про відрядження

На підставі наказу директору виписується посвідчення про відрядження, форма якого затверджена наказом Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми посвідчення про відрядження» від 28 липня 1997 р. № 260. У посвідченні про відрядження обов’язково вказуються прізвище, ім’я та по батькові працівника, що відряджається, пункт призначення, термін і мета відрядження.

Після реєстрації в посвідченні про відрядження проставляються відмітки про дату вибуття з місця постійної роботи, що завіряється печаткою установи, яка використовується у господарській діяльності установи, або спеціальною печаткою для посвідчень. (Додаток № )

Видача авансу

Порядок надання коштів на відрядження регулюється підпунктом 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 р. № 334/94 – ВР, постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. № 663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон». А сам порядок видачі коштів під звіт регулюється постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 р. № 72 «Про затвердження Правління про ведення касових операцій у національній валюті в Україні».

Чинним законодавством не встановлено, за скільки днів до початку відрядження підприємство має видати працівникові грошовий аванс. На думку Нацбанку України, викладену в листі від 3 серпня 2004 р. № 11-113/2603-7748, грошовий аванс працівникові, який відбуває у відрядження, видається не раніше дати підписання керівником підприємства наказу про відрядження. (Додаток № )
6.1 Касові ордера та касова книга
Надходження в касу й видача грошей підприємства оформляють прибутковими й видатковими касовими ордерами, які виписує бухгалтерія за формами № ДО-1, № ДО-2.

Касові ордери передаються касирові підприємства бухгалтером, а не через особу, що одержує або виносить гроші.

Касир, що одержав від бухгалтерії касові ордери, зобов'язаний перевірити правильність їхнього оформлення, наявність і дійсність підписів, додатка, перераховані в ордері. Після цього він приймає або видає гроші. Особі, що внесло гроші в касу, видається квитанція. При видачі грошей по видатковому касовому ордері, окремій особі, касир вимагає пред'явлення підтверджувальну особистість документа (паспорт, закордонний паспорт, військовий квиток, службове посвідчення й т.д.). Прибуткові касові ордери заповнюються бухгалтерією в журналі реєстрацій касових ордерів, де їм привласнюється порядковий номер. Всі надходження й видачі готівки за прибутковими, а видатковими касовими ордерами касир фіксує в касовій книзі. (Додаток № ).

Надходження в касу й видача грошей підприємства оформляють прибутковими й видатковими касовими ордерами, які виписує бухгалтерія за формами № ДО-1, № ДО-2.

Касові ордери передаються касирові підприємства бухгалтером, а не через особу, що одержує або виносить гроші.

Касир, що одержав від бухгалтерії касові ордери, зобов'язаний перевірити правильність їхнього оформлення, наявність і дійсність підписів, додатка, перераховані в ордері. Після цього він приймає або видає гроші. Особі, що внесло гроші в касу, видається квитанція. При видачі грошей по[5] видатковому касовому ордері, окремій особі, касир вимагає пред'явлення підтверджувальну особистість документа (паспорт, закордонний паспорт, військовий квиток, службове посвідчення й т.д.). Прибуткові касові ордери заповнюються бухгалтерією в журналі реєстрацій касових ордерів, де їм привласнюється порядковий номер. Всі надходження й видачі готівки за прибутковими, а видатковими касовими ордерами касир фіксує в касовій книзі.
6.2 Договір купівлі–продажу
Договори купівлі-продажу товарів у комерційній діяльності є найбільш поширеним видом господарських взаємовідносин між продавцями і покупцями товарів і послуг.

Ризик випадкової втрати або випадкового пошкодження товару переходить на покупця з моменту його передачі покупцеві відповідно до договору.

Якщо продавець відмовляється передати покупцеві проданий товар, покупець має право відмовитися від виконання договору купівлі-продажу. Кількість товару, що підлягає передачі покупцеві, передбачається договором купівлі-продажу у відповідних одиницях вимірювання або в грошовому вираженні.

Якщо продавець передав, порушивши договір купівлі-продажу, покупцеві меншу кількість товару, ніж визначено договором, покупець має право або вимагати відповідну кількість товару, або відмовитися від переданого товару і від його оплати, а якщо товар оплачений - вимагати повернення сплаченої грошової суми. У разі передачі продавцем покупцеві товару в кіль кості, що перевищує вказану в договорі, покупець зобов'язаний сповістити про це продавця. Якщо після отримання повідомлення покупця продавець не розпорядиться відповідною часткою товару, покупець має право, якщо інше не передбачене договором, прийняти весь товар або відмовитися від його прийняття.

Договори купівлі-продажу товарів у комерційній діяльності є найбільш поширеним видом господарських взаємовідносин між продавцями і покупцями товарів і послуг.

За договором купівлі-продажу ТОВ «Альфа»,в особі директора Московської Т. С., яке зобов'язується передати товар у власність ПП «Юліанна», в особі директора Гоцелюк Ю.Ю., яке зобов'язується прийняти цей товар і сплатити за нього певну грошову суму (ціну).

Товаром за договором купівлі-продажу можуть бути будь-які речі, якщо вони не вилучені з обороту або не обмежені в обороті.

За договором купівлі-продажу передачі підлягають товари в асортименті, узгодженому сторонами.

Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, якість якого відповідає договору купівлі-продажу. (Додаток № ).
6.3 Договір постачання
Згідно договору постачання ТОВ «Альфа»,що здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується поставити в умовлений термін або терміни, товари, що виробляються або закуплені ним, ПП «Юліанна» для використання в підприємницькій діяльності або інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім та іншим подібним використанням.

Зміст договору постачання між ТОВ «Альфа» та ПП «Юліанна»:

- дата укладання договору;

- повне найменування сторін, що уклали договір;

- кількість та асортимент товарів, що підлягають постачанню;

- терміни виконання,

- порядок постачання товарів;

- якість, комплектність, упаковка і маркірування товарів;

- ціни і порядок розрахунків;(Додаток № )




7. Сертифікація
Я, Гоцелюк Юлія Юріївна, директор ПП «Юліанна» для підтвердження якості реалізованої продукції оформила 07.01.2005 року сертифікат відповідності виданий Державним комітетом України по стандартизації метрології та сертифікації (Держстандарт України). Строк дії сертифіката відповідності – один рік.(Додаток № )




8. Реклама
Для стимулювання збуту , забезпечення конкурентоздібності товарів, забезпечення стимулювання об’єму продажу, інформування покупця, підвищення життєвого рівня приватне підприємство «Юліанна» проводить рекламу свого товару, таким чином, впливаючи на покупця.

Свою рекламну компанію підприємство проводить на телебаченні, пресі, вулиці та за допомогою печатної реклами.

Рекламну діяльність ПП «Юліанна» оформила на прайс – листах, каталозі, буклетах, візитних картках.(Додаток № )




9. Заробітна плата
Заробітна плата конкретного робітника залежить від результатів затраченої ними праці, її кількості і якості з урахуванням наслідків господарської діяльності підприємства. Таким чином, і робітник, і роботодавець в умовах соціального партнерства повинні розуміти заробітну плату, з одного боку, як будь – який заробіток, обчислений, як правило, у грошовому вираженні, що його згідно з трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану роботу чи наданні послуги, а з другого – як перетворену форму вартості і ціни робочої сили.[6]

Розмір заробітної плати повинен бути таким, щоб робітник міг оновлювати свої фізичні сили, поповнювати професійні знання, підвищувати духовний та кваліфікаційний рівень, матеріально забезпечувати сім’ю тощо.[7]

Мінімальна заробітна плата – це встановлений державою розмір заробітної плати, нижче якого не може провадитись оплата за фактично виконану найманим робітником повну місячну норму праці.

Встановлена державою мінімальна заробітна плата регулює з урахуванням:

1)  Вартісної величини мінімального споживача бюджету;

2)  Середнього рівня заробітної плати по країні;

3)  Рівнів економічного розвитку та продуктивності.

Для диференціації заробітної плати на рівні підприємства використовуються такі елементи, як нормування праці, тарифна система, форми та системи заробітної плати.




9.1 Табель обліку робочого часу
Облік робочого часу, а також контроль за станом трудової дисципліни на підприємстві здійснюється за допомогою табеля обліку робочого часу. При прийнятті на роботу працівника, йому присвоюється табельний номер.

Завданням табельного обліку є:

1)  Контроль за явкою на роботу й закінчення роботи;

2)  Виявлення причин запізнення чи не явки на роботу;

3)  Отримання даних про фактично відпрацьованим робітниками часу;

4)  Складання звітності про наявність робітників та їх пересування.

В табель заносяться прізвища всіх робітників. В табелі визначається кількість відпрацьованого часу кожним робітником, не явки на роботу .

У кінці місяця підраховується загальний календарний фонд робочого часу, час не виходів та інших втрат. У кінці місяця бухгалтер підраховує кількість робочого часу по кожному робітникові. Ці данні необхідні для контроля за використанням робочого часу і для начислення заробітної плати робітникам підприємства за звітний місяць.( Додаток № )
9.2 Утримання податків у бюджет
Податкова система України сформувалась на основі закону «Про систему оподаткування»

У 1994 р. він був прийнятий у новій редакції з урахуванням змін та доповнень. До нього були включені як податки так і інші обов’язкові платежі, справляються на території Країни, з поділом їх на загальнодержавні та місцеві.

1)  Податок на добавлену вартість – стягується з усіх оборотів по реалізації товарів і надання послуг. Об’єктом оподаткування є добавлена вартість, яку визначають як різницю між виручкою від реалізації та матеріальними і прирівненими до них витратами;

2)  Акцизний збір – встановлює в процентах до обороту по реалізації підакцизних товарів;

3)  Податок на прибуток – сплачується по основній ставці 30%. Суму прибутку обчислюють вирахуванням із виручки від реалізації податку на добавлену вартість;

4)  Прибутковий податок громадян стягується за прогресивними ставками, які диференційовані залежно від розміру доходу;

5)  Плата за землю стягується у формі орендної плати чи земельного податку;

6)  Державне мито являє собою плату населення і підприємств за послуги, що їх надає держава: нотаріальні дії, видача патентів, реєстрація товарних знаків та інше;

7)  Мито сплачується при експорті й імпорті товарів і послуг, а також при транзиті товарів через митну територію України. Його сплачує особа чи організація, що подає митну декларацію.

Податкова система являє собою поєднання прямих і непрямих податків. Усі складові податкової системи повинні становити єдине ціле і не виступати у суперечності між собою, а також із завданнями соціально – економічного розвитку.

В умовах ринкової економіки податкова система має ряд фінансових регуляторів, за допомогою яких держава впливає на різні сторони суспільного життя. Причому податки – стрижнева основа державного регулювання ринку, і тому податкова політика держави завжди перебуває у центрі уваги всього суспільства. (Додаток № )




10. Облік та звітність
Облік займає одне з головних місць у системі керування. Він відображає реальні процеси виробництва, обігу, розподілу й споживання, характеризує фінансовий стан підприємства, є основою для планування його діяльності.

Виходячи з облікової інформації можна прогнозувати показники розвитку підприємства й виявити резерви підвищення ефективності виробництва.

Облік не тільки відображає господарську діяльність, але й впливає на неї. Будучи частиною процесу керування, він даті важливу інформацію, що дозволяє: контролювати поточну діяльність підприємства; планувати його стратегію й тактику; оптимально використовувати ресурси; вимірювати й оцінювати результати діяльності; усувати суб'єктивність при прийнятті рішень.

Певної системи первинної документації оперативний облік, як правило, не має. У ньому використовуються в основному дані первинних документів бухгалтерського обліку й тільки в окремих випадках підприємства становлять свої форми документів.

Бухгалтерський облік - процес виявлення, виміру, реєстрації, нагромадження, узагальнення, зберігання й передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім і внутрішнім користувачам для прийнять рішень.

У бухгалтерському обліку підприємництво відображається як система різнорідних, але взаємозалежних об'єктів - майна, його джерел і змін, останніх у результаті господарювання. Узагальнення здійснюється в єдиному грошовому вимірнику, шляхом суцільного спостереження й виміру всіх змін даних об'єктів.

Бухгалтерський облік строго документальний, тобто кожний запис у ньому провадиться тільки на підставі правильно складених і оформлених документів. Це забезпечує юридичну повноцінність і доказовість інформації бухгалтерського обліку і її суспільне визнання.

Облік - сукупність правил і процедур, що забезпечують підготовку, оприлюднення інформації про результати діяльності підприємства і його фінансовому стані, відповідно до вимог законодавчих актів і стандартів бухгалтерського обліку.

Метою складання звітності є подання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої й неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності й рух коштів підприємства.

Звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів відносно:

- придбання, продажі й володіння цінними паперами;

- участь у капіталі підприємства;

- оцінка якості керування;

- оцінки здатності підприємства вчасно виконувати свої обов'язки;

- забезпечення зобов'язань підприємства;

- визначення суми дивідендів, які підлягають розподілу;

- регулювання діяльності підприємства;

Звітність повинна задовольняти потреби тих користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з обліком їх конкретних інформаційних потреб.

Звітним періодом для складання звітності є календарний рік. Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду. Звітність повинна бути достовірної. Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірної, якщо вона не містить помилок і перекручувань, здатних вплинути на рішення користувачів звітності.

Фінансова звітність повинна надавати можливість користувачам порівнювати:

- фінансові звіти підприємства за різні періоди;

- фінансові звіти різних підприємств.

Для того щоб фінансова звітність була зрозумілої користувачам, вона повинна містити дані про:

- підприємстві;

- дата звітності й звітному періоді;

- валюта звітності й одиниці її виміру;

- відповідної інформації відносного звітного періоду;

- обліковій політиці підприємства і її змін;

- консолідації фінансових звітів;

- припиненні окремих видів діяльності;

- обмеженні щодо володіння активами;

- виявлених помилках минулих років і пов'язаних з ними коректуваннях;

- переоцінці статей фінансових звітів;

- іншої інформації.

Кожний звіт повинен містити дату, за станом на яку наведені його показники, або період, що він охоплює. Якщо період за який він складений, відрізняється від звітного періоду, то причини й наслідки цього повинні бути розкриті в примітки до фінансової звітності.

У фінансовій звітності повинна бути зазначена валюта, у якій відображені елементи звітності, і одиниця її виміру. Якщо валюта звітності відрізняється від валюти, у якій ведеться бухгалтерський облік, то підприємство повинне розкрити причини цього й методи, використані для перекладу звітів з однієї валюти в іншу. Підприємство повинне висвітлювати вибрану облікову політику шляхом опису:

Бухгалтерські звіти й баланси підписує керівник і головний бухгалтер, а при відсутності на підприємстві бухгалтерської служби - фахівець, що веде облік. (Додаток №  )