МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВОДНОГО ГОСПОДАРСТВА ТА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

Кафедра регіонального управління
КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни

„Аналіз і планування соціально-економічного розвитку”
Виконав: студент

спец. «Менеджмент організацій»

факультету менеджменту

Остапчук Р. В.

Перевірив: ст. викладач Антонова С.Є.
Рівне – 2010






Зміст

1. Методи визначення рівня економічного розвитку

2. Види і форми планування економічного та соціального розвитку регіону

3. Аналіз і планування розвитку транспорту і зв’язку

4. Задача

5. Аналіз соціально-економічного розвитку Рівненської області






1.
Методи визначення рівня економічного розвитку

Зближення рівнів економічного розвиткуможливе через поглиблення ефективної спеціалізації при раціональному використанні місцевих умов і ресурсів, розвиток інтенсивних міжрайонних зв’язків. Тому треба враховувати специфіку кожного регіону на основі поглибленого економічного аналізу його можливостей і особливостей.

Економічний стан території (регіону) – це сукупність економічних результатів, отриманих населенням, інституційними установами, що розміщені на даній території, протягом певного періоду (року).

При аналізі економічного стану і розвитку регіонів широко використовується такий показник як валовий регіональний продукт(ВРП) в розрахунку на душу населення або одиницю трудових ресурсів.

Основними економічними результатами території, що визначають її економічний стан, є:

·                   результати, що отримані завдяки діяльності інституційних виробничих одиниць(товари, послуги та інше);

·                   результати, що отримані населенням для використання (доходи населення, заробітна плата та інше);

·                   результати, що використані для розвитку економіки(інвестиції в основний капітал, інвестиції у житлове будівництво);

·                   результати, що отримані завдяки організації трудової діяльності

(зайнятість населення, трудова активність, трудова міграція тощо);

·                   результати, що спрямовані на споживання (роздрібна торгівля, введення в дію житлового фонду та інше).

Відповідно критеріями для оцінки (оціночними критеріями) економічного стану регіону є наявність названих вище економічних результатів.

Основними частковими оціночними показниками економічного стану регіонів пропонується використовувати:

ü                грошові доходи з розрахунку на душу населення, грн.;

ü                частка зайнятого населення у загальній чисельності, %;

ü                виробництво товарів та послуг на душу населення, грн.;

ü                оборот роздрібної торгівлі на душу населення, грн.;

ü                введення в дію житлового фонду на душу населення, кв. м загальної площі;

ü                обсяг інвестицій у житлове будівництво на душу населення, грн.;

ü                обсяг інвестицій в основний капітал підприємств на душу населення, грн. та інші.

Оцінку рівномірності економічного розвитку регіонів України пропонується здійснювати за чотирма комплексними критеріями:

·                   темпи економічного зростання у кожному регіоні;

·                   економічне зростання у регіоні до середнього в Україні;

·                   економічне зростання по відношенню до максимально досягнутого серед регіонів України;

·                   рівномірність економічного розвитку.

Показник рівня економічного розвитку вимірюється кількістю сукупного суспільного продукту або НД в середньому на душу населення або одиницю трудових ресурсів.

Загальний показник рівня економічного розвитку регіонів можна визначити за формулою:
 (2)
де  – загальний показник рівня економічного розвитку регіону;

 – валова продукція промисловості регіону з розрахунку на душу населення;

 – вартість основних промислово-виробничих фондів регіону на душу населення;

 – промислово-виробничий персонал з розрахунку на 1000 жителів регіону;

 – валова продукція сільського господарства у розрахунку на 1 жителя;

 – аналогічні показники по регіону вищого рангу або країні;

 – кількість показників.

Нерівномірність розвитку регіонів є чинником мобільності руху капіталів і їх масштабності, однак нерівномірний розподіл капіталовкладень по територіям призводить до виникнення неоднакових можливостей у регіонів вирішувати економічні та соціальні проблеми. Неприйнятною є ситуація, коли інвестиційні ресурси спрямовуються в одні й ті самі сфери та галузі, переважно із швидким оборотом капіталу та здатні швидко принести прибуток, і в одні й ті самі регіони. Необхідно змінити мотивацію інвесторів вкладати кошти в однорідні об’єкти регіональної економіки. Це потребує залучення прямих регулюючих важелів до інвестиційного процесу, зокрема втручання регулюючих органів у процес інвестування.

Питання вирівнювання асиметрії загальноекономічних показників у регіонах залишається в компетенції центральної влади. Місцеві ж органи можуть сприяти подоланню такої асиметрії власне тільки через зростання рівня виробництва й добробуту населення.
2. Види і форми планування економічного та соціального розвитку регіону

економічний транспорт регіон планування

Можна виділити такі види планування економічного та соціального розвитку країни:

                 1.                        Суспільно-господарське, яке охоплює весь господарський комплекс країни і передбачає розробку та складання комплексних планів розвитку господарства країни, його галузей, територіальних структур усіх рівнів.

                 2.                        Галузеве, об’єктом якого є галузі та міжгалузеві комплекси.

                 3.                        Територіальне, тобто планування розміщення продуктивних сил і підприємств, господарства регіонів.

                 4.                        Програмно-цільове, яке передбачає розв’язання вузлових проблем розвитку суспільного господарства.

Відповідно до ст. 4 Закону України „Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України” система прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку складається з:

-                   прогнозів економічного і соціального розвитку України на середньо- та короткостроковий періоди;

-                   Державної програми економічного і соціального розвитку України на короткостроковий період;

-                   прогнозів економічного і соціального розвитку Автономної республіки Крим, областей, районів та міст на середньостроковий період;

-                   програм економічного і соціального розвитку Автономної республіки Крим, областей та міст на короткостроковий період;

-                   прогнозів розвитку окремих галузей економіки на середньостроковий період;

-                   програми розвитку окремих галузей економіки.

Державне прогнозування економічного і соціального розвитку – науково обґрунтоване передбачення напрямів розвитку країни, окремих галузей економіки або окремих адміністративно-територіальних одиниць, можливого стану економіки та соціальної сфери в майбутньому, а також альтернативних шляхів і строків досягнення параметрів економічного і соціального розвитку.

Програма (план) економічного і соціального розвитку України – документ, в якому визначаються цілі та пріоритети економічного і соціального розвитку, засоби та шляхи їх досягнення, формується взаємоузгоджень і комплексна система заходів органів законодавчої і виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, спрямованих на ефективне розв’язання проблем економічного і соціального розвитку, досягнення стабільного економічного зростання, а також характеризуються очікувані зміни у стані економіки та соціальної сфери.

Програма соціально-економічного розвитку регіону має складатись з трьох основних частин:

                 1.                        Аналітично-прогнозна частина, яка містить інформаційні дані та аналіз розвитку продуктивних сил регіону на початок прогнозного періоду, пояснення щодо змісту цілей, завдань і пріоритетів у розвитку економічної та соціально-культурної сфер, напрямів ринкових перетворень в економіці на майбутнє тощо. Сюди включається також інформація стосовно заходів центральних та місцевих органів виконавчої влади і самоврядування щодо засобів забезпечення досягнення намічених цілей та виконання програмних завдань уряду країни.

                 2.                        Система основних показників дає кількісну характеристику відтворювальних соціально-економічних процесів, вказує параметри найважливіших завдань програми у різних сферах, в залежності від фінансових ресурсних можливостей регіону і коштів іноземних інвесторів та населення, що залучаються.

                 3.                        Балансові розрахунки, які доповнюють та обґрунтовують систему основних показників. Вони включають інформацію про сучасний стан і прогноз використання фінансових і трудових ресурсів, виробництва і використання сільськогосподарської продукції, грошових доходів і витрат населення тощо.
3. Аналіз і планування

розвитку транспорту і зв’язку
Аналіз роботи транспорту в регіоні необхідно проводити в розрізі видів транспорту, форм власності і в динаміці за такими напрямками як аналіз вантажних перевезень та пасажирських перевезень.

Основними етапами проведення аналізу є:

1. Оцінка виконання перевезень:

-                   для пасажирських перевезень – за кількістю перевезених пасажирів (в розрізі видів транспорту: залізничний, автомобільний, тролейбусний і т.д.) і виконаних пасажиро-кілометрів в цілому по галузі, підприємствах, видах перевезень (міські, приміські, міжміські); по затверджених маршрутах.

-                   для вантажних перевезень – обсягів перевезень в цілому та за основними видами вантажів; характеристика перевезень за видами транспорту та замовниками.

2. Визначення основних факторів, що спричинили зміни в обсягах перевезень та ступеня їх впливу.

3. Розробка заходів щодо покращення діяльності підприємств транспорту, забезпечення попиту на вантажні перевезення, задоволення попиту населення на перевезення, підвищення якості пасажирських перевезень.

Перспективи розвитку автомобільного транспорту багато в чому визначається станом шляхового господарства, довжиною автомобільних доріг, перш за все, з твердим покриттям, їх техніко-економічними характеристиками, а також обсягами капітальних вкладень на розвиток транспортної мережі. Розрахунки необхідно проводити з урахуванням усіх джерел фінансування.

Особливу увагу необхідно приділяти внутрішньоміським пасажирським перевезенням. Внутрішньоміський пасажирооборот залежить від чисельності міського населення, його транспортної рухомості та середньої діяльності поїздок. Тому періодично досліджують пасажиропотоки по періодах доби, днях тижня, місяцях року, напрямах. Відповідно до результатів цих досліджень розробляють схеми маршрутів транспорту.

Аналіз діяльності підприємств зв’язку необхідно проводити в розрізі видів послуг підприємств зв’язку (структури послуг), в динаміці, з визначенням основних факторів, які впливають на стан та розвиток підприємств галузі.

Аналіз послуг поштового зв’язку здійснюється за такими видами послуг: листи, грошові перекази, посилки, періодичні видання, телеграми. Також враховуються показники надання послуг в розрахунку на 1 особу наявного населення, кількість вхідного, вихідного і транзитного обміну листів, грошових переказів, посилок, періодичних видань, телеграм, пробіг транспорту, який перевозить пошту, кількість обслуговуючих каналів.

Аналіз діяльності підприємств електрозв’язку необхідно проводити із врахуванням показників кількості телефонних станцій, телефонів-автоматів, абонентів міського і сільського телефонного зв’язку, трансляційних радіоточок, довжини телефонних міжміських ліній, потужностей міських і сільських телефонних станцій (ємність) тощо.

При проведенні аналізу враховуються показники приросту потужностей міських і сільських телефонних станцій. Важливе значення має аналіз забезпеченості населення телефонними апаратами загального користування, тобто домашніми телефонними апаратами (на 100 сімей), міжміськими таксофонами (на 10 тис. населення). Також необхідно проводити аналіз інвестицій, які залучаються, в тому числі іноземних, які зацікавлені в освоєнні ринку України в таких перспективних галузях зв’язку як стільниковий мобільний зв’язок, супутникова система зв’язку з використанням низькоорбітальних супутників зв’язку, абонентські радіолінії, послуги Internet і т.д.

При плануванні інфраструктури зв’язку враховується поступальний ріст обсягу її продукції і послуг, а також капітальних робіт та введення в дію потужностей, що сприяють розвитку засобів зв’язку. Причому обсяг послуг зв’язку на перспективний період оцінюється через відповідні нормативи за рівнем споживання продукції та послуг даної галузі в розрахунку на одного мешканця. Потреба в різноманітних поштових послугах (письмова кореспонденція, доставка періодичних видань, грошові перекази) визначається з обсягу цих послуг на душу населення і кількості населення на плановий період з урахуванням зміни поштових тарифів та вартості послуг.

У ринкових умовах господарювання найважливішими показниками плану щодо зв’язку є доходи, прибуток і рентабельність.
4. Задача (варіант №5)
На основі даних, наведених в таблиці, провести аналіз динаміки обсягів виробництва промисловими підприємствами за період 5 років.

Для проведення аналізу розрахувати та використати такі показники як:

-                     абсолютний приріст,

-                     загальний приріст,

-                     середньорічний абсолютний приріст,

-                     темпи росту,

-                     темп приросту до абсолютного рівня попереднього рівня попереднього року, середньорічний темп росту,

-                     середньорічний темп приросту,

-                     абсолютне значення 1% приросту.

Вихідні дані наведені в таблиці:

Показник	Роки
	1 рік, базовий	2 рік	3 рік	4 рік	5 рік, звітний
Валова продукція в порівняльних цінах, тис. грн.	90968	95911	101776	108149	115651

5. Аналіз соціально-економічного розвитку Рівненської області
Сучасні процеси регіонального розвитку об’єктивно свідчать про те, що вирішення складних управлінських завдань неможливе без комплексного дослідження регіонів.

–7821млн.грн., та у 2006р. - 9826 млн.грн. також витрати населення на 2004р. становлять 5675 млн.грн.,

на 2005р. – 7821 млн.грн., та у 2006р. становлять – 9826 млн.грн. По даним таблиці можна прослідкувати таку тенденцію,що з кожним роком доходи населення збільшуються, але із тим і збільшуються витрати та заощадження. Також ,доходи у співвідношенні 2006р до 2005р. становлять 125,6%, а витрати та заощадження у співвідношенні 2006р до 2005р. становлять 125,6% також наявний дохід з кожним роком збільшується у співвідношенні 2006р до 20085. він збільшився на 123,3.

Структура доходів населення зображена на рис.5.1


Рис.5.1. Структура доходів населення в 2006 році.(%)
З рисунку 5.1 можна сказати що 100% доходів населення найбільшу частку займають соціальні допомоги та інші одержані поточні трансферти вони становлять – 48% , також значну частину доходів населення становить заробітна плата вона займає – 37%, та прибуток та змішаний доход він становить – 11%, найменшу частину доходу займає доход від власності він становить – 4% від загальної частини.

4)               
Середньомісячна заробітна плата .

Середньомісячна заробітна плата – це економічний показник , який характеризує розмір нарахованої заробітної плати, яка припадає на одного працівника підприємства, організації; визначається поділом загальної суми нарахованої заробітної плати на середню чисельність працівників.

Середньомісячна заробітна плата штатних працівників зображена в таблиці 5.4.
Таблиця 5.4. Середньомісячна заробітна плата штатних працівників (в грн.)

Регіон	Роки			Абсолютне відхилення
	2004	2005	2006	2005	2006
Хмельницька область	506	685	888	189	203

З даної таблиці можна прослідкувати тенденцію зростання заробітної плати штатних працівників. Наприклад у 2004р. середньомісячна заробітна плата штатних працівників становила 506 грн., а у 2005р. – 685 грн. як бачимо вона збільшилась на 189 грн. так само як у 2006р. середньомісячна заробітна плата становить 888 грн. у порівняні із 2005р. заробітна плата збільшилась на 203грн.

5)               
Виробництво продукції сільського господарства

Продукція сільського господарства – продукти рослинного і тваринного походження, отримані внаслідок вирощування сільськогосподарських культур і використання сільськогосподарських тварин, а також обсяг зміни незавершеного виробництва в рослинництві, обсяг вирощування молодих багаторічних насаджень за рік та обсяг вирощування худоби та птиці (приплід, приріст живої маси). Продукція оцінюється в порівняних цінах,розрахованих як середньозважені ціни товарної та нетоварної частини продукції сільського господарства. Дані про виробництво основних видів сільськогосподарської продукції на оду особу наведені в таблиці 5.5.
Таблиця 5.5. Виробництво основних видів сільськогосподарської продукції на оду особу (в кг)

№	Види с/г продукції	Роки			Абсолютне відхилення
		2004	2005	2006	2005	2006
1.	Зернові культури	547	517	418	-30	-99
2.	Цукрові буряки (фабричні)	492	502	778	10	276
3.	Картопля	936	787	905	-149	118
4.	Овочі	159	148	163	-11	15
5.	М'ясо (у забійній вазі)	44,3	39,7	41,7	-4,6	2
8.	Молоко	438,8	433,4	432,2	-5,4	-1,2
9.	Яйця,шт..	265	283	286	18	3

З даних що наведені в даній таблиці можна побачити, що з кожним роком виробництво основних видів сільськогосподарської продукції на оду особу наприклад у зернових культурах іде поступовий спад за всі роки. Кількість продукції на 2004 . становить – 547 кг.. Порівнявши 2004р. із 2005 р. можна сказати, що у 2005р. кількість продукції зернових культур впала на 30 кг. на одну особу і становить 517кг. А у 2006р. знизилась на 99кг. і становить 418 кг. Щодо цукрових буряків то тут, спостерігається зростання: 2004-492, 2005р.- 502, 2006р.-778кг. Також у таких видів продукції як м'ясо, молоко з кожним роком прослідковується спад, наприклад молоко у 2004р. кількість продукції становила 438,8. у 2005р. – 433,4 кг. і у 2006р. – 432,2 кг. так у 2005р. зменшилась на 5,4кг, а у 2006р. зменшилась на 1,2кг.. М'ясо у 2004р. кількість продукції становила 44,3 кг. у 2005р. – 39,7 кг. і у 2009р. – зросла до 41,7 кг.. так у 2005р. зменшилась на 4,6кг, а у 2006р. збільшилась на 2кг. на одну особу.

Размещено на Allbest.ru