Контрольная работа Система технологій ТОВ Кроно-Україна
Работа добавлена на сайт bukvasha.net: 2015-10-25Поможем написать учебную работу
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
от 25%
Подписываем
договор
1. Галузь виробництва та спеціалізація
1.1
Довідка виробництва
ТОВ «Кроно-Україна» – є найбільшим виробником деревостружкових плит (ДСП) на ринку України.
Швейцарський концерн Swiss Krono Group, до складу якого входить ТОВ «Кроно-Україна» – успішна компанія з багаторічним досвідом роботи не лише на ринку України, але й у світі. До його складу входять підприємства у Росії, Польщі, Угорщині, Франції, Німеччині, Швейцарії та США. Сучасні технології, накопичений досвід, впровадження у виробництво найновіших досягнень науки, помножені на сумлінну працю колективу та постійне вдосконалення процесу роботи – це те, що гарантує надійність підприємства як партнера для фірм меблевої та будівельної галузі та забезпечує постійну високу якість продукції.
Підприємства «Кроно-Україна» розташовані у м. Кам'янка-Бузька (Львівська область), смт. Брошнів-Осада (Івано-Франківська область) та смт. Солоницівка (Харківська область).
Підприємство пропонує своїм клієнтам шліфовану та ламіновану ДСП різних форматів і товщини, стільниці, а також МДФ ламіновану та шліфовану, ламіновані підлогові панелі. Стійкість до стирання та забруднення, впливу температури, великий асортимент кольорів та структур можуть задовольнити смаки найвибагливіших покупців, підкреслять стиль і затишок кожного дому. Використання високоякісних хімічних складників клею та дотримання класу емісії формальдегіду Е1 гарантують, що меблі, виготовлені із ДСП виробництва ТОВ «Кроно-Україна», є безпечними для Вашого здоров’я.
1.2 Загальна схема головного конвеєра і способів виробництва плит
Формування безперервного стружкового килима з осмоленої стружки і гаряче пресування деревостружкових плит у відповідності з сучасним виробництвом виробляють на автоматичній лінії, що отримала назву головного конвеєра.
Існує велика різноманітність типів головних конвеєрів, які можна об'єднати в наступні групи:
1) конвеєри для формування пакетів і пресування плит на жорстких металевих піддонах;
2) конвеєри для формування стружкової килима і гаряче пресування плит на безперервній гнучкій стрічці;
3) конвеєри для формування стружкового килима на безперервній стрічці з гнучких синтетичних піддонів та гаряче пресування плит без піддонів;
4) конвеєри для формування стружкової килима і гаряче пресування плит на гнучких металевих піддонах.
Безпіддонне пресування ДСП передбачає надання стружковому брикету міцності, достатньої для його подальшого транспортування конвеєрами і завантаження у робочі проміжки преса без піддонів. Позитивні особливості технологічного процесу підготовки стружки на лінії «Бізон-1»: переробка довгомірної сировини на стружковому верстаті «Хомбак», роздрібнювання сирої стружки в молоткових дробарках, повне сортування стружки на ситових сортуваннях з видаленням пилу з технологічній системи.
Розглянемо конвеєр ДК-100. У цьому конвеєрі стружкові пакет формується на формуючому пресі стрічкового конвеєрі із прогумованої стрічки типу БКНЛ шириною 2000 м товщиною 10 мм. Бічні кромки стружкового килима формуються вертикально розташованим стрічкам шириною до 300 мм двох бічних конвеєрів, встановлених з обох сторін основного горизонтального стрічкового конвеєра в зоні насипки стружкової килима.
Стружковий килим підпресовується в пресі Д4046–3. Подпресовані брикети передаються системою стрічкових конвеєрів із прогумованої стрічки до пресової установки для гарячого пресування, перед якою завантажуються способом вкладання в завантажувальну етажерку.
Безпіддонне пресування ДСП має наступні переваги перед пресуванням на піддонах: Зменшується площа, займана головним конвеєром, у зв'язку з відсутністю лінії повернення піддонів; відпадає потреба в піддонах; зменшується різна товщина плит; виключаються витрати енергії на нагрів піддонів.
1.3 Сировинна база
Поступове зростання обсягів виробництва ДСП зумовлює значну експлуатацію наявної сировинної бази та постійний пошук шляхів щодо її розширення. При цьому зазначимо, що резерв технічної деревної сировини для виробництва в Україні деревостружкових плит складає близько 2,5 млн. м3, натомість нині він становить 1,8 млн. м3. Для подальшого розвитку виробництва деревних плит необхідно розширювати сировинну базу, насамперед за рахунок використання відходів деревообробних виробництв (трісок, обаполу, рейок тощо).
Для виробництва ДСП використовується малоцінна і низькосортна деревини, відходи лісопильних і деревообробних виробництв, раніше вживана деревина, недеревна сировина (солома, очерет,…). Особливо важливим аспектом виробництва ДСП є можливість отримувати матеріал з наперед заданими властивостями.
Використання тріски, тирси і вторинної деревини дозволяє економити лісові ресурси. Зазвичай у виробництво ДСП йдуть всі види сировини одночасно або в змішаному вигляді.
Вид деревних часток, їхньої властивості і технологія їхнього одержання вирішальним образом визначають вид, основні властивості і собівартість деревних плит. У виробництві деревостружкових плит (ДСП) стружку одержують переважно на стружкових верстатах. Існують два основних способи одержання деревної стружки.
Перший спосіб полягає в безпосереднім здрібнюванні великорозмірної деревини в стружку на стружкових верстатах. Якість стружки, одержуваної таким шляхом, висока. Другий спосіб полягає в переробці різних кускових відходів або круглих лісоматеріалів у тріску і наступне здрібнювання тріски в стружку на відцентрових стружкових верстатах. Цей спосіб дозволяє використовувати відходи, у високому ступені піддається механізації й автоматизації.
1.4 Дослідження економічного стану спорідненої системи
Ситуація щодо забезпечення виробників меблевої промисловості потрібними матеріалами, то вона є дуже скрутною. Україна не забезпечує себе плитами ДСП, ДВП та МДФ. Зокрема на Україні виробляється дуже малий процент ламінованих плит МДФ, від тих які потрібні на даний час для меблевого виробництва. Тому виробники меблів змушенні завозити плити МДФ у Польщі, Словаччині, Прибалтійських країн тощо. Виробництво плит ДСП та ДВП є також недостатнім. Але на щастя ситуація на Україні покращується і на ринку все частіше з'являється вітчизняна продукція. На нині вітчизняний виробник ДСП ВАТ «Аверс» більшість продукції реалізовує в Києві та області. Для меблевих підприємств, зокрема київських, забезпечення деревостружковими плитами давно вже є актуальним.
На думку меблярів, у будь-якому випадку конкуренція не завадить вітчизняним виробникам ДСП. Тому що тоді покращиться якість на продукцію, знизиться ціна і, загалом, конкуренція є позитивним моментом для споживачів продукції та економіки країни.
Всього в Україні існує 530 середніх деревообробних підприємств, на яких працює понад 8000 чоловік. Державних компаній в деревообробці не залишилося. Меблева і деревообробна промисловість є одними з лідерів по швидкості обороту капіталу в країні.
Виробництво продукції деревообробки в Україні за минулий рік зросло на 18.8%. При цьому 58% підприємств отримали прибуток, а 42%-збитки.
2.
Технологічна частина
1.2
Обсяги виробництва
За останні роки в Україні спостерігається стале збільшення випуску продукції деревообробної промисловості. В цьому сенсі не стало винятком і виробництво плит та фанери.
За даними Міністерства промислової політики України, у січні-серпні цього року вісім діючих плитних виробництв виготовили 336648,5 м3 продукції, що на 44,3% більше, ніж за відповідний період 2007 року, коли працювало сім підприємств. Найбільше зріс обсяг ламінованих плит. Чотири заводи випустили 8650,9 м3 ламінованих плит, що на 68,9% більше, порівняно з цим же періодом 2007 року, коли працювало тільки три заводи. Підприємство «Аверс» випустило 881,8 м3 кашованих плит, збільшивши їх випуск проти минулого року на 21,9%. Виробництво деревоволокнистих плит у нашій країні зосереджено на двох підприємствах. Загальний їх випуск за січень-серпень 2008 року склав 13370,0 тис. м2, що на 4,6% більше, проти відповідного періоду 2007 року. Десять виробників фанери за січень-серпень 2008 рік збільшили її випуск проти 2007 року на 29,8% виготовивши 60108,3 м3. Струганого шпону цього року виготовлено 4262,2 тис. м2. Дванадцять виробників шпону збільшили його випуск проти минулого року на 14,0%.
Приросту у виробництві ДСП також досягнуто із запуском Кам’янко-Бузького заводу «КроноЛьвів», який належить швейцарській групі Krono. Крім сирої плити, завод також випускає ламіновану.
На підприємствах торгової марки WBM – «Інтерплит» (м. Надвірна) та «Комбінат деревинних плит» (м. Костопіль) – також зростають обсяги виробництва. Ці підприємства вже тривалий час є передовими виробниками ДСП і далі зберігають своє лідерство. Нині туди залучені вітчизняні інвестиції. Виробництво оновлюється і має перспективи для подальшого зростання.
А тим часом на черзі реалізація нового проекту з виробництва ДСП в Україні. Це, зокрема, запуск заводу «Осмолода» (смт. Брошнів Івано-Франківської обл.). Його будівництво дещо затягнулося, але нині знайшовся інвестор, який готовий вкладати кошти і запустити виробництво з наступного року. До речі, новий об’єкт оснащений обладнанням німецької фірми «Зімпелькамп», аналогів якому в Україні немає. Планова потужність складає 110 тис. куб. м плити на рік.
«Кроно-Україна» зміцнює свої позиції домінуючого виробника ДСП в Україні. За вісім місяців 2008 р. компанія випустила 393 тис. кубометрів цієї продукції, а СКМД – близько 97 тис., що в сукупності складає 490 тис. куб. м ДСП. Для порівняння: українські підприємства найближчого конкурента KronoGruppe – швейцарської Sorbes Group – за цей же час зробили 411 тис. кубометрів ДСП, з яких 233 тис. куб. м виготовила компанія «Свиспан Лімітед» (Костопіль, Рівненська обл.) і 178 тис. – «ЛК Інтерплит Надвірна».
1.3
Технологія випуску продукції
Сучасні технології виробництва деревно-стружкових плит дозволяють добиватися вельми високої якості та безпеки виробів. Виготовляється ДСП шляхом гарячого пресування крупнодисперсні стружки, одержуваної з відходів деревообробки і неділової деревини будь-яких порід, та введення термореактивною синтетичної смоли, а також гідрофобізуючих, антисептичних і інших добавок, завдяки яким плита набуває особливої міцності і довговічність.
Сорт ДСП визначається якістю поверхні. Плити першого сорту мають рівну шліфовану поверхню без дефектів. Згідно з ГОСТ 10632–89, плити першого сорту не повинні мати заглиблень (виступів) або подряпин, парафінових, пилесмоляних або смоляних плям, відколів крайок, викришування кутів, недошліфовкі, хвилястості поверхні. Товщина плити – 10–26 мм. Саме плити першого сорту визнані придатними для виготовлення меблів.
деревостружковий плита продукція сировинний
2.3 Відходи виробництва та їх вплив на довкілля
Технологічний процес виробництва ДСП передбачає суворий контроль за використанням в’яжучої речовини, і тому даний матеріал можна визнати екологічно чистим. Усі види ДСП повинні проходити обов’язкову перевірку на вміст формальдегіду. Відповідно до ГОСТ 10632–89, гранично допустимою концентрацією (ГДК) формальдегіду для атмосферного повітря вважається 0,035 мг/ м3, повітря робочої зони – 0,5 мг/м3. Завдяки сучасним технологіям виготовлення ДСП концентрацію формальдегіду в деяких виробах вдалося знизити аж до 0,02 мг/м3. А в масиві багатьох порід деревини (без клейових смол) звичайний природний зміст формальдегіду сягає 12 мг/м3. Так, ДСП із показником емісії формальдегіду Е1 є більш екологічно чистим, а показник Е2 означає, що ДСП категорично забороняється використовувати у виробництві дитячих меблів. Нині найекологічнішими вважаються ДСП виробництва Австрії та Німеччини.
Аналізуючи екобаланс виробництва деревостружкових плит, відзначимо, що при виготовленні 1 м3 ДСП потенційні викиди забруднюючих речовин в атмосферу складають: CO2 – 88,76 кг, CO – 0,155 кг, CH4 – 0,001 кг, SO2 – 0,068 кг, NO – 0,464 кг, N2O – 0,021 кг, пари – 675 кг. При цьому, не треба забувати, що парникові гази (CO2, CH4, N2O) занесені в Кіотський протокол, до якого долучилася й Україна, а отже, зобов’язалася виконувати його положення. Таким чином, доходимо висновку, що єдиним прийнятним напрямком подальшого розвитку виробництва деревостружкових плит є практична реалізація програм так званої «екологізації виробництва» та «екологізації продукції».
3. Техніко-економічний аналіз системи
Операції підготовки і здрібнювання деревної сировини – найбільше енерго і трудомісткі в технології виробництва плит, вони значною мірою визначають якість і собівартість продукції.
Етап підготовки сировини охоплює його облік, збереження, оброблення по довжині і товщині, сортування, очищення від сторонніх включень, стабілізацію властивостей, корування, гідротермічну обробку, видалення гнили й ін. У даний час при виробництві плит практично не проводяться такі операції, як сортування, гідротермічна обробка, корування сировини, видалення гнили. Це пояснює їх значною енерго і трудомісткістю, прагненням уникнути зайвих утрат сировини, проблематичністю забезпечення можливості використання кори й інших причин. Однак необхідність проведення таких операцій, як облік, очищення, стабілізація властивостей і деяких інших, уже цілком позначилася.
Облік сировини доцільно проводити ваговим методом. ВНІІ Деревом розроблена методика обліку деревної сировини з використанням автомобільних ваг або по осіданню судна. При цьому необхідно визначати перекладні коефіцієнти для осінньо-зимового і весняно-літнього періодів. Іноді з'являється необхідність визначення поправочних коефіцієнтів для конкретних підприємств. Для цього проводять досвідчені виміри за участю постачальника, споживача й організації – розроблювача перекладних коефіцієнтів. Здійснення операції обліку сировини з застосуванням даної методики дозволяє істотно скоротити його недопоставки, що окупає витрати на облік і дає істотний економічний ефект.
Велике значення має якісне очищення технологічної тріски від сторонніх твердих включень. Більшість відомих магнітних, механічних і інерційно-пневматичних пристроїв не забезпечують повного рішення проблеми очищення різних видів сипучої сировини (тріски, обпилювань, дробіння, стружки-відходів і ін.) від мінеральних і металевих включень. Це обумовлено недосконалістю таких пристроїв, а також особливостями сировини і включень. Застосування мокрих способів очищення приводить до зволоження тріски і зниженню продуктивності сушильних агрегатів у виробництві ДСП. Крім того, при цьому з'являються стічні води і виникає необхідність вивезення обложеного сміття.
Слід зазначити, що установка навіть порівняно ефективного устаткування для очищення тріски на деякій відстані по потоці від роздрібнювачів або інших машин не забезпечує повного рішення проблеми: при проходженні тріски по потоці в неї попадають металеві предмети (деталі машин, електроди й ін.). Тому необхідно установлювати віддільники мінеральних і металевих включень безпосередньо перед роздрібнюючим чи іншим устаткуванням, що вимагає захисту. Для цих цілей УНІІ Деревом розроблені спеціальні віддільники, що встановлюються замість прийомних лійок відцентрових стружкових верстатів ДС-5, ДС-7, ДС-7А, «Майєр», «Пальман», млинів ДМ-8, ДМ-8А і іншого устаткування. Принцип роботи віддільників: тріска; захоплюється потоком повітря, створюваного крильчаткою або вентилятором, і направляється у верстат, а важкі включення випадають вниз і віддаляються. Такі пристрої впроваджені не менш чим на 20 підприємствах. При цьому в залежності від показників сировини, способу його подачі і добору вимагаються настроювання пристроїв, а часом і коректування їхніх конструкцій. Досвід, накопичений при відпрацьовуванні конструкцій пристроїв і впровадженні останніх, дозволяє гарантувати позитивний результат при очищенні сипучої деревної сировини практично в будь-яких виробничих умовах.
Один з перспективних шляхів підвищення ефективності виробництва деревних плит – забезпечення стабільності параметрів деревної сировини. Досягти повної стабільності параметрів сировини й умов виготовлення деревних часток неможливо, що пояснюється природною неоднорідністю деревини (навіть при використанні деревини однієї породи), можливостями устаткування й інших факторів. Деревні частки складають близько 90% маси плити, тому їхні параметри істотно впливають на властивості готових плит. Основні параметри деревних часток: насипна щільність, міцність, вологість, геометричні показники (форма, розміри, фракційний склад), зміст некондиційних домішок (кори, гнили й ін.).
Ефективний спосіб забезпечення потрібної однорідності властивостей сировини – їхнє усереднення. Його можна здійснювати шляхом нагромадження деревних часток і їхнього перемішування в накопичувальному обсязі до одержання однорідних властивостей по складу. Особливість такого усереднення – можливість забезпечення однорідності складових частин по усіх властивостях матеріалу без винятку. Проведені у ВНІІДМаші дослідження показали велике економічне значення робіт, спрямованих на забезпечення однорідності плит по їхніх властивостях. На жаль, цим питанням у виробництві деревних плит приділяється мало уваги, у результаті чого підприємства несуть великі економічні втрати.
Вид деревних часток, їхньої властивості і технологія їхнього одержання вирішальним образом визначають вид, основні властивості і собівартість деревних плит. У виробництві деревостружкових плит (ДСП) стружку одержують переважно на стружкових верстатах. Існують два основних способи одержання деревної стружки.
Перший спосіб полягає в безпосереднім здрібнюванні великорозмірної деревини в стружку на стружкових верстатах. Якість стружки, одержуваної таким шляхом, висока. При цьому найбільш раціональна безпосередня переробка довгомірної деревини в стружку – без її оброблення на мірні заготівлі. Це дозволяє практично ліквідувати витрати на оброблення сировини по довжині і товщині, а також поліпшити якість стружки – останнє забезпечується твердим базуванням заготівель щодо ножового вала.
Другий спосіб полягає в переробці різних кускових відходів або круглих лісоматеріалів у тріску і наступне здрібнювання тріски в стружку на відцентрових стружкових верстатах. Цей спосіб дозволяє використовувати відходи, у високому ступені піддається механізації й автоматизації. Однак якість стружки, одержуваної таким шляхом, гірше через хаотичне розташування тріски в процесі різання. Крім того, при такому способі ділянка виготовлення стружки ускладнюється через установку – у силу технологічної необхідності – додаткових бункерів і транспортних засобів.
При розмелі деревина подрібнюється під дією стискаючих, розтягуючих, зрізуючих і інших навантажень. Процес хаотичний. Розміри часток регулюються шляхом зміни величин параметрів технологічного процесу розмелу: температури, вологості, зазору між дисками й ін.
У виробництві ДСП розмел застосовується переважно при додатковому роздрібнюванні стружки в молоткових, зубчасто-ситових і інших типів млинах. Основний недолік технологічного процесу додаткового здрібнювання стружки, особливо у вітчизняних цехах: здрібнюванню піддають суху стружку. При цьому виходять короткі частки з великим змістом пилу, що приводить до погіршення якості плит, підвищеній витраті сполучного і підвищеної запиленості в цеху.
Характерними прикладами технологічних процесів виробництва ДСП можуть служити процеси виготовлення плит на Волгодонському КДП.
Позитивні особливості технологічного процесу підготовки стружки на лінії «Бізон-1»: переробка довгомірної сировини на стружковому верстаті «Хомбак», роздрібнювання сирої стружки в молоткових дробарках, повне сортування стружки на ситових сортуваннях з видаленням пилу з технологічній системи. Зазначені особливості дозволяють скоротити витрати при виготовленні стружки, одержувати волокнисті частки з малим вмістом пилу, зменшити витрати сполучного і щільність плит без погіршення їхніх фізико-механічних показників.
Технологічний процес підготовки сировини для виробництва ДСП на другій лінії принципово відрізняється від процесу на лінії «Бізон-1»: стружку одержують із тріски на стружкових верстатах ДС-7, відсутня операція роздрібнювання сирої стружки в молоткових млинах. Вироблені на цій лінії плити мають меншу міцність – при більшій, ніж на лінії «Бізон-1», щільності. Основний недолік такого процесу одержання стружки: сировину переробляють за схемою «сировина – тріска – стружка». При такій схемі одержати якісну стружку важко: тріска хаотично орієнтується на ножі, що ріже, і при цьому відбувається різання деревини під кутом до волокон, що складають від 0 до 90 град. Зі збільшенням кута перерізання волокон зменшуються міцність одержуваної стружки при розтяганні уздовж волокон і, як наслідок, межа міцності плит при статичному вигині.
У Кроно Україна проведені дослідження зі здрібнювання різних видів сирої сипучої деревної сировини (тріски, обпилювань, стружки) розмелом (без пропарювання) у зубчасто-ситових і інших млинах; кускових відходів – стиснутим, вільним і консольним ударом, прокаткою в рівношвидкісних і різношвидкісних вальцях (гладких і рифлених), стиском і зрушенням (у двохшнековому роздрібнювачі), розщепленням і комбінованими способами. Результати проведених робіт свідчать про ефективність безножових способів здрібнювання деревної сировини. При використанні таких способів руйнування деревини відбувається селективно уздовж волокон – по її найбільш слабких структурних елементах.
Особливо великі можливості з'являються при використанні комбінації прокатки і розщеплення. При цьому способі при порівняно невеликих енергетичних витратах можна одержувати високоанізометричні частки. Плити з великорозмірних волокнистих часток (ПКВЧ) при використанні як сировину неокорюваних суків мають наступні величини межі міцності: при статичному вигині – 30–50 Мпа, при розтяганні перпендикулярно пласти – 5–9 Мпа. Для реалізації технології виробництва ПКВЧ необхідно створити принципово нове технологічне обладнання. ПКВЧ можуть знайти застосування в будівництві (при виготовленні підлог, балок, стін, брусів, опалубки, погонажа й ін.) і у виробництві таких деталей меблів, що повинні витримувати значні навантаження, – наприклад, полиць. Крім того, такі плити можна використовувати при виготовленні шухляд, контейнерів і інших подібних виробів. Плити з волокнистих часток (ПВЧ) можна застосовувати в тих же цілях, що і традиційні ДСП. При цьому вони мають такий же колір, що і натуральна деревина, красиву структуру і знижену собівартість. Остання обумовлена використанням недорогого розмеленого устаткування й економією на відсутності пропарювання тріски.
В якості розмельного устаткування при одержанні волокнистих часток (ВЧ) можуть служити зубчасто-ситові млини, створені шляхом модернізації відцентрових стружкових верстатів (останні варіанти ЗАТ «ВНІІДерев»), а також двохшнекові екструдери. Для перетворення встановлених на підприємствах верстатів ДС-7 і ДС-7А в млини вимагаються порівняно малі витрати.
Економічний ефект від виробничого використання розглянутих нових технічних рішень визначається поліпшенням якості плит, залученням у виробництво відходів лісозаготівель і деревообробки, економією сировини, матеріалів, що ріжуть ножів і інших робочих органів. При цьому з'являються можливості організувати виробництва принципово нових плитних матеріалів, що мають підвищену якість і знижену собівартість.
Висновок
Виробництво деревинно-стружкових плит – найбільш прогресивна галузь деревообробки, яка дозволяє отримати майже універсальний матеріал з широким спектром ужиткових властивостей. Наприклад, деревинно-стружкові плити (ДСП), на відміну від інших плоских матеріалів (пилопродукція, столярні плити,…), мають в площині однакові фізико-механічні властивості, вони мало змінюють свої лінійні розміри при зміні вологості, їх виробництво має високу ступінь механізації і автоматизації. Для виробництва ДСП використовується малоцінна і низькосортна деревини, відходи лісопильних і деревообробних виробництв, раніше вживана деревина, недеревна сировина (солома, очерет,…). Особливо важливим аспектом виробництва ДСП є можливість отримувати матеріал з наперед заданими властивостями.
Розвиток виробництва деревинно-стружкових плит ставить багато задач, які вимагають наукового вирішення, проведення теоретичних та експериментальних досліджень. Галузеві лабораторії науково-дослідних установ, вищих лісотехнічних навчальних закладів і деревообробних підприємств з випуску ДСП в Україні та багатьох інших держав світу провели великий обсяг досліджень в області виробництва плит. Але незважаючи на значні досягнення багато проблем залишається невирішеними і досі. У виробництві деревинно-стружкових плит широко використовують різні клейові матеріали, часто із вмістом токсичних речовин, що ставить окремі вимоги до технологічного процесу їх виготовлення. Серед токсичних матеріалів слід виділити формальдегіди і феноломісткі сполуки. Заводи, що випускають ДСП, використовують формальдегідомісткі смоли різних виробників, тому вони можуть мати і характеристики з розбіжними показниками, що позначається на якості плитних матеріалів за вмістом вільного формальдегіду. Крім формальдегіду із плит виділяються фенол, фурфурол, спирти, кислоти. Все це знижує товарну якість деревинно-стружкових плит і забруднює навколишнє середовище.
Таким чином, актуальною задачею для всіх виробництв плитних матеріалів є: зменшення вмісту токсичних речовин в ДСП, що підвищує їх вартість та покращує умови експлуатації виробів з неї; збільшення водостійкості та міцності на статичний згин.
Список літератури
1. За матеріалами журналу меблеві технології http://ua.infomebli.com
2. www.homemaking.ru
3. kronoukrayina.mim.com.ua
Размещено на Allbest.ru
