Контрольная робота
з Фінансового ринку України
на тему
Діяльність комерційних банків і страхових компаній на ринку фінансових послуг

Діяльність комерційних банків і страхових компаній на ринку фінансових послуг
Дослідженню діяльності комерційних банків і страхових компаній у сучасній літературі приділяється багато уваги.
У праці В. Корнеева [34] розглянуті традиційні і нетрадиційні послуги банківських посередників на ринку фінансових послуг. При цьому автор розподіляє всіх фінансових посередників на банківських і небанківських через їх інституційні позиції на ринку фінуслуг. Автор наполягає на тому, що потреба у небанківських фінансових посередниках виникає при необхідності диверсифікації ринкових позицій у суміжних сферах бізнесу. Цю думку підтримано у роботу Т. Андрушківа [8], який аналізуючи рост впливу банків на ринку фінансових послуг, робить акцент на все більш довершених механізмах комплексного обслуговування клієнтів в банках.
Найчастіше дослідники пов'язують співпрацю фінансових установ (банків і страхових компаній) в зв’язку з тим, що на ринку фінансових послуг кредитуваня населеня і юридичних осіб дуже розвинено.
Система управління кредитними ризиками займає важливе місце у дослідженнях наших і зарубіжних авторів. В зв’язку с цим треба звернути увагу на дослідження наступних авторів. Так, система управління кредитними ризиками проаналізована в роботі П. Гардмирова [21], О.Ю. Макаренко [38], Н. Верхоглядової [15], Е.В. Строганової [48] і В.А Воровського [18]. Дослідники висловлюють загальну думку про те що головне завдання управління в банку це аналіз кредитного ризику і оптимізація методів управління ним. Особливості страхування як засобу забеспечення кредитів описані у роботі Л. Шевельової [54].
Зарубіжний досвід банківського страхування кредитних ризиків проаналізований в роботах А. Адамчука [7], С.І. Чорних [53]. Так у дослідженях А. Снітко [46] розглянуто систему депозитного страхування в США Л. Віноградова [16] класіфікує моделі гарантування вкладів. У праці О.Ю. Макаренко [38] проведено аналіз і розглянуті перспективи розвитку систем управління кредитним ризиком в Україні. А. Артеменко наполягає на тому, що страхування фінансових відносин і ризиків які відбуваються під час цих відносин залежить від нормативно правової бази держави (зокрема в Україні).
Дослідник І. Шубенко [55] аналізуючи природу кредитних ризиків вказує на вдосконалення форм надання кредитів і механізмів їх забезпечення в сучасному комерційному банку, при цьому він на перше місце в даному забезпеченні ставить саме страхування.
Треба відзначити глибокий аналіз Р.Сабодаша [42], який розглядає предмет банківського страхування і форми його здійснення в Україні. Такі питання розлядаються також у роботі А.І. Плотниковой
Теоретико-методологічні проблеми взаємодії страхових і банківських установ в Україні розглянуті у праці Л. Кузнецової. Практичний досвід цієї взаємодії розглянуті у дослідженнях В. Загребного [24]. Цей автор розкриває механізм роботи фінансових супермаркетів на прикладі банківських установ України.
Питанням співпраці банків і страхових компаній в країнах СНД і за кордоном присвячені праці І.А. Габібуліна [19] і О. Яцентюк [58]. При цьому О. Яцентюк розглядає питання банківського страхування в розрізі світового досвіду і особливостей його розвитку окремо у Росії. Дослідники аналізують всі можливості застосування страхових послуг в банківському секторі. В данному аспекті заслуговує уваги дослідження Н.А. Кричевського [37], який розглядає особливості добровільного страхування банківських внесків для фізичних і юридичних осіб у Росії.
Практика створення і реалізації сумісних продуктів банку і страхової компанії розглянута Р. Суськіним [45]. Цей автор розподіляє всі ризики в банківській сфері на дві великі групи, пов'язані з внутрішньою діяльністю банку і ризики зовнішні, пов'язані з його кредитною і інвестиційною діяльністю. У праці В.А. Козлової [30] розглянуті види страхового покриття іпотечного житлового кредитуваня і запропонування механізму аналізу ризиків цього страхування. У монографії І.Н. Кожевнікова [33] дає описання економічних основ взаємодії страхових компаній і банківських установ як економічних відносин, що пов’язані з залученням і використанням грошових доходів і вільних коштів населення і підприємств.
Всі господарюючі суб'єкти стикаються з фінансовим ринком, саме на ньому шукають необхідні для себе грошові кошти або отримують додатковий дохід від вдалого інвестування тимчасово вільних коштів. В процесі господарювання у одних суб'єктів виникає потреба в грошових коштах для розширення їх діяльності, а у інших накопичуються заощадження. Розподіл коштів відбувається за допомогою формування фондів: централізованих (що є власністю держави) і децентралізованих (що належать суб'єктам виробництва). Фінансовий ринок — це і місце купівлі-продажу фінансових ресурсів, і сукупність інститутів, які забезпечують їх обіг, тобто сукупність соціально-економічних відносин у сфері трансформації недіючих грошових коштів в позиковий капітал через кредитно-фінансові інститути на основі попиту і пропозиції.
Взаємини продавців і покупців на фінансовому ринку розглядають через призму ВНП, що перерозподіляється (рис.1.1).

Фінансовий ринок

Грошові кошти

Продавець

Покупець

Інвестиції

Заощадження

 

Рис.1.1. Взаємини продавців і покупців на фінансовому ринку.

У економіці постійно відбувається кругообіг фінансових ресурсів, суб'єктами якого є домашні господарства (господарства громадян і їх сімей), підприємства, держава і різні фінансові інститути — посередники (рис.1.2).

Державні фінанси

Фінанси господарських одиниць

Міжнародні фінанси

Фінансовий ринок

Фонди фінансових інститутів: банків, фінансових компаній

Фінанси домашніх господарств

 

Рис.1.2. Кругообіг фінансових ресурсів на фінансовому ринку
Ринок фінансових послуг це особлива, притаманна тільки ринковій економіці сфера економічних взаємовідносин, де здійснюється купівля-продаж, розподіл і перерозподіл фінансових активів країни між сферами економіки. Суб'єктами фінансового ринку, ринку фінансових послуг є позичальники, інвестори і фінансові інститути - фінансові поередники. У додатку А наведемо сучасну структуру фінансових інститутів — посередників на фінансовому ринку. Серед фінансових інститутів найбільш універсальними фінансовими посередниками є комерційні банки (кредитні установи). Комерційні банки є універсальними фінансовими посередниками на ринку фінансових послуг на відміну від всіх інших, які є спеціалізованими установами і, як правило, здійснюють одну або декілька однотипних фінансових операцій як винятковий вид діяльності. Згідно з національним правовим полем комерційні банки України — це організації, функціями яких є кредитування суб'єктів підприємницької діяльності і громадян за рахунок залучення засобів підприємств і організацій, населення, а також інших кредитних ресурсів, касове і розрахункове обслуговування народного господарства, виконання валютних і інших банківських операцій. Сьогодні сучасний комерційний банк здатний запропонувати клієнтові до 200 видів різноманітних банківських продуктів і послуг. Обширна функціональна сфера діяльності комерційних банків - посередництво в кредиті. Комерційні банки виконують роль посередників між господарськими одиницями і секторами, що накопичують тимчасово вільні грошові кошти, і тими учасниками економічного обороту, які тимчасово потребують додаткового капіталу. Банківські кредитні операції підрозділяються на дві великі групи: активні, коли банк виступає в особі кредитора, видаючи позики; пасивні, коли банк виступає в ролі позичальника (дебітора), привертаючи гроші від клієнтів і інших банків в банк на умовах платності терміновості, поворотності [25, с.55].
Розвинення ринкових відносин в Україні, формування багатоукладної системи господарювання, заснованій на різноманітних формах власності, створили об'єктивні умови для активного впровадження в сферу економіки страхування, як одного з гарантів забезпечення фінансовій стійкості господарюючих суб'єктів. Сучасне страхування надає надійні і гарантовані фінансові джерела покриття збитків від різних несприятливих ситуацій, стихійних лих, техногенних аварій і інших мінливостей життя. Тому підвищення ролі банків та страхових компаній в розвитку ринку фінансових послуг полягає в забезпечені ефективного розміщення наявного капіталу шляхом акумуляції та розміщення фінансових ресурсів індивідуальних інвесторів. Ця роль реалізується в результаті виконання ними певних функцій.
Найчастіше серед найважливіших спеціалізованих функцій комерційних банків у ринкової економиці дослідники називають:
- акумуляція і мобілізація грошового капіталу;
- посередництво в кредиті;
- проведення розрахунків і платежів в господарстві;
- створення платіжних засобів;
- організація випуску і розміщення цінних паперів;
- консультаційне обслуговування клієнтів.
Для страховиків найважливішими функціями є
- формування спеціалізованого страхового фонду грошових коштів;
- відшкодування збитку і особисте матеріальне забезпечення громадян;
- попередження страхового випадку і мінімізація збитку.
Дамо кратку характеристику функцій страховиків.
Формування спеціалізованого страхового фонду грошових коштів це фонд для плати за ризики, які беруть на свою відповідальність страхові компанії. Цей фонд може формуватися як в обов'язковому, так і в добровільному порядку. Держава, виходячи з економічної і соціальної обстановки, регулює розвиток національного ринку страхових послуг.
Відшкодування збитку і особисте матеріальне забезпечення громадян. Право на відшкодування збитку в майні мають тільки фізичні і юридичні особи, які є учасниками формування страхового фонду в рамках наявних договорів майнового страхування.
Попередження страхового випадку і мінімізація збитку — припускає широкий комплекс заходів, зокрема фінансування заходів щодо недопущення або зменшення негативних наслідків нещасних випадків, стихійних лих. Сюди відноситься правова дія на страхувальника, закріплена в умовах укладеного договору страхування і орієнтована на його дбайливе відношення до застрахованого майна.
Функції банків та страхових компаній можна поділити на дві групи: по-перше, це функції, що в цілому характеризують їх як фінансових посередників, по-друге, це специфічні функції, що характерні виключно або банкам, або страховим компаніям. Реалізуються вказані функції при виконанні фінансовими посередниками операцій. Таким чином, економічною основою взаємодії банків і страхових компаній є наявність у них загальних і специфічних функцій (рис. 1.3).
 SHAPE  \* MERGEFORMAT

Функції

Банки

Страхові компанії

Загальні функції: -          інвестиційна (посередництво у формуванні інвестиційних ресурсів) -          капіталізація залучених грошових коштів

2. Специфічні функції: - банків: посередництво і регулювання грошового обороту (розрахунково-касове обслуговування) - страхових компаній: - попереджувальні функції страхування -компенсаційна функція страхуваня

Рис. 1.3. Загальні і специфічні функції банків і страхових компаній
Як відзначено на рис. 1.3, загальними функціями, як для банків, так і для страхових компаній, є функція посередництва у формуванні інвестиційних ресурсів і функція їх капіталізації. Банки, як відомо, інвестують залучені тимчасово вільні грошові кошти підприємств і населення, при цьому таке залучення здійснюється за допомогою різних видів депозитів на платній основі, з обов'язковим еквівалентним поверненням.
Страхові компанії є фінансовими посередниками контрактного типу, характер залучення ними коштів має такі специфічні риси, як відсутність еквівалентного, обов'язкового і адресного повернення залучених грошових коштів. Страхові компанії відрізняються відносно стійким приростом грошових коштів від утримувачів страхових полісів, що дозволяє розміщувати їх у довгострокові цінні папери Крім того, інвестиційна діяльність страхових компаній може бути забезпечена банківською системою: страхові компанії розміщують свої страхові резерви в банках, одержуючи певні процентні доходи, а банки їх розміщують в активні операції також з метою одержання доходів. У результаті банки, сплачуючи відсотки по вкладених коштах, забезпечують капіталізацію фінансових ресурсів страхових компаній, тобто сприяють виконанню страховими організаціями загальної з банками функції - капіталізації.
Специфічною функцією, яка виконується банками в процесі організації їх взаємостосунків із страховими організаціями є функція організації грошового обороту, інструментом якої є розрахунково-касові операції, причому банки організовують розрахунково-касове обслуговування, як самих страхових організацій, так і їх клієнтів. А страхові компанії пропонують захист банкам від можливих збитків від неякісних активних і господарських операцій, що є результатом вимоги виконаних ними специфічних функцій: попереджувальної та компенсаційної [27, с.28].
Виконання вказаних вище функцій створює умови для розвитку нового напряму фінансового бізнесу - банківсько-страхових операцій . Водночас необхідно відзначити, що наявність як загальних, так і специфічних функцій банків і страхових компаній є не тільки основою для їх спільної діяльності, але і для конкуренції.
Розглянемо, як сучасні українські банки і українські страховики діють на рику фінансових послуг. Для цього проаналізуємо статистичну інформацію, джерелом якої виступає комітет Держфінпослуг.
Серед експертів національного ринку в останній час лунають думки про те, що в Україні забагато комерційних банків, але зріст численності банків не забезпечує кредитний ринок певними умовами для більш вдосоналого і ефективного розвитку. Звернемося до статистики, наданій Нацбанком України.
Дінамику змін численності комерційних банків України за останні три роки наведемо у табл.1.1.

Таблиця 1.1
Основні кількісні показники діяльності комерційних банків в Україні

Показники	Роки
	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008
Кількість банків по реєстру Комітету Держфінпослуг України	195	189	182	179	181	186	173	173
Кількість банків на 1 млн. чол. населення	3,96	3,89	3,80	3,76	3,83	3,96	3,78	3,77
Питома вага банків з іноземним капіталом, %	11,28	11,11	10,99	10,61	10,50	12,37	13.4	15.6
Питома вага банків, у яких відкликано ліцензію (%)	5,13	1,59	0,55	2,79	2,21	0,54	0.48	0,11

Таким чином, кількість комерційних банків в Україні поступово зменшується (в останні два роки абсолютне зменшення составляє 13 банківських установ). Кількість банків України на 1 млн. чоловік населення також зменшується. При цьому вага банків з іноземним капіталом поступово зростає.
Станом на 1 березня 2009 року ліцензію Національного банку на здійснення банківських операцій в країні мали 173 банки. У числі банків, які отримали ліцензії, 137 є акціонерними товариствами (з них 92 - відкриті акціонерні товариства (2 - державних банка), 45 - закриті акціонерні товариства), 36 банків - товариства з обмеженою відповідальністю. На стадії ліквідації в Україні знаходиться 19 банків, з них 16 ліквідовуються за рішенням НБУ, 3 - за рішенням господарчих судів. До початку березня 2009 року філіальна мережа банків України налічувала 1410 філіалів.

Серед найбільш важливих макроекономічних показників фінансової діяльності комерційних банків України розглянемо дані, наведені у Додатку Б. Серед найважливіших показників діяльності комерційних банків в Україні належить стан банківських операцій за депозитами і кредитами. Розглянемо ці показники за допомогою рис. 1.4.

Рис.1.4. Стан операцій комерційних банків України за депозитами і кредитами в 2006-2008 році.
Аналіз даних (см. рис.1.4.) свідчить, що поступове зростання депозитних операцій забезпечує кредитні операції банківських установ. Але слід зазначити, що вплив фінансової кризи і очікувані зміни у 2009 році можуть привести до порушення цього балансу. За думкою експертів спад в економіці, що продовжується, і різке знецінення гривні неминуче приведе до значного зростання проблемних кредитів, частка яких загалом кредитному портфелі банків наприкінці 2009 року може досягти 6-8% (з поточних 2%). Це у свою чергу чинитиме істотний негативний тиск на прибутковість і капітальну базу банків. У 2009 році банкам буде необхідно 60-80 млрд грн додаткових вливань в капітал. По очікуваннях експертів, до кінця 2009 року в Україні може залишитися не більше половини реально функціонуючих банків, інші вимушені будуть піти з ринку або будуть поглинені більш капіталізованими конкурентами. Банки України повинні шукати нові рішення и нових союзників для збереження або суттєвого поліпшення свого фінансового стану. У цих непростих умовах співробітництво банків та страховиків України дуже важливе.
Центральним завданням кожного з фінансових посередників є «спрямування руху капіталу до найбільш ефективних його споживачів [2, с.17]. Можливості для реалізації цього завдання визначаються обсягами активів фінансових посередників. Звернемося до показників фінансової діяльності страховиків в Україні.
Відношення чистих страхових платежів (без страхових платежів, переданих в перестрахування резидентам) до валового внутрішнього продукту в Україні у 2007 і 2008 роках складало в середньому 1,8%, що менше ніж в 2003-2005 роках, коли цей показник був в середньому рівний 2,4% (табл. 1.2). Слід зазначити, що значення останнього показника зростає, але залишається низьким порівняно з економічно розвиненими країнами, де цей показник в середньому рівний 8 - 12%. Рекордна інфляція в 2007-2008 роках значно зменшила ефект від чистих страхових платежів страхових компаній на національному ринку.
Таблиця 1.2.
Частка страхування у ВВП України за 2000-2008 рр.

Не дивлячись на песимістичний сценарій розвитку національної економіки кількість страхових компаній в Україні стрімко зростає.
На рис. 1.5. порівняємо численність страховиків в Україні та банківських установ, що мають ліцензії на діяльність.

Рис. 1.5 Динамика численності страховиків та банківських установ в Україні
Треба зазначити, що кількість страховиків в Україні практично у 2,5 рази вище, ніж кількість банківських установ, при цьому кількість страховиків має тенденцію до зростання численності на відміну від банківських установ.
Важливим показником фінансової стабільності страхового сектору ринку фінансових послуг виступає показник капіталізації страхових установ.
Проведемо оцінку капіталу страхових організацій України за 2000-2008 роки в табл. 1.3.

Таблиця 1.3
Динаміка власного і статутного капіталу страховиків в 2000-2008 рр.
Згідно з даними табл.1.3. у 2007 році власний капітал страхових компаній збільшився проти 2006 року більш ніж в два рази, а статутний капітал виріс на 42%. У 2008 році має місце тенденція уповільнення зростання власного капіталу (порівняно з 2006-2007 роками), так зростання власного капіталу порівняно з 2007 роком склало 127% і практично на таку ж величину зросли статутні фонди українських страхових компаній.
Між тим, за думкою експертів, фінансовий ринок в розрізі страхових послуг демонструє недостатній рівень співпраці з іншими сегментами фінансового ринку, в тому числі з банківським і інвестиційним За експертними розрахунками визначено, що якщо в 2000 році страховики володіли правами не менш 1% банківського капіталу, то вже до кінця 2008 року - більш 17,5% [63, с.16].
Страхові компанії стали володіти значними пакетами акцій банків, при цьому банківська система реальних інвестицій не отримала.
Динаміка розміщення коштів страховиків України на депозитах і поточних рахунках в комерційних банках України характеризується наступними змінами (табл. 1.4.).

Таблиця 1.4
Об'єм розміщення коштів страховиків на депозитах і поточних рахунках в банках в 2000-2008 рр., млрд. грн.

Показники	Роки
	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008
Сумарні чисті активи банків  млрд. грн.	37,1	47,6	63,9	100,2	134,3	165,8	298,7	340,0	598,3
Кошти страховиків на депозитах і поточних рахунках в банках млрд. грн.	0,6	0,8	1,6	3,1	4,7	3,8	4,5	9,5	17,5
Питома вага, %	1,6	1,7	2,5	3,1	3,5	2,2	1,5	2,7	2,9

Поступове збільшення сум депозитів на рахунках банків незначно впливає на зріст питомої ваги грошових коштів страховиків на депозитних рахунках банків. Проілюструємо на рис. 1.6. динаміку ланцюгового зростання змін в сумі коштів страховиків на депозитах і поточних рахунках в банках з урахуванням динаміки сумарних чистих активів комерційних банків України.

Рис. 1.7 Дінамика ланцюгового зростання коштів і дохідних активів страховиків в українських банках

Таким чином, зростаюча роль фінансового посередництва, перш за все, банків та страхових компаній в умовах формування клієнтоорієнтованого обслуговування призводить до необхідності розробки та впровадження нових фінансових продуктів та послуг на основі їх інтеграції. Основними економічними умовами розвитку взаємовідносин між банками та страховими компаніями є інтеграційні процеси, а теоретичною основою цієї взаємодії - використання положень сучасної теорії фінансів, перш за все, в контексті аналізу загальних і специфічних функцій банків та страховиків. Актуальність вирішення вказаних проблем в Україні підтверджується стрімким розвитком і структурною зміною міжнародної фінансової архітектури, появою новітніх фінансових технологій і їх стрімким переміщенням в світовому просторі Зокрема, інтеграція. що розвивається на світових фінансових ринках призводить до злиття банківського й страхового бізнесу і появи фінансових конгломератів. Однак в слід зазначити що у сучасних умовах розвиток інтеграційних процесів обмежується регулюванням як банківської, так і страхової діяльності. Державі необхідно створювати умови для зміни ролі і місця фінансового сектора як важливого сегменту економіки, з метою більш повного дослідження його найважливішої функції - мобілізації та інвестування фінансових ресурсів в стимулювання економічного зростання. А банківським установам і страховикам шукати нові форми взаємодії і співпраці, які б дали змогу зробити інтеграцію більш прозорою і взаємовигідною. Подальший розгляд і аналіз сучасних аспектів співпраці комерційних банків із страховими компаніями дозволить більш детальніше розглянути внутрішньо-економічний механізм цієї інтеграції.

Перелік джерел
1.                «О банках и банковской деятельности» Закон Украины от 7 декабря в 2000 г. с изменениями от 12 декабря 2008 года N 661-VI // http: www.liga.net.
2.                Про встановлення мінімального розміру регулятивного капіталу банків у гривнях на 2009 рік Постанова НБУ від 4 березня 2009 року N 116 // http: www.liga.net.
3.                Про додаткові заходи щодо діяльності банків Постанова НБУ від 11 жовтня 2008 року N 319 із змінами від 10 листопада 2008 року N 40-511/4640-15577 // http: www.liga.net.
4.                Про необхідність посилення контролю за дотриманням основних принципів кредитування. Лист НБУ від 19.08.2008 № 40-212/3277-11251 // http: www.liga.net.
5.                Щодо проекту нової редакції Положення про регулювання Національним банком України ліквідності банків України Лист НБУ від 27.02.2009 № 14-011/1000 // http: www.liga.net.
6.                Аванесова И.А.Оценка кредитной деятельности банка // Финансы Украины.-2005.-№ 6. - С.103-109.
7.                Адамчук Н.В. Международная практика страхования депозитов // Страховое дело.- 2007. –№5.- С.7-13.
8.                Андрушків Т. Банки як субьекти фінансових ринків України.Роль і перспективи. // Банківська справа. -1998 - №2. С.50-53.
9.                Алексеєнко М.Д., Герасимович А.М.,. Аналіз банківської діяльності. - К: КНЕУ. – 2006. – 600 с.
10.           Артеменко А. Кредитні ризики і страхуваня // Справочник єкономиста. -2005. -№11. - С.27-31.
11.           Барановський О.І. Розвиток банківської системи України. - К: Ін-т екон. прогнозув. - 2008. – 584 с.
12.            Бланк И.А. Управление финансовыми рисками. Библиотека Финансового Менеджера. Выпуск 12. - К: Ника-Центр. – 2006.- 600 с.
13.           Богодухов Є. Впроваджуємо нові продукти з банківського страхування//Финансовые услуги.- - 2003. -№6.– с.46-47.
14.           Васильєва В.В., Васильченко О.Р. Фінансовий ринок. - К: ЦУЛ.- 2008. -368 с.
15.            Верхоглядова Н. Оценка и подходы к управлению банковскими рисками // Фінанси. -1999. -№10. –С.8-13.
16.           Виноградов В.А. Основные модели построения системы гарантирования вкладов в мире //Деньги и кредит. – 2002. -№6 .- С. 62-67.
17.           Вовчак О. Банківська справа. - К: Новий Світ-2000. – 2008. - 560 с.
18.           Воровский В.В. Концепция управления рисками банка // Управление финансовыми рисками. – 2005. -№1. - с.10-25.
19.           Габидулин И. А. Лушниченко В. Н. BANCASSURANCE по-эсенговски // Мир денег. – 2007. - №8-9. – С.54- 59.
20.           Гармаш Д. Преступления против банков: без страхования не обойтись. "Российский страховой бюллетень". -2002. -№4.-С.10-15.
21.           Гардмиров П. Ризик-менеджмент у банку//Регіональна єкономіка.- 2003.- №4..- С.140-145.
22.           Денисенко М.П. Кредитування та ризики. - К: Професіонал ВД. – 2008. – 480 с.
23.           Егоров В.А. Система управления рисками в банке // Финансы.- 2003. - №9.- с. 78.
24.           Загребной В. Банк+Страховщик=Партнеры//Финансовые услуги.-2006. - №4.– С.42-45.
25.           Зимовець В. В., Зубик С. ГГ. Фінансове посередництво.- К: КНЕУ. - 2004. - 288 с.
26.           Кириленко О.П. Фінанси. Теорія та вітчизняна практика. - Тернопіль: Астон.- 2002.- 21 с.
27.           Кузнецова Л. Теоретико-методологичні проблеми взаємодії страхових і банківських установ в Україні //світ фінансів.-2007.- №2 (11). –С.21-28.
28.           Краевая А. Когда банк гораздо больше, чем просто банк // Банковская практика за рубежом.–2006. –№2(86).–С.94–96.
29.           Кожевникова И.Н. Взаимоотношения страховых организаций и банков. – М.: Анкил, 2005. –295 с.
30.           Козлова Е. Система комплексной защиты от рисков ипотечного жилищного кредитования // Страховое дело. – 2007. -№2. –С. 32-36.
31.           Клапків М. С. Страхування фінансових ризиків. - Тернопіль: "Економічна думка". - "Карт-бланш". - 2002. - 570 с.
32.           Кінащук Л. Види страхування та їх місце в управлінні ризиками //Фінансове право.- 2007. -№11.-С. 55-57.
33.           Кожевникова И. Н_. Взаимоотношения страхових организаций и банков. - М.: "Анкил". - 2005. - 112 с.
34.            Корнєєв В. В. Банківське посередництво на ринку фшнансових послуг // Економіка України. - 2002.-№6.- с.16-23.
35.           Корнєєв В. В. Фінансові посередники як інститути розвитку: Монографія. - К: Основа. - 2007. - 192 с.
36.           Корнєєв В. В. Банківськи і страхові послуги на ринку платіжних карток // Вісник єкономічної науки України. – 2006. - № 1. - С.78-81.
37.           Кричевский Н.А. Добровольное страхование банковсих депозитов граждан и юридических лиц. – Финансы.—2005. - №2. – С. 47-54.
38.           Макаренко О.Ю. Аналіз та перспективи розвитку систем ризик-менеджменту в банках України // Держава та регіони. - 2007. - №3.- С. 304-309.
39.           Нацюк І.М. Методи управління ризиком на кредитному ринку // Держава та регіони. 2007. -№1. –С. 241-244.
40.           Ореховский С.А. Страхование в кредитовании //Страховое дело. – 2006. - №4.– С.22-25.
41.           Плотников А. Что такое банковское страхование // Банковские технологии. - 2003. -№4. –С.55-58.
42.           Сабодаш Р.Банківське страхування. Форми існуваня в Україні.// Цивільне право. -2006.- №2. –С.30-32.
43.           Слобода Л.Я. Стратегія і тактіка внутрішньобанківського регулюваня ризиків // Регіональна єкономіка.- 2007. - №2. – С. 190-199.
44.           Слобода Л.Я.Зарубіжний досвід регулювання кредитних ризиків та перспективи його застосуваня у вітчизнянних банках //Регіональна економіка. - 2004. - №3.– С. 209-219.
45.           Слюсаренко А. Из практики создания и реализации совместных продуктов банков и страховых компаний // Финансовая консультация. № 23-24. – С.14-23.
46.           Снытко А.Е. Система депозитного страхования. Опыт США. // Финансы. - 1999. -№10. - С. 44-67.
47.           Страхування кредитних ризиків: цивільно-правові аспекти: автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.03 / Р.Б. Сабодаш; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К. 2007. — 356 с.
48.           Строганова Е.В. Система управления рисками коммерческого банка // Управление финансовыми рисками. - 2006. -№1.–С.10-17.
49.           Ткаченко Н. В. Об’єднання банків і страхових компаній//Актуальні проблеми економіки. – 2004.–№ 2 (32).– С.105–111.
50.           Фурман В. Страхування та іпотека мають дружити //Финансовые услуги. №1. - 2004. – С.48-49.
51.           Ходарківська В. П, Бєляєв В. В. Ринок фінансових послуг: теорія практика: Навчальний посібник. - К.: ЦУЛ. - 2002.- 616 с.
52.           Цветкова Л.И.Страхование как инструмент управления кредитными рисками заемщика и банка при кредитовании инвестиционных проектов. // Страховое дело. -2006. - №4. - С. 9-16.
53.           Черных С.И. Страхование вкладов физических лиц в коммерческих банках // ЭКО.- 2007.- №7.–С.172-179.
54.           Шевельова Л. Страхування кредитних ризиків. // Збірник систематизованного законодавства (додаток „Бухгалтерія”). –Випуск 8. серпень 2005. - С. 165-168.
55.           Шубенко І.А.Страхуваня кредитних ризиків // Єкономіка АПК.- 2003- № 8. – С.94-101.
56.           Шмид А. Банки грязи не боятся // Мир денег. 2005.- №2 (47). –С.59-60.
57.           Єпіфанов А.О., Маслак Н.Г., Сало І.В. Операції комерційних банків. - К: Унів.книга. – 2007. – 523 с.
58.           Яцентюк О. Особенности банковского страхования: мировой опыт и российские реалии /Страховое дело. - 2006. - №2. - С. 9-16.
59.           Kociemska Hannas Usіuga Bancassurance dla jednostek samorz№du terytorialnego. - Warszawa : "CeDeWu", 2006. - 191 s. st .107
60.           http://www.uabanker.net
61.              http://bank.gov.ua// Звіти Національного банку України (2000-2008 роки)
62.           www.dfp.gov.ua
63.           http://www.ukrstat.gov.ua// Звіти НБУ за 2000-2008 роки. Показники діяльності банківської системи України.