Міністерство освіти і науки України
Придніпровська державна академія будівництва і архітектури
Кафедра українознавства
Контрольна робота
з предмету : «Інтелектуальна власність»
на тему: « Роль інтелектуальної власності в соціально-економічному та духовному розвитку суспільства»
Виконала:
студентка гр.6-8/2
Настенко Н.В.
Перевірив:
Яворський Ю.Е.
Дніпропетровськ
2009 рік

Зміст
Вступ
1.                Охорона інтелектуальної власності. Її роль у соціально-економічному розвитку суспільства
2.                Охорона авторського права і суміжних прав. Їх роль у духовному розвитку суспільства
3.                Об'єкти інтелектуальної власності в міжнародній торгівлі. Забезпечення конкурентоздатності продукції
Висновок
Список літератури

Вступ
Практика процвітаючих вітчизняних і закордонних фірм свідчить, що сьогодні добитися справжнього і довготривалого успіху можливо лише за рахунок використання новітніх технологій. А в умовах жорсткої конкуренції необхідно цивілізовано захистити свої надбання. І робити це можливо лише за допомогою чинного законодавства. Творцями нового виступають особистості, які, на превеликий жаль, як правило, мало обізнані з особливостями правового захисту своєї праці.
Тому саме курс, або дисципліна «Інтелектуальна власність» надає змогу найбільш детально та вичерпано отримати інформацію про здійснення діяльності у даному правовому полі.
І в даній роботі я ставлю задачу щодо розкриття питання ролі інтелектуальної власності в соціально-економічному та духовному розвитку українського суспільства. Моя робота покликана освітити головні засади охорони інтелектуальної власності в Україні, проблематику та неоднозначність основних правових категорій видів інтелектуальної власності.
Тому що поняття "власність" дуже широке і притаманне юридичним, економічним та іншим категоріям. А особливо поняття «охорони інтелектуальної власності», воно настільки нове та мало стверджуване у сьогоденні, що виникає реальна нестача теологічної, теоретичної інформації. Не дивлячись на те, що ми маємо низку законодавчих актів, Цивільний кодекс України, та положення Конституції України.
Також не втрачає актуальності той момент, що запровадження правових норм інтелектуального права нам дає зелене світло на шлях до побудови та розбудови процвітаючого, інтелектуально-орієнтованого суспільства, де наша держава тільки вчиться робити певні кроки.
На такому закінчені вступу мені б хотілось перейти вже до безпосереднього розгляду низки питань, та можливості їх про аргументувати.
1. Авторське право регулює відносини щодо створення та використання наукових, літературних мистецьких творів і охороняється без реєстрації та формальної експертизи в державних органах. Водночас автору твору для сповіщення про свої права, який розміщується на кожному екземплярі твору і складається з 3-х елементів: букви «С» в колі: ©, імені автору та року першого опублікування твору. Крім того для забезпечення ідентифікації твору та отримання гонорару за його використання можлива реєстрація цього твору в авторсько-правових товариствах. На практиці також використовується нотаріальне засвідчення авторського права на твір, що ґрунтується на юридичному засвідченні підпису автора на оригіналі твору.
Так на відміну від інституту патентного права охорона авторського права виникає автоматично з моменту створення твору. Так згідно з п.2 ст.5 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів, прийнятої в 1886 році «користування цими правами і їх здійснення не пов'язано зі здійсненням будь-яких формальностей». Україна приєдналась до конвенції 31 травня 1995 році прийнявши закон № 189/95- ВР «Про приєднання України до Бернської конвенції» .
Охорона похідних творів та збірок здійснюється за наявності творчого внеску їх творців та дотримання ними авторських прав на оригінали творів.
Так авторське право виникає автоматично, має територіальний принцип охорони (твори громадян певної держави будуть охоронятись на території інших держав за умов підписання відповідних міждержавних угод) і регламентує охорону твору протягом певного періоду(протягом життя автора та ще 50 років після його смерті).
Необхідність охорони та захисту суміжних прав зумовлена розвитком сучасних технологій, які уможливлюють репродукування інтелектуальних продуктів без повторення всіх етапів їх створення; виготовлення якісних копій з уже існуючих записів, їх поширення та комерційну експлуатацію. Для сповіщення третіх осіб щодо своїх виключних прав використовують знак охорони суміжних прав, який складається з 3-х елементів: латинської букви «R» в колі ®, імені(найменування) власника суміжних прав, року першого випуску твору.
Розвиток новітніх технологій дає можливість суттєво знизити вартість тиражування інтелектуальних продуктів, однак легальні виробники не поспішають знижувати ціни на свою продукцію, що провокує «піратство» та «контрафакцію».
«Піратство»- це використання об’єктів авторського права і суміжних прав з метою отримання комерційної вигоди без згоди правовласників.
«Контрафакція»- це самовільне і протизаконне виготовлення, розповсюдження екземплярів твору без згоди власника.
Така діяльність надає збитки всім суб'єктам відносин інтелектуальної власності, а саме:
·                     авторам, які не отримують законної винагороди за свою інтелектуальну діяльність;
·                     видавцям, виробникам, які несуть значні витрати на виготовлення відповідної продукції і не мають змогу відшкодувати збитки;
·                     збутовим організаціям, які потерпають від недобросовісної конкуренції;
·                     споживачам, які купують продукцію нижчої якості та втрачають можливість доступу до інтелектуальної продукції;
·                     державі, яка втрачає бюджетні кошти внаслідок скорочення податкових платежів.
Оскільки незаконні виробники лише копіюють запис, не вкладаючи кошти у пошук та підготовку талановитих особистостей, не сплачуючи гонорарів авторам та виконавцям, їх витрати є незначними і пов'язані з купівлею обладнання для виробництва і копіювання, тоді як прибуток є негайним і суттєвим. Враховуючи, що щорічні збитки, які завдаються світовій індустрії звукозапису піратством та контрафакцією, оцінюються мільярдами евро, фахівці звертають увагу на необхідність посилення боротьби з цими явищами по таким основним напрямам:
·                     законодавчим, це удосконалення нормативно-правової бази щодо охорони та захисту авторського та суміжних прав на національному та глобальному рівнях;
·                     примусовим, це упровадження ефективних цивільно-правових засобів судового захисту таких прав;
·                     техніко-технологічним, це удосконалення та відкриття нових способів захисту оригінальної продукції від підробки (голограма, СІД-код, тощо).
Важливою проблемою нині є – проблема правової охорони новітніх об'єктів інтелектуальної власності, як програм для ЕОМ та бази даних. Це зумовлено зацікавленістю виробників електронно-обчислювальної техніки та програмного забезпечення до неї в отриманні максимального прибутку та не допущенні так званого програмного піратства( незаконного копіювання приграм ЕОМ, використання товарних знаків загальновідомих фірм— виробників програмного забезпечення тощо).
Вперше визнання комп’ютерних програм як літературних творів знайшло відображення у Директиві Євросоюзу про правову охорону копм'ютерних програм у 1991 р. Згідно з нормами авторського права програми для ЕОМ та бази даних охороняється незалежно від їх призначення, достоїнств, матеріального носія за дотримання таких умов:
·                     їх існування в об'єктивній формі;
·                     творчого характеру діяльності їхніх авторів.
При цьому правова охорона не поширюється на ідеї та принципи, що лежать в основі цих інтелектуальних продуктів, в тому числі на ідеї та принципи організації інтерфейсу (взаємодії програми і копм'ютеру) і алгоритму (математичного забезпечення програми), а також мови програмування. Як об'єкт, що охороняється, виступає конкретна реалізація певного алгоритму у вигляді сукупності даних і команд (послідовності операцій і дій над цими операціями).
Щодо баз даних, то їх правова охорона подібна до охорони збірок літературних творів. Відтак ці інтелектуальні продукти охороняються незалежно від того, чи є їх складові об'єктами авторського права. Водночас якщо бази даних включають об'єкти інтелектуальної власності, що охороняються, авторське право на них визначається лише при дотриманні авторських прав на кожний із творів, що входять до бази даних. Нині як бази даних охороняються також так звані цифрові фотографії, отримані за допомогою цифрової фотокамери.
Нормативно-правова база, хоча і недосконала, але достатня для забезпечення надання, використання і захисту прав інтелектуальної власності. Відповідні положення містяться в Конституції України (статті 41, 42, 54), у Кодексах, в законах загальної дії ("Про власність", "Про підприємства в Україні", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про мови в Українській СРСР", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про інформацію", "Основи законодавства України про культуру" та ін.).
Важко переоцінити роль авторського права в розвитку культури суспільства, особливо у сфері культурного (духовного) розвитку його громадян. Звичайно, об'єкти авторського права: літературні й художні твори можна самим не створювати, а запозичати їх від інших держав. Однак, такий шлях варто вважати змушеним і, в остаточному підсумку, хибним. Надзвичайно важливо, щоб твори літератури і мистецтва створювалися авторами, які належать до того суспільства, якому вони адресовані, а суспільство, у свою чергу, повинно бачити своє відображення в цих творах. Використання чужоземних робіт у розумних межах варто вважати виправданим настільки, наскільки це сприяє культурному обміну і взаємному збагаченню ідеями.
Розвиток національної творчості не має перспектив, якщо автору не гарантована авторська винагорода за його творчу працю. Тому охорона авторського права і суміжних прав передбачає не тільки виплату справедливої винагороди авторам, але й належний захист прав видавців і виконавців.
Добре поставлений захист авторських прав вигідний не тільки авторам, але і державі, тому що, усуваючи недобросовісну конкуренцію, сприяє поповненню державної скарбниці за рахунок податків. Однак для цього необхідно створити відповідну адміністративну інфраструктуру, яка б забезпечувала строге дотримання авторських прав.
Об'єкти авторського права і суміжних прав, які роблять внесок до культурного розвитку держави, можуть мати й істотне економічне значення як для авторів, які їх створ, так і для підприємства або держави. Так, найбагатшою жінкою Великої Британії у 2002 p. була визнана письменниця Джоана Кетлін Роулінг, яка подарувала світові Гаррі Поттера. Тільки за один рік вона отримала від продажу прав на видавництво своїх книг та їх екранізацію 77 млн. євро. А відома фірма "Microsoft®", використовуючи такий об'єкт авторського права, як комп'ютерна програма, за короткий час вийшла на перше місце у світі за обсягом капіталу, а її засновника - Білла Гейтса вважають найбагатшою людиною світу.
2. Найважливішим механізмом захисту інтелектуальної власності нині виступає патентна система, покликана забезпечити баланс інтересів суспільства та творців таких об'єктів промислової власності, як винаходи, корисні моделі промислові зразки тощо.
Патентне право - це сукупність правових норм, що регламентують систему охорони об'єктів промислової власності шляхом видачі патентів. На сьогодні в Україні патентним правом охороняються винаходи, корисні моделі, промислові зразки, штами мікроорганізмів, продукти програмного забезпечення, тощо.
За своєю природою патентне право є виключним правом, що належить до науково-технічної сфери творчої діяльності. Його носій може сам використовувати об'єкти інтелектуальної власності, що охороняються та давати дозвіл на використання цих об'єктів певним особам і водночас забороняє усім іншим суб'єктам господарювання використовувати цей об'єкт без дозволу.
Патенту це державний охоронний документ на нове технічне рішення у певній галузі, що засвідчує його першість та авторство і встановлює виключні права патентовласника, дійсні на територіі держави, де був виданий цей охоронний документ протягом законодавчо встановленого терміну.
Патентні описи— видані друкарським способом та доступні всім зацікавленим особам, брошури (окремі листки), у яких вичерпно викладена сутність винаходу, найменування із зазначенням заявника, автора чи співавтора, країни та відомства, де видано його патент, його номера, кваліфікаційного індексу та дати пріоритету. Патентні описи розсилаються передплатникам та зберігаються у бібліотеках.
Патентне право характеризується:
·                     територіальним принципом охорони, згідно з яким патент видається відповідно до національного законодавства і всі пов'язані з ним права географічно обмежені кордонами країни чи регіону;
·                     видачею патентними органами відповідно до передбаченої законом процедури спеціального охоронного документа (патента, свідоцтва), який діє протягом певного терміну, по закінченні якого об'єкт інтелектуальної власності переходить у суспільну власність.
За цих умов патентне право виконує дві основні функції:
·                     оборонну, спрямовану на захист від конкурентів завойованих сегментів ринку;
·                     агресивну, спрямовану на завоювання нових сегментів ринку.
Так до 1 січня 2004 року в Україні видавалось 4-и види охоронних документів на винахід: патент на винахід, патент на секретний винахід, деклараційний патент та деклараційний патент на секретний винахід, а також 2-а охоронні документи на корисні моделі: деклараційний патент на корисні моделі та деклараційний патент на секретну корисну модель. Відповідно до Цивільного кодексу України з 1 січня 2004 р., заявки на деклараційні патенти не приймаються. термін дії патенту на винахід становить - 20 років, на корисну модель- 10, на промисловий зразок- 15 років з дня подання заявки до Укрпатенту в установленому законом порядку. Водночас до 1 січня 2011 року будуть діяти деклараційні патенти на винаходи, а до 1 січня 2015 р.- деклараційні патенти на корисні моделі, заявки на які були подані до набрання чинності новим Цивільним кодексом України.
На сьогоднішній день в Україні діє правова охорона слідкуючих об'єктів інтелектуальної промислової власності, як— корисні моделі, промислові зразки, винаходи загальні та службові, товарні знаки та знаки обслуговування, фірмові найменування та місця походження товарів, секрети виробництва та професійні таємниці.
Згідно з положеннями книги 4-ї Цивільного кодексу України. Право інтелектуальної власності [ с.432]:

І. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 15 цього Кодексу.
ІІ. Суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема:
1)                про застосування негайних заходів щодо запобігання порушення права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів;
2)                зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності;
3)                вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності;
4)                вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності;
5)                застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності;
6)                опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення.
Шляхом надання юридичного захисту власнику на певний термін, патенти формують специфічні правила ринкового обміну відповідних об'єктів інтелектуальної власності. Патентна система захисту прав інтелектуальної власності:
1)                стимулює індивідів до заняття творчою, розумовою діяльністю;
2)                створює можливості для широкого використання нових винаходів, корисних моделей, промислових зразків тощо;
3)                виступає своєрідним механізмом недопущення несанкціонованого використання об'єктів інтелектуальної власності.
На мою думку також необхідно зазначити основні економічні концепції патентів:
·                     концепція стимулювання винахідництва, згідно з якою патентування стимулює винахідників до творчості;
·                     концепція розкриття, згідно з якою патентний захист забезпечує широкий доступ до інформації про винаходи та їх використання, стимулюючи винахідників не тримати в таємниці результатів їх творчої діяльності;
·                     концепція розвитку та комерціалізації, згідно з якою патентування стимулює інвестиції, необхідні для розвитку та комерціалізації інтелектуальної власності;
·                     концепція розвитку перспективних досліджень, згідно з якою патентування породжує кумулятивний ефект розвитку похідного винахідництва.
 Стрімке зростання ролі та значення інтелектуальної діяльності в соціально-економічному розвитку суспільства, утвердження творчої розумової праці як найважливішого чинника успішного виробничого та комерційного функціонування сучасних високотехнологічних підприємств, підвищення їхньої конкурентоспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринках загострює проблему створення надійної та ефективної системи охорони та захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності.
Охорона результатів інтелектуальної діяльності здійснюється у зв'язку з їх ринковою цінністю; залученням до ринкового обігу, що потребує відповідних прав власності. Поза системою ринкових відносин така охорона є неможливою та недоцільною.
За сучасних умов охорона та захист прав інтелектуальної власності є найважливішою інституцією регулювання відносин у цій сфері.
Світовий досвід доводить, що ефективний механізм охорони прав інтелектуальної власності:
·                     є можливим елементом економічної політики, спрямованої на стимулювання та розвиток наукових досліджень, упровадження інновацій та прискорення науково-технічного прогресу;
·                     сприяє залученню інвестицій до інноваційних проектів, зростанню зайнятості, підвищенню економічного добробуту населення тієї чи іншої країни;
·                     стимулює розвиток міжнародної торгівлі, відіграє важливу роль у підвищенні конкурентоспроможності національних економік у глобальному ринковому середовищі.
Ми живемо в епоху технологічних суспільств, тобто суспільств, у яких визначальною ланкою у виробництві матеріальних благ є технології. Щоб вижити в конкурентній боротьбі, потрібно виробляти конкурентоздатні товари. Цього можна досягти, якщо безупинно вдосконалювати технологічні процеси для їхнього виробництва. А це можливо здійснити тільки за рахунок використання результатів інтелектуальної діяльності, а саме науково-технічної творчості, тобто об'єктів промислової власності: винаходів, корисних моделей, промислових зразків, ноу-хау тощо. Безперечно, результати такої діяльності будуть більш вагомими, особливо у сфері оборони, якщо вони отримані своїми громадянами,
Необхідною умовою для ефективного створення і використання об'єктів промислової власності е наявність в країні патентної системи. Тому країни, у яких відсутня патентна система, створюють її, а країни, де такі системи, будучи успадкованими з минулого, уже не відповідають новим потребам і викликам часу, намагаються удосконалити їх.
Створення національної патентної системи промислової власності переслідує подвійну мету. З одного боку, необхідно законним чином оформити економічні і моральні права авторів і власників об'єктів промислової власності, а з іншого боку - стимулювати в рамках державної політики творчу активність громадян, сприяти поширенню і застосуванню її результатів, заохочувати чесну торгівлю.
Так, право на одержання патенту на винахід стимулює вкладення грошей і зосередження людських ресурсів у галузі досліджень і розробок. Видача патенту стимулює інвестиції в промислове використання винаходу. Публікація патенту робить доступною інформацію про нього широкому колу людей і стимулює, тим самим, створення нових винаходів і, отже, сприяє науково-технічному прогресу. У свою чергу, право на торговельну марку захищає підприємство від недобросовісної конкуренції.
Серед об'єктів промислової власності великий вплив на науково-технічний і економічний розвиток мають, безумовно, винаходи. Відбита в патентній документації технічна, технологічна і правова інформація дає можливість заощаджувати час, гроші і с в процесі науково-дослідної діяльності, не повторювати роботу, уже виконану іншими.
Патентна документація дозволяє виявляти альтернативні технології, якими можна замінити менш сучасні існуючі технології. На основі аналізу патентної документації можна дати оцінку конкретній технології, розглянути її на предмет впровадження чи ліцензування.
Патентна документація служить також для виявлення підприємств, що діють у тій чи іншій сфері технології, зокрема, конкурентів. Нарешті, вивчення патентної документації допомагає знаходити рішення технічних проблем, виявляти сучасний рівень розвитку технології, проводити експертизу науково-технічних програм, визначати пріоритетні напрямки розвитку галузей промисловості й окремих виробництв.
Одне з головних призначень патентної системи полягає в тому, що вона заохочує винахідницьку діяльність і стимулює творчу активність громадян країни.
Прикладом вдалого використання винаходів е історія відомої фірми TOYOTA (Японія). У 1896 p. Сакігі Тойота отримав патент, який удосконалював відомий у Європі ткацький станок. Через 13 років Сакігі отримав патент на важливий винахід - автоматичний ткацький станок. У наступні роки було отримано багато патентів на доповнюючі винаходи до цього станку. У 1924 p. син Сакігі, Кіхіро Тойота, уклав ліцензійну угоду з компанією братів Платт на виключне право виготовляти і продавати автоматичний ткацький станок у будь-якій країні, окрім Японії, Китаю та Сполучених Штатів Америки. Вартість ліцензії становила $25 млн., на які Кіхіро заснував відому автомобільну фірму TOYOTA.
Іще один приклад. У 1980 p. фірма "PLIVA" (Хорватія) запатентувала винахід на антибіотик azithrotusin (торговельна назва "Zithromax"). "PLIVA" продала ліцензію фірмі "PF1RER", що дозволило їй отримати феноменальний прибуток. Тільки у 2000 p. було продано цього препарату на $1,4млрд.
3.Правова охорона товарних знаків у більшості країн ґрунтується на таких важливих передумовах, як державна реєстрація позначень та добросовісність заявника. Водночас можливий поза реєстраційний захист товарних знаків, за умов, що вони належать до категорії загальновідомих у розумінні статті 6bis Паризької конвенції про охорону промислової власності.
Захист товарних знаків з метою недопущення недобросовісної конкуренції, підтримання позитивної репутації та іміджу товаровиробників, забезпечення споживачів якісною продукцією та скорочення їхніх витрат на пошук необхідної інформації, стимулювання інвестиційної діяльності, пов'язаної з розвитком нових високоякісних виробництв тощо.
Важко переоцінити роль такого об'єкта як торговельна марка, у просуванні товару на ринок. Вдала торговельна марка - важливий внесок в економіку підприємства тому, що вона дозволяє зайняти на ринку вигідне положення, засноване на визнанні даної торговельної марки покупцями.
Вдало "розкручена" торговельна марка приносить її правоволодільцю додатковий прибуток понад того, який би він отримав без її використання. Перевагою торговельної марки перед винаходом є те, що строк користування правами на неї практично не обмежений у часі.
Так, фантастичний успіх кінострічки "Гаррі Поттер і філософський камінь" ($93,5 млн. доходу за перші три доби прокату) підштовхнув кіностудію "Warner Brothers" на передачу прав на користування цією маркою за ліцензійними угодами іншим фірмам для використання у бізнесі від виробництва ляльок до програмного забезпечення, від чого отримано значний додатковий прибуток
Інституційний аналіз інтелектуальної власності передбачає дослідження альтернативних систем, специфікації прав власності на засоби індивідуалізації, які визначають рівень та структуру трансакційних витрат, пов’язаних зі створенням, використанням та захистом відповідних прав. Світовій практиці відомі 2-і централізовані (законодавчо закріплені) системи надання правової охорони засобам індивідуалізації:
·система попереднього використання, за якої виключні права надаються за фактом першого використання;
·реєстраційна система, за якої виключні права надаються за фактом централізованої реєстрації.
На думку сучасних дослідників, система попереднього використання гнучко диференціює засоби індивідуалізації за ступенем охороноздатності, забезпечує економічну ефективність у мікроекономічному аспекті та дає можливість повніше реалізовувати економічні переваги від використання засобів індивідуалізації.
Відсутність диференційованого підходу при реєстраційній системі призводить до «перевиробництва» вимог та критеріїв до позначення, яке претендує на охороноздатність. Водночас прописаних критеріїв виявляється недостатньо.
Кількість чинних товарних знаків у всіх країнах досягла 4 млн. і постійно зростає. Нині у світі щорічно подається близько 600 тис. заявок на товарні знаки і реєструється майже 400 тис.знаків. Термін дії свідоцтва на товарні знаки в більшості країн майже не обмежується і постійно продовжується. Водночас в таких країнах, як Австралія, Бразилія, Ірландія та ін., термін дії такого свідоцтва становить 7 років і продовжується до 14 років; 10-річний термін дії (з продовженням ще на 10 років) запроваджено в Україні, Австралії, Німеччині, Мексиці, Польщі та інших країнах, у США свідоцтво видається на 20 років. Загальновідомі товарні знаки стали об'єктом правової охорони у 1925 році після доповнення Паризької конвенції про охорону промислової власності статтею, норми якої зобов'язували країни Паризької конвенції відхиляти або визнавати недійсною реєстрацію та забороняти застосування товарних знаків, що відтворюють, імітують чи є прикладом інших товарних знаків або здатні викликати плутання зі знаками, що визначенням компетентного органу є загальновідомими.
Нині загальновідомі товарні знаки охороняються Угодою TRIPS, Директивою ЄС про товарні знаки, а також постановою Європейської комісії від 20 грудня 1993 року про товарні знаки Співдружності, Спільною резолюцією Генеральної Асамблеї Всесвітньої організації інтелектуальної власності та Асамблеї Паризької союзу про положення щодо охорони загальних знаків, прийнятою у вересні 1999 року.
Тепер більш детально зупинимося на угоді про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (TRIPS), вона регулює широкий спектр прав у сфері інтелектуальної власності, в т.ч., авторське право і суміжні права, права на товарні знаки та знаки обслуговування, географічні зазначення, промислові зразки, патенти, топології інтегральних мікросхем, закриту інформацію тощо.
Угода TRIPS :
·                     є торговельною угодою, а не договором прямої дії, відтак передбачає прийняття відповідного законодавства;
·                     вперше включає інтелектуальну власність у контекст світової торгівлі;
·                     детально регламентує процес забезпечення ефективного захисту прав інтелектуального захисту;
·                     уніфікує судові процедури захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності у країнах— членах СОТ;
·                     передбачає заходи, спрямовані на попередження прав інтелектуальної власності без створення перешкод на шляху у торгівлі продуктами інтелектуальної діяльності;
·                     регламентує відповідальність за зловживання правами інтелектуальної власності.
Основне призначення Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності – сприяння заохоченню технічних нововведень, передачі та поширенню інновацій на основі взаємовигідного співробітництва виробників та споживачів інтелектуальних продуктів, гармонійного поєднання їх прав та обов'язків, підвищення соціально-економічного добробуту населення. Згідно зі ст.7 Угоди TRIPS захист та контроль за дотриманням прав інтелектуальної власності мають сприяти запровадженню технологічних нововведень, передачі та розповсюдженню технологій для обопільної вигоди виробників та споживачів у такий спосіб, що сприяє підвищенню соціального та економічного добробуту а також балансу прав та обов'язків сторін.
Висновок : в даній роботі я висвітлила такі неоднозначні питання щодо охорони різних видів інтелектуальної власності та її ролі у різних сферах діяльності людей українського суспільства. Цілісна і сучасна система інтелектуальної власності, яка не тільки гарантує надання прав, але має дієві механізми їхньої реалізації, необхідна для забезпечення ефективного господарювання всередині країни, зростання обсягів міжнародної торгівлі та інтенсивного культурного обміну, залучення інвестицій тощо. У нашій країні формується і зростає специфічний сегмент ринку, який складають результати творчої діяльності.
Загальновідомо, що Україна має високий потенціал інноваційного розвитку, і важливим завданням держави є використання цього потенціалу на благо суспільства. Згідно з Концепцією науково-технологічного та інноваційного розвитку України, схваленою в липні 1999 р. Верховною Радою, одним з основних принципів державної політики проголошено інноваційну модель структурної перебудови і зростання економіки, утвердження України як високотехнологічної держави.
На зламі тисячоліть, в період стрімких кардинальних змін у житті мільйонів людей, саме інтелектуальна власність має стати в Україні тією рушійною силою, яка надасть потужний імпульс розвитку країни, гарантує економічну безпеку країни, сприятиме входженню нашої держави у світову спільноту як достойного партнера. Процеси глобалізації постіндустріального суспільства навряд чи залишають можливість іншого вибору.

Список літератури:
  1.              Підопригора О.А., Підопригора О.О. Право інтелектуальної власності України: Навч. посібник для студентів юрид. вузів і фак. ун-тів. — К.: Юрінком Інтер, 1998. — с.150-175.
  2.              Підопригора О. Проблеми системи законодавства України про інтелектуальну власність // Інтелектуальна власність. — 2000. — №3. — С. 3—14.
  3.              Долга В.О. Інтелектуальна власність: економічний захист та форми реалізації: Автореф. дис. к. е. наук: 08.01.01. / Хар. держ. у-т. Харків, 1996. — 18 с.
  4.              Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного. — Вид. 2-ге, перероб. та доп. — К.: КНЕУ, 2000. — 528 с.
  5.              Белов В.В., Виталиев Г.В., Денисов Г.М. Інтелектуальна власність. Законодавство і практика застосування.— М., 1977. — С. 11.
  6.              Інтелектуальний капітал /Пер. с англ. під ред. Л.Н. Ковалик. — Пітер, 2001. — 288 с.
  7.              Базилевич В.Д. «Інтелектуальна власність: підручник »- К.: Знання, 2006— с.142-186.
  8.              Цивільний кодекс України : Офіц. текст: Прийнятий верховною Радою України 16 січня 2003 р.— Кн.4: Право інтелектуальної власності.
  9.              Жаров В.О. «Право інтелектуальної власності в системі права України: навчальний посібник»- К., 2005 р., с. 82-100.