Стале споживання енергії

Вступ
Метою даної роботи є на основі дослідження споживання електроенергії власною сім’єю встановити, як застосовуються принципи концепції сталого розвитку та як ще їх можна використовувати у повсякденному житті.
У першій частині роботи подано відомості про ресурс – відомі на сьогоднішній день джерела електроенергії. У другій частині викладено дослідження, а у третій – пропозиції щодо застосування принципів сталого розвитку.
Концепція сталого розвитку була сформульована у 1987 році комісією Брутланд, а після Конференції в Ріо в 1992 році її принципи були відображені у порядку денному на ХХІ століття.
Концепція сталого розвитку передбачає такий розвиток суспільства, за якого задоволення потреб теперішніх поколінь не має ставити під загрозу можливості майбутніх поколінь задовольняти свої потреби. [2] Концепція сталого розвитку має на меті гармонізацію економічних потреб суспільства з екологічними можливостями природи. [3, с. 479]

1. Відомості про ресурс
Людська діяльність потребує енергії. Саме тому людство цікавиться проблемою виробництва енергії не одне століття. Загалом, виробництво енергії – це перетворення її із незручного для використання вигляду у зручний. Електроенергія виробляється на електростанціях різних видів, що перетворюють у електричну інші види енергії.
Відповідно до того, яку енергію використовують, електростанції поділяють на:
·                   Теплові електростанції
·                   Гідроелектростанції
·                   Атомні електростанції
·                   Сонячні електростанції
·                   Вітрові електростанції
·                   Електростанції, що використовують енергію тепла Землі
·                   Електростанції, що використовують енергію біомаси (органічні відходи, енергетичні плантації)
·                   Електростанції, що використовують енергію океанів і морів (приливів і відпливів, температурного градієнту, тощо)
·                   Нетрадиційні види енергетики (малих рік, гідроакумулюючих систем)
·                   Вторинні енергетичні ресурси (теплові відходи підприємств).
Перші три види електростанцій відносяться до традиційних видів енергії, решта – до так званих нетрадиційних. В Україні частка нетрадиційних джерел енергії хоча й зростає, проте все ще незначна. До останнього часу найбільша частка вироблялася на ТЕС, проте вже в 2005 році частка виробництва на АЕС стала більше (47,75% проти 45,66%) [5, с. 230]. Проте обидва цих типи електростанцій використовують вичерпні ресурси для виробництва електроенергії: ТЕС – різні види палива, найбільше – вугілля, природний газ та нафту, АЕС – ядерне паливо. Частка електростанцій, що використовують невичерпні джерела енергії в Україні в 2005 р. така: ГЕС – 6,53%, нетрадиційні джерела енергії – 0,06%[5, с. 230], всього – 6, 59%.
Необхідність розвитку в Україні НДЕ зумовлена:
·                   Дефіцитом традиційних для України ТЕР
·                   Дисбалансом у розвитку енергетичного комплексу України, орієнтованого на централізоване тепло – та енергопостачання і на значне виробництво енергії на АЕС при фактичній відсутності виробництв ядерного палива, підприємств для утилізації та переробці відходів, а також виробництв з створення і модернізації обладнання діючих АЕС
·                   Наявністю науково-технічної та промислової бази, придатної для виробництва практично всіх видів устаткування нетрадиційної енергетики
·                   Гарними клімато-метеорологічними умовами для використання основних видів НДЕ.
Виходячи з географічних, науково-економічних і екологічних факторів, для України доцільно розглядати використання таких НДЕ, як енергії сонця, вітру, біомаси, малих рік, геотермальної енергії.
Споживання енергоресурсів у всьому світі безперервно зростає. Нині на одну людину припадає в середньому в США – близько 7 т енергоресурсів, у Японії – 1,5 – 5 т, а в країнах, що розвиваються, – 0,15 – 0,3 т у нафтовому еквіваленті. [7, c. 227]
Що стосується України, використання енергетичних ресурсів вважається неефективним. Серед причин такого стану речей фахівці називають переважання енергоємних галузей промисловості, виробничо-технічну базу, орієнтовану на по-радянському низькі ціни на енергоресурси, звичка не економити енергію, а також значні втрати при транспортуванні.
У 2004 році в Україні ефективність використання енергоносіїв була в 2,4 разу нижча, ніж загалом у світі, у 2,6 разу менша, ніж у 26 країнах ОЕСР, і в 3,1 разу нижча, ніж у 25 країнах Євросоюзу.
Україна за ефективністю витрати умовного нафтового палива відстає (за даними 2003 року) від Польщі в 2,4 разу, Словаччини – 1,95, Угорщини – 2,9 разу. Відставання від великих західноєвропейських країн ще більше: від Франції – у 3,1 разу, Італії – 4,3. Показники енергоефективності нашої країни набагато нижчі, чим навіть у найбільших країнах світу, які розвиваються, – Китаї, Індії, Бразилії.
2. Дослідження
Для виконання даної роботи були проведено дослідження споживання електроенергії моєю сім’єю за тиждень.
·                   Всього за тиждень – 49кВт*год
·                   Освітлення квартири (3 кімнати) – 4кВт*год
·                   Холодильник – 18кВт*год
·                   Чайник – 5кВт*год
·                   Мікрохвильова піч – 1кВт*год
·                   Пральна машина – 2,5кВт*год
·                   Праска – 1кВт*год
·                   Телевізор – 4,5кВт*год
·                   Комп’ютерна техніка – 4,5кВт*год
·                   Малі споживачі електроенергії (будильники, телефон тощо) – 4,5кВт*год
·                   Пилосос – 2кВт*год
·                   Фен – 2кВт*год
У місяці приблизно 4,5 тижні; у перерахунку споживання на місяць отримуємо:
·                   Всього – 220,5кВт*год
·                   Освітлення – 18кВт*год
·                   Холодильних – 81кВт*год
·                   Чайник – 22,5кВт*год
·                   Мікрохвильова піч – 4,5кВт*год
·                   Пральна машина – 11,25кВт*год
·                   Праска – 4,5кВт*год
·                   Телевізор – 20,25кВт*год
·                   Комп’ютерна техніка – 20,25кВт*год
·                   Малі споживачі – 20,25кВт*год
·                   Пилосос – 9кВт*год
·                   Фен – 9кВт*год
У році 52 тижні; у перерахунку на рік отримуємо:
·                   Всього – 2548кВт*год
·                   Освітлення – 208кВт*год
·                   Холодильник – 936кВт*год
·                   Чайник – 260кВт*год
·                   Мікрохвильова піч – 52кВт*год
·                   Пральна машина – 130кВт*год
·                   Праска – 52кВт*год
·                   Телевізор – 234кВт*год
·                   Комп’ютерна техніка – 234кВт*год
·                   Малі споживачі – 234кВт*год
·                   Пилосос – 104кВт*год
·                   Фен – 104кВт*год
Середнє споживання електроенергії на одну особу, таким чином:
·                   За тиждень – 16,3кВт*год
·                   За місяць – 73,5кВт*год
·                   За рік – 849,3кВт*год
Наша сім’я використовує деякі енергозберігаючі засоби, що дозволяють використовувати всі сучасні технології, заощаджуючи ресурси. Для освітлення квартири використовуються енергозберігаючі лампочки. При роботі з комп'ютером використовуються менш енергоємкі монітори. Деякі прилади, що у інших часто працюють цілодобово, ми вмикаємо лише у разі необхідності.
Проте у багатьох питаннях ми не економимо. Так, дуже багато працює телевізор, іноді навіть тоді, коли його ніхто не дивиться. Ми використовуємо вже доволі застарілі побутові пристрої, що споживають більше енергії, ніж новітні. Також часто у квартирі працює більше одного комп'ютера (правда, це необхідно для роботи, отже, не можна вважати нераціональними витратами).
Загалом, ми намагаємось раціонально використовувати електроенергію, на скільки це можливо.
3. Пропозиції щодо сталого споживання ресурсу
Документи, прийняті у 1992 році у Ріо-де-Жанейро, визначають сталий розвиток як таке співіснування людства і природного довкілля, яке забезпечує потреби сучасного суспільства без ризику для задоволення потреб майбутніх поколінь. Основні принципи цієї концепції такі:
·                   Мир, розвиток та охорона навколишнього середовища – взаємозалежні та невід’ємні
·                   Право на розвиток повинно реалізовуватись з урахуванням того, що це буде відповідати потребам розвитку та природоохоронним заходам наступних поколінь
·                   Всі держави і всі люди співпрацюють у напрямку викорінення бідності, цієї обов'язкової умови постійного розвитку, прагнуть зменшити різницю у рівнях життя і краще задовольняти потреби більшості населення планети
·                   Міжнародні дії в галузі охорони природи та розвитку мають відповідати інтересам та потребам всіх країн. Спеціальної пріоритетності потребують країни, що розвиваються, особливо найменш розвинені і тому найбільш екологічно вразливі
·                   Держави повинні співпрацювати в дусі глобального партнерства. Зважаючи на різницю внесків у глобальне погіршення навколишнього середовища, держави несуть загальну, але диференційовану відповідальність
·                   Природоохоронні проблеми вирішуються найкраще за участі всіх зацікавлених громадян на відповідному рівні
·                   Держави вводять у дію ефективне природоохронне законодавство
·                   Держави повинні співпрацювати у створені міжнародної економічної системи, що веде до економічного росту та постійного розвитку в усіх країнах
·                   Органи державної влади повинні добиватися проголошення інтернаціоналізації природоохоронних коштів та використання економічних важелів, беручи до уваги, що забруднювач, в принципі, відшкодовує втрати на усунення забруднення
·                   Творчість, ідеали та сміливість молоді світу повинні бути мобілізовані на встановлення глобального партнерства, щоб досягти постійного розвитку та забезпечити краще майбутнє для всіх. [1, с. 252–253]
Ці принципи більше стосуються держав та міжнародної діяльності. Проте кожен з нас використовує енергію, і лише від нас залежить скільки ми її використаємо. Проблема, що стояла перед учасниками конференцій була не стільки в тому, що людина на свої потреби щорічно використовує забагато ресурсів, а скільки в тому, що людина щороку використовує все більше і більше ресурсів для своєї діяльності. Головне завдання концепції сталого розвитку – зупинити ріст споживання ресурсів, а не зменшити їх споживання.
З кожним роком у кожному домі з'являються нові споживачі енергії – нова комп’ютерна, побутова техніка тощо. І якщо не використовувати менше енергії на інші потреби, споживання енергії зросте. До того ж, необхідно використовувати енергію раціонально, що ми, нажаль, не завжди бачимо.
Концепція сталого розвитку не передбачає повної відмови від певного ресурсу. Вона лише закликає використовувати його розумно.
Мої пропозиції щодо більш раціонального використання електроенергії вдома такі:
·                   Використання економічних, енергозберігаючих лампочок для освітлення
·                   Заміна старих, енергоємних пристроїв новими, більш економними
·                   Замість того, щоб опалювати взимку оселю електрообігрівачами, утепляти вікна та двері, для того, щоб тепло не розсіювалося
·                   Використовувати електроенергію тільки тоді, коли це дійсно потрібно, не залишати ввімкненим світло, вимикати телевізор, коли його ніхто не дивиться тощо.

Висновки
На даний момент, серед різних факторів, що обмежують розвиток індустріалізованого суспільства, на першому місці стоять ресурси і запаси енергії. Споживання енергії в світі зростає з кожним роком. З 1850 по 1950 рік споживання енергії збільшувалося на 2,5% щороку, а з 1970 – на 9% і більше.
Більшість електроенергії виробляється з невідновних джерел енергії, щоправда, в останнє десятиліття частка відновних джерел в енергетиці зростає. В Україні найбільше електроенергії виробляють на АЕС і ТЕС, на електростанціях, що використовують відновні джерела енергії – всього 6,59%.
Для того, щоб забезпечити сталий розвиток, нам необхідно заощаджувати енергію, використовуючи її розумно.

Література
1.     Добровольський В.В. Екологічні знання: Навчальний посібник. – К.: ВД «Професіонал», 2005. – 304 с.
2.     І.Г. Вишенська. Викладання принципів сталого розвитку для фахівців з екологічного менеджменту.
3.     Кучерявий В.П. Екологія. – Львів: Світ, 2001 – 500 с.:іл.
4.     Екологія города: Учебник. – К.:Либра, 2000. – 464 с.
5.     Козин Л.Ф., Волков С.В. Современная энергетика и экология: проблемы и перспективы. – К.: Наукова Думка, 2006. – 773 с.
6.     Сафранов Т.А. Екологічні основи природокористування: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, 3-тє видання, стереотипне. – Львів: «Новий Світ-2000», 2006. – 248 с.
7.     Запольський А.К., Салюк А.І. Основи екології: Підручник/ За ред. К.М. Ситника. – К.:Вища шк., 2001. – 358 с.: іл.
8.     А. Ревенко. Енергоресурси і макроекономіка. ЭСКО – электронный журнал энергосервисной компании «Экологические системы». – №8, Август 2007.
http://esco-ecosys.narod.ru/2007_8/art072.htm