Однак під словосполученням «права людини», як правило, розуміють порівняно невеликий набір прав і свобод, при цьому масове або грубе порушення хоч одного з них тягне негайну відмову світового співтовариства визнати цю державу демократичною та цивілізованою, а іноді й інші наслідки економічного чи політичного характеру. Це - так звані фундаментальні права і свободи, без додержання яких неможливе нормальне існування та розвиток людини в сучасному суспільстві. Іноді їх ще називають конституційними правами, тому що саме вони закріплені в конституціях сучасних держав, як найважливіші та пріоритетні, ті права, на основі яких визначається становище людини в суспільстві. Саме стосовно цих прав і свобод встановлюються міжнародні стандарти прав людини, саме їх додержання перевіряється міжнародними організаціями.
Наша держава розташована в Європі. Європа — не просто континент, на якому існують держави різні за устроєм, мовою, культурою, традиціями. 5 травня 1949 р. була створена Рада Європи, до якої сьогодні входять більше 40 країн континенту. Наша країна вступила до Ради Європи в 1995 р. Рада Європи має чимало ознак, більшою мірою властивих державам:
1.Прапор - яскраво-синє прямокутне полотнище, на якому зображено 12 золотих зірок (12 - символ удосконалення й тому кількість зірок на прапорі не змінюється);
2.Гімн Європи - музичне аранжування до «Оди радості» з дев'ятої симфонії Бетховена;
3.День Європи - 5 травня;
4.Державні мови - англійська й французька;
5.Бюджет Ради Європи - близько двох мільярдів французьких франків;
6.Штаб-квартира Ради Європи розташована у Страсбурзі, який називають столицею Європи.
Уже понад п'ятдесят років Рада Європи працює над створенням єдиної Європи, заснованої на принципах свободи, демократії, дотриманні прав людини та верховенстві закону. Діяльність, що її проводить Рада Європи, торкається всіх аспектів нашого життя, а програма охоплює широке коло питань, що є життєво важливими для суспільства.
Серед пріоритетних (головних) напрямів можна виокремити:
1. Права людини: розширення гарантій, включених до Європейської Конвенції з прав людини, удосконалення правосуддя та законодавства.
2. Засоби масової інформації: захист свободи слова та інформації й розширення сфери їх застосування.
 3. Соціальні та економічні питання: визначення провідних напрямів, що мають на меті збереження соціальної справедливості у Європі та захист тих членів суспільства, котрі потребують цього більше за інших.
4. Освіта: передання демократичних цінностей та підготовка молодих людей до життя у багатомовній та полікультурній Європі.
5. Культурна спадщина: сприяння усвідомленню приналежності до європейської культури та удосконалення політики з охорони спадщини континенту.
6. Спорт: сприяння політиці «спорт для всіх» та всебічний розвиток фізичної культури.
7. Молодь: залучення молоді до європейської співдружності через Європейський центр молоді та Європейський фонд молоді.
Таким чином, Рада Європи займається зміцненням політичної, правової, соціальної та культурної співпраці, а також захистом загальнолюдських цінностей у Європі.
770 мільйонів європейців представлені у Раді Європи через національні уряди, парламенти своїх країн та органи місцевого й регіонального самоврядування, які мають представників у Комітеті Міністрів Ради Європи, у Парламентській Асамблеї Ради Європи та в Конгресі місцевої та регіональної влади Європи. Ці органи здійснюють консультації та розробляють рекомендації щодо життєво важливих питань для всіх країн - членів Ради Європи.
З 1 січня 2002 р. у ряді європейських країн, що входять до Європейського Союзу, увійшла в обіг єдина валюта - євро. І, можливо, незабаром громадяни європейських країн матимуть паспорт громадянина Європи.
Поглянувши на Феміду — богиню правосуддя у давньогрецькій міфології, - побачимо, що очі в неї зав'язані, в одній руці вона тримає терези, а в другій — меч. Так стародавні греки уявляли неупередженість (зав'язані очі), об'єктивність і зваженість рішень (терези) та покарання тих, хто порушує права (меч).
Правосуддя в нашій країні здійснюється на основі Конституції України та чинних законів. Воно є демократичним, об'єктивним і справедливим засобом вирішення різноманітних справ, що пов'язані з правами і свободами людини і громадянина.
Кожній людині в нашій країні гарантується право на оскарження в суді рішень або дій органів влади чи посадових осіб. Кожна людина має право на правову допомогу, яка у передбачених законом випадках надається безоплатно. Для забезпечення права на захист діє адвокатура - недержавне правозахисне об'єднання, покликане відстоювати і захищати права кожного. Основні закони визначає принцип, згідно з яким ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні накази або розпорядження, ніхто не може бути двічі притягненим до відповідальності за одне й те саме правопорушення.
Презумпція (припущення) невинуватості - один із конституційних принципів правосуддя, згідно з яким особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено.
Законодавство України передбачає не тільки судовий захист прав, а й самозахист, тобто захист прав від порушень та посягань будь-якими засобами, які не заборонені законом. Кожна людина має право шукати захист у судових, правоохоронних органах. Крім того, людина має право на відшкодування збитків, яких їй завдали в результаті порушення її прав і матеріальних інтересів.
Законодавством нашої країни гарантоване право громадян на звернення до міжнародних судових органів з приводу захисту своїх прав, що були порушені, якщо вже використані всі можливості правового захисту в нашій країні.
Отже, у нашій країні створена досить ефективна система захисту прав людини правосуддям.
Права людини захищають не лише державні, а й неурядові правозахисні організації. Вони здійснюють різні дії, спрямовані на захист прав людини, наприклад:
-  контролюють державні органи та збирають відомості про порушення прав людини;
-  готують звіти щодо порушень прав людини і доводять їх до відома засобів масової інформації, широких кіл громадськості, державних органів та міжнародних організацій;
-  організовують різні масові заходи з метою привернути увагу громадськості до фактів порушення прав людини;
-  беруть участь у міжнародних конференціях та нарадах з прав людини;
-  здійснюють навчання з прав людини на різних рівнях системи освіти.
Цій же справі підпорядкована й діяльність правозахисних організацій, кількість яких збільшується. У світі однією з найвідоміших правозахисних організацій вважають Міжнародну Амністію. У нашій країні функціонує Українська Асоціація Міжнародної Амністії. Пріоритетним напрямом її діяльності є скасування смертної кари в усьому світі. У Карному Кодексі України смертну кару замінено на довічне ув'язнення. У прийнятті цієї правової норми певну роль відіграли правозахисники. Українські правозахисники разом зі своїми колегами з інших країн ведуть боротьбу за: скасування катувань та інших жорстоких форм поводження з ув'язненими; за припинення страт без вироку суду; проти зникнення людей з вини владних структур; проти позбавлення волі не за карне діяння, а за образу думки (на жаль, такі факти ще мають місце у деяких країнах світу).
Міжнародне Товариство Прав Людини - міжнародна правозахисна організація - також має своє відділення у нашій країні. Одним з важливих напрямів діяльності цієї організації є проведення щорічних конкурсів творів-есе з прав людини, в яких беруть активну участь школярі і студенти не лише України, а й Росії, Білорусі та Молдови, тобто, всі, хто має бажання висловити власну думку щодо прав людини.
Охорона навколишнього середовища в Україні є мета діяльності екологічної правозахисної організації «Зелений світ». її учасники не лише фіксують факти порушення, а й прибирають сміття, озеленюють населені пункти - активно захищають довкілля.
Отже, у нашій країні створено систему захисту прав людини як на рівні держави, так і на рівні громадянського суспільства. Хоча діючий правозахисний механізм потребує вдосконалення.
Людина з моменту народження має права природного характеру і лише тому, що вона високоорганізована частина живої природи, наділена розумом і совістю. Ми не можемо говорити про те, що рослинний і тваринний світ володіє будь-якими правами і тим більше обов'язками перед людиною й суспільством. Однак важко собі уявити природу, яка оточує людину, у нормальному стані, якщо людина не буде додержуватись певних правил, обов'язків.
Упродовж тисячоліть вироблялися й правила (норми) взаємовідносин між людьми. їх називають нормами моралі. Вони слугують основою для правових норм. Норми моралі та норми права доповнюють одна одну.
На певному етапі розвитку суспільства з'явилася необхідність створити систему органів, в яких обранці народу вирішували б питання в інтересах усього народу.
З появою держави з'являються і норми права — система загальнообов'язкових правил поведінки в державі. Вони дістають закріплення у нормативно-правових актах, а їх виконання забезпечується державою. З цього моменту виникає ситуація, за якої, з одного боку, існують права людини, а з іншого - у держави теж є право, правила якого є обов'язковими для людей. Права людини і право тісно взаємопов'язані, але не тотожні. Суб'єктивні права - це права людини як міра можливої поведінки та реалізації потреб, якими людина наділена як індивід. Право держави - це об'єктивне право, тобто система загальнообов'язкових правил поведінки, що дозволені або встановлені державою й такі, що існують об'єктивно у державі незалежно від конкретної людини і громадянина.
На перший погляд, суб'єктивне право людини і об'єктивне право держави - поняття, що мало взаємодіють одне з одним. Але це не так. Наприклад, поняття правопорядку. Його можна розглядати як порядок у суспільстві та державі, що врегульований нормами права. Можна сказати, що правопорядок - порядок у суспільстві, встановлений на основі додержання прав людини. У демократичній і цивілізованій державі правопорядок - порядок у суспільстві та державі, що врегульований на основі рівноваги правових норм та прав людини.
Світ і людська цивілізація розвиваються. Сучасні засоби комунікації, нові інформаційні технології зближують країни, і водночас зростає взаємозалежність прав різних людей. Так, у 80-і рр. XX ст. з'явилося поняття колективних прав народів. До них належать: право на безпечну для людини екологію, право на світ без війн, право на невтручання в життя народів шляхом зовнішньої збройної агресії.
В Європі питаннями безпеки та співпраці на континенті займається Організація з безпеки та співпраці у Європі - ОБСЄ, а також ряд інших організацій Європейського співтовариства.
Таким чином, ми переконуємось у тому, що права людини взаємопов'язані з різноманітними нормами, яких необхідно дотримуватися для реалізації своїх прав, а це породжує обов'язки.
Обов'язок і відповідальність - поняття багатогранні. З морального погляду, обов'язок - це прийняття людиною моральних норм як її боргу перед суспільством. Таке розуміння обов'язку накладає на людину певну відповідальність, під якою ми розуміємо її готовність приймати рішення, здійснювати дії та нести за них відповідальність на основі своїх обов'язків.
Однак є обов'язки і відповідальність не тільки морального плану, а ще й юридичного, правового та ін. Юридичні обов'язки — це закріплені у правових нормах вимоги держави до поведінки людини на території держави. Невиконання обов'язків, які закріплені у правових нормах, як правило, тягне за собою юридичну відповідальність - передбачений нормами права обов'язок особи, що порушила правові норми.
Порушуючи правила користування благами природи, ми порушуємо не тільки закони природи, а й закони суспільства й держави. Порушуючи права інших членів нашої сім'ї, ми не виконуємо своїх обов'язків і це осуджується не лише нормами моралі, а й нормами права. Злочини - особливо тяжкі види правопорушень, і за їх скоєння ми відповідаємо перед своєю совістю і законом водночас.
Таким чином, права людини, суспільства та правові норми держави не тільки взаємопов'язані між собою, а й породжують взаємні обов'язки, що, у свою чергу, породжує взаємну відповідальність. Людина є частиною складної системи «природа — суспільство - держава - світ». Елементи цієї системи не лише взаємодіють, а й вступають у протиріччя один з одним. На прикладі конфлікту прав ми це розглянемо у наступному параграфі.
1.4           Права дитини
Діти також мають права. Їм необхідні права для життя, повноцінного фізичного та психічного розвитку, формування особистості. Кожна держава повинна проявити особливу турботу про дитину , яка проходить період формування особистості, пізнає саму себе і навколишній світ. Адже сьогоднішнім дітям, які становлять половину населення світу, належить продовжити справу встановлення справедливого соціального порядку на Землі.
1,2 млн. дітей України постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи. 80 % дітей, хто іде у перший клас, має якісь проблеми зі здоров'ям. Зараз в Україні нараховується 140 тис. дітей-інвалідів, які не здатні засвоїти У нашій країні зараз 142 спеціалізовані установи, в яких перебувають 12 000 дітей, а також — 386 спеціалізованих шкіл-інтернатів з 600 тис. учнів. До сьогодні масовий характер має процес відправлення у спецзаклади тих, хто вважається у «звичайних» школах «важкими», недисциплінованими дітьми.
Усього на Україні у 2003 р. віком до 14 років померло 12 167 дітей (дані Держкомітету статистики), з яких через вроджені пороки — 21 % дітей, через невиліковні захворювання одразу після народження — 20 %. Найбільший рівень смертності викликають захворювання нервової системи — 7,8 % дітей.
Діти-сироти  .
На Україні зараз діє 42 будинки дитини та 38 дитячих будинків, в яких мешкає відповідно 4 та 2,9 тис. сиріт. З 90 тис. неповнолітніх, що залишились без опіки батьків, лише 7 % — круглі сироти. У 80 % таких дітей спостерігають помітні психоневрологічні аномалії.
Захист прав дитини
Нагляд за виконанням законодавства із забезпечення прав неповнолітніх, права на охорону здоров'я, захисту від психологічного та фізичного насильства, на здобуття освіти покладено в Україні на різні служби: прокуратуру, кримінальну міліцію у справах неповнолітніх, школа.
Приблизно 13 тис. порушень прав дітей виявили у 2003 р. органи прокуратури. За 2004 р. було порушено 360 кримінальних справ щодо захисту прав дітей.
Більше ніж 50 тис. дітей у нашій державі і є наркоманами. За 2003— 2004 рр. підлітками було скоєно близько 60 тис. злочинів. За останні З—4 роки кількість ВІЛ-інфікованих дітей збільшилась у 100 разів. У 2003 р. неповнолітні скоїли 6 тис. злочинів разом із дорослими, але до кримінальної відповідальності (за залучення до злочинної діяльності) було притягнуто лише 1/3 цих дорослих.
Бездомні діти
Найбільш гостро ця проблема стоїть у великих містах нашої країни — Києві, Одесі, Харкові, Донецьку, Дніпропетровську та інших. Більшість притулків у цих містах розраховані для дітей до 8 років, а доросліших дітей, яких затримують за жебрацтво, розміщувати ніде. Спец-приймальники-розподільники переповнені. За 2000—2004 рр. через них пройшли близько 50 тис. дітей.
Дещо з історії
В історії України проблема прав людини була однією з визначних ще за часів східних слов'ян (IV—IX ст. ), звичаєве право передбачало рівність усіх людей.
«Руська Правда» (XI ст.) передбачала різні покарання за кримінальний злочин та просте правопорушення різних верств населення, обмежила та передала під контроль держави феодальну експлуатацію селян та міщан.
Магдебурзьке право ( XII—XIII ст.) надавало право місцевого самоврядування українськім містам, захищало інтереси міського населення, прирівнюючи його до однієї з важливих ланок феодального суспільства.
Конституція Пилипа Орлика (1710) уперше в історії України закріпила рівність всіх станів перед законом, основні (природні) права та свободи людей: на життя, недоторканність особи та її власності, свободу думки та ін.
Сучасна Конституція України (1996) приділила правам та свободам людей Розділ II, що є найбільшим за кількістю статей (47) серед інших розділів основного закону. Багато міжнародних спостерігачів зазначають, що цей розділ найбільше відповідає міжнародним вимогам у цій галузі.
Отже, права дитини – це комплекс прав і свобод, який характеризує правовий статус дитини з урахуванням особливостей розвитку людини до повноліття. Права дитини – складова частина загального комплексу прав людини, який становить правовий статус будь-якої фізичної особи.
1.                Дитина внаслідок її фізичної і розумової незрілості потребує соціальної охорони і піклування, включаючи і належний правовий захист як до, так і після народження. Щодня багато дітей у всьому світі перебувають у небезпеці, яка перешкоджає її розвитку. Вони зазнають численних страждань, стаючи жертвами насильства, расової дискримінації, апартеїду, агресії, іноземної анексії, біженцями і переміщеними особами, вимушеними залишати свої власні домівки, сім’ї, інвалідами чи жертвами недобросовісної, жорстокості та експлуатації. Щодня мільйони дітей страждають від бід, злиднів та економічної кризи – від голоду і відсутності домівки, від епідемій і неграмотності, від деградації навколишнього природного середовища. Щодня на нашій планеті діти помирають через недоїдання і хвороби, в тому числі синдром набутого імунодефіциту, через відсутність чистої води, погані санітарні умови, а також наслідки наркоманії, проституції, злочинності тощо.
2.                Діти світу невинні, вразливі й залежні. Вони також цікаві, енергійні та сповнені надій. Їхній час повинен бути часом радості і мира, ігор, навчання і росту. Їхнє майбутнє повинне ґрунтуватись на гармонії та співробітництві. Їхнє життя має ставити більш повнокровним, поки розширюються їхні перспективи і вони набувають досвіду.
Таким чином, діти також повинні мати права для захисту життя і значного зменшення їхніх страждань, для сприяння всебічному розвиткові їх людського потенціалу і для того, щоб вони самі усвідомили свої потреби, права та можливості.
У чому полягає соціально-правова цінність Конвенції про права дитини?
Конвенція про права дитини 1989 р. – це складова частина комплексу документів про права людини. Її слід розглядати в контексті становлення громадського суспільства, демократизація та гуманізація суспільства.
Соціальна роль Конвенції визначається тим, що, встановлюючи чіткі правові зобов’язання держав, вона водночас містить моральні орієнтири і закладає педагогічні основи спілкування дорослих з дітьми.
Основна ідея Конвенції – найкраще забезпечення інтересів дитини, її права на виживання, розвиток, захисті й активну участь у житті суспільства. Конвенція про права дитини проголосила дитину суб’єктом правових відносин. Це означає, що діти повинні володіти правами людини самі по собі, а не завдяки тому, що їхні інтереси представляють батьки бо опікуни. Визначаючи дитину самостійним суб’єктом права, Конвенція підкреслює, що діти володіють громадянськими, політичними, економічними, соціальними і культурними правами людини. При цьому здійснення одного права невід’ємне від здійснення інших; будь-яка людина, в тому числі й дитина, може бути тільки тоді, коли вона захищена і від репресій, і від злиднів.
Конвенція проголошує пріоритетність інтересів дітей перед будь-якими інтересами держави, суспільства, релігії, сім’ї. спектр прав, які надаються дітям, надзвичайно широкий. Конвенція проголошує рівність дітей незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного і соціального походження, майнового стану, стану здоров’я та інших обставин.
Конвенція проголошує право дитини знати свої права. Тому держави-сторони зобов’язані, використовуючи належні та дієві засоби, широко інформувати про принципи й положення Конвенції як дорослих, так і дітей (ст. 42).
20 листопада 1989 року кожна країна доклала чимало зусиль для підготовки даного документа. Душею і головним ініціатором вироблення конвенції був громадянин Польщі, відомий юрист, професор Адам лопатка.
Структурно Конвенція про права дитини складається з преамбули, трьох частин, що об’єднують 54 статті. Дана Конвенція набула чинності 29.09.1990 р. як юридично обов’язковий документ для країн ООН. Для України конвенція набула чинності 27 вересня 1991 року.
ООН не тільки прийняла Конвенцію, але й створила механізм, за допомогою якого можна перевірити фактичне виконання державами взятих зобов’язань. Відповідно до статті 43 Конвенції створено комітет ООН з прав дитини.
Однією з міжнародних організацій захисту прав та інтересів дитини є Дитячий фонд ООН. Він був створений як тимчасовий орган для допомоги дітям у країнах, зруйнованих Другою світовою війною. Україна стала членом Дитячого фонду ООН у 1958 році.
Закріплення прав дитини в національному законодавстві
Законодавство України в галузі прав людини, насамперед Конституція України, гарантує рівність дітей у загальногромадянських правах та їх захист.
Відповідно до статті 52 Конституції України, діти рівні у своїх правах незалежно від їх походження, а також від того, народжені вони в шлюбі чи поза ним. Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація забороняються. Покарання за його допущення передбачається відповідними статтями Кримінального Кодексу.
Відповідно до статті 51 Конституції України, сім’я, дитинство, материнство та батьківство охороняються державою. Розділ IV Основ законодавство про охорону здоров’я встановлює заохочення материнства та гарантії охорони здоров’я матері і дитини.
Права дитини закріплюються і Законом України «Про громадянство». Так, дитини, батьки якої на момент народження дитини перебували у громадянстві України, є громадянином України незалежно не залежно від того, народилася вона на території України чи за її межами.

2                   Методика ознайомлення молодших школярів з правами та обов’язками громадян України
2.2           Аналіз нормативних документів та матеріалів підручника
Україна — молода демократична держава, що визначила свій шлях до цивілізованої правослухняної Європи. Україна вступила до Ради Європи, ратифікувала 17лишаї 1997року Європейську конвенцію про захист прав людини та основних свобод, і відтоді Європейський суд з прав людини щорічно розглядає понад тисячу заяв від українців, які прагнуть справедливості. Проте більшість українських звернень відхиляються Євросудом як неприйнятні для подальшого розгляду переважно через те, що українці не знають як власне законодавство, так і міжнародне.
Найбільш вразливою і незахищеною верствою населення в Україні є діти. В українському законодавстві є Бюджетний, Митний, Земельний та інші кодекси, а от Дитячого кодексу в Україні немає. Щоправда, є Сімейний кодекс, але він ледь-ледь прикриває цю законодавчу прогалину. Мета мого дослідження — показати актуальність і необхідність створення Дитячого кодексу України (ДКУ). У своєму проекті ДКУ я використав лише декілька десятків законів і підзаконних актів, не змінюючи змісту цих законів. Кожна стаття ДКУ закінчується посиланням на порядковий номер закону (перелік їх я додаю в кінці ДКУ) і статтю цього закону. Сподіваюсь, що моє дослідження у формі Дитячого кодексу України заповнить законодавчу прогалину і принесе практичну користь нашим дітям. Запрошую усіх до участі в обговоренні запропонованого мною проекту.
Розділ І.
Загальні положення
Глава 1. Основні положення
Стаття 1. Призначення Дитячого Кодексу України
Призначення Дитячого Кодексу України — захист прав і свобод дітей України.
Стаття 2. Визначення понять
1)   Дитина — особа до досягнення нею повноліття;
2)   малолітня дитина — дитина до досягнення нею чотирнадцяти років;
3)   неповнолітня дитина — дитина у віці від 14 до 18 років (2, 6).
Розділ ІІ. Основні права дитини в Україні.
Глава 1. Громадянські права.
Стаття 3. Право на життя, ім'я, прізвище, по батькові
1.      Кожна людина має право на життя. Кожний має право захищати своє життя, здоров'я, життя і здоров’я інших людей від посягань
Право на життя є невід'ємним правом кожної людини. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя (1, 27; 32, 6).
2.                Ім’я дитини визначається за згодою батьків. Дитині може бути дано не більше двох імен, якщо інше не випливає із звичаю національної меншини, до якої належать мати або батько. Спір між батьками щодо імені дитини може вирішуватися органами опіки та піклування або судом (2, 146).
Фізична особа, яка досягла 16 років, має право змінити своє прізвище та ім'я. Фізична особа, яка досягла 14 років, має право змінити своє прізвище та ім'я за згодою батьків або одного з батьків, з ким вона проживає (6, 28).
3.                Прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо батько і мати мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою.
 Батьки, які мають різні прізвища, можуть присвоїти своїй дитині подвійне прізвище, утворене шляхом з’єднання їхніх прізвищ (2, 148).
Уразі зміни прізвища обома батьками змінюється прізвище дитини, яка не досягла семи років.
 Уразі зміни прізвища обома, батьками прізвище дитини, яка досягла семи років, змінюється за її згодою (2, 148).
4.                По батькові дитини визначається за іменем батька.
По батькові дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, за умови, що батьківство щодо дитини не визначено, визначається за іменем особи, яку мати дитини назвала її батьком. (2, 147).
У разі, якщо батько змінив своє ім’я, по батькові дитини, яка досягла 14 років, змінюється за її згодою. (4, 149).
Стаття 4. Право на громадянство
Особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онучка народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України, подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітня дитина, реєструються громадянами України. (12, 8 – 19).
Стаття 5. Право на повагу своєї гідності
Кожний має право на повагу його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому поводженню чи покаранню (1, 28).
Стаття 6. Право на особисту недоторканість. Право на гендерну рівність
Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість. Ніхто не може бути заарештований інакше як за вмотивованим рішенням суду (1, 33).
Кожна людина має право на гендерну рівність – рівний правовий статус жінок і чоловіків на рівні можливості для його реалізації (18, 1).
Стаття 7. Право на свободу пересування, вибір місця проживання
Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом ( 1, 33).
1.                Фізична особа, яка досягла 14 років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
2.                Місце проживання фізичної особи у віці 10 – 14-ти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров’я тощо, в якому вона проживає.
3.                Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла 10-ти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров’я тощо, в якому вона проживає.
4.                Фізична особа може мати кілька місць проживання (6, 26).
Стаття 8. Право на свободу світогляду, віросповідання
Кожний має право на свободу світогляду і віросповідання (1, 35).
Стаття 9. Право на участь у дитячих суспільних організаціях
Діти мають право вступати до будь-яких дитячих громадських організацій та створювати їх ( 1,36; 27, 15).
Стаття 10. Право на участь у самоврядуванні закладів освіти
Діти мають право на участь у роботі органів громадського самоврядування загальноосвітнього навчального закладу (3, 51).
Глава 2. Соціально-економічні права
Стаття 11. Право на працю
Кожний має право на працю (1, 43).
Трудовий договір укладається, як правило, у письмовій формі. Додержання письмової форми є обов’язковим при укладанні трудового договору з неповнолітнім.
Скорочена тривалість робочого часу встановлюється: для працівників віком від 16 до 18 років – 36 годин, для осіб віком від 14 до 16 років – 24 години на тиждень.
Забороняється залучення до роботи в нічний час: вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до 3-х років; осіб, молодших 18 років.
Не допускається прийом на роботу осіб молодше 16 років.
За згодою одного з батьків можуть як виняток прийматися на роботу особи, які досягли 15 років.
Для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийом на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, ПТУ для виконання легкої парці, що не завдає шкоди здоров’ю і не порушує процес навчання, у вільний від навчання час по досягненні ними 14-річного віку за згодою одного з батьків.
Забороняється також залучати осіб молодших 18 років на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах (11, 190).
Вікові обмеження ваги вантажу для учнів 8 – 10 років – 2 кг; 11 – 13 років – 2,2 – 3 кг; 14 – 15 років – 5 кг (27).
50% заробітку за виробниче навчання і практику учнів ПТУ, які отримують стипендію і харчування за рахунок держави, можуть бути спрямовані на рахунок закладу освіти для зміцнення його матеріально-технічної бази (3, 53).
Звільнення працівників молодше 18 років з ініціативи власника допускається лише за згодою міської ( районної) комісії у справах неповнолітніх ( 18, 198).
Стаття 12. Право на відпочинок
Кожний, хто працює, має право на відпочинок (1, 45).
Працівникам надається перерва для відпочинку і харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва не включається в робочий час. Перерва для відпочинку і харчування повинна надаватись, як правило, через чотири години після початку робіт ( 11, 66).
Стаття 13. Право на освіту
Кожний має право на освіту. Повна загальна освіта є обов’язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, певної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних навчальних закладах (1, 53; 19, 2; 22, 2; 23, 9).
Стаття 14. Право на безпечні умови навчання
Ділянки під забудову шкіл повинні розташовуватися в зоні населеного пункту. Не допускається їх розміщення в санітарно-захисних зонах промислових підприємств та інших об’єктів, що є джерелами забруднення довкілля небезпечними викидами.
Ширина санітарно-захисної зони між межею шкільної ділянки та гаражами повинна бути не меншою за 50 м. Відстань від СТО, АЗС не може бути меншою ніж 50 м. (28).
Стаття 15. Право на безкоштовне регулярне підвезення до школи та зі школи
Для учнів, які проживають у сільській місцевості на відстані понад 3 км від школи, забезпечується безкоштовне регулярне підвезення до школи та зі школи.
Стаття 16. Право на безкоштовний проїзд дитини дошкільного віку
Пасажир має право безкоштовно провозити з собою на автобусних маршрутах загального користування одну дитину дошкільного віку без надання йому окремого місця (19,41).
Стаття 17. Право на соціальний захист
Громадяни мають право на соціальний захист (1, 46).
Допомога у зв’язку з вагітністю та пологами надається у розмірі 100% середньомісячного доходу жінки, але не менше 25% від розміру, встановленого законом прожиткового мінімуму.
Матерям, які мають дітей віком до 3-х років і водночас продовжують навчання з відривом від виробництва, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років призначається в повному розмірі.
Допомога призначається малозабезпеченим сім’ям з дітьми віком до 16 років (учнів – до 18 років), якщо середньомісячний сукупний дохід сім’ї нижчий від прожиткового мінімуму для сім’ї.
Прожитковий мінімум – вартісна величина набору продуктів харчування, а також мінімуму непродовольчих товарів та мінімального набору послуг для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості (16, 9 – 19; 15).
Стаття 18. Право на достатній життєвий рівень
Кожний має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (1, 48).
Стаття 19. Право на охорону здоров’я, медичну допомогу, медичне страхування
Кожний має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування.
Заклади охорони здоров’я разом з органами управління освітою забезпечують безоплатний медичний огляд учнів, моніторинг і корекцію стану здоров’я, проведення лікувально-профілактичних заходів (1, 49; 4, 22, ч. 2).
Стаття 20. Право на захист від інфекційних хвороб
Громадяни України зобов’язані піклуватися про своє здоров’я та здоров’я дітей, не завдаючи шкоди здоров’ю інших громадян, проходити медичні огляди і робити щеплення.
Особа, віком від 15 до 18 років, щеплення проводиться за їх згодою (13, 10; 414, 12 – 15).
Стаття 21. Право на захист від трансляції програм або відео сюжетів, які можуть завдати шкоди фізичному, психічному або моральному розвитку дітей
Забороняється трансляція програм або відео сюжетів, які можуть завдати шкоди фізичному, психічному або моральному розвитку дітей і підлітків, якщо вони мають змогу їх дивитись (реклама порнографії, наркотиків, психотропних засобів) (20, 6).
Стаття 22. Право на безпечне довкілля
Кожний має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди (1, 50).
Глава 3. Майнові права дітей в Україні
Стаття 23. Цивільна дієздатність фізичної особи
Цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними (6, 30).
Стаття 24. Часткова цивільна дієздатність фізичної особи, яка не досягла 14 років
Фізична особа, яка не досягла 14 років, має право:
-                     самостійно вчиняти дрібні побутові правочини;
-                     здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняється законом.
Малолітня дитина не несе відповідальність за завдану нею шкоду (6, 31).
Стаття 25. Неповна цивільна дієздатність цивільної особи у віці 14 – 18 років
1.                Фізична особа у віці 14 – 18-ти років (неповнолітня дитина) має право:
-                     самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами;
-                     самостійно здійснювати право на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняється законом;
-                     бути учасником юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи;
-                     самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім’я ( грошовими коштами на рахунок).
2.                На вчинення неповнолітньої дитиною правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків.
3.                Неповнолітня особа може розпоряджатися грошовими коштами, що внесені іншими особами у фінансову установу на її ім’я, за згодою батьків (6, 32).
Стаття 26. Відшкодування шкоди, завданої дитиною
Відшкодування шкоди, завданої неповнолітньою особою.
1.                Неповнолітня дитина відповідає за завдану нею шкоду.
2.                У разі відсутності у неповнолітньої дитини майна ця шкода відшкодовується її батьками, якщо вони не доведуть, що шкоду було завдано не з їхньої вени ( 6, 1179).
Стаття 27. Право на спадщину
Заповідач не може позбавити права на спадкування дітей, які мають право на обов’язкову частку у спадщині (6, 1222).
Глава 4. Державний захист сім’ї і дитинства
Стаття 28. Права дітей неповнолітніх дітей
Якщо мати, батько дитини є неповнолітніми, баба, дід дитини з боку того з батьків, хто є неповнолітнім, зобов’язані надавати йому допомогу у здійсненні ним батьківських прав та виконанні батьківських обов’язків (2, 16).
Стаття 29. Право на шлюб за віком
Шлюбний вік для жінки встановлюється у 17, а для чоловіка у 18 років (2, 22).
За заявою особи, яка досягла 14 років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам (2, 23).
Стаття 30. Право на подання заяви про реєстрацію шлюбу
Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком до будь-якого державного органу реєстрації актів цивільного стану за їхнім вибором (2, 28).
Стаття 31. Обов’язок молодого подружжя повідомляти про стан свого здоров’я
Особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, повинні повідомляти одна одну про стан свого здоров’я (2, 30).
Стаття 32. Реєстрація шлюбу
Шлюб реєструється після спливу одного місяця від дня подання заяви.
У разі вагітності, народження дитини шлюб реєструється у день подання заяви (2, 22 – 23).
Стаття 33. Право нареченої і нареченого отримати прізвище
Наречені мають право обирати прізвище одного з них як спільне прізвище подружжя або надалі іменуватися дошлюбними прізвищами (2, 35).
Стаття 34. Визнання недійсним шлюбу
Недійсним є шлюб, зареєстрований з особою, яка водночас перебуває в іншому шлюбі, між особами, які є родичами, з особою, яка визнана недієздатною (2, 39).
Стаття 35. Право чоловіка і дружини на поділ майна
Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (2, 69).
Стаття 36. Право на отримання аліментів
Аліменти присуджуються за рішенням суду від дні подання позовної заяви. Аліменти не входять до складу загального місячного чи річного оподаткованого доходу (2, 79; 17, 4).
Стаття 37. Обов’язок забрати дитину з пологового будинку
Мати, батько дитини, які перебувають у шлюбі, зобов’язані забрати дитину з пологового будинку (2, 143).
Стаття 38. Право батьків залучати до виховання дитини інших осіб
Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам (2, 151).
Стаття 39. Право батька, матері та дитини на безперешкодне спілкування
Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування, зокрема якщо хтось із них перебуває у надзвичайній ситуації (лікарні, місці затримання та позбавлення волі тощо) (2, 153).
Стаття 40. Обов’язки батьків з виховання дітей
Дитина має право на належне батьківське виховання (2, 152).
Ухилення батьків від виконання обов’язків із забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей карається штрафом (5, 184).
Стаття 41. Право суду постановити рішення про відібрання дитини від батьків
Суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків, якщо перебування у них дитини становить небезпеку її життю, здоров’ю і моральному вихованню (2, 170).
Стаття 42. Право дитини на те, щоб бути вислуханою членами сім’ї
Дитини має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім’ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також з питань сім’ї (2, 171).
Стаття 43. Обов’язки дітей піклуватися про батьків
Діти зобов’язані піклуватися про батьків, виявляти про них турботу та надавати їм допомогу (2, 172).
Стаття 44. Обов’язок батьків утримувати дитину до її повноліття
Батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (2, 180).
Стаття 45. Право дитини давати згоду на усиновлення
Для усиновлення дитини потрібна її згода (2, 218).
Стаття 46. Право дитини на опіку та піклування
Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла 14 років, а піклування – над дитиною віком від 14 – 18 років.
Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених Цивільним кодексом України (2, 243, ч. 3).
Стаття 47. Право дитини на патронат
За договором про патронат орган опіки та піклування передає дитину, яка є сиротою або з інших причин позбавлена батьківського піклування, на виховання у сім’ю іншої особи (патронатного вихователя) до досягнення дитиною повноліття, за плату.
На передачу дитини у сім’ю патронатного вихователя потрібна згода дитини, якщо вона досягла такого віку, що може її висловити (2, 252 – 254).
Стаття 48. Право діда, баби, прадіда, прабаби на спілкування з онуками
Баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми онуками, правнуками, брати участь у їх вихованні (2, 257).
Глава 5. Право на особливе правосуддя для неповнолітніх
Стаття 49. Право на захист прав, свобод і інтересів свобод дітей незалежним і неупередженим судом
Кожному гарантується право на оскарження в суді порушення прав і свобод людини.
Неповнолітні діти можуть особисто здійснювати свої цивільні процесуальні права і виконувати свої обов’язки в суді у справах, що виникли із відносин, в яких вони особисто беруть участь .
Попереднє затримання не застосовується щодо вагітних жінок, жінок старших 55 років та жінок, що мають дітей у віці до14 років, а також щодо осіб, які не досягли віку, з якого наступає кримінальна відповідальність (1, 55; 2, 152; 7, 29; 21, 2; 29, 41; 30, 6; 31, 3; 33, 8).
Стаття 50. Право на розгляд судових справ за місцем перебування дитини
Адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також діяльність чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, що стосуються інтересів конкретної особи, розглядаються за місцем знаходження позивача (8, 19).
Стаття 51. Вік, з якого настає кримінальна відповідальність
Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким на момент скоєння злочину виповнилося 16 років.
Особи, що скоїли злочин у віці від 14 до 16 років, підлягають кримінальній відповідальності лише за вмисне вбивство, посягання на життя, умисне тяжке тілесне ушкодження, умисне середньої тяжкості середнє ушкодження, бандитизм, теракт, диверсію, захоплення заручників, зґвалтування, крадіжку, грабіж, розбій, вимагання, умисне знищення або пошкодження майна, пошкодження шляхів сполучення транспортних засобів, хуліганство (9, 22).
Якщо встановлено, що особа у віці 11 – 14 років скоїла злочин, за скоєння якого Кримінальним кодексом України передбачено покарання у формі позбавлення волі строком понад 5 років, то слідчий виносить постанову з дозволу прокурора і за вмотивованим рішення суду про негайну ізоляцію і поміщення в прийомник для неповнолітніх на строк до 30 діб.
Щодо осіб віком до 11 років, що вчинили суспільно-небезпечні дії, слідчий виносить постанову про припинення справи, про що повідомляє прокурора та службу із справ неповнолітніх за місцем проживання (9, 22, 10, 7, 20, 271).
Особи молодше 16 років, якщо вони не є підсудні або свідками у справі, не допускаються до зали суду (10, 271).
Стаття 52. Право на захист від насильства в сім’ї
Члени сім’ї, які здійснили насильство в сім’ї, несуть карну, адміністративну або цивільно-правову відповідальність згідно із законом (25, 10).
Програма курсу «Я і Україна. Громадянська освіта» передбачає ознайомлення дітей з правами та обов’язками. З цією темою діти знайомляться у 2 класі. Зокрема у цьому класі звертається увага на вивчення таких тем: «Взаємні обов’язки батьків та дітей», «Ознайомлення з правами громадян, окремими правами дитини, її обов’язками, з правопорушеннями, що поширені серед дітей, відповідальністю за них.», «Ознайомлення з деякими статтями Конституції України, які гарантують захист прав людини, з Конвенцією про права дитини».
Правознавча тема поглиблюється у 4 класі при вивчені тем «Основні правопорушення серед дітей», «Юридична відповідальність за правопорушення», «Ознайомлення з основними громадянськими правами й обов’язками».

2.2           Апробовані педагогічною практикою заняття
Тема заняття: Знай свої права та обов’язки.
Мета: розповісти учням про права та обов'язки дитини, ознайомити з Конституцією нашої країни, вчити відрізняти права від обов'язків, закріпити їх у пам'яті учнів. Розвивати культуру дітей, ввічливість, чесність, людяність. Виховувати дисциплінованість, повагу до товаришів.
Обладнання: Конституція України для школярів, оповідання В. Сухомлинського, брошура «Знай свої права», ілюстрації.
Хід заняття
—      Ми говоримо: права дитини. А хто така дитина? (Дитина — це людина, якій ще не виповнилося 18 років).
—      Кожна держава повинна піклуватися про своїх громадян: про чоловіків і жінок, багатих і бідних, про людей усіх національностей, будь-якого кольору шкіри, у тому числі про маленьких громадян. У кожній демократичній державі є Конституція, яка захищає людину, гарантує її права.
—      А що таке Конституція?
Конституція — Основний Закон будь-якої держави. У ній записані усі правила, за якими повинні жити люди цієї країни. І правила ні в якому разі не можна порушувати!
За допомогою Конституції держава піклується про своїх громадян. Але в усіх малих громадян є ще й своя Конституція. Вона називається «Декларація прав дитини».
—      Чи чули ви про документ «Декларація прав дитини»? 10 грудня 1948 року проголосили Декларацію, завдяки якій запобігли 3-ій світовій війні. Вона має 46 статей, які включені до нашої Конституції. У цьому документі вперше були зазначені права дитини.
Буратіно. Виходить, що наша держава повинна піклуватися про своїх дітей?
Мальвіна. О, Ви робите незвичайні успіхи, Буратіно! І лише одна-однісінька країна відмовилася. Це Країна Дурнів.
Буратіно. А цікаво, що це за права, які начебто я маю?
Мальвіна. Ну ось, наприклад: «Ніхто не має права ображати іншого, принижувати його, карати». Як це робив, наприклад, Карабас-Барабас.
Буратіно. Ух ти! Здорово! А ще!
Мальвіна. А ще кожна дитина має право ходити до школи і вчитися безкоштовно, щоб стати грамотним, розумним і вихованим.
Буратіно. Подумаєш! А якщо я не хочу вчитися?
Мальвіна. Значить, ви порушуєте виконання Конституції. Адже крім прав, кожна дитина повинна пам'ятати і про свої обов'язки. Ходити у школу, Буратіно, — це Ваш обов'язок.
Буратіно. Я так і знав! Зразу палки у колеса! Я думав, якщо мені дають права, це значить, можна робити, що завгодно!
Мальвіна. Ви не маєте жодних здібностей до правознавства.
Усі люди народжуються вільними і рівними, усі мають однакові достоїнства і права. Усі наділені розумом і повинні ставитися один до одного, як брати і сестри, незважаючи на колір шкіри.
Буратіно. Та це дурість якась написана! Люди не можуть народжуватися однаковими, рівними: наприклад, мій сусід, хлопчик, коли народився, важив 3 кг, а його братик — 2 з половиною...
Мальвіна. Послухай: народжуватися рівними — це не значить народжуватися однаковими на зріст і вагу або однаково сильними чи красивими. Це значить — народжуватися людьми. Адже ж ніхто ще не народився на світ міністром з портфелем або генералом з погонами!
—      А зараз ми поговоримо про ті казки, де були порушені права людей.
У книзі О.С. Пушкіна «Казка про царя Салтана» дорослими людьми був зроблений ганебний вчинок. «В бочку з сином посадили, Засмолили, покотили. Та й пустили в Океан — Мов велів так цар Салтан».
—      Чи мали право ці люди таке чинити із царицею і дитиною?
Я думаю, що це було дуже жорстоко, чи не так?
У Конституції записано: «Головне право кожної людини — право на життя». І маленька дитина теж має право жити. А вона могла загинути у хвилях океану!
Снігова королева з казки Г.-К. Андерсена «Снігова королева» викрала хлопчика Кая, що мешкав у маленькому будиночку з бабусею, і відвезла його у свій величезний льодовий палац. Вона обіцяла йому подарувати увесь світ! І пару ковзанів на додачу. Хто знає, може вона хотіла хлопчикові добра?
—      А чи мала вона право забирати, викрадати Кая з рідної домівки?
Діти мають право на життя зі своїми батьками, і нікому не дозволено їх розлучати.
У казці А. Ліндрен «Малюк і Каре лон, який живе на даху», Фрекен Бок не поважала і не любила дітей. Вона примовляла: «Нічого, нічого! В мене і діти, і собаки швиденько стають шовковими!».
Ану згадайте, діти, яке ім'я придумав їй Малюк? Правильно, домомучительниця.
—      Чи мала вона право з ним так поводитися?
У Декларації прав дитини сказано: «Не можна навчати і підтримувати дисципліну у школі жорстокістю і приниженням».
—      У казці Ш. Перро «Попелюшка» дівчина весь час працює і тільки працює. І тут усіх запросили на бал «Матінко, — сказала вона, — чи не можна мені хоч одним оком подивитися на бал?». «Ха-ха-ха! Що тобі, замазуро, робити у королівському відповіла мачуха.
—      Хто тут неправий? Попелюшка була дитиною. Дитина має
право відпочити, пограти і повеселитися. Жодна дитина не повинна бути примусово залученою до праці.
Знай свої права
—Всі діти мають право на любов і піклування.
—Діти є рівні у правах.
—Всі діти мають право на повноцінне харчування.
—Мають право на освіту.
—Мають право на відпочинок і дозвілля.
—Мають право на медичну допомогу.
—Жодна дитина не повинна бути примусово залученою до праці.
—Жодна дитина не повинна бути скривджена і зневажена.
—Жодна дитина не повинна бути жертвою насильства або війни.
—Жодна дитина не повинна бути об'єктом сексуальних домагань.
—Діти мають право вільно висловлювати свої погляди.
—Діти мають право на свободу совісті, думки і релігії.
—Діти мають право на вільне спілкування.
—Діти мають право на інформацію.
—Особлива турбота дітям без сімей.
—Особлива турбота дітям-біженцям.
—Особлива турбота дітям-інвалідам.
—Особлива турбота дітям, які конфлікті із законом.
Інструкція оповідання В. Сухомлинського «Списав задачу»
Павлик прийшов до школи стурбований. Вдома він не міг розв'язати задачу. Прийшов, щоб у когось списати. Бо працювати сам не любив.
Прийшла відмінниця Зіна. Павлик попросив у неї списати, бо, мовляв, у самого не вийшло.
 Зіна дала Павлику свій зошит. Павлик почав списувати. В третій дії він помітив у Зіни помилку. Там, де треба було написати 23, Зіна написала 32.
У своєму зошиті Павлик написав правильно, а Зіні не сказав, що у неї помилка.
Наступного дня вчителька принесла зошита після перевірки.
-                     У Павлика — п'ять, — сказала вчителька. — Молодець, Павлику, добре попрацював над задачею. А в тебе, Зіно, — чотири. Помилку допустила. Зіна зблідла. Вона глянула на Павлика. Павлик почервонів і схилив голову над партою.
-                      Чому Павлик опустив голову і почервонів? Кожна людина має не тільки права, але й обов'язки перед суспільством, у якому живе, і повинна поводитися так, щоб її права і обов'язки не заважали правам і свободам інших людей
Визначення обов’язків дітей
1.                Будь чесним, чуйним, добрим, людяним.
2.                Не бийся. Спробуй переконати товариша.
3.                Допомагай друзям.
4.                Ділися іграшками.
5.                Не кричи, вислухай товариша.
6.                Людина починається з добра.
Вірш «Твори добро»
Ти добро лиш твори повсюди.
Хай тепло твої повнить груди.
Ти посій і доглянь пшеницю.
Ти вкопай і почисть криницю.
Волю дай, погодуй пташину.
Приласкай і навчи дитину.
Бо людина у цьому світі,
Лиш добро повинна творити!
Анкетування
1.                Якщо мені треба когось покликати, я не кричу на весь клас.
2.                Не ображаю менших.
3.                Мирно граюся з друзями.
4.                Поважаю працю чергових.
5.                Завжди вітаюся з товаришами.
6.                Не гніваюся коли програю у грі.
7.                Чемно розмовляю з однокласниками.
8.                Готовий допомогти товаришу
Підсумок
-                     Які ви знаєте права дітей?
-                     Які обов’язки учнів ви знаєте?
-                     Як впливають недобрі стосунки на здоров’я дітей?
Тема: Декларація прав дитини. Основний закон держави. Обов’язки батьків та дітей.
Мета: Познайомити дітей з поняттям «Право», «Обов’язок», «Декларація», «Конвекція». Дати уявлення про моральні норми поведінки. Познайомити з правами та обов’язками, що гарантуються законом. Формувати правову свідомість. Розвивати логічне мислення. Виховувати пошану до законів України, уміння дотримуватись правових обов’язків та користуватися своїми правами.
Обладнання: Конвенція ООН прав дитини, Конституція України, магнітофон, запис на касеті, чарівна скринька, картки-тести, ілюстрації до казок «Колобок».
Хід уроку
І. Організаційна частина.
ІІ. Актуалізація опорних знань.
1.                Бесіда.
-                     У мене в руках чарівна скринька, у ній – найцінніший скарб планети Земля. Хто з вас хоче його побачити, може зазирнути, але поки що не розповідати, кого він там побачив, аж поки не зазирнуть усі.
-                     То кого ви там побачили? (Діти називають себе бо на дні дзеркало).
-                     Так, ви побачили в чарівному дзеркалі себе. Бо людина найцінніший скарб.
-                     Кожен з нас – особистість, і саме такої людини, як ви, більше в світі немає і не буде.
-                     Відомий поет України В. Симоненко, який прожив життя-спалах (28 р.), написав про неповторність кожної людини, якій батьки подарували життя.
2.                Декламування вірша ученицею.
«Ти знаєш, що ти – людина»
Ти знаєш, що ти – людина?
Ти знаєш про це, чи ні?
Усмішка твоя – єдина,
Мука твої – єдина,
Очі твої – одні.
Більше тебе не буде,
Завтра на цій землі.
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди,
Добрі, ласкаві і злі.
Сьогодні усе для тебе:
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба –
Гляди ж, не проспи.
Бо ти на Землі – Людина,
І хочеш того, чи ні –
Усмішка твоя – єдина,
Мука твоя – єдина,
Очі твої – одні.
-                     Як ви гадаєте про що цей вірш?
ІІІ. Оголошення теми і мети уроку.
-                     Пройде не одне тисячоліття, поки людство зрозуміє цю істину, і пройде не одне тисячоліття, поки людство нарешті, прийме закони, які оберігають дитину – найбільше наше багатство.
-                     Отже, наш урок буде присвячений правам та обов’язкам дитини.
IV. Сприйняття і усвідомлення нового матеріалу
1.                Пояснення поняття «право».
-                     А що ж таке право?
-                     Права дитини – це певні можливості, які треба вам дітям, для того щоб жити і дорослішати.
-                     Тобто те, що ви можете робити, і в чому вам не можуть відмовити для того, щоб подорослішати і вести повноцінне доросле життя.
-                     Діти мають особливе право на піклування та допомогу з боку держави. Але, на жаль, життя, здоров’я, навчання, щастя дітей усього світу недостатньо захищені.
-                     Сьогодні 250 млн. дітей живе за рахунок тяжкої праці, жебрацтва, пограбувань. 30 млн. не можуть навчатися. Кожен рік від хвороб помирає 5 млн. дітей. Поширюється торгівля дітьми, використання дітей, від яких відмовились батьки для пересадків органів.
-                     В Україні – три чверті дітей – діти з хронічними хворобами. З’явився новий тип людей «діти вулиці». Діти, що залишили рідні домівки і живуть та харчуються, як заманеться. Більшість з них молоді злочинці, наркомани, торгівці наркотиками.
2.                Знайомство із законами.
-                     У різні епохи неоднаково дивилися не однаково за вихованням і доглядом дітьми.
-                     Аж у 17 – 18 ст. на дітей починають звертати увагу – шиють дитячий одяг, створюють дитячі іграшки, пишуть дитячі книги, музику та пісні.
-                     А раніше у дітей були іграшки?
-                     Дитина носила довгу сорочку, а коли виростала – носила одяг, як у дорослих. Знаємо, що дітям було не легко, не було законів, які оберігали дитину. У 1989 р. всі прогресивні країни світу, в тому числі й наша Україна, підписала Конвекцію прав дитини.
-                     Що означають слова «декларація» та «конвекція»?
3.                Словникова робота.
Декларація – це документ, у якому викладено важливі правила, обов’язки для всіх людей.
Конституція – в перекладі з лат. Означає устрій, будова. Це закон про устрій, про будову держави, про головні права та обов’язки громадян.
Конвенція – це угода, міжнародний договір з певних питань. У даному випадку – з питань прав дитини.
Закон – документ, нормативний акт, прийнятий вищим представницьким органом державної влади, загальнообов’язковим

4 .Робота в парах.
-                     Зараз ми з вами будемо у ролі суддів.
-                     З якої казки ілюстрація? («Колобок»).
-                     Яке правило встиг використати Колобок у своєму житті? Порадьтеся у групах.
-                     З якої це казки? («Попелюшка»).
-                     Які права Попелюшки порушувала мачуха у казці?
-                     Що це за казка? («Золотий ключик»).
-                     Чи правильно вчинили поліцейські, схопивши Буратіно і не давши промовити йому жодного слова?
-                     Яке правило порушили?
5.                Знайомство з терміном «обов’язок».
-                     Права нерозривно пов’язані з обов’язками.
-                     А що таке обов’язок?
-                     Обов’язок – це те, що ви повинні робити, щоб бути корисними собі та оточуючим.

-                     Як ви розумієте правила особистої гігієни?
-                     А що таке мораль?
-                     Мораль – це уявлення людей про те, що добре, а що погано, які вчинки заслуговують на повагу, які на – осуд.
6.                Фізкультхвилинка.
V. Закріплення вивченого матеріалу.
1. Проблемні ситуації.
 а)Директор у кабінеті зайнятий своєю роботою, заходить вчителька із учнем).
-                     Дозвольте Іване Івановичу? (вчителька тягне учня за одяг).
-                     Заходьте, що трапилося?
-                     Знову цей Сидоренко вибив шибку на першому поверсі.
-                     Маріє Іванівно, як це трапилося?
-                     Грали у сніжки, іншого місця їм не знайшлося. (Учень стоїть похнюпившись).
-                     Батьків повідомили, хай відшкодують.
-                     Хто порушив обов’язок?
-                     Чиї порушені права?
б) Тато читає газету і вголос вигукує:
- Ех, знову «Динамівці» внічию зіграли з Іспанією! Син, ледве пересуваючи ноги, підходить до батька з щоденником: