Особливо важливу роль у реалі­зації такого змісту професійної орієн­тації школярів має і може відіграва­ти трудове навчання. Не випадково в програмах цього шкільного пред­мета визначено профорієнтаційні завдання, які спрямовують роботу вчителя з підготовки учнів до сві­домого вибору професії. Включен­ня профорієнтаційної роботи в про­цес трудового навчання має дві ці­лі: інформаційну, тобто ознайомлення учнів з різними професіями, і ви­ховну — орієнтацію учнів на необ­хідні в ринковій економіці масові професії та спеціальності. Відмін­ності в цільовій установці визнача­ють також відмінність форм і мето­дів їх реалізації в профорієнтацій­ній роботі з учнями, визначають діяльність самих учнів. Досвід тру­дового навчання в школі показав, що в цій роботі можуть бути вико­ристані майже всі форми і методи, напрацьовані педагогічною практи­кою. Обираючи форми і методи про­ведення профорієнтаційної роботи, слід враховувати, що вона повинна бути органічною частиною навчаль­но-виховного процесу, в якому і тру­дове навчання і профорієнтація не­віддільні одне від одного.
Для проведення цілеспрямова­ної профорієнтаційної роботи по­трібно враховувати сучасний стан нашої економіки, перспективи роз­витку окремих її галузей, приватно­го сектору, а також вікові особли­вості учнів, їхню трудову підготов­ку, рівень знань і навичок. Зрозуміло, що рівень і кількість профорієнта­ційного матеріалу слід постійно збіль­шувати й розширювати. Все це пе­редбачається в перспективних планах профорієнтаційної роботи для різних класів. Наприклад, у 5 класі учням належить давати загальні по­няття про професію (назва профе­сії, чим займаються люди даної про­фесії і якими основними інструмен­тами користуються під час роботи, яка користь від їхньої праці нашо­му суспільству). В 6 —7 класах уч­ням можна уже розповідати про зміст праці даної професії, в якій галузі працюють люди цієї професії, про предмет та знаряддя праці, яку ви­пускають продукцію, про значення професії в сучасних умовах, істо­ричні відомості про виникнення і розвиток професії. Учнів 8 — 9 кла­сів, крім вищезгаданих відомостей, інформують про умови праці, хід ро­боти, якими спеціальними загально-трудовими і загально технічними знаннями, уміннями і навичками повинен володіти працівник даної спеціальності, про психофізіологіч­ні вимоги професії до людини, сис­тему оплати праці, пільги, систему підготовки і підвищення кваліфіка­ції з даної професії.
Матеріал з професій доцільно систематизувати у формі професіограм — перелік і опис загально трудових і спеціальних умінь та навичок, необхідних для успішного виконан­ня певної професійної діяльності та її вимог до людини. їх структура мо­же бути різноманітною, але за зміс­том вони мають включати:
• соціально-економічну харак­теристику професії, де подаються історичні відомості про її виникнен­ня і розвиток, галузі економіки, в яких вона розповсюджена, потреби регіону в кадрах даної спеціальнос­ті, географію її поширення, про під­приємства, організації, фірми, де працюють фахівці, форму організа­ції праці;
• виробничу характеристику про­фесії: умови праці, робоче місце та його особливості, головний пред­мет праці, продукція або результат праці, основна мета праці, основні знаряддя праці та їх особливості, го­ловні виробничі функції, операції та дії, найважливіші професійно не­обхідні знання, вміння та навички;
• санітарно-гігієнічні умови пра­ці, тобто рівень важкості і напруже­ності праці, обмеження у виборі про­фесії за статтю та віком, режим пра­ці та відпочинку, змінність праці, завантаження аналізаторів під час роботи, несприятливі фактори робочої зони, медичні перестороги та обмеження вибору професії;
• вимоги професії до індивідуа­льно-психологічних особливостей спеціаліста, де вказуються добова біоритміка та нейродинаміка, психомоторика (рухові дії, їх сила, темп, швидкість, точність, ритм, коорди­нація рухів), сенсорно-перцептивні особливості сприймання (сприй­мання предмета, швидкість реакції на подразники), особливості різно­видів пам'яті, уваги, мислення, уяви та мовлення, інтелектуального роз­витку, емоційно-вольової сфери, рис характеру та темпераменту фахівців;
• відомості про підготовку кад­рів: типи навчальних закладів, тер­міни та форми навчання, необхід­ний рівень загальноосвітньої підго­товки, перспективи професійного зростання та розвитку фахівця.
Ознайомлювати учнів з професіограмами у повному обсязі доціль­но у 8 — 9 класах. У школі їх можна гарно оформити у вигляді катало­гів професій за їх типами, стендів-вертушок, з фотокартками робочо­го місця даної професії тощо та ви­ставити в куточку профорієнтації в шкільній майстерні чи кабінеті на видному й доступному для учнів місці.
Професіографічна інформація про різні спеціальності не може бу­ти шаблонною і залежить від актуа­льності й характеру професії, від перспективності й потреби в кадрах працівників даної професії в місті, районі, області і навіть від наявнос­ті конкретного матеріалу з даної про­фесії. Тому в деяких випадках на­водяться історичні відомості про професію, в іншому — дається ха­рактеристика санітарно-гігієнічних умов праці тощо. Ставлення підліт­ків 10 — 15 років до праці часто за­лежить від того, як вони ставлять­ся до конкретної людини — пред­ставника даної професії. Отож, для виховання поваги до людей праці і масових професій велике значення мають конкретні приклади із жит­тя новаторів підприємства даного міста.
У підлітків 5 — 9 класів інтерес до професії під впливом різних внут­рішніх факторів часто і швидко змі­нюється. Іноді вони невірно уявля­ють зміст праці і перспективи вдо­сконалення масових професій; неправильно оцінюють свої можли­вості; ігнорують психофізіологічні особливості, часто переоцінюють свої сили. Мало хто з них цікавить­ся своєю майбутньою професією, ще менше вони беруть участь у тех­нічних та інших гуртках, спеціаль­них школах тощо. Із цього випли­ває, що в профорієнтаційній робо­ті з учнями цього віку слід приділяти велику увагу виявленню і розвитку у них стійкого інтересу до визначе­ного виду трудової діяльності, який відповідає їхнім нахилам та індиві­дуально-типологічним особливос­тям, стану здоров'я і психофізіоло­гічним даним. Значну увагу треба приділяти також вихованню в учнів інтересу до тих професій, які по­трібні в даний час країні, розкрива­ючи при цьому позитивні та нега­тивні сторони професії. Цьому сприяє вивчення курсу «Основи вибору про­фесії». Однак він не вирішує всіх проблем професійного самовизна­чення школярів.
Основною формою організації профорієнтаційної роботи в проце­сі трудового навчання є заняття з класом чи групою в навчальних шкільних майстернях або кабінетах обслуговуючої праці. На будь-якому занятті і з будь-якої теми можна і потрібно подавати профорієнтацій­ний матеріал, використовуючи такі методи як: розповідь, короткі лекції, бесіди, демонстрування відеофільму чи кінофільму, прослуховування фонограм, виробничі ілюстрації, завдання і вправи з практичним і виробничим змістом, повідомлен­ня учнів тощо. Вибір методу зале­жить від типу заняття, вікових особ­ливостей учнів, наявності потрібно­го матеріалу та інших умов.
У 5 —7 класах поширеним ме­тодом є розповідь, пояснення з ви­користанням різноманітної наоч­ності: демонстрування діа-, відео- і кінофільмів, готових об'єктів пра­ці й різних промислових виробів, інструментів, обладнання тощо. Ознайомлення з тією чи іншою про­фесією, пов'язаного з темою окре­мого заняття або цілого розділу про­грами, можна здійснювати під час вивчення нового матеріалу, його за­кріплення, на вступному інструк­тажі до лабораторної чи практич­ної роботи, в процесі самостійної діяльності учнів або на заключно­му інструктажі.
Найпоширенішими методами у 5 — 9 класах є бесіда з профорієнта­ції, повідомлення про професії, написання професіографічних рефе­ратів, проведення професіографіч­них досліджень учнями. Важливим при цьому є те, що отримана таким чином інформація більше переко­нує, поглиблює потребо-мотивацій-ну сферу особистості учня, суттєво впливає на його самовизначення і самооцінку в процесі подальшої профконсультації та профвідбору.
Бесіда завжди повинна бути ло­гічним продовженням навчального матеріалу, який вивчається, і готу­ється заздалегідь за визначеним пла­ном, що відображає структуру лрофесіограми або окремі її складові частини. Учням дається завдання: зібрати інформацію з даної профе­сії на підприємстві, в організації, на фірмі, у своїх родичів, знайомих, використовуючи літературні джере­ла, виступи по радіо і передачі те­лебачення тощо. Це дає можливість жвавіше провести бесіду, оскільки учні є не тільки слухачами, а й ак­тивними учасниками, які пізнали деякі секрети певної професії. Під час бесіди учні повинні отримати максимум інформації про профе­сію, зацікавитись нею, тому її слід проводити зрозумілою чіткою мо­вою, образно, емоційно, з підкріп­ленням окремих положень прикла­дами з життя. Важливо у процесі бе­сіди демонструвати різне обладнання, інструменти, пристрої, вироби, пока­зувати фотографії, демонструвати різні прийоми роботи, які розкри­вають найбільш привабливі сторо­ни даної професії. Потрібно підкрес­лювати творчий характер праці в да­ній сфері діяльності.
Такі бесіди про професії продов­жуються і на лабораторно-практич­них і практичних заняттях у вигля­ді коротких профорієнтаційних ко­ментарів. Важливо відмітити, в якій професійній діяльності застосову­ються операції, які виконують учні на даному занятті чи в процесі про­дуктивної праці, які знання, вмін­ня та навички потрібні робітникам даної спеціальності. На заключно­му занятті в кінці навчального ро­ку проводиться підсумкова бесіда, на яку можуть бути запрошені ви­пускники школи, які успішно пра­цюють за обраною спеціальністю. Таким чином, бесіда не є «чистим» методом, а використовується в поєд­нанні з іншими методами і прийо­мами профорієнтаційної роботи вчи­теля з учнями. Під час її проведення бажано використовувати аудіо­візуальні засоби (телебачення, маг­нітофони, діафільми, відеофільми та кінофільми), а також стенд-професіограму даної професії, яка ви­конує роль плану бесіди.
До бесіди слід готуватися зазда­легідь, як відмічалось раніше, за ви­значеним планом. Нижче наводи­мо примірний план бесіди:
1. Ознайомлення з історією ви­никнення і розвитку даної професії.
2. Основний зміст професії: що роблять люди даної професії, в яких галузях економіки вони працюють, потреби підприємств, фірм міста, району в цій професії.
3. Матеріали та знаряддя праці, які використовуються в даній тру­довій діяльності.
4. Умови праці.
5. Загальнотрудові, загальнотехнічні й спеціальні знання, вміння і навички, якими повинен володіти працівник даної професії.
6. Психофізіологічні вимоги про­фесії до людини.
7. Економічні відомості про про­фесію.
8. Підготовка кадрів та етапи про­фесійного і творчого зростання.
У 9 класі можна рекомендувати метод підготовки повідомлень са­мими учнями. Він вимагає ретель­ної підготовки і повинен проводи­тись за рекомендованим вчителем планом, який має включати ті самі питання, що й план бесіди, наведе­ний вище. Матеріал для повідом­лення про професії учні можуть бра­ти з енциклопедій та довідників, з журналів та газет, бесід із знайоми­ми, рідними та з інших джерел. Отри­мана таким чином інформація сприяє розвитку професійного інтересу. То­му доцільно залучати школярів до такої діяльності вже з 5— 6 класів.
Під час планування занять з тру­дового навчання вчитель повинен вказувати як навчальну, виховну, розвивальну, так і профорієнтацій­ну мету. В плані-конспекті заняття відображається конкретний харак­тер профорієнтаційного матеріалу, тісно пов'язаний з темою заняття та його змістом. Учитель чітко й ко­ротко повинен відобразити в плані заняття профорієнтаційний мате­ріал, вказавши можливі методи і прийоми його реалізації. Нижче на­водиться приклад плану заняття в 7 класі з включенням матеріалу проф­орієнтаційного змісту.
Тема. ТОКАРНІ РОБОТИ
Мета: 1. Навчальна: повторити знання про будову токарно-гвинто­різного верстата; сформувати знан­ня про організацію робочого місця токаря, токарні різці, їх різновиди та кути, режими різання, підготов­ку верстата до роботи, прийоми об­точування циліндричних поверхонь; навчити учнів встановлювати і за­кріплювати різці і заготовки, нала­годжувати верстат на задані режи­ми різання, обточувати циліндрич­ні поверхні з виступами.
2. Виховна: виховувати в учнів працелюбність, культуру праці, бе­режливість, естетичний смак під час виготовлення деталей на токарно-гвинторізному верстаті.
3. Розвивальна: розвивати у шко­лярів технічне мислення, творчі й технічні здібності, просторову уяву, уважність, координацію і точність рухів рук під час роботи на токар­ному верстаті..
4. Профорієнтаційна: формувати в учнів повагу до людей праці, про­довжити ознайомлення зі змістом та умовами праці токаря.
Дидактичні засоби: плакат «Організація робочого місця тока­ря», таблиця з правил безпечної праці під час роботи на токарно-гвинто­різному верстаті; діафільм «Спосо­би обробки зовнішніх циліндричних, торцевих поверхонь та канавок на токарному верстаті»; стенд-професіограма «Токар»; вироби, виготов­лені на токарних верстатах.
Обладнання, інструмен­ти та матеріали: токарно-гвин­торізні верстати ТВ-4, різці прохід­ні та підрізні; креслення та інструк­ційно-технологічні карти на деталі циліндричної форми; штангенцир­кулі, кутоміри, шаблони; заготовка зі сталі для ступінчастих валів від­повідного діаметра.
Об'єкт праці: вал ступінчас­тий (кількість валів визначається, виходячи з матеріальної бази май­стерні та замовлень).
Хід заняття
Після організаційного моменту вчитель вручає перехідний вимпел кращій бригаді за результатами ро­боти на попередньому занятті й пе­реходить до опитування учнів про будову токарно-гвинторізного вер­стата. Після опитування вчитель роз­починає виклад техніко-технологіч-них відомостей про організацію робочого місця токаря, про будову і призначення прохідного та підріз­ного різців, кутів цих різців, вибір режимів різання. Тут доцільно про­демонструвати різці, які викорис­товує у своїй роботі токар; поясни­ти, чим вони відрізняються від різ­ців, якими будуть користуватись учні. Також слід показати і вироби, виготовлені за допомогою цих різ­ців на шкільному та промисловому верстатах.
Під час проведення вступного інструктажу вчитель пояснює і де­монструє прийоми встановлення та закріплення різця й заготовки. Обо­в'язково звертає увагу на вимоги на­дійності та жорсткості, які висува­ються до встановлення різця й за­готовки. Після того переходить до пояснення послідовності підрізан­ня торця, обточування зовнішньої циліндричної поверхні і підрізання виступу за заздалегідь підготовле­ними схемами. Учні замальовують схеми в зошитах. Учитель показує почергово прийоми виконання цих операцій на токарно-гвинторізно­му верстаті й по ходу пояснює зна­чення їх у роботі токаря. І від того, як він виконує ці операції, якими при цьому користується прийома­ми, залежить якість кінцевої про­дукції та продуктивність його пра­ці. Тому токарю необхідно заздале­гідь правильно дібрати різальний та вимірювальний інструмент, розра­хувати і задати верстату найбільш раціональні та ефективні режими різання. Таким чином, робота тока­ря носить творчий і новаторський характер, який полягає у винахід­ництві і впровадженні нових при­стосувань, що полегшують працю та підвищують її продуктивність. Для цього токар повинен володіти технічною кмітливістю, сенсомоторними здібностями, просторовою уявою, бути акуратним, любити тех­ніку, а також вміти читати і вико­нувати креслення, технологічні та операційні карти, знати основи ма­теріалознавства.
Працює токар у майстерні, сто­ячи біля верстата, трішки нахилив­шись уперед, виконуючи операції з керування верстатом руками. Тому в його роботі велике значення має правильна організація робочого міс­ця. Вчитель за допомогою плаката і верстата пояснює та показує, як і де мають бути розміщені різальний та вимірювальний інструмент, пристрої, заготовки та готові деталі, щоб під час роботи ними було зручно ко­ристуватися. Після виконання уч­нями пробних вправ з виконання операцій, які вивчаються, вчитель може детальніше зупинитись на зміс­ті та умовах праці токаря, викорис­товуючи для цього стенд-професіограму «Токар». Змістовнішою роз­повідь про роботу токаря буде тоді, коли вчитель використає місцевий матеріал про участь робітників-токарів промислових підприємств міс­та чи району в раціоналізаторській та винахідницькій діяльності.
У процесі самостійної практич­ної роботи на токарному верстаті учні засвоюють операції підрізання торця та уступів, обточування зов­нішньої циліндричної поверхні. Важ­ливо формувати в учнів уміння еко­номного вибору заготовки з ураху­ванням припуску на обробку та раціонального процесу виготовлен­ня деталі. Це активізує діяльність учнів, дає змогу розвивати в них тех­нічну кмітливість та економічне мис­лення. Цими якостями володіють передові працівники і, насамперед, верстатники.
Під час заключного інструктажу вчитель підводить підсумки роботи і повідомляє оцінки, відмічає кра­щі вироби й аналізує допущені по­милки. При цьому доцільно дати ок­ремим учням завдання, щоб вони на наступні заняття підготували ко­роткі повідомлення про токаря-універсала.
І" Однією з важливих форм ознайом­лення учнів з організацією вироб­ництва, технікою, технологією й ос­новними професіями різних під­приємств, організацій міста і району та навчально-виховним процесом у професійних навчальних закладах є екскурсія. Для успішного її прове­дення треба чітко визначити мету, дату і час проведення екскурсії. Ви­діляють три етапи її проведення: під­готовчий, основний, заключний. На підготовчому етапі вчитель знайо­миться з економікою міста, району, відвідує підприємства, організації і фірми, вивчає техніку, технологію й організацію праці на них, зміст пра­ці масових професій і зміни, які від­буваються в ньому під впливом рин­кових перетворень та науково-тех­нічного прогресу. Все це дає йому змогу спланувати тематику екскур­сій по класах з урахуванням місце­вих умов, тенденцій розвитку місцевого виробництва, його потреба­ми в кваліфікованих кадрах і відіб­рати об'єкти для проведення екскур­сій. Критерієм відбору виступає ви­сокий рівень організації виробництва, широка можливість демонстрації тех­ніки і технологій, різноманітність і сучасність професій та спеціальнос­тей. На цьому етапі вчитель зустрі­чається зі спеціалістами підприємства, домовляється про час проведення екскурсії, про виділення екскурсо­вода, з яким узгоджує план екскур­сії та її маршрут. Перед екскурсією педагог повідомляє учням її тему, мету, план і порядок проведення спостережень, визначає індивідуаль­ні й групові завдання щодо збору не­обхідної інформації, поділяє дітей на ланки і призначає ланкових.
Безпосередньо екскурсія розпо­чинається зі вступної бесіди екскур­совода, ознайомлення учнів з пра­вилами поведінки і правил безпеч­ної праці на підприємстві. Під час екскурсії школярі спостерігають за роботою працівників різних профе­сій та спеціальностей безпосередньо у виробничих умовах, проводять за­писи відповідей на поставлені пе­ред ними запитання у свої робочі зошити. Завершується екскурсія за­ключною бесідою, під час якої екс­курсовод дає відповіді на запитан­ня учнів, які виникли в них у про­цесі огляду підприємства. На третьому етапі відбувається підведення під­сумків екскурсії у вигляді бесіди з учнями про підприємство, професії і спеціальності, з якими вони ознайо­милися, висуваються пропозиції сто­совно використання зібраної інфор­мації в подальшій роботі. Як при­клад наводимо план підготовки і проведення екскурсії в механічний цех промислового підприємства, яку можна провести у 7 чи 8 класах.
2.3 План-конспекту уроку за темою «Організація і структура
механічного цеху промислового підприємства»
Тема. ОРГАНІЗАЦІЯ І СТРУКТУРА МЕХАНІЧНОГО ЦЕХУ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА
Мета: /. Навчальна: ознайоми­ти учнів з організацією і структурою механічного цеху промислового під­приємства, з технікою і технологією виготовлення продукції, яку випус­кають у ньому, економічними по­казниками підприємства.
2. Виховна: виховання в учнів пова­ги до працівників та любові до праці.
3. Розвивальна: розвивати в уч­нів спостережливість, уміння аналізувати отримані відомості, виді­ляти головне, прагнення до творчої діяльності в галузі техніки.
4. Профорієнтаційна: забезпечити формування в учнів знань про зміст та умови праці робітників-верстатників з механічної (фрезерувальник, токар, свердлильник, шліфувальник та ін.) і ручної обробки металів (слюсарів-складальників, монтажників, ремонтників), розвивати професій­ні інтереси до цих професій.
На підготовчому етапі вчитель трудового навчання відвідує кілька механічних цехів промислових під­приємств міста, району, знайомить­ся із обладнанням, технологічним процесом цехів, їх потребою в кад­рах та відбирає один із них для про­ведення екскурсії учнів. При цьому він враховує високий рівень техно­логії виробництва, можливість ілюст­рації різних способів обробки мате­ріалів, використання новітньої тех­ніки, різноманітність професій. Вчитель домовляється з керівницт­вом цього цеху про виділення екс­курсовода на час екскурсії, розроб­ляє з ним хід екскурсії та повідом­ляє дату проведення екскурсії.
Підготовка учнів до екскурсії про­водиться на заняттях з технічної пра­ці. Вчитель пояснює тему, мету, план майбутньої екскурсії та дає учням завдання, які вони записують у спе­ціальних зошитах. Питання цих зав­дань можуть бути різноманітними, але вони повинні відповідати про­грамі з технічної праці та меті екскур­сії. Орієнтовний перелік запитань:
1. Якими металорізальними вер­статами обладнаний механічний цех?
2. Які деталі та вироби виготов­ляють в даному цеху, яка їх назва, для чого та де вони використову­ються?
3. Із яких матеріалів (металів) ви­готовляють ці деталі?
4. Який різальний та вимірюваль­ний інструмент використовує робіт­ник під час виготовлення деталі на токарному (фрезерному, свердлиль­ному) верстаті?
5. Якими технічними і техноло­гічними документами (технологіч­ні карти, креслення, ескізи) корис­тується робітник?
6. Робітники яких професій та спеціальностей працюють у цеху?
7. Які можливості мають верстат­ники з металообробки та слюсарі для підвищення кваліфікації, просуван­ня по службі і продовження освіти?
8. Яка професія у механічному цеху тобі найбільше всього сподо­балася і чому?
9. Де можна отримати підготов­ку з даної професії?
Відповіді на ці запитання учні дають в письмовому вигляді у робо­чому зошиті.
Екскурсія розпочинається зі вступної бесіди екскурсовода. Він коротко розповідає про історію під­приємства, про продукцію, яку ви­пускає підприємство і, зокрема, про продукцію механічного цеху, успі­хи колективу підприємства, його традиції, потребу в кадрах. Далі екс­курсовод повідомляє про порядок проведення екскурсії, звертає увагу на необхідність дотримання правил безпечної праці у механічному це­ху. Потім учні оглядають обладнан­ня цеху, стежать за ходом техноло­гічного процесу. Під час огляду уч­ні ознайомлюються з професіями токаря, фрезерувальника, стругаль­ника, налагоджувальника, слюсаря-монтажника і слюсаря-складальника та ін., зустрічаються в цеху з пере­довиками та новаторами підприємст­ва, слухають їхні розповіді про свою роботу, задають робітникам та екс­курсоводу запитання. Так вони знайомляться з професіями токаря, фрезерувальника, стругальника, на­лагоджувальника, слюсаря-монтажника і слюсаря-складальника та ря­дом інших спеціальностей.
Особливу увагу слід звернути на роботу токаря і слюсаря. Про зміст та умови праці цих спеціалістів по­винні розповідати самі робітники, їх до цього потрібно підготувати за­здалегідь. Потім клас ділять на лан­ки по 3—4 учні, які призначають ланкового, і приступають до спо­стереження за роботою токаря чи слюсаря. Спостереження проходять відповідно до наведених вище за­питань.
Закінчується екскурсія заключ­ною бесідою. Учні задають запитан­ня, які виникли в ході екскурсії, а екскурсовод дає на них відповіді. На цьому екскурсія закінчується.
На наступному занятті у шкіль­ній майстерні проходить підведен­ня підсумків екскурсії. Учні здають письмові звіти, обговорюють їх, від­повідають на додаткові запитання вчителя. Вчитель оголошує оцінки за урок-екскурсію.
Велике значення в проведенні профорієнтаційної роботи мають
олімпіади з трудового навчання, які проводяться в шкільних майстер­нях для учнів 5 — 9 класів. На таких олімпіадах здійснюється масовий огляд досягнень учнів в їхній тру­довій політехнічній підготовці. Во­ни активізують пізнавальну діяль­ність учнів на уроках і позаурочний час, поглиблюючи їхні знання, вдо­сконалюючи вміння та навички як загально технічного і загально трудового, так і спеціального характе­ру, розвивають у них професійні ін­тереси і творче ставлення до праці. Слід відмітити, що такі олімпіади можна розглядати як одну із форм профорієнтаційної роботи з вихо­вання в учнів інтересу до масових професій.
Певну роль у проведенні проф­орієнтаційної роботи відіграють за­соби наочної агітації та інформації в навчальних майстернях школи. Це можуть бути стенди, плакати, ло­зунги, різноманітні виставки: вітри­ни, альбоми, стінні газети тощо. Стенди, які відображають досягнен­ня нашої країни в галузі науки, тех­ніки та виробництва, під заголовка­ми «Наука і техніка в епоху НТП», «Новини науки, техніки та вироб­ництва» або інші можна розмісти­ти в коридорі майстерень. Тут же розміщують стінгазету, яка відобра­жає роботу майстерень, гуртків тех­нічної творчості, містить відомості про підприємства міста і району. Необхідно також оформити май­стерні стендами з профорієнтації «Наші батьки — передовики вироб­ництва», «Ким бути?» та ін.
У майстернях обладнують куто­чок профорієнтації, який гарно оформляють і розміщують на само­му видному місці. Оформлення ви­конують учні під керівництвом учи­теля трудового навчання. Куточок має включати матеріали про про­мислові галузі економіки нашої краї­ни, місцеві підприємства даних га­лузей, їх структуру, значення, пер­спективу розвитку, потребу в кадрах; основні масові професії цих під­приємств, їх передовиків і новато­рів. Усе це оформлюють у вигляді альбомів, стендів, вітрин, відеофільмів, які також включають відомос­ті про ПТУ свого району та області, про вищі навчальні заклади облас­ті й країни. Опис масових професій даного економічного району вико­нують у вигляді карток-професіограм. Професіограми про найбільш поширені професії та спеціальності можна оформити у вигляді стендів-розсувок або каталогів. Це можуть бути професіограми столяра, слю­саря, токаря, електромонтера, елект­ромонтажника та інших, ознайомлен­ня з якими передбачено програмою трудового навчання. Стенди-розсув-ки дають можливість звернути ува­гу школярів на більш важливе і ці­каве в професії.
У куточку профорієнтації мож­на розмістити також матеріали для самостійної роботи учнів з розвит­ку інтересу до певної галузі праці і професії; творчі завдання для пере­вірки здібностей, яких вимагає ця діяльність; довідники про професії
та спеціальності й рекомендований список літератури про різні галузі економіки і професії. Тут же мож­на розмістити дошку показників тру­дового змагання учнів і планів ро­боти школярів у майстернях з ви­конання замовлень школи, дитячих закладів, ясел, підприємств чи ін­ших господарств та фірм; вітрину-виставку кращих виробів школярів, виконаних на уроках з технічної пра­ці й на гурткових заняттях.
Усе це сприяє формуванню в уч­нів мотивів свідомого вибору про­фесії, розвиває інтерес до певної трудової діяльності й до майбутньої професії, яку хоче обрати школяр. Кожна форма і кожен метод мають
свої переваги та недоліки. Найбіль­шого виховного ефекту в профорієн­таційній роботі можна досягти ли­ше тоді, коли з цією метою буде ви­користана вся система форм і методів цієї роботи у комплексі.
Підвищення ролі занять з тру­дового навчання у справі проф­орієнтації учнів відповідає меті і змісту сучасної освіти, оскільки, готуючи учнів до свідомого вибору професії, вчитель вирішує основне виховне завдання з підготовки шко­лярів до праці і життя. Тому ціле­спрямована робота з профорієнта­ції на уроках трудового навчання стає важливою професійною якіс­тю педагога.
2.4. План-конспект урока - експеремента з трудового навчання в 6
класі
Тема. Технологія токарної об­робки металів та виготовлення ви­робів.
Мета: навчальна — формуван­ня умінь творчо застосовувати знання, уміння та навички ро­боти на токарному верстаті, фо­кусуючи їх на виготовлення ко­рисних виробів;
виховна — закріплювати праг­нення дотримуватися виробничої і технологічної дисципліни та пра­вил безпечної праці;
розвивальна — розвивати технічне та абстрактне мислення , уяву,увагу, координацію рухів.
Міжпредметні зв'язки: фізика {Механічний рух. Поступальний і обертальний рух. Рівномірний рух. Швидкість. Сила тертя), геомет­рія {Паралельність та перпенди­кулярність прямих. Кути).
Об'єкти праці: заготовки для гвинтів і гайок.
Оснащення: токарно-гвинто­різні верстати; свердлильні вер­стати; ключі до верстатів; токарні різці; слюсарні ножівки; напил­ки; молотки; кернери; рисувалки; штангенциркулі; лінійки; олів­ці; свердло 0 5,0; зенківка; скла­дові універсальної малки — ос­нова і перо; зразки гвинтів і га­йок (баранцеві, круглі, чотири-і шестигранні); чорнові заготов­ки для виготовлення виробів; плакат «Виготовлення болта».
Тип заняття: комплексне засто­сування знань, умінь та навичок.
Метод: проектно-техноло­гічний.
Час: 90 хвилин.
План заняття:
1. Організація учнів.
2. Актуалізація опорних знань.
3. Мотивація навчальної ді­яльності учнів.
4. Оголошення теми і мети заняття.
5. Вступний інструктаж.
6. Практична робота.
7. Заключна частина.
8. Прибирання робочих місць і майстерні в цілому, виконан­ня своїх обов'язків інструмен­тальником та верстатником.
Хід заняття І. Організація учнів
Привітання, призначення чер­гових, виконання своїх обов'яз­ків інструментальником та вер­статником, перевірка присутності й підготовленості учнів до заняття.
Поки проводиться перевірка, учні повторюють попередню вив­чений матеріал.
II. Актуалізація опорних знань
1. На яку найбільшу величи­ну може виступати кінець заго­товки із токарного патрона?
2. Яку глибину різання виз­начають для чорнового, напів-чистового і чистового точіння?
3. На скільки поділок треба повернути маховичок лімба по­перечної подачі з ціною поділки 0,025 мм, щоб діаметр заготовки після проточування зменшився на 2 мм; 1,4 мм; 0,6 мм; 0,1 мм?
4. Як ви будете точити деталь, якщо потрібно, щоб її діаметр зменшився на 7 мм?
Повторення основних етапів роботи на токарному верстаті, використовуючи плакат «Виго­товлення болта».
III. Мотивація навчальної діяльності учнів
У 6 класі ми розпочали виго­товляти універсальні малки: ви­різали за розмірами згідно з крес­ленням по дві металеві пласти­ни (основу і перо) із листового металу завтовшки 2 мм. В одній пластині просвердлили 5 отво­рів 0 6, а в другій виготовили поздовжній отвір завширшки 6 мм. Але щоб користуватися цими малками, треба виготови­ти ще по три деталі: гвинт, гай­ку і шайбу. У 7 класі ми повин­ні виготовити шайби, а також заготовки для гвинтів і заготов­ки для гайок. А у 8 класі буде тема «Технологія нарізання різь­би», під час вивчення якої на­ріжемо різьбу на гвинтах і в гай­ках. Після складання всіх дета­лей у виріб малками можна буде користуватися.
І ви вже здогадалися, що за­готовки для гвинтів будемо ви­готовляти на токарних верстатах.
IV. Оголошення теми і мети заняття
Дату і тему записую на дошці, а учні — в зошитах. Усно повідом­ляю навчальну мету.
V. Вступний інструктаж
1. Коротка бесіда про профе­сії токаря і технолога з обробки металів.
2. Стисле повторення правил безпечної праці під час роботи на токарному верстаті по ме­талу.
3. Стисле повторення правил безпечної праці під час роботи на свердлильному верстаті.
Повідомлення завдань:
а) сконструювати і в робочих зошитах зробити ескізи загото­вок гвинта і гайки. Врахувати, що в гайці отвір 0 5,0, а на гвинт проміжок під різьбу завдовжки 10 мм і 0 5,9 "°"⁵ {Дані записую на дошці). В усьому іншому (фор­ма, конструкційні особливості тощо) пропоную проявляти твор­чість. Під час конструювання слід пам'ятати, що вироби мають бу­ти прості, легкі у виготовленні, зручні у роботі і максимально підходити до нашого основного виробу. (Демонстрування зразків гвинтів і гайок);
б) виготовити заготовку гвин­та на токарному верстаті;
в) слюсарним способом ви­готовити заготовку гайки;
г) на свердлильних верстатах просвердлити отвори в гайках, і з двох сторін отвору зняти фас­ки (виконати зенкування отвору).
Організація навчально-трудо­вої діяльності:
Призначення консультантів. Консультантів призначаю з уч­нів, які добре встигають з тру­дового навчання і зацікавлено ставляться до предмета, виявля­ють бажання допомагати това­ришам, вміють знаходити кон­такт з іншими учнями, не про­являють зазнайства і лицемірства, вимогливі до себе і до інших. Може бути 2—6 консультантів, залежно від кількості учнів і внут­рішньої структури класу.
Розподіл учнів на пари. Ство­рюю пари учнів, враховуючи сим­патії та працездатність школярів.
VI. Практична робота
Учні розташовуються за слю­сарними верстаками по парах і
ТВОРЧИЙ ПІДХІД ДО УРОКУ
розпочинають конструювання виробів, виконуючи в робочих зошитах ескізи заготовок гвин­та і гайки. Щоб визначитися зі своєю конструкцією, вони роз­дивляються зразки гвинтів і га­йок деяких існуючих конструк­цій (у цей час проводжу поточ­ний інструктаж з консультантами, роз'яснюю їхні обов'язки).