Міністерство освіти і науки України
Рівненський державний гуманітарний університет
Кафедра політичних наук
Курсова робота
на тему:
« Правовий режим використання і охорони надр України»
Виконала:
студентка ІІІ курсу
історико-соціологічного факультету групи ІЮ-31
Вездецька Ю.П.
Перевірив:
Невинний К.М.
Рівне
2007

План

Вступ
Розділ 1 Надра як об’єкт використання та правової охорони
Розділ 2 Поняття і зміст правової охорони надр
Розділ 3 Відповідальність за порушення правил користування надрами
Розділ 4 Участь органів внутрішніх справ в охороні надр
Висновки
Список використаних джерел та літератури
Додатки

Вступ
Актуальність теми. Проблема взаємодії суспільства й природи має глобаль­ний планетарний характер. Зберегти природу, й зокрема екологічний баланс земних надр в стані, придат­ному для життя людини, можна тільки загальними зусиллями населення всієї Землі. Тому кожна країна зобов'язана берег­ти свої надра та нести моральну та юридично відповідальність перед усім сві­том за їх належну охорону.
Загальновідомо, що природні явища змінюються повільніше, ніж суспільні. Обумовлено це специфікою законів розвитку природи. Тому держава, уособлюючи інтереси суспільства і здійснюючи еко­логічну функцію, визначає правові форми регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі не тільки визначення приналеж­ності природних об'єктів, а й їх використання, відтворення і охоро­ни природного середовища. Така соціальна діяльність повинна спри­яти зміцненню взаємодії суспільства і природи на науково обгрунто­ваному рівні, реальному відображенню їх взаємодії.
Оскільки земні надра є чи не найголовнішим та найперспективнішим джерелом різноманітних природних ресурсів для людства, в тому числі й для нашої держави, то їх належна охорона на державному рівні та достатня врегульованість є запоруками екологічної безпеки та матеріального добробуту людей. Це безумовно спонукає до подальших наукових пошуків у цій царині та до поглибленої фактологічної та концептуальної розробки даної наукової проблематики.
Метою дослідження є відтворення особливостей системи законодавчого регулювання використання та захисту земельних надр України. Окреслена мета спонукає виокремити наступні завдання дослідження:
-розкрити правовий режим використання та охорони надр в українській державі;
-         проаналізувати основні проблеми та недоліки екологічного законодавства України в сфері користування та охорони надр держави;
-         розробити систему економічно-правової оптимізації використання надр.
Об’єктом дослідження надра держави Україна та правовий режим використання та охорони надр.
Предметом дослідження виступають суспільні екологічні відносини, що постають з приводу використання та правової охорони надр України.
Практичне значення роботи полягає в детальному розкритті механізму використання та правової охорони багатств земних надр української держави та в наведенні шляхів підвищення ефективності використання та охорони вод. Також в розділах курсової роботи розкрито основні проблемні питання, що стосуються використання та правової охорони надр на території України.

Розділ1. Надра як об’єкт використання та правової охорони

Надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.
Гірничі правовідносини – це врегульовані нормами права відносини між суб’єктами з приводу геологічного вивчення, використання і охорони надр. Суб’єктами гірничих правовідносин є Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим і місцеві Ради народних депутатів, через які народ України реалізує своє виключне право власності на надра, органи державної влади, яким законодавством України надані повноваження щодо розпорядження надрами, органи, що здійснюють державне управління у галузі геологічного вивчення, використання і охорони надр, а також користувачі надрами. Користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземні юридичні особи та громадяни.
Громадяни та їх об'єднання сприяють місцевим Радам народних депутатів і спеціально уповноваженим органам державної виконавчої влади у здійсненні заходів щодо раціонального використання та охорони надр.
В залежності від об’єкту регулювання гірничі відносини можна поділити на:
-                            гірничі відносини з приводу геологічного вивчення надр;
-                            гірничі відносини з приводу використання надр;
-                            гірничі відносини з приводу охорони надр.
Кодекс України про надра дає примірний перелік юридичних фактів, які породжують гірничі правовідносини, тобто можуть бути підставами їх виникнення, зміни і припинення. Зокрема, в процесі реалізації Радами всіх рівнів, Кабінетом Міністрів, та іншими органами повноважень в галузі геологічного вивчення, використання і охорони надр, які передбачені Кодексом про надра, ними приймаються рішення, які є підставами виникнення, зміни і припинення гірничих правовідносин.
Відповідно до статті 4 Кодексу України про надра, надра є виключною власністю народу України і надаються тільки у користування. Угоди або дії, які в прямій або прихованій формі порушують право власності народу України на надра, є недійсними. Народ України здійснює право власності на надра через Верховну Раду України, Верховну Раду Республіки Крим і місцеві Ради народних депутатів. Окремі повноваження щодо розпорядження надрами законодавством України можуть надаватися відповідним органам державної виконавчої влади.
Суб’єктом права виключної власності на надра є народ України. Закон України “Про власність” (ст.9) серед інших об’єктів права виключної власності народу України передбачає і надра. Відповідно до статті 5 Кодексу про надра, в Україні створюється державний фонд надр та державний фонд родовищ корисних копалин. Державний фонд надр включає як ділянки надр, що використовуються, так і ділянки надр, не залучені до використання, в тому числі континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони.
Родовища корисних копалин - це нагромадження мінеральних речовин в надрах, на поверхні землі, в джерелах вод та газів, на дні водоймищ, які за кількістю, якістю та умовами залягання є придатними для промислового використання.
Техногенні родовища корисних копалин - це місця, де накопичилися відходи видобутку, збагачення та переробки мінеральної сировини, запаси яких оцінені і мають промислове значення. Такі родовища можуть виникнути також внаслідок втрат при зберіганні, транспортуванні та використанні продуктів переробки мінеральної сировини.
Усі родовища корисних копалин, у тому числі техногенні, з запасами, оціненими як промислові, становлять Державний фонд родовищ корисних копалин, а всі попередньо оцінені родовища корисних копалин - резерв цього фонду. Державний фонд родовищ корисних копалин є частиною державного фонду надр. Корисні копалини за своїм значенням поділяються на корисні копалини загальнодержавного і місцевого значення.
Як вже зазначалося, надра надаються тільки у користування. Відповідно до статті 13 Кодексу про надра, користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземні юридичні особи та громадяни.
Надра надаються у користування для:
·                    геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення;
·                    видобування корисних копалин;
·                    будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод;
·                    створення геологічних територій та об'єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам'ятки природи, лікувальні, оздоровчі заклади та ін.);
·                    задоволення інших потреб.

Розділ 2. Поняття і зміст правової охорони надр.
В Україні відносини у галузі охорони надр регулюються Законом “Про охорону навколишнього природного середовища”, а також розробленим відповідно до нього Кодексом про надра. Стаття 56 Кодексу про надра встановлює основні вимоги в галузі охорони надр.
Основними вимогами в галузі охорони надр є:
·                    забезпечення повного і комплексного геологічного вивчення надр;
·                    додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування і недопущення самовільного користування надрами;
·                    раціональне вилучення і використання запасів корисних копалин і наявних у них компонентів;
·                    недопущення шкідливого впливу робіт, пов'язаних з користуванням надрами, на збереження запасів корисних копалин, гірничих виробок і свердловин, що експлуатуються чи законсервовані, а також підземних споруд;
·                    охорона родовищ корисних копалин від затоплення, обводнення, пожеж та інших факторів, що впливають на якість корисних копалин і промислову цінність родовищ або ускладнюють їх розробку;
·                    запобігання необгрунтованій та самовільній забудові площ залягання корисних копалин і додержання встановленого законодавством порядку використання цих площ для інших цілей;
·                    запобігання забрудненню надр при підземному зберіганні нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захороненні шкідливих речовин і відходів виробництва, скиданні стічних вод;
·                    додержання інших вимог, передбачених законодавством про охорону навколишнього природного середовища.
У разі порушення вимог в галузі охорони надр користування надрами може бути обмежено, тимчасово заборонено (зупинено) або припинено спеціально уповноваженими на те державними органами в порядку, встановленому законодавством України.
Забудова площ залягання корисних копалин відбувається в порядку, передбаченому статтею 58 Кодексу про надра. Забороняється проектування і будівництво населених пунктів, промислових комплексів та інших об'єктів без попереднього геологічного вивчення ділянок надр, що підлягають забудові.
Рідкісні геологічні відслонення, мінералогічні утворення, палеонтологічні об'єкти та інші ділянки надр, які становлять особливу наукову або культурну цінність, можуть бути оголошені у встановленому законодавством порядку об'єктами природно-заповідного фонду.
У разі виявлення при користуванні надрами рідкісних геологічних відшарувань і мінералогічних утворень, метеоритів, палеонтологічних, археологічних та інших об'єктів, що становлять інтерес для науки і культури, користувачі надр зобов'язані зупинити роботи на відповідній ділянці і повідомити про це заінтересовані державні органи (ст.59 Кодексу про надра).
Права та обов'язки користувачів надр
Користувачі надр мають право:
1) здійснювати на наданій їм ділянці надр геологічне вивчення, комплексну розробку родовищ корисних копалин та інші роботи згідно з умовами спеціального дозволу (ліцензії);
2) розпоряджатися видобутими корисними копалинами, якщо інше не передбачено Законодавством або умовами спеціального дозволу (ліцензії);
3) здійснювати на умовах спеціального дозволу (ліцензії) консервацію наданого в користування родовища корисних копалин або його частини;
4) на першочергове продовження строку тимчасового користування надрами.
Користувачі надр зобов'язані:
1) використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано;
2) забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне використання та охорону надр;
3) забезпечувати безпеку людей, майна та навколишнього природного середовища;
4) приводити земельні ділянки, порушені при користуванні надрами, в стан, придатний для подальшого їх використання у суспільному виробництві;
5) виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені Законодавством України.
Захист прав користувачів надр
Права користувачів надр охороняються Законом і можуть бути обмежені лише у випадках, передбачених Законодавством України. Збитки, завдані порушенням прав користувачів надр, підлягають відшкодуванню в повному обсязі відповідно до Законодавчих актів України.
Припинення права користування надрами.
Право користування надрами припиняється у разі:
1) якщо відпала потреба у користуванні надрами;
2) закінчення встановленого строку користування надрами;
3) припинення діяльності користувачів надр, яким їх було надано у користування;
4) користування надрами з застосуванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров'я населення;
5) використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення інших вимог, передбачених дозволом (ліцензією) на користування ділянкою надр;
6) якщо користувач без поважних причин протягом двох років не приступив до користування надрами;
7) вилучення у встановленому Законодавством порядку наданої у користування ділянки надр.
Право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів, - у судовому порядку. При цьому питання про припинення права користування земельною ділянкою вирішується у встановленому земельним Законодавством порядку. Законодавством України можуть бути передбачені й інші випадки припинення права користування надрами.
Правова охорона надр передбачає систему правових заходів і норм, спрямованих на забезпечення геологічного вивчення надр, їх раціонального використання та надійний захист. Вимоги щодо геологічного вивчення надр викладені в ст. 38 Кодексу України про надра.
Основними вимогами в галузі охорони надр є такі:
а) забезпечення належного правового регулювання охорони надр;
б) додержання встановленого порядку надання надр у користування;
в) раціональне вилучення і використання запасів корисних копалин і наявних у них компонентів;
г) Недопущення шкідливого впливу робіт, пов’язаних з користуванням надрами, на збереження запасів корисних копалин, гірничих виробок і свердловин, що експортуються чи законсервовані, а також підземних споруд;
д) охорона родовищ корисних копалин від затоплення, обводнення, пожеж та інших факторів, що впливають на їх якість і промислову цінність родовищ або ускладнюють їх розробку;
е) запобігання необґрунтованій та самовільній забудові площ залягання корисних копалин і додержання встановленого законодавством порядку використання цих площ для інших цілей;
є) запобігання забрудненню надр при підземному зберіганні нафти, газу та інших речовин і матеріалів, сховані шкідливих речовин в відходів виробництва, скидання стічних вод;

Розділ 4. Участь органів внутрішніх справ в охороні надр
Охорону надр органи внутрішніх справ здійснюють, голо­вним чином, у процесі охорони права державної власності і в процесі забезпечення громадського порядку. Надра є об'єктом природи і водночас — виключною власністю народу України, яку органи внутрішніх справ зобов'язані охороняти. Особлива увага при цьому приділяється зберіганню видобутих корисних копалин від розкрадання і безгосподарного викорис­тання. Саме ці правопорушення і злочини здебільшого вияв­ляються і припиняються працівниками міліції.
Органи внутрішніх справ сприяють охороні надр і тим, що захищають права їхніх користувачів, які можуть бути обмеже­ні лише у випадках, передбачених законодавством України. Це відноситься до охорони прав усіх користувачів надр, яки­ми можуть бути підприємства, установи, організації, громадя­ни України, а також іноземні юридичні та фізичні особи.
Однією з форм охорони надр органами внутрішніх справ є сприяння місцевим органам влади у виконанні такої важ­ливої функції, як здійснення контролю, що передбачено Ко­дексом України про надра. Виконуючи цю функцію, місцеві Ради народних депутатів і їх виконавчі органи спираються на допомогу правоохоронних органів.
Важливу роль в охороні надр і видобутих корисних копа­лин відіграють підрозділи протипожежної безпеки системи Мі­ністерства внутрішніх справ України, які покликані контролю­вати дотримання відповідних правил пожежної безпеки на гір­ничодобувних об'єктах, об'єктах по переробленню мінераль­ної сировини, а також підземних спорудах, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, їх головним завданням є запобігання виникненню пожежі та якомога швидкого її пога­шення.
За діючим законодавством місця розташування гірничодо­бувних об'єктів і підземних споруд, не пов'язаних з видобу­ванням корисних копалин, у тому числі для підземного збе­рігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, заховання відходів виробництва, інших шкідливих речовин і скидання стічних вод, до початку проектних робіт погоджуються з ор­ганами державного гірничого нагляду, охорони навколишньо­го природного середовища, державного санітарного нагляду, з територіальними геологічними підприємствами, відповідними Радами народних депутатів та іншими зацікавленими органа­ми. До таких слід віднести органи протипожежної безпеки.
У своїй діяльності щодо охорони надр органам внутрішніх справ належить керуватись Кодексом України про надра, За­конами України «Про міліцію», «Про охорону навколишнього природного середовища», відповідними статтями Кодексу Ук­раїни про адміністративні правопорушення, Цивільного і Кри­мінального кодексів України, місцевими програмами розвитку мінерально-сировинної бази, раціонального використання і охорони надр, які розробляються обласними Радами народ­них депутатів відповідно до ст. 9 Кодексу України про надра.
У Законі України «Про міліцію» визначені її основні зав­дання, зокрема: забезпечення безпеки громадян, захист їх прав і законних інтересів; захист власності від злочинних по­сягань; виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили; сприяння у межах своєї компетенції державним ор­ганам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків; запобігання правопо­рушенням та їх припинення.
Зрозуміло, що виконання цих завдань неодмінно передба­чає охорону надр.
Здійснювати охорону надр зобов'язує працівників органів внутрішніх справ і Кодекс України про надра. У ст. 2 Кодексу зазначено: «Завданням Кодексу про надра є регулювання гірничих відносин з метою забезпечення раціонального, ком­плексного використання надр для задоволення потреб у міне­ральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпе­ки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, уста­нов, організацій та громадян».
Працівники органів внутрішніх справ не можуть бути бай­дужими і до виконання вимог, передбачених іншими статтями Кодексу України про надра: ст. 22 передбачає надання надр для захоронення відходів виробництва, інших шкідливих речо­вин та скидання стічних вод; ст. 23 регулює права земле­власників і землекористувачів на видобування корисних ко­палин місцевого значення, торфу та прісних підземних вод; ст. 50 забороняє введення в експлуатацію нових і реконстру­йованих гірничодобувних об'єктів, об'єктів по переробці міне­ральної сировини, а також підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, безпеку людей, майна і нав­колишнього природного середовища; ст. 55 передбачає поря­док користування надрами для цілей, не пов'язаних з видо­буванням корисних копалин, а саме: вжиття заходів, які за­побігли б їх проникненню в гірничі виробки, на земну поверх­ню та водні об'єкти.
У разі порушення зазначених вимог скидання в надра стічних вод, захоронення шкідливих речовин і відходів вироб­ництва повинно бути обмежено, тимчасово заборонено (зупи­нено) або припинено органами державного гірничого нагляду чи іншими спеціально уповноваженими на те державними ор­ганами.
Брати участь в охороні надр зобов'язує працівників орга­нів внутрішніх справ і ст. 12 Кодексу про надра, в якій гово­риться про участь громадян та їх об'єднань у здійсненні за­ходів щодо раціонального використання та охорони надр. Та­ким чином, охорона надр є не тільки службовим, а й грома­дянським обов'язком працівників органів внутрішніх справ.
Зрозуміло, що участь органів внутрішніх справ в охороні надр буде більш плідною, якщо вони свої зусилля будуть тіс­ніше поєднувати з зусиллями органів державного геологічного контролю і органів державного гірничого нагляду.

Висновки
Тисячоліттями люди не відчували відповідальності за збе­реження природи, відносились до неї як до невичерпного джерела. Прозріння настало лише тоді, коли екологічна криза стала загрожувати багатьом регіонам нашої планети та само­му існуванню людства.
Все це змушує переосмислити складні взаємозв'язки і процеси у навколишньому середовищі та усвідомити, наскіль­ки виваженими, науково обгрунтованими та законодавчо врегульованими повинні бути екологічні відносини, зокрема й у сфері використання та охорони надр. У забезпеченні раціонального використання й охорони надр важливе місце посідають правові засоби.
Сьогодні надзвичайно важливим завданням ук­раїнської держави і суспільства є створення обгрунтованого і детально розробленого природоохоронного законодавства та забезпечення впровадження його в життя. Необхідно створи­ти такий правовий механізм, за якого нанесення шкоди земним надрам, нераціональне використання їх ресурсів були б невигідни­ми підприємствам та іншим природокористувачам.
Щоб вивести Україну з екологічної кризи, правовій науці та юридичній практиці треба зробити набагато більше у сфері екологічних відносин, ніж це було зроблено дотепер. Важливо враховувати й те, що науково-технічна революція постійно підвищує інтенсивність впливу людей на надра. Якщо суспільство не зуміє зупинити пагубні екологічні процеси, які набули широкого розмаху, во­но приречене на неминуче самознищення.
Важливим правовим заходом у сфері екологічної безпеки водних ресурсів повинна стати розробка державної та місцевих програм запобігання і подолання екологічно небезпечних наслідків, ви­кликаних природними явищами чи створених діями людини.
На велику увагу заслуговує механізм реалізації екологіч­ного законодавства. З метою його вдосконалення доцільно використати різні організаційно-правові важелі: матеріальне заохочення до бездоганного виконання вимог користування надрами, підвищення юридичної відповідальності за їх невиконання або порушення, посилення державного і гро­мадського екологічного контролю, створення системи еколо­гічної освіти і виховання. Майбутнє України дуже тісно пов'язане з екологічною безпекою, яка є, у свою чергу, найважливішою складовою національної безпеки.

Список використаних джерел та літератури.

Нормативно-правові акти
1.     Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” № 1264-ХІІ від 25 червня 1991 року з наступними змінами і доповненнями;
2.     Земельний кодекс України. – Офіц. вид. – К., 2004. – 220 с.
3.     Кодекс України Про надра. – Офіц. вид. - К., 2004. – 78 с.
4.                 Конституція України. - Офіц. вид. - К., 2002. — 72с.
Підручники та монографії
1.                 Андрейцев В.І. Екологічне право: Курс лекцій в схемах (Загальна частина). – К., 1996. – 208 с.
2.                 Андрейцев В. І., Балюк Г. І., Бобкова А. Г., Ковальчук Т. Г., Краснова М. В. Екологічне право. Особлива частина. — К., 2001. — 544с.
3.                 Баб’як О.С., Біленчук П.Д. Екологічне право України. – К., 2001. – 216с.
4.                 Барбашова Н. В.. Екологічне право України. — Донецьк, 2003. — 392с.
5.                 Великанова М.М. Аграрне та екологічне право України. – Ніжин., 2001. – 48 с.
6.                 Дмитренко І.А. Екологічне право України. – К., 2001. – 352 с.
7.                 Екологічне право: теорія, історія, практика. / Ред. М.І. Малишко. – К., 2004. – 60 с.
8.                 Малишко М.І. Екологічне право України. / Ред. В.З. Ярчук. – К., 2001. – 389 с.
9.                 Попов В. К., Гетьман А. П., Размєтаєв С. В., Шахов В. С., Кулініч П. Ф. Екологічне право України. — Х., 2001. — 480с.
10.            Тищенко Г.В. Екологічне право України. К., 2003. – 256 с.
11.            Шем’яков О.П. Правове регулювання використання та охорони надр: Автореф.дис.канд.юрид.наук. – Харків, 2002. – 19 с.
Наукові статті
1.                 Андрейцев В.І. Право громадян на екологічну небезпеку: превентивні гарантії реалізації на захист // Право України – 2001. - №212. – С. 15-20.
2.                 Андрейцев В.І., Лапечук П.І. Екологічна безпека і її конституційне забезпечення // Голос України, 1994. 15 квітня.
3.                 Гримайло В. Поняття екологічного злочину: новий кримінальний кодекс України // Юридичний вісник України. – 2001.-19 грудня.
4.                 Гриненко В. Екологія під охороною закону: кримінальна відповідальність за “Злочини проти довкілля” // Юридичний вісник України. – 2001.3-9 листопада.
5.                 Литвин О. Кримінально – правовий екологічної безпеки // Право України. – 2005.-№2.- С.23-27.

Додаток 1
ПОРЯДОК
передачі розвіданих родовищ корисних копалин
для промислового освоєння
Затверджено постановою Кабінету Міністрів України
 від 14 лютого 1995 р. № 144
1. Цей Порядок визначає умови передачі для промислового ос­воєння розвіданих родовищ корисних копалин, у тому числі техно­генних, або їх ділянок, запаси корисних копалин яких оцінені та визнані підготовленими до промислового освоєння Державною комісією по запасах корисних копалин (далі — ДКЗ) і які включені до державного фонду родовищ корисних копалин.
В окремих випадках, за згодою заінтересованих користувачів надр, може бути здійснено передачу для промислового освоєння ро­довищ корисних копалин, запаси яких не повністю підготовлені до промислового освоєння і попередньо оцінені.
2. Користувачі надр до передачі їм родовищ корисних копалин для промислового освоєння повинні отримати в установленому по­рядку ліцензію на користування надрами, якщо інше не передбаче­но Кодексом України про надра.
3. Держкомгеології або інші підприємства, які проводили геоло­горозвідувальні роботи, передають користувачам надр на строк роз­робки корисних копалин, зазначений у ліцензії:
- один примірник геологічного звіту про розвідку родовищ корис­них копалин, запаси яких оцінені ДКЗ;
- довідку про виконання рекомендацій, зазначених у рішенні ДКЗ щодо оцінки запасів корисних копалин;
- акт технічного стану свердловин (для родовищ нафти та газу), який складається за участю представників видобувних підприємств та органів державного гірничого нагляду, а також матеріали щодо усіх ліквідованих у процесі розвідки свердловин;
- зразки гірських порід, керни свердловин, дублікати проб, які на далі можуть бути використані у процесі вивчення, дорозвідки та роз­робки родовищ корисних копалин, а також для цілей, не пов'язаних .і видобуванням корисних копалин;
- збережені розвідувальні гірничі виробки (шахти, шурфи, канави тощо) та свердловини, які можуть бути використані під час розробки родовищ та для цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних ко­палин;
- ліквідовані в установленому порядку виробки та свердловини, ви­робничо-технічні будівлі, споруди та інше майно;
- збережені у первинному вигляді наземні й підземні центри та знаки геодезичної (маркшейдерської) опорної сітки та зйомочного обгрунтування, а також знаки біля устя розвідувальних виробок (свердловин, шурфів, штолень та ін.), каталог координат, складений за встановленою системою, та висотних відміток пунктів зйомочного обгрунтування і устя розвідувальних виробок. У разі неможливості-збереження знаків біля устя розвідувальних виробок (на орних зем­лях, у руслах річок тощо) ці устя топографічно прив'язуються до реперів, установлених на вільних ділянках землі.
4. Для передачі родовища корисних копалин у промислове ос­воєння спільним наказом підприємства, яке проводило геологороз­відувальні роботи, та підприємства, яке приймає родовище в промис­лове освоєння, утворюється міжвідомча комісія.
5. До складу міжвідомчої комісії включаються представники під­приємства, яке проводило геологорозвідувальні роботи, підприєм­ства, яке приймає родовище, та представники органів державно­го геологічного контролю і державного гірничого нагляду (за згодою).
Головою міжвідомчої комісії призначається представник підпри­ємства, яке приймає родовище.
6. Міжвідомча комісія здійснює свою роботу, як правило, безпо­середньо на об'єкті, що передається, і має право одержувати від під­приємства, яке проводило розвідку родовища, всю необхідну доку­ментацію з результатами геологорозвідувальних робіт, проведених на об'єкті.
7. Передача родовищ корисних копалин, у тому числі техноген­них, або їх ділянок оформлюється актом, який підписується головою та всіма членами міжвідомчої комісії. До акта додаються довідки, протоколи, описи та інші документи, зазначені в пункті 3 цього По­рядку. Наявність суперечностей між членами міжвідомчої комісії фіксується актом.
Акт міжвідомчої комісії є підставою для віднесення запасів ко­рисних копалин розвіданого родовища у державному фонді родовищ корисних копалин на баланс підприємства, яке прийняло родовище для промислового освоєння.
8.       Контроль за дотриманням вимог цього Порядку, правиль­ністю та своєчасністю передачі розвіданих родовищ корисних копа­лин для промислового освоєння здійснюють у межах своєї компе­тенції Держнаглядохоронпраці, Держкомгеології та їхні органи на місцях.

Додаток 2
ПОЛОЖЕННЯ
про першовідкривачів родовищ
корисних копалин
Затверджено постановою Кабінету Міністрів України
від 1 лютого 1995 р. № 80
1. Першовідкривачами родовищ корисних копалин в Україні виз­наються особи, які відкрили невідоме раніше родовище, що має про­мислову цінність, або виявили додаткові запаси корисних копалин чи нову мінеральну сировину в раніше відомому родовищі, иц0 істотно підвищують його промислову цінність. Першовідкривачам родовищ корисних копалин видається на­грудний знак "Першовідкривач родовища" та виплачується грошова винагорода.
2. Першовідкривачами родовищ корисних копалин в Україні мо­жуть бути:
 - особи, які відкрили родовища унікальної, першої та другої групи, а також третьої групи родовищ чорних, кольорових, рідкісних і радіоактивних металів, золота, паливної сировини, алмазів, йодо-бромних вод, калійних солей, фосфоритів, пісків для скляної та сировини для цементної промисловості, само­родної сірки, дорогоцінного та напівдорогоцінного каміння, міне­ральних і термальних вод, прісних підземних вод (далі — родови­ща);
 - особи, які науково обгрунтували необхідність проведення пошу­ково-розвідувальних робіт, на основі яких відкрито родовища.
3. Якщо у відкритті родовищ, а також виявленні в раніше відомих родовищах додаткових запасів корисних копалин чи нової міне­ральної сировини, що істотно підвищують їх промислову цінність, брало участь кілька осіб, нагрудний знак "Першовідкривач родови­ща" видається кожному учаснику.
4. Матеріали про визнання першовідкривачами родовищ корис­них копалин в Україні працівників геологічних підприємств та організацій, а також інших громадян (крім працівників підприємств та організацій інших галузей, які ведуть геологорозвідувальні роботи) готують комісії у справах першовідкривачів родовищ корисних копалин геологічних підприємств та організацій і надсилають їх на розгляд Комісії у справах першовідкривачів родовищ корисних ко­палин Держкомгеології для подальшого подання до Міжвідомчих комісії у справах першовідкривачів родовищ корисних копалин при Державній комісії по запасах корисних копалин (далі — Між­відомча комісія).
5. Матеріали про визнання першовідкривачами родовищ корисних копалин в Україні працівників підприємств та організацій інших га­лузей, які ведуть геологорозвідувальні роботи, готують комісії у справах першовідкривачів родовищ корисних копалин цих підпри­ємств та організацій разом з комісіями у справах першовідкривачів родовищ корисних копалин відповідних державних геологічних під приємств Держкомгеології та надсилають їх на розгляд комісій у справах першовідкривачів родовищ корисних копалин галузевих міністерств і відомств для подальшого подання до Міжвідомчої комісії.
6. Міжвідомча комісія розглядає матеріали, які надійшли від Ко­місії у справах першовідкривачів родовищ корисних копалин Держ­комгеології, відповідних комісій галузевих міністерств і відомств, го­тує висновки (пропозиції) і подає їх на затвердження Держкомгео­логії.
7. Рішення про видачу нагрудного знака "Першовідкривач родо­вища" приймається колегією Держкомгеології лише на основі по­дання Міжвідомчої комісії.
8. Нагрудний знак "Першовідкривач родовища" вручається ра­зом із спеціальним дипломом. У разі втрати нагрудного знака або диплома дублікати не видаються.
9. Прізвища осіб, яким вручено нагрудний знак "Першовідкри­вач родовища" із спеціальним дипломом, вносяться у книгу "Пер­шовідкривач родовища".
10. Порядок встановлення та виплати грошової винагороди, а та­кож повноваження відповідних комісій у справах першовідкривачів родовищ корисних копалин визначаються інструкцією про грошові винагороди за відкриття нових родовищ корисних копалин, що ма­ють промислове значення, затверджуваною Держкомгеології за по­годженням із Мінекономіки і Мінфіном.

Додаток 3
Про платежі за користування надрами
Постанова Кабінету Міністрів України від 2 серпня 1996 р. № 899
Кабінет Міністрів України постановляє:
1. Установити, що до платежів за користування надрами належать:
 - платежі за користування надрами для видобування корисних ко­палин;
- платежі за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видо­буванням корисних копалин, у тому числі для будівництва і експлу­атації підземних споруд.
Платежі за користування надрами для видобування корисних ко­палин обчислюються на основі базових нормативів плати залежно від видів корисних копалин і диференційованих нормативів плати залежно від гірничо-геологічних особливостей родовищ та умов їх експлуатації.
2. Міністерству охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, Міністерству економіки, Міністерству фінансів, Державному комітетові по геології і використанню надр та Держав­ному комітетові по нагляду за охороною праці розробити і подати в IV кварталі 1996 р. до Кабінету Міністрів України базові нормативи плати, які застосовуватимуться під час обчислення платежів за ко­ристування надрами для видобування корисних копалин, залежно від видів корисних копалин та проект Порядку справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин.
3. Міністерствам і відомствам, до сфери управління яких нале­жать гірничо-видобувні підприємства, за погодженням з Міністер­ством економіки, Міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, Міністерством фінансів, Державним комітетом по геології і використанню надр та Державним комітетом по нагляду за охороною праці до кінця І кварталу 1997 р. внести до Кабінету Міністрів України пропозиції про встановлення дифе­ренційованих нормативів плати, які застосовуватимуться під час об­числення платежів за користування надрами для видобування ко­рисних копалин, залежно від гірничо-геологічних особливостей ро­довищ та умов їх експлуатації.
4. Міністерству охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, Державному комітетові по геології і використан­ню надр, Міністерству економіки, Міністерству фінансів за участю заінтересованих міністерств і відомств внести у II кварталі 1997 р. до Кабінету Міністрів України пропозиції про встановлення пла­тежів за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуван­ням корисних копалин, у тому числі для будівництва і експлуатації підземних споруд.
5. Установити, що до затвердження базових нормативів плати, які застосовуватимуться під час обчислення платежів за користування надрами для видобування корисних копалин, залежно від видів ко­рисних копалин та Порядку справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин, діє Тимчасовий поря­док справляння плати за спеціальне використання надр при видобу­ванні корисних копалин, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 р. № 85 (ЗП України, 1994 р., 6, ст. 143), з доповненням, внесеним постановою Кабінету Міністрів України від 9 січня 1996 р. № 24.