План

Вступ

1. Економічна сутність виробничих запасів згідно П (С) БО 9 ”Запаси"

2. Документальне оформлення операцій виробничих запасів

2.1 Документальне оформлення операцій при надходженні запасів

2.2 Документальне оформлення вибуття виробничих засобів

3. Аналітичний облік виробничих запасів

3.1 Синтетичний облік виробничих запасів

4. Методи оцінки запасів при їх вибутті

Вступ

З переходом України до ринкових умов господарювання бухгалтерський облік зазнав докорінних змін: введено новий план рахунків, затверджено П (С) БО, які регламентують методологічні засади бухгалтерського обліку.

Основним законодавчим актом, що регулює бухгалтерський облік в Україні є Закон України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність" від 16 липня 1999р.

Дана курсова робота написана на матеріалах підприємства ВАТ “Рівне Азот", яке було засноване в червні 1969р., дане підприємство являється юридичною особою. Основна діяльність підприємства ВАТ “Рівне Азот” виготовлення мінеральних добрив. Які реалізує по регіонах України та за її межами.

На підприємстві ВАТ “Рівне Азот” до запасів відносять: сировину, основні й допоміжні матеріали, малоцінні швидкозношувані предмети, напівфабрикати, товари, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності.

На даному підприємстві періодично проводять інвентаризацію запасів, мета її проведення: контроль за збереженням матеріалів і роботою матеріально відповідальної особи, перевірка якісного стану матеріальних цінностей, переоцінка вартості залишку цінностей. Періодичність і строки її проведення є обов’язковим до складання річної звітності.

Принцип формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси та розкриття її у фінансовій звітності встановлено П (С) БО 9 “Запаси”.

Мета написання даної курсової роботи - закріплення та поглиблення теоретичних знань студента, набуття навиків роботи бухгалтера.

Завданням написання курсової роботи є:

засвоєння економічної сутності виробничих запасів згідно П (С) БО 9 “Запаси”;

ознайомитись з документальним оформленням операцій з виробничими запасами;

засвоєння аналітичного та синтетичного обліку операцій з виробничими запасами;

засвоїти методи оцінки виробничих запасів при їх вибутті;

ознайомитись з автоматизацією процесу обліку виробничих запасів.

Жодне підприємство - як у сфері матеріального виробництва, так і у виробничій сфері - не може обійтися без запасів.

1. Економічна сутність виробничих запасів згідно П (С) БО 9 ”Запаси"

Найбільш важливою і значною часткою активів підприємства ВАТ “Рівне Азот” є запаси. Жодне підприємство не може обійтися без них.

Запаси - це матеріальні ресурси, які необхідні для забезпечення розширеного відтворення, обслуговування сфери нематеріального виробництва та задоволення потреб населення, які зберігаються на складах або в інших місцях з метою їх наступного використання.

Методологічні засади і принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси та розкриття її у фінансовій звітності встановлено П (С) БО 9 “Запаси”, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999р. №246.

Запаси згідно з П (С) БО 9 - це активи, які:

утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

утримують для використання у процесі виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг, управління підприємством.

На ВАТ “Рівне Азот” запаси поділяють на дві групи:

Виробничі: сировину, МШП, комплектуючі та запасні частини, напівфабрикати.

Товарні: товари, ГП, напівфабрикати які призначені для продажу.

Придбані або вироблені запаси зараховуються на баланс за первісною вартістю. Формування первісної вартості відбувається залежно від форми надходження запасів на підприємство (грошові розрахунки, бартер, безоплатне одержання тощо).

Підприємство ВАТ “Рівне Азот” відображаючи вартість запасів у фінансовій

звітності, використовує меншу з двох оцінок:

первісну вартість;

чисту вартість реалізації.

Первісною вартістю запасів, що придбані за плату є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням не прямих податків;

суми ввізного мита;

суми не прямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

ТЗВ (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів за вантажно-розвантажувальні роботи, витрати на перевезення, включаючи витрати на страхування ризиків транспортування запасів). ТЗВ включаються до собівартості придбаних запасів або загальною сумою відображаються на окремому субрахунку рахунків обліку запасів.

Інші витрати, які безпосередньо пов’язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається їхня виробнича собівартість, яка визначається П (С) БО 16 “Витрати”.

Первісною вартістю запасів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визначається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.

Згідно з П (С) БО 19 справедливою вартістю виробничих запасів, зокрема, матеріалів, є їхня відновна вартість (сучасна собівартість придбання) - вартість їх відтворення в сучасних умовах і цінах.

Відповідно до П (С) БО 9 чисту вартість реалізації визначають за кожною одиницею запасів (найменування за групою або видом) відніманням від очікуваної ціни продажу очікуваних витрат на завершення виробництва та збут.

На ВАТ “Рівне Азот” чиста вартість реалізації використовується для тих видів запасів, ціна яких на дату складання фінансової звітності знизилась або ж вони зіпсувалися, застаріли чи іншим чином утратили очікувану початкову економічну вигоду. Порядок визначення чистої вартості реалізації встановлено наказом Міністерства економіки України та Міністерства фінансів України від 15.12.1999р. №149\300.

До складу запасів включаються всі цінності, якими володіє підприємство не залежно від місця їх знаходження.

Підприємство ВАТ “Рівне Азот” визнає запаси активом якщо:

Існує ймовірність, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди пов’язані з використанням даного активу;

Їх вартість може бути достовірно визначена.

Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають:

сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання не закінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу;

готова продукція, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбачених договором або іншим нормативно-правовим актом;

товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;

малоцінні швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року, або нормального операційного циклу, якщо він більше

одного року.

Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх найменування або однорідна група (вид).

На підприємстві ВАТ “Рівне Азот” крім придбання за грошові кошти, досить поширеним є одержання виробничих запасів за бартером.

Згідно з П (С) БО 9 первісна вартість запасів придбаних в обмін на подібні запаси, дорівнює балансовій вартості переданих запасів.

На ВАТ “Рівне Азот” запаси, які не принесуть економічних вигод в майбутньому визнаються не ліквідними і списуються в бухгалтерському обліку на витрати звітного періоду, та згідно п.27 П (С) БО 9 враховуються на позабалансовому рахунку 007.

Значна увага в П (С) БО 9 приділена питанням оцінки запасів. Згідно з П (С) БО оцінку запасів за їх окремими видами слід розглядати на наступних етапах їх руху:

при надходженні запасів (детальніше буде розглядатися в наступному питанні);

при вибутті запасів (детальніше буде розглядатися в наступному питанні);

на дату складання звітності.

На даному підприємстві транспортно-заготівельні витрати включають до собівартості придбаних запасів або загальною сумою відображають на окремому субрахунку рахунків обліку запасів. Суму транспортно-заготівельних витрат, яка узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляють між сумою залишків запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані на виробництво, реалізовані, безоплатно передані, тощо) за звітний місяць.

Отже, запаси є невід’ємною складовою частиною як на підприємстві ВАТ “Рівне Азот” так і на інших виробничих підприємствах.

2. Документальне оформлення операцій виробничих запасів

2.1 Документальне оформлення операцій при надходженні запасів

На виробничому підприємстві ВАТ “Рівнеазот” при надходженні запасів використовують наступні документи:

прибутковий ордер;

податкова накладна;

накладна на внутрішнє переміщення;

підписка;

відомість 3.3;

картка складського обліку матеріалів;

довіреність;

реєстр здачі документів в бухгалтерію.

Прибутковий ордер - призначений для оприбуткування матеріалів, які надійшли на підприємство від постачальника, або з переробки. Використовується для оперативного обліку на складах, аналітичний та синтетичний обліку надходження запасів. Заповнюється при відсутності якісних та кількісних розбіжностей з документами постачальників, а також при оприбуткування запасів переробки. Заповнює МВО, а номер їм присвоює бухгалтер (працівник складу одержує книжку, заздалегідь пронумерованих прибуткових ордерів). Ці документи виписують за наявністю у підприємства складів. В прибутковому ордері зазначається: назва постачальника та одержувача; дата; вид операції; склад на який оприбутковують запаси; кореспондуючий рахунок; номер по порядку; найменування, сорт, розмір запасів; одиниця виміру; кількість (згідно документів та фактично прийнятих); ціна; сума; номер по порядку запису згідно складської картотеки; підпис та реквізити особи, що прийняла запаси.

Податкова накладна - виписується в трьох екземплярах (оригінал та перша копія видається покупцю, друга копія видається продавцю). В ній зазначаються такі реквізити: дата виписки податкової накладної; порядковий номер; продавець та покупець, їхні індивідуальні податкові номер, місце знаходження, номери телефонів, номери свідоцтв про реєстрацію платників податку; умова продажу; форма проведених розрахунків; дата відвантаження; номенклатура поставки товарів продавця; одиниця виміру; кількість; ціна без ПДВ; обсяг продажу без ПДВ, що підлягають оподаткуванню за ставками; загальна сума коштів, що підлягає оплаті; ПДВ; загальна сума з ПДВ; підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну; підписи і прізвища: директора, головного бухгалтера і платника ПДВ; печатка продавця; дата отримання податкової накладної; підпис посадової особи покупця.

Відомість 3.3 по розрахунках з постачальниками та підрядниками в якій зазначаються такі реквізити: порядковий номер операції; реєстраційний номер розрахунку; постачальник; залишок на початок місяця по дебету чи кредиту; з кредиту рахунку № 63 в дебет рахунків; суми за товар, що не надійшов; суми акцепту по рахунках постачання; відмітки про оплату; залишок на кінець місяця по дебету чи кредиту; а в кінці місяця збиваються підсумки по колонкам та ставиться дата закінчення відомості і підписи виконавця.

Картка складського обліку, в ній зазначають такі реквізити: назву підприємства; номер складу, стелажу, комірки; номер запису; одиницю виміру; марку, сорт матеріалу; облікову ціну, номенклатурний номер; найменування матеріалу; дата запису; номер документа; порядковий номер запису згідно складської картотеки; від кого отримано або кому відпущено; прибуток, видаток та остача запасів; контроль (підпис, дата). Даний документ заповнюють до кінця.

Довіреність - це бланк суворої звітності, і дійсний протягом десяти днів. Довіреність призначена для оформлення права окремої посадової особи виступати довіреною особою підприємства при отриманні запасів. В довіреності зазначають такі реквізити: її номер; адреса підприємства - одержувача, його назва, ідентифікаційний код ЄДРПОУ; підприємство-платник і його адреса, рахунок МФО, назва банку; по яке число дійсна; дата видачі; кому видано (посада, ПІБ); документ, що засвідчує особу, серія, номер, дату видачі і ким виданий; які цінності має отримати.

Накладна на внутрішнє переміщення матеріалів (див. дод.6), застосовується для обліку руху матеріалів в середині підприємства. Використовується для оперативного обліку на складах, аналітичного та синтетичного обліку руху запасів в бухгалтерії. В даній накладній зазначають такі реквізити: підприємство; вид операції; цех, відділ, склад-відправник; склад, об’єкт-отримувач; шифр затрат; номер накладної; кореспондуючий рахунок; номенклатурний номер; найменування, сорт, розмір запасів; одиниця виміру; кількість (відправлено, прийнято); ціна; сума; порядковий номер запису по складській картотеці; особа, яка здала, дозволила та прийняла матеріали.

Підписка, дає матеріально-відповідальна особа в тому, що всі прибуткові і видаткові документи включені в звіт. Проведення інвентаризації оформляють інвентаризаційним описом де вказують: номер по порядку; назву цінностей, їх фактичну кількість, а в бухгалтерії проставляють ціну і суму. Після закінчення перевірки зазначають загальну кількість порядкових номерів, загальний підсумок цінностей у вартісному вимірнику цифрами та прописом, ставлять підписи всі члени комісії, після цього матеріально-відповідальна особа дає підписку в тому, що інвентаризація проведена в її присутності і претензій до комісії не має.

Реєстр приймання-здачі документів, складається в одному примірнику матеріально-відповідальною особою і передається до бухгалтерії підприємства разом з первинними документами і необхідними додатками. В реєстрі зазначають такі реквізити: дату (за який місяць); підприємство; номер накладної; номер по порядку; кому видано (від кого отримано); одиницю виміру; найменування запасів їх кількість; кількість даних документів; підпис бухгалтера та хто прийняв.

Відомість обліку залишків матеріалів на складі, складається на основі матеріальних звітів матеріально-відповідальної особи і показує рух матеріальних цінностей на складі за день. В ній зазначають такі реквізити: дату складання; код матеріалу; найменування матеріальних ресурсів; одиниця виміру; ціна; залишок на початок (кількість і сума); прибуток (кількість і сума); видаток (кількість і сума); залишок на кінець (кількість і сума); всього по складі.

2.2 Документальне оформлення вибуття виробничих засобів

При вибутті запасів на підприємстві ВАТ “Рівнеазот” використовують такі документи:

товарно-транспортна накладна;

лімітно-забірна картка;

вимога;

накладна на відпуск матеріалів на сторону;

рахунок.

Товарно-транспортна накладна, призначена для обліку поставок запасів та розрахунків за їх перевезення автотранспортом. Використовується для кількісного та якісного обліку запасів. Складається в чотирьох екземплярах (1-2 грузоодержувачу, 3-4 автотранспортному підприємству). В ній зазначають такі реквізити: номер накладної; марку та номер автомобіля; автотранспортне підприємство; прізвище ім’я по батькові водія; постачальник і покупець; місце навантаження та розвантаження; інформація про вантаж (номенклатурний код, назва продукції, товару, одиниці виміру, кількість, ціна, сума, вага та ін); посада, ПІБ вантажовідправника та вантажоодержувача.

Лімітно-забірна картка, призначена для оформлення відпуску матеріалів, які систематично споживаються при виготовленні продукції, а також для поточного контролю за дотриманням встановлених лімітів відпуску запасів на виробничі потреби. Використовується для оперативного обліку на складі, аналітичного і синтетичного обліку відпуску запасів в межах затвердженого ліміту. В ній зазначають такі реквізити: її номер; дата відпуску; вид операції; склад; цех одержувач, шифр затрат, номенклатурний номер; найменування, сорт, розмір запасів; одиниця виміру; ліміт; ціна; сума; порядковий номер; залишок ліміту; підпис завскладу; в кінці ставлять підписи: начальник відділу забезпечення, начальник цеху, завскладу.

Вимога, заповнюється при разовому відпуску запасів для виробничих та господарських потреб. В ній зазначають такі реквізити: номер вимоги; назву підприємства; дату; склад; цех, відділ одержувач; кореспондуючий рахунок; номенклатурний номер; через кого, хто запросив та хто розрішив; назва, сорт, марка запасів; одиниця виміру; кількість; ціна; сума; порядковий номер запису; хто відпустив та получив.

Накладна на відпуск матеріалів на сторону, застосовується для оформлення відпуску матеріалів виробничим одиницям, обיєднання чи стороннім організаціям. В ній зазначають такі реквізити: назву підприємства; номер накладної; вид операції, склад; кореспондуючий рахунок; дата; кому відпускаються; на якій основі; через кого; номер по порядку; назва, сорт, розмір; одиниця виміру; кількість; ціна; сума; порядковий номер запису; всього відпущено; на яку суму (прописом); підпис особи яка дозволила відпуск матеріалів; підписи: Головного бухгалтера, особи яка відпустила матеріали, особи яка получила матеріали.

Рахунок, в ньому зазначають такі реквізити: підприємство постачальник, його адресу, розрахунковий рахунок та банк; платника та його адресу, розрахунковий рахунок та банк; номер рахунку; дата; вказуються доповнення; найменування; одиницю виміру; кількість; ціна; сума; підписи: директора, Головного бухгалтера, особи яка здала товар і яка отримала.

3. Аналітичний облік виробничих запасів

Аналітичний облік виробничих запасів ведеться в розрізі їх найменувань або однорідних груп. Кожна з груп виробничих запасів поділяється за видами, сортами, марками, типами розмірами. Кожному найменуванню, сорту, розміру виробничих запасів присвоюється коротке числове позначення (номенклатурний номер), яке записують до спеціального реєстру - номенклатури-цінника, де також вказують одиницю виміру і по можливості, облікову ціну запасу.

Кодування номенклатури-цінника здійснюють за змішаною порядково-серійною системою, використовуючи семи і восьмизначні коди. Перші два знаки вказують на синтетичний рахунок, третій на - субрахунок, один або два наступні знаки означають групу виробничих запасів, решта - знаки, які характеризують виробничі запаси. Інформація, що міститься у номенклатурах-цінниках, належать до умовно-постійної. Її записують на машинних носіях і багаторазово використовують для одержання необхідних вихідних даних.

На кожному з документів руху виробничих запасів повинно бути вказано не тільки найменування запасу, а й номенклатурний номер, що дозволяє уникати помилок під час заповнення прибуткових і видаткових документів та здійснення записів у складському і бухгалтерському обліку виробничих запасів. Аналітичний облік виробничих запасів ведеться на складах за допомогою карток складського обліку, які розміщуються в картотеці за технічними групами виробничих запасів відповідно до номенклатури-цінника.

На підставі залишків на перше число місяця, які виводяться по кожному номенклатурному номеру в картках складського обліку, складаються відомості обліку залишків запасів (сальдові відомості), які використовуються для порівняння даних аналітичного і синтетичного обліку виробничих запасів.

3.1 Синтетичний облік виробничих запасів

Для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству запасів, сировини і матеріалів (у тому числі сировини й матеріалів, які знаходяться в дорозі та переробці), будівельних матеріалів, запасних частин, матеріалів сільськогосподарського призначення, палива, тари й тарних матеріалів, відходів основного виробництва призначено рахунок 20 “Виробничі запаси". Цей рахунок активний, балансовий, призначений для обліку господарських засобів. По дебету рахунку 20 “Виробничі запаси” - відображаються надходження виробничих запасів на підприємство, їх до оцінка; по кредиту - витрачання на виробництво (експлуатацію, будівництво), переробка, відпуск (передача) на сторону, уцінка тощо.

Вартість окремих видів виробничих запасів обліковується на відповідних субрахунках рахунку 20:

201 “Сировина й матеріали" - призначений для відображення наявності та руху сировини та основних матеріалів, які входять до складу продукції, що виготовляється, або є необхідними компонентами при її виготовленні. На цьому субрахунку ведеться облік основних матеріалів, що використовується підрядними будівельними організаціями при здійсненні будівельно-монтажних, ремонтних робіт. Допоміжні матеріали, які використовуються при виготовленні продукції або для господарських потреб, технічних цілей та сприяння у виробничому процесі, також відображаються на субрахунку 201. Підприємства, що заготовляють сільськогосподарську продукцію для переробки, її вартість також відображають на цьому субрахунку.

202 “Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби” - призначений для відображення та руху купівельних напівфабрикатів, готових комплектуючих виробів (включаючи у будівельних організаціях будівельні конструкції та вироби - дерев’яні, залізобетонні, металеві та інші), придбані для комплектування продукції, що випускається, які потребують додаткових витрат праці з їх обробки або збирання. Вироби, придбані для комплектації готової продукції, вартість яких не включають до собівартості продукції цього підприємства, відображаються на рахунку 28 “Товари". Науково-дослідні та конструкторські організації придбані необхідні їм комплектуючі вироби для проведення наукових робіт за визначеною науково-дослідною або конструкторською темою спеціальне обладнання та інструменти, пристрої та інші прилади обліковують на субрахунку 202. Обладнання і прилади загального призначення на цьому субрахунку не обліковуються, а відображаються на рахунку 10 “Основні засоби”, 11 “Інші необоротні матеріальні активи” або на рахунку 22 “Малоцінні швидкозношувані пристрої” за видами предметів.

203 “Паливо" - призначений для обліку та наявності палива, що придбається чи заготовлюється для технологічних потреб виробництва, експлуатацію транспортних засобів, а також для вироблення енергії та опалення будівель. Тут також обліковуються оплачені талони на нафтопродукти і газ.

Якщо деякі види палива використовують одночасно і як матеріали, і як паливо, то їх можна обліковувати на субрахунку 201 і на субрахунку 203 - за ознакою пере важності використання на цьому підприємстві.

Якщо на підприємстві для технологічних та експлуатаційних потреб, для вироблення енергії та опалення будівель створюються запаси газу (у газосховищах), то їх облік ведеться на субрахунку 203.

204 “Тара й тарні матеріали" - призначений для відображення наявності та руху всіх видів тари, крім тари, яка використовується як господарський інвентар, а також матеріали й деталі, які використовують для виготовлення тари та її ремонту (деталі для збирання ящиків, бочкова клепка тощо).

Матеріали, які використовуються для додаткового обладнання вагоні, барж, суден з метою забезпечення збереження відвантаженої продукції, не відносяться до тари і обліковуються на субрахунку 201 “Сировина й матеріали".

205 “Будівельні матеріали" - підприємства - забудовники відображають рух будівельних матеріалів, конструкцій і деталей, обладнання і комплектуючих виробів, які належать до монтажу, та інших матеріальних цінностей, необхідних для виконання будівельно-монтажних робіт, виготовлення будівельних деталей і конструкцій.

На даному субрахунку не обліковується обладнання, яке не потребує монтажу: транспортні засоби, вільно розміщені верстати, будівельні механізми, сільськогосподарські машини, виробничий інструмент, вимірювальні та інші прилади, виробничий інвентар та інше. Витрати на придбання такого обладнання, що не потребує монтажу, відображаються безпосередньо на рахунку 15 “Капітальні інвестиції” в міру надходження їх на склад чи інше місце зберігання, експлуатації. Устаткування й будівельні матеріали, що передані підряднику для монтажу й виконання будівельних робіт, списується з субрахунку 205 на рахунок 15 “Капітальні інвестиції” після підтвердження їх монтажу й використання.

206 “Матеріали передані в переробку" - призначений для обліку матеріалів, що передані в переробку на сторону та які надалі включаються до складу собівартості отриманих з них виробів.

Затрати на переробку матеріалів, які оплачуються стороннім організаціям, відображаються безпосередньо по дебету рахунків, на яких ведеться облік виробів, отриманих з переробки.

Аналітичний облік матеріалів, переданих в переробку, ведеться в розрізі, який забезпечує інформацію про підприємства - переробників і контроль за операціями з переробки, за відповідними витратами.

Передача матеріалів у переробку відображається тільки на субрахунках рахунку 20.

207 “Запасні частини" - призначений для обліку придбаних чи виготовлених запасних частин, готових деталей, вузлів, агрегатів, які використовуються, для проведення ремонтів, заміни зношених частин машин, обладнання, транспортних засобів, інструменту, а також автомобільних шин у запасі та обороті.

На цьому ж субрахунку ведеться облік обмінного фонду повно комплектних машин, устаткування, двигунів, вузлів, агрегатів, що створюються в ремонтних підрозділах підприємств, на ремонтних підприємствах.

По дебету субрахунку відображаються залишок та надходження, по кредиту - витрачання, реалізація та інше вибуття запасних частин.

Автомобільні шини, що є на колесах та в запасі при автомобілі, які враховані в ціні автомобіля та включені в його інвентарну вартість, обліковуються у складі основних засобів.

Аналітичний облік запасних частин ведеться за місцями зберігання та однорідними групами (механічна група, електрична група тощо).

Аналітичний облік машин, обладнання, двигунів, вузлів та агрегатів обмінного фонду також ведеться за групами: придатні до експлуатації (нові та відновлені); що підлягають відновленню (на складі); що знаходяться в ремонті.

208 “Матеріали сільськогосподарського призначення" - призначений для обліку мінеральних добрив, отрутохімікатів для боротьби зі шкідниками та хворобами сільськогосподарських культур, біопрепаратів, медикаментів, хімікатів, що призначені для боротьби з хворобами сільськогосподарських тварин.

Тут також відображаються саджанці, насіння й корми (покупні й власного вирощування), що використовуються для висаджування посіву та відгодівлі тварин безпосередньо в господарстві.

209 “Інші матеріали" - призначений для обліку відходів виробництва (обрубків, обрізків, стружки тощо), невиправного браку, матеріальних цінностей, що одержані від ліквідації основних засобів, які не можуть бути використані як матеріали, паливо або запасні частини на цьому підприємстві (металобрухт, утиль), зношених шин тощо.

Типова кореспонденція по обліку запасів наведена в таблиці.

№ п/п	Зміст г/о	Дебет	Кредит
1.	Оприбутковано запаси від постачальника (без ПДВ) на суму ПДВ	20 64	63 63
2.	Прийнято до оплати рахунок за посередницькі послуги при придбанні запасів (без ПДВ) на суму ПДВ	20 64	685 685
3.	Висунуто претензію постачальнику за нестачу вантажу	374	63
4.	Відпущено запаси: для загально виробничих витрат на виробництво продукції для потреб будівництва	91 23 15	20 20 20
5.	Відображено нестачу запасів виявлену при інвентаризації	947	20
6.	Проведено уцінку запасів	946	20
7.	Повернуто на склад не використані у виробництві запаси	20	23

4. Методи оцінки запасів при їх вибутті

Згідно з П (с) БО 9 “Запаси" виділяють такі головні причини вибуття виробничих запасів із балансу:

відпуск у виробництво;

списання за невідповідності критеріям активу;

списання у звיязку з псуванням, крадіжок тощо;

реалізація на сторону.

На підприємстві ВАТ “Рівнеазот” при відпуску запасів у виробництво, продажу та іншому вибутті оцінку їх здійснюють за двома методами:

Ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

Ціни продажу для роздрібної торгівлі.

Метод ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів використовується у випадку виконання спеціальних замовлень і проектів при невеликій номенклатурі запасів а також для видів запасів, які не замінюють один одного. Отже цей метод передбачає ведення індивідуального обліку з кожного виду запасів.

Його доцільно застосовувати, коли існує можливість визначення (ідентифікації) собівартості кожної списаної одиниці матеріалів, а також коли номенклатура матеріалів відносно не велика і їх можна розглядати як окремі одиниці та легко ідентифікувати. Метод ідентифікованої собівартості дає найточніші результати, якщо є певність, що собівартість ідентифікується правильно.

За неперервної системи обліку він забезпечує оперативне і точне визначення вартості активів, собівартості продукції (робіт, послуг), фінансового результату. Однак цей метод потребує значних витрат на складський облік, а тому застосовується лише у складних дорогих виробництвах, в торгівлі дорогими індивідуально визначеними товарами.

Цей метод облічується за її фактичною первісною вартістю, залежить від того яку саме з одиниць запасів буде використано чи продано. При цьому на кожну одиницю має бути виготовлено ярлик і вказано його собівартість. Недолік цього методу - одинакові запаси облічуються за різною вартістю. Метод ідентифікованої собівартості не залежить від дати оприбуткування запасів.

Метод ціни продажу, суть даного методу полягає в тому що оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торгівельної націнки товарів. Застосовується підприємствами що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торгівельної націнки. Для забезпечення максимального наближення нормативних витрат до фактичних норм витрати ціни регулярно переглядається. Цей метод застосовують промислові підприємства, з технічних причин не можуть достовірно визначити фактичне витрачання запасів (передусім рідких, газоподібних, сипких матеріалів).

Вартість витрачених запасів визначається за допомогою розрахунку:

Собівартість реалізованих товарів = продажна вартість реалізованих товарів - суму реалізованої торгівельної націнки;

Сума реалізованої торгівельної націнки = продажна вартість реалізованих товарів х середній % торгівельної націнки / 100 %

Середній % торгівельної націнки = (ЗТНц+НТНц) / (ЗТПВ + НТПВ) х 100%,

де: ЗТНц - сума залишку торгівельних націнок на початок звітного місяця; НТНц - отримання торгівельних націнок у звітному місяці; ЗТПВ - залишок товарів на початок по продажній вартості; НТПВ - надійшло у звітному місяці товарів за продажною вартістю.

Вартість залишку визначається розрахунковим шляхом. Метод ціни продажу не залежить від дати оприбуткування запасів.

Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торгівельної націнки на ці товари.

При відпуску запасів у виробництво, продажу чи вибутті оцінка їх може здійснюватися ще за такими методами:

середньозваженої собівартості;

собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО);

нормативних затрат.

Метод середньозваженої собівартості. Оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться по кожній одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів.

Запаси з однаковими вхідними параметрами обліковуються в одній інвентарній картці не залежно від ціни придбання. Облік по партіях не ведеться.

При розрахунку ціни вибуття, при періодичній оцінці беруться до уваги всі дані по надходженню запасів за звітний період, а при постійній - лише дані за період, що передував даті останнього вибуття запасів.

Цей метод можна застосовувати для списання взаємнозамінних запасів, коли для списання запасів не потрібно проводити їх ідентифікацію (на відміну від методу ідентифікованої собівартості). Проблема даного методу полягає, головним чином, в складності відстежування за середньою ціною в умовах, коли виробничі запаси витрачаються щоденно, а також надходять досить часто.

Метод ФІФО. Оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у послідовності, що є протилежною їх надходженню на підприємство (зарахуванню у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю останніх за часом надходження запасів.

Одиниці, які залишаються в запасах на кінець періоду, оцінюються за цінами останніх надходжень товарів.

Даний метод найчастіше застосовується для таких запасів як фрукти, овочі та інші продукти харчування, коли перші запаси, що надійшли повинні повинні реалізовуватись в першу чергу, щоб уникнути збитків від псування.

Перевага методу ФІФО полягає в тому, що він простий, систематичний і обיєктивний, а також перешкоджає маніпулюванню даними в сторону штучного завищення або заниження вартості запасів, тобто запобігає можливості маніпулювання прибутком, забезпечує відображення у балансі суми запасів, яка приблизно збігається з поточною ринковою вартістю.

Саме відображення не реальних доходів, що призводить до не виправданого завищення прибутку є недоліком методу.

Метод ЛІФО. Оцінка запасів за методом ЛІФО базується на припущенні що запаси використовуються у послідовності, що є протилежною їх надходженню на підприємство (зарахуванню в бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю останніхза часом надходження запасів.

При застосуванні методу ЛІФО запаси (за видами), як і при застосуванні ФІФО, поділяються на рівні, або групи, в залежності від вартості одиниці даного запасу. Партія, що надійшла, відображається в обліку як самостійна партія, і залежить від тих, що вже відображені в обліку.

Перевага цього методу полягає в тому, що більш висока собівартість проданої продукції в більшій мірі відповідає вартості поповнення запасів, необхідних для продовження функціонування підприємства. Даний метод ігнорує фізичне старіння запасів і забезпечує правильні результати при обліку запасів, які швидко псуються (наприклад фрукти). Для запасів тривалого зберігання можна використовувати інші способи оцінки.

Недолік методу ЛІФО полягає в тому, що запаси в балансі відображаються за більш давніми цінами.

Метод нормативних затрат. Оцінка за нормативними затратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичних норм затрат і ціни повинні регулярно у нормативній базі перевірятися і переглядатися. Зазначений метод на практиці застосовується досить рідко.