Доходи

№ з/п

Питання, що досліджуються

Можливі порушення

Пункти П(С)БО, що порушуються

1

2

3

4

1

Визнання доходів в бухгалтерському обліку

Доходи відображаються без зв'язку зі збільшенням активу та зменшенням зобов'язань

п. 5

Доходи звітного періоду визнаються під час збільшення активу або зменшення зобов'язань, що зумовлює зростання власного капіталу за рахунок внесків учасників

Недостовірно визначаються (оцінюються) суми доходів

Критерії визнання доходу не застосовуються окремо до кожної операції. Проте, ці критерії також не застосовуються до окремих елементів однієї операції або двох чи більше операцій разом, якщо це випливає зі змісту операції

Визнаються доходами такі види надходжень від інших осіб:

- суми податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету і позабюджетних фондів;

- суми надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала;

- суми попередньої оплати продукції; Ъ суми авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг); - суми завдатку під заставу, якщо договором передбачено передачу заставленого майна заставоодержувачу, суми одержані позикодавцем від позичальника в погашення позики тощо

п. 6

2

№

пор.

Етап перевірки

Джерела інформації для отримання аудиторських доказів

Необхідні аудиторські процедури

Методи аудиторської перевірки

1

2

3

4

5

1

Перевірка формування фінансових результатів

Наказ про облікову політику, договори, накладні, акти виконаних робіт, виписки банку, рішення, журнали-ордери, розрахунок амортизаційних відрахувань, відомості про нарахування заробітної плати, документи на списання виробничих запасів

1. Встановити відповідність законодавству визначення доходів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) звітного періоду.

2. Вивчити договори, які передбачають продаж, та порівняти відображені в них дані з даними первинних документів, які підтверджують факт реалізації з метою встановлення їх узгодженості.

3. Здійснити звірку даних Відомості про реалізацію з даними, відображеними на доходних рахунках з метою підтвердження їх відповідності.

Рис. 2.2 Схема проведення аудиту формування прибутку

2.2 Аудит розподілу та перерозподілу прибутку підприємства

Аналіз розподілу чистого прибутку. Порядок визначення суми чистого прибутку. Методика його факторного аналізу. Чистий прибуток є одним із найважливіших економічних показників, що характеризують кінцеві результати діяльності підприємства. Кількісно він становить різницю між сумою прибутку до оподаткування і сумою внесених у бюджет податків з прибутку, економічних санкцій та інших обов'язкових платежів підприємства, які покривають за рахунок прибутку (табл. 2.2).

Таблиця 2.2 Визначення суми чистого прибутку

Дані табл. 2.2 показують, що сума чистого прибутку збільшилась у звітному періоді на 850 тис. грн., або на 7,2 %. Його величина залежить від факторів зміни прибутку до оподаткування і факторів, що визначають частку чистого прибутку в його загальній сумі, а саме від частки податків, економічних санкцій і т. ін. (рис. 2.2). Щоб визначити зміну суми чистого прибутку за рахунок факторів першої групи, необхідно зміну загальної суми прибутку за рахунок кожного фактора помножити на планову (базову) частку чистого прибутку в його загальній сумі:

∆ЧП = ∆Пхі * ЧЧП0 (2.1)

Зміну чистого прибутку за рахунок другої групи факторів, розраховують множенням приросту частки і-го фактора (податків, санкцій, відрахувань) у загальній сумі прибутку до оподаткування на її фактичну величину у звітному періоді:

∆ЧП = П1 * (- ∆Чхі) (2.2)

Рис. 2.2 Структурно-логічна модель факторного аналізу формування чистого прибутку

А в загальному погляді це буде виглядати інакше. Бо кожне підприємство спрямовує діяльність своїх бухгалтерів на зменшення суми нерозподіленого прибутку. Аудитори це розуміють і в свою чергу допомагають підприємствам скривати свої доходи. Бо аудитор знає де в активних рахунках балансу можна його заховати, або законним шляхом зменшити суму доходу, віднести його на валові розходи.

Ефективність функціонування підприємства залежить не лише від обсягу одержуваного прибутку, а й від характеру його розподілу. Порядок його розподілу показано на рис. 2.3.

Рис. 2.3. Загальна схема розподілу прибутку

Із нього видно, що одна частина прибутку у вигляді податків і зборів надходить до бюджету держави й використовується на потреби суспільства, а інша частина залишається в розпорядженні підприємства і використовується на виплату дивідендів акціонерам підприємства, на розширення виробництва, створення резервних фондів і т. ін.

Акціонери і працівники зацікавлені у збільшенні їхньої частки у використанні прибутку.

Проте якщо держава обкладає підприємства дуже високими податками, то це не стимулює розвитку виробництва, у зв'язку з чим скорочується обсяг випуску і реалізації продукції і зменшується надходження коштів до бюджету. Те саме може статися, якщо всю суму прибутку використати на виплату дивідендів акціонерам підприємства. У цьому разі в перспективі зменшиться виробництво продукції, оскільки не оновлюватимуться основні виробничі фонди, скоротиться власний виробничий капітал, що в кінцевому підсумку може стати причиною банкрутства підприємства. Якщо ж зменшується частка дивідендних виплат у використанні прибутку, то це, у свою чергу, призведе до зниження інвестиційної привабливості підприємства. Тому на кожному підприємстві має бути знайдено оптимальний варіант розподілу прибутку. Велику роль у цьому має відіграти аналіз господарської діяльності.

Для аналізу використовують закон про податки і збори, які вилучають у бюджет, інструктивні й методичні вказівки Міністерства фінансів України, Статут підприємства, а також дані фінансової звітності ф. № 2 "Звіт про фінансові результати", ф. № 3 "Звіт про рух грошових коштів", ф. № 5 "Примітки до річної фінансової звітності", дані статистичної звітності ф. № 1-ПП "Звіт про суми отриманих пільг з оподаткування в розрізі окремих видів податків і пільг з кожного виду податку", декларації про податок на прибуток підприємства, на доходи тощо.

Чистий прибуток використовують відповідно до статуту підприємства. За його рахунок інвестують виробничий розвиток, виплачують дивіденди акціонерам підприємства, створюють резервні і страхові фонди тощо. Розподіляючи чистий прибуток, необхідно домагатися оптимізації пропорцій між капіталізованою і споживаною сумами його з метою забезпечення:

а) необхідного обсягу інвестицій для виробничого розвитку;

б) необхідної норми дохідності на інвестований капітал власникам підприємства.

Фактори, що впливають на пропорції розподілу прибутку, поділяють на зовнішні і внутрішні.

До зовнішніх факторів належать:

• правові обмеження (ставки податків на прибуток, процентні відрахування в резервні фонди і т. ін.);

• система податкових пільг при реінвестуванні прибутку;

• ринкова норма прибутку на інвестований капітал, зростання якого супроводжується тенденцією підвищення частки капіталізованої частини прибутку, і навпаки, його зниження зумовлює збільшення частки споживаного прибутку;

• вартість зовнішніх джерел формування інвестиційних ресурсів (за високого їхнього рівня вигідніше використовувати прибуток, і навпаки).

• До внутрішніх факторів, що справляють вплив на пропорції в розподілі прибутку, належать такі:

• рівень рентабельності підприємства, за низького значення якого і відповідно невеликої суми прибутку, що розподіляється, більша частина її йде на створення обов'язкових фондів і резервів, на виплату дивідендів за привілейованими акціями і т. ін.;

• наявність у портфелі підприємства високодохідних інвестиційних проектів, здатних забезпечити акціонерам високі доходи в перспективі;

• необхідність прискореного завершення розпочатих інвестиційних проектів;

• рівень коефіцієнта фінансового левериджу (співвідношення позичкового і власного капіталу), який є одним із індикаторів фінансового ризику і факторів, що сприяють збільшенню власного капіталу при низькій ціні позичкових ресурсів. Залежно від співвідношення між дохідністю бізнесу і ціною позичкових ресурсів підприємство може регулювати його рівень, збільшуючи або зменшуючи частку капіталізованого прибутку;

• наявність альтернативних внутрішніх джерел інвестиційних ресурсів (амортизаційного фонду, виручки від реалізації основних засобів і фінансових активів тощо);

• поточна платоспроможність підприємства, за низького рівня якої підприємство має скорочувати споживану частину прибутку.

2.3. Порядок проведення аудиту прибутку підприємства.

Ринкова економіка висуває нові завдання у сфері контролю від правильного вирішення яких залежать його подальший розвиток і удосконалення.

З метою адаптації фінансового контролю до ринкової економіки в Україні прийнято два Закони: Закон "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26 січня 1993 р. і Закон "Про аудиторську діяльність» від 22 квітня 1993 р. з наступними змінами і доповненнями до них. Відповідно до вимог цих Законів передбачено особливий підхід до методології й організації фінансового контролю суб’єктів підприємницької діяльності. Серед різних видів фінансового контролю чільне місце займає аудиторський незалежний контроль, який здійснює на договірних засадах перевірку достовірності звітних даних, балансів, законності господарських операцій, аналіз фінансового стану, і водночас надає консультаційні послуги з економіки, права, фінансів, обліку тощо.

Послідовність аудиторської перевірки діяльності підприємства складається з цілого ряду дій:

• збір і аналіз інформації, необхідної для оцінки достовірності бухгалтерського фінансового обліку та фінансової звітності суб'єкта підприємницької діяльності;

• визначення профілю та обсягу діяльності підприємства за установчими документами, за статутом, характером і змістом його роботи; • шляхом порівняння фактичної діяльності підприємства зі статною встановлення невідповідності між ними, про що необхідно поставити до відома керівництво фірми і порекомендувати йому

• зміни чи доповнення до статуту і здійснити перереєстрацію підприємства у відповідних державних органах;

• планування аудиту і наступний контроль аудиторської перевірки;

• оцінювання внутрішнього аудиторського контролю;

• аналіз показників балансу і даних інших форм фінансової звітності;

• перевірка аналогічних показників балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал;

• контроль відповідності даних фінансової звітності записам в облікових регістрах;

• перевірка відповідності даних бухгалтерського фінансового обліку і фінансової звітності вимогам чинного законодавства і нормам облікової політики;

• попередня оцінка повноти і правильності складання балансу та інших форм фінансової звітності.

Одним із важливих аспектів аудиту є глибокий аналіз всіх статей балансу і перевірка їх відповідності записам у Головній книзі за аналізований період. Якщо при цьому буде виявлено невідповідності щодо бухгалтерських записів чи окремих сумових показників, аудитор звертається до облікових регістрів і первинних документів. Шляхом перевірки записів у облікових регістрах і даних первинних документів аудитору слід встановити повноту обліку, правильність записів у облікових регістрах і первинній документації, їх реальність.

На основі аналізу і тестування звітних та інших даних про підприємство аудитор висловлює свою професійну думку про об'єктивність і точність даних обліку і звітності та їх відповідність реальній дійсності.

При плануванні і здійсненні аудиторських процедур, оцінюванні отриманих матеріалів аудитор повинен враховувати, що невиконання клієнтами вимог законодавчих та нормативно-правових актів України може стати причиною перекручення фінансової звітності підприємства й істотно вплинути на фінансові результати діяльності клієнта. Однак згідно з національним нормативом аудиту № 8 "Перевірка дотримання підприємствами вимог законодавчих та нормативно-правових актів України" виявлення випадків невиконання клієнтом вимог законодавчих та нормативно-правових актів України не є метою й обов'язком аудитора.

Встановлення фактів невиконання вимог нормативних актів, незалежно від їхнього значення, вимагає висунення й обговорення питання про чесність керівництва і робочого персоналу клієнта, а також про вплив такого невиконання на інші напрямки аудиту.

Факти порушення вимог законодавчих та нормативно-правових ^актів підлягають спеціальній юридичній експертизі та є поза професійною компетенцією і знаннями аудитора. Рівень професійної підготовки аудитора, його досвід і знання господарської галузі діяльності клієнта й організації виробництва можуть дати йому змогу зробити висновок тільки про те, що окремі факти діяльності підприємства, ймовірно, не відповідають вимогам законодавчих та нормативно-правових актів України. Отже, аудитор не відповідає за невиконання керівництвом клієнта вимог законодавчих та нормативно-правових актів.

Проведення хоча б однієї аудиторської перевірки фінансової звітності підприємства може допомогти службовим особам підприємства уникати надалі суттєвих порушень вимог нормативних актів.

Однак аудитору слід врахувати, що під час проведення аудиторських перевірок завжди існує ризик невиявлення помилок, навіть якщо перевірка добре спланована і проведена відповідно до вимог Національних нормативів аудиту. Зазначена ймовірність зростає внаслідок впливу таких факторів:

• наявність значної кількості нормативних актів;

• неминуча відносна обмеженість систем обліку і внутрішнього контролю, які не можуть висвітити всю фактичну діяльність клієнта, а також відносна суб'єктивність, що супроводжує таку аудиторську процедуру, як тестування;

• визнання того, що значна кількість аудиторських доказів, отриманих аудитором, мають не доказовий, а інформативний характер.

Під час підготовки до проведення аудиторської перевірки аудитор має ретельно вивчити ті законодавчі та нормативно-правові акти, невиконання вимог яких може спричинити перекручення фінансової звітності підприємства.

Згідно з міжнародним операційним стандартом, "аудитор повинен провести такий огляд фінансової звітності, який був би достатнім для вираження думки про фінансову звітність у цілому".

Безумовно, звіти аудитора можуть не загострювати увагу на незначних обставинах. Аудиторський звіт має виділити найголовніше. Основна мета аудитора — впевнитися, що довіру до фінансової звітності не підірвано.

РОЗДІЛ 3 АУДИТОРСЬКИЙ ВИСНОВОК

Аудиторський висновок

незалежного аудиторського підприємства „СТАВР”

за наслідками аудиторської перевірки достовірності бухгалтерської звітності, що стосується використання прибутку підприємства

„Eco Plast”

м. Харків 15 квітня 2006 р.

Відповідно до Закону України „Про аудиторську діяльність” від 22 квітня 1993 р. №3126-XII та Національних нормативів аудиту, затверджених рішенням аудиторської палати України від 18 грудня 1998 р. № 73 аудиторським підприємством „СТАВР” на основі договору № 23-6 від 2 квітня 2005 р. проведена аудиторська перевірка витрат діяльності підприємства „ Eco Plast” за період з 1 січня 2005 р. по 31 березня 2005 р.

Відповідальність щодо документації та фінансової звітності, наданої для аудиторської перевірки, несе керівництво підприємства. До обов’язків аудиторського підприємства „СТАВР” входить надання висновку про достовірність та відповідність вимогам законодавства цієї документації та звітності на основі проведеного аудиту.

Під час аудиту проведено дослідження шляхом вибіркової перевірки обґрунтованості сум та інформації, наведеної у звітності підприємства, а також здійснено оцінку відповідності застосованих принципів обліку вимогам законодавчих та нормативних документів щодо організації бухгалтерського обліку, чинних протягом періоду перевірки.

В результаті проведеної аудиторської перевірки отримано достатню кількість аудиторських доказів, які забезпечують розумну основу для формування аудиторського висновку.

Під час перевірки було встановлено, що первинна документація, яка стосується доходів підприємства, на підприємстві не має відхилень від записів в регістрах бухгалтерського обліку. Вказані в обліковому регістрі суми і місяці, до яких вони відносяться співпадають з первинними документами та містять всі необхідні реквізити.

Ми підтверджуємо, що надана інформація дає дійсне та повне уявлення про формування і розподіл доходів підприємства суб’єкта перевірки.

Бухгалтерський облік доходів підприємства відповідає законодавчим та нормативним вимогам. Звітність складена за дійсними даними бухгалтерського обліку та достовірно відображає у всіх аспектах доходів і витрати діяльності підприємства , що перевіряється, станом на 15 квітня 2006 р. за результатами операцій за період з 1 січня 2006 р. по 31 березня 2006 р.

Директор АП „ Eco Plast”______________

Сертифікат аудиторської серії А № 35465768

ВИСНОВКИ

В даній курсовій роботі я розглядав методичні засади формування в бухгалтерському обліку та аудиту, інформацію про доходи підприємства. Виходячи з бухгалтерського обліку я побачив різновиди доходів, їх класифікацію для подання у Звіті про фінансові результати. Перечислив суми, які не відносяться до доходів. Розглянув синтетичний облік рахунків та субрахунків 7-го класу

Доходи у бухгалтерському обліку поділяються на:

• доход від надзвичайних подій;

• доход від звичайної діяльності.

Всі доходи обліковуються на рахунку класу 7. На рахунку класу 7, крім рахунку 76 “Страхові платежі”, протягом звітного періоду по кредиту відображається сума загального доходу разом із сумою непрямих податків, зборів, що включені до ціни продажу, по дебету – щомісячне відображення належної суми непрямих податків, зборів, щорічне або щомісячне віднесення суми чистого доходу на рахунок 79 “Фінансові результати”. Одна з приємних можливостей для підприємств різних форм власності. Майже всі страхові платежі можна віднести на валові розходи, законним шляхом.

Дані по рахунках 70 – 75 ведеться журнал-ордер №11, а по рахунку 79 “Фінансові результати” – журнал-ордер №15. Це свого роду інформаційні носії з певним переліком цифр, правильне розуміння яких дозволить прийняти правильні управлінські рішення та робити правильні аудиторські висновки.

Для податкових органів і підприємств великий інтерес становить оподатковуваний прибуток, оскільки від цього залежить сума податку на прибуток, а відповідно і сума чистого прибутку.

Чистий прибуток є одним із найважливіших економічних показників, що характеризують кінцеві результати діяльності підприємства. Чистий прибуток використовують відповідно до статуту підприємства. За його рахунок інвестують виробничий розвиток, виплачують дивіденди акціонерам підприємства, створюють резервні і страхові фонди тощо.

При аудиті доходів і витрат діяльності проводяться дослідження виробничої діяльності підприємства з метою виявлення резервів для збільшення випуску продукції, поліпшення її якості, зниження собівартості продукції та підтвердження відображених в бухгалтерському обліку витрат за звітний період.

В ході аудиторського дослідження доходу підприємства було досягнуто поставлену мету, а саме:

- встановлено відповідність бухгалтерського обліку доходів підприємства встановленим законодавчим і нормативним вимогам, а також обліковій політиці підприємства;

- встановлено достовірність первинних документів щодо відображення, достовірності списання витрат діяльності, повноти і своєчасності відображення наведених в них даних в зведених документах і облікових регістрах;

- встановлено достовірність інформації щодо доходів підприємства, наведеної у звітності господарюючого суб'єкта.

Отже в результаті проведеної аудиторської перевірки було отримано достатню кількість аудиторських доказів, які забезпечили розумну основу для формування аудиторського висновку. Звітність підприємства була складена за дійсними даними бухгалтерського обліку та достовірно відображає у всіх аспектах доходу підприємства , що перевіряється, станом на 15 квітня 2006р. за результатами операцій за період з 1 січня 2006р. по 31 березня 2006 р.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України “ Про аудиторську діяльність"від 22 квітня 1993р.

№3125-ХІІ

2. Положення ( стандарти) бухгалтерського обліку 15 “Доходи”,

затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня

2000р. №92

3. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського

обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій

підприємств і організацій, затверджена Наказом міністерства

фінансів України від 30.11.1999 р. № 291.

4. Білуха М.Т. Курс аудиту: Підручник. – К. : Вища шк. – Знання, 2003. –

574с.

5. Бутинець Ф.Ф. Аудит: Підручник 2-е вид.–Жит.: ПП., “РУТА” , 2003, -

672с.

6. Давидов Г.М. Аудит:Підручник. – К. : Знання, 2004.— 511с.

7. Дорош Н.І. Аудит: методологія і організація.— К.: 2002.—402 с.

8. Зубілевіч С.Я, Голов С.Ф. Основи аудиту. К.: Либідь, 2003. – 267 с.

9. Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Основи аудиту: Навч. посіб.— Львів:

“Новий-Світ-2000”, 2003. — 504с. 12 Рудницкий В.С. Методологія

і організация аудиту.— Тернопіль, 2001.— 192с.

10. Савченко В.Я. Аудит: Навч. Посіб. – К .: КНЕУ, 2004. – 322с.

11. Усач Б.Ф. Аудит: Навч. посіб.— К.: Знання-Прес, 2003.— 233 с.

12. Чернелевський Л.М., Беренда Н.І. Аудит. Навчальний посібник. –

К.: Міленіум, 2003. – 466с.

13. Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник //за ред. Бутинця

Ф.О. – Житомир – 2003. – 672 с.

14. Пушкар М. Фінансовий облік. Підручник –Тернопіль: Карт-бланш–

2003. –628 с.

15. Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства.

Навчальний посібник, К.: “Знання” – 2004. – 654с.

16. Сахарцева І.І. Основи складання бухгалтерської звітності за

вимогами національних стандартів України. Навчальний

посібник, К.: Кондор – 2003. – 614 с.

17. Тарасенко Н.В. Економічний аналіз діяльності промислового

підприємства. Навчальний посібник, К.: “Знання” – 2003. – 485 с.

18. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємства

України. Підручник – К.: “А.С.К.” – 2004. – 784 с.

18. Шубіна С.В. Конспект лекцій з курсу “Економічний аналіз” для

студентів усіх спеціальностей усіх форм навчання. –Харків: ХФ УАБС–

2003.– 118 с.

18. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і

господарчих операцій підприємств і організацій. Інструкція про

застосування. Нова редакція – Х.: Курсор, 2003. – 73-99 с. ,

18. Бухгалтерський облік і фінансова звітність в Україні: Навч.-практ.

посіб. / За ред. С.Ф. Голова. — Д.: ТОВ "Баланс-Клуб", 2003. — 768 с

18. Пархоменко В.М. Реформування бухгалтерського обліку в Україні.

Коментарі. — Луганськ: Футура: ДСД "Лугань", 2002. — Ч. 3. — 464 с

18. Кузьмінський А.М., Кузьмінський ЮА. Теорія бухгалтерського обліку:

Підручник. — К.: КНЕУ, 2003. — 288 с

18. Білуха М.Т. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. — К., 2003.

692 с.

18. Паршин Г.О. Бухгалтерський облік: основи теорії і практики: Навч.

посіб. — К.: Т-во "Знання", КОО, 2003. — 245 с

18. Періодичні видання: "Бухгалтерський облік і аудит", "Баланс",

"Головбух", "Все про бухгалтерський облік", "Вісник бухгалтера і

аудитора України"