Міністерство освіти та науки України

Криворізький державний педагогічний університет

Кафедра загальної та вікової психології

Курсова робота з психології

Сором’язливість як психічне явище у молодшому шкільному віці

Студента факультету іноземної філології

групи АНФ-07-1

Чапали С. Г.

Науковий керівник:

Кандидат психологічних наук, доцент,

Макаренко Н. М.

Кривий Ріг 2009

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

1.1 Поняття про сором’язливість як психічне явище. Поняття про молодший шкільний вік

1.2 Причини виникнення сором’язливості як психічного явища у дітей молодшого шкільного віку

1.3 Психологічні умови подолання сором’язливості як психічного явища у дітей молодшого шкільного віку

РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

2.1 Дослідження рівня сором’язливості у дітей молодшого шкільного віку

2.2 Дослідно – експериментальна програма підвищення самооцінки та подолання надмірної сором’язливості у дітей молодшого шкільного віку

2.3 Результати дослідження проблеми надмірної сором’язливості у дітей молодшого шкільного віку

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Проблема сором’язливості у дітей молодшого шкільного віку є дуже важливим питанням у вітчизняній психології, тому що саме в цей час у дитини відбуваються великі зміни в житті, які багато в чому формують його особистість та модель поведінки в майбутньому. Коли дитина вперше приходить в школу, вона стикається з новими проблемами, з новими вимогами до неї, з новими людьми… Подій забагато для маленької людини і не кожна дитина з ними справляється.

Зазвичай дорослі вважають сором'язливість недоліком. Багато хто думає, що ця риса властива дітям із заниженою самооцінкою. Насправді скромність може стати недоліком, тільки якщо батьки будуть сприймати цю якість в поганому світлі. Сором'язлива дитина може бути такою ж щасливою і такою ж впевненою у собі, як і її бойові однолітки.

Одна жінка розповіла, що в дитинстві була скромною дитиною, але її батьки ніколи не говорили їй, що скромність - недолік. У результаті вона виросла обережною особистістю, яка, тим не менш, впевнено йде по життю. А інша жінка поскаржилася, що її постійно критикували за сором'язливість. Батьки весь час намагалися її змінити: "Чому ти не поводишся як інші діти?", "Чому ти така нетовариська?" З тих пір вона дуже часто сумнівається в собі, і в такі моменти їй уявляється мати, яка кричить на неї: "Ну, давай! Підійди до них і почни розмову!"

Те, як дитина сприймає свою сором'язливість, цілком залежить від батьків. Якщо вони ставляться до дитини як до особистості і приймають її скромність як рису характеру, а не як недолік, значить, і вона буде впевнена у собі і зможе насолоджуватися життям так само, як і інші діти. Але якщо батьки стануть дуже багато уваги приділяти скромності дитини, вона почне сумніватися у своїх якостях. Сприймати сором'язливість як рису характеру і відчувати, що це недолік - дві великі різниці. Коли батьки думають, що скромність - недолік, дитина вважає себе неповноцінною.

Таким чином можна сказати, що проблема сором’язливості дітей у молодшому шкільному віці є дуже важливою та актуальною, так як вона впливає на формування особистості та усе її подальше життя.

Мета дослідження: дізнатися, що таке сором’язливість, яким чином вона проявляється в поведінці дитини. Дослідити причини, за якими діти у молодшому шкільному віці стають занадто сором’язливими, розробити методи подолання сором’язливості.

Завдання дослідження:

1. Визначення ключових понять, дослідження сором’язливості як психічного явища у дітей молодшого шкільного віку.

2. Визначення рівнів, критеріїв та показників сором’язливості як психічного явища у дітей молодшого шкільного віку.

3. Експеримент, перевірка та створення атмосфери для вивчення сором’язливості як психічного явища у дітей молодшого шкільного віку

4. Творчий підхід до проблеми. Застосування індивідуальних методів.

Об’єкт дослідження: сором’язливість як психічне явище у дітей молодшого шкільного віку

Предмет дослідження: психологічні умови формування сором’язливості як психологічного явища у дітей молодшого шкільного віку.

Гіпотеза: надмірна сором’язливість як психічне явище у дітей молодшого шкільного віку може бути подолана, якщо вчитель проводитиме особливі тренінги із дітьми, уроки, на яких будуть подаватися основи акторської майстерності, якщо вчитель разом із батьками буде підтримувати дитину, звертати увагу на її психічні особливості та не тиснутимуть на неї.

Методи дослідження: теоретичні: аналіз психолого-педагогічної літератури, науково – методичної літератури, учбових планів та програм. Практичні: пряме і непряме спостереження за діяльністю учнів та вчителів, тестування, анкетування, їнтерв’ювання, спостереження за змінами в учбовому процесі.

Етапи дослідження:

1 етап – теоретично – пошуковий. Теоретичне визначення головних понять теми: сором’язливість, психічне явище, молодший шкільний вік. Пошук головних методів та засобів подолання надмірної сором’язливості у дітей молодшого шкільного віку в науковій літературі.

2 етап – практично – експериментальний. Експеримент на основі теоретичних знань з метою визначення рівня сором’язливості у дітей молодшого шкільного віку. Впровадження індивідуальних методів для подолання надмірної сором’язливості у дітей молодшого шкільного віку.

3 етап – аналіз роботи, висновки. Аналіз отриманих даних. Висновок проведеної роботи з учнями.

Експериментальна база: Експеримент проходив на базі 103 школи, 1 - Г та 1 - Д класів. В експерименті приймали участь 52 учні (6-7 років) . 29 учнів 1 – Г класу та 23 учня 1 - Д класу.

Структура роботи: Робота складається з теоретичної частини, де визначаються сутність головних понять, засоби, методи подолання надмірної сором’язливості як психічного явища у дітей молодшого шкільного віку та висновку до першої частини. Також робота складається з другої практичної частини, де описується проведений експеримент серед учнів, запропоновані індивідуальні методи проведення тренінгів та індивідуальних бесід з дітьми та їх батьками, висновків до другої частини. Також загальних висновків, списку використаних джерел та додатків.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

1.1 Поняття про сором’язливість як психічне явище. Поняття про молодший шкільний вік

Сором'язливість - риса характеру, а не недолік. Скромні діти завжди дуже милі, щедрі і відрізняються гарною поведінкою. Як правило, вони вміють слухати і поважати чужу точку зору. Їм подобається, коли інші діти беруть участь в їхніх іграх. Хоча іноді вони замикаються в собі, в інших ситуаціях почувають себе абсолютно впевнено. Їм подобається грати з невеликою групою дітей (дві-три людини) і розмовляти з одним дорослим. Якщо сором'язливу дитину чим-небудь зацікавити, від її замкнутості не залишиться й сліду. Вона починає соромитися тільки через надмірну увагу оточуючих. [2; 58c.]

Зазвичай діти ніколи не страждають від своєї скромності, набагато частіше ця риса дратує батьків. Вони почувають себе ніяково, коли їх дитина поводиться не так жваво, як інші діти. Їм здається, що на малюка дивляться негідне або просто не звертають на нього уваги, а більше займаються з іншими, більш активними дітьми. [1; 225c.]

Сором'язливість йде корінням в страх, ірраціональний страх висловити свої думки, бути приниженим чи проігнорованим. Чому багато дітей бояться говорити те, що думають? Головними причинами є зайва чутливість і відчуття небезпеки. Якщо публічна мова асоціюється у них з болем і незручністю, то саме це і вони відчувають, коли заговорять

Сором'язлива дитина ховає свої достоїнства і тільки обраним дано дізнатися, наскільки вона розумна, винахідлива, талановита і щедра. Основа такої скутості полягає в боязні висловити свою точку зору, відкрити свої здібності, виступити ініціатором, стати лідером ... Сором'язлива дитина негативно сприймає критику, побоюється думки оточуючих, їх насмішок і засуджень. Такій дитині краще промовчати, ніж вислуховувати несхвалення на свою адресу. Думка інших для неї важливіше, ніж власна. Як говорив Бошен, «сором'язливість - це сукупність побоювання невдач і бажання сподобатися». [5; 136c.]

Сором'язливість - не вроджена, а набута риса характеру. Дитині не знайомі поняття сорому, вони закладаються батьками, суспільством.[6; 38c.]

Для того, щоб з’ясувати, що таке сором’язливість, як психічне явище, треба визначити, що таке психічне явище.

Психічні явища – це своєрідні суб’єктивні переживання, суб’єктивні образи відображуваних у свідомості явищ реальної дійсності, це внутрішній світ людини в усій його повноті й різноманітності. [10; 723c.] Психічне життя людини охоплює її пізнавальну діяльність:

Відчуття;

Сприймання;

Пам'ять;

Мислення;

Уяву.

Емоційно-вольову:

Різноманітні почуття;

Переживання;

Прояви волі.

Важливим аспектом психічного життя є спонуки до активності :

Потреби;

Інтереси;

Переконання;

Ідеали.

Особливу групу психічних явищ становлять індивідуально-психологічні властивості особистості:

Здібності;

Темперамент;

Характер.

Та її психологічні стани:

Піднесеність;

Пригніченість;

Схвильованість;

Байдужість.

Отже, психологічні явища – це суб’єктивні переживання, тобто елементи внутрішнього досвіду суб’єкта. [12; 243c.]

Для того, щоб визначити причини надмірної сором’язливості у молодшому шкільному віці треба визначити, що таке молодший шкільний вік.

Період життя дітей від 6—7 до 11 років називають молодшим шкільним віком. При визначенні його меж враховують особливості психічного і фізичного розвитку дітей, перехід їх до навчальної діяльності, яка стає основною.

Анатомо-фізіологічні особливості. Фізично дитина у цьому віці розвивається досить рівномірно. Збільшується зріст та вага тіла, підвищується імунітет, швидко розвиваються м'язи серця. Артерії у школяра дещо ширші, ніж у дорослої людини, і саме цим пояснюються особливості артеріального тиску. Частота серцевих скорочень стійкіша, але під впливом різних рухів, позитивних і негативних емоцій вона швидко змінюється.

Кістково-сполучний апарат молодших школярів досить гнучкий, оскільки в їхніх кістках ще багато хрящової тканини. На це треба зважати, щоб запобігти можливому викривленню хребта, вдавлюванню грудей, сутулуватості.

Розвиток м'язової системи сприяє збільшенню фізичної сили дітей. Але малі м'язи кисті рук розвиваються повільніше. Першокласникам важко писати в межах рядка, координувати рухи руки, не робити зайвих рухів, які спричиняють швидку втому. Тому слід проводити фізхвилинки, які знімають напруження малих м'язів пальців і кистей рук.

Діти цього віку дихають частіше, ніж дорослі. Для підтримання їхньої працездатності особливо важливо, щоб у класі та вдома було чисте повітря.

У дітей добре розвинені всі органи чуття, але деякі з них мають свої особливості. Так, очі, завдяки еластичності кришталика, можуть швидко змінювати свою форму залежно від пози під час читання і письма. Якщо не враховувати цієї особливості органів зору молодших школярів і не виправляти їх пози під час уроків, то це може призвести до підвищення очного тиску, нечіткості зображень на сітківці й до короткозорості.

Вага мозку молодшого школяра наближається до ваги мозку дорослої людини. Особливо збільшуються лобні долі, пов'язані з діяльністю другої сигнальної системи. Водночас відбуваються значні зміни у розвитку і роботі центральної нервової системи. Аналітико-синтетична діяльність кори великих півкуль головного мозку ускладнюється.

Розвиток психіки і пізнавальної діяльності. Під час навчання — основної діяльності учнів — якісно і кількісно розвиваються пізнавальні процеси. Вони виявляються у розвитку сприймання. Кількісні зміни полягають у збільшенні швидкості процесу сприймання та кількості сприйнятих об'єктів, розширенні обсягу їх запам'ятовування тощо. Якісні зміни свідчать про зростання пізнавальної ефективності.

Сприймання стає довільнішим, цілеспрямованим і категоріальним процесом, але трапляються труднощі в сприйманні форми та її відображенні, написанні букв, цифр. Розвивається здатність розрізняти висоту звуків, чому сприяють заняття з музики і співів. Для початку занять з музики молодший шкільний вік є найсприятливішим.

В учнів формується здатність спостерігати явища навколишньої дійсності, тобто, виходячи з певної мети, помічати їх, виявляти істотні деталі, з'ясовувати взаємозв'язки між ними. [8; 54c.]

1.2 Причини виникнення сором’язливості як психічного явища у дітей молодшого шкільного віку

На причини сором'язливості по-різному дивилися представники різних психологічних напрямків.

1. Теорія вродженої сором'язливості.

Лондонський лікар звинуватив в походженні сором'язливості гени батьків. Цю теорію підхопив психолог Р. Кеттел. У своєму 16-факторному особистісному питальнику він виділив шкалу “H” з двома протилежними властивостями особистості - сміливість-самовпевненість і боязкість-чутливість до загрози.

Низькі оцінки з даного фактору свідчать про надчутливу нервову систему, гостре реагування на будь-яку загрозу, про боязкість, невпевненість у своїй поведінці, силі, стриманості у вираженні почуттів. Діти з такими показниками краються почуттям власної неповноцінності, тобто є соромливими. [3; 192c.]

Прихильники даної теорії вважають, що, оскільки сором'язливість є вродженою якістю, то ніщо не в змозі змінити стан справ.

2. Теорія біхевіоризму

Біхевіористи виходять з того, що психіка дитини впливає на форми поведінки, а поведінка - це реакція на стимули зовнішнього середовища. Вони вважають, що сором'язливість виникає тоді, коли діти не можуть опанувати соціальні навички - в даному випадку навички спілкування. Але якщо за таких дітей взятися як слід, створити певну виховну середу, то все можна виправити.

Власне, що таке сором'язливість? На думку біхевіористів, реакція страху на соціальні стимули. Варто змінити форми спілкування, зробити їх "правильними", і зникне усіляка стислість. [13; 55c.]

3. Психоаналітична теорія

Сором'язливість розцінюється як реакція на незадоволені первинні потреби інстинкту. Вона зв'язується з відхиленнями у розвитку особистості внаслідок порушення гармонії між інстинктом, пристосуванням до реальності і розумом, який охороняє моральні норми.

Крім того, сором'язливість - це зовнішній прояв глибокого несвідомого конфлікту. Психоаналітичні міркування базуються на прикладах патологічної сором'язливості, яку дійсно необхідно лікувати. [15; 16c.]

4. Концепція А. Адлера

А. Адлер - представник індивідуальної психології. І саме він ввів термін "комплекс неповноцінності".

Психолог вважав, що всі діти відчувають комплекс неповноцінності через фізичну недосконалість, брак можливостей і сил. Це може ускладнити їх розвиток. Кожна дитина вибирає свій життєвий стиль в силу наявного у нього характеру і своїх уявлень про себе і в світі в цілому.

Адлер вважав, що дитина ніколи не стане невротиком, якщо вона співпрацює з людьми. А ті, хто не здатний до співпраці, виявляються самотніми істотами і невдахами.

Діти можуть стати такими за різних причин: органічна неповноцінність, часті хвороби, що не дозволяють їм змагатися з іншими. Така доля може бути уготована розбещеним дітям, яким не вистачає впевненості у своїх силах, оскільки все роблять за них, і, нарешті, в цю компанію потрапляють знедолені діти, у яких немає досвіду співпраці, тому що вони не спостерігали цього явища у власній родині. [11; 349c.]

Ці три категорії дітей замикаються на собі, не взаємодіють із суспільством, а тому приречені на поразку.

Адлер ввів поняття "невпевнена поведінка", яке зумовлене страхом критики, страхом сказати "ні", страхом контакту, страхом наполягти на своєму, обережністю. Діти з "невпевненою поведінкою" залежні, несамостійні, пасивні, тобто сором'язливі. Їх антиподи - незалежні, самостійні й активні особистості. [7; 143c.]

5. Причинні фактори

Останнім часом сором'язливість стали позначати як "високу реактивність". Часто у високореактивних дітей сором'язливість виступає як інстинктивна поведінка, направлена на захист від фізіологічного і емоційного перевантаження. [4; 326c.] При цьому можливі два варіанти інстинктивної поведінки:

Перший - дитина, чимось незадоволена, обирає "стратегію уникнення" (вид психологічного захисту) і стає сором'язливою.

Другий - дитина включається в суперництво і стає самовпевненою.

Прийнято виділяти природні та соціальні чинники, що формують сором'язливість:

- Природний чинник

Це темперамент, зумовлений типом нервової системи.

На перший погляд може здатися, що сором'язливість - пріоритет інтровертів - людей, спрямованих на свій внутрішній світ, що не потребують численних зовнішніх контактів, що віддають перевагу усамітненню. До таких належать флегматики і меланхоліки. Думається, що серед цієї категорії соромливих дійсно більше. І це зовні сором'язливі особистості. [9; 68c.]

Але, як не дивно, існують і сором'язливі екстраверти - люди, "вивернуті навиворіт", що прагнуть до спілкування і численними контактами. Це холерики і сангвініки. Серед них зустрічаються внутрішньо сором'язливі.

У силу рис свого темпераменту (наполегливість, рішучість, сміливість, оптимізм) їм вдається боротися з внутрішньої сором'язливістю. А навіть якщо не вдається, то зовні вони виглядають вельми розкутими. Звичайно, це коштує їм певних емоційних витрат. [14; 267c.]

1.3 Психологічні умови подолання сором’язливості як психічного явища у дітей молодшого шкільного віку

Ефективне подолання сором’язливості як психічного явища у дітей молодшого шкільного віку відбуватиметься, якщо:

Умова №1:

Вчитель проводитиме особливі тренінги із дітьми. Існують спеціальні методики проведення виховних заходів, під час яких вчитель допомагає дітям подолати свою сором’язливість. Ці заходи можуть проводитися у формі гри, тому що цей метод має найбільший успіх у дітей молодшого шкільного віку.

Під час подібних тренінгів вчитель допомагає дітям стати впевненішими в собі, краще спілкуватися з іншими, краще розуміти себе та своїх однолітків.

Частіше за все діти соромляться відповідати або взагалі розмовляти через те, що бояться, що однокласники будуть насміхатися над ними. Під час подібних виховних заходів вчитель пояснює дітям, що вони знаходяться в товариській атмосфері, де усі поважають один одного та ніхто не буде не над ким насміхатися.

Для того, щоб дитина не соромилася, вона повинна впевнено себе почуватися у навколишньому середовищі. Саме на цих тренінгах діти починають вести себе більш розкуто, починають вірити в себе та в оточуючих. Завдання вчителя – підвищити самооцінку дитини шляхом визнання, публічної похвали та шани.

Умова №2:

Вчитель проводитиме уроки, на яких будуть подаватися основи акторської майстерності. Актори – це дуже розкуті люди, які не лише самі можуть поводитися впевнено, але ще й мають достатньо впевненості, щоб втілюватися в інші образи.

Якщо вчитель даватиме основи акторської майстерності, це допоможе дітям почувати себе більш впевнено, дасть їм змогу побувати в змодельованих ситуаціях, які допомогу їм визначити свою поведінку в майбутньому.

Дітям завжди страшно стикатися з тим, чого вони ще ніколи не бачили. Сором’язливі діти в таких ситуаціях закриваються в собі та нічого не можуть зробити. Якщо вчитель потроху буде відтворювати такі ситуації на уроках акторкою майстерності, діти знатимуть, що робити в реальному житті, коли стикнуться з проблемою подібного характеру.

Також на уроках акторської майстерності діти примірюють на себе різноманітні соціальні ролі, що допомагає їм краще зрозуміти себе та оточуючих, своїх батьків, вчителів, однолітків.

У ситуаціях, коли діти стикаються з чимось новим, вони, як правило, почувають себе дискомфортно і невпевнено. Вони не можуть вільно виказувати свою думку, їм важко зосередитись на якомусь конкретному завданні, з’являється почуття скутості, неповноцінності, для нервової системи дитини такого віку це - великий стрес.

Уроки акторської майстреності допоможуть дитині зрозуміти, що коли вона знаходиться сама перед великою аудиторією це не ганебно, дитина почуватиме себе впевнено і розкуто.

Головне, впевнити дитину в тому, що глядачі не проявляють скепсис по відношенню до неї, що на момент виступу головною діючою особою є сама дитина, а не глядач.

Умова №3:

Вчитель разом із батьками буде підтримувати дитину.

В молодшому шкільному віці на дитину звалюється багато проблем – зміна оточуючого середовища, зміна соціальної ролі, зміна вимог суспільства… Від затишного, майже родинного кола дитячого садку, де дитина в основному отримувала лише задоволення від ігор та спілкування з однолітками, вона потрапляю у школу де є свої суворі правила та розпорядок. Дитині доволі важко зрозуміти, чому вона повинна відсидіти 45 хвилин та не може встати і піти, коли їй заманеться.

Якщо раніше дитину ні в чому не обмежували – починаючи від зовнішнього вигляду і завершуючи потребами до виконання тої чи іншої справи, то тепер, у школі, вона повинна носити певний одяг та вести себе належним чином. Окрім цього маленький учень повинен виконувати домашні завдання та відповідати на уроках. За це він отримує оцінки.

Якщо раніше публічні виступи дитини обмежувалися лише нетривалими репліками на святах, за що її завжди хвалили, то тепер дитина постійно повинна відповідати перед усім класом та може отримати за свою відповідь не тільки успішну оцінку та похвалу, а й негативну відмітку та покарання.

Завдання вчителя – допомогти дитині адаптуватися в новому середовищі, зробити перехід від однієї системи до іншої максимально спокійним та плавним. Вчитель повинен не суворо потребувати від дитини виконання завдання та не карати її за найменшу провину, а пояснювати в чому вона не права та як виправити свої помилки.

Також дуже важлива роль батьків у становленні дитини у новій ролі. У житті дитини змінилося усе, окрім батьків, тому саме до них вона звертатиметься по допомогу. Батьки повинні бути терплячими та дуже уважними до своїх дітей, щоб зменшити рівень шкоди, який буде нанесеній дитині під час початку навчання у школі.

Умова №4:

Вчитель буде звертати увагу на психічні особливості дитини.

Кожна дитина приходить до школи у різному стані психічної підготованості до нового середовища. Також в усіх дітей різні родини та виховання. Сором’язливість часто передається спадково, тому до кожної дитини потрібен особливий підхід.

До сором’язливих дітей потрібен більш делікатний підхід, треба приділяти їм більше уваги. Залежно від типу темпераменту також треба вибирати той чи інший стиль спілкування.

Наприклад з флегматиком потрібно проявляти більше терпіння та витримки, не підганяти його, не торопити. Треба враховувати особливості його темпераменту та виходячи з цього корегувати його поведінку.

З холериком навпаки потрібно бути дуже уважним та постійно підтримувати його інтерес. Але треба давати йому відпочивати, тому що він дуже швидко чимось захоплюється та розтрачує свої сили.

Сангвініку потрібно все пояснити та зацікавити його, тоді він сам усе зробить навіть краще ніж розраховували. Сором’язливість у сангвініків внутрішня, тому потрібно підвищувати його самооцінку.

Інтравертичний меланхолік частіше за все є дуже скутою та сором’язливою особистістю. Саме з ним потрібно проводити групові заняття, щоб він почував себе зручно.

Після закінчення огляду та якісного аналізу літератури про сором'язливість ми з’ясували:

1. Сором'язливість дуже поширена і різнобічна якість особистості дитини. Під сором'язливістю розуміють замкнутість, невпевненість, боязкість, чутливість, зніяковілість і аутизм, як крайній прояв сором'язливості. Сором'язливість – це прихована, особиста проблема, вплив якої відчуває все суспільство.

2. Природа сором'язливості різноманітна. Джерелом є страх людей. Виникнення сором'язливості великою мірою залежить від своїх батьків, школи і соціального середовища. Від сором'язливості майже ніхто не застрахований. Вона може вразити багатьох.

3. Сором'язливість – поняття розпливчасте; чим пильніше ми в нього вдивляємося, то більше видів сором'язливості знаходимо.

Існують три основні види прояву сором'язливості:

1) зовнішня поведінка людини, яка сигналізує про сором'язливість;

2) фізіологічні симптоми;

3) внутрішні відчуття й вразливість інтелектуальних функцій.

Також потрібно виділяти так звану гіперкомпенсацію сором'язливості, де за свідомою безсоромністю діти намагаються приховати свою сором'язливість.

4. Сором'язливість, зазвичай, супроводжується негативними переживаннями самотності, неспокою та депресій.

5. Сором'язливість – явище, що може призвести до певних проблем, але має чимало позитивного. Є обізнані, яким подобається бути соромливими. Сором'язливість допомагає самовдосконалюватися, полегшує розвиток самостійності індивідуальності.

Отже, сором'язливість може бути бідою, й хворобою, і дрібним труднощами, та чарівною рисою характеру.

РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

2.1 Дослідження рівня сором’язливості у дітей молодшого шкільного віку

Наш експеримент має наступну мету: дослідити рівень сором’язливості у дітей молодшого шкільного віку.

В цьому експерименті були поставлені наступні завдання: провести анкетування серед учнів перших класів; виявити за допомогою тестів рівень сором’язливості учнів, провести інтерв’ю з найбільш сором’язливими учнями класів.

Проводячи досліджування з проблеми рівня сором’язливості дітей молодшого шкільного віку, нами було проведено експеримент серед двох перших класів.

Експеримент складався з наступних етапів:

1. Анкетування.

2. Тестування.

3. Інтерв’ю з найбільш сором’язливими учнями класів.

4. Спостереження в природних для дітей умовах.

5. Обробка отриманих даних.

6. Аналіз та підбиття підсумків експерименту.

Спочатку учням була запропонована анкета, завдяки якій ми змогли виявити рівень сором’язливості учнів.

В нашому анкетуванні приймали участь 52 учня (6-7 років). Аналіз отриманих результатів дозволив нам поділити учнів на 6 груп, кожна з яких відповідала певному рівню.

1 рівень – низький рівень сором’язливості та продуктивна взаємодія з вчителями та однолітками.

2 рівень – високий рівень сором’язливості, внутрішня сором’язливість, але добра взаємодія з учнями та вчителями.

3 рівень – середній рівень сором’язливості, але позитивне відношення до навчання та бажання співпрацювати з вчителями та однолітками.

4 рівень – середній рівень сором’язливості та погане ставлення до навчання, небажання співпрацювати.

5 рівень – високий рівень сором’язливості, та байдуже ставлення до вчителів та однолітків.

6 рівень – високий рівень сором’язливості та відсутність будь-якого бажання співпрацювати з колективом.

Ми вирішили звернутися до якісного показника, в якому одним з нормативних значень була сором’язливість.

Таблиця № 1 Результати проведеного анкетування

Рівень	Кількість учнів (чол.)	Кількість учнів (%)
1	3	5,7
2	4	7,6
3	8	15,3
4	12	23,1
5	10	19,2
6	15	28,9

Таким чином ми отримали наступні показники рівня сором’язливості:

Низький рівень сором’язливості – 13,3 %

Середній рівень сором’язливості – 38,4 %

Високий рівень сором’язливості – 48,1 %

Аналізуючи результати анкетування необхідно звернути увагу на те, що більшість дітей соромиться відповідати на уроках, неформальні лідери глузують з сором’язливих дітей, вчитель увесь час кричить на них, намагаючись примусити відповідати, що ще більше пригнічує сором’язливих дітей.

2.2 Дослідно-експериментальна програма підвищення самооцінки та подолання надмірної сором’язливості у дітей молодшого шкільного віку

Після отриманих анкетуванням результатів, ми вирішили спробувати свій метод проведення тренінгу на виховній годині.

Спочатку ми виявили основні якості, які повинні формуватися у сором’язливих дітей під час проведення тренінгів:

Мал.1 Основні якості, які мають формуватися під час тренінгу

Тренінг проводився в експериментальному 1 – Д класі. Тема тренінгу називалася «Життя зірок». Виховна година була поділена на декілька частин – спочатку класний керівник зробив вступне слово, в якому розповів дітям про життя акторів та акторок, про особливості їх праці, потім учні класу висловили свої думки щодо цієї теми, розказали, що вони знають про працю акторів та чи хотіли би вони стати акторами, а на завершальному етапі вчитель запропонував дітям уявити себе улюбленим актором та поступати так, як поступили би вони в запропонованих ситуаціях. Під час виховної години багато хто хотів висловити свою думку. Ми дали кожному учню можливість висловити свої міркування або спитати про те, що йому не зрозуміло. В кінці тренінгу вчитель сказав заключне слово та подякував усім за працю та активну участь. Ми дотримувались складеної нами схеми і нам вдалося викликати інтерес сором’язливих учнів, залучити їх до активною праці та побороти рівень сорому та страху перед однолітками. Я вважаю, що проведений нами експеримент у виховної години, в якій сором’язливі діти також приймали активну учать, пройшов успішно.

2.3 Результати дослідження проблеми надмірної сором’язливості у дітей молодшого шкільного віку

Після проведеного тренінгу ми знову опитали учнів експериментального класу, знову провели анкетування. І на цей раз ми отримали інші результати, які були більш високими ніж до проведення тренінгу.

На цей раз ми проводили анкетування тільки в експериментальному класі, там, де проводився тренінг. Опитано було 23 учня. Ми отримали такі результати:

Таблиця № 2. Результати повторного анкетування

	До тренінгу	Після тренінгу
Високий рівень розкутості	13,3 %	40,6 %
Середній рівень сором’язливості	38,4 %

	46,7 %
Високій рівень сором’язливості	48,1 %	12,7%

Батьки можуть допомогти собі і дитині уникати незручних ситуацій і захистити його від критики сторонніх. Приміром, багато скромних діти соромляться говорити "добридень" або відповідати на запитання дорослих. Нехай батьки зроблять це за них і самі невимушено заведуть розмову, щоб відволікти увагу співрозмовника від дитини. Спроба розговорити дитину призведе до гіршого результату, він може зовсім замкнутися в собі і замовкнути.

У той же час необхідно розвивати у дитини ініціативність і самостійність. Стимулюйте дитину до різнобічного спілкування в побуті: звернутися до кого-то з проханням, віддати що-небудь (наприклад, гроші - продавцеві). На перших етапах присутність і участь знайомого дорослого обов'язкова.

Подолати незручні ситуації допомагають рольові ігри. Пограйте з дитиною: "Давай уявимо, що ти зустрічаєш Джекі у коридорі школи. Як ти з нею привітатися?", "Уяви, що я тітонька Карен і запитую в тебе:" Як справи в школі? ". Практика рольових ігор буває дуже корисною .

Але не варто чекати від дитини розкутого поведінки в некомфортній для неї обстановці.

Якщо батьки чекають гостей, вони повинні підготувати до цього дитину. Добре, якщо і до неї прийде хто-небудь із друзів. Або вона може допомогти приготувати квартиру до прийому гостей, а потім піти до своєї кімнати. У будь-якому випадку, якщо батьки створять таку ситуацію, коли ніхто не буде фіксувати увагу на дитині, всім від цього буде легше.

Батькам завжди цікаво знати, як дитина може подолати сором'язливість у школі. Якщо хвилює ця проблема, прослідкуйте, як ваша дитина відчуває себе серед однокласників. Не треба на самому початку навчального року говорити вчителеві про те, що ваша дитина сором'язлива. Вчитель може ставитися до неї інакше, ніж до інших дітей, і тим самим загострити проблему. З часом дитина почне впевненіше спілкуватися з однокласниками. Підніміть питання про скромність вашої дитини на батьківських зборах. Поясніть вчителям, що вони не повинні говорити їй, що сором'язливість - недолік. Крім того, їм не варто брати на себе відповідальність змінити характер дитини.

Багато вчителів люблять тихих учнів. Тому скромний син або дочка врешті-решт будуть винагороджені за свою зразкову поведінку, можливо, навіть більше, ніж того бажали. Приміром, одна дівчинка отримала заохочувальну грамоту за те, що вела себе тихо. Потім під час батьківських зборів вчителька оголосила батькам дівчинки, що та надто сором'язлива. На що батьки в подиві відповіли: "Але ж ви самі хвалили її за те, що вона веде себе тихо!" і попросили вчительку, щоб та припинила звертати увагу на скромність дівчинки і заохочувала її не за поведінку, а за успіхи у навчанні та за участь у позакласних заходах.

Іноді сором'язлива дитина буде повертатися зі школи засмученою від того, що їй важко брати участь в спільних заходах, а вдома раптом стане активною і вимогливою. Не потрібно її сварити, адже їй потрібно десь виплескувати свої емоції. Якщо дитина буде відчувати себе вдома впевнено, вона розповість вам, чому соромиться брати участь у позакласних заходах. Зрозуміло, у міру дорослішання їй буде легше "відкривати душу" перед батьками, якщо ті створять вдома атмосферу комфорту.

Іноді вам буде здаватися, що ваша дитина назавжди залишиться "скромнягою", але насправді важко передбачити заздалегідь, як з часом зміниться її характер. Багато дітей, дуже сором'язливі в період початкової школи, потім стають бойовими. У будь-якому випадку, основний обов'язок батьків - сприймати сором'язливість дитини як природну рису характеру і створювати всі умови, щоб вона відчувала себе комфортно в будь-якій ситуації.

Фахівці дотримуються єдиної точки зору: якщо сором'язливість дитини перетворилася на серйозну проблему, прийматися за її виправлення потрібно якомога раніше.

Не ставте на дитину ярлик. Якщо дитину називають сором'язливою, то звертають увагу тільки на її сором'язливість і виключають все інше, що не є таким. Це позначається на поведінці дитини і впливає також на ставлення до неї. Замість цього треба вказувати на сильні сторони дитини. Звертайте увагу на моменти, коли дитина більш товариська, ніж на те, коли вона сором'язлива. Крім того, користуйтесь описовими словами, що підкреслюють сильні сторони її поведінки. Наприклад, соромливу людини краще описувати як обережну, обачну або як таку, яка все ретельно обмірковує.

Поцікавтеся її почуттями. Замість того, щоб дорікати дитині, коли вона проявляє сором'язливість, неупереджено поясніть їй її можливі почуття. Якщо вона ховається за вашою ногою, замість того, щоб грати з друзями, скажіть: «Схоже, що ти не впевнена, чи хочеться тобі зараз грати». Іноді подібні зауваження можуть бути точним відображенням почуттів дитини, але не служать докором.

Організуйте зустрічі дитини, які не є джерелом занепокоєння. Дозвольте своїй дитині запросити додому однокласника після закінчення занять у школі. Або хай він побуває вдома у товариша, який йому, мабуть, подобається. Чим спокійніше проходять зустрічі, в яких беруть участь сором'язливі діти, тим менш неспокійними вони стають.

Самі проявляйте громадську активність. Коли ваша дитина ще маленька, намагайтеся залучати до свого дому побільше людей. Запросіть друзів на шашлик в суботу або нехай до вас приходять, щоб у що-небудь пограти ввечері. Запросіть на обід знайомих батьків з дитиною. Часто це буває важким у тих сім'ях, де працюють і батько і мати, але соромливому дитині потрібно звикнути до оточення, де він зустрічається з іншими людьми, щоб такі події не лякали його.

Будьте напоготові поруч зі своєю дитиною. Для сором'язливого дитини суспільство великої кількості людей може здаватися таким, що лякає. Не слід входити в кімнату, повну людей, і залишати дитину на самоті. Тримайте його за руку, поки він не відчує себе в звичній обстановці. Нехай він сам відпустить вашу руку. Підійдіть до іншого дитині чи групі дітей і почніть розмову з ними, очікуючи що ваша дитина теж вступить в розмову. Сором'язлива дитина потребує почуття безпеки, і йому треба знати, що ви перебуваєте поруч, якщо у нього виникне потреба у вашій підтримці.

Заохочуйте свою дитину, щоб він розмовляв вдома. Встановіть вдома щоденний період «хороших новин». Під час вечері або перед відходом до сну хай ваша дитина поділиться з вами гарними новинами минулого дня. Прислухайтеся до того, що він розповідає вам про найцікавіші події, що трапилися з ним протягом дня, не втручаючись, і потім погодьтеся з його враженнями. Ви можете спитати його, що саме йому сподобалося найбільше, але не треба надміру розхвалювати дитини. В цей час вам немає потреби давати найвищу оцінку його поведінці, це просто шанс розділити з дитиною його почуття. Коли дитину вислуховують і з повагою погоджуються з ним, це допомагає підвищити у нього повагу до себе самого.

Слідкуйте за дитиною. Не змушуйте дитину потрапляти в незручні ситуації. Замість цього уважно прислухайтесь до того, що він вам каже, щоб направити його потім у бік людей і занять, до яких він проявляє інтерес. Ви намагаєтеся м'яко і непомітно повернути його в нормальний психічний стан, а цього можна досягти успіху лише в тому випадку, якщо дитина робить те, що йому самому подобається.

Додайте гостроту різноманітності. Важко вгадати, яке заняття пробуде у соромливого дитини іскорку інтересу, тому обов'язково візьміть участь у всій різноманітності заходів, що відбуваються в районі, де проживає ваша родина, починаючи з уроків плавання і до дитячого театру. Це допоможе вам і вашій дитині з'ясувати, які його інтереси. Такий процес нагадує їжу. Ви надаєте в його розпорядження всі основні види їжі, і він вибирає, що йому більше подобається.

ВИСНОВКИ

Самотність дитини, як і будь-яка самотність дорослої чи літньої людини, - явище дуже поширене в наші дні. Причиною цього є розвиток прогресу, економічна криза та безладдя в країні. Усе це спричинило те, що люди пізно заводять сім'ю, мають невелику кількість дітей і найчастіше розлучаються. А середня кількість людей сьогодні, які проживають під одним дахом, - менше трьох. Усі живуть затворниками у своїй власній квартирі, де кожен ізольований від сусіда, особливо міські жителі. Схильний до впливу цих сил, індивідуум може бути замкнутим навіть оскільки спілкування коїться з іншими людьми ускладнилося. Зникла можливість отримувати моральну підтримку, обмінюватися компліментами, вести дружні розмови. У такому суспільстві, всі члени якої ізольовані друг від друга, будь-який емоційно забарвлений контакт, стає розкішшю. І весь цей є такий актуальною проблеми – як сором’язливість.

Сором'язливість дуже поширена і різнобічна якість особистості людини. Головне джерело сором'язливості – страх людей. Фундамент сором'язливості, ясна річ, закладається у дитинстві, з допомогою батьків, зі школи і соціального середовища. Переживання сором'язливості починається з інтенсивного посилення усвідомлення власної «Я». Усвідомлення «Я» настільки домінує у свідомості, що когнітивні процеси різко гальмуються, наводячи на відсутність думок та збільшення ймовірності помилок. У соромливих людей часто зустрічається самосвідомість, центрирована на враженні, що вона справляє, і соціальних оцінках.

Сором'язливість – це складний кризовий, комплексний стан, що може проявитися в різноманітних формах. Це може бути просто зніяковілість, замкнутість, ніяковість, тривожність і напруженість. Однак у деяких випадках сором'язливість позбавляє людини дару промови, вона вбиває пам'ять і спотворює сприйняття. До того ж вони можуть приймати хронічні форми психічних розладів. До проявів хронічної сором'язливості ставляться: алкоголізм, зґвалтування, вбивство, депресія і останній крок – це самогубство. Проте, зайве забувати, що в сором'язливості є світлі сторони. Вона значну роль відіграє у розвитку самостійності індивідуальності. Сором'язливість сприяє зменшенню вразливості особистості, посилює самокритику, що сприяє формуванню більш адекватної Я – концепції. Отже сором'язливість – явище, що може спричинити деякі проблеми, але для декого може стати цілком прийнятним життєвим стилем.

Тобто сором'язливість можна вважати або дрібними труднощами, або великою проблемою, і водночас вона може бути корисною, може стати прикрасою юної особи чи стимулом до вдосконалення характеру. Хоча сором'язливість і є частиною особистого досвіду, її у собі відчуває все суспільство.

Особиста риса сором'язливості є, можливо, однією з найважливіших для індивіда й суспільства рис.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Р. Голдстайн, Дж. Гэллант. Библия для родителей. – М.: АСТ, 2006. – 486с.

2. Василюк Ф. Є. Психологічні переживання (аналіз подолання критичних ситуацій). – М.: Видавництво Московського університету, 1984.– 200 с.

3. Зімбардо Ф. Сором'язливість (що це таке вже й як із нею справлятися). – СПб.: Пітер Пресс, 1996. – 256 с.

4. Изард К. Емоції людини: Переклад з анг. М.: Видавництво Московського університету, 1980. – 440 с.

5. Кон І. З. У пошуках себе: Особистість і його самосвідомість. – М.: Политиздат, 1984. – 335 с.

6. Кон І. З. Психологія юнацького віку (Проблеми формування особистості). – Навчальний посібник для студентів педінститутів. – М.: Просвітництво, 1979. – 175 с.

7. Цибуля А. М. Емоції і особа. – М.: Знання, 1982. – 176 с.

8. Лебединская К. З., Микільська С. З. Діагностика раннього дитячого аутизму: Початкові прояви. М.: Просвітництво, 1991. – 96 с.

9. Ночевник М. М. Людське спілкування. – М.: Политиздат, 1988. – 127 с.

10. Ожегов З. І., Шведов М. Ю. Тлумачний словник російської. – Российская АН. Інститут російської.; Російський фонд культури. – М.: Азъ Ltd., 1992. – 960 с.

11. Платонов К. «Наука й життя», 1965, № 4, 156-157 с. (з оповідання популярна психологія: Хрестоматія: Навчальний посібник для студентів педінститутів/ Сост. У. У. Мироненка. – М.: Просвітництво, 1990.– 399 с.

12. Практична психологія: Підручник / під редакцією доктора психологічних наук, професора, БЛА М. К. Тутушкиной. – М.: Видавництво АСВ; СПб.: Видавництво «Дидактика Плюс», 1997. – 336 с.

13. Сафін У. Ф. Стійкість самооцінки і механізм її збереження. «Питання психології», 1975, № 3, 62 – 72 с.

14. Симонов У. П., Єршов П. М. Темперамент Характер Особистість. Издательство Наука. – М.: 1984. – 388с.

15. Хорні К. Наші внутрішні конфлікти. Конструктивна теорія неврозу. – СПб.: Лань, 1997. – 240 с.

ДОДАТКИ

Анкета для виявлення рівня сором’язливості.

П. І.____________________________вік_______ клас _________.

Питання	Відповіді (Так. Ні. Не знаю)
1.Чи подобається тобі навчатися у школі?
2.Чи подобається тобі спілкуватися з однолітками?
3. Чи подобається собі приймати участь у шкільних святах?
4. Чи часто ти відповідаєш на уроках?
5. Тобі краще відповісти письмово?
6. Чи хочеться тобі спілкуватися з однокласниками після навчання?
7. Хотів би ти краще навчатися?

Перевірка результатів

Питання	Відповіді	Кількість учнів
		3 - А	3 - Б
1.Чи подобається тобі навчатися у школі?	Так	16	20
	Ні	6	4
	Не знаю	-	-
2. Чи подобається тобі спілкуватися з однолітками?	Так	15	16
	Ні	5	6
	Не знаю	2	2
3. Чи подобається собі приймати участь у шкільних святах?	Так	16	16
	Ні	6	6
	Не знаю	-	2
4. Чи часто ти відповідаєш на уроках?	Так	12	11
	Ні	7	11
	Не знаю	3	2
5. Тобі краще відповісти письмово?	Так	2	4
	Ні	20	20

	Не знаю	-	-
6. Чи хочеться тобі спілкуватися з однокласниками після навчання?	Так	12	14
	Ні	3	4
	Не знаю	7	6
7. Хотів би ти краще навчатися?	Так	20	21
	Ні	2	3
	Не знаю	-	-

Тренінг з теми

«Життя зірок»

Усі ми дивимося кіно та захоплюємося красивими та впевненими у собі акторами та акторками. А чи не хотілося вам коли-небудь побувати на їх місці? Відчути, як уся увага спрямована на вас та фанати викрикують вам зізнання в коханні?

Спочатку давайте з’ясуємо, чим займається актор.

Актор - виконавець ролей в драматичних спектаклях і кіно. Актор відтворює образ за допомогою інтонації, передає відчуття рухом, доносить до глядача зміст твору.

Специфіка професії актора:

Робота актором - це не лише успіх, популярність і слава, але і деякі випробування характеру. Дуже часто акторові доводиться працювати у вечірній і нічний час. Його діяльність пов'язана з частою зміною професійних майданчиків. При цьому необхідно мати бездоганний зовнішній вигляд і володіти міцним здоров'ям.

Особисті якості:

артистизм, вміння перевтілюватися

хороша пам'ять

вміння працювати в команді

почуття ритму

спостережливість

завзятість

Скільки отримує актор?

Заробіток актора, щойно прийнятого в театр, зазвичай складає $200-225. Якщо кар'єра складається успішно, актору привласнюється наступний розряд, потім ще один і т.д. Верхня планка - $1300. - стільки отримують заслужені і народні артисти. Проте так скромно справи йдуть далеко не скрізь. Все залежить від того, чи має театр гідних спонсорів.

Зарплата кіноактора - гонорарна. Залежить від "імені" і розміру бюджету кінофільму або рекламного ролика. $50-1000 за один знімальний день і більш..

А тепер скажіть мені, які у вас улюблені актори та чи хотіли би ви прожити хоча б один день життям свого кумира?

(Діти розповідають про своїх улюблених зірок, іде активне обговорення зіркового життя. Потім вчитель пропонує дітям різноманітні життєві ситуації та пропонує повести себе так, як би в даному випадку повела себе зірка)