Курсовая на тему Виникнення та розвиток ідей теорії вільного виховання в педагогіці
Работа добавлена на сайт bukvasha.net: 2014-11-29Поможем написать учебную работу
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
от 25%
Подписываем
договор
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ВОЛИНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ
Кафедра соціальної педагогіки
Виникнення та розвиток ідей теорії «вільного виховання» в педагогіці
Курсова робота
студентки 25 групи,
педагогічного інституту,
спеціальності “Соціальна педагогіка”
Степанюк Яни Олексіївни
Науковий керівник:
кандидат педагогічних наук, доцент
Мартіросян О.А.
Луцьк – 2008
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ПРОБЛЕМИ
1.1. Тютюнопаління серед підлітків як соціально-педагогічна проблема
1.2. Мета, завдання, зміст соціально-педагогічної профілактики тютюнопаління серед підлітків
РОЗДІЛ 2. ЕФЕКТИВНІ ШЛЯХИ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРОФІЛАКТИКИ ТЮТЮНОПАЛІННЯ СЕРЕД ПІДЛІТКІВ У ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ
2.1. Форми, методи, засоби соціально-педагогічної профілактики тютюнопаління серед підлітків
2.2. Корекційно-розвивальна програма з питання тютюнопаління
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ
ВСТУП
Актуальність. Стан громадського здоров’я в Україні свідчить про актуальну потребу підвищення ефективності збереження та зміцнення здоров’я українського народу, формування здорового способу життя і, таким чином, забезпечення сталого національного розвитку.
Згідно з даними ВООЗ, на стан здоров’я населення впливають: рівень та стан медичної допомоги – 10 відсотків, спадковість – 15, довкілля – 20, спосіб та умови життя – 50-55 відсотків.
Основними чинниками, які негативно впливають на здоров’я, є тютюнопаління, незбалансоване харчування, малорухомий спосіб життя, надмірне споживання алкоголю, травматизм тощо.
Основними причинами смертності серед населення України є серцево-судинні захворювання, злоякісні пухлини та зовнішні чинники. В структурі смертності істотно (в 3-4 рази) збільшилася смертність людей молодого та середнього віку, особливо серед чоловіків. За такої ситуації із 10 юнаків до 60 років доживуть тільки шестеро, а серед 20-річних – менше половини.
Україна посідає перше місце в Європі з тютюнопаління серед чоловіків (66,8 відсотка) та перше місце серед жінок (19,9 відсотка) у країнах СНД. 80 відсотків курців починають палити в підлітковому та юнацькому віці. Сьома викурена цигарка підлітком спричиняє нікотинову залежність.
Однією з найгостріших проблем сьогодення є поширення тютюнопаління серед підлітків. Це соціальне явище має свою динаміку та закономірності розвитку. Серед споживачів тютюну 6-8 % – діти молодшого шкільного віку. Курить кожен п’ятий п’ятикласник, майже половина восьмикласників і майже 60 % випускників шкіл. Така статистика свідчить про відсутність мотивованої направленості підлітків на формування та збереження свого здоров’я. Водночас це також наслідок відсутності в суспільстві пріоритету здорового способу життя.
Сучасний підхід до розв’язання проблеми тютюнопаління передбачає пріоритет профілактичної роботи, основним об’єктом якого є школярі підліткового віку. Особлива увага науковців і педагогів зосереджена на профілактичній роботі в умовах загальноосвітнього навчального закладу, котрий володіє цілим рядом унікальних можливостей для забезпечення її ефективності. Зокрема, він має можливість впливати на формування та розвиток особистості підлітка, взаємодіяти з сім’єю школяра з метою створення сприятливої ситуації для його соціального розвитку. В загальноосвітньому навчальному закладі працюють кваліфіковані спеціалісти (вчителі, класні керівники, психологи, соціальні педагоги), здатні забезпечити ефективну профілактичну роботу в цьому напрямі.
Мета дослідження – визначити ефективні шляхи профілактики тютюнопаління серед підлітків у загальноосвітньому навчальному закладі.
Завдання дослідження:
1. Визначити фактори поширення та наслідки негативного впливу тютюнопаління на підлітків.
2. Обґрунтувати мету, завдання, зміст соціально-педагогічної профілактики тютюнопаління серед підлітків.
3. Визначити ефективні форми, методи, засоби профілактики тютюнопаління серед підлітків.
Методи дослідження: вивчення соціально-педагогічної літератури, шкільної документації, аналіз, порівняння, узагальнення, спостереження, бесіди, анкетування, тестування.
Теоретичне значення дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні соціально-педагогічних основ профілактики тютюнопаління серед підлітків.
Практичне значення дослідження полягає в розробці методичних рекомендацій для проведення ефективної соціально-педагогічної профілактики тютюнопаління серед підлітків.
Структура курсував роботи. Курсова робота складається з вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ПРОБЛЕМИ
При курінні відбувається суха дистиляція і неповне згоряння висушених тютюнових листків в незалежності від того, використовуються вони в натуральному вигляді (скручена в трубочку), в сигареті чи в сигареті і в трубці. При повільному згорянні виділяється дим, що являє собою неоднорідну (гетерогенну) суміш, що складається в середньому з 60% різних газів і 40% мікроскопічних дьогтевих крапель (аерозолі).В газовій фракції диму міститься, крім азоту (59%), кисню (13,4%), ще й оксид вуглецю (IV) (13,6%), оксид вуглецю (II) (4%), водяна пара (1,2%), ціаністий водень (0,1%), оксиди азоту, акролеїн та інші речовини. Аерозольна фракція диму включає воду (1,4%), гліцерин та спирти (0,1%), альдегіди і кетони (0,1%), вуглеводні (0,1%), феноли (0,003%), нікотин (0,002%) та ін.
Відповідно з основною дією, шкідливі речовини, що містяться в тютюновому димі, і, що впливають на організм, об’єднані в 4 групи: 1) канцерогенні речовини; 2) подразнюючі речовини; 3) отруйні гази; 4) отруйні алкалоїди.
Канцерогенні речовини: ароматичні вуглеводні, бензпірен, феноли, органічні сполуки (нітрозамін, гідразин, вінілхлорид, толуідин та ін.), неорганічні сполуки миш’яку та кадмію, радіоактивні полоній, олово та вісмут – 210.
Подразнюючі речовини: ненасичений альдегід – пропеналь (акролеїн), оксид вуглецю (II).
Отруйні гази: оксид вуглецю (II), сірководень, ціаністий водень та ін.
Отруйні алкалоїди: всього 12 (нікотин, норнікотин, нікотирин, нікотеїн, нікотимін та ін.).
Нікотин являється одним із самих сильних з відомих нам отрут, які впливають на нервову систему. При згорянні сигарети він руйнується тільки частково, приблизно на 25%. Вміст нікотину в диму головної струї сигарети від 0,4 до 3мг – лише 20% від спільної кількості нікотину в сигареті. В недокурку залишається біля 5%, а інші 50% потрапляють в повітря в приміщенні, де курять.
Фізична та психологічна залежність від нікотину розвивається набагато швидше, ніж від алкоголю.
Головною причиною виникнення і розвитку “тютюнового” кашлю стають краплі дьогтю, що осіли в легенях. Речовини, що містяться в тютюновому димі викликають запалення епітелію, що покривають дихальні шляхи, це призводить до підвищеного виділення секреції та слизу, що зв’язаний з виділенням мокроти при кашлі.
Масове розповсюдження куріння є однією з головних причин широкого розповсюдження сердечно-судинних захворювань. Доведено, що у курців на відміну від некурящих людей в 2-3 рази частіше розвивається інфаркт та передінфарктний стан, стенокардія та інші захворювання серця При цьому смертність, викликана цими захворюваннями, в курців набагато вища. Життя курців на 4,6-8,3 роки менше, ніж у некурящих, при чому скорочення протяжності життя залежить від того, в якому віці людина почала палити.
Доведено, що більше 50% всіх захворювань, що являються причиною смерті курців, приходиться на долю сердечно-судинних захворювань.
Більше 80 % хворих, що страждають хронічним захворюванням шлунку та дванадцятипалої кишки, є курцями. Це захворювання найчастіше зустрічається у запеклих курців. Доведено, що куріння негативно впливає і на процес лікування виразки.
Проте єдиним найефективнішим засобом зниження небезпеки є цілковите припинення куріння. Дослідники вважають, що ті, хто надає перевагу “легким” сигаретам, роблять більш глибокий і довгий вдих, щоб одержати нікотиновий “струс”, а це (разом із збільшенням кількості викурених сигарет) може бути причиною аденокарциноми, особливого виду раку легенів. Виявлено, що між 1959 і 1991 роками захворюваність на аденокарциному, що розвивається на периферії легенів, збільшилася в 17 разів у жінок і в 10 разів у чоловіків.
Більшості курців-новачків смак сигаретного диму здається жахливим. Протягом першої ж хвилини зростає частота серцевих скорочень і за 10 хвилин може зрости на 30%. Якщо не курити впродовж 24 годин, пульс уповільнюється на 10 ударів за хвилину, але перша ж сигарета одразу пришвидшує серцеві скорочення. Куріння під час відеоігри, яка і без того збільшують частоту пульсу на 12 ударів за хвилину та підвищує систолічний артеріальний тиск на 15 мм ртутного стовпа, призводить до дальшого прискорення пульсу (приблизно на 30 ударів) і підвищення тиску (приблизно на 20 мм ртутного стовпа).
Коли ми кажемо підліткам, що їм не можна курити, бо вони ще діти, ми провокуємо їх доводити власну “дорослість” саме через куріння. Тому основний принцип, із якого варто виходити, надаючи їм допомогу, – це ставитися до них так само, як до людей будь-якого іншого віку. І хоча підлітки як курці мають певні особливості, головним є те, чим вони схожі на всіх інших прихильників куріння.
Нікотин створює низку ефектів, які сприймаються курцем як приємні, – зменшення дратівливості, схуднення, поліпшення уваги та психомоторного функціонування. Це є позитивним підкріпленням куріння, а наслідки ненадходження в організм нікотину, що з’являються через кілька годин після припинення куріння та тривають до чотирьох тижнів, створюють негативне підкріплення, що також ускладнює відмову від куріння. Це стосується будь-якої залежності, зокрема, алкогольної і наркотичної.
Всі речовини, котрі спричиняють залежність, змінюють свідомість людини, її ставлення до життя, здатність пристосуватися до умов соціального середовища. Ці речовини є перешкодою для усвідомлення та розв’язання життєвих проблем.
Підліток, що почав курити, перестає адекватно реагувати на труднощі або звичайні життєві ситуації, які потребують нових рішень. Відчуваючи дискомфорт, людина зазвичай відшукує його причину, визначає способи усунення, і, таким чином, просувається у своєму розвитку.
Натомість курець, відчуваючи дискомфорт, найчастіше вважає, що йому необхідна чергова сигарета. Внаслідок цього гальмується розвиток особистості, людина не використовує всіх потенційних можливостей. Згідно з міжнародними даними, щороку близько 40% курців роблять серйозну спробу позбутися куріння, але через нікотинову залежність лише 3% з-поміж них мають щастя звільнитися від неї впродовж наступних шести місяців.
Намагання стримати тютюнову епідемію часто є марним, бо споживачі тютюну надзвичайно залежать від нього. Деякі експерти вважають, що тютюн призводить до більшої залежності, ніж героїн або кокаїн (про це, зокрема, йдеться у звіті головного лікаря США, що має назву “Нікотинова залежність”). Доза нікотину вжита під час куріння, занадто низька, щоб спричинити гостре отруєння (втім, це може статися з дітьми, які ковтають сигарети), але з легенів нікотин швидко надходить у кров і мозок. Коли рецептори, спроможні розпізнавати нікотин, сигналізують про його наявність в організмі, кров’яний тиск зростає, а периферичний кровообіг сповільнюється. Хвилі в мозку змінюються, що дає поштовх кільком ендокринним і метаболічним ефектам. Психічний і фізичний стан курця, а також ситуація, за якої відбувається куріння, може впливати на те, яким чином окрема сигарета позначатиметься на психологічному сприйнятті та фізіологічній реакції: наприклад, у стресових ситуаціях вона може діяти як заспокійливий засіб, а в стані розслабленості – як стимулятор. Звикнувши до певного рівня нікотину в крові, організм намагається підтримувати такий рівень, і курці відчувають потребу і надалі вживати його. Менш як 10% курців обмежуються помірним або нечастим курінням, решта рідко обходяться без сигарети більше години-двох.
Кажуть, начебто підлітки менш залежні від куріння та можуть самостійно кинути курити, тобто їм не потрібна будь-яка допомога. Але досвід переконує: серед підлітків справді чимало тих, хто тільки робить перші спроби курити, проте є й такі, що неодноразово намагалися це зробити – тому потребують професійної допомоги соціального педагога.
Експерти Всесвітньої організації охорони здоров’я розробили узагальнену класифікацію факторів ризику поширення тютюнопаління серед підлітків відповідно до рівня їх прояву. Під факторами ризику розуміють умови, що сприяють поширенню тютюнопаління серед підлітків. Визначають чотири рівні прояву факторів ризику: 1) біофізіологічний; 2) індивідуально-психологічний; 3) мікросоціальний; 4) макросоціальний.
Біофізіологічні фактори ризику тютюнопаління серед підлітків: 1) неспецифічні фактори ризику (органічні ураження головного мозку; хронічні соматичні захворювання); 2) специфічні фактори ризику (генетична схильність до тютюнопаління).
Вивчаючи індивідуально-психологічні фактори ризику, науковці стверджують, що особливості особистісної патології та особистісного досвіду можуть обумовлювати неповноцінний спосіб життя та відповідне прагнення до його компенсації за рахунок штучного регулювання свого психоемоційного стану за допомогою тютюну. Неспецифічними індивідуально-психологічними факторами ризику тютюнопаління вважаються: стійкі відхилення в саморегуляції та самоконтролі своєї поведінки та прогнозування наслідків своїх дій; проблеми самооцінки (нестійка, залежна від ситуації, неадекватна); недостатня самоповага особистості; зниження мотивації досягнень; низька здатність до рефлексії та турботи про себе; недосконалість емоційно-вольової сфери; агресивність, емоційна неврівноваженість; відсутність прагнення до міжособистісного спілкування; підпорядкованість соціальному середовищу; неадекватне сприйняття соціальної підтримки; низький рівень адаптаційних здібностей особистості.
Специфічними індивідуально-психологічними факторами ризику тютюнопаління серед підлітків можна вважати: установку на тютюнопаління; фактор перших спроб куріння сигарет.
Соціальні фактори ризику – це умови життя підлітків у різних соціальних спільнотах і особливості функціонування самого суспільства, котрі сприяють тютюнопалінню серед підлітків. Ці умови можна поділити на дві групи: макросоціальні та мікросоціальні фактори.
Найбільш значимими, на думку науковців, загальними макросоціальними факторами ризику тютюнопаління є: погіршення соціально-економічної ситуації в країні; ціннісний плюралізм. Специфічними факторами ризику на макросоціальному рівні є: доступність сигарет; мода на куріння сигарет; традиції в суспільстві, пов’язані з тютюнопалінням.
Таким чином, ризик залучення підлітків до тютюнопаління може бути обумовлений як внутрішніми так і зовнішніми причинами.
Соціально-педагогічна профілактика – це система форм, методів, засобів соціального виховання, спрямованих на створення оптимальної соціальної ситуації розвитку підлітків і сприяючих прояву їхньої активності в різних видах діяльності «[45: 277]».
Адекватне розуміння соціальної ситуації розвитку підлітка має велику практичну цінність для соціально-педагогічної профілактики тютюнопаління. Соціальний світ підлітка виходить далеко за межі сім’ї, школи та стає об’єктом його уяви, планування, оцінки. Внаслідок цього соціальна ситуація розвитку підлітка є індивідуальною, визначаючи перспективні шляхи його життєдіяльності. Тому на основі оптимальної діагностики індивідуальної ситуації розвитку підлітка можна більш ефективно вирішувати проблему профілактики тютюнопаління.
Виходячи із викладених вище позицій розуміння соціальної ситуації розвитку підлітка, її об’єктивного та суб’єктивного аспектів, метою соціально-педагогічної профілактики тютюнопаління серед підлітків є зміна та перебудова взаємодії різних зовнішніх і внутрішніх факторів, умов соціального виховання, які обумовлюють виникнення даної проблеми, створення умов для повноцінної діяльності та задоволення ними своїх потреб таким способом, котрий не приводить до негативних наслідків «[13: 17]».ВОЛИНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ
Кафедра соціальної педагогіки
Виникнення та розвиток ідей теорії «вільного виховання» в педагогіці
Курсова робота
студентки 25 групи,
педагогічного інституту,
спеціальності “Соціальна педагогіка”
Степанюк Яни Олексіївни
Науковий керівник:
кандидат педагогічних наук, доцент
Мартіросян О.А.
Луцьк – 2008
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ПРОБЛЕМИ
1.1. Тютюнопаління серед підлітків як соціально-педагогічна проблема
1.2. Мета, завдання, зміст соціально-педагогічної профілактики тютюнопаління серед підлітків
РОЗДІЛ 2. ЕФЕКТИВНІ ШЛЯХИ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРОФІЛАКТИКИ ТЮТЮНОПАЛІННЯ СЕРЕД ПІДЛІТКІВ У ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ
2.1. Форми, методи, засоби соціально-педагогічної профілактики тютюнопаління серед підлітків
2.2. Корекційно-розвивальна програма з питання тютюнопаління
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ
ВСТУП
Актуальність. Стан громадського здоров’я в Україні свідчить про актуальну потребу підвищення ефективності збереження та зміцнення здоров’я українського народу, формування здорового способу життя і, таким чином, забезпечення сталого національного розвитку.
Згідно з даними ВООЗ, на стан здоров’я населення впливають: рівень та стан медичної допомоги – 10 відсотків, спадковість – 15, довкілля – 20, спосіб та умови життя – 50-55 відсотків.
Основними чинниками, які негативно впливають на здоров’я, є тютюнопаління, незбалансоване харчування, малорухомий спосіб життя, надмірне споживання алкоголю, травматизм тощо.
Основними причинами смертності серед населення України є серцево-судинні захворювання, злоякісні пухлини та зовнішні чинники. В структурі смертності істотно (в 3-4 рази) збільшилася смертність людей молодого та середнього віку, особливо серед чоловіків. За такої ситуації із 10 юнаків до 60 років доживуть тільки шестеро, а серед 20-річних – менше половини.
Україна посідає перше місце в Європі з тютюнопаління серед чоловіків (66,8 відсотка) та перше місце серед жінок (19,9 відсотка) у країнах СНД. 80 відсотків курців починають палити в підлітковому та юнацькому віці. Сьома викурена цигарка підлітком спричиняє нікотинову залежність.
Однією з найгостріших проблем сьогодення є поширення тютюнопаління серед підлітків. Це соціальне явище має свою динаміку та закономірності розвитку. Серед споживачів тютюну 6-8 % – діти молодшого шкільного віку. Курить кожен п’ятий п’ятикласник, майже половина восьмикласників і майже 60 % випускників шкіл. Така статистика свідчить про відсутність мотивованої направленості підлітків на формування та збереження свого здоров’я. Водночас це також наслідок відсутності в суспільстві пріоритету здорового способу життя.
Сучасний підхід до розв’язання проблеми тютюнопаління передбачає пріоритет профілактичної роботи, основним об’єктом якого є школярі підліткового віку. Особлива увага науковців і педагогів зосереджена на профілактичній роботі в умовах загальноосвітнього навчального закладу, котрий володіє цілим рядом унікальних можливостей для забезпечення її ефективності. Зокрема, він має можливість впливати на формування та розвиток особистості підлітка, взаємодіяти з сім’єю школяра з метою створення сприятливої ситуації для його соціального розвитку. В загальноосвітньому навчальному закладі працюють кваліфіковані спеціалісти (вчителі, класні керівники, психологи, соціальні педагоги), здатні забезпечити ефективну профілактичну роботу в цьому напрямі.
Мета дослідження – визначити ефективні шляхи профілактики тютюнопаління серед підлітків у загальноосвітньому навчальному закладі.
Завдання дослідження:
1. Визначити фактори поширення та наслідки негативного впливу тютюнопаління на підлітків.
2. Обґрунтувати мету, завдання, зміст соціально-педагогічної профілактики тютюнопаління серед підлітків.
3. Визначити ефективні форми, методи, засоби профілактики тютюнопаління серед підлітків.
Методи дослідження: вивчення соціально-педагогічної літератури, шкільної документації, аналіз, порівняння, узагальнення, спостереження, бесіди, анкетування, тестування.
Теоретичне значення дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні соціально-педагогічних основ профілактики тютюнопаління серед підлітків.
Практичне значення дослідження полягає в розробці методичних рекомендацій для проведення ефективної соціально-педагогічної профілактики тютюнопаління серед підлітків.
Структура курсував роботи. Курсова робота складається з вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ПРОБЛЕМИ
1.1. Тютюнопаління серед підлітків як соціально-педагогічна проблема
Куріння тютюну має майже 500-річну історію. Відкриття Христофором Колумбом в 1492 році Америки пов’язано з відкриттям європейцями багатьох нових для них рослин, серед яких був і тютюн. Незважаючи на заборону великого мореплавця, деякі з його моряків таємно привезли листя та насіння тютюну в Європу. Особливо популярним тютюн став в XVII –XVIII столітті.При курінні відбувається суха дистиляція і неповне згоряння висушених тютюнових листків в незалежності від того, використовуються вони в натуральному вигляді (скручена в трубочку), в сигареті чи в сигареті і в трубці. При повільному згорянні виділяється дим, що являє собою неоднорідну (гетерогенну) суміш, що складається в середньому з 60% різних газів і 40% мікроскопічних дьогтевих крапель (аерозолі).В газовій фракції диму міститься, крім азоту (59%), кисню (13,4%), ще й оксид вуглецю (IV) (13,6%), оксид вуглецю (II) (4%), водяна пара (1,2%), ціаністий водень (0,1%), оксиди азоту, акролеїн та інші речовини. Аерозольна фракція диму включає воду (1,4%), гліцерин та спирти (0,1%), альдегіди і кетони (0,1%), вуглеводні (0,1%), феноли (0,003%), нікотин (0,002%) та ін.
Відповідно з основною дією, шкідливі речовини, що містяться в тютюновому димі, і, що впливають на організм, об’єднані в 4 групи: 1) канцерогенні речовини; 2) подразнюючі речовини; 3) отруйні гази; 4) отруйні алкалоїди.
Канцерогенні речовини: ароматичні вуглеводні, бензпірен, феноли, органічні сполуки (нітрозамін, гідразин, вінілхлорид, толуідин та ін.), неорганічні сполуки миш’яку та кадмію, радіоактивні полоній, олово та вісмут – 210.
Подразнюючі речовини: ненасичений альдегід – пропеналь (акролеїн), оксид вуглецю (II).
Отруйні гази: оксид вуглецю (II), сірководень, ціаністий водень та ін.
Отруйні алкалоїди: всього 12 (нікотин, норнікотин, нікотирин, нікотеїн, нікотимін та ін.).
Нікотин являється одним із самих сильних з відомих нам отрут, які впливають на нервову систему. При згорянні сигарети він руйнується тільки частково, приблизно на 25%. Вміст нікотину в диму головної струї сигарети від 0,4 до 3мг – лише 20% від спільної кількості нікотину в сигареті. В недокурку залишається біля 5%, а інші 50% потрапляють в повітря в приміщенні, де курять.
Фізична та психологічна залежність від нікотину розвивається набагато швидше, ніж від алкоголю.
Головною причиною виникнення і розвитку “тютюнового” кашлю стають краплі дьогтю, що осіли в легенях. Речовини, що містяться в тютюновому димі викликають запалення епітелію, що покривають дихальні шляхи, це призводить до підвищеного виділення секреції та слизу, що зв’язаний з виділенням мокроти при кашлі.
Масове розповсюдження куріння є однією з головних причин широкого розповсюдження сердечно-судинних захворювань. Доведено, що у курців на відміну від некурящих людей в 2-3 рази частіше розвивається інфаркт та передінфарктний стан, стенокардія та інші захворювання серця При цьому смертність, викликана цими захворюваннями, в курців набагато вища. Життя курців на 4,6-8,3 роки менше, ніж у некурящих, при чому скорочення протяжності життя залежить від того, в якому віці людина почала палити.
Доведено, що більше 50% всіх захворювань, що являються причиною смерті курців, приходиться на долю сердечно-судинних захворювань.
Більше 80 % хворих, що страждають хронічним захворюванням шлунку та дванадцятипалої кишки, є курцями. Це захворювання найчастіше зустрічається у запеклих курців. Доведено, що куріння негативно впливає і на процес лікування виразки.
Проте єдиним найефективнішим засобом зниження небезпеки є цілковите припинення куріння. Дослідники вважають, що ті, хто надає перевагу “легким” сигаретам, роблять більш глибокий і довгий вдих, щоб одержати нікотиновий “струс”, а це (разом із збільшенням кількості викурених сигарет) може бути причиною аденокарциноми, особливого виду раку легенів. Виявлено, що між 1959 і 1991 роками захворюваність на аденокарциному, що розвивається на периферії легенів, збільшилася в 17 разів у жінок і в 10 разів у чоловіків.
Більшості курців-новачків смак сигаретного диму здається жахливим. Протягом першої ж хвилини зростає частота серцевих скорочень і за 10 хвилин може зрости на 30%. Якщо не курити впродовж 24 годин, пульс уповільнюється на 10 ударів за хвилину, але перша ж сигарета одразу пришвидшує серцеві скорочення. Куріння під час відеоігри, яка і без того збільшують частоту пульсу на 12 ударів за хвилину та підвищує систолічний артеріальний тиск на 15 мм ртутного стовпа, призводить до дальшого прискорення пульсу (приблизно на 30 ударів) і підвищення тиску (приблизно на 20 мм ртутного стовпа).
Коли ми кажемо підліткам, що їм не можна курити, бо вони ще діти, ми провокуємо їх доводити власну “дорослість” саме через куріння. Тому основний принцип, із якого варто виходити, надаючи їм допомогу, – це ставитися до них так само, як до людей будь-якого іншого віку. І хоча підлітки як курці мають певні особливості, головним є те, чим вони схожі на всіх інших прихильників куріння.
Нікотин створює низку ефектів, які сприймаються курцем як приємні, – зменшення дратівливості, схуднення, поліпшення уваги та психомоторного функціонування. Це є позитивним підкріпленням куріння, а наслідки ненадходження в організм нікотину, що з’являються через кілька годин після припинення куріння та тривають до чотирьох тижнів, створюють негативне підкріплення, що також ускладнює відмову від куріння. Це стосується будь-якої залежності, зокрема, алкогольної і наркотичної.
Всі речовини, котрі спричиняють залежність, змінюють свідомість людини, її ставлення до життя, здатність пристосуватися до умов соціального середовища. Ці речовини є перешкодою для усвідомлення та розв’язання життєвих проблем.
Підліток, що почав курити, перестає адекватно реагувати на труднощі або звичайні життєві ситуації, які потребують нових рішень. Відчуваючи дискомфорт, людина зазвичай відшукує його причину, визначає способи усунення, і, таким чином, просувається у своєму розвитку.
Натомість курець, відчуваючи дискомфорт, найчастіше вважає, що йому необхідна чергова сигарета. Внаслідок цього гальмується розвиток особистості, людина не використовує всіх потенційних можливостей. Згідно з міжнародними даними, щороку близько 40% курців роблять серйозну спробу позбутися куріння, але через нікотинову залежність лише 3% з-поміж них мають щастя звільнитися від неї впродовж наступних шести місяців.
Намагання стримати тютюнову епідемію часто є марним, бо споживачі тютюну надзвичайно залежать від нього. Деякі експерти вважають, що тютюн призводить до більшої залежності, ніж героїн або кокаїн (про це, зокрема, йдеться у звіті головного лікаря США, що має назву “Нікотинова залежність”). Доза нікотину вжита під час куріння, занадто низька, щоб спричинити гостре отруєння (втім, це може статися з дітьми, які ковтають сигарети), але з легенів нікотин швидко надходить у кров і мозок. Коли рецептори, спроможні розпізнавати нікотин, сигналізують про його наявність в організмі, кров’яний тиск зростає, а периферичний кровообіг сповільнюється. Хвилі в мозку змінюються, що дає поштовх кільком ендокринним і метаболічним ефектам. Психічний і фізичний стан курця, а також ситуація, за якої відбувається куріння, може впливати на те, яким чином окрема сигарета позначатиметься на психологічному сприйнятті та фізіологічній реакції: наприклад, у стресових ситуаціях вона може діяти як заспокійливий засіб, а в стані розслабленості – як стимулятор. Звикнувши до певного рівня нікотину в крові, організм намагається підтримувати такий рівень, і курці відчувають потребу і надалі вживати його. Менш як 10% курців обмежуються помірним або нечастим курінням, решта рідко обходяться без сигарети більше години-двох.
Кажуть, начебто підлітки менш залежні від куріння та можуть самостійно кинути курити, тобто їм не потрібна будь-яка допомога. Але досвід переконує: серед підлітків справді чимало тих, хто тільки робить перші спроби курити, проте є й такі, що неодноразово намагалися це зробити – тому потребують професійної допомоги соціального педагога.
Експерти Всесвітньої організації охорони здоров’я розробили узагальнену класифікацію факторів ризику поширення тютюнопаління серед підлітків відповідно до рівня їх прояву. Під факторами ризику розуміють умови, що сприяють поширенню тютюнопаління серед підлітків. Визначають чотири рівні прояву факторів ризику: 1) біофізіологічний; 2) індивідуально-психологічний; 3) мікросоціальний; 4) макросоціальний.
Біофізіологічні фактори ризику тютюнопаління серед підлітків: 1) неспецифічні фактори ризику (органічні ураження головного мозку; хронічні соматичні захворювання); 2) специфічні фактори ризику (генетична схильність до тютюнопаління).
Вивчаючи індивідуально-психологічні фактори ризику, науковці стверджують, що особливості особистісної патології та особистісного досвіду можуть обумовлювати неповноцінний спосіб життя та відповідне прагнення до його компенсації за рахунок штучного регулювання свого психоемоційного стану за допомогою тютюну. Неспецифічними індивідуально-психологічними факторами ризику тютюнопаління вважаються: стійкі відхилення в саморегуляції та самоконтролі своєї поведінки та прогнозування наслідків своїх дій; проблеми самооцінки (нестійка, залежна від ситуації, неадекватна); недостатня самоповага особистості; зниження мотивації досягнень; низька здатність до рефлексії та турботи про себе; недосконалість емоційно-вольової сфери; агресивність, емоційна неврівноваженість; відсутність прагнення до міжособистісного спілкування; підпорядкованість соціальному середовищу; неадекватне сприйняття соціальної підтримки; низький рівень адаптаційних здібностей особистості.
Специфічними індивідуально-психологічними факторами ризику тютюнопаління серед підлітків можна вважати: установку на тютюнопаління; фактор перших спроб куріння сигарет.
Соціальні фактори ризику – це умови життя підлітків у різних соціальних спільнотах і особливості функціонування самого суспільства, котрі сприяють тютюнопалінню серед підлітків. Ці умови можна поділити на дві групи: макросоціальні та мікросоціальні фактори.
Найбільш значимими, на думку науковців, загальними макросоціальними факторами ризику тютюнопаління є: погіршення соціально-економічної ситуації в країні; ціннісний плюралізм. Специфічними факторами ризику на макросоціальному рівні є: доступність сигарет; мода на куріння сигарет; традиції в суспільстві, пов’язані з тютюнопалінням.
Таким чином, ризик залучення підлітків до тютюнопаління може бути обумовлений як внутрішніми так і зовнішніми причинами.
1.2. Мета, завдання, зміст соціально-педагогічної профілактики тютюнопаління серед підлітків
Профілактична діяльність у вказаному напрямку, яка здійснюється на рівні держави через систему заходів підвищення якості життя, мінімізацію факторів соціального ризику для підлітків, створення умов для реалізації їхніх інтересів, пізнавальних потреб, здібностей в різних видах суспільно корисної та дозвіллєвої діяльності, називається соціальною профілактикою. Вона створює ту необхідну основу, на котрій більш успішно здійснюються всі інші види профілактики даної проблеми: психологічна, педагогічна, соціально-педагогічна.Соціально-педагогічна профілактика – це система форм, методів, засобів соціального виховання, спрямованих на створення оптимальної соціальної ситуації розвитку підлітків і сприяючих прояву їхньої активності в різних видах діяльності «[45: 277]».
Адекватне розуміння соціальної ситуації розвитку підлітка має велику практичну цінність для соціально-педагогічної профілактики тютюнопаління. Соціальний світ підлітка виходить далеко за межі сім’ї, школи та стає об’єктом його уяви, планування, оцінки. Внаслідок цього соціальна ситуація розвитку підлітка є індивідуальною, визначаючи перспективні шляхи його життєдіяльності. Тому на основі оптимальної діагностики індивідуальної ситуації розвитку підлітка можна більш ефективно вирішувати проблему профілактики тютюнопаління.
Об’єктом соціально-педагогічної профілактики тютюнопаління в підлітковому середовищі виступають як окремі особи, соціальні групи, верстви населення, які зазнають негативного впливу від тютюнопаління, так і ті, хто своїми діями, поведінкою, стилем життя створює проблему, а також особи, соціальні групи й організації, від діяльності котрих залежить попередження причин виникнення даної проблеми та її наслідків.
В залежності від вибору об’єкта впливу розрізняють такі види соціально-педагогічної профілактики тютюнопаління серед підлітків: загальна профілактика охоплює широкі верстви населення даної вікової групи та спрямована на подолання найбільш загальних факторів і причин тютюнопаління; спеціальна профілактика, орієнтована на підліткові групи, котрі знаходяться в особливих умовах, які підвищують ризик тютюнопаління, загострення даної проблеми (групи ризику); індивідуальна профілактика, спрямована на окремих підлітків з метою подолання специфічних для них проблем.
В залежності від того, на якому етапі розвитку проблеми й її впливу на підлітків проводяться профілактичні заходи, визначають такі види соціально-педагогічної профілактики: первинна, вторинна і третинна. Первинна соціально-педагогічна профілактика тютюнопаління серед підлітків передбачає попередження проблеми задовго до можливого моменту її виникнення. Вона спрямована на створення сприятливих умов розвитку, збереження здоров’я, адаптації підлітка. Наприклад, батьки, педагоги прагнуть розвинути його активність, надають йому свободу вибору видів, змісту, форм діяльності, стимулюють ініціативу та самостійність, тим самим попереджуючи соціальну дезадаптацію.
Завданням вторинної соціально-педагогічної профілактики тютюнопаління серед підлітків є виявлення негативних відхилень у їхній поведінці, що дає можливість попередити їх подальший розвиток. Вторинна або рання профілактика ґрунтується на результатах діагностики соціальної ситуації розвитку конкретного підлітка, і є індивідуальною в плані корекції системи його життєдіяльності. Третинна соціально-педагогічна профілактика тютюнопаління серед підлітків – це цілеспрямована діяльність з метою попередження переходу відхилень у поведінці в більш складну стадію. Третинна профілактика містить заходи, які проводяться з підлітками, котрі мають відхилення в поведінці, і спрямована на попередження несприятливих їх наслідків та рецидивів.
Проблема тютюнопаління серед підлітків, обумовлена своєрідним взаємозв’язком біологічних, соціальних, психологічних й інших факторів і виникає в специфічних умовах. Однак, проаналізувавши загальну природу даної проблеми, можна визначити універсальне завдання соціально-педагогічної профілактики тютюнопаління серед підлітків і розробити конкретну програму профілактичної роботи.
Причини тютюнопаління серед підлітків полягають, насамперед, у суперечності між умовами життєдіяльності та можливостями підлітка. Соціальні умови не дозволяють, перешкоджають йому задовольняти свої потреби, зокрема підліток, із-за власних якостей, виявляється нездатним задовольняти свої потреби в конкретних умовах свого існування або змінювати ці умови. Поряд з цим негативні соціальні умови впливають безпосередньо на підлітка, послаблюючи його адаптацію та перешкоджаючи його особистісному розвитку. З іншої сторони, підліток (група підлітків) своїми діями, поведінкою можуть ускладнювати умови своєї життєдіяльності. Тому соціально-педагогічна профілактика тютюнопаління серед підлітків повинна бути спрямована як на соціальне середовище, в якому вона виникає, так і на особистість, котра страждає від цієї проблеми
Ефективність профілактичної роботи залежить від дотримання основних її принципів: забезпечення права підлітка на вільний вибір своєї поведінки, обмеженої таким же правом інших людей, відмова від намагання маніпулювати ним; гуманний характер профілактики; добровільна участь у профілактичних заходах; безпечність профілактичних дій для підлітків; відповідність профілактичних дій віковим та індивідуальним особливостям підлітків; переконуючий характер профілактики «[13: 23]».
Таким чином, на основі здійсненого аналізу визначається мета, завдання, зміст профілактики тютюнопаління відповідно до кожної цільової групи підлітків, а також ті форми, методи, засоби, за допомогою котрих вона буде проводитися.
РОЗДІЛ 2. ЕФЕКТИВНІ ШЛЯХИ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРОФІЛАКТИКИ ТЮТЮНОПАЛІННЯ СЕРЕД ПІДЛІТКІВ У ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ
2.1. Форми, методи, засоби соціально-педагогічної профілактики тютюнопаління серед підлітків
Серед всіх методів, котрі застосовуються в процесі соціально-педагогічної профілактики тютюнопаління серед підлітків, необхідно детально розглянути методи профілактичної інтервенції. За допомогою цих методів здійснюється безпосередня взаємодія суб’єктів, які реалізують профілактичні програми, та підлітків, на котрих вони спрямовані. Поряд із профілактичними заходами на макрорівні, спрямованими на підвищення соціального рівня суспільства, застосування методів профілактичної інтервенції передбачає стимулювання активності підлітків для попередження та подолання проблеми тютюнопаління, підвищення їхніх можливостей у вирішенні особистих проблем.Профілактична інтервенція – це цілеспрямований вплив на підлітків, включених у групу профілактики, з метою зміни їхнього ставлення до тютюнопаління та подолання їх суб’єктивних уявлень, поглядів, переконань, мотивів, інтересів, звичок, стереотипів поведінки, ціннісних орієнтацій, котрі призводять до даної проблеми. Профілактична інтервенція повинна допомогти підлітку змінити свою поведінку – навчити контролювати її.
Умовно розрізняють три компоненти, котрі визначають поведінку підлітка: когнітивний (думки, міркування, уявлення, погляди, переконання, стереотипи мислення); афективний (емоції, переживання, почуття, спонукання, бажання тощо); поведінковий (стереотипи поведінки, звички, вміння, навички) «[13: 23]». Саме ці компоненти формують установку підлітка, котра визначає його поведінку в конкретній ситуації. Тому, в процесі профілактичної інтервенції в підлітка повинні сформуватися стійкі установки щодо негативного впливу тютюнопаління, необхідні вміння та навички для його попередження та подолання.
Основні методи профілактичної інтервенції:
Бесіда – обговорення з підлітками проблеми тютюнопаління з метою виявлення, формування або корекції їхньої позиції з цього питання.
Диспут – спеціально організоване обговорення даної проблеми, котре передбачає зіткнення різних точок зору.
Створення ситуацій морального вибору – відтворення в лабораторних умовах проблемних ситуацій.
Вправляння – виконання певних дій, спрямованих на розвиток умінь та формування навичок соціально значимої поведінки «[13: 25]».
Формами соціально-педагогічної профілактики тютюнопаління серед підлітків у загальноосвітньому закладі є наступні: уроки валеології та охорони життя і здоров’я; факультативні заняття з даної проблеми; відеолекторії; усні журнали; тематичні виховні години; соціально-психологічні тренінги; зустрічі з медичними працівниками, представниками правоохоронних органів; доброчинні акції; зустрічі з підлітками, котрі позбавилися шкідливих звичок; тематичні вечори; вечори запитань і відповідей; конференції; КВК; спортивні свята; круглі столи; тематичні години інформації; профілактичні консультації; випуск шкільних засобів інформації; перегляд й обговорення документальних фільмів; ігрові години; вечори відпочинку; тематичні виставки; тематичні конкурси «[32: 2]».
Подаємо методику застосування форм, методів, засобів профілактики тютюнопаління серед підлітків у загальноосвітньому навчальному закладі.
Робота в малих групах дозволяє учням набути навичок, які необхідні для спілкування та співробітництва. Ідеї, котрі виробляються в групі, допомагають учасникам бути корисними один одному. Висловлення думок допомагає їм відчути їхні власні можливості та зміцнити їх.
Педагог об’єднує учнів в малі групи (4-6 осіб), розподіляє завдання між групами. Вони повинні за короткий час (як правило, 3-10 хв.) виконати це завдання та представити результати роботи своєї групи. Більшість завдань опрацьовується саме в малих групах або парах. Коли ви починаєте роботу з малими групами дотримуйтесь наступних рекомендацій:
1. Швидко об’єднайте учнів в малі групи (4-6 осіб).
2. Ознайомте їх з ролями, які вони можуть виконувати. Керівник групи: зачитує завдання групи; організовує порядок виконання; пропонує учасникам групи висловлюватись по черзі; заохочує групу до роботи; підводить підсумки роботи; визначає доповідача. Секретар: веде записи результатів роботи групи; як член групи, повинен бути готовим висловити думку групи при проведенні підсумків або допомогти доповідачеві. Посередник: слідкує за часом; заохочує групу до роботи. Доповідач: чітко висловлює думку групи; доповідає про результати роботи групи.
3. Дайте кожній групі конкретне завдання та інструкцію щодо організації групової роботи. Вони можуть бути такими: а) можна починати висловлюватися спочатку за бажанням, а потім по черзі; б) необхідно дотримуватися одного з правил активного слухання, коли хтось говорить, всі слухають і не перебивають; в) намагатися обговорювати ідеї, а не особистість учнів, які висловили цю ідею; г) утримуватися від оцінок та образ учасників групи; д) намагатися в групі прийти до спільної думки; е) поважати й обов’язково фіксувати творчі думки.
4. Дайте час і потрібну допомогу для виконання групової роботи.
5. Запропонуйте групам представити результати роботи.
6. Прокоментуйте роботу груп.
Орієнтовно таким чином ви можете організовувати роботу в групах до того часу, коли вона стане звичною для учнів.
Робота в парах. Однією з форм роботи в малих групах є робота в парах. Пропонуємо порядок проведення:
o Задайте учням питання для дискусії або ситуації. Після пояснення питання або фактів, наведених в ситуації, дайте декілька хвилин, щоб продумати можливі відповіді або рішення самостійно.
o Об’єднайте учнів у пари, визначте, хто з пари буде висловлюватись першим і попросіть обговорити свої ідеї одне з одним. Краще відразу визначити час на висловлення кожного в парі й спільне обговорення. Це допомагає звикнути до чіткої організації роботи в парах. Вони мають досягти згоди (консенсусу) щодо відповіді або рішення.
o Кожна пара обмінюється своїми ідеями й аргументами з усім класом, що допомагає провести дискусію.
“Мозковий штурм” – це ефективний та добре відомий інтерактивний метод колективного обговорення. Він спонукає учнів проявляти свою уяву та творчість, відкрито висловлювати думки, допомагає знаходити декілька рішень щодо конкретної проблеми. Порядок проведення:
1. Запропонуйте учням сісти так, щоб вони почували себе зручно та невимушено.
2. Визначте основні правила.
3. Повідомте їм проблему, яку необхідно вирішити.
4. Запропонуйте учасникам висловити свої ідеї.
5. Записуйте їх по черзі надходження. Не вносьте в ідеї ніяких коректив.
6. Спонукайте учасників до висування нових ідей, додаючи при цьому свої власні.
7. Намагайтеся не допустити глузування, коментарів або висміювання яких-небудь ідей.
8. Продовжуйте обговорення доти, доки будуть надходити нові ідеї.
9. На закінчення обговоріть й оцініть запропоновані ідеї.
Правила проведення “мозкового штурму”, які можна запропонувати учням:
1. Під час “висування ідей” не пропускайте жодної. Якщо ви будете оцінювати їх під час висловлювання, учасники зосередять більше уваги на захисті своїх ідей, ніж на спробах запропонувати нові і більш досконалі.
2. Необхідно заохочувати всіх до висловлення якомога більшої кількості ідей. Варто заохочувати навіть фантастичні ідеї. (Якщо під час “мозкового штурму” не вдасться отримати багато ідей, це може пояснюватися тим, що учасники піддають свої ідеї самокритиці – двічі подумають перед тим, як висловити).
3. Потрібно якомога більше ідей. В остаточному підсумку кількість породжує якість. В умовах висування великої кількості ідей учасники мають можливість дати простір своїй уяві.
4. Спонукайте всіх учасників розвивати або змінювати ідеї інших. Об’єднання або зміна раніше висунутих ідей часто веде до висунення нових, що перевершують попередні.
5. У класі можна розмістити такий плакат: а) кажіть усе, що прийде вам у голову; б) не обговорюйте і не критикуйте висловлювань інших; в) можна повторювати ідеї, запропоновані будь-ким іншим; г) розширюйте запропоновані ідеї.
Розв’язання проблем. Більшість суперечливих питань можна розв’язувати, застосовуючи метод розв’язання проблем, що складається з кількох етапів:
1. Аналіз проблеми: Що трапилося? Чому? Хто учасники ситуацій, пов’язаних з проблемою? Хто може бути зацікавлений в її розв’язанні? Якої інформації мені не вистачає, і де її можна отримати?
2. Пошук шляху розв’язання проблеми: Якими є способи її розв’язання? Які їх переваги і недоліки? Які шанси та загрози вони несуть?
3. Вибір способу розв’язання: Яке розв’язання є найкращим з точки зору загальноприйнятих цінностей, наприклад справедливості, а також інших критеріїв, наприклад низьких коштів або простоти? Які труднощі можуть з’явитися при його реалізації? Як повинні виглядати наступні кроки при запровадженні його в життя? Хто чи що може ускладнити або унеможливити його? На кого можна розраховувати як на союзника?
Займи власну позицію. Цей метод корисний при проведенні в групі, колективі дискусії на суперечливу тему. Слід використовувати дві протилежні думки, які не мають однієї (правильної) відповіді. Цей метод може бути використаний як вступна вправа для демонстрації різних думок з досліджуваної теми, він дає учням можливість висловити свою точку зору. Порядок проведення:
1. Розмістіть плакати в протилежних кінцях кімнати. На одному з них написано: “згідний (згідна)”, на іншому – “не згідний (не згідна)”. (Варіанти: на плакатах можуть бути викладені полярні позиції щодо проблеми: наприклад, “пробувати наркотики заборонено“ і “пробувати наркотики дозволено всім“.)
2. Визначте правила проведення вправи й обговоріть їх.
3. Попросіть учасників стати біля відповідного плаката відповідно до їхньої думки з обговорюваної проблеми.
4. Виберіть декілька учасників і попросіть їх обґрунтувати свою позицію.
5. Після викладу різних точок зору запитаєте, чи не змінив хто-небудь з учасників своєї думки і чи не хоче перейти до іншої позиції. Вони повинні обґрунтувати причини свого переходу.
6. Попросіть учасників назвати найбільш переконливі аргументи своєї протилежної сторони.
Правила проведення вправи, що пропонуються учням: говорити по черзі; не перебивати; не сперечайтеся один з одним;. називайте нові аргументи або ідеї; змінити власну позицію можна в будь-який час; будьте готові пояснити причини зміни своєї позиції; вислухайте аргументи та ідеї інших; якщо вас запитають, будьте готові відповісти, які аргументи або ідеї вам найбільше сподобалися.
Розігрування ситуації за ролями. Метою розігрування конкретної ситуації життя за ролями є визначення учнями власного ставлення до неї, набуття ними досвіду, подальший розвиток уяви та навиків критичного мислення; сприяння висловленню суджень та думок; виховання спроможності знаходити та розглядати альтернативні можливості дій; співчувати іншим. У ході рольової гри учасники розігрують у ролях визначену проблему або ситуацію. Порядок підготовки та реалізації та вимоги до застосування методу є такими:
1. Якщо рольова гра використовується, то вона потребує ретельної підготовки. Початкові вправи мають бути простими з наступним ускладненням.
2. Є чотири основні елементи: а) попереднє планування і підготовка педагога; б) підготовка і вправляння учнів; в) активна участь класу в проведенні вправи; г) ретельне обговорення та міркування з приводу вправи.
3. Дайте учнями можливість провести рольову гру й імітувати сучасні ситуації. Змінюйте види діяльності.
4. Такі вправи повинні проводитися в атмосфері довіри, щоб учні не почувалися ніяково. Учні повинні розуміти, що реагувати можна по-різному. Практика допоможе учням почувати себе більш упевнено при проведенні таких вправ.
5. Після закінчення вправи проводиться ретельний і поглиблений аналіз учасниками та “спостерігачами” набутого досвіду, їхніх думок та почуттів.
Після проведення гри необхідно, щоб діти вийшли з ролей. Для цього проводиться детальне обговорення ситуації. Слід пам’ятати про те, що кожен (кожна) має відповісти на запитання: Як ви себе почували в тій чи іншій ролі?; Що подобалось під час гри, а що ні?; Яким чином цей досвід може вплинути на ваше подальше життя?
Аналіз ситуації. Одним з методів профілактичної роботи є аналіз ситуації, випадку з життя. Робота складається з аналізу ситуації за такими складовими:
а) якими є факти: Що відбулося? Хто є учасниками справи? Що ми про них знаємо? Які факти є важливими? Які другорядними?
б) у чому проблема ситуації: У чому полягає конфлікт? Яке питання треба вирішити, розв’язуючи ситуацію? У чому інтереси кожної з сторін? Чому вони суперечливі?
в) якими можуть бути аргументи: Які аргументи можуть бути наведені на захист кожної із сторін?
г) в чому полягає рішення: Яким буде розв’язання ситуації? Чому саме таким? Якими можуть бути наслідки такого рішення? Чи існують інші шляхи розв’язання?
Дискусія дає прекрасну нагоду виявити різні позиції з певної проблеми або Із суперечливого питання. Для того щоб дискусія була відвертою, необхідно створити в класі атмосферу довіри та взаємоповаги. Тому в класі бажано виробити правила культури ведення дискусії. Пропонуємо вам орієнтовні правила: говорити по черзі, а не всім одночасно; не перебивати того, хто говорить; критикувати ідеї, а не особу, що їх висловила; поважати всі висловлені думки (точки зору); не сміятися, коли хтось говорить, за винятком, якщо хтось жартує; не змінювати тему дискусії; намагатися заохочувати до участі в дискусії всіх. Ви можете доповнити ці правила, провести їх обговорення та дотримуватися під час проведення дискусій.
Отже, для проведення профілактики тютюнопаління серед підлітків у загальноосвітньому навчальному закладі необхідно визначити мету, конкретизувати завдання, визначити зміст основних процедур, вибрати відповідні форми, методи, засоби роботи. Оскільки форми та методи профілактики мають різні можливості формування когнітивного, афективного, поведінкового компонентів поведінки підлітка, то одноразове їхнє застосування не забезпечить позитивних результатів. Профілактика тютюнопаління буде ефективною лише при умові систематичного, комплексного використання різних форм, методів, засобів в поєднанні з діяльністю, спрямованою на створення умов для повноцінної життєдіяльності та самореалізації підлітків.
2.2. Корекційно-розвивальна програма з питання тютюнопаління
Вживання психоактивних речовин (алкоголю, багатьох медичних препаратів, наркотиків тощо) і зловживання ними стало однією із серйозних проблем, що турбує не тільки медиків, соціологів, психологів, педагогів, а й суспільство в цілому. Результати спеціальних досліджень, що публікуються в нашій країні, спостережень, вказують на зростання споживання підлітками тютюнових виробів, на наявність серед підлітків значної кількості тих, хто зловживає алкоголем. Набуває поширення й немедичне вживання різних лікарських препаратів, а також наркотиків та інших речовин, що одурманюють психіку.Автономізація позиції школяра, формування активної соціальної позиції та розвиток здібностей здійснювати значущі зміни у своєму житті та житті оточуючих людей.
Програма спрямована на вирішення таких завдань:
1. Розвиток навичкою вмінь, необхідних для боротьби із залежністю.
2. Підвищення усвідомлення щодо власної значущості, цінності, зміцнення почуття власної гідності.
3. Оволодіння конкретними психологічними знаннями.
4. Формування мотивації самовиховання та саморозвитку.
5. Розвиток здатності адекватного й найповнішого пізнання себе й інших людей.
6. Забезпечення засобами самопізнання.
Навально-тематичний план
| № п/п | Тема | Кількість годин |
| 1 | Вступ. Орієнтація та мотивація учасників. | 3 |
| 2 | Особливості залежності та її наслідки. | 3 |
| 3 | Техніки роботи зі залежностями. Метод “Магічні слова”. Техніка “Сили розуму” | 3 |
| 4 | Профілактика тютюнопаління. Уміння протистояти шкідливій звичні. | 3 |
| 5 | Роль реклами у набутті залежностей | 3 |
| 6 | Сприйняття й вираження почуттів. Корекція сприймання й виразність почуттів. | 3 |
| 7 | Позитивне ставлення до себе та життя. Корекція позитивного ставлення о самого себе. | 3 |
| 8 | Розвиток творчого потенціалу особистості. Проведення вільного часу без шкідливих звичок. Вихід із тренінгу | 3 |
Зустріч 1
1. Інформування про мету та завдання програми.
2. Обговорення й прийняття основних правил роботи у групі.
3. Корекція очікувань.
4. Знайомство. Представтеся, назвіть своє ім'я і життєве кредо.
5. Вправа “Коло”.
Призначення:
• експрес-діагностика групи;
• групове зімкнення.
Інструкція: «На рахунок «один» замружте очі й починайте рухатися, при цьому дзижчіть, як бджоли. На рахунок «два» із замруженими очима, й ні до кого не доторкаючись руками, спробуйте вишикуватися в коло».
Гра «Безлюдний острів».
Призначення:
• діагностика і відпрацьовування способів, стилів взаємодії, психологічних умінь, необхідних для ефективного вирішення поставленого завдання;
• постановка проблеми залежності;
• постановка проблеми паління.
Сюжет:
Уявіть, що ви пливете до Африки. Унаслідок катастрофи ви потрапили на безлюдний острів. Коли вас урятують і чи зможуть узагалі це зробити — не відомо. Природно, перед вами стоїть завдання — вижити, адже життя там повне небезпек і несподіванок.
Потрібно освоїти острів, організувати на ньому господарство, налагодити соціальне життя, розподілити основні функції й обов'язки. Варто продумати і те, яким чином вони виконуватимуться. Вирішіть питання про владу. Якою вона буде на вашому острові? Хто прийматиме остаточне рішення? Розробіть моральний кодекс.
Суттєве запитання – ставлення до паління, оскільки виявилося, що на цьому острові росте тютюн.
Етапи:
1. Учасники визначаються, хто вони, з якою метою мандрували до Африки.
2. Розподіл на 2 групи по 5–7 осіб.
3. Обговорення між учасниками групи. Придумайте назву острову. Продумайте основні правила й норми життя.
Соціальний педагог не втручається в перебіг обговорення.
4. Групи виносять свої наробки на загальне обговорення.
5. Аналіз:
• Які думки, почуття навіяла гра?
• Наскільки ви були активні чи пасивні під час гри?
• Від чого чи від кого це залежало?
• Яку позицію обирали?
• Як ви себе відчуваєте? Чому?
8. Обговорення метафори: «Щоб вітрильник ішов уперед, необхідний не тільки вітер, а й підняте вітрило».
Зустріч 2
1. Розминка. Вправа «Зустріч».
Призначення: Подальше згуртування учасників групи.
Кількість — парна.
Два кола — внутрішнє і зовнішнє — обертаються за годинниковою стрілкою та проти неї. За сигналом Соціальний педагога зупиняються та діляться на пари.
Завдання:
1. Ви зустрілися після довгої розлуки, а до цього були в добрих, але не дуже близьких стосунках.
2. Ви були найближчими друзями в дитинстві. Одного з вас батьки відвезли на рік до іншого міста. Ви зустрілися після річної розлуки.
3. Людина, що стоїть напроти вас, дуже налякана, а в неї має бути важка й надзвичайно важлива розмова. Необхідно підбадьорити її. Спочатку боязкі — у внутрішньому колі, потім — у зовнішньому.
4. Ця людина заподіяла вам щось дуже приємне. Ви щойно про це довідалися.
5. Вам стало відомо, що ця людина зробила щось незвичайне (врятувала людину, поставила рекорд, зробила відкриття). І от ви зустрілися.
Після закінчення вправи, можна поцікавитися в учасників, як вони почуваються.
2. Розподіл на дві підгрупи. Напишіть перелік можливих шкідливих звичок. Яка поведінка, по-вашому, відповідає поняттю залежність? Дайте визначення, характеристику. Під час роботи бажано застосовувати метод «мозкового штурму». Інформаційні аркуші 1, 2 (див. додаток).
• Залежність — деструктивне, руйнівне вирішення особистих проблем.
3. Робота в підгрупах. Види залежностей. Виділіть найрозповсюдженіші, на ваш погляд, залежності. Інформаційний аркуш З (див. додаток).
4. Робота в підгрупах.
Група «А». Напишіть не менше 5 шкідливих наслідків, що несе залежність (виділяється 5—6 основних залежностей).
Група «Б». Напишіть не менше 5—6 вигод (переваг), що надають ці шкідливі звички (до цих же залежностей).
5. Обговорення. Які шкідливі звички ви можете знайти у себе? Які вигоди вони несуть особисто для вас? Інформаційний аркуш 4 (див. додаток).
6. Дискусія на тему «Я контролюю залежність, чи вона керує мною?»
• Залежність не привід піти від проблем. Вона не вирішує проблеми. Вона заманює нас у пастку, обмежує волю й віддає під владу руйнівної звички.
Зустріч 3
1. Розминка. Вправа «Зустріч на вузькій стежині».
Призначення: Подальше згуртування групи.
Розподіл на дві підгрупи. Групи розходяться в різні боки обличчям один до одного.
Інструкція: «Ви зустрілися на вузькій гірській стежині, якою може вільно пройти лише одна людина. З одного боку — скелі, з іншого — глибока прірва. Завдання — перейти на іншу сторону».
2. Вправа з візуалізації. Інформаційний аркуш 5 (див. додаток).
3. Знайомство з технікою «Магічні слова»:
1) на чому заснований метод. Інформаційний аркуш 6 (див. додаток);
2) не думайте про кульгаву мавпу (фіолетове порося); важливість позитивного конструювання фрази.
Учасники розташовуються зручно. Соціальний педагог говорить приблизно таке: «Зараз я попрошу вас виконати одну вправу. Завдання, що я вам запропоную, необхідно буде виконувати від моєї команди «Почали!» до команди «Стій!». Якщо ви з якої-небудь причини порушите мою інструкцію, подайте сигнал — плесніть у долоні. Отже, якщо ви відвернулися, обов'язково плесніть і продовжуйте працювати. Замружте очі. Почали!»
3) проба тесту ОБ-кільця (без годинника, з електронним годинником);
4) напишіть стресові слова; перевірка;
5) етапи створення магічних слів. Інформаційний аркуш 7 (див. додаток);
6) робота в парах над стресовими словами. Інформаційний аркуш 8 (див. додаток);
7) «розчаруйте» шкідливу звичку.
4. Техніка роботи за допомогою сили розуму. Інформаційний аркуш 9 (див. додаток):
1) вирішіть, чи дійсно ви хочете позбутися цієї шкідливої звички;
2) навчіться відчувати ворожість до цієї звички;
3) уявіть себе таким, яким ви хочете бути, з новою моделлю поведінки, що замінить небажану звичку.
5. Обговорення.
Зустріч 5
І. Розминка. Учасники сідають у коло.
Призначення:
• підвищення настрою, зняття втоми;
• розвиток подальшої розкутості учасників.
Інструкція: «Я роздам вам картки, на яких написана назва тварини. Назви повторюються на двох картках. Приміром, якщо вам дістанеться картка, на якій буде написано «слон», знайте, що в когось є така сама картка.
Соціальний педагог роздає картки (якщо у групі непарна кількість учасників, Соціальний педагог теж бере участь у вправі).
«Прочитайте, будь ласка, що написано на вашій картці. Зробіть це так, щоб напис бачили тільки ви. Тепер картку можна забрати. Завдання кожного — знайти свою пару. При цьому можна користуватися всіма виразними засобами, не можна тільки нічого говорити та видавати характерні звуки «вашої тварини». Іншими словами — усе, що ми робитимемо, ми робитимемо мовчки.
Коли ви знайдете свою пару, залишіться поруч, але не переговорюйтеся. Тільки коли створяться всі пари, ми перевіримо, що в нас вийшло».
Після того, як усі учасники групи знайшли свою пару, Соціальний педагог запитує по черзі в кожної пари: «Хто ви?»
Після завершення вправи можна запропонувати поділитися враженнями, розповісти про те, як учасники знаходили свою пару.
2. Рольові ігри.
2.1. Розмова двох подруг: «Оце так, дивися, як круто виглядає Марійка, коли вона із цигаркою. Вона така розкута. Давай купимо пачку цигарок і ввечері спробуємо».
Рольова гра відмовлення чи спростування. Відповісти так, щоб змінити думку подруги. По колу (чи за бажанням) учні відповідають на пропозицію подруги. Потім загальне обговорення.
• Чия відповідь є найоптимальнішою?
2.2. Розмова в компанії: «Та візьми, закури, не ламайся. Так ти, виявляється, жовторотик. Дивися, а то ми подумаємо, що ти і справді жовторотик».
Рольова гра відмовлення. Чого хотів досягти «приятель»? Варіанти відповідей по колу. Загальне обговорення.
2.3. Далі можна обговорити варіанти, із якими стикалися учні.
3. Вправа «Заграна пластинка».
Призначення: Набуття навички наполегливо відстоювати себе, вироблення уміння сказати «ні».
Виконується у вигляді «вертушки». Учасники, що стоять у зовнішньому колі, щось пропонують, а ті, що стоять у внутрішньому колі, твердо й упевнено говорять «ні». Наприклад, «я розумію, про що ти говориш, але мене це не цікавить». Говорити це треба тихим і спокійним тоном.
Спокійне повторення того, чого ви хочете, знову й знову. Учить наполегливості, а також того, що ви не зобов'язані пояснювати причини своїх бажань. Допомагає не дратуватися заздалегідь.
Ефект, що досягається: дає змогу вам почуватися комфортно, ігноруючи спроби маніпулювання вами, заклик до логіки. Ви наполегливо просуваєтеся до бажаної мети.
Зустріч 6
1. Розминка. Вправа «Поза».
Призначення: Дає змогу учасникам звернути увагу один на одного, що створює відчуття групи.
Інструкція: «Почнемо сьогоднішній день так: кидаючи один одному м'яч, називатимемо вголос ім'я того, кому кидаємо. Той, хто одержить м'яч, приймає будь-як позу, і всі інші слідом за ним відтворюють її. Після цього той, у кого знаходиться м'яч (і чию позу ми щойно відтворили), кидає м'яч наступному і так далі доти, доки м'яч не побуває в кожного з нас».
2. Робота в підгрупах. Написати прийоми (образи), що використовують рекламодавці.
3. Дискусія. Роль реклами в набутті такої шкідливої звички, як паління. Можна почати з обговорення образу ковбоя Мальборо.
Ласкаво просимо в країну трупів, чи Смерть ковбоя Мальборо
Ковбой Мальборо настільки непідвласний часу, як і пейзаж, на якому його звичайно зображують, і настільки не підлягає ніякому сумніву те послання, що він несе: квітучий, пашить здоров'ям, нерозривно пов'язаний із землею — він сам уже майже наркотик.
Відомий ковбой Мальборо Уейн МакЛарен помер від раку легень у 52 роки. Перед смертю він зізнався: «Мене згубило паління, воно руйнує добре і гарне в людині».
Згідно з офіційною статистикою, у Німеччині щорічно від паління вмирає близько 100 тис. осіб. Це означає, що щодня передчасна смерть забирає життя близько 274 курців (образно: щодня потрапляє в аварію «Боїнг»!).
Останні соціологічні дослідження свідчать про те, що в цілому палять 37% учнів 7—11-х класів харківських шкіл. Проведені опитування засвідчили, що пік початку паління в підлітковому середовищі припадає на 13—15 років.
У світі від паління вмирає більше людей, ніж від уживання алкоголю, кокаїну, героїну, СНІДу, насильницької смерті, авто-й авіакатастроф разом узятих.
4. Складіть антирекламу паління (карикатуру, театральну сценку). Робота в підгрупах.
Зустріч 7
1. Розминка. Вправа «Емоції».
Інструкція: «Зараз ми попрацюємо в парах. (Соціальний педагог називає склад пар, підібраних з урахуванням суб'єктивних переваг учасників і їхніх психологічних особливостей.) Сядьте так, щоб кожній парі було зручно працювати. Вирішіть самі, хто з вас почне виконувати вправу. Початківець прийме вид сумної, чимось розчарованої, млявої людини. Спробуйте знайти засіб для того, щоб увійти в цей стан. Напарник повинен, використовуючи різні засоби, змінити стан сумного учасника в позитивний бік, викликати в нього усмішку, сміх, активізувати його, не прибігаючи до фізичного контакту. Коли ви впораєтеся із завданням, поміняйтеся ролями».
Під час обговорення вправи можна одержати конкретний перелік засобів, що використовувались учасниками для зміни стану свого партнера, а також опис зусиль «сумних» напарників, що їм доводилося додавати, щоб зберегти свій стан. У результаті обговорення з'являються ідеї щодо необхідності гнучкості у виборі засобів, які використовуються для зміни станів, щодо відсутності універсальних алгоритмів застосування цих засобів.
2. Робота з підгрупою. Продумати і написати позитивні й негативні боки негативних емоцій (див. табл. 1).
Підгрупа 1 — знаходить позитивні боки, підгрупа 2 — негативні. Під час обговорення слід відзначити значущість усіх емоцій.
• Мета залежності — придушити й зруйнувати негативні емоції.
Емоції — це природний захисний механізм, створений для ослаблення та лікування психічних і фізичних травм людського організму.
Той, хто серйозно збирається звільнитися від гачка залежностей, мусить вивчити емоції і, найголовніше, ознайомитися з власним емоційним репертуаром.
3. Невербальні техніки. Учасники по черзі пропонують методи, якими вони користуються, щоб поліпшити настрій.
4. Вправа «Як підняти свій настрій за хвилину».
Етапи:
1. Оцініть свій теперішній стан (самопочуття та настрій) за десятибальною шкалою. Найвища оцінка означає, що вам ніколи ще не було так добре, а найнижча — навпаки, свідчить про те, що вам ніколи ще не було так погано.
2. Відновіть у пам'яті який-небудь із найприємніших моментів у своєму житті, наприклад, коли вам вдалося зробити щось дійсно цінне, чи коли ви одержали особливе визнання своїх заслуг (чи коли ви з якоїсь іншої причини почувалися на сьомому небі від щастя). Постарайтеся відновити свої переживання якомога повніше. Почніть із зорових образів, потім згадайте звуки й усі інші відчуття, пов'язані з цією приємною подією у вашій пам'яті. Зберіть усі свої враження разом і насолоджуйтеся ними повною мірою, начебто ви знову опинилися у тому часі.
3. Обережно перенесіться в цей час і знову оцініть свій стан. Дуже ймовірно, що після виконання цієї вправи ваше самопочуття помітно поліпшиться.
Якщо у вас усе ж таки залишилися деякі сумніви (наприклад, якщо ви перебували у стані ейфорії), повторіть цю вправу, але цього разу згадайте що-небудь винятково неприємне і простежте за своїм станом.
Висновок: Ви цілком можете контролювати власні емоції, якщо вважаєте це потрібним і знаєте, як це зробити.
5. Вербальні техніки. Опрацювання вербальної техніки зміни власного стану. Знайомство з технікою «Я-, Ти-висловлювання». Вираження негативного почуття у прийнятній формі. Інформаційний аркуш 12 (див. додаток).
• Відписати. Переформулювання виловлювань.
• Переконструювання «Ти-судження» на «Я-повідомлення». Група сідає у два концентричних кола так, щоб учасники знаходилися обличчям один до одного:
а) учасники внутрішнього кола пред'являють «Ти-судження», а учасники зовнішнього кола повертають їм «Я-повідомлення»;
б) учасники внутрішнього кола пред'являють «претензію» у формі «Я-повідомлення», а зовнішнє коло реагує ситуаційно.
6. Використання жарту, кепкування. Цей психологічний прийом можна назвати награним роздратуванням. Людина насправді ледь сердиться, але зображує награне обурення. Усмішку викликає невідповідність між незначністю приводу й перебільшених розмірів роздратування.
Приклад: Сценка на пляжі. Після сильного удару волейбольний м'яч вилітає з кола й влучає в голову дуже поважному панові, зосередженому на преферансі. Погладжуючи лисину з достоїнством людини, що усвідомлює, наскільки в нього високе чоло, пан членороздільно вимовляє: «Так, якщо цей м'яч ще раз до мене потрапить, я його тихесенько ножичком поріжу».
Це було сказано й зіграно так, що всі оточуючі, зокрема й волейболісти, розсміялися, хоча водночас зрозуміли серйозність попередження й перенесли своє коло подалі від преферансистів.
7. Дискусія:
• Чи можу я бути господарем своїх почуттів?
• Чи варто приглушувати емоції?
• Важливо визнавати свої почуття, емоції як необхідну складову частину життя. Учіться ними керувати, але не приглушувати.
Можна використовувати притчу: «Просто прямуйте своїм шляхом».
Один із учнів запитав Майстра:
— Якщо мене хто-небудь ударить, що я маю робити?
Майстер відповів:
— Якщо на вас з дерева впаде суха гілка й ударить вас, що ви повинні робити?
Учень сказав:
— Що я буду робити? Це ж проста випадковість, збіг, що я виявився під деревом, коли з нього упала суха гілка.
Учитель сказав:
— Так, робіть те саме. Хтось був божевільний. Був у гніві й ударив вас. Це все одно, що гілка з дерева впала на вас. Нехай це не тривожить вас, просто прямуйте своїм шляхом, начебто нічого й не сталося.
2. Вправа «Мій портрет у променях сонця» (І.Дубровіна).
Процедура: Соціальний педагог просить відповісти на запитання: «Чому я заслуговую на повагу?», наступним чином: намалюй сонце, у центрі сонячного кола напиши своє ім'я чи намалюй свій портрет. Потім уздовж променів напиши усі свої чесноти, усе гарне, що ти про себе знаєш. Постарайся, щоб було якнайбільше променів».
Потім обговорення. Бажаючі зачитують перелік своїх чеснот, показують намальоване ними сонце.
3. Техніка з Арт-терапії. Призначення:
• підвищення впевненості в собі;
• входження в позначку-систему. Етапи:
1. Згадайте свого далекого предка, про якого що-небудь знаєте. Намалюйте його.
2. Об'єднаєтеся в групи по 2—3 особи й розповідайте по черзі про свого предка.
3. Напишіть йому листа.
4. Уявіть собі свого дуже далекого нащадка. Яким ви його бачите? Намалюйте.
5. Розійдіться по тих самих групах і розповідайте про нього.
6. Напишіть листа-наставляння своєму нащадкові до визначеної дати. (Вік нащадка береться молодший на 1—2 роки, ніж вік групи, що вчиться.)
7. Можна запропонувати написати листа від нащадка, влаш-\ тувати щось на зразок листування.
Домашнє завдання: Соціальний педагог просить усіх учасників підготуватися до самопрезентації. Він розмовляє індивідуально з тими учнями, у яких це завдання викликає труднощі й допомагає їм придумати, як найкраще себе представити.
Процедура: Усі члени групи анонімно дарують один одному уявні подарунки, немовби можливості того, що дарує, нічим не обмежені. Для цього гравці запасаються маленькими аркушами паперу на одиницю менше за кількість учасників. Потім Соціальний педагог повідомляє, що розпочато збір подарунків для гравця Р. Усі пишуть назви, характеристики явищ, предметів, об'єктів, що хочеться подарувати саме гравцю Р. Кожний пише свій подарунок на одному з аркушів свого набору. Подарунки не підписуються. Соціальний педагог збирає подарунки і складає окремим стосиком, не передаючи доти, доки не будуть зібрані подарунки для всіх бажаючих. Потім подарункові набори роздаються. Якийсь час учасники вивчають зміст записок.
Обговорення підсумків може вилитися у вільний обмін враженнями. При цьому непогано поцікавитися, чи є в кого-небудь однакові записки. Чи є в кого-небудь подарунки, які стали неприємним сюрпризом, чи навпаки, що приємно здивували. Скільки кому подаровано речей, що мають практичне, побутове значення, а скільки — романтичних подарунків.
Оскільки дарувати можна все, що завгодно, від «зів'ялої троянди, забутої у вазі на дачній веранді», до «незаселеного острова», від «струнких ніг» до «доброти», то зрозуміло, які несподіванки містить у собі наївна, на перший погляд, процедура. Адже набір аркушів з написаними на них подарунками — це форма вираження ставлень гравців один до одного, повідомлення про те, чого, на думку інших, не вистачає в житті їхніх колег.
2. Вправа «Здібності».
Призначення: Розвиток упевненості у своїх здібностях (талантах) і спроможності досягнення поставлених цілей.
Психологічна (теоретична) сутність вправи:
Кожна людина є тим, ким вона себе уявляє в думках. Якщо ви себе оцінюєте позитивно, то і почуватиметеся добре. Більш того, якщо ви думаєте, що маєте певні якості й таланти, то ви ними й володітимете. Запропонована нижче техніка допоможе вам досягти того, чого ви прагнете.
Завдання:
1. Запишіть ваші твердження щодо того, хто ви є чи ким ви можете стати, що у вас є чи чого ви хочете. Наприклад:
• у мене захоплююче й творче життя;
• я комунікабельний і розкутий;
• я добиваюся успіху в усьому, що роблю, і нині я успішно справляюся з поставленим завданням тощо.
2. Коли ви закінчите писати, оберіть найважливіші твердження та зосереджуйтеся на них близько хвилини. Потім замружте очі й повторюйте самі собі твердження багато разів упродовж 2—3 хвилин. Перетворіть ваші твердження в зорові образи, тобто за допомогою своєї думки уявіть написане положення.
3. Вправа «Успіх».
Призначення: розвиток упевненості в собі на основі уявлень про досягнутий успіх.
Психологічна сутність вправи: завдяки усвідомленню досягнутого успіху ви почуваєте в собі більше сил, більше динамічності, більше цілеспрямованості, більше почуття власної гідності й усі ці почуття роблять внесок у почуття більшої впевненості в собі.
Завдання:
1. Вирішіть, який успіх найважливіший для вас — домогтися визнання на новій ниві, вступити до інституту, придбати автомобіль, вдало оженитися (вийти заміж) тощо.
2. Розслабтеся, замружте очі й уявіть, що ви досягли мети. Уявляючи свій успіх, відчуйте задоволення та почуття власної сили, що воно приносить. Відчувайте підйом, зворушення, силу, міць, абсолютну впевненість у собі й володіння ситуацією.
3. Потім уявіть, як інші підходять чи дзвонять, щоб щиро поздоровити вас. Ви почуваєте теплоту і схвильовані, приймаючи похвалу від них. Вони говорять вам, який ви щасливий. І ви прекрасно почуваєтеся та здатні на все.
4. Вправа «Самопрезентація». Призначення:
• виявлення уявлень учасників групи щодо себе;
• формування настанови щодо значущості своєї особистості;
• створення умов для саморозкриття.
Соціальний педагог просить усіх учасників по черзі розповісти про себе, про своє улюблене заняття, хобі й по можливості представити їх. Це можуть бути вірші, розповіді, марки, фотографії, вироби, наліпки тощо.
Таким чином, соціально-педагогічна профілактика тютюнопаління серед підлітків у загальноосвітньому навчальному закладі передбачає створення у кожного підлітка власної моделі поведінки, зорієнтованої на здоровий спосіб життя. Соціальний педагог має привернути увагу підлітків до проблеми, надати переконливу інформацію про ступінь ризику, допомогти виробити вміння та навички відповідальної поведінки, створити ситуацію соціально-психологічного комфорту й захищеності.
ВИСНОВКИ
Проведене нами дослідження проблеми профілактики тютюнопаління серед підлітків у загальноосвітньому навчальному закладі дало підстави зробити наступні узагальнення.
Аналіз соціально-педагогічної літератури з проблеми дослідження та динаміки поширення тютюнопаління серед підлітків дозволив нам виділити цілий ряд факторів, які визначають її актуальність і складність. Умовно можна розподілити ці фактори на соціальні, психологічні, біологічні, екологічні, а за рівнем, масштабом їхньої дії – на глобальні, геополітичні, притаманні тільки нашій країні; окремим її регіонам; окремим верствам населення; характерні переважно для підліткового середовища.
Завданнями соціально-педагогічної профілактики тютюнопаління серед підлітків у загальноосвітньому навчальному закладі є наступні: вивчити причини тютюнопаління серед підлітків; визначити ресурси, необхідні та наявні для подолання проблеми; обмежити негативний вплив соціального середовища; створити умови для задоволення інтересів, потреб, повноцінної життєдіяльності підлітків; подолати їх особистісні риси, котрі сприяють виникненню або загостренню даної проблеми або перешкоджають її розв’язанню; підвищити особистісні можливості підлітка, його здатність адекватно реагувати на проблеми, долати їх і задовольняти свої інтереси та потреби за допомогою соціально значимих методів; організувати співпрацю всіх суб’єктів соціально-педагогічної профілактики тютюнопаління з метою попередження даної проблеми.
Для забезпечення ефективності соціально-педагогічної профілактики тютюнопаління серед підлітків у загальноосвітньому навчальному закладі необхідно визначити мету, завдання, зміст, вибрати оптимальні та ефективні форми, методи, засоби роботи. Оскільки форми та методи профілактики мають різні можливості формування когнітивного, афективного, поведінкового компонентів особистості підлітка, то одноразове їх застосування не забезпечить позитивних результатів.
Отже, профілактика тютюнопаління серед підлітків буде ефективною лише в результаті систематичного, комплексного використання різних форм, методів, засобів у поєднанні з діяльністю, спрямованою на створення умов для повноцінної життєдіяльності та самореалізації підлітків.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Александров А.А., Александрова В.Ю. Профилактика курения: роль и место психолога //Вопросы психологи. – 1999. – № 4. – С. 35-42.
2. Андрєєва Т., Красовський К. Курс виживання для некурців // Шкільний світ. – 2005. – № 15. – С. 5-9.
3. Безруких М.М. Проблемные дети. – М.: УРАО. – 2000. –312 с.
4. Бенюмов В.М., Костенко О.Р., Флоренсова К.М. Вред алкоголя, никотина и наркотиков: Пособие для учителя. – К., 1989. – 125 с.
5. Борисова Р.Д., Борисов Е.Б. “Суд над папиросой” (классный час) // Классный руководитель. – 2003. – № 7. – С. 45-57.
6. Верьовкіна І. Акція “День без куріння” // Рідна школа. – 2003. – № 11. – С. 60-61.
7. Все про шкідливі звички // Все для вчителя. – 2003. – № 9. – С.25-40.
8. Гащиц Т.И. Курить – здоровью вредить // Позакласний час. – 2005. – № 3/4. – С. 96-98.
9. Георгі М.К., Сінюгін В.Г., Халін А.І. Діяльність класного керівника щодо психолого-педагогічної профілактики вживання наркотичних засобів //Практична психологія та соціальна робота. – 2002. – № 9/10. – С. 39-56.
10. Гоголева А.В. Аддиктивное поведение и его профилактика. – М.: НПО “МОДЭК”, 2003. – 240 с.
11. Гусева Н.А. Тренинг предупреждение вредных привычек у детей. Программа профилактики злоупотребления психоактивными веществами / Под. ред. А.М. Шипициной. – СПб.: Речь, 2003. – 256 с.
12. Дементьева И.Ф. Негативные факторы воспитания детей в неполной семье // Социологические исследования. – 2001. – № 11. – С. 108-113.
13. Дети в кризисных ситуациях: профилактика негативных явлений и социально-психологическая помощь / Под общ. ред. И.Д. Зверевой. – К.: Научн. свет, 2001. – 63 с.
14. Динаміка поширення тютюнопаління, вживання алкоголю та наркотичних речовин серед учнівської молоді України: 1995, 1999, 2003 роки / О.М. Балакірєва, О.О. Яременко та ін. – К.: ДІПСМ, 2003. – 174 с.
15. Жулковський О.В., Жулковська Т.Є. Соціологічний аналіз шкільних проблем: тютюнопаління та статеве життя // Педагогічний пошук. – Наук. – метод. вісник. – Луцьк. – 1997. – № 4. – С. 65-68.
16. Зальвовський В.М. Про зловживання психотропними речовинами //Практична психологія та соціальна робота. – 2000. – № 6. – С. 43-45.
17. Золотова Г.Д. Нові підходи до профілактики адиктивної поведінки // Соціальна педагогіка: теорія та практика. – 2004. – № 1. – С. 74-79.
18. Казакова О. Супровід дітей “групи ризику” //Завуч. – 2002. – № 9. – С 7-8.
19. Кириченко І. В Україні молодіють алкоголіки, наркомани й курці // Шкільний світ. – 2004. – № 46. – С. 1; 4.
20. Концепція освіти “рівний – рівному” щодо здорового способу життя серед молоді України / Оржеховська В.М., Пилипенко О.І., Андрущак Л.І. – К.: Міленіум, 2002. – 20 с.
21. Короп Ю. Хибні звички та їх профілактика // Все для вчителя. – 1997. – № 21-22. – С. 42-45.
22. Куриця І., Климчик Л. Курити чи не курити // Шкільний світ. – 2004. – № 15. – С. 23-24.
23. Лапко Т. Про шкідливі звички: Матеріал для класної години // Шкільний світ. – 2002. – № 18. – С. 3.
24. Литвиненко В.И. Зависимое (аддиктивное) поведение // Журнал для батьків. – 2001. – № 1. – С. 18-23.
25. Литвиненко В.И. Подростки утверждают, что в жизни все надо испытать // Журнал для батьків. – 2000. – № 4. – С. 38.
26. Максимова Н.Ю. Воспитательная робота с социально дезадаптированными школьниками: Метод. реком. – К.: ІЗМН, 1997. – 136с.
27. Максимова Н.Ю. Підліток і наркотики. Психологічні аспекти попередження адиктивної поведінки неповнолітніх // Практична психологія та соціальна робота. – 1999. – № 5. – С. 2-4.
28. Максимова Н.Ю. Психологічна профілактика схильності до алкоголю та наркотиків і психокорекційна робота з підлітками групи ризику // Практична психологія та соціальна робота. – 2000. – № 2. – С. 2-5.
29. Максимова Н.Ю. Психологічний аспект профілактики алкоголізму та наркоманії серед підлітків: Метод. посібн. – К.: ІСДО, 1995.–144с.
30. Матвеев В.Ф., Гройсман А.Л. Профилактика вредных привычек школьников: Кн. для учителя. – М.: Просвещение, 1987.– 93 с.
31. Матвійчук О.С. Психокорекційний тренінг як засіб профілактики девіантної поведінки підлітків // Практична психологія та соціальна робота. – 1998. – № 1. – С. 20-22.
32. Методичні рекомендації та матеріали для практичного використання у профілактичній роботі з учнівською молоддю //Позакласний час. – 2000. – № 3. – С. 2-7.
33. Мирошниченко Л.Д. и другие. Проблемы антинаркотической профилактики в подростковой среде // Педагогика. – 2000. – № 3. – С. 3-13.
34. Міжнародний день боротьби з курінням – 31 травня // Здоров’я та фізична культура. – 2005. – № 10. – С. 1-5.
35. Онуфрійчук С. Формування негативного ставлення до шкідливих звичок // Освіта. Технікуми, коледжі. – 2004. – № 4. – С. 81-83.
36. Панкратов С. Война, которую нельзя проиграть // Аргументы и факты в Украине. – 2001. – № 51. – С.9.
37. Пєрова Л., Бондар О., Бодні В. За вільну від тютюнового диму планету // Шкільний світ. – 2003. – № 29-32. – С. 20-23.
38. Подход жизненных ситуаций в профилактике табачных проблем / Под ред. Т.И. Андреевой, К.С. Красовского. – Ч. 1. Руководство ведущего. – К., 2000. – 140 с.
39. Подход жизненных ситуаций в профилактике табачных проблем / Под ред. Т.И. Андреевой, К.С. Красовского. – Ч. 2. Сборник жизненных историй. – К., 2000. – 104 с.
40. Подход жизненных ситуаций в профилактике табачных проблем / Под ред. Т.И. Андреевой, К.С. Красовского. – Ч. 3. Мифы и факты. – К., 2000. – 20 с.
41. Северіна Л. Виховуємо дітей, які не курять // Психолог. – 2005. – № 1. – С. 25-28.
42. Сніцарьова Д. Неповнолітніх курців стане менше, якщо ... // Дзеркало тижня. – 2000. – 14 жовтня. – С. 13.
43. Тарасенко В.І. Підліток: вберегти від зла. – К.: Україна, 1992. – 109с.
44. Твоє життя – твій вибір / Федорченко Т.Є. та ін. – К.: Міленіум, 2002. – 164 с.
45. Технология социально-педагогической профилактики отклонений в поведении детей и подростков // Овчарова Р.В. Справочная книга социального педагога. – М.: ТЦ “Сфера”, 2001. – С. 275-306.
46. Технологія діяльності соціального працівника щодо профілактики адиктивної поведінки молоді // Технології соціально-педагогічної роботи: Навч. посіб. /За заг.ред. А.Й. Капської. – К.: УД ЦССМ, 2000.– С.106-130.
47. Тютюнопаління та його профілактика // Шкільний світ. – 2004. – № 2. – Додаток. – С. 1-3; № 4. – С. 3-12.
48. Халін А.І., Георгі М.К., Сінюхін В.Г. Профілактика зловживання забороненими речовинами і наркозалежності // Практична психологія та соціальна робота. – 2003. – № 2-3. – С. 101-108.
49. Шевченко С. Шкідливі звички шкільної молоді // Рідна школа. –2000. – № 2. – С. 19-22.
50. Ягодинский В.Н. Школьнику о вреде никотина и алкоголя: Книга для учащихся. – М.: Просвещение, 1986. – 97 с.
ДОДАТКИ
Додаток 1
Анкета для вивчення ставлення підлітків до тютюнопаління
Дана анкета є засобом наукового дослідження з вивчення проблеми тютюнопаління серед учнів твого віку. Твій клас обраний для участі в дослідженні методом випадкової вибірки. Ти є одним із учасників, що бере участь у дослідженні.
Анкета анонімна, в ній не будуть вказані твоє ім’я або інша ідентифікуюча особисто тебе інформація.
Для того, щоб дослідження було успішним, дуже важливо, щоб ти відповів (ла) на кожне запитання відверто й уважно. Пам’ятай: твої відповіді є конфіденційні.
Участь у дослідженні абсолютно добровільна. Якщо з якихось причин ти вважаєш яке-небудь запитання неприйнятним, пропусти його.
В анкеті немає правильних або неправильних відповідей. Якщо серед запропонованих варіантів ти не знайдеш об’єктивної відповіді, вкажи той, котрий визначає твою думку. Будь-ласка, обраний тобою варіант відповіді на кожне запитання зафіксуй позначкою “+” у відповідному квадратику.
Ми сподіваємося, що анкета зацікавить тебе.
Заздалегідь дякуємо тобі за участь.
1. Твоя стать? а) жіноча; б) чоловіча.
2. Твій вік? а) 11 років; б) 12 років; в) 13 років; г) 14 років.
3. В якому віці (якщо таке траплялося) ти вперше закурив (ла) сигарету?
а) ніколи; б) 11 років або молодше; в) 12 років; г) 13 років; д) 14 років.
4. Як ти одержав (ла) сигарету (коли спробував (ла) курити вперше)?
а) від старшого брата або сестри; б) від друга або подруги, старшої за мене; в) від друга або подруги мого віку; г) від друга або подруги молодших за мене; д) від незнайомої людини; е) від одного з батьків; є) взяв (ла) вдома без дозволу батьків; ж) купив (ла) в магазині; з) іншим способом (будь-ласка, коротко опиши яким саме).
5. З якої причини ти спробував (ла) курити сигарету в перший раз?
а) хотілося зазнати приємні відчуття; б) не хотілося виділятися в компанії друзів; в) від нічого робити; г) з цікавості; д) хотілося забути про свої проблеми; е) інші причини (будь-ласка, вкажи, які саме).
6. Скільки разів у житті (якщо таке було) ти курив (ла) сигарети?
а) ніколи; б) 1-2 рази; в) 3-5 разів; г) 6-9 разів; д) 10-19 разів; е) 20-39 разів; є) 40 або більше.
7. В якому віці (якщо таке траплялося) ти спробував (ла) курити щодня?
а) ніколи; б) 11 років або молодше; в) 12 років; г) 13 років; д) 14 років.
8. Наскільки часто ти курив (ла) сигарети протягом останніх 30 днів;
а) жодної; б) менше однієї сигарети на тиждень; в) менше однієї сигарети на день; г) 1-5 сигарети на день; д) 6-10 сигарет на день; е) 11-20 сигарет на день; є) більше 20 сигарет на день.
9. Як ти думаєш на скільки людина ризикує нашкодити собі (фізично або ще як-небудь), якщо вона іноді курить сигарети?
а) ризику немає; б) слабкий ризик; в) значний ризик; г) великий ризик; д) не знаю.
10. Як ти думаєш на скільки людина ризикує нашкодити собі (фізично або ще як-небудь), якщо вона викурює одну сигарету на день?
а) ризику немає; б) слабкий ризик; в) значний ризик; г) великий ризик; д) не знаю.
11. Як ти думаєш на скільки людина ризикує нашкодити собі (фізично або ще як-небудь), якщо вона викурює одну пачку сигарет на день?
а) ризику немає; б) слабкий ризик; в) значний ризик; г) великий ризик; д) не знаю.
12. Як ти думаєш на скільки людина ризикує нашкодити собі (фізично або ще як-небудь), якщо вона викурює дві та більше пачок сигарет на день?
а) ризику немає; б) слабкий ризик; в) значний ризик; г) великий ризик; д) не знаю.
13. Як ти думаєш, скільки твоїх друзів курять сигарети?
а) ніхто; б) один-два; в) декілька; г) більшість; д) всі.
14. Як ти вважаєш, наскільки складно тобі буде при бажанні дістати сигарети?
а) неможливо; б) дуже складно; в) досить складно; г) досить легко; д) дуже легко; е) не знаю.
15. Чи стикався (лася) ти з будь-якими з перелічених нижче проблем через тютюнопаління?
а) проблеми у взаєминах із друзями; б) проблеми у взаєминах з батьками; в) проблеми у взаєминах з вчителем; г) виклик лікаря або госпіталізація; д) зниження працездатності в процесі навчання; е) зниження працездатності в інших видах діяльності; є) ушкодження предметів, одягу, що знаходяться у твоєму користуванні; ж) втрата грошей та інших коштовних речей.
16. Як ти вважаєш, якби ти захотів (ла) курити (або вже куриш), твій батько дозволив би тобі це зробити?
а) дозволив би (дозволяє) мені курити; б) не дозволив би (не дозволяє) мені курити вдома; в) не дозволив би (не дозволяє) мені курити взагалі; г) не знаю.
17. Як ти вважаєш, якби ти захотів (ла) курити (або вже куриш), твоя мати дозволила б тобі це зробити?
а) дозволила б (дозволяє) мені курити; б) не дозволила б (не дозволяє) мені курити вдома; в) не дозволила б (не дозволяє) мені курити взагалі; г) не знаю.
Дякуємо за твої відповіді!
Підгрупа 1 — знаходить позитивні боки, підгрупа 2 — негативні. Під час обговорення слід відзначити значущість усіх емоцій.
• Мета залежності — придушити й зруйнувати негативні емоції.
Емоції — це природний захисний механізм, створений для ослаблення та лікування психічних і фізичних травм людського організму.
Той, хто серйозно збирається звільнитися від гачка залежностей, мусить вивчити емоції і, найголовніше, ознайомитися з власним емоційним репертуаром.
3. Невербальні техніки. Учасники по черзі пропонують методи, якими вони користуються, щоб поліпшити настрій.
4. Вправа «Як підняти свій настрій за хвилину».
Етапи:
1. Оцініть свій теперішній стан (самопочуття та настрій) за десятибальною шкалою. Найвища оцінка означає, що вам ніколи ще не було так добре, а найнижча — навпаки, свідчить про те, що вам ніколи ще не було так погано.
2. Відновіть у пам'яті який-небудь із найприємніших моментів у своєму житті, наприклад, коли вам вдалося зробити щось дійсно цінне, чи коли ви одержали особливе визнання своїх заслуг (чи коли ви з якоїсь іншої причини почувалися на сьомому небі від щастя). Постарайтеся відновити свої переживання якомога повніше. Почніть із зорових образів, потім згадайте звуки й усі інші відчуття, пов'язані з цією приємною подією у вашій пам'яті. Зберіть усі свої враження разом і насолоджуйтеся ними повною мірою, начебто ви знову опинилися у тому часі.
3. Обережно перенесіться в цей час і знову оцініть свій стан. Дуже ймовірно, що після виконання цієї вправи ваше самопочуття помітно поліпшиться.
Якщо у вас усе ж таки залишилися деякі сумніви (наприклад, якщо ви перебували у стані ейфорії), повторіть цю вправу, але цього разу згадайте що-небудь винятково неприємне і простежте за своїм станом.
Висновок: Ви цілком можете контролювати власні емоції, якщо вважаєте це потрібним і знаєте, як це зробити.
5. Вербальні техніки. Опрацювання вербальної техніки зміни власного стану. Знайомство з технікою «Я-, Ти-висловлювання». Вираження негативного почуття у прийнятній формі. Інформаційний аркуш 12 (див. додаток).
• Відписати. Переформулювання виловлювань.
• Переконструювання «Ти-судження» на «Я-повідомлення». Група сідає у два концентричних кола так, щоб учасники знаходилися обличчям один до одного:
а) учасники внутрішнього кола пред'являють «Ти-судження», а учасники зовнішнього кола повертають їм «Я-повідомлення»;
б) учасники внутрішнього кола пред'являють «претензію» у формі «Я-повідомлення», а зовнішнє коло реагує ситуаційно.
6. Використання жарту, кепкування. Цей психологічний прийом можна назвати награним роздратуванням. Людина насправді ледь сердиться, але зображує награне обурення. Усмішку викликає невідповідність між незначністю приводу й перебільшених розмірів роздратування.
Приклад: Сценка на пляжі. Після сильного удару волейбольний м'яч вилітає з кола й влучає в голову дуже поважному панові, зосередженому на преферансі. Погладжуючи лисину з достоїнством людини, що усвідомлює, наскільки в нього високе чоло, пан членороздільно вимовляє: «Так, якщо цей м'яч ще раз до мене потрапить, я його тихесенько ножичком поріжу».
Це було сказано й зіграно так, що всі оточуючі, зокрема й волейболісти, розсміялися, хоча водночас зрозуміли серйозність попередження й перенесли своє коло подалі від преферансистів.
7. Дискусія:
• Чи можу я бути господарем своїх почуттів?
• Чи варто приглушувати емоції?
• Важливо визнавати свої почуття, емоції як необхідну складову частину життя. Учіться ними керувати, але не приглушувати.
Можна використовувати притчу: «Просто прямуйте своїм шляхом».
Один із учнів запитав Майстра:
— Якщо мене хто-небудь ударить, що я маю робити?
Майстер відповів:
— Якщо на вас з дерева впаде суха гілка й ударить вас, що ви повинні робити?
Учень сказав:
— Що я буду робити? Це ж проста випадковість, збіг, що я виявився під деревом, коли з нього упала суха гілка.
Учитель сказав:
— Так, робіть те саме. Хтось був божевільний. Був у гніві й ударив вас. Це все одно, що гілка з дерева впала на вас. Нехай це не тривожить вас, просто прямуйте своїм шляхом, начебто нічого й не сталося.
2. Вправа «Мій портрет у променях сонця» (І.Дубровіна).
Процедура: Соціальний педагог просить відповісти на запитання: «Чому я заслуговую на повагу?», наступним чином: намалюй сонце, у центрі сонячного кола напиши своє ім'я чи намалюй свій портрет. Потім уздовж променів напиши усі свої чесноти, усе гарне, що ти про себе знаєш. Постарайся, щоб було якнайбільше променів».
Потім обговорення. Бажаючі зачитують перелік своїх чеснот, показують намальоване ними сонце.
3. Техніка з Арт-терапії. Призначення:
• підвищення впевненості в собі;
• входження в позначку-систему. Етапи:
1. Згадайте свого далекого предка, про якого що-небудь знаєте. Намалюйте його.
2. Об'єднаєтеся в групи по 2—3 особи й розповідайте по черзі про свого предка.
3. Напишіть йому листа.
4. Уявіть собі свого дуже далекого нащадка. Яким ви його бачите? Намалюйте.
5. Розійдіться по тих самих групах і розповідайте про нього.
6. Напишіть листа-наставляння своєму нащадкові до визначеної дати. (Вік нащадка береться молодший на 1—2 роки, ніж вік групи, що вчиться.)
7. Можна запропонувати написати листа від нащадка, влаш-\ тувати щось на зразок листування.
Домашнє завдання: Соціальний педагог просить усіх учасників підготуватися до самопрезентації. Він розмовляє індивідуально з тими учнями, у яких це завдання викликає труднощі й допомагає їм придумати, як найкраще себе представити.
Зустріч 8
1. Гра “День народження”.Процедура: Усі члени групи анонімно дарують один одному уявні подарунки, немовби можливості того, що дарує, нічим не обмежені. Для цього гравці запасаються маленькими аркушами паперу на одиницю менше за кількість учасників. Потім Соціальний педагог повідомляє, що розпочато збір подарунків для гравця Р. Усі пишуть назви, характеристики явищ, предметів, об'єктів, що хочеться подарувати саме гравцю Р. Кожний пише свій подарунок на одному з аркушів свого набору. Подарунки не підписуються. Соціальний педагог збирає подарунки і складає окремим стосиком, не передаючи доти, доки не будуть зібрані подарунки для всіх бажаючих. Потім подарункові набори роздаються. Якийсь час учасники вивчають зміст записок.
Обговорення підсумків може вилитися у вільний обмін враженнями. При цьому непогано поцікавитися, чи є в кого-небудь однакові записки. Чи є в кого-небудь подарунки, які стали неприємним сюрпризом, чи навпаки, що приємно здивували. Скільки кому подаровано речей, що мають практичне, побутове значення, а скільки — романтичних подарунків.
Оскільки дарувати можна все, що завгодно, від «зів'ялої троянди, забутої у вазі на дачній веранді», до «незаселеного острова», від «струнких ніг» до «доброти», то зрозуміло, які несподіванки містить у собі наївна, на перший погляд, процедура. Адже набір аркушів з написаними на них подарунками — це форма вираження ставлень гравців один до одного, повідомлення про те, чого, на думку інших, не вистачає в житті їхніх колег.
2. Вправа «Здібності».
Призначення: Розвиток упевненості у своїх здібностях (талантах) і спроможності досягнення поставлених цілей.
Психологічна (теоретична) сутність вправи:
Кожна людина є тим, ким вона себе уявляє в думках. Якщо ви себе оцінюєте позитивно, то і почуватиметеся добре. Більш того, якщо ви думаєте, що маєте певні якості й таланти, то ви ними й володітимете. Запропонована нижче техніка допоможе вам досягти того, чого ви прагнете.
Завдання:
1. Запишіть ваші твердження щодо того, хто ви є чи ким ви можете стати, що у вас є чи чого ви хочете. Наприклад:
• у мене захоплююче й творче життя;
• я комунікабельний і розкутий;
• я добиваюся успіху в усьому, що роблю, і нині я успішно справляюся з поставленим завданням тощо.
2. Коли ви закінчите писати, оберіть найважливіші твердження та зосереджуйтеся на них близько хвилини. Потім замружте очі й повторюйте самі собі твердження багато разів упродовж 2—3 хвилин. Перетворіть ваші твердження в зорові образи, тобто за допомогою своєї думки уявіть написане положення.
3. Вправа «Успіх».
Призначення: розвиток упевненості в собі на основі уявлень про досягнутий успіх.
Психологічна сутність вправи: завдяки усвідомленню досягнутого успіху ви почуваєте в собі більше сил, більше динамічності, більше цілеспрямованості, більше почуття власної гідності й усі ці почуття роблять внесок у почуття більшої впевненості в собі.
Завдання:
1. Вирішіть, який успіх найважливіший для вас — домогтися визнання на новій ниві, вступити до інституту, придбати автомобіль, вдало оженитися (вийти заміж) тощо.
2. Розслабтеся, замружте очі й уявіть, що ви досягли мети. Уявляючи свій успіх, відчуйте задоволення та почуття власної сили, що воно приносить. Відчувайте підйом, зворушення, силу, міць, абсолютну впевненість у собі й володіння ситуацією.
3. Потім уявіть, як інші підходять чи дзвонять, щоб щиро поздоровити вас. Ви почуваєте теплоту і схвильовані, приймаючи похвалу від них. Вони говорять вам, який ви щасливий. І ви прекрасно почуваєтеся та здатні на все.
4. Вправа «Самопрезентація». Призначення:
• виявлення уявлень учасників групи щодо себе;
• формування настанови щодо значущості своєї особистості;
• створення умов для саморозкриття.
Соціальний педагог просить усіх учасників по черзі розповісти про себе, про своє улюблене заняття, хобі й по можливості представити їх. Це можуть бути вірші, розповіді, марки, фотографії, вироби, наліпки тощо.
Таким чином, соціально-педагогічна профілактика тютюнопаління серед підлітків у загальноосвітньому навчальному закладі передбачає створення у кожного підлітка власної моделі поведінки, зорієнтованої на здоровий спосіб життя. Соціальний педагог має привернути увагу підлітків до проблеми, надати переконливу інформацію про ступінь ризику, допомогти виробити вміння та навички відповідальної поведінки, створити ситуацію соціально-психологічного комфорту й захищеності.
ВИСНОВКИ
Проведене нами дослідження проблеми профілактики тютюнопаління серед підлітків у загальноосвітньому навчальному закладі дало підстави зробити наступні узагальнення.
Аналіз соціально-педагогічної літератури з проблеми дослідження та динаміки поширення тютюнопаління серед підлітків дозволив нам виділити цілий ряд факторів, які визначають її актуальність і складність. Умовно можна розподілити ці фактори на соціальні, психологічні, біологічні, екологічні, а за рівнем, масштабом їхньої дії – на глобальні, геополітичні, притаманні тільки нашій країні; окремим її регіонам; окремим верствам населення; характерні переважно для підліткового середовища.
Завданнями соціально-педагогічної профілактики тютюнопаління серед підлітків у загальноосвітньому навчальному закладі є наступні: вивчити причини тютюнопаління серед підлітків; визначити ресурси, необхідні та наявні для подолання проблеми; обмежити негативний вплив соціального середовища; створити умови для задоволення інтересів, потреб, повноцінної життєдіяльності підлітків; подолати їх особистісні риси, котрі сприяють виникненню або загостренню даної проблеми або перешкоджають її розв’язанню; підвищити особистісні можливості підлітка, його здатність адекватно реагувати на проблеми, долати їх і задовольняти свої інтереси та потреби за допомогою соціально значимих методів; організувати співпрацю всіх суб’єктів соціально-педагогічної профілактики тютюнопаління з метою попередження даної проблеми.
Для забезпечення ефективності соціально-педагогічної профілактики тютюнопаління серед підлітків у загальноосвітньому навчальному закладі необхідно визначити мету, завдання, зміст, вибрати оптимальні та ефективні форми, методи, засоби роботи. Оскільки форми та методи профілактики мають різні можливості формування когнітивного, афективного, поведінкового компонентів особистості підлітка, то одноразове їх застосування не забезпечить позитивних результатів.
Отже, профілактика тютюнопаління серед підлітків буде ефективною лише в результаті систематичного, комплексного використання різних форм, методів, засобів у поєднанні з діяльністю, спрямованою на створення умов для повноцінної життєдіяльності та самореалізації підлітків.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Александров А.А., Александрова В.Ю. Профилактика курения: роль и место психолога //Вопросы психологи. – 1999. – № 4. – С. 35-42.
2. Андрєєва Т., Красовський К. Курс виживання для некурців // Шкільний світ. – 2005. – № 15. – С. 5-9.
3. Безруких М.М. Проблемные дети. – М.: УРАО. – 2000. –312 с.
4. Бенюмов В.М., Костенко О.Р., Флоренсова К.М. Вред алкоголя, никотина и наркотиков: Пособие для учителя. – К., 1989. – 125 с.
5. Борисова Р.Д., Борисов Е.Б. “Суд над папиросой” (классный час) // Классный руководитель. – 2003. – № 7. – С. 45-57.
6. Верьовкіна І. Акція “День без куріння” // Рідна школа. – 2003. – № 11. – С. 60-61.
7. Все про шкідливі звички // Все для вчителя. – 2003. – № 9. – С.25-40.
8. Гащиц Т.И. Курить – здоровью вредить // Позакласний час. – 2005. – № 3/4. – С. 96-98.
9. Георгі М.К., Сінюгін В.Г., Халін А.І. Діяльність класного керівника щодо психолого-педагогічної профілактики вживання наркотичних засобів //Практична психологія та соціальна робота. – 2002. – № 9/10. – С. 39-56.
10. Гоголева А.В. Аддиктивное поведение и его профилактика. – М.: НПО “МОДЭК”, 2003. – 240 с.
11. Гусева Н.А. Тренинг предупреждение вредных привычек у детей. Программа профилактики злоупотребления психоактивными веществами / Под. ред. А.М. Шипициной. – СПб.: Речь, 2003. – 256 с.
12. Дементьева И.Ф. Негативные факторы воспитания детей в неполной семье // Социологические исследования. – 2001. – № 11. – С. 108-113.
13. Дети в кризисных ситуациях: профилактика негативных явлений и социально-психологическая помощь / Под общ. ред. И.Д. Зверевой. – К.: Научн. свет, 2001. – 63 с.
14. Динаміка поширення тютюнопаління, вживання алкоголю та наркотичних речовин серед учнівської молоді України: 1995, 1999, 2003 роки / О.М. Балакірєва, О.О. Яременко та ін. – К.: ДІПСМ, 2003. – 174 с.
15. Жулковський О.В., Жулковська Т.Є. Соціологічний аналіз шкільних проблем: тютюнопаління та статеве життя // Педагогічний пошук. – Наук. – метод. вісник. – Луцьк. – 1997. – № 4. – С. 65-68.
16. Зальвовський В.М. Про зловживання психотропними речовинами //Практична психологія та соціальна робота. – 2000. – № 6. – С. 43-45.
17. Золотова Г.Д. Нові підходи до профілактики адиктивної поведінки // Соціальна педагогіка: теорія та практика. – 2004. – № 1. – С. 74-79.
18. Казакова О. Супровід дітей “групи ризику” //Завуч. – 2002. – № 9. – С 7-8.
19. Кириченко І. В Україні молодіють алкоголіки, наркомани й курці // Шкільний світ. – 2004. – № 46. – С. 1; 4.
20. Концепція освіти “рівний – рівному” щодо здорового способу життя серед молоді України / Оржеховська В.М., Пилипенко О.І., Андрущак Л.І. – К.: Міленіум, 2002. – 20 с.
21. Короп Ю. Хибні звички та їх профілактика // Все для вчителя. – 1997. – № 21-22. – С. 42-45.
22. Куриця І., Климчик Л. Курити чи не курити // Шкільний світ. – 2004. – № 15. – С. 23-24.
23. Лапко Т. Про шкідливі звички: Матеріал для класної години // Шкільний світ. – 2002. – № 18. – С. 3.
24. Литвиненко В.И. Зависимое (аддиктивное) поведение // Журнал для батьків. – 2001. – № 1. – С. 18-23.
25. Литвиненко В.И. Подростки утверждают, что в жизни все надо испытать // Журнал для батьків. – 2000. – № 4. – С. 38.
26. Максимова Н.Ю. Воспитательная робота с социально дезадаптированными школьниками: Метод. реком. – К.: ІЗМН, 1997. – 136с.
27. Максимова Н.Ю. Підліток і наркотики. Психологічні аспекти попередження адиктивної поведінки неповнолітніх // Практична психологія та соціальна робота. – 1999. – № 5. – С. 2-4.
28. Максимова Н.Ю. Психологічна профілактика схильності до алкоголю та наркотиків і психокорекційна робота з підлітками групи ризику // Практична психологія та соціальна робота. – 2000. – № 2. – С. 2-5.
29. Максимова Н.Ю. Психологічний аспект профілактики алкоголізму та наркоманії серед підлітків: Метод. посібн. – К.: ІСДО, 1995.–144с.
30. Матвеев В.Ф., Гройсман А.Л. Профилактика вредных привычек школьников: Кн. для учителя. – М.: Просвещение, 1987.– 93 с.
31. Матвійчук О.С. Психокорекційний тренінг як засіб профілактики девіантної поведінки підлітків // Практична психологія та соціальна робота. – 1998. – № 1. – С. 20-22.
32. Методичні рекомендації та матеріали для практичного використання у профілактичній роботі з учнівською молоддю //Позакласний час. – 2000. – № 3. – С. 2-7.
33. Мирошниченко Л.Д. и другие. Проблемы антинаркотической профилактики в подростковой среде // Педагогика. – 2000. – № 3. – С. 3-13.
34. Міжнародний день боротьби з курінням – 31 травня // Здоров’я та фізична культура. – 2005. – № 10. – С. 1-5.
35. Онуфрійчук С. Формування негативного ставлення до шкідливих звичок // Освіта. Технікуми, коледжі. – 2004. – № 4. – С. 81-83.
36. Панкратов С. Война, которую нельзя проиграть // Аргументы и факты в Украине. – 2001. – № 51. – С.9.
37. Пєрова Л., Бондар О., Бодні В. За вільну від тютюнового диму планету // Шкільний світ. – 2003. – № 29-32. – С. 20-23.
38. Подход жизненных ситуаций в профилактике табачных проблем / Под ред. Т.И. Андреевой, К.С. Красовского. – Ч. 1. Руководство ведущего. – К., 2000. – 140 с.
39. Подход жизненных ситуаций в профилактике табачных проблем / Под ред. Т.И. Андреевой, К.С. Красовского. – Ч. 2. Сборник жизненных историй. – К., 2000. – 104 с.
40. Подход жизненных ситуаций в профилактике табачных проблем / Под ред. Т.И. Андреевой, К.С. Красовского. – Ч. 3. Мифы и факты. – К., 2000. – 20 с.
41. Северіна Л. Виховуємо дітей, які не курять // Психолог. – 2005. – № 1. – С. 25-28.
42. Сніцарьова Д. Неповнолітніх курців стане менше, якщо ... // Дзеркало тижня. – 2000. – 14 жовтня. – С. 13.
43. Тарасенко В.І. Підліток: вберегти від зла. – К.: Україна, 1992. – 109с.
44. Твоє життя – твій вибір / Федорченко Т.Є. та ін. – К.: Міленіум, 2002. – 164 с.
45. Технология социально-педагогической профилактики отклонений в поведении детей и подростков // Овчарова Р.В. Справочная книга социального педагога. – М.: ТЦ “Сфера”, 2001. – С. 275-306.
46. Технологія діяльності соціального працівника щодо профілактики адиктивної поведінки молоді // Технології соціально-педагогічної роботи: Навч. посіб. /За заг.ред. А.Й. Капської. – К.: УД ЦССМ, 2000.– С.106-130.
47. Тютюнопаління та його профілактика // Шкільний світ. – 2004. – № 2. – Додаток. – С. 1-3; № 4. – С. 3-12.
48. Халін А.І., Георгі М.К., Сінюхін В.Г. Профілактика зловживання забороненими речовинами і наркозалежності // Практична психологія та соціальна робота. – 2003. – № 2-3. – С. 101-108.
49. Шевченко С. Шкідливі звички шкільної молоді // Рідна школа. –2000. – № 2. – С. 19-22.
50. Ягодинский В.Н. Школьнику о вреде никотина и алкоголя: Книга для учащихся. – М.: Просвещение, 1986. – 97 с.
ДОДАТКИ
Додаток 1
Анкета для вивчення ставлення підлітків до тютюнопаління
Дана анкета є засобом наукового дослідження з вивчення проблеми тютюнопаління серед учнів твого віку. Твій клас обраний для участі в дослідженні методом випадкової вибірки. Ти є одним із учасників, що бере участь у дослідженні.
Анкета анонімна, в ній не будуть вказані твоє ім’я або інша ідентифікуюча особисто тебе інформація.
Для того, щоб дослідження було успішним, дуже важливо, щоб ти відповів (ла) на кожне запитання відверто й уважно. Пам’ятай: твої відповіді є конфіденційні.
Участь у дослідженні абсолютно добровільна. Якщо з якихось причин ти вважаєш яке-небудь запитання неприйнятним, пропусти його.
В анкеті немає правильних або неправильних відповідей. Якщо серед запропонованих варіантів ти не знайдеш об’єктивної відповіді, вкажи той, котрий визначає твою думку. Будь-ласка, обраний тобою варіант відповіді на кожне запитання зафіксуй позначкою “+” у відповідному квадратику.
Ми сподіваємося, що анкета зацікавить тебе.
Заздалегідь дякуємо тобі за участь.
1. Твоя стать? а) жіноча; б) чоловіча.
2. Твій вік? а) 11 років; б) 12 років; в) 13 років; г) 14 років.
3. В якому віці (якщо таке траплялося) ти вперше закурив (ла) сигарету?
а) ніколи; б) 11 років або молодше; в) 12 років; г) 13 років; д) 14 років.
4. Як ти одержав (ла) сигарету (коли спробував (ла) курити вперше)?
а) від старшого брата або сестри; б) від друга або подруги, старшої за мене; в) від друга або подруги мого віку; г) від друга або подруги молодших за мене; д) від незнайомої людини; е) від одного з батьків; є) взяв (ла) вдома без дозволу батьків; ж) купив (ла) в магазині; з) іншим способом (будь-ласка, коротко опиши яким саме).
5. З якої причини ти спробував (ла) курити сигарету в перший раз?
а) хотілося зазнати приємні відчуття; б) не хотілося виділятися в компанії друзів; в) від нічого робити; г) з цікавості; д) хотілося забути про свої проблеми; е) інші причини (будь-ласка, вкажи, які саме).
6. Скільки разів у житті (якщо таке було) ти курив (ла) сигарети?
а) ніколи; б) 1-2 рази; в) 3-5 разів; г) 6-9 разів; д) 10-19 разів; е) 20-39 разів; є) 40 або більше.
7. В якому віці (якщо таке траплялося) ти спробував (ла) курити щодня?
а) ніколи; б) 11 років або молодше; в) 12 років; г) 13 років; д) 14 років.
8. Наскільки часто ти курив (ла) сигарети протягом останніх 30 днів;
а) жодної; б) менше однієї сигарети на тиждень; в) менше однієї сигарети на день; г) 1-5 сигарети на день; д) 6-10 сигарет на день; е) 11-20 сигарет на день; є) більше 20 сигарет на день.
9. Як ти думаєш на скільки людина ризикує нашкодити собі (фізично або ще як-небудь), якщо вона іноді курить сигарети?
а) ризику немає; б) слабкий ризик; в) значний ризик; г) великий ризик; д) не знаю.
10. Як ти думаєш на скільки людина ризикує нашкодити собі (фізично або ще як-небудь), якщо вона викурює одну сигарету на день?
а) ризику немає; б) слабкий ризик; в) значний ризик; г) великий ризик; д) не знаю.
11. Як ти думаєш на скільки людина ризикує нашкодити собі (фізично або ще як-небудь), якщо вона викурює одну пачку сигарет на день?
а) ризику немає; б) слабкий ризик; в) значний ризик; г) великий ризик; д) не знаю.
12. Як ти думаєш на скільки людина ризикує нашкодити собі (фізично або ще як-небудь), якщо вона викурює дві та більше пачок сигарет на день?
а) ризику немає; б) слабкий ризик; в) значний ризик; г) великий ризик; д) не знаю.
13. Як ти думаєш, скільки твоїх друзів курять сигарети?
а) ніхто; б) один-два; в) декілька; г) більшість; д) всі.
14. Як ти вважаєш, наскільки складно тобі буде при бажанні дістати сигарети?
а) неможливо; б) дуже складно; в) досить складно; г) досить легко; д) дуже легко; е) не знаю.
15. Чи стикався (лася) ти з будь-якими з перелічених нижче проблем через тютюнопаління?
а) проблеми у взаєминах із друзями; б) проблеми у взаєминах з батьками; в) проблеми у взаєминах з вчителем; г) виклик лікаря або госпіталізація; д) зниження працездатності в процесі навчання; е) зниження працездатності в інших видах діяльності; є) ушкодження предметів, одягу, що знаходяться у твоєму користуванні; ж) втрата грошей та інших коштовних речей.
16. Як ти вважаєш, якби ти захотів (ла) курити (або вже куриш), твій батько дозволив би тобі це зробити?
а) дозволив би (дозволяє) мені курити; б) не дозволив би (не дозволяє) мені курити вдома; в) не дозволив би (не дозволяє) мені курити взагалі; г) не знаю.
17. Як ти вважаєш, якби ти захотів (ла) курити (або вже куриш), твоя мати дозволила б тобі це зробити?
а) дозволила б (дозволяє) мені курити; б) не дозволила б (не дозволяє) мені курити вдома; в) не дозволила б (не дозволяє) мені курити взагалі; г) не знаю.
Дякуємо за твої відповіді!
