Таблиця 3.2
Фінансові результати за 2006 – 2007 роки
Таким чином, з прибуткового в 2006 році підприємство перетворюється на збиткове у 2007 році. Отже, сьогодні постає важливе питання про розроблення такої методики оцінки, яка б давала чітке уявлення про фінансовий стан сільськогосподарського підприємства, про середовище, в якому воно функціонує, вимагала мінімуму загальнодоступної інформації, всебічно висвітлювала б діяльність підприємства і могла бути підставою для вироблення рекомендацій щодо подальшого підвищення його фінансової стійкості.
Загострення проблеми удосконалення фінансового менеджменту пояснюється слабким фінансовим станом сучасних сільськогосподарських підприємств. На основі проведених нами досліджень зроблено висновок про необхідність створення у сільськогосподарських підприємствах системи антикризового управління, а також управління конкурентоспроможністю продукції. Пропонуємо аналіз конкурентоспроможності розрізняти за складністю завдань, що ставляться (простий і складний), за спрямованістю (внутрішній і зовнішній), за рівнем, на якому він проводиться (стратегічний і операційний). Аналіз конкурентоспроможності доцільно здійснювати за такими етапами  (рис. 3.1).

Дослідження кон’юнктури ринку

Дослідження попиту (вимог споживачів до продукції)

Збір даних про продукцію конкурентів

Формування вимог до створюваної продукції і визначення переліку показників для оцінки її конкурентоспроможності

якісні характеристики

технічні параметри

нормативні параметри

Визначення рівня одиничних і групових параметрів конкурентоспроможності продукції

Розрахунок інтегрального показника конкурентоспроможності продукції

Розробка і прийняття відповідних заходів по підвищенню конкурентоспроможності продукції

економічні параметри

 

Рис.3.1. Етапи аналізу конкурентоспроможності продукції
Конкурентоспроможність підприємства великою мірою залежить від його платоспроможності. Існує багато підходів до прогнозування фінансової неплатоспромож­ності суб'єктів господарювання. Будь-яка методика такої оцінки за своєю суттю є одночасно методикою прогнозування банкрутства. У зарубіжній практиці досить поширеними є модель Альтмана та модель Спрінгейта. Так, за першою 5-факторною моделлю інтегральний показник рівня загрози банкрутства (Z) у 2004 р. за даними передового господарства Васильківського району ПСП „Агро-фірма „Світанок” становить 2,99, це означає, що ймовірність його банкрутства можлива, але показник ближчий до дуже низької (при Z>3,00), а ВАТ„Западинське” – 1,52 (при Z<1,80 – дуже висока). За другою, 4-факторною моделлю ПСП „Агрофірма „Світанок” має значення 2,330 (якщо Z<0,862, то підприємство є потенційним банкрутом), а ВАТ „Западинське” – 0,219, тобто підприємство фактично є банкрутом, що підтверджують дані табл.1. Таким чином моделі Альтмана і Спрінгейта можна використовувати для прогнозування рівня банкрутства. Зарубіжна практика використання цих моделей свідчить, що спрогнозувати ймовірність банкрутства за ними можливо на один рік з точністю до 90%, на два – 70%, на три – 50 відсотків. Ці моделі не враховують у повній мірі особливості вітчизняних сільськогосподарських підприємств та притаманних їм форм організації бізнесу.
Пріоритетним напрямком підвищення конкурентоспроможності підприємств сьогодні інноваційна діяльність. Економічно сильні сільськогосподарські підприємства інтенсивно впроваджують нові прогресивні технології в рослинництві, тваринництві, використовують високоврожайні сорти культур, ефективні засоби захисту рослин, розводять високопродуктивні породи тварин, застосовують нові інформаційні технології. Належне управління інноваційними процесами у змозі забезпечити конкурентоспроможність сільськогосподарської продукції на ринку. В обліку така інформація не відображається в систематизованому вигляді, що унеможливлює визначення ефективності інновацій та управління цими процесами. Тому пропонується в складі відповідних синтетичних рахунків відкривати аналітичні рахунки для обліку витрат, виходу продукції за новими технологіями, доходів, джерел фінансування витрат на інноваційну діяльність.

4. Впровадження нових технологій виробництва сільськогосподарської продукції ВАТ “Западинське”
Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва визначається рівнем виробництва визначається рівнем освоєння прогресивної технології і організації виробництва на базі комплексної механізації процесів праці, кількістю і якістю внесених у грунт добрив, щільністю поголів’я тварин, тобто витратами на одиницю земельної площі. Вона є основою подальшого підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, оскільки в результаті впровадження прогресивної технології і вдосконалення організації праці за порівняно менших ресурсів можна одержати більшу кількість продукції з меншими витратами на її одиницю.
Суть інтенсивних технологій полягає в тому, що виробництвопродукції здійснюється на основі новітніх досягнень науково-технічного прогресу при створенні умов для сільськогосподарських культур відповідно до фаз їх росту на основі комплексу факторів в оптимальній пропорції протягом всього вегетаційного періоду з иетою забезпечення рівня програмованого урожаю. Це означає:
-           розміщення культур у сівозміні після науково обгрунтованих попередників;
-           висівання стійких проти засухи і полягання, хвороб і шкідників високоврожайних районованих сортів за високої якості посівного матеріалу;
-           застосування інтегрованих систем боротьби із хворобами, шкідниками і бур’янами;
-           здійснення виробництва відповідно до наукової системи організації праці;
-           виконання всіх виробничих процесів відповідно до агротехнічних і організаційно-економічних заходів із залученням висококваліфікованих кадрів.
Зменшення енергоємності виробництва сільськогосподарської продукції може бути забезпечене підвищенням урожайності сільськогосподарських культур, зменшенням кількості технологічних операцій та зниженням їх енергоємності.
В господарстві застосовується така технологія вирощування озимої пшениці. Передпосівний обробіток грунту здійснюється таким чином: лущення стерні на 6-8 см в два сліди проводиться трактором Т-150К в агрегаті з ЛДГ-15, оранка також проводиться трактором Т-150К з ПЛН-5-3,5. Погрузка мінеральних добрив в подрібнювач проводиться ЮМЗ-6Л і ПА-086; подрібнення мінеральних добрив проводиться Т-25 ИСУ-4. Транспортуються і вносяться мінеральні добрива ЮМЗ-6Л та ІРМГ-4.
Культивація на 5-6 см проводиться ЮМЗ-6Л та КПС-4. Сівба з внесенням добрив проводиться трактором Т-74 та ЗСЗ-3,6.
 Скошування у валки проводиться ЮМЗ-6Л та ЖРС-4,9Л. Підбирає і обмолочує валки комбайн “Дон-1500”. Перевезення зерна проводиться автомобілями ГАЗ-САЗ із БЗБ.
Таблиця 4.1.
Порівнядьна характеристика використання існуючої та проектованої технології вирощування озимої пшениці в ВАТ “Западинське”

Нормативи прямих затрат, грн	Технологія вирощування				Відхилення (+;-) проекту від існуючої технології
	існуюча		проектна
	На 1 га	На 1ц	На 1 га	На 1ц	На 1 га	На 1 ц
Затрати праці, люд.-год.	27,9	0,79	31,8	0,6	114,0	75,9
Оплата праці з нарахуваннями	70,6	2,01	89,1	1,7	126,2	84,6
Насіння	364,0	10,4	364,0	7,7	100,0	74,0
Добрива – всього	36,24	1,03	46,5	0,9	128,3	87,4
В т. ч. органічні	-	-	15,0	0,3	-	-
Мінеральні	36,24	1,03	31,5	0,6	86,9	58,3
Амортизація	113,2	3,2	76,6	3,2	67,6	100,0
Затрати на ремонт	49,7	1,4	-	1,6	-	114,3
Засоби захисту рослин	-	-	117,7	2,5	-	-
Затрати на зрошування	-	-	153,2	-	-	-
Інші прямі затрати	-	-	76,6	-	-	-
Всього прямих затрат	859,9	24,5	1257,12	26,7	146,2	109,0

При запропонованій інтенсивній технології операції проводяться наступним чином: Лущення стерні на 6-8 см в два сліди проводиться Т-150К та ЛДГ-15, безвідвальний обробіток грунту – Т-74, КПГ-2,2+БІГ-3+ЗККШ-6. Транспортуються і вносяться мінеральні добрива ЮМЗ-6 та ІРМГ-4. Культивується грунт на 5-6 см ЮМЗ-6Л та КПС-4. Сівба з внесенням мінеральних добрив проводиться Т-74 та ЗСЗ-3,6. Прикочуються посівип Т-74 та ЗККШ-6А. Підкормка проводиться Т-70С та СЗ-3,6.
Скошується озима пшениця у валки ЮМЗ-6Л та ЖРС-4,9Л. Підбираються і обмолочуються валки комбайном “Дон –1500”. Відвезення зерна від комбайна відбувається автомобілями ГАЗ-САЗ та БЗБ. Солома перевозиться ЮМЗ-6Л та 2ПТС-4М. Скиртується солома МТЗ-80, ПФ-0,5. Первинна очистка зерна проводиться електричним двигуном ОВП-20А. Очищається і сортується насіння електричним двигуном ОС-4,5А.
Отже, за інтенсивної технології відносно існуючої в господарстві збільшились затрати праці на 1 га на 14%, оплата праці зросда на 26,2%, витрати на добрива – на 28,3%. Знизились витрати на мінеральні добрива та амортизацію відповідно на 13,1% та 32,4%.
При існуючій технології урожайність з 1 га становила 35 ц/га, а при інтенсивній – 47 ц/га основної продукції.
Сучасні технології вирощування зернових культур передбачають застосування цілого комплексу агрохімікатів, до яких входять мінеральні добрива, пестициди, фізіологічно активні речовини.
У цих умовах гігієнічна оцінка якості продукції рослинництва набуває все більшої актуальності, особливо, при використанні нових видів добрив та нових пестицидів. Особливо важлива — комплексна оцінка можливого негативного впливу сумісного застосування добрив та пестицидів на якість продукції рослинництва.
При формуванні високих врожаїв сільськогосподарських рослин та гігієнічно якісної продукції фосфорне живлення є одним із визначальних показників у агроекологічному виробництві. Фосфор відіграє важливу роль у мінеральному живленні рослин, має велике фізіологічне значення в процесах дихання і фотосинтезу, є необхідним для обміну вуглеводів і азотних речовин. Тобто оптимальне забезпечення фосфором ґрунтів позитивно впливає як на продуктивність культур, так і на якість рослинницької продукції [11].
Висока біологічна роль фосфору сприяє посиленню метаболічних процесів, підвищенню швидкості розпаду пестицидів у рослинах. Визначення цих процесів має екотоксикологічне та гігієнічне значення і дає можливість шляхом науково обґрунтованого раціонального застосування добрив впливати на швидкість детоксикації пестицидів, підвищувати їх ефективність і знижувати ризик надходження у генеративні органи рослин, а далі — в продукти харчування у вигляді залишків.
Традиційні види фосфорних добрив мають високу кошторисну вартість, а часом — важкодоступні споживачу. В останні роки проводяться різносторонні дослідження з пошуку резервів фосфорної сировини, мобілізації ґрунтових запасів, підвищення коефіцієнта використання фосфору рослинами, а також вивчення та оцінка нових видів фосфорних добрив.
Агрофоска — новий вид фосфорних добрив, виробляється на основі вітчизняної сировини — зернистих фосфоритів, поклади яких розташовані в Амвросієвському районі Донецької області. Загальні запаси фосфоритової руди в надрах складають 27,0 млн.т (Р₂О₅ — 1,6 млн.т), при середньому вмісті Р₂О₅ у руді — 6,0%.
Агрофоска за своїми властивостями наближається до суперфосфату і має наступний склад макроелементів: Р₂О₅ — 14%, К₂О — 3,6-4,2%, СаО — 28%, МgО — 2,4%.
Для вивчення впливу агрофоски на продуктивність сільськогосподарськиx культур на ВАТ “Западинське”, швидкості розпаду гліфосату та гігієнічних показників якостей продукції рослинництва були закладені польові досліди в чотириразовій повторності, відповідно до загальноприйнятих методик [12].
Порівняння агрофоски проводили із суперфосфатом. Як тест — культура була використана озима пшениця. У польових дослідах з озимою пшеницею встановлено, що позитивна дія агрофоски на біологічну продуктивність даної культури проявилась у збільшенні кущистості, довжини колосу і маси зернин (таблиця 4.2).

Таблиця 4.2

Врожайність і елементи структури озимої пшениці за варіантами досліду

Варіанти	Урожайність, ц/га	Маса 1000 зернин, г	Довжина колосу, см	Кількість зернин у колосі, шт
1. Контроль	24,9	42,6	8,1	27,0
2. Фон–N60K90	28,9	40,8	9,0	35,0
3. Фон+Рсуперфосфат60	35,1	42,3	9,4	37,0
4. Фон+Рагрофоска60	36,7	43,0	9,4	37,0
5. Фон+Рсуперфосфат180	40,8	45,0	9,5	39,0
6. Фон+Рагрофоска180	45,6	46,0	9,6	39,0
НСР05	0,74	1,97	0,16	1,97

Так, урожайність озимої пшениці на варіантах з агрофоскою зросла відносно контролю на 47% при нормі внесення Р₆₀ та на 83% при нормі внесення Р₁₈₀. Довжина колосу збільшилась на 16 та 18 %, кількість зернин у колосі на 37 та 44 % відповідно. Маса тисячі зерен мала істотну різницю з контролем лише при нормі внесення агрофоски Р₁₈₀, така залежність зберігається і для суперфосфату.
На гігієнічні показники якості зерна впливає наявність залишкових кількостей пестицидів, а особливо десикантів, які застосовуються за 10—14 днів до збору врожаю зернових для підсушування сільськогосподарських рослин на корені та прискорення дозрівання культур і тим самим створення оптимальних умов для збору врожаю в стислий період із мінімальними затратами.
Фосфору належить центральне місце в процесі дихання та фотосинтезу. Його роль у цих процесах визначається тим, що фосфорна кислота приймає участь у будові аденозинтри- і аденозиндифосфатів (АТФ і АДФ), які є акумуляторами великої кількості енергії та джерелом процесів біологічного окислення.
Біологічне окислення — сукупність реакцій окислення в клітині, основна функція — забезпечення організму енергією. Реакції біологічного окислення каталізуються ферментами класу оксидоредуктаз. Біологічне окислення пов'язано з передачею відновлюваних еквівалентів — атомів водню або електронів від донора до акцептора. Кінцевий акцептор — кисень, поставниками якого можуть бути як органічні, так і неорганічні речовини. Основний шлях використання енергії, що вивільняється при біологічному окисленні, це — накопичення її в молекулах АТФ.
У процесі біологічного окислення відбувається знешкодження чужорідних і шкідливих для організму речовин, у тому числі і пестицидів [16, 17].
Тому на варіантах із фосфорними добривами, де культури достатньо забезпечені фосфором, рослини мають більший запас енергії, яка і направляється на активніший процес розпаду гліфосату.
Отже, застосування певної системи удобрення є важливим засобом управління резистентності агроценозу, забезпечення умов внутрішньої динамічної рівноваги екосистем, протидії різним антропогенним факторам, особливо хімічної природи, до яких і відноситься застосування пестицидів. Науково обґрунтовані та гігієнічно безпечні технології вирощування зернових культур забезпечують високу якість сільськогосподарської продукції. Тому важливим є проведення санітарно-гігієнічної експертизи не тільки засобів хімізації, а й технологій їх застосування.
Якість зерна озимої пшениці під дією агрофоски також підвищувалась, особливо вміст клейковини (на 15%) та натури зерна (на 6%) відносно до контролю (табл. 4.3).
Таблиця 4.3
Якість врожаю зерна озимої пшениці за варіантами польового досліду
Натура зерна (об'ємна вага) впливає на борошномельні якості [17]. Високо натурне зерно дає великий вихід борошна. Вміст клейковини і скловидність впливає на борошномельні і хлібопекарські якості зерна. Кількість білку та скловидність зерна при застосуванні агрофоски знаходиться на рівні контролю, що пов'язано із фізіологічними особливостями сорту озимої пшениці.
Залишкові кількості гліфосату в зерні озимої пшениці не були знайдені на всіх варіантах досліду.
Отже, використання фосфорних добрив, зокрема нового виду фосфорного добрива Агрофоски, сприяє підвищенню продуктивності озимої пшениці, якості зерна та збільшенню швидкості детоксикації десикантів.
Оскільки, на ТОВ “Надаія” виробляється не тільки продукція рослинництва, а й тваринництва, то доцільно запропонувати нові технології щодо підвищення якості продукції тваринництва, а саме великої рогатої худоби та свиней.
На нашу думку, подальша інтенсифікація галузі тваринництва неможлива без випереджального розвитку кормової бази. Великим резервом для кормовиробництва України є ресурси відходів переробки овочів і плодів. Розробка ефективних методів використання цих відходів у годівлі сільськогосподарських тварин і птиці є актуальною з погляду економії зернових, макухи шротів та інших дорогих компонентів раціонів, створення безвідхідних ресурсозберігаючих технологій, збереження екології навколишнього середовища.
У світовій практиці країни з розвинутим тваринництвом створили могутню кормову базу. Дуже цікавим для України є досвід країн ЄЕС, де як сировина при виробництві комбікормів питома вага відходів переробних галузей АПК складає більше 17 млн. тонн на рік. А список замінників зерна включає понад 10 найменувань кормів, у тому числі з відходів плодоовочевої, консервної промисловості.
У США при виробництві комбікормів використовується щорічно 11,3-13,4 млн. тонн відходів переробки продуктів рослинництва, у тому числі цитрусову пульпу, вижимки томатів, яблук, винограду. У цій країні проведено перепис і визначено хімічний склад, поживність 357-ми нетрадиційних кормових засобів з метою більш повного використання кормових ресурсів і джерел різних поживних речовин для сільськогосподарських тварин.
В Україні щорічно плодоовочева консервна промисловість переробляє значні обсяги плодів і овочів. Коефіцієнт корисного використання сировини при переробці складає в середньому 79%. Отже, 21% усієї переробної сировини і складають відходи.
Детальне вивчення ефективності використання в раціонах молодняку свиней борошна з томатних і яблучних вижимків проведено на базі ВАТ “Западинське”. Досвіди показали, що заміна 15% (від маси) зернових компонентів комбікорму томатним борошном з наступним згодовуванням його в складі раціону молодняку свиней на відгодівлі сприяє підвищенню середньодобових приростів на 6,6%, зменшенню витрат корму на 1 кг приросту живої маси на 6,1%, у тому числі концентрованих кормів - на 17%.
Згодовування комбікорму з борошном з томатних вижимків молодняку свиней приводило до незначного зниження перетравності поживних речовин раціонів, збільшення середньодобового відкладання азоту, кальцію і фосфору на 4,51 г, 3,08 і 0,91 г відповідно.
Аналіз даних контрольного забою тварин свідчить про збільшення в них довжини туші на 2,9%, виходу м'яса - на 2,3%, зниження товщини шпику на 10,6% і питомої ваги сала - на 2%. Оцінка якості продуктів забою показала, що відгодівля свиней комбікормами, до складу яких входить томатне борошно, підвищує калорійність м'яса на 9,2% і його відносну біологічну цінність на 6%.
Заміна зерна ячменю в складі комбікорму (20% від маси) для ремонтних свинок на еквівалентну кількість борошна з яблучних вижимків сприяла підвищенню енергії росту на 4,6% і зниженню витрат корму на 1 кг приросту на 4,5%, у тому числі концентрованих кормів - на 18,5%.
Наступний контроль, який здійснювався за відтворними здібностями свиноматок, що перевіряються, вирощених на раціонах з яблучними вижимками, показав, що вони вигідно відрізнялися від своїх ровесниць з контрольної групи за багатоплідністю, крупнопліддям, масою гнізда при вилучанні, однак поступалися їм за схоронністю поросят.
При включенні до раціонів ремонтного молодняку свиней яблучного борошна в межах розробленої норми відзначено підвищення відкладання азоту на 5,8 г, кальцію - на 4,32 г і фосфору - на 0,62 г.
Вивчення морфологічних і біохімічних показників крові тварин, які були вирощені на раціонах з томатними та яблучними вижимками, не виявило яких-небудь відхилень від фізіологічної норми. Разом з тим, під впливом досліджуваних факторів у крові молодняку свиней відзначено збільшення гемоглобіну, загального білка та його фракцій, зокрема в- і y-глобулінів.
Введення борошна з томатних і яблучних вижимків у комбікорми для відгодовуваного та ремонтного молодняку свиней дало можливість заощадити на 1 голову за період вирощування відповідно 28,12 і 39,14 кг зерна ячменю, знизити собівартість приросту живої маси на 3,7 і 1,6% і в результаті цього одержати в перерахунку на 1 голову економічний ефект - 6,85 і 3,09 грн. (табл. 4.4).

Таблиця 4.4.
Економічна ефективність використання борошна з томатних і яблучних вижимків у раціонах молодняку свиней

Показники	Відгодовуваного		Ремонтного
	Варіанти
	Стандартний комбікорм	Стандартний комбікорм із заміною 15% зерна томатними вижимками	Стандартний комбікорм	Стандартний комбікорм із заміною 10% зерна яблучними вижимками
Кількість голів	150	150	50	50
Тривалість вирощування, днів	135	135	150	150
Середньодобовий приріст, г	539,2	574,8	487,3	510,0
Валовий приріст живої маси, ц	109,2	116,4	36,55	38,25
Загальновиробничі витрати, грн.	23943	24571	9170	9442
Собівартість 1 ц приросту, грн.	219,25	211,09	250,89	246,85
Реалізаційна ціна 1 ц живої маси, грн.	230	230	-	-
Вартість валової продукції, грн.	25116	26772	-	-
Прибуток, грн.	1173	2201	-	-
Економічна ефективність, грн.	-	1028	-	154,53
Економічна ефективність на 1 гол., грн.	-	6,85	-	3,09

У результаті досліджень запропоновано замість ячменю до складу комбікормів для молодняку свиней на відгодівлі вводити 15% (від маси) борошна з томатних вижимків, а ремонтним свинкам - 20% (від маси) борошна з яблучних вижимків.
Позитивні результати при заміні різних кількостей зернових злаків (10 і 15% за поживністю кормосуміші) борошном з томатних вижимків отримано співробітниками Кишинівського сільськогосподарського інституту. Використання томатного борошна в раціонах відгодовуваних свиней замість 15% зерна злакових обумовило підвищення приросту маси тіла на 12,3% більше, ніж у контрольній групі. Витрати кормів на 1 кг приросту при цьому зменшилися на 0,55 корм. од. Ці дані обумовлюються тим, що в борошні з томатних вижимків містяться важливі для харчування тварин поживні та біологічно активні речовини, зокрема жири з поліненасиченими жирними кислотами, ряд вітамінів і мікроелементів.
Також запропоновано на ВАТ “Западинське” борошно з томатних вижимків використовувати як кормову добавку в раціонах молочних корів. При введенні в корм 300 г томатних відходів з розрахунку на 1 л молока, жирність його підвищилася на 0,3%.
Таким чином, за вмістом основних поживних речовин, сухі томатні та яблучні вижимки являють собою цінні кормові продукти та можуть бути використані для часткової заміни дефіцитних кормів у раціонах сільськогосподарських тварин і птиці без зниження їхньої продуктивності. Основна частина яблучних, томатних вижимків та інших відходів переробки овочів і фруктів надходить у серпні-листопаді. Головна задача при цьому - зберегти цей корм, не дати йому зіпсуватися. Тому їх необхідно згодовувати у свіжому вигляді або висушувати на установках АВМ, а також консервувати методом силосування. Яблучні вижимки добре силосуються в наземних облицювальних траншеях. У такий спосіб їх можна зберігати до весни.

5. Пропозиції щодо підвищення ефективності використання трудового потенціалу сільськогосподарського підприємства
Перспектива розвитку сільського господарства та його галузей в умовах зміни форм власності на землю та засоби виробництва повинна ґрунтуватись на застосуванні раціональних моделей використання трудового потенціалу підприємств. Зокрема останні доцільно розглядати з позиції одиничної та групової праці (рис. 5.1).
 SHAPE  \* MERGEFORMAT

Мотиваційні       стимули

Трудовий потенціал сільськогосподарського підприємства

Тваринництво

Рослинництво

Бригада

Ланка

Групова

Праця

Одинична

Валова продукція

Доход підприємства

Доход працівника

Кошти на формування та розвиток трудового потенціалу

Засоби виробництва

ref  SHAPE  \* MERGEFORMAT
Рис. 5.1. Модель ефективного використання трудового потенціалу
сільськогосподарського підприємства
При виробництві продукції рослинництва перевага надається колективній (груповій) формі організації праці, шляхом формування бригад і (або) ланок, причому як вже відзначалось раніше їх основу повинні складати поліспеціалісти, що передбачає високу кваліфікацію механізаторів, їх універсалізацію та широку взаємозаміну, застосування у певні періоди двозмінного режиму праці та відпочинку або подовженого робочого дня.
Організація праці в тваринництві повинна ґрунтуватися на одиничній або дрібноланковій формах організації праці, що дозволить враховувати особистий внесок працівників у досягнення кінцевих результатів та запобігти невиправданої "зрівнялівки" в оплаті праці, адже  ефективне  використання трудового потенціалу передбачає мотивацію до праці та забезпечення високого доходу працівника. В цьому випадку спонукальним мотивом діяльності членів трудових формувань є посилення особистої заінтересованості, усвідомлення залежності розмірів матеріального стимулювання і особистих доходів лише від результатів власної праці, ініціативи і підприємливості кожного сільського працівника.
Трудовий потенціал підприємства – величина непостійна і його відтворення та зміна кількісних і якісних характеристик відбувається під впливом не тільки організаційно-економічних факторів, але й соціальних: забезпечення житлом і комунальними послугами, організації медичного обслуговування, забезпечення закладами культури, освіти, побутового обслуговування, торгівлі, громадського харчування, зв’язку та організації дорожньо-транспортної системи, тобто стану виробничої та невиробничої інфраструктури на селі. Слід зазначити, що останнім часом цим факторам приділялося мало уваги на місцях через нестачу коштів у місцевих бюджетах, що в результаті призвело до руйнування соціальної сфери та занепаду українського села. Тому проблема функціонування закладів соціальної інфраструктури села потребує негайного вирішення, в тому числі шляхом посилення участі й відповідальності держави перед територіальними громадами.
З позиції держави обов’язковим є:
–  розробка та впровадження державних програм та заходів щодо поліпшення та відновлення невиробничої інфраструктури з метою задоволення життєвих потреб сільського населення;
–  внесення змін до бюджетного та податкового законодавства, які забезпечували б акумулювання коштів у бюджетах органів місцевого самоврядування на рівні, необхідному для утримання закладів соціальної сфери;
–  поступове відновлення державного інвестування невиробничої інфраструктури з впровадження прозорого механізму розподілу цих коштів між регіонами відповідно до їх територіального розміру та кількості населення.