Курсовая Судова система Італії
Работа добавлена на сайт bukvasha.net: 2015-10-25Поможем написать учебную работу
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
от 25%
Подписываем
договор
Курсова робота на тему:
“
Судова система Італії
”
ПЛАН
ВСТУП
Розділ 1.Конституційні основи правосуддя
Розділ 2.Конституційний суд
Розділ 3.Система судів загальної юрисдикції
А)мирові судді
Б)трибунали
В)апеляційні судді
Г)суди присяжних
Д)верховний касаційний суд
Розділ 4.Магістратура
Розділ 5. ЕЦС(електронне цивільне судочинство) як принцип судочинства
Висновки
Список використаних джерел
ВСТУП
Актуальність дослідження. Дана тема є досить актуальною з точки зору міжнародного становища Італії. Італія входить в десятку країн з найкращим рівнем життя суспільства. Немалу роль у цьому аспекті відіграє державне урегулювання, зокрема система розподілу влади та чікто виражена відокремленність судової системи від іншої частини органів державного управління. У загальному уявленні судова система Італії ієрархічно-багаторівнева і організована за функціональним принципом проходження судових справ у стадіях правового аналізу спірних правовідносин — перша, апеляційна та касаційна інстанції.
Об’єктом дослідження є судова система Італії.
Предметом дослідження є регулювання судовою системою правовідносин у середині держави, а також у зносинах на міжнародній арені.
Метою дослідження єкомплексний аналіз побудови та функціонування судової системи Італії.
Огляд літератури. У даній роботі використані матеріали таких дослідників та науковців: Васильєва Т.А., Страшун Б.А., Маклакова В.В. Козочкина, І.Д. та ін.
Логіка дослідження зумовила структуру курсової роботи: вступ, 5 розділів, висновки, список використаних джерел. Загальний обсяг 25 сторінок.
Розділ 1. Конституційні основи правосуддя
Конституція Італії, яку ухвалено в 1947 р., встановлює конституційні основи організації і діяльності судових установ. Італійська Конституція урочисто проголосила, що правосуддя здійснюється від імені народу, суддя підкоряється лише закону, а форми й умови безпосередньої участі народу у здійсненні правосуддя регулюються ст. 101 Закону. Суддівські функції можуть бути доручені лише звичайним (ординарним) суддям і не можуть бути затверджені посади надзвичайних або спеціальних суддів. У системі судів звичайної юрисдикції, або при них, можуть створюватися спеціалізовані відділення (палати, сенати) за галузями правовідносин (ст. 102)[1,c.122].
Юрисдикція військових трибуналів у військовий час встановлюється законом, а у мирний час стосується лише військових злочинів, що можуть скоїти особи, які за статусом чи за обов'язками належать до Збройних Сил країни.
Магістратура оголошується автономною й незалежною від будь-якої іншої влади. На чолі магістратури стоїть Вища Рада магістратури і Конституція вказує на порядок утворення і повноваження цього органу (статті 104, 105, 106 і 107). Судова влада має у своєму підпорядкуванні судову поліцію (ст. 109).
На відміну від тексту положень Конституції Франції, італійці саме у цьому розділі, що здається не зовсім логічним, конституювали Державну Раду Італії та інші органи адміністративної юстиції, обов'язок яких полягає у здійсненні юрисдикції щодо охорони законних інтересів, а в деяких випадках, й обумовлених вище суб'єктивних прав їх носіїв, від дій органів державної влади. Проте Державна Рада хоча й здійснює адміністративну юстицію, але її головне функціональне положення пов'язане з управлінською діяльністю[1,241].
На першому рівні адміністративної юстиції утворено адміністративні трибунали у кожній з 20 областей Італії. Вони є органами адміністративної юстиції першої інстанції, що розглядають скарги стосовно постанов і дій різних органів виконавчої влади. На другому й останньому рівні діє Державна Рада, яка є правомочною щодо законності актів Уряду та міністерств і діє у цій сфері як суд першої інстанції, а також розглядає скарги на рішення обласних адміністративних трибуналів як суд касаційної інстанції.
У цьому ряду знаходиться й Рахункова палата, якій доручено здійснювати судову юрисдикцію у питаннях публічної звітності щодо використання бюджетних коштів або з інших питань, вказаних у законі.
Головними положеннями серед норм, які стосуються судочинства, необхідно вважати право громадян на оскарження судових рішень, ухвалених судами першої інстанції, в тому числі й у сфері адміністративної юстиції (ст. 111). Судовий захист прав і законних інтересів громадян у судових установах загальної юрисдикції та адміністративної юстиції дозволяється щодо будь-якого акта державної адміністрації. Крім того, такий захист не може бути заборонений або обмежений особливим засобом оскарження чи окремими видами актів (ст. 113)[4,c.96].
Правосуддя в галузі цивільної та кримінальної юрисдикції (звичайна юрисдикція) здійснюється мировими суддями, преторами, трибуналами, апеляційними судами, Верховним касаційним судом. Юрисдикція органів адміністративної юстиції, спеціалізованих відділень при судах звичайної юрисдикції регулюється окремими законами. Суддівський корпус складається з аудиторів, суддівських помічників, магістратів трибуналів, апеляційних і касаційних магістратів, а також магістратів прокуратури[9,c.437].
Розділ 2. Конституційний суд
Конституційний суд був уперше в історії країни заснований Основним законом 1947 р. Закон про Конституційний суд був прийнятий тільки через вісім років після прийняття Конституції 22 березня 1953 р.
Суд включає 15 суддів, що обираються на дев'ять років, і діє як єдина колегія. Судді призначаються парламентом на спільному засіданні палат, Президентом республіки і Вищою магістратурою, загальною та адміністративною.
Судді обираються з числа членів вищих загальних і адміністративних судових органів, штатних професорів права університетів і адвокатів за умови, якщо вони мають стаж роботи не менший за 20 років. Вони не можуть призначатися повторно. Голова Суду обирається з числа його членів на трирічний термін. За традицією головою стає один із членів, чий термін повноважень минає за наступні три роки; у такий спосіб голова може тільки один раз обіймати ту посаду[2,c.85].
Первісний термін повноважень суддів був 12 років, а з 1967 р. він скорочений до дев'яти. Мандат судді несумісний із зайняттям іще будь-якої посади. Судді мають імунітет, на зразок парламентського. Щодо суддів не існує вікових обмежень. Суд - автономний орган в адміністративному й фінансовому відношенні, має своє відособлене приміщення. Рішення схвалює кворум з 11 суддів і присутності принаймні одного судді від кожних трьох призначуваних категорій. Рішення приймаються більшістю голосів, у разі їхньої рівності голос голови дає перевагу[3,c.134].
Найважливіше повноваження Суду - контроль за конституційністю законів і актів, що мають силу закону. Такий контроль може бути попереднім і наступним.
Крім того, Конституційний суд розглядає суперечки про компетенцію (ст. 134), що можуть виникнути між парламентом і урядом, главою держави і парламентом, органами судової влади та урядом, а також між державою й областями, або між областями. Суд має повноваження розглядати обвинувачення щодо Президента Республіки. Якщо суд оголошує закон чи акт, що має силу закону, неконституційним, то він втрачає чинність із дня оприлюднення рішення. Повноваження Суду як органу, що розглядає обвинувачення щодо Президента Республіки, цілком реальні. У цьому разі склад Суду поповнюється 16 особами, що обираються зі списку, який складений парламентом і включає громадян, які мають необхідну кваліфікацію, щоб бути обраними до Сенату. Ці особи не можуть бути парламентаріями.
При проведенні голосування Суд має повноваження народного вето. Він вивчає вимогу про скасування закону чи акта, що має силу закону, з погляду їхньої конституційності. Суд розглядає питання, які з вимог допустимі, а які суперечать колу законів, щодо яких народне вето не може провадитися[5,c.216].
Розділ 3. Система судів загальної юрисдикції
А) мирові судді
Першою ланкою в усій судовій ієрархії звичайної юрисдикції є мирові суди, які створюються у кожній комуні (найнижча ланка у системі адміністративно-територіального устрою Італії). Це єдиний випадок, коли межі судового округу збігаються з межами адміністративно-територіальної одиниці в Італії. В комунах, що мають поділ на селища, фракції або квартали, можуть бути створені місцеві суди, яким делегується компетенція ще менша, ніж у мирових судів. Така акція здійснюється декретом глави держави за пропозицією міністра юстиції. Кількість мирових суддів у комунах встановлюється залежно від потреб. Вони можуть мати заступників.
Мирові судді (близько 10 тис.) мають обмежену компетенцію — вони розглядають лише цивільні справи з невеликою сумою претензій, яка визначається нормативними актами. Судочинство здійснюється лише одноособово і у спрощеному порядку відповідно до статей 113 і 114 ЦПК Італії на основі права і справедливості. Головне завдання цих суддів — примирення сторін.
Якщо примирення досягнути не вдалося, то мировий суддя здійснює судову юрисдикцію у спірних цивільних правовідносинах. У такому випадку його компетенція і обов'язки, а також форма актів і судових рішень, які він повинен схвалити, визначається процесуальним законом.
Ці суди не професійні й призначаються Вищою Радою магістратури на три роки, але можуть бути перепризначені. Вища Рада магістратури може делегувати право призначення мирових суддів головам апеляційних судів.
Мирові судді виконують свої обов'язки на громадських засадах без одержання за свою діяльність платні. Посади цих суддів та їх заступників можуть займати італійські громадяни від 25 років, які мають постійне місце проживання на території цієї ж комуни. Вони повинні користуватися авторитетом і довірою у населення і мати відповідні якості, що забезпечує їм повагу і незалежне виконання функцій почесного магістра[7,c.184].
Мирові судді та їхні заступники втрачають посади у випадках: а) втрати громадянства Італії; б) переїзду на постійне проживання до іншої комуни; в) несуміщення їх діяльності з посадою мирового судді чи заступника судді.
Посада мирового судді не суміщається з: 1) належністю до професійної магістратури чи взагалі до служби в професійній судовій системі; 2) виконанням обов'язків посадової особи в органах виконавчої влади або агентів державної безпеки чи поліції. Крім того, мирові судді можуть бути відкликані за негідні вчинки або за професійну нездатність, а також звільнені з посади за заявою у зв'язку з добровільною відставкою чи за станом здоров'я.
Втрата посади суддею відбувається лише за рішенням Вищої Ради магістратури, крім випадків, коли право на його призначення було делеговане Президенту Апеляційного суду.
Нагляд за функціональною діяльністю мирових суддів здійснюється магістратами претурії, в округах яких перебувають дільниці мирових суддів[7,c.187].
Б) трибунали
Трибунали— це наступна і найвища ланка в ієрархії судів першої інстанції. Вони діють у відповідних адміністративних центрах трибунального округу, яких нараховується в Італії десь до 160. У трибуналах розглядаються в першій інстанції всі кримінальні, трудові, соціальні та цивільні справи, що не належать до компетенції претурій. Усі справи розглядаються тільки колегіями складом з трьох професійних суддів. Трибуналам підвідомчі апеляційні скарги на всі рішення суддів-преторів, що розглядаються колегіями у такому самому складі[8,c.46].
Виходячи з наведеного у трибуналах утворюються відповідно до положень ст. 46 Уложення і в порядку, який передбачено ст. 7 Уложення, певні відділи за галузевою та інституційною ознаками. В обов'язковому порядку утворюються кримінальне та цивільне відділення, може бути утворене відділення, до компетенції якого належатимуть індивідуальні трудові та соціальні конфлікти, а також можуть бути утворені при необхідності окремо апеляційні відділення. Акти щодо утворення відділень, розподілу магістратів суду до конкретного відділення, замінах чи заміщеннях в них магістратів, приймаються у формі Декрету Глави Держави, якщо інше не передбачене законами. Такий акт обов'язково контрасигнується міністром юстиції і потребує обов'язкового попереднього рішення Вищої Ради магістратури. Цей порядок стосується також призначення наглядового судді. Відповідно до діючого законодавства Глава Держави може делегувати ці повноваження міністрові юстиції.
Трибунал може мати й інші повноваження, які для нього визначає законодавство. Порядок призначення керівників відділень регулюється ст. 47 Уложення.
У кожному трибуналі на одного із суддів строком на один рік покладаються функції слідчого судді, а при необхідності — і на більшу кількість суддів. Слідчий суддя при виконанні обов'язків може на свій розсуд вимагати втручання поліції, а також давати будь-які розпорядження, необхідні для точного та неухильного виконання слідчих дій. Він розпоряджається судовою поліцією відповідно до норм КПК Італії і спеціальних законів.
У трибуналах, а в необхідних випадках і в інших судах, на одного з суддів строком на один рік покладаються функції нагляду за виконанням кримінальних покарань, пов'язаних з позбавленням волі та застосуванням адміністративних заходів безпеки. Цей суддя самостійно приймає рішення у межах зазначеної компетенції, а також може виконувати інші функції, зафіксовані в законі.
Слідчий і наглядовий судді можуть бути до закінчення річного строку відкликані з цих посад — у даному разі принцип незмінюваності не застосовується, оскільки суддя звільняється від функцій, а не від посади судді.
Трибунал проводить слухання справ як у першій, так і в апеляційній інстанції усно і відкрито. Але у випадках, безпосередньо зазначених у ЦПК, може проводити засідання в закритому режимі, на що вказано у ст. 43 Уложення[8,c.59].
В)апеляційні суди
В апеляційних судах судової системи Італії розглядаються переважно скарги, що подаються в порядку апеляції на рішення трибуналів, схвалених у першій інстанції по кримінальних і цивільних справах. На апеляційні суди віднесені також функції контролю за здійсненням слідчим відділенням покладених на них законом обов'язків, які передбачені нормами КПК. У цих судах на законних підставах вирішуються й інші питання. Члени апеляційного суду мають звання "апеляційний магістрат".
Ці суди розташовані в адміністративних центрах апеляційних судових округів (їх 23, а областей в Італії 20). Можуть бути створені місцеві відділення апеляційного суду в провінціях або комунах, які здійснюють свою юрисдикцію в межах їх територіальної компетенції.
В апеляційному суді створюються відділення: за галузевою ознакою — кримінальне, трудове, цивільне; за суб'єктною ознакою — у справах неповнолітніх; за предметно-функціональною ознакою — слідче, а також відділення, що є обласним трибуналом у справах публічного водокористування[6,c.218].
У порядку, встановленому ст. 7 Уложення, щорічно призначається голова і радники (члени суду) кожного відділення, а також голова і радники, у тому числі й на випадок заміни, у слідчому відділенні. Відділення очолює суддя — касаційний магістрат.
Галузеві відділення діють тільки як апеляційні щодо перевірки питань факту та права судових рішень, схвалених у першій інстанції.
Засідання в апеляційному суді проводяться у складі трьох суддів, крім засідань за скаргами на рішення трибуналів у справах неповнолітніх, в якому засідання відбуваються у складі трьох магістратів і двох експертів, які виконують роль судді за аналогом трибуналу у справах неповнолітніх. Цим особам присвоюються звання радників і вони мають у судовому засіданні носити суддівську мантію відповідного суду.
Це відділення утворюється на початку судового року Декретом Глави держави. Головою і членами відділення, як правило, призначаються магістрати, які є суддями трибуналів у справах неповнолітніх. Функції радника відділу нагля ду відносно виконання вироків щодо неповнолітніх виконує один із магістратів, які належать до складу суддів відділення[6,c.235].
У слідчому відділенні працюють п'ять суддів і ще один або кілька на випадок заміни. Відділення очолює головуючий або один з радників відділення, який є старшим за віком. Воно засідає у складі трьох осіб, розглядає питання відносно правової обгрунтованості проведення слідчих дій, хід яких і акти, що були прийняті під час їх проведення, піддані оскарженню, тобто фактично касаційні повноваження. У випадках, коли таке відділення не можна утворити, воно замінюється відділенням у правах неповнолітніх.
При апеляційному суді створюється обласний трибунал у справах публічноговодокористування, що діє як відділення цього суду. До цього трибуналу магістрати призначаються у звичайному порядку. До складу цього трибуналу включені три фахівці цивільної інженерної служби, які призначаються декретом Глави держави за пропозицією голови ради публічних робіт у порядку, передбаченому для призначення магістратів, що зафіксовано у ст. 6 Уложення, тому їхні повноваження адекватні повноваженням магістратів. Цей трибунал засідає у складі трьох осіб, одна з яких за законом обов'язково має бути технічним спеціалістом і приводиться до присяги у порядку, визначеному для магістратів. Члени вказаного трибуналу одержують матеріальну винагороду, встановлену законом[6,c.251].
Г)суди присяжних
Система судів присяжних в Італії існує автономно від викладеної ієрархії суддів загальної юрисдикції, хоч за призначенням належить до цієї гілки судової влади. До компетенції цих судів належать справи, що стосуються найбільш серйозних кримінальних злочинів. Суд присяжних в Італії за методологією організації і функціонування віддзеркалює французький погляд на цей вид судочинства. Відмінність лише у тому, що ці утворення діють як у першій, так й у другій інстанції.
Відповідно до ст. 60 Уложення, в межах апеляційного округу окремо створюються судові округи для судів присяжних, яких в Італії існує 94. До складу цього суду входять шість народних суддів, один магістрат трибуналу і один апе ляційний магістрат (головуючий). Усі вони становлять єдину колегію і ухвалюють рішення на спільній нараді. Вироки цього суду оскаржуються в апеляційному порядку до апеляційного суду присяжних .
В Італії, на відміну від інших країн, створені окремі апеляційні судові округи для суду присяжних — їх існує 34. В апеляційному суді присяжних засідання також відбуваються у складі восьми суддів, з яких: шість народних суддів, один апеляційний магістрат і один касаційний магістрат (головуючий). Цей склад суду проведе нове слухання справи з дослідженням доказів, що не дослідив суд присяжних першої інстанції, але у тому й є особливість, що докази передосліджує також суд присяжних.
Магістрати, які повинні виконувати суддівські обов'язки у судах присяжних обох ієрархічних рівнів, щорічно призначаються Декретом Глави держави при збереженні порядку, визначеного для заміщення посад в судах і для створення відділень у судах. Призначення вдруге не виключається.
Вимоги до кандидатів на посади народних суддів, їхній правовий статус (права, обов'язки, гарантії), порядок їх обрання, формування і склад конкретної судової колегії, їх атрибути в судовому засіданні встановлює спеціальний закон, прийнятий 10 квітня 1951 р., та деякі інші акти[8,c.116].
Виконання функцій народного судді є обов'язковим для обраних громадян і повністю прирівнюється до виконання громадянином іншої виборної державної посади. Під час виконання своїх функцій народні судді судів присяжних і апеляційних судів присяжних прирівнюються за протоколом відповідно до магістратів трибуналу і до апеляційних магістратів. За виконання функцій присяжних обрані особи одержують матеріальну винагороду та інші компенсаційні виплати, що встановлено законом.
Д)верховний касаційний суд
Верховний касаційний суд є верховним органом правосуддя у системі судів загальної юрисдикції і забезпечує точне застосування і однакове тлумачення законів, єдність національного об'єктивного права, дотримання сфер компетенції судів різних юрисдикцій, а також вирішує колізії компетенцій і функцій, виконує інші завдання, покладені на нього законом. Юрисдикція цього суду поширюється на всю територію Італії, а місцем його розташування є місто Рим.
Верховний касаційний суд має три відділення з кримінальних справ і три відділення з цивільних справ, які розглядають у касаційному порядку судові рішення, що були схвалені судами першої та апеляційної інстанцій. До складу суду входять перший Президент, його заступник, президенти відділень і радники (члени суду). Склад відділень формується щорічно на початку судового року.
До їх складу призначається як мінімум один магістрат, якого наділено функціями Голови відділення. Перший Президент головує на спільних засіданнях відділень, на урочистих зборах і під час проведення урочистих актів, а крім того, інколи може головувати на засіданнях певних відділень.
Засідання проводяться у відділеннях складом з п'яти суддів. З метою вирішення складних питань може бути проведено спільне засідання галузевих відділень складом судової колегії з дев'яти суддів. Для спільних засідань відділень у цивільних справах судова колегія утворюється із магістратів, які належать до відділень з цивільних справ, а під час спільних засідань відділень у кримінальних справах судова колегія складається із магістратів, які належать до відділень з кримінальних справ.
У Касаційному суді утворюються також управління з підготовки збірників постанов і судових рішень (максимаріїв) у питаннях штатів[2,c.213].
Розділ 4. Магістратура
Магістрати - судді та прокурори підпорядковані загальним правилам проходження суддівської кар'єри й розрізняються включно за функціями, які вони виконують.
Положення щодо статусу магістратів та питання їхньої діяльності записані в тому ж "Уложенні про судовий устрій" від 30 січня 1941 р., що регламентує порядок організації, структури і компетенцію судів Італії.
В Італії магістрати поділяються на три категорії: магістрати трибуналів, апеляційні та касаційні магістрати. Закон містить вказівки щодо посад у судовій системі, які можуть займати магістрати вказаних категорій (статті 118—120)[4,c.311].
Судочинство у галузі цивільної і кримінальної юрисдикцій здійснюється мировим суддею, претором, магістрами трибуналів, апеляційних і Верховних судів. Юрисдикційна діяльність органів адміністративної юстиції і статус осіб, які її здійснюють, а також юрисдикція та статус осіб, спеціалізованих відділень при судах звичайної юрисдикції регулюються окремими законами.
До корпусу службовців суду належать також аудитори, судові секретарі, помічники магістратів трибуналу, апеляційних і касаційних магістратів, магістратів прокуратури[4,c.313].
Вимоги до зарахування до магістратури.
Вища Рада магістратури відповідно до вказаного "Уложення про судовий устрій" розглядає питання зарахування до штату магістратури. Вимоги щодо осіб, які кандидують на посаду магістрата, зазначені в ст. 8 вказаного Уложення: бути громадянином Італії, мати громадянську правоздатність, бути бездоганним у моральній в громадянській поведінці та фізично здатним до такої посади, відповідати професійним вимогам, у тому числі рівню освіти.
Для допуску до магістратських посад необхідне стажування на посаді судового магістрата, крім випадків, коли Вища рада магістратури призначає за видатні заслуги касацій ними магістратами професорів права університетів, адвокатів, які мають не менш як 15 років стажу й внесені до спеціальних адвокатських списків до вищих судів (статті 121 і 122).
На посаду судового аудитора певна особа призначається за конкурсом відповідно до підсумків сукупності іспитів, які складаються: а) письмово з цивільного і римського, адміністративного та кримінального права окремо; б) усних, також окремо — з римського, цивільного, кримінального, адміністративного, конституційного, трудового, міжнародного, соціального і церковного права, цивільного і кримінального процесу, основ статистики.
Законодавство встановлює відповідні вимоги щодо нарахування балів (ст. 123), але до вказаного конкурсу допускаються тільки ті особи, які мають дипломи випускника юридичного факультету університету віком 21—30 років. В окремих випадках, які передбачені законом, можливе підвищення верхньої межі вікового ліміту. До конкурсу не допускаються особи, відносно яких є свідчення про невідповідність вимогам щодо моральності та бездоганної поведінки. Така думка, після її ухвалення Вищою Радою магістратури, не може бути оскарженою[5,c.120].
Конкурс відбувається в Римі, переважно один раз на рік. Екзаменаційна комісія призначається Вищою Радою магістратури і складається з касаційного магістрату, який є головуючим; 12 членів не нижче категорії апеляційних магістратів, які є чи були членами попередніх екзаменаційних комісій; шести викладачів юридичних дисциплін в університетах. Засідання комісії є правомочним за умови присутності не менше семи її членів, в тому числі головуючого та двох викладачів.
Особи, які кандидують на посади магістратів і успішно здали іспит, класифікуються відповідно до отриманих балів за загальним списком і призначаються судовими аудиторами Декретом глави держави на вакантні місця у порядку першості у списку. За пропозицією міністра юстиції Вища рада магістратури має право надати вакансії наступним за класифікацією особам, але чисельністю не більше 1/10 учасників конкурсу, якщо такі з'являться упродовж шести місяців з Дня складання класифікаційних списків.
Просування магістратів по службі та їх звільнення.
Апеляційний магістрат.
Кандидатура магістрату трибуналу, який не менше 11 років перебуває у цій категорії, за умови, що він не менш як 5 років працював в судових органах, може бути представлена на обговорення до судової ради при апеляційному суді для призначення апеляційним магістратом. На підставі вмотивованого висновку цієї ради щодо кваліфікаційної і професійної здатності магістрату впродовж останніх 5 років Вища рада магістратури приймає рішення про призначення його апеляційним магістратом (статті 145 і 146). Критерії оцінки його діяльності викладені у ст. 149 вказаного Уложення. Магістрати, яких не було призначено апеляційними магістратами на підставі незадовільного висновку, можуть бути підтверджені новій оцінці після 2 років. Вказане Уложення в статтях 152, 153 і 154 містить вказівки про юридичні й економічні результати призначення, залишення на попередній посаді через відсутність вакансій, а також у випадках, коли магістрат сам відмовляється від нового призначення[4,c.267].
Касаційний магістрат.
Умовою для розгляду питання про підвищення особи до категорії касаційного магістрату є вислуга в категорії апеляційного магістрату, що повинна нараховувати не менш як 7 років. Звернення про таке підвищення надається апеляційним магістратом Вищої ради магістратури за місцем його служби. Таке звернення може бути прийняте до розгляду за умови, що стаж роботи на посадах судді становить не менше 10 років. Довідку з оцінкою діяльності магістрату складає судова або адміністративна рада і сама надсилає до Вищої Ради магістратури, яка оцінює кандидатури за такими критеріями: 1) професійна придатність і підготовленість; 2) добросовісність при виконанні службових обов'язків; 3) вміння кваліфіковано розглядати судові справи. Вищою Радою магістратури можуть бути застосовані інші поглиблені критерії оцінки діяльності магістрата, про що повідомляється канди-дуюча особа (ст. 187-8).
Висновок вказаної ради приймається у формі вмотивованого рішення. Магістрати, які отримали позитивну оцінку, призначаються касаційними магістратами за чергою з урахуванням вислуги років. Уже як касаційні магістрати вони залишаються на попередніх посадах до призначення їх на нові посади, що також здійснюється Вищою Радою магістратури за проханням зацікавленої особи у порядку, передбаченому ст. 187-10. Вища Рада магістратури може відмовити особі у призначенні її касаційним магістратом. Кандидатура магістрата, який не отримав позитивної оцінки висувається для повторного розгляду Вищій Раді магістратури не раніше як через 3 роки[4,c.272].
Заняття керівних посад в судах і переміщення.
Призначення на керівні посади в судах здійснюється Вищою Радою магістратури, в порядку, який передбачено у главі 8 Уложення, за винятком керівної посади в претурії. Усі призначення здійснюються за пропозицією комісії, яка складається з трьох членів: два з них обрані магістратами, один — парламентом Італії. Ця пропозиція має бути узгоджена з Міністерством юстиції.
Призначення на посаду в порядку переміщення регулюється главою 9 Уложення. Указані дії відбуваються за рішенням Вищої Ради магістратури, до якої подається прохання про переміщення. Повідомлення про вакансії друкується в Офіційному бюлетені Міністерства юстиції. Трапляються іноді переміщення з прокурорської на суддівську посаду та навпаки, але цей процес більш складний, ніж переміщення в межах прокурорських або суддівських посад.
Компетенція Вищої Ради.
У попередніх пунктах глави щодо магістратів було викладено частково компетенцію Вищої Ради магістратури, тому можна стисло показати напрями компетенції і певні нові компетенції, що визнані у главі II вказаного закону. Вища Рада магістратури компетентна щодо: 1) зарахування осіб до складу магістратури, призначення на суддівські посади, переміщення, підвищення та інших питань, пов'язаних зі статусом магістратів;
2) призначення та відклику почесних віце-преторів, мирових суддів і заступників суддів, а також членів спеціалізованих відділень, які не є магістратами;
3) делегування Президентам Апеляційних судів права призначати мирових суддів і заступників суддів;
4) притягнення до дисциплінарної відповідальності магістратів;
5) подання про призначення касаційними магістрами професорів та адвокатів за особливі заслуги;
6) надання особливих компенсацій та інших субсидій діючим суддям або їхнім сім'ям.
Вища Рада магістратури має права надавати пропозиції до міністра юстиції щодо зміни територіальної юрисдикції судових округів або їх утворення, а також щодо всіх питань, які стосуються організації та функціонування службових структур, пов'язаних зі здійсненням щодо законопроектів відносно судового устрою, управління в галузі юстиції та інших питань, що мають відношення до компетенції саме цього органу. Такі пропозиції надаються міністрові юстиції[2,c.166].
Норми вказаної глави у статтях 11 і 12 встановлюють порядок діяльності щодо заміщення посад в судах за конкурсом і призначення на керівні посади в судах. Вища Рада, крім того, на строк своїх повноважень призначає комісію стосовно виборів касаційних магістрів. Цю комісію очолює заступник Президента Верховного касаційного суду, а в разі його відсутності — голова відділення цього суду за призначенням Вищої Ради магістратури. Комісія здійснює вибори відповідно до встановлених правил, її рішення щодо виборів повідомляється зацікавленим особам і міністру юстиції, які мають право оскаржити це рішення до Ради у тридцятиденний строк від дня їх повідомлення.
Вища Рада приймає рішення остаточно згідно з обставинами справи. У статтях 14 і 16 Закону викладено компетенцію міністра юстиції щодо його права звернення до Ради та участі в її засіданнях[5,c.290].
Викладено компетенцію Вищої Ради щодо магістрів, які переміщаються на службу до міністерства, у тому числі й у випадках, коли переведення магістратів не пов'язано у наступному з належністю до магістратури. Рішення Вищої Ради, які стосуються магістратів, оформлюються декретом Президента Республіки, контрасигнуються міністром, а у випадках, передбачених у законі, вони можуть оформлюватися декретом міністра юстиції. Рішення щодо застосування до магістратів будь-якого виду дисциплінарного покарання можуть бути оскаржені до Верховного касаційного суду, який розглядав це питання у загальному засіданні відділень. Скарга щодо рішення тягне зупинення його виконання.
Крім цього, у Вищої Ради є компетенція, пов'язана з діяльністю членів Вищої Ради (ст. 20)[5,c.298].
Рішення щодо казначейства погоджуються з міністерством казначейства. Указані рішення можуть бути оскаржені до Державної Ради Італії.
Правове положення члена Вищої Ради.
Закон встановлює правовий статус члена Вищої Ради магістратури, в основному цьому присвячено положення глави IV. Члени Ради, яких обрано, перебувають на своїх посадах чотири роки і не можуть бути знову обраними після закінчення вказаного строку повноважень до нового складу ради, але це не позбавляє їх права бути обраними до наступних складів Ради. Обрані члени під час перебування у складі Ради не можуть бути зарахованими до кадрових професійних списків, які забезпечують просування по службі і не можуть бути членами парламенту або обласної ради, Конституційного суду, або призначатися на посаду міністра чи заступника міністра, очолювати комерційні підприємства чи бути членами адміністративних рад торгових асоціацій.
Членами одного складу Ради не можуть бути родичі або свояки до четвертого ступеня включно. У разі несуміщення посад двох магістратів — членів Ради, у цьому органі залишається магістрат більш вищої категорії, а при однакових категоріях — старші за віком. У разі несуміщення магістрата і члена Ради, якого обрано Парламентом, на посаді члена Ради залишається особа, яку обрав Парламент. У разі несуміщення двох членів Ради, яких обрано Парламентом, залишається в Раді особа, яка отримала більшість голосів при виборах, а при їх рівності — старші за віком.
Не можуть бути членами Ради ті магістрати, яких відряджено до міністерства юстиції. Члени Вищої Ради, які обрані Парламентом, не можуть бути прийняті до магістратури за видатні заслуги, поки не закінчився строк повноважень складу Ради, до якого вони належать або належали[5,c.308].
Повноваження членів Вищої Ради, які є магістратами, зупиняються, якщо проти них відкрито кримінальне переслідування у вчиненні ненавмисного злочину або розпочато дисциплінарне переслідування. Члени Вищої Ради, які є магістратами, втрачають повноваження члена Ради, якщо до них застосовано дисциплінарне покарання.
Повноваження членів Вищої Ради, які обрані Парламентом, також зупиняються, якщо проти них відкрито кримінальне переслідування за звинуваченням у вчиненні ненавмисного злочину. Такі члени Ради втрачають повноваження, якщо їх засуджено до позбавлення волі.
В інших випадках засудження чи виправдування за тих чи інших підстав голова Вищої Ради магістратури повідомляє про це Президентів Палат Парламенту, які приймають рішення щодо доцільності заміни. У ст. 39 Закону ретельно унормовано порядок заміни членів Ради, яких обрано магістратами. Усі дії щодо заміни, належать до компетенції Вищої Ради магістратури. Закон регулює питання виплати щомісячної посадової винагороди членам Вищої Ради, винагороди за участь у засіданнях, сплату витрат, пов'язаних з відрядженням[5,c.314].
Закон також регулює правове положення магістратів, залучених до роботи в секретаріаті Вищої Ради магістратури й керують організацією діяльності апарату цієї установи. Такі магістрати не можуть брати участь у конкурсах або виборах, за виключенням випадків, коли їхні повноваження припинено не менш як за рік до строку подання заяви щодо участі в конкурсі чи у виборах, або якщо повноваження Ради, до роботи в секретаріаті якої їх було залучено, припинено до вказаного строку.
Розділ 5. ЕЦС (електронне цивільне судочинство) як принцип судочинства
У грудні 2005 р. в окремих судах Італії почався експеримент по тестуванню «електронної системи цивільного судочинства» (ЕЦС). Її перевірка була успішно завершена в грудні 2008 р., і Арбітражний суд Верони став першою судовою інстанцією, у якій була впроваджена нова технологія. Сьогодні ЕЦС розглядається як додаткова можливість для сторін у процесі, суддів, працівників апарату суду вирішити ряд технічних проблем, використовуючи електронну передачу даних. Крім того, запропоноване рішення виявляється ще й економічно вигідним[10,c.141].
В Італії «електронне цивільне судочинство» (ЕЦС) є не новою цивільно-процесуальною процедурою, а додатковою можливістю для сторін, що беруть участь в процесі, суддів, голів судів, працювати з процесуальними документами, використовуючи електронну передачу даних. При цьому ЕЦС є саме правом, а не обов'язком сторін. Отже, ЕЦС є допоміжним електронним засобом на додаток до звичайної процедури документообігу в цивільному судочинстві. Основні технічні вимоги для ЕЦС - це цифровий підпис документів, переданих електронним шляхом, і «сертифікований електронний адрес», який повинен мати кожен користувач ЕЦС.
Відповідно до положення італійського законодавства, електронний документ, підписаний електронним підписом, має таку ж юридичну силу, як і угода, виконана в простій письмовій формі («приватний документ»). Таким чином, електронний документообіг може бути визнаний в Італії абсолютно законним.
Сертифікована система електронної пошти дає користувачам можливість посилати і приймати електронні документи. При цьому застосування ЕГС при взаємодії користувачів (юристів, органів державної влади) детально регулюється відповідними нормативно-правовими актами. Зовнішній користувач з'єднується з «Доменом Інтернет-судочинства» через «точку доступу», затверджену Міністерством юстиції. Зареєструвавшись, зовнішній користувач може працювати з системою управління електронними файлами реєстру канцелярій. Згідно з «онлайн» консультації за документами, ЕЦС працює на 90% у судах першої інстанції та апеляційних судах, але щодо застосування заходів, передбачених нормами виконавчого судочинства, ЕЦС працює на 30% у судах першої інстанції та апеляційних судах.
Цей сервіс працює за допомогою системи, яку називають PolisWeb. Вона дозволяє користувачам ЕЦС отримувати інформацію про цивільних позовах, арбітражних справах, заходи цивільного правозастосування. Таким чином, юристам не потрібно звертатися в канцелярію суду, щоб отримати необхідну інформацію[10,c.149].
Для більшого контролю за використанням інформації система управління даними щодня копіює дані кожного звернення в канцелярію і пересилає їх в центральне сховище, розташоване в Неаполі. Юристи - приблизно 120 тис. осіб (загальна кількість юристів в Італії не перевищує 200 тис.) - можуть отримати доступ до електронної інформації через 120 точок входу. При цьому доступ надається всім державним юристам.
Електронне заповнення документів та електронне повідомлення
ЕЦС може бути впроваджено шляхом обміну даними та електронними документами, що мають юридичну силу, підписаними цифровим підписом і заповненими за допомогою унікальних і зашифрованих каналів передачі даних для створення електронної процедури, альтернативної традиційної «паперовою».
Ця система використовує «відкриті» електронні стандарти (SOAP, XML та ін), які дозволяють взаємодіяти з програмним забезпеченням юридичних фірм або органів державної влади, за винятком Міністерства юстиції. Всі документи ЕЦС, в т.ч. судові рішення представлені в PDF форматі у супроводі XML файлу, що відповідає всім вимогам для електронних консультацій та електронних оновлень[10,c.158].
Висновки
Проаналізувавши судову систему Італії, можна зробити певні висновки.
Конституційні основи організації і діяльності судових установ гарантуються Конституцією 1947 року. Вона проголосила, що правосуддя здійснюється від імені народу, суддівські функції можуть бути доручені лише звичайним суддям і не можуть бути затверджені посади надзвичайних або спеціальних суддів.
Як і в більшості країн континентального типу правової системи, в Італії спостерігається розмежування судів на суди загальної та спеціальної юрисдикції. Найнижчою ланкою судів загальної юрисдикції є мирові суди, головною цілью яких є примирення сторін.
Важливе місце у судовій юрисдикції Італії відіграє магістратура. Магістрати - судді та прокурори підпорядковані загальним правилам проходження суддівської кар'єри й розрізняються включно за функціями, які вони виконують. В Італії магістрати поділяються на три категорії: магістрати трибуналів, апеляційні та касаційні магістрати. Закон містить вказівки щодо посад у судовій системі, які можуть займати магістрати вказаних категорій.
Також слід звернути увагу на електронне цивільне судочинство, яке вперше в світі було експерементально започатковано у 2005 році. Ця система дозволяє значно зекономити час суддівського процесу та в економічному плані є досить вигідною.
Список використаних джерел
1. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. Под редакцией проф. Б.А. Страшун.- М., 1998, Т.3.
2. Иностранное конституционное право. Под редакцией В.В. Маклакова. Издательство "Юристъ", 1996.
3. Страшун Б.А. "Конституционные перемены в Восточной Европе 1989-1990 гг." - М., 1991.
4. Италия. Конституция и законодательные акты. - М., 1985.
5.Италия. Конституция и законодательньїе актьі / Пер. с итал. — М.: Прогресе, 1988. — 392 с.
6.Конституционное (государственное) право зарубеж-ньіх стран: Учебник: В 4-х томах. — М.: Изд-во БЕК, 1998. — Том 3./ Отв. ред. Б.А. Страшун. — 764с.
7.Судебньїе системьі западньїх государств. — М.: Наука, 1991. —240 с.
8.Васильєва Т.А. Административное право Италии // Административное право зарубежньїх стран. Гл. 5. — М.: СПАРК, 1996.
9.Уголовное право зарубежньїх государств. Общая часть / Под ред. и с предисл. И.Д. Козочкина. — М.: Институт международного права и зкономики имени А.С. Грибоедова, 2001. — 576 с.
10.Делла Марра Т. Гражданский кодекс Италии // Государство и право. — 1993. — № 1.
Магістрати - судді та прокурори підпорядковані загальним правилам проходження суддівської кар'єри й розрізняються включно за функціями, які вони виконують.
Положення щодо статусу магістратів та питання їхньої діяльності записані в тому ж "Уложенні про судовий устрій" від 30 січня 1941 р., що регламентує порядок організації, структури і компетенцію судів Італії.
В Італії магістрати поділяються на три категорії: магістрати трибуналів, апеляційні та касаційні магістрати. Закон містить вказівки щодо посад у судовій системі, які можуть займати магістрати вказаних категорій (статті 118—120)[4,c.311].
Судочинство у галузі цивільної і кримінальної юрисдикцій здійснюється мировим суддею, претором, магістрами трибуналів, апеляційних і Верховних судів. Юрисдикційна діяльність органів адміністративної юстиції і статус осіб, які її здійснюють, а також юрисдикція та статус осіб, спеціалізованих відділень при судах звичайної юрисдикції регулюються окремими законами.
До корпусу службовців суду належать також аудитори, судові секретарі, помічники магістратів трибуналу, апеляційних і касаційних магістратів, магістратів прокуратури[4,c.313].
Вимоги до зарахування до магістратури.
Вища Рада магістратури відповідно до вказаного "Уложення про судовий устрій" розглядає питання зарахування до штату магістратури. Вимоги щодо осіб, які кандидують на посаду магістрата, зазначені в ст. 8 вказаного Уложення: бути громадянином Італії, мати громадянську правоздатність, бути бездоганним у моральній в громадянській поведінці та фізично здатним до такої посади, відповідати професійним вимогам, у тому числі рівню освіти.
Для допуску до магістратських посад необхідне стажування на посаді судового магістрата, крім випадків, коли Вища рада магістратури призначає за видатні заслуги касацій ними магістратами професорів права університетів, адвокатів, які мають не менш як 15 років стажу й внесені до спеціальних адвокатських списків до вищих судів (статті 121 і 122).
На посаду судового аудитора певна особа призначається за конкурсом відповідно до підсумків сукупності іспитів, які складаються: а) письмово з цивільного і римського, адміністративного та кримінального права окремо; б) усних, також окремо — з римського, цивільного, кримінального, адміністративного, конституційного, трудового, міжнародного, соціального і церковного права, цивільного і кримінального процесу, основ статистики.
Законодавство встановлює відповідні вимоги щодо нарахування балів (ст. 123), але до вказаного конкурсу допускаються тільки ті особи, які мають дипломи випускника юридичного факультету університету віком 21—30 років. В окремих випадках, які передбачені законом, можливе підвищення верхньої межі вікового ліміту. До конкурсу не допускаються особи, відносно яких є свідчення про невідповідність вимогам щодо моральності та бездоганної поведінки. Така думка, після її ухвалення Вищою Радою магістратури, не може бути оскарженою[5,c.120].
Конкурс відбувається в Римі, переважно один раз на рік. Екзаменаційна комісія призначається Вищою Радою магістратури і складається з касаційного магістрату, який є головуючим; 12 членів не нижче категорії апеляційних магістратів, які є чи були членами попередніх екзаменаційних комісій; шести викладачів юридичних дисциплін в університетах. Засідання комісії є правомочним за умови присутності не менше семи її членів, в тому числі головуючого та двох викладачів.
Особи, які кандидують на посади магістратів і успішно здали іспит, класифікуються відповідно до отриманих балів за загальним списком і призначаються судовими аудиторами Декретом глави держави на вакантні місця у порядку першості у списку. За пропозицією міністра юстиції Вища рада магістратури має право надати вакансії наступним за класифікацією особам, але чисельністю не більше 1/10 учасників конкурсу, якщо такі з'являться упродовж шести місяців з Дня складання класифікаційних списків.
Просування магістратів по службі та їх звільнення.
Апеляційний магістрат.
Кандидатура магістрату трибуналу, який не менше 11 років перебуває у цій категорії, за умови, що він не менш як 5 років працював в судових органах, може бути представлена на обговорення до судової ради при апеляційному суді для призначення апеляційним магістратом. На підставі вмотивованого висновку цієї ради щодо кваліфікаційної і професійної здатності магістрату впродовж останніх 5 років Вища рада магістратури приймає рішення про призначення його апеляційним магістратом (статті 145 і 146). Критерії оцінки його діяльності викладені у ст. 149 вказаного Уложення. Магістрати, яких не було призначено апеляційними магістратами на підставі незадовільного висновку, можуть бути підтверджені новій оцінці після 2 років. Вказане Уложення в статтях 152, 153 і 154 містить вказівки про юридичні й економічні результати призначення, залишення на попередній посаді через відсутність вакансій, а також у випадках, коли магістрат сам відмовляється від нового призначення[4,c.267].
Касаційний магістрат.
Умовою для розгляду питання про підвищення особи до категорії касаційного магістрату є вислуга в категорії апеляційного магістрату, що повинна нараховувати не менш як 7 років. Звернення про таке підвищення надається апеляційним магістратом Вищої ради магістратури за місцем його служби. Таке звернення може бути прийняте до розгляду за умови, що стаж роботи на посадах судді становить не менше 10 років. Довідку з оцінкою діяльності магістрату складає судова або адміністративна рада і сама надсилає до Вищої Ради магістратури, яка оцінює кандидатури за такими критеріями: 1) професійна придатність і підготовленість; 2) добросовісність при виконанні службових обов'язків; 3) вміння кваліфіковано розглядати судові справи. Вищою Радою магістратури можуть бути застосовані інші поглиблені критерії оцінки діяльності магістрата, про що повідомляється канди-дуюча особа (ст. 187-8).
Висновок вказаної ради приймається у формі вмотивованого рішення. Магістрати, які отримали позитивну оцінку, призначаються касаційними магістратами за чергою з урахуванням вислуги років. Уже як касаційні магістрати вони залишаються на попередніх посадах до призначення їх на нові посади, що також здійснюється Вищою Радою магістратури за проханням зацікавленої особи у порядку, передбаченому ст. 187-10. Вища Рада магістратури може відмовити особі у призначенні її касаційним магістратом. Кандидатура магістрата, який не отримав позитивної оцінки висувається для повторного розгляду Вищій Раді магістратури не раніше як через 3 роки[4,c.272].
Заняття керівних посад в судах і переміщення.
Призначення на керівні посади в судах здійснюється Вищою Радою магістратури, в порядку, який передбачено у главі 8 Уложення, за винятком керівної посади в претурії. Усі призначення здійснюються за пропозицією комісії, яка складається з трьох членів: два з них обрані магістратами, один — парламентом Італії. Ця пропозиція має бути узгоджена з Міністерством юстиції.
Призначення на посаду в порядку переміщення регулюється главою 9 Уложення. Указані дії відбуваються за рішенням Вищої Ради магістратури, до якої подається прохання про переміщення. Повідомлення про вакансії друкується в Офіційному бюлетені Міністерства юстиції. Трапляються іноді переміщення з прокурорської на суддівську посаду та навпаки, але цей процес більш складний, ніж переміщення в межах прокурорських або суддівських посад.
Компетенція Вищої Ради.
У попередніх пунктах глави щодо магістратів було викладено частково компетенцію Вищої Ради магістратури, тому можна стисло показати напрями компетенції і певні нові компетенції, що визнані у главі II вказаного закону. Вища Рада магістратури компетентна щодо: 1) зарахування осіб до складу магістратури, призначення на суддівські посади, переміщення, підвищення та інших питань, пов'язаних зі статусом магістратів;
2) призначення та відклику почесних віце-преторів, мирових суддів і заступників суддів, а також членів спеціалізованих відділень, які не є магістратами;
3) делегування Президентам Апеляційних судів права призначати мирових суддів і заступників суддів;
4) притягнення до дисциплінарної відповідальності магістратів;
5) подання про призначення касаційними магістрами професорів та адвокатів за особливі заслуги;
6) надання особливих компенсацій та інших субсидій діючим суддям або їхнім сім'ям.
Вища Рада магістратури має права надавати пропозиції до міністра юстиції щодо зміни територіальної юрисдикції судових округів або їх утворення, а також щодо всіх питань, які стосуються організації та функціонування службових структур, пов'язаних зі здійсненням щодо законопроектів відносно судового устрою, управління в галузі юстиції та інших питань, що мають відношення до компетенції саме цього органу. Такі пропозиції надаються міністрові юстиції[2,c.166].
Норми вказаної глави у статтях 11 і 12 встановлюють порядок діяльності щодо заміщення посад в судах за конкурсом і призначення на керівні посади в судах. Вища Рада, крім того, на строк своїх повноважень призначає комісію стосовно виборів касаційних магістрів. Цю комісію очолює заступник Президента Верховного касаційного суду, а в разі його відсутності — голова відділення цього суду за призначенням Вищої Ради магістратури. Комісія здійснює вибори відповідно до встановлених правил, її рішення щодо виборів повідомляється зацікавленим особам і міністру юстиції, які мають право оскаржити це рішення до Ради у тридцятиденний строк від дня їх повідомлення.
Вища Рада приймає рішення остаточно згідно з обставинами справи. У статтях 14 і 16 Закону викладено компетенцію міністра юстиції щодо його права звернення до Ради та участі в її засіданнях[5,c.290].
Викладено компетенцію Вищої Ради щодо магістрів, які переміщаються на службу до міністерства, у тому числі й у випадках, коли переведення магістратів не пов'язано у наступному з належністю до магістратури. Рішення Вищої Ради, які стосуються магістратів, оформлюються декретом Президента Республіки, контрасигнуються міністром, а у випадках, передбачених у законі, вони можуть оформлюватися декретом міністра юстиції. Рішення щодо застосування до магістратів будь-якого виду дисциплінарного покарання можуть бути оскаржені до Верховного касаційного суду, який розглядав це питання у загальному засіданні відділень. Скарга щодо рішення тягне зупинення його виконання.
Крім цього, у Вищої Ради є компетенція, пов'язана з діяльністю членів Вищої Ради (ст. 20)[5,c.298].
Рішення щодо казначейства погоджуються з міністерством казначейства. Указані рішення можуть бути оскаржені до Державної Ради Італії.
Правове положення члена Вищої Ради.
Закон встановлює правовий статус члена Вищої Ради магістратури, в основному цьому присвячено положення глави IV. Члени Ради, яких обрано, перебувають на своїх посадах чотири роки і не можуть бути знову обраними після закінчення вказаного строку повноважень до нового складу ради, але це не позбавляє їх права бути обраними до наступних складів Ради. Обрані члени під час перебування у складі Ради не можуть бути зарахованими до кадрових професійних списків, які забезпечують просування по службі і не можуть бути членами парламенту або обласної ради, Конституційного суду, або призначатися на посаду міністра чи заступника міністра, очолювати комерційні підприємства чи бути членами адміністративних рад торгових асоціацій.
Членами одного складу Ради не можуть бути родичі або свояки до четвертого ступеня включно. У разі несуміщення посад двох магістратів — членів Ради, у цьому органі залишається магістрат більш вищої категорії, а при однакових категоріях — старші за віком. У разі несуміщення магістрата і члена Ради, якого обрано Парламентом, на посаді члена Ради залишається особа, яку обрав Парламент. У разі несуміщення двох членів Ради, яких обрано Парламентом, залишається в Раді особа, яка отримала більшість голосів при виборах, а при їх рівності — старші за віком.
Не можуть бути членами Ради ті магістрати, яких відряджено до міністерства юстиції. Члени Вищої Ради, які обрані Парламентом, не можуть бути прийняті до магістратури за видатні заслуги, поки не закінчився строк повноважень складу Ради, до якого вони належать або належали[5,c.308].
Повноваження членів Вищої Ради, які є магістратами, зупиняються, якщо проти них відкрито кримінальне переслідування у вчиненні ненавмисного злочину або розпочато дисциплінарне переслідування. Члени Вищої Ради, які є магістратами, втрачають повноваження члена Ради, якщо до них застосовано дисциплінарне покарання.
Повноваження членів Вищої Ради, які обрані Парламентом, також зупиняються, якщо проти них відкрито кримінальне переслідування за звинуваченням у вчиненні ненавмисного злочину. Такі члени Ради втрачають повноваження, якщо їх засуджено до позбавлення волі.
В інших випадках засудження чи виправдування за тих чи інших підстав голова Вищої Ради магістратури повідомляє про це Президентів Палат Парламенту, які приймають рішення щодо доцільності заміни. У ст. 39 Закону ретельно унормовано порядок заміни членів Ради, яких обрано магістратами. Усі дії щодо заміни, належать до компетенції Вищої Ради магістратури. Закон регулює питання виплати щомісячної посадової винагороди членам Вищої Ради, винагороди за участь у засіданнях, сплату витрат, пов'язаних з відрядженням[5,c.314].
Закон також регулює правове положення магістратів, залучених до роботи в секретаріаті Вищої Ради магістратури й керують організацією діяльності апарату цієї установи. Такі магістрати не можуть брати участь у конкурсах або виборах, за виключенням випадків, коли їхні повноваження припинено не менш як за рік до строку подання заяви щодо участі в конкурсі чи у виборах, або якщо повноваження Ради, до роботи в секретаріаті якої їх було залучено, припинено до вказаного строку.
Розділ 5. ЕЦС (електронне цивільне судочинство) як принцип судочинства
У грудні 2005 р. в окремих судах Італії почався експеримент по тестуванню «електронної системи цивільного судочинства» (ЕЦС). Її перевірка була успішно завершена в грудні 2008 р., і Арбітражний суд Верони став першою судовою інстанцією, у якій була впроваджена нова технологія. Сьогодні ЕЦС розглядається як додаткова можливість для сторін у процесі, суддів, працівників апарату суду вирішити ряд технічних проблем, використовуючи електронну передачу даних. Крім того, запропоноване рішення виявляється ще й економічно вигідним[10,c.141].
В Італії «електронне цивільне судочинство» (ЕЦС) є не новою цивільно-процесуальною процедурою, а додатковою можливістю для сторін, що беруть участь в процесі, суддів, голів судів, працювати з процесуальними документами, використовуючи електронну передачу даних. При цьому ЕЦС є саме правом, а не обов'язком сторін. Отже, ЕЦС є допоміжним електронним засобом на додаток до звичайної процедури документообігу в цивільному судочинстві. Основні технічні вимоги для ЕЦС - це цифровий підпис документів, переданих електронним шляхом, і «сертифікований електронний адрес», який повинен мати кожен користувач ЕЦС.
Відповідно до положення італійського законодавства, електронний документ, підписаний електронним підписом, має таку ж юридичну силу, як і угода, виконана в простій письмовій формі («приватний документ»). Таким чином, електронний документообіг може бути визнаний в Італії абсолютно законним.
Сертифікована система електронної пошти дає користувачам можливість посилати і приймати електронні документи. При цьому застосування ЕГС при взаємодії користувачів (юристів, органів державної влади) детально регулюється відповідними нормативно-правовими актами. Зовнішній користувач з'єднується з «Доменом Інтернет-судочинства» через «точку доступу», затверджену Міністерством юстиції. Зареєструвавшись, зовнішній користувач може працювати з системою управління електронними файлами реєстру канцелярій. Згідно з «онлайн» консультації за документами, ЕЦС працює на 90% у судах першої інстанції та апеляційних судах, але щодо застосування заходів, передбачених нормами виконавчого судочинства, ЕЦС працює на 30% у судах першої інстанції та апеляційних судах.
Цей сервіс працює за допомогою системи, яку називають PolisWeb. Вона дозволяє користувачам ЕЦС отримувати інформацію про цивільних позовах, арбітражних справах, заходи цивільного правозастосування. Таким чином, юристам не потрібно звертатися в канцелярію суду, щоб отримати необхідну інформацію[10,c.149].
Для більшого контролю за використанням інформації система управління даними щодня копіює дані кожного звернення в канцелярію і пересилає їх в центральне сховище, розташоване в Неаполі. Юристи - приблизно 120 тис. осіб (загальна кількість юристів в Італії не перевищує 200 тис.) - можуть отримати доступ до електронної інформації через 120 точок входу. При цьому доступ надається всім державним юристам.
Електронне заповнення документів та електронне повідомлення
ЕЦС може бути впроваджено шляхом обміну даними та електронними документами, що мають юридичну силу, підписаними цифровим підписом і заповненими за допомогою унікальних і зашифрованих каналів передачі даних для створення електронної процедури, альтернативної традиційної «паперовою».
Ця система використовує «відкриті» електронні стандарти (SOAP, XML та ін), які дозволяють взаємодіяти з програмним забезпеченням юридичних фірм або органів державної влади, за винятком Міністерства юстиції. Всі документи ЕЦС, в т.ч. судові рішення представлені в PDF форматі у супроводі XML файлу, що відповідає всім вимогам для електронних консультацій та електронних оновлень[10,c.158].
Висновки
Проаналізувавши судову систему Італії, можна зробити певні висновки.
Конституційні основи організації і діяльності судових установ гарантуються Конституцією 1947 року. Вона проголосила, що правосуддя здійснюється від імені народу, суддівські функції можуть бути доручені лише звичайним суддям і не можуть бути затверджені посади надзвичайних або спеціальних суддів.
Як і в більшості країн континентального типу правової системи, в Італії спостерігається розмежування судів на суди загальної та спеціальної юрисдикції. Найнижчою ланкою судів загальної юрисдикції є мирові суди, головною цілью яких є примирення сторін.
Важливе місце у судовій юрисдикції Італії відіграє магістратура. Магістрати - судді та прокурори підпорядковані загальним правилам проходження суддівської кар'єри й розрізняються включно за функціями, які вони виконують. В Італії магістрати поділяються на три категорії: магістрати трибуналів, апеляційні та касаційні магістрати. Закон містить вказівки щодо посад у судовій системі, які можуть займати магістрати вказаних категорій.
Також слід звернути увагу на електронне цивільне судочинство, яке вперше в світі було експерементально започатковано у 2005 році. Ця система дозволяє значно зекономити час суддівського процесу та в економічному плані є досить вигідною.
Список використаних джерел
1. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. Под редакцией проф. Б.А. Страшун.- М., 1998, Т.3.
2. Иностранное конституционное право. Под редакцией В.В. Маклакова. Издательство "Юристъ", 1996.
3. Страшун Б.А. "Конституционные перемены в Восточной Европе 1989-1990 гг." - М., 1991.
4. Италия. Конституция и законодательные акты. - М., 1985.
5.Италия. Конституция и законодательньїе актьі / Пер. с итал. — М.: Прогресе, 1988. — 392 с.
6.Конституционное (государственное) право зарубеж-ньіх стран: Учебник: В 4-х томах. — М.: Изд-во БЕК, 1998. — Том 3./ Отв. ред. Б.А. Страшун. — 764с.
7.Судебньїе системьі западньїх государств. — М.: Наука, 1991. —240 с.
8.Васильєва Т.А. Административное право Италии // Административное право зарубежньїх стран. Гл. 5. — М.: СПАРК, 1996.
9.Уголовное право зарубежньїх государств. Общая часть / Под ред. и с предисл. И.Д. Козочкина. — М.: Институт международного права и зкономики имени А.С. Грибоедова, 2001. — 576 с.
10.Делла Марра Т. Гражданский кодекс Италии // Государство и право. — 1993. — № 1.
